Благаю: не гнівись на ці рядки!
Їх написав сентиментальний цинік.
Він відчуває так – і в тім не винен.
Комусь життя – неначе скатертина,
А в нього все – не так і навпаки…
Йому явилась Муза, – він прозрів
І закохався в неї до нестями,
А потім марив довгими ночами,
Возносив до небес її вірша́ми,
Однак зізнатись їй у тім не смів…
Він плакав від напливу почуттів,
Кусаючи до кро́ві спраглі губи,
Бо розумів, що разом їм не бути,
Але не зможе він її забути, –
Хай навіть сам потоне в забутті.
Хотів її від болю вберегти.
Готовий був пожертвувати щастям…
А Муза подала йому причастя,
Сама з ним причастилась одночасно –
Тож запалали пройдені мости…
І їхня радість, ніби смолоскип,
Палала, аж допоки стало Ґноту…
А далі – прірва шаховим цейтнотом,
І шрам на серці ге́тьманським клейнодом,
І замість пісні з вуст – безсилий хрип…
Пізнали щастя Муза і Вага́нт.
Було воно коротке, ніби вічність,
Та певен я: красу його космічну
Колись поет в рядках увіковічить
І в нотах закарбує музикант.
Листопад 2024 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025652
дата надходження 02.11.2024
дата закладки 02.11.2024
Серпень на дудочці весело грав би і грав би,
Та несподівано встав, поклонився і вийшов,
Осінь прийшла і тихесенько штори колише,
Пензлі готує ретельно, розмішує фарби.
Осінь но тільки ступила в свої володіння,
Речі не встигла дістати іще із валізи,
Та вже розвісила жваво повсюди ескізи,
Всі чудернацьки фантазії, сни і видіння.
Коло вікна розташовуюсь, наче у ложі
Вересень мовчки для мене заварює каву.
Маю надію побачити дивну виставу ,
На попередні вистави аж зовсім не схожу.
В ній будем ми із тобою веселі й щасливі
Йти серед кленів червоних,триматись за руки.
Дихати разом неначе єдина сполука
І не помітить ніхто , що вже трішечки сиві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993150
дата надходження 05.09.2023
дата закладки 31.10.2024
Сонце крізь хмари бли́снуло –
Сніг мерехтить привітливо,
Скло на калюжі тріснуло,
Крилами пташка трі́пнула.
Здавлене поле смугами
Липовими й дубовими,
Як жеребець – попругою,
Мов цілина – дорогами.
Грію рушницю пальцями,
А потім пальці – подихом.
Не вполювали зайця ми,
Хоч і півдня вже бродимо.
За чергово́ю смугою
Жовта скирта́ видніється.
Треба лиш піднатужитись –
Там трохи обігріємся.
Та й рюкзаки полегшають –
Вип’ємо ж бо й закусимо.
Доля мисливська – вештатись,
Їй довірятись мусимо.
Пахне солома лагідним
Літом, теплом наповненим…
Сонце сповзає з пагорбу –
Треба іти додому нам…
Не за трофеєм ходимо.
Є в тому інше значення:
Просто душа з природою
Проситься на побачення.
Жовтень 2024 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025420
дата надходження 29.10.2024
дата закладки 31.10.2024
Про осінь не писав лише лінивий.
А я складаю вІрша про весну,
Про теплі, весняні, живильні зливи,
В полях смарагдову озимину,
Красу дерев, що ніби наречені,
У білі сукні вбралися в садах,
Приліт птахів додому з далечіні
І пташенят у гніздах, на дахах.
Для мене осінь - це пора печалі
І смутку, що ось-ось життю кінець.
Весна дає надію жити далі,
Злобу зимову зводить нанівець.
В моїй уяві осінь - то розкішна,
Вже зріла жінка, що втрачає цвіт.
Весна - цнотлива дівка, гарна й пишна,
Що мріє увійти у вищий світ.
Нехай складає братія по клаві
Прекрасні вірші про осінні дні.
А я хотіла б полетіть в Малаві
Назустріч теплій, чарівнІй весні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025492
дата надходження 30.10.2024
дата закладки 31.10.2024
У кімнаті моїй стрибуляйчики,
Золотисті, прудкі і маленькі.
Називаються Сонячні Зайчики.
Я спіймати їх хочу у жменьку.
На стіні витанцьовують босими,
Бо грайливі усі на вдачу.
А як сядуть на мого носика,
Я нічого тоді не бачу.
То покотяться підвіконнями,
То залізуть мені на нозі,
Я за ними біжу ще сонною
Разом з лялькою по підлозі.
І тягнуся до них рученятами,
А вони все кудись тікають.
Ох і весело ж із зайчатами,
Що довкола отак кружляють.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025106
дата надходження 25.10.2024
дата закладки 27.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=K5gBon1in9M[/youtube]
Жорстока з ворогом війна
Нахабно вигнала із дому.
Коли закінчиться вона
Й чи повернемось - невідомо.
Приспів:
А серце проситься назад,
В наш край, де так цвіте калина,
Де яблуневий пишний сад
Й лунає пісня солов’їна.
Всіх прихистила чужина:
Хоча й привітна, та холодна,
А серцю рідна сторона
Щоночі сниться знову й знову.
Приспів:
А серце проситься назад,
В наш край, де так цвіте калина,
Де яблуневий пишний сад
Й лунає пісня солов’їна.
Готові пішки зараз йти,
На крилах пташкою летіти,
Вцілілим дім свій віднайти,
Щоб в ньому мирно далі жити.
Приспів:
А серце проситься назад,
В наш край, де так цвіте калина,
Де яблуневий пишний сад
Й лунає пісня солов’їна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023125
дата надходження 28.09.2024
дата закладки 20.10.2024
Між небом і землею, на межі
Там, де душа купається в ефірі,
Де повстають омани й міражі -
Наза́вжди ти з самим собою в мирі.
Там п'янко квітнуть ночі в таїні́,
Як в казці, давні зцілюються рани.
Там Шлях Чумацький, сяючи в імлі,
Закохує у себе до нестями.
Там мить буває довша за життя
І подих там сильніший за цунамі.
Там до страху немає вороття,
Бо є Любов, що в серця кожній гамі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014901
дата надходження 06.06.2024
дата закладки 20.10.2024
Обрав мої між тисячі очей
І написав: "Давно тебе шукав,
У пошуках не спав безліч ночей,
Твій погляд, мов магніт зачарував!"
Нас об'єднала мережа
І перетнута вже межа
ПРИСПІВ:
Щоночі ставимо над "і" крапки,
Ми пишемо зворушливі листи.
Слова переплітаються в рядки,
Лікуючи обох від самоти.
Ми ділимось думками,
Своїми почуттями,
Торкаємось сердець крізь мережу.
Ти з Луцьку, я з Полтави,
Дорога поміж нами,
Твої лиш фото бережу.
Міцний і особливий наш зв'язок
Потрапили у пристрастей полон
Нам залишився у реальність крок
І неминуча зустріч - це не сон.
Нас об'єднала мережа
І перетнута вже межа
ПРИСПІВ:
Щоночі ставимо над "і" крапки
Ми пишемо зворушливі листи
Слова переплітаються в рядки,
Лікуючи обох від самоти.
Ми ділимось думками,
Своїми почуттями,
Торкаємось сердець крізь мережу.
Ти з Луцьку, я з Полтави,
Дорога поміж нами,
Твої лиш фото бережу.
Обрав мої між тисячі очей
І написав: "Давно тебе шукав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981345
дата надходження 26.04.2023
дата закладки 14.10.2024
То вітер-заброда всміхнувся: «Лови!» –
і яблучком райським рум’яне світило
упало у пружні долоні трави
і зоряним чаром весь світ спокусило.
Рожевим промінням осяяно сад,
і тіні лягли під дерева, як змії,
і ллють виноградний густий аромат
топазові ґрона, солодші за мрії.
Вологим серпанком виблискує пар,
снують павутиння невидимі кросна.
П’янить розмаїття невиданих барв,
та в розкоші вже відчувається розпад, –
суворий архангел мечем огняним
торкнувся тебе, мій зурочений раю…
Багряним вітрилом, стовпом золотим
палай до небес! Я з тобою палаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022442
дата надходження 17.09.2024
дата закладки 13.10.2024
Ти моя тиша, мій спокій душі,
Моя найрідніша людина.
Для тебе пишу я ліричні вірші,
Тобі їх дарую щоднини.
Ти моя тиша і здійснення мрій,
І моя гавань спокійна.
Ти моє серце і радість надій,
Душі моїй суть емоційна.
Ти моя тиша, моє ти натхнення
І муза моя неосяжна.
Без тебе німе і сліпе сьогодення
Втрачає свій відлік поважний.
Ти моя тиша, моє ти кохання,
Ти все, що для мене потрібно.
Солодко гріють твої всі зізнання,
В душі бережу їх тендітно.
Ти моя тиша і вічна любов,
Я серцем й думками з тобою.
Без тебе не буде гарячою кров,
І ти будеш завжди зі мною!
21.07.2024р
«Ти моя тиша». Так кажуть у Японії
замість «кохаю тебе».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018100
дата надходження 21.07.2024
дата закладки 12.08.2024
Кіт волохатий заходить до хати,
Сон із ним тихо іде.
Будуть в хатині діточки спати
І кошенятко руде.
Дітонькам тихо мама шепоче
І колискову співа,
А кошеняті кішка муркоче
Кошачі милі слова.
Стиха дрімота дітям бурмоче,
Яскраві сни напряде,
А кошеня, згорнувшись в клубочок,
В лапку щасливо сопе.
Місяць в вікно заглядає цікаво
Променем срібла м'яким.
Дітонькам сняться мрії яскраві
З малим кошенятком рудим.
17.05.2023.
Ілюстрація з інтернету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983506
дата надходження 17.05.2023
дата закладки 12.08.2024
Цей чоловік
за подих до зими.
Ця жінка на вустах із курземе.
Червона ніч -- автопортрет війни.
...прошелестить
" кожна печаль мине"
...прошелестить
Бо подих твій легкий.
Загусне в хмарах. Згасне у траві.
...я б попросила ще собі ріки,
де ми усі
щасливі і живі
На суд небес
кладу печаль оцю.
...майструють стіл
...говорять про земне
цей чоловік без дому і вогню
Ця жінка,
що нагадує мене
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017409
дата надходження 12.07.2024
дата закладки 15.07.2024
Проспала дощ, не чула грому,
Душа втомилась від війни...
Пройшлась біля мойого дому
Гроза! - провісниця весни.
Мені приснилось сонце й квіти,
В смарагд заквітчані гаї.
І радісно сміялись діти,
І щебетали солов'ї.
Побігла я, забувши втому,
І бачу - дивна дивина! -
Сини вертаються додому,
Бо вже закінчилась війна!
Від радості я ледь не плачу,
Все не прокинуся ніяк..
... Через вікно - веселку бачу,
Це добрий знак! Щасливий знак!
29.03.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010083
дата надходження 01.04.2024
дата закладки 06.04.2024
Проспала дощ, не чула грому,
Душа втомилась від війни...
Пройшлась біля мойого дому
Гроза! - провісниця весни.
Мені приснилось сонце й квіти,
В смарагд заквітчані гаї.
І радісно сміялись діти,
І щебетали солов'ї.
Побігла я, забувши втому,
І бачу - дивна дивина! -
Сини вертаються додому,
Бо вже закінчилась війна!
Від радості я ледь не плачу,
Все не прокинуся ніяк..
... Через вікно - веселку бачу,
Це добрий знак! Щасливий знак!
29.03.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010083
дата надходження 01.04.2024
дата закладки 01.04.2024
Забігти, сховатись подалі,
Травою зробитись, кущем ...
В астрал - від жорстоких реалій,
Або розчинитись дощем.
Не можу, не хочу, не буду,
У вічному хаосі жить ...
Нехай мені вибачать люди,
А Бог - неодмінно простить.
Сім кіл свого пекла здолала,
На восьме...вже сили нема.
Одвіку - боролась, шукала,
Та щастя накрила зима ...
Тому й не знайшла...не судилось ,
Не вписано в книгу буття.
Це доля, мабуть, помилилась,
Коли починалось життя ...
Тепер, за пів кроку до краю,
Заглянувши в вічності вир ...
Єдине, чого я бажаю -
Мій Боже! Даруй людям мир!
29.03.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010082
дата надходження 01.04.2024
дата закладки 01.04.2024
Тоскні ранки, вечори печальні,
затишку немає в самоті.
Певно, ти страждаєш, друже дальній,
на одній зі мною частоті,
певно ж, і тебе бентежу снами, –
лиш у снах з тобою ми удвох.
…Та, здається, й там повік між нами –
спогади, глибокі, наче шрами,
душі наші з їхніми гріхами,
ревнощі, вагання, Всесвіт, Бог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007211
дата надходження 01.03.2024
дата закладки 31.03.2024
Моє село купається у вишнях,
В ставку блищить, мов золото, вода.
Стара осика на дорогу вийшла,
І зеленіє, наче молода.
Весна з горбочків котиться в долину,
У лоно неповторного села.
Цілує вітер молоду калину,
Вона ж віночок білий одягла.
... Така весна була, і має бути!
Нове життя заквітчує гілля!
Щоб кожен з нас зумів ще раз відчути,
Це - Україна! Це моя земля!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009577
дата надходження 26.03.2024
дата закладки 26.03.2024
Маленька пташко - перелітний птах.
Чого шукаєш серед порожнечі?
Самотня самота снує в садах,
У темноту ховається під вечір.
Нема куди подітись від журби
І ві́ршами нарешті відболіти.
Повисло сіре небо на вербі,
Заникалось в дуплі примарне літо.
Нема ні барв, ні слів, ні суєти,
А на вустах вологий неба попіл.
Лети, маленька пташечко, лети...
З тобою
ми зустрінемося
потім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002842
дата надходження 11.01.2024
дата закладки 11.01.2024
***
Така солодка нерухома тиша,
що трави – трохи ще – і задзвенять.
Два крісла, столик, окуляри, їжа…
За Цельсієм повітря – двадцять п’ять.
І Псел мовчить. І верби, і латаття.
І я мовчу, вбираю вечір цей.
І ти мовчи. Не сколихни зачаття
того, що поміж нами вітерцем.
Одні ми тут, самотні друге літо.
Над плесом зрідка риба підстрибне…
Та сонце, що весь день блукало світом,
прощається призахідним вогнем.
Фото авторське
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986494
дата надходження 18.06.2023
дата закладки 24.11.2023
Повір мені , що я вже не скучаю,..
Наллю в найкращу філіжанку чаю.
Колись я завжди наливала дві,
Мабуть, сьогодні вперше - лиш собі!.
З'їм найсолодшу дорогу цукерку.
Чи ж долю обдурю - гірку і тЕрпку? ..
Нехай іде, але мій двір минає,
У полі вітру іншого шукає.
А я вже нажилась, набідувалась...
... Маленька радість у душі зосталась!
Цю іскорку надії роздуваю -
Наллю в найкращу філіжанку чаю.
Вона зігріє серце і потішить,
Пообіцяє, що не буде гірше.
... А там - Різдво, і Новий рік і свято,
... І я почну весну свою чекати!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998721
дата надходження 16.11.2023
дата закладки 17.11.2023
Лагідний шепіт блакитної хвилі,
Шурхіт мільйонів піщинок піску,
Відблиски солі на білім вітрилі,
Мушля наспівує казку морську.
Чайки регочуть з сумних перехожих,
Сонечко пестить бродячих котів,
Вітер-розбійник дерева тривожить,
На горизонті нема кораблів.
Сяду на лавочці поряд з платаном,
Свіжим солоним повітрям нап'юсь,
Вкутаюсь теплим осіннім туманом
І загадково тобі посміхнусь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997729
дата надходження 03.11.2023
дата закладки 04.11.2023
Лагідний шепіт блакитної хвилі,
Шурхіт мільйонів піщинок піску,
Відблиски солі на білім вітрилі,
Мушля наспівує казку морську.
Чайки регочуть з сумних перехожих,
Сонечко пестить бродячих котів,
Вітер-розбійник дерева тривожить,
На горизонті нема кораблів.
Сяду на лавочці поряд з платаном,
Свіжим солоним повітрям нап'юсь,
Вкутаюсь теплим осіннім туманом
І загадково тобі посміхнусь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997729
дата надходження 03.11.2023
дата закладки 04.11.2023
Він її малював олівцем на зім'ятім папері,
Серед скошених трав, де уперше побачив у сні.
І шукав кожен день серед замків прадавніх імперій,
А вночі малював і заточував мрій олівці.
Малював лиш її, викарбовував ніжно деталі:
Кожну прядку волосся з любов'ю вкладав у косу,
Ніжні руки і плечі, на шиї - багаті коралі,
Що цнотливо прикрили одвічну жіночу красу.
Так лягав олівець, ніби обриси пестив кохані,
Ледь торкаючись губ, підборіддя, спускався униз ...
Зупинився на мить, загорілися очі в бажанні:
Це - Вона, його мрія зі снів, чи любов, чи каприз.
Він її малював, цей художник-дивак у лахміттях,
Милий образ, неначе ікону, що бачив у сні.
А зім'ятий папір цей портрет збереже крізь століття,
Бо її як не в цьому, то в іншому стріне житті.
© Зоряна Кіндратишин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893930
дата надходження 04.11.2020
дата закладки 01.11.2023
Знову Осінь і знову дощ
По бруківці лабає джаз.
Серед гамору львівських площ
Знову спогад звучить про нас.
Знаю, осені байдуже,
Але пам'ять, прошу, облиш.
Посріблилися скроні вже,
Не чіпай тільки душу лиш.
Загубитись би в осені,
Тій далекій, де ми удвох.
Та шляхи припорошені,
Ну а ми десь поміж епох.
Знову вітер і дощ з небес,
Листя крутиться в ритмі "джаз",
Наша Осінь – пора чудес:
Ти назустріч ідеш до нас.
© Зоряна Кіндратишин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961988
дата надходження 05.10.2022
дата закладки 01.11.2023
Пожухлим травам так пасує сирість,
Хоч їм не спалахнути вже ніяк.
На землю небо опускає сірість
Повітря знову змінює свій смак.
І пряно пахне скрізь опалим листям.
І ця краса формує в нас кліше.
Погода нас дратує вітросвистям,
Тепло зберігши в пам'яті лише.
На терезах між лагідності й злості,
Знайду баланс, зберігши кольори.
Всихає день, темнішає о шостій,
І гріють теплі вогники згори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997424
дата надходження 31.10.2023
дата закладки 01.11.2023
Я бачив сонце серед ночі,
І місяць, що зійшов удень,
У тиші голос чув дівочий,
Без музики співав пісень.
Я відчував тепло від криги
І знав, що геть не білий сніг,
Я досвід не черпав із книги,
Виходив не через поріг.
Я не скажу, хоч голос маю,
Не обійму, хоч є тепло,
Для мене, хоч я і кохаю,
Тебе неначе не було…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973483
дата надходження 11.02.2023
дата закладки 01.11.2023
Я бачив сонце серед ночі,
І місяць, що зійшов удень,
У тиші голос чув дівочий,
Без музики співав пісень.
Я відчував тепло від криги
І знав, що геть не білий сніг,
Я досвід не черпав із книги,
Виходив не через поріг.
Я не скажу, хоч голос маю,
Не обійму, хоч є тепло,
Для мене, хоч я і кохаю,
Тебе неначе не було…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973483
дата надходження 11.02.2023
дата закладки 31.10.2023
Вже на порозі темна ніч
Солодкий сон у дім поклич,
Лягай до ліжка вівці рахувати
Помітна втома на очах,
Цілунок мами на вустах -
Пора, мій любий синку, засинати
Приспів:
А-а, а-а...(одночасно з наступним рядком).
Засни собі, засни собі,
Мій любий сину,
А-а, а-а...(одночасно з наступним рядком).
Солодкі сни, казкові сни
До тебе линуть,
А-а, а-а...(одночасно з наступним рядком).
Хай темна ніч своїм рядном
Тебе вкриває,
А-а, а-а...(одночасно з наступним рядком).
Бо завтра день своїм теплом
На нас чекає.
Вже засинає кошеня,
Сопе кудлате цуценя,
Папужки також вкрили оченята.
І на перині білих хмар
На небі місяць задрімав -
Пора і нам, мій любий сину, спати.
Приспів.
Тихенько листя шелестить,
То вітерець на гілці спить
Старенький дуб почав його гойдати,
Навшпиньках тихо за вікном
До всіх іде чарівний сон -
Пора і нам у казку мандрувати.
Приспів (х2)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774302
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 31.10.2023
Якби ж я тиші підкорився
І просто тихо не мовчав,
То я б по-іншому дивився,
Коли, немов німий кричав,
Щоб не порушити мовчання,
Яке сказало все за нас –
Коли нахлинуло кохання,
Ми промовчали: «Це наш час!»
© Олександр Попроцький
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997444
дата надходження 31.10.2023
дата закладки 31.10.2023
Довкола сіро і буденно,
Потужний обіцяють дощ.
Мені так хочеться, страшенно,
Зустрітись на одній із площ.
Нехай ми змокнемо до нитки,
Йдемó на зустріч своїх мрій.
В моїм волоссі свіжа квітка,
Закохана, ти тільки мій.
Так хочеться довірить щастя
Романтиці осінніх злив,
Буденність пережити вдасться
В обіймах ніжних вечорів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996848
дата надходження 23.10.2023
дата закладки 31.10.2023
Довкола сіро і буденно,
Потужний обіцяють дощ.
Мені так хочеться, страшенно,
Зустрітись на одній із площ.
Нехай ми змокнемо до нитки,
Йдемó на зустріч своїх мрій.
В моїм волоссі свіжа квітка,
Закохана, ти тільки мій.
Так хочеться довірить щастя
Романтиці осінніх злив,
Буденність пережити вдасться
В обіймах ніжних вечорів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996848
дата надходження 23.10.2023
дата закладки 31.10.2023
В чужім краю яскраві барви,
Зворушлива його краса.
Здається інший смак у кави,
Між тим сумне моє життя.
Не вистачає рідних поряд,
Душа болить за них щодень.
Пригнічений ховаю погляд,
Цураюсь зайвих откровень.
І скаржитись на що я маю?
В країні другий рік війна.
Дітей найкращих ми втрачаєм
І ніч у серці і пітьма.
Нестерпний біль стискає горло,
Тонути легко в гіркоті,
Та ідеальне стає чорним
В чужім краю на самоті.
Малюнок створений ШІ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995303
дата надходження 03.10.2023
дата закладки 30.10.2023
Вночі йшов дощ, по листю шурхотів,
Торкався делікатно підвіконня,
Неначе щось промовити хотів,
Щоб не почув ніхто з людей сторонніх.
Сердито вітер у кущах бурчав,
Злостився і пошарпував фіранку.
Була у нього, певно, купа справ:
Наводив лад в обійсті і на г"анку.
А ніч тяглася, довга, як удав,
Безсонна ніч осіння, непривітна.
Йшов тихо дощ і хлюпала вода,
У темряві суцільній непомітна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996733
дата надходження 22.10.2023
дата закладки 29.10.2023
Най буде райдуга у небі.
Зірки щоночі, як вогні.
І вдосталь все чого нам треба.
Але, будь ласка, без війни!
На щастя жити, не вмирати.
І ткати долі полотно.
Яскраве сонце малювати.
Лишити по собі добро.
Лляна тканина розів'ється
На полі маків в спеки день.
І Україна знов всміхнеться
Най буде благо з дня у день!
02.06.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985061
дата надходження 02.06.2023
дата закладки 28.10.2023
Най буде райдуга у небі.
Зірки щоночі, як вогні.
І вдосталь все чого нам треба.
Але, будь ласка, без війни!
На щастя жити, не вмирати.
І ткати долі полотно.
Яскраве сонце малювати.
Лишити по собі добро.
Лляна тканина розів'ється
На полі маків в спеки день.
І Україна знов всміхнеться
Най буде благо з дня у день!
02.06.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985061
дата надходження 02.06.2023
дата закладки 28.10.2023
Най буде райдуга у небі.
Зірки щоночі, як вогні.
І вдосталь все чого нам треба.
Але, будь ласка, без війни!
На щастя жити, не вмирати.
І ткати долі полотно.
Яскраве сонце малювати.
Лишити по собі добро.
Лляна тканина розів'ється
На полі маків в спеки день.
І Україна знов всміхнеться
Най буде благо з дня у день!
02.06.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985061
дата надходження 02.06.2023
дата закладки 28.10.2023
Іскряться вже настояні меди,
І важко дишуть стиглії сади.
Тепло вночі ховається під стріху,
У терпкім листі бавляться горіхи.
Пухнастий джмелик з айстри п’є росу,
Ніжна берізка золотить косу.
Лаштуються в дорогу пташечки,
До розуму беруться діточки.
Вночі яскраво сяють зірочки.
Ще дні із сонця нам приносять втіху,
Щедрих дарунків, радощів і сміху.
Земля, як у квітковій каруселі,
Та осінь стигла пахне у оселі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958263
дата надходження 31.08.2022
дата закладки 26.10.2023
Любов – буремная ріка,
Котра не має меж, кордонів.
Існує цілії віка,
Та не існує в ній законів.
Любов – то просто почуття,
Котрі словами невимовні,
Щемні, шпаркі, до забуття.
Стосунки щирі, безумовні.
Кохання слів не промовляють,
Коли бракує почуттів…
З любов*ю в очі зазирають,
В очах, Душі, і сум і спів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639338
дата надходження 28.01.2016
дата закладки 24.10.2023
Мені тебе не вистачає –
В своїх думках читаю знов.
І запиваю смуток чаєм,
Що вже не гріє, бо схолов.
Схолов, як радість донедавня,
Котра ще жевріла в душі –
Її не верне повів травня,
Розмай чи пісня комишів...
Вона, усесвітом пролита,
Неповторима, наче ти –
Якщо хоч раз її згубити,
То більше, мабуть, не знайти.
[i]14.V.23 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983295
дата надходження 15.05.2023
дата закладки 22.10.2023
Налий мені осінь, насить мою душу сповна,
Бо клени згоряють - дощами їх не загасити.
Налий мені осінь, вона ще солодка й хмільна,
І вогко ще травам,
і сніг ще на землю не випав.
Де пряні дими обвивають дерева руді,
І пахне корою впереміш старими грибами.
Де листя мережиться по болотистій воді -
Допоки не різними ми ідемо берегами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996698
дата надходження 21.10.2023
дата закладки 22.10.2023
Налий мені осінь, насить мою душу сповна,
Бо клени згоряють - дощами їх не загасити.
Налий мені осінь, вона ще солодка й хмільна,
І вогко ще травам,
і сніг ще на землю не випав.
Де пряні дими обвивають дерева руді,
І пахне корою впереміш старими грибами.
Де листя мережиться по болотистій воді -
Допоки не різними ми ідемо берегами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996698
дата надходження 21.10.2023
дата закладки 22.10.2023
Минає все... І літо проминуло,
В холодних росах застигає час.
Так хочеться, щоб серце не забуло
Найкращі дні, що зігрівали нас.
Хай буде осінь!.. В шатах і в намисті
Продемонструє диво-чудеса!.
Аби в душі не облетіло листя,
І не зів'яла внутрішня краса...
16.10.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996385
дата надходження 17.10.2023
дата закладки 20.10.2023
Звичайна осінь,
Будь-коли велична,
Іще з прадідівських часів
Складає листя архаїчно
В архів незайманих лісів.
В імлі під спуд ховає ранок,
Навколо вохрою бринить,
Скасовує аншлаг фіранок,
Щоб пам’ятати кожну мить.
19.10.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996512
дата надходження 19.10.2023
дата закладки 20.10.2023
Чуття та емоції - все на замо́к.
Як маску вдягала на себе я сміх.
Не треба мені було мрій і думок.
Від втоми й байдужості падала з ніг.
Хотіла лиш спати - і так, щоб без снів.
Це був вже якийсь своєрідний рубіж.
Згубила себе - й кожен день почорнів.
Не бачила виходу в дверях навсті́ж.
Зображення: https://fineartamerica.com/featured/tennessee-blues-kathleen-diberardino.html.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996253
дата надходження 16.10.2023
дата закладки 16.10.2023
Дорослі, поясніть, чому війна?
Чому онлайн-уроки – не у школі,
Гуляю на майданчику одна…
Хіба не у казках жорстокі тролі?
Бабуся часто смикає: "Молись!",
Навіщо? Богу все і так відомо.
Та я прошу, щоб тато, як колись,
З роботи швидко приїздив додому.
Жовтіє тепле сонечко між хмар,
І сяють зорі, мов на карнавалі.
А я боюсь літаючих примар,
Через які ховаюся в підвалі.
У тролів тих, мабуть, нема землі,
І діточо́к у них мабуть немає,
Тому вони на українців злі…
Скажіть, дорослі, а війна минає?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975316
дата надходження 28.02.2023
дата закладки 10.10.2023
Хризантемо-айстровий парад,
Сиротіють гнізда та дерева,
Загубився день серпневий в мемах,
В спогадах лишився зорепад.
Зажурились озеро і пляж –
Набридає монотонна мжичка.
Заховалося яскраве личко
Й побажало хмарам: bon voyage!
У дуеті – зелень та бурштин,
Листоноша золота – на ґанку,
Принесла листівку із серпанком
І думки з вологих павутин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993043
дата надходження 04.09.2023
дата закладки 10.10.2023
Засинай, маленька,
Спочиває день.
Місяць чарів жменьку
В ліжко покладе.
Сон тебе поманить
В ночі дивосвіт.
Повезе у мандри
Темно-синій кит.
Неземної сили,
Щоб долати страх,
Назбираєш, мила,
В зоряних світах.
В мамині обійми
Зранку прилетиш…
Лиш би не бомбили,
Спи, маленька. Тшшш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995829
дата надходження 10.10.2023
дата закладки 10.10.2023
Пливе над морем, летить над кручами
Наш біль людський. І неминучії,
На жаль, хвилини і дні чекання
Додому рідних. І сподівання
Душею всею, що прийдеш скоро
В рідну домівку. І непокора
Словам жорстоким: «Його немає.
Загинув він. Дарма чекаєш».
Своєю вірою тебе тримаю.
І ти повернешся. Я точно знаю.
А поки серце б’ється в тривозі,
Тебе підтримую в важкій дорозі.
Своїм теплом тебе зігрію,
Поверну в серце твоє надію.
Ти тільки вір. Борись, тримайся,
Жени зневіру і сподівайся.
Ти просто знай – тебе чекаю.
Наші життя серцем єднаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995266
дата надходження 03.10.2023
дата закладки 06.10.2023
Заплітати у коси вітер і колоссям вербові віти,
крила з воску — до хмар летіти і губитись у сяйві сонць,
задивлятися в очі літу, задихатися юним світом,
і горіти, повсяк горіти в теплім колі чиїхсь долонь.
Усміхатися теплим зливам, несподіваним, полохливим,
довіряти думкам сміливим, цілувати тихцем і так.
Бути дивним, та незрадливим. І до сонця в очах щасливим.
І не вірити в неможливе.
Нині й прісно. І буде так.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768442
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 15.09.2023
цей сад живий, він має добру душу,
що відлетить, як прийдуть холоди.
а сонце розпинає стиглу грушу,
у вересові скочує меди.
той мед п'янкий -
від нього молодієм
хоча б на день, а чи коротку мить.
дарма що серпень -
світ ще при надії
і молодильним яблучком зорить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991831
дата надходження 21.08.2023
дата закладки 21.08.2023
Лишитися отут, в цих днях передосінніх,
Де ліс, мов пастела, солодкий та дзвінкий
Торкається чолом у небо синє-синє
На відстані років, на відстані руки.
І хоч куди не глянь - так солодко на дотик,
Сміється у снопах проміння золоте.
А там неподалік, під вербами навпроти
Сидить веселий Бог і кошики плете.
І так літа до літа в кошики складає,
А десь там і мої, стеблина до
стебла.
А дуб нове століття з неба виглядає.
Не хоче осеніти, стоїть в напівкрила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991830
дата надходження 21.08.2023
дата закладки 21.08.2023
Вертепні ігри
в безголоссі дюн
стікають ароматним шоколадом.
Торкайся обережно голих струн…
Хто нас простить
за колом вікон, ладо?
Хто простягне
нам стиглу аличу,
між нами обезцінюючи кроки?
Торкайся ніжно найсолодших струн,
бо ми ідемо вбрід
у різні боки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989537
дата надходження 23.07.2023
дата закладки 01.08.2023
Двоїться світ мені, двоїться.
Повітря гусне, мов суфле, -
І в ньому в'язнуть крильця птиці,
Яку падіння не мине.
Гримить гроза, мені не спиться.
Ніж блискавиць, немов суфле,
Шматує хмари - крильця птиці,
Яку падіння не мине.
Відплаче дощ. Все відболиться,
Лишивши спогадів суфле.
І тільки крильця... крильця птиці,
Що кличе голосно мене...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989418
дата надходження 22.07.2023
дата закладки 22.07.2023
Любов — це що? Якась отрута?
Безглуздий жарт? Трагічний фарс?
Чи може це земна спокута
За всі гріхи, що є до нас?
Де ця межа кохання — мука?
Що заберуть замість всього?
Чи може це якась наука
Не для ума мого — твого?
Які гарантії фіналу?
Сердечних ритмів перестук?
Чи це — психічний стан? Хвороба?
Де в душах голок триста штук
І де ця — легкість? Де — свобода?
Мабуть, коли любов вивчали
Ми десь курили за кутом
Бо зараз, як дійшло до справи
В кохання йдемо взяв шолом
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973778
дата надходження 14.02.2023
дата закладки 02.07.2023
Дві самотності поруч - ще більша самотність.
За вікном осипається з вишень сніг.
Замерзати, вмерзаючи в цю неприродність,
І кришитися кригою. Видих. Вдих.
Без відлиги. Без сили на грім і на грози.
За вікном осипається з вишень сніг.
Мінус вічність - в самотності дикі морози,
Аж береться бурульками видих-вдих.
Сивиною вплітається пасмами іній.
За вікном осипається з вишень сніг.
Вічний холод. Довершеність ламаних ліній.
Дві самотності поруч, як видих-вдих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983336
дата надходження 15.05.2023
дата закладки 21.05.2023
[i]Я хочу щоб прийшла весна
І з нею разом ПЕРЕМОГА!
Назавжди згинула війна
І біль, і смуток, і тривога...
Душа і серце у сльозах,
Вже вічність найкоротший лютий.
І бродить смерть, і сіє жах,
І біль, якого не забути.
Болить розстріляна весна,
Скалічене, розбите літо.
І осінь знищила війна.
Осиротілі плачуть діти.
І цим сльозам нема ціни.
За їх страждання безневинні
(Вони ж бо сироти війни)
Кати відповісти повинні.
Цвіте заплакана весна.
Що день то ближче ПЕРЕМОГА.
Нехай закінчиться війна
У молитвах ми просим БОГА.
Також за клятих ворогів,
Благаєм, БОЖЕ справедливий,
Хто землю нищити посмів,
Прозріння дай їм, милостивий.
Хай допомога із небес
На землю зранену прилине.
ХРИСТОС ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!
І хай воскресне УКРАЇНА![/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981227
дата надходження 25.04.2023
дата закладки 25.04.2023
Я закохана в осінь безмежно, до болю, навіки
Не тому, що так модно чи просто черговий каприз
А тому, що обожнюю серцем гарячі повіки
Тих багряних листів, що дощем розлітаються в низ
Я закохана в осінь, закохана до кінця світу
Від людей стережусь, що холодні немов би зима
Їх жорстокість опалює душу мою, динамітом
Убиває любов, безрозсудна байдужість німа
Я любитиму осінь вона смерті очі стрічала
На краю між дощами та вітром - шматовані сни
Та й не раз свою душу за безцінь в ломбард позичала
Продавалась снігам аби ми дочекали весни
Я кохатиму осінь і душу її розшарпану
Сірі очі в сльозах і холодний ранковий туман
Її постать тонку і завжди незагоєну рану
Та гарячого чаю легкий непримітний дурман
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958662
дата надходження 04.09.2022
дата закладки 02.01.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.10.2022
Мене вже не болить, я не вмію Тобою боліти.
І цей час швидкоплинний біжить, наче світ за вікном.
І так важко в душі, бо до Тебе іду крізь століття,
А ти знову чужий, і у мрії вриваєшся з сном.
Мене більш не тривожить холодна понура байдужість,-
Заметілі торкнулись і наших з Тобою сердець.
Десь омріяний наш листопад загубив свою мужність,
А весна на асфальті малює останній сюжет...
Ти уже не болиш,- відболів,- в нас не вірить кохання.
Кілька ран заживуть, коли осінь торкнеться весни.
Я не та, яка зранку приносить в обійми страждання.
А я та, що всміхнеться Тобі, коли
Ти більше серця болиш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339231
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 14.10.2022
Тебе чекаю, осене жадана!
В тобі про мене - кожен ясний день.
В один з таких, колись, мене не стане.
Та скільки ж раз ще листя опаде?
Ти не близька, ще довго бути спеці ,
Про це вночі шепочуть цвіркуни.
Хоч теплий став туманом білим втерся,
Але мене не звабив, не зманив.
Чомусь своїм буянням літо тисне-
Так швидко барви змінює зело!
Та жду, що заспокоїть золотиста
В своїх обіймах лагідним теплом .
Дощем легким мені обличчя вмиє,
І прожене утому відпочить,
Ще блисне павутинням, щоб у сні я
Вплела між струн очікувану мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954575
дата надходження 27.07.2022
дата закладки 02.10.2022
Навіть в небі безмежному птах
Відчуває від простору втому...
... Де той поїзд, автобус, літак,
Що людей повертає додому?..
Я б летіла, та крила малі,
Я б ішла, та дороги немає...
На моїй українській землі
Лютий ворог щоденно стріляє.
Та хіба я одна в чужині,
За домівкою буду тужити?...
Обпалили в жорстокій війні
Свої мрії малесенькі діти.
...А коли вже затихне війна,
Мирне небо покличе додому,
Чи відпустить людей чужина? -
Невідомо...
5 вересня 2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960574
дата надходження 22.09.2022
дата закладки 27.09.2022
Маленька хата і велика мрія,
В безмежжі квітів - хвилями туман.
Вона така одна, як та надія
Яка пливе в зелений океан.
Маленька хата і велика тиша,
Вона не має краю і межі.
Сам Бог колиску роду в ній колише,
Для серця радість, втіха для душі.
Маленька хата з гронами калини,
Осінній спалах - чорнобривців цвіт...
Із неї почалася Україна,
І буде доти, доки й буде світ!
2 вересня 2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960575
дата надходження 22.09.2022
дата закладки 27.09.2022
Похилилась тополя без вітру, а в смутку холоднім.
Як невіста проллє свої сльози плакуча верба.
І лелека самотній у полі неначе в безодні
Заблукає приблудою тихою.Всюди журба.
Опустілі від люду вкраїнського села, зчорніли
Бо занадто багато побачили (свідком були)
Ну, а небо до неба не схоже чуже й оніміле
Відіб'є у собі мертвий слід весняної золи
Заблукає душа не чужа та одна за одною
По дорозі у небо з молитвою всупереч злу
Між христами іще оглянеться, й втече за юрбою
На останнок, свій погляд віддасть небесам і селу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947758
дата надходження 14.05.2022
дата закладки 15.05.2022
Коли каплі вологі холодні відірвані з хмар
Цілували так палко долоні простягнуті в небо
Поміж стихлих від шуму вогнів онімілих примар
Вона просто блукала сама їй нікого не треба
Вона просто любила його і нікого окрім
Його душу котра вміла слухати щиро і тихо
І мовчання тепло, що було голосніше чим грім
Відганяло із серця печаль (не осягнутий вихор)
Він ступав мелодійно і шум цей лелів її слух
Ніби щось шепотів,а чи може щось прагнув сказати
Йшла вона мовчазна, а за нею спішив її друг
На обох один біль самоти (не оплакані втрати)
Він холодний сьогодні, вона ж роздавала тепло
Щоб зігріти долоні його, що торкали за плечі
Десь у сірій пітьмі пролунає техеньке:" Алло!"
Ні, напевно, здалось у чужій і густій порожнечі
Вона щиро любила його, ну а він, як завжди
Маскував її сльози собою подібно намиста
І лунав знову шепіт його" відпусти та не жди"
Говорив з нею дощ в порожнечі холодного міста
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947755
дата надходження 14.05.2022
дата закладки 15.05.2022
Ти десь на відстані руки.
Такий близький, і все ж далекий.
Летять із трепетом лелеки
Від неї втрачені роки.
Днів радості стихає звук.
Відлунням вернеться щемливо,
І спогадів шалена злива
Накриє зливою із мук.
Як нитки сплутані думки
Тривожать знову давні рани.
І кожний день, проснувшись рано,
Нові майструєш їм замки.
Ти їй на відстані душі,
Ти десь на відстані пів слова.
І знай, вона завжди готова
від всіх замків віддать ключі.
І все пробачити. Все, знову...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940967
дата надходження 22.02.2022
дата закладки 22.02.2022
Немає неба... Є непривітною Весна...
Сумні обличчя... Десь позникала вся краса...
Немає літа... Вірніше є, та не булО...
Й сміються діти, неначе ворогу на зло!
Сусід заклятий... Ходить хазяїном у нас...
Гримлять гармати... І на вустах у всіх Донбасс...
Росія рускіх, прийшла підримати в Майдан
Яких селила в хатах розстріляних селян...
А ти пригадай ті 30- ті роки,
Як в селах Донбасу червоні гуляли.
Як гнали в Сибір, нас більшовики,
Хто хліб захищав, тих у спину стріляли...
А ти пригадай новоприбувший люд...
Десятками тисяч в хатах їх селили...
Ніхто не питав в чий заїхав здобуд!
І знали вони, що хазяїна вбили!
Нарешті ясно... Нарешті стало на місця...
Чиїх нащадків пригріла ця Свята земля!
Кому в Росію, а хто залишиться у нас!
За Україну! І за скривавлений Донбас!
Розкриті очі! Всім зрозуміла суть проблем!
Сльози дівочі для вас підуть із куль дощем!
Ще Русь Святая ординцям домом не була!
А що пригріла... Така вона - моя земля!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703984
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 15.02.2022
Помаранчевий день,
мов нектар золотої хурми,
залишаю тобі. Срібну мить обираю натомість.
Лиш мені не кажи, що цей танець нічної сови
…………..то є спомин
Не торкайся її.
Не торкайся нічого й ніде.
(полохливий міраж – заповітна святиня поета)
Та судити не нам, бо танцює полярна сова
…………..в очеретах
Що призначено їй?
Що судилось тобі і мені?
…протікає печаль у прозору сатинову склянку.
…але я промовчу, бо зникають усі міражі
……………на світанку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939320
дата надходження 05.02.2022
дата закладки 09.02.2022
[i]Мій Божечку,так хочеться добра.
Щоб без хвороб,без воєн і без втрати.
Для змерзлої землі і душ - тепла,
А ще любові,Божечку,багато.
Хтось віру в хлам,на крихти покришив.
І студять душу роздуми-тривоги.
На добрий шмат любові світ змалів
І Ангели Добра збились з дороги.
Розлука перемножена на жаль
Можливостей не залишає жодних...
Непотребом згорнути б всю печаль
І згусток днів засмучено-холодних.
Зимові вже хитнулись терези,
Ночей проплаканих сумні окови...
Хай полохлива крапелька сльози
Буде від щастя. Хай. Обов'язково[/i]!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939095
дата надходження 03.02.2022
дата закладки 04.02.2022
Згубив мене на відстані років,
Розлив життя, мов молоко, додолу,
І досі я на килимку липкім -
Не можу відірватися від дому...
Поранив, щоб не йшла я у світи,
Не бачила, не чула і осліпла,
Заплакано-закохана, а ти
Спокійно йшов по квітах мого літа...
Печаллю брів по росяній землі,
У травах загубивши адресата,
Тебе чекала, навіть час зомлів,
Аби заснула невимовна втрата...
О, відпусти мене, о, не тримай,
Не обривай, бо вже не маю цвіту,
Не повертай утрачений розмай,
Не оглядайся, не затьмарюй світу...
Не згадуй почорнілі спориші,
Не струшуй стиглі вишні ненароком...
Не буде вже... Та і мої вірші
Давно забули, як втрачала спокій...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937385
дата надходження 18.01.2022
дата закладки 18.01.2022
Колобродить, шкребе, і давно все набило оскому?
Попали ті мости, повимітуй огидне сміття!
Ставить крапку життя - виправляй чимскоріше на кому
І продовжуй трикрапково музику серцебиття!
Відпусти за водою сльозу і запеклу образу
І не смій навіть нишком у снах озиратись назад,
Де скалічена мрія ховалась у мушлю щоразу,
Коли серце звабливо манив пізнецвітами сад.
І повір: зацвіте ще духмяно порепана вишня,
Кольоровим метеликом спурхне надія увись...
Не зважай, якщо нитиме болісно рана колишня -
Тут і зараз набутися разом тепер не спізнись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917013
дата надходження 16.06.2021
дата закладки 20.06.2021
Солодкий сік
вздовж білої кори -
у чорну землю, наче вхід до храму.
Занадто каламутні кольори
пливуть в прозорих
сутінках вігваму.
Ми тут іще
з прадавніх міражів.
Із тих часів, де кожному “по вірі”.
І вітер змін сповзає по нозі,
до того місця,
де чатують звірі.
Шумить вода.
Ти теж неговіркий.
Усе мовчиш. І ні про що не просиш.
…назавтра я впіймаю височінь
…і ти мене відпустиш
………..і ця осінь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909177
дата надходження 26.03.2021
дата закладки 27.03.2021
Ми ще стрінемось, ладо…
Не можем згубитись усі.
У прозорій душі розмалюємо внутрішні храми.
…щоб піти у поля по солодкій весняній росі.
Не вернутись назад,
прорости із землі колосками.
Бо що маємо ми?
лиш ранковий простуджений спів…
А ще шелест вітрів, що блукають печально у косах.
Спів і шелест – мої… на тонких перехрестях світів
буде читано й співано тим,
що не знались в колоссі.
Відпалають жита…
і не варто торкатись руки…
У моїх дзеркалах проминуть твої місячні плеса.
…нам би знати, що ми - по один бік живої ріки
…й не за нами ридає цей дзвін
…й не за нами ця меса
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907779
дата надходження 12.03.2021
дата закладки 13.03.2021
Блакитний птах співає про кохання,
У ніжному Едемському саду.
Цієї пісні звуки не останні,
Лишають квітам росяну сльозу.
Торка метелик крильцями пелюстки,
В воді прозорій видно танець риб.
Трава така м'яка, неначе хустка,
Веде стежина змійкою углиб.
Блакитне небо, жодної хмаринки,
Торкає сонце променем дерев.
В нім не спішать і не летять хвилинки,
Не чується страшний і грізний рев.
Живуть там звірі мов одна родина,
І дружить лев з козулею завжди.
У дружнім колі дика вся звіри́на,
Ніколи не потрапить зло туди.
Дерева, що осипані плодами,
Гостинно пригостять мандрівника.
Своїми, неповторними дарами,
З Едемського, казкового садка.
В саду цім зла ніколи не буває,
Там спокій й розуміння завжди є.
Теплом й любов'ю сад цей зустрічає,
Й дарує кожному тепло своє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903750
дата надходження 05.02.2021
дата закладки 05.02.2021
Поцілуєш долоні її у зимові світанки
І загубиться в світлі промінь лоскітливий усміх
Бо для тебе вона була більше простої коханки
Бо у ній було все і спокута твоя і твій гріх
І так рідно запахнуть її білосніжнії коси
Ти все танеш водою в очах, що наївно-святі
А зима за вікном застелила сніги у покоси
І гортає сторінки життя вже без неї не ті
А зима, як би люта вона не була, ти байдужо
Не звертаєш уваги на холод коротких ночей
Лиш без неї тепер ти самотній, бездомний і чужо
В цьому світі планеті у космосі та між людей
А вона, мов дитина котра свою віру у диво
Буде палко нести в оченятах своїх і в думках
І зі словом "кохаю" в обіймах сховаєш тремтливо
А вона кошенятком згорнеться у твоїх руках
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902151
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 23.01.2021
Він звав її "моя" так по-простому
Та в цьому слові билося життя
Оберігав від кожного, нікому
Дороги не було ні вороття
Вона ж була його неповторима
Одна єдина в світі поза ним
Уста палкі та ніжні пілігрими
Були для нього даром неземним
Коли зривав бездонні поцілунки
У посмішці зціляв рани свої
Їх ніч ховала палко за лаштунки
А ранком сни здригали солов'ї
Рікою розлилися білі коси
В його долонях на її плечах
Висушував з зіниць солоні роси
І знову потопав в її очах
Він звав її "моя" так по-простому
П'янів від неї наче від вина
Йому вона належала одному
В очах котрої розцвіла весна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901653
дата надходження 17.01.2021
дата закладки 18.01.2021
Мені скажуть: "Не вмієш писати залиш це усе!
Які вірші, поезія? Кинь! Це, бо часу затрати!"
Що ж робити мені коли пустка у серці живе?
І лиш тільки віршами про неї я можу сказати.
Що ж робити мені коли я безнадійний поет?
Непідвладна навчитись писати я грамотно вірші
Мій невдалий нехай, але серця кривавий куплет
Тільки він у мені і нехай ви напишете "гірший"
Я не вмію вдавати, брехати собі що це я
В бездоганних рядочках, які відзеркалюють риму
Бо строкатою була душа ще з дитинства моя
І такою помре, краще бути собою (без гриму)
Я не хочу блукати між слів, що чужії мені
Бо для серця мого це ще гірше ніж просто в'язниця
Краще стати німою навіки в нічній сивині
А ніж бути рабинею там де я буду безлиця
Ви пробачте мені, я молю! Але я не поет!
Я лиш тільки миттєвість душі відірвана від плоті
І нехай мій корявий допоки живий ще куплет
Дотліває холодним рубцем на святім ешафоті
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901697
дата надходження 18.01.2021
дата закладки 18.01.2021
Ты - сгребаешь усердно зиму.
В толстых варежках.
Обе насквозь.
"Ну, хоть что-то не поламалось." -
гордо ставя их под осиной,
говоришь.
И сгребаешь длинно
спинкой сдавшихся утром санок.
Трижды ком в грандиозных планах.
Дом - присутствует как-то мимо.
Дом всегда в бытовом зените.
Каждым из четырёх подъездов
смотрит жёлобом и с надеждой
в оцинкованное корыто.
Я - присутствую мимо дома.
Растворяюсь на дне заката
не использованой цитатой.
Неподчёркнутой.
Невесомой.
...миг, разношенный мной до стона.
наступивший на гребень света
у капели, цедящей лету
в оцинкованную ладонь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900736
дата надходження 09.01.2021
дата закладки 10.01.2021
Ну, як тебе змити зі серця і скронь,
Позбавити бачити образ твій очі?
Не гасне ні вдень, ані темної ночі
Тобою запалений в серці вогонь.
Ну, як вийти з казки, в якій я і ти?
Їй, мабуть, сюжет саме небо складало,
На серці твоєму й моєму писало.
Лиш фініш лишило нам свій віднайти.
А фініш відомий тобі і мені.
Склав світ нам його. Там невтішне – забути,
Розсіяти чари червоної рути,
Зійти з язиків, загасити вогні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900731
дата надходження 09.01.2021
дата закладки 10.01.2021
Зимою хочеться закутатись у плед,
Читати книгу і дивитися на зорі,
Їсти цукерки, пити чай і мед
І поринати у думки прозорі.
Зимою хочеться по снігу тихо йти,
Ловити сніг своїми теплими руками,
Зимою хочеться любові й теплоти,
Простих обіймів і смачної кави.
Мабуть, для цього й створена зима,
Щоб ближчими й добрішими ми стали,
Щоб темної холодної зими
Ми один одного з любов'ю обіймали!
© Марина Свірнюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896579
дата надходження 29.11.2020
дата закладки 29.11.2020
Схарапудив хтось час - і розбрикались дні,
Скаламутили музику тиші...
Стали люди якісь... зомбувато-чудні
І сховалися в норах, як миші.
А навколо - весна, за вікном - міражі..
Кожне серце тріпоче: як бути?..
У великому світі - самотньо-чужі
Перед ликом страшної покути.
Докумекали врешт, які ниці серця
І мізерні у власнім полоні...
Порятунок один - в благодаті Творця,
Наші долі - у Божій долоні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875849
дата надходження 14.05.2020
дата закладки 15.05.2020
[color="#0040ff"][b][i]несе мільйони дум вода
вони і тонуть і не тонуть
то завесніють то схолонуть
ріка стара і молода
солодка мла і вітерець
все грається пасмом волосся
проміння в лози уплелося
й біжить по стежці навпростець
усе величне і святе
умить стривожишся одначе
коли верба ось-ось заплаче
і в коси
річку
уплете
[/i]
[/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875537
дата надходження 11.05.2020
дата закладки 11.05.2020
…лише тому,
що тане білосніжно
цвіт вишні, ніби цукор в молоці,
перепочинь. Така відверта ніжність
тремтить в руці.
Крихка,
мов фарфор. Грає нові ролі
таємний темний радник полтергейст.
…ти теж колись підкориш сині гори –
за едельвейс.
За висоту емоцій.
Майже м’ятна,
гірчить цукерка. Я також гірчу…
Відверта ніжність – ненадійний дах нам
…………..у час дощу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875512
дата надходження 11.05.2020
дата закладки 11.05.2020
…і майже вечеря
…і пусткою шириться дзвін
Приходиш нечутно. Минаєш розжарені кратери.
Вмикаєш між ребрами вентиль тривожних турбін.
Цю тишу в душі
не розкласти на задані катети
…на соти медові
…химерну подобу садів
І врешті зникаєш у кігтях вишневої віхоли.
Найтонше з бажань, як потреба іти по воді,
де білому цвіту
і впасти насправді вже нікуди
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874479
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 03.05.2020
Кужіль сонця на веретено
День у день пряду під вікном.
Десь далеко дзвенять стремена.
Пальці нитка розтерла в кров.
Як царівна була б, - зомліла.
Промінь сонця заплів верстат.
Нитку човник веде уміло.
Ляда хрипко кричить у такт.
Розцвітають зірки та квіти,
І горласті кричать півні.
Промінь сонця уплівся в нитку -
І лишивсь рушником на стіні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873854
дата надходження 28.04.2020
дата закладки 28.04.2020
Ніби сонячний дим,
пелюстки яблуневого цвіту
оживають на віях, притрушують липовий чай.
…оксамитовий шлейф атрибутів її дивосвіту -
елегантна й печальна
в прозорих долонях свіча…
Не вертайся назад.
Не блукай невпокореним містом.
У дзеркальних вітринах не знайдеш колишню її.
…лиш брунатні вуста все палають неоновим блиском
(маки надто червоні
на білій прощальній канві)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871517
дата надходження 10.04.2020
дата закладки 11.04.2020
Вечірній сум, для нього є причини,
Холодним вітром дихає весна.
Я розсуваю штори і гардини,
На світ дивлюся з власного вікна.
А повний місяць дивиться на мене,
Чомусь мовчать у вербах солов"ї...
В саду темніє полотно зелене,
Кульбаба гасить вогники свої.
...Знайди у тиші нотки позитиву,
Згадай найкраще, що було колись.
Зітри сльозу, помрій про мить щасливу,
Чи помовчи і щиро помолись.
Все буде добре! кажуть мудрі люди!
І ти в майбутнє віру не втрачай.
Надія є! все інше - буде! буде!
...А зараз - вечір, телевізор, чай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871539
дата надходження 10.04.2020
дата закладки 11.04.2020
[b][i][color="#3f4175"]Та на жаль так в житті буває,
А чому - тут ніхто не скаже...
Марно він так Весну кохає.
Тільки серцю ти не накажеш.
- - - - -
Я тебе розумію,Лютий,
Та на жаль так в житті буває -
Залишаєшся непочутий,
Без надії себе втрачаєш.
А ти плакав так часто,знаю.
Відмінив заметіль,морози.
Та на жаль так в житті буває.
Я твої розумію сльози.
У віршах заховаєм смуток.
Темна нічка про це лиш знає,
Що кохання - гірка отрута...
Та на жаль так в житті буває.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865729
дата надходження 23.02.2020
дата закладки 23.02.2020
Дощі у січні - вже не дивина.
А мариться хмільною хуртовиною!
Де під пахвою втомленого дня
Чуттєвий щем накриє нас лавиною...
Нехай би засніжило, замело!
Зрікаймося блютузів із вай-фаями! -
Лиш ти і я.
І сонце, що зійшло...
Передріздвяним сяєвом світаємо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860257
дата надходження 04.01.2020
дата закладки 04.01.2020
[b][i][color="#161478"]Люблю й чекаю...
Я не плачу, ні
Навчилась
За ці всі без тебе дні
Життя триває...
Час не лікує
Просто, просто вчить
І вечір
Так задумано мовчить
Бо він все знає...[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858331
дата надходження 18.12.2019
дата закладки 18.12.2019
Вибудовую смерековий храм –
Він гуде в мені протяжно, мов дзвін,
Розтривожений рукою дзвонаря,
Що розгойдує вітри аж до змін.
Вибудовую смерековий храм
На фундаменті від сьомих колін,
Де ще жевріє тепло вівтаря,
Зігріваючи вітри аж до змін.
Вибудовую смерековий храм.
Тридцять сходинок здолати б до змін.
Калатає і гуде на вітрах
Моє серце, мов розбуджений дзвін.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857165
дата надходження 07.12.2019
дата закладки 07.12.2019
[b][i]Життя біжить, хороший мій.
Ми не рахуєм примхи долі.
І в тій буденності святій,
Близький душі моїй до болю
Завжди чекаю голос твій.
Нехай цей світ і збайдужів,
Допоки є така потреба -
Дозволь, я подихом душі
Зігрію всі думки про тебе...
І їх залишу у вірші.[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856603
дата надходження 02.12.2019
дата закладки 02.12.2019
[b][i]Осінь листопадом відшуміла.
Срібло сіють заморозки ранні.
Я б усі розлуки відмінила...
Та листочок осені -
останній...
Важко...Сумно...І повір -
не просто...
Не звикають до розлуки й болю
Знаєш, в цім житті ми тільки гості
Можна , я візьму тебе з собою...
* * *
Бо так на душі листопадово...
І смуток гірчить нерозгадано...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856013
дата надходження 26.11.2019
дата закладки 26.11.2019
Глибока осінь за вікном.
Сльоза, як море -
солоне море -
чорне дно
ковтає зорі.
Високі хвилі штормові,
дощі північні...
І ми - особи дійові
того, що - Вічність.
Он виціловує гроза
дерев зап'ястя,
Хтось у букетик зав'язав
серця для щастя,
вдихнувши сонячне життя
солодким вітром,
аби у ньому ти і я
зростали світлом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854568
дата надходження 13.11.2019
дата закладки 13.11.2019
Ти знаєш, я - сильна.
Я переживу
без тебе цю осінь,
душі листопади,
і зорі, спадаючі поруч в траву,
і смуток полинний
і сонячну радість...
Ти знаєш, я можу любити і так:
на відстані,
тихо,
без докору й втоми.
Із серцем дощі затанцюють у такт,
як визріє час
повертатись додому...
Ти знаєш,
мене не лякає зима.
Людині для щастя не треба нікого.
Сильніших за мене, можливо, нема...
Я можу без тебе,
скажи лиш, для чого?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853592
дата надходження 03.11.2019
дата закладки 04.11.2019
…ближче до ночі
Гусне важка вода.
Повниться місяць. Скиглять соціопати.
Очі зелені - то, власне, ще не біда.
Коси червоні.
Сніг на межі лапатий.
…тиша вібрує.
Трас гальмівні краї
М’ята вкриває, вічнозелена хвоя.
Визнай нарешті - ти не оминеш її.
Зорі в зіницях –
темні таємні кола.
…майже звикаєш.
Сни викладаєш на
Бронзове блюдо… пустка м’яка й прозора.
(…шлях неповернення – пристрасть твоя земна)
…спи, найсолодший,
пізні часи у горах
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853461
дата надходження 02.11.2019
дата закладки 02.11.2019
Хочеш змінити світ - почни з себе.
Махатма Ганді
Змінися сам - тоді вже змінюй світ,
Диктуй свої закони і вимоги.
Та не чекай легкої перемоги -
У тернах виколисуй доброцвіт.
Очисти душу й тіло від мерзот
І вишкреби всі закутки добряче!
Не бійся суду. Стежить око зряче -
Смиренних возвеличить до висот.
Твори себе! Шліфуй найменший крок!
Гартуйся у Господній благодаті!
Плекай надії, вірою багаті!..
Живи по правді! Ось такий урок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853282
дата надходження 31.10.2019
дата закладки 01.11.2019
Павутиння прозоре літа,
Жовтень трусить нам на останок.
З жовтим листям танцює вітер
І холодний такий світанок.
Діамантових крапель розсип,
Під ногами з багрянцю килим.
Поховалися жовті оси,
Я журавликом легкокрилим
Полетіла б слідком за літом,
Тільки Осінь не відпускає…
Моя нива вже стиглим житом
В зрілі роки стежки вдягає…
У туманах блукають весни
Загубили стежку до мене.
Де ви, юності перевесла?
Крутить колесо років шалене…
Жовте небо у надвечір’я.
Жовте сонце на листі кленів.
Стало жовтим моє подвір’я:
Нині жовтий настрій у мене…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852853
дата надходження 27.10.2019
дата закладки 28.10.2019
Однажды мир сорвался в пустоту.
Но как-то понарошку так. Без точки,
чтоб я утёрла изморось: я - дочка.
Была недавно. И я просто тут
проездом. И выгуливаю слёзы
на бабье вёдро.
Мам, сегодня - грозно.
Не выходи, не выпускай уют.
Особенный. Октябрьский.
Как-то жить.
Растить. Любить. До краешка недели.
И заходить в тоскливый понедельник,
где я тебя пытаюсь разбудить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852888
дата надходження 28.10.2019
дата закладки 28.10.2019
Зітри мене із памяті -
пора.
Спали усе,
що мною зайнялося.
Яка ж вона тонка -
остання грань...
Час вичеше тебе
з мого волосся...
Забудь про те,
що я колись була.
Розвій про мене спогади
за вітром...
Застигла в серці
дотиків смола.
Вдихай глибоко -
щастя у повітрі...
Хай буде сніг,
І вітер,
і - зима.
Ти озирнешся -
вдарить злива в груди...
І ніч шепне тобі:
- Іі нема...
Але я буду.
Завжди в тОбі буду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852852
дата надходження 27.10.2019
дата закладки 28.10.2019
Такий туман, що не видати світу.
Видовище - незвичне і сумне.
А я тримаюсь за вчорашнє літо,
тобою, ніби сонцем, наливне.
Я бережу ці промені незгасні -
присутності твоєі мережу.
Густий туман вкриває землю рясно,
немов, мені окреслює межу...
І сповільняє дихання планета,
димами оповиті полюси...
Відлунює душі моєі "Де ти?!"
в краплиночці ранковоі роси...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852799
дата надходження 27.10.2019
дата закладки 27.10.2019
Хризантемно. Темно.
Не тривож даремно
Спогадів моїх.
В росянім колоссі
Дзвони дзвонить осінь.
Чи то може сміх?
Кучеряве небо
Заграє до стебел
І сміється синь.
Кланяється в ноги
Вербам край дороги,
Мов до берегинь.
Бо у їхніх вітах
Жевріє ще літо,
Пахнуть ще меди.
Зупини хвилину
Тепло-тихоплинну,
В осінь не веди.
Жовтотлінь охоче
Душу зашепоче,
Журно засурмить,
Засльозить сльозою
Й забере з собою
Хризантемну мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852521
дата надходження 24.10.2019
дата закладки 25.10.2019
… ще поки дим
Клубочиться над дахом
… ще поки дим (густий і синій, звісно)
Я птах тобі… (дозволь побути птахом)
Це так природньо
і безкомпромісно
… вібрує мить
Крило, а чи рука
Зітре сльозу твою, а чи обійме…
Усе як є… проникливіть тремка
Впаде колись
в твої важкі обійми
… холоне час
Зостав усе, як є -
І шовк трави, і цей іскристий іній…
Гадаєш, ми залишимось людьми?
…я птах тобі
…всього лиш птах осінній
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852284
дата надходження 22.10.2019
дата закладки 22.10.2019
[color="#ff9500"] [color="#ff9500"] [color="#0080ff"] [i] Тривожних днів душа імлиста
Пустилась десь у попідхаття.
Олександр Косенко[/i][/color][/color][/color]
[b][i][i][color="#ff1100"]Зійшла в мені тривожна осінь,
Печаль колише у колисці.
Тремтять на віях пізні роси –
То палять листя, палять листя.
Нехай димить, нехай імлиться.
А чи знеможитися мушу?
Та в тому листі, в тому листі
Учора викупала душу.
Нехай вітри би здійнялися -
Згоріти в полум'ї дурману.
Та тліє листя, тліє листя
Нерозпочатого роману.[/color]
[b][/b][/i][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852064
дата надходження 20.10.2019
дата закладки 20.10.2019
…чого тобі?
Іще не випав сніг.
Ще не світанок, щойно пів на третю…
Ще твій нервовий ворожбитський сміх
Не змів
з лиця землі мої намети.
…і я тобі
Ще навіть не печаль
Поміж вітрів, що за вікном голосять.
Іще не зникла від твого меча
В мені ця світла
і бентежна осінь.
…ще на руках
Ні крапельки вини.
Лиш місяць повнокровний за порогом.
…загублять нас, а чи загубим ми -
………….розкажуть згодом
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850482
дата надходження 05.10.2019
дата закладки 05.10.2019
Імˊя її читатимеш між зорями -
У спалаху жертовне самозречення.
Останній свідок спомину розораний,
Ступає памˊять в забуття приречено.
А спогади випрошують весняного,
І шкіряться за тим, що не здійснилося.
Почути б голосу востаннє пряного,
Та віри у молитві не лишилося.
Світи розхитані та розмежовані,
Дороги паралельно коридорами.
І виють , виють вироком приховані
Недолі під скорботними іконами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848327
дата надходження 15.09.2019
дата закладки 29.09.2019
[color="#000dff"][b][i][color="#001aff"]Лягали сутінки у теплі трави,
З-за хмар дивились жовті мідяки.
Останній промінь тлілої заграви
Окреслив вигин чорної ріки.
Солодка втома блимала із вікон,
Марудні тіні шастали в кущах.
Якась пташина обізвалось криком,
Голодний звір винюхував свій шлях.
Тихішав галас, та не никли думи,
Душа ночі сповідалася знов.
А на терезах знітилась від глуму
По-зрадницьки
обважена
любов.[/color][/i]
[/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846631
дата надходження 30.08.2019
дата закладки 14.09.2019
Цвіте полин
в ромашкових обіймах,
цілований вітрами і дощем.
Ще є любов -
висока і незрима,
що зрадою
душі не обпече,
бо не шукає
тлінної утіхи,
не вимагає золотих дарів...
Наповнить серце
радістю і сміхом,
аби не тлів печально,
а горів.
Для тебе
небеса вона прочинить
і поведе в омріяні сади...
Така любов, насправді, -
без причини...
Її зустрінеш -
без вагань іди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847635
дата надходження 09.09.2019
дата закладки 09.09.2019
[b][i][color="#420dd6"]Нехай це буде спогадом про літо.
(Останні літні дні кудись спішать)
Ще гріє серпень...І в колисці з квітів
Тепла шукає й затишку душа.
Закохані у сонечко і літо,
У подих вітру, голубінь небес
Прості і ніжні, і найкращі квіти.
Це витвір Божий і одне з чудес.
Задивлені у небо так правдиво,
Бо знають те, чого не знаєм ми...
Торкнутись би душею цього дива
І гідно залишитися людьми.[/color][/i][/b]
( фото автора )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846415
дата надходження 28.08.2019
дата закладки 28.08.2019
Ще й досі вірю у казки і диво,
Де добрі феї, щедрий Миколай...
Де всі дороги стеляться щасливо,
А у душі панує тихий рай...
Дитинно марю: прилетить жар-птиця,
Приїде принц на білому коні...
І хай лише це солодко насниться -
На серці тепло й затишно мені.
Та все ж плекаю нишком чаромрію,
Що сни оті - не просто дивосни...
Фантазії глибоко в серці грію -
А може, дочекаються Весни?!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843648
дата надходження 31.07.2019
дата закладки 01.08.2019
[b][i]Минає день, стрімкий спинивши біг
І літечко вже дивиться в бік осені.
Я помолюсь, щоб Боженько поміг
Розвіяти з душі жалі непрошені.
В тишу вечірню кутаю думки...
Завжди чекаю, а ти просто - вір мені.
Живу коханням, ні не дні - роки...
Молитву починаю з твого імені.[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842689
дата надходження 21.07.2019
дата закладки 22.07.2019
А я собі сиджу посеред літа,
Метелики літають в голові.
Кругом цвітуть такі барвисті квіти,
І коники стрибають у траві!
Гойдає липень небо, мов колиску,
А серпень зорі висипле з ковша.
Я відчуваю - щастя дуже близько!
І спокій випромінює душа!
Тому й сиджу собі посеред літа,
Плету Петрів блакитний батіжок.
Планета квітів мною вже відкрита,
Поміж найкращих в Всесвіті зірок!
Із спілих вишень дорогі коралі,
Сьогодні, мов на свято одягну.
...Сміється літо і прямує далі,
І я його ніяк не здожену.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841530
дата надходження 11.07.2019
дата закладки 12.07.2019
Зникай…
Не вір ніколи і нічому.
Змивай з кривавих губ цукровий грим.
Під хаотичний гул нічного грому
………………ввійди у Рим
…минай
Вінтажну велич передмістя.
Впусти в серцевий шлюз солоний дим.
Спини свій гнів на сонячному вістрі.
……………….побудь ніким
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839676
дата надходження 22.06.2019
дата закладки 22.06.2019
Хотілось тільки щастя і тепла,
Та холоду навіяло доволі...
І не одна водиченька стекла...
А скільки ще каратися в неволі?!.
Хотілося солодкого вина,
А довелося випити отрути
І хмелем цим упитися сповна!..
Кого тепер до серця пригорнути?
Хотілось... Та бажання замалі:
Наповнена ця чаша не сьогодні,
Адже на грішній і святій землі
Усі шляхи та помисли - Господніі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839000
дата надходження 16.06.2019
дата закладки 16.06.2019
Не мельтешить, подсматривая в мир
чистовиком за приоткрытой шторой.
А за второй... - меня там - целый ворох.
Как хорошо, что плотен кашемир.
И чёрств пирог.
И переборчив пёс.
Пасхальному - под дедовскую вишню.
Не верил в Бога, а она - всё выше.
А может это просто купорос.
Да и не важно даже.
Перегной
решает и весну, и форму быта,
и то, что подоконники увиты
плющом.
И может статься: за стеной
дочурке в зное, сумраком пропитанном,
привидится однажды: я - забыта.
и штор не открываю.
ни одной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836467
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 25.05.2019
Стою на березі ріки,
Куди вона тече - хто знає?
Весняний сум такий гіркий,
І плакала б - та сліз немає...
Синиця вирвалась з руки,
Весна у літній день втікає...
За помилками - помилки,
І їм нема кінця і краю...
А може десь а може там,
Куди лиш мріям долетіти,
Мене зустріне сам на сам,
Моє найкраще в світі - ЛІТО!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836459
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 25.05.2019
Маленька чорнява дівчинка
живе в мені.
День при дні
на гору несе камінчики,
співає чудні пісні.
Маленька чорнява дівчинко, -
я хочу того чи ні -
як виростеш трохи вищенька,
то неба сягнеш в мені -
і стане камінчик брилою,
відрізавши шлях назад.
Ти будеш в мені [i]сміливою[/i],
мов Жанна, що з барикад,
маленька чорнява дівчинко,
ти тільки рости. Рости.
Вже полум'ям дата мічена
і в соснах ростуть хрести.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836447
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 25.05.2019
З думками наодинці не лишай...
Крадуться смутки в душу серед ночі,
Заплакані сумні ховаю очі,
В обійми щирі проситься душа.
Бо ще живу, ще вірю, ще люблю.
А ти - ти будь для мене сонцем ясним
І зіркою, що у пітьмі не гасне.
Усі слова я серденьком ловлю.
Прохання, а чи сповідь в цих рядках
(Якщо колись ти будеш їх читати)
Мені б лиш доторкнутись, обійняти...
Побачити свої в твоїх очах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835134
дата надходження 10.05.2019
дата закладки 10.05.2019
У кожній душі є свої мінотаври,
Свої лабіринти і пошук шляхів,
І біла голубка із гілкою лавру,
І сни неосяжні про велич віків.
У кожній душі є свої межі світу,
Своя черепаха і трійко слонів,
І плечі атлантів, і сонце в зеніті,
І писані глечики повні вітрів.
У кожній душі є у шафах скелети
І скринька Пандори, і попіл листів,
Синці від падінь і окрилені злети,
І безліч затінених «п‘ятих кутів».
У кожній душі є свій молот, горнило,
І вибір тернових вінків і хрестів...
І тільки поет бузиновим чорнилом
Усе це складає у руни зі слів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832797
дата надходження 15.04.2019
дата закладки 15.04.2019
[b][i][color="#0a51bd"]Такий безвладний час над почуттями.
Ніхто кохання ще з душі не стер...
Вона його кохала до нестями
І вірила в любов...
Чому ж тепер -
Шукає порятунку у чеканні,
Ховає смутки в зраненій душі...
І ту єдину, найсвятішу з таєн,
Навіки залишає у вірші...?![/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830039
дата надходження 22.03.2019
дата закладки 22.03.2019
Ви знов мені наснилися сьогодні.
Якийсь чужинський... В посмішці печаль...
А очі... як в покійника — холодні...
Ви — даль...
І руки... Я ж любила Ваші руки!
Вони для мене — як святий грааль!
А уві сні вони подібні крукам...
На жаль...
І чорна сукня у червоних маках,
Шампанське переповнює кришталь...
А я... Мені так хочеться заплакать...
Ви ж — сталь...
Прокинулася серед ночі — змерзла.
У шибці хмарно-місячна вуаль...
Уже не сплю, та гіркота не щезла.
Мигдаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829681
дата надходження 19.03.2019
дата закладки 19.03.2019
"Мама,это правда – маленький Амур
В сердце попадает,чтобы разбудить?..
И бесстыже юным, и совсем седым…
Мама,чтобы только страстью напоить?..
Мама,так обидно - даже не узнал,
(Приходилось близко мимо проходить)…
Мама,ненасытно - губы целовал…
Мама, мне не стыдно это говорить…
Мама,мне так страшно…
Страшно - отпустить…
И печаль упрятать в пухе покрывал…
Я его простила, прежде,чем забыть –
И седьмое небо…И - обрыва край…"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828938
дата надходження 13.03.2019
дата закладки 13.03.2019
[b][i][color="#3d67f2"]Цей ранок
жайвір розбудив
дзвінкоголосий.
В Святих Небес
для нас для всіх
прощення просить...
В "сьогодні"
сонечко білет
вручає щиро !
Хай буде ясним,
гарним день...
В Любові
й з Миром ![/color][/i][/b]
( фото автора )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828474
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 10.03.2019
Вже чути весну, її стукіт серця
Б'ється у шиби змерзлої душі
Крізь ще морозно-льодовії скельця
Мов кволі проліски - живуть вірші
Мої вірші
Про що писати?Про любов, про весну?
Чи маю право, чи любила я?
Та і весна не відібрала весла
Ще не на місці, не назвеш "моя..."
Ще не моя
Немає слів, немає рим, пустії
Серцеві коридори, де ж піти?
У голові вони - думки-повії
Себе не зрозуміти.Ти, не ти?
Зовсім не ти
І десь шукала тут свою частину
Загублену бездомну нічию
З чужого моря вкрадену краплину
Самотню, без початку течію
Їх течію
Мені потрібен друг і більш нікого
На все життя, єдиний, тільки мій
Поговорити.Часом мовчазного
Щоб пригорнув...і вся границя мрій
Всіх моїх мрій
Чи прошу я багато? Ні напевно
Та все ж мовчать "сталеві" небеса
Просити чи молити?Все даремно
І пеленою смуток нависа
Лиш нависа
Ні сльози ні сніги поки не скресли
Ввірвались в буревій думок рої
Піти?Куди?Повсюди штучні весни
Такі холодні й зовсім не мої
Вже не мої
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828443
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 09.03.2019
…і маленька душа
Побрела по нескошених травах
У прозорих одежах, тамуючи спрагу і злість.
…подорожні ішли й осідали в зелених отавах,
Обираючи кращі
з надійних і радісних місць.
Ті, що ближче до хмар,
Врешті- решт назовуть їх сліпцями.
З-під напружених рук полотном попливе акварель.
… ну а поки лиш твердь, лиш вода і первинний світанок…
….………………..шостий день
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828274
дата надходження 08.03.2019
дата закладки 08.03.2019
Весняний день, а дощ собі іде,
І вітер рве легенькі парасолі.
Мов контрабас, зелений гай гуде,
І губить ноти на озимім полі.
Ген, хмари розколошкані летять,
І сіють воду крізь дрібненьке сито.
А всі спішать... усі кудись спішать,
Радіючи, що зиму пережито...
І я радію! в березень іду,
Мені на втіху - вітер цей і злива!
Посію скоро квіти у саду,
І буду по-весняному - щаслива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827846
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 05.03.2019
Кава з ваніллю і дрібка кориці.
Затишна книга і сніг за вікном.
Фото старе, дерев‘яні полиці,
Хата огорнена спокоєм-сном.
Ранок вже стука в віконниці сині.
Десь там, за обрієм, сонце встає.
Вітер дріма у безплідній калині.
Пташка шукає зернятко своє.
Кицька згорнулась клубком – до морозу,
А до весни залишився лиш крок...
Сплять у бруньках нерозплющених грози,
Теплі дощі і надії ковток.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827804
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 05.03.2019
[b][i][color="#c400ff"]І мерзли сльози і думки :
Чому ? За що?... і навпаки.
- - - - - -
Весну чекала і тепла...
І ось він - березень, прийшла!
Нехай , розтопить лід весна
Від скрижанілих сліз...
Вона -
ховала смутки , що в очах,
А світ - задумано мовчав...
Знов тихо плакала душа.
І тріпотіла мов пташа.
- - - - - - -
Шукала прихистку в віршах.
Слабка, зневірена душа...
Чекала сонечка й тепла,
Любов у серці берегла.[/color][/i]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827606
дата надходження 03.03.2019
дата закладки 03.03.2019
Цей тихий дощ про вічність шелестить,
Освячує молитвою вікно.
Осіння мить щемить...
щемить...
ще мить-
Глінтвейном стане сутінків вино
Із ароматом падолисту й снів,
Із присмаком морозу на вустах,
З мускатним шлейфом перезрілих днів,
Що губляться у пам‘яті й літах.
А тихий дощ іде собі й іде,
В свідомість падає і мрячить у думках...
Знов схуднув календар на цілий день
І хризантемить світ Чумацький шлях...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826845
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 25.02.2019
Надихатись весною до сп'яніння,
Напитися дощами до безтями,
Врости у тебе серцем і корінням,
Засолов'їтись світлими гаями
Так хочеться, що відчуваю небо
В своїй душі безмежно-веселкове.
А знаєш, я всміхаюся до тебе,
Мугичу щось наївно- сопілкове...
І говорю з тобою без упину
Про все на світі... навіть трохи більше...
Я б простелила хмарку, мов перину,
Лягли б з тобою і читали вірші,
Дивилися б у пролісковий вечір,
І лоскотали б вітрові за вухом,
А ти б тихенько обійняв за плечі
Мене, ту жінку, що уважно слухав...
І в ніч ввійшли б, як у святе причастя,
І спрагу гамували б аж до ранку...
Напевно, це і є жіноче щастя —
Чиєюсь бути... бути до останку....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826464
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 22.02.2019
…я ніч постелю.
Розкладу зачудовані трави.
Лиш подих раптовий - торкнутись окреслених губ.
То флейта прозора. Приблизно на восьмій октаві
Втрачаємо розум,
і волю, і весь людський глузд…
Від повного краху
Іти аж до надлишку віри.
Іти обережно по чорному ситцю струмка.
Являтись тобі синім птахом, чи сонячним звіром,
Допоки нас мчить
невагома тропічна ріка…
Не стань почорнілим
Шматком учорашнього снігу,
Що сходить в лавину зі спритністю диких мангуст.
… люби мене птахом… люби, коли витиму звіром...
………..люби лиш за те,
що повільно втрачаємо глузд
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825806
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 17.02.2019
Затихло все. На лінії мовчання
Серед стриножених зимових вечорів
Брела собі прадавня Босорканя
У світлі придорожніх ліхтарів.
Неначе тінь несла химерне тіло,
Крива ковінька цокала об брук.
А позад неї врочисто біліло,
Неначе саван падав з її рук.
Деревам роздавала еполети,
Як полководець після вдалих битв,
Гротескно станцювавши піруети,
Збирала краплі сонячних молитв.
Немає сонця... Захмарі‘ло небо.
Стара чаклунка пристріт навела...
Ввібравши барви осені у себе,
Завіяла навколо, замела...
І в тиші снів зимового мовчання,
Вдягнувши розпач снігу, як вінець,
Шукала скрізь самотня Босорканя
Тепла і затишку невтрачених сердець...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825823
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 17.02.2019
[b][i][color="#0059ff"]Потривожу замерзлу тишу своїм чеканням...
Вже холодне зібрала віче зима востаннє.
Повертає вона на літо, так кажуть люди.
Там в тумані слідочки січня ховає лютий...
Гріє душу любов і віра - дарує крила,
А в чеканні допомагає молитва щира.
Я молитвою обігрію замерзлу тишу.
І краплинку свого кохання зимі залишу.
[/i]
[/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823975
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019
[url=""]http://music.i.ua/player/16908/6826/96838/[/url]
Переспів поезії В. Тушнової "Не отрекаются любя..."
Кохаючи, зректися? Ні!
Життя іще не ставить крапки.
- Намарне все, - скажу собі,
Та візьмеш ти і прийдеш раптом.
І буде темно за вікном,
У шибку стукатиме хуга,
коли згадаєш, як давно
мої не зігрівав ти руки.
Й до того схочеш теплоти,
тієї, що була не люба,
що не чекатимеш, поки
звільниться телефонна буда.
І буде як на зло повзти
трамвай, метро, не знаю що там,
і хуга замете шляхи,
ховаючи мої ворота...
В будинку – тиша самоти,
хрипітиме лічильник трохи,
коли у дверях станеш ти,
одним стрибком здолавши сходи.
За це віддати можна все,
так вірю я всім серцем свято,
що важко змусити себе
біля дверей не чатувати.
Оригінал
В. Тушнова
Не отрекаются любя.
Ведь жизнь кончается не завтра.
Я перестану ждать тебя,
а ты придешь совсем внезапно.
А ты придешь, когда темно,
когда в стекло ударит вьюга,
когда припомнишь, как давно
не согревали мы друг друга.
И так захочешь теплоты,
не полюбившейся когда-то,
что переждать не сможешь ты
трех человек у автомата.
И будет, как назло, ползти
трамвай, метро, не знаю что там.
И вьюга заметет пути
На дальних подступах к воротам…
А в доме будет грусть и тишь,
хрип счетчика и шорох книжки,
когда ты в двери постучишь,
взбежав наверх без передышки.
За это можно все отдать,
и до того я в это верю,
что трудно мне тебя не ждать,
весь день не отходя от двери.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821126
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 13.01.2019
За нами - спалені мости,
Між нами - згублені дороги...
І не дійти, не доплисти -
Стоптались моці до знемоги.
І світ не той, і ми - не ми:
Іззовні - блиск, на денці - голо.
Тріпочуть ангели крильми -
І дні пливуть по часоколу.
Не утекти від суєти...
Довкруж - тунелі порожнечі.
Ген там маячать райсвіти!..
Та чи готові до утечі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812316
дата надходження 02.11.2018
дата закладки 13.01.2019
Мій сад засипало снігами,
Скувала крига береги.
І білий простір поміж нами
Ущерть заповнили сніги.
Земля і небо об"єднались,
У білій віхолі сплелись.
Як ми з тобою обіймались
В пориві юному колись.
...Та іскра згасла, і в долоні
Сніжинку кинула зима.
І серце в крижанім полоні,
А в мене іншого - нема...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820740
дата надходження 09.01.2019
дата закладки 09.01.2019
Не хочеться ні свят, ані розваг,
Аби лишень єлейна крапля світла
Сльозою забриніла у словах,
А в душах щирим усміхом розквітла.
Хай торжествує спокій у серцях,
Впокорених молитвою і постом,
Під батьківським покровом Всетворця:
Радіти з Богом - так велично й просто!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819587
дата надходження 30.12.2018
дата закладки 31.12.2018
[b][i][color="#0d22de"]Тихо падає сніг,
ті сніжинки - цілунками з неба...
А обійми твої -
це моєї душі оберіг.
І за всі "неразом",
(бути разом - щоденна потреба)
Я тихенько молюсь,
прошу Бога тебе щоб беріг. [/color][b][i][/color][/i][/b][/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817603
дата надходження 15.12.2018
дата закладки 17.12.2018
І навіть, якщо
Ти виходиш за межі ріки…
І раптом тебе відпускає призначена бронь ця…
І навіть якщо протікає крізь пальці руки
Таємне проміння
брунатного дикого сонця…
І кожен блукалець
З’являється у множині
В садах, де цвітуть почергово магнолії й сливи…
…тримайся за воду приблизно на тій глибині,
Де риби ще теплі
і майже космічно красиві
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816005
дата надходження 02.12.2018
дата закладки 02.12.2018
[b][i][color="#434361"]Не плачу, ні...Так серцю тісно...
Там за вікном вже мерзне осінь
І сірість неба, зникла просинь.
Тепла душа лиш слізно просить.
Причина в кілометрах звісно,
Що розділяють нас.
Думки, думки...І пошук істин...
Холодна ніч, дошкульний вітер
Не вкрав безжально щоб, не витер
З душі чекання...Пережити
Нам тільки... й подолати відстань
Помножену на час.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815173
дата надходження 25.11.2018
дата закладки 26.11.2018
Я прийду, коли на серці важко,
А в душі вже через край - печаль...
Чай з любов"ю наливаю в чашку,
І вино у дорогий кришталь.
Хай вогонь палає у каміні,
І дарує нам своє тепло.
Ми не грішні! ми такі невинні,
На землі ще - кращих не було!
Ти і я - самі у цьому світі,
Ніч розкине свій святий покров!
Варто жити для цієї миті,
Коли все вирішує - ЛЮБОВ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811415
дата надходження 26.10.2018
дата закладки 26.10.2018
Вітер знов приніс листок,
Приліпив до скла.
Він проклав мені місток
До твого тепла.
То від тебе новий лист,
Ти в нім написав,
Що надворі падолист
Вже тепло забрав.
Ще писав: холодна осінь
Вкрала дня шматок ,
Що пташки вже безголосі...
Ось такий "місток"...
Я ж шукала між рядками,
Тих потрібних слів,
І пройшлася сторінками...
Ти сказать не вмів.
Вітер знов насипав листя,
Грався, як хотів.
Всі слова в них розбрелися,
Лиш сумний мотив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809282
дата надходження 08.10.2018
дата закладки 16.10.2018
[i]Ночі осіннії, ночі безсоннії,
Звуки незв'язні і погляди томнії ...
Олекса Удайко[/i]
Ночі осіннії, щемом сповитії.
Душу бентежите гронами стиглими.
Гронами-зорями – думи неситії,
Днів моїх сонячних – звуки нестихлії.
Ночі – думок моїх листя обпалене –
Так спаленіло, полинно і жадібно
Квітні літа горобиною вабите:
У позолоті стою нерозгадана.
Ревно, відрадливо вами натішуся -
Ночі шаленії шепоту спраглого.
Терпкістю ягоди в серці залишуся
Окоронована сяєвом справжнього.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810007
дата надходження 14.10.2018
дата закладки 15.10.2018
Короткий день і довга ніч,
Багряна осінь пломеніє.
Вогонь її холодних свіч
самотнє серце не зігріє.
А ти нічого не знайшла,
До чого б щиро пригорнулась.
Печаль з душі уже пішла,
А радість - так і не вернулась...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809778
дата надходження 12.10.2018
дата закладки 12.10.2018
І знову Жовтень, з пензлем чарівним
Останню зелень в золото вдягає.
Роздмухує туманів синіх дим,
Блакить небесну сірим лезом крає.
Гарячий чай. Зігрітися б душі…
А може б краще вже глінтвейну трішки?!
Сумну мелодію знов награють дощі,
В калюжах Осінь намочила ніжки.
Заходь, сідай. Застудися гляди!
Давай хлюпну й тобі у філіжанку.
Не відмовляйся, як зайшла сюди!
Тебе триматиму у хаті я до ранку!
В люстерко глянь! Червоний ніс і очі!
Ти випий не вино це зовсім – ліки.
Та і не рвися, сестро, проти ночі,
Дощ мов з відра, дороги наче ріки.
Присіла на стілець, ковток зробила.
Рум`янцем теплим щоки запалали.
Золотокоса, чарівна, красива!
Барвисті шати, із прикрас корали!
Ковзнув по хаті перший промінь сонця,
Я озирнулась, загоравсь світанок.
Він заглядав сміливо до віконця,
Світився в небі голубий серпанок.
Вчорашній дощ тепер здавався сном,
Сміявся Жовтень у росі краплинах.
Зігрілась Осінь запашним вином,
Мені подарувала гарну днину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808530
дата надходження 02.10.2018
дата закладки 04.10.2018
Ти серце не засни, гори і далі!
Хоч, як не тяжко бийся, калатай!
Колись же мають збліднути печалі?!
Вдягнеться стежка в сонячний розмай!
Не дай байдужості тебе заколисати,
Як маєш, що сказати – говори!
Може і легше заховатися за грати,
Від всіх печалей, болю і хули
Не обирай цей шлях, хоч так простіше.
Та не для тебе точно це, повір.
Німа душа, що може бути гірше?!
Байдужість то підступний дуже звір!
Ти серце не засни, гори і далі!
Хоч, як не тяжко бийся, калатай!
Колись же мають збліднути печалі?!
Вдягнеться стежка в сонячний розмай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808745
дата надходження 03.10.2018
дата закладки 04.10.2018
[b][i][color="#ab6209"]І відпустити з журавлями літо...
(Це як тепло твоїх мяких долонь)
Розлуку пережити, відболіти
Хай сивина ледь-ледь торкнетья скронь
Лиш не душі. І з вдячністю зустріти
Красуню осінь... І дощами змити
Всі смутки із душі і далі жити.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807532
дата надходження 23.09.2018
дата закладки 24.09.2018
[b][i][color="#8448b5"]Так ніхто не любив...
Я боюся такого кохання.
Якось Бог допустив,
Чи послав мені випробування -
Ти ж любове єдина моя!
Все не просто, повір -
Я водночас щаслива й не дуже.
Душа - загнаний звір
І зі мною нітрішки не дружить,
Вже не знаю - це я чи не я.
І ридає душа,
Бо не вміє тебе не любити.
Заховаю в віршах
Всі тривоги і все пережите
В Бога щастя для тебе прошу.
Будь щасливим! Пробач,
Що в думках і у снах залишаю.
Час неначе палач,
Дні летять чи так просто - минають...
Можна, в серці тебе залишу?
Якщо зникну - прости,
Буду вчитись тебе не любити.
Не руйную мости,
Хоч хиткі, ними можна ходити...
Про одне лиш прошу - без образ.
Найсвятішу любов
Я навіки в душі заховаю.
І молюсь, знов і знов
Берегти тебе, Бога благаю...
Ще зустрінемось...може...не раз.
- - - - - -
Та боюсь...це вже буду не я.
[/color]
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805594
дата надходження 05.09.2018
дата закладки 06.09.2018
Ты очень слаб, когда влюблен
И тихо внемлеш на слова...
Когда твой воздух-это Он-
Иди по звездам, не спеша.
Вдыхая приторный закат,
Ты видишь сны о тайнах гор...
И молча глядя на Луну,
Лучами белыми сожжен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804864
дата надходження 29.08.2018
дата закладки 31.08.2018
Вино с утра - простительная блажь.
Глоток - и подлежащь, и несказуем,
и иногда разбавлен поцелуем.
А всё, что до - ты после мне отдашь,
когда грехи поднимут якоря,
со мной прощаясь и меня прощая.
И вечер спьяну выплачет свечами
всё то, что только спьяну говорят.
Насыплет зим сгорячки пары три-
четыре.
...кто-то больше? - даже я бы...
Вина с утра? - пожалуй.
день - расхлябан:
колокола снаружи и внутри...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804892
дата надходження 30.08.2018
дата закладки 31.08.2018
Відшелестіло
Золотом трави…
Відмерехтіло… вирвалось назовні…
Між нами білий порох ковили.
Хто винен з нас,
що місяць знову вповні?
Стулило брами,
Вкинуло ключі
В озера сині так безпомилково…
Ховаєш очі у грибні дощі.
Не залишай мені
останнє слово
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804827
дата надходження 29.08.2018
дата закладки 30.08.2018
[b][i][color="#559c45"]Я так хотіла щоб любов...
Ти знаєш.
Що, розкажи сьогодні править світом?
Час невблаганний швидко так минає.
Слідочки губить вже в тумані літо.
Життя ж триває...
І живу бо мушу,
А коли день за обрієм зникає -
Пташиним співом я лікую душу,
Яка втікає бо тебе шукає.
Чекання і думки...
І вкотре - вечір.
Я розмовляю з ним немов з тобою.
І знов, і знов душа планує втечу...
І все це називається любов"ю.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804212
дата надходження 23.08.2018
дата закладки 24.08.2018
Коли під Місяцем напишеш мені листа
Я чекатиму сама на самоті із самотою
Засмучена холодними людьми,втомлена собою
Побудь зі мною хоч теплотою...
Коли під зорями відчиниш мені двері до раю
Крізь стіну сіро-синіх дощів де нікого не знаю
Окрім тебе одного...згоряю...
І можливо десь-колись проспівай мені пісню сумну
Мій поете без імені, Принце, опираючись сну
Ні не зімкну очей, я присягну...
Коли Місяць помре він засне не чикаючи ранку
Його тисячна смерть у туманному сірому замку
Не потішить мене ночі-бранку...
Там де світ помирає, завмирають вуста
Не заплачу!Ні я ж плачу, Принце мій,і заклинаю
Пусті дні,що на черзі за ранком спішать,їх без краю
Полюби мене...й я покохаю...
....і в холодному диханні тихого ранку- одна...
Задихається сонце, вмирає остання зоря...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803238
дата надходження 15.08.2018
дата закладки 21.08.2018
Твої руки і вигини ніжних долонь, твої очі
Незабутньо-сумні, теплі погляди гріють мене
І упаде в росу біле сяйво від зір неохоче
Оминаючи вікна мої й всю мене омине
Місяць тихо гукне за собою у слід де планети
Нероздільні сузір'я, що створять дорогу тобі
Забери мене, Принце, з собою на крилах комети
Назавжди від усіх не лишай погасати в журбі
Не віддай не впусти і залиш всю собі до останку
Заховай від людей, що від заздрості мертві в душі
Хай і зникну з землі, як зникають вчорашні світанки
Краще вже розчинитися біллю в твоєму вірші
Ти мені не чужий, але все ж недосяжно-далекий
Наче зірка у небі незнаних галактик й світів
Я мов гілка суха, що вмирає в пустелі від спеки
Лиш жеврію в омані чиїхось невдалих життів
Коли вернешся знову до мене, прошу не забути
Залишити прочинені вікна в країну комет
Бо не хочу шукати у вчинках своїх я спокути
Вибираю для себе навік безкінечності лет
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803710
дата надходження 19.08.2018
дата закладки 21.08.2018
Тусклые лица, цветные платьица? -
кажется. У тратуарных плит
старая кошка на небо скалится.
просто спит? -
кажется. Это успокоительно.
Трудно, калачиком на кровать,
каждый закат с широко открытыми
умирать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801134
дата надходження 29.07.2018
дата закладки 31.07.2018
Вальсують дні, відкукують години,
Секунди викаблучують гопак -
Пульсує час під пледом гіркотини
І спогадами ла́сує усмак...
Ця долетечія - не просто так.
Було усе: і старти, і причали,
Високі злети, гіркота падінь...
Кудись вервечкою літа промчали,
Лишивши на світлинах бляклу тінь.
Та ще уста - мереживо терпінь...
Гей-гей, роки, послабте джазохватку,
Спиніте рок-н-рольний часоплин!
Дозвольте повернути все спочатку,
Щоб смакувати кавою з хвилин -
Нехай моргає щастя зі світлин!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799924
дата надходження 19.07.2018
дата закладки 20.07.2018
Хилить вітер у полі тополю,
Гне додолу, ламає гілки.
А вона не кляне свою долю,
Випрямляючи стовбур гнучкий...
Під дощами, під сонцем чи градом,
Обнімає рамена свої.
Як гроза промине, щиро рада -
Блискавиця минула її...
Так судилось їй в полі стояти,
Подорожнім даруючи тінь.
Зустрічати усіх, проводжати,
Вже багато людських поколінь.
Хилить вітер у полі тополю,
Та зламати не може - міцна!
Понад все любить землю і волю,
І від того безсмертна вона!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798716
дата надходження 09.07.2018
дата закладки 10.07.2018
Чи урветься-таки терпець?
Чи приречені на терпіння?..
(Що ж, терпіти - святе уміння!)
Та чи можна спасти насіння,
Як із кореня - гниль-рубець?
Хто ж горітиме без вогню?
Може, тлітиме десь іскрина,
Та без полум'я - сиротинна...
А у серці зросла тернина
І виплоджує гріх-брехню.
...........
Відшліфує рубці життя...
Час відсіє обман-полову,
Зродить бруньку нову, здорову -
Запалає, розквітне знову
Доля радісним вишиттям!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798599
дата надходження 08.07.2018
дата закладки 10.07.2018
[b][i][color="#7e10cc"]Навіщо самота в обіймах із чеканням...
Плаче тиша.
Коли мій спокій вкрав, то не карай мовчанням,
Бліднуть вірші.
А я ж до тебе звикла вже давно...
І після заходу завжди буде світанок
Любов жива.
Бо невигойні залікують в душі рани
Твої слова.
Ти сонечком засвітиш у вікно.
Ніяк від себе утекти чомусь не вмію
Болить душа.
Та у все добре збережу святу надію
В своїх віршах.
Коли б не ти не було б і мене.
На перехресті всіх думок посію віру
і доброту,
За мир на світі і в душі молитву щиру
Складу, святу.
Почуй мене, хай смуток промине.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797746
дата надходження 01.07.2018
дата закладки 01.07.2018
Вернутись би в дитинство хоч на мент,
Де кожен - сам актор і диригент,
Де не існує фальші і брехні,
Де принц-герой - на білому коні!
Там - казка, незбагненні чудеса,
Веселий сміх лунав у небеса -
І щастям феєрверила блакить!..
Ех, знову б у дитинство хоч на мить!
...Ми виросли із куцих штаненят,
І не вернути казочки назад,
Де добрим був бабай і Бармалей,
І не було зачинених дверей.
Усі жили в любові й простоті,
Пташки несли яєчка золоті...
Котився шляхом бабин колобок
І змотував дитинство у клубок.
Гуляв собі клубочок по світах,
І здійснював бажання Синій птах...
Й ніхто не знав, що є на світі зло...
Було!.. А чи насправді все було?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797504
дата надходження 29.06.2018
дата закладки 30.06.2018
Я почую твій голос, Маленький мій Принце, у сні
Ти приходиш до мене торкаючи пальцями скроні
А над дахом моїм заворожені голосом коні -
Невловимі сузір'я, не підвладні нікому, о ні!
Лише й тільки тобі...
Чи дозволиш мені?
Ти сьогодні побути з тобою до ранку( до сонця)?
Обіцяю не буду, як вчора, молити навіки
Залишитись зі мною тебе, зачинивши віконця.
Цілувала б так палко твої золотії повіки
Чи дозволиш, прошу?
Я тихенько пишу...
На холодному склі, що між нами - прозора стіна
Я крізь неї твій погляд сумний бачу й в серці до болю
Відзивається та неможливість побути з тобою
І за що дві душі небеса посадили в неволю?
Роз'єднали обох...
Чи диявол чи Бог?
Чи не вдячність людей небесам є виною всьому?
І що нарізно руки і душі блукають між світом
Ти закований осінню - в ній, я обвуглена літом
Навіть час не для нас, не про нас.Відкидає магнітом
В протилежні боки...
Доторкнуся щоки...
І сріблясте волосся твоє пропущу я крізь пальці
У цю мить до світанку щоб встигнути і не забути
Образ твій, голос твій.Ми ж з тобою - одвічні скитальці
І безсилля оце для нас гірше гіркої отрути
Знов обернемось в пил...
Не хватило нам сил...
І не хватить ніколи бо час, як пісок невловимо- сипкий
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797198
дата надходження 26.06.2018
дата закладки 28.06.2018
Ми збирались крокувати разом,
Проте склалось так, як воно є…
Мали все, та був відсутній розум,
А тепер - у кожного своє.
Йдемо наче однаковим шляхом,
Але перемети на путі.
Ми удвох їх подолали б махом,
Поодинці сили в нас не ті.
Бо тепер підтримка лише слово,
При потребі я їх повторю,
Та немає тої в нас розмови,
Тільки крапелиночки жалю.
Різні тепер долі в нас з тобою,
Що було, дорівнює нулю.
Іншу називаю я судьбою,
Хоч понині лиш тебе люблю.
Я колись услід тобі дивився,
Кожен погляд у душі беріг.
Ой! Чому той час не зупинився,
А у грудях холодом заліг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796612
дата надходження 22.06.2018
дата закладки 24.06.2018
Ми збирались крокувати разом,
Проте склалось так, як воно є…
Мали все, та був відсутній розум,
А тепер - у кожного своє.
Йдемо наче однаковим шляхом,
Але перемети на путі.
Ми удвох їх подолали б махом,
Поодинці сили в нас не ті.
Бо тепер підтримка лише слово,
При потребі я їх повторю,
Та немає тої в нас розмови,
Тільки крапелиночки жалю.
Різні тепер долі в нас з тобою,
Що було, дорівнює нулю.
Іншу називаю я судьбою,
Хоч понині лиш тебе люблю.
Я колись услід тобі дивився,
Кожен погляд у душі беріг.
Ой! Чому той час не зупинився,
А у грудях холодом заліг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796612
дата надходження 22.06.2018
дата закладки 23.06.2018
[b][i][color="#bf00ff"]Сходиночка за сходинкою
життя не стоїть - біжить,
А можна, я буду вірити
в добро і красу Душі.
Бо в світі несправедливому
так губляться світлі дні,
Сльозами Душа вмивається
і страшно тоді мені...
Хай віра в душі не міліє -
не зітреться хай доброта,
Хай любить душа і доброю
залишиться - просто так.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796027
дата надходження 17.06.2018
дата закладки 18.06.2018
Вертають лелеки до рідного дому,
Долаючи голод, і біль, і утому...
Летять через дебрі, непройдені хащі
Журавлики наші, рідненькі, найкращі!
Вже стільки здолали... А скільки летіти!..
Скалічені долі... чиїсь батьки, діти...
Знесиліли крильця, летіти не в змозі...
Невже всім загинути на півдорозі?..
А вдома їх жде зсиротіла родина -
Чекає хтось батька, коханого, сина...
Немає ні сил, ані сліз... Лиша віра
Рятує серця від спокусника-звіра!
Подай їм, о Боже, крихіточку сили,
(А роси небесні крилята зросили б!),
Щоб люта зневіра не зранила душі,
Бо стануть вони скам'яніло-байдужі.
Тримайтесь, синочки, ще трішки, рідненькі,
Спішать молитви́ вам на поміч від неньки.
Дай, Господи, сил усім рідних діждати,
Зішли мир і щастя до кожної хати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795417
дата надходження 13.06.2018
дата закладки 13.06.2018
[b][i][color="#07662f"]Підпадьомкав перепел в полі там де літечко
хлібами колоситься, маками цвіте,
Де своїм проміннячком, росяні перлиночки
визбирує зраночку сонце золоте.
Там, де в душу проситься жайворонка пісенька
ніжністю торкається закутків душі,
Вітерець розчісує колосисті чубчики
в полі там де літечко...час, на жаль, спішить.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795293
дата надходження 12.06.2018
дата закладки 12.06.2018
Він каже їй: " Все буде добре!". Вона йому вірить.
Це так, наче сонце не в небі, а сходить на шкірі.
В довірі до нього ні тіні підозри, ні міри,
Лиш ніжність і все, що за нею ввійшло під ребро.
Бо...
Між ними немає доріг - все лишилось позаду.
Коли вона стала для нього свічадом розради,
І вперше відчув перед жінкою, що безпорадний
В любові своїй, відстань збіглась умить до зеро.
Про щоб вони мовчки чи вголос не вели розмови
Очима, плечима, руками, блукаючи в слові,
Мереживом рухів у дотиках більш, ніж любові,
Відлунням луни була кожна з промовлених фраз.
Тому вона знає, що доля в колисці гойдає
Одну з найсвятіших у цілому Всесвіті таєн
Про те, що у нього на серці і в неї навзаєм...
Вона каже: "Все буде добре!". І віра - анфас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794663
дата надходження 07.06.2018
дата закладки 07.06.2018
Він каже їй: " Все буде добре!". Вона йому вірить.
Це так, наче сонце не в небі, а сходить на шкірі.
В довірі до нього ні тіні підозри, ні міри,
Лиш ніжність і все, що за нею ввійшло під ребро.
Бо...
Між ними немає доріг - все лишилось позаду.
Коли вона стала для нього свічадом розради,
І вперше відчув перед жінкою, що безпорадний
В любові своїй, відстань збіглась умить до зеро.
Про щоб вони мовчки чи вголос не вели розмови
Очима, плечима, руками, блукаючи в слові,
Мереживом рухів у дотиках більш, ніж любові,
Відлунням луни була кожна з промовлених фраз.
Тому вона знає, що доля в колисці гойдає
Одну з найсвятіших у цілому Всесвіті таєн
Про те, що у нього на серці і в неї навзаєм...
Вона каже: "Все буде добре!". І віра - анфас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794663
дата надходження 07.06.2018
дата закладки 07.06.2018
Не в тому річ, що відбуяло літо,
Що осінь губить золото із пліч,
Що весни не чарують дивоцвітом...
Не в тому річ...
Не в тім печаль, що молодість, як пташка,
Випурхує з гніздечка в сиву даль...
І серденько - сполохана комашка...
Не в тім печаль...
Не в тому суть, що світ гнилий-жорстокий,
За правду й віру душу розтрясуть...
І що життя - лиш терни і неспокій...
Не в тому суть...
У чому ж річ? Хто винен у недолі?
Самі тчемо стежину з протиріч,
Де слід-зернина губиться поволі, -
У тому річ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794768
дата надходження 07.06.2018
дата закладки 07.06.2018
[b][i][color="#097d07"]І все ще травень...
Дарує свою красу -
В покосах трави
І пахне жасмином вечір.
Я літа жменьку
В даруночок принесу
Молюсь тихенько,
слова мабуть недоречні.
Хай буде літо
І сонячні, ясні дні
І щоб радіти,
Вдивляючись в мирне небо,
У будні й свята,
Усім, не лише мені,
Благань багато-
Нам миру найбільше треба ![/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793488
дата надходження 28.05.2018
дата закладки 29.05.2018
І знову за добро - добротний ніж у спину...
Тепер уже й не біль... Колись ще відболить...
Не гірко, що удари ранять без упину -
Мерзенно, що б'є той, хто другом був за мить.
Не дивина, коли образить ворог лютий,
Коли чужий підступно зрадив - ще не жах;
Не страшно, що кістки перемивають люди...
Жахливо, як близькі полощуть у зубах.
Із часом відростуть обтяті криленята,
Щасливим і високим буде їх політ!
Та вже повік не зможуть серцем обійняти
Поріг, де сплюндрували мрії юних літ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793407
дата надходження 27.05.2018
дата закладки 27.05.2018
Чуєш, Адаме, незрілими падають вишні?
Соком іще не налились - забрав їх Всевишній.
Наче любов, що розквітла й погасла завчасно,
Падає - не врятуватись, немає їй спасу.
То ж, не рятуй мене. Човен водицею повний.
В тіло впивається Змій - твого розпачу змовник.
В кошиках яблука позаторішнього смутку.
Міг би продати, та де з того візьмеш прибутку?
Міг би, Адаме, ланцюг мні до ніг не чіпляти,
Я би не стала свободи чекати, мов свята,
Яблуко б не смакувало вінцем заборони,
Круки б мене не обсіли, закривши ікони.
Як то в неволі, скажи, мій немилий, любити?
Фальшем отруйним всі дотики слів оповиті.
Чуєш, Адаме, незрілими падають вишні?
Винна.
Чи каюсь?
Послухай молитву - згориш в ній...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792929
дата надходження 23.05.2018
дата закладки 26.05.2018
[b][i][color="#0876c4"]Весняний ранок всім надії роздає...
Спасибі, Господи -
що сонечко встає,
з молитви день що можу починати,
попрошу - сліз моїх не рахувати...
Росою вмиваний - буде щасливим день!
Сльоза - росинкою хай для душі буде![/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792841
дата надходження 23.05.2018
дата закладки 23.05.2018
Травневий вечір зорі розсипає,
Тоненький місяць - рогом догори...
Вже на калині соловей співає,
І щось шепочуть мудрі явори.
А я біжу на заповітну греблю
У грудях б"ється Великодній дзвін!
Вклоняються мені подружки-верби,
І - крок назустріч!..серцем чую - ВІН!
Коротка мить! несмілий поцілунок!
Тепер я вже до ранку не засну!
...Пройшли роки...та той солодкий трунок,
Я пам"ятаю, як і ту ВЕСНУ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790887
дата надходження 08.05.2018
дата закладки 08.05.2018
Хіба так багато треба
Для щастя простого мені?!
Лиш мирним було щоб небо,
І впевненість в новім дні.
Щоб знати могла напевно
Хто друг, а хто мимо йшов…
Щоб вірила не даремно
В надію, віру, любов.
Щоб діти були здорові,
І доля їх склалась гарно.
Не хочу в почутім слові,
На правду чекати марно.
Пустих обіцянок чути
Не хочу… мабуть втомилась…
Тривожить давно забуте,
Чекати у долі на милість
Не хочу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790767
дата надходження 07.05.2018
дата закладки 08.05.2018
Хіба так багато треба
Для щастя простого мені?!
Лиш мирним було щоб небо,
І впевненість в новім дні.
Щоб знати могла напевно
Хто друг, а хто мимо йшов…
Щоб вірила не даремно
В надію, віру, любов.
Щоб діти були здорові,
І доля їх склалась гарно.
Не хочу в почутім слові,
На правду чекати марно.
Пустих обіцянок чути
Не хочу… мабуть втомилась…
Тривожить давно забуте,
Чекати у долі на милість
Не хочу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790767
дата надходження 07.05.2018
дата закладки 08.05.2018
Згубилися усі наші сліди
У павутинні бабиного літа...
- О часе, тишком-нишком обійди
Стежки, де мрія папороттю квітла!
Безжалісно регоче час-пустун
(А що йому чиїсь сердечні муки?!.),
Зухвало топче схлипи душеструн -
І серце божеволіє з розпуки.
Хто спинить цей скажений часоплин?
Чи бути вік заручниками долі?..
Актори - манівцями... В серці - клин.
Скінчився лік. Попереду - гастролі(?)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789883
дата надходження 01.05.2018
дата закладки 02.05.2018
[b][i][color="#4178b0"]День просто не знав,
що чекання у сутінках плаче.
Він просто минав -
Віддаляв чи скорочував час...
Знов у самоти
я у подружках...,вечір побачив
Сльозу гіркоти,
що так схожа, здаєтья, на нас.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788421
дата надходження 21.04.2018
дата закладки 22.04.2018
Хотілося так щастя превеликого
Напитися, мов з лісу меду дикого.
Здавалося, воно в тобі заховане,
В безодні серця ланцюгами сковане.
Бажала я всі радощі крилатіЇ
Помножити на двох і стать багатою.
І сипати з душі барвисте марево,
В твоїм саду сухе квітчати дерево.
Воліла снитись млістю незбагненною,
Із непідвладних хвиль - тобі смиренною.
Дивитися очима вічно спраглими,
Словами говорить неперестиглими.
Початись небом й бути нескінченною,
Щоби вивчав довіку неприземлену.
Щоб щастя відгукнулося оскомою -
Та я, на жаль, була...
лише знайомою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787862
дата надходження 17.04.2018
дата закладки 18.04.2018
У лабіринтах плетива життя,
Де кожна фальш штормить їдким капризом
/Десь поміж ребер/, згадуєш ім'я -
І звичний біль посилює репризу.
Ти знов стоїш - зруйнована стіна, -
Крізь призму снів - відверта і цинічна -
З останніх сил, і ділиш постіль на
Прийдешній час з самотністю. Панічно
Боїшся слів, тому мовчиш на вдих,
На видих - губиш всю себе між криком
Німим. Бо більше у тобі від тих,
Кого лікує тиша вовчим ликом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787924
дата надходження 18.04.2018
дата закладки 18.04.2018
Знаєш, уже не важлива
Ота наша перша злива,
Де кожна сльоза - щаслива
Й солодка така печаль!..
І казки на двох не буде...
(О, бублик всмакують люди!..)
Лиш досі щось тисне в груди...
Нехай - ні за чим не жаль!
А далі?.. Ех, що гадати?!.
Чекати весь вік відплати?
На серці - криваві ґрати...
Та крапля-сльоза - кришталь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787023
дата надходження 11.04.2018
дата закладки 11.04.2018
[b][i][color="#0a236b"]Буде завтра..., а ти
Цей мій смуток прости мені,
ніченько, вкотре благаю.
Ні, не плачу я, ні -
Це душа вся в сльозах,
бо затісно тривогам і смуткам чомусь...
Там сльоза гіркоти
По душі, чи по шибці безслідно,
тихенько стікає...
Залишивши сумні,
Нерозгадані сотні "чому", що знайомі
до болю, боюсь.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785785
дата надходження 03.04.2018
дата закладки 05.04.2018
Здається, в тобі лиш /без ліку/ моя потреба.
Тримає безодня, в долонях - окраєць неба.
Впущу - розлетиться на друзки вчорашнє літо,
А те, що прийде, не зуміє мене зігріти.
Тому не впускаю свічадо з перлин розлуки,
Де пам'ять домашньою кішкою лиже руки
Холодні, як сніг, що на землю приліг не впору.
І цокотом стрілок годинник мені говорить:
"За....". Будь мені. Будь мені! Будь у мені.../за щастя/...
Нехай ні тузів, ні шестірок нема під масть, я
Їх не шукаю. Для мене і того вдоста,
Що подих нагадує вперто твою лиш постать.
Що ночі світліші за ранки, а дні, як ночі,
І замість доріг тільки курява від обочин.
Від себе втекти б. На перонах чужих вокзалів
Маршрути зриваються, взявши акорд печалі.
Гортаю секунди й листи, що летять в нікуди,
Тумани, де вічність в собі горизонти губить,
І плетиво втрачених слів в павутинні вулиць,
Якими бродили /рука у руці/ й не забулись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785176
дата надходження 30.03.2018
дата закладки 01.04.2018
Розмінюєшся, зрештою…
О чом ця,
Ця ніч п’янить, мов стигла алича?
І сонях зради вірить в інше сонце.
І опіки –
по лінії плеча.
Відходиш далі…
Далі… полем мінним
Відносить вітер дим і папірці.
… ти воскресаєш вздовж мого коліна.
… і завмирає
блискавка в ріці
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783250
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 20.03.2018
З-під стріхи змерзлого століття –
Весни́ напився горобець.
І розтріпав всі лихоліття,
Що йшли у хату навпростець.
Що за дива́! Малий горобчик,
А стільки радості приніс!
А онде розпашілий хлопчик
Прогрес запріг в Великий Віз!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783246
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 20.03.2018
і хто йому скаже, що врешті прийшла зима,
яка її знову за душу вузлом трима,
і що, коли ніч поділила усе на три,
просила вона: "вітре, пам'ять мені зітри..."
а що залишалось? чекати, що все мине.
пасьянс розкладати із надто тугих тенет.
і навіть, як випав наранок торішній сніг,
не вірила в диво, бо втриматись він не зміг.
бо все, що любила, змивала ураз вода,
хоч світ, наче ляльку, в колисці її гойдав.
та що та колиска, як ліжко пусте і сни
про нього вервечкою тягнуться? "не засни," -
шепоче вона і рахує зірки з Ковша,
аби не зайтися вовчицею. /...тихо, ша.../
бо знає: лікують не сльози і не любов,
і точно не час, що поволі по ній ішов.
що правди і правил немає в такої гри.
і хто йому скаже: "а ти говори, гори
до неї крізь ночі, бо знову прийшла зима..."
що світла у неї без нього і вдень катма.
/9.12.17/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783322
дата надходження 20.03.2018
дата закладки 20.03.2018
Уже красень березень за вікном,
А земля дрімає ще тихим сном…
Владарює, снігом мете зима:
– Ха-ха-ха! Весни не було й нема!
Зимонько, голубонько, не лякай,
Краще у Лапландію утікай!
Щиро тобі тішилась дітвора,
Та тепер весні панувать пора!
Виглянуло сонечко золоте,
І підсніжник тягнеться ось, цвіте…
Хай зима хизується і бурчить –
Скоро з гір струмочками побіжить!
Прилинь, люба веснонько, не барись,
Сонячним промінчиком усміхнись,
Всіх пташок із вирію поверни,
В шати землю-матінку одягни!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783038
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 20.03.2018
Хочу бути з тобою ніжнішою так щоби ніжність
Нам позаздрила двом і не мала реваншу для себе
І нехай поміж нами і є не суміжна суміжність
Я без тебе, як без неба...
Хочу плавно з тобою вплітатися жилами в весну
В цю, що зараз пелюстки мов сніг осипає у трави
І вслухатися в спів солов'я, мов у службу воскресну
В тлі заграви, як октави...
Хочу бути відтінком яскравим на тлі сіро-синім
Дні буденні і тьмяні розбавити кольором раю
Наче грішник в покуті впаду на порозі яскині
Всім чим маю, тим кохаю...
І в освітлені місяця й зір хочу бути весною
Безкінечною й вічною жрицею сонця живого
Хочу бути для тебе і тільки, щоб бути з тобою
Хочу цього, більш нічого...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782206
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 17.03.2018
Хочу бути з тобою ніжнішою так щоби ніжність
Нам позаздрила двом і не мала реваншу для себе
І нехай поміж нами і є не суміжна суміжність
Я без тебе, як без неба...
Хочу плавно з тобою вплітатися жилами в весну
В цю, що зараз пелюстки мов сніг осипає у трави
І вслухатися в спів солов'я, мов у службу воскресну
В тлі заграви, як октави...
Хочу бути відтінком яскравим на тлі сіро-синім
Дні буденні і тьмяні розбавити кольором раю
Наче грішник в покуті впаду на порозі яскині
Всім чим маю, тим кохаю...
І в освітлені місяця й зір хочу бути весною
Безкінечною й вічною жрицею сонця живого
Хочу бути для тебе і тільки, щоб бути з тобою
Хочу цього, більш нічого...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782206
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 16.03.2018
Ти щось замислив від самого ранку
Коли у ліжко срібну філіжанку
Приніс, весни нектарних промінців.
І ніжно обійняв сонливі плечі
На вушко шепотів немов малечі
Шепочуть матері, казкове щось.
Лоскоче подих так тепленько носик
Грайливих поцілунків повний стосик
Мене окутав, не вагомо, всю.
Запахне за вікном Весна бруньками
І полетять вони у низ шпильками
Коли їх вітер крадькома здмухне.
Ти мій бешкетник з рідними очима
Не у Весні, насправді, тут причина
А в тому, що мені коханий ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781582
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 12.03.2018
[b][i][color="#027d19"]Їй лютий залишив холодні дні,
Дороги зі снігами, переметами.
Вона прийшла, не помилилась ні,
Не заблукала сніжними заметами.
Перечитала вже усі листи,
Залишені на вікнах візерунками.
І лютому за все весна простить...
Всіх, сонечка, зігріє поцілунками.
Струмки дзюрчать і капає зі стріх,
Мелодію весни вітром рознесено.
Тож вистачить її тепла на всіх
І стане так по-справжньому розвеснено.
Все оживе від подиху весни
І журавлі повернуться із вирію,
Присняться першим квітам перші сни...
Нехай живеться всім , у краще, з вірою.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781635
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 12.03.2018
Чому сумуєш моя, Весно? Поділись
Чому з дощами посіріла й неба вись
Блідніє тьмяністю печалі твоїх віч
Що сталося з тобою, леле,в чому річ?
Йому довірилась наївно, обманув.
Вродливий Березень, мінливий- ким же був?
Пообіцяв тобі він ніжність і тепло
Та всі слова його снігами замело
Замерзло серденько твоє. Пекучий лід
Залишив у душі твоїй болючий слід.
Ти кинулась в обійми Квітню, між вітрів
Щоб приглушити від образи гіркий гнів
А він кохав тебе не довго й наче сніг
Лавиною накрив тебе від зради сміх.
І вже не тішили ні квіти ні слова
Коли ти знала, що у нього не одна.
Ти заблукала у безодні сірих днів
Де морок огортає душу й світ дощів
Стіною хмурою безжально гриз тебе
Де вже ніхто таку, як ти і не знайде.
.... ................
Коли зійде яскраве сонце з-за гори
Опинишся в його долонях вперше ти
В його очах, що кольору високих трав
Побачиш ту, котру так довго він шукав
Він подарує тобі з неба сяйво свіч
І теплі вечори удвох, де віч-на-віч
Ти засинатимеш у Травня на руках
І своє літечко чекатимеш у снах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780109
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 04.03.2018
Оголені плечі, де локони плавно виводять шляхи для цілунків.
Ох, скільки у ній ти спокуси й незайманих бачиш, тривог.Пригорни
Так міцно до своїх грудей і не смій відпускати її.З-за лаштунків
Минулого дня, опускається ніч вся чорніше землі і не сни
Вам дарує вона до весни...
......................а інтиму терпкий аромат...
Лине тремтливо долоня твоя по лініях стегон й колін.А вона
У ритм із руками твоїми мов лань вигинає тендітний свій стан.
І скромно зриває із губ солодко-п'янкий еліксир.Де наче струна
Тихо бринить у долонях твоїх.А нічка нишком опустить туман.
І обох вас охопить дурман...
......................тих одвічно- чарівних сонат...
На подушці вуаль
Мов прозорий кришталь
І зімкнуться від палкості губи
За вікном магістраль
Ви спивайте грааль
Повен трунку, солодкої згуби
І безцінні слова
Ти жива й не жива
Наречена його- панна серця
І пора снігова
Як самотня вдова
Тихо заздрила вам через скельця
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779396
дата надходження 27.02.2018
дата закладки 01.03.2018
Зачем ту странную картину
Нарисовала я вчера –
Амур из зарослей малины
Стрелою целится в тебя…
Согнули силой ветры спину,
Рыдая эхом у моста…
Заколыхали волны тину
И целовали берега…
Тебе приснился шелест моря…
Лазури синие глаза…
А мне – ромашковое поле…
И та (не быстрая) река…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776951
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 14.02.2018
Экспромт
Это сердце птицей бьётся
Под рубахой и ребром… -
Чисто-белая страница
Расцарапана пером…
Постучит в окно синица,
Накормлю опять зерном…
И водички дам напиться…
И - оставлю (на потом)…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776828
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 14.02.2018
Оце й усе… скінчився снігопад –
В далеких горах проростає рута.
Вчорашнє «ми» закладено в ломбард,
Давно знецінене, немов гірка отрута.
Це був лиш сон, короткий дивний сон.
Де ти – наснага, я – твої бажання.
Ти обирав про всяк… під свій фасон,
І перестигле залишив мовчання.
Чому ж блукаєш в лабіринтах снів?
Шукаєш зелен-руту невідому.
Сезон дощів… забракло сонця й слів…
… оце й по всьому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776849
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 14.02.2018
[b][i][color="#aa00ff"]Ким ти посланий, хто ти є?
Я не можу ніяк збагнути...
Світлим сонцем в життя моє
Ти прийшов. І вже не забути
Ніжний голос і щирий сміх,
А сьогодні відкрити мушу
Таємницю, щоб ти зберіг -
Я закохана в твою душу!
Двох сердець перестук дзвінкий
Я неспокій чекання знаю...
Ким ти посланий, хто такий?
Досі відповіді шукаю...[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776893
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 14.02.2018
[b][i][color="#541a7d"]Час невблаганний і життя таки біжить,
Лишає наче порятунок спомин,
Який завжди нам нагадає хто ми,
Коли не спиться і в тривозі кожна мить.
Мій любий спомине, ти мій і назавжди.
В твоїх обіймах можна заховатись,
Зігріти душу і не повертатись,
Хай в темну ніченьку погубляться сліди.
Там, в її схроні - біль самотньої душі
І павутинням всі думки і мрії...
Чи виплутатись встигнути зумію,
Коли буде вже не далеко до межі?
Не залишай мене, мій спомине, шепчу,
Замріяну боюсь злякати тишу...
Себе, колишню, можна тут залишу,
Зболіле серденько не плакати навчу.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775096
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 04.02.2018
А місяць лютий, не такий вже лютий!
І сонце посміхнулося згори!
Південний вітер трохи вже забутий
Полоскотав заснулі явори.
Дволикий місяць - і такий мінливий,
Лютневий сніг весною вже пропах.
То завірюхи, то мороз, то зливи,
А небо - синє! мов казковий птах!
Міняються січневі панорами,
Зима згортає білі килими...
Як не крути - весна не за горами,
Бо місяць лютий - це кінець зими!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774619
дата надходження 01.02.2018
дата закладки 02.02.2018
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718635
[i] продовження
[/i]
О світе прекрасний, ти більший, аніж у вікні.
Та зорі тьмяніють… їм важко забуть незабутнє?
Ще вчора рожевим світанком гойдалися сни,
Ще вчора у небо я линула птахом могутнім.
Та небо без сонця – і я не знаходжу доріг,
Блукаю без світла у зорянім всесвіті тихо…
Скотилось до ніг моїх світло твоєї зорі,
Та сонце в мені ще… і я шепочу йому: Дихай!
Слова-заклинання над тлінням небесних вогнів…
Навіщо лунає мелодія срібного суму?
Знов падають зорі… та я не знаходжу вже слів.
Торкаюся неба - впускаю в свою лагуну…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773560
дата надходження 26.01.2018
дата закладки 28.01.2018
[b][color="#097307"]Ти приходиш у сни... І у них ми з тобою до рання
Як дві долі, які заплелись перехрестям доріг.
Та чому.. та чому?!! Як за обрій йде зірка остання
Ти, як марево мрій, полишаєш наш спільний поріг?
Ти приходиш, як тінь, у мої сновидіння щоночі..
Розхвилюєш мене ніжним дотиком губ і чола.
Кажуть, сни не спроста, що вони переважно пророчі,
Я не знаю, бо я у твоїх снах навряд чи була...
Ти приходиш у сни... Де межа, чи то сон, чи реальність?
Може то нам Господь пропонує по новому шанс...
Тільки звідки у дня замість ніги - гнітюча безжальність.
Він тебе з моїх снів забирає насильно весь час.
Ти приходиш у сни...Та я вірю - мені це не сниться,
Бо без тебе у снах прохолода і люта зима.
Одкровення моє ,моя мрія вже не таємниця -
Я прошу - ПОВЕРНИСЬ! Бо для інших там місця нема.
Ти приходиш у сни.! Я благаю - у них залишайся,
Я торкатимусь вуст поцілунком жагуче-палким.
А підеш, то за мить... за короткую мить повертайся,
Бо без тебе світанок на присмак буває терпким.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773812
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 28.01.2018
Хтось мережає світ цей віршами,
Хтось залатує будні прозою...
Хто ж нам викаркав бути іншими
В парі з долею голо-босою?..
Хто нас вистудив диким холодом,
Покалічив добро злобиною?
Озвіріли зі спраги-голоду
І шматуємо честь за спиною...
Ані подиху, ані голосу...
Лише світ гуде прозо-віршами...
Ще б зродились плодючим колосом!
Чи ж зуміємо... стати іншими?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773526
дата надходження 26.01.2018
дата закладки 27.01.2018
[b][i][color="#5900ff"]Я вдячна, Ангеле святий
За це, що коли важко йти,
Коли ламаються мости,
В важкі хвилини самоти -
Я не одна, бо поруч Ти.
- - - -
Я знов втомилася...І Ти
сумуєш, Ангеле, прости...[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772460
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 22.01.2018
Липова алея, стежечка до школи,
Вибухають листям навесні бруньки.
Липи одягають суконьки шОвкові,
Оди величальні принесли шпаки.
Сонечко ласкаве землю зігріває,
Ароматом липи літній день струмить,
Дощик пробіжиться, росами заграє,
І веселка небо сяйвом звеселить.
Вересень дзвіночком дітвору гукає,
В золото й багрянець одяглась земля.
Листопад в зажурі сльози проливає,
І плачем прощальним пісня журавля.
Пахне грудень місяць морозцем колючим,
І срібляста казка обіця дива.
Одягнулись липи у вбрання блискуче,
У шаленім танці - вихорі зима.
Капають бурульки весело із даху,
Сніг по волі тане, холод відступа.
Зовсім, зовсім скоро повернуться птАхи,
Тане на галяві баба снігова.
Липова алея, стежечка до школи,
Вибухають листям навесні бруньки.
Липи одягають суконьки шОвкові,
Оди величальні принесли шпаки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771345
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 14.01.2018
...Миру нам по всій землі...
Там у твоїм краю не чужім (він до тебе так близько!!!)
У підвальних руїнах, що сняться в жахливому сні
Похилилось дівча над колискою стомлено й низько
І співає від болю і жалю журливі пісні...
Вітер грізно сопе у розбиті двернії шпарини
В унісон із гарматами власні бої зачина
А вона попри все колискову співа для дитини
І від співу того кров у жилах смолою вскипа...
- Спи моє янголя, засинай моя пташечко ніжна
Хай твій сон не лякають постійні здригання землі
Хай пора ця невтішна, жорстока, холодна і грішна
Оминає твій спокій, як в морі хиткі кораблі...
Спи моє дитиня, засинай моя крихітна доню
І не слухай той свист, що від куль голосить, звідусіль
Мама поруч, ось тут! Я тебе вбережу і схороню
У обіймах сховаю своїх, утамую твій біль...
Розцілую твої ще маленькі дрібні рученята
Пригорнувши до серця умию гіркими слізьми
А над нами сичатиме досі війна ця проклята!
І коситиме душі не винні в покоси зими...
Тільки ти не лякайся, маленька, вони не вартують!!!
Твого спокою й снів, бо тепер ти далеко від зла.
....
...... І співатиме мама пісні де гармати лютують
Над колискою, що вже віддавна пустою була...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771264
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 14.01.2018
Які були тумани восени!
І ми у них пливли, пливли, пливли.
Хитали хвилі листя час від час
Життя баркас і нас-і-нас-і-нас.
І сонця позолочений мідяк –
Немов маяк, але ніяк-ніяк –
Розмила осінь неба береги –
Як жити хочеш, то пливи-пливи.
Десь бродить у тумані сивий кінь:
- Зроби зупинку, - просить, - якір кинь.
Почуєш тупіт ніжок їжака,
Який молочна злизує ріка.
Зірвалась зірка клена. Ай-ай-ай!
Ведмедик зачепився десь за край
Нічного неба. Туп-туп-туп сліди.
Сюди іди, сюди-іди-іди.
А з молоком туману добре чай
Малиновий.
- Дрімай-дрімай-дрімай… –
Ріка кленово хвилям шелестить –
І ти пливеш, і-ти-і-ти-і-ти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771322
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 14.01.2018
…і гості йдуть
непрохано і спрагло.
…і на порозі завмираєш ти.
Вода тече нестримано і нагло.
Вода тече…
твій ангел самоти
освячує усе,
що не збулося.
Вода тече пришвидшено й навхрест.
Вода тече… на промені волосся,
на згин плеча
твій ангел ставить перст.
На маки губ,
які мовчали досі,
сакральну тишу, півпорожній стіл.
…і гості йдуть розгублені і босі,
щоб приглушити
пульс твоїх пісків
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770993
дата надходження 12.01.2018
дата закладки 13.01.2018
Я всихала без тебе немовби плакуча верба
І голівку тужливо хилила до берега твого
А мене роз'їдала на крихти жорстока журба
До кісток обпікала струна від жалЮ вікового.
А мене розпинали листи, де чорнило бліді
Залишало сліди, пропитавши папір й мою пам'ять.
І ніщо ж бо тоді не віщало, що бути біді
Коли й досі від тебе вірші тихим трепетом манять.
Мені вирвали серце з грудей ці вітри-маяки
Що у морі осінньому лист направляють до раю
І бурштинова леді впинала щосили гаки
Там де погляд до болю сумний твій в уяві ховаю.
Так ця осінь забрала тебе, залишила дощі
Які холодом бродять примарним, ведуть дисонанси
І без тебе з моєї душі проростають хвощі
Мене душать й ламають вони...ну, а решта? - нюанси.
Вимальовує дощ твою тінь по асфальтній тропі.
Клятий жовтень не милий мені і ця осінь не мила!
І ще довго тебе я шукатиму в сірій юрбі
І не скоро в душі моїй вщухне неприязна злива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757176
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 27.12.2017
Це зовсім не дощ, бо ж дощі недоречні у грудні.
І вже не сховатись туманам у зимні вірші…
Невипите небо стікає в надії облудні,
Які підставляють під стріхи діряві коші.
Це навіть не смуток – печаль достеменно чистіша.
В цих водах нейтральних ні радості, ані журби.
Це просто епоха міняє сезонну афішу,
Бо десь між століттями
зи́ми цей світ розгубив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767995
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 27.12.2017
на торшере гнездятся сны
может на ночь а может намертво
наши завтра обречены
но не заперты
между снегом и декабрём
подрастают до неба паперти
что-то может и соберём
что не заперто
на издёрганных берегах
сотни "мало ли" с Богом замерло
где душа распылила прах -
и не заперта...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767577
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 27.12.2017
Мы говорили: "ЧТО ещё мы не видели?.."
Пару восходов, слитых в один закат;
многие лета под благородным инеем
топчутся в кухнях (некуда им назад).
"Мелочь окрепнет к осени! - говорили мы -
если весною зрелищем станет хлеб
каждому - и живому, и по фамилии..."
ЧТО наши лета, смытые в пару лет?..
Что мы ещё не видели между службами
Богу, соседу, совести...
из высот
непокорённых есть только...
только чуждое:
полностью безоружный, как новый - ГОД...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768285
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 27.12.2017
Мале дівча з зеленими очима
Так вірило у казку в дні суворі
І кожну ніч коли спадали зорі
Воно мрійливо зводило плечима
І вірило у чудо...
Блистіли очі з сліз наче перлини
Молилася душа до неба скромно
Там споглядав на неї місяць сонно
І нотував бажання він дитини
В небеснії скрижалі...
Ні не хотіла золота й багатства
Ні суконь, як в принцес (їхні корони)
Не марила сягнути аж до трону
І не просила половину царства
Не в тому її мрії...
Потрібною, вона хотіла бути
Комусь.Для когось стати вірним другом
Щоб зменшити самотності напругу
І в свою сторону колись почути:
-Ти не самотня, більше...
Минали дні.Летіли зими й весни
Вродлива жінка з усмішкою неба
Ще й досі в зорях бачила потребу
І досі палко в серці мрії несла
І вірила у чудо...
Одного дня звела зоря стежини
Двох незнайомців з мрією одною
Котрі ходили спільною тропою
І відтоді не були вже чужими
Збулася їхня мрія...
.................
....гаптує місяць килими прозорі
Спускається на землю ніч незрима
І дівчина з щасливими очима
Вже має з ким дивитися на зорі
Тримаючись за руки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768237
дата надходження 26.12.2017
дата закладки 27.12.2017
А я все ще вірю у казку
І досі чекаю на диво,
Де зло не заховане в маску
І все неможливе можливо!
Невже це гріховна провина,
Ганьба для дорослого світу,
Коли щира мрія дитинна
Шукає зорю дивоцвітну?..
І хай відцураються друзі
(Дивачка не в моді сьогодні) -
Раюю в полоні ілюзій
За крок до земної безодні!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767932
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 25.12.2017
[b][color="#0004ff"][i]О цей солодкий трунок вечорів...
Мов музика найглибшої печалі,
Мов стиглий сум найпершої зорі,
Мов вічний код на місячнім мангалі.
Цей зимній вечір – місячне есе,
Найтонший щем ввірвався в безголосся.
Сезон самотності… а, власне, це й усе…
Лягає тиша
на моє
волосся...[b][/b][/i][/color]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766593
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 18.12.2017
Іду обережно по краю
над прірвою. Годі спочить.
Зустрінемось біля Синаю,
в Долині спокус і плачів.
Зустрінемовсь мовчки. Пізна́єш.
Проте чи зрадієш мені
(на схилах святого Синаю
всі душі прозоро-скляні).
Зрадієш чи скажеш: - По вірі…, -
мені зазирнувши в лице?
Збрехати Тобі не зумію
(та й не сподівалась на це).
По вірі... Я знаю основи.
У них горизонтом – Любов.
Із ран твоїх знову і знову
По крапельці скапує кров.
Я вірю Любові всевишній.
Чомусь тільки часто в житті
вона – як оскомина вишні.
Хто смак той відчує, - святі.
Хто смак той відчує, - відважні
(горить – не згасає – свіча).
По вірі? Хай буде, як скажеш –
Не треба вологи в очах…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766562
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 18.12.2017
Хурделиця білим саваном
Покриває твої сліди
-Не лишай мене, мила, жадана
Як без тебе ?Прошу не йди.
Міражі за вікном малюють
Рідні очі, вуста твої,
Губи холод шибки цілують
Буран з вітром ведуть бої.
А у мороку сонного царства
Бродять сум мій й твоя печаль,
Замітає зима митарства.
Це кохання-сніжинка. А жаль…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765349
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 18.12.2017
У кожної Мавки є той, хто погубить,
Хто виманить з лісу, в роботу впряже, -
Лукаш легковажний, юнак рясночубий,
Що долю покрає коханням-ножем.
У кожної Мавки є Пісня журлива,
Свої Потерчата, що жалібно звуть,
На руки узяти яких - неможливо, -
Мигтять світляками - то онде, то тут...
У кожної Мавки є свій Перелесник, -
Палкий і займистий, - в обиду не дасть,
Котрий спопелить, віднесе в піднебесне,
Даруючи інший, незвіданий шанс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766469
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 17.12.2017
У кожної Мавки є той, хто погубить,
Хто виманить з лісу, в роботу впряже, -
Лукаш легковажний, юнак рясночубий,
Що долю покрає коханням-ножем.
У кожної Мавки є Пісня журлива,
Свої Потерчата, що жалібно звуть,
На руки узяти яких - неможливо, -
Мигтять світляками - то онде, то тут...
У кожної Мавки є свій Перелесник, -
Палкий і займистий, - в обиду не дасть,
Котрий спопелить, віднесе в піднебесне,
Даруючи інший, незвіданий шанс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766469
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 17.12.2017
Малює в небі голуба Далі –
і день летить у невідомі далі.
І тільки титли снігу вдалині,
й чомусь ні слова на важких скрижалях.
Чомусь ні слова – лиш самі жалі.
І ніч. І морок. І студінь нестерпна.
Біля криниць німіють журавлі
(не те що ноги – навіть голос терпне!).
А десь пастух (не хто, як астроном!)
зорю розгледить – і повірить в диво.
І застучить всесвітній метроном
людського серця на руках у Діви.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766346
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 17.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.12.2017
А що оті несказані слова?
Тремтять дощем на сонцекрилих віях.
Торкнулась тиші мертва тятива -
Окрилена душа не розговіє.
Мовчать оті несказані слова,
В німе відлуння пустку огортають…
А час порожні мрії розбива,
Що тихими ночами серце крають.
Усе так просто: я, ти… і слова,
Які зуміли б відімкнуть світання.
Без них так темно – нас без них нема…
І солоніє біль у час мовчання.
Болять в мені несказані слова,
Їм не зійти шептанням невблаганним.
Осиротіло в пам'яті сплива –
«Неска́зане лишилось несказа́нним…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763036
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 08.12.2017
Навіщо ходиш під моїм вікном?
Я не для тебе лампу засвітила,
Минуле відійшло далеким сном
І я тебе, із Богом - відпустила.
Іди собі... я не дивлюся вслід,
Не зупиню, тим більше - не наврочу.
В душі печаль... В твоєму серці - лід,
Його я не зігрію, вже... не хочу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764785
дата надходження 08.12.2017
дата закладки 08.12.2017
[b][i][color="#0400ff"]Там за вікном зима
Ховає під снігом стежки й сліди...
І думка крадькома:-
Ти стежку до серця мого знайди.
І сиплять небеса
Пухнастий, біленький, сріблястий сніг.
Зимові чудеса -
Це хто ж таку казку створити зміг!
Закохана душа
Будує надійний з чекання храм...
Хай дні летять, спішать -
Вчимося перечити злим вітрам.
Дарована краса!
Відбілить хай смутки біленький сніг
Зимові чудеса -
Це хто ж таку казку створити зміг![/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764766
дата надходження 08.12.2017
дата закладки 08.12.2017
Білотілі сніги захрустіли кістьми під ногами,
Поповзли по-пластунськи під мітлами з шляху убік,
Маскхалатами вкрили навколишні шокові ями,
Кучугурно валилися, липли до краю повік,
Забивались лапато за комір дерев і будинків,
Біловатно тулились, шукали найменших шпарин,
Пеленали в лісах новоявлені лялі-ялинки,
Скелелазно здіймались до гордих самотніх вершин.
Їм хотілося всіх захистити, добром обігріти,
Та чим ближче тепло, тим вразливіші, слабші самі.
Щиросердно раділи приблудам, як ігрищам, діти -
Сніг ліпили у баби, ладнали санчата зимі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764362
дата надходження 06.12.2017
дата закладки 06.12.2017
Запали у мені вогонь,
Розігрій зашкарублу душу -
Хоч нап'юся тепла з долонь,
Бо ж палати уже не мушу...
А захочеш піти - іди...
Навіть поглядом не заплачу!
Хай ридає в твої сліди
Дощ оманливий на удачу.
Манівцями блукаєш... Що ж,
Твої кроки не стерті й досі...
Лише холодом не стривож
Мою згіркло-пожухлу осінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764440
дата надходження 06.12.2017
дата закладки 06.12.2017
Пробач, що стала не твоєю,
Що в лабіринтах самоти
Голубиш усміхом не ти...
Не сяєш в темені зорею...
І осінь ця така безлика...
І навіть стежечка не та...
Лише зажура-самота
Гризе підошву черевика.
А вже зима... Невже зима?..
А я застрягла десь у літі,
Де час плете казкові сіті...
Та казки, жаль, давно нема...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763980
дата надходження 04.12.2017
дата закладки 04.12.2017
Лише б промінчик сонця
Та ще б окраєць неба,
Тепла у всі віконця!..
Чого ще серцю треба?..
Комусь зернятко щастя
У філіжанці кави…
Хай ласкою воздасться
Словечко нелукаве!
Усім - щедринку сміху
Й добра повнезні жмені!
Хай повняться на втіху
Оселі та кишені!
Нехай гніздиться спокій
У кожному серденьку -
Хай помисли високі
Мережить помаленьку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763399
дата надходження 01.12.2017
дата закладки 02.12.2017
[b][i][color="#591814"]Хотілось би ...Не в силі час вернути,
Між тим, що є і що могло би бути...
Зникає тінь в коротких днях осінніх
- на жаль лише моя.
І губиться в туманах віра в диво,
А смуток сльози видають зрадливо...
І ми дорослішаєм ще на одну осінь
- і ти і я.[color="#591814"][/color][/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762958
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 29.11.2017
Не плач, моя крихітко, сліз не вартує цей день
Не плач, моя леле, не треба!Не смій! Не журись!
Ти глянь за вікном прокрадається начебто рись
Жовтаво-червоні шматочки зрива до кишень.
Не треба печалі коли так прекрасна вона
Бурштинова панна з далеких казкових світів
За шлейфом її простягається потяг з листів
Й засмучені тіні октав, що співала весна.
Поглянь, моя пташко, відкрий оченята свої
Хай дощ з твоїх щік, вітер висушить трепетно(вщент)
І хай огортає веселково-теплий брезент
Від смутку тебе, розбавляючи біль і жалі.
Ти ластівко дика моя, янгол вицвілих мрій
Два неба для тебе, між ними - лукава земля.
І пахне зимою оголено-сива рілля
Її як тебе осліпив листопадовий рій...
Не плач, моя крихітко, сліз не вартує цей день..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762308
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 26.11.2017
Не плач, моя крихітко, сліз не вартує цей день
Не плач, моя леле, не треба!Не смій! Не журись!
Ти глянь за вікном прокрадається начебто рись
Жовтаво-червоні шматочки зрива до кишень.
Не треба печалі коли так прекрасна вона
Бурштинова панна з далеких казкових світів
За шлейфом її простягається потяг з листів
Й засмучені тіні октав, що співала весна.
Поглянь, моя пташко, відкрий оченята свої
Хай дощ з твоїх щік, вітер висушить трепетно(вщент)
І хай огортає веселково-теплий брезент
Від смутку тебе, розбавляючи біль і жалі.
Ти ластівко дика моя, янгол вицвілих мрій
Два неба для тебе, між ними - лукава земля.
І пахне зимою оголено-сива рілля
Її як тебе осліпив листопадовий рій...
Не плач, моя крихітко, сліз не вартує цей день..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762308
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 26.11.2017
Загнуздаю помисли печальні,
Зашнурую думи у кулак -
Хай німіють криком у мовчанні:
Що ректи, коли усе не так?!.
Як співати, коли рвуться струни?
Як сказати, коли звук затих?
Марно ждати із небес фортуни,
Якщо добре нам ні в сих ні в тих.
Що тепер благати щастя-долі
Й виглядати диво-журавля?..
Не змостити раю на престолі,
Коли в муках корчиться земля.
Ми самі себе отак скосили...
(Тішились синиці у руках!..)
То чому ж тепер забракло сили
Вишкребти із себе куций страх?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760595
дата надходження 15.11.2017
дата закладки 15.11.2017
[b][i][color="#644a82"]Люба осине, знов
ми чеканням вимірюєм час.
Сльози дрібним дощем,
листопадово й холодно в нас.
А ти плачеш чому,
хто й завіщо образити смів?
Знаєш, смутки мої
дуже схожі до твоїх дощів.
Та не в силі, прости,
я не втішу тебе... не тепер.
Загубилась чомусь
і ніяк не знаходжу себе...[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759123
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 07.11.2017
Напишу про незгасну любов
На кленовому листі в діброві,
Вітер схопить його, стрімголов
Понесе на царини Дніпрові.
Покружляє рясний листопад
Помаранчевим гріхопадінням,
Занесе хоч один у твій сад,
Ти відкриєш листа з нетерпінням,
Пробіжиш, поковтаєш слова,
Ну а потім – по буквах, неспішно.
Згусла патока їх цукрова
Смак залишить залюблено-ніжний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758699
дата надходження 04.11.2017
дата закладки 05.11.2017
Сп'яніла від тебе, від першого погляду твого
Що ниткою з золота вник у зіниці мої
Тобі не хотіла насправді нічого я злого
Та щось розпалило в мені невблаганні бої.
Незнаною дикістю б'ється в мені непокора
На себе несхожа, як привид з старого кіно
Я зовсім не та, не свідома й до чортиків хвора
Мене ти заводиш і хмільно п'яниш мов вино.
Бери роздягай, відкривай в мені кожну сторінку
Читай між рядками усю. Я оголений нерв.
Жадай мене так, як бажають омріяну жінку
І хай ця потреба в тобі не включає перерв.
Моя нетвереза любов - почуття наркотичне
В тумані дурману твого я блукаю всліпу
І вабить до тебе мене щось незнано-містичне
Жадобу на тебе я маю до жаху скупу!
Від тебе не хочу взамін я нічого, й ні слова
Не прошу із уст тих, що мають у собі магніт
Моя нетвереза любов, мов любов підліткова
Така ж бо гаряча й палка, як розпечений дріт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756774
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 24.10.2017
Тобі одному з серця струн сплету вінок
Тобі одному до душі зведу мости
І ще в уяві мерехтить літа танок
Хоча вже осінь прийняла усі пости.
Яскрава ніч в рудому листі - за вікном.
В осінніх жилах потонув весь неба край
І в цій красі ти застигаєш всім нутром
Тривожить душу не осягнутий ще рай.
Майстриня осінь спокушає на любов
Запалює в душі розпечені вогні
Звільняє серце від самотності оков
І біля тебе бути хочеться мені.
Жадаю руки гріти подихом п'янким
І рахувати стукіт серця в голос твій
Зв'язати наші душі вузликом цупким
І на щоці відчути лоскіт твоїх вій.
Цариця осінь посміхається здаля
Здуває листя з наших схрещених долонь
І присипає світ, як зморене маля
В якому я для тебе бережу вогонь...
Тобі одному шепіт листя осені...
Тебе одного подаровано мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756771
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 24.10.2017
Жаль тобі? Жаль мене, жаль?
Ще плечу не плачУ і жива.
Сухостій - не зелена трава,
Осені-літа,- скрижаль.
Сходинки... кроки, - почуй,
Зазирає подряпаний ключ?
Повертайся, відкрийся, - не муч!
Віку ночам вкорочу.
Жаль тобі? Сміхом, без слів,
Не спіши загортати Сувій*, -
Скине зерня, - збирати не смій.
На зеро не поставиш - нулі, -
Ті, народжені жалем, жалі.
*Доля
09.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756612
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 22.10.2017
[b][i]Неспокій на душі
і день холодний хмуриться,
Щось в осені засмучена пора...
У небі сірому
ворони крячуть, журяться,
Ще літнього шукаючи тепла.
Ви ж мудрі ворони,
прадавню правду знаєте -
Чом додаєте серденьку жалю?
Облиште, ворони,
даремно там шукаєте...
Стою в сльозах...
Теж літечко люблю.[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755896
дата надходження 18.10.2017
дата закладки 18.10.2017
Я власне небо віддала йому,
Із барв сходинки вимостила вгору,
Жадаючи розвіяти пітьму,
Створила світ зі сонячних теорій.
Дала у руки просто: «Володій!
Нехай буденне не тривожить щемом,
Хай сили множить у житті для дій,
Змінити зможеш будь-яку систему.
Лети у світ – неси палкий вогонь,
Його у тебе – зорям не злічити!
Зігріє хтось хоча б одну з долонь,
Це вже багато в нинішнім столітті!»
Піднявши з пилу зранене крило,
Поринув легко в небо ясний сокіл -
Туманами розсіялося зло,
А по мені розлився мирний спокій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755764
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 17.10.2017
Куди, красо оманлива, осіння,
Зникаєш надто швидко повсякдень?
Який мольфар в час свого повеління
Посмів тебе позбавити натхнень?
Куди щедроти ясних днів поділа,
Куди пливеш, сягнувши всіх вершин
Краси своєї ? Тлінна і відцвіла
Летиш зів’ялим листям в часоплин.
Де покровителі краси твоєї ?
На що зрадливці очі відвели?
Як плаче мудрість старості своєї,
Вони вже іншим возвели хвали?
Оплакувать дощем – то марна справа,
Як горювать від зболених образ.
Час не лікує втрат. Твоя відправа –
Зима, що скорить нас усіх не раз.
В лісах оголених красу шукаю,
Мов з вічних зір вичитую знання,
Серед одвічних істин знов блукаю,
Та вічна не краса й не надбання.
У бляклості й понурості вся мудрість,
Із золота вчорашнього - гниття.
Як сенс людського майбуття, як сутність –
Це з «праху в прах» - зі смерті у життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755650
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 17.10.2017
Ці почуття, настояні на часі.
В них терпкість є, але немає піни.
Люблю з тобою, осене, стрічатись,
як відшумить весілля Прозерпіни.
Люблю сидіти в парку й наслухати,
як сипляться листочками секунди
під ноги ненародженому завтра -
І ні про що, крім осені, не думати;
А потім неквапливо повертатись,
сп’янівши трохи від вогнів і щастя.
На підвіконні жовтий лист без дати
Про почуття, настояні на часі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755681
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 17.10.2017
Десь на червоній
лінії вогню
палають маки приворотним цвітом.
Безпечна – відстань пострілу… в меню –
черства скоринка
бабиного літа.
Навчи прощатись
сонячно, коли
огорне місто темрява суцільна.
Не бійся обпектися! розділи
цю поминальну
трапезу вечірню.
Відвертий танець
відчаю. Тоді
вплети в зелені коси срібні нотки.
… бентежна відстань – кола по воді.
… малина
до опівночі солодка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755061
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 13.10.2017
Не згуби у собі дитяти,
Зерен щирості не згуби...
Не дозволь криленят обтяти
Хижозубій пащі юрби!
Хай рясніє дитя-зернятко,
Добротою мережить світ!
Не марнуйся - почни спочатку
Борознити спадок-завіт.
Не згубися у дебрях світу -
Хай жебрак ти, а чи цабе!..
Не розтринькай намарне цвіту,
Не згуби у собі... себе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754063
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 07.10.2017
Я на тебе чекала одвічно:
«Упізнаєш? У хащах знайдеш?..»
У часи, коли все - прагматичне,
Мала б я помінятися теж.
Ластів'їно зорю у віконце,
Завмираю: «Чи знаєш, де я?»
Закипають вулкани емоцій:
«Іншій спраглі віддав почуття?..»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754014
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017
Осінній дощ виконує стакато,
Холодні краплі в стилі ля-мінор.
Під музику закінчується свято,
Зриває вітер золотий декор.
А я ще танго не дотанцювала,
Припали ноти - листям до землі.
У пристрасті спіткнулась...та не впала,
Лиш павутинка суму на чолі...
Осінній дощ печалі заколише,
Навіє сон і спокій принесе.
На чистовик минуле перепише,
Переконає - це іще не все...
Час роздумів, поезії і прози,
Ліричних дум і музики без слів.
Душа приймає ці метаморфози,
Найбільше диво із природніх див!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753894
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 05.10.2017
Я п’ю життя маленькими ковтками,
Щоб смак цей розтягнути на роки.
І штопаю надірване нитками,
А, як болить, то тисну до щоки.
Проте свій вік прожити прагну довго,
Млини життя дарують борошно…
А літопис протоптує дороги,
Де доля вишиває полотно…
Тут можна заблукати між стежинок
І захмеліти в висохлій траві.
Та ти в житті зробив для себе вжинок,
Де день прожитий – крапелька крові.
Щоб смак життя залишився надовго,
Смакуйте подароване життя…
І не звертайте із шляху прямого,
Бо в часі не буває вороття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752521
дата надходження 27.09.2017
дата закладки 27.09.2017
Вечір сьогодні зі смаком м'яти,
Перша зоря зійшла...
Стукає осінь у вікна хати -
Все таки, ти прийшла?
Дощ перестав, прояснилось небо,
Краплі бринять на склі,
Думала я, що прийду до тебе,
Стежка зника в імлі...
Ніч не спішить почуття згортати,
У золотий сувій...
Вечір сьогодні зі смаком м'яти,
Як поцілунок твій!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752079
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 25.09.2017
Твоїх бажань бездонна глибина,
Моїх щедрот невичерпане небо.
У тім краю, де нас іще нема,
Шука прихистку вітер поміж стебел.
У плетиві зневіри і надій
Не дорікне печаль торішнім листям.
Сльозу в душі не витре суховій,
Не вцілить в смуток блискавиця вістрям.
Принишкла у затишші далечінь,
Застиглі хмари дивляться додолу.
В лісах правічних затаїлась тінь…
Іде душа… сповідатися полю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751916
дата надходження 23.09.2017
дата закладки 24.09.2017
Я – донька неба і сестра вітрів,
Тому і Повітрулею назвали.
Смереки люблять мій вечірній спів,
А полонини – пустощі й забави,
І навіть гори, хмурі і глухі,
В чалмі із хмар, як у тюрбанах білих,
Яких вітають гучно пастухи,
Ті гори, що від горя посивіли,
Притишено милуються, як я
Спускаюся по райдузі і скроні
Вичісую старанно їм зрання
Та ніжуся на скелях на осонні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751835
дата надходження 23.09.2017
дата закладки 23.09.2017
Я бачила як Вітер сивочолий
І з Літом Бабиним про щось розмову вів.
Встрявав до них в розмову Ясен голий,
Старечими гілками щось скрипів.
І сердився Вітрисько гув у гіллі
Посіченого часом, геть сухим.
Кружляли поруч павутинки білі,
Стелився по землі багаття дим.
В дорогу вже збиралось Літо Баби,
Хоч Вітер і просив його не йти.
Не піддалося Літечко на зваби,
Сховалось від осінньої сльоти..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751759
дата надходження 22.09.2017
дата закладки 23.09.2017
Когда невестилась весна,
Впервые полюбила…
Казалось: будто бы вчера
Моя свеча - светило…
Как поднималась на Парнас,
С таинственностью знаков,
Остановилось время в час
Цветения красных маков…
Глухою была тишина…
И пристани покоя…
Но только,только не вчера,
Когда огонь рекою!..
За нежность - душу целовал…
Желая, вдохновенно…
И ей,на ушко,прошептал
О вечно сокровенном…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751744
дата надходження 22.09.2017
дата закладки 22.09.2017
Ну ось і здрастуй... Моя люба осінь.
Так несміливо стукаєш в вікно.
Яка ж ти юна… зеленоволоса,
З дощем на віях, з вітром заодно.
Зажди… хвилинку… Я тебе змалюю
У світлі щастя, радості й краси.
Барвисті думи, розкіш золотую,
Легку печаль листочком до коси.
Ти літ моїх нестримних позолота,
Любов, утіха, радість і журба…
І спраглої душі найвища нота,
Неспитих дум надія голуба.
В тобі сховаю душу поза часом,
В роздоллі мрій, в блаженстві почуттів.
Тобою вражена... ділитимуся щастям
В картинах, у віршах, а то й без слів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748752
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 22.09.2017
Босоніж Дощ холодний ходить містом,
Під ноги простеляє килим Осінь,
Роса прозорі крапельки намистом,
Розвішує у парки безголосі.
Ворона набурмосилась. Похмуро...
Сховавсь в чужу шпаківню горобець.
Бродячий пес під деревом понуро
Сидить, сумує. Літечку кінець.
Важкі свинцеві хмари низько – низько,
Немов от – от торкнуся їх рукою.
А Осінь як закохане дівчисько,
Вмивається солоною сльозою.
Та тільки сонце визирне з – за хмари,
Як вже вона всміхається щасливо,
Жартує з парубійками – вітрами,
Спокуснице, красуне, юна діво.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751750
дата надходження 22.09.2017
дата закладки 22.09.2017
Як хороше бути щасливою,
Радіти життю і тобі,
Наповнити леготом-силою,
Самій не хилитись в журбі.
Для тебе я - нить Аріадни,
Мелодія сонця тремка.
За щире - віддячу стократно,
Як морю водою ріка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751697
дата надходження 22.09.2017
дата закладки 22.09.2017
Ты больше не позволишь…
Не встретишься со мной…
И душу не откроешь…
Не велено судьбой…
Тебе не одиноко
В плаксивые дожди?
Лишь осенью выс`око
Взлетают журавли!..
Карминовые соки!..
Карминовые сны!
А белокурый локон!
А струны тишины!!!
А ты и не узнаешь,
Не встретившись со мной…
Дорогою не ходишь
По старой мостовой…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751585
дата надходження 21.09.2017
дата закладки 22.09.2017
[b][i][color="#8411f0"]Знайди мене тут,
де гасне прожитий день...
І мов у старому замку -
царює тиша...
Чому?...Й хто спокій
з моєї душі краде?
Чекання плаче...
Я ж душу ховаю в віршах.
Знайди...[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751430
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 21.09.2017
Гаряча кава.Ти - перед вікном.
Яскравий смак із ноткою печалі.
Блищать вогнями завіконні далі
І ніч гойдає зоряним човном.
Проснеться жаль і чашка затремтить.
Паралізує душу тихий спомин
І душать сльози їх гарячий комин
Клубочиться в тобі, пече щомить.
Сьогодні не заснеш ти, як завжди,
Блукатимеш зіницями по стелі,
Де місяць свої зоре-акварелі
Жбурлятиме недбало в нікуди.
Болить тобі.Тобі він так болить.
Ще ниють не забуті свіжі рани,
І в голові твоїй пусті екрани,
А в них мутна заблукана блакить.
У тебе залишилася ця ніч.
Єдина, не фальшива, не примарна
В якій ти залишаєшся безкарна
У відповідь лиш осуд власних віч.
Холодна кава.Ти, і тільки ти!
Маскує ніч за ним останній спогад
У душу прокрадеться тихий здогад
Забудь його востаннє, відпусти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750997
дата надходження 17.09.2017
дата закладки 18.09.2017
…ще на теплих губах
Вистигає густа карамель.
…іще пальці вібрують у місиві здобного тіста.
Але… падає небо. Виходжу за контури скель
І туманом лягаю
на карти прадавнього міста.
…ти ж розвієш дощенту
Мережива ці золоті…
(ні втекти, ані зникнути, ні розчинитися – досить!)
Бо і сам вже не знаєш – вона полюбилась тобі?
…чи ромашки крихкі
на чорнильному фоні волосся?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750790
дата надходження 16.09.2017
дата закладки 17.09.2017
На світанку піду.
Не сьогодні… нехай –післязавтра.
…і пронизливо сич закричить на ведмежій горі.
…і відчуєш – я йду… між серцями бринітиме мантра.
Так спокійно і легко
додому ідуть косарі
З косовиць золотих.
Тільки хвиля шаленого вітру
Спалахне смолоскипом й твого доторкнеться весла.
…і на пагорбах раю стареньку іржаву палітру
Розкладеш обережно
й приречено скажеш – пішла…
Не запалюй свічу!
Не шукай на розвалинах літа
Чорно-білі штрихи… не окреслюй в собі пустоту…
… я зостанусь тобі перламутром вишневого цвіту
В час цвітінь найп”янкіших
…і навіть, коли… одцвіту
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750453
дата надходження 13.09.2017
дата закладки 14.09.2017
Листами застелила осінь сквер
Жовто-багряні клаптики дерев
В обіймах вітру танцювали вальс
Весь світ завмер...
Зірвався вітер, підхопив листок
І ти мене запросиш у танок.
До серця пригорнеш немов свою
Щем до кісток...
Кокетливо всміхнуся тобі я.
В твоїх долонях вся душа моя.
І нас з тобою різко сполохне
Крик солов'я...
Гуляє осінь вітром поміж нас
Та нам з тобою розійтися час.
Тужливо посміхнешся, в очах - жаль.
Осінній джаз...
Ввімкне на небі ніч першу зорю.
І від бажання я уся горю.
Ледь чутно, мов відлуння, забринить
Твоє "люблю"...
Листами застелила осінь сквер,
Спадало листя із сонних дерев.
До ранку танцювали ми у двох
На тлі химер...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750204
дата надходження 11.09.2017
дата закладки 11.09.2017
Нам ли прятать под полог осени
революции на кострах,
звёзд / монет / поколений россыпи.
Пересчитанные до ста,
годы выльются кровью под ноги
кем-то, пьяным большой луной.
Нам ли быть у подножья "поздно" и
перемноженными на ноль,
век живя - дураками высохнуть...
ТУЧИ делают небеса.
Время выйдет - не значит выдохнуть.
Нам не знать ли: один - не сам.
Всё, что было не нам поверено,
всё, что не было - переждём
между пеплом, плывущим временем,
очарованные огнём.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749907
дата надходження 09.09.2017
дата закладки 10.09.2017
Стара кав'ярня у стилі "прованс"
На розі міста - тихо, малолюдно.
І місяць розпочав нічний сеанс
Спускаючи на землю своє судно.
Скрипить платівка, аромат "Шанель"
В повітрі закружляє в тон до кави
А на вустах солодка карамель
І спогадів хвилюючі октави.
В тонкім пальто, що кольору бордо,
Висока шпилька, матова помада -
Сьогодні я у образі "Бардо"
Для тебе не абияка принада.
Чекатиму, за келихом вина.
(Незмінна у очах моїх покора)
За нами вже не злічена зима
А так здається, що це було вчора.
Тривогу наганяє бас-кларнет,
Судомить моє серце, нетерпляче.
І у дверях затліє силует
І ти такий же, не змінився наче?
Два погляди зіллються у один.
Забракне слів і стрілка циферблату
Зірве наш календар з життя-вітрин
На мить вернувши нам потрібну дату.
....
Скрипить платівка і не спить бульвар
І ніч ховає місто за лаштунки.
А на устах не випитий нектар
Й твої тепер вінтажні поцілунки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749960
дата надходження 09.09.2017
дата закладки 10.09.2017
Осінь... Знову ідуть дощі...
Осінь - спогади для душі.
Перехрестя зими і літа,
Срібних струн золота сюїта.
Наче Вічність!.. та, лише мить,
Серцем чую - вона звучить!
На високих й низьких частотах,
По написаних небом нотах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749528
дата надходження 06.09.2017
дата закладки 06.09.2017
Осінь владарка крадеться
Подих вже чутно її,
Літечка тануть озерця,
В сірій, холодній імлі.
Нижче спустилися хмари,
Сіють холодну печаль.
Осінь розсипала чари,
Сад одягла в пектораль.
Сонечко в нас під ногами,
В листі опалім вмира.
Плачуть тумани дощами,
В душу заходить хандра…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749407
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 06.09.2017
Не питай ти у мене нічого,
Краще просто за руку візьми.
І розсій мого серця тривоги
Так давно вже не бачились ми…
Десь водили дороги далекі,
Нас обох по широких світах.
Під ногами розтрощені глеки,
Мрій розбитих в загублених снах.
Не вернуть, не змінити прожите,
І хто винен, хто ні, що гадать?!
Все давно вже від сліз моїх змите,
Краще просто обом помовчать…
Пізно все… Там у синіх туманах,
Ми останній свій втратили шанс.
Happy end лиш буває в романах,
Ми проґавили долі аванс.
Пізно все… долі русло змінили,
Рознесла нас життєва ріка.
Нам забракло тоді колись сили
І в руці моїй інша рука…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749403
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 06.09.2017
[b][i][color="#2c0b75"][color="#8400ff"]В твоїх обіймах думка дзвоном б'є,
Посеред заколисаної тиші...
Одне прохання, ніченько, моє:
А можна я до ранку тут залишусь?
Торкає душу невимовний щем
І смутки опускають сонні очі...
Під твоїм тихим, місячним плащем
Від всіх тривог я заховатись хочу.[/color][/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749420
дата надходження 06.09.2017
дата закладки 06.09.2017
Дощами упасти на землю,
Наосліп шукати коріння,
А потім в пориві таємнім
Ловити росою проміння,
Ставати чистішим за біле,
Проникнути в кожну клітину,
Буяння додати бадиллю -
По колу життям, неупинно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748420
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 30.08.2017
[b][i][color="#167a2a"]Жаль, квиток "в минуле"
не купити, ні.
І в скарбничку "було"
хтось ховає дні.
Невловимий досі
злодій краде час...
Скоро, скоро осінь -
літо йде від нас.
Засмучений погляд,
ніжності сльоза...
Залишає спогад
літечка краса.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748336
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 30.08.2017
Я – дика птаха, дивна і чужа.
Не приручай – не зможу жить в неволі.
Коли доступні небеса і зорі,
Чи обрію утримає межа?
Не приручай, не сип жита́ до ніг,
Бо їх склюю і полечу за клином -
Зовуть нестримно далі журавлині.
Черкне перо по серцю, як батіг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747398
дата надходження 23.08.2017
дата закладки 23.08.2017
Ти все рідше і рідше приходиш до мене у вірш.
Уже болі мої по далекій весні від’ячали.
Ми згубили себе у потоках жаских карнавалу.
Залишилась самотність твоїм і моїм візаві.
Ні, ми мали удосталь осібних феєрій і драм.
Нас водили по світу присуджені Богом маршрути,
Але пам’ять настійно вертала на градуси і на мінути,
Де кохання найперше несміло всміхнулося нам.
Ми ніколи не вміли цінити минуле у гріш.
Але вітер нещадний чимдуж напинає вітрила.
І лягає туман на пожухлий від осені килим.
І ти рідше і рідше приходиш до мене у вірш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743701
дата надходження 27.07.2017
дата закладки 27.07.2017
[i]з дивних НЕвіршів)[/i]
Хлюпочеться море…
Воно мені знову наснилося.
«Привіт, моє море! В мені твої хвилі – ключі.»
Розсипався біль на папері у знаках кирилиці.
«Привіт, моє море… я в іншого сплю на плечі…»
Я кутаюсь в ковдру, приховую і переховуюсь -
Стонадцята спроба за безцінь віддати жалі.
Між двох паралелей за право на вдих розраховуюсь
Собою ж, допоки не зійде рахунок в нулі.
«Привіт, моє море! …нікому ніхто... тобі нІколи…»
У водах твоїх не лишають слідів кораблі.
«А я тобі – ким, моє море? Бо ти мені – іклами.»
/ …заради безодні в тобі відрікалась землі…/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742414
дата надходження 17.07.2017
дата закладки 17.07.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.07.2017
Місяченьку, освіти дорогу,
Де у лісі папороть росте...
Покажи доріженьку до неї,
На якій галявині цвіте…
З цвітом цим віночок кину в річку,
Щоб коханий підійняв з води.
Хай нав’яже на віночок стрічку
І, щоб з ним скоріш прийшов сюди.
Пр: Тож пливи віночку до милого в руки,
Розкажи, як я його люблю…
Щоб душа співала, а чарівні звуки
Берегли серденько від жалю.
Хай палає ватра на Купала,
А у лісі папороть цвіте…
Щоб в ночі зозуленька кувала
І сміялось щастя молоде.
Щоб коханий запросив до танцю,
Щоб сміявся Місяць угорі.
І горіла ватра до світанку,
І серця раділи молоді.
Пр: Я ж пущу віночок до милого в руки,
Розкажу, як я його люблю…
Щоб душа співала, а чарівні звуки
Берегли серденько від жалю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740941
дата надходження 07.07.2017
дата закладки 07.07.2017
Я до тебе прийду, коли буде занадто запізно.
Задихнеться гроза, не проливши ні крапельки сліз,
Твій наляканий птах перерве недоспівану пісню,
Заховається сонце у косах вечірніх беріз.
Я до тебе прийду, не обнявши, присяду скраєчку,
І тихенько помовчу, що мала - сказала раніш,
Недопиту печаль виллю з келиха в квітнучу гречку,
Назбираю зірок, світляками добавлю у Ківш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740939
дата надходження 07.07.2017
дата закладки 07.07.2017
Звільни мене від холоду ночей,
Бо голос твій один на міліони...
Через вуста...до втомлених плечей,
І далі...вниз...не знає заборони...
Бо дотик твій кидає мене в жар,
В його обійми...Я згораю в попіл...
Розгублена іскра летить до хмар,
І поверта на землю через опік...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740884
дата надходження 06.07.2017
дата закладки 07.07.2017
Не пали минулого мости,
Бо не знаєш ти , що буде завтра.
Може доведеться ними йти
Не роздмухуй полум’я, не варто.
Поламати легко зрозумій…
Та назад уже шляху не буде .
Не губи не справджених надій,
І не слухай, що говорять люди.
То твоє життя – воно одне!
Не пускай чужої в нього думки.
Бо чужий твого не проживе,
Не ламай між рідними стосунки.
Час розставить сам усі крапки,
Тільки не повернеш вже нічого.
Не зліпить, розбиті черепки.
Не вернуть, загублені дороги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740903
дата надходження 06.07.2017
дата закладки 07.07.2017
[b][i][color="#dd00ff"]Там зайві всі слова - там просто літо.
Закохана душа теплом зігріта.
Там серце грає барвами любові,
Там ніжність в тихо сказаному слові.
І там, під небом сонячного літа -
Цвіте краса, роси сльозою вмита.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740876
дата надходження 06.07.2017
дата закладки 07.07.2017
Я - криниця гіркого болю,
невичерпного, без межі.
Тільки жаль постає за мною,
тільки виплакані вірші.
Я не знаю, де відшукати
не зажурені словеса,
над причілком моєї хати
вічно схлипують небеса.
І сама я давно втомилась
від каміння важких думок.
Та життя знов бере на вила
кожний, навіть маленький крок.
І доводиться знов терпіти,
знову падати, навмання
проставляти колючі міти
на світанку нового дня.
І просити в усіх довкола
крихту прощення за сльозу,
за безмежжя гіркого болю,
що між люди весь час несу...
6.07.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740798
дата надходження 06.07.2017
дата закладки 06.07.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.07.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.07.2017
Ти - Ангел, я знаю, я знаю...
У крила твої загортаю печалі
І біди помалу, посунуться далі.
Нехай десь зависнуть над краєм
Провалля у часі, безодні
Не пам"яті - намірів, - знищити небо.
Ти - Ангел, умовивши тихим "не треба",
Мене закриваєш сьогодні.
І хмарка ясніє - дощити
Не стане, а душі замучені, в зграю
Збираємо разом...Ти глянь, оживають
Розтоптані нелюдом, квіти.
Зневагу й насилля прощають,
Німою скорботою землю скропили,
Бо ти дав води іван-чаю.
Для серця твоє співчуття, як вітрила.
До сонця здіймають потроєні сили.
Ти - Ангел, я знаю, я знаю.
23.06.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740421
дата надходження 03.07.2017
дата закладки 05.07.2017
На сонячність душі
минає мода.
І нові митні правила - безвіз.
І ти мені – прадавня насолода.
І я тобі, мисливцю --
древній ліс
Вже завтра
відокремлять нас від зграї
в теплицях штучно зрощені гриби.
Прокинься, мить відвертості стікає
по стінках
водостічної труби
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740580
дата надходження 04.07.2017
дата закладки 05.07.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.07.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.07.2017
Дивлюсь, як плачуть абрикоси
Пелюстям білим, наче сніг,
Неначе іній білий в роси
Зірками білими приліг...
І білі хмари метушаться —
Жене їх вітру білий сон,
Дрімає на гілках акацій
Весільний завтрашній вельон...
І білий терен огортає
Мої думки у гронах днів...
І лине квітень небокраєм,
Туманом білим посивів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740550
дата надходження 04.07.2017
дата закладки 04.07.2017
Шматочки неба видно через гілля,
Де хмари з вітром чистять небеса.
Зірки злітають, наче до весілля
І солов’ї піснями зависа…
Здається клен чепить у синім небі,
Хмарки його вдягають у фату.
Місяць блідий, неначе білий лебідь,
Чумацький шлях лоскоче на льоту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740250
дата надходження 02.07.2017
дата закладки 02.07.2017
Вже нікуди бігти, і ніч напуває дощем
Пустелю в мені. / Градом сипле назустріч незмінно./
Вірші - не вірші. А слова - не слова: поле мінне,
Де я по крупиці втрачаю себе ще і ще.
Добратись до крапки, а далі - босоніж по склу
За межі рядків, бо невчасно сплатила рахунки
За обраний шлях... /і безсоння в його поцілунках.../
Немов би ця вічність ніколи не зійде в золу.
Торкнутися сонця - спалити вчорашній листок.
І зрадити римам зумисно - віддатися прозі.
А потім так довго вслухатися, як по підлозі
Ледь чутно /мов стогін/ скрипітиме біль помилок.
Невдала утеча. І досі в руці олівець.
А я напишу... /Відрікалась? Можливо... Пізніше.../
Врізається криком, як лезом, обвуглена тиша,
Ота, що не другом, а зводить усе нанівець.
І нікуди бігти. Біжу за дощем навздогін.
Вода по мені, як по грифу його тонкі пальці.
Мені би в ті руки! Акордом прогнати печаль цю,
Допоки зі мною у кожному подиху - він.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739930
дата надходження 30.06.2017
дата закладки 30.06.2017
Я – надто буденна, занадто земна, чоловіче,
І надто вразлива – на скалки кришуся й сама,
Не вдасться нікому пізнати глибин протиріччя,
Тому й поринати уявою в недра - дарма.
Я – надто розхристана внутрішнім сумнівом-вітром,
Занадто тягуче-медова на дотик і смак,
Настільки чужинна для іншого виміру-світу,
Що й словом вписатися в нього не можу ніяк.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739971
дата надходження 30.06.2017
дата закладки 30.06.2017
Шалена ніч. І місяць – стигле манго.
Колін ковзнула музика… й до п'ят.
Дивись, милуйся – я танцюю танго,
У сяйві світла, в променях розп'ять.
Найкраща з грацій – муза мого тіла.
Одвічна тайна – контур білих пліч.
У сольнім танці магія і сила,
Свобода рухів, серця стук у ніч.
Торкаюсь неба: перше, друге, сьоме…
Вервечка ніг в сакральну тишу зір.
Дванадцять кроків в світ цей невагомий,
Навшпиньки й стрімголов лечу у вир.
Акорд! І стихла місячна соната -
Лягають тихо ноти врізнобіч.
В обіймах місяця – небес відплата,
Й запрошення на вальс в наступну ніч…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789319
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739889
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 29.06.2017
Їх перший помах крил
І перший крок в гніздечку,
Пір’їнки молоді ще бачать жовтизну.
А під гніздом внизу
Лошатко без уздечки,
У вибриках своїх долає крутизну…
Вже липа зацвіла,
Громи б’ють в барабани,
Дощі змивають пил з бруківки в рівчаки.
Лелеки молоді
Ще горнуться до мами,
На лавочці дідусь майструє личаки.
Вродили черешні
І так, неначе вперше…
Пожива для пташок, що налетіли вмить.
А зорі в небесах
Свої маршрути вершать
І Місяць угорі, немов пастух висить.
Стомився нині день,
Спадає денна спека,
На заході кровить, напевно буде дощ…
Із клекотом в гніздо
Вернулися лелеки
І вбрався у росу засохший в полі хвощ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739862
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 29.06.2017
Вона мені каже: «Не бійся і перепливи!»
І я з головою в свинцеві простори імли
Стрибаю, ховаючи /в хмиз пересохлі/ губи,
Які ти своїми губами колись голубив.
Вона – зовсім інша… Не та, до якої ти звик:
У неї не море в очах – в болотах материк,
Де серце на друзки розбили вітри байдужі.
Коли запитаєш: «Болить?»
Відповість: «…не дуже…»
Зі спільного в нас – кілометри світлин, та я
І тих не пригадую. /Носить таких земля?/
Одній би віддав до останку все: тіло й душу,
Та інша, мов крига… І ти відпустити мусиш
Обох. Бо інакше твій човен піде на дно,
Коли за тією, що звик, різко в прірву вікно
Зачиниться… Тільки не треба, мовчи, що любиш.
Бо стануть сухими, як хмиз, /колись ніжні/ губи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739866
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 29.06.2017
Я хочу дощ... І плакати під ним...
Чомусь так важко в грудях...мабуть втома...
Ще видихають хати в небо дим,
Хоч від зими давно у них оскома.
Весна... весна? Невже я дожила?
Невже мороз сховався у барлозі?
Я вірила, я мріяла, змогла...
Ліси синіють в пролісків облозі.
А я дощу так прагну, як тебе...
Та тільки дощ на цілу вічність ближче.
Катую свою душу і себе...
А може, то не втома, а вітрище?
То він мені вдихнути не дає —
Збиває подих і тривожить душу,
І розвіває все життя моє...
А край дороги зацвітає груша...
А там і перший грім, і солов'ї,
І келихи тюльпанів, як граалі...
Ну що ж на груди тисне так мої?..
Напевно, то сніжинки нерозталі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739771
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 29.06.2017
І місто
прихилилося до сну…
Фантомне місто. Вавилонські вежі.
Впадеш в траву, вологу та рясну.
… я не змінила
жодної одежі
З тих пір.
Все ті ж спустошені вуста
(припухлість ти вважаєш за окрасу?)
Печаль – моя корона золота
на срібно – вогнянИх
спіралях часу.
Ця ніч така…
Тривожна й запашна.
( шматує дощ занедбані ескізи)
...ота, що розчинилася, прийшла
з карпатським вітром
у долини Гізи
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739878
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 29.06.2017
Ти любиш її не тому що, а всупереч всьому,
Хоч кроки її не доходять ніяк твого дому.
І часом здається, як сонце до скронь торкає –
Вона це. Повернеш до тями – нема… немає…
Ти любиш її, наче ранок заграву востаннє.
До ніг прихилив би їй небо під співи осанни.
І ти їй – за Всесвіт, та вперто чомусь не кличе.
І ніч невблаганно все нижче і ближче, ближче.
А в неї за розкладом в інші країни маршрути,
Вчорашнє латте на сніданок, і присмак цикути
В секунд, що без тебе насипались повні жмені,
І дим цигарок ядом пестить, під Sting, легені.
Будильники вчасно, робота… Ще трішки й зірветься,
Як спомин у дзвонах печалі сльозою озветься,
І мовчки поверне з дороги, що вела в нікуди,
Й сховає обличчя, дитинно, у тебе на грудях…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739433
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 26.06.2017
Ти давно володар моїх мрій,
Ти — сюжет і головний герой.
Хочеться кричати: «Тільки мій!!!»
Та я просто нулик...Я — зеро...
Випаде на мене шанс — чи ні?
Десь, колись, в наступному житті
Зіштовхнемось у чиємусь сні,
У якомусь з тисячі світів...
Ти мене знайдеш чи я тебе...
Та яка різниця — хто кого?
Сяятиме небо голубе
В розкоші омріяння свого...
І зіллємось ми у чарах вуст,
В дотиках вогненних язиків
В найсолодшій із усіх розпуст
На долоні пройдених віків...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739387
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 26.06.2017
Казав змій-літавець: «Я хочу у небо, на волю мене відпусти,
Умів я з дитинства управно літати, тримаєш за нитку лиш ти.
Невільницька шворка – міцна і незграбна, не в силі порвати я пут.
Мене заганяєш ти нею у рамки, чи може в невидимий кут?»
І я відпустила – лети, змієкрилий, неволить не буду душі,
Хай вітер попутний поможе сягнути омріяних зір і вершин.
Він гордо рвонувся, як сокіл, до хмарок, та раптом - на землю упав:
«В польоті тримала мотузка триклята, а я про те досі не знав…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739157
дата надходження 24.06.2017
дата закладки 25.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.06.2017
Старенька грушо, подружко моя,
Ти наче панна з білою вуаллю.
Мов до людини, пригортаюсь я
До тебе світло-ніжною печаллю.
Хоч так радію – вкотре розцвіла
Попри роки й холодні буревії,
Що вмить здалося: знову я мала,
Красою скорена, і дихати не смію.
Здається, не вбиралась ти ще так,
І до лиця тобі рясне цвітіння.
Медових груш твоїх згадаю смак,
Солодку сонячність небесного проміння.
У тіні прохолодній твоїх віт
Знов розповім про радості й тривоги.
Ти слухаєш мене вже стільки літ
В саду спустілому край отчого порогу.
Дозріють падалки в кульбабах під гіллям,
Коли в світанках заспіває літо.
І пам’ять голосом дитинства промовля
Про те, що найдорожче в цьому світі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732974
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 25.06.2017
Повернути назад вже нічого не вдасться,
Кожен з нас по дорогі крокує своїй.
Вириваю у долі по крапельці щастя,
І признатися тяжко так навіть собі…
У душі урагани бушують і бурі,
І ночами нестерпними сон десь тіка…
Місяць б’ється у шибку в мутнім абажурі,
А холодна зоря спогляда звисока…
Їй байдуже до мук що збентежили душу,
Віють холодом мертвим нічні небеса.
Я минулого спогади знову ворушу,
І забуте давно знов в мені воскреса…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738770
дата надходження 21.06.2017
дата закладки 23.06.2017
Минає літо сонячним теплом,
Мина журба і радість у обіймах.
Мина любов, торкаючись чолом
Блакиті неба, згублена у римах.
Усе минає… все уже було -
Сади квітучі і солодкі мрії,
Плачі нестримні і забуте зло,
І білий світ дарований під вії…
І я у ньому в профіль і в анфас
Була собою з сяйвом у волоссі.
Пісні вплітала в зореносний час,
Відгукувалась сонцем стоголосим.
Як це здалося…
Усе було… Згорну пісні в сувій,
В осінній сум впишу життєвий спокій,
І перешлю вперед на сотню літ
Акорди серця світлі і високі.
І буде літо, й знову будем ми,
Краса торкне глибин чийогось серця.
Зігріє світ красивими людьми,
І заквітчає душі у безсмертя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738827
дата надходження 22.06.2017
дата закладки 23.06.2017
Пригорнусь хоч на мить, не жени.
У душі щось маленьке й гаряче,
Завмирає, тріпоче, неначе,
Розливається стогін струни.
Не жени мене в ніч, не жени...
Загорнусь у духмяний полин -
Твого тіла, вдихаючи млосно
Пряний мускус і бачу, як сосни
Плачуть мовчки... розлука коли -
Кам"яніють краплини смоли.
Цей оманливо-сонячний світ
Теплих пестощів, не оминути
І медово-гіркої цикути
Не напитись, - бурштиновий лід
Ще бринітиме тисячу літ.
Тільки любляче серце й почує...
Зводять вежі кармінові сни,
Доки доля безжально лінчує,
Пригорнусь хоч на мить, не жени.
21.06.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738965
дата надходження 23.06.2017
дата закладки 23.06.2017
Побажай мені доброї ночі
І не дай заснути до ранку —
Розбуди мою сутність жіночу.
Я — кохана твоя і коханка.
Я для тебе — джерельна водиця:
Спрагло пий мою душу і тіло.
Я — твоя неполохана птиця,
Я до тебе крізь рими летіла...
Зацілуй, до свідомості втрати,
До зупинення часу навколо...
Я хотіла би хмаркою стати,
Чи засіяним зорями полем,
Я хотіла б злетіти у небо
І віддатись тобі до останку...
Я не хочу вже жити без тебе,
Бо кохана твоя... І коханка..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738956
дата надходження 23.06.2017
дата закладки 23.06.2017
Побажай мені доброї ночі
І не дай заснути до ранку —
Розбуди мою сутність жіночу.
Я — кохана твоя і коханка.
Я для тебе — джерельна водиця:
Спрагло пий мою душу і тіло.
Я — твоя неполохана птиця,
Я до тебе крізь рими летіла...
Зацілуй, до свідомості втрати,
До зупинення часу навколо...
Я хотіла би хмаркою стати,
Чи засіяним зорями полем,
Я хотіла б злетіти у небо
І віддатись тобі до останку...
Я не хочу вже жити без тебе,
Бо кохана твоя... І коханка..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738956
дата надходження 23.06.2017
дата закладки 23.06.2017
Тоска проснётся раньше, чем рассвет.
В завязке и разводы, и романы.
Судьба погладит пачку сигарет
в кармане.
И прячутся от неба под зонты
рассудком перекошенные лица.
И день - живой, а вроде как остыл
и снится.
Дорога в пробках вызрела во флюс.
И радует единственное: кроме
всех минусов - в замке чирикнет плюс:
"Я - дома!"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738655
дата надходження 21.06.2017
дата закладки 21.06.2017
Наливсь медами місяць — роздобрів,
Ліниво котиться між зорями до ранку.
Із берега за зграйкою човнів
Спостерігає вітрова коханка —
Гнучка верба, схилившись до води,
Купає в прохолоді довгі коси...
А я приходжу, зранена, сюди,
Коли у душу зазирає осінь,
Коли голосять в тузі журавлі
І дощ-в-мені налагоджує скрипку,
Щоб виплакати всі свої жалі
Вербі і вітру, місяцю і рибкам.
Щоб причаститись співом солов'їв,
Ввійти у чароспокій вечоровий
І віднайти крилатість своїх снів,
Де ти і я, і затишок вербовий...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738541
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 20.06.2017
Доброго ранку, моя перелітна пташко!
Як подолала свій шлях /крізь тумани/ сюди?
Спека така неможлива, що й дихати важко.
Душать у грудях солоні краплини води.
Не зупиняйся: немає ні хліба, ні злата.
/Точать на мене завбачливо будні ножі./
Все, що зуміла б тобі я сьогодні віддати –
Подих і руку, допоки дійдемо межі.
Краще лети! Вбережи свої крила від клітки.
Тут не вітають свободу і вільний політ.
Точаться війни. Стріляють гармати у свідків.
І по периметру правди – оголений дріт…
Не побороти супротив земного тяжіння:
Небо – твоє, та не може належати нам...
Просто лети, повертаючись у сновидіння
/Будемо тіням давати свої імена/.
Просто лети! Подолай, моя пташко, кордони!
Бачиш, де лінія дотику неба й землі:
Там зовсім інші /до нас небайдужі/ закони.
Там навіть нашій любові серця замалі…
[i]/колись/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738424
дата надходження 19.06.2017
дата закладки 19.06.2017
Море злизує з берега рани,
Залишаючи сіль цілунків,
І приправлена сонцем прана
Пророста у Всесвітню Думку.
Розбентежене небо у хвилі
Губить ясно-червоне коло
І вітри махаонокрилі
Пахнуть піснею матіоли.
Вечір сутінь підмішує в барви,
Як мільйони століть до мене,
Ще бродили тоді кентаври,
Ще співали тоді сирени,
Ще блукало світами Кохання —
Неприкаяне і не грішне —
Як пречиста сльоза прощання
І як листя терпке торішнє...
Море злизує з берега рани,
Пестить пінисто шлях зворотній,
Перетворює біль на шрами,
Заживляючи слід самотній...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738113
дата надходження 17.06.2017
дата закладки 17.06.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=5YmKxH4yyh0[/youtube]
- Чому в Тебе, мамо, посивіли коси?
Чом Твоя зів'яла врода молода?
- Їх, моя дитино, посріблили роси,
Вродоньку всю змила весняна вода...
- А чому, матусю, потьмяніли очі?
Вони ж так світились, наче дві зорі!
- Донечко, у темні і безсонні ночі
Мерехтіли очі сяйвом угорі...
- Чом же Твоя пісня, ненечко, стихає?
А колись бриніла ген за небокрай!..
- Це коріння, доню, родове всихає,
Щоб в твоє серде́нько влився водограй!
- А чому зітхаєш тихо щохвилини,
Чому променисто сміх Твій не дзвенить?
- Мудрості благаю в Бога для родини...
І за Україну се́рденько болить...
- Матінко єдина, усміхнися, пташко,
Освяти любов'ю-добротою світ!
Як би у житті нам не прийшлося важко,
У́смішкою зцілиш, об'єднаєш рід!
Не журись, рідненька, за свою дитину:
Твоя мудрість щедро у душі цвіте!
Виплекаю, вимолю кожную зернину -
Хай свята наука в дітях проросте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737287
дата надходження 11.06.2017
дата закладки 11.06.2017
Я пам’ятаю, як травень блукав між дзвіниць,
Вулиці міста схилялись до ніг наших ниць,
Ми розчинялись в ріці незнайомих облич
До півнОчі.
Місяць скоринкою хліба висів в далині,
Я загубилась в тобі, як і ти – у мені.
/Хто б і шукав, не знайшов…/ Та в цій битій війні
Ікла вовчі
Нас вигризали й у різні штовхали світи,
Там, де ні входу, ні виходу нам не знайти.
В час, коли руки безвольно тримають хрести
Не злетіти…
Ми ж бо не птахи. Залишимо іншим політ.
Часом любити не “до” йти, а рухатись “від”
Та відпускати, аби у мереживі літ
Знов зустрітись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736716
дата надходження 06.06.2017
дата закладки 08.06.2017
Загублена у часі, у собі,
Забута десь у лабіринтах долі,
Усе ще скнію тихо, далебі...
Сную примари-думи босі й голі...
Та що гадати? Вічна суєта
Мізки, мабуть, спустошила навіки!..
І світ не той, і думонька не та,
І ми не ті: міліємо, як ріки...
Така мізерність всюди!.. Це наш рай?..
Змаліло слово й помисли великі...
Зчерствіли люди, збайдужіли вкрай -
Мов тіні, безхребетно-без'язикі...
Що з нами сталось, світе? Хто прирік
На існування марнотратне душі?
Як дочалапаємо свій ганебний вік,
Коли серця - живі, та... вщент байдужі?!.
Уже й не страшно навіть... Знидів страх...
Якось та й доіснуємо, щоб... стліти...
Лиш гірко, що розвіються на прах
Усі святі предвічні заповіти......
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736732
дата надходження 06.06.2017
дата закладки 08.06.2017
[b][i][color="#300a82"]А можна - я поплачу на плечі,
Душі твоєї мовчки доторкнуся?...
Від всіх жалів загубимо ключі
Ніколи смуток щоб не повернувся.
А можна - від думок сумних моїх
(в душі ще повно ніжності і віри),
В обіймах заховаюся твоїх? -
Завжди для мене бажаних і щирих.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736835
дата надходження 07.06.2017
дата закладки 08.06.2017
Я пам’ятаю, як травень блукав між дзвіниць,
Вулиці міста схилялись до ніг наших ниць,
Ми розчинялись в ріці незнайомих облич
До півнОчі.
Місяць скоринкою хліба висів в далині,
Я загубилась в тобі, як і ти – у мені.
/Хто б і шукав, не знайшов…/ Та в цій битій війні
Ікла вовчі
Нас вигризали й у різні штовхали світи,
Там, де ні входу, ні виходу нам не знайти.
В час, коли руки безвольно тримають хрести
Не злетіти…
Ми ж бо не птахи. Залишимо іншим політ.
Часом любити не “до” йти, а рухатись “від”
Та відпускати, аби у мереживі літ
Знов зустрітись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736716
дата надходження 06.06.2017
дата закладки 06.06.2017
Просиплеш
Вовчі ягоди на наші
Цілунки на опівнічнім мосту.
Вино солодке пролилось із чаші
У безнадійно
темну пустоту.
Затрималось
На згинах губ… уповні
Мені земного щастя, тобі теж.
… я знаю, ти також ридаєш в повню.
… з тієї ж чаші
до схід сонця п”єш
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736196
дата надходження 02.06.2017
дата закладки 04.06.2017
Дай торкнутись чола і утому
Відігнати із роєм примар,
У глибинах зіниць підсвідомо
Запалити зірницю-ліхтар,
Ну а потім – зійти з небозводу,
Не картати, а просто піти,
Не в’язати думки в несвободу,
Тільки знати – щасливим є ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736311
дата надходження 03.06.2017
дата закладки 03.06.2017
Відпусти мене в ніч, де цілуються з хмарами зорі,
Де молочний туман на світанні лягає в луги.
Нам затісно удвох у бурхливім життєвому морі,
Та і щастя ріка віддаляє від нас береги...
Відпусти... прожени!!! Всеодно вже нестерпно від болю.
Не сама ніби йду... так малюють майбутнє зірки.
Напророчили нам розіпнуту вітрилами долю.
Я в покорі прийму її вирок полинно-гіркий.
Я за обрій піду, своє серце залишу з тобою,
Бо ж без тебе мені, як колоссю в жнива без зерна.
Я напевно слабка... за любов не готова до бою...
Відпусти мене в ніч, бо для дня я занадто сумна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736312
дата надходження 03.06.2017
дата закладки 03.06.2017
[i][b]а я втішатиму.
Аби ж!
Якщо навколо люди, люди…[/b]
Ігор Рубцов "Спроба"[/i]
Не хочу слів. Не буде сліз:
Тримають під прицілом люди.
Ранковий пломінь день розбудить
І, наче хліб черствий, у грудях
Застрягне ніч і біль, і злість
На себе. Думати облиш,
Що дотик твій послабить пута,
Для мене він п’янка отрута:
В твоїх руках я оживу, та
Потім стану тінню. Лиш
В таксі - ні музика доріг,
Ні мантра «Стане легше», звісно,
Не стишить пульс, бо серцю тісно
Без тебе… Душить, душить місто
В своїй байдужості! Ти б зміг
Мене утішити. Як ніж,
Ця вирва замкнутого кола:
Я – в ньому, ти, мов пес, – довкола…
І відстань в кілометрах колій…
І я – така твоя! Аби ж…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735991
дата надходження 01.06.2017
дата закладки 02.06.2017
Мені болить душі людської бідність,
Невміння відчувати чужий біль.
Та не "чужий" тому, хто має гідність,
Й пиха не точить серце, мов та міль.
Мене тривожить цих людей байдужість,
Бажання влади, всмоктане в багно.
Бо проміняли на у.о. всю мудрість,
Красиві зовні, а копнеш – л@йно.
Мене гнітить їх прагнення до слави,
Черстві серця від вицвілих ідей.
Їх ницість духу, принципи іржаві…
Сіріє світ від ситих іудеїв.
Хіба не всім заграви і світанки,
Ліси, поля і зоряний намет?
Чому ж одні в любові до останку?
Другим з лукавого не вибратись тенет?
Коли твоє терпіння, Боже, лусне,
Й полову відокремиш від зерна?
Не втримуюся: кров кипить і гусне,
Не маю сили чашу спить до дна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735703
дата надходження 30.05.2017
дата закладки 30.05.2017
Точка неповернення – позаду.
Все минеться, я переживу.
Звично тополині снігопади
Випряду і витчу у канву,
Вишию сім сходинок веселки,
Вибіжу, блаженна, на місток,
Гладь небесна видасться люстерком,
Легкокрилим буде кожен крок.
Та колись (під вечір) пригадаю
Сяйво у зіницях від заграв,
Запах яблук, викрадених з раю.
Ти їх простягнув, та не віддав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735277
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 27.05.2017
Я не знаю - вірити чи ні,
В те, що травень щедро обіцяє?..
Солов"їні чарівні пісні
Він, як перли, в травах розсипає.
Білі тіні - маревом в садах,
Хтось чекає, що здійсняться мрії!..
Дзвоники конвалії в гаях
Посилають вісточки надії!
Травень кличе у лілові сни,
Надсилає пахощі бузкові.
Чари - в квітах юної весни,
І дива - у місячній підкові!
Я не знаю - вірити чи ні?
Але - вірю! що ж мені робити...
Я вклоняюсь трепеній весні,
А в душі уже чекаю літа!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733273
дата надходження 13.05.2017
дата закладки 14.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.05.2017
Ця відстань
завелика, але ти
давно навчилась поглинати простір.
Чекала, як палатимуть мости,
криваво
і захоплююче… гостро
Болітимуть
незгладжені кути,
пектимуть… у кістках осяде стронцій…
Ти ще не знала, всі дороги – в Рим!
Вони усі
ведуть до Риму, сонце…
Вони усі…
На берегах ріки
збирає данину всевладна Осінь…
Цю відстань тільки відьми й літаки
здолати можуть…
досить!.. серце… Досить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733437
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 14.05.2017
[b][i][color="#aa00ff"]Коли ти губишся, хоча б на мить-
Душа болить.
Тоді молю я Ангела з небес
Знайти тебе.
Душею я ловлю твоє: "Привіт"-
Ясніє світ..
І Ангел посміхається з небес,
І я тебе
Люблю неначе вперше знов і знов.
І за любов
Я небесам подякую святим,
За це, що ти
Для мене подарований життям.
За це що я
Люблю весну і небо голубе.
І що тебе
Для мене Боженько святий зберіг.
То ж оберіг
Складу із найсвятіших молитов-
За мир й любов.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731892
дата надходження 04.05.2017
дата закладки 14.05.2017
[b][i][color="#8c00ff"]Ти куди, світе мій,
Кожну мить залишаючи спогадом...
З пелюсткових завій
Вже весна, зачарованим поглядом,
Так закохано й ніжно дарує свою
неповторність й красу.
Бережи, світе мій,
Кожен день подарований щедро нам.
Наче витканий з мрій
Весняних, переповнених щебетом,
Тих дзвінких солов'їв, що в квітучих садах
п'ють ранкову росу.
Хай тріпоче душа,
Весняною любов'ю стривожена.
Тільки не поспішай...
Я прошу тебе, світечку, можна я
Берегтиму любов й крізь дароване
Богом життя пронесу.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732970
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 14.05.2017
Минає все у круговерті...
Зоріє ніч... Ясніє день...
Душа зосталася лишень,
Де знаки долі ще не стерті.
І кожен подих - на межі
Моління-крику й злоби-сміху!..
Кигиче хтось комусь на втіху,
А час... фарбує міражі...
Та кожен свій залишить слід -
Не суть, великий чи мізерний,
А суть, які дозріють зерна,
Щоб освятили наш політ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732450
дата надходження 08.05.2017
дата закладки 14.05.2017
Переспів балади О. Кочеткова
- Як боляче мені, як дивно,
Корінням сплівшись і гілками,
Як тоскно, милая, як дивно
Двоїтися на ти і я.
Не заросте на серці рана -
Проллється чистими сльозами,
Не заросте на серці рана –
Проллється річка смоляна.
- Доки живу, з тобою буду –
Душа і кров – єдине ціле.
Доки живу, з тобою буду –
Любов і смерть завжди удвох.
Ти понесеш з собою всюди,
З собою понесеш, єдиний,
Ти понесеш з собою всюди
Домівки рідної тепло.
- Якщо ж немає чим прикритись
Від жалощів невиліковних,
Якщо ж немає чим прикритись
Від темряви та холодів?
- Ми знову маємо зустрітись,
Не забувай мене ніколи,
Ми знову маємо зустрітись,
Повернемося я і ти.
- А раптом я безслідно кану –
Проміння має вік короткий,
А раптом я безслідно кану
Кудись аж за Чумацький Шлях?
- Полину в небо молитвами,
Щоб не забув земні дороги,
Полину в небо молитвами,
Щоб зберегти твоє життя.
Чужий в прокуренім вагоні,
Він став бездомним і покірним,
Чужий в прокуренім вагоні,
Він напівплакав, напівспав, -
Як потяг, скорчившись від болю,
На схилі вигнув страшно спину,
Як потяг, скорчившись від болю,
Від рейок раптом відірвавсь.
І надлюдська нестримна сила,
Усіх калічачи і рвучи,
І надлюдська нестримна сила
Земне все скинула з землі.
Нікого, ні, не захистила
Обіцяна майбутня зустріч,
Нікого, ні, не захистила
Рука, що зве в далечині.
З коханими не розлучайтесь!
З коханими не розлучайтесь!
З коханими не розлучайтись!
Всім серцем проростайте в них!
Щоразу назавжди прощайтесь!
Щоразу назавжди прощайтесь!
Щоразу назавжди прощайтесь,
Коли йдете лише на мить!
Оригінал
А. Кочетков
Баллада о прокуренном вагоне
- Как больно, милая, как странно,
Сроднясь в земле, сплетясь ветвями,-
Как больно, милая, как странно
Раздваиваться под пилой.
Не зарастет на сердце рана,
Прольется чистыми слезами,
Не зарастет на сердце рана -
Прольется пламенной смолой.
- Пока жива, с тобой я буду -
Душа и кровь нераздвоимы,-
Пока жива, с тобой я буду -
Любовь и смерть всегда вдвоем.
Ты понесешь с собой повсюду -
Ты понесешь с собой, любимый,-
Ты понесешь с собой повсюду
Родную землю, милый дом.
- Но если мне укрыться нечем
От жалости неисцелимой,
Но если мне укрыться нечем
От холода и темноты?
- За расставаньем будет встреча,
Не забывай меня, любимый,
За расставаньем будет встреча,
Вернемся оба - я и ты.
- Но если я безвестно кану -
Короткий свет луча дневного,-
Но если я безвестно кану
За звездный пояс, в млечный дым?
- Я за тебя молиться стану,
Чтоб не забыл пути земного,
Я за тебя молиться стану,
Чтоб ты вернулся невредим.
Трясясь в прокуренном вагоне,
Он стал бездомным и смиренным,
Трясясь в прокуренном вагоне,
Он полуплакал, полуспал,
Когда состав на скользком склоне
Вдруг изогнулся страшным креном,
Когда состав на скользком склоне
От рельс колеса оторвал.
Нечеловеческая сила,
В одной давильне всех калеча,
Нечеловеческая сила
Земное сбросила с земли.
И никого не защитила
Вдали обещанная встреча,
И никого не защитила
Рука, зовущая вдали.
С любимыми не расставайтесь!
С любимыми не расставайтесь!
С любимыми не расставайтесь!
Всей кровью прорастайте в них,-
И каждый раз навек прощайтесь!
И каждый раз навек прощайтесь!
И каждый раз навек прощайтесь!
Когда уходите на миг!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732273
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 07.05.2017
А що дощі?
Вони були і досі…
Що змінює наступний з них? проте…
Рука твоя торкнулася волосся,
заплуталась
у кучерях… пусте…
В них жодної
немає переваги.
Свіча прощальна… поминальна ніч.
Тримай мене за руку… білі маги
зливають віск
на контур моїх пліч.
На крижму
перевтілень… древнє свято
пливе з туманів… ну а що дощі?
Не обертайся. Просто новий статус
на білосніжних
аркушах душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731112
дата надходження 29.04.2017
дата закладки 30.04.2017
Хочеться дихати, дихати, дихати, диха…
Ніч така: зшита з мережива див і надій.
Будь мені щастям в години і радості й лиха,
Хлібом святим – натщесерце, на кінчиках вій –
Сіллю, вином… Ким завгодно: чи Богом, чи бісом!
Сковуй мене ланцюгами від ліній ключиць
Міцно по вигинах тіла, від нині і прісно,
Й далі за контури досі незнаних границь.
Місячне сяйво на плечі. Між зоряних станцій
Ми, наче сон, монохромними кадрами. Лиш
Ніч така: хочеться дихати між твоїх пальців.
Стань моїм... шепотом/криком між тишею тиш…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730956
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 30.04.2017
Зачерствіло серце у хаосі бруду,
Скам'яніло слово в белькотінні рим
І в кривавий морок каркає огуду...
І чіпує душі у безликий грим.
Ну, а світ жирує у бедламі свята,
Феєрверить п'яно під гучний салют...
А землиця стогне, горем розіп'ята,
У ярмі конає зубожілий люд...
Та відколи, Боже, кров людська - водиця?
Упились до краю небо і земля!..
Чи ж повік стражденна доля-удовиця
Сповила під серцем байстрючат кремля?..
І ніхто не бачить... І ніхто не чує...
Оніміли душі на розпутті зла...
Тільки ворон кряче... Та кому віщує?..
Сиротинна пам'ять терням поросла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717083
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 11.04.2017
В безодні ще невичерпаних слів,
Серед снігів, розлитих у спокуту,
У ріки, що не знають берегів…
Спивай цю пісню, мов гірку отруту.
Бо відболіло, змовкло, відпливло –
Не ті вже води трави колихають.
Бо вольній птасі, що з одним крилом
Небесні злети у очах вщухають.
Бо все минає, бо всьому межа,
І навіть сонце вірить у край неба.
Пониклий погляд ріже без ножа,
Печуть ще рани в птахи поміж ребер.
Це просто біль, що скиглить між вітрів,
Це просто страх, розсипаний у трави.
Це просто небо тужить між світів,
Що не обійме птаха в час заграви…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728367
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 11.04.2017
У скронях пульсує ніч…
Мете завірюха… в грудях…
Ще трішки – і треба йти.
Попереду сни… навзнак…
На лінії /віч-на-віч/
Розіграні всі етюди…
І гублять свої хвости
Комети… /недобрий знак/.
Між нами – крихка вуаль,
І плавиться воском тиша…
Обабіч горять мости
Ілюзій пустих дзеркал.
Я надто твоя… на жаль…
Розквітла лютнева вишня.
Весну ув очах прости,
І цей сонцелюбний шал.
І звісно не в тому річ,
Що ти мої сни забудеш:
Не варто любов нести,
Як позаторішній сніг.
У скронях пульсує ніч…
Мете завірюха… в грудях…
Ще трішки – і треба йти:
Не хочеться… Віриш?
...ні…
[i]/якось/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728302
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 11.04.2017
Чом воли ревуть знову,
Якщо... коні не винні?
Скільки стезю тернову
Ми топтати повинні?..
Нам би зе́рнятко віри
І сльозину покори,
Щоб заштопати діри
Вікової комори!..
Не здамося без бою,
Тож укотре на старті;
Покінчімо з ганьбою -
Ми ж бо кращого варті!
Годі плакати тихо,
Досить ридма ридати!
Не втече само лихо
З української хати.
Прокидайся, народе,
Не шукай в хаті раю!
Що земля твоя вродить,
Коли всі хати - скраю?!.
Тільки в єдності сила,
В Божій мудрості - щастя!
Хай недоля косила -
Все у правді воздасться!
І нехай наше слово
Буде гостре, мов бритва,
Хай цвіте калиново
Диво-квітом молитва!
Нехай пісня озветься
Понад гори високі -
І від серця до серця
Запанує мир-спокій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728324
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 11.04.2017
[i] Поезіє, красо моя, окрасо,
я перед тебе чи до тебе жив?
Василь Стус[/i]
Тобою я надихатись не можу,
Щодня спиваю, мов святий нектар.
Живу тобою, плачу і тривожусь,
І бережу, мов сокровенний дар.
З тобою я прекрасний світ відкрила,
Потік душі барвистий водограй,
Що живить дух – спинить його несила,
Мов карму щастя, код у дивокрай…
Ти крик жертовний, пісня легкокрила,
Відлуння болю й радості умить.
Ти мрій моїх одвічнії вітрила,
Тобою серце молиться й щемить.
О слів красо! О музико нетлінна!
Безмежна воле сокровенних дум…
Поезія – молитва неоцінна!
Гірка любов й найрадісніший сум.
Тобою я напитися не можу…
Тобою охрещуся знов і знов.
На тебе я, поезіє, так схожа...
Візьми мене під вічний свій покров.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724843
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 22.03.2017
[b][i][color="#1100ff"]Знов притулку шукають думки
І зітхає задумано вітер...
Ненавмисно, розбиту в друзки,
Хто надію поможе зцілити ?
Вічність краде призначений час,
Стукіт серця - мов дзвоном у скроні.
Просим, Господи, в тебе за нас,
Дві в молитві зложивши долоні.
І шукають притулку думки...
Нічка в мороці стежку ховає.
Тож зібрати, розбиту в друзки,
Мрію в краще - молитва спасає.[/color][/i]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724892
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017
Чому ми так і не зустрілись,
Ти не схотів, чи може - я?
Дороги в просторі згубились...
У кожного - своя сім"я..
Свої проблеми і турботи,
Думки випереджають час.
Коротких днів коловороти
Все більше поглинають нас...
Життя біжить і не чекає,
Чи доля долю не знайде?..
Лиш іноді вві сні лунає
Ти де?!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724020
дата надходження 17.03.2017
дата закладки 17.03.2017
Сонце ґирлиґою променю
Лід розбиває: крак!
Холодом днів зсудомлені,
Тягнуться крила трав.
Небо відтаює проліском.
Під коломийку хмар
З пагорбів котяться, котяться
Білі сніги отар,
Дзвонять джерельно тронками;
Будять неспокій дум
Ритми копит синкопами,
Сіють зелений шум…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724078
дата надходження 17.03.2017
дата закладки 17.03.2017
Написано в співавторстві з Іриною Лівобережною.
Різні бачення одного циклу картин...
За мотивами картин художника Володимира Куша:
«Вечерние полеты»,
«Игры полной луны», «Ключи»
Найлегший зойк -
На розвідні мости.
Найтонший пух - на магістральку неба.
Ти по той бік. Кричиш мені: «Лети!
Лети, пташино!»,
(Я лечу до тебе)
Чи розривати простір
звична річ?
(Вуаль пітьми нависла понад нами)
І чи зупинить горобина ніч
Цей спалах душ
на гранях пентаграми?
Що вічність нам?
Що нам фальшивий час?
Чи відстань від Полтави до Кентуккі?
Мільйон світів, які не знають нас.
Мільйон віків.
Всі запахи і звуки
Втрачають сенс
У зоні мерзлоти.
І горизонт, який до небокраю
Знеструмлений… і… «ластівко, лети!»
І забуваю я,
що крил не маю.
***
Ніч над містом - шатром.
Наче птаха крилом – все накрило вночі…
Не забутися сном.
Я від тебе згубила, згубила ключі.
По бруківці пером
Занесло на перон давній спогад… Мовчи!
Ліхтарі за вікном
Розхитали вагон, як не впасти – навчи…
Біле срібло зірок
Із далеких казок я черпала колись.
Стань же ближчим на крок,
Дивним сяйвом душі доторкнись, доторкнись!
Золотистим м’ячем,
В серця спраглого щем, місяць той, що люблю,
Всіх надій сіячем,
Чи торішнім плачем упаде на ріллю,
Що чекала давно,
Там проб’ється зерно як тоненькі мечі.
Крізь шатра полотно
Станеш справжнім, не сном,
І знайдУться ключі.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723711
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 16.03.2017
Я врешті виросла. [i]Hi*,[/i] Алісо!
Тепер, сховавши руки в кишені,
Гуляю садом, рахую кріси,
Двоствольні часом, [i]my little[/i] Алісо,
Оті, що спалахом по мішені.
Я врешті виросла. [i]Ні[/i], Алісо!
В саду троянди червоні, baby,
На них метелики – озирнися! –
На душі схожі, [i]my little[/i] Алісо,
Оті, що пурхають прямо в небо.
Я врешті виросла. [i]Hi[/i], Алісо!
Вже може казка скидати маску.
Чешир не зрадив свойого лісу,
Він не злякався, [i]my little[/i] Алісо,
Посивів просто – й усе! – дочасно.
Я врешті виросла. [i]Hi[/i], Алісо!
Змінили графік координати.
У біганині немає смислу:
Все непостійне, [i]my little[/i] Алісо,
Стабільні тільки біда і втрати.
Я врешті виросла. Знаєш, дивно
З тобою бути одного зросту.
Бери на руки, [i]my little[/i], Діну:
Навколо – бачиш? – самі руїни,
[i]Where life is nothing*…[/i]
____________________________
Hi - привіт.
Where life is nothing - де життя нічого не варте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723882
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017
[b][i][color="#a200ff"]Хочу тобі призначити побачення
Де березень з весною ходять в парі.
Прийди, а інше все не має значення,
Всміхнеться тоді сонечко крізь хмари.
Ми вилікуєм всі жалі обіймами
І ніжністю душі весна торкнеться...
Чекати вмію, буду, то ж знайди мене,
Прийди на стукіт й поклик мого серця.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723524
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 16.03.2017
Не зрікайтесь мене, любі друзі,
Навіть як розійдемось у сторони,
Накую вам зозулею в лузі
Сяйва щастя, доріженьок зоряних.
Прилітатиму птахою з вирію
У найтяжчі, скрутнії хвилини.
Ну хіба що душею відсирію,
Чи колись не зберусь воєдино.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722458
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 09.03.2017
Не відпускай моєї лиш руки,
Бо я слаба у дикій круговерті,
Повідати хотілося відверто,
Та всі слова занадто вже в’юнкі.
Мовчать уста, лиш очі нудять світ.
Без тебе в нім так пусто й нелюдимо.
Як стежкою над прірвою ітиму,
Не дай зірватись листопадом з віт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721761
дата надходження 05.03.2017
дата закладки 05.03.2017
Ця магія ночі писала таємні слова,
Їх місяць по зорях читав й багрянів у смерканні.
Поміж полюсів народилася Пісня нова
Про вічне, як небо, і гірке до болю кохання.
Ця пісня летіла з чужих непізнаних світів
І місячним променем впала мені у руки…
Хіба я просила? Хіба ти її хотів?
Я лише торкнулася неба – й полинули звуки.
Лунала печаллю, розсипалась болем ущент,
І падали зорі – одна серед них всесильна.
Розбилося серце – розсипалось срібним дощем,
Зберу усі ноти і ввись полечу. Боже...вільна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718635
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 25.02.2017
Зимовий ранок, візерунок на вікні.
Вдивляюсь у малюнки ті розмиті,
І знову в пам'яті з'являються мені
Дитинства незабутні світлі миті.
У кожному сплетінні серебра
Я впізнаю щось дуже особливе
І забуваю все, чого нема,
Й до болю пам'ятаю все щасливе.
Ось постають фігури крижані
Тих, кого поряд вже давно немає.
Здається, що усе це уві сні
І в серці тепла музика лунає.
Дзвенить тихенько срібна павутинка,
Що з'єднує минуле й майбуття.
А на вікні виблискують сніжинки
І раз у раз бентежать почуття.
Сьогодні рівно чотири роки, як я у Клубі Поезії.
Саме цей ( написаний дуже давно, один із перших моїх творінь ) вірш був дебютантом на цьому сайті. З часом я його видалила, а от зараз вирішила все-таки виставити на суд. Ностальгія так би мовити....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715172
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 25.02.2017
[b][i][color="#7700ff"]Все що народжене з любові -
Завжди є бажаним й святим.
І в подарованому слові,
Що серцем сказано твоїм -
Світлішає життя.
Усмішка сонечком хай світить,
Душі щоб не торкнувся сум...
А я не вмію не любити,
Життям із вдячністю несу
Священні почуття.[/color][/i]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718178
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 25.02.2017
Я знаю, що затрималась у часі,
Коли зламалась брама, а політ
Без мене десь...
які ж бо замалі
Комашки ми, до світла й меду ласі?
Нестримані, метеликом на спалах
Через тунель - на світло, де той Рай?
А мо`пекельна піч за небокрай
Заглянула та поки що не впала?
У тій омані легко спалахнути,
Обпалить душу полум"ям жага.
Де пряники? -
лиш слід від батога,
Кривавий слід солодкої отрути.
Згадай, тебе від неї ж рятувала,
Коли у прірву падав знов і знов.
Одвічним покликом уражена любов,
Бурштином теплим долю торувала.
В безодню йшов сліпий, але щасливий.
А може й хай? - щасливий, бо сліпий.
Із мрії уже й човника зліпив,
Діряве денце не помітить зливи.
Мені пора, годинники завмерли
І кров біжить помалу...
дивний сон:
Сосну вмовляю не ламати крон,
Бурштин міняю на рожеві перли.
21.02.17.
Бурштин - це смолисті сльози сосен, а перлини на Сході вважають місячним світлом,яке застигло у воді.А ще їх іноді називають сльозами морських німф.
Перли підходять тільки людям з сильною енергетикою.Вони не уживаються з озлобленими людьми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720076
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 25.02.2017
[b][i][color="#7700ff"]А знаєш, ми разом чекати
будемо весну...
А поки розлука ще дряпає
кігтями душу,
Стежина із мрій, веде в нічку
холодну, без сну...
Там сльози, і я, і думки і
знаю що мушу
Тебе дочекатись, в обіймах
сховатись твоїх.
Де стукіт сердець двох... котре з них
моє - вже не знаю...
Душа прошепоче, почути
щоб ти лише зміг:
Я плакала, вибач...сумую
і щиро кохаю.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716898
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 25.02.2017
І сипалось небо –
трусило у душу снігами.
Етюдно майнуло
й стікало в долонях, як мить.
Це вперше так близько
стою на краю між світами.
Хай вибір сміється –
в один бік дорога біжить.
В небесній лагуні
мене віднайде сива птаха,
І сни кольорові
у пелену зсипле з крила.
Це буде пізніше...
а поки без смутку і страху,
Увись підіймаюсь
і чую, як тужить земля.
Спинитись не хочу,
тут стільки уламків від неба...
І вітер приборканий
сьому показує вись.
Уже неземна -
та мене рятувати не треба!
Зберу кольори для землі
й повернуся .. колись.
Сніги упадуть
й розцвітуть кольорами на стеблах,
І визріють сонцем,
що скотиться тут між орбіт.
А поки в долонях моїх
лише крапельки неба...
А поки зима
розмальовує білим цей світ…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712599
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 25.02.2017
[b][i][color="#8c00ff"]Із думок і чекання витканий
День погас.
Зима, вечір...І хтось невидимий
Краде час.
В душу дивиться з неба зорями
Змерзла ніч.
І малює мороз узорами
На вікні.
Квіти мертві у світі сніжному
Мов кришталь.
Сльози інеєм в серці ніжному.
Тиша...Жаль...
Та чекання не гасне іскорка
У душі...
Невблаганний час, доля бач така.
Поспіши...[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715580
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 31.01.2017
Шумить верба...Я рада тебе бачить.
Привіт, подруго! Як ти тут живеш?
Сріблястим листом душу мою маниш.
У сні щоразу ти до мене йдеш.
Ну ось ми знову стрілися з тобою.
Кора в порУбах і сухі гілки.
Тобі негоже і мені нелегко.
Тебе не живлять висохлі ставки.
Отак і у житті, як у природі -
Лице у зморшках, скрамсане життя...
Ніхто як не живитиме любов'ю -
Засохнеш, як вербиччине гілля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714978
дата надходження 28.01.2017
дата закладки 29.01.2017
У відлунні тихих ранніх трав
Ти прийшла веселкою до мене.
Ти прийшла, а я тебе шукав
Між туманів і манливих тернів.
Ти прийшла до мене крізь роки,
Обізвалась в серці стоголосо
І пташиним помахом руки
Ранком у мою явилась осінь.
Промайнувши в клині журавлів,
Прилетіла казкою ясною,
Вчарувала цвітом світлих днів,
Піснею лишилася зі мною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714844
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 29.01.2017
[i]Відкривайте мене в моїх посмішках сонцем цілованих.
Світлана Костюк.[/i]
Я відкриюся вам не сьогодні, не завтра, а з часом.
Напишу сто віршів, а чи вистачило б й одного.
Осідлаю коня і у парі з крилатим Пегасом
Віднайду отой край незбагненного світу мого.
Ви мене упізнаєте дивною, злою, красивою,
Відшукаєте в осені – де багровітиме клен.
Усміхнуся ромашкою, зваблю калиною стиглою,
Із мережаних рим вам всміхнеться одна із Олен.
Пізнавайте в віршах, бо насправді лишуся загадкою.
Монограма життя – незбагненне сплетіння душі.
Для когось «хто така», а для вас стану світлою згадкою,
В небайдужих серцях сокровенні посію вірші.
У весняних садах зацвіту білосніжною вишнею,
І зажурено з вами проводжатиму в небі птахи.
Понад все хочу я залишитися вічною піснею,
Що полегшить пройти повсякденні життєві шляхи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715155
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 29.01.2017
[i]Я не покличу щастя не моє.
Луна луни туди не долітає...
Л.Костенко [/i]
[youtube]https://youtu.be/eZdColIV9uY[/youtube]
[i][b][color="#540996"]Нема мені про́щення - світ я тобі зав'язала.
Без дозволу в долю твою, у серце ввійшла.
Шукала любов і знайшла я тебе. Покарала!
Коханий, я - трунок. Чи - згуба? Недоля? Імла...
Палати тобі до знемоги, до згину, зотління.
Мов сонце світити планеті, та лиш іздаля.
І не доторкнутись. Не вільна. Померкне проміння.
Кого ж осявати, коли невідома земля. [/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715141
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 29.01.2017
Є багато у світі
стежинок, стежок і доріг,
Найсвятіша одна -
та, що в'ється до рідного дому,
Зацілований росами
батьківський теплий поріг
І калиновий кущ
у цвітінні лілейно-п'янкому.
На похилений тин,
той що бачив тебе ще дитям,
Тремко віти спускає
стара, іще дідова груша.
І від неї війне
тим дитинно-щемким каяттям,
І зупиниться час,
і стоятиме світ незворушно.
Пригадається враз,
як у синьому небі бузьки
Колисали крильми
світлі мрії в легкій високості,
Клекотанням своїм
проводжали у край неблизький
Й розтинали тумани,
чекаючи знову у гості.
Сколихнеться земля.
Буйні трави ледь-ледь зашумлять,
І нестримно, до сліз,
так захочеться їх обійняти,
Доторкати долонями
свіжу нескошену гладь,
По живих рушниках
йти босоніж до рідної хати.
Скільки б ти не сходив
і стежин, і широких доріг,
Збережи у душі, ту,
що в'ється до отчого дому.
Щедро сонцем облитий
дитинства твого оберіг
І калиновий кущ
у цвітінні лілейно-п'янкому.
12.05.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714626
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 29.01.2017
Не залишай у пеклі із вагань.
Тонка межа, не втримає, порветься.
Й жагою вже ненависних бажань,
Жалями в моїм сердці озоветься...
Я знаю, що тобі вже треба йти,
Не хочу твою руку відпускати...
Чому так важко щастю до мети?
Чому не можна просто лиш кохати?
Я знаю, треба...присмак на вустах,
Такий гіркий, ненавиджу це слово...
Здаюсь в полон покірності вітрам,
Лиш на межі не стати б одним болем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714814
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 29.01.2017
У снах... таких віщих, пророчих,
Жаданих в коханні і спраглих.
Розпущені коси дівочі,
Льодами у серці розталих...
У снах... де розгорнуті крила,
До неба торкнутись рукою.
Де світло очей не застило,
Й не стало навіки зимою...
У снах... де ти знову приходиш,
У Всесвіті рідним, зірками.
Ще довго нам сонце не сходить,
Світанком, терпкими думками...
......
У снах... таких віщих, пророчих,
От тільки минулих, уже...
Де завжди усміхнені очі,
І серце кохане, чуже...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715135
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 29.01.2017
Знов покоси лоскочуть груди,
Очерет розмовляє з кимсь…
Тихе крякання в лозах чути,
І тумани враз полились,
Які прагнуть покос лизнути…
І запахло ріднею, домом…
Перші роси лягли в траву,
Це наснилось мені самому
Казку бачити вітрову,
Що вернула мене додому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713683
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 29.01.2017
Загубив давно твої сліди,
Стерлись вже у пам’яті моїй,
Ти пішла від мене назавжди,
Залишивши лише згусток мрій.
Згадую тополю край села
І стежину нашу в споришах.
Ти тоді красунею була,
У очах світилася душа.
Відстань роз’єднала нас тоді,
Згадую протоптані сліди…
Ми були ще зовсім молоді
Замітає сніг їх назавжди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714712
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 29.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.01.2017
Зачинені двері.
Я ніч малювала, а ти
Ранку чекав, і ранок настав, одначе,
Я ще тримала в долонях чужі світи.
Ти ж стрічав сонце.
І сонцем ставав, юначе.
І, наостанок,
Торкнувшись нічного весла,
Сонячним зайчиком ковзаєш в мене по стелі.
Я б за тобою в оте Закрайсвіття пішла,
Тільки ця ніч
так нагадує смак карамелі.
Тільки ця ніч
Не рахує розбитих човнів,
Лиш ароматом насичує яблука райські.
Там, де залишиш мене між таємних вогнів,
Гноми мене підберуть
чи боги скандинавські.
І зачаклують
Одним із магічних заклять.
Місяць уповні. Місяць прийде з обіду.
Може, розпалиш для мене найвище з багать?
Швидше, мій сонячний!
йдуть сіроманці слідом…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712803
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 29.01.2017
Терпких очей
смарагдові саше.
Скуйовдить вітер кучері солоні…
Вона - лише язичниця… лише…
Орли сідають
на її долоні…
І ти її забудеш…
Жаль… так жаль!
Комедія достойна, власне, Данте.
Вона - лише зволожена печаль
Із тих часів,
коли жили атланти.
Суди її, суди!
Спали! (люби)
Чи пристрели, як злякане зайчатко.
…вона тобі міситиме хліби,
як розпочати схочеш
все спочатку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714961
дата надходження 28.01.2017
дата закладки 29.01.2017
Километры откровений прозвучали до меня...
Укороченные метры - испытание огня...
Прерываются - дыханием,забываются - слова...
Замирает(на мгновение)обнажённая душа.
Я не видела,но знаю - в поднебесье чудеса...
Из терновника(колючек)гнёзда стаи воронья.
У Харона с мозолями(кровяными) две руки.
Двери(те)не открывают золочёные ключи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714933
дата надходження 28.01.2017
дата закладки 29.01.2017
Я мала, доле, впасти на коліна,
Коли підступно вкрала ти дитя,
Тебе проклясти, гризти голі стіни,
В надрив ридати – аж до забуття.
Я мала усміх нігтями роздерти,
І - у черниці - до кінця життя.
Та як спитають: «Що страшніше смерті?»
Скажу лишень: «Утратити чуття».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714887
дата надходження 28.01.2017
дата закладки 29.01.2017
[b][i][color="#aa00ff"]Буває важко слів добрати,
Любов і щирість передати
Ту, що завжди жива.
Тож ніжний погляд й стукіт серця
Знай - ніжністю в душі озветься
І зайві тут слова.
Сьогодні, в День Обіймів, свято,
Дозволь мені тебе обняти
Думкою, від душі...
Сніжинкою злетіти з неба,
Лиш доторкнутися до тебе...
Й розтанути в вірші.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713592
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 29.01.2017
Не відпускай мене, не віддавай вітрам -
Хай виють свою тугу поміж сосен.
Знайди мене в світах, де вірять віщим снам,
Де літо я вплітаю в нашу осінь…
Веди стежками у долину синіх трав –
Купається зоря там в росах рання ...
Знайди зорю ту в квітах до заграв –
То буду я – в житті твоїм остання…
Тримай міцніш мене й веди у ясени,
А чи в політ на птахові крилатому…
Зима минулася – ти ж пий мій дар весни!
Не відпускай… навіть якщо й благатиму…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711574
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 16.01.2017
Мій розхристаний дощ,
Моя вічна життєва Голгофо,
Молитви людських прощ,
У"Осанні" відспівана строфо.
Сонця промінь в пітьмі,
Моя сповідь на чистім престолі,
Заповіт у письмі,
Мій спаситель од вічного болю.
Моя радість і сум,
Рождество і смертельна покуто,
Мій читець вірних дум,
І причастя, прийняте розкуто.
Мій квітучий розмай,
В нім стежина протоптана гоже:
Ти- небесний мій Рай!
Мій єдиний і вічний мій Боже!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712225
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 16.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.01.2017
А ніч ворожила на картах Таро,
Сховавшись у закутку зболених снів,
І нам випадало усе на добро,
На щастя, на долю, аж світ онімів...
І сонце сміялось, і ружі цвіли,
Притих вітерець, щоби нас не злякать...
І травень /укотре/ мерщій забілив
Кущі верболозу побіля ставка...
А протверезілі дорослі роки
Таро повернули в колоду нову -
Кричать, що здали не з тієї руки...
Та я в це не вірю... і далі живу...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712313
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 16.01.2017
..ні, ти не принц,
не король із дитячих казок.
(я розвертаю навспак золоті каруселі)
В серці моєму просіється дикий пісок…
В серці моєму
розквітнуть троянди пустелі…
І розбиваються
вперто голодні вітри
в стінках аорти, як дощ в пелюстках незабудок.
...Там, де завмерли твої найтепліші сліди,
я загубила свій шлях.
І все глибшає смуток…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711774
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 16.01.2017
Два кроки, два жести…
І білим по білому – сніг…
Перефарбує, перемалює до решти
цю безкінечність сірих твоїх доріг
у білизну,
до якої лишилось два жести…
Хто ми з тобою
у дикому цьому танку?
Два силуети, де гори змішалися з небом?
Просто дивись, як лягає на руку тонку
в формі сніжинки
від болю химерне плацебо…
Тільки дивись.
І не треба розпачливих слів,
бунту на палубі, серця німого протесту.
Тихо пірнай в безневинну правічність снігів.
У білосніжність.
У вир… далі – жодного жесту…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710894
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 16.01.2017
Лелійте троянду, яка своїм цвітом,
Говорить про вірність, єдине, святе.
Її ви знайдете зимою і літом,
Ця квітка постійно для долі цвіте.
Це біла троянда, як дівка невинна,
Що з білою квіткою йде до вінця.
У неї і доля в цей час лебедина,
Бо той, що у парі їй клявсь, обіцяв…
Шануйте все ніжне, все чисте, все біле,
Воно найдорожче буває в житті.
І добре, як легінь цю квітку зустріне,
І буде кохання всі дні золоті.
Троянда така не зів’яне ніколи,
Із лебедем в парі пролине життя,
Коли ви щасливі не страшне вам горе,
Для вас головне, зберегти почуття!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712425
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 16.01.2017
Допоки день – червоний диск не згас,
І зв'язані довірою рамена.
Штовхни свій човен в доленосний час
У неба синь… пливи, пливи до мене.
Бо визрів час і небо ще цвіте -
Жага моєї ніжності іскриться.
Хоч не мольфар й не ангел, а проте
Тобі запалювати в ніч зірниці.
Тобі кресати зорі в цім краю,
Мені - на зорях ніжність колихати.
Допоки день - жевріє ще «люблю»,
Пливи на диск – маяк моєї ватри…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712320
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 16.01.2017
Кожен слід на снігу залишає тепло,
Наче холод сніжинка на віях,
Так буває в житті: чи було – не було,
Та в душі ще жевріє надія…
Малювати найкраще, як сніг-полотно,
Як негода шукає пастелі.
Коли гріє підбілене, чисте руно,
А весна додає акварелі.
Для картини потрібно сніги й олівець,
Непотрібні колірні пастелі,
Зими середина, ще її не кінець,
Ще не чути хрещенської трелі.
Скоро промінь залишить тепло у снігах,
Заспівають струмочки весною.
І сніги не відчують тепла у ногах,
Все тепло побіжить за водою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712232
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 16.01.2017
З тобою ми, неначе дві зорі:
Такі близькі і до знемог далекі!..
Ти розсипаєш перли угорі,
А я внизу римую серцеклекіт...
Курличе журавлем бешкетник-час,
Малюючи узори на долоні...
Але дарма: ця казка не для нас -
Вмивають будні крапельки солоні...
А як світили ми удвох колись!
Серця палали, віченьки зоріли!..
Чому ж надії-долі не сплелись,
А пам'ять досі жне отруйні стріли?..
Та сяю я, і ти ясній-світи,
Хоч ми - не ми, і посріблились скроні...
І "нас" немає... Тільки "я" і "ти" -
Як дві зорі, що... стрілись на пероні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711908
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 13.01.2017
Я не вірю туману... А ти?
Чи тебе не лякає омана?
Часом є відчуття, що світи
Інших рас поховались в туманах.
І здається, що дихає хтось
У потилицю холодом люті...
Озираєшся — ні, то здалось...
Та очима ж не вбачити суті.
А душа, як маленьке дитя,
Просто хоче торкнутися світла...
І тому-то у вирій летять
Журавлі наших рим нерозквітлих...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711946
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 13.01.2017
Не кинь мене, Боже, будь ласка -
Я падати стала частіше,
Забулась вже юності казка,
Дорослими стали всі вірші,
Болючіші стали і рани,
І більше –“ чому? ” аніж “знаю”,
Десь – зайве, а десь – бумеранги:
Дорогою - до пеклораю.
Чим далі, тим шлях став складнішим,
Все більше на нім роздоріж ,
І плід заборони гіркішим,
Найбільшим скарбам ціна – гріш.
Не кинь мене, Боже, будь ласка,
Дитя своє свято-грішне,
Якщо твоя буде ця ласка:
То дай мені слово розкішне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711713
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 12.01.2017
Хто ти?
А я, відучора, -
Абрис туманний чужинки.
Млява й німа упокора.
Все, що лишилось від жінки...
Долею
Зломлена й скута,
Повзаю тінню по стінах.
В венах не кров, а цикута
Током лякає постійним.
Хто я?
Повіриш, щеміло?
Вирвалось і калатає.
Б"ється, ні впало, ні сіло, -
В друзки та не нарікає.
Тінню
Сповзаю під ноги.
Снігу лиха кожушанка
Кутає мстиво, дороги.
Блимне шафранно вільшанка,
Дзьобиком стукнувши в шибку.
Хто ти?
Чиє відголосся?
Просиш не крихту, а скибку.
Може, то тільки здалося?
Хто ти?..
Засилля скорботи.
Хто я?
І досі не знаю..
11.01.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711686
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 12.01.2017
Я не стукаю, просто зайду...
На столі учорашня газета,
Крихти хліба і два сірники.
У господі немає ладу,
Тільки тінь мовчазного естета
Та і ту "підмели" тайники.
Я не стукаю, серце гримить,
Як старий-престарий холодильник,
Що до скону служити бажав.
Десь отут, зачепилася мить
За беззвучний, зловісно-всесильний,
Некерований зібганий жах.
Учепившись, розкраяла світ
На "можливо" і вічне -"ніколи, -
Безнадії стулила сюжет.
Описала чужий, а не свій,
У своєму - одні частоколи
Та і ті розхиталися вже.
На газеті отут напишу:
До нестями... ваганням умита.
Не сльозами, їх вилила всі.
Я піду, а тобі залишу
Мою душу, у вигляді сита
І кохання, так схоже на сіль...
09.01.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711283
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017
Мадонно українського села,
Ґвалтована, катована, розп'ята,
Я вірю в тебе. Доторкнусь чола,
Де у віночку і калина, й м'ята —
Благослови! Дай сили і снаги
У світ нести твоє дитя і волю
Попри дощі, тумани і сніги,
Щоб відшукати оту згубу — долю,
Що до Сибіру прадідів звела,
Які посміли не скоритись звіру...
Мадонно українського села,
Тебе і досі ще несуть в офіру...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711263
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017
Переклад поезії М.Цвєтаєвої "Мне нравится, что вы больны не мной..."
Я тішусь: ви не хворі на любов,
І я на неї також не хворію,
Тому земля з-під ніг ніколи знов
Не попливе, як у рожевих мріях.
Собою можна бути врешті-решт,
Відвертою – не гратися словами
Й не відчувати сорому без меж,
Торкнувшись випадково рукавами.
Я не ревную, дивлячись на те,
Як легко обіймаєте ви іншу,
І дякую: прокльонів не шлете
За те, що я не вас цілую, грішна,
І що, мій ніжний, на ім'я мене
Не кличете вночі й уранці – всує,
І що над нами перед Богом не
Лунатиме у тиші: алілуйя!
І серцем, і рукою вдячна вам,
Що ви мене, хай навіть несвідомо,
Так любите: за спокій по ночах,
За зустрічей вечірніх випадковість,
За наші не-гуляння при зірках,
За сонце, що не нам уранці сходить,
І що, на жаль, не я у ваших снах,
Ви – не в моїх. І сподіватись годі.
Мовою оригіналу
Цветаева Марина
Мне нравится, что вы больны не мной
Мне нравится, что вы больны не мной,
Мне нравится, что я больна не вами,
Что никогда тяжелый шар земной
Не уплывет под нашими ногами.
Мне нравится, что можно быть смешной -
Распущенной - и не играть словами,
И не краснеть удушливой волной,
Слегка соприкоснувшись рукавами.
Мне нравится еще, что вы при мне
Спокойно обнимаете другую,
Не прочите мне в адовом огне
Гореть за то, что я не вас целую.
Что имя нежное мое, мой нежный, не
Упоминаете ни днем, ни ночью - всуе...
Что никогда в церковной тишине
Не пропоют над нами: аллилуйя!
Спасибо вам и сердцем и рукой
За то, что вы меня - не зная сами! -
Так любите: за мой ночной покой,
За редкость встреч закатными часами,
За наши не-гулянья под луной,
За солнце, не у нас над головами,-
За то, что вы больны - увы! - не мной,
За то, что я больна - увы! - не вами!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710410
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 06.01.2017
Заховався місяченько за темнії хмари...
Зажурився козаченько: ні долі, ні пари...
Тяжко-важко на цім світі бідній сиротині,
Ні з ким серце звеселити при гіркій годині...
Хто пригорне-пожаліє?.. Без дому, без роду...
Чи ж хто вірно покохає козацькую вроду?
Хто зласкавить щирим словом серденько козаче,
Зацілує, приголубить, у парі поплаче?..
Не ховайся, місяченьку, виглянь із-за хмари!
Не журися, козаченьку, не будеш без пари!
Підростає твоя доля - карі оченята,
Виглядає господаря біленькая хата.
За покірне твоє серце, за щиру молитву,
За сльозу гірку сирітську, у нужді пролиту,
Зготував Господь для тебе доленьку щасливу -
Засівай добром, козаче, і правдою ниву!
Не журіться, українці, що немає долі,
Тільки серце не топіте в заздрості-неволі!..
Напувайте його щедро миром-добротою -
І Господь вас обдарує милістю святою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710238
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 06.01.2017
Річка дзвенить льодяником солодким,
Село в снігу, вкрив іній явори.
Зориться ніч і плаче день короткий,
Лише дими мандрують догори.
Летять вони в високі сірі хмари,
Що кидають сніжинки до землі.
Самі ж біжать, немов чиїсь отари,
Із Місяцем пастушим на чолі.
Мороз бере до танцю хуртовину
І па таке виписує в дворі,
Мов розправляє скручену́ пружину
І гонить сніг на стомленій землі.
Біліє хата й вишня біля неї,
Вона в снігу, неначе у цвіту.
А хуртовина лине над землею,
Таку я, зиму-матінку, люблю!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709732
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 02.01.2017
Борщ домліває, стукає годинник,
На підвіконня сіли снігурі.
Плете на шибці білу павутину
Невидиме, морозне попурі,
У біле пофарбовані ялини,
Старезна груша дихає теплом,
Лежить у іскрах снігова перина,
А вітер стих в молитві перед сном.
Малі сніжинки, як колючі бджоли,
Кусають за обвітрене лице…
Блискучий сніг забіг за видноколи,
Де поєднав дими із ялівцем…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709730
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 02.01.2017
Приїзди просто так, без пояснень, як сніг на голову,
Доки зводить зима кришталеві між нами мости.
Хай злиняли мундири, протершись давно до олова.
Й на пуанти мені не звестися. Та все ж – приїзди.
У каміні вогонь лиже дровам соснове черево.
Він уже не пече, не лишає від слів пухирі.
Пахне спогадом терпко пухнасте різдвяне дерево.
Сипле щастям торішнім торішній сніг на дворі.
Кожне сказане слово народжує в серці музику.
Не фальшивить сьогодні нітрохи й найтонша струна.
Так спокійно і легко буває лише між друзями.
Кришталеві мости понад річкою часу. Зима.
Приїзди, як згадаєш. Так, просто. Як сніг на голову.
Не змінити нічого. Й не треба. Я знаю сама.
У каміні вуглинкою брошка і грудка олова,
Дуже схожа на серце.
Будує
мости
зима…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709895
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 02.01.2017
Вона ішла.
…і плавився туман
…І брязкали браслети на нозі
…і сонце відступало за Монблан.
Зникало…
розчинялося в тайзі…
А ти хотів
її застерегти.
Чи вберегти…та, зрештою, мовчав.
Кришились порцелянові мости.
І ти її втрачав…
втрачав… втрачав!
Торкаючись
химерної межі,
десь між солоних,
обгорілих рим.
(…в театрі спопелілих міражів
вона була
найкраща з балерин)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707954
дата надходження 22.12.2016
дата закладки 02.01.2017
Долоня ліва,
Частина тильна -
Гойдаю Всесвіт на волосках.
Карпатська повінь, любов всесильна,
Купальська квітка
в моїх руках…
А заблукаєш,
Пташина рання
Покаже стежку поміж ліщин-
Місця ведмежі, і заклинання,
Солодкуваті,
мов пертусин…
Заплющиш очі,
Води багато…
Цілющий корінь – прадавній гріх.
Танцюють мавки в зимове свято,
Шукай найкращу…
цілуй усіх!
Найглибший келих
Вином наповнюй,
Зіграй на картах, впізнай в ріці
Оту, що вийде з тобою в повню –
Коса у трави…
рука в руці…
Нема спасіння!
Не видно броду.
Перехилився небесний глек.
Це ворожіння на талих водах.
Соната третя
гірських смерек…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709222
дата надходження 29.12.2016
дата закладки 02.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.01.2017
[i]«Ніч віддавала всі чари і сни до останку,
Нив'я зоравши солодких таїн переліг»*.[/i]
Лише блукає засніженим полем до ранку
Герда, шукаючи серцю своєму нічліг.
Що їй вітри, коли в спину про нього тривога?
Що їй сніги, коли терпне у серці ім' я?
В світі померклім для істини вперта дорога
Йти уперед, доки поруч твоє янголя.
Там, десь під зоряним куполом теплі надії
Вогником гріють, витають Різдвяним пилком…
Ноче всесила, даруй їй світанок під вії
З Каєм зустріти, де свічка горить за вікном.
* Спроба продовжити довершене
Олекса Удайко "Ранок рожевий"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709688
дата надходження 01.01.2017
дата закладки 02.01.2017
Цей сніг лапатий із мого дитинства
(У ньому тонуть звуки і сліди)
Підводить білим душі чисто-чисто –
Й вони цвітуть, мов навесні сади.
І знову віриш у красу і казку.
Іскриться на гілках, мов іній, сміх.
А янгол трусить тихо Божу ласку –
І сиплеться лапатий білий сніг.
Я озирнуся – а сліди як роки.
Назад ніяк не втрапити у них.
Стою і наслуха́ю тихі кроки
Свого дитинства: йде лапатий сніг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709520
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 02.01.2017
[b][i]Та пекельна зима слід назавжди лишила,
Болить в ранах душа, плаче досі зима...
Білосніжна моя, плачучи пережила
Чорноту і страхи, й почорніла сама.
І холодна душа в неї болем боліла,
Й дрібним дощиком жаль долітав до землі...
А сьогодні сніжком все навкруг відбілила,
Приховавши, ось так, чорно-сірі жалі.
Доторкнулась щоки білосніжна сніжинка,
Поцілунком холодним... і зникла за мить.
Залишила свій слід, мов холодна сльозинка...
Знаю, зимонько, в мене душа теж болить.[/i]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708465
дата надходження 25.12.2016
дата закладки 02.01.2017
Очі чорні, як ночі,
Сині очі, як небо,
Голубі, мов волошки
І зелені – трава…
Очі завжди казкові,
У очах чую щебет,
А вдивляюся трошки,
То любов вироста.
Очі завжди глибокі,
А бувають – бездонні,
Та любі очі завжди,
При коханні – горять.
Їх змінити не можуть
Ні часи, а ні роки,
Вони, наче дві зірки
На лиці миготять.
Придивіться у очі,
Ви побачите душу.
Навіть темної ночі,
Вам засвітиться день.
Любі очі дівочі,
Шанувати я мушу.
У них долі жіночі –
Чоловіча мішень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707667
дата надходження 21.12.2016
дата закладки 21.12.2016
А сніг іде. Не вперше. І не вдруге.
І ти ідеш, закутавшись в пальто.
І грудень цей тобі уже за друга,
Хоч ти йому – засніжене ніхто.
Його проблеми є давно твоїми.
Вони, бува, тебе збивають з ніг.
І місиш їх, немов ногами глину,
Хоча на вигляд то – звичайний сніг.
І круків вітряки молотять простір.
Він стогне: кра! (а вухо ловить: кру!).
Минуле мливом сиплеться без злості –
І легшає тоді календарю.
Все відбулось. І що вже нарікати.
Іди собі, закутавшись в пальто.
А грудень трусить заметіллю дати.
А ти без них – засніжене ніхто…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707780
дата надходження 21.12.2016
дата закладки 21.12.2016
Зустрічай свою зиму, ти жив з нею тисячу років
Бо весну ти спивав без прелюдій, хмелінь і смаку.
Я ще небо квітчала, а ти вже стрічав грудня кроки –
А мені з того цвіту лиш квітку… немов жебраку.
Хай не ваблять тебе міражі потойбічного щастя,
Що було - те минуло!.. Бо справжнє - у мене в руці.
На чоло намасти /без обмежень/ кохання причастя,
Хочеш сина чи доньку і з ямочкою на щоці?
З неба падає цвіт, тільки квіти оті вже холодні -
Хочеш - кожну зігрію й стану річкою в зимнім саду?
Їй би в весну текти, та без тебе хіба що в безодню,
Бачиш свіжі сліди - це босоніж до тебе іду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703898
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 18.12.2016
Згасає ніч. І ранок вже жевріє,
Світанком пестить всі мої думки.
Одна із них вже піснею зоріє,
Сумні залишаться у серці на віки.
Думками тими кутаюсь у тишу,
В блаженну темінь - без питань й розмов.
Знов музи сни невиспані колишуть,
Твоє ім'я вплітають в свій покров.
Хай коротає ніч моїм безсонням,
З-під вій спиває смуток мій сповна.
А я взамін мережу із безодні
Такі солодкі і трункі слова.
Ні слова докору! П'яній, невсипна ноче!
У повні місяць – бранка я твоя.
Лиш дай почути в снах одне пророче
Злеліяне і бажане ім*я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703296
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 18.12.2016
Любов і біль. Я сонцю усміхнусь,
І пригорну берізку край дороги.
Святій землі низесенько вклонюсь,
За неї я молитимусь до Бога.
О земле рідна, матінко моя!
Коли гіркота днів твоїх минеться?
Моїх дідів тут слава полягла,
У правнуків серцях вона озветься.
Роки твоїх утрачених синів
Туманом линуть, росами додолу…
І квилять душі криком журавлів:
Вони з війни не вернуться додому.
Та я не вірю! Пам'ять бо жива -
В людській любові вічно буде жити!
Болять синів несказані слова,
Що так спішили землю боронити.
Любов і біль… У мене два крила!
Одним прикрию землю від прокляття,
Другим любов посію, щоб цвіла,
Щоб Україна не була розп'ята.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703040
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 18.12.2016
Здається, хтось мені обрізав крила,
Хоч болі вже давно пролинув час.
Тебе не стало, десь поділась сила,
Я зрозумів – кохати можна раз…
Чомусь мені усе «по барабану»,
Немає сонця, лише ллють дощі,
Коли втрачаєш бажану, кохану,
Тоді щось обривається в душі.
В життя ніколи весни не заглянуть,
Мороз щоденний до кісток пройме.
Роки, що залишилися – зів’януть
І страшний холод серце обійме.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707162
дата надходження 18.12.2016
дата закладки 18.12.2016
Приходить ранок. Затухає ніч.
Вмикають світло вікна і віконця.
На гілку високо заліз під ранок сич,
А Місяць вранці замінило Сонце.
Прокинулись у мулі карасі,
Синички зажовтіли біля хати.
І запишався ранок у красі,
Почав щасливий Сонце зустрічати.
Дорослі повставали, бо пора,
Перше проміння освітило хату.
Спить в своїм ліжку тільки дітвора,
Бо їм не в школу, в них сьогодні свято.
А на дворі легенький морозець,
Дерева чорні снігом притрусило.
І закружляв сніжинки вітерець,
Легенько так, неначе він безсилий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707163
дата надходження 18.12.2016
дата закладки 18.12.2016
Не літатимуть мрії… занадто старі…
тільки пішки… і тільки – за рогом,
де дивилось дівча, як на тлі ліхтарів
біло падали залишки року…
Це було чи не?...
…байдуже.
Саме тоді
мандаринами пахли ялинки.
І було якось чхати на решту подій
їй і ще кілька сотням будинків
в місті «Т»…
там ще не позичали тоді
аромат в прозаїчного джина
а ні хвоя, а ні помаранчі руді.
Скоро грудня останні хвилини
заберуть цілий рік в обнульовану вись…
знову чисту… від краю до краю.
Я, звичайно, подумаю вголос, що скрізь
мандаринами пахли ялинки - колись.
...а про себе,
що мрії – літають…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707003
дата надходження 17.12.2016
дата закладки 18.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.12.2016
Я впізнала тебе, то був ти, то був ти, хоч і морок,
Бо не вірю, не вірю скрипучим старим ліхтарям...
За тобою услід - і нехай там що хочуть говорять,
Я цю мить і цей світ, і тебе.., і тебе не віддам...
Відчуваю тепло, але кроки твої, наче постріл,
Розчиняють в імлі, у холодній байдужій імлі
І ховають, ховають від мене у ніч твою постать,
Навіть Місяць ніколи цього не пробачить Землі...
Я так довго ішла, проклинаючи темінь і вітер,
Шепотіла беззвучно, в нікуди, гарячі склади...
І вже ладна була за тобою - на край.., на край світу,
Аби тільки побачить дороги, якими ходив...
Я вдихаю холодне повітря і стримую грози,
І шматую минуле без болю.., без болю й жалю...
Так банально римую одвічні слова-віртуози
І не соромно зовсім, бо так я живу... і люблю...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706918
дата надходження 16.12.2016
дата закладки 18.12.2016
Хочеш не хочеш,
покличеш по імені, і
Альфа Центавра засяє в дрібних калюжах.
Знаєш, я більше із тіні. Я вся - в тіні…
(смійся не смійся,
та переконливо дуже)
Переспівай
у мені цю тріаду цикад.
Зчитуй із мене навскіс письмена сакральні.
Випий мене, як настояний п' ють виноград.
Дихай зі мною…
ну дихай же, дихай! спальні
Зникнуть поселення,
з карти твоїх зимувань.
Соти зостануться, повні таємного меду.
Спалюй мене на багаттях жертовних заклань.
І відкривай у мені
двадцять сьоме небо
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706189
дата надходження 12.12.2016
дата закладки 18.12.2016
Падаю…
Падаю… падаю… па-до-лист…
Падаю в очі твої густини металу.
Падаю просто в серце. Палає міст
від полонин
до найвищих вершин Непалу.
Десь
поміж ребрами крихти твого тепла
ще зберігатиму я на межі застуди.
Засіб від кашлю - вермут і конопля.
Власне, здорова
( а що ж так пече у грудях?!)
Чуєш
(підшкірно) ще осінь мою п'янку.
Майже клітинно вдихаєш її, іскристу.
Чи покохаєш паморозь цю терпку,
як у долонях
не лишиться більше листу?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703286
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 18.12.2016
Ти ще не знаєш,
Хто тобі вона -
Коханка чи сестра, ця леді Осінь.
Кружляють круки і гірчить трава
На перманентних
берегах спустошень.
А ти іще
Торкаєшся краси
І голову схиляєш їй на груди,
Отій, яку створив собі з роси.
В ній стільки вітру!
у ній стільки туги…
А ще терпкого,
Справжнього вина.
Смакуй, п”яній!.. у тебе на поличці
Гран-прі залишить панна вогняна.
Розвіє вітер
попіл в попільничці…
Залоскотить
Під ребрами… Усе!
Освятить іній грона винограду.
Цілуй її… цілуй іще… іще!
Десь поміж
заметіллю й листопадом
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700600
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 18.12.2016
[b][i][color="#6f00ff"]За усе: що живу,
На хиткому місточку стою...,
Що торкнулась любов до душі
Ніжним болем.
І за думку живу,
Подаровану там на краю,
Де лишались - лиш я і вірші...
Вдячна, доле![/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704432
дата надходження 03.12.2016
дата закладки 18.12.2016
Як мама йшла на "вечорки",
В хустину кужіль загортала...
В зимовий вечір сніг хрусткий,
А я, маленька доганяла...
В бабусі хатка, як грибок,
Низенько стріха, білі стіни...
Я ледь встигала, як вовчок,
Заскочити у темні сіни.
А в хаті - тепло! і горить
Лампадка попід образами.
В печі вогонь палахкотить,
І чути тихий голос мами...
Пряде бабуся край вікна,
Хурчить, мов дзига, веретено,
Його мелодія сумна,
Звучить так тихо і пісенно.
Сідала мама і собі,
Свою роботу починала,
І пісня - в радості й журбі,
Мене на хвилях колисала.
Щось говорили - те, та се...
А я нічого не питала,
Затишний говір сон несе,
І я, мов в казці, засинала...
...Додому йдем, мороз тріщить,
Серденько - в захваті чи в страсі!..
О! я б хотіла вічно жить
У тому вимірі і часі!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706710
дата надходження 15.12.2016
дата закладки 15.12.2016
Де в лабіринтах кольорові сни,
Себе шукала втомлено-щасливу,
Благала небо: ще нам поверни
Важкокраплинну, життєдайну зливу.
І дощ ішов, і полоскав поля,
Мелодія води, неначе пісня,
Раділа щиро зрошена земля,
Все оживало навкруги... А після
Веселка вигиналася крильми,
Бриніла громовиця відголоссям,
Холодні роси струшували ми
Із теплих трав... чи то мені здалося...
Прокинулась, а за вікном зима,
Ще сонна ніч, та десь уже сіріє,
Там сонце сходить, а тебе нема -
Ти заблукав у снах, у диво-мріях...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706540
дата надходження 14.12.2016
дата закладки 15.12.2016
[b][i][color="#0900ff"]Вечір зітканий з смутку й чекання,
Болем душу самотність торкає...
Якщо, Боже, це випробування -
Я печаль у молитву сховаю.
І не плакати, серця попрошу,
Бо й в холодно-зимовому світі
Гріє зболену, стомлену душу
Подароване вміння любити.[/color][/i][/b]
[b][i][color="#0022ff"]Спокій краде знервований вітер,
Сніг по шибці сльозою стікає...
І самотність...загорнута в світер
І думки...
Все чекає, чекає...[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706622
дата надходження 15.12.2016
дата закладки 15.12.2016
[i]Якщо завтра не зійде сонце
І настане довічна темінь,
Буде простір пекельно чорним,
Наче в пащах космічних дір –
Все одно я прийду до тебе
У грозу, в ураган, крізь терні,
Щоб тримати тебе за руку –
Ти чекай лиш, надійся, вір![/i]
[i][b]Олександр Яворський[/b][/i]
Коли сонця вогненний промінь
Ледь торкнеться твого обличчя,
Пробиваючись крізь фіранку
Ще на заспаному вікні,
Не ховай у свої долоні
Верескових очей. То звично
Я до тебе на тлі світанку
Тишком лину з квітневих снів.
Як зірветься травнева злива
Водяним полотном на місто,
І воскреснуть забуті крила
Від стакато легких краплин –
Ця небесна ріка бурхлива,
Мов цілунків п’янких намисто.
Увійди там, де б’ється хвиля,
Кораблем… до моїх глибин.
Наче стигле солодке літо,
У мені виноградні грона
Хмелем поять вуста неспішно.
/В чаші з трунком не видно дна./
Коли сонце зійде над світом,
Я, розхристана й безборонна,
Повернусь /у любові грішна/,
Бо без тебе мене нема…
/1.04.2015/
З вдячністю автору за хвилі натхнення: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511543
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706514
дата надходження 14.12.2016
дата закладки 15.12.2016
Боже, важко як знову палити до нього мости,
Потім довго із пам`яті попіл від згарищ шкребти,
Забувати як дихала ним, невимовно близьким.
/Наче вперше./
Він до берега мого ріку переходить убрід -
І під поглядом топиться змучене серце, як лід.
Знову всотую звично його кожним дотиком рим.
Кидай верші
І рятуй мене, Боже, бо він вже у мене проріс,
Наче дужим корінням у тіло землі прадід-ліс.
Заколисує ніжно, штовхає /причинну/ із гір,
/Як Чугайстер/.
Я злетіла б - тримає, шепоче /пряде/ про любов.
Наче інших до нього не знала в житті молитов,
Висипає по літерах з мене єство на папір.
/Квітнуть айстри./
Він мені дивом праведним, карою з вікон небес.
Та "нестерпно" з ним краще, бо гірше зостатися без
Нього - втратити глузд і боліти за нього клітьми
/До безсоння/.
Боже, дай океан мені в грудях не перерости,
Не палити мости, не боятися з ним висоти.
Заховай просто мить, коли знову зустрінемось ми,
/У долонях.. /
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706674
дата надходження 15.12.2016
дата закладки 15.12.2016
Ідуть дощі з вівторка на четвер
/Безжальні скрипалі/ по мою душу.
У круговерті буднів все щось мушу.
А зрештою нікому. Не тепер.
Це дивна сила магії води:
В мені неначе проростають зерна!
І, може, не в манерах то модерну -
Ось так любити /просто/ без мети?
Та я люблю Вас. Зупинився час.
Згубились стрілки в колі циферблату.
І злегка має смак солонуватий
Це таїнство незвіданих причасть.
Вітри гортають смутку календар,
І кожна нова дата – то розлука.
І, Боже мій, яка ж то серцю мука
Пізнати нам із хмелем цей нектар!
А в тім жалю немає – лиш дощі
Ідуть собі, як зодчі, поміж нами.
Є тільки ми, розділені містами,
І доторк цей до рідної душі…
[i]/якось/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706101
дата надходження 12.12.2016
дата закладки 12.12.2016
[b][i][color="#0022ff"]Настав час підрахунків,
до кінця біжить рік...
Десь в душі на поличках
пережитого лік.
Час безжально гортає
календарні листки,
Доля вписує в книгу :-
"Про минуле" роки...
І не знаєм ще скільки,
( призначаєм не ми...)
В мирі б й злагоді жити,
й залишатись людьми.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706029
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 12.12.2016
[b][i][color="#9900ff"]Там де зорі так низько,
що не страшно пітьми.
І там вчора, неначе
ми були ще дітьми.
Зовсім-зовсім недавно
полетіли у світ...
Щира мами молитва
збереже цей політ.
І завжди повертатись
душа просить туди.
Там, на стежці, дитинства
залишились сліди.
І на крилах лелеки
там приносять весну.
Солов"ї серед літа -
що ніяк не до сну.
Білі-білі ромашки
у зелених полях,
Пахне липа медами,
пахне хлібом земля.
І щедротами осінь
обдаровує всіх,
А зима-чарівниця
все закутує в сніг.
А там зорі так низько
і ромашки в полях...
Там - дитинства колиска,
рідна серцю земля.
[/i]
[/b]
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706022
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 12.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.12.2016
Я пам"ятаю - випав перший сніг,
Зима на казку світ перетворила!
А я до тебе йшла - не чула ніг,
І за спиною виростали крила!
В вечірнім небі сходила зоря,
Іскринки попід ноги розсипала.
Здавалось, що раділа вся земля,
Коли тобі я про любов співала!
...Минає все... і ті щасливі дні
У спогадах давно я зберігаю...
Все більше з часом віриться мені,
Що ми були - за п"ять хвилин до раю!..
Та не зуміли, чи не спромоглись...
Жар-птиця наша в безвість відлетіла,
Дороги наші більше не зійшлись,
А може доля того не схотіла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705601
дата надходження 09.12.2016
дата закладки 10.12.2016
Як же ти світишся, жіночко,
В час, коли носиш дитя.
Ще - невагома - пір’їночка,
Та вже зродилось життя.
Наче тендітну посудину,
Тіло дарунком несеш,
Є для усіх – непідсудною
І недоторкною – теж.
Як же яснієш ти, ладонько,
Святить світ личко твоє.
Сяє глибинна лампадонька -
Крихітка сил додає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705587
дата надходження 09.12.2016
дата закладки 10.12.2016
З лівої руки опівночі
випито шалену ніч,
де цілує смерть коліно. Чи
ми не варті протиріч
між добром і злом заклятими?
Друзки ще живих сердець
вічність у собі ховатиме,
як останню із фортець,
вірністю лише озброєну...
...що ж... - по келиху вина...
Час зупиниться загоєний -
і не мир, і не війна...
і не віра, і не докори... -
загубивши нас, як ритм...
...я - твоя...
в твоєму спокої...
Я.
Остання з Маргарит...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705539
дата надходження 09.12.2016
дата закладки 10.12.2016
Перша зірка зійде
І до третіх півнів,
Рахуватиму зорі,
Що летять угорі.
Буду гріти вуста
І просить цвіркунів,
Щоб мовчали
У теплій траві.
Стихне хай вітерець,
Замовчить соловей,
Світять квіти кульбабки,
Як розсипані зорі…
Я тебе, мов святе,
Пригорну до грудей
І розкидаю коси,
Наче хвилі по морі.
Тишина на дворі,
Двоє нас – ти і я.
Зірка вранішня
В небі мигнула.
Світить зірка для нас
І моя, і твоя,
Ніч до завтра
На небі заснула.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705527
дата надходження 09.12.2016
дата закладки 10.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.12.2016
[i]настроєве...
...без претензій на вірш)[/i]
Морозний вечір. Малює грудень. Ані душі.
І білим пензлем на вікнах кадри, як вітражі.
По тілу – льодом. Під шкіру – смутком /твої слова/…
«Що буде далі?» - тріпоче птаха /іще жива/.
Мовчали вголос. Тепла шукали – і не знайшли.
Та ледь відчутно незримий янгол торкав крильми.
Усе минеться. Любов і туга. Печаль і сміх.
Розкрило небо свої обійми – і випав сніг…
/06.12.2016/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705348
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 08.12.2016
Я відійду, ніхто і не помітить.
Майну, як тінь прозора і легка.
Майну рядком, чи може піврядка
Залишу, як прийдеться скам"яніти.
Я відійду, щоб вишити світанки, -
Веселощі загорнуться, в клубок.
Коли зайду в одну з твоїх думок,
Мо`й защемлять в душі маленькі ранки...
Я відійду, злітатиму натхненно
Шукати інший, найкоротший, шлях.
Допоки Сонцем злюблена Земля,
До тебе йтиму, знаю достеменно.
Я відійду, ніхто і не помітить,
Сіреньку пташку, снігом замете.
Коли буяє почуттів вертеп,
Тоді й душі недовго здичавіти.
Я відійду...
07.12.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705247
дата надходження 07.12.2016
дата закладки 08.12.2016
У сонця нині - бісики в очах,
Розбризкує по світу їх осяйно -
Вистрибують зайчата по снігах,
Піймати всі жадаю я негайно.
Згрібаю в купу і тулю до щік,
Щоб остудити трохи хоч уяву.
Урозтіч сяйки, розсипами - вбік
І звідусіль всміхаються лукаво,
Іскрять грайливо в зблисках кришталю.
От капосні! Колись ще їх зловлю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705206
дата надходження 07.12.2016
дата закладки 08.12.2016
Пробіг поза спиною морозець
У літній вечір… В ліжку ти і він…
Невже коханню наступив кінець,
Чи це лиш сумнів посилає дзвін?
У голові немов бджолиний рій,
Думки рояться і не стало сну.
Але мовчиш, не просишся: - Зігрій,
Невже між вами возвели стіну?
«Може стомився, може захворів?»
Не дай Господь, як виявиш обман…
Та він обняв і як вогонь горів,
Сумнів подівсь, як ранковий туман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705161
дата надходження 07.12.2016
дата закладки 08.12.2016
[b][i]Там за вікном , всю нічку
Вітер також не спав.
Ми залишились двоє...
Хтось мені вже казав:-
"Все буде добре"...Знаю -
Віра рятує нас.
Може?...Я так чекаю,
Слізно благаю час: -
Не поспішай, не треба,
Встигнути б..., хоч на мить.
Зоряна ніч і небо...
Вітер шумить, шумить...[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704991
дата надходження 06.12.2016
дата закладки 06.12.2016
Тобі дали паузу – слухай секунди… й чекай...
Вицокує стрілка півподихи, плавиться тиша.
Мовчи до останнього, доки блідий небокрай
Тримає цей світ й на терезах добра ще колише.
Для інших залиш надокучливий шумний вокзал,
Вагони із планами і павутини маршрутів.
Як часто в житті ми шукаємо свій ідеал –
Як рідко в речах ми доходимо са́мої суті!
Присядь десь подалі від центру бурхливих подій –
В такій метушні не знайти справжніх істин родзинок.
Міста, наче вулики. Люди у них – дикий рій.
Але то пусте. З тебе – дерево, син і будинок.
Крізь часу спіраль - у руці твоїй інша рука,
І в затишку стінами більше не давить кімната…
А ноша на двох – ні, не легша, та вже й не важка…
Лиш не поспішай – в метушні може з ніг збити натовп.
[i]/якось/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705022
дата надходження 06.12.2016
дата закладки 06.12.2016
Мовчать сичі. Летить на землю сніг.
Земля нову простиню застелила.
А сніг летить і падає до ніг,
Неначе його доля проронила.
Слідів не видно, снігом замело,
Біжить по стежці в зиму хуртовина.
Лице змінило з осені село,
Лиш з димарів уверх летить хмарина.
Легенький морозець і білий сніг,
Чарують око казкою зимною.
Гніздо лелече – хати оберіг,
Накрило білим снігом з головою.
Зима завжди так любиться мені,
Чорні дерева у снігу строкаті…
Ялинки лиш – красуні неземні,
Різдва чекає в білому халаті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704368
дата надходження 03.12.2016
дата закладки 04.12.2016
А ти у мені, наче тисячі /й більше/ нот,
Постійно розігруєш фуги, сонати, гами,
Розгойдуєш маятник, чиниш переворот,
Та поруч, насправді, немає тебе ні грама.
Далекий. Чужий. І непізнаний. Врешті - мій...
А ти мені Пісня пісень, непроглядна тиша,
Усмішка зненацька, раптово - сльозою з вій,
Хоч інша з тобою і ти нею дишеш, дишеш...
А ти відпустив би, як небо вчорашній сніг,
З полону. А ти би тримав мене все сильніше,
Чекав перехрестям на кожній з стрімких доріг,
Лягав би на аркуш /нехай навіть білим віршем/.
Жага невтоленна. Спокуса. Покута. Я
Прикута до тебе і вільна з тобою. Вільна...
Плекаю любов, наче жінка своє маля.
Ношу між грудей /наче хрестик/ її - натільно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704413
дата надходження 03.12.2016
дата закладки 04.12.2016
За межі слів, за грані відчуття...
Туди, де замовкають звуки буднів,
Де струни серця прагнуть каяття,
Вібрують жваво голосним відлунням,
Де мальви кольористі у садках
Ласкаво плещуть срібною росою...
А трави…буйні трави у лісах
Гойдаються... і дихають тобою.
За межі невідомих островів,
Устелених лілеями п'янкими,
За межі часу...де немає днів,
Лиш наші зорі жнуть імлу очима!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688328
дата надходження 13.09.2016
дата закладки 30.11.2016
Продайте, будь ласка, квиток у ромашкове поле…
Там ніжність ванільними крихтами ллють пелюстки,
І я, босоногим дівчам, наганявшись уволю,
Вертаюсь в будинок, де поруч рояться казки.
Любисткові сни розганяють світанки на конях.
Під стріхою ластівки щедро звивають міста.
Ліниво муркоче руде кошеня з підвіконня,
І сонячні зайчики ловлять його за хвоста.
Там руки бабусі, натруджені, пахнуть жнивами,
В печі, зашарілій, тріскоче розпечений жар,
І гріють боки паляниці… Розігрують гами
У комині протяги – й линуть птахами до хмар.
На вікнах хрумтять накрохмалені білі фіранки,
І долею в’ються по стінах з ікон рушники…
Вбирається сад яблуневий в рясні вишиванки,
Де в гіллі майструє павук із ниток гамаки.
Там мама / я знаю такою її, – молодою!/,
Не відає навіть про те, що стежками зірок
Десь ходить вона /та, яку не назвали війною!/…
Продайте, будь ласка, в ромашкове поле квиток…
[i]/якось/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703808
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 30.11.2016
Де ти, синочку мій, де?
Плачу і я, і дерева.
Холод і туга живе
В серці моєму без тебе.
Так рік за роком пливе,
Смуток, журба не минають,
То я у небо дивлюсь,
То до землі припадаю.
Знаю, надії нема...
Я ж тебе жду-виглядаю.
Ось закінчиться зима,
Вернеш з далекого краю...
Я тобі, рідний, пишу
Вірші, пісні й оповідки,
І до берізки спішу,
Сумно поскрипує хвіртка.
Там, біля неї стою,
Тугу свою сповідою,
Хоч і мовчить, та мені,
Знаю, вона співчуває.
Це така доля моя,
(Ні, я її не картаю).
Важко без сина мені,
Богу молюсь і благаю-
Щоб він дав сили мені,
Й вміння про нього писати,
І щоб про нього вірші
Люди хотіли читати.
Знаю, що син не прийде,
Звідти ніхтло не вертає.
Хай дощ із снігом іде,
Я тим живу, що чекаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591403
дата надходження 03.07.2015
дата закладки 27.11.2016
Ти на дорогу ходиш, мамо,
Мене у гості не чекай.
Я не приїду, як бувало,
А ти онуків виглядай.
А я до тебе вітром лину,
І з клена падають листки,
Несу тобі я смак полину
Й синівське лагідне: "Прости!"
Про це нашіптують листочки,
Ти їх послухай, не спіши.
Може, той клен - то твій синочок,
Йому про себе розкажи.
Пройшло років уже немало,
Та не зійшла твоя журба.
Не побивайсь за мною, мамо,
Ти в цьому світі не одна.
І пиріжків ти, як бувало,
Мені із вишнями спечи.
Роздай їх людям, моя мамо,
І біля клена помовчи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599413
дата надходження 13.08.2015
дата закладки 27.11.2016
Приспів:
Немає дня,
Немає сонця,
Немає вітру і роси…
Без тебе мила,
Світ в віконці,
Мені ж так хочеться краси.
Ти наче пролісок весняний,
Неначе зіронька ясна.
Ти та медунка, що дурманить,
З якою п’яний без вина.
Приспів.
Сміється сонце, як ми разом,
Синіють чисті небеса.
Таке буває в нас щоразу,
Душа неначе воскреса.
Приспів.
Щоб нас в житті минали грози,
Хай сипле нам вишневий цвіт.
Я марю, я живу тобою,
Моя любов - весняний світ.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703185
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 27.11.2016
Ти не змінився!.. побіліли скроні,
Та світлий погляд і легка хода.
В руках троянди, мов вогонь, червоні,
І посмішка - на диво молода!
Це ж скільки років?..Боже! скільки років!
Ми втратили у хвилях суєти...
До тебе залишилось кілька кроків,
А я ніяк не можу їх пройти!
Уже й не знаю - плакать чи радіти,
Зустрілись ми через такі роки!..
Гарячі сльози падють на квіти,
Але холодні їхні пелюстки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703087
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 27.11.2016
Мамо, погляньте, у шибку тріпоче пташина.
Це вже усьоме нам звістку недобру несе.
Тиждень як татка не стало...Я, нене, спочину...
Рідна, все добре. Ні, їсти не хочу. Не ссе
Звір мої соки. Та дивно було б... Де їм взятись?
Легший від вітру тепер я: лиш очі й живіт.
Сили немає із лавки на ноги піднятись.
Хоч би дійти (щоби знали: живий) до воріт...
Там, на дорозі, я певен, таких не злічити:
З крихтами хліба в холодних, мов скельця, очах.
Нащо Ви, нене, впустили у дім ворожбитів?
Чом вже півроку я бачу Вас тільки у снах?
Та не сьогодні... Матусю, яка Ви красива!
Світло у Ваших обіймах - де й дівся мій страх.
Рідна, пробачте, спустошена батьківська нива
Голодом... Нене, куди ж це відносить нас птах?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703183
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 27.11.2016
- Від віршів віє старістю й утомою!
Вони не варті грошей на папір! -
і Слово - комом, вражене мов громом і
зіщулене, неначе в пастці звір.
Не смійте так про нього, пане з гонором:
воно від Бога - від основ буття,
а ви його, обмежуючи комами,
ще й невпопад, у комі - на сміття.
Не кидайтеся Словом, як багнюкою:
то, кажуть люди, непрощенний гріх!
А листопад сердито завірюхою
жбурляв Слова поезії до ніг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700322
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 26.11.2016
Листок останній листопад зірвав.
Гілками небо тріснуло вітражно.
Сивіє вперше інеєм трава.
Їй холодно. Але уже не страшно.
Не страшно перших білених сивин,
Ні перших зморщок, ні хиткого кроку.
Вже сніг, а ти лишаєшся живим…
Для чого? Маєш відгадать до строку,
Коли зірве твого життя листок,
Розбивши небо лунами на скалки,
Його рука. Не страшно помилок.
А листопад уже приймає ставки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702215
дата надходження 22.11.2016
дата закладки 26.11.2016
Любить ноябрь - от осени до осени -
за неумело скрытую печаль
дозревшими рябиновыми гроздьями.
Озвучивая сонный календарь,
с рассветом под спешащими прохожими
подмерзшая поскрипывает хлябь.
И день - уже приходит подытоженным,
когда вздыхает ветром мой ноябрь
под крыльями не перелетных узников...
...минуту взяв у времени взаймы,
застыть...
среди заиндевевшей музыки...
в одном коротком шаге от зимы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702844
дата надходження 25.11.2016
дата закладки 26.11.2016
Стримує подих годинник самотнім тік-так.
Зимно. Здається, веде мене стрілка на страту.
Я відчуваю, якою ж то буде на смак
Вічність без тебе, коли я сама собі катом,
Сонце без тебе, коли я сама собі - ніч…
Пусткою встеляться дні у холодні постелі,
Та не мої /аж прозорі/ сховаються пріч
Сни і підуть караваном в арктичні пустелі.
Небо без тебе, коли я сама собі - біль,
Наче люстерко, /крихке/ розлетиться на друзки.
І розіграють химери на біс водевіль,
Знімуть вінок й, наче мотанку, душу у хустку
Запеленають. Мовчи, не мовчи – з пастки крик
Вирветься нишком сполоханим загнаним звіром.
І не почує ніхто… /бо Ніхто уже звик:
В світі без тебе ядучої пустки – безміри…/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702840
дата надходження 25.11.2016
дата закладки 25.11.2016
[b][i][color="#000dff"]Під вітряним панцирем ночі,
Де вірші , самотність і мрії,
Знов пташкою серце тріпоче...
Лиш думка про тебе зігріє.
В мовчання закутано душу,
А вітер то плаче , то виє.
Хіба забагато я прошу? -
Хай думка про тебе зігріє.
Ні , вітру не вкрасти , нізащо,
Заховано в серці надії.
І вірити треба у краще,
А думка про тебе зігріє.[/color][/i][b]
[b][i][color="#1100ff"]Під вітряним панцирем ночі
Я ранок зустріти зумію...
То ж пташкою серце тріпоче...
І думка про тебе зігріє.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702751
дата надходження 25.11.2016
дата закладки 25.11.2016
Втомилося сонце, сховалося в сірості світу,
І днить крізь сніги, що завчасно скорили тепло.
Поборена осінь прощалась у ніч незігріту,
І плакали клени, і верби вслід били чолом.
Куди ж ти, красуне? А хто ж нас у шати зодягне?
А хто ж так вітрами зголосить про наші жалі?
А хто ж наші думи одвічні душею осягне?
І хто ж синє небо прихилить в ранковій імлі?
Рясніє калина, вона ще не знає морозів,
І листя багряне не встигло у вічність злетіть.
І я ще до тебе у гості стою на порозі,
І зболені вірші так хочу тобою зцілить.
Спізнилась з прощанням. І вітер затих у печалі.
Нікуди не йду – хай снігами мене занесе.
У відповідь осінь відгукує листям зів*ялим:
Я буду теплом зігрівати у віршах усе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701557
дата надходження 19.11.2016
дата закладки 22.11.2016
Надворі – мряка і сльота,
погода – просто пречудова,
коли в квартирі – теплота,
а в серці – радість світанкова.
Від клопотів звільнивши час
й тривожні відігнавши мислі,
ми сагу дивимось... про нас,
вмостившись вдвох в тісному кріслі.
Перетин двох біополів,
коли мене ти приголубиш,
не потребує зайвих слів,
щоб знати, а чи досі любиш...
На флешках – тисяча світлин,
життя найяскравіші грані,
і ми часу́ гортаєм плин,
його відбиток на екрані.
Пропустимо гірке й сумне,
що аж за вінця пролилося.
Згадаємо просте, земне
любові світле відголосся.
Цей нескінченний листопад
подій приємних... і бентежних,
родинних свят, яскравих дат
і подорожей в світ безмежний,
де стільки радості хвилин
й смішних (фотографа недогляд)...
А гріє серце та з світлин,
де на мені твій ніжний погляд...
Життя... – воно не райський сад –
сплело гіркі й щасливі дати,
де – море див і бід, і знад...
Не варто в нім шукати вад,
а дороге все цінувати.
22.11.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702178
дата надходження 22.11.2016
дата закладки 22.11.2016
Я пам'ятаю блиск очей
І щиру усмішку твою.
І дивну музику ночей
І ніжне слово...так люблю...
Я пам'ятаю силует
І неба сум такий знайомий.
Твоє зображення... портрет...
І ти усміхнений на ньому.
Я пам'ятаю рідний клас,
Знайомі школи коридори.
Перерви зближували нас,
А за вікном цвіли майори...
Тоді були такі роки,
Веселі,щирі, світанкові.
Дівчат кохали парубки,
Ті вечори були казкові.
І те що лишилось в душі
І те що в серці залишилось.
Я вклала у свої вірші,
Сьогодні лиш тобі відкрилась...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701915
дата надходження 21.11.2016
дата закладки 22.11.2016
Ну ось – відпустила…. А ти мені снишся безбожно!
Вриваєшся в простір моїх акварельних картин.
Твори на полотнах для інших… ти ж вільний художник!
Чому мої пишеш портрети? Немає ж причин.
Ось тут напівтіні наводиш до кольору «досить!»,
Коли вже під натиском пензля ще штрих – і за край!
А барви які у палітрі – позаздрила б осінь!
Залишусь – зотлію, а втеча – занедбаний рай…
І я крізь вуаль божевілля - твоя до останку,
До надто відвертого «мій» десь на зламі світів.
Лиш потім не клич – міражі не стрічають світанки…
І я відпускаю… А ти? Чи зумів?.. Чи посмів?..
Малюй, як завгодно, та серце вже кольору неба.
Між «хочу» і «треба» давно віднайшла свій акцент:
Відміряне все наперед нам: і біль цей між ребер,
І ми на мольберті… ескізно… простим олівцем.
[i]колись, 2014 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701241
дата надходження 18.11.2016
дата закладки 22.11.2016
[i]"...дивна дівчинка-лід
дивна дівчинка-слід
дивна дівчинка-час
їй так добре без вас"[/i]
[b] [i]Міха Невідомський[/i][/b]
Їй так добре, коли навкруги тільки тиша і тінь
На шпалерах від вогника лунко розбитих ілюзій.
Коли ручка й папір залишилися в неї за друзів,
Вона мовчки пішла, загортаючись в біль від падінь,
Одягаючи душу в бинти, тамувати печаль,
І вином самоти упиватись /до краю/ на людях…
Коли в спину ножем, то чому ж так болить в її грудях,
А під шкіру врізається часу гірка вертикаль?
Дивна дівчинка-ніч, у якій перетліла війна
За окраєць тепла і украдене світло надії.
Їй так добре, коли тільки тиша і тінь… і вона…
Коли туга в очах догорає сльозою на віях…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702183
дата надходження 22.11.2016
дата закладки 22.11.2016
[img]https://encrypted-tbn1.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQXDqpJ8FN_HNfgsD-3-MaiS4tDI9x-43PW0BrxSgjpaayg_S5Qwg[/img]
Лінії контуру десь перевтіляться
В абрис небачений - профіль - анфас.
Лезо розрізує вкрадений час,
Він не повернеться, навіть на милицях.
Навіть на милицях, з виглядом зречення,
Скільки ту милостиню не проси,
Завтра остання краплина роси,
Маревом зміниться, без заперечення.
Без заперечення, ще й усміхаючись,
Я розумінням своїм поділюсь.
Може потрібніша буду комусь? -
Лінія ламнеться, часу не гаючи.
Часу не гаючи, нас не питаючи,
Вчора було, а сьогодні нема,
Тільки засув і без вікон тюрма,
Маєш надію?..молися, не маючи.
Маючи, - в схованку, серцем захищену,
Далі від ока чужого, навік.
Контурів - ліній складний перелік,
Спрощений пам"яттю ними ж і знищену...
[img]https://gartic.com.br/imgs/mural/f3/f3n3co/anjo-caido.png[/img]
21.11.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702022
дата надходження 21.11.2016
дата закладки 22.11.2016
А ти мені перевернула все,
Юнацтво, зрілість і роки похилі.
Ніхто мене, крім тебе, не спасе,
Єдина ти така, бо ще при силі.
В тобі надія до цих пір жива,
В тобі кохання щире ще палає,
Душа моя неначе ожила
І сонечко для мене не згасає.
Як мені добре, що зустрів тебе,
Що наш політ триває уже роки.
Ти мені в жертву принесла себе,
Як ти живеш, то й я живу допоки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701822
дата надходження 21.11.2016
дата закладки 22.11.2016
Дитя замовкло... ссе порожні груди...
Сльоза солона матері пече...
— Залиште хоч окраєць!.. Чи ж ви — люди?!
Та відповідь — мороз чужих очей.
— Не плач, Іванку, вірю — будем жити!
Вже до весни — рукою... там — врожай...
Побачиш колос, сонечком налитий!
Не плач, маленький, серденько не край...
Дитя заснуло. Мати пригорнулась
До тільця, де ледь жевріла душа...
А однією із сусідніх вулиць
Печальний Янгол Смерті поспішав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701957
дата надходження 21.11.2016
дата закладки 21.11.2016
Ці рими із тих, що втікають крізь сито думок,
Де пальці твої пропікають не тіло, а глибше.
У плетиві днів під сузір'ям впольованих риб ще
Є для нас місце /і купіль в колисці зірок/.
Зухвалими тінями вірші торкаються пліч
Моїх. Твої вірші вростаються жаром під шкіру,
Де в літері кожній мене ти, як справжню офіру,
Приносиш у жертву собі. Наче пісню сторіч
Ти пишеш мене. Я клітинно вбираю перо
Чорнильним цілунком - дощенту згорають кордони
Між нами. Збудуємо стіни свого Вавилону -
І тиша розплавиться в слові й ввійде під ребро
Пустелею ніжності. Слухай її, не читай.
Вона розповість, як в душі розливається повінь
І кожна краплина води тобі стане за сповідь
Мою...
/Тільки серця, прошу, мій піїте, не край... /
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700165
дата надходження 12.11.2016
дата закладки 13.11.2016
Ніч за вікнами бродить у осіннім плащі,
Листя рвуть золотаві і вітри, і дощі.
Заховалися зорі, Місяць в хмарах зблудив,
Лише дим через комин ночі щось говорив.
Я візьму парасолю і піду в темну ніч,
А чи вдасться почути, як кричатиме сич.
Кілька мокрих листочків назбираю в пучок,
Може в мокрому листі спалахне світлячок…
З мокрим листям до хати повернувся вночі,
Світлячка я не бачив і мовчать пугачі.
Я нагрію «Мадери» , розгориться камін…
І вино й сигарета, стануть в домі усім…
Я при свічці восковій, запишу у блокнот,
Кілька теплих рядочків, а іще кілька нот.
Пригадаю зі страхом, як на дворі було…
Розійдеться по тілу чудодійне тепло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699809
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 11.11.2016
Ніч за вікнами бродить у осіннім плащі,
Листя рвуть золотаві і вітри, і дощі.
Заховалися зорі, Місяць в хмарах зблудив,
Лише дим через комин ночі щось говорив.
Я візьму парасолю і піду в темну ніч,
А чи вдасться почути, як кричатиме сич.
Кілька мокрих листочків назбираю в пучок,
Може в мокрому листі спалахне світлячок…
З мокрим листям до хати повернувся вночі,
Світлячка я не бачив і мовчать пугачі.
Я нагрію «Мадери» , розгориться камін…
І вино й сигарета, стануть в домі усім…
Я при свічці восковій, запишу у блокнот,
Кілька теплих рядочків, а іще кілька нот.
Пригадаю зі страхом, як на дворі було…
Розійдеться по тілу чудодійне тепло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699809
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 11.11.2016
Сканую мить
сапфірами очей.
Первинна тиша. Не відводьте погляд.
Волосся ледь сягає до плечей.
(мені так зручно)
Тут потрібен догляд…
Як все у вас
занедбано. Усе!
Майбутня туга і жага колишня.
(вам не здалось - то смерч мене несе!)
На схилах Фудзіями
квітне вишня…
Ще мить,
і обіймуть її вогні,
що вирвуться з кривавої безодні.
Чи ви усе ще вірите мені?
Остання сповідь.
Не відводьте погляд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699968
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 11.11.2016
Вона любила фільми про любов
Латте із карамеллю, детективи.
На світ дивилась через об'єктиви
Остерігалась пристрасті оков...
Вона любила джаз і трішки рок.
Гучні компанії та тихі ранки
Яскраві зорі на дні філіжанки
У невідомість несміливий крок...
Вона була поетом у душі.
Як Байрон понад все хотіла в гори
Торкати поглядом їхні простори.
Про них писала трепетні вірші.
Вона була тендітна і тверда.
Тепліша- сонця, холодніша- криги.
Прологом не дописаної книги.
Бурхлива і спокійна, як вода.
Вона любила кеди і бумбокс
Запах кориці і відтінки сталі.
Осінні шати із дерев опалі.
І в голові з думками парадокс.
Вона була несхожою до всіх.
Так трішки дивна, може божевільна.
До вітру схожа - невловимо-вільна
Нехай і за спиною чула сміх...
..........
....
Вона була далека від землі...
А він понад усе любив її...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699944
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 11.11.2016
Коли згориш,
коли розвієш прах,
розчетвертуєш шлях… розплавиш роси…
Вони тебе впізнають по слідах.
Знімай одежі,
йди снігами боса…
Нехай пульсують
рани на ногах
сльозами меду й сонячного рому,
щоб жоден звір, щоб жоден хижий птах
не віднайшов
твого аеродрому
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698423
дата надходження 03.11.2016
дата закладки 10.11.2016
Наосліп, небу дощити...
Якби тільки день, - роками,
Зневажені, гинуть квіти.
Хрестами та канчуками
Уквітчані наші долі.
Хоч дихай на повні груди, -
Життя одбіжить поволі:
Фрагментами у етюди,
Неспокоєм у сьогодні,
Або назавтра у тугу.
Снігами впаде на скроні,
Накреслить глибоку смугу
В міжбрів"ї і на долоні.
Таврує щодня і мучить
Тримає душу в полоні.
Срібляста вуаль, павуче,
Нещадні прикриє шрами.
Ну майже, бабине літо
Мандрує собі віками.
Недоля, наосліп, слідом:
На зношений каптур змінить
Намітку осяйно-білу.
Учора ще ворожила:
"Видіння - богиня з піни..."
Ішла, - завмирали брили.
До ніг - самоцвіти й перли,
Медово-сумні бурштини, -
До неба - мости і храми!..
Майнули літа й завмерли,
Легкі, як пух тополиний,
Піски занесли руїни.
Богиня прийшла до тями,
У мудрості сни глибинні.
Прозріння із амальгами, -
Хрестами та канчуками...
Патина мстилась богині.
11.16.
ред 03 18.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699464
дата надходження 09.11.2016
дата закладки 09.11.2016
[i]Настроєве)))
без претензій на вірш...[/i]
Осінь. Дощить і нестерпно бракує тепла.
Кішка клубочком згорнулась на ковдрі й муркоче.
Сняться їй сонячні ванни, на квітці бджола,
В розпалі літній сезон і недоспані ночі:
/Просто кицюня мишей полювати охоча,
Ніч – то найкраща для ловів у неї пора/.
Отже, примружилась, чує – пече щось у бік
Так, наче голка проколює шубку і тіло.
Очі відкрила ледь-ледь, але той Хтось утік,
Тільки від сонячних зайчиків все зарясніло:
Скачуть кімнатою, дзвінко сміються. Уміло
Кішечка лапкою хвать – на зайчат в акурат!
Але впіймати руденьких то справа така
Зовсім не схожа на мишачі лови, і Мурка
Сонцю на радість, хоч лапка у неї й м’яка,
Зайця вхопити не встигла. Розправилась шкурка
Й далі стрибати, допоки не збила фігурку
З верхніх поличок. Та як же у грі цій без втрат?
Дивиться боязко зверху, а сонечко лизь
Кішку за носа, мовляв, не хвилюйся – все ціле.
Мурка зраділа, зайчатко – за вухо, й сплелись
Лапи й хвости в одну кульку, аж доки не вмліли
І розтягнулись на ліжку, відновлюють сили
Стомлена кішка й зайчисько /від сонечка шмат/.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699497
дата надходження 09.11.2016
дата закладки 09.11.2016
пастельні відтінки… штрихами по небу… дощ
змиває зі стелі бліді акварелі… де ти?
це все, що хотіла б я знати насправді… що ж,
здається, ми знову на різних кінцях планети.
це все, що потрібно, а більшого знати – зась…
чужими руками долоні твої зігріті
так, наче ніколи раніше не знали нас
розквітлі від ніжності в стомлених душах квіти.
так, наче не рвало на шмаття у грудях світ,
допоки в мені танцювали химерні тіні –
непрохана муза й байдужий до слів піїт.
/незламна приреченість – біль паралельних ліній…/
… а я, божевільна, здавалась щодня у борг…
ще вчора потрібна, сьогодні з тобою – квити.
все добре, все добре… насправді! ти ж знаєш, бо
я просто не вмію, крім тебе, когось любити…
[i] /колись, 2016/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699335
дата надходження 08.11.2016
дата закладки 08.11.2016
Ні до чого мені гарні ніжки,
Бо перетворилися на хвіст.
Заростають хай мої доріжки -
Я з русалками кружляю твіст.
Поміж лоз у глибині підводній
Кожному співатиму: «Засни…»
Очі бірюзові прохолодні,
Ще й вогнем палають навісним.
Та не бійтесь, піснею своєю
Утоплю незгоди і жалі.
Милого лиш ранньою зорею
Відпущу як в море кораблі.
Та його, сердешного, далеко
Мучитиме думка непроста:
Як же так ? Ну як могла так легко
Ніжки обміняти на хвоста ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698646
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 06.11.2016
На обніжку зими, примостившися гномом на листі,
Випускає у небо клубами думок тютюни
Сивочолий будинок (а вікна такі променисті!) –
Від граків до лелек, через осінь і сніг – до весни.
Незліченні скарби дім ховає у горщику серця:
Самоцвіти казок і медові слова від журби.
Є гніздо для бузьків, але гномові щось не ведеться:
[i]Журавлі журавляться[/i] навколо старої верби.
О, він мудрий-таки - пережив і дощі, і завії! –
То цінує не блиск, а осінні оці мідяки –
Жовте листя опале як сонячний промінь надії,
Що повернуться весни, а з ними, можливо, й бузьки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698803
дата надходження 05.11.2016
дата закладки 05.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.11.2016
Ти розквітла, наче вишня навесні,
Моє серце у шаленому вогні,
П’ю кохання мов із вишень, із долонь,
В моїм серці розгоряється вогонь.
Я руками обнімаю небеса,
У твоїх очах розквітчана краса.
Я не можу з вуст напитися тепла,
Бо весною знову вишня зацвіла.
Як намисто в саду вишня одягне,
Білий вельон тебе, люба, не мине.
Це намисто поєднає нам серця,
Ми підемо разом, серце, до вінця.
Ти розквітла, наче вишня навесні,
Моє серце у шаленому вогні,
П’ю кохання мов із вишень, із долонь,
В моїм серці розгоряється вогонь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698459
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 04.11.2016
Повечір'я тече, мов пустелею, тихим провулком.
Захід сонця пролився понад пругом рожевим вином.
Для душі тиша ця видається жаданим притулком
На щоденних дорогах поміж зорями і полином.
І думки вже летять над прожитими мною літами,
Озиваються в серці сум і втіха нехитрих шукань…
Скільки доль крізь віки промайнуло земними світами
І яскравим вогнем, і жаринкою згаслих бажань.
Просіває пісок і мій слід у вечірніх туманах…
Пізній осені вже не насняться принади обнов.
Лиш зоріє крізь ніч і осіннього вітру омани
Дивне сяйво тепла на одвічне імення Любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698442
дата надходження 03.11.2016
дата закладки 04.11.2016
Я хочу бути деревом. І біль
З плечей струсити листям пожовтілим,
І огортати душу білим-білим,
Коли вальсує сива заметіль.
Прокинутися вранці навесні
І зацвісти, укотре, без вагання,
Леліяти наївні сподівання,
Що соловей співає лиш мені.
Я хочу бути деревом. А ти
Зірвавши плід, по осені достиглий,
До мене принесеш сокири й пили,
Щоб в дім тепло узимку принести...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698584
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 04.11.2016
Черешня дуже рано відцвіла,
І ягід цього літа не вродила...
Так рано осінь в сад її прийшла,
Ще й інеєм верхівку посріблила...
Та враз взялося листя, як вогнем!..
Зачервонілась! ожили рум"янці!
Зраділа сонцю, обнялась з дощем,
З поривом вітру закружляла в танці!
Щасливі зорі опадали вниз!..
В холодних росах ще трава зелена!..
Гілки з гілками так переплелись -
Зігріло серце жовте листя клена!
... Усе так просто в нашому житті...
Любіть цей світ і не судіть суворо!..
Цінуйте кращі миті золоті
В весняну, літню і осінню пору!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698399
дата надходження 03.11.2016
дата закладки 04.11.2016
Настав отой пекельний мокрий холод,
Останнє листя липне до душі,
Не гріє кава свіжого помолу,
Не пишуться улюблені вірші...
І парасольку знов ламає вітер,
Шугає дощ сердито усібіч -
Вже геть понамокало все на світі,
Заливши полум'я ще теплих свіч...
Повисло небо сіро, важко, темно -
Сумний короткий день і довга ніч...
Тепла шукаю, знаючи - даремно...
Нема його і холодно мені...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698392
дата надходження 03.11.2016
дата закладки 04.11.2016
[b][i][color="#8c00ff"]Врочисто пахне ладаном осінній дим,
Опалим листом - всі недавні мрії.
І вечір , весь у спогадах , стає святим,
І смуток ... знов сльозинкою на вії.
Благословенною нехай буде ця мить,
Що в памяті навіки слід лишає.
Бо ми ж безсилі час спинити , хай біжить...
Усе іде , але не все минає.
І ніжно , вимовлене , пошепки ім"я,
(Нехай ніхто не чує і не бачить)
З тобою , неподільна , радосте моя,
Моє серденько і сміється й плаче.
Тож нехай пахне ладаном осінній дим,
Я Небесам подякую за все Святим.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698470
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 04.11.2016
Чи відомо тобі, як вона розбирає на звуки
Твого імені пісню й щоденно вкладає у постіль
Біля себе, допоки глузлива самотність сторука
В дверях дому чатує /немов особистий апостол/?
Їй не сняться моря, але серце штормить океаном,
І болить нездійсненне, повінчане небом з «ніколи».
Часом пусто у грудях, неначе вона з порцеляни:
Посковзнеться, впаде – розлетиться на друзки довкола.
Що ти знаєш про неї? Дощі й меланхолія ночі?...
До свободи лиш крок: почуття замовчати до крику.
А у неї до тебе, мов зайди, вірші-поторочі!
А у неї без тебе світанки порожні й безликі…
І коли заповзає у ліжко змією безсоння
Та вростає під шкіру скрипуча, мов протяги, втома,
Вона міцно стискає в своїх скрижанілих долонях
Твого імені звуки.
/Твоя назавжди… невідома…/
[i]колись - 13.11.2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698507
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 04.11.2016
Растерзан миг.
Разбит свинцом – от вечности
до тысячи оживших новостей.
Родной! Давай построим человечество
из мира, колыбельных и детей.
Из выстиранной простыни и ладана,
штурмующего низкий потолок.
Нам очень много, непомерно задано
на час, когда затеплится восток.
На час сотри меня из книги прошлого.
Я – буду. Ну, как минимум, я – есть.
Граница между святостью и пошлостью.
Уроненная/поднятая честь.
Смотри в меня желанием не собранным.
Смотри, пока по чашкам стынет чай.
Пока придёт, единственно не проданный,
рассвет, родившись в войнах невзначай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698316
дата надходження 03.11.2016
дата закладки 03.11.2016
Посвітліло в моєму саду,
Час пливе золотою рікою...
Вітер гонить хмарин череду,
Мов овечок, що йдуть з водопою...
Листопад!.. це і є - листопад...
Дощ яскраві пейзажі змиває...
Крок вперед і два кроки назад,
Тут ніхто не спішить, й не чекає...
В сірих буднях спинився весь світ,
Сонце ніби й не сходить ніколи...
Сльози-краплі з оголених віт,
Тихо падають в осінь... додолу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698236
дата надходження 02.11.2016
дата закладки 03.11.2016
Не дивись, не пронизуй всю наскрізь своїми очима,
Бо у них, як у дзеркалі, бачу забутий свій сон.
Бо у нетрях нестерпності визріла думка незрима,
І вагання з дрімучих тенет перетнуть свій кордон.
Бо твій погляд – то вимір, в якому я жриця й богиня,
А в зіницях давно вже чатує отруйна стріла.
Цілься прямо у серце – сьогодні твоя я рабиня,
Упокор німу спраглість напоєм свого джерела.
Блискавиці з-під вій, опускаю свої арбалети,
Лиш півкроку назад - далі скеля з покірних думок.
Ще задовго до нас змалював наші хтось силуети,
І росинку на скроні й жагучий повітря ковток.
Хай клубочаться зорі в наметі ранкового світу,
Та не смій лише погляд від мене кудись відвести.
Озовуся квилінням чи шепотом ввись за орбіту,
Та в зіницях моїх в нагороду залишишся ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698213
дата надходження 02.11.2016
дата закладки 03.11.2016
Ну вот и добрели с тобой до вечера.
До алой, свежесрезанной зари.
До грани, где сказать друг другу нечего.
Где новости (заранее стары)
и без тебя больную старят голову.
Не надо бренди в кофе. Лучше – так...
на выдохе... не чистого – а голого:
без тоста, без лимона.
Как пустяк
глотнуть...
и повторить...
и так – до донышка.
Залить истошный, вымученный "ах"...
Присядет у сознания на корточках
такой большой, такой животный страх.
И поползёт от седины подкрашенной
все ниже, ниже, догоняя кровь...
...туда, где лишь вчера осколком "нашего"
так бестолково маялась любовь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697993
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 02.11.2016
Це осінь... це - осінь!.. я знаю...
Цвітуть хризантеми в саду...
А я тебе, милий, чекаю,
чеканням свій дім зігріваю,
Та все якось - не до ладу...
Вже й листям дорогу заносить,
Примарність надій - наче сон...
Дощами заплакана осінь,
а серце так звісточки просить!..
... Для щастя, мабуть, не сезон...
Як інеєм сад мій візьметься,
Схолонуть мої почуття!..
Хоч болем в душі одізветься,
я знаю - усе це минеться!..
І нове почнеться життя!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697970
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 02.11.2016
Відпусти!..
Ми так довго шукали раю...
Ще і досі горю-згораю...
Та на згарищі - тінь... не ти...
Не мовчи!..
Нехай слово катує болем,
Хай шматує серде́нько кволе -
Що слова?.. Ти мій світ згірчив!
І... прости!..
Хай не лишиться зла між нами!
Лиш ридають десь полинами
Обгорілі слова-листи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698076
дата надходження 02.11.2016
дата закладки 02.11.2016
Я боюсь темних вікон і темного двору,
Темних вулиць боюся і темних лісів.
Я не хочу униз і не хочу угору,
Хоч і тут я боюсь неприв'язаних псів...
Мені страшно заснути... Якщо не прокинусь,
Не побачу як день випиває росу
І вітри, що давно вже ревуть без упину,
Не мені, а комусь новину принесуть...
Моя фобія міцно тримає за плечі,
Не дає ворухнутись у темряві снів.
І я знову боюся, боюся, що вечір
Нагадає про ночі нестерпні мені...
Коли з темних кутків виповзають химери,
Та круг мене зі сміхом тенета снують
І так страшно спадають звичайні портьєри...
Я боюсь, коли темно... Я дуже боюсь...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697926
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 01.11.2016
Стрів я тебе, як світилися роси,
Стрів я тебе – не було ще покосів.
Стрів я тебе, як цвіла конюшина,
Стрів я тоді свою любу дівчину.
Приспів:
Ти моя доля – промінь ранковий,
Ти моє щастя - зірка любові,
Ти моя радість – голос небес,
Ти моя лада, чудо з чудес.
Будь поруч мене, квіткою в серці,
Будь поруч мене – медом і перцем,
Будь поруч мене коханням крилатим,
Як же ти вмієш причарувати.
Приспів.
У твоїх чарах, я живу в мріях,
У твоїх чарах серденько мліє,
У твоїх чарах палке кохання,
У твоїх чарах, ти, зірко
рання.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697913
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 01.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.11.2016
Я колись промину, як минає осіннєє листя,
Як минають сніги, теплі леготи і первоцвіт,
Як мина колискова у тихій порожній колисці,
Як минають зірки, що завершують дивний політ.
Я колись промину. Що залишу на згадку про себе?
Материнську любов у якій променіє душа?
Вірші — бризки думок, подаровані милістю неба?
Росянисті сліди у пухнастих м'яких споришах?
Я колись промину. Все минає на нашій планеті.
Ви не плачте за мною, а краще співайте пісень,
Щоб душа моя вічна всміхалась щасливо на злеті,
Щоб летіла не в ніч, а у сонячний лагідний день...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697921
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 01.11.2016
Мы останемся в наших стихах
И красивее, и моложе -
Далеко наше "ух!", наше "ах!",
Да и мы, наверное, тоже...
И неважно - хорей или ямб
Куролесил меж наших строчек.
Ну и что... не была я твоя,
Как и ты моим, между прочим...
А теперь, после брошенных зим,
После вёсен, что - прямо в лето,
Мы попали туда, где раним,
Каждый, кто "побывал поэтом"...
А вот осень - сильнее троих,
Перечёркивая былое,
Заливая дождями наш стих,
Всё же помнит - нас было двое...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697409
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 30.10.2016
Ви помовчіть, коли говорять очі,
Вони розкажуть більше ніж слова.
Чи голубі, чи темні, наче ночі,
В них своя мова, як душа – жива.
Пр:
Поглядом скажеш більше ніж треба,
Очі – це музика, очі - пісні,
Очі - це зорі, очі – це небо,
В них ми згоряємо, мов у вогні.
Вони і губи зводять в поцілунку,
І меркне світ, лишається любов.
П’янить кохання вищого гатунку,
А очі його просять знов і знов.
Пр.
Люби мене так просять її очі,
Тебе люблю у погляді його…
Не тільки вдень, частенько серед ночі,
Читаєш погляд милого свого.
Пр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697296
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 29.10.2016
Время больше не капает – вынесли со штативами.
Серо-белый халат отчитался кому-то: «Всё…»
Как же всё?... –
вот, октябрь расписался в окне курсивом и,
я же слышу, каталка по холлу скрипит новьём…
Просто холодно…
холодно верить, любить, надеяться.
Значит, время признаться – «Устала…» – пустой рукой?...
…и уже сбились в клин все мои ветряные мельницы,
отлетая в растопку…
…согреть для меня покой…
(конкурсное)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697293
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 29.10.2016
Я повернусь, не плачте, мамо!
Обов'язково повернусь!
В осіннім небі журавлями
Безсоння Вашого торкнусь.
В зимовій тиші до порогу
Снігами спрагло припаду,
Молитимусь за Вас до Бога,
Щоб Він відвів від Вас біду.
Вернуся гомоном весняним,
Струмком до серця потечу —
Воно боліти перестане.
А Ви...запалите свічу...
Я повернусь, не плачте, мамо,
Віддайте літечку сльозу —
Нехай воно понад полями
Відсвітить по мені грозу...
Я повернусь... Я поруч з Вами,
Я буду жити у душі.
Я — попід Вашими ногами
Росою вкриті спориші,
Я —сонця промінь на світанні,
Кульбаби сивина в траві,
Холодні вранішні тумани
І трелі рідних солов'їв...
Я повернусь. Не плачте, мамо.
Торкнуся вітром верховіть,
Умию ріднокрай дощами...
А Ви... за мене доживіть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697411
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 29.10.2016
Ця осінь прощалась. Та тлів ще придуманий світ,
Туливсь до бруківок червоно-багряним лататтям.
Оголений клен сиротів біля наших воріт,
Мов жертва нещадного вітру у час розіп’яття.
Отам поміж віт позостались образа і біль.
Яким ще богам знадобилась обідрана жертва?
В придуманім світі лишилась лиш
слів твоїх сіль…
Й довірлива пам’ять дощами ніяк не зітерта.
У місячнім сяйві, мов в докорі, зчулиться клен.
Як той пересмішник, пограється вітер з гілками.
Придумаю світ, де відлунить у сто раз рефрен:
«Тебе там не буде...» –
шукатимеш мене роками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696920
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 26.10.2016
Когда уходят корабли,
Пустеет пристань расставаний...
Свои пароли - у любви...
Свои секреты - ожиданий...
Замысловатость - кратких снов...
И - многозначность расстояний...
Такая нежность - в звуках слов...
Такая сила - испытаний...
Неутолимая - печаль...
Она одна смежает веки...
Совсем не радует Грааль,
Когда прощание - навеки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696903
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 26.10.2016
Я старые люблю календари,
Где каждый раз, срывая по листочку,
Наш папа очень трепетно дарил
Пришедший день своим любимым дочкам.
Я помню утро, бритвенный прибор
И запахи его одеколона,
На окнах - белый кружевной узор
И помоложе был Сильвестр Сталлоне...
Перед глазами - снежная зима -
Никто не проклинал такие зимы...
И папа молодой... Ты помнишь, мам,
Конечно, помнишь, он такой красивый...
И телевизор посреди зимы
Купил он тоже самый-самый первый -
Смотрели и так радовались мы,
"Берёзка-115", чёрно-белый...
Всё! В прошлое я больше - ни ногой!
Попробую забыть всё мал-по-малу -
Там папа мой остался молодой,
Ну, а потом... Потом его не стало...
И так я слишком часто уношу
Все мысли в то далёкое былое...
В который раз у Бога я прошу:
"О, Господи, оставь его в покое..."
В моём столе уже за много лет
Лежат календари, храня и пряча,
Но даже в них мне не найти ответ -
Могло ли быть хоть что-нибудь иначе...
И привыкаю вглядываться в даль,
Отбросив даже то, что под ногами,
Но замечаю: в прошлое, туда
Я возвращаюсь новыми стихами...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696845
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 26.10.2016
Між золотих відтінків листопаду
Зелених днів загублені сліди...
Спадає осінь в сонне царство саду
Краплинами небесної води.
Стоїть над світом неймовірна тиша,
Її накрила Вічності блакить...
Усі печалі осінь заколише,
Постелить м"ягко, а зима - приспить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696816
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 26.10.2016
Посивіли давно, посивіли матусині коси,
У очах зупинилась, неначе заснула печаль.
З чорним кольором хустка, давно її матінка носить
І глибокі морщини, неначе життєвий причал.
Зранку сиву косу заплітає матуся на лавці,
Виглядає в вікно чи провідати зранку не йдуть.
Зазвучав патефон, знову голка шкребе по платівці,
Листопаду ще тиждень і листя усі опадуть.
І настане зима, біла-біла, як мами волосся,
Лише будуть виднітись на білому свіжі сліди.
Патефон захрипить, невідомий співак заголосить,
На хвилину розгонить зимові страшні холоди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696781
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 26.10.2016
Я бачу дощ, що падає з небес!
Я чую вітер, що шумить, як хвилі!..
А час летить, немов швидкий експрес,
І все ніяк не досягає цілі...
Ловлю гаряче листя на льоту,
Але воно не обпікає руки...
Так можна перекреслити мету,
Не маючи обмеження розлуки.
Тому сьогодні просто зупинюсь,
Зроблю свій вибір я на користь тиші.
У храмі Сонця мовчки помолюсь,
Знайду слова у серці - наймудріші!
Цей дивний день, один із тисяч днів!
Осінній сум, який межі не має...
І мокрий сад у золоті вогнів,
Як все на світі - тихо догоряє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696725
дата надходження 25.10.2016
дата закладки 26.10.2016
Я тебе роздягну
безпардонно, нахабно і грубо,
Оближу язиком,
і вдихну неземний аромат...
На тобі затанцюють
мої, такі жадібні, губи,
В напівтемряві ночі,
у спокої тихих кімнат.
Тільки ти... тільки я...
І безмежна у рухах свобода...
Я забуду усю
сотню тисяч журнальних порад...
Куштувати тебе —
то така неземна насолода,
Мій гіркий і солодкий...
маленький грішок — шоколад...
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696852
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 26.10.2016
Було літо. Були баюри…
Ми босоніж брели удвох,
Вдалині рушники фігури,
Розвівалися між тривог.
Відгриміло… Побігли хмари.
Засіяла веселка враз.
Лише вітер за громом марив
І пориви нам слав весь час.
Твоє біле волосся змокло,
Вітер ледве сушив косу,
Сонце в хмарах немов замовкло,
Не збирало з трави росу.
Йшли, та й годі. Буяло літо…
Цвів солодко рясний жасмин,
І краплини з дерев крізь сито,
Умивали лице рослин.
Ми по теплих брели баюрах,
Йшли й не чули намоклих ніг.
Лиш виднілась вдалі фігура,
Вітер також потроху стих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696586
дата надходження 25.10.2016
дата закладки 25.10.2016
Дякую Оленці Вишневській
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696378
Просто дощ за вікном...просто осінь бринить
На обірваних вже павутинках...
І римується з сумом оця дощомить,
Застигає в графічних картинках.
Просто дощ за вікном...І в душі, чомусь, дощ
Тихо грає мінорні мотиви.
І дзеркалить калюжно бруківку у площ
Ця осіння замислена злива.
Просто дощ за вікном... Силуети людей
Розпливлись у хвостатих краплинах...
І танцюють думки, як в театрі тіней,
На старих чорно-білих світлинах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696525
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 25.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.10.2016
Это было бы очень просто,
Чтоб однажды, в сырую осень
На секундочку - к тебе в гости,
Если сам... и давно... и вовсе...
Не забыла свою привычку,
Как всегда, прихвачу на ужин
Горький чай и "прости"... в кавычках -
Мне ведь больше никто не нужен...
Разожгу твой камин умело,
Ты вино горячее... помнишь...
Вот пришла... ну очень болело -
Уничтожила свою скромность...
Принимаю твоё молчанье -
Знаю, это смешно и дико:
В незакрытую дверь... с вещами,
Шоколада горького плиткой...
Я оставила слёзы дома,
Зная точно - твой дом бумажный...
Я спросила твоих знакомых,
Ну, а, впрочем, уже не важно...
Я же видела: дождик срочно
Навсегда распрощался с небом...
Я ругала себя... и очень -
Хорошо, что ты дома не был...
Так давно я тобой болею,
Как простудой без Афлубина...
И, в который раз, не жалею,
Что мне холодно у камина...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696439
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 24.10.2016
[i]просто дощ за вікном) [/i]
Я скучила. Крапка. Все просто. Ні менше. Ні більше.
Промокли до нитки, без тебе написані, вірші.
І я, мов наївне дівчисько, /наосліп/ повсюди [b][/b]
Шукаю тебе, а натомість - чужі мені люди.
Натомість дощі зазирають в оголені вікна
Моєї кімнати /душі/. Та найгірше: я звикла
До холоду, й мовчки плетусь під дощі манівцями -
У них розчиняюсь, неначе мене олівцями
Пунктиром поклали на аркуш. Ні менше. Ні більше.
У мене без тебе в печалі народжені вірші.
Я скучила. Крапка. Все просто. Чужі мені люди.
І влучно /навиліт/, прострілені тишею, груди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696378
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 24.10.2016
Пищали стомлено покришки,
«Тойота» бігла по снігу,
Неначе дим злітав до вишки,
Тепло виходило в трубу,
А вітер дув оскаженіло,
Сніг посірів від темних хмар,
Було під вечір – сутеніло,
Лиш в далині світивсь ліхтар.
Збирались птахи до ночівлі,
Ховались у густих кущах,
Та вітер з сірої покрівлі,
Гудів трамбоном по полях.
А колія мовчала вперто,
Водій «баранкою» крутив,
Вітер хотів сніги протерти,
Немов над полем завинив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696136
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 23.10.2016
Тебе зустріла я в житах,
В спекотні дні посеред поля.
Навстріч летів мені, мов птах,
Немов твоя була я доля.
Таким легким був і веселим
І пахнув димом й споришем.
Гойдав жита поперед мене,
Ховавсь позаду за кущем.
Так ніжно цілував волосся
І обіймав дівочий стан.
Хустинка впала на колосся,
Коли ледь-ледь торкнув вуста.
Шептав осиковим тремтінням
Найпотаємніші слова.
Якимось неземним велінням
Я стала мавка польова.
Провів мене аж до порога,
Зайти у хату не посмів.
Утримать вольного незмога –
Ані присяг, ні клятв, ні слів.
Був ніжним і несамовитим,
Сміливим, бажаним, моїм…
Мого то краю любий ВІТЕР,
Потік невичерпаних рим…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695709
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 23.10.2016
Куди, красо оманлива, осіння,
Зникаєш надто швидко повсякдень?
Який мольфар в час свого повеління
Посмів тебе позбавити натхнень?
Куди щедроти ясних днів поділа,
Куди пливеш, сягнувши всіх вершин
Краси своєї ? Тлінна і відцвіла
Летиш зів’ялим листям в часоплин.
Де покровителі краси твоєї ?
На що зрадливці очі відвели?
Як плаче мудрість старості своєї,
Вони вже іншим возвели хвали.
Оплакувать дощем – то марна справа,
Як горювать від зболених образ.
Час не лікує втрат. Твоя відправа –
Зима, що скорить нас усіх не раз.
В лісах оголених красу шукаю,
Мов з вічних зір вичитую знання,
Серед одвічних істин я блукаю,
Та вічна не краса й не надбання.
У бляклості й понурості вся мудрість,
Із золота вчорашнього - гниття.
Як сенс майбуття людського, як сутність –
Це з «праху в прах» - зі смерті у життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696221
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 23.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.10.2016
Я тебе ніяк не розкохаю...
Рву із серця, із життя, з душі...
А ти знову й знову проростаєш,
Як ростуть весняні спориші.
А ти знов приходиш в мою думку,
Коли я втрачаю спокій-сон,
Дістаю всі спогади із клунків,
І ридаю з вітром в унісон...
І чому, навіщо і для чого
Я себе вбиваю день за днем?..
Десь згубились пройдені дороги
Вибитим у бурю вітражем,
Розгубились кольорові скельця,
Втрачено минулого сюжет...
Там було моє розбите серце
Чи покрите шрамами твоє?
Хто зна...вже ніхто не відгадає...
Може тільки я в зимовий час
Намалюю знов на небокраї
Дві химерні тіні...тобто нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695868
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 21.10.2016
А знаєш, учора гриміло в нас...знов...
І вечір жбурляв у шибки хмаровиння...
А я все складала уламки розмов,
Зчищаючи з них загрубіле лушпиння...
Ревіло і бликало в пащі вітрів,
І так гоготало, як полум'я в пеклі...
Я знаю, ти поруч би бути хотів...
Та швидко захмарилось... ще швидше смеркло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695551
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 20.10.2016
Щоб ти жив у епоху змін.
Китайське прокляття
А я живу в епоху вічних змін
З часів іще, напевне, Мономаха –
Наврочив хтось. І меле час не млин –
Століття йдуть приречено на плаху,
А я живу, як проклята. Живу,
Хоча Великий льох давно розрили,
Привласнивши козацьку булаву,
Наклавши диби, аж напнулись жили.
Та я живу на зло епосі змін.
Її переживу хоч на годину,
Допоки перемеле часу млин
Мою біду на білу хмарку пилу.
І спрагло волю питиме Дніпро,
Наповнюючи вічним щастям вени.
І сходитиме сіяне добро
Новим життям, як пагоном зеленим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695487
дата надходження 19.10.2016
дата закладки 19.10.2016
Мені більше нічого не треба,
Тільки б спокою-миру у хаті,
Де молитви прядуться до неба
І всі щирі, душею багаті!
Мені більше не треба нічого,
Лиш добра би для кожного дому,
Краплю щастя і хлібця святого
Й залатати весь біль і утому!
Мені більше нічого не треба...
Щось хотілося - дещо збулося...
Тільки б усмішку мирного неба
І тепло золотого колосся!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695204
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 18.10.2016
[i][b][color="#000dff"]Без права на будь яку помилку вижити,
В тумані осінньому істину віднайти
Хто поможе?
Пробачити вміти кривдникам, дальше йти,
По силі...нехай тернистий шлях до мети,
Дай , нам Боже.
А дрібний дощик плаче, плаче, плаче,
Тому, що осінь вже, давно не літо.
Усе, що побудоване з пробачень
Міцнішає і буде жити, жити...
Прив"язані ми до обов"язку - віримо,
Якщо є шляхи до розв"язку - вміємо,
Відшукаєм.
Наплачеться осінь, сонечко вигляне.
Я тихо прошепочу:"віриш, усе мине".
Ми ж це знаєм.
А поки дощик плаче, плаче, плаче,
В молитві ми звертаємось до Бога.
Святі ж міста збудовані з пробачень.
Там тільки Ангели...і ні одного злого.[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695102
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 18.10.2016
Мені більше нічого не треба,
Тільки б спокою-миру у хаті,
Де молитви прядуться до неба
І всі щирі, душею багаті!
Мені більше не треба нічого,
Лиш добра би для кожного дому,
Краплю щастя і хлібця святого
Й залатати весь біль і утому!
Мені більше нічого не треба...
Щось хотілося - дещо збулося...
Тільки б усмішку мирного неба
І тепло золотого колосся!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695204
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 18.10.2016
місто пусте. перелітними сталися вулиці.
сонні будинки дахами розгублено туляться.
дні добігають так швидко до ночі бемолями
/між парасолями/
більше чомусь не літається – в’ється туманами.
брязкають хворі думки щохвилинно кайданами.
тягнуться будні в дорогу хитку кілометрами,
/мокрими светрами,/
кашлем і ліками… чайним теплом.. мандаринами…
я вже й не пів, тут від мене зосталась третина. ми
досі з тобою самотні – заручники осені,
/ніби спустошені/.
ти мої сни перев’язуєш натще долонями.
душиш і душиш байдужістю. ночі безсонними
звуться. вагітнієш втечею з кожною дниною.
/я ж бо – дитиною…/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694928
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 18.10.2016
І знову блукають дощі у моїм Закрайсвітті,
Збиваються в купу чи просто вервечкою йдуть
Туди, де, напевно думки спочивають невмиті...
А може, вони просто втратили сонячну суть?
Клубочаться хмари димами старезної люльки,
Яку палить Всесвіт, поринувши в мудрість віків.
Йому, час від часу, нагадує сива зозулька,
Що він ще не все відлюбив, відстраждав, відхотів.
Земля вже всотала у себе водиці по вінця,
Уже обважніла і хлюпає тихо з-під ніг.
І дихати важко промоклій маленькій пір'їнці,
Дощем розіп'ятій за ним же придуманий гріх...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695053
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 17.10.2016
Осіння тиша. Синій дощ і ми…
Обіч дороги склякли мокрі клени.
Не треба слів, хай дощ про нас шумить.
Присядь, коханий, ближче біля мене.
Візьми за руку, нині я без крил.
Як осінь справжня… Хоча що між нами?
Шляхи несходжені на сотні миль,
І ночі зшептані не нашими йменами.
Між нами час ловив не нашу мить,
І квіти не мої, не ти… так треба.
Не нашим щастям в серці защемить,
І сьома вись не нашого крайнеба.
Між нами осінь і цей синій дощ,
І наші руки літом полонені.
І наше «ми» серед чужинських площ,
А ще, напевно, наші мокрі клени…
[i]продовження [/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791994
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694800
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 16.10.2016
Так шукала душі окрас....
Їй би тільки у тишу вбратись,
Розгойдати безликий час
І безтямно знов закохатись.
Так хотіла доріг без меж -
На край світу все поривалась...
Світ носила в собі і теж
В танку з мрією запліталась.
Пролітала у снах повз біль...
Вся крізь нього повільно дерлась.
Осідала кристалом сіль -
В колір сірий душа затерлась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694696
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 16.10.2016
Отак зірки
Розходяться по швах…
Отак підошви терпнуть від магнітів
Двох полюсів, що прагнуть по ночах
Тебе роздерти
на кавалки світу.
Отак пече
На ранах деревій,
Притулений запізно та невчасно.
А хтось притрусить на порозі сіль,
І ти вмикаєш
коридори щастя.
І плутаєш одежі,
Імена...
І відпускаєш те, що не повинна.
Отак чекають сонця племена
Опівнічних широт…
наливка винна
Лікує твою паморозь…
А втім,
Це плавний перехід до стану миші.
… розсипатись на атоми… потім
Кохатись, як вітри,
в сакральній тиші
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694712
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 16.10.2016
Скільки ще терпіти,
Допоки мовчати?..
За що гинуть діти,
Терплять онучата?
Вже достатньо крові,
Сліз-ридань доволі!
Хай шляхи тернові
І надії кволі -
Ми ж бо сильні духом
І відважні серцем,
Маєм гостре вухо
І характер з перцем!
Розійдіться, хмари,
Розступіться, гори -
Знищимо примари
Рабської покори!
Об'єднаймось, браття,
У міцну родину,
Хай кує завзяття
Істину єдину!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694758
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 16.10.2016
Цілую. Обнімаю і горну,
До свого серця
Мою ніжну долю.
Між цвітом вишень,
У нічнім саду,
Палке кохання наше
З головою.
Я п’ю росу
З чарівних губ твоїх
Із мокрих вій
Рясного зорепаду.
Затримаю я погляд
дорогий,
Щоб хоч ще мить
Побути із тобою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694627
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 16.10.2016
На нитках павутин, що розвісила осінь між віти,
Грає дощ, як на струнах, перестуком холодних краплин.
Час, заслухавшись грою, у мінорному диханні вітру
Просіває хвилини через сито далеких хмарин.
Край стрімких ручаїв легіт листя збирає у жмені,
Підіймаючи з трав горобини багряну вуаль.
Гасить вечір вогні у лампадах запалених кленів
Там, де з осінню знов обнялась невимовна печаль.
Увібрали й мій сум ці прощальні осінні етюди…
Що привиділось в снах, відпускаю у безмір усе,
Залишивши собі вогник той, що зі мною повсюди,
І той подих небес, що мою парасольку несе.
Ці померклі світи вже пливуть дощовою водою,
Ледь тамуючи голос свого тихого серцебиття.
Відлетять, щоби знов відродитись дзвінкою весною
У цвітінні садів, у буянні нового життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694589
дата надходження 15.10.2016
дата закладки 16.10.2016
Некоронований король
Не королеві кинув перли,
Маєтки серця і душі.
Забуту в Господі юдоль,
Пізнали очі і завмерли
Слова, що впали у вірші
Молитвою; закляття теж
Некороновану пригорне, -
Закоханому й пекло - рай.
Скотилось сяйво із-за веж
Таке сліпучо-ілюзорне, -
Сріблястих крапель водограй.
Вмивались трави у росі,
Спліталися на оксамиті
Некороновані серця.
Згубились руки у косі,
В долонях заблукали миті -
І ні початку, ні кінця
Отій мелодії злиття,
Де не король, не королева
Нам привілеї роздають.
Дарують солодко життя, -
Росточки зламаного древа
Весною з осені зростуть.
14.10.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694584
дата надходження 15.10.2016
дата закладки 16.10.2016
Землю покривають найдорожчі шати,
Золото, багрянці, срібло і парча!
На Покрову завжди - неповторне свято!
Серце в благодаті, в спокої душа!
Квітами милує осінь величава,
Айстри, хризантеми - втіха для очей!..
Хай оберігає Матінка ласкава
Від усіх напастей і від злих людей!
Всім бажаю - сонця, світла і любові!
Радості, здоров"я, миру і добра!
Щоб земля розквітла в Божому Покрові,
Й з вірою надія світ цей зберегла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694413
дата надходження 15.10.2016
дата закладки 16.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.10.2016
Зупини мене.
Я палитиму всі мости.
Всі мости – стежки, що ведуть на твої планети.
Тільки в скронях пульсує хвилею –“ відпусти!”
Тільки в грудях палає полум”ям –
“де ти?.. де ти?!”
Тільки вітер півночі
Вихор отой несе.
Як цей біль пройти? як надалі з цим болем житиму?
А тепер – усе!.. покотилось снігами все…
Зупини мене,
коли надто тебе любитиму…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694319
дата надходження 14.10.2016
дата закладки 15.10.2016
Іду по стежинці, ступаю,
Мурличу романси під ніс.
Неначе тебе зустрічаю,
Неначе збираємось в ліс.
Тоді, пам’ятаєш, ми двоє ,
Де сосна крислата росла,
Зустрілись очима з тобою,
Горнув я тебе до плеча.
При зорях співали про долю,
Здавалось замовк соловей,
Як добре було під сосною
І бризнули сльози з очей…
Іду по стежинці, ступаю,
Мурличу романси під ніс.
Неначе тебе зустрічаю,
Неначе збираємось в ліс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694388
дата надходження 15.10.2016
дата закладки 15.10.2016
Твій теплий голос колисає смуток.
Нехай засне навік і відійде,
Луною в ніч осінню упаде,
Твій голос - золотого листя жмуток.
Для полинових днів гірких - спочинок,
Багряних снів змережена печаль.
Душі відлуння в роздумах з проваль
У пам"яті, де час - потік піщинок.
Тридцята осінь, чи двохсота?.. вкотре,
Заколисай невіри сивину.
Гадаєш спину з остраху зігну,
Гадаєш, доля більше не пригорне?
Пригорне, - попелище зродить колос.
Твоя сльоза, очищенням до ніг
Впаде, а лихо - сміттям - за поріг...
Молитвою летить твій теплий голос.
13.10.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694302
дата надходження 14.10.2016
дата закладки 15.10.2016
Я був в раю, так, чисто випадково,
Вдалося повернутися назад.
На дверях бачив у Петра підкову
І пишний сад, який там, люди, сад!
Там грають арфи, триголосять птахи,
Дитячий хор виспівує псалми,
Там всі живі, там не буває прахів,
Там вічне сонце і немає тьми.
Там рівні всі, між них любов панує,
Ніколи не змовкають солов’ї,
Там кожен з них лише любов дарує,
Там солов’ї єдині із землі.
Та все ж таки схотілося додому,
Бо пригадались біди і війна.
Там не прожити грішнику самому,
І знаєте: - У нас самих вина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694386
дата надходження 15.10.2016
дата закладки 15.10.2016
Дощ - розбишака, дощ - хуліган
Десь розгубив свої ноти
І обіймає вербицю за стан,
Листя торка позолоту.
Краплі дрібненькі збирає в туман,
Мрячить і сіється з неба,
І запрягає вітри в шарабан,
В коси сплітаючи стебла.
Зрошує сріблом засіяний лан
І горобцям мочить свитки,
Ковдрою снів накриває лиман,
Хмари попрявши на нитки.
Це розбишака? Це хуліган
Пестить березові коси?
Просто у нього таємний роман —
Він закохався у Осінь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694342
дата надходження 14.10.2016
дата закладки 15.10.2016
Через роки, що огортав туман,
Прийшов я в сад, що акурат цвіте,
Враз соловей… Я знову забажав,
Вернути хоч на ніч ОТЕ святе…
Згоряли ми під співи солов’я,
А він тоді неначебто ридав,
Цвіла садками матінка земля,
А я кохав, я так тебе кохав.
Я знову прагну в наш ОТОЙ вогонь,
Згоріти б раз, навічно, без жалю.
Губами впитись в пахощі долонь,
Бо я люблю, як я тебе люблю!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693866
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 12.10.2016
Ти плакав, збираючи крихти
розлук.
Спіралі міняючи дивних
сполук.
Такі невловимо-легкі,
Майнули за вітром віки.
Ти плакав, косивши бадилля
сухе.
Зів"ялі пелюстки минуле
лихе
Ховали в пожовклий спориш,
Таємні стежини...облиш.
Ти плакав, закинувши душу,
мені,
Спаплюжену, згублену вкотре,
чи ні?
Молились затерплі вуста, -
Писали у вічність листа.
Ти плакав, чорнило прозоре,
як скло.
На сині скрижалі так дивно
лягло.
Шукаю століттями ключ -
Відкрийся, нарешті, не муч.
Ти плакав, сміялись глумливо
Усі,
Коли ти повторював дивне: Сім-Сім...
Не скарби манили - мине.
Розлуки ховали...мене.
11.10.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693836
дата надходження 11.10.2016
дата закладки 12.10.2016
Поверни мої втрачені весни
І відсотки за них поверни,
Я широким бродитиму плесом,
Відчуваючи подих весни...
А іще - поверни мені літо,
Там (з відсотками!) буде жара,
Не гулятиме з півночі вітер,
Поверни, бо давно вже пора...
Я до осені, хоч і без тебе
Підійду в оксамитах-шовках.
Бо відсотки високі! Їх треба
Дуже міцно тримати в руках...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693814
дата надходження 11.10.2016
дата закладки 12.10.2016
Стискаючи руки, прикличеш всю волю.
І знов її втратиш в обіймах недолі.
І як стає смішно, так гірко і слізно,
Бо час не вернути, він втрачений, пізно.
Та все ж не здаєшся і знову до крові,
В невидимі стіни, бо граючи ролі,
Чужі і не вдалі, збиватимеш руки...
Невдачі і підлість, як чорнії круки-
У танці шаленім, кружлятимуть в небі...
Впадеш на коліна, шепочеш не треба.
Все буде, як завжди і звичні вже ролі,
І тільки лиш руки забиті до крові...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693861
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 12.10.2016
Блукає осінь Ірпенем
В пожухлих травах,
Тумани змішує з дощем,
Немов приправи.
Розводить тишу перестук
Коліс і колій,
А ще грози далекий звук
І вітер в полі.
Блукає осінь Ірпенем
В опалім листі,
В терпких жаринах хризантем,
В роси намисті.
Ховає душі ліхтарів
У морок ночі,
І силуети у вікні —
Як поторочі.
В калюжі хмари і зірки
Спивають вічність,
Сідає мжичка на гілки —
То нелогічність?
Листок багряний, як тотем,
Упав на коси...
Блукає осінь Ірпенем,
Самотня осінь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693999
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 12.10.2016
Вона сиділа, голову схиливши,
Без руху і без познаків життя,
Немов статуя, каменем зробившись,
Без болю, без турбот, без почуття.
Десь поплило життя у потойбіччя,
Забрало силу зітканих надій,
Зозуля накувала протиріччя,
Не те чекала в старості своїй.
Помало сонце котиться на захід,
Заграва догоряє в небесах
І кожний день ввижається мов знахід
Життя свого, залишеного в снах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693584
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 11.10.2016
Знову сіється дощ і змиває останні сліди,
По-осінньому сумно стрибають краплини в калюжах.
Нікуди не спішу, мене клени просили сюди.
В цій живій галереї причаївся світ небайдужих.
В цьому світі краси мене осінь дощем обійма,
І магічно виймає з душі найчутливіші ноти.
Серед люду й машин - в цьому світі мене вже нема.
Може, я оцей дощ? Так, цей дощ відчуваю на дотик.
Відчуваю листок, іще мить й полетить у світи.
В реверансі прощальнім для когось він буде прекрасним.
А той хтось – це поет, що не зможе байдуже пройти,
І у вірші навіки це танго осіннє не згасне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692881
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 07.10.2016
Грибні дощі пройшли негадано для нас,
Щоб відродить з міцелію відмерле.
І похапцем, немовби у останній раз,
В земних коморах дозрівали зерна.
Ліси на вилицях вже листя зіскубли,
До ніг дерев ладнали їх покровом,
Незвідане щось визирало з-під імли
Та вабило зануритись в діброви.
І терпла, певно, в теплім леготі трава,
Як вгору пробивалися грибочки.
Кивала скрушно тільки липа вікова.
Красою осінь милувалась мовчки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692805
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 06.10.2016
В вечернем небе звезда
Для нас так ярко светила!
Тебя я знала всегда,
Но лишь немножко забыла...
Танцует вальс листопад,
И шорох листьев, как песня!
И нет дороги назад,
Мы, взявшись за руки вместе
Дорогой жизни идем.
Печали ветром уносит...
О! Как прекрасно вдвоем
Встречать волшебную осень!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692684
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 06.10.2016
Грає у бокалі молоде вино,
Солодом лоскоче губи діду,
Смак тепер такий, як був давно,
Коли поцілунком пообідав.
Пригадало смак отой вино
І залоскотали знову губи,
Як же вперше це було давно,
Пригадати знову серцю любо.
Грає у бокалі молоде вино,
Солодом лоскоче губи діду
І життя біжить, немов кіно,
Та обіду не лишилося сліду.
Виграють коралі у вині,
Що на шиї ти тоді носила
І здається це було у сні,
Та забути все-таки не сила.
Що ж ти робиш, молоде вино?
Пам'ять знову з давнини вертаєш…
Це ж було уже давним-давно,
Ти ж моє життя назад гортаєш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692713
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 06.10.2016
Зорі спадають, створюють казку,
Ти – моя мука, ти – моя ласка.
Сни набігають, ніжні, пророчі,
Світяться зорі, мов твої очі.
Приспів:
Моя царівно, зіронько ясна,
В житті моєму з’явилась вчасно.
Тебе люблю я, як зорі небо,
Кожну хвилину, лечу до тебе.
Очі, як небо, біле волосся,
Щоб в нашій долі щастя збулося.
Ти залишайся завжди собою,
Як мені добре, доле з тобою.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692712
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 06.10.2016
Вдихати...вдихати поволі
Нестримного вітру потоки.
Образи розчиняться, може,
І згинуть.
У снах і у витівках долі
Майнуть, озираючись, роки
І знову погрози вороже
Закинуть.
Тікати, тікати, бо знову
Періщать дощем без упину
Зловісні і заздрісні хмари
Без ліку.
За медом я чую обмову
І стріли направлені в спину.
Як важко уникнути кари...
Одвіку,
Замучена власним безсиллям,
Шукаю відьомськії лахи, -
На рунах не вказані дати
Спасіння.
Хизуєшся вкотре похміллям,
Мені залишаючи страхи,
А може не час розкидати
Каміння?
Вдихати...вдихати, без кисню -
Вже й водень не водень - дейтерій.
Смолою заліплено очі
Порожні.
Затягуєш немічно пісню,
З обряду пекельних містерій.
Гаптуєш видіння щоночі
Безбожні?
Вдихати...вдихати.
05.09.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692640
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 05.10.2016
Треба ж було зразу закохатись,
А тепер збиратись у світи.
Як мені не хочеться прощатись,
Як мені не хочеться іти…
Синьоока Мавко із Полісся,
Чарівнице, доленько моя,
Щоб кохання вогник наш зберігся,
Залишу тобі я солов’я.
Приспів:
Сад не встигне відцвісти травневий,
Через відстань соколом здіймусь,
Ти під вечір в сад виходь вишневий,
Я до тебе скоро повернусь.
Розглядав я вечором заграви,
Кожну мить в розлуці рахував,
Ми підемо у високі трави,
Я тобі всього ще не сказав.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692569
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 05.10.2016
Экспромт
Обычный серый день рождает серый вечер.
Свидетелем - свеча: и плачет,и коптит...
Набросив грусти шаль(прозрачную)на плечи,
Мелодия дождя восьмушками звенит...
Лирический мотив созвучен настроению...
Прощальное тепло за облаком летит...
Мне кажется,что миг(счастливый) - провидение...
Его бы - удержать,прочувствовать,вкусить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692662
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 05.10.2016
Не думай обо мне - никто тебя не просит...
Не помни про меня - в рябиновые дни...
Карминовую гроздь под ноги ветер бросит...
Несладкая она в предчувствии зимы...
Не думай обо мне - никто тебя не просит...
Растерзана душа,как жёлто-красный лист...
Ажурный трафарет раскрашивает Осень...
Не смей и окликать...На зов - не обернусь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692565
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 05.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.10.2016
Ось і стала чужа, в свою осінь мене не впустив.
Залишив лиш на згадку шматочок вчорашнього літа.
На моїх берегах буйним вітром чи сном погостив,
Пригорнув мої трави, й забрав в мене майже півсвіту.
Я у осінь наосліп із червоними маками йду,
Бо на тих берегах бродять привиди мертвого щастя.
І ті маки горну, не згублю пелюстки на ходу -
Так прочанин несе свою душу на перше причастя.
Знову ніч застаю в безнадійнім полоні думок,
Ранок жовтнем самотнім безглуздо мене зустрічає.
Налетів буйний вітер – кружляв з пелюстками танок.
Я віднині одна. В мене й мого півсвіту немає…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692262
дата надходження 03.10.2016
дата закладки 05.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.10.2016
Ось і стала чужа, в свою осінь мене не впустив.
Залишив лиш на згадку шматочок вчорашнього літа.
На моїх берегах буйним вітром чи сном погостив,
Пригорнув мої трави, й забрав в мене майже півсвіту.
Я у осінь наосліп із червоними маками йду,
Бо на тих берегах бродять привиди мертвого щастя.
І ті маки горну, не згублю пелюстки на ходу -
Так прочанин несе свою душу на перше причастя.
Знову ніч застаю в безнадійнім полоні думок,
Ранок жовтнем самотнім безглуздо мене зустрічає.
Налетів буйний вітер – кружляв з пелюстками танок.
Я віднині одна. В мене й мого півсвіту немає…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692262
дата надходження 03.10.2016
дата закладки 05.10.2016
[youtube]https://youtu.be/-Q0cUXeJ_q0[/youtube]
[i][b][color="#6f0f9c"]
А музика завжди живе зі мною,
коли є тепло, і коли - дощі...
Вона огорне серце пеленою
і захистить від смутку і плачів.
Розсипеться в душі чудним намистом,
таким жаданим чимось, дорогим,
немов для віття - необхідним листом,
щоб дихати змогла отут я ним.[/color][/b]
04.10.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692432
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 05.10.2016
Кола розходяться
витончено… повільно…
Від середини - до берега, і тоді
котяться в трави… і далі, повз божевільню…
Я ж залишаюсь
в холодній, як лід, воді
Контуром синім
пастельних нічних туманів,
маревом срібним, обрієм без берегів…
Просто мішенню, де погляди ку-клус -кланів
спалять у темряві,
зрештою… знаєш, снів
Мало… так мало
на цій водяній поверхні,
де колонтитулом впоперек і поздовж
кола розходяться – ширше… терпкі, нестерпні!
Повз моє серце…
повз цю божевільню… повз…
…хвилю ловитимуть
жадібно лис і миша,
вовк, росомаха і ящірка в рік бика.
….знаєш, потІм, по всьому, наступить тиша.
котиться в трави
вогненні моя Ріка……………………………
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692452
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 04.10.2016
Не підпливай до берега мого,
Хай білий корабель несуть вітрила...
І, ради Бога! не питай - Чого?!.-
Не знаю я, чому я розлюбила...
Мабуть, повіяв вітер в інший бік,
І не туди мене понесла хвиля.
Чи дням моїм новий почався лік,
Чи вже настала ера божевілля?..
Хто може пояснити - звідкіля?..
Любов приходить... і куди зникає?
З тих пір, як стало небо і земля,
На це питання розсуду немає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692249
дата надходження 03.10.2016
дата закладки 04.10.2016
Чи варто повертатися назад?
Те, що було - вже більш його не буде!..
Не знати, чи хто буде тому рад?
Бо все минає - й змінюються люди...
На краще чи на гірше? А хто зна?.
Чи недаремно доля розлучила?
... Та час від часу спогад вирина,
І сильний вітер напина вітрила!
І я лечу у царство своїх мрій,
Піднявши руки, наче білі крила!
У райський сад ілюзій і надій,
В той час, в той світ - де я тебе любила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692461
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 04.10.2016
[i][b][color="#d500ff"]І не знаю чи так, чи ні,
Бо багато вже пережито...
Мудра доле, скажи мені-
Це вже осінь, чи все ще літо?
Знов так гарно цвіте дурман,
Вечір в ніжності потопає...
Буде осінь, тоді - зима,
Бо ж по іншому не буває.
Та не знаю чи так, чи ні,
І де відповіді шукати,
І за що це одній мені
Жити мріями і чекати?
Десь на відстані, ти, дзвінка,
А думки попід неба дахом
Летять, доля у них така
І не знають , сердешні, страху.
Я ж гадаю чи так, чи ні,
Павутинням всі запитання.
Світи зіронькою в вікні,
Теплим сонечком, ясним зрання.
Хай чарує п"янкий дурман,
Осінь, літній, дарує вечір...
Чомусь плачу...одна , сама...
(І слова мабуть недоречні) .
Так чи ні , не мовчи скажи,
Розвій сумніви і ввагання...
Ти ж любити мене навчив
І я досі живу коханням.
[/i][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692422
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 04.10.2016
Ти мене не старайся забути,
Не гортай світлі дні у минуле.
Забуття у віки потонуло,
Не минеш за безпам'ять спокути.
Наші дні забереш у майбутнє
І, мов карму, носитимеш спогад,
Повернути захочеш хоч погляд -
Неможливо забуть незабутнє.
Не старайся : даремно, намарно.
Я в полоні твоїм надприродно,
З цим, що хочеш роби, що завгодно -
Забуття не проходить безкарно.
Ти мене не забудеш ніколи,
І весь світ порівняєш зі мною.
Це прокляття навіки з тобою,
Назавжди, на віки і … відколи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691746
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 03.10.2016
[img]http://ik-music.net/file/%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD_(1).jpg[/img]
Білкою рудою скаче осінь,
Часу гриб ховає у дупло –
Чахне листям день на півдорозі –
Став худим, прозорим, наче скло.
Ліс осінній хворий на сухоти,
Тихо дотліває, мов свіча.
Хрусне гілка: "Хто ти? Чуєш, хто ти?" –
Саван піднімаючи з плеча.
Хижий ворон ніби жде поживи –
Лічить кроки смерті чи зими.
Та пульсує ще проміння жилка,
Пам'ять вириваючи з пітьми…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692050
дата надходження 02.10.2016
дата закладки 03.10.2016
Я іду по стежині до своєї хатини,
Де у вишнях щовечір живуть солов’ї,
Де під посіччю* завжди заплететься ожина,
Де так пишно калина зацвіте на весні.
Завжди біг я додому, де біліла хатина,
Біля тину, де липа медово цвіла,
Де до церкви матуся одягала хустину,
Де весною на берег розливалась ріка.
Де б не був я на світі, та вертаюсь додому,
Бо єдина дорога додому веде…
Поклонитись я можу в своїй хаті святому,
Бо душа моя вічно у цім домі живе.
Посіч*- кущова загорожа від дороги(місцева назва)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691958
дата надходження 02.10.2016
дата закладки 03.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.10.2016
От і зустрілись…
Терпнуть губи… здрастуй!
Послухай, сік березами тече.
В напруженні замруть підземні пласти
до перших
сильних поштовхів… пече!
О, як пече
ця повінь поміж нами,
як огортає паморозь оця!
Послухай, як зникає під ногами
земля, коли
обвуглені серця
йдуть з молотка
за безцінь, чи задарма
в сумнівному мереживі утіх…
І скрапує чорнило так безкарно
на перший сніг………………
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691560
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 30.09.2016
Приручи мене, вовче, та так, як раніше нікому
Не вдавалось. Зима надто близько... Накриє стежки
Білосніжною ковдрою снігу – мені вже додому
Повертати запізно. Не схочеш, тоді на шматки
Роздери моє серце /коли я тобі не потрібна/.
Бо насправді мене вже немає /зотліли й сліди/,
Бо в мені тільки звуки печалі на вірші подібні,
Безіменні пустелі, де в квіти вбирались сади.
Бачу… погляд голодний… Ти зважуєш /справді?/ свій вибір:
Між єством хижака й океаном моїх божевіль.
Чи побачив в мені під прицілом ти звіра? /Не схибив…/
Ефемерних боїв в голові перероджений хміль.
Як заступиш за лінію пульсу, то ввести в оману
Ти себе не дозволь: там вистукує ритм часохід.
Приручи мене, доки я вітром над степом не стану.
Приручи мене, вовче, як війни покличуть на схід…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691621
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 30.09.2016
Синдром хронічної втоми
У осені і у мене,
І стіни в моєму домі
Тоскно-сіро-зелені...
Не радує душу вітер,
Ще теплий, іще грайливий,
Що з листя склада і з літер
Цей вірш...ні, не особливий,
А просто осінній віршик
Про те, що душа сумує,
Про те, що не пише більше,
Чомусь вона не римує...
Синдром хронічної втоми...
А може, моє безсилля...
І стіни мойого дому
Ховають моє безкрилля...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691741
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 30.09.2016
Я б'ю кулаками в невидимі стіни...
Чи ти мене чуєш і досі ще рідний?
А світ наступає, розхитує зміни
І вітер на захід чомусь стає східний...
Не пий мою волю терпким поцілунком.
А стіни все ближче і вищим гатунком...
Наповнюють чашу терпіння сльозами.
Чи ти мене чуєш і що буде з нами?
Я б'ю кулаками в невидимі стіни,
Давно заблукала у часі незгіднім...
І тільки безсилля чомусь є незмінне...
Чи ти мене чуєш? Чи досі ще рідний...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690769
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 29.09.2016
Відіграло кохання дотла нетривкий водевіль,
Безутішній душі дні - нав"язливі гомеопати.
Неживе почуття... Там, де я,там, де ти - ТАМ Є БІЛЬ.
Я втомилася йти. Але як це тобі розказати?
Горстка спогадів... серце - неначе сліпий каганець...
Сплутав мови нам Бог, бо намарили ми Вавілони.
Охолола (любов?), непомітно зійшла нанівець,
Залишилася в жовтні, де вітер оголює крони.
Чи під силу людині знайти у пустелі росу,
Коли туга лунає зі серця щемливим сопрано?
Щастя просто спішило до мене. Прийшло завчасу.
І не чуло, сердешне: :"Спинися! Тобі ще зарано!"
@ Уляна Чернієнко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691518
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 29.09.2016
[b][i]Невже усе поставлено на карту?...
І вітер перемін в лице щосили...
У долі б запитати, чи не варто,
Чому так не буває, як просили?
А коли сонце світить - ніч буває?
І одиноко в натовпі шумному...
Скінчилось небо - вчора ще безкрає.
І хтось вкрав стежку, що веде додому.
Крадеться в душу сіра безпорадність,
Шмага в лице холодний, злючий вітер.
Переплелися разом сум і радість,
І мрії, що не встигли спопеліти.
Невже усе поставлено на карту?...
А вірити у краще?...Може варто?...[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691517
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 29.09.2016
Не вигадуй вже диво-іграшку,
То колись були молоді -
Не зіграємо п'єсу зірвану,
Бачиш - хвилями по воді...
Не втручайся у спокій приспаний,
Бо не стану тією знов,
Ні грайливою, ні барвистою,
Ні терплячою, як любов...
Не вертайся - поля засипало
І дороги сюди нема,
Як ніколи, он снігу випало -
Не вертайся, бо тут зима...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691494
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 29.09.2016
Яблука сіренькі обліпили,
Коника від гриви до хвоста,
Лише очі вогником горіли,
Коли вітер гриву розвівав.
Кінь летів по лузі сизим птахом,
Не торкавсь копитами землі,
Хмари угорі здавались дахом,
Храп глушили диво - солов’ї.
Яблука не падали додолу,
В тиху рись, чи у галоп швидкий,
Грива розстеляла ніжну полу,
Сам же був,як парубок стрункий.
Він летів на зустріч кобилиці,
Бо почув іржання, мов сурму,
Бо вона красива, білолиця
І вона подобалась йому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691381
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 29.09.2016
Жовтоока бродить осінь
Від села і до села,
Трусить листя, губить роси,
Ними землю застеля.
То з лопатою в городі,
Й так працює, як бджола,
То плоди фарбує глоду,
Й слави в лісі зажила.
Зранку сонцю гляне в очі –
Затуманяться луги,
І темніють довше ночі –
Сплять тоді вже до снаги.
Щедра осінь і плодами,
На гриби і на дощі,
І хоч сонце виглядає,
Трохи сумно на душі.
27.12.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690910
дата надходження 26.09.2016
дата закладки 28.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.09.2016
Останні огірочки позбирала,
Квасольку, що плелася по межі...
Я соняшникам - Дякую! - сказала,
Що втомлені стоять, мов сторожі...
І яблуням вклонилася, і груші,
Вони ж мені принесли урожай!..
...Погожа осінь заспокоїть душу,
А серцю подарує тихий рай!..
Мій вересню! в парчі і оксамиті,
Ти задивився у моє вікно!..
Ловлю короткі і щасливі миті,
Яких у мене не було давно!..
У вирій птахи-мрії проводжаю,
Курличуть сумно в небі журавлі...
Сьогодні не журюсь, що не літаю,
Щаслива - залишаюсь на землі!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691283
дата надходження 28.09.2016
дата закладки 28.09.2016
Хоч небеса не мають дна,
А хмари – це лише краплини,
Громи - натягнута струна,
Клини – це крики журавлині.
Я так люблю небесну синь,
Навіть коли сміються грози,
Як в небі світить голубінь,
Коли сніги, коли морози.
Щоб було небо без грози,
Щоб посміхалися хмарини,
Краплі дощу, а не сльози,
Світились, як ультрамарини…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691186
дата надходження 28.09.2016
дата закладки 28.09.2016
Туман... туман, мов молоко розлите,
Долинами пливе поміж дібров...
Тумани білі заховали літо
А разом з ним - і віру, і любов...
Лише надія ясно пломеніє,
В кущі калини - вогнищем горить!..
Хоча осіннє сонце й не зігріє,
Та все довкола золотом дзвенить!..
Блаженний спокій огортає душу -
Час роздумів і стишених бажань...
...Знайшла в траві солодку спілу грушу!..
Іду - щаслива! і - нема питань!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691147
дата надходження 27.09.2016
дата закладки 28.09.2016
За білим-білим
контуром зими
танцює вітер невагоме танго…
Кружляє цвіт до хмар, до зір, а ми
підемо далі,
за екватор... манго
Зірвемо
у субтропіках, аби
наблизитись ще ближче до Едему.
В його садах спустошених знайти
загублену
чарівну діадему…
……………………………………………………….
Не ту,
яка немов пап”є-маше,
засліпить погляд лиш єдиний раз…
а ту…
… сколише вітер трави там…
лише
………………немає нас
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691126
дата надходження 27.09.2016
дата закладки 28.09.2016
Ранок і кава. Банальне: «Привіт…бувай».
Що там прогнози? Пусте… бо уже в дорозі.
Ця суєта ідентична… О мить, стривай!
Хто може ранком натішитись у тривозі?
Ранок… і каву проспала. Твоє «щасти»
Кинула в сумку недбало – а мо* здійсниться.
Й так по режиму чиємусь аж до шести.
Тільки б не стати, як всі, і не згубиться.
Ранок. Знов ранок?! Зажди! Спускаюсь з небес.
До біса прогнози: люблю коли день дивує.
У сумку шматочок… чекає ж приблуда-пес.
Щасливий собака… і день вже чогось вартує.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691121
дата надходження 27.09.2016
дата закладки 28.09.2016
Ну, недодали старикам
То ли ласки, то ли внимания,
Вот и щиплет, то тут, то там
Наши души, но с опозданием...
Не умели хранить тепло,
Чтобы их согревать... Вечернее
В наши жизни стучит... Пришло -
Будет холодно нам, наверное...
Почему и с каких времён
Разучились любить и каяться.
Среди этих родных имён
Неужели теперь так маяться...
Забывали о них вдали,
Нами брошенных в одиночестве,
А теперь вот, когда ушли,
Их, до боли, увидеть хочется...
Очень жаль, что никто ещё
Не придумал машину времени...
Вдруг запахло густым борщом
И сдавило виски до темени...
Нам бы просто вернуть на миг,
На часок, на минуту малую
Всех ушедших родных, своих...
Не вернёшь... И кому я жалуюсь...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690912
дата надходження 26.09.2016
дата закладки 26.09.2016
Вона була...щоднини, щохвилини.
Як зручна річ і завжди під рукою.
Безмовно йшла, як кликав за собою,
Вона з ребра, а він таки із глини.
Вона була в коханні невгамовна,
А він топив ті пристрасті у настрій.
Вона любила до нестями, айстри,
Спорідненість якась, неначе кровна.
Вона була спокійно-домовита,
А він за обрій день який збирався.
В піжмурки з мріями укотре, грався,
А мрія та така несамовита.
Вона була звичайна і буденна,
Йому бажалось Анджеліну Джолі
І сипав їй на рани жмені солі.
Душа його чомусь така злиденна?
Вона була, а він ногами в двері...
Хотів розправити без неї крила.
Вона ж любила, так його любила,
Забула мудрість Тайної вечері.
Вона була метелик легкокрилий,
В косі шовковій осінь заблукала.
Ще майже півжиття його чекала
Ну як він там, розгублений, безсилий?
Вона була...коли він схаменувся, -
Ще може в ноги впасти, та запізно.
Сміялась доля так дошкульно й грізно,
Куди ти пнувся? Навіть не здригнувся.
Вона була, тепер її немає.
В краях заморських квилить, як зозуля.
Коли той спомин дошкуляє й муля,
Тоді він руки в відчаї ламає.
Вона у квітах губиться росою,
Колись, як айстра, відцвіте і піде.
Росою очі, доки сонце зійде,
Нехай не виїсть, вмиється сльозою.
Вона була...щоднини, щохвилини.
Як зручна річ і завжди під рукою.
Безмовно йшла, як кликав за собою,
Вона з ребра, а він таки із глини.
26.09 16
Персефона – нещасна дружина Аіда, який правив підземним царством. Він насильно взяв її в дружини, викравши у матері Деметри. Боги наказали їй проводити не менше половини свого життя (осінь і зиму) в обителі чоловіка, тому рік за роком вона опускалася під землю з приходом холодів.
Легенда про квітку стверджує, що колись, в кінці серпня Персефона помітила закоханих юнака і дівчину, які обмінювалися поцілунками, будучи прихованими нічним мороком. Персефона, позбавлена любові і вимушена незабаром вирушити до Аїду, заридала від відчаю. Сльози страдниці перетворювалися в зоряний пил, що опускається на землю і розквітає чудовими айстрами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690844
дата надходження 26.09.2016
дата закладки 26.09.2016
Якби очі мої переглянули долю,
Якби руки мої перенесли гріхи,
Якби зброя, що є, здобула для нас волю,
Ми вклонялися б водам Святої* ріки.
Якби ноги могли перейти шлях побитий,
Якби серце змогло з грудей вигнати біль.
Якби кожен із нас був Вкраїною ситий,
Ми можливо б тоді віднайшли власну ціль.
Якби наша земля козаків народила,
Якби ворог забрав за собою сліди,
Тоді ненька моя – дорога Україна,
Більш не знала б ніколи на світі біди.
Свята ріка* - Дніпро
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690816
дата надходження 26.09.2016
дата закладки 26.09.2016
Що тобі до мене, сивий волхве,
Що вітрами дивишся з-під брів
І шепочеш листям пересохлим
Щось на грані осені і снів?
Що у мареннях твоїх зірчастих?
Чорні хмари в мене над чолом?
Блискавиці — вісниці нещастя?
Напівтіні предків за столом?
Не кажи нічого, чуєш, волхве?!
Краще плід солодкий незнання.
Вже давно передчуття замовкло,
Я бреду наосліп, навмання...
Чом вдивляєшся так пильно в очі?
Там безодня чи небесний рай?
Ні, не ворожи мені, не хочу!
Звергнутих богів не закликай!
Що тобі до мене, сивий волхве?
Що побачив у душі моїй?..
Чи слова, чи листя пересохле
Навздогін кидає вітровій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690813
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 26.09.2016
Прокинувшись спозарана,
Моліться до всіх святих.
Моліться у стінах храму
За мертвих і за живих.
Схиліться, бийте поклони,
Щоб щирість свята була...
Моліться біля ікони,
Від серця хай йдуть слова.
Моліться за Україну,
За мир на святій землі,
За хліб, за свою родину,
Без воєн і без крові.
Прокинувшись спозарана,
Моліться до всіх святих.
Моліться у стінах храму
За мертвих і за живих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690618
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 25.09.2016
Сонце крізь пальці мережить аби… кудись .
Сіється вдалеч, минає мої пороги.
Де ті слова порозкидані геть…увись?
Де таємниче шептання ? Мовчать епілоги.
Високо в небо підніметься день новий.
На п’єдесталі лиш мить, бо завтра - вчорашній.
Линуть з небесних архівів слова - лови!
Мало їм сонця, не вернеться сенс колишній.
Сонце крізь пальці, з-під вій -- не моє, пливи.
Знов напинаю у осінь свої вітрила.
Осиротілі слова зігрій, оживи…
Хай хоч відлунням озвуться – забуть не в силах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690579
дата надходження 24.09.2016
дата закладки 25.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.09.2016
У безлад впала ніч,
Опівночі - блакить.
Щось тихо цокотить,
То час іде навстріч.
[img]http://www.gif-mir.com/_ph/24/2/717907099.gif[/img]
В оковах протиріч,
Спішить напитись німоти.
У щасті сліпота -
Окраса сірих днів,
В солодкому вогні.
Та болем пророста
[img]https://www.stihi.ru/pics/2010/06/17/3839.gif[/img]
Підступна гіркота -
Тобі безвихідь і мені.
У безвість за пером
Злетіла птиця-жар,
Душа, як той лихвар,
Завмерла, бо зеро
[img]http://www.onelegend.ru/images/more/firebird_4.jpg[/img]
Від безпричинних чвар
Неспокою пече тавро.
Серцям і невтямки,
Що завше, сльози й сміх,
І за найменший гріх
Розплата на віки...
[img]http://flower.onego.ru/other/enc_0040.jpg[/img]
Барвінкові вінки
Сплітає меч або батіг.[img]http://cft2.mirf.ru/Articles/27/5510/Combat_crosss.jpg[/img]
22.09.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690303
дата надходження 23.09.2016
дата закладки 23.09.2016
Ридає ніч високо в небі.
Сльозою падають зірки,
Не треба, зіронько, не треба,
Ти маєш ще шляхи пройти…
По всіх галактиках потрохи,
Ти залишити життєвий слід,
Хай пролетять довжезні роки,
Тоді тобі тримати звіт.
Ти свій препіднесеш початок,
Опишеш шлях життєвий свій,
Коли побачимо твій статок,
Тоді моргнеш Землі святій.
А поки-що гори яскраво,
Не падай з неба в далечінь,
Тобі дано на небі право,
Світити сотням поколінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690285
дата надходження 23.09.2016
дата закладки 23.09.2016
От ми й зустрілись, Осене. Привіт!
Ти відкоркуєш пляшку із дощами?
Чи ти спочатку розфарбуєш світ,
Прикрасиш синє небо журавлями?
А можна і мені з тобою в ліс
Вплітать березам золото у коси,
Чи місяцю в туман сховати ніс,
Заколихати до весни покоси?
Я сумувала, Осене, повір,
Моїй душі тебе не вистачало,
Вона томилась, ніби дикий звір,
В якого клітка волечку забрала...
От ми й зустрілись... через стільки бід...
Минули квіти, вишні і суниці...
Я так чекала, Осене, привіт!
Додати в чай і меду, і кориці?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690379
дата надходження 23.09.2016
дата закладки 23.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.09.2016
Чи бачив хто душа як виглядає?
Де носить у собі її людина?
І чи все ж кожен в світі її має?
Яка вона? Як лід? Чи як жарина?!
Як щастя вона радісно співає,
А як біда від болю так щемить!
Чому одна за всіх переживає,
Інша байдужо холодом пашить?
Душа людська, ніхто її не бачив,
Та кожен знає, як вона болить…
Радіє в щасті, а у горі плаче,
Як лід в одних, в других теплом бринить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690081
дата надходження 21.09.2016
дата закладки 21.09.2016
Дрімав у сні осінній сад
За хмарку місяць зацепився,
Моргнув для річки до дівчат...
По справах вдалеч покотився.
Сипнув в долину бурштину,
Черпнув води в ставку, напився,
Всміхнулись зорі чаклуну,
На дворі вечір народився.
Виймали скрипку цвіркуни,
Як у раю,час зупинився
Не дишу...боже борони,
Щоб він,як повінь розчинився.
Озвався пугач у гаю...
Десь там з малечою дражнився.
Та я ж не вперше вже в раю...
А встав... і знову помолився.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689879
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 21.09.2016
Дрімав у сні осінній сад
За хмарку місяць зацепився,
Моргнув для річки до дівчат...
По справах вдалеч покотився.
Сипнув в долину бурштину,
Черпнув води в ставку, напився,
Всміхнулись зорі чаклуну,
На дворі вечір народився.
Виймали скрипку цвіркуни,
Як у раю,час зупинився
Не дишу...боже борони,
Щоб він,як повінь розчинився.
Озвався пугач у гаю...
Десь там з малечою дражнився.
Та я ж не вперше вже в раю...
А встав... і знову помолився.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689879
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 21.09.2016
Ну ось і Осінь знову повернулась,
Похолодало в нас і задощило.
В тумани сірі місто загорнулось,
Брунасте листя все довкола вкрило.
Знов Осінь. Холод, змерзла і душа.
Чому підкралась? Тішишся собою?
Пишу тобі я, Осене, вірша,
Хоча й не друзі зовсім ми з тобою.
Та що поробиш? Де тебе подіть?
Заходь вже як прийшла. Налити чаю?
З тобою вдвох нам до зими сидіть,
Вірша нового хочеш почитаю?
Чому ж ти плачеш? Ну не ображайсь!
Візьми хустинку, витри мокрі очі.
Моїм словам не дуже переймайсь,
Тебе чекаю справді, неохоче.
Та не в тобі причина тут повір.
Я не люблю твій холод і тумани,
Як вітер рветься наче хижий звір,
Як у саду вмирають квіти мами.
Але як злотом світяться сади,
І промінь сонця грає в жовтім листі,
Яка ж красуня пані Осінь ти!
У горобиновому гарному намисті.
Ну от всміхнулась сонечком мені!
Ми може ще й подружимось з тобою!
Ти подаруй погожі світлі дні,
І не укутуй серденька журбою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689937
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 21.09.2016
Згортаю пилюку,
що вкрила столітній рояль…
Збентежено пальці ковзнуть порцеляною клавіш…
Ось так розливають у келихи справжню печаль…
Отак, сміливіше…
із перших трьох нот упізнаєш
Цю музику вітру…
Летить, мов палаючий хмиз,
мелодія чиста на смуги ожинових згарищ.
Хай завтра загусне вона, як торішній кумис.
Сьогодні мене
до найтонших вібрацій розплавиш.
Чіткіше...чіткіше...
Цілунком пече на чолі
адажіо ночі… і байдуже, що буде завтра…
Сьогодні - ридають у хмарах мої журавлі!
І рветься у вирій
тобою залишена айстра
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689892
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 20.09.2016
Я сьогодні німа, в безголоссі…
Десь поділись слова всі і звуки.
Тш-ш… тихенько . Малюю я осінь,
Дивний пензель беру в свої руки.
Ось мазок зажеврів, ворухнувся,
І листочком злетів у долоні.
Потім другий… десятий всміхнувся –
Лину з ними я в простір безодні.
Закружляв мене вальс в неба просинь,
Раптом чую: «Тихіше.. Олена».
І збагнула - не я її… Осінь
Змалювала мене біля клена))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689918
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 20.09.2016
Осінь в мені розпорошує фарби —
Жовтогарячі, багряні, терпкі.
Сонце свічею у канделябрі
Промені сипле червоні меткі.
Вечір схиляється нишком до поля,
Кутає верби в тумани легкі.
Ніби сторожа, принишклі тополі.
І перші зорі, як мрія, крихкі...
Вечір осінній, призахідне сонце,
І вітерець кошенятком рудим
Спить на ще теплій кленовій долоньці,
Там, де багаття клубочиться дим...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689923
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 20.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.09.2016
Я стала старша ще на одну осінь,
І помудрішала на ще одну печаль…
Чому ж у журавлинім стоголоссі
Журби ніяк не відпускаю вдаль?
Чому ж так стихли всі поля просторі,
В тумани поховалися сумні.
Чому ж так гірко плачуть чиїсь долі?
Одна із них наплакала мені.
Сумне «курли» мене у небо зносить,
Вже й крила прорізались, мов у сні…
Чому ж душа ніяк не відголосить?
Чому мені болять їхні пісні?
І скільки літ одна, посеред поля
Я проводжаю журавлів ключі…
Не з ними я… така моя недоля –
Мені збирать розсипані плачі.
Я стала старша ще на одну пісню,
І помудрішала на ще одні жалі…
Чому ж тій пісні в серці моїм тісно?
Чому мене лишили журавлі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689529
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 18.09.2016
Крізь все життя, через літа,
Де була юність золота,
Вертаюся із квітами до неї.
Буяють осені жита,
Для мене осінь золота,
Цю осінь називаю я своєю.
Приспів:
Коли на двох одне життя,
Коли роки кружляють в вальсі,
Цвітуть жита, цвітуть жита,
А час втікає мов крізь пальці.
Перевернути б нам життя,
Через роки пройти у парі,
Вернула б юність золота,
Життя музики знов заграли.
Давно вже я, як став дідусь,
Років своїх я не боюсь,
А ти бабуся, наче із картини.
На тебе знову я дивлюсь,
За тебе Богу помолюсь,
За те, що ми у долі половини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689385
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 18.09.2016
У ту весну я більше не вернусь,
Вона для мене вже давно відквітла.
Я стала холоднішою чомусь,
Довкола наче теж бракує світла.
Мій шлях лежить в завії і сніги,
Зазвичай в них я кутаюсь під осінь.
Смарагдово ще поки навкруги,
Щемлять по літу спогади і досі.
Я їх по вінця з пам'яті наллю,
Тепла горнятко пригублю під настрій,
І забриню, подібно кришталю,
До вуст якого доторкнулись айстри.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689440
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 18.09.2016
Не змушуй любити не тих...
Розірветься серце навіки, -
Не зцілять тієї каліки
Ні десять, ні сорок святих.
Не змушуй, бо кулю з багна
Не вилити; хай непотрібних
Всього дев"ять грамів, та срібних,
Чогось таки варта вона?
Не змушуй в обійстя зайти,
Де трунком наповнені чари.
Я бажана там, як татари -
До столу сідай і тремти.
Не змушуй дивитись униз,
Коли розправляються плечі
І відсіч даю колотнечі, -
Мене не штовхай на карниз.
Не змушуй любити не тих,
Розірветься серце і стане.
Надія повік не дістане,
Бо час, зупинившись, застиг...
Не змушуй любити не тих.
17.09.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689355
дата надходження 17.09.2016
дата закладки 17.09.2016
[i] Моїй бабусі
Козинській Юзефі Адольфівн[/i]і
Я хочу в дивний край, де пахне свіжим хлібом,
А комини випурхують хмаринки голубі.
Де підтюпцем стрибається за цуценятком слідом
По стежці, що веде у світ казкових мрій.
Колоситься там жито, сміється в вус колючий,
Й волошками підморгує на жайворонка спів.
Промінням срібним грається вечірній ліс дрімучий,
І страшним прикидається для неслухів-синів.
Садки там пахнуть грушами, залякують кропивою,
І яблуками гупають у горобину ніч.
А хитра риба ловиться секретною наживою,
Ще й зараз пахне юшкою, що їли пліч-о-пліч.
Там журавлі-колодязі Водяників витягують,
Щоосені їм віриться - у вирій полетять…
Дзвінким лелечим клекотом птахи про мир нагадують
І вдосвіта, ранесенько приносять немовлят.
Живе в краю тім сонечко, лягає спать за річкою.
І молоко там п’ється до білопінних вус.
Чарівна добра Казочка щовечір ходить з свічкою,
Ту казку підслуховує в віконці Сіріус.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688308
дата надходження 13.09.2016
дата закладки 17.09.2016
Падають каштани з барабанним дробом,
Знов кленове листя вогником взялось.
І далека юність, робить нову спробу,
Щоб кохання наше знову почалось.
Приспів:
За плечима ходить золотиста туга,
Просить повернутись в юність, як колись
І шпурляє листя дощова подруга,
Просить весну в гості –
Веснонько, вернись!
Мерехтять тумани сиві, як волосся,
Роси споришеві зорями взялись,
І зове кохання те, що відбулося,
Знову кличе в юність, як було колись.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689224
дата надходження 17.09.2016
дата закладки 17.09.2016
Перехворію…
Переоживу…
Переполощу все в холодних водах…
І вже, переростаючи в траву,
Залишу на землі
свій мокрий одяг…
Іду на крик…
Потім іду на звук…
І, зрештою, іду лише на світло…
Над тілом ще кружляє хижо крук,
Та поле
знову маками розквітло!
Чи зрозумієш,
Що це знову я?
У цьому платті чи мене впізнаєш?
Коли мені даватимеш ім”я,
Роздивишся
у повен зріст, і, знаєш-
Переосмислю…
Переоберу…
Переінакшу в четвертинних кодах…
Уже, переростаючи в траву,
Переполощу
у холодних водах…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688544
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 17.09.2016
Відчиниш браму…
Відпустиш душу
В ліси найглибші… пірнем удвох
(…як води віщі наповнять сушу)
В чебрець ліловий, в потрійний мох…
Вдягну коралі,
Плестиму вовну,
Коли на гори впаде пітьма…
Чорнична стежко, чаклуй на повну!
Мене - немає!.. мене не-ма…
Небесна вовна,
Земні коралі…
В магічне сито просієш тьму…
Сусід сусіда узяв на гралі,
А я зимую… а я зиму-
ю…………
картина повна…
Овечка хвора –
Скупай у ріках, як в молоці…
Найпершим свідком нам Чорногора,
Кохай мене на її лиці…
Скупай у ріках,
Найтонші чари -
На чорний килим, на білий сніг…
Мольфар розвіє на мені хмари,
І стану кращою від усіх…
Лікуй овечку,
Притримай півня,
В тотемну повінь, у ніч п”янку…
Бо стану горам Карпатським рівня,
Коли полюбиш мене таку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689180
дата надходження 16.09.2016
дата закладки 17.09.2016
Різні довжиною в нас путі,
Хоч від мами всі беруть початок.
Грішні ми, лиш рідко є святі,
Кожен має власний відпечаток.
Як важливо по шляху іти,
Голову піднявши гордовито.
Як зумієш, путь свій освіти…
Придивись, яке життя прожито.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689017
дата надходження 16.09.2016
дата закладки 16.09.2016
А ти знаєш, занадто я сильна,
Щоб впадати у відчай даремно.
Вийшла опера начебто мильна?
Чи корида на літній арені?
Ні дзвінків, ні листівок прощальних.
Почуття перейшли за одвірки.
А на площі отій привокзальній
Мінаретно єднались дві зірки.
Пам’ятаєш? Ти, певно, й не бачив.
Потяг рушив, перон обезлюднів.
Заморозили в серці щось наче,
Те, що сяйвом палало у грудні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689093
дата надходження 16.09.2016
дата закладки 16.09.2016
До струмків, до джерел, до витоків
На коліна – і пити спрагло,
Щоб не дати й краплині витекти,
Не згубити її намарно.
До струмків, до джерел, до витоків –
До живої вологи слова,
Щоб коріння роду не висохло,
Бо пракорінь – всього основа.
До джерел, до струмків, до витоків
Оживити померлу пам'ять.
Тільки встигнути б! Тільки встигнути б
До вологи хоча б вустами…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689131
дата надходження 16.09.2016
дата закладки 16.09.2016
Примарилось, а, може, і було -
Розірване, розкидане - забути!
Пішов і, ніби, з часом, уляглось,
Заснуло все, втомившись від спокути...
І лиш у сні, буває, промайне
Твій образ, мов на склі розмите фото,
Я чую - тихо кличеш ти мене
І важко йду хоч лісом, хоч болотом...
Не можу дихать, ноги не несуть,
Та розумію - це єдина втіха...
Не буде в сні, то будні не спасуть
Я не побачу - за межу поїхав...
І серце розривається навпіл -
І крик чи зойк у темряві вже тоне...
Прокинулась. Лягають на папір
Слова чи вірші... Щось таке бездонне...
А вранці знову небо голубе -
Воно ж не знає про мої печалі...
На серці легше - бачила тебе
І можна далі жити... жити далі...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688900
дата надходження 15.09.2016
дата закладки 15.09.2016
Яка ж бо тиша - на землі!
Тут навіть вітер причаївся...
В осіннім небі ключ розбився...
То відлітають журавлі...
Стоять замислені сади,
Співочі птахи відлетіли...
Яскраві айстри затремтіли,
Чекаючи на холоди...
А я до осені прийшла,
Забувши всі свої турботи...
Збираю жовте листя-ноти,
Складаю музику-вірша!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688915
дата надходження 15.09.2016
дата закладки 15.09.2016
Нездоланна жаги знемога
Розірвала терпіння шов, -
Ти сьогодні мене знайшов,
Від учора - безбарвний спогад.
Всі прощання і всі розриви
Візерунками заплетеш.
Обпікаючи, доженеш,
Горобиної Ночі Злива.
Затягнувши ланцюг уяви,
Смакуватимеш подих так,
Що побачиш, як зійде знак, -
Феромони насіють мальви.
Спокушають вуста гарячі,
Залишають рожевий слід.
Квітнуть мальви, а усміх зблід,
Тільки хто там його побачить?
Пелюстки розіпнуть і зітнуть,
Зойком вирветься подив знов.
Стогне лава - вирує кров,
І беззахисно мальви квітнуть.
10.09.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688965
дата надходження 15.09.2016
дата закладки 15.09.2016
О.Хоружинській*
Приходили весни – і в'яли на серці тричі.
А він їх портрети виводив тонким пером.
І в кожній якщо не Лаура, то Беатріче.
…І жмутки поезій трояндами під вікном.
І осінь надходила – покрадьки, сивиною,
Вбираючи серце то в іній, а то в туман.
Він кликав у вирій не ту, що була жоною, –
Дробилось відлуння на скалки дрібних оман.
Він кликав їх тричі – прибиті морозом весни.
Лишались кружальця крижинок в оправі рам.
…А ним не помічена, сотні разів воскресла,
Молилася, вірила в силу його пера...
_______________________
*О.Хоружинська - дружина І.Франка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688967
дата надходження 15.09.2016
дата закладки 15.09.2016
Я написала Осені листа,
Вручила його Вітру-листоноші.
Нехай несе у села і міста,
Там люди скрізь привітні і хороші!
Хто бачив Осінь? - Вітру підкажіть!..
У неї очі, наче небо сині,
Вона від сонця, аж палахкотить,
Та, подих в неї зоряно-осінній...
У неї перли білі із роси,
Такі прекрасні, ніжні і холодні!..
Вона нам пише золоті листи,
І посилає кожному - сьогодні...
Ще й телеграми пурпурові шле,
А Вітер справно всюди їх розносить!
... І кожен з нас надіється!.. І жде -
Прекрасну, дивну, неповторну Осінь!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688392
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 14.09.2016
Всі радіють бабиному літу
Я ж молю до сонця - не світи,
Бо я хочу, поки дощ і вітер,
З бабиного літа утекти...
У весну, де яблуні у цвіті,
В дні, коли попереду іще
Теплі і розкішні ночі літні
Рясно умиваються дощем...
Та чомусь важкі, червонобокі
Гупають додолу за вікном
Яблука... І я втрачаю спокій -
Навесні ж усе не так було...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688432
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 14.09.2016
Я з тебе виросла, мій світе у вікні,
У даль стежок для мене не лишилось.
Старчам вчорашнє літо затрусилось:
- Подайте трохи пір'я, журавлі!
Очам болить безмежжя горизонт.
Без маяка моя забута гавань.
Тут тільки сниться смак солоних плавань –
Я твій, вікно, навіки робінзон.
І якось так все… начебто дарма.
З весни прибиті пилом, плачуть весла.
Стареньких рам болить розп'яття хрестик
В маленькім прямокутнику вікна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688293
дата надходження 13.09.2016
дата закладки 13.09.2016
Убралось в кольори село,
Неначе сяє позолота…
Таке багатство забрело,
Хтось осені відкрив ворота.
Тумани котяться в полях,
Потім біжать в осінні хмари,
Чорніти почала земля,
В полях вогні, немов стожари.
Летить за плугом вороння
І сіються хліба озимі,
Садок неначе полиняв,
Часи до вирію пташині.
Красуня осінь на дворі,
Кленове листя, як прикраса,
Шкільний дарунок дітворі,
Осінь фарбує все на часі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688028
дата надходження 12.09.2016
дата закладки 12.09.2016
Убралось в кольори село,
Неначе сяє позолота…
Таке багатство забрело,
Хтось осені відкрив ворота.
Тумани котяться в полях,
Потім біжать в осінні хмари,
Чорніти почала земля,
В полях вогні, немов стожари.
Летить за плугом вороння
І сіються хліба озимі,
Садок неначе полиняв,
Часи до вирію пташині.
Красуня осінь на дворі,
Кленове листя, як прикраса,
Шкільний дарунок дітворі,
Осінь фарбує все на часі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688028
дата надходження 12.09.2016
дата закладки 12.09.2016
Я стала любити осінь,
що золотом до фати
Вплітає мені у коси
свої ошатні листи.
Хвилясто, як біла сукня,
скуйовджується туман,
Мереживом мені в руки:
відміряй собі сама!
Я осінь любити стала -
такі-от дива у нас.
Вона уночі по хмарах
гримить аргентинський вальс.
І небо таке весільне, то срібне, то голубе.
Я осені трохи винна.
Комусь вона - кримські вина,
Комусь - рушники у скриню.
Комусь - колискову сину.
Ну, а мені - тебе.
4. 09. 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682780
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 05.09.2016
Замовкла мить,
Лише шепоче світ,
То з тугою якоюсь, то з піснями.
Життя біжить,
Уже багато літ,
Проходимо дорогу дні за днями.
А, що зробив ти на своїм віку?
Чи поштовх дав для нового прогресу?
Чи переплив життя свого ріку,
Чи змарнував швирнувши під колеса?
Ти залиши життя відбитий слід,
Щоб внуки пам’ятали свого діда,
Щоб множився довіку діда рід
А кожен з роду не лишавсь без сліду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687817
дата надходження 05.09.2016
дата закладки 05.09.2016
Спинити мить, щоб нею вволю дихать,
Щоб так тремтливо чути серця спів,
За ручку крихітну дитя узяти тихо
І повести його поміж світів...
У дотику малесенького серця,
У погляді довірливім очей
Таку відчути радість, що здається,
Розвіється і темрява ночей...
І мріяти про те, щоб у любові
Зігрілися і мати, і дитя,
І ніжність нести у простому слові,
Що до нового звернене життя,
Й молитися за мир щодня і знову,
За всіх дітей, як за своїх немов,
І вірити: все почалось з любові,
І сподіватись: змінить світ любов…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682573
дата надходження 08.08.2016
дата закладки 03.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.09.2016
Страшно стало в кімнаті,
Їй чомусь не до сну,
Вже не гріє перина,
Удовицю саму…
Сорок днів проминуло,
Як привезли з АТО,
Чоловіка не стало,
Так немов не було.
Біля липи могила,
Хрест, на ньому рушник,
Де взялась в неї сила,
Не ридати навзрид.
Горло щось пережало,
Лиш котилась сльоза,
Якась сила тримала,
Так, немов небеса.
Кожен день до могили,
Йде вдовиця сама,
Боже, дай її силу.
Не лишитись ума.
В її снах він воює,
Видно крові сліди,
А прокинеться… Знову
Все стає на диби.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687359
дата надходження 03.09.2016
дата закладки 03.09.2016
Скотилося сонце за обрій,
Неначе у прірву.
Серпневі вчорашні світанки розтанули в мить.
Зійшов хтось чужий і недобрий,
Чекаючи зриву.
Нервового зриву мого, та нехай, - відгримить.
Скотилося теплим і ніжним,
Малим та пухнастим
Клубочком мостилось грайливо, як те кошеня.
Бажали невпевнені й грішні
Ми крихту украсти
Осяйного дива, збирали його навмання.
Скотилося сумом і глумом,
Бо див не буває.
Факіри і маги давно поділили бюджет.
У снах залишаючись струмом,
Який розриває
Химери і тіні, неначе одну із газет.
Скотилося в літо, а осінь
У щедрій господі
Готує обіди, хмільним пригощає вином.
Всміхаючись, тихо голосить, -
Пече щось на споді
Душі та невтомно зростає озимим зерном.
30.08.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687376
дата надходження 03.09.2016
дата закладки 03.09.2016
А можна так, щоб просто відпливло
По тихих водах, мов листок осінній?
Самітні проводи … «моє» ж було.
Тріпоче
сумнів
в мовчазнім склепінні.
А можна розтрусити в ніч глуху,
Пітьмою стерти все, що могло б бути?
Нехай гірчить полином на шляху…
Втім,
часоплину
не дано забути.
А можна відректися? Словом лиш
Пустити в світ вже зболені надії?
Мовчить твоє несказане «облиш»…
Листочком
відпливають
мої мрії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687276
дата надходження 02.09.2016
дата закладки 02.09.2016
...Взяти б відчай у руки й стиснути,
Розітерти на порох століть.
І ненависті шепіт не чути,
І самотності тихої зліт...
...Гіркі сльози закохані в тугу.
Рідний стогін роз'ятрених душ.
Ти малюєш мене в чорні смуги,
Те, що сонцем лишилось, не руш...
...Бо колись воно ще усміхнеться,
Серед темної ночі світів.
Світлим птахом у небо здійметься,
Чистий аркуш моїх почуттів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687274
дата надходження 02.09.2016
дата закладки 02.09.2016
Светлый день сентября,
паутинки в ветвях серебрятся...
Гроздья из янтаря
На лозе виноградной искрятся...
Солнца луч, словно кисть,
и вокруг брызги света...
Удивительна жизнь -
Продолжение лета!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687264
дата надходження 02.09.2016
дата закладки 02.09.2016
Вона прийшла і вогнено-шалена
Валяється у золотому листі,
Не любить - принципово! - все зелене,
Хизується в бурштиновім намисті...
І коси розпускає, ще дівочі,
І в шати одягається барвисто.
Короткий вік, та в"янути не хоче -
По закутках шугає норовисто...
Невтомно розмальовує пожежі,
Підморгує до сонця і до білки,
І зовсім вже не дивиться на межі,
Мов хоче наздогнати перепілку...
Усміхнена, осяяна, яскрава
Влітає вихром у вузькі шпарини,
Качається, де хоче - має право!
І щедрістю наповнює корзини...
Не встигла озирнутися - помчала!
Десь, ген за лісом - він вже не зелений -
Так зашарівся - це ж лише початок...
Гулятиме ще довго, навіжена...
Люблю її... І з росами, й з дощами,
Золочену і з косами рудими,
І з першими морозами... Прощаю,
Бо пахне урожаєм, трохи - димом...
Якби могла, то я б із нею - поряд,
Не озираючись, з палітрою і боса...
Але... не можу, бо і так говорять,
Що в моїх косах... заблукала Осінь...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687218
дата надходження 02.09.2016
дата закладки 02.09.2016
Люблю тебе? Не знаю, може й так.
Безсонням мучить, поглядом шукає,
Пекучим щемом душу сповиває
Загострення безжалісних атак.
Люблю тебе? Одне із потрясінь,
Що голос твій різниться в стоголоссі.
Спекотний серпень стиха манить осінь
І струмом б"є одне із тих видінь.
Люблю тебе...до захвату і сліз,
До сміху серед бід і серед ночі.
Нехай собі та доля щось торочить,
Лякає, зупиняє і пророчить,
Що завтра мені дертись на узвіз,
Чумацький той, - готовий вже ескіз:
Фінальний постріл, завмирає ліс...
Навіть його сумління мабуть точить,
А я люблю...невидимий надріз
В душі моїй помалу кровоточить;
Чи шип уп"явся, чи з кураре спис?
Між Я і Ти - вузесенький карниз,
Невидимий, як павутиння звис...
Ступить куди?.. неначе хто наврочив,-
Під затяжним дощем палає хмиз.
01.09
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687023
дата надходження 01.09.2016
дата закладки 02.09.2016
Дзвіночок вересня над світом продзвенів
Сховалось літо ген за видноколо...
Вітаю вчителів і школярів,
Які сьогодні знов пришли до школи!
Розпочинається новий навчальний рік,
В країні знань, науки і мистецтва!...
Хай кожен, серед тисячі доріг,
Знайде найкращу для душі і серця!
Знов - Перше вересня!.. з букетами в руках,
До світлих класів завітали діти!
Хай стелиться для них широкий шлях,
А осінь щедро розсипає квіти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687046
дата надходження 01.09.2016
дата закладки 02.09.2016
До чего же вкусно пахнут в осень косы -
Горечь набирает серая полынь...
А туман белёсый,укрывая росы,
И не замечает журавлиный клин?..
Алым отливают долгие закаты,
Соломинки-травы, жёлтой охры сад...
Сквозь Туннель влюблённых, в колыбель Гекаты,
Тени исчезают в предрассветный час?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687042
дата надходження 01.09.2016
дата закладки 02.09.2016
[b][i][color="#0022ff"]Давай просто у двох
літні зорі підем рахувати.
Завтра осінь , а ми
так багато не встигли чомусь...
Літній вечір останній,
спішить і не хоче чекати
Завтра осінь , а я
чомусь з літом прощатись боюсь.
Так багато зірок,
шлях чумацький повис коромислом.
Завтра осінь...нехай,
ще всміхнеться нам літнім теплом.
Я не плачу , це просто -
сльозинка , одна , не невмисно.
Завтра осінь , хотілось би
літечко щоб побуло.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686915
дата надходження 01.09.2016
дата закладки 01.09.2016
Міняє цифри календар,
Не в силах я спинити біг…
Не можу я позбутись чар,
Що у очах, що голубі…
Приспів:
Тут ми удвох, немов у снах,
Де ти, як завжди чарівна,
Звідси в життя наш ляже шлях,
Бо йде весна, бо йде весна.
Немов хмарки летять роки,
Втікає день, приходить ніч.
Життя карбуються шляхи,
Проте повір не в тому річ.
Приспів.
Наше життя дано на двох,
Єдина доля двох сердець,
Нас поєднав напевно Бог,
Кохання нашого співець.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686663
дата надходження 30.08.2016
дата закладки 31.08.2016
[b][i][color="#bf00ff"]Коли всміхатись важко мовбито,
Багатомовними очима
Свою любов безслівно мовити
Ми своє серденько навчімо.
Скажімо ніжними обіймами,
Без голосних , палких освідчень,
Нехай живуть думки невпіймані
Долаючи вчорашній відчай.
І ніжно хай тріпочуть серця два,
Промовистою буде тиша...
Хай посміхається любов жива
І в душах світлий слід залишить.
Тож вистачить нам доброти в душі.
Благословенні ж небесами,
Ці почуття заховані в вірші,
Ще довго житимуть із нами.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686685
дата надходження 30.08.2016
дата закладки 31.08.2016
А венгерки сині-сині,
Синій стиглий виноград,
Грона пишні у калини,
Що одна на цілий сад..
Осінь вже і небо синє,
Хмарки білі, наче сніг,
Клин сумує журавлиний,
В вишині лишає слід.
Я горнуся до калини,
Поруч стиглий виноград,
На межі росте ожина,
В синяві осінній сад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686429
дата надходження 29.08.2016
дата закладки 29.08.2016
І в ніч одну не зайдеш двічі,
Не те, що в річку побродить.
Буває дужче, ніж у річці
І тіло й душу холодить...
Не все ховає темінь ночі,
Хоча, здавалось, чом не спать,
Але, до роздумів охочі,
Вночі уміють політать...
Кружляють легко, мов у вальсі,
Думки. І молодість цвіте...
І вже ти у жагучій сальсі,
А глянеш вранці - щось не те...
Чому ж не можна знов пірнути
В минулі ночі, давні дні,
Або - я згодна(!) все забути,
Щоб геть не снилося мені...
Коли хтось каже: Не хвилює
Мене минуле аж ніяк -
Не вірте, бо вночі малює
Своє мереживо... мастак...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686397
дата надходження 29.08.2016
дата закладки 29.08.2016
Моя побілена, хатино,
Зовеш мене із далини,
Тернова мамина хустина,
Мені приходить часто в сни.
Біля межі стареча липа,
Тут… «мертві бджоли не гудуть…»,
Вона під осінь соком хлипа,
Тут ми в життя обрали путь…
Де нас завжди чекала мати,
Робило перший крок, дитя,
Садок вишневий біля хати,
Дороговказом був життя.
Була надія, була втома,
Та я зростав неначе дуб,
Стежина кликала додому,
Хоч з часом став рідіти чуб.
Моя побілена, хатино,
В тобі заховане тепло,
Ти знов зустрінь свою дитину,
Щоб він не раз згадав село.
Тобі вклоняюсь до порогу,
Поцілувати двері зміг…
Щоб помолився в хаті Богу,
Переступив через поріг…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686220
дата надходження 28.08.2016
дата закладки 28.08.2016
Розірвати б тривоги кайдани
І спалити намарні жалі.
А інакше ти холодом станеш,
Заблукавши у болю імлі.
Розігнати б стурбовані хмари,
Що упадуть гіркими слізьми.
Відігнати б минуле примару,
Що вдягає у саван пітьми.
Роздавити б весь відчай на порох
І розвіяти вітром надій.
І ненависть- печалі у спорах,
Щоб не сіяли свій буревій.
Все в майбутньому часі бажанням...
Сьогодення ж ланцюг натягне,
Що короткий в своїх сподіваннях.
Все мине... Все мине... Все мине...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686291
дата надходження 28.08.2016
дата закладки 28.08.2016
Заморосило...Чуть заморосило...
Не я просила Осени дождей...
Три дня ещё бы Лето погостило...
Три дня бы оставалась настежь дверь...
Пишите письма нежности,приветы...
Клубок,разматывая грёз...
Три дня осталось времени у Лета!..
Три дня!!! И собираться - на погост...
Заголосила...Чуть заморосило...
Стрелой вонзалась молния на мост...
Как странно расплываются чернила...
Усладой - упиваются до слёз...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686289
дата надходження 28.08.2016
дата закладки 28.08.2016
Смішним думкам - без ліку сподівань.
Затьмарення - колискою печалям.
На пошуки священного Грааля
Стрімкою огневицею в провалля...
Допоки дихаю, чекатимеш зізнань.
Смішним думкам у відповідь - імла,
Впливає щось прозоро-світанкове,
Рожево-сіре, інколи бузкове,
А за вікном одвічно-сутінкове,
Бо страх і сумнів - радощі дотла,
Смішним вогненним "не мені, забудь..."
Безжалісно десь скрипка докоряє,
На нотний стан слоьзинки позбирає,
Несамовито серце мені крає.
Під шкіру струмом тихо заповзуть
Смішним, терпким, щоб розбудити суть -
Жагу життя... мої смішні думки
Допоки дихаю, ховаю у рядки.
28.08.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686276
дата надходження 28.08.2016
дата закладки 28.08.2016
Ні зимового подиху вже,
Ні пекельної літньої спеки,
Тільки доля і та негліже
Накидає - оплачені чеки
Рахувати прийдеться мені.
Ні холодного слова "прощай"
Ні гарячої пристрасті потім.
Із гарячого - вистиглий чай
І байдужість холодна на дроті, -
Сповідається погляд стіні.
Ні тебе, ні мене, навіть нас,
Ні сьогодні, ні завтра не буде.
Усміхається яблучний Спас,
А у серці - господарем Грудень.
Крижаніють серця в однині.
25.08.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686130
дата надходження 27.08.2016
дата закладки 28.08.2016
Нецілована,
Некерована,
Пройдусь кронами яворів…
І залишуся зачарована,
………ніби води семи морів
Позолочена,
Непосріблена,
Найсолодша із орхідей…
Я і досі ніким не обрана-
……..ні до звірів ні до людей
Не відмолишся,
Не відмиєшся,
Позолочена та гірка…
Ти в долоні мої пролиєшся,
………і в мені оживе ріка
А не схилишся,
Не обізвешся,
Воском скапаєш з вівтарів…
І на лоні моєму зійдуться
………темні хвилі семи морів
І коли
Диким вовком витимеш,
І розкроїш мене навхрест…
Я воскресну! - і далі житиму…
……….доки води мої несеш
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686171
дата надходження 28.08.2016
дата закладки 28.08.2016
І… цілуватимеш губи
До смутку на китицях…
До божевільних вітрів, до снігів… а вона,
Та, що минулась… буде тобі снитися… снитися!
І, в результаті,
ти просто пошлеш її на
Дикі простори,
Вінтажно на пил розкришені,
Тихі озера з юнацьких відвертих мрій,
Луки альпійські, де котяться сни притишені,
І, наостанок,
злітають з магічних вій…
Де ореолом сяйва
Сліди поглинуті,
Там, де найвища, восьма твоя струна
Сил набиратиме… на береги покинуті
Так необачно…
так безнадійно… на…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685785
дата надходження 25.08.2016
дата закладки 26.08.2016
Уходите,мои тревоги!..
Уносите - мою печаль!..
Позабудьте назад дороги!..
Мне ни капли не будет жаль...
Оминайте - мои пороги!..
Не стучитесь - в мою зиму!..
Мне не то обещали боги...
Не такую дарили судьбу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685387
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 23.08.2016
Подружжю Баницьких.
Сіре з білим, виднокіл дзеркально, -
Горнуться сріблясті серпантини,
Палко обійнявши полонини,
Губляться у просторі прощально.[img]http://static.tonkosti.ru/images/5/59/%D0%94%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B3%D0%B0_%D0%A2%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%84%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%88,_%D0%A2%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%8F.jpg[/img]
Сіре з білим, шелестом за вітром,
Неба край - мереживо фестонно.
Смерековий ліс грайливо-сонно,
Спалахом хизується над світом.
[img]http://www.rakhivnews.in.ua/uploads/posts/2016-07/1467369390_rahiv-city.jpg[/img]
Сіре з білим, бронза в оксамиті,
Кинуті коралі; від зневіри
Плачуть скрипки, скаржаться клавіри
Безнадійно голосній трембіті:
"Сіре з білим - чорним відгриміло,
Вогняні мечі нагнали страху,
Кинувши горянку ту на плаху,
Розколовши навпіл її тіло.[img]https://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/e/e0/%D0%91%D0%BB%D0%B8%D1%81%D0%BA%D0%B0%D0%B2%D0%BA%D0%B0_%D1%96_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%BE.JPG[/img]
Сіре з білим...з нелюбом вінчали,
Вишкребли зсередини всю душу.
Стогне хрест, закоханий у ружу,
Колючки кохання заквітчали."
Сіре з білим - коло біля броду.
Кладку водоспаду - на поталу.
Думу молитовно-досконалу
Про спаплюжену навіки вроду.
Сіре з білим, вже давно не з вами,
Голосні засмучені трембіти.
Віддались в мелодіях сивіти
Медвяному явору у найми.[img]http://ua.igotoworld.com/frontend/webcontent/websites/1/images/events/41174_800x600_1.jpg[/img]
23.08
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685396
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 23.08.2016
Бачиш, як швидко...
Вже зорі пробачили
всі забаганки - долоням людей.
Серпень ще дихає, спекою страчений,
щемно притиснувши ніч до грудей.
Бачиш, як може...
Сльозу відшкодовано
дрібним дощем у шпаринку душі.
Десь перепишуть осінньою мовою
ціле життя - на роки метушні.
Бачиш, вже майже...
І ми колись зможемо
падати мріями поміж дерев.
І, як і осінь, за планами Божими
будем повінчані з вічним "але"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685371
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 23.08.2016
Чекай мене на роздоріжжі снів...
Чекай мене, прийду обов'язково.
Візьму з собою чар хмільний напій,
Веселкою люблю, казкове слово.
Чекай мене, де квітне лиш весна...
Сади вічнозелені у коханні...
Я прийду серце, прийду не одна.
У супроводі палкого бажання...
Чекай мене у небі наших мрій...
Завжди твоя, до тебе повернуся.
А поки що безмежний світ надій,
Завжди твоя, до тебе я горнуся.
..................................................
Чекай мене, бо доля не скорилась,
Ти не один і я вже не одна...
Чекай мене, бо серце не змирилось...
В садах вічнозелених, де весна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685356
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 23.08.2016
Не турбуй мою душу даремно,
Все, що було між нами - забудь.
Я давно не твоя - це вже певно,
Докорінно різниться наш путь.
Пам’ятаєш, чекала на ласку,
На любов, щоб зігріла, сумну.
Ти ж на груди поставив бо праску,
Ще чекав - на коліна впаду.
Кулю цілив прямісінько в серце,
Чи ж ти думав - ошуканка я?
Я - кохала, кохання те - стерте,
Не твоя я тепер, не твоя.
23.08.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685260
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 23.08.2016
Заблукала у лісі,
і броджу між болотних трав.
Мені б стежку…
й не чути б,як голосно птаха квилить.
І забути буденне твоє:
Привіт, не впізнав.
Мені б трішечки неба,
аби темінь оцю осилить.
Кілометрами сосни
до неба біжать знов і знов.
То це казка чи сон?
Бо я стала менша від гнома.
І волоссям прив’язана
міцно до центру основ.
Чую поруч не птаха,
то квилить моя утома.
А вгорі біжать сосни,
і сонце украв дивний гном.
Мої зв’язані крила німіють,
прошу не треба…
Мені б голос твій чути…
кругом лиш пітьма й багно.
Серед всіх «мені б…»
вибираю лиш трішечки неба…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685412
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 23.08.2016
За картиною К.Роландо
[img]https://cs7061.vk.me/c7008/v7008652/d609/Da8vjhjLNgc.jpg[/img]
[youtube]https://youtu.be/1NHKbfeZ-Xk?t=1167[/youtube]
Ти знову тут наглядачем з небес.
А я щоніч своє втрачаю пір’я
Між лебедів на озері чудес,
Що бас-ключами вигинають шиї.
Сигара ночі. Попелу зірки.
Але даремно ти чекаєш згоди…
В мені живі живуть іще струмки,
І весь мій біль – на дно, мов камінь в воду…
Несила стане – я відкрию шлюз
І випущу по хвилях із полону
Душі своєї лебединий блюз,
Який співають крила саксофону.
І ти розтанеш, змучено-блідий,
Сигара-ніч ясний запалить ранок…
Лишу росою блюзові сліди
У ритмі шаффл. Впізнай мене, коханий…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587165
дата надходження 13.06.2015
дата закладки 23.08.2016
Полікуй мою душу, Лісе!
Зацілуй мої рани росою.
Я згубилась в очах вже лиса.
Я стекла по корі вже смолою.
Розчинилась в криштальній тиші.
Обійняла тумани світанком.
Захлинулась терпкою вишшю.
Разом з мавками впилась ранком.
Я розбилась об стрімкість долі.
Розлетілась сльозами мрії....
Голосіть же, дерева мої,
Скрипки вітру! Будіть тужнії
Ноти - болі дощем хай впадуть!
Стрепенуться зів"ялі квіти,
Об землі прохолодну м"якоть
Обіпруться, щоб цвіт сповити.
....Порятуй мою душу, Верше!
Як в твоїй не зцілюсь свободі,
Мені, світоньку милий, вперше
Віднайти себе буде годі....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685062
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 23.08.2016
Перекатится солнце пО небу,
каплю вечности иссушив.
Переделывать - поздно, вроде бы...
будет памятью для души:
август, срезанный стайкой ласточек
то ли к дождику, то ль к птенцам...
то ли возрастом, то ль "для галочки"...
Синь, с глазищами праотца -
удивительна...
не затронута
ни ракетами...
ни быльём...
Звёзды собраны в недра омута
инкрустацией на цевьё.
Будем радовать ниву августа
новым голодом от побед
над пощёчиной...
над "пожалуйста"...
новым "верую"...
в новый цвет...
...время августа - небо в ласточках...
ветер - выдохом перемен.
...рюмку бренди бы...
или парочку...
не с локтя пускай...
хоть - с колен...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685050
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 23.08.2016
У венах кров, як вир бурлить,
Вогонь гарячий ринув в п’яти.
Кортить тебе в собі спалить...
Щоб зцілувать твої принади.
Дай притулю до себе знов,
Знов запалю твої бажання.
Віддам усю свою любов...
Себе поклавши на заклання.
Чи то за покликом богів,
Чи то за подихом любові.
Сплелись в єдине ми без слів…
Птахи замовкли у діброві.
Заклекотав у венах струм,
Я розплітав шовкові коси.
Чи нам на спокій чи на глум...
Знов закипали в долах роси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672299
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 23.08.2016
Моя любов, немов легенький вітер,
Що не обтяжує і не пройме.
І різнобарвна, як у полі квіти,
Що ніжно шепчуть: ну цілуй мене.
Моя любов – червона горобина,
Що так красиво вписується в гай.
До твого серця тонка павутина,
Вплітай її у серце і кохай!
Ніжна лілея на озерних водах,
Вода, що не напитися повік.
Усмішка на лиці твоїм чудова,
Щастя твого нескі́нчений потік.
Моя любов п’янить вином медовим,
Сміється сонцем у твоїх очах.
Вуста солодить трунком малиновим,
Увись тебе здіймає, немов птах.
Красива, ніжна, щедра, легкокрила,
Солодка, лагідна, жагуча, неземна…
Вона тебе до щастя приручила.
Мою любов не випити до дна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685224
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 23.08.2016
Що там в незвіданих світах,
Душі минулого, твоєї?
Неначе вільний, дикий птах,
Тепло залишив ти моєї.
Що там в незвіданих світах?
Чужий проходиш біля серця.
Бо в нім не квітне більше страх:
Благаю любий, ти не сердься...
Що там в незвіданих світах,
В майбутніх долях зорепадом?
Ми ж на розведених мостах,
Сумним лишились листопадом.
Ми там в незвіданих світах,
Згоріли пристрастю, як спомин...
Гіркий- бо присмак на вустах
Ще скаже нам с тобою... хто ми...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685221
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 23.08.2016
І знову опівніч.
Ідуть за вогнями вогні.
Ця сповідь сумління, ця вперта одвічності міра.
Я чую, як вперше ворушиться шерсть на спині,
В мені прокидаються
ознаки хижого звіра.
Окреслюю коло -
У нього не смійте ввійти!!!
Одна лише мить - і вогонь спалахне поміж нами!
Одна лише мить - і ви більше мені не брати…
Не сестри мені, не брати…
вороги ворогами…
Межа ілюзорна,
Та грані ці не перейти.
Окреслюю коло… й до ранку шукатиму винних…
Тому, що не сестри! - й кричатиму до хрипоти.
О, ночі хмільні!
о, настоянки погребів винних…
І кігті впускатиму
В землю на сонних лугах,
До болю, до зойку… аж доки обізветься ліра,
Аж доки прокинусь на диких отих берегах,
Вдихаючи трави…
в собі убиваючи звіра…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684316
дата надходження 17.08.2016
дата закладки 22.08.2016
(из моей старой тетради)
Бесшабашное лето прогонит
Долгожданная тихая осень -
Лес тихонько роняет погоны,
Оставляя мундиры у сосен...
От жары ярких красок не стало,
Куролесят седые туманы,
Незаметно тепло убежало
И раскрасило лето обманом...
Чтобы нежности больше досталось,
Мы, конечно, у лета попросим...
Лес над нами смеётся устало:
Доигрались... Заплакала осень...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684633
дата надходження 19.08.2016
дата закладки 22.08.2016
Згадалося от знову, як босоніж в дитинстві
Після дощу в калюжах бродили залюбки.
Картоплю у багатті в веселім товаристві
Ми найсмачнішу в світі у ті часи пекли.
У піжмурки і ладки усім кутком ми грали,
І по чужі черешні ходили ми гуртом.
В пітьмі через дорогу білі нитки в’язали,
А водії за це нам кричали матюком))
Жили ми без мобільних, комп’ютерів, планшетів,
Та знали друзі наші де легко нас знайти.
Пісенники, анкети(хранителі секретів)…
Народжувались мрії і звали до мети.
Давно все те минуло, спливли дитячі роки,
І юність промайнула, як вітерець легкий.
І ставить перед нами життя нові уроки,
І шлях, яким ідемо у кожного з нас свій.
Егей дитинства друзі! Я всіх вас пам’ятаю,
Бо ви щасливих років, яскраві промінці.
І все що написала, згадали й ви я знаю!
Для вас мої хороші пишу рядочки ці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685035
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 22.08.2016
Як зранку роси полетять у хмари,
Проміння витче килим з буйних трав,
Я пригадаю зорі, наче чари
І ці слова: "Як я тебе кохав!"
Як білі хмарки зіллються в єдине,
І їх проміння пожене удаль.
Тоді і пісню нашу лебедину,
Заграє вітер - віртуоз-скрипаль.
Квітують вишні, вельони вдягнули,
А цвіт отой неначе з перкалю,
Багато з них цю радість вже відчули
І ті слова: «Як і тебе люблю!»
Як відцвітуть і побіліють трави,
Слова сховають, нам не стане слів,
Лише червоні вишні кучеряві,
Нам нагадають, як тебе любив…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685100
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 22.08.2016
Достиглі врожаї збирає осінь
В полях душі, в садах моєї долі.
Хоч манить світлом ще небесна просинь,
Осіння заметіль на видноколі…
Ще айстри квітнуть в затишку садів,
Ще ранок кличе у погожу днину…
Я так не хочу сивих холодів,
Бо просить серце ще тепла дитинно.
Побудь зі мною, осене, побудь
Так довго-довго, може, й вічність цілу,
Поміж дощу всміхнутись не забудь
І душу пригорни мою зболілу.
Ледь чути весен невгамовний сміх,
Що губиться у тиші падолисту.
І тішить день краса пісень твоїх,
Де крізь багрянець світ стає барвистим.
У безміри століть злітає час,
Пожовклим листям опадають миті…
І цей сумний осінній тихий вальс
Знов нагадає про роки прожиті…
Побудь зі мною, осене, побудь
Так довго-довго, може, й вічність цілу,
Поміж дощу всміхнутись не забудь
І душу пригорни мою зболілу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684606
дата надходження 19.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Зморшки вкрили матусі чоло,
Карі очі наповнились смутком.
І пригадує все, що було,
Від часів, як була ще дитятком.
Приспів:
В далину,
В далину,
В далину,
Пролітають роки за роками…
Сивину,
Сивину,
Сивину,
Як дарунок лишають для мами.
Рік за роком листає життя,
А окремі літа сняться й нині,
Що прискорюють серцебиття,
Наче цвіт на розкішній калині.
Приспів.
І вкриває усмішка лице,
Карі очі наповнені блиском
І повторює знову все це,
Їй здається, що так воно близько…
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684507
дата надходження 18.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Зраночку небо об хмари спіткнулося,
Впало дощем на запилену вулицю,
Ногу забило і слізки закапали -
Бризнули крапельки - зернятка макові.
Вулиця дощику тіло підставила,
Радо сприймала незвичні обставини,
Скошені трави ще більше розпахлися,
Хмари вчепилися в стовбури-палиці.
Небо схопилося, слізоньки витерло,
Райдугу прапором вигнуло випукло,
Сонцем засяяло, день розпогодило,
Груди напнуло угору погордливо.
*****
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684417
дата надходження 18.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Любов що в ревності отримає життя...
Навіщо ти мені розбурхана і дика?
Що гордість в пристрасті розірвеш на шмаття,
Так і залишиться приречена, безлика...
.......................................................
Навіщо ти мені у міцності бажанням,
Як ревність болем спопелить усе живе.
Навіщо ти мені ненависним чеканнням
Як ти розлукою у вічність відпливеш...
.......................................................
Любов, що в пристрасті отримає життя,
І вже не визнає нічого окрім себе...
Ти моє завтра розриваєш на шмаття...
Чому ж я в ніжності горнуся знов до тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684506
дата надходження 18.08.2016
дата закладки 19.08.2016
Втомилось сонечко й котилося за обрій
Спочити в ложі із рожево-синіх хмар.
І золотились промінцями край дороги
Стрункі тополі, виряджаючись на бал.
Повільно гаснув день, вкривався сірим пледом,
Йому туманом хтось встелив сиві поля.
В садах стрибали груші, всюди пахло медом,
І шурхав їжачок, під ніс щось промовля.
В кущах прича́їлися маги й все темнили,
Й кували дивні зорі з злитків золотих.
Щось в нетрях цвіркуни невидимо свердлили,
Й ткали мереживо на небо з див отих.
Останній промінець сховавсь у кроні дуба.
Все змовкло. Прохолода тиснулась в туман.
І навіть вітер стих, й чесав легенько чуба
Старому дубу, величавому, мов пан.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684496
дата надходження 18.08.2016
дата закладки 19.08.2016
Антуан де Сент-Екзюпері
Найголовнішого очима не побачиш,
Бо лиш душа до цього має хист.
Хоч сотні раз об’їздиш Всесвіт, та чи ж
Хіба не серцю пам’ятати земних рис?
Очима можна впитися у зорі,
Та з ними заговорить лиш душа…
Щасливий той, хто бачить все в любові,
Хто бачить цвіт троянди в споришах.
Комусь в рефлекторі розшукувать планети,
В росинці інший бачить цілий світ.
Комусь топази, перли, золоті намети,
В людині ж бачу я красу на схилі літ.
Руками небо пригорну до серця,
В красу небес підхопить зореліт.
Кохання до того лиш повернеться,
Хто не очима дивиться на світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677259
дата надходження 10.07.2016
дата закладки 19.08.2016
Наче вітер в гаю, я згубилась в тобі,
Розчинилась, мов піна у морі.
Та втрачаю тебе, я сама по собі.
Лише тінь, й та заперта в неволі.
Ти мене напоїв своїм світом земним,
Я до нього вже й небо хилила…
Та прокляття із вічності жило лиш одним -
Зруйнувати все те, що ліпила.
Ще живу лише в снах, в тих де разом лиш ми,
Бо й сама вже собі не належу.
Десь у прірві на дні моє серце скимить,
З безнадійних надій тче мережу.
Розчинилась, згубилась - мене вже нема,
Та чи можна без тебе – живою?
Твій непрощений гріх, твоя згуба німа –
Я покарана бути чужою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676591
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 19.08.2016
Яблука червоні, спілі, наливні!
Як же до вподоби в серпні ви мені!
Хай у кожну хату, у найближчий час
Завітає свято - світлий Другий СПАС!
Хай над світом сіє зорі зорепад,
На лозі медово зріє виноград!...
...Щедрим урожаєм сповнені сади,
Бог благословляє праведні труди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684489
дата надходження 18.08.2016
дата закладки 19.08.2016
Останні літа цього дні
Змиваються дощами.
Журбою пахне. А мені
Журитися віршами.
Мої думки, де я і ти,
Струмочками спливають
У інші вимірі, світи,
І серце вже не крають.
Хай багряніє зелен клен,
І топить лист в калюжах.
Мого кохання сплив човен,
Одна втримать нездужа.
Вишневим квітом відцвіло,
І віддзвеніло літом.
Кохання в осінь замело,
Як нам його зігріти?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683871
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 16.08.2016
При допомозі Ганни Верес (Демиденко)...
Льон зацвів у чистім полі,
Наче небо, наче долі.
І покликала дорога в далину
Захід сонця вже палає,
А матуся проводжає,
Свого сина, як надію на війну.
Приспів:
Килим в полі льон малює,
Її син в АТО воює,
Мати молиться за нього,
Щоб живий вернувсь назад.
На колінах просить Бога,
Щоб в льонах була дорога,
Щоб його вона зустріла
Й молодий вишневий сад.
Поле льонове співає,
Біжить ненька зустрічає,
Бо впізнала голос сина іздаля.
Чисте небо, зникли хмари,
Його голос диво-чари,
До матусиного серця промовля.
Приспів:
Здрастуй, рідна моя мамо.
Мріяв я про зустріч з Вами
І про синє поле льону,
Де невипита краса.
Мабуть Бог почув молитви,
Вийшов я живий із битви,
Не потрапив до полону -
Врятували небеса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684037
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 16.08.2016
А серпень чорнобривцями цвіте!
Зірниці-айстри в небо посилає!
І зорепадом літо золоте
Найкращі з них на землю повертає!
Загадуйте бажання! залюбки!
В серпневі ночі - Ангели літають.
Які несуть любов через віки,
І всім, хто вірить, потайки вручають!
Вона, мов квітка, в серці зацвіте!
І буде сонцем у душі світити!..
... У чорнобивцях літо золоте
Нам сповіщає - як прекрасно жити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684028
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 16.08.2016
(Присвячується планам, які я міг здійснити (але їх зруйнували найближчі люди))
Побиті дороги
Порізали
Землю на клапті.
Скалічені трави
Схилились
Донизу без віри.
Холодні потоки
Раптово
Напали на хату.
Бувайте, літа,
Бо я в себе
Вже більше не вірю.
Подвір'я накриті
Легким
Шаром листя сухого.
І вперше за довгий час
Сонце
Не гріє, не світить.
Я знову в квартирі,
П'ю чай
І лежу на дорозі.
Повіяв і в тілі
Моєму
Пронизливий вітер.
Стирає весь шлях,
Залишаючи
Тільки проблеми,
А записи холод
Спалив,
В попіл їх перевівши.
Старе вже не тішить,
Нове замикають
На термін.
І я вже не хочу
Нікуди йти -
Хай буде гірше.
Проблема в мені,
Бо мої слова
Сили не варті -
Збивають,
Ще й потім я -
Ворог.
Тому і неспокій.
Та хай мене навіть
Не знали б -
Хоч вбили б, як в Спарті.
Я - тиша, ніщо, порожнеча,
[b]Проблема[/b]...
Я - попіл.
14.08.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683561
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 16.08.2016
Незліченні зірки! Та до неба мені не сягнути.
Не занурити руки в одвічні тенета небес,
А так хочеться, просто, з тобою крізь простір пірнути!
За собою затерти сліди, не лишивши адрес.
А так хочеться, просто, з тобою забути про "вчора"
Не шукати ніяких "чому?", а тим паче "але...".
А ти знаєш, дурненький, що досі тобою я хвора?!
Й ця хвороба, напевно, уже не відпустить мене.
А так хочеться, просто, усе прирівняти до казки,
Де хороший фінал нам обіцяне щастя несе...
А давай, ми так просто, усі позриваємо маски,
Щоб на "зустрічну" нас із тобою жбурляло шосе.
І до чорта усі нездійсненні й придумані мрії!
Наші замки з піску дикий вітер постелить, як мох.
Бо тебе, мов тату хочу я вкарбувати під вії,
Щоб ділити, єдину, подушку з тобою на двох...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683897
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 16.08.2016
Медовий Спас! Його солодкий смак,
Із теплим вітром у садах витає!
...Вже відлітають ластівки - це знак,
Що скоро осінь в гості завітає...
Освячуються в церкві квіти й мак,
Букет святковий зветься - маковійчик!
Волошки, айстри, м"ята і будяк...
В нім різне зілля - все й не перелічиш!
Ці обереги ставлять у хатах,
Щоб висіяти на полях весною...
А ще - святили воду в криницях,
Вона стає цілющою, святою!
Чудове свято! Сонце в небесах
Цвіте, мов сонях, на гостинах літа!
Приходить Спас з гостинцями в руках,
Дарує радість, втіху, мед і квіти!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683518
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 14.08.2016
З рисі часто ідуть в галоп,
То куняють, а то заснули.
Обминаючи поворот,
Вони, нове про щось, почули.
Душа прагне завжди удаль,
Хоч не кожному даль дається,
Як сплететься жура й печаль,
Болем в серці враз відізветься.
І життя наче й не було,
Зась летіти, ослабли крила.
Все прожите враз ожило
І береться в людини сила.
Не бажайте нікому зла,
Пеленайте малу дитину.
Щоби сила у вас росла,
Захистити могли родину.
Щоб не спати, а йти в галоп,
Щоб зріднитися із землею,
А коли пролунає: «Стоп!»,
Стати совістю і душею…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683365
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 14.08.2016
Переполнены грустью - кантаты,
Вязью пишется - о любви...
Эта Осень во всём виновата:
Золотые её листы!..
Пожелтевшие просек аллеи,
Просветлённые ночью сны,
Серебра амулет скарабея,
Голубые лаванды цветы...
Эта Осень во всём виновата:
Улетели мои соловьи...
И строка предвкушением - сжата:
От харизмы её - наготы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683393
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 14.08.2016
"Я просто вже давно живу сама -
Так починала тітка оповідку -
В житті моєму холодить зима,
А я і досі пам"ятаю квітку,
Яку мені Він дарував тоді
І ми її пускали по воді...
Де замовкали звуки і пісні,
Всю душу заливав гарячий трунок.
Я думала, що снилося мені
Чи марилося так... Його цілунок
Найперший, найсолодший, неземний,
То доля вже єднала мене з Ним...
Все пам"ятаю, хоч літа - кудись,
Мов час загнав їх прутом за причілок,
Туди, де сповна щастя і біди,
Останні лиш скраєчку ось присіли,
Щоб я згадать устигла й зберегла,
Ту стежку, що до нього пролягла..."
...Дивлюся я на жінку, на красу
І боляче, бо так вона змінилась...
І хочеться сказати: принесу
Вам сонця у долонях... Не зуміла...
Усмішка їй розгладжує лице,
Коли, бува, пригадує про це...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Ясніє все, світлішає навколо -
Не треба їй ні золота, ні срібла -
І хоч яким широким буде поле,
Якби могла, вона б до Нього бігла...
І очі тепло світяться бурштином,
Немов Його побачила за тином...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683411
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 13.08.2016
Чому тебе завжди чекаю?
Коли я знаю... не прийдеш...
Надія в серці не розтане
І стежка в нім не заросте...
Чи то любов, коли ти віриш,
Хоч знаєш, що нема у що...
То пустку туги свою тішиш.
Розмова болю ні про що...
Чи то любов, коли зникаєш
У тому погляді крізь час...
Надія в серці не вмирає
І досі вірить ще у нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683513
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 13.08.2016
Засипало вже листям тихий став.
То літні мрії опадали в осінь.
Хоч вітер їх на хвилях ще гойдав
Та обступала вже холодна просинь.
Хоч ще тремтіла на прожилках тінь
Веселки невагомих переливів,
Вже застигала в лініях твердинь-
Апатії-зими сумних мотивів.
А як натхненно ворожила ніч
З м"яких рожевих вигинів світанку!
Здавалось світ вже наш, лише поклич.
...Як швидко зрадив душу - часу бранку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683331
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 13.08.2016
[b][i]Щось полином гірчить останній місяць літа,
Міліє день , коротшає життя,
Багато так відходить в небуття...
Хотілось би , щоб після нас теж цвіли квіти.
Серпневий дощ на землю хилить мокрі коси.
Загорнута у спогади душа
Ховає сліди літа в споришах,
Та скоро падолистом їх накриє осінь.[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683145
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 13.08.2016
День мчить галопом в часу колісниці.
Тремтить упряжка - напнута струна.
Усе, що повз у поросі - це сниться.
Попереду ж в тумані - то мана.
До руху вабить горизонт красиво.
Спочинок там - в оазі сподівань.
А доля шлях вибоїстий примхливо
Кладе по кругу - в колесо змагань.
Ах, хвильку дай, зітхнути від знемоги,
Ступить босоніж вільно на траву.
Бо там під сонцем - висушені стоги,
А на узбіччі п"ють росу живу.
Невже життя - той вічний біг до щастя?!
Невпинний, злий, шалений лиш розгін?
...Коли нема ні миті на причастя
В джерелах цих, що пульсом між руїн...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682835
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 10.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.08.2016
Присіли сніги -
відшуміла весна водою,
У теплому літі
скупали дощі рясні.
Вже вкотре я в осінь
холодною йду росою,
А там, за зимою,
повірю новій весні.
І так монотонно
нав"язує ритм годинник,
А стрілки лоскочуть
не тільки мої роки.
Ненавиджу їх,
але знаю - вони не винні,
То час навіжений
спочить не дає, стрімкий.
Постійно я чую -
відстукує знову й знову,
Не хочу спиняти
й не хочу за ним іти,
І вірити знову,
не хочу, твоєму слову,
Бо легко втопитись,
почувши твоє "прости"...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682735
дата надходження 09.08.2016
дата закладки 10.08.2016
Коли роси вечірні впадуть на траву,
Зорі витчуть на небі мереживну казку,
Я занурюсь у неї й до тебе прийду,
Я ж свавільно-пожадна на твою бо ласку.
Ти мене розпашілу в обіймах стиснеш,
Зрине з вуст зойк надривний, зазивно-солодкий.
Поцілунком гарячим його обірвеш,
Ой, який він у тебе мурашково-шкодний.
Підійметься нараз з глибин сутності, з дна,
Хвиля млості й загубиться в м’ятім батисті.
З лона трепетна хіть переллється в тіла
І замре, примостившись на чатах, у кріслі.
07.08.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682325
дата надходження 07.08.2016
дата закладки 08.08.2016
[img]http://dachadecor.ru/images/3er5t6y789o0o9i87654r.jpg[/img]
Відлітають у вирій останні серпневі зірки.
На пергаменті неба жовтіють кленові підпалини.
Залишилось півмилі до осені. Просто терпи,
Вибирай із багаття картоплі корисні копалини.
Все уже відбулось. Все відбудеться знову колись.
В павутинні думок обірвалася ниточка крапкою.
Тепла ніжність долонь. Так приємно лежать горілиць,
Наслухаючи музику, зіграну коника лапками.
Випростовує тінями спину спрацьований сад.
Важко гупають яблука, пахнучи сонячним променем.
Все давно відбулось – сто мільйонів життів назад,
Залишивши антонівки райської кислу оскомину…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682372
дата надходження 07.08.2016
дата закладки 08.08.2016
Я вже піду... мене чекає осінь,
Там менше сонця і коротші дні...
Вплітаю срібло в золоте волосся,
І так спокійно на душі мені!..
Плоди дозріли щедрі і багаті,
Взяли у літа мед і аромат!
А я щаслива - затишно у хаті,
І тихим раєм став осінній сад.
Я вже піду... я звикла так ходити,
Свої стежки шукала я сама...
З собою в осінь забираю літо,
Та, тільки жаль, що в нім тебе нема...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682223
дата надходження 07.08.2016
дата закладки 08.08.2016
Думаєш час полікує?
Зцілення - вигадка просто,
Наче розсипане просо -
Котиться та не смакує.
Гарне таке, золотаве.
Може колись і здалося?
Чом же душа стоголоссям
В розпачі... де її аве?
Душі - мережки-вуалі.
Свистом пронизує вітер.
Слів вже нема, кілька літер,
Інше все - зайві деталі.
Час не прийде, він минає.
Те, що було, на поталу.
Витекло тихо, помалу
Нас до землі нагинає.
Кажуть, забудеться...де там!
З пам"яттю знов у двобої
Сваряться вірші й гобої, -
От вже біда диригентам.
Лихо не менше поетам...
06.08.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682164
дата надходження 06.08.2016
дата закладки 08.08.2016
Ідеш мені услід, навіщо? Хто ти?
Забутим - спраги вже не вгамувати, -
Заплутались у Всесвіті істоти.
Прощатися прийшов, або прощати?
Ти хто? Куди і з ким?.. думок - шереги.
У попіл радість, косу на одвірок, -
То для господи, кажуть обереги,
Манити щастя, кленучи офіру.
Зотліла пам"ять, лише твої кроки,
Як шум дощу, як метроному звуки.
Замріяна душа бере уроки,
Серед повчань - багатослів"я муки.
Сміятись хочеться до сліз, дарує
Небесна кухня тести загадкові.
Ти хто? Скажи, якщо мене почуєш,
За що цей хрест одвічної любові?
23.03 15
Ред.21.06.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682266
дата надходження 07.08.2016
дата закладки 08.08.2016
Мерехтіли зорі ясні серед ночі,
Ти торкнувсь легенько до мого плеча,
І побачив сльози, що закрили очі,
Та жила в надії ще моя душа…
Окропи кохання чистою водою,
З нашого живого джерела.
Щоб завжди у парі бути нам з тобою,
Щоб любов, як квіточка цвіла.
Твої ніжні руки до грудей горнули,
Я весь час мовчала - в трепеті душа,
Ми удвох далеко в небеса пірнули,
Наче наша пара в казку вируша…
Окропи кохання чистою водою,
З нашого живого джерела.
Щоб завжди у парі бути нам з тобою,
Щоб любов, як квіточка́ цвіла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682165
дата надходження 06.08.2016
дата закладки 08.08.2016
Неначе вічність до світанку.
Війна створила порожнину.
Чи ти зі мною до останку?
Ніч запалила зоряну стежину,
Яка, на жаль, не доживе до ранку.
Вона веде в мої обійми.
Ти ж її бачиш? Бачиш? Справді?
Одну зорю, мов серце, вийми,
Най мерехтить на згадку у свічаді.
На тому світі не розлучать війни.
© Олена Галунець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682159
дата надходження 06.08.2016
дата закладки 08.08.2016
Загублюся сьогодні у віршах
І розтану в чорнильнім папері.
Скаже хтось : ,, не ховайсь, ти не гірша " ,
Прочитавши мене в оній ері.
Загублюся сьогодні у віршах
І зіллюся з ромашками в лузі.
А вітри заспівають: ,, ти... інша...".
,,як без тебе?" - озвалися друзі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674680
дата надходження 27.06.2016
дата закладки 05.08.2016
Ніколи не ігноруй людину, яка турбується про тебе більше за все.
Тому, що в один чудовий день, ти можеш прокинутись і зрозуміти,
що втратив Місяць, рахуючи зірки...
Антуан де Сент-Екзюпері...
Ти називав мене своїм життям
І я жила тобою - променіла
Та доля наша кришталево-біла
Іржавим прогнивала почуттям...
Так пусто в домі нашому тепер
Бур'яном стежка поросла на ганок
Де ми з тобою зустрічали ранок
Під пісню солов'я з лісних шпалер...
Без тебе тут усе уже не так
Порожні стіни наганяють тугу
І вітер за вікном свою наругу
Лукаво завиває мов хижак...
Пилиться у кутку старий рояль
Ми так любили вдвох на ньому грати
І у вікно на небо споглядати
В бездонну вись чистішу за кришталь...
На столику лежать твої листи
Я сотню раз читала їх по колу
І мою душу з болю охололу
Вбивали недопалені мости...
Пройдуся боса по нічній росі
У твій светр загорнуся помилково
І аромат ударить так раптово
Знайомий запах загірчить в сльозі...
Мені здається, що я просто сплю
Тільки реальність завиває сумом
І в мене ударяє наче струмом
Твоє далеке й зболене "люблю..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682040
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 05.08.2016
І море приходило
Завжди чомусь несподівано.
І небо лягало на плечі в сім тисяч вольт.
Ішлося на дощ. То невже тобі справді відспівано,
Доле фатальна,
смарагдова доле? кольт
Зблисне в повітрі яскраво
(лиш на попередження)
Тільки ковчег не готовий мій!.. справді, жаль…
Море без правил, без принципів самозбереження,
Раптом нахлине –
й поглине мою печаль…
Всю, до останку!
Натомість візьме лиш душу, і
Легко допише до списку своїх мадонн.
… чуєш, Нептуне, як чайки кричать над сушею,
Злякані силою
темних твоїх Горгон?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681863
дата надходження 04.08.2016
дата закладки 05.08.2016
Що ж, знову титри... Казочці кінець...
Міняють маски коміки-актори -
Тавром клеймують рабської покори,
Що зводить чисті душі нанівець...
І знову пустка... Каїна печать?
Хіба скінчились у фортуни ролі,
Що навіть блазні змінюють паролі?..
А хтось гласив: нужденні не мовчать!..
То як нам бути? Вірити кому?..
Просякла люттю кожна крапля віри...
Сини на батька кидаються звіром
І каркають... прокльони у пітьму...
Невже ніщо наш дух не протрясе?..
Снують у закуліссі хтиві тіні...
А десь - сади у райському цвітінні...
А в нашій наготі - ні те ні се...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681860
дата надходження 04.08.2016
дата закладки 05.08.2016
Літній вечір сховався за хмари,
Дивне ложе за обрій прослав.
Вкотре місяць самотній, без пари
Між зірок тихий смуток зіткав.
На ставку поміж лоз й очерету
Золотий рушничок простелив -
Сяйний вихід зірок до балету,
Візерунками став посріблив.
Поміж вербами думи одвічні
Шепотілись й притихли гаї.
Оживали часи героїчні,
Що на край цей чудовий лягли.
Все затихло в зажурі вечірній,
Місяць в дзеркало-став задививсь.
Танцювали там зорі предивні,
Про одну лиш сердега журивсь.
Прохолодою ніч обвивало,
Щось таємне шмигало в кущах.
На сову місяць цитькав бувало
І на плесі зорю колихав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681281
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 04.08.2016
Кохання відкинула в муках
У колі полярного сяйва,
Узя́ла без остраху в руки
Запилений совісті саван,
Сльозами його окропила,
Щоб змити усі забобони,
Зробити із нього вітрило
Та скинути образ Горгони.
Волосся моє змієлітне,
Тебе я чесала щоранку,
А погляд залишив по світу
Камінних бездушних підранків.
Ховала і очі, і коси,
Щоб хтось не потрапив під обстріл,
У власні безмежжя і космос,
У вимір за відліком - шостий.
Душа не знайде упокою
У лезі, мій любий Персею,
Не стану я більше земною,
Бо я – вже давно за межею.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681602
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 03.08.2016
Мы, как тоненькие нити
Среди бешеных зверей -
Аналитики событий
Заколоченных дверей...
Безрассудству отдаёмся
И, срывая тормоза,
Истерически смеёмся -
Это проще, чем сказать...
Перекручиваем числа
Всех событий и потерь
И упорно, с миной кислой
Вновь ломаем... ту же дверь...
Под заказ - любые сказки!
Впопыхах и наугад,
Быстро смешивая краски,
Нарисуем всем подряд...
Перечитывая строчки,
Как обычно, не нашла,
Где поставить жирно точку,
Где замылить добела...
Тише, тише... Не шумите -
На текущем вираже
Хронологию событий
Не сломаете уже...
Пролетит и вдаль умчится,
Пыль вбивая в тишину,
Та шальная колесница,
На которой не уснуть...
А хотелось бы... Хотелось...
Да... А кто же не хотел...
Всем, конечно, надоело,
Но, увы... Кто не успел..., ... ...!
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681595
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 03.08.2016
Будила в школу діток своїх мати,
У полі вітер розганяв туман.
Цвіркун лягав в стодолі спочивати,
Вдягнувши з трав на себе сарафан.
Дядьки сільські корів на пашу гнали,
Порхали навстріч ластівки з дротів.
До річки босі буслики чвалали,
В яру на плоті котик муркотів.
А вдалині вже сонечко горіло,
В яру глибокім ніжилась верба.
Золотосяйво ген запаленіло.
Осінній ранок падав у жнива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681519
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 03.08.2016
Де серце знаходиться, там треба жити,
Там збудуться мрії, розквітне любов,
Не поруч з «обов’язком» чахнути, скніти.
Причину піти кудись вигадав знов.
Втікаєш від мене, не дивишся в очі,
Хоч іноді й скажеш: «Тебе я люблю».
Не треба. Я більше не мрію щоночі,
Не тішусь надіями, сліз не проллю.
Тебе відпускаю. Чи зможу забути?
Яка в тім різниця? Тобі все одно.
Де серце знаходиться, там можеш бути.
Бо ж серце твоє не зі мною давно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264010
дата надходження 08.06.2011
дата закладки 03.08.2016
Обесцвечивая ночь в серый,
разрывая горизонт слепо,
распускается цветком веры
васильковое моё небо.
Утро жёлтым пузырём вздулось
на грустящую в душе радость:
убежавшую давно юность,
задержавшую мою старость.
Уронили небеса в Лету
холостые от весны гильзы…
на сто–разовый конец света…
в необжитые мои избы…
Хорошо, хоть высоко где–то
кто–то вышил для судьбы гладью
сороковое моё лето –
перешитое моё платье…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681482
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 03.08.2016
Сяє на небі зіронька
Золота, золота.
А місяць їй у промені
Сон-траву запліта.
Постіль шовкову ніченька
Розстеля, розстеля
І в колисанці лагідній
Засина моє маля.
Постіль шовкову ніченька
Розстеля, розстеля
Спи, моя ніжна крихітко,
Засинай, янголя.
Ти спи, а я тихесенько
Помолюсь, помолюсь.
І щиро Божій Матері,
Й Небесам поклонюсь,
Щоб доленьку, мов річечку
Не бурхливу, дали.
Мов у віночку стрічечки
Дні барвистими були.
Щоб доленьку кровиночці
Та й щасливу дали.
Сон під ясними зорями
Бережуть янголи.
Сяє на небі зіронька
Золота, золота.
А Місяць їй у промені
Сон-траву запліта.
А завтра любе сонечко
Зазирне, зазирне
Ласкавим, теплим променем
Тебе ніжненько торкне.
А завтра любе сонечко
Принесе новий день,
Щоб пташенята радісно
Щебетали пісень
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347899
дата надходження 03.07.2012
дата закладки 03.08.2016
Синку, пробач,
Що батьківству я вчусь на тобі!
Пробую ставити рамки,
Творити закони.
В час, коли серце
Вимогливо в ручки малі
Світ укладає безмірний,
Руйнує кордони.
Синку, пробач,
Що вдягаю я маску судді!
Прагну за тебе відміряти
Зле і хороше.
В мить, коли хочеться
Верби знайти золоті,
Сонцем ростити твій сад...
Я ж у долі все прошу.
Синку, пробач
За ті крила, що ти на мені
Вгледів і просиш...
Віддала б тобі, лелю, душу!
В кожній пір"їні у них -
Дій і слів тягарці,
Що (не летіть!) волочити
З собою я мушу.
Синку, пробач...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681481
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 02.08.2016
Та наша ніч стоїть в очах,
Хвилює серце і донині,
Вино червоне і свіча,
А ще волошки сині-сині.
Худенький Місяць заглядав
Злодійкувато з-за фіранки…
Я цілував тебе й кохав,
Не спали ми тоді до ранку.
Летіли трелі солов’я,
Крізь всі щілини до нас в хату,
Я був твоїм, а ти моя,
А це для двох найбільше свято.
Із першим променем був сон,
Як треті півні заспівали.
Серця в нас бились в унісон,
Ми ніч свою запам’ятали…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681310
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 02.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.08.2016
Ця осінь
так безпрограшно гірчить…
(а я не знаю, як її минути)
Я ще не знаю, тільки рветься мить
на атоми
в бастиліях цикути…
І ти мовчиш –
у тобі сто доріг,
сто берегів… і сто світів незримих…
Ще зараз ти помилувати б міг
мене на цій
слизькій арені Риму…
Лише юрба
так жадібно кричить
в незборному покликанні – Убити!
…і осінь – так безпомічно гірчить.
І ти…
…і вже нічого не змінити
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681292
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 02.08.2016
Йду у серпень, наче королева!
Ледве що торкаюся землі!..
... Народилась під сузір"ям Лева,
Та чомусь літаю на мітлі!..
Кожен день кудись я поспішаю,
На шабаш.. чи на квітковий бал?
Я тебе чекаю!.. І шукаю
Стежку в осінь між кривих дзеркал...
Час летить, мов невгамовний вихор,
Де ж мені той спокій віднайти?!.
Щоб було на світі - тихо-тихо,
Щоб змогли зустрітись Я і ТИ!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681273
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 02.08.2016
Грайливе сонце крізь фіранку
Подасть сигнал:"Початок ранку!"
Яскравий промінь - дня уламок
Зруйнує наш сонливий замок...
Ти посміхнешся, замуркочеш:
"Що на сніданок, люба, хочеш?"
Я усміхнуся пустотливо:
"Тебе, моє кохане диво!
Хочу із лоскоту узвару
Його скуштуєм вдвох(на пару)
Із поцілунків - міцну каву
З пестливих слів - легеньку страву
Прошу, із ласки бутербродик
Цього бажає мій животик...
І ніжності налий у чашку
Зготуй із шалу пишну кашку
З спокуси попрошу цукати
Мене не пробуй ошукати!
А ще млинці! - із насолоди
Краплинку зваби (для пригоди)
Бажаю всього і багато!
Тому давай - готуй завзято!
Тебе я хочу смакувати
Тобою голод втамувати!"
Ти прошепочеш: "Ненажера!"
Я засоромлюсь: "Що?...проблема?"
Ти приголубиш, залоскочеш:
"Тобі кохана, все що хочеш!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681154
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 02.08.2016
Я падаю... чи ти мене тримаєш,
Коли безсонні ночі заболять?
Дивлюся в очі, що я в них шукаю,
Коли забуті рани так ятрять?
А руки, наче крила обіймають.
Нерозумінь безодня, каяттям...
Тримай мене, бо я в жалях згораю,
Віддати б їх усміхненим зіркам.
Тримай мене, не кинь їм на поталу,
Я хочу нас! Я прагну зберегти!
Допоки ми каміннями не стали,
Аж ні! Все обрубай і відпусти...
Не муч мене мовчанням ти жорстоко.
Ненависті безсилої вогонь-
Так спалює надію ту глибоко,
Яка живе в теплі твоїх долонь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681231
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 02.08.2016
Прости мене, за мою осінь в серці,
За сум і жаль не пролитих дощів.
Воно тобою вже давно не б`ється
Усе є так , як ти того хотів...
Тоді чому в очах твоїх теж осінь,
А не весна, яку ти обіймав?
Не йди за мною, світанкові роси
Коханням всохли, що ти не бажав...
І хоч вона, та осінь не минає,
І спогадом приходить листопад...
Та я прекрасні миті пам`ятаю,
Надіюсь що і ти в душі їм рад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680724
дата надходження 29.07.2016
дата закладки 02.08.2016
На краю безодні,
В пащі злого часу
Я несу, мов сповідь,
Як душі окрасу
Те твоє "люблю"....
Горю
В попелищі днів цих,
На уламках світу.
Тихо сповиваю
Ніжністю зігріту
Мрію я твою...
Молю
У епох шаленстві,
Серед долей згірклих,
Щоб ще раз хоч сонцем
Жарко я розквітла,
Як цілунком в тім"я
Ім"я
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681102
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 01.08.2016
Яку то дивну силу має СЛОВО......
Так любо й мило стало на душі!!!!
Сьогодні сонце сяє так святково,
І я , дівча, ловлю в траві вірші!..
Вони, немов метелики літають,
Барвисті і яскраві, як квітки!
А потім тихо на папір сідають,
Складаються у рими і рядки!
Яку то дивну силу має СЛОВО!
Ним можна все на світі передать!
Надворі - ЛІТО! на душі - ЧУДОВО!
На землю сходить Божа благодать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679114
дата надходження 20.07.2016
дата закладки 01.08.2016
Літо!.. пахне кропом на городі,
Ще ростуть ночами огірки.
...Липень від"їжджає на підводі,
Серпень в"яже чарівні сніпки...
В квітах тоне українська хата,
Чепуруха - кожної пори!..
Запишався сонях пелехатий,
Родич Сонця, що не говори!..
Вже й цибулю заплели у коси,
Хилять груші у траву гілля...
Падають рясні холодні роси,
Їх збере в відерце Ілія...
Й повезе на срібній колісниці
В даль безкраю, в глибину небес!..
Серпень світить золоті зірниці...
Місяць мрій, бажання, і чудес!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681115
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 01.08.2016
На краю безодні,
В пащі злого часу
Я несу, мов сповідь,
Як душі окрасу
Те твоє "люблю"....
Горю
В попелищі днів цих,
На уламках світу.
Тихо сповиваю
Ніжністю зігріту
Мрію я твою...
Молю
У епох шаленстві,
Серед долей згірклих,
Щоб ще раз хоч сонцем
Жарко я розквітла,
Як цілунком в тім"я
Ім"я
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681102
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 01.08.2016
Останню пелюстку цілують вуста,
Що їй напророчила долю.
І милий, як казка, в очах вироста,
Він скаче, мов вітер по полю.
Причиною всього ромашковий цвіт,
То радість несе, а то губить…
Іще з маленьку, а уже стільки літ,
Їй каже, чи «любить – не любить»…
Біленьку ромашку цілують вуста,
А серденько долю голубить,
Скажи мені, квітко, бо ти не проста,
Чи справді коханий мій любить?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680974
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 01.08.2016
Невдалий день…
Зірветься із гачка
Невдячна риба. Прохолода келій
Не грітиме. Ти купиш хом”ячка
(такий собі
джунгарик Марк Аврелій)
Невдалий день
Іще штормить, а втім,
Усе змінилось від цієї дати -
У темряві осінніх вечорів
Тобі він
диктуватиме цитати.
Запалить люльку,
І солодкий дим
Здійматиметься венами і… “власне,
Не переймайся, панночко, отим…
Усе мине… мине!
Життя - прекрасне!”
Життя прекрасне…
Милий Купідон
Не влучив знову… лиш яскравий зайчик
Танцює на шпалерах, де твій сон
Тебе поглине і…
“спасибі!!! Марчик ”
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680920
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 31.07.2016
Двум отчизнам моим тишина
раскроила пол веры на осень.
Я и первой давно не нужна –
и второй как бы тоже не очень.
Не нужна…
и не скажешь – к чертям!..
не забудешь… не выплюнешь трижды,
постучав по закрытым дверям…
то ли быть… то ли нет… то ли выждать…
Осенили судьбу три перста –
на большак, с наказанием схожий,
где при двух матерях – сирота…
где они обе – сироты тоже…
Разорвавшись любовью на боль
на одной между ними дорожке,
сколько уж примирились с собой
вечной датой на мраморной крошке.
Сердце глупое с верой нагой
двум отчизнам – ударов по жмене.
И живёт от одной – до другой…
от вины – до солёных прощений…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680905
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 31.07.2016
Інтим - це перш за все оголення душі, а не тіла.Тому спочатку ніж роздягатися перед кимось, переконайтесь...
...а чи цікаві ви йому одягнені?...
***
Димить на підвіконні сигарета
Із ароматом м'яти та ванілі
В кутку скрипить платівка на вінілі
Легенький блюз знайомого куплета
Ти палко обнімаєш її плечі...
...спустився вечір...
Висить в повітрі атмосфера тиші
Наче струна на дотики вразлива
Вона у відчуттях своїх мінлива
Метається метеликом у виші
Пройдуться пальці по шовковій шкірі...
...нейметься вірі...
Квапливі поцілунки вздовж ключиці
Перекривають дихання - несила!
Вона тебе собою приручила
Став блазнем перед поглядом цариці
Роздягнена душа зове очима...
...ніч за дверима...
Мурашками по тілу, лоскітливо
Гарячі губи дарували ніжність
Ти поїдав до краю її свіжість
Обіймами ув'язнював ревниво
Тонули у долонях почергово...
...все так раптово...
У мерехтінні зір два силуети
Залишать невідкриті таємниці
І втомою блищать її зіниці
Зникають у диму від сигарети
Впаде у руки від неба уламок...
...затліє ранок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680950
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 31.07.2016
[youtube]https://youtu.be/z865dOJIxX4[/youtube]
А що ти шукаєш у віршах моїх?
До коліна
Там висохло море. І вимерли всі кити.
На березі сухо.
Лишилася тільки піна
Тієї, колишньої, синьої висоти.
Спекотно. Пустеля.
Тут навіть бажання пити
Уже пересохло.
Згортай свої міражі.
Остання зупинка. Корито лежить розбите.
Колишня землянка.
І хворий час на межі.
Іди собі, чуєш.
Ти тут недоречний, чудаче.
Твій світ за барханом.
Неоновий світ Зеро.
А я рятуватиму
Море. Своє. Незряче.
Залиш мені тільки, будь ласка,
Моє перо…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680594
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 29.07.2016
Наздожени химеру - обійняти,
Притиснути до серця і завмерши,
Відчути незбагненне, бути першим...
Тремтить невинність, - серце не відняти.
Тремтить неупокорена цілунком.
Надію пий з маленької долоні,
До ніг її троянди кинь червоні,
Упийся солодко- жагучим трунком.
Слізьми упийся солоно- шалено,
Щоб млосно усміхатися потому,
Коли прийдеш оновлений додому
І задрімаєш під розлогим кленом.
І задрімаєш в травах біля хати.
Заплющиш очі - зваба на порозі,
Роздягнена; щось біле на підлозі,
Крило неначе?
Шепіт:"... обійняти..."
28.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680579
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 28.07.2016
У композитора, художника, поета,
Завжди знайдуться «нитки» для портрету…
Комусь – це гладь, комусь буває – хрест,
Для когось палочка, що робить чіткий жест.
Не ганьте Ви людей, які від Бога,
У них давно означена дорога,
Художник ти, чи композитор, чи поет,
Тобі лиш Богом визначено лет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680548
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 28.07.2016
Ти дотик. Тебе відчуває вітер
В уяві ночі танок із літер
Під тиском блискавок руки і вії
Тремтять від напруження терцій. Мліє
Шепіт води, суміш дивоквітів
Клавіші. пальці. акорди миті
Серце ненавидить і плекає
Ти безмежний. Тебе немає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680593
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 28.07.2016
Лиш дозріли ніжні Паперівки*,
Ненажери оси тут, як тут…
Від бджоли до Божої корівки,
В’ється до цих ласощів маршрут.
А вони, немов налиті соком,
Кличуть око, запирають дух.
Доторкніться лише ненароком,
Пеленою враз стає фартух.
З яблуком таким ідуть до храму
І духмянить Яблуневий Спас,
Наче хтось відкрив до Раю браму,
Так дурманить яблуневий час.
Паперівка, яблуко від Бога,
Тепле, біле, ніжне, як дитя.
Час настав і втриматись незмога,
Певно в цьому і секрет життя.
Паперівка* - сорт яблук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680498
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 28.07.2016
Забуду я образи і слова,
Забуду вчинки моїх близьких друзів,
Прокинувся і свіжа голова,
І соловейка трелі по окрузі…
І знов тепло по жилах, як туман,
Побігло з кров’ю сивими клубками,
І пригадався стиглий житній лан,
Як була юнь, а не були дідами.
Тепер не те, уже слова не ті,
Думки інакше в пам’яті скрекочуть.
Та помисли приховані - святі,
Що серце, як у юності, - лоскочуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680341
дата надходження 27.07.2016
дата закладки 27.07.2016
Край соснових лісів і ромашок в смарагдових луках,
Де озера хлюпочуть у обрамленні верб і калин,
У світанні новім, що в ранкових відтвориться звуках,
Моє рідне село мов перлина з найкращих перлин.
Навіть небо над ним заворожує синьо високістю,
Немов чути з глибин давніх предків моїх голоси.
Сивий дуб, наче велет, у своїй віковій одинокості
Поля Дикого пісню ще шумить понад краєм грози.
В’ється річка Мирська через гай та у зрошені трави,
Щоби з миром стрічати всіх гостей у своїй стороні
І в мирській метушні не забути яскраві заграви,
Що над полем до лісу, де зустрілося сонце мені.
Припадаю душею до садів, що розквітли весною,
Цвіт кульбаби і смолки, наче диво, змалюю навік,
Щоб зігрітись, як осінь розфарбовує клени рукою
Й сипле листям, мов щастям, на буття мого перший поріг.
І якими б світами не водила мене моя доля,
Дивовижні красоти не зігріли б і очі, й чуття,
Моє серце злітає на краю волошкового поля,
В самім центрі світів, в незабутній колисці життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679677
дата надходження 23.07.2016
дата закладки 26.07.2016
(Непушкінське)
Вона жила в районі Атлантиди,
Її ловили сіткою інтриг:
Мовляв, навіщо б то звичайній рибі
Така луска, що золотом горить.
Ішли часи. Минали герострати.
Згасали інквізиції вогні.
Народжувались бомби та гранати -
І на війні, на жаль, як на війні...
Вона б давно вже... черевом угору,
Якби не вірші, музика картин:
Митці щоразу дарували море,
Відновлюючи хвилі із руїн.
Ковтне рибина спокою, мов кисню, –
І знов пательня світова шкварчить.
На березі чомусь завжди затісно.
В районі Атлантид штормить, штормить…
[youtube]https://youtu.be/cwxd5xZzX4Q[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678404
дата надходження 16.07.2016
дата закладки 26.07.2016
[i](Слова, музика,виконання - Тетяна Мирошниченко) [/i]
1
Небо глибоке, засіяне зорями.
Манить безмежний вгорі океан.
А під густими, багряними кронами
Хвилею срібною стелить туман.
Оксамитово-сині ночі.
Закружляв у танку листопад.
Мрії птахами линуть дівочі
У осінній рясний зорепад.
Пр:
Зорепад! Підставляйте долоні.
Зорепад! Загадайте бажання.
Розбудіть свої душі сонні
І вбирайте небесні послання.
Наберіть зорі ясні у жмені
І сплетіть з них сузір‘я - намисто.
Посміхнеться вам місяць у повні
І почне чарівне своє дійство.
2
Мов ті яблука спілі із неба
Зорі падають в мокру траву.
Не знайдеш сліду їх, і не треба.
Слухай музику вітру живу.
Обійми мене, листе кленовий.
Осінь, золотом всю замети.
Зорепаде осінній, медовий,
Присмак меду в дощі заплети.
Пр:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615025
дата надходження 21.10.2015
дата закладки 26.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.07.2016
Я двері прикрию.
Своє зачиню вікно.
Вимкну світло… усе! на глибини впаду підводні…
Ти покличеш мене, коли сонце піде на дно,
коли сяйво його
доторкнеться лише безодні.
Глухих коридорів –
спустошених, злих, німих,
де голодні койоти пильнують мою фазенду…
Ти покличеш мене… і ця стежка пройде – крізь них,
до освітлених сфер
на околицях Саммерленду…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680092
дата надходження 25.07.2016
дата закладки 26.07.2016
Еле слышен шёпот о вечном -
Среди суетной маеты...
Догорает звезда - на Млечном...
Выгорают цветные холсты...
Покидают фанфарами грозы,
По пути спепеляя мосты...
Пеленая туманами прозы,
Сероватою лентой тоски...
Распродали билеты на север,
До Венеции и - на Париж...
Позабыли замки - на двери...
Про табу - на полёты с крыш...
Догорает звезда на Млечном...
Выгорают цветные холсты...
Еле слышен шёпот о вечном -
Среди суетной маеты...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679848
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 25.07.2016
Поділась радість, знов панує смуток,
Розірвана на клаптики душа,
Замість чарівних квітів незабудок,
Мені у спину всунули ножа.
Своє я серце всім поклав на плаху,
Пив, як усі, по крапельці вино,
Та певно по житті таки невдаха,
В кінці усе неначе у кіно.
Я помилився, а не мав я права,
Та більш за все боявся я ножа,
Я все зробив, щоб відбулась забава,
Та із ножем болить моя душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680035
дата надходження 25.07.2016
дата закладки 25.07.2016
Вклинилось майже нахабно...
Мовчки, зітхнувши впустила.
Дивиться так безпорадно:
"Віку собі вкоротила?
Що за приблудна халепа?
Спати вже зовсім не можу.
Очі звернути до неба?
Тільки думки розтривожу."
Щастя - перлинкою наче,
Впало опівночі раптом.
Вузлики в"яже і плаче,
Впоєне снів ароматом.
Млосно тремтять матіоли,
Вузлик на пам"ять, а вранці
Взута принцеса в постоли, -
Тіні тремтять на фіранці.
24.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679797
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 25.07.2016
А мрія перед серцем завинила
і тихо–тихо йшла додому пішки.
Пролляла ніч на сутінки чорнила
і тільки ти ще вечоріла трішки,
від темряви фатальної – окремо,
де кожний ранок мав ім’я важливе:
чергові шість твоїх – важкі «даремно»…
черговий сьомий ваш – легкий «можливо»...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679787
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 25.07.2016
Ріжеш тишу ножем почуттів,
Обіймаєш надії крилом.
Я не знаю, чи ти б не хотів
У майбутньому втілитись сном?
Кришталями розіб`ється ніч,
На коліна поставить наш час.
Не торкнемось тих пристрасних пліч,
Що не раз приголубили нас.
Мертвий холод в душі заболить
І проллється безсилим дощем.
Не повернеш минулого мить,
Зрад твоїх не минаючий щем.
Ріжеш тишу ножем почуттів,
Каяттям сьогодення сумне.
Не приходь відголосками снів,
Бо майбутнє померло. німе...
23.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679727
дата надходження 23.07.2016
дата закладки 24.07.2016
А може...місячні доріжки поміж трав...
Чи неприступна зверхність Гімалаїв..?
І час фотоальбом схвильовано гортав,
Мережилось минуле в пекторалі.
А може...ружі, горобинові вогні
На небі блискавками розпластались...
У яснім спалаху наднової зорі
Вбачала я сліпучу первозданність.
А може...може... защемить моя душа,
Стріпнеться, наче зорелітна птаха,
І зачерпну снаги з Небесного Ковша,
З органних фуг, токат, ноктюрнів Баха.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679715
дата надходження 23.07.2016
дата закладки 24.07.2016
Мені не потрібно, повір, більше жодних пояснень.
Слова догоріли, у грудях клубочиться дим.
І все, що не трапилось до, тепер стало невчасним,
А світ, де немає тебе, божевільно пустим.
Тут тиснуть на мене потріскані стіни палати,
Розхлюпалось небо на землю /навмисно?/ дощем.
Я так красномовно навчилась до хрипу мовчати
У безвість, де плавиться воском задавнений щем
І скапує відчаєм. В серці - руїни. Не храми...
Відсутність тебе і в нікуди чітка магістраль.
Попереду ніч за кордоном віконної рами
І довга дорога до себе крізь страху вуаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679360
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 24.07.2016
Ви приходите в ніч,
Коли темрява світ загортає
В темно-сірий сувій
Ненаписаних слів-одкровень.
Завмирає душа.
Не сполохати б зліт! Пробиває
Гострим променем плісень
Свідомості думка жива.
І нанизує ніч
Ті слова похапцем на сузір"я,
Губить в поспіху голос,
Спіткнувшись об місяця край.
Небо, що це? Кому
Допікало моє так зневір"я,
Що ураз оглушило
Й волочить у схований рай?!
Ані вміння, ні знань,
В напівсні лише інтуїтивно
Відчуття невагомо-
Пекуче діткнеться душі.
І тоді спотикання
Та сумнів стають не важливі,
Бо [i]ведете ви мною[/i],
Слова, до нової межі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679798
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 24.07.2016
Ни слова,ни шага - во тьме...
Лишь блики мерцания тени -
Кругами по стылой воде,..
В зазубринах(ржавчины)вены...
Устелен не розами путь...
Грехами исколоты вежды...
Ты только не обессудь -
За эти слова(без надежды)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679579
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 23.07.2016
На плаху - тіло...
До Бога - душу...
Про все,що було
Сказати мушу...
Шляхами долі блукає всесвіт...
У нім - мій парус і - перевесло...
Солоний піт,солона слина...
І - радість моя(одна-єдина)!
Твої слова,осяйні очі!
І - насолода(грішної)ночі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679575
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 23.07.2016
А любов не буває зайвою
Ні до неба, ні до струмка.
Не була я ніколи зайдою -
У твоїй, то моя рука...
Моя думка і моє бачення,
А ще - доля моя гірка
При народженні не освячена,
Хоч полоще жива ріка...
І бринить весна. Стоголосою
Уривається до вікна
І дівчиною житньокосою
Усідається до човна...
І орудує вправно веслами,
Розбудивши від сну блакить,
Та моїми сміється веснами,
Де кохання вогнем горить...
І так сонячно, так розбризкано,
Оксамитово йде тепло...
І та дівчина уже близько так
Подає і мені весло...
І повірила я розхристано,
Що попереду - всі роки...
Ми удвох ідемо до пристані,
А рука ж у руці таки...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679420
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 22.07.2016
коли прокидаються тіні забутих утрат,
і сонце свій хід повертає до пекла ... в долоні...
стискається серце від болю в обіймах лещат
гіркої покути. ми здали свої бастіони
за безцінь. так, наче ніколи нікому ніхто
нічого не винен - звичайна стилістика ночі.
де-юре, мов птахи. де-факто, розбите авто.
і луснула тиша - у спину беззвучно регоче.
чого тобі? колами знову ідеш по мені,
немов по воді, доки світ мій не схопиться криком.
нікому ніхто... то чому ж так гойдає в човні,
відколи цей спомин про нас у минуле покликав?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671877
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 22.07.2016
Хто ти така в світі Його?
Навіть не мрія...
Марно згорить спрага свого -
Роса на вії.
Терпко злетить зорею вслід
Стогін глибокий.
Миті ти лиш, примхи політ...
Погляд високо
Цільно спішить в марево хмар,
Губить твій поклик.
Сяйво чіпких владних примар
Спопелить дотик.
Мрієш усім бути Йому....
Сном хоч навчися!
Спокій в тобі, мир, глибину
Знайде. Розлийся
На тисячі митей дрібних
Сонячних голок
І проривай душі пустих
Химер ти тонко.
Хто ти така? Навіть не гріх!
Сон легкокрилий....
Ляжеш ти - тінь біля повік -
Спи-спи, мій милий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679559
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 22.07.2016
Збезсиліло заслав густий туман довкіл,
Мокрісінька трава ввібрала просинь...
Переділив кришталь сльози журу навпіл,
І зірочник стуливсь у безголоссі.
Та кожна темна ніч завершується днем,
Після стрімких падінь надходять злети.
І арка райдуги - це сонячний тунель
У задзеркалля мрійності поета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679391
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 22.07.2016
Наближалась нічка...
Шепотіли трави...
В пелену горнулись росяних перлин...
Колискова лилась дзюркотом струмочка,
Тихим плесом річки,лоскотом пір"їн...
І вклонявся сонях - з пагорба-горбочка,
Прислухались верби і дуби - з низин...
Мережила словом мама для синочка...
Із душі своєї,із її вершин...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679352
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 22.07.2016
Підпадьомкає перепілочка,
Хоч малесенька ж отака...
Під ногами хруснула гілочка
Із минулого, бо крихка...
А я травами м"якобокими,
Що зарошують досхочу
Вже із ранами неглибокими,
Мов периною, покочусь...
Все забулося, бо минулося,
Розлетілося - не зловить...
А сьогоднішнє пригорнулося
І цілує солодку мить...
Підпадьомкає перепілочка,
Хоч малесенька ж отака...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679268
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 22.07.2016
Я плакала,бо ніч така коротка,
Росою виціловує світанки.
На пелюстки перлиста впала нотка
Засмучено.
Я плакала, збираючи в долоні
Амброзію, - душі ятрились ранки,
А час туманом осідав на скроні
Розлючено.
Я плакала від щастя, що те горе,
Коли твій усміх - ніжні колисанки?
Те неможливе, знаю, переборе,
Закриє тінь мереживом фіранки -
Оте палке одвічне і прозоре.
Озвучено.
21.07.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679366
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 22.07.2016
[i][b]На музику Андрія Андрущенка[/b][/i]
Не питай, чому ховаю погляд в роси,
Ще тремтить сльозою зболена душа!..
І нехай щоліта серце волі просить -
Щовесни на прощу поспіша...
Поросли стежини наші полинами,
Де п'янило літо, там сніжить зима...
Світить, та не гріє, сонечко над нами,
І слідів до юності нема...
Знов буяє літо і квітують весни,
І комусь співає соловей в саду...
Ти для мене першим проліском воскресни,
Я для тебе дощиком впаду...
........
Не питай, чому ховаю погляд в роси,
Ще тремтить сльозою зболена душа!..
І нехай щоліта серце волі просить -
Щовесни на прощу поспіша...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679349
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 21.07.2016
Давай забудем ті колючі фрази,
Які охолодили почуття...
Розлуки біль, непрощені образи,
Безжально вкоротили нам життя!..
Хай підуть в вічність всі слова зрадливі,
Що серце розривають на шматки...
... Здається, поруч наші дні щасливі,
На відстані простертої руки!
...Та, ти мовчиш... свої відводиш очі,
Ні радості, ні сліз, ні каяття...
...Мій крик німий ти слухати не хочеш,
І тихо відпливаєш в небуття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678615
дата надходження 17.07.2016
дата закладки 20.07.2016
А твої сни, на що вони є схожі?
Коли я поруч і торкаюся руки...
Бо зазирнути в них уже не зможу,
Час у минуле закриває всі замки...
А як твій біль... невже криваві сльози?
Тепер ти знаєш, який відчай є на смак...
Бо каяття рішуче на порозі,
Завмерло тихо, щоб почути твоє так...
Твої жалі... дарунком наостанок,
Коли із серця залишилось крихке скло...
Зникають сни... надіями світанок,
Що ми в майбутньому віднайдемо тепло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678780
дата надходження 18.07.2016
дата закладки 19.07.2016
Привіт...стіна двурушна, майже меч,
На приспане довірою, плече
Впаде і голосінням розпече.
В безжальності глумливих порожнеч,
Скотився диск, затягнута петля.
Відміряно прожите, озирнись,
У вічності сувоєм розгорнись;
День промайнув, а вечір - немовля.
Привіт...скотився золотий пісок,
Веснянками потроху, навмання.
Ті твої страхи просто маячня,
Рука уявна натиска курок
І косить, поливає всіх і все.
Оскал безжальний - заздрісна коса,
Що не ржавіє, вкотре зависа.
Нехай собі, одначе пронесе...
Привіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678679
дата надходження 18.07.2016
дата закладки 19.07.2016
Коливалось бруднопінне тихо.
Утопившись поглядом, чекала:
Зайде байдуже, аж застогнала,
До господи знов безжальне лихо.
І розстебне гудзики, і кине
Долу одяганку заскорузлу.
А надію, в щілинку загрузлу,
У куток поставить на коліна.
Всі картини віялом безладдя
Розлетяться, скімлячи безсило, -
Спомини безхмарного...Могило,
В пащі вогняній гаси багаття.
Коливалось димне і прокляття
Витискало з болем вдих помалу,
У гіркім передчутті причалу,
Рвало душу на криваві шмаття.
Сили забирає моровиця.
Низиною спалено-зотліло,
Лишенько криваве захмеліло...
Це ж бо треба, отаке насниться!..
19.06.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678972
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 19.07.2016
[i]Уже не має інших значень,
Коли Ти сам, один ось тут,
Відкрита віра для побачень,
А заганяєш себе в кут...
Чотири стіни у будинку,
Як вирок тіні і печать,
Малює день ясну картинку,
Вдягає смуток свій халат...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677763
дата надходження 13.07.2016
дата закладки 19.07.2016
Знаю, жінку зрозуміти важко,
Але я скажу вам про таке:
Чоловік, коли втрача упряжку,
Схожий на оте лоша прудке...
Забуває про усе на світі,
Що боліло і які роки...
Особливо восени, не в літі -
Гублять розум всі чоловіки...
Кажуть, "сліпнуть", "глухнуть" переважно,
Але... поглядають за стежки...
І, де хочуть - слухають уважно...
Ох вже, зрілі ці чоловіки...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678728
дата надходження 18.07.2016
дата закладки 19.07.2016
Я перетоптала б долю заново,
Аби тільки зараз не пекло,
Бо кричить душа, тобою зранена -
Не злетіти з ламаним крилом...
В небо, що давно із нас регочеться,
Цвіркуни вихлюпують своє...
А мені так хочеться, так хочеться
Глянути чи в тебе щастя є...
Чи приходять весни в пору осені,
Дістають до серця журавлі,
Бо і досі я стелю покосами
До твого життя усі жалі...
Не моя вина, що квіти зірвані,
Не твоя, що падали сніги,
Що летіли довго ми над прірвою,
Де такі далекі береги...
Доля примостилася спокусливо
І смакує чаєм-чебрецем,
А давай і ми усе відпустимо,
Може... і не варто вже про це...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678860
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 19.07.2016
[b][i]Жаль, швидкоплинний час
не сила зупинить,
Листи календаря
гортає доля вміло.
Щойно світало...
День так швидко пробіжить,
Не оглянешся,
як уже посутеніло.
Між світом цим і тим,
для кожного є мить,
Де з трепетом душа
складе життєвий іспит.
Хотілось би -
нехай із легкістю летить
У цей далекий край
ніким незнаних істин.[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677440
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 19.07.2016
[b][i][color="#a200ff"]Веде стежина до твоєї , мамо , хати
Де ти зустрінеш і теплом і ласкою.
Здоровячка міцного і років багато!
Твій день народження хай буде казкою!
Ловлю сльозинку на щоці , молюсь за тебе,
Щоб не торкалися душі тривоги й сум.
Ласкаві сонця промінці і чисте небо,
Сьогодні з літечком в дарунок принесу.
Ти ж найрідніша й найдорожча в цілім світі,
Матусю рідна , поклонюсь тобі до ніг.
Не раз гірчило...,та повиростали діти
І ти завжди для нас священний оберіг.[/color][/i]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677676
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 19.07.2016
Волшебница-ночь заглянула ко мне,
Развеяв всю грусть со звёздною пылью.…
Скажи мне, мой милый, что видишь во сне?
Желаешь ли ты, чтобы сон твой стал былью?
И пусть далеко ты. Город… Страна…
Да резве имеет это значение??…
Когда есть одна на двоих в нас Луна
И несколько тысяч звёздных скоплений…
А знаешь ли ты, что улыбкой моей
Созвездия могут тебя наградить?…
Поверь, Андромеда и храбрый Персей
Умеють такие мгновенья хранить…
И я улыбнусь, расстревожив твой сон,
Улыбку по звёздам тебе передам,
Бездумно разрушу я твой бастион…
А увидев её, улыбнешся ты сам…
[i]На фото: Персей и его возлюбленная Андромеда[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674627
дата надходження 26.06.2016
дата закладки 19.07.2016
Не буду віршів я наздоганяти,
Робив перерву, треба так було.
Втому на радість прагну поміняти,
Сьогодні, наче місто на село.
Всіх усмішки закарбував довіку,
Ваш теплий погляд світить промінцем.
І теплих слів, яких було без ліку,
Що випрямили зморщене лице.
Вклоняюсь Вам, мої хороші друзі,
Я Вас побачу ще в житті не раз.
Зберемося на іншій ми окрузі,
Хай буде Вам Волинь дороговказ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678727
дата надходження 18.07.2016
дата закладки 19.07.2016
Холодне літо з вітрових афіш
Малює бляклістю сірі графіті
Іржаве сонце на твердім граніті
Штовхає душу у підніжжя ніш
...того що було...
в нас...
Мені би пригорщу синіх дощів
Я ними вмиюсь - утоплю утрати
Твого кохання вмілі дублікати
Нічого не лишили крім слідів
...котрих не зцілить...
час...
Перед очима знову терези
Мого сумління коливання хтиві
Я без вагання піддаюся зливі
І розумію:"не минеш грози!"
...коли у ній
вся ти...
Горять від холоду як ліхтарі
Фальшиві кольори не мого літа
А я тобою досі не зігріта
Замерзла зовсім при душній жарі
...себе не
вберегти...
Виводжу знову у душі тавром
Щоб пам'ятати - лиш хочу забути!
Ти без гріха не матимеш покути
І не напишеш зламаним пером...
...сіріють в серці болем вітражі...
...коли з тобою стали ми чужі?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678079
дата надходження 14.07.2016
дата закладки 15.07.2016
Велике далеке місто
з очима на океан.
Безмежно чуже за змістом,
як бурний - не мій - роман…
як плекане кимсь минуле…
Лежиш собі на землі,
до берега пригорнувши
приборкані кораблі.
Годинами старший ранок -
помножений на км,
де серця мого уламок…
де обрій туманом дме
на сопки... такі барвисті…
Барановський спить вулкан.
Далеке велике місто
з очима на океан.
Безмежно чуже за змістом.
За сутністю – течія,
якій – не важлива відстань…
в якій я – опале листя… –
покійна…
і – нічия…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677537
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 15.07.2016
Я - спалах і дотик
Гребінки чарівної феї.
Поглянь у люстерко,
Там янгола сяючий лик.
З кураре, я дротик
Втопила напевне, в єлеї,
Наливши цеберко,
Пришила навіки гаплик.
Ліліт щось городить
Ночами, шукаючи втіху,
А Єва покірна,
Ну що ти хотів із ребра?
Жага колобродить
І зовсім тобі не до сміху, -
Уперта й манірна,
Словами стікає з пера.
Я - спогад і муки,
Тавруючи болісно й щемно,
Вустами стежину
До раю, повір, протопчу.
І душ перегуки
Відлунням століть недаремно
Зривають жоржину?
Бо знаєш, бо бачиш...мовчу...
О7.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676716
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 08.07.2016
Дороги, зарослі стежки, непротоптаний схил...
Тече у незвідану безвість життя-Ніагара.
Було у мені достобіса поламаних крил...
Утрачені дні, мов коріння раба-яничара.
Закрила себе на мільйон потаємних замків,
а як же почути у прірві свободу, що кличе?!
Побачив-прийшов-переміг, (ти з отих козаків,
яким підкорялося ще й не таке таємниче!)
Бери мої води в безжурні свої береги,
насичуй повітрям задавлений сирістю простір,
щоб сяяли очі, щоб світ зеленів навкруги,
втікали із серця образи (непрохані гості).
В саду незбагненнім, під кронами вічних олив,
мій друже, коханий, мій Всесвітом названий брате,
ти обшир забутий любов'ю своєю відкрив
і вето наклав на можливість мене закривати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676857
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 08.07.2016
Цепляясь взглядом за хвостатую комету,
она надежду перековывала в пульс...
в горячий звук никем не занятого цвета…
куда–то ввысь на слух расчерчивая курс,
откуда август пил желания горстями,
где бесконечность из петли связала мост…
И, сбросив тело на огромном поле брани,
летела вдаль, упрямо следуя программе,
по траектории давно погасших звёзд…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676679
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 08.07.2016
Зазирала Осінь у шпаринку Літа -
Протягом холодним,мрякою,дощем...
і - пожовкло листя,і - змарніли квіти...
Замикалось серце клекотним ключем...
Відлітали душі наче білі птахи...
Відспівали наче сірі солов"ї...
Сонечко котилось до нічної плахи...
Павутинням Осінь креслила шляхи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676810
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 08.07.2016
Белыми нитками рваную рану
Я зашиваю на сердце опять,
Но обойдёмся, давай, без обмана -
Все уже знают, что нас не понять...
И без иголки я штопаю больно
Рану, проникшую так глубоко,
Тихо пою, словно Ева, что Польна,
Не разрывая ненужных оков...
Только глубокие старые шрамы
Не исчезают на сердце пока,
Может, мы оба с тобою не правы,
Если не можем расстаться никак...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676452
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 08.07.2016
[b][i][color="#5900ff"]Пташиним леготом , бджолиним гулом
Був літній день заповненим до краю...
Душа тривоги і плачі забула
В обіймах ніжних літнього розмаю.
Сміялось сонцем небо волошкове
І пахнув день медово-ніжним цвітом.
Стояли липи в золотій обнові,
Дарованій таким чудовим літом.
Поклін за все , тобі , мій любий світе!
Подяку щиру від душі складаю,
За жайворонка спів , цей день і літо!
Його собі на згадку залишаю.[/color][/i][/b]
(Фото автора)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676731
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 07.07.2016
Допоки я
Іще на мить твоя…
Лише на мить… лише на бісектрису
Двох всесвітів - спотворених кутів
Твоїх бажань…
впізнай в мені актрису…
Лише - її…
Зречись і оправдай.
Над перевалом сьоме небо висне…
За перевалом тим моя печаль
Розсипалась на друзки,
бо… рак свисне –
І зникне все!
У неба на межі
Нас не знайдуть… хоч до самої ночі
Шукатимуть, вчорашні міражі
Залиш мені… залиш!
(бо я так хочу)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676536
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 07.07.2016
Лови мене, немов коротку хвилю,
В якої завжди - свій діапазон...
Співай пісні, моєму серцю милі
І заколисуй, мов чарівний сон!
Я прилечу метеликом до тебе!..
Пелюсткою - цілунок на щоці...
Змахну крилом, щоб прихилити небо,
І заспокоюсь на твоїй руці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676510
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 07.07.2016
Магічна сила вічного кохання
Веде в Купальську ніч - через віки!
...Хтось папороть шукає до світання,
З цілющих трав сплітаючи вінки!
Ріка на хвилях ті вінки гойдає,
Горять свічки, мов зорі в глибині!..
Душа дівоча потай завмирає -
Що ж подарує доленька мені?
Кого пошле назустріч - по дорозі -
На щастя?.. на біду?.. чи обмине?..
І кожне серце в радісній тривозі!
... Купальська ніч - то свято чарівне!
Вода, вогонь, і приворотне зілля!..
В цю літню ніч трапляються дива!
... А восени - справлятимуть весілля!
Тисячолітня магія - жива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676494
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 07.07.2016
Розсипались думки волошками у травах,
Спросоння рута-м'ята серцю бубонить
Про піднебесний галактично-мрійний замок,
Про тонкорунну надгігантову блакить,
Про росяну журбу, що накрапає з листя,
Орошуючи рвані рани на стеблі.
А маки...в'юняться кораловим намистом,
Вогнями блимають у вранішній імлі.
У пряного зела магічно-томні ноти...
Вдихнула свіжість...і зайнявся літній день.
Поводирі сліпих ілюзій...зорельоти.
О, скільки тут витає тайних одкровень...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676283
дата надходження 05.07.2016
дата закладки 06.07.2016
А, може, мені
Просто варто назватися іншою?
І визнати щиро всі вчинені нею гріхи?
Вогні інквізицій горіли яскраво, здебільшого…
У місті твоєму
старенькі іржаві дахи
Покриються раптом
Фальшивою, все ж – позолотою…
Затьмарять собою світанки мої голубі…
Аби до світанку такою фатальною нотою,
Найвищим акордом
озватись в новому тобі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676296
дата надходження 05.07.2016
дата закладки 06.07.2016
Роки горнули сторінки життя,
Неначе мати до грудей дитину,
І спало ніжно молоде дитя,
Запхавши руки в батькову чуприну.
Тумани за вікном збігали вниз,
Ридали роси дрібною сльозою.
Туман горів, немов гарючий хмиз,
Що накривав кохання з головою.
Між черешень мовчав зелений лист,
Ридали білі кладки й перелази,
А соловей творив чарівний міст,
Що змінював приємне із образи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676269
дата надходження 05.07.2016
дата закладки 05.07.2016
Вітре-вітре, швидкий, сивочолий,
Де ж ти вієш в гарячих степах?
Димом пахне чебрець пурпуровий,
Гірчить запах й на стислих вустах.
Припадаю думками до серця,
П’ю солоність зігрітих грудей.
Твої очі - два темні озерця,
Права віра на службі ідей.
Червоніє заграва край неба,
Тінню часу я поруч стою.
Мужність знає - то волі потреба
Непохитному бути в бою.
05.07.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676230
дата надходження 05.07.2016
дата закладки 05.07.2016
І примружився настрій під сонця звабливим оком,
не побачивши чітко – з якої ноги ти встав.
На розплавленім липні залишило серце кроки,
оминаючи голод на й досі чужі міста,
на скасовану зливу без згоди з тобою з ночі,
на обірваний сон…
Підсихала на небі гжель.
Ти прокинувся, любий… і зорі закрили очі…
Чорно–білу опівніч я саме тепер – не хочу…
З добрим ранком, коханий…
Завжди твоя…
Акварель…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676086
дата надходження 04.07.2016
дата закладки 05.07.2016
Усталость, как лекарство для души!
"Да пошло оно"...целебные слова...
Ведь нет отныне места суете
И все равно, что скажет там молва...
Слезами разразится бури гром!
Не важно, что я сильная... болит...
Уныние на дне бокала...стон...
Не можем мир под душу изменить...
04.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676081
дата надходження 04.07.2016
дата закладки 05.07.2016
Давно відквітувало наше літо,
А весни... відкурличуть журавлі...
Лиш осінь ще сльозить тужливим цвітом,
Мов шле останні пелюстки-привіти -
Журливо губить росяні жалі...
А скільки перебуто-пережито,
Вже й не злічити чорно-білих смуг!..
Усі рубці просіюю крізь сито -
А може, проростуть добірним житом
Чи зарясніють барвами довкруг?!.
Не відболіло! Ще не відболіло!..
І, мабуть, вже повік не відболить...
Шматує-розпинає душу й тіло,
А кожен спомин б'ється під прицілом,
І часовідлік - мовби часомить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675920
дата надходження 03.07.2016
дата закладки 05.07.2016
- Ви чули, як співають чорні солов’ї? А він, Григорій Нечипуренко, чув. Він ішов понад вербами стежкою, що вела вихилясами вздовж Стоходу та повторювала усі вигини річки, а призахідне сонце купало свої теплі промені у хвилях, що тихесенько хлюпались об піщаний берег.
Від швидкої ходи розстібнута сорочка молодого чоловіка тріпотіла полами. З одного боку спадаючи донизу, з іншого - чіпляючись за літрову пляшку "Оболоні", яку ніс у руці. Комірець сорочки, як і все тіло Григорія, після денної косовиці, віддавав міцним чоловічим духом.
Чоловік зійшов зі стежки, ступнув до краю річки, скинув із себе змокрілу сорочку та пірнув у зігріту спекою водяну купіль і віддав всього себе у її насолоду.
По часі вийшов на берег, відкоркував пляшку пива та спрагло приклався до горла пляшки ще вологими від води губами. А в цей час над його головою обізвався соловей:
- Віть-цок, віть-цок, - так, буцім на другій ноті, хтось клацнув язиком, приклавши того до піднебіння.
Як заряд електричного струму, що несподівано пройшов через тіло, обізвався той спів у ньому, а в голові промайнула думка:
- Ну, чого їй не вистачало, адже був завжди уважний до неї, Галини, своєї жінки, кохав бо її і двоє ж діток нажили разом. Он, і хату нову побудували. Зирить звіддалік зараз на нього закритими вікнами. І де він узявся на їхню голову, отой шилохвіст, Микитка Свистун. І треба ж було їм зустрітись у тому магазині, де Галя працювала продавчинею. Усе приходив до магазину, усе заводив різні розмови про те, про се, а ніде правди діти - те Микита уміє справно, те у нього не віднімеш. Казав уже Галі, коли приходила до нього просити тушковану свинину, що поділили навпіл, як та ішла від нього жити до Свистуна, щоб верталась, він усе пробачить їй, дітей ради, а вона йому мовила, що любить Микиту, а чи ж Микита любить її, хто те знає, хто його знає...
За тими роздумами й незчувся Гриць, як дійшов до дверей власної домівки, отямився, як війнуло на нього з кімнати, із відкритого ним отвору, пусткою.
Він підійшов до вікна, відсунув штори і, включивши телевізор, вмостився на диван, поставив поруч на стілець надпите ним пиво, щоб зручно було дивитись телепередачі, зокрема новини на каналі "1+1", які він, в міру можливості, намагався не пропускати, і заразом відпочивати.
А телеведуча Наталія Мосейчук уже розповідала про нашестя жаб у якомусь там селі, в якому, він і не дослухався. Сидів, тягнучи все так же, із горла пляшки, пиво, розслабився.
Раптом Мосейчук посуворішала з обличчя. Вона говорила про те, що, в зоні АТО, на шахті "Бутівка" загинули чотири бійці Окремої Тактичної Групи імені капітана Воловика, що двоє із них родом із Києва і що сьогодні, на Майдані Незалежності, відбулося прощання із загиблими бійцями.
Григорій, відсторонивши пляшку, став уважно дослухатись до її слів, а з екрана телевізора на нього уже дивилось мужнє обличчя командира окремівців - "Кулібіна" Олега Кузько. На лиці "Кулібіна" лежала тінь зажури, утрата його бійців важкою ношею лягла йому на плечі, каменем тиснула на груди, адже він душею переймався усіма і кожним окремо взятим бійцем, як то люблячий батько потерпає за своїх рідних дітей та він командир і, щоби не відчував він сам, він ітиме зі своїми бійцями пліч-о-пліч, ділячи з ними навпіл усі фронтові випробування і в голосі командира зазвучали сталеві нотки:
- Ми все витримаємо, якщо ви будете нам допомагати, якщо ви станете нацією - то ми будемо вашим авангардом.
І, як на підтвердження тих слів, на екрані телевізора з’явилась кремезна, сивочола постать, з оселедцем на голові, що спадав на широку брову, окремівця "Бабая", як символ стійкості і непохитності, як втілення козацтва, що була тією рушійною силою, що вела у бій не ради слави, а за честь, в ім’я волі та свободи.
Грицеві здалось, що "Бабай" Сергій Михайлов підморгнув йому з екрана телевізора і він на мить завмер, а комар, що до цього часу дзижчав, кружляючи навколо нього, вп’явся жалом у щоку. З несподіванки молодик так ляснув себе по обличчі, що, аж гук пішов по кімнаті, сполохуючи собою по кутках остогидлу тишу. І тільки останнє сонячне проміння крізь незашторену шибу кинуло йому пучок світла, а ще, за вікном виспівував чорний соловей своєї:
- Віть-цок, віть-цок.
02.07.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675693
дата надходження 02.07.2016
дата закладки 03.07.2016
Комнаты мрак... зеркала...
Грусть в отражении - живое
Чувство- любовь... Отдала...
Но сердцу не больно - немое...
Души лабиринты... взгляд...
Ты ищешь надежды осколки...
А их нет... поглощающий мрак...
Защитные стоны - иголкой...
Комнаты мрак... зеркала...
В них прошлое манит и манит...
Времени болью - скала...
Она никого не прощает...
02.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675733
дата надходження 02.07.2016
дата закладки 03.07.2016
Я сегодня немного зла,
Ты прости уж мою изменчивость ...
Я не вправе наверно звать
В оправданье свою доверчивость.
Я сегодня была груба,
Пряча стыд за словами колкими ?
Может вовсе не по зубам
Управлять мне судьбы двуколкою?
Я сегодня совсем не та ?
Может пошлая , простоватаЯ ?
Нитью белой моя мечта,
Наспех сшитая, мне расплатою ?
Я сегодня немного зла -
Фраз избитость и строк обыденность ...
Как бы счастлива я была
Заурядность из мыслей выдернуть.
Как бы рада, да не могу …
Где ж набраться житейской мудрости ?
Я сегодня опять в долгу
Из-за горькой своей ...
... безрассудности ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675741
дата надходження 02.07.2016
дата закладки 03.07.2016
знову пішов затуливши для відступу шпарку
вже не чекатиму тінь що застигла на розі
сонного царства торкнулись омріяно-босі
темні видіння мені пропонуючи чарку
наші розмови як безлад неприбрані досі
кришиться пам"ять від болю і тане помалу
я ще не зовсім забула байдужість недбалу
холодом віє занедбане десь у дорозі
те співчуття некероване глумом і шквалом
вкриє порадами скибку засохлого хліба
меду немає і сяйво сріблястого німба
натяки брудом заллють упокорені вдало
знову пішов може стане біді на заваді
зранене серце розламане вщент і надовго
кроки відлунням бентежать опівночі справді
і затихають щоночі за вдаваним рогом
02.07.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675813
дата надходження 03.07.2016
дата закладки 03.07.2016
Житнє поле в маки вбирається,
Роси поять тверде зерня.
Солов’ї в гаях заливаються,
Напуває річка коня.
Павутинкою небо засноване,
Перший промінь будить жита.
Ясним сонцем поля заціловані,
Сміється від щастя душа.
Житнє поле в маки вбирається,
Роси поять тверде зерня.
Солов’ї в гаях заливаються,
Напуває річка коня.
Ми бредемо обоє, закохані,
Перший промінь палить вуста,
У білій хмарці, ледь-ледь сполоханій,
Крила радості вироста…
Житнє поле в маки вбирається,
Роси поять тверде зерня.
Солов’ї в гаях заливаються,
Напуває річка коня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675705
дата надходження 02.07.2016
дата закладки 02.07.2016
Переболіло. Часом замулилось,
А геть покинуть - зовсім не спішить.
І довго ще, так довго мені снилось,
Що сукню не встигаю я дошить...
Когось шукаю, але не знаходжу
І подруга не хоче у дружки...
Гаряче літо, що на пекло схоже -
В мереживо порепані стежки...
І так щороку. Відцвітали вишні,
Губилися ключами журавлі,
Але чомусь додумався Всевишній
Зібрать до тебе спомини й жалі
І все, що не давало вільно дихать,
Слова, що пропадали без причин
Бо щастя підкрадалося так тихо,
Так рано. Так невдало і ні з чим...
І хоч за тебе заміж я не вийшла,
Та знову, як тоді, мене втіша
Вже переспіла соковита вишня,
Мов щедра на любов твоя душа...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675641
дата надходження 02.07.2016
дата закладки 02.07.2016
Нарешті - липень! розквітла липа!
Летить в обійми її бджола...
В повітрі мед золотий розлито,
По всій землі - оксамит тепла!..
Хвилює літо високе жито,
Від спілих вишень дзвенять сади!
Сьогодні - літо! і завтра - ЛІТО!
Хай буде ЛІТО в душі - завжди!!!
Віночок мальв на причілку хати,
Березка ніжно обвила пліт...
Сьогодні - ЛІТО! найбільше свято!
Його святкує весь білий світ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675561
дата надходження 01.07.2016
дата закладки 02.07.2016
Відпусти мене в дощ,
Коли злива періщить в стріху
(бо зруйновано храми… і шансу на сповідь нема…)
Прожени мене в дощ, всім сусідам моїм на втіху…
“так ніхто і ніде…
раз на тисячу літ”… зима...
Не шукатиму слів…
Не чекатиму їх від тебе.
Вечір встане між нами останньою з наших прощ…
Знаю, після грози ти прихилиш до мене небо,
Але зараз я йду,
Аби влитись в безмежний дощ…
Ти відпустиш мене,
І вдихатимеш запах липи…
І впускатимеш світ, що живе за твоїм вікном…
(…доки ми ще живі, доки він нас не знищив, не випив!
Доки нас не спустошив
цей вечір з подвійним дном)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675639
дата надходження 02.07.2016
дата закладки 02.07.2016
Бог даст – по крохам, тобою раскиданным
шалой тропой от живых до могил,
в горсть соберусь я заслуженным приданым:
вроде не умер – но как бы не жил…
Добрых раз сто тобой перелицована.
Переоценена – в ломаный грош.
Попросту брошена… даже не продана…
(честь откупить – что ядрёную вошь).
Долго до неба руками царапаться.
Сколько уместит твоя пятерня?
Не чем умыться… да вдоволь – замазаться.
Как там без чести… ну, то бишь, меня?...
Выжрало дочиста полчище нечисти
душу, где я была весом – на треть.
Похорони ж хотя б по человечески…
…мало ли… вдруг кто придёт посмотреть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675514
дата надходження 01.07.2016
дата закладки 02.07.2016
Так просто «ні» скотилося додолу.
Безвихідь шастає й сміється поміж нами,
І накопила болю, стільки болю…
Сховала його в серце окаянна.
І знову спазми мук, а в серці відчай
Кричить. Йому заткнути б рота.
Сповзла по тілу спогадом одвічним
Оскаженіла без тебе ломота.
Болить. Ховаюся зі смутком в задзеркалля,
Огидний жаль повзе за мною слідом.
І де поділось розпачу провалля,
А може, все це просто… ціанідом?
Нехай болить сильніше, щоб забутись.
І де Морфея носить третій місяць?
Живлю слова нікчемні: хочу збутись
Минулого з тобою. Ладо, смійся.
Я вже покарана, а ти не помилилась ?
Не треба, досить, бачиш, догоряю…
І час, що зцілює, скінчився. Утомилась.
Безвихідь знову поруч, їй скоряюсь.
Ла́да — у слов’ян богиня кохання й шлюбу…
https://uk.wikipedia.org/wiki/Лада_(міфологія)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673918
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 01.07.2016
Із грудня в червень забрели!..
В зелених травах заблукали.
... Колись ми юними були,
Щасливих днів - не цінували...
Сьогодні, в розквіт наших літ,
В душі весна й гаряче літо!..
Радіє з нами білий світ,
А серцю хочеться - ЛЮБИТИ!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675375
дата надходження 30.06.2016
дата закладки 30.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.06.2016
Довольно, друг мой...
Довольно плакать...
Вгибаться в мир и кричать, что зыбко...
На высоте, там сплошная слякоть...
Там звуки лИпки...
Её улыбка...
Довольно друг мой...
Уж хватит соли...
Пора наверно...
Да чтоб не пресно...
За крепким кофе прощенья молим...
И задыхаемся повсеместно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675363
дата надходження 30.06.2016
дата закладки 30.06.2016
Ви для мене – ніхто,
Ви такі, як і всі...
А про те , що було,
Зморшки є на лиці…
Наплювати мені
На вогонь, що колись,
В моїм серці горів,
Бо на Вас я моливсь.
Наче роси з трави,
Ви для мене – ніхто,
Я забувся хто Ви
І не знаю – я хто.
Відголосок німий,
Серце в камені вже.
Але погляд, як Вій,
Ще коняку пряже…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675147
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 30.06.2016
[quote][/quote]Шукаю літо у високих травах,
А наді мною - ку́пчиться гроза!..
Вже блискавиці - фейєричний спалах!..
І перша крапля впала...чи сльоза?..
Мов постріли - звучать розкати грому!..
І вітер птахом падає в траву!..
Шукаю літо!.. не спішу додому...
Я тут, між квітів - у Раю живу!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675176
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 29.06.2016
Розтоплю твоє серце-крижину
Поцілунком п'янким, гярячим,
Відшукаю струну дитинну,
Що радіє, болить і плаче.
Спеленаю добром і сміхом
Зачерствілу і згірклу душу,
Поселю в ній краплину втіхи
І палати-квітнути змушу!
Оживе зачароване серце,
Заіскряться зорями очі -
І відчиняться райські дверці
В щастям вінчані дні і ночі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674933
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 29.06.2016
Душі нестерпно на осонні, -
Рожева сірість
У восени не розквітає,
Хіба не знаєм?
Збирала черствість у долоні,
Приспати пристрасть.
Вона за нами небокраєм,
Хіба не знаєм?
Котились десь Чумацьким Шляхом
Вози з зірками
Комусь до ніг, мо` й назбирає,
Хіба не знаєм?
Чиясь біда з останнім цвяхом,
Реве волами
І серце в муках калатає,
Хіба не знаєм?
Хтось стереже чужу невірність, -
Себе не бачить,
Ламає руки, розпинає,
Хіба не знаєм?
Глузує вдавана покірність,
Як розтлумачить? -
Довіра тільки об"єднає,
Хіба не знаєм?
22.06.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674170
дата надходження 24.06.2016
дата закладки 24.06.2016
Сонце ховалось за гори...
Ніч запалила вогні -
Білі й сріблястії зорі,
Схоже - малі ліхтарі...
Нічка вмостилась на море...
Піну збивала в брюле...
Заколисала поволі -
Піснею хвильки тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673853
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 24.06.2016
Я квіти світу всі зберу,
та щиро привітаю,
у день твій, доню,простелю
дорогою розмаю,
я побажаю гожих днів,
де сонечко зігріє,
хай Божа ласка у житті
роки твої леліє.
Хай янгол, зісланий тобі,
у вірі супроводить,
лиш щастя кожен день у дім
із радістю приходить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674142
дата надходження 24.06.2016
дата закладки 24.06.2016
Переплелися наші долі,
Але з’єднатись не змогли…
Не наші винні в тім долоні,
А перші вибухи війни.
Ти з перших днів на фронт поїхав,
Моя ж дорога – в інший бік…
А через кілька літ зустрілись –
Вогонь війни обох обпік.
Ти був поранений, жонатий.
Моя ж – поранена душа.
Той час, хоч поряд наші хати,
Нам вибору не залишав.
І хоч летіли долі поряд,
Але ж людей не проведеш:
Дивились іноді на зорі,
Та до своєї пари йдеш.
Вже красти щастя нам несила –
Воно ж, солодке і гірке,
Манило душі наші, сиві…
Бува ж з людьми в житті таке!..
Переплелися наші долі –
З’єднатись… так ми й не змогли,
Бо не змінити нам долоні,
Бо не змогли спинить війни.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674030
дата надходження 23.06.2016
дата закладки 24.06.2016
Придумаю сама себе вопросы -
Сама на них отвечу, как всегда.
Окажется, что всё гораздо проще,
Как день ушедший, талая вода...
Зачем - не знаю, но хочу подняться,
Без ведомых причин боюсь упасть...
Ещё... совсем я не могу меняться
И не позволю наш покой украсть...
Я так хочу по-старому, как прежде -
Всё на двоих и всё - напополам:
И эту явь, искупану в надежде
Ни за какие деньги не продам...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674128
дата надходження 23.06.2016
дата закладки 24.06.2016
Погляд обпік огнисто -
Зоряним пилом стану,
Бувай.
Сипле гроза намисто,
Перлів холодну манну,
Збирай.
Збираним заморозить -
Взяв за розраду душу,
Вітай.
Відчай під корінь косить,
Хоч і кохаю, - мушу...
Звикай.
Подихом завмираю,
Якось навчуся жити.
Нехай.
Більше вже не чекаю,
Спробую не любити,
Бувай.
22.06.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673973
дата надходження 23.06.2016
дата закладки 24.06.2016
Квітуча росинко, волинська моя -
Перлинко, з дубового лісу.
Красуне Полісся - Поліське дитя,
Ти в ліс відкриваєш завісу.
Щебечуть під хатою знов ластівки,
Лягають у росах покоси.
І сяють в перлинах додому стежки,
Де верби розлогі у косах.
Приїдьте, прошу, на квітучу Волинь,
Волинь стріне Вас із любов’ю…
Тут Стир протікає й красуня Горинь,
Могили окроплені кров’ю.
Тут красені замки і Мавки в лісах,
Грибів у лісах не злічити.
Тут вільний народ, що летить наче птах,
Бо з волею вміє дружити…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674195
дата надходження 24.06.2016
дата закладки 24.06.2016
Вона розкривала двері,
А я розривала душу, -
Фрагменти сумних містерій
Застигли, ніяк не зрушу.
Вона крокувала з даху,
Вважала, що має крила
І він натерпівся страху.
Я ж слухала й "розуміла".
Він майже не спав, до ранку
Стеріг, коли скрипне шиба.
Вона ж на стрічки фіранку, -
І ось у "квітках" садиба.
Ламав те гілля в букети,
А потім, в обіймах тихо
Читав про любов сонети.
В кутку зачаїлось лихо.
Вона в молитвах - прокльони,
Ночами сидить у чаті.
Зламала всі телефони
І стрілки на циферблаті.
Він ніжив її, а потім
У дощ і у сніг - до мене.
Подзвонить, що на роботі,
І гонить авто шалено.
Я мовчки плела серветку,
І слухала жахів сповідь.
Втопив не одну жилетку
У сліз нескінченну повідь.
Палив без кінця і краю,
Мене не чув і не бачив.
На тихе моє - "Не кохаю"
Здригнувся і... не пробачив.
22.06.
[img]https://pp.vk.me/c424620/v424620721/89a1/OGf5r0BWGNI.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673843
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 24.06.2016
Я кожен день для себе вириваю
Із пазурів буденності й примар,
І зовсім не гучними ці слова є:
Бажання жить, мабуть, мене трима.
Минають дні. В них радощі й печалі
Переплелись в один складний ланцюг,
Я кожен день, як свято, зустрічаю.
Давно відкрила істину вже цю.
Ми живемо лише один раз в світі,
Можливості і долі різні в нас;
Перед дітьми триматимемо звіти,
Тож не марнуймо виділений час.
Добро творімо, щоб раділи діти,
І сам радів кожнісінькому дню,
А час прийде у вирій відлетіти,
Згадай відому істину одну:
Ми живемо лише один раз в світі…
25.05.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673829
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 22.06.2016
Не АТО – Вітчизняна війна,
Така чутка бреде у народі.
Хоч гібридна війна, проте страшна вона,
Що йде в нас і на півдні, і сході…
22-е число – це початок війни,
Нам до воєн святих не звикати.
Із фашистами бились діди і батьки,
Проти «раші» синам воювати.
Бо «рашисти» у душах раби -
Українці за волю до скону.
То ж позбудемось, друзі, рашистів орди,
Вознесімо ми волі ікону!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673782
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 22.06.2016
Не вимолити приязні повік.
Коли прозорим, ніби-то серпанком,
Чи сірим дощовим розтану ранком, -
"Та десь була сьогодні ще", - убік...
"Та що ти! Вже тому минає рік,
Як донесхочу щось там жебоніла,
Співала, реготала, шепотіла,
Не чуючи зловісних крил шулік."
Не випросити крихточку жалю
У серця, що завмерло в летаргії.
Чекає, ось почнуть збуваться мрії,
Діастола наповниться - "люблю" -
Хмільним вином; червона та густа,
В прощання виливається сльозами
І вже на лаві, он під образами,
Під захистом ікони і хреста.
Не вимолити долю, що вже є,
Те і несем, стенаючи, до скону.
Не вічний трон, не забереш корону,
Коли тебе Морана з ніг зіб"є.
15.06
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673772
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 22.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.06.2016
А кажуть, що душа людська - криниця...
У когось - море, в когось - океан,
Чиясь порожня, десь - як повний дзбан...
Та чи зуміє спраглий з них напиться?..
А кажуть, наче серце не старіє...
Воно, гадаю, - дзеркало життя:
Які нитки - таке ж і вишиття,
Яке зерно - такий врожай дозріє.
А кажуть: час лікує усі рани...
Щасливці, хто зумів себе зцілить!
Моя ж душа повік не відболить -
Ті рани вже - почесні ветерани...
А кажуть: ковалі свого ми щастя...
Та куємо щось начебто... Хтозна,
Чому вінчає фініш кривизна?..
Та що кується, те колись воздасться!
А кажуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673717
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 22.06.2016
Давно у вирій відлетіли роки,
Та спомини у серці ожили,
Вернулись мрії теплі і високі,
А наче вже бувало відцвіли…
Вже пізня осінь – холоди порою,
Обнімуть серце та настане час,
Ніжності спалах збуджений весною,
Заставить стрепенутись нас не раз.
Сиве волосся – це дротинки срібла,
А повнота моя – блаженний дар.
Вернулась молодість бажана й рідна,
Ми знову йдемо на життя вівтар.
Твій поцілунок з присмаком любові,
Із цим цілунком йшли ми до вінця.
Вони адреналін дають до крові
І б’ються в унісон наші серця.
І знову навесні при цвіті вишні,
До нас вернулось все, що в нас було.
Пройшли часи, коли ми стали грішні,
По - новому кохання зацвіло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673648
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 21.06.2016
Прости, як зможеш. Зможеш, то прости.
А коли ні, то так цьому і бути.
У наші душі врізались світи
Чужих надій, що гірше за отруту
З'їдають все і більше, ніби рак.
Чеканням дні наповнені дощенту.
А знаєш, яке марево на смак,
Коли його торкаєшся моментом?
І, просинаючись, мовчиш. Мовчи.
Кружляють дні у вирії і роки.
Які по нас залишаться сліди?
Такі, якими були наші кроки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564652
дата надходження 06.03.2015
дата закладки 21.06.2016
Небо касалось слов междустрочья - звёздами(падшими),лунной тропой...
Плюшевым бархатом(чёрным навечно) - ластика осени(золотой)...
Помнишь,как падал багряный лист на маслянистость фетра?..
На авансцене седой артист прятал слезу от ветра?..
Плечи(невольно)согнули дугой - снежно-колючие вьюги?..
Чья то душа улетала домой(под Бранденбургские фуги)?..
Если когда то разлюбишь,то - уходи(без обид)...
Лишь пуповину разрубишь - прошлого(монолит)...
Если когда то разлюбишь,то - вспоминай(иногда)...
Если ты что то забудешь,то - покараешь себя...
Холодом растерзают - волею свысока...
С болью нас повенчают...Странною...Навсегда...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673638
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 21.06.2016
Я втомлена бажання всі вбивати,
Ставати їм на горло і душити...
Безжально мріям крила обривати,
Зчерствілим і бездушним нащо жити...
Ілюзії солодкої дурмани,
Скрізь призму їх реальності не бачиш-
Їх на відмінно виконані плани!
Давно бажання вже ніщо не значать...
......................................................
Який же в безнадії гіркий смак,
Не лиш бажання душиш, але й сльози...
Заблукана у відчаї - маяк
Надії відшукати - болю грози...
.........................................................
Я втомлена бажання всі душити,
Оплакувати безнадійним жалем...
Зчерствіла і бездушна далі жити,
Заковане у*ТРЕБА* серце з сталі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673621
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 21.06.2016
Я вкоротила віку лукавим думкам,
Кличуть в обійми химери днями й ночами.
Разом з гріхами любляться по закуткам, -
Горщиком зваблює пекло і рогачами.
Я вкоротила віку спідницям до п"ят,
Вже завмирала не раз, в обіймах подолу.
Може хто й христиться?.. чула сичали "свят".
А озирнуся глумливо, - очі додолу.
Я вкоротила віку образам смішним
Хай собі казяться десь і вкриються пилом.
Променем лагідним усміх - в бажані сни,
Наче завіса, падає ніч небосхилом.
21 06 2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673615
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 21.06.2016
[i][color="#3300ff"][b]На віях тиші -
мерехтить роса ,
Ступив на землю
теплий , літній вечір...
І пахне
матіолою краса
І обіймає
ніжністю за плечі.
Дрімає стежка ,
що веде в садок ,
Шепоче , наніч ,
вітер квітам казку .
А хтось на небі
засвітив зірок...
Спасибі , літній вечоре ,
за ласку .[/b][/color][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672806
дата надходження 17.06.2016
дата закладки 21.06.2016
Двадцать грамм коньяка и конфетка!..
Тихий вечер, лиловый закат...
Мы с тобою встречаемся редко,
Но никто в этом не виноват...
Поцелуй продолжается вечно!..
Эта сладость в тебе и во мне...
...Жизнь прекрасна, но не бесконечна,
И проходит она, как во сне...
После долгой и трудной разлуки
Снова вместе! опять - навсегда!
... Но... пора отпускать твои руки,
Ты уходишь?.. О! Боже!.. Куда?!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673212
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 21.06.2016
Вчора вечором шаленствувала у всій красі неймовірна гроза і аж до самого ранку! Небо все було в блискавках з громами і проливним дощем, електрику вимкнули на всю ніч! надихнуло...
Дождь проливной, небо в тучах, затянуто...
Серость и мрачность, сырая вокруг...
Молнии громом и страхом нагрянули,
И капли по крыше - пронзающий звук...
Бушует и воет, красуется буря!
Волнами ветер, прибоями хлынет...
Дождь... Листья деревьев, под тяжестью хмурясь-
В порыве гроза... все никак не остынет...
Тихо, темно... небо в тучах затянуто...
Гром! Молнии вспышка, пробьет небосвод...
И нервы природы, как сталью натянуты -
То бури последний, прощальный аккорд...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673047
дата надходження 18.06.2016
дата закладки 21.06.2016
У тиші міській заспіває хрипучий рояль
За ноти візьме приглушені відгуки вітру
І небо опустить на вії сонливу вуаль
Замінить на темінь сонце-блакитну палітру
Дрімає старенька кав'ярня - моргає ліхтар
Туманно-яскравим віченьком місяць пихатий
Блукає у морі незлічених зірко-отар
Лишаючи слід за собою срібно-строкатий
Прокрадеться сон через дах і шмигне у вікно
Нав'язливо буде проситись в нашу кімнату
А нічка постелить на плечі магічне сукно
Ступаючи впевнено по тонкому канату
Гойдає фіранку ласкаво нічний вітерець
Жбурляє в обличчя димок від теплого чаю
Ти нишком ховаєш від мене блідий папірець
Котрий я уперто поглядом своїм шукаю
Прошу, начитай мені ніжно-тремтливі вірші!
Хоч трішечки з нічкою в такт почаруй, коханий
Торкнися своєю душею моєї душі
Бо кожен твій вірш(як завжди!) для мене бажаний
Я буду вслухатися серденьком - магії шик...
В уяві зачиню себе у чарівних стінах
А в тиші міській затихає приглушений крик
... я засинаю тихенько на твоїх колінах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673521
дата надходження 20.06.2016
дата закладки 21.06.2016
Тут стіни високі й прозорі.
Повітря зелене й легке.
Тут зовсім не водиться горе,
А щастя джерельно-дзвінке.
Тут мудрості сховані руни
У стовбурах-звитках беріз.
Душі павутиння на струни
Замінить безболісно ліс,
Якщо йому серце відчиниш,
Зречешся лихого в собі,
Червінців охоче підкине
Монетками шляпок грибів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673517
дата надходження 20.06.2016
дата закладки 21.06.2016
У надвечір’ї знову солов’ї…
Їх теплий спів у небеса вознісся.
Блукали Мавки – діви лісові,
Окраса чародійного Полісся.
Цвіт папороті знову Лукаші,
Шукали одинокі і щасливі,
Світились в небі ясно два ковші
І пугачі лякали галасливі…
Мавки не сплять ніколи в ніч таку,
А парубки шукають найдорожче.
І квітне папороть казкова в глушнику,
Що долю Лукашеві напророчить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673478
дата надходження 20.06.2016
дата закладки 21.06.2016
В торішньому листі,
покритому щедрою зеленню,
Сховала думки,
із надією, що загублю
Розсипані перли
твоєю рукою упевнено,
Слова і цілунки -
усе, що я досі люблю...
Вже ніч опустилася темна,
аби я не бачила,
Куди розкотилися
ті намистини життя...
І порвана нитка
не буде вже цілою, втрачена,
І попіл танцює,
бо наші спалив почуття...
Знов осінь притопче
і спогади, і звинувачення,
Снігами засипле зима,
та я знов розтоплю
Холодні колючі льоди,
бо у сні тебе бачила
І нашу весну,
і усе, що я досі люблю...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673411
дата надходження 20.06.2016
дата закладки 21.06.2016
Не думати про тебе... не можливо,
Коли весна і за вікном знов злива.
Коли квітує все навколо знову,
Почути хочу так твою розмову.
З тобою завітати хочу в літо,
Пишатися тобою гордовито.
Щоб ти був мій назавжди і усюди,
Чи буде так коханий, а чи буде...
Так шкода що літа уже минули,
Неначе вчора, та давно то бУло.
Ті вечори шкільні, що так чекала
І кожен раз тебе все виглядала...
Кружляв у парі з іншою завжди ти,
Їй дарував мої любимі квіти.
Додому проводжав чуже кохання,
Яж сльози витирала аж до рання...
І так у пустоту роки летіли,
Сказати, що кохаю я не сміла.
На серці сум неначе знову осінь,
Сріблясті нитки заплела у коси...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673439
дата надходження 20.06.2016
дата закладки 21.06.2016
По́смішка долі - лукава,
Щастя - примарне й сумне...
Доле моя неласка́ва,
Чом ти не любиш мене?..
Замість цвітіння - каміння,
Сад мій приніс навесні...
Дай мені, Боже, терпіння!..
Може й... не лише мені...
Щоб пережити незгоди,
Радість душі віднайти!
Влитися в лоно природи
І відректись суєти...
Щоб не звернути з дороги,
Та розігнати пітьму!..
...Серцем звертаюсь до Бога,
Й низько вклоняюсь йому!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672462
дата надходження 15.06.2016
дата закладки 17.06.2016
[color="#aa00ff"][i][b]Одвiчна тема "Сенс життя"...
життя тече без вороття...
цiнуй цю мить,секунду кожну,
бо повернутися не можна
в щасливу юнь,дитячий свiт,
чи в пiдлiтковий дивосвiт ...
Хоча...цiкавий кожен вiк
свого життя ти садiвник!
в яскравий колiр розфарбуй
цiнуй його,завжди цiнуй[/b]!!![/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672499
дата надходження 15.06.2016
дата закладки 16.06.2016
Котилося серце розбите до ніг.
Слова, як медяник отруйний
Навідліг періщили, мовби батіг,
Зучора - розіпнуті струни.
Засмічена мова брутально-гірка
Жорстоку співала "осанну".
Розірване навпіл стриба гопака
Під музику ту невблаганну.
Захекалось, вмилось сльозами...чи піт
Пролився солоним нарзаном?
Скотилося і скрижаніло у лід
Запізно, а може й зарано?
Тому, хто до серця, найбільше страждань
Ми сміхом зумовим і глумом,
Втопившись у повені переживань,
Образим найближчого, нумо...
Караєм людину кохану, без мір,
Бо тільки вона і почує.
У гніві - до Бога!.. сліпий поводир,
Не згадуй імен Його всує.
14.06.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672463
дата надходження 15.06.2016
дата закладки 16.06.2016
Ніхто Волинь ще не любив, як я,
Така напевно доля її сина,
Тут край мій рідний, тут моя земля,
Вона квітуча і вона єдина.
Озера плещуть тихо в береги,
Ліси співають соло про тумани,
Льони, як небо, в полі зацвіли,
Неначе гоять в маках свіжі рани.
Ніхто Волинь ще не любив, як я,
Цвіти, сестра голубоока й далі,
Для нас ти мати – рідна і одна,
Що одягла калинові коралі.
Тобі без смутку жити у віках,
На те ти маєш, перед Богом право.
Волинь моя, моя свята земля,
Голубоока квітко, золотава!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672402
дата надходження 15.06.2016
дата закладки 15.06.2016
Рано - рано спозаранку,
Вишивала вишиванку.
А в узорах самоцвіт…
Веселковий дивоцвіт.
Наче луг на виднокрузі,
Як квітник, що у матусі.
Наче небо, що безкрає,
Кольорами розцвітає.
Подаруночок синочку,
Вчора випрала в ставочку.
Хай синочок мій зростає,
Вишиванку одягає.
Душу в нитку свою клала.
Вишиванку вишивала.
Синю... білу наче сніг,
У небесний оберіг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672355
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 15.06.2016
Зітхало небо під пташиний зичний спів,
Притихнув вітер в довгім очереті.
У високості місяць в ореолі плив,
Ясніли зорі в мерехтливім леті.
І ворожила ніч на крилах кажана,
Дерев патлаті тіні рахувала.
І обіймав подушку сон, вона ж сама
Із милим у цілунку завмирала.
Прозора думка, наче, світлий серпантин,
В хмільній в’юнилась течії тепла.
Роїлись в спраглім серці почуття без спин,
Вона - любила, душа її - цвіла.
14.06.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672347
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 15.06.2016
После прочтения
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670697
Я бродила по Вашим стихам
От полуночи до рассвета...
Между косами скошенных трав,
Ароматами пряными лета...
Под мелодию тишины,
Просветлённую слогом молитвы...
До белесого шрама войны
И разломанного пюпитра...
Допишите: в красном куплеты...
Разрешите: всем прочитать...
Заблудившимся в сумерках света...
Отрицающим благодать...
Без надежды быть узнанной где то
Я бродила по Вашим стихам!!!
В постоянстве деления клеток
Возносилась Осанна грехам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672346
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 15.06.2016
Я бродила по Вашим стихам –
Отыскать там пыталась надежду
Между верой с любовью…
И между
Строк, ведущих к заветным мечтам…
Но нашла только горький Ваш смех,
От которого веет морозом…
Засыхают фиалки и розы,
А в июле срывается снег…
Вам видней, за какой их грехов,
Одиночеством жизнь наказала…
Я стихи все читала, читала –
Ночь прогнал звонкий крик петухов.
Догорела, потухла свеча…
Я, склонясь над стихами, сидела
Кто-то спросит, тебе ль до них дело?
Что за радость чужая печаль?
Я бродила по Вашим стихам,
В чем-то в них и себя узнавая…
Я, наверное, тоже такая –
Не дающая воли слезам….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670697
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 15.06.2016
Сірооке дівча
У полоні глухих кутів…
(Світ не вірить в це… світ колише мою колиску…)
Я тебе не стрічала в ніякому з тих життів,
Я забуду тебе,
щойно вікна натру до блиску.
Щойно вихопить вітер
Із книг амплітуду снів,
І відпустить в ніч ореолом стрімкого сяйва.
Розбрелись антилопи у преріях почуттів…
(Ти малюєш мені
небеса і готичні мальви…)
Це пристанище німф,
Полководців, сліпців, вождів…
Передсмак грози. Атмосфера низького тиску…
Не дістатися берега в жодному із човнів…
(Світу байдуже це…
він колише мою колиску…)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672331
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 15.06.2016
Пам'яті колеги
Жила собі жінка, що знала таємні слова, -
І пічка варила, і сяяла глянцем підлога.
Та якось, втомившись, лишила роботу й пішла
За обрій, де сходяться в крапку життєві дороги.
І вечір був вечором, зовсім не схожим на день;
Хтось зорі запалював, як перед Богом лампадку;
Хтось мріяв про диво в маршрутці під голос пісень;
А хтось поливав під тюльпани відведену грядку...
А дім сумував: господиня лишила ключі,
І пічка холодна, і вкрилася сумом підлога...
А жінка по хмарах гуляла собі сміючись
(Не знала: із крапки назад не буває дороги)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672253
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 14.06.2016
Мить щастя!.. Усього єдина мить,
Мов запізнілий подарунок долі...
Чому ж серде́нько болісно щемить,
Немовбито карається в неволі?..
Ця мить! Медово-ба́жаний момент
Хвилинощастя!.. Та чому солоний
Лишився присмак? Розкришилась вщент
Надія!.. Чи ж душа не охолоне?..
О се́рденько, чи варта крихта-мить
Гіркої жертви в запізнілу осінь?..
Це схлипи долі... Слі́зьми відшумить
Миттєвий спалах, що... палає досі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672323
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 14.06.2016
Я кожен день з молитви починаю,
І Богу щиро дякую за те,
Що день прийдешній ще раз зустрічаю,
Та знову бачу сонце золоте!
Лечу додому! - Здрастуй, рідний краю!
Стежки дитинства, верби, спориші!..
Щаслива я - любов єдину маю,
Яка довіку житиме в душі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672124
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 14.06.2016
Розсипається щастя трояндами
І сплітає над світом вуаль,
Хтось на небі неждано-негадано
Золоту засвітив пектораль.
Пахне літо вечірніми травами,
Світлячками мигтять ліхтарі,
А в кущах очерету над ставами
Відкривають свій бал комарі.
У повітря злітає пушинкою
Від кульбабки останній привіт,
І любистку листки під ожиною
Заворожено дивляться вслід.
Сині мальви очима-пелюстками
Зазирають в туманне вікно,
А між ними, немов між подушками,
Джміль маленький заснув вже давно.
Все вкриває широкими плечами
Темний морок нічної імли,
Під акорди солодкого вечора
Світлі зорі над світом зійшли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671939
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 13.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.06.2016
Як не проспівати всі пісні
І не змити грішнику вину,
Так ніколи не забуть мені
Білий дим з гіркого полину...
Попалили зібране в купки,
Розмели - ніяк не обмину...
Аж у серце дістає важкий
Той нестерпний дим із полину...
І хоч вітер колами кружляв,
Ніби захищав мене одну,
Та під ноги всеодно лягав
Дим густий з їдкого полину...
І перемололось все давно -
Я вже вище себе не плигну...
І минуле пролилось вином
В білий дим із того полину...
І вже згодна... Й світ мені такий -
Звідки ж те гірке, щось не збагну,
Мабуть, знову обніма таки
Всюдисущий дим із полину...
Я... позабувала, що було
І тебе вже рідко спом "яну...
Моє щастя болем проросло
В білий-білий дим із полину...
І чому так склалося тоді,
Що зі мною ти не розминувсь...
Не втоплю я досі й у воді
Присмак той з гіркого полину...
Можна вірити, а можна - ні...
Виросте дурман із дурману...
Восени ж повернеться мені
Болем-димом з горе-полину...
Шаленіють і летять літа
І дарують скроням сивину...
Та чомусь й меди в моїх вустах
Знов гірчать... як дим із полину...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672027
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 13.06.2016
Мені здалося, наче поруч ти,
Зайшов до мене ввечері на каву,
Хоча ще вчора я листи писала
В твої далекі радісні світи.
Джмелі на вишні спали вже давно,
А ми все пили каву з філіжанок,
І лиш не небі місячний серпанок
Дивився крізь відчинене вікно.
Весняний вітер грався у суцвітті,
Своє раптове щастя колисав,
Можливо, просто ти мене згадав,
Але ти поруч був тієї миті.
Я ще раз загадаю на любов:
На денці трошки кави залишила.
Майбутнє я на гущі ворожила –
Та чорний кіт дорогу перейшов.
Я думала: ти поруч… Не збулось…
Ти знову десь у вічності лишився.
У чорній гущі кавовій світився
Лиш срібний місяць... Все мені здалось…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667592
дата надходження 22.05.2016
дата закладки 13.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.06.2016
Мені здалося, наче поруч ти,
Зайшов до мене ввечері на каву,
Хоча ще вчора я листи писала
В твої далекі радісні світи.
Джмелі на вишні спали вже давно,
А ми все пили каву з філіжанок,
І лиш не небі місячний серпанок
Дивився крізь відчинене вікно.
Весняний вітер грався у суцвітті,
Своє раптове щастя колисав,
Можливо, просто ти мене згадав,
Але ти поруч був тієї миті.
Я ще раз загадаю на любов:
На денці трошки кави залишила.
Майбутнє я на гущі ворожила –
Та чорний кіт дорогу перейшов.
Я думала: ти поруч… Не збулось…
Ти знову десь у вічності лишився.
У чорній гущі кавовій світився
Лиш срібний місяць... Все мені здалось…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667592
дата надходження 22.05.2016
дата закладки 13.06.2016
Озирнись на перші сонячні промені.
Я в них сотні заспіваю пісень.
Вже будинки, окулярами стомлені,
мружать вікна на незібраний день.
Перше слово, що колись без закінчення,
підросло - і стало більше сердець…
і розсипалось на зорі нелічені.
Обіцяй, що це всього лиш кінець...
що нарешті коло стане трикутником…
що прощання загубило число...
...вже іди…
в свої спустошені сутінки,
де ні слова про коха…
ані сло…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671900
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 13.06.2016
Сонце, не грієш,
Як гріло колись… колись…
Диск твій червоний блукає тепер заплавами.
Це - перемир”я світів. Це- кінець! Котись…
Просто котись собі
поміж снігами й травами,
Де за моїм горизонтом
Твій подих зник…
Тиша. Вода. Не торкайся цієї готики.
Лиш переспівниця мій перехопить крик,
Як на долонях
палатимуть твої опіки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671844
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 13.06.2016
Ще доля секунди -
й оновиться твій циферблат…
Хвилина мовчання - і світло проллється зі стель.
Ти випустиш джина з його найтемніших палат,
щоб вкрити морями
піски усіх спраглих пустель…
І там закричиш –
так протяжно… так глибоко й дико...
Маленька принцесо, яку віддала йому роль?
Чудес не буває. У світі, де око – за око,
зітри усі файли новин -
джин втрачає контроль
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671624
дата надходження 11.06.2016
дата закладки 13.06.2016
За картиною Р.Гонсалвеса (версія 2; версія 1 - "Мушля")
[img]http://vev.ru/uploads/images/00/01/65/2011/09/21/9.jpg[/img]
Прочинено всесвіт наро́зхрист - в чотири вікна.
Розлито по мушлях холодні запінені хвилі,
Солоно-солодкі, п'янкіші за келих вина,
В них тоне твій острів - непізнана п'ята стихія.
У сітці стежинок наживкою серце пливе,
А шосте чуття спанієлем несеться по мапі.
Це море - як небо. На сьомому бачу тебе -
Легеньку хмаринку у сонних обіймах канапи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671621
дата надходження 11.06.2016
дата закладки 13.06.2016
За картиною Р.Гонсалвеса
[img]http://vev.ru/uploads/images/00/01/65/2011/09/21/9.jpg[/img]
А у мене в мушлі заховалось море -
Нашого кохання чайчине крило.
Піднесу до неї вухо мікрофону –
І шепоче хвиля: [i]ámore, amó…[/i]
А у мене в мушлі бешкетує вітер,
Наче джин у лампі – мій заручник мрій.
Випадково якось я йому довірив
Таємницю серця про найдовші з вій.
Він її по зорях виспівав до рана
Солов'єм на гілці за твоїм вікном…
Подарую мушлю я тобі, кохана,
Ставши найсолодшим, найдивнішим сном.
Перепливши море, обігнавши вітер,
Стану на порозі, обійму крилом.
У саду (вже вкотре!) ходить [i]наше[/i] літо
І гойдає віти: [i]ámore, amó…[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671458
дата надходження 10.06.2016
дата закладки 13.06.2016
Фігурний вірш
З[b][color="#0036a1"]А[/color][/b]чи[b][color="#0036a1"]Н[/color][/b]ено браму сис[b][color="#0036a1"]Т[/color][/b]еми шкільних к[b][color="#0036a1"]О[/color][/b]орди[b][color="#0036a1"]Н[/color][/b]ат.
Гуляє без діла по вікнах щасливий вітер.
Н[b][color="#00a10b"]А[/color][/b] дошці лишився [b][color="#00a10b"]Н[/color][/b]е стертим торіш[b][color="#00a10b"]Н[/color][/b]ій дикт[b][color="#00a10b"]А[/color][/b]нт,
неначе пар[b][color="#f7dc2d"]ОЛЬ[/color][/b] у минуло[b][color="#f7dc2d"]Г[/color][/b]о школовимір.
Лікує [b][color="#f7dc2d"]А[/color][/b]нгіну охриплий старенький дзвінок.
Дрі[b][color="#e69109"]МА[/color][/b]ють у ти[b][color="#e69109"]Ш[/color][/b]і н[b][color="#e69109"]А[/color][/b]томлені ноги порогів.
І тільки останній [b][color="#e609d0"]В[/color][/b]рочисто-прощальний урок
Ще м[b][color="#e609d0"]І[/color][/b]ряє [b][color="#e609d0"]К[/color][/b]л[b][color="#e609d0"]А[/color][/b]си нервово-розгубленим кроком.
Й[b][color="#14c9c0"]О[/color][/b]му б від[b][color="#14c9c0"]ЛЕ[/color][/b]тіти принаймні на відстань ру[b][color="#14c9c0"]К[/color][/b]и,
Зітхнути полегшено, [b][color="#14c9c0"]С[/color][/b]т[b][color="#14c9c0"]А[/color][/b]влячи крапку на всьому -
Та в нього без[b][color="#c9147d"]СО[/color][/b]н[b][color="#c9147d"]НЯ[/color][/b] (це часом триває роки)
І від непотрібності більше - шалена утома.
Загострення це відбувається раз навесні.
І лі[b][color="#14c968"]К[/color][/b]ів нем[b][color="#14c968"]А[/color][/b]є. Не знайдено наві[b][color="#14c968"]Т[/color][/b]ь по[b][color="#14c968"]Р[/color][/b]ади...
А вз[b][color="#14c968"]Я[/color][/b]ти б годинник і просто його зупинить,
Аби нескінченно розм[b][color="#f2300e"]О[/color][/b]ві тривати й тривати!
Та сип[b][color="#f2300e"]ЛЕ[/color][/b]ть[b][color="#f2300e"]СЯ[/color][/b] крейда останніх (останніх!) хвилин.
Пустун-першокласник у дзвоник чимдуж калатає -
І радість канікул, і світл[b][color="#ae0bdb"]О[/color][/b] зе[b][color="#ae0bdb"]ЛЕН[/color][/b]е стежин!
І тільки урок (той, прощальний) крізь сльози зітх[b][color="#ae0bdb"]А[/color][/b]є...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671840
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 13.06.2016
Холодом ночі,
Страхом невідання
Кутає сни
Темрява. В очі
Сипле вивітрені
Мрії весни...
У млині Доля
Невідворотно
Зітре роки.
Жорнами Часу
Втисне самотні
Болі в Віки...
Пам"яті стоги
Вітер розхристає,
Дощ змиє слід.
Тихий лиш стогін
Ночі насвистує
Десь в небозвід:
Тлінне минає -
Розпач і радість,
Голод, екстаз.
Небо вбирає
Мовчки, байдуже
Холодом нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671821
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 13.06.2016
Мені нарешті трапилося літо…
Я з ним плела ромашковий вінок,
Привітністю і сонечком зігріта,
Збирала мед з веселкових квіток.
Воно ж співало в житі над колоссям
І мальвами ясніло край воріт,
Уплівши цвіт в смарагдове волосся,
Сміялось дзвінко, кинувши: «Привіт!»
У спалахах світань звіщало бути,
У променистій сонячності днів…
І так хотілось літо пригорнути,
Всміхнувшись світу без усяких слів…
Землею милуватись в шалі неба
І грітися душею в цій красі…
Можливо, людям дуже того треба –
Зустріти літо серед трав в росі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671760
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 13.06.2016
Хворі ночі й дні недужі. Набридли дуже.
Запечені слова на зламаних мостах.
З кишені правду витягніть. Забийте цвях.
Нема прощення тим, хто в спину ніж байдуже.
Нема прощення. Є прощання. Серце тужить.
Та інші вже пливуть на білих кораблях
І викарбовують довіру на мечах.
Все в реп'яхах, але ти поруч, новий друже.
Навіщо турбувати каламуть в калюжі,
Що заплямує сірим веселковий шлях?
Не повертайте безрозсудливо байдужих.
Літайте легко, мов нестримний вільний птах,
Садіть в душі лише духмяно-ніжні ружі,
Чудовне небо віддзеркалюйте в очах.
© Олена Галунець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671763
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 13.06.2016
Стоятимеш над прірвою безодні,
Так манить гіркотою почуттів...
Борониш серце подихом, не згідна,
Та край обриву відчаєм обплів...
З собою бій триває в безнадії,
Вагаєшся зробити перший крок
І зрадити прекрасне- свою мрію,
Реальності примхливої... урок...
Та озирнувшись, бачиш сине небо
І смак життя у барвах, зачекай!
Хоч манить прірва, падати не треба,
П'янку жагу життя не відпускай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671305
дата надходження 10.06.2016
дата закладки 10.06.2016
Сліди в жабуринні по диких поліських дорогах,
Льонові поля, що добавили блиску воді.
Старі постоли, що носять діди, як хоругви,
На цвяхах висять… Згодяться іще при біді…
Багно, лепеха і ожина сплелися у краї
І зрідка червоно пишається глід на кущах,
І гнізда лелечі, півроку птахів виглядають.
Чи клекотом знову задзвонить в поверненні птах.
Я дякую Богу за вишиту казку Полісся,
За дюни піщані, що тиснуться так до води.
І Мавки хороми - зелені казкові узлісся,
І хвильки маленькі, що лебеді гонять з води.
Спасибі, Всевишній, що є такий рай в Україні,
Де небо й озера, казкові ліси і поля,
Сіяють у душах палкою любов’ю і синню
І все це Волинь, моя рідна, чарівна земля!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671328
дата надходження 10.06.2016
дата закладки 10.06.2016
Я хотела бы назад возвратиться!..
Недосказанное - пропеть!..
Филигрань - оставить лицам...
И любовью опять заболеть!..
Но... она завешена вуалью...
На морщинках(паутиной) - пыль дорог...
Правый скошен каблучок - моралью...
Под дождём не слышен топот ног...
Мысль переплетается словами...
По спирали поднимается на пядь -
Искра,обжигающая длани...
Разреши:разок - по-це-ло-вать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671251
дата надходження 09.06.2016
дата закладки 10.06.2016
Зібрати прагнемо постійно у житті
Багатий урожай із власних мудрих грядок,
Проте лише тоді збираєм врожаї,
Як серце золоте і в голові порядок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671137
дата надходження 09.06.2016
дата закладки 09.06.2016
Зібрати прагнемо постійно у житті
Багатий урожай із власних мудрих грядок,
Проте лише тоді збираєм врожаї,
Як серце золоте і в голові порядок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671137
дата надходження 09.06.2016
дата закладки 09.06.2016
У часи інтернету і стресу,
Смайлів, замість сердечних розмов,
Виживається казка прогресом
І не гублять вже коні підков –
Гублять люди сумління й посади,
А мені так потрібно – хоч плач! –
По алеях тінистого саду
Чути цокіт майбутніх удач.
Нині коні живуть на картинках
Чи в забутих прадідівських снах.
Грудка цукру в кишені й скоринка,
Та підкова лише в небесах…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671238
дата надходження 09.06.2016
дата закладки 09.06.2016
Горчит слезой июнь по старой крыше,
униженной аляпистым крыльцом.
Здесь раньше жил твой смех… и Тот, кто свыше.
И мальчуган с улыбчивым лицом
пулял по нам наточенные стрелы,
когда вступал валторнами рассвет.
Всё «до» – каких-то парочка пробелов.
Всё «после» – незаконченный куплет.
Твои дожди гуляли в ре–миноре.
Дымил по кружкам чай. Фонил жасмин.
Мечты без штор. Гитары переборы.
И горизонт – из равных половин.
Волнисто чёрно–белые мотивы –
Она и Он…
По вывеске «Бистро»
сегодня вне тональности дождило,
по нам смывая память на крыльцо…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671010
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 09.06.2016
Мамо, мамо – пташко сивочола,
Горлице з домашнього гнізда,
Як ти наші долі прополола,
Що не видно й нині бур'яна…
Ти горнула ласкою своєю,
Бо у тебе серце золоте
І вселила в серденько надію,
Хай в житті добром в нас проросте.
Мамо, мамо – пташко сивочола,
Горлице з домашнього гнізда,
Як ти наші долі прополола,
Що не видно й нині бур'яна…
З татом Ви зміцнили наші крила,
Наш політ – це гордість для батьків…
Люба, мамцю, нам політ зуміла,
Зберегти на протязі років…
Мамо, мамо – пташко сивочола,
Горлице з домашнього гнізда,
Як ти наші долі прополола,
Що не видно й нині бур'яна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670962
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 09.06.2016
Кожна дівчина мріє, щоб почути: «Кохаю!»
Щоб кувала зозуля при ранковій росі.,
Хай всю ніч безупину, соловейко співає
І блищать зранку роси в твоїй темній косі.
Поцілунки під ранок найсмачніші при росах,
Коли двоє босоніж ми бридем по росі,
Нас кохання щомиті в небо знову підносить,
Душі наші у вальсі, як ромашки в красі.
Полумяне кохання і роса ще не збита,
Перші промені сонця знов танцюють в росі.,
До цих пір, моя доле, ще вино не пролито,
Лиш проллє його сонце у ранковій красі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670995
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 09.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.06.2016
Ти знову осінь твориш вишиванку,
Клен вишила багряно – золотим.
Холодним сріблом потрусила зранку,
Неначе Іордан їх освятив…
Осіннє листя тче класичний килим,
Садки темніють, вже зійшли хліба,
Змінилось небо, стало темно - синім,
В ранковім сріблі в клена голова.
Лишились грона сині, без листочка,
Засвітиться рубінове вино.
Сховає смак його дубова бочка,
Зимові кадри видасть нам кіно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670799
дата надходження 07.06.2016
дата закладки 07.06.2016
Хвилями втома накочує
Нагла і вперта,
Втома любити... Ліпити
Ходу, голос, день.
Тиха апатія ось, біля ніг
Розпростерта
Кінчики пальців остуджує,
Ніжить міґрень.
Пристрасна й тепла,
Характером в гострий вулкан.
Світ так вимогливо знову
Чекає вогню.
Звичкою зловлена тісно
В болючий капкан
Лава холодна, всередині
Мовчки горю.
Дайте мені вже дотліти!
..Без вибухів, сажі...
Сірим туманом втекти
Від стихійних терзань.
І на світанку росою
Криштальні пейзажі
Знову омити душі
Від столітніх блукань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670784
дата надходження 07.06.2016
дата закладки 07.06.2016
Моє ти серденько – калино,
Вкраїно рибонько моя.
Моя прекрасна Батьківщино,
В дібровах співи солов’я
Допоки в тебе є поети,
Що віддадуть тобі життя.
Й згорять за тебе, як комети,
Заради твого майбуття
Не вмреш Украйно, не загинеш
І не одягнеш кайдани.
В безмежжя слава твоя злине,
В найдальші далі чужини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670708
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 07.06.2016
За картиною Р.Гонсалвеса
[img]http://vev.ru/uploads/images/00/01/65/2011/09/21/20.jpg
[/img]
Вічний домашній вогнику,
Затишком пахнеш і казкою,
Пряником, ніжністю, ласкою,
Першими вдалими кроками.
Любиш, зібравши нас пазлами,
Чаєм поїти з малиною,
Бачить дорослих дитинними,
Кутатись теплими фразами.
В серці твоєму жаринками
Сплять до майбутньої зустрічі
Теплі обійми та усмішки,
Жаль розставання гірчинкою.
Любий домашній вогнику,
Ти під життєвими зливами
Робиш нас просто щасливими
Поглядом, усміхом, дотиком…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670881
дата надходження 07.06.2016
дата закладки 07.06.2016
Я вірю, що минуть лихі часи,
Як те давно написано у казці,
Та не люблю ні грому, ні грози,
Овець і баранів у вовчій масці,
Руїн добра і прірви без мостів,
Які лишають пазурі наживи
Нахабних і безбашенних (с)котів,
Що не співають, а кричать фальшиво.
Болить, коли на шию в'яжуть джгут,
Удаючи, що йдеться про краватку;
Коли несе собі до рота спрут
Чуже життя, неначе моркву з грядки.
І крутить вир важезні жорнови.
І має казка сотні кульмінацій.
Часи минуть. Минемо з ним й ми.
От тільки, щоб добро лишилось в казці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670834
дата надходження 07.06.2016
дата закладки 07.06.2016
О ні, то не трави,
Не трави в медових лугах…
Не зорі на плесах, не сонце, не місяць, не вітер…
То ти віднайшов й пригубив на гірких берегах
Мене учорашню,
лише не зумів відігріти…
І я залишаюсь
На гострому лезі ножа,
Де кожен твій подих - це шлях у нову божевільню…
Коли поміж нас лиш єдина реальна межа-
Не зорі, не вітер,
не трави, не трави… повільно
Зникаю з радарів,
Вокзалів, стежок… дарма…
Ніхто не підкаже реальність усе, чи сон це?
Коли поміж нас вже й найменшої крихти нема…
А те що залишилось нам,
що зосталось - не сонце…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670720
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 07.06.2016
Чи ти про мене згадуєш, мій друже?
Де я? що я?.. в далекій стороні...
А чи тобі - на все про все байдуже,
Чи ти сьогодні вже й не друг мені?
...Ні, я не скаржусь, що мені нелегко...
Печаль моя - вона лише в мені...
Як завітають у твій двір лелеки,
Хай принесуть тобі найкращі дні!
Хай над тобою буде чисте небо,
Хай сонце сяє у твоїм саду!
Настане мить - я прилечу до тебе!
А, може, просто... по землі - прийду!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670692
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 07.06.2016
За картиною Р.Гонсалвеса
[img]http://vev.ru/uploads/images/00/01/65/2011/09/21/10.jpg[/img]
Він працює тільки при світлі місяця –
дивний скульптор, маестро Спогад.
його руки глиняні тіні місять –
і
ліплять майже забутий погляд,
Слово, усміх, фрази, думки обірвані…
Дивний скульптор, маестро Спогад
вже рельєф на серці нечутно вирізав,
залишивши луною кроки,
тіні глини, місяць, світанком вимкнений.
Дивний скульптор, маестро Спогад
недолюблює голос годинників
і
безжально закреслених років…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670648
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 07.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.06.2016
Церата на квадратному столі,
Така звичайна – ну, проста церата…
Але на ній летючі журавлі,
Летять додому і тоді – це свято.
Келих прозорий, коли він пустий,
Коли ж вино у ньому – насолода…
Здається вітер інколи простий,
Проте, як теплий, наче нагорода.
Так і життя - усяко на віку,
Морози за спиною гріють руки.
У брід не подолати вам ріку,
Як в небі налетіли чорні круки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670827
дата надходження 07.06.2016
дата закладки 07.06.2016
Не даруй ні любові, ні ласки,
Бо прийму, як одвічно належне,
Одягни крижаніючу маску,
Щоб не стала занадто залежна,
Бо чекатиму ніжного слова,
А відсутність сприйму покаранням,
Уважатиму: ти – та основа,
Що запалює барви світання.
Не даруй сонцесяйно надії,
Бо зав’яну, як зайдеш за обрій,
Чи хмариною в небі розвіюсь.
Серце часто рвуть наміри добрі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669934
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 02.06.2016
Пароплави туди не рушають,
Ані потяги, ні літаки.
Там немає гарячого чаю –
Там є спогади тільки й думки.
Там останні слова ще лунають:
Я люблю тебе, мамо, люблю.
Там за руку тебе я тримаю…
Ти летиш… я лишаюсь… стою…
Ти для мене тепер синє небо,
Тепле сонце і сяйво зірок.
Все навколо говорить про тебе:
І фіранки… і блиск тарілок…
Ти далеко, а може, ще й далі,
Пароплави туди не пливуть…
Одягнути б сукенку й сандалі
І в дитинство на хвильку пірнуть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669835
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 02.06.2016
Пестив вечір зорі в високості…
Місяць – срібним човником вгорі –
Плив він до закоханих у гості,
Ледь вершин торкався яворів.
Засміялись зорі, вечорові,
Брату свому – місяцю вгорі,
Срібну одягли йому корону,
Щастя щоб закоханим беріг.
Ті ж пили те щастя, ніжне, чисте,
Те єдине, що одне на двох…
В тиші, вечоровій, урочистій,
Місяць поглядав на них обох.
27.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669868
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 02.06.2016
Розлога липа плаче знову в серпні,
Бджоли її покинули давно,
Болить душа і болі ці нестерпні...
Чи тінь твоя подивиться в вікно?..
Бо твій відхід застав мене зненацька,
Щось обірвалось у душі нараз,
Ти був міцним і хватку мав козацьку,
Тобою я пишався і не раз.
Міцна рука косила безустанно,
Я за тобою ледве поспівав,
Ті дні серпневі згадую туманно,
Лиш пам’ятаю, хор тоді співав.
Коли часи настали попрощатись,
Печаль моя лилася через край,
На могилках був змушений триматись,
А сам на сам ревів, немов бугай.
Я став, татусю, круглим сиротою,
Тебе мені бракує у житті.
Тепер і я покритий сивиною,
Пам'ять про тебе в серці і хресті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669756
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 02.06.2016
я пам’ятаю …
сонце золоте
котилося у неба ніжну просинь
серцям весна спокою не дає,
а наш неспокій …
тамувала осінь
я пам’ятаю …
пахло медом, полином,
і чебрецем,
і м’ятою …
дощами …
і хризантемами у мене під вікном,
осіннім листом в тебе під ногами
і стиглий смак
твоїх шалених вуст …
багрянець щік,
як в тебе поринаю …
туманами ранковими
торкнусь
тебе крізь час …
відчуй …
я пам’ятаю …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669611
дата надходження 01.06.2016
дата закладки 01.06.2016
Колись він тобі писав і слав паперові листи,
Що бути на цій землі він хоче з тобою лиш.
Вони повертались назад, а на конвертах ти
Лишала завжди одне:
“Забудь мене і облиш”.
Колись він тобі писав про ніжногарячу любов
І біля поштових скринь молився на листонош,
Щоб швидко на твій поріг лист, мов телеграма, йшов, –
Конверт повертавсь назад
І штамп на нім “Не тривож”.
Колись він тобі писав сто тисяч закоханих слів,
Про кілометри й мости, і про квитки на плацкарт,
Що тільки йому кивни, проїде планети пів,
Але лаконічно ти
Відказувала “Не варт”.
Колись він тобі писав – хватило б на декілька книг!
Та рік вже чи півтора від нього листи не йшли.
І ти запитання шлеш: “Як справи? Куди ти зник?
Чекаю твоїх листів...
…Пиши!”
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669605
дата надходження 01.06.2016
дата закладки 01.06.2016
За моїм вікном
плаче вітер змін,
дивлячись кіно –
чорно–білий сплін.
Наша не війна –
навіть і не мир…
навіть не стіна…
просто «ти» і «ми»…
«ми» – луною в ніч
від серцебиття.
Просто потойбіч –
"ти"… і все життя.
Марево пітьми
розгорнуло стяг.
Поміж «ти» і «ми»
загубилось «я»…
Бірюза очей
роздивлялась сон:
кожній з Галатей –
свій Пігмаліон…
майже резонанс…
можеш – то візьми…
…десь посеред нас –
я… і ти… і ми…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669558
дата надходження 01.06.2016
дата закладки 01.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.06.2016
Переступає ніч через місток,
Із травня в червень - майже непомітно...
Всього один!.. лише єдиний крок
І завтра вранці - наступає ЛІТО!!!
В цей день чарі́́вний райдуга цвіте!
Співають птахи, веселяться діти!
Сміється в небі сонце золоте -
Радійте, люди! наступило ЛІТО!
Здається, наче - все, як і було,
Та серцю вище хочеться злетіти!
Впустити в душу світло і тепло,
Й сказати вголос - Здрастуй, МОЄ ЛІТО!́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669521
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 01.06.2016
Промелькнула на невыносимо
приподнятой боли,
заплетаясь навеки в ромашку
и мяту, тоска.
Я успел сделать шаг на ладонью
раскрытое поле…
Я прожил – не одну… а десяток ушедших…
пока
разлетались, ломаясь,
лучи заходящего солнца,
разрывая на вспышки
волною бегущий ковыль
и горячие мысли о воле,
о долге бороться
за фонтаны взлетевшей земли,
за парящую пыль,
за застёгнутый вечером день,
за туманные дали,
за возможное право на жизнь
наших мутных границ,
за легчайшую поступь по памяти
светлой печали,
за нехитрое дело – смотреть
на вернувшихся птиц…
Мне не снятся десятки дорог,
мной не хоженых, пыльных…
не успевшая в двери любовь…
горизонт… города…
Я привыкну когда–то и к тихому небу…
и к крыльям…
…а к тому, что не бьётся…
что нету его... – никогда…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669460
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 01.06.2016
Як не втримаюсь, то скочусь
Несподіваним звуком мантри.
Не помітиш, то й розіб"юсь,
Ось такі невеселі мандри.
Як не втримаюсь, бо руки
Над безоднею більш немає,
Заплетуть інтригу віки
У смішній надії - "Чекає".
Як не втримаюсь, перевір
Мою душу, там щось тремтіло.
Може то людський поговір,
Розлютив і застугоніло.
Як не втримаюся - лечу...
Тихо-тихо - гудки короткі.
Я не плачу, я вже плачу
По рахункам розбитих Nokia.
30.05.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669360
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 01.06.2016
Не тривожте душі моєї -
Не приходьте до мене в сни.
Я - не згусток тепла-єлею,
Просто день на краю весни,
Просто квітка безпелюсткова
(лиш осердя лишилась міць),
Журавлиночка паперова,
Що не може у вись злетіть...
Не тривожте. Вона заснула,
Заклубочилась кошеням...
Відлітають слова в минуле -
Залишається біль-стерня.
Косовиця була завчасно -
Не достигли іще жита...
Вчора зірка на небі згасла...
А я вкотре пишу листа...
Не тривожте душі моєї,
Світлим спогадом не будіть -
Сльози сплять під крилом у неї
І закрито тривогу в кліть...
Павутинно снується думка
Поміж подихів голосних :
Я для себе сама - брехунка...
Ви...приходьте до мене в сни.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669512
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 31.05.2016
Лелеки в тепле літо відлетіли
Подалі від голодних холодів.
Зліплю з уламків свого тіла крила
Та й полечу услід без зайвих слів.
Покласти б у валізу мрій дівочих.
Та де ж їх взяти? Розгубила всі.
В прощанні плечі обійму охоче
І цукор розведу в скупій сльозі.
Ласкавий вітер, наче легінь в танці,
Кружлятиме й кружлятиме… А втім
Зліплю не крила, а надійний панцир.
І нині відмірятиму вже сім.
© Олена Галунець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669451
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 31.05.2016
Ридало небо зорями вночі,
Лиш Оріон беріг ледь видні зорі,
Ховалися від ляку пугачі
І бігла хвиля полем, як по морю…
Молочний шлях вдивлявся в чумаків,
Що сіль везли із Криму для продажі,
Туман густий складався із клубів,
Творив іще небачені пейзажі.
Коли мочали зорі, то тоді,
Довгі хвости лишали метеори
І в ковилі, неначе в бороді,
Творили роси перлами узори.
Воли брели і смикали траву,
А зорі, то летіли, то мовчали,
Моргав туман, він піднімав брову,
Хмари шукали поміж зір причали…
Яка краса вночі посеред степу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669188
дата надходження 30.05.2016
дата закладки 30.05.2016
Не випити мені твоїх страждань,
У маренні мій голос не почуєш.
Видінь оману в сіре розмалюєш,
Розсиплеш сни намарних сподівань.
Болить? Колотить, лихоманка б"є,
Сріблястий стовпчик доганяє сорок.
Холодний піт тече, як Стікс у морок
І голова, неначе прес-пап"є.
Заплющиш очі, той кривавий слід
Розірве меч вогненного нашестя.
Позначила Геката перехрестя
І закипів бурхливо в пеклі лід.
Зловісні тіні, демонів оскал
Наводять жах...чого круки чекають?
Їх проженуть мої вуста, - я знаю
Одужання одвічний ритуал.
28.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669049
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 30.05.2016
В небо вдивляюсь. По ньому пливе
Слоник, метелик і літера "Ве",
І крокодильчик (а може, дракон)
Ледь не торкається лапками крон.
Замок пливе - в ньому Фея живе,
Далі он, лебідь і бджілка пливе.
Очі заплющу, рахую до ста -
Бачу вже квітку літак і кота.
Бачу вітрильник я і пароплав...
Вітер дмухнув - і усе розмішав...
В небо вдивляюсь. Від сміху аж плачу:
Слонометелика з хвостиком бачу,
Лебідь, от цирк, осідлавши кота,
Ловить те чудо уже за хвоста.
А крокодильчик (а може, дракон)
Ласує смачно собі літаком.
Замок десь зник. Пароплавобджола
Жалить вітрильник (яка ж вона зла!)
Далі он, вже квіткоконик приліг...
- Дякую, любі хмаринки, за сміх!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669239
дата надходження 30.05.2016
дата закладки 30.05.2016
Проснувся вмитий росами світанок
під спів колоратурний солов'я.
Легка, як вітер, я лечу на ґанок,
бо при мені – лише душа моя,
яку не встигли загнуздати плани –
тягар обов'язків дрімає ще –
спішу в мій сад, красу спивать доп'яну,
аж поки подих перехопить щем.
Дерева, квіти... – в нас своя розмова
на рівні духа потаємних струн.
Я розумію їх без звуку слова,
як відьма – таємничість древніх рун.
Шепочуть в росах мерехтливих трави,
що янгол слізки тут вночі згубив,
що в нетрях вже підрісшої отави
кипить життя – театр комедій, див.
Про болі проскрипів старезний берест,
поскаржився на остеохондроз,
у затінку поблід низенький верес –
без сонця в нього авітаміноз.
Тюрбан султанський одягли піони
і похилили голови від дум,
стрункі, нап'яливши по три корони,
іриси – ці не відають про сум.
У когось – спрага, хтось над кимось висне,
комусь тут мокро, хтось від сонця вмлів...
Безмежне розмаїття – барвам тісно
в цім царстві незрівнянних кольорів.
Мій любий сад, – сімейства, види, клани –
найперше хоббі, мій пріоритет.
Вони мені диктують мої плани,
задаючи шалений ритм і темп.
Поохаю, жаліючись на втому,
що осідлали всі мене... А втім –
немає від природи краще дому,
коли живеш в гармонії із ним.
28.05. 2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668982
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016
І раптом,
Засліплена блиском фальшивих монет,
Я змінюю курс. В атмосфері згоряю зопалу…
Примхлива троянда з покинутих принцом планет,
Знаходжу себе у долонях.
Формуюсь із попелу…
І, вкотре,
Смакую біль учорашніх втрат…
І, знову дощами, вогнями пролившись райдужно,
Шукаю в інеті елітних напівкошенят,
Хто б дав мені в руки –
бесплатно, чи майже, байдуже…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669028
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016
- За що мене ти любиш? -я спитаю...
Наївно зазирнувши в твої очі
А ти мені всміхнешся так уроче...
- За те що до кінця тебе не знаю...
Бо кожен день з тобою то пригода
То іспити для нервів - гра у "кості"...
Мене доводиш часто ти до злості
(Тоді коли трапляється нагода...)
Ти ніжне янголя в моїх долонях
Та все ж крутіша спуску з Евересту
Не піддаєшся жодному протесту
Дзвіночок голосний у моїх скронях...
Лиш ти мене спроможна розсмішити
Внести в моє життя краплинку щастя
Ти моє Богом створене причастя
Таку як ти! - не можна не любити...
З тобою складно -водночас так просто
В тобі коктейль емоцій вибуховий
До нього я частенько не готовий
І як завжди "смакуєш" досить гостро...
Я за тобою зовсім не встигаю
Ти наче ураган - стихійне лихо!
Ти не сумісна із словечком "тихо"!
Мій неосяжний невловимий раю!...
Ні з ким я не щасливий лиш з тобою
Без тебе світ для мене то омана...
................ ...... ...
За що ж мене кохаєш ти , кохана?
- За те що полюбив мене такою!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669000
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016
Вже скоро задурманить липа,
Повсюди липи в нас ростуть,
Вони високі в небо глипа,
Бджоли від лип свій мед несуть.
Розквітне – буде наречена,
На ній співають солов’ї,
А поруч річка широченна,
Єднає береги сім’ї.
Медова липа і ми двоє,
Вже відгули давно хрущі,
На липі птах звучить гобоєм,
Його лякають лиш дощі.
Над нами липа пахне медом,
Ми п’яні кожен рік ось тут,
Тут нам сіяє в зорях небо,
Хай липи ці завжди ростуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668826
дата надходження 28.05.2016
дата закладки 29.05.2016
Шлях задихнувся в цвіті липи,
В’ється врізнобіч битий шлях,
Неначе добру чарку випив,
Біжить за вітром по полях.
Пекуче сонце гріє липи,
Бджола закуталась в меди,
Крона дерев, як смолоскипи,
Шлях направляють до води.
Дурманить запах лип над ставом,
Легенька зяб біжить удаль,
Цвіркун прихований туманом,
Соло веде, немов скрипаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668958
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016
Я нікого не звинувачую -
Ні себе, ні, тим більше, Вас.
Просто долею не призначено.
Просто вимір не той і час,
На ромашках не тих гадалося,
Говорились не ті слова...
От тому-то, мабуть, не склалися
"Одинички " в жадане "два"...
Я вважатиму Вас удачею
(хоча й кіт на душі шкребе)...
Я нікого не звинувачую...
Може трішечки...і себе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668940
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016
Прошепочу крізь сон твоє ім’я
І не мирське, а те – єдине … справжнє,
Яким тебе покличу тільки я,
Те понадчасне і, як світ, прадавнє.
Ім’я, в якому тисячі зітхань
Зливаються в один гарячий подих,
Бентежна щирість пристрасних зізнань
І почуттів моїх весняна повінь.
Ім’я, в яке вплелися, як лоза,
Тіла і душі, обнялись серцями,
І поцілунків ніжність та жага,
І пестощі шаленими ночами.
Ім’я, в якому вічне джерело …
Його торкаюся тремтячими вустами.
В ньому початок і кінець всього,
У ньому забуваюсь до нестями.
Прошепочу крізь сон твоє ім’я,
Як оберіг од відчаю й омани,
Яким тебе я нарекла сама,
Воно твоє …
… твоє ім’я – Коханий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668773
дата надходження 28.05.2016
дата закладки 28.05.2016
Всім добрим людям - травень б"є чолом!
З подякою, щасливих днів бажає!...
...Зелений човник з золотим веслом
По срібних хвилях в літо відпливає!
А там - русалки польові в житах
Плетуть вінки і співами чарують!..
Черешні й вишні спіють у садах,
І поцілунки кожному дарують!
А сонце - вгору! вище - небеса!
Такі прозорі - без кінця і краю!..
...Дивіться, люди! - ця земна краса
Рукою Бога створена для Раю!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668757
дата надходження 27.05.2016
дата закладки 28.05.2016
Червивих яблук – покрай в щербатій долі.
Від подаяння – збирати хисту рештки.
За Незалежність – на вказівних мозолі.
До вишиванки – могли взувати мешти*.
Співали дітям – прокинулись в неволі.
На цілий обрій – ані хоча би стежки...
Були долини… тепер – самі юдолі.
Авжеж, Ти – поруч…
…але спитаю: «Де ж Ти?..»
* - мешт, мн., діал. Легкі татарські черевики.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668404
дата надходження 26.05.2016
дата закладки 28.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.05.2016
(...из старой тетради...)
Слова бывают разными,
Похожими на сон,
Но мы всё ждём несказанных
И чтоб сказал их ОН.
Слова бывают гадкими,
Но те не в бровь, а в глаз,
Они кричат загадками
Кому-то не про нас.
Слова бывают жгучими,
Что ночью не уснуть,
Иной раз так замучают,
Опустят камень в грудь.
Слова бывают нежными,
Желанными вдвойне.
Приятно-неизбежными,
Но сказаны не мне.
Слова бывают краткими,
Но всё понятно в них.
Пусть сказаны украдкою
И только для двоих.
Слова бывают взглядами
Без лишней суеты,
Но эти схожи с кладами
Их говоришь не ты.
Слова бывают первыми,
Зовущими дружить -
Напрасно в них не верили -
Они хотели жить.
Слова бывают громкими,
В сердцах, до хрипоты.
Они всё так искомкают,
Что не понять кто ты.
Бывают очень тёплыми,
Как в мае первый дождь
И гаснет свет за стёклами,
И знаю, что придёшь.
Слова бывают вещими
Средь мира суеты,
Но эти станут песнями -
Придумал их не ты.
Слова бывают многими,
А нужно ведь одно,
Чтобы тебе дорогою
Поверить всё равно.
Бывают и холодными
Слова, чего уж тут,
Такими, нынче, модными,
Но их нигде не ждут.
Слова бывают подлыми -
Им больше не дано -
Но, как бы их ни холили,
Погибнут всё равно.
А могут быть и верными,
Не схожими на фарс.
В такие вот поверю я,
Но это не про нас.
Слова бывают болями,
Как чистые листы,
И я, конечно, вольная -
Есть рядом. Но не ты.
Слова сгорают спичкою,
Хоть суетись, жалей,
Коль пошутила с птичкою,
То в рот воды налей.
Слова бывают пошлыми,
Но только не у всех -
Они остались прошлыми
И вызывают смех.
Слова бывают резкими,
Как срублены с плеча.
Такие быстро режутся,
А все кругом молчат.
Бывают неизбежными
Промолвлены слова,
Хоть и остались прежними,
Но разнеслась молва.
Слова, бывает, падают,
Как на голову снег -
Не часто они радуют
Такие. И не всех.
Бывают уязвимыми
Наивные слова.
А сказаны любимыми -
Для нас не трын-трава.
Слова те, что обидными
Бывают нам до слёз
Казались очевидными,
Теперь не разберёшь.
Слова бывают связными
И это не спроста,
Но слишком поздно сказаны -
Энергия не та.
Слова бывают точными,
Жаль, только не всегда,
С эпитетами сочными,
А, в основном, вода.
И часто не досказаны,
Казалось бы, просты,
Слова пустыми кажутся
И прячутся в кусты.
Слова и паразитами
Нередко проскользнут,
Колючками завитые
Цепляются, живут.
А те, что долго ищутся,
Бывают наверху -
Внезапно так запишутся
Слова, как на духу.
Слова, что вечно маются,
Как белые стихи,
Частенько отмываются
С обычной шелухи.
Бывают неуместные,
Не выждавшие срок,
Так неприятно-лестные,
Как гости на порог.
Бывают и хорошими,
Не пыльными слова,
Как на голову брошены...
Ещё, когда права...
И часто опоздавшие
Они вдруг закричат -
Слова перестрадавшие
Подолгу не молчат!
Слова идут колоннами,
Попробуй - догони,
Роятся миллионами
И прячутся они.
Мои слова-избранники,
Милейшие слова,
Зачем же вы так раните,
Мне душу изорвав...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668658
дата надходження 27.05.2016
дата закладки 28.05.2016
Як рясно зацвіли грушки,
Їх час настав іти до шлюбу,
Кружляє цвіт, немов пташки,
Зі стиглих трав рихтує шубу.
Поміж біленьких пелюстків,
Пробилася трава зелена,
А вітер, наче захмелів,
Зриває вельон наречених…
І сипле, сипле дивоцвіт,
Немов у вальсі наречені,
І в мить, ось цю, добріє світ,
Трави колишуться зелені.
Хоч скоро відцвітуть грушки,
І цвіт зрідниться із травою.
Плоди впадуть на фартушки,
Як вітер поведе бровою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668615
дата надходження 27.05.2016
дата закладки 28.05.2016
[b][i][color="#0048ff"]Що ж ти , травню ,так поспішаєш -
Трави просяться у покоси ...
Там весняні сліди , ти знаєш ,
Приховали сріблясті роси .
В калиновім віночку зрання ,
Соловїнні пісні співала
І небачене цвіт-кохання ,
Щиро травню так дарувала .
Це ж весна , синьоокий травень
Від любові зацвів жасмином ,
І піоній букет яскравий
В подарунок весні - так мило...
Хай лягають в покоси трави ,
Дні минають , не зупинити .
Підуть разом - весна і травень...
І цвістимуть вже літні квіти .[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668756
дата надходження 27.05.2016
дата закладки 27.05.2016
Коли загораються зорі,
А місяць гуляє дахами,
І вітру крильцята прозорі
Жонглюють чарівними снами,
Тобі розкажу тихо казку,
Пухнасте моє Кошенятко.
Заплющуй очиці, будь ласка,
Бо час уже грайликам спатки.
На стелі гойдає дрімота
Якісь візерунчасті тіні -
Немов відкриває ворота,
Щоб в хату ввійшли сновидіння;
Залишимо печива трішки
І чашечку м'ятного чаю
На столику, побіля ліжка, -
До тебе нехай прилітають .
Присядуть нехай на подушку
І крильцями ніжно лоскочуть,
І тихо шепочуть на вушко :
"Спи, Котику, доброї ночі... "
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668721
дата надходження 27.05.2016
дата закладки 27.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.05.2016
І я не я, і ти уже не ти –
Життя уперто тягне свого плуга.
Переорало вздовж і впоперек
І не одна лишилась в серці смуга.
А млин все меле, караван іде
І сивий час не зупиняє плину.
Десь на півслові ти мене спини,
Щоб не зірвалось з вуст не в ту хвилину.
Щоб не ятрити тої борозни -
Вона давно вже поросла травою.
Але чому, що ближче до весни,
То більше серце тужить за тобою?
Чому не раз на тім себе ловлю,
Що істину оцю давно я знаю :
Я багатьом могла б сказати, що люблю
Та лиш тобі одному, що кохаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668351
дата надходження 25.05.2016
дата закладки 26.05.2016
Єдине прощання – на сотні побачень.
Я знаю – не ти… може, зверху пробачать?..
За мною… за вітром… за обрієм ранок рушав.
Без права на дихання жодне із значень
раптової зливи…
раптової, наче…
коли, до підборів поближче, тікала душа.
І сотні листівок пустили коріння
поміж сторінок в сітьовім павутинні.
Що за́мки для нас?… коли ми – будували міста...
в які, в протиріч всім відомим тяжінням,
з тобою піде не моя героїня.
...А я… – лиш останнє побачення…
…замість листа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668185
дата надходження 25.05.2016
дата закладки 25.05.2016
Достигають жита, достигають жита,
А між них, як очиці волошки.
І налитим колоссям гордиться земля,
Де зернина тяжіє потрошки.
Хлібне море землі, де ще спить урожай,
Вруну гонять вітри норовисті,
Скоро ляже на стіл золотий коровай,
На рушник в калиновім намисті.
Ми зберемо сьогодні з волошок букет,
Поєднаємо сонце із небом
І залишим волошки і хліб тет-а-тет,
В цьому бачу я, люди, потребу.
Яка краса волошки у житах!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668174
дата надходження 25.05.2016
дата закладки 25.05.2016
Почалася косовиця,
Рано встала молодиця
І збудила косаря,
Бо вже зірка догоря.
Пр: Світлим стало синє небо,
Час прийшов – косити треба,
Заспівали зранку коси,
Перші полягли покоси.
Комарі лютують зрання,
Мовкнуть солов’ї кохання.
І радіють косарі,
Почали ж бо при зорі.
Скоро сонечко пригріє,
Півень у селі запіє.
Трав’яні ідуть жнива,
Буде сіно - не трава.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668172
дата надходження 25.05.2016
дата закладки 25.05.2016
Сонечко ласкаве промінці пускає,
Річечка блакитна, дітвору гукає.
Полуниць солодкі, ягоди червоні,
Гей, малеча, нумо, простягай долоні!
Це пора дитяча, сама краща в світі,
І її чекають з нетерпінням діти,
Це пора канікул, сонечком зігріта,
Не сумуй же школа! Здрастуй миле літо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668154
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 25.05.2016
Крокують завжди поруч, рука в руку,
Сестриці правди,разом пліч о пліч!
Ніколи не витримують розлуки,
Як інь і янь, як світу день і ніч!
Одна є правдою, яка потрібна,
Щоб вийти з ситуації життя!
А друга, що є з першою не згідна,
Є сокровенна, близька - почуття...
Та зазвичай так схована глибоко,
Так глибоко, невидимі листи...
А перша наша правда круглобока,
Та щирості у ній вже не знайти...
Крокують правди разом, дві сестриці,
Одна для світу, друга для душі...
Не розлучити, сплавлені із криці,
Застиглий вибір совісті в тиші....
24.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668150
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 25.05.2016
Застигла тінню сонячного вітру,
Долоньками торкалась повсякчас.
Шукала незбагненності палітру,
В однім словечку - безліч теплих фраз.
Застигла нишком, в муках оніміла.
Вбирала в себе втому і жахи
Теплом примарним так і не зігріла,
В рожеве сповиваючи страхи.
Застигла ніжним перлистим видінням
Так ненадовго, вранішній туман
Розсіявся, наляканий промінням, -
Фатин в руках, якоїсь із Морган.
20.05.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668110
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 25.05.2016
І сонце-не сонце...
(ти іншим його не знав)
І місяць не місяць… ( ти вчора його торкався)
Лише не зречися того, що у ній пізнав…
Лише не зречися…
бо йшов, та завжди вертався
На зоряні плеса…
В найглибші її сади…
В безодню очей (там проси, чого серце просить)
На тих перехрестях повсюди її сліди…
Хай вірші - не вірші…
а так, тільки – спалах… досить
Шукати примару
І вірити у казки…
Бо серце- не серце… і сяйво його погасне…
Бо осінь вкриває багрянцем її стежки…
Такі ілюзорні,
що вже й не стежини, власне…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668111
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 25.05.2016
Я, певно що, - піщинка на долоні :
Дмухнеш - і зникну серед сотень інших.
І тільки галасливе гайвороння
Згадає, що були якісь там вірші...
Ну може, вітер інколи згадає,
Як ніжно пестив моє тіло зночі,
Як з ним літали аж за небокраєм,
Як золотили зорі мої очі...
І дощ згадає...бо не раз в краплини
Ховав мій біль і розпач від невдачі,
Не раз голубив і до мене линув,
Як я, бувало, потайки заплачу...
А ти? Згадаєш? Поспішиш забути?
Чи й не помітиш, що здмухнув піщинку?
А я до тебе ланцюгом прикута...
А я без тебе - посивіла жінка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667922
дата надходження 23.05.2016
дата закладки 23.05.2016
А можна я вас міцно пригорну,
Наскільки зможу міцно й не відпущу?
Ваше ім'я - із запахом бузку
Для мене силу має надцілющу.
А можна я навмисне промовчу?
Слова псують, зазвичай, ноти тиші.
Послухаємо хлипання дощу,
І монолог заквітчаної вишні...
Давайте не відважимось на "ти",
Нехай звертання буде особливе...
Я ж так собі хотіла довести,
Що так буває, що таке можливо...
А можна я усім не розповім,
Що ви є той. І тихо усміхнуся.
В куточку серця, хай і не святім,
А можна я назавжди залишуся?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325704
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 23.05.2016
До мене джміль сьогодні прилітав...
У шибку вдарився, упав на підвіконня,
Поважно лазив, скоса поглядав,
Тихесенько гудів, немов спросоння.
Знайшов шпаринку в кутику вікна,
Сховався, виліз… І у шибку знову.
Мабуть сказати, що прийшла весна
Мені хотів у цю пору ранкову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663528
дата надходження 03.05.2016
дата закладки 23.05.2016
Лягла дорога край села,
По ній мене батьки водили,
Тут сила виросла крилА,
Цей шлях мені благословили.
Моя доріженька життя,
Як б’ється серце, коли бачу,
Я згадую років жита,
Часом радію, часом плачу.
Чарує липа ще тепер,
Що зупинилась край дороги,
І час мені роки не стер,
Юначі згадую пороги.
Лягла дорога край села,
По ній мене батьки водили,
Тут сила виросла крила,
Цей шлях мені благословили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667712
дата надходження 23.05.2016
дата закладки 23.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.05.2016
Засела в мыслях половина
(Не дотянусь до целиком) -
Недосягаемо-невинно,
Так надоедливо, тайком...
Где разбивается - руины
И только в горле целый ком,
А мне б на жизненной плотине
Себя увидеть ... целиком...
Ругая память неделимо,
по суете пройтись пешком,
Закрыть себя неуязвимо
От мира кодовым замком...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667635
дата надходження 22.05.2016
дата закладки 23.05.2016
Блакитне покривало над землею
По ньому димом стеляться хмарини
І сонце тліє денною зорею...
Лоскоче ніс дурманний цвіт малини..
Муркоче ліс, розгойдує вітрила...
Ляклива зелень блимає вогнями...
Леліє вітер у польоті крила,
Що в вишині здаються кораблями...
А ти впади зі мною в дикі трави...
І просто помовчи...нехай цей спокій
Тебе всього наситить, мов заграви
Незайманих і згублених утопій...
Нам небо захлюпоче океаном
Тривожно мерехтливо безкінечно...
Мене прикриєш теплим кардиганом
В обіймах заховаєш...так доречно!
Спинився час - відгомони співочі
Принишкли як і все в лісному лоні
Мене лікує тиша й твої очі...
І теплі на щоках, ніжні долоні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667702
дата надходження 22.05.2016
дата закладки 22.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.05.2016
Я сховаюся від болю і тривоги,
В полі у ромашковім розмаї,
Десь далеко, щоб туди дороги,
Не знайшли ні біди, ні печалі.
Утечу туди де по стежках,
Ходять ще мої дитячі мрії,
Поблукати знову по казках,
Щоб набратися наснаги і надії.
Назбираю польових квіток,
Пригадаю, як колись малою,
З них плела собі пахучий я вінок!
Де те місце?! Сховане імлою…
Лиш у снах знаходжу шлях туди,
Ранок же в реальність повертає,
Загубилися дитячих мрій сліди,
Як вернутися в той час ніхто не знає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667497
дата надходження 22.05.2016
дата закладки 22.05.2016
А вишні зав’язались рясно,
Зелені ще, та вже в смагу…
Та у думках ще цвіт не гасне,
Тамує у душі снагу.
Зелені вишні між каштанів,
Які теж скоро відцвітуть,
Прикрасять губи вишні - пані,
У цьому смак і в цьому суть…
Червоні вишні, як намисто,
Яскрава ягода садів,
Її цілую урочисто,
Цей смак із піснею злетів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667494
дата надходження 22.05.2016
дата закладки 22.05.2016
Останній промінь сонечка згасав,
І небеса ніжно - рожеві стали!
Ще мить і наді мною нових барв
Чарівні ельфи в небі розплескали:
Бузковий, бірюзовий, і як жар
Червоне вогнище запломеніло!
Раптово згасло все, і місяця ліхтар
Із хмари показався несміливо.
Спустились сутінки. Укутали поля.
Поволі ніч в права свої вступає.
Люблю вечірні барви неба я,
Нічну веселку, що у нім палає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667488
дата надходження 21.05.2016
дата закладки 22.05.2016
Зачеркаю сю думку солодко-гірку,
Зачеканю лик бронзи до блиску,
І припну до листка біль...печаль говірку,
І народиться слово в любистку.
Зачерпну вдих ванільний твоїх орхідей,
І розсиплю журу за вітрами.
Так тужливо щебече в садку соловей...
Не вдивляйся...ті очі - цунамі,
Що потоплять у вирі смарагдових мрій,
Що підіймуть до зір мерехтливих.
І влаштують у душах незримий двобій
Почуттів тонкострунно-грайливих...
Зачеркаю сю думку...за давніх-давен,
Із майбутніх вітрів коловерті...
Щоб не чути зрадливого звуку сирен,
Розчинюся у місячній чверті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667455
дата надходження 21.05.2016
дата закладки 22.05.2016
Знову чекаю,у трубці бринить шелест гравію.
Котиться приспане ніччю, сріблясте авто.
Може спитати:"Чому я без тебе дичавію?"
Може й наважусь, ось келих міцного порто.
Ніколи - зайнято; руки заламані відчаєм ,
Тільки тремтяче шукає контакт манікюр.
Ти зазвичай, порахуєш дзвінки, я за звичаєм,
Навіть крізь сльози, вберусь у зелений гіпюр.
Хай шелестить, наче листя, уява і спомином
Стануть дві ноти і кави духмяної смак.
Спалимо душі безжально, що вирвуться комином,
Безум і спрага: Вогненна і дикий Відьмак.
21.05.3016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667445
дата надходження 21.05.2016
дата закладки 22.05.2016
Твою душу руками дужими
роздягнув майже травень.
Соромно?...
Не соромся сльозами, друже мій.
Я назавжди – лише пів ворона
і чужого не їм минулого…
Я її пам’ятаю – сонячно:
як одному тобі, похмурому,
із будення молола борошно.
Я її пам’ятаю – щирою
як до вечора стигла кавою,
як ходила поміж могилами,
поховавших тебе з примарами.
А чи ти пам’ятаєш також ще?...
чи живуть ще поміж сторінками
серцем зібрані в листя пахощі
однією для тебе жінкою
на злинялім шматочку спогаду,
де заклався – кохання досить їй,
де вона на північних сполохах
догоряла в долонях осені?...
квітень 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667349
дата надходження 21.05.2016
дата закладки 22.05.2016
Не треба, не бійся,
Це поки що лиш манівці.
А що буде завтра, відомо лиш Господу Богу…
Немає мольберта… у тебе в руках олівці,
Твої олівці…
покладеш на холодну підлогу
Сувій полотна,
Ніби контурну карту півкуль…
Отак жебраки розкладають на площах ганчір”я…
Як сонце погасне, до місяця, сестро, малюй…
Малюй до зірок,
що торкають твоє надвечір”я.
Що світу - до тебе?
Що світу - до болю твого?!
А ти не питай… він глухий до твоєї печалі…
Лише полотно… коли сонце торкнеться його,
Відкрий його променям
вишиті серцем скрижалі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667046
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 21.05.2016
Батьківський кущ цвіте жасміну,
Від нього сяйво під вікном,
Неначе пісню солов’їну,
При свічці випив хтось з вином.
Іде до сну батьківська хата,
Жасмин пускає аромат,
І гріє він, як рідна мати,
Що білий одягла халат.
Приспів:
Жасміну кущ цвіте весною,
Жасміну кущ – любов моя,
Неначе вельон молодої,
Неначе пісня солов’я.
Рясніє кущ в ранкових росах,
Вдягнув перлини білий цвіт,
Тут солов’ї дивоголосять,
Який п’янкий жасміну світ…
Приспів.
Батьківський кущ цвіте жасміну,
Від нього сяйво під вікном,
Неначе пісню солов’їну,
При свічці випив хтось з вином.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667310
дата надходження 21.05.2016
дата закладки 21.05.2016
Хатинка постаріла серед гір,
Осунулась та й шамкає з вітрами.
І палко запевняє: вір не вір,
А вся земля усіяна хребтами.
На схилі літ і з висоти років
Старенькій начебто усе видніше.
Проте вітри нестримні і стрімкі,
Тому за горизонтом бачать більше.
Смарагдові узлісся гомонять,
Вони ж бо знають, що зміїні стежки
Біжать униз, де гине благодать.
Гірські хребти – страшних драконів рештки.
В хатинці жив колись рудий мольфар,
Із променів зіткав собі свитину,
Казав: «Зготую я такий нектар,
Що воскресить дракона. І полину».
Таки полинув, а хребти лежать,
У хмарах не літають вогнекрило.
В хатинці цвіркуни, тьмяніє гладь,
Погасла казка: в горах задощило.
© Олена Галунець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667341
дата надходження 21.05.2016
дата закладки 21.05.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fMMmA-HqC5Y[/youtube]
Можливо тому, що ніколи не знало кріпацтва,
мистецьким феноменом стало козацьке село.
Спочатку прикрасили стіни художні дивацтва,
затим розписали усе, що у хаті було.
З квітів, мурав* петрикі́вці отримали фарби:
червону із вишень, зелену з трави пирію,
з пролісків – синю, а жовту з цибулі й кульбаби.
Розводили барви ці на молоці і жовтку.
Всі інструменти для розписів також природні:
гілочки, паростки, стебла чи шерсть із котів.
Пальцями теж малювали умільці народні,
імпровізуючи в розписах хто як хотів.
---------------------------
* Мурава́ – те ж що і трава, моріг
[img]http://pustunchik.ua/uploads/school/1a07e6336bae8f732396b3c3d0fdcada.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667407
дата надходження 21.05.2016
дата закладки 21.05.2016
Гойда весну на китицях бузок
Під ніжну солов'їну колискову.
Попід шатром із шовку і зірок
Вітри згубили місячну підкову.
Старий горіх іще смакує сни
Про зиму, про сніги і холоднечу,
Та у бруньках ефірних і ясних
Леліє твердобоку вже малечу.
Десь "ойка" сичик серед ясенів.
Під вербами, в ставку, регочуть жаби :
Напевно, розсмішити їх зумів
Блискучоперий селезень-незграба.
Муркоче кіт, куйовдить спориші
Обабіч стежки до моєї хати...
Так хороше і легко на душі,
Що хочеться й собі замуркотати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667405
дата надходження 21.05.2016
дата закладки 21.05.2016
На необмеженому в часі просторі
не рахувалися зірки, як падали…
Через дорогу посміхались постери
своїми вічними, як світ, порадами.
А ми з тобою – каву з винних келихів.
Дошкульно вголос тріпотіли крилами
і за вікном… і у душі метелики.
Ми жили, дихали, були...
любили ми…
...Всі мрії дуже… до хвилини… зайняті.
Лиш небо вільне… може вільно гострити
зірки в сузір’я – перехрестя пам’яті…
на необмеженому в часі просторі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666919
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 19.05.2016
Із давніх пір ми вміли вишивати,
Красу природи, радощі й жалі...
Щоб в візерунках дітям передати
Усе найкраще на своїй землі!
... Сьогодні я у вишиванці знову!
Радію сонцю, квітам і весні!
Це вишиття, як українська мова -
Воно живе піснями у мені!
Цвіте бузок, барвінок і калина,
Весна і літо - майже на межі...
Святкує ВИШИВАНКУ Україна,
Це - свято української душі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666935
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 19.05.2016
Кували серп, щоб йшов у поле,
Щоби хліба збирав в снопи,
Щоб він не відбивався болем,
Щоб не росли в хлібах хрести.
Ішли женці, ішли по мінах,
Ридав від болю степ щомить,
Хоч знову у крові кофтина,
Проте душа ще хоче жить.
Хліба лягали у покоси,
Женці тримались за серпи.
До діда йшов я в поле босим,
Де миру прагнули степи.
Звивався шлях за хлібним полем,
В степу ридали криниці
І відбивалось серце болем,
Із чорним смутком на лиці.
Ще біля хати чорнобривці,
Хоч в полі вже давно стерня,
Допоки у степах убивці,
То бережіть життя зерня…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666897
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 19.05.2016
Біжить стежина край села,
Де в ясенах стоять могили,
Вона іще не заросла,
При ній недавно ще дзвонили.
Часами несли на плечах,
Бувало везли і на возі,
В руках погасла вже свіча,
В безтрав’ї смуток по дорозі.
А ясенам вже сотні літ,
Хрести із ними розмовляють,
Вітрів шуми і хмар політ,
У вирій душі відправляють.
Біжить стежина край села,
До ясенів, де сплять могили.
Вона у вічність привела,
Де тлінь людську хрестом накрили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666896
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 19.05.2016
Пир во время чумы – за «200–тый» безнал.
Пограничные с разумом новости
кто–то, трезво обдумав, по пьяни принял
да тайком открестился от совести.
На семь бед – всем с лихвою хватило вождей…
и рассвета кровавого – дО ночи.
И кричи/не кричи – нет там больше людей
(у корыта – давно одни сволочи).
Рвался голос натянутой насмерть струны.
Стая ангелов крыльями хлопала
по оставшимся в мире во имя войны…
где душа не отпетой закопана.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666857
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 19.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.05.2016
Писати , класти душу на рядки ..
Переливаючи емоції в ці вірші ,
Все сокровенне , всі свої думки ,
Які мабуть не зрозуміють інші ,
Як це не спати, просто через те ,
Що в голові римуються куплети ,
Хоч думаю цілком я про земне ,
А десь всередині будуються сюжети ,
Які мов злива ллються на папір ,
А ти все не встигаєш записати ,
Поет це також своєрідний ювелір ,
Лиш він уміє слово шліфувати !
Уляна Квітка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666749
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 19.05.2016
Я несу тобі сонце в долонях
І живильного краплю дощу...
Він стікатиме ніжно по скронях,
Я печаль ним усю відпущу...
Зцілить сонце ласкавим промінням...
Мене щастям люби, я прошу...
Новий день обнімаю терпінням...
І закохана серцем, шепчу...
Посміхнись, світ прекрасний навколо,
Ну навіщо минуле... прости...
Я несу тобі сонце в долонях
І весну, що так хоче цвісти...
18.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666806
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 19.05.2016
Калини грона спогадом розмиті,
В них осені душа моя горить...
Світанням роси бережно пролиті,
Я збережу у серці ніжну мить...
Блукаю парком, свідком всіх побачень,
Відлунням щастя, ехом кришталю
Минулих днів, немає більше значень
Є тільки грона туги і жалю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666086
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 19.05.2016
На "потім" відкладаю знов і знов
Усі свої найважливіші справи.
Надію, віру, мрію і любов!..
Бо я ж не маю часу на забави...
У небо глянуть ніколи! - авжеж!
Спішу, біжу, дивлюся лиш під ноги.
... А ви, мабуть, себе впізнали теж?
Стоїть одне питання - а для чого?
Увесь цей поспіх - суєта суєт!..
А чи не час сьогодні зупинитись?
...Як добре, що існує інтернет,
Де роздумами можна поділитись,
І вийти в сад - на молоду траву,
Вдихнути аромат весняних квітів!
Сказати вголос - Боже! я живу!
І дякую тобі за все на світі!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666827
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 19.05.2016
Десь, у місячній безодні,
Гаснуть зорі,
Тіні постають холодні
І прозорі,
І думки стають твердими,
Ніби криця,
І літають Херувими,
Наче птиці...
Десь, у місячній безодні, -
Інший вимір.
Там гуляє Звір голодний
(ще не вимер),
Іклами і пазурами
Тягне світло
До задимленої ями -
Щоб не квітло.
Десь, у місячній безодні,
Дні - пустелі:
І безлюдні, і безводні -
Невеселі.
Замість перекотиполя -
Мертві душі.
І жене їх вітер-доля
За край суші...
Десь, у місячній безодні,
Сни про тебе,
Що наснилися сьогодні
Без потреби...
Розсівають хмари просо
Небокраєм :
Чи то сльози, чи то роси -
Хто їх знає?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666903
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 19.05.2016
Вони несправжні!
Ти чуєш? Дзвони не справжні!
І ворон, крила сховавши, - той самий крук.
Смакує просто гурманом шматочки фальші
Прегострим дзьобом, аби не бруднити рук.
Він чорноротий.
Він кряче підступно в спину.
Його прокляття – для схиблених молитви.
Літає демон, якому немає впину,
І ляльководом натягує душ нитки.
Маріонетки…
Ну як йому не коритись?
Розкривши крила, лунає триклятий дзвін.
Прокиньтесь, гей, паперові! Кажу: прокиньтесь!
Він кряче круком! Він бреше, цей ворон! Він…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666777
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 18.05.2016
Я прийшла б, але ти не кликав,
Я б упала, щоб ти підняв -
Найжаданіший мій владико,
Ти не встав зі свого коня...
Чи пиха то була, чи втіха,
Та колюча твоя стерня -
Мабуть, сам не знав, куди їхав,
Бо так часто коней міняв...
Рисаки під тобою грали -
Аж до мила їх заганяв...
Та, з роками, й вони линяли
І тебе... Ніхто не підняв...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666762
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 18.05.2016
Любов - це химера.
Крізь пальці тече пісок...
Натягнуті нерви
І в тебе в руках моток.
Напнуті пружини
Сердечного раю
Та відчай дитинний -
Втонути до краю.
Та розпач дорослий -
Згубити твій погляд...
Вплітай сум у коси,
Лиш будь, милий, поряд!
Тебе викрадає
Життєва рутина.
Мій погляд блукає...
Вся, наче причинна.
І знов метушнею
День скрутить у вузлик...
Стисни мене в жменю!
..Мов згублений гудзик...
У новій красуні
Світ твій - одкровенням.
А я?... У зажурі
Залишусь натхненням.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666731
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 18.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.05.2016
Я рахував зірки вночі,
Вечір давно побіг додому,
Кричали знову пугачі,
Мені кричали лиш одному…
Дивились зорі-глядачі…
Хоч вечір був тоді в цвіту,
Спів солов’я будила вишня,
Гуділи бджоли на льоту,
Мені приносили колишнє,
І я пустив тоді сльозу.
Я дочекався, ти прийшла,
На небі мерехтіли зорі,
Прийшла весна, цвіла весна,
Мої гортала видноколи,
Яка ж красива ця весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666698
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 18.05.2016
Знову квітнуть сади вечорові,
Вранці сонце в росі виграє,
У садках чути пісню любові,
То співає кохання моє.
Єдине, кохання моє!
Тут клубочуться сині тумани,
Поміж трав ніжний вітер снує,
Відцвіли і нарциси й тюльпани,
Та цвіте ще кохання моє.
Єдине, кохання моє!
Солов’ї заспівали уперше
І веселка в дощі виграє,
Білим цвітом кохання знов дише,
Це єдине кохання моє.
Єдине, кохання моє!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666697
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 18.05.2016
Якщо з думок розхлюпались слова брехливо,
Що на людей наводять чорноту фальшиву,
Згадай дев’яту заповідь. Судити не дано.
Якщо напився сам, то поділись водою.
Душа вкривається холодною слюдою,
Коли в байдужості сліпі, коли усе одно.
Якщо забризкав підлістю обличчя світлі,
І відчаю терпкого знов накинув петлі,
То пам’ятай: біда постукає в твоє вікно.
Якщо сказав «люблю», то не криви душею.
Віддайся на всі сто, і навіть за межею
Будь, як Орфей, чия любов живе в піснях давно.
Якщо топитись – тільки у глибоких людях.
Затримайте повітря не в устах, а в грудях,
Щоб віднайти між рифами безцінне, а не дно.
© Олена Галунець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666520
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 18.05.2016
Приходить ніч і знову сни,
Беруть в полон нас двох з тобою,
Які чаруючі вони,
Неначе журавлів клини
Нас накривають з головою.
Ти – незнайомка, я – поет,
Скажи, хто ти,
Поглянь у очі,
Бо твій розпливчатий портрет,
Мене хвилює серед ночі.
Мені не достає крила,
Ти стань крилом, щоб полетіти,
До сну, щоб доля забрела,
Щоб зорями замерехтіти.
Для цього, доле, я живу,
Лягаю спати завжди рано,
Щоб стріти в сні оту одну,
Свою,
Одну,
Щоб більше не ятрилась рана.
Це може примха - просто сон,
Та знов лягаю спати рано,
Бо там бере мене в полон,
Моя єдина і жадана.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666417
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 17.05.2016
Ти стрінеш на розі, де світло розлив ліхтар,
Залюблену в зорі (у неї їх повна скриня).
Вона трохи дивна і зовсім не господиня,
І ходить, немов літає по сходах хмар.
Ти стрінеш при сонці (для неї воно - млинець)
Моторну й веселу, хазяйку і чепуруху.
У неї в руках навіть посуд співає (слухай!).
Висять рушники (мовляв, веди під вінець).
А третю зустрінеш – та поглядом обпече.
І ти зрозумієш: без неї несила жити…
А я буду потай на щастя тобі ворожити
По зорях, допоки сонце мені млинцем…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666588
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 17.05.2016
[b][i][color="#b700ff"]А хочеш , я візьму твій сум
Кудись далеко віднесу...
І так , щоб назавжди .
А хочеш , я свої вірші -
Лише тобі ,всі від душі ,
Щоб усміхався ти .
А хочеш , лише попроси ,
Я крапельки зберу з роси
І принесу тобі .
А хочеш , хмари розжену ,
Любитиму тебе й весну ,
Щоб ти не був в журбі .[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666439
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 17.05.2016
Іще одна весна вернулась,
Я знов дивлюсь на білий цвіт.
Та ти ні разу не всміхнулась,
Хоч я чекаю стільки літ…
Вишневий цвіт сушу на згадку,
Та не зриваю, а ловлю,
Твій погляд, мов якась загадка,
Знов додає мені жалю.
Я цвіт сухий ношу з собою,
Нащо спитаєш – не скажу,
Я цвітом вінчаний з тобою,
І цвіт, як пам’ять бережу.
Все жду я погляду отого,
Що був, як вишня зацвіла,
В душі чекаю дня святого,
Щоб доля щастя знов дала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666416
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 17.05.2016
Я до чаю додам теплий відзвук імбирної ноти
І корицевий шлейф, ніби сонячний промінь, густий...
Щось приваблює погляд у гладі люстерка напроти...
Тінь якась невиразна...та я майже впевнена - ти...
Не відводжу очей, бо боюся укотре згубити
Павутинку тонку, що тебе у мій сон приведе...
А за вікнами вечір, п'янким абрикоссям налитий,
Із зірницею вдвох витанцьовують свій па-де-де...
Попід стелею сплять врівноважені штучні світила,
І годинник стіка, як з полотнища пензля Далі,
Чай схолонув давно, а мені відірватись несила
Від химерної точки на сріблом покритому склі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666604
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 17.05.2016
Ще б заглянуть у стигле літо,
Короваї внести б у хату,
Та, осмисливши пережите,
Знову мрію зловить крилату...
Бо ще сонце так рано сходить,
Ти ще топчеш мої пороги,
Та повищали в погріб сходи
І пустує хата за рогом...
Осідлати б вітри небесні
Й полетіти гарячим світом,
Повернувшись у буйні весни,
Знов повірити, ще пожити...
Але роси не пахнуть зовсім,
Лише холодно й мокро в ноги;
І не золотом сипле осінь
На твої і мої пороги...
Промайнули літа, мов ночі,
Прошуміли крилом лелечим.
Не хотів ти цього чи хочеш -
Опустились широкі плечі...
Та душа, як завжди, молодша
І думки, як завжди, - на добре.
Що настоялось - те солодше,
Що хотіла - вже має пробу...
Ще б заглянуть у стигле літо...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666385
дата надходження 16.05.2016
дата закладки 17.05.2016
Чому сльоза скотилась по щоці,
Хоча плачі у серці спали наче.
Є сила волі і сльоза в руці,
Але душа чомусь щомиті плаче.
Немає смутку, є лише любов,
Але життя будує барикади,
Чомусь на роздоріжжі знов і знов,
У Господа вимолюю поради.
Щоб до кінця дорогою пройти,
За руки взявшись, разом до фіналу.
Щоб цілими лишилися мости
І більше не шукати собі пару.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666171
дата надходження 16.05.2016
дата закладки 16.05.2016
І падали роси в розкішні хліба,
Світилися зорі, як очі.
А я тебе, люба, усе цілував,
У губи і перси дівочі.
А ти все горнулась до мого плеча,
І тиснула руку щосили,
Лише соловейко обох виручав
І стиха сичі голосили.
По небі літали вогні і громи,
Збиралось дощем біля ранку,
А ти все горнулась, горнулась грудьми,
Вітри нас прогнали із ранку.
Ми йшли по дорозі сліпі і глухі,
Освячені в полі коханням,
В гаю не змовкали нічні солов’ї,
Що нас проводжали із-рання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666172
дата надходження 16.05.2016
дата закладки 16.05.2016
Всі ховайтесь - п"ятниця, тринадцяте!
Вкотре вже до нас вона гряде!
Щось таке - жахливе і розквацяне* -
Порятунку не знайти ніде!
...Чорний кіт перебіжить дорогу,
Бабу чорт із відрами несе!..
Хтось спіткнеться і зламає ногу...
Пятниця!.. тринадцяте!.. - і все!
...Ми самі придумуєм причини,
Містика! - у всій її "красі!"...
І звичайно ж - п"ятниця не винна,
І число - тринадцять- як і всі
числа, що придумала людина,
Щоб в невдачах крайнього знайти...
...А, проте, не випускайте Джина
з пляшки...й не зачеплять вас чорти!..
________________________________
розквацяне* - розмазане, розмите, неясне, незрозуміле
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665743
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 16.05.2016
Лягаю у трави…
Опівночі… й знову ти
Танцюєш для мене в озерах химерних лілій…
Долина безсоння… до ранку в мені цвіти,
Попри бездоганність
і сум паралельних ліній…
Безодня безсоння…
І я - розчиняюсь в ній…
Лише бунтівниця… ні імені… ані дому…
Я знаю цей біль непідвладних мені стихій…
Я знаю цей біль…
і не зичу його нікому…
У келихах чорних
Кипить перестиглий мед…
Цей опіум чистий… вогонь переспілого маку…
І ллються вогні невідомих іще планет
…………в мій знак зодіаку…………………..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666104
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 15.05.2016
Мій розбитий світанок збирала в мозаїку кава.
Пересмажена... чесно, як міг, рятував кардамон.
Я тікала від тебе з відкритим поламаним правом
на остачу життя… що, можливо, і є еталон.
Я тікала, рятуючи те, що від мене лишилось.
Без мобільного, спогадів, серця, надії і крил.
Мій жаданий світанок прийшов під свободи вітрилом…
під рожево–блакитним…
все так, як колись я хотіла…
…і помер…
у мені…
десь ліворуч…
під тонами брил…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666039
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 15.05.2016
ВІН отримав звичайне запрошення
На весілля, до рідних кумів.
Наречена, знав, буде хорошою,
Хвилювавсь, одягнувсь, як зумів...
Не збирався дивитись на сторону -
Все давно уже склалося влад.
Не збиравсь ворушити настояне,
А, тим більш, оглядатись назад...
І ночами нічого не снилося,
Не верзлося й у вранішніх снах...
Але, раптом, душа розгубилася,
Де навіщось з"явилась ВОНА...
Так буває у віці поважному -
Оживе оте серце-жоства,
Хоч здавалося все вже розглаженим,
А, насправді, усяке бува...
Це той час, що вже сина одружено
І дочка вже була на порі.
Всі гуляння скінчились напружені
В балагані душнім у дворі...
Тут сім"я: і дружина, і діти -
Найдорожчі у світі сини,
Та не знав, де від сорому дітись,
Бо себе ВІН раптово змінив...
І хотів розірвать непомітно,
Щоб ні розпачу, а ні плачу,
Але доля вже ставила мітку -
Розлучала, а ВІН і не чув...
Із далекого краю з подругою
Це ВОНА поспішала туди,
Де і квіти, і"гірко" - для другої,
Де згадає своє, як завжди...
Чоловік, що полинув до вічності,
Не приїде - його вже нема...
І не те, що закована вірністю -
Просто так і лишилась... сама...
Зупинилося серце на відстані -
ВІН не бачить людей, а ВОНА
Перестала вже сипати іскрами -
І завмерла краса неземна...
Мов дощем ополоскані, зливою,
Де єдине - втекти по росі...
Й не були, мов, такими щасливими
Ще ніколи... Хай сліпнуть усі...
На заваді ні гості, ні вигуки
Вже не стануть ніколи... Мовчать
Не спроможні нічого вже вимовить,
Ні забуть, ні спочатку почать...
Наче сон, мов змонтоване відео,
Хай би хто їм хоч слово сказав
Чи довів до поважного відома,
Що ота недоречна сльоза...
Підсвідомно і не для освідчення,
Не таємно пішли до води,
Мов хотіли зректись того вічного,
Що чомусь завело їх сюди...
Народилась нелюдська потреба
І бажання якісь неземні...
Та навзаєм: "Мені це не треба,
Ні до чого цей клопіт мені...
І оті телефонні розмови,
Щоб аби тільки голос почуть -
Не потрібні від слова й до слова -
Наші ріки окремо течуть..."
Мабуть, музика тихо навіяла
Давні спомини чи каяття,
Бо ВОНА, от взяла й не повірила,
Хоч змінила спокійне життя...
І шашлик, і горілка до нього,
І у кума ломились столи,
Та не бачив ВІН більше нічого -
Цим коханням... себе запалив...
- - -
Бувальщина, свідки якої були вражені щирою іскрою вмить
народженого взаємного почуття двох незнайомих людей...
На щастя, в НЕЇ вистачило здорового глузду вчасно
зупинитись... Буває...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666028
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 15.05.2016
Заштрихован водой этот, в общем, не нужный мне город,
разделённый на серость – и вязь разноцветных зонтов.
Просто где–то во мне умирает не найденный повод
променять этот карцер на цепи других берегов,
где зарёй (как и тут, но поздней) догорают надежды…
дождь, осипший до мороси, трётся о зелень весны…
где, проснувшись, восток разрывается радугой между
ароматами ночи и полусырой новизны.
Там, возможно, не лучше, чем где–то...
но вера – не верит…
И во имя неё, и во имя далёкой весны
я готова отдать все права на навязанный берег,
где надежды – заплаканы маем…
и болью тесны…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666022
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 15.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.05.2016
Бережи свою душу від терня лукавого світу,
Не дозволь їй спіткнутись об гостре каміння гріхів,
Хай в душі світлим вогником правда нев’януча світить
У цій темряві зла і нещирих людських почуттів.
На палітрі життя все триває війна дня і ночі,
Бурно дні розмальовують душу у різні тони,
Часом серце здається в полон, і чекати не хоче,
Сонце падає в прірву – не хоче чекати весни.
І блукають, як тіні, по світу загублені душі,
Ті, що совість втопили в болоті земних насолод,
Ті, які своє власне життя необдумано рушать
І щодня потопають у вирі життєвих турбот.
Але час не стоїть, він летить уперед блискавично
Зупинитися б їм, доки душу не з’їв змій лихий,
І згадати про те, що людина у світі не вічна
Промине її час – і залишиться порох земний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666069
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 15.05.2016
Давно, дуже давно це було, ще за запорожців та за кошового Сірка. Пройшло чимало років, як жив Сірко, і хоч його не стало, а слава його не пройшла, не пропала. Він був на ворогів страшний і немилостивий, а для свого народу — напроти, був дуже добрий.
Одного разу запорожці пішли з Сірком у похід, а орда прочули про те та зразу й набігли на Січ, та й почали там хазяйнувати. Як хотіли, так і хазяйнували: усіх православних забрали та й повели в полон. Женуть їх, а вони, бідні, не хочуть йти та плачуть, та ридають так, що аж земля стогне. А ординці на плач не зважають та нагайками їх підганяють. Якось прочув про те кошовий Сірко. Зараз і кинувсь з козаками в погоню за ордою свій люд визволяти. Та летить, як птиця! Добіг близько до них, та бачить, що їх багато дуже, а козаків дуже мало, і давай хитрити: спинив свого коня та й гукнув до козаків:
— А стійте, братця, підождіть, не ворушіться!
Ті спинились, стоять, не ворушаться. Він тоді скочив з коня, дав його другому козакові, а сам — кувирдь! — та й зробився хортом і побіг до орди.. Ординці бачать — хорт, та красивий такий, дуже сподобавсь він їм. Узяли вони його, нагодували, приручили до себе. А як стали ті ординці оддихати, то той хорт поробив їм таке, що вони всі поснули. Тоді він назад, до козаків, та знов — кувирдь! — і знову зробивсь чоловіком.
Кинувсь тоді з козаками на них, усіх їх вирубав, а людей вернув назад, на городи.
Християни дуже подякували Сіркові та й пішли собі додому щасливо...
( Взято з інтернету)
Дяка від нас…
Легендарний кошовий, Сірко запорожців,
Він для них немов святий, глава переможців.
Пишуть різне про Сірка і про Україну,
Що беріг завжди свою землю і родину.
Мав стратегію свою, був завжди з народом,
Першим вирізнявсь в бою, грізний був в походах.
Йшов на хитрощі завжди, щоб спасти собрата,
А за ворога сліди, враз була розплата…
Пам’ятайте, діти час і Сірка довіку,
Що святу нам землю спас і був Чоловіком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665973
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 15.05.2016
Як дивно... Дощ?! Дивись, це справді - Дощ...
Прийшов в мій дім нахабно, без запрошень...
Тепер сидить і уплітає борщ,
Поставивши в куток свої калоші.
І позіхання похапцем хова
У грубі і обвітрені долоні...
І розкладає всі мої слова
Серветками на білім підвіконні.
Мої слова... Я розгубила їх
Колись давно, осінніми листками...
Вони вмерзали у грудневий сніг...
Вони текли весняними струмками...
Де він узяв їх? І яким богам
Він мусив принести себе в офіру,
Щоб повернути в Мого Серця Храм
Вогонь Любові і Надії, й Віри?..
Цей дивний Дощ... Оцей нахаба Дощ,
Що в мої вікна стукав спозаранку,
Сидить і мовчки уплітає борщ...
А я... Ще підкладу йому сметанки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665877
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 15.05.2016
Я незалежний чоловік …
В мені живуть лише закони,
Коли я чую людський крик,
То ставлю гніту перепони.
Пускають газ, кийками б’ють,
Не можу більше я мовчати,
Та ще прийдуть часи – прийдуть
І ми візьмемо автомати.
Тоді щурі забудуть все,
Замовкнуть, вороги погані,
Роздивимося їх лице
І зникне ворог на світанні…
Коли візьмемо автомат,
То наведемо в нас порядок
І понесе покару гад,
Втече, як кріт із наших грядок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665975
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 15.05.2016
Равлик сльози на щоці. Стій, не руш.
Просто нестача на серці кисню.
SPA-процедура з очищення душ
Від скам'яніння. Це часом корисно.
Равлик повзе. Що йому світлофор?
Він перехрестя долає успішно –
Пригальмувавши, ти глушиш мотор
Адреналіном просякнутих істин
І, залишивши скажене авто,
Разом із равликом пішки – до себе.
Крилами б'ється об вітер пальто,
А під ногами не зебра, а небо.
Равлик… А де ж він? По хмарці повзе.
Блискають сонячним променем ріжки.
Часом корисно, забувши про все,
Дати пройтися душі (ну, хоч трішки…).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665532
дата надходження 12.05.2016
дата закладки 12.05.2016
Нет.
Нет... я не хочу тебя держать.
Ты ветер - переменчив, неустойчив.
А мне - на крыше флюгером стоять.
Ловить твои порывы между прочим.
Пока ты есть.
Но скоро полный штиль
меня накроет с океанских милей.
А подо мною только острый шпиль.
Я удержусь на нём.
Возможно.
Или…
Согнуло небо радугу дугой.
По горизонту - океан безбрежный.
А флюгер, с ветром сломанной душой,
стоит в застывшем воздухе, как прежде.
Когда настанет время улетать -
сорви с небес свинцовые одежды.
Нет.
Нет... я не хочу тебя держать.
Мне просто нужно удержать надежду…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665426
дата надходження 12.05.2016
дата закладки 12.05.2016
Не просто там падают слёзы,
Где вянут последние розы.
И поздно, теперь уже поздно
Вернуть...
И эти туманные дали,
Что наши обиды видали
Забудь...
Ты ушёл от меня на заре
В поседевшем немом январе
И, казалось, я точно к утру
Без твоих обещаний умру...
Мне больно, так больно и жалко
А ты навсегда уезжаешь.
Хотела покрепче прижаться
К тебе...
Да наше холёное лето
В туманной заблудится где-то
Судьбе...
Ты ушёл от меня на заре
В поседевшем немом январе
И, казалось, я точно к утру
Без твоих обещаний умру...
Так хочется тихо забыться,
Отчаянно с прошлым проститься.
И так незаметно вернуться
Домой...
Чтоб осенью, тёплой и сладкой
К судьбе прислониться украдкой
С тобой...
Ты ушёл от меня на заре
В поседевшем немом январе.
И, казалось, я точно к утру
Без твоих обещаний умру...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665413
дата надходження 12.05.2016
дата закладки 12.05.2016
И раскрыл ветер тучи на яркой странице зари,
жёлто–розовый вечер, до строчки последней, смакуя.
Согласись, вероятность того, что небес фонари
загорятся в ночи – 100–процентна и в темень глухую.
Не заметив стекла – об окошко разбилась пчела.
Это не удивительно, но до абсурда нелепо.
Верно…
ты для кого–то был видим ещё лишь вчера.
…просто сердце того человека сегодня ослепло…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665405
дата надходження 12.05.2016
дата закладки 12.05.2016
Я напишу тобі звичайного листа,
В клітинку, у конверті, зверху – марка,
Пухнастого й легкого, наче хмарка.
У ньому – зірочки бузку та слів до ста.
Я надішлю тобі простенького листа,
Мережі й вайбер – пта́шки ненадійні:
Не донесуть, як треба, й потенційно
Загублять головне в схвильованих містах.
Поштова скринька. Усмішка в устах.
Ти пошепки впізнаєш адресата.
Хоч доля наша непроста й щербата,
З таких листів цілюще сяйво пророста.
© Олена Галунець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665454
дата надходження 12.05.2016
дата закладки 12.05.2016
Зоря упала в болота,
Багном запахло коло хати,
Волинь моя – земля свята,
Ти у дітей, як друга мати.
Вільшаний край – не забувай,
Твої вітрила – верболози,
Тут стрінеш Мавку зазвичай,
Тут тепло навіть у морози.
В твоїх духмяних болотах,
Твої дуби парубкуваті,
Де роси чисті, мов сльоза,
Живуть поліщуки завзяті.
Тут сіють льон, ростять хліба,
Гриби збирають і ожину,
Волинь для нас земля свята,
Запам’ятай слова ці, сину.
І де б не був ти – повертай,
Земля твоя Волинню зветься,
Поліський край не забувай,
Любов його в тобі озветься.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665356
дата надходження 12.05.2016
дата закладки 12.05.2016
Ще є садок. Цвіте якраз.
А в нім пісні виводять птахи.
Бджола гуде - її це час,
Меди збирають бідолахи.
Татусь роздмухує димар,
Збирати мед пора настала,
Небо синіє, все без хмар,
Пасіка медом враз заграла.
Ще був живий тоді дідусь,
Файку смоктав, як кусень меду,
Я, біля діда і дивлюсь,
Що нас чекає попереду…
Татусь дістав у рамці мед
І налетіли густо бджоли…
Змінився дідуся портрет
І я не був вже гоноровим…
Першим дідусь, а потім я,
За мить заскочили до хати,
Бо десь взялася бджіл сім’я
І нам прийшлося двом втікати…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665354
дата надходження 12.05.2016
дата закладки 12.05.2016
- Розхлюпалось щастя моє навесні,
Із неба пролилось грозою!..
А ти не сказала нічого мені,
І я не пішов за тобою...
- У хаосі днів і несказаних слів,
Існує і зміст, і причина...
Мене не почув ти, і не зрозумів...
Мабуть - не моя ти людина...
...Дороги, бува, паралельно ведуть,
Чи виведуть нас на орбіту?
І, може, колись вони дотик знайдуть,
Десь там - в нескінченності світу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665301
дата надходження 11.05.2016
дата закладки 11.05.2016
Я в усьому шукаю присутність твою:
У словах і мелодіях, тихому вітрі,
У химерах із хмар я тебе впізнаю,
Бо малюю тебе і в малюнок той вірю...
Відчуваю на дотик у краплях дощу,
Впізнаю у живильних іонах озону.
Я гукаю тебе, аби тільки почув...
Крізь глуху і холодну ту раму віконну
Я спокійно і тихо, мов кішка, пройду,
Заховавши у темряві зболену душу...
Світло включиш - я знову, мов тінь, пропаду
І ніколи щодення твого не порушу
У житті, що твоє... Де немає мого
Ні мовчання, ні крику, ні холоду-спеки...
Не змогла зрозуміти лише одного:
Ти так близько, ти - ось, а чому це далеко...
Не дістати рукою, лиш погляд ковзне.
Оглядаюся часто - а, може, помітиш...
Ні, не бачиш, не бачиш, не бачиш мене,
Мов навмисне обходиш, аби не зустріти...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665261
дата надходження 11.05.2016
дата закладки 11.05.2016
Дощі змивають з хрестів пилюку,
Вдягся барвінок у синій цвіт.
Перед батьками складаю руки,
Летить молитва в далекий світ.
Порозмовляю з батьками нині,
Крашанки й паска на рушнику.
Батьки тут поруч у домовині,
Як вічна пам'ять в моїм віку.
Прийшов священик, звучить молитва
І лине пісня: «ХРИСТОС ВОСКРЕС».
Надворі сонце, весна розквітла,
Пісня возносить, аж до небес.
А далі й далі чиїсь могили,
І знову чути пісень рядки…
Про все сьогодні ми говорили,
Я знов приїду до Вас батьки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665181
дата надходження 11.05.2016
дата закладки 11.05.2016
Поклич мене гуляти в тиху ніч,
Де солов'ї і місячна соната,
Де стерті грані різних протиріч,
Де вітерець грайливий і крилатий.
І я піду з тобою хоч на край
Усесвіту... а може, навіть, далі...
Веди мене, цілуй мене, кохай,
Вплітай мене до сяйва пекторалі!..
Поклич мене гуляти в тиху ніч,
Де окрім нас - лиш зорі і дорога,
Де ми з тобою будем віч-на-віч
З собою, з небом і, напевно, з Богом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665298
дата надходження 11.05.2016
дата закладки 11.05.2016
Не чути співу, громи далеко,
А хмари сунуть, немов орда.
Навіть притихли малі лелеки,
Дзьоби жовтенькі тирчать з гнізда.
Таке затишшя перед грозою,
Вже перші каплі сягли землі,
Вітер погнався, мов за сльозою,
І стало темно, як при імлі.
І почалося… Громи і злива,
Знов сильний вітер гонив дощі,
А блискавиця весь час світила,
Листки чистенькі вдягли кущі.
А вітер далі погнав у поле,
Побігли хвилі по пшеницях.
Лише край поля стрімкі тополі,
Вітали хмари у небесах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665180
дата надходження 11.05.2016
дата закладки 11.05.2016
Сережка в вусі
Моїм... Що ти знаєш
Про трепет тіла від його руки!
Найменшим рухом
Вітру припадаєш
В мелодії грайливій до щоки.
Сережка літня
Бісерно-недбала...
Хіба ти вловиш перелив тих вуст,
Яких мені завжди
Так гостро-мало!
Волоссям рух - від тебе тінь на бюст.
Сережка-зваба
Акцентуєш погляд
На лініях, на вигинах плеча...
Скажи Йому:
За мною ж - око й догляд!
Ах, спека.. Млість.. Хай пильність не втрача.
Бо так буває
(Ти, Сережко, знаєш!)
Під сонцем раптом погляд, дотик... Вдих..
Незчуєшся -
Дрібненько вся здригаєш
На вітрі... Лиш собою вкривши гріх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665016
дата надходження 10.05.2016
дата закладки 10.05.2016
Часто людина мріє про спокій,
У круговерті земного життя.
Бо воно інколи дуже жорстоке,
Тільки у спокої в нас укриття.
Лише на природі, між зелених кленів,
Між берізок білих і густих ожин.
Ти знаходиш спокій, хоч життя буденне,
Враз стає солодким стомлений полин.
Кування зозулі і спів соловейка,
У спеку легенького смак вітерця
І запах струмочка, що в’ється, як змійка,
І усмішки спокій, що так до лиця…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664991
дата надходження 10.05.2016
дата закладки 10.05.2016
Україночко люба, матусю моя,
Твоя доля ростити пташата,
Їх стрічати завжди, як стрічає земля,
Як додому летять журавлята.
Дві матусі я маю в своєму житті,
Україну і з серцем матусю.
Щоб не сталось зі мою в життєвім путі,
Я до Вас, матуcі – повернуся.
Україні – матусі, завжди захист мій,
Рідній матінці - слово і ласка.
Щоб замовкла війна і пропав східний змій,
Щоб у мирі проходила Паска.
Щоб завжди на могилах молились сини,
Солов’ї для матусь не змовкали,
Щоб цвіли кожен рік черешневі сади,
Діти пам’ять матусь шанували.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665014
дата надходження 10.05.2016
дата закладки 10.05.2016
А вічний, здавалося, час протікає рікою,
Минаючи рідні й забуті, чужі береги.
Стою на горі, вітер шепче зі мною зимовий
Улітку. Копитами коні біжать до води.
Замріяне сонце сідає вечеряти пізно,
Птахи наливають в червневе повітря пісні.
Стою на горі і, послухавши мудрого свисту,
Закрив очі. Падаю вгору, стрибаю в низи...
Навколо - просвітлена темрява. Шепіт. Шум. Гамір.
На схилі самотній кущ дивиться у далечінь.
Вже спати зовуть, а я все ще вдивляюся в далі...
Не падає місяць... Спить сонце. Інь-Ян. Чорна тінь.
Зливаються води посеред зеленого лугу,
Довкола темніє. Лиш зорі показують шлях.
А стільки води протікає, як сходяться люди...
І стільки річок висихає, як їх вже нема...
І зорі, і води ведуть до нових, невідомих
Світів чи планет. Кожна крапля йде наперекір
Прогнозам. Душа замість крапок завжди ставить коми,
Всередині вимір - глибиною у три ріки...
10.05.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665015
дата надходження 10.05.2016
дата закладки 10.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.05.2016
[i]
[b]І ти, моя дівчинко,[/i][/b]
Та, що стоїш за плечима…
І просиш мене зупинитися, й далі не йти…
І дивишся в північ мою золотими очима…
(В таке Заполяр”є
не пустить ніхто поїзди…)
…але. Кладеш руки
На плечі, і жодної міри…
Не знайдеться міри, якої достатньо юрбі…
Оту незбагненність, роздвоєність й часточку віри
Тримай, моя сестро,
допоки належу тобі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664904
дата надходження 09.05.2016
дата закладки 10.05.2016
Захожу в незнакомый автобус
И тихонько сажусь у двери,
Закрываю глаза - словно глобус
Кто-то бешено крутит: смотри!
Различаю моря, океаны
И цепляюсь я за острова.
Вот - кривая реки, что по пьяни,
Разливаясь, плетёт кружева
Плесо-русла, чтоб в море, не споря,
Залететь, где шторма и волна
Разобьют злые айсберги горя,
И расплатятся с речкой сполна...
Наш автобус качает устало,
Но маршрут изменить нам нельзя...
Остановки... Их было немало...
Там, на них, выходили друзья...
За окном пролетают неспешно
Указатели и города,
Автостанции, где безутешно
Расстаются... Так было всегда...
Боже, как не хочу выходить я
И глаза открывать не хочу!
На конечной уставший водитель
Просит встать... Может, я доплачу?..
Ну, а где же бурлящая речка?
И где он - мировой океан?..
Потихонечку плавится свечка...
Всё - обман... И поездка - обман...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Убегать от себя бесполезно -
Всё прозрачно... И как ни крути:
На конечной - и это железно!
Не найти середины пути...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664978
дата надходження 10.05.2016
дата закладки 10.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.05.2016
Сміятися!
Дивись на знаки!
Пильнуй світогляд!
Триматися!
Волю в кулак!
Тверезий погляд!
Тече життя!
Долі ріка,а
ми не бачим...
життя-буття...
ріка стрімка...
радій,не плач же!!
Сміятися!
Дивись на знаки!
Пильнуй світогляд!
Триматися!
Волю в кулак!
Тверезий погляд!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664970
дата надходження 10.05.2016
дата закладки 10.05.2016
Иную грудь уж столько слёз залило,
что и свои ещё – рискну едва ль…
Иная грусть – сама себя испила,
толкая в тост соседнюю печаль.
Иная боль – холодные осколки…
остатки от горячей суеты,
когда вперегонки на барахолку
несли года погибшие мечты.
Теперь – пора.
Пора – неторопливо.
Седых волос – перина под асфальт.
И некто скажет вслух: «cry me a river»*.
И до чего ж – не Элла Фицджеральд…
* песня в исполнении Эллы Фицджеральд.
тут – пустить слезу, не буквально, горько иронично.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664965
дата надходження 10.05.2016
дата закладки 10.05.2016
А ти мені - ніхто і...цілий світ.
Розкриленим думкам моїм утіха
І схованка від будь-якого лиха,
Ось уже декілька тисячоліть.
А ти мені - ніхто, у Всесвіт вхід,
Маленький принц з далекої планети,
Натхнення, не озвучені сонети,
Ти - роздумів і сумнівів політ.
А ти мені - ніхто, тебе нема,
Коли до ніг засмучені світанки
Росою зійдуть, тінями з фіранки
Міняє літо, вкотре вже, зима.
А ти мені - ніхто, уяви плід,
Чи спомину останнього видіння?
Та тільки іменем твоїм, проміння
Пригріло й скрес душі моєї лід.
10.05.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665064
дата надходження 10.05.2016
дата закладки 10.05.2016
ПАМ’ЯТЬ
Не стихне слава про них ніколи,
Сльози дощами прийме земля,
Ще буде довго гнітити горе,
Що душить горло, немов петля…
Війна минула страшна , кривава,
Шануйте пам’ять у всі віка.
Слава героям! Героям слава!
Щоб осуд серце не дорікав.
НІХТО НЕ ЗАБУТИЙ
Ніхто не забутий, ніщо не забуто…
Солдатські могили, самотні хрести.
Якою ціною нам щастя здобуто…
Великою кров’ю, ціною війни...
Батьків вже немає старих ветеранів,
Є внуки і правнуки, доньки, сини…
І рани ятряться, незгоєні рани,
Кривавої тої страшної війни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664852
дата надходження 09.05.2016
дата закладки 09.05.2016
Сьогодні день найбільших одкровень:
Війна у сорок п'ятім не скінчилась.
Вона шукала в нас найслабший день,
Аби підступно вистрелити в спину.
І третій рік ні впину, ні кінця.
І маки – це, вважай, домашня квітка.
І на жінках ізнов нема лиця,
І серце навпіл, коли рипне хвіртка…
Нема салютів, і нема пісень.
Сувора правда раною відкрилась.
Болить душа у цей травневий день.
Війна у сорок п'ятім не скінчилась…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664848
дата надходження 09.05.2016
дата закладки 09.05.2016
Первоцвіт накрив поляну
Знов клини кричать ізрана,
З півдня повертаються птахи…
Грають хмари у промінні,
Небо світить синє-синє
І шумлять пташиною шляхи.
Сіли лебеді на воду,
Задивилися на вроду,
Лебединий танець на воді…
Па виконує лебідка,
Дзьобом п’є водицю зрідка,
Вальс танцюють наче молоді.
Повернулись. Для них свято,
Скоро виростуть малята,
Їх навчать ставати на крило.
Коли лебеді у парі,
Тут і грація, і чари,
Знову вдома, як їм повезло.
Первоцвіт накрив поляну
Знов клини кричать ізрана,
З півдня повертаються птахи…
Грають хмари у промінні,
Небо світить синє-синє
І шумлять пташиною шляхи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664783
дата надходження 09.05.2016
дата закладки 09.05.2016
[quote]Я почуваюсь птахом в небі…
Systematic Age[/quote]
Я твердо вирішила з всім порвати.
Та раптом ти… Розпався світ!…
Моя душа теплом підтята
Тепер не рветься вже в політ.…
Дощем спадала я донизу…
І підіймалась з сонцем вверх.
А ти ходив усе поблизу,
І ніби й зараз ходиш десь.
Я була вільна!… Я літала в небі…
Крилом торкала ніжно хмар.
Та тільки пригорнулася до тебе
Як враз забула власний дар…
Я вільна! Я жива! Ти чуєш?
Не зупиняй політ думок!…
Ти по землі весь час кочуєш.
Я ж……поміж ластівок!…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663639
дата надходження 03.05.2016
дата закладки 09.05.2016
Ти знову
Збудував її зі скла…
Свою мечеть… ти обіцяв Ікару –
Не відпускати…та вона – пішла…
Вона пішла
пісками Занзібару…
Ледь чутно
Доторкаючись води,
В якій би – розчинитися, пропасти…
Вона пробіглась хвилями, аби
Поміж тропічних риб
на рифи впасти…
Без подиху,
Без спомину, без сил…
Забутись… і прокинутись - в Панамі…
Де обгорілі рештки її крил
Накриє
несподіване цунамі…..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664687
дата надходження 08.05.2016
дата закладки 09.05.2016
Живе поміж дерев у парку
Кривенький, але лагідний ліхтар.
Ми друзі з ним давно - ще змалку,
Він – моє сонце, я – його Ікар.
Раз чи два він згасав, напевно,
А я не раз - згасала повсякчас.
Кожен день був крихкий, непевний.
Лікарня – рятівник і Алькатрас.
Лиш друг-ліхтар з вікна палати
Підморгував бадьоро і світив.
І я, заморена й крилата,
Ковтала світло, що давало сил.
Я вдячна: не скупивсь на світло,
Смутні полотна ночі прорізав,
Матусі мерехтів привітно,
Кидав муар на літню зелень трав.
Минулося, мов сон вчорашній…
Я в парку, ось - ліхтарик, там - вікно,
Дитя за склом стоїть сердешне,
Ковтає світло всім смертям на зло.
Біда запрошень не чекає,
Не оминає й діточок малих,
Не сушить ріки сліз безкраї,
Що з щік стікають стомлено-блідих.
Біда живе з початку людства,
Щасливий той, хто не зустрів її.
У Бога не просіть багатства -
Просіть здоров’я діткам на землі.
© Олена Галунець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664295
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 09.05.2016
Дивлюся на батьків своїх стареньких,-
Мої кульбабки Божі, так же ж шкода вас...
Дай,Боже,сили їм, тримай моїх рідненьких!
І вірте,прошу,вірте, не пройшов ваш час!
Життя як той пшеничний колос в полі,
Хай колоситься нива й колос хай цвіте!
Господь,насити,прошу, щедро їхні долі!
І не коси ,молю, життя їх золоте!!!
08.05.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664655
дата надходження 08.05.2016
дата закладки 09.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.05.2016
Поговори зі мною лиш очима.
Давно слова згоріли у мені.
Так небагато років за плечима,
А так багато суму в тишині.
А так багато втоми іменами
Чужих людей, невиправданих дат.
Мовчу у тиші, зітканій сльозами,
В неввічливій самотності кімнат.
Поговори зі мною не устами,
Душею душу мовчки обійми.
Яке на світі лихо не настане,
Твоїх б очей триматись глибини...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664669
дата надходження 08.05.2016
дата закладки 08.05.2016
Мене вже вербували і не раз
Літа мої, щоб в молодість вернувся...
Хоч зрідка в танці видаю ще клас,
Та в молодість дорогу я забувся…
Хоч вербували молоді літа,
Я, як зі стажем знав, що я обуза,
Хоч молодість для кожного свята,
Не завжди старість є потрібним грузом.
Ви не спішіть у молодість років,
Хоч там красиво - кров біжить гаряча,
Я ж тут живу, я того не схотів,
Живу тепер і тут, і не інакше…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664556
дата надходження 08.05.2016
дата закладки 08.05.2016
Сонечко встає поміж ранніх трав,
Жайворонок в небі стоголосить.
Він бере вгорі тисячі октав,
Вітер пісню поміж трав розносить…
Трави у росі, ловлять промінці,
Квітне килим різнокольоровий.
Усмішка цвіте знову на лиці,
Кличе поцілунок твій медовий.
Ще бринить роса, ще округа спить,
Ми бредемо взявшися за руки…
Пісня груди рве в цю чудову мить,
А з гори лунають дивні звуки.
Трави у росі, ловлять промінці,
Квітне килим різнокольоровий.
Усмішка цвіте знову на лиці,
Кличе поцілунок твій медовий.
Промінці біжать поміж ранніх трав,
Сонце нас із лугу проводжає,
Жайвір угорі, наче і не спав,
Цілий ранок в небі галасає….
Трави у росі, ловлять промінці,
Квітне килим різнокольоровий.
Усмішка цвіте знову на лиці,
Кличе поцілунок твій медовий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664553
дата надходження 08.05.2016
дата закладки 08.05.2016
Молочним Шляхом я піду у ніч,
Шукати сонце, щоб його зустріти,
Тебе прошу: ти більш мене не клич,
Не перетнуться наші більш орбіти.
Від мого серця ти згубив ключі,
Їх віднесли за обрії лелеки.
Скажи «прощай», та тільки не мовчи,
Не будь же, як завждИ, чужим й далеким.
З тенет свого кохання відпусти,
І не тримай у вічному полоні,
Ти просто за любов мене прости,
Я з пам’яті зітру твої долоні.
Візьму свій хрестик, цю єдину річ,
Що мою стежку у житті освятить,
Молочним Шляхом я піду у ніч
Поміж сузір’їв сонце зустрічати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663509
дата надходження 02.05.2016
дата закладки 08.05.2016
Я плакала у сні. Знов за тобою.
А темна ніч сміялась у вікно,
Я знов пила своє терпке вино,
Ковтаючи краплини свого болю.
Я плакала і так тебе шукала
У лабіринтах загадок і рим,
Твій силует розвіявся як дим,
Пароль від щастя я не розгадала.
Я кликала тебе на допомогу,
У відповідь - лиш тишина німа,
Навіки я лишилася сама,
В мою країну ти забув дорогу.
Я плакала у сні. Ти не прийшов,
Ти не почув бажання мого серця,
Розбилось на шматки дзеркальне скельце
І захлиналася від сліз моя любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664545
дата надходження 07.05.2016
дата закладки 08.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.05.2016
Перечитала знов твого листа,
Здається, зараз - ти зі мною поруч!..
Відчула на щоці твої вуста,
І чую, як до мене ти говориш!..
Я аж заплакала... Скажи мені - чому?
Отак, як хочу - майже не буває!..
Чекала сонце, травень і весну,
Але без тебе - радості немає...
Далеко ти - за тридев"ять земель,
В саду моїм перецвітають квіти...
Летить високо в небі журавель,
Мабуть, несе мені твої привіти...
Ще будуть весни!.. але - не такі...
Ще будуть дні і неповторні ночі!
Твої слова - солодкі і гіркі..
А серце з серцем поруч бути хоче!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664534
дата надходження 07.05.2016
дата закладки 07.05.2016
Знов уява малює квіти, -
Пережитого не було.
Ми і досі наївні діти,
Сонце котиться за село.
Зачепився за ганок промінь,
Я - ромашка в твоїх руках.
Ще сльозою не вкрила повінь
Поцілунків невинний шлях.
Ще траву шовковисту хилить
Тіл незайманих наших хіть,
І зозуля до ранку квилить,
Ще сто років удвох нам жить.
Запашна зеленіє м"ята,
Стереже неспокійний сон.
Нетерпінням твоїм розп"ята...
Наближається унісон.
07.05
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664389
дата надходження 07.05.2016
дата закладки 07.05.2016
Святі люди ідуть – ветерани,
Вже несила підняти ноги,
Ще живі, та не гояться рани,
Ще воюють, ще є вороги…
Тільки ночі приходять до ліжка,
Знов береться у сні автомат.
Знов війна і вогні обелісків,
Перемога і жданий парад.
Крокувати з букетом несила,
Та ще брата відчутно плече.
І крокують на братську могилу,
Там де матір стоїть із мечем.
Сивочолі проходять парадом,
Лише жменька лишилася їх.
І летять, і летять сльози градом,
Хоч лунають оркестри і сміх.
Поклоніться народу святому,
Що минула кривава війна…
Що вернувся до рідного дому -
Сивочолим Вітчизни синам…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664360
дата надходження 07.05.2016
дата закладки 07.05.2016
Жита волошкові у травні цвітуть,
І пахнуть хати житнім цвітом.
Старіють діди, а внучата ростуть,
Де хата духмяниться хлібом.
Дими з коминів,
Дими з коминів,
Освячені житнім колоссям,
Печуться хліба,
Печуться хліба,
Дими запах в небо возносять.
Волошки цвітуть і буяють хліба,
Колосся купаються в літі,
Сміються жита,знов сміються жита,
Дощами і потом политі.
Дими з коминів,
Дими з коминів,
Освячені житнім колоссям,
Печуться хліба,
Печуться хліба,
Дими запах в небо возносять.
Жита золотисті готують врожай
І печі готові для хліба,
Знов мама положить на стіл коровай,
Для внуків, для батька і діда.
Дими з коминів,
Дими з коминів,
Освячені житнім колоссям,
Печуться хліба,
Печуться хліба,
Дими запах в небо возносять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664359
дата надходження 07.05.2016
дата закладки 07.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.05.2016
Твій погляд в даль.
Тепло долоні на оголенім плечі
І в тім"я подих ніжно-невагомий.
В очах - печаль...
Над ними - зорі - незворушні глядачі
Двох танцю мрій. Притихлий місяць повний.
Цілунок-смак
Терпкої вишні у медовому соку.
Зігріте пізнє вечора тремтіння
Солодким "так..."
Розлука - тінню у палітру снів легку,
А понад тим - байдуже зір мигтіння.
Обійми трав.
Перлинно-росяна доріжка - провідник
Для спраглиг вуст. Ключем до світу - дотик.
Мене карав
Допоки голод твій пекучий не затих
Й зникав... Лиш зорі дивувались: "Хто ти?"
Мовчала я.
Їм не збагнути холоду світань - нічні
І... вічні. Один в чеканні мій рятунок!
Бо ж, як твоя -
страхи усі стають безглузді і смішні....
Ти - біль. Межа... Мій життєдайний трунок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664324
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 07.05.2016
Це місто, як місто…
Безладдя… і шум… і дим…
Його магістралі – відверті живі судини…
Коли воно стало для мене таким чужим?
На вікнах моїх -
усе ті ж золоті гардини…
Усе ще – яскраві…
Та завтра вберу новим,
Чіткішим, темнішим контуром вихід в небо…
А хочеш дізнатись, що станеться завтра з ним?
А хочеш дізнатись?...
– Не треба, пташино... не треба…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664298
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 07.05.2016
Ще яблуня моя не відцвіла!
Травневий вітер пелюстки цілує,
А сонце!.. сонце! - джерело тепла,
Життєву силу всій землі дарує!
...І, знов бузок заполонив мій сад!
Немов панич - красивий і розкішний!..
... Кульбабки, мов курчатка, стали в ряд,
В траві зеленій причаїлась нишком...
Весна іде! Моя весна цвіте!
Чарує світ і зеленню буяє!
... Я вже чекаю літо золоте,
І кращого чекання не буває!
У серці зріють дивні відчуття! -
Неначе я - за п"ять хвилин до раю!..
Сьогодні я закохана в ЖИТТЯ!
І ВІРЮ, що й воно мене КОХАЄ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664288
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 07.05.2016
Не моляться до сонця пшениці,
Лиш маки бовваніють, наче рани,
На тілі незасіяного лану,
Де Янгол зі свічею у руці
Ллє сльози по Вкраїнському талану...
Цьогоріч вродять знов одні хрести -
У Смерті дуже щедра косовиця.
Втомилася стинать її правиця
Ті долі, що могли б ще розцвісти,
Та душить їх нещадно повитиця...
Зрікаються крилаток ясени...
Бентежний дощ мигичить над полями,
Як посивіла колискова мами
Чиї у муках зроджені сини
У вічність відлітають журавлями...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664328
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 06.05.2016
Мого болю краплина - твоя насолода,
Мого крику німого тобі не почути.
Зійде молодість повінню, в розпачі врода
Розлетиться, розвіється - так тому й бути.
Не інакше...собі не належу й думками.
Граєм ролі - бездарні жорстокі актори.
Мабуть хтось помилився, чи кара віками? -
Переплутані долі в обійсті у Мори -
Ткала ранком із тіней туманні вуалі,
Накидала на очі тому, хто ділився.
Прірву щастя оманою вкрили печалі,
А клубок вів до нього, та десь закотився.
Він чекає не знаючи, де я і досі?
Просто тим, що дісталось його ж і рятую.
Сняться знову до ранку дві постаті босі, -
Він чекає мене, а я душу катую.
05.05.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664183
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 06.05.2016
У паводку фіалкових ночей
Знайди мене, зумій мене зігріти.
Чарівним співом місячний Орфей
З'єднає душ загублених орбіти.
Стікають зорі теплими слізьми,
Горять нарцисів жовті смолоскипи.
Збуди мене від лютої зими,
Із вуст моїх солодкий трунок випий.
Не прирікай на вічну самоту...
У лакримозі місячного сяйва
Скидає небо зоряну цноту.
Чи я була для тебе, може, зайва?
Чи ти між снів, немов анахорет*,
Збираєш попіл згаслого кохання?
Знайди мене у спалахах комет
Поки не впало краплями світання
На сяйно-біле прядиво хмарин.
Збери росу із вій моїх тремтливих...
У паводку фіалкових хвилин
Зігрій мене у ніжності розливах.
*Анахорет - відлюдник, самітник, пустельник.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656745
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 06.05.2016
Відцвіли сади вже яблуневі,
Оповили трави білим димом.
І душі торкається незримо
З дощовиць заплетена печаль.
Відлітають весни ніжнокрилі,
Б'ється серце клекотом лелечим...
Мов вітрильник, лине сизий вечір,
Юність теплу, несучи у даль.
І зринають спогади далекі,
Що збудились спалахом бузковим.
Опадають зоряні підкови
У долоні купкою золи...
Височіє небо споконвічне,
Оповите білим-білим димом.
І пливе, пливе життя незримо...
Яблуні так швидко відцвіли....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664113
дата надходження 05.05.2016
дата закладки 06.05.2016
Як час летить… З’являється зоря…
Окремі зорі десь летять у простір…
У однієї доля догоря,
А інша розстеляє тільки постіль.
А, як буває зорі мерехтять
В нічному небі в переливі сяйва,
Стомилися і вдаль кудись летять,
Злітає та, яка у небі зайва.
Зорі життя, не падайте вночі!
Багато справ попереду чекає.
Світіть вгорі. Нових собі зовіть,
Бо ваш політ завжди людей лякає…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664171
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 06.05.2016
Життя - стежина, життя – картина,
А сновидіння – життя вінець...
Життя від роду – одна хвилина,
Через хвилину дивись – кінець…
Життя, як постріл, життя – це доля,
Будуєш хату, чи красень дім…
Проте важлива в житті – це воля,
Її ми ставим понад усім.
Життя - стежина, життя – картина,
Буває - річка стрімка, гірська,
Та пам’ятайте – життя хвилина…
І ця хвилина – твої літа…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664170
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 06.05.2016
Вечір туги розділився надвоє...
Болем відлунивсь гіркою ходою...
Сльози пусті і даремні надії...
Там десь далеко розбилися мрії...
Все позникало, дороги немає...
Лишилась позаду, а де я не знаю...
Зорі не сяють і місяць сумує...
Тільки мій біль тебе... не хвилює...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664076
дата надходження 05.05.2016
дата закладки 06.05.2016
Розносив вітер пахощі духмяні,
Летів під ноги в стежку сніговій.
Пелюстки білі падали, як п’яні,
Черемхою запахнув весновій.
Терпкий дурман наповнював долину,
На крилах трунок в небо піднімав.
Немов у сні надихався цитрину,
Вже соловейко з лісу щебетав.
Дзвеніла вдалеч пісня солов’їна,
Рікою розлилася у гаю.
Діброва наче дівка захмеліла…
І я… неначе, почуваюся в Раю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664065
дата надходження 05.05.2016
дата закладки 06.05.2016
В саду промені ранкові,
Кущики дражнили.
Соловейки світанкові,
Внучку розбудили.
Із ставка в жмені Настуся,
Води зачерпнула.
Вмила личко, кицю Дусю
І у двір порхнула.
Обняла свою бабулю,
Як білка крутнулась.
Покотилась наче куля,
Дідуся торкнулась.
Притулилася до діда,
Цьомнула у груди.
Фея… далі полетіла,
Устигає всюди.
Вже десятий їй минає,
Внученьці сьогодні.
Солов’їний спів злітає,
У дні великодні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664034
дата надходження 05.05.2016
дата закладки 05.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.05.2016
Як вперше випаде роса,
Заграють трави у серпанку,
Засвітиться земна краса,
Засвітиться земна краса,
Перлинами із спозаранку.
Полинуть знову поміж трав,
Клубки туманів над рікою,
Неначе йде дев’ятий вал,
Неначе йде дев’ятий вал,
Чи щастя горнеться рукою.
Зупиніться, тумани, раненько -
Сонце зійшло…
Біжать тумани по землі,
Життя випробують оскому,
Сини, неначе журавлі,
Сини, неначе журавлі,
Не повертаються додому…
Почекайте, матусю, ми живі –
Все в порядку…
Ятряться рани в матерів,
Сини в АТО воюють нині,
Ще невідомо скільки днів,
Ще невідомо скільки днів,
Буде війна у Україні…
Невідомо, матусю, ми живі –
Та ще війна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663981
дата надходження 05.05.2016
дата закладки 05.05.2016
Мене промінням кличе далина,
Біліють хмари угорі високо
І ллється чомусь музика сумна,
Лише хмариночки милують око.
Неначе на цимбалах угорі,
Проміння сонця пеститься у звуках,
Лише сіяють роси-ліхтарі,
Які раненько тягнуть в небо руки.
Злітає ввись мелодія землі,
Тут солов’ї не признають цимбали,
Летить кудись мелодія гаїв,
Ранкові роси променем заграли…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663980
дата надходження 05.05.2016
дата закладки 05.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.05.2016
[b][i][color="#b700ff"]Ти чуєш , любове моя ,
Це - я ,
а ти
Зорею в нічному вікні
Мені
світи .
Я тугу сховаю в душі
Спіши
прийти ,
Так хочу , щоб була одна
Весна -
і ти ...
Цвітуть бузки , шепоче ніч ,
Поклич ,
лиш ти .
Моя ти , зіронько ,завжди -
Світи ,
світи .[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663968
дата надходження 05.05.2016
дата закладки 05.05.2016
Цвіт пелюстковий щоночі
Попелом сипле на очі...
Він -то пече,то лоскоче...
Тільки ти цього не хочеш!..
Зовсім інакше благаєш!..
І від себе - утікаєш!..
Найпотаємне - забула!..
Найголовне - не відчула!..
Мабуть - тому він і попіл...
Мабуть - далеко твій сокіл...
Мабуть - тому ти і плачеш...
Мабуть - собі не пробачиш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663801
дата надходження 04.05.2016
дата закладки 04.05.2016
Цвітуть нектарами, росяться чарами,
Квітками білими тепер гаї.
Чи черемшинові, а чи калинові,
Кохання пишуть тут знов солов’ї.
Цвіте черемшина і квітне калина,
То вбралась у квіти весна…
Зорі дивилися, як ми любилися,
Місяць сховався враз - пішов до сну,
Від зір ховалися і цілувалися,
А соловейко нам дарив весну.
Цвіте черемшина і квітне калина,
Співають в гаях солов’ї…
Бузок, як казкою, дарив нас ласкою,
Хрущі над липами гули всю ніч.
Серця так билися, як ми любилися,
Інколи криками лякав нас сич.
Цвіте черемшина і квітне калина,
Надворі кохання цвіте…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663758
дата надходження 04.05.2016
дата закладки 04.05.2016
Я побував у сина на могилі,
Цвіте барвінок , смутком серце рве…
Синочку мій, який я був щасливий…
Та смерть забрала саме дороге.
Зростали б мої внуки, любий сину,
Життєву стежку ти б обрав свою.
А мама накривала скатертину,
Твої батьки жили б тоді в раю.
Злодійка доля первістка забрала,
Чи янголів бракує в небесах?..
Я був німий, а мама так ридала,
Коли тебе покликала весна.
Тепер при вході тулиться могила,
Цвіте барвінок в будні і свята.
Старію, сину, голова вже сива,
Ти смуток мій на всі мої літа…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663759
дата надходження 04.05.2016
дата закладки 04.05.2016
А сонце, розпочавшись з підвіконня,
зимою в літо стіни фарбувало.
Куди я, звідки? – з постелі в безодню…
на пошук неба…
віра по лекалам.
Сніданок канув в майже добрий вечір.
А наші фото – у труну історій.
Я народилась з почуттів.
Доречі,
вони лишились, де щастило в горі.
Не хочу зайве… зайве, крім «кохаю».
Збираю постіль.
І в чергове згасну
десь на зупинці спогадів до раю…
…ти – не помилка…
То весна невчасно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663748
дата надходження 04.05.2016
дата закладки 04.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.05.2016
Просто тебе я любила.
Снігом окроплені квіти,
Вітром розвіяне листя
Килимом вкрило обійстя.
Сльози на руки не злити,
Вмитись туманом несила.
Просто придумала втіху:
Призьбі - бурштинову глину,
Стінам білесеньким - синьку.
Лист твій, єдиний - у скриньку,
Подумки пташкою лину,
Небо дощить, не до сміху.
Просто зустрілась на розі
Та, куди краща за мене.
Поглядом кликала звично
І обпекла блискавично
Полум"ям...стій, навіжене!
Тільки ще б"ється і досі...
03.05
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663687
дата надходження 03.05.2016
дата закладки 04.05.2016
За картиною Р.Гонсалвеса "Alpine Navigation"
[img]http://relaxic.net/wp-content/uploads/2010/05/illusion-images-done-by-rob-gonsalves39.jpg[/img]
А хто, як не ти, підлатає мої кораблі –
Розбиті об рифи камінної дійсності мрії?
Ці вічні шторми! Ці пробоїни в днищі надії!
І згаслий маяк… І ярмом ланцюги якорів…
Рятуй мої крила! Вітрилам не можна без них!
Не бійся, що рани пектиме від солі морської –
Болітиме дужче від штилю в калюжі спокою.
Смоли по живому розхитані нервом борти!
Тримаєш за руку? Лишитися краще? Дарма!
Вже човен зривається з якоря, пінячи хвилі!
- Бувай! - відпускаю воскреслу останню надію -
і чую фатальне: - Вітрильник не має стерна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663299
дата надходження 01.05.2016
дата закладки 04.05.2016
За картиною Р.Гонсалвеса
[img]http://vev.ru/uploads/images/00/01/65/2011/09/21/i.jpg[/img]
[youtube]https://youtu.be/9hyHie2Q4aY?t=47[/youtube]
Ми купалися в небі – в лагуні Закоханих Доль –
І на щастя ловили монетки золочених рибок.
Розімліла у травах, лилась запашна каніфоль
Бурштинового місяця співом реліктових скрипок.
Загорнувшись у хмари, торкалися клавіш води,
Крок за кроком, по тактах ноктюрну гойдаючи хвилі.
В нас линами мовчали слова, а серця говорили,
Янголино тріпочучи в небі кохання крильми…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663444
дата надходження 02.05.2016
дата закладки 04.05.2016
За картиною Я.Йерки "Улюблений смуток"
http://yerka.org.ru/pages/original/lubie_ten_smutek.html
Люблю, коли в мені росте (весна ж!)
Тоненький пагін деревця як смутку.
Це не скорбота, що не має меж,
Це музика душі й небес, ледь чутна.
Десь там смичок торкає нерви струн –
І краплею зі хмари перша нота,
Ягнята мрій – у ніжну зелень рун,
І коліщатка серця – за роботу.
Простує сонце в закутки мене,
Ключем скрипковим відчинивши хвіртку.
Соль-мі-ре-до! – і смуток цей мине,
Лишивши на гілках (весна ж бо!) квіти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662962
дата надходження 29.04.2016
дата закладки 04.05.2016
Слова твої пахнуть лавандою -
Як спокій...як місяць...як ніч,
Де я між сузір'їв розгадую
Тайнопис твоїх протиріч...
Думки твої пахнуть поли'ново-
Як вітер спекотного дня,
Де кисло - солодко - ожиново
Нам сонячні струни бринять...
Мовчання твоє пахне холодом -
Як сни-візерунки на склі...
Сміється Мороз в сиву бороду
І сипле снігів кришталі...
І пахнуть цілунки цукатами...
Гіпотез кружляють рої :
Якими п'янять ароматами
Мене теплі очі твої?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663727
дата надходження 04.05.2016
дата закладки 04.05.2016
Под розовато-голубыми облаками
всё настоящее, меняя адреса,
сбежало к прошлому, оставив между нами
лишь телефон... и часовые пояса...
Шумели годы, открывая настежь двери,
смирив доверие с понятием лимит.
И нам от нечего подумалось проверить:
а ждут ли нас, не уточняя - ждём ли мы...
Наш общий мир перекроился на два фронта
по обе стороны разбитой колеи.
Мы изменились по дороге к горизонту:
от половинок двух - коротенькое "и"...
Всё изменилось. И не греет, и не ранит.
Остались прежними (зато наверняка)
лишь точки над...
и невоспитанная память...
и розовато-голубые облака...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662594
дата надходження 28.04.2016
дата закладки 28.04.2016
Прости - за серость вещих снов...
Глухое эхо -в анфиладах...
И за неверие в богов...
И за потухшие лампады...
За померанец - на губах...
И нежелание стать отрадой...
За страсть и страх - на рубежах...
Звучание грустной серенады...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662758
дата надходження 28.04.2016
дата закладки 28.04.2016
З допомогою Олександра Печори (перероблане...)
Як вмирають поети, то падають зорі додолу
І хмаринки стають в небесах – де пливуть журавлі.
Миготіння стожар тихим світлом огорне стодолу,
Залишаючи віршів пекучі душевні жалі.
За той час, що лишився, готуйте, поети, заміну,
Щоб слова не вмирали, а довго-предовго жили.
Щоб любили, як Ви, свою неньку – святу Україну,
Щоб завжди пам’ятали, де Ваші сумують хрести.
Хай помоляться тут, де поет спочиває в могилі,
Почитають вірші, що писала вже їхня рука.
Хай приходять самі…
Доки ж маєте роки похилі, –
Поможіть молодим написати для серця рядка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662619
дата надходження 28.04.2016
дата закладки 28.04.2016
Коли вуста співають в поцілунку
Без слів коханням гомонять серця.
Останню краплю випиваєш трунку,
Ведеш свою кохану до вінця…
Пр:Губи, як вишні солодкі-солодкі,
Губи в цілунку – це пісня душі.
Погляди ніжні, щирі, глибокі,
Тільки удвох знаходять в тиші.
Як зорі в небі «гірко» нам кричали,
Вуста німіли, бракувало слів…
Твої вуста і коси чарували,
Світився ранок, наче я горів.
Пр.
Ховались зорі і світились очі,
Роса сріблилась в промені ясна,
Вуста вишневі і ці диво-очі,
Нам говорили, що прийшла весна.
Пр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662620
дата надходження 28.04.2016
дата закладки 28.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.04.2016
Вкрившись образою, наче завісою,
Світ десь залишений в темряві.
Вітер зриває бешкетним гульвісою
Гойдалки з гілок на дереві.
Що ти згубив, може десь закотилося?
Глянь, за одвірком сховалося, -
Билося-билося, билося-билося,
Що тепер вдієш, так сталося...
Здалеку бачу: сріблястою кригою
Сяєш, як сонячним променем.
Важко зцілитись сльозами-відлигою,
Ранам, що ятряться спомином.
Хилиться обрій, до ніг твоїх хилиться,
Ніч - безпросвітною мукою.
Знехтуй образою, - доля замислиться,
Хоч і карає розлукою.
27.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662466
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 27.04.2016
У білім цвіті весняні сади,
А цвіт летить, неначе хуртовина,
Зима сховала стомлені сліди,
Весна зелену кинула перину. | (2)
О, як красиво яблуні цвітуть,
Листя мовчить пробилось ледь із бруньок,
Лиш білі хмари затінок несуть,
Ховаючи у цвіт ранніх зозульок. | (2)
Чути «ку-ку» і хор звучить птахів,
Садки співають в яблуневім цвіті,
Садком ідеш, немов серед снігів,
В духмяному рясному дивосвіті. | (2)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662403
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 27.04.2016
Мене життя побило і не раз,
Бо мріяв вознестися я високо,
Як в синім небі зупинився час,
Лишив батьків на старість одиноких…
Забув, як проводжали у життя,
Навчали, як у світі треба жити,
Що буду для батьків завжди дитя,
І як то страшно, як лишають діти…
Роки минали, сяяла роса,
Батьки у серці грілися моєму,
Вже посивіла мамина коса,
А я летів у просторі своєму.
Батьків не стало - мертва тишина
Окутала мене, з’явились сльози.
Спустивсь на землю, та височина
Розлукою нагадує морози.
Лише тоді , коли я сам на сам,
Щебечуть вдалині малі внучата,
Пригадую політ у небесах,
І згадую постійно маму й тата.
І сльози, сльози, що тепер від них,
Мого плачу не бачити й не чути,
Тепер я б не залишив їх одних,
Та вже батьків назад не повернути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662396
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 27.04.2016
Весна ішла, цвіли каштани,
Додолу падав буйний цвіт.
Вже заживали в серці рани,
Як ти з’явився в білий світ.
Дідусь раділи і бабуся -
На небі сьомому батьки.
Синок до мене повернувся…
В гаю кували зозульки.
Уже шістнадцятий минає,
Ступив в доросле ти життя.
І що в путі воно чекає…
Господь лиш знає до пуття.
Отож нехай веде він долю -
Моя любов допоможе.
Якщо я зможу то прополю…
Тебе мій Ангел вбереже.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662351
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 27.04.2016
Поезія потрібна дивакам,
Поети не потрібні вже нікому.
Ліна Костенко.
Мені говорять: « Нащо це тобі?
Хіба в житті проблем не вистачає?»
А я щодня з собою в боротьбі,
Слова в рядочки й стовпчики складаю.
Дивачка? Але що ж мені робить,
Як тісно від думок в мені буває?!
Я чим радію й що мені болить,
В римовані рядочки виливаю.
Мене питають: «Звідки вони йдуть
Оті слова?» А я й сама не знаю!
Вони мене давно життям несуть,
В душі моїй сумують і співають.
Поезія потрібна дивакам,
От і мені судилось стати нею,
Дивачкою. Але скажу я вам,
Я долею вдоволена своєю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662340
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 27.04.2016
І упала зоря Полин
Чорним болем на наші долі...
І міста неживі, схололі,
Не турбує вже часоплин...
У квітневий гопак садів
Увірвався уламок Сонця,
І зростив "дуже мирний" стронцій
Найпекельніший із грибів...
І весняна гірчить ваніль -
Бо не скоро ще в Лету кане
Ця на тілі планети рана
І цей чорний пекучий біль...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662338
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662428
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 27.04.2016
Пр: Стежина у росах, стежина у росах,
Як доля, як доля в сльозах.
Вела крізь покоси, крізь рані покоси,
Де жайвір співав в небесах.
Вже травень погнав яблуневі сніжинки,
Залишивши цвіт на землі.
На синьому небі біленькі хмаринки,
Пливли, як життя кораблі.
Пр.
Ще зрідка біленькі сніжинки у танці ,
Творили казковії па…
Весняні сади у своїй вишиванці,
Про долю співали слова…
Пр.
А промені сонця, як струни казкові,
Заграли на ранній росі.
І жайвір у небі вів пісню любові,
Буяла весна у красі.
Пр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661897
дата надходження 25.04.2016
дата закладки 25.04.2016
Весна розбудить, бо ж нате весна,
Чорніють брови - губи, наче вишні,
З-за обрію кохання вирина
І твої персти, як ні в кого – пишні…
Переді мною ти – моя любов,
Твої цілую губи до нестями,
Я радий, що в житті тебе знайшов,
Що серце засвітилося вогнями.
Хай снігом пролітає вишні цвіт,
І родять вишні, ніжні, як коралі.
Роки летять завжди і їх політ,
Це азимут в життєвій магістралі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661896
дата надходження 25.04.2016
дата закладки 25.04.2016
До тебе доторкнутися не смію...
Банальне "здрастуй" на просте "привіт"...
І заганяю в клітку птахомрію,
І замикаю знов свій власний світ...
До тебе доторкнутись - як до неба -
Напевно, тільки обраним дано...
Я бачу сни про крила і про тебе,
Спиваючи бажання, як вино...
До тебе доторкнутися не смію...
Очима обіймаю - от і все...
Мою слабку розтоптану надію
Північний вітер в зиму віднесе...
До тебе доторкнутися б губами...
Щоб поцілунок - довжиною в сон...
Щоб знов і знов здаватись вечорами
У твій солодкий ніжності полон...
До тебе доторкнутися так хочу...
Та знову "здрастуй" на просте "привіт"...
І тільки мрія крильцями тріпоче
У клітці, де зачинено мій світ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661990
дата надходження 25.04.2016
дата закладки 25.04.2016
Земля… землі…
На сьомий перевал
Я підіймаюсь, і…( зусиллям волі)
Спиняю вітру непомірний шквал…
-Облиш, маленька, то –
фантомні болі
тобою
недописаних віршів…
-Чи, може, недопитих поцілунків?
-Коли тебе такою я зустрів,
Я не просив
у долі подарунків…
-Що ж виглядав
У чорному вікні?
Яких ілюзій?… -я, тебе, подальшу,
Вже впізнавав у світанковій млі…
( земля… землі…
у ній ні грама фальшу…)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661690
дата надходження 24.04.2016
дата закладки 25.04.2016
Кричи гучніш, допоки ще кричиться,
Допоки ще душа твоя, мов криця,
А серце молоде ще і гаряче:
Болить - сміється, а радіє - плаче!
Кохай, бо вдруге юності не буде,
Нехай це щастя розпирає груди,
У рай солодкий серденько возносить,
Допоки осінь не простогне: "Досить!.."
Лети, злітай, нехай міцніють крила -
Вода йорданська щедро їх скропила!
Підкорюй всі висоти і широти -
Себе в собі наважся побороти!
Світи, осяй зорею чиїсь ночі!..
Кричи, кохай, лети, світи щомочі!
Лови цю мить життя: вона - єдина,
Як неповторна на Землі людина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661773
дата надходження 24.04.2016
дата закладки 24.04.2016
Скрыться в толпе воющей
Мимо идешь спеша?
Друг мой, давно нестоящий
Ломаного гроша!
Даже нуждаясь в помощи
Не позову! Нет!
Друг, обо мне непомнящий,
Помнящий, не обо мне!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203964
дата надходження 02.08.2010
дата закладки 24.04.2016
Ти - моя тінь, а я твоє ніхто.
Розірваному серцю по краплині,
Життя вливаєш на одній хвилині.
Ти - моя тінь, моїх думок хітон.
Відлуння ти, малиновий кришталь
Так плаче в поцілунках наостанку,
А я карбую посміхом чеканку
Душі, - небесну вилить пектораль.
Комусь сплітаєш казку із жалю.
Ще вчора був, та й досі там за рогом,
Шукаєш тінь, то й залишайся з Богом...
Зцілилась я і більше не люблю.
Не обернусь, вуаллю на стіні
Твій погляд нездійсненне намалює -
То світло ліхтаря, що знов вполює
Маленьку цяточку у бурштині.
24.04.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661649
дата надходження 24.04.2016
дата закладки 24.04.2016
Кортить мені, як кава запашна,
Той погляд твій, гарячий, як глінтвейн.
Та я ховаюсь від усіх - смішна,
Моїх думок злякався б Франкенштейн.
Так хочеться роздягнуту весну
До вітру відіслати, під дощем
Знять сукню пелюстково-затісну,
Щоб очманіло обвивав плющем,
Тремтячими руками боронив
Від безсоромних заздрісних очей.
П"янкими поцілунками манив
І сипав зорі тисячі ночей.
КВІТЕНЬ 16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661570
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 24.04.2016
Вона торкнулась
Відчаю, а ти
Не міг вловити частоту вібрацій…
На ній горіли плаття… а мости
Зникали
у вогнях анігіляцій…
Вона не знала
Кольору образ…
Вони текли по ній, як мокра преса…
Вона іще повернеться не раз,
Не в сни твої,
на смутку твого плеса…
Вона із тих
Спустошливих багать…
Із чистих вин, настояних, ігристих…
Їй літ, мабуть, усі сто п”ятдесят,
З яких ти знав її
десь близько триста…
Вона – з озер,
Що сплять в твоїх очах…
Із тих фортець, з яких немає втечі…
Злітав під хмари, ніби хижий птах,
Щоб впасти їй
метеликом на плечі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661386
дата надходження 22.04.2016
дата закладки 24.04.2016
...з яких невідомих,
підводних, підземних карт,
із течій яких ти згортаєшся першим віршем?
Ця синь океану – лиш сітка координат.
Лиш крапка на карті...
лиш – крапка… і, власне, не більше.
То що скажеш, рибо?..
Як віриш, то й вір мені.
Хай знаки розмиті обабіч твоєї траси.
...відчуєш підшкірно, вони на твоїй спині -
вогні Алькатрасу………………………..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660186
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 24.04.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=liUpSRN5lyo[/youtube]
Я і НАДЕЖДА М...
Замовкла знов зозуленька моя,
Цвіли каштани, наче квіти долі.
Закохані чекали солов’я,
Щоб співом лікував сердечні болі.
Співали зорі, падаючи вниз,
Всміхався Місять тільки нам з тобою.
Цвіли каштани, вже відцвів нарцис,
Знов цвіт каштана кликав за собою.
Приспів:
Моє сонечко, люба, кохана,
Нам для долі каштани цвітуть.
Ми вернемось по росах, жадана,
Перший промінь покаже нам путь.
Цвітіть, каштани, як моє кохання.
У спогадах вони не відцвітуть.
А двох сердець солодке хвилювання
Стрімкі роки ніколи не зітруть.
Співав для серця соловейко нам.
Ця пісня хвилювала наші душі.
Нова весна, нових пісенних гам.
Ми знову чули солов’їв у тиші.
Каштани, наче свічки весняні.
І нове соловейко в"є гніздечко.
Полинуть нові для душі пісні...
Але чому, болить моє сердечко?
Приспів:
Моє сонечко, люба, кохана,
Нам для долі каштани цвітуть.
Ми вернемось по росах, жадана,
Перший промінь покаже нам путь.
Цвітіть, каштани, як моє кохання.
У спогадах вони не відцвітуть.
А двох сердець солодке хвилювання
Стрімкі роки ніколи не зітруть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661547
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 24.04.2016
Без конвалій ми не зможем жити,
Квітка ця закоханих рушій,
Вона має пісню народити
І теплом відбитись у душі.
Приспів:
Хай дзвіночки біленькі тризвонять
І дарують квіти нам любов.
Променю хай хмари не боронять,
Нам кохання відновити знов.
Хай дзвіночки біленькі тризвонять
І дарують квіти нам любов.
І весну ніколи не хоронять,
Лиш пісні звучать серед дібров.
Запахи конвалії вдихаєм,
Вже давно медунки відцвіли.
Серденько, як я тебе кохаю,
Залиши в конваліях сліди.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661511
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 24.04.2016
На готичнім вістрі, діставшися піднебіння,
Балансує Слово на кінчику язика
І вирішує: впасти йому камінням
А чи стати променем маяка.
Жонглював ним Гамлет, принц данський: "не бути - бути";
Чураївни Слово співало – полки вело;
Лжепророки підмішували отрути –
І воно убити тоді могло.
Приручити Слово спроможні хоробрі серцем:
В них душа крилата, напоєна соком рим.
В Слові їхнім життя. Їх Слово сміється
На готичнім вістрі майбутніх змін.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661479
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 24.04.2016
Вслухаюся в елегію дощу
Затамувавши подих... Насолода!..
І навіть вітер крила склав - ущух.
Є тільки дощ...і небо...і свобода...
Є тільки крапель мельхіорний спів
І відзвуки громів, немов кантата,
І шепіт набубнявілих садів,
Де літнє сонце бджолами зачато.
І більш нічого... Тільки я і дощ...
Сповза з душі утома і скорбота...
Є тільки музика всесвітніх прощ,
І кожна мить у ній бринить, як нота...
Я день пройдешній в Лету відпущу -
Нехай пливе кульбабовим віночком...
Вслухаючись в елегію дощу,
Стаю маленьким весняним струмочком...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661510
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 24.04.2016
Іде душа, яка позбулась рим,
Застуджена неначе й трохи квола.
А теплий вірш (він був колись твоїм!)
Лежить на білім – словом прохололим,
Чорнильно роз'їдаючи папір
(А той до всього звиклий і байдужий).
Іде душа, яка позбулась рим,
На порожнечу у собі недужа.
Її тримає в формі тільки плащ –
Завіса серцю, від очей лаштунки.
Кричи, душе! Не можеш – просто плач!
Від себе не буває порятунку!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661478
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 24.04.2016
Ішла весна по світу крокувала,
Вдягала квітом, зеленню сади,
А ми усі тоді того не знали,
Що мить одна лишилась до біди…
Чорнобиль! Пеклом став в страшний той квітень,
Бо розділив життя на після й до,
У паніці й жаху дорослі й діти,
Тікали, рідне залишаючи гніздо.
Палали біллю і земля, і небо,
Зола смертельна все живе вбивала,
І ви тоді не думали про себе,
В двобої з атомом на захист світу стали!
Низький уклін, здоров’я і снаги,
Вам, тим хто від біди нас всіх закрив.
За те, що зупинити ви змогли,
Біду страшну. І Землю зберегли.
Печуть серця за тими хто пішов,
В промінні смерті згасли їхні долі…
Віддавши нам своїх сердець любов,
Ваш подвиг не забудеться ніколи.
О скільки ж вас Чорнобиля герої
Пройшли той шлях крізь стронцій і уран!
Ви Янголи весни страшної тої,
Низький уклін і вічна дяка вам!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661206
дата надходження 21.04.2016
дата закладки 22.04.2016
Обпалило Чорнобилем землю і небо,
Джин урановий вирвався із глибини.
І пташок захлинувся від розпачу щебет,
Піднялися на захист Вітчизни сини.
В знавіснілім вогні долі ви обпалили,
Та приборкали смерть у жорстокім бою.
Її хижий оскал зупинити зуміли,
В боротьбі відстояли ви землю свою.
А якою ж ціною за це розплатились!
Не минуло безслідно нічого для вас.
Те проміння ядуче в тілах поселилось,
Й багатьох хто там був, вже забрало від нас…
Ну а ті хто зостався воюють до нині,
Із хворобами б’ються щодня в боротьбі.
А у кріслах державних зажерлися свині,
І гребуть, і гребуть у кишені собі!
І у тих хто ціною життя і здоров’я,
Відстояв цілий світ, забирають усе.
Кажуть пільги тепер не потрібні Героям,
Я не можу мовчати сьогодні про це!
Тридцять років минуло, як сталося лихо,
Але рана болить і вона ще жива.
Кожен рік, відлітають чорнобильці тихо,
А в живих забирають чинуші права.
Тридцять років лише, а їм пам'ять відбило,
Що ці люди для нас відстояли життя!
Що їх долі пекельним вогнем обпалило,
Вам доземно Герої вклоняюся я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661205
дата надходження 21.04.2016
дата закладки 22.04.2016
Небо сонне пливло над утомленим містом,
Сплін, як тінь за прохожими плівсь по слідах.
А за ним, а за ним, оксамитовим листям,
Осінь стежкою йшла, наче панна руда.
Часу, яблук, вина аромат залишила,
Плащ осінній і смуток свічок по льохах.
Перекроїла літо, усе перешила
І понесла тепло, наче ковдру в руках.
Скоро знову зима, скоро вимерзнуть зорі
До самісінького, до небесного дна.
І приблуда-завія постукає в двері,
І проситиме в мене із медом вина.
А я піч розтоплю і мій спогад розтане...
Буде сипати, буде сніжити зима.
І від розпачу, болісно так, наостанок
Зойкне осінь, де нас вже з тобою нема.
2008р.
фото з інтернету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632551
дата надходження 30.12.2015
дата закладки 21.04.2016
Вечір прийшов небажаний,
Кашляв захриплим голосом,
Марив терпкою м'ятою,
Вперто хотів вина.
Десь у кофтині в'язаній,
З довгим ,проте сивим во́лосом,
Чула себе розп'ятою
Жінка одна сумна.
БУло на дво́рі прехолодно,
Мерзли дуби у півтиші́.
В груші старої,побитої
Сильно боліла спина́.
Жінка з очима сонними
Тихо писала вірші-
Так рятувалась від старості,
Будучи зовсім одна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651574
дата надходження 14.03.2016
дата закладки 21.04.2016
До сонця торкни рукою,
Щоб обпекло!
Ти щастя злови зі мною,
Щоб не втекло.
А потім... Нехай все в Лету...
Кудись тече.
Нас час упіймав на злеті!
Тепер несе.
Нас час упіймав так міцно...
Забило дух!
І стало душі так тісно
На волі. Крук
Недолю в очицях чорних
Нам заховав.
Блаженні! З очей бездонних
нас світ виймав.
Блаженні... З очей коханих
Ми пили світ.
Тонули у океанах -
ходили вбрід.
Людські пересуди... Заздрість..
Трясовина!
Вхопила липка зап"ястя.
Чия вина?
Всота́лась ціпка у тіло!
Нас розвело....
Все мохом запліснявіло.
Мов й не було.
...До сонця ще б раз! Рукою,
щоб обпекло.
Ах, щастя знайти б... З тобою!
Та вже втекло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661070
дата надходження 21.04.2016
дата закладки 21.04.2016
Колосяться хліба,
На Поліському полі під гаєм.
І буяють жита,
Наче долю свою виглядають.
Чує кроки земля,
Як господар виходить у поле
І жовтіють жита,
Перерослі і потом, і болем.
Пригадавсь мені плуг,
Пригадались літа молодії…
І забувся недуг,
Лише в пам’яті дні золотії.
Посівна на полях
І натомлені татові руки,
І в усмішці земля,
Лиш ворони над полем, і круки.
І сорочка пітна,
І зерно у шершавій долоні,
Жайворова струна,
І світанки тепленькі й холодні.
Коли з татом не раз,
Ми проходили всіяним полем,
Коли очі щораз,
Воскресали теплом, а не болем.
І тепер, як колись,
Хоч роки вже давно пролетіли…
Я у полі моливсь,
Щоб у ньому жита зародили…
І у поті чоло,
І натомлені руки холодні,
Як було це давно,
А неначе було це сьогодні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661016
дата надходження 21.04.2016
дата закладки 21.04.2016
«О, сину, сину, ангел мій…»
Лунало з батьківської хати,
Удвох на лавочці старій,
Співали пісню мама й тато.
Зривався голос від жалю,
Зливалась туга і турбота,
«Я сину, так тебе люблю…»
А син не їхав, бо робота.
Батьки старіли з року в рік,
Втікали сили в край далекий,
А сина наче хто нарік,
Гніздо покинув, мов лелека.
У вічний вирій, в небеса,
Забрали янголи обох,
І бризнула з очей сльоза,
І видавив болюче: «Ох!».
Покинув все, вернувсь в гніздо,
На лавці сів біля вікна…
Життя в очах, немов кіно,
Передививсь тоді сповна.
І пригадалися батьки…
Він цілував святий поріг.
Кусав від болю кулаки,
Та їх вернути вже не міг.
Дорога батьківська одна,
Її покрив густий пирій,
Тепер з душі, а не з вікна,
Лунало - «Сину, сину, мій…».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661017
дата надходження 21.04.2016
дата закладки 21.04.2016
Нас обнімали крислаті маслини
Гірко-медово-солодким теплом,
Та не сховали, бодай, половини
Диво-гріха, що чекав за селом.
Часто гукали бузкові тенета,
Що, мов дурман, у спокусу вели -
Мудро сміялись лілові букети
І павутину кохання плели.
Присмак тієї маслини терпкої,
Що заважає і досі заснуть,
Я у бузок викидаю з журою
Вже без вагань... і не першу весну...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661042
дата надходження 21.04.2016
дата закладки 21.04.2016
Буденність знімаючи з одягом,
Змиваючи з тіла наліт,
Легеньким невидимим протягом
У ніч відлітає Ліліт...
Як птаха - ніким не впокорена,
Сягає до сяйва зірок.
Вона була іншою створена!
Вона ж бо - найперша з жінок!
Удень, заховавшись за маскою,
Сіреньким живе мишеням -
З каструлею, шваброю, праскою
Офіру несе трудодням...
Та тільки-но ніч зблисне зорями,
Вона починає політ -
Вогненна, п'янка, невпокорена,
Зваблива цариця Ліліт...
***
Ліліт, в єврейському фольклорі жіночий демон ночі. Вважалося, що вона насилає еротичні сновидіння. Згідно з повір'ям, Ліліт прагне навести псування на немовля і його матір або зовсім їх вбити, особливо в перший тиждень після пологів. У раввіністічній літературі слово «Ліліт» пов'язувалося етимологічно з єврейським словом «лайла» («ніч»). Проте ймовірніше, що це гебреїзована форма імені Ліліту, духу бурі Дворіччя .
За повір'ями, саме Ліліт була першою жінкою на Землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661102
дата надходження 21.04.2016
дата закладки 21.04.2016
Дякую за натхнення.
Автор: Systematic Age
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660789
Одна краплина, перша - сирота.
Її униз зіпхнули раптом хмари,
Оті бундючні, злії яничари,
Той ятаган, що кине висота.
І лине вниз у безвісті жахіть,
Бо що чекає одиноку птаху,
Малесеньку краплиночку-комаху,
Прийдешню із засмучених століть?
Вона летить і роки, як мусон,
А з неї і моря, і океани,
І навіть темні мовчазні екрани
У заздрощах зітхають в унісон.
Вона недовго тут, життя мине...
Та раптом губи спраглі окропила,
Сльозою тихо землю напоїла, -
В твоїм зітханні подихом майне.
20.04.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660822
дата надходження 20.04.2016
дата закладки 20.04.2016
Розминулись зі мною батьки,
Вони йшли із роботи до хати,
Я ж поринув в далекі світи,
Бо ніхто не хотів проводжати.
Від порогу стежина ішла,
В невідомі, незвідані далі,
Лише пам’ять додому вела,
Відбивалися в серці печалі.
Приспів:
Коли сурма замовкла моя,
Коли ноги стомились ходити,
Не в той бік повертілась земля,
Захотілося вільним пожити.
Блудний син повернувсь до батьків,
Залишивши стежки за собою,
З сивиною на покуті сів,
Сам на сам зі своєю журбою.
Повернувсь і на покуті сів,
За столом були мама і тато,
У минуле журавлик летів,
Де було і дитинство, і свято.
Я татуся торкнувся плеча,
Пригорнулась матуся в хустині.
І світила, світила свіча,
На столі, на простій скатертині.
Приспів:
Коли сурма замовкла моя,
Коли ноги стомились ходити,
Не в той бік повертілась земля,
Захотілося вільним пожити.
Блудний син повернувсь до батьків,
Залишивши стежки за собою,
З сивиною на покуті сів,
Сам на сам зі своєю журбою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660800
дата надходження 20.04.2016
дата закладки 20.04.2016
Стомлені тата руки
В тріщинах й мозолях.
Певно не від науки,
Інший життя їх шлях.
Вони не брали шовку,
Бо шовк чіплявся рук,
Молот ковальський ловко,
В кузні виводив звук.
Та коли брав на руки
Сина, як був малим,
То відбивались звуки
В серці його святім.
Руки його ніколи
Не причиняли біль.
Він проводжав до школи,
Взимку у заметіль.
Стомлені тата руки
В тріщинах й мозолях.
Певно не від науки,
Інший життя їх шлях.
Цілую татові руки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660799
дата надходження 20.04.2016
дата закладки 20.04.2016
Моє село! Ця стежка понад краєм,
По ній щоночі я мандрую в снах!..
Мене моя черешня зустрічає
У білих квітах, наче в рушниках!
Злітають ніжні пелюстки під ноги,
Кружляють, мов метелики малі...
... А я вклоняюсь рідному порогу
З сльозами на очах, аж до землі!..
Усе довкола квітне і співає,
Сьогодні розцвіла МОЯ весна!
Бо тільки тут я серцем відчуваю,
Яке це щастя - рідна сторона!..
Так неповторно, сонячно, красиво!
Як не було ніколи і ніде!..
... Цвітуть сади!.. Душа чекає дива!
І свято вірить, що воно прийде!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660748
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 20.04.2016
ВЧОРА - уже було,
І нам його не змінити...
ЗАВТРА - ще не прийшло,
До нього треба дожити...
Мільйони років, як мить!..
А мить, на краю безодні...
Не треба ніколи спішить,
Бо наше життя - СЬОГОДНІ!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656623
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 20.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.04.2016
Квітень! Квітень!.. проліски - аж сяють!
Сині очі юної Весни!
Співом птахи Сонце зустрічають,
Ти ж для щастя двері відчини!..
Хай цей Квітень розцвіте, мов вперше!
Потривожить, і здивує знов!
Разом з ним твоє зігріють серце -
Віра, і Надія! і Любов!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656233
дата надходження 31.03.2016
дата закладки 20.04.2016
Послухай слово, слово українське.
Воно, як правда, вічне і святе.
Воно твоє від батька і від неньки -
Неоціненне слово золоте.
Послухай слово тихе, мелодійне
Звучить, як флейта, а чи як рояль.
Воно, мов сталь, міцне, тверде, надійне
Й на щастя, ніжне, а чи мо* , на жаль.
Іде луна з древлянського народу,
Слов’янську кров тривожить клич земний:
«Борітеся» же , пращури, за мову,
Любімо і шануймося у ній.
Устань, земляче, й низько поклонися
Тій мові, що страждала в таборах,
На згарищах конала, й на полицях
Винищувалась, бо «наречієм» була…
Була? Та ні! По праву не судилось!
Не можна знищить те, що вічним є.
І я, маленький паросток твій, мово,
Своїм віршем вшановую тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658974
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 20.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.04.2016
Що таке щастя непросто сказати -
Треба для цього в душі розцвітати.
Вміти життю усміхнутися щиро
Сонцю за обрій сказати: спасибі.
Щастя в родині, веселій та дужій,
Щастя у друзях, у квіточці в лузі.
В маминій усмішці, в успіхах сина,
У вмінні прощати і бути потрібним.
Щастя у дружніх обіймах за плечі,
В слові «люблю», що шепочуть під вечір.
В народженні сина чи доньки, як знати.
Щастя, що в тебе є батько і мати.
Щастя в зернятку, що в хліб проростає.
Щастя, як голоду й воєн немає.
В тім, що людина завжди має вибір -
Бути людиною, а чи створінням.
Щастя співає, радіє, сміється.
Воно не заздрить і не зазнається,
Ділиться з ближнім, людей зігріває,
В любові купається й меж їй не знає…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657698
дата надходження 06.04.2016
дата закладки 19.04.2016
Тому, кого ти хочеш бачить,
Відчиниш двері уночі.
І світ німий, і ти незряча,
І ви, думки мої, мовчіть...
Хай солов"ї в саду не плачуть,
Вітри замовкнуть і дощі,
Але, коли захочеш бачить -
Відчиниш двері уночі...
І хоч сміється місяць повний,
Бо поховав усі ключі,
Якщо побачить хочеш знову -
Відчиниш двері уночі...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660600
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 19.04.2016
Я пригадав закурену дорогу,
Як проводжала ти мене в вікні,
Сльоза чомусь змінилась на тривогу,
Смуток туманом осідав в мені.
Здалось тоді, що на життя прощаюсь,
Що хтось вкраде мою палку любов,
Та я в думках з тобою залишаюсь,
До тебе лину серцем знов і знов.
Тривога і тобі передалася,
Випробування випало для нас.
В житті неначе хмарка пронеслася,
А смуток залишився, як аванс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660570
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 19.04.2016
Вмощуй гарненько рученьки й ніжки,
Ковдру пухкеньку тягни аж до щічки
І закривай вже ясні оченята -
Казку тобі я збираюсь казати....
................................................
В темному-темнім дрімучому лісі
Жив собі Велетень. Завжди в утісі
Був він - ні смутку, ні горя не знав -
Кожен день нову забаву шукав.
То вирве (в шапку) верхівку сосни...
То здмухне вітер з стрімкої скали,
Свистом грозу відлякає... Ух, як!
Гори здвигне оцей милий дивак.
Гірко лиш зрідка ставало йому -
Люди обходили, наче чуму.
А як стрічались - їх спину лиш бачив -
Очі ховали, щоб злий не зурочив!
Якось одного прекрасного дня
Дивний звук Велет почув із даля...
Кинувсь поглянути, що за мара -
З урвища витяг руденьке дівча.
Падало вниз, бо зірвалось із стежки
І у траві погубило сережки...
Пальцями бережно Велет підняв,
сунув у руку... Невже?! - налякав...
Скрушно хитнув Богатир головою.
Руки тремтіли, схлип вирвавсь на волю.
Раптом торкнулась легенько щоки:
- Дякую! Добрий же, красеню, ти...
Знітився, боязко погляд підвів -
охнув із подиву і сторопів!
В очі йому перелились озера...
Темні, глибинні, чарівні химери,
Наче омита росою трава,
Ніжно зоріли ті космоси два.
Впав! Утонув... Захлинувся й ожив -
Велетень раптом Усесвіт відкрив!
Не упускав він із тих пір нагоди
Стати у горах комусь у пригоді.
Погляд удячності спрагло чекав...
(Силу свою Велет з нього черпав!)
..................................................
Й ти, мій маленький, будь чесний з собою
Й Радо світ поглядом стріне з тобою.
Бо нема краще за чисте те серце,
Скарбом що сяє в очах-цих-озерцях!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660638
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 19.04.2016
Припорошили вранішні сніги
Мого дитинства пройдені стежини,
Де мала крила срібно-журавлині,
Де все було можливе й до снаги.
Вплітались в коси сонечка кульбаб,
Веснянками цвіли на білих щічках.
Всесвітнім Морем уявлялась річка,
А Велетнем - старезний сивий граб.
І вірилось у Казку і Добро,
І мчали вдаль велосипеди - коні,
І падало в обвітрені долоні
Омріяне Жар-птицеве перо...
Спускалися зірки на моріжки,
Спадали роки росами в отави...
І першим снігом прихилило трави
На всі мої вже пройдені стежки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660592
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 19.04.2016
В різноманітті зір, сузір'їв і квазарів,
В туманностях, далеких від Землі,
По нотах нестихаючих пульсарів
Звучала музика в космічній млі…
Вона злітала із подвійних на нейтронні
То голосніше, то стихала вмить.
А я тепер в космічному полоні,
Мені та музика повсюди вже звучить.
Не переб'є її звучання ані шум моторів,
Ані відлуння злих буденних днів.
Лунає музика в міжзоряних просторах,
Поміж розпечених пульсуючих вогнів.
Я слухаю, дивуючись щоразу,
Яка ж краса, як гарно то звучить!…
Скінчилась ніч… Не вистачило часу…
Чому ж той день повільно так летить?…
[i]На фото: супернова 1987А[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651254
дата надходження 13.03.2016
дата закладки 18.04.2016
Дайте мені пісню солов’я,
Лиш доволі скрипки і цимбалів,
Бо сльозою погляд промовля,
Серце чомусь мерзне від печалі.
Звук цимбалів викликає біль,
Скрипка серце рве на половину.
Тільки соловейко звідусіль,
Заспокоїть душу на хвилину.
Приспів:
Дайте мені пісню солов’я,
Щоб заколихала на вервечках.
Щоб вернулась ластівка моя,
Щоб почути щебет із гніздечка.
Хай скоріше сонце йде до сну,
Щоб на двох нам бракувало ночі,
Я люблю тебе - тебе одну
І дивлюсь в коханні зорі-очі.
Я і ти, а ще наш соловей,
Пісню заспіваєм про кохання.
Вже сльоза не бігтиме з очей,
Цілу ніч до самого світання.
Приспів:
Дайте мені пісню солов’я,
Щоб заколихала на вервечках.
Щоб вернулась ластівка моя,
Щоб почути щебет із гніздечка.
Покладу на музику слова,
Соловейко пісню заспіває,
В діамантах зоряна роса,
До зірок під ранок заморгає.
Нам не треба скрипки і цимбал,
Лиш би соловейка чути трелі,
Хай щоночі Місяць править бал,
Бо ранок накладає акварелі.
Приспів:
Дайте мені пісню солов’я,
Щоб заколихала на вервечках.
Щоб вернулась ластівка моя,
Щоб почути щебет із гніздечка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660372
дата надходження 18.04.2016
дата закладки 18.04.2016
Черешня відцвітає у садку,
Дощі збивають квіти серед ночі.
Цвіла ти завжди в пору цю п’янку,
Як перламутром засвітились роси.
В очах твоїх виблискує зоря
І ти рахуєш зорі ці роками,
Моя матусенько, голубонько моя,
Як син, тебе люблю я до безтями.
Не раз в житті ти скривджена була,
Хоча умієш кривди всім прощати,
Ти є й була завжди у нас свята,
Моя єдина, Україно – мати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660371
дата надходження 18.04.2016
дата закладки 18.04.2016
Не сперечайся, так повинно бути,
На те вони лишень твої хрести.
В хвилини жалю, болю і розпуки -
Будеш один-однісінький нести.
Прийде момент, - ніхто не зрозуміє.
Такий момент настане й не один.
Увесь твій всесвіт гірко посіріє,
Не залишивши променю щілин.
А ти ж не зможеш краще пояснити,
Коли болить, - лякаються слова.
Душа-душа... То тихе поле битви,
Найбільша таємниця вікова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660313
дата надходження 18.04.2016
дата закладки 18.04.2016
Хлюпаю римами, як водоспад -
Навсібіч бризки! ..Не завжди у лад.
Вітром розвіє ті краплі легкі,
Сонечко злизує роси дзвінкі.
Все ж десь далеко, між скель, унизу
Мілко озерце зелену красу
Лісу величного та й відіб"є....
Пий мене, літо! ..Таку вже, як є.
Спекою висуши фрази п"янкі,
Грозами свіжими зльоти прудкі
рухом заземли зненацька дощу -
перцем болгарським нехай проросту!
Чи кропивою, чи кактусом... Хай!
Вітре, зернинки ти лиш не чіпай.
Виросте щось неодмінно з цих рим....
Дай тільки, дай зітру осені грим!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660269
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 18.04.2016
Впали миті весни абрикосовим цвітом у трави,
Замели всі сліди у знайомім до болю саду.
Грає скрипка душі ніжне соло в високих октавах,
Коли ранком весняним бентежно-замріяно йду.
Наче знов народилась в умитому зливами світі,
Наче й справді забула, як серце холоне в снігах,
Наче й дихать боюсь, щоб того не сполохати цвіту,
Що хмарками летить… й опадає в квітучих садах.
Скільки літ пролетіло, нагадала метелиця стихла
Світлом теплого дива посеред промайнулих чудес…
А здається, що я надивитися ще і не встигла
На зворушливо свіжу красу під блакиттю високих небес…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660297
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 18.04.2016
Хлюпаю римами, як водоспад -
Навсібіч бризки! ..Не завжди у лад.
Вітром розвіє ті краплі легкі,
Сонечко злизує роси дзвінкі.
Все ж десь далеко, між скель, унизу
Мілко озерце зелену красу
Лісу величного та й відіб"є....
Пий мене, літо! ..Таку вже, як є.
Спекою висуши фрази п"янкі,
Грозами свіжими зльоти прудкі
рухом заземли зненацька дощу -
перцем болгарським нехай проросту!
Чи кропивою, чи кактусом... Хай!
Вітре, зернинки ти лиш не чіпай.
Виросте щось неодмінно з цих рим....
Дай тільки, дай зітру осені грим!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660269
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 18.04.2016
Ти знаєш, як зірки летять униз?
***
Ми лежимо і дивимось на небо,
Цвітуть дерева, чути ніжний свист,
І як клубочки, тулимось до себе...
Земля накрита травами рівнин,
На височині прилягли поспати.
Забули ми про давній часоплин,
Зате ми вдома, ми у теплій хатці...
Дивись угору - зір є тисячі,
Мільйони і мільярди - всі на стелі.
Але чому ідуть такі дощі?
А раптом в нашу стукають оселю?
Ми лежимо, і зірка теж лежить -
Кому ж бажання треба загадати?
Землі, напевно. Її діти - ми,
А зірка - то Землі далека мати...
Щасливий слід Молочного потоку,
Де наші зорі на землі сплелись,
Бо небо - дзеркало та чуйне око...
***
Ти знаєш, як зірки летять униз...
17.04.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660150
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 18.04.2016
Жив-був собі колись Котигорошко
(знайшовся під гороховим листком).
Він сіяв хліб і був музика трошки,
А взагалі, добряк був добряком.
Мав руки золоті від батька, кажуть,
До нього йшло чи не усе село:
Кому до воза колесо приладить,
Кому шибки уставить у вікно.
Доріс давно до стелі він у хаті,
І вуса мав, як личить козаку,
На осінь (сподівалась дуже мати)
Привів дружину б, гарну та метку.
Але, як те буває в казці часто,
Прийшло нещастя із-за Синіх гір:
Горинич Змій людей по селах красти
Наважився, тим зруйнувавши мир.
Узяв тоді коня Котигорошко,
Вклонився на чотири сторони,
Присів, як і годиться, на дорожку,
Й поїхав рідну землю боронить.
Життя вода тече, неначе річка.
В селі минули осінь і зима.
Уже в намисто вбралися порічки,
Ну, а Котигорошка все нема.
Зітхає батько. Б'є поклони мати.
Не шиє наречена рушники:
Він, може, десь уже давно в палатах
В царівни просить серця та руки?
Невже то правда? Полетімо птахом
Дізнатися, що з нашим козаком.
Він у степу із Вернидубом-братом
Чатує за Калиновим мостом.
Там день і ніч кишить зміїне військо.
В очах чорніє часом від боїв.
А Змій не йде, бо дуже вже боїться
(шаблюки гострі в наших козаків).
Та ось полки ворожі поріділи,
Сьогодні має прилетіти сам
(Вернигора та Крутивус ходили
У розвідку, коли лягла роса).
В Смородині-ріці вода червона
(готуйтеся до бою, козаки).
Закаркала провісниця-ворона,
Аж затремтіли на кущах гілки.
І тільки Змій ступив на міст ногою,
Його скрутили разом молодці,
Скропили молодильною водою –
І Змій жовтком зробився у яйці.
Його, до каменюки прив'язавши,
Шубовсть у воду – й колами сліди.
А друзі, один з одним попрощавшись,
Додому перемогу понесли.
Було і сліз, і радощів чимало.
Котигорошко старостів заслав.
А восени й весілля відгуляли
(був Крутивус боярином на славу,
А Вернидуб у Скайпі привітав).
Синів Котигорошко гарних має
(вони у батька – руки золоті).
А зло як схоче погуляти краєм,
Нехай місток Калиновий згадає
І те яйце, яке лежить на дні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660223
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016
Картини пастельні…
Невиразні… як знайти
стежки призабуті до серця чорничного літа?
(…скажи лиш, мольфаре, чи вмієш ридати ти?
Чи плаче лише
смерекова твоя трембіта?...)
Відлий мені трунку
незнаних твоїх пустель.
І випусти коней на волю вогненної масті...
А чашу – розбий об вершини карпатських скель
на сонячні друзки…
хай нам буде щастя… щастя!..
Розколоте небо…
Розірване… ти ж – цвіти
у ніч нашу першу… а також в останню, сьому…
Як тиша настане, чи вийдеш назустріч ти?
(… скажи мені лиш, мольфаре…
…………… тай все… по всьому…)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660047
дата надходження 16.04.2016
дата закладки 17.04.2016
Вчорашній дощ залишив на згадку затерті сліди
Розмішавши в долонях палітру асфальтно-піщану
Цілий світ розчинив мимоволі в краплині води
Роз'ятривши у серці моєму від спогадів рану...
Всі думки, що учора здавалися(справді!...) -"нічим"
Вже сьогодні мені повернули терпку ностальгію
Ти не думай!До того я зовсім не марила цим
Але й бути байдужою...просто, як ти! - не умію...
У розлуки так як і в печалі - обличчя одне...
Воно сповнене смутком(самотність для нього у звичку)
Я крізь сльози завжди говорила собі:"Все мине!..."
Тільки, що там слова? - коли з серця не вийняти шпички
Не втекти в небуття, коли вихід один то обман
(Розтікається біллю, застигне у жилах смолою...)
Жоден час не спроможний зцілити всіх зболених ран
Бо та більшість із них, вони просто зовуться - "тобою!"
............................................ ...
Прибиває пилюку асфальтну, розсіяний дощ
Як приблуда в мені, оббиває знайомі пороги
А мені залишається бути, одній - серед площ
Де вчорашній мій ти, переплутав до мене дороги...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660162
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016
Вчорашній дощ залишив на згадку затерті сліди
Розмішавши в долонях палітру асфальтно-піщану
Цілий світ розчинив мимоволі в краплині води
Роз'ятривши у серці моєму від спогадів рану...
Всі думки, що учора здавалися(справді!...) -"нічим"
Вже сьогодні мені повернули терпку ностальгію
Ти не думай!До того я зовсім не марила цим
Але й бути байдужою...просто, як ти! - не умію...
У розлуки так як і в печалі - обличчя одне...
Воно сповнене смутком(самотність для нього у звичку)
Я крізь сльози завжди говорила собі:"Все мине!..."
Тільки, що там слова? - коли з серця не вийняти шпички
Не втекти в небуття, коли вихід один то обман
(Розтікається біллю, застигне у жилах смолою...)
Жоден час не спроможний зцілити всіх зболених ран
Бо та більшість із них, вони просто зовуться - "тобою!"
............................................ ...
Прибиває пилюку асфальтну, розсіяний дощ
Як приблуда в мені, оббиває знайомі пороги
А мені залишається бути, одній - серед площ
Де вчорашній мій ти, переплутав до мене дороги...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660162
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016
У звуках вечора, що загубився в часі,
Впізнаю голос твій крізь тишу сподівань…
З полону пам’яті й омріяних бажань
Зринає слово в незабутній фразі.
Шукаючи тональність, наче подих,
Степліє серце в наспівах вітрів,
Озветься радістю, бо в безмірі світів
Лише любов і свято є, і подив.
Згасають в шепоті заграви плутанин,
Нерозумінь, і сумнівів, й втрачання…
Почую розкіш в цім однім звучанні,
Як вічність, зіткану з заслуханих хвилин.
На мить освітить закутки душі
Той відгук, що в мелодіях розради.
В туманах гаснуть тихі зорепади
Там, де стрічались в неба на межі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658000
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 16.04.2016
А за вікном періщить дощ,
Гілки бубняві напуває.
Із глибини весняних прощ,
У душу смутком заглядає.
Ще вчора, наче молоді,
Мої роки парубкували.
Сьогодні впали в бороді,
У Бога срібла нагуляли.
То я спіткнувся, підіймусь…
Здійму «чорняву» шевевелюру.
У юнь солодку повернусь…
Відкину геть муру похмуру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659861
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 16.04.2016
А що там всередині є, окрім болю?
Ворушиться щось, донедавна прозоре.
То стогне, то скімлить і хоче на волю,
Бурхливе, як хвилі, можливо то - море?
А он де, таке невимовно прекрасне,
Пригорне, укриє, на крилах підніме?
Небачене зроду тому і невчасне,
Сльозу витиратиме, потім обніме.
А що там, як відтиск брудне, хоч і схоже
На те кошеня світле і пустотливе.
Близням народилось, чи родичі може? -
Втопилось у підлості, нице й зрадливе.
А що там за чвари, хто ким наостанку,
Звойований буде, любові нап"ється?
Забуте згубилось і любощам планку
Усе піднімає, а серце не б"ється.
А он де вона, беззмістовно-порожня?
Кохання хотіла та встигла роздати.
Душа - це тобі не корчма придорожня
І вірність - безцінні невидимі шати.
15.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659814
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 16.04.2016
Знов по колу буття - знов зустрілися Авель і Каїн,
А це значить - попереду Ноїв Ковчег і потоп.
Та не буде Розп'яття, бо двічі його не буває.
І життя - не чернетка із безліччю справлень і спроб.
Відбудуються знову зруйновані мури і храми,
Над невірством волхвів пролуна єрихонська труба.
Десь у Всесвіті плаче наш Янгол, напевно, над нами -
Зорепадами в землю його опадає мольба...
Завтра буде світанок... Та ми не повернемось завтра -
Нам дано час до півночі... Й знову за вітром злетить
На чужих помилках розікладена заново ватра...
Знов по колу буття, де з нас кожен - розвітрена мить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659849
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 15.04.2016
Вишиванку одягла,
Внучка Соня вранці.
Й полетіла, як бджола,
Личко у рум’янці.
Закрутилася в танок,
Сяйвом мерехтіла.
Через кладочку в гайок,
Веснянок будила.
Пісня навстіж голосна,
По стежині бігла.
То проснулася весна,
У гаю розцвіла.
І метелики й джмелі,
Радо зустрічали.
З днем народження її,
Всі довкруж вітали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659655
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 15.04.2016
Повертаємось в рідне село,
Довгих років - немов не було!..
Наша юність над нами витає!..
Наче білої чайки крило,
Сивина, що лягла на чоло,
Очі сині лише прикрашає!..
Не забудуться наші труди...
Що ж, багаті були ми завжди!-
Діти внуки, велика родина!..
Наші весни давно відцвіли...
Все зробили сповна, що могли,
Бо не вміємо наполовину!..
Білим цвітом пливуть по воді
Дні весняні - такі молоді!
Травень диво щораз нам являє!..
Ми щасливі тепер, як тоді,
Присягнемося, мов на суді -
Бог любові нас благословляє!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659505
дата надходження 14.04.2016
дата закладки 15.04.2016
Приспів:
Сіяють зорі, сміються хмари,
Забилось серце відчувши чари.
Із гаю лине спів солов’я,
Для тебе серце, любов моя.
Вишні морелі, неначе казка,
Стан смерековий і ніжна ласка.
Знов мене кличуть посеред ночі.
Вишневі губи і карі очі.
Приспів:
Сіяють зорі, сміються хмари,
Забилось серце відчувши чари.
Із гаю лине спів солов’я,
Для тебе серце, любов моя.
Сміються зорі в твоїм волоссі,
Птахи у хорі різноголосі.
Сховала нічка нас під вербою,
Як мені добре удвох з тобою.
Приспів:
Сіяють зорі, сміються хмари,
Забилось серце відчувши чари.
Із гаю лине спів солов’я,
Для тебе серце, любов моя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659645
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 15.04.2016
Я ще повернуся, чекай.
Отам, за знайомим рогом,
В кав"ярні сумний саксофон
Сплакнувши, виспівує блюз.
Від мене страждань не ховай,
Прошу, іди собі з Богом,
Отой наш нестриманий сон
З обійстя неприспаних Муз.
Я ще повернуся, люби
Оте забуття прадавнє.
Цигарок без ліку, потім
Цілісінький день не пали.
Вином не залити журби,
Не вперше і не востаннє...
Бурштин, що у позолоті,
Смертельна спокуса смоли.
14.04
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659585
дата надходження 14.04.2016
дата закладки 15.04.2016
[b][i][color="#8400ff"]Легенький вітерець весняним пахне цвітом,
На зустріч йому йду в віночку із думок.
Фіалкою цвіте весна , крокує світом,
А в мене у душі зимовий холодок...
Лелеки парами , блакить чарує око,
Вже впізнають свою оселю ластівки.
Вузенька стежичка веде у світ широкий,
Де в душу дивляться засмучені думки.
Чому заплакані , з холодними очима?...
А квітень сипле в ноги ніжно-білий цвіт
Неначе заметіль , але не в тім причина...
Тепло...Весна...Чому такий холодний світ?[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659648
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 15.04.2016
У мене крило лиш одне
І в тебе, - так кажуть скрижалі.
Одне, хоч кричи, не проймає,
Повік не злетіти до хмар.
Як доля вітрами змахне,
І сіллю розсипле печалі -
Іще одна зірка засяє
В сузір"ї далеких Стожар.
Там нас повінчали боги -
Зіткнули і кинули в простір,
От пам"ять і повниться болем,
Шукаємо друге крило.
Віддавши завчасно, борги -
З барвінку віночки і в гості,
Обнявшись, покинемо поле
Злетівши, бо так вже було...
14.04.2016.
Кожний з нас ангел, але лишень з одним крилом.І ми можемо літати,тільки обійнявшись один з одним.
Лучано де Кресченцо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659464
дата надходження 14.04.2016
дата закладки 14.04.2016
Голуби воркують
Із самого рання,
У гілках каштану,
Сховане гніздо.
Це не є розмова,
Пісня це кохання
Цій голубці певно
Все життя везло.
Він збирає пір’я
І несе додому,
Їсти у гніздечко
Носить їй зрання.
Їм у парі жити,
Важко ж бо самому,
В їхнім воркотінні
Доля промовля.
Вже багато років
Голуби у парі,
Скоро їх малята
Стануть на крило.
А листки каштану,
Пишні, величаві,
Сторожують завжди
Голубів гніздо.
Хай гніздечко буде
Для них рідним домом,
А сини і доньки
Мають власний дім.
Щоби недалечко
Під вікном знайомим,
Воркували діти
У гнізді своїм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659462
дата надходження 14.04.2016
дата закладки 14.04.2016
СПОГАДИ з усмішкою...
Лишають спогади мене,
Дитячі сни дорослі стали,
Та час удаль вітри жене,
Які від дійсності відстали.
Я не літаю більше в снах,
Кохання зрідка мені сниться,
Хоч не скажу, що я монах,
Мене ще вабить молодиця.
Тремтить від погляду душа,
Як йде красуня довгонога,
За нею погляд вируша,
Чомусь німіють тільки ноги.
Хоч сила є і є бажання,
Та сивина гальмує наче,
Старий! Не лізь в таке кохання,
Його тепер зовуть інакше…
Глянь на дружину і на внуків
І безволосся вкрий картузом,
Шукай побільш грошових знаків,
Тоді не будеш всім обуза.
А коли кінчиться копійка
І молода попросить з хати,
Дійде тоді – життя злодійка,
Пора додому повертати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659461
дата надходження 14.04.2016
дата закладки 14.04.2016
І завтра прийде, як сьогодні і вчора.
Робота лаштунками душу сховає,
Ніхто не помітить; Содом і Гоморра
Давно розвалились, вже й згадки немає.
Давно розвалились, лишилась покора
Та щирі молитви, щоб зглянувся, може...
А серце розмахує молотом Тора
І кров стугонить так бурхливо - негоже.
І кров стугонить, бо жива ніби й досі,
Хоч іноді хочеться з мосту та в річку.
І лотосом сяяти у безголоссі -
Німого страждання ввімкнуть кінострічку,
Німого страждання... роками безсило
Відлуння котилось, знайшло,та запізно.
Торкнулось, завмерло і заголосило,
Упало в провалля укотре, нарізно.
13.04
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659354
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 14.04.2016
Два чорні лебеді летіли
У небі яснім - я і ти,
Хтось нам услід: «Чому не білі?
Забракло, певно, чистоти?»
Змією вились пересуди,
Отрута бризкала у кров,
Здавалось більше вже не буде
Селитися в серцях любов,
Покине світ цей від зневіри,
Неначе пір’я з наших крил,
Їх легко скинем, як порфіру,
Бо навіть в сонця бракне сил.
Слова летіли, наче кулі,
Щит прошивали душ і тіл,
Останнє «ку» кляли зозулі,
Як ми попали під обстріл.
Мене закрив ти від нападок,
На себе викликав вогонь,
Не долетіли ми до саду,
Де курінь нас чекав либонь.
Не скуштувати яблук з раю,
Сумісних гнізд не звити більш.
Та ми торкнулись небокраю -
Коханням білих всіх чистіш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659381
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 13.04.2016
Загострена ніжність... Весна...
У цю хуртовину зі цвіту
У спогадах щемно зрина
Твоя коханкова сюї́та...
Мелодію лагідних слів,
Що пестила душу так ніжно,
На жаль, зберегти не зумів,
Зустріли весну вже порі́зно...
Загострена ніжність... Пройде...
Лиш спомином впадуть пелюстки...
І спокій душа віднайде
Посеред холодної́ пустки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659348
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 13.04.2016
(Мотивацією до цього вірша став вірш
Олега Коверка "Пісня про жінку".)
(даю посилання на сторінку в своєму щоденнику,бо цього автора немає в нашому клубі
http://www.poetryclub.com.ua/dread.php?id=31476
[b]Любов,любов...-то є життя,
Красиве,різнобарвне, чисте
Життя,життя...-то течія
швидка,цікава і сріблиста
Слова,слова- то центр буття
і апріорі - то ЖИТТЯ!!!
Слова,слова ...,думки,думки
усі даються нам взнаки.
Любов,любов-то наша ціль!
Слова,слова...всі на важіль![/b]
І ,звичайно,згадалися Слова:
"На початку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово (Ів. 1:1). Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього (Ів. 1:3).
(Славетні перші рядки Євангелії від Іоанна відсилають нас до самого Початку, до того джерела, звідкіля випливає ріка часу. Далі — тільки небуття, а позаду — повна драматизму історія десятків і сотень поколінь людей.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659237
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 13.04.2016
Посміхнулося сонце яскраво -
Розлетілися хмари сумні:
Це весна розгулялась на славу,
Підморгнула й не тільки мені...
Заливається сміхом веселим
І лоскоче пташок під крильми.
І, немовби, в містах і у селах
Не було ні снігів, ні зими...
Розмальовує килим салатом,
Заливає у небо блакить,
Первоцвіт розсипає строкато
Що в очах кольорово горить...
Все росте, аж тріщить, щохвилинно,
Голочки розпустились в листки
Розкриваються квіти невинно
І впускають комах залюбки...
Зеленіють меліса і м"ята
І любисток підріс досхочу,
Розповзається пижмо крислато -
Все блаженно чекає дощу...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659327
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 13.04.2016
Присядь на хвильку. Подивись на небо,
Заплющуй очі і дивись ще раз...
Щось уявляєш? Не кажи про себе,
А лиш дивись... Не треба зайвих фраз...
От думаю, немов мала дитина:
Цукрова вата в хмарах досі є?
І тут - ба-бах! А я ковтаю слину
І кажу: "Вати з цукром ти будеш?"
І знову думка... Як є білі хмари,
То з них тумани падають униз?
І тут - ба-бах! Мелодія гітари
Бринить. Десь. Там. Навколо озирнись...
А коли чорні хмари опадають,
Вони насправді терті і смішні?
А блискавка - то лоскоти. Звикаю...
І плач від сміху в вигляді дощів...
Усі ми із води повиринали,
І зорі проглядали у пітьмі.
Коли над нами вибухають хмари,
Бажання знов загадуємо ми...
13.04.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659266
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 13.04.2016
Роки мої, чом ви такі жорстокі?..
Мене порвали при житті навпіл,
Хоч, молодість і старість - різнобокі,
Я і тепер працюю, наче віл.
О, молодість - красуне пишногруда!
З тобою був тоді я у раю,
Було часами задивлялись люди,
Як я живу, як молодість люблю.
Стоптав в житті я не одну стежину,
Та повернувсь до отчого гнізда,
Придбав собі на старість кожушину,
Та вже не той – пролинули літа.
А стерво старість – це ще та профура,
Забрала юнь і соки до кінця,
Змінила все: обличчя і статуру,
Зробила старця з милого юнця.
Та я живу, навіть у цьому віці,
Пригадуються юності роки…
Скільки стече води у рідній річці,
Тобі я, старість, не подам руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659204
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 13.04.2016
Безжальний весняний сніг
Підкрався вночі, як злодій,
І в дивному хороводі
Лягає мені до ніг,
І в пролісків синій сон
Вдирається невблаганно...
І сиплеться сіль на рани
Вітриськові в унісон...
Пташиний лунає спів
В сніжинковій витинанці.
Цей Березень в лихоманці -
Напевно він захворів...
Цей Березень... Як він міг
Пустити собі у душу
Нахабність Зими байдужу
І цей знавіснілий сніг?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659310
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 13.04.2016
Будила гнів. Вогнем бажань збивала пиху,
його нестерпну рівновагу - на друзки
ти розбивала одним вигином так лихо!
Дражнила... Мстила за притаєні гріхи.
Немов хлистом, услід їй кидав слів ти жмуток.
Емоцій блискавки викрешував в очах.
Від фраз їдких щось запліталось туго в клубок...
Ви проживали дні, як битву - на ножах.
Але вночі... Вночі без слів пекельним танцем
тілами знову витавровували злість
цілунком-дотиком гаряче-владним.... Бранці
жаги вслухались, як зсередини світ їсть
ця пристрасть-мука! Ця примхлива і безжальна
Стихія владна. Літавиця! .............
..........................................Дивний штрих:
Дала єдину душу їм на двох фатально
і серця два... Із різних Космосів чужих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659084
дата надходження 12.04.2016
дата закладки 12.04.2016
Ти просто будь! Благаю: просто будь -
Нехай чужий... коханий... і щасливий!
Байдуже, що у серці каламуть,
А душу без кінця полощуть зливи...
Ти будь собі! Хай знаю, що ти є -
Десь там, далеко, в безвісті орлиній...
Що Божий день для тебе настає
І соловей щебече на калині!..
О, будь! І хай спалив усе! Нехай
Розвіяв часоплин мій образ юний!..
Лиш сокровенне... те... не занехай
І не порви найтонші долеструни!
Ти просто будь! І більше не зникай!
Хай оминуть тебе ці кляті війни -
І в серці запанує тихий рай!..
А рани зцілять молитви́-обійми!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659188
дата надходження 12.04.2016
дата закладки 12.04.2016
Якби ж то дива хоч шматок.
Тільки, щоб зразу й з головою!
Бо я готовий ще до бою,
Допоки жовкне мій листок.
Коли б це молодість вернуть,
Щоб міг розправити я крила,
Щоб відновилась моя сила, –
По-іншому пройшов би путь!
О, як шкода, що всі дива
Мене обходять за межею!
Ношу надію за душею,
Та див нема – одні слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659032
дата надходження 12.04.2016
дата закладки 12.04.2016
Ще не пахнуть землею роки,
А серпневим дитинством малечі,
Як горнули мене до щоки
І садили малого на плечі.
Ще не пахнуть землею роки,
Пахнуть хлібом і татовим потом
Де зелені, весняні грядки,
Де ще мальви-красуні під плотом.
Ще не пахнуть землею роки,
Пахнуть верби і ті перелази,
І дзюрчання отої ріки,
Що хватає в обійми одразу.
Ще не пахнуть землею роки,
В цих роках ще розправлені крила,
Я онуків горну до щоки,
Бо від них добавляється сила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659029
дата надходження 12.04.2016
дата закладки 12.04.2016
Цвіли біло-білим вишні,
Було синьо-синім небо.
І ти ще не був колишнім -
Я бігла до тебе, треба ж...
І мліла в міцних обіймах
Червоно-рожевим цвітом,
Кохання вмостилось біля,
А ми сподівались: літом
Оті темно-карі шпанки,
Які обцілує вітер,
Забризкають на світанку
Нас щастям з усього світу...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658855
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 12.04.2016
Кохай мене тоді, коли слабка,
Коли в боргу у Бога і у долі,
Коли в біді, не вирватись з неволі,
Кохай мене, як повінню стіка
Душа моя і на порозі ніч.
Надій і мрій залишилося мало.
Кохай мене, хоч позовом дістало
Оте незриме, що не варте свіч.
Оте, що занавісить світлу мить,
Наливши трунку на пекучі рани.
Мигтять у чорно-білому екрани -
Яскраве наказало довго жить.
Кохай мене у квітах і в росі,
Кохай у сивині і у розлуках.
У пестощах згуби, втоплюся в муках -
Забула щоб, хто ми і де усі.
Кохай мене тоді, коли літа
Лякатимуть і кликатимуть Бога;
Коли до неба стелеться дорога,
У очі глянь, без тебе - самота.
11.04.2106
Кохай мене тоді, коли я найменше цього варта, саме в цю мить - це те, що мені необхідно найбільше.
Шведське прислів"я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658807
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 12.04.2016
Ліс ще не проснувся, квітне черемшина,
Плинуть в синім небі білі паруса.
Між дубів дрімучих квітне знов калина,
Де ліси Полісся горнуть небеса.
Між дубів дрімучих квітне знов калина,
Де ліси Полісся горнуть небеса.
Зеленіють сосни, вільха при сережках,
Сіють льон у полі, де туман цвіте.
І біжить із лісу в чисте поле стежка,
Де на небокраї сонце золоте.
І біжить із лісу в чисте поле стежка,
Де на небокраї сонце золоте.
Йдуть дощі травневі і веселки в нивах,
Сяє в ранніх росах молода трава.
В’ється, наче змійка стежечка мрійлива,
Що тебе до мене, доле, привела.
В’ється, наче змійка стежечка мрійлива,
Що тебе до мене, доле, привела.
Ліс ще не проснувся, квітне черемшина,
Плинуть в синім небі білі паруса.
Я дивлюсь на стежку, чи майне хустина,
Чи подарять радість сині небеса.
Я дивлюсь на стежку, чи майне хустина,
Чи подарять радість сині небеса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658765
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 12.04.2016
1
Весною пахли ніжно губи…
У ноги падала роса.
Тебе до серця приголубив…
На землю впали... небеса.
Приспів:
О, незвіданні сили небесні…
Запалили навіщо цей щем?
Білі Ангели Ви безтілесні…
Спрагу юну зросили дощем.
2
Коханням марив поцілунок…
Дурман розлився у грудях.
У вени лив солодкий трунок…
Злітав у небо наче птах.
Приспів:
О, незвіданні сили небесні…
Запалили навіщо цей щем?
Білі Ангели Ви безтілесні…
Спрагу юну зросили дощем.
3
Пощо розмови нам і люди…
Тремтіла звабливо рука.
Гаряча падала у груди…
Як сповідь святості й гріха.
Неначе все переплелося…
Завмерли джмелики в гаю.
Чи ми в раю чи нам здалося…
Чи в небесах десь на краю?
4
Затихла святість і гріховність…
Понесла нас кудись в світи.
Несли здаровану жертовність…
Де ми були лиш… - Я і Ти!
Приспів:
Білі Ангели Ви безтілесні…
Спрагу юну зросили дощем.
О, незвіданні сили небесні…
Запалили навіщо цей щем?
Білі Ангели Ви безтілесні…) 2 рази
Спрагу юну зросили дощем. ) 2 рази
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658738
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 12.04.2016
Простирадлом шовковим і чорним спускалася ніч
Наче кішка тихенько на лапках входила у місто
Зачепила верхівки дерев - доторкаючись пліч
Зовсім сонного світу... - робила це так урочисто!
Заблистить водоспад недосяжно-незайманих зір
Проливаючи сяйво з вікон, відіб'ється на стелі
І без стуку і шуму (крізь скло) Безсоромний Шекспір
Свої погляди срібні залишить у нас на постелі.
Ми від нього тихенько і швидко заб'ємось в куток
Утонувши в мовчанні - очима торкаючись неба
Якби знав круглолиций, що нас розділяє лиш крок
То б не думав тоді - тільки б діяв і мав те що треба!
По долонях твоїх мої пальчики зводять мости
Теплим вітром цілунки грайливо гуляють по шиї
Ми у ніжних обіймах відкриємо дальні світи
Ті що вчора іще для нас звалися просто - "нічиї"
Тиха ніч за вікном з блиском зір-ліхтарів в унісон
Мерехтить, мов дрібні діаманти в руках ювеліра
Ми обоє настирливо й вперто долаємо сон
І так само уперто минаємо очі Шекспіра!
Заховай погляд - стій!(не шукай!) свою п'єсу нову
Не про нас ти напишеш!Забудь! Я і він - ніпричому!
Тільки Місяць не хоче сприймати розмову мою
І продовжує мовчки чекати у небі нічному...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658928
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 11.04.2016
Візьми мене до рук своїх -
Не відпускай!..
Допоки вітер, поки сніг
Мете за край,
Допоки вишні сплять в саду
І сонце снять,
Не відпускай, бо я впаду
У жар багать...
Тримай мене за крила снів,
За сяйво рим,
За сіру тугу журавлів,
За сльози ринв.
Тримай міцніше - не пусти
Моїх долонь,
Бо лиже язиком мости
Страху вогонь...
Ти знаєш, не боюсь падінь -
Боюся втрат...
Дзвенить тривожно височінь,
Немов набат,
Бо Звір Страшний на волі знов,
Що душі п'є...
І ставить на зеро любов
Старий Круп'є...
Тримай мене - не відпусти
В буремний час -
Хисткі руйнуються світи
Довкола нас.
Холоне сонце у бруньках -
Мете зима.
І тільки ниточка тонка
Мене трима...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658794
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 11.04.2016
Лебеді білі вже прилетіли,
Під очеретом стомлені сіли.
Чистили пір’я, розправили крила,
Лебедям тиша щось говорила. | (2)
Промені перші впали на воду,
І задивились на лебедів вроду.
Легко побігли хвилі ранкові,
Сонце побачило танець любові. | (2)
Штрауса вальс виринав десь із тиші
І не було між птахів щасливіших.
Втома пропала, сонце світило,
Рідна водиця добавила сили. | (2)
Лебеді білі на плесо злетіли,
Під очеретом стомлені сіли.
Чистили пір’я, розправили крила,
Тиша у вальсі щасливих кружила… | (2)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658447
дата надходження 09.04.2016
дата закладки 10.04.2016
Я до тебе.., а ні вітром, ні дощем
Не вірвуся, щоб лишити в серці щем.
Весняним теплом до тебе пригорнусь,
А в ночі за тебе Богу помолюсь.
Чи не бачиш, (зупинись, благаю, мить),
Що душа моя, як ластівка летить ?
Я до тебе - крізь холодні, сірі дні...
А чекаєш ти мене.., чи може ні ?
Якщо скажеш, що я птаха, та не та,
Що душа твоя до мене вже пуста,
Я від крил тих ластівкових відрікусь,
А в ночі за тебе Богу помолюсь...
Я до тебе.., а ні вітром, ні дощем...
(фото з інету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654394
дата надходження 25.03.2016
дата закладки 10.04.2016
Як все складно!.. О, Боже мій милий!
Серце хоче в загублений Рай,
У якому ми вірно любили
І щасливі були - через край!
Та... комусь наше щастя, мов кара,
Ненасититься заздрість людська...
... Ми з тобою були - гарна пара,
Але випала доля гірка...
Розвело, понесло, закрутило,
Наче вир, невблаганне життя!..
Де і з ким ти сьогодні, мій милий?
Бо не згасли мої почуття!..
Я образи не тебе не маю,
Ти також в серці зла не тримай!
Хочу я, щоб ти знав - я чекаю!
Повертайся в омріяний Рай!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658440
дата надходження 09.04.2016
дата закладки 10.04.2016
Стукає дощ по блясі. Вечірній спалах.
Спить задоволене місто, чекаючи ночі...
Може зварити чаю? Цього буде мало?
А темрява хилить у ліжко замучені очі...
Світяться де-не-де лампи. Чисті звуки
Для нас творять разом із громом поліфонію...
А ми сидимо під ковдрами, грієм руки,
І зима минула, а дощ - це наша довга мрія...
Включили вуха, фарбуючи кімнату
У кольори хвойного лісу з далеких глибин...
Згадалися сни і маленькі, м'які ведмежата,
Сни, спалені залізобетоном із чотирьох стін...
Сміялись ми, плакали, падали в інше,
Наш чай грів тіла і ковдри терпкого кохання...
Колискову грав дощ, зводячи наші вічі,
Як в часи Темних Веж - лиш очі лицаря і дами...
***
Так минала ніч, а нестихаючий дощ
Все ще рубав бруд волинкою гордого плачу...
Мокнули щасливі дерева, бруківка площ,
Наші ж серця були як одне - палке і гаряче...
07.04.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658007
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 10.04.2016
Воліла б тебе не любити...
Нема на те сил. Нема!
Хотіла тебе би надпити...
Безвільна - сягаю дна.
Чом мучусь я знову днями,
сп"яніла, мов од вина?
Дурманить любов ночами
очима, що в них - весна.
Навіщо вода у дзбанку
джерельна і крижана?
Ти глянеш лиш, мій коханку, -
окропом стає вона.
Для чого вплітати маки
волоссю? Один усміх -
цвіту, як на сонці злаки.
(Рум"янець на щоки зліг.)
Чи треба квітчатись полю?
Й так вітер знов обійме.
Нарядна стрічаю долю...
Ану ж - він не підійде!
То зблідну, то червонію...
То відчай, то хмільний рай.
У муках кохання млію...
Вже душу скоріш виймай!
Воліла б тебе не любити...
Нема ж на те сил! Нема.
Хотіла тебе я надпити....
Невільна - сягаю дна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658411
дата надходження 09.04.2016
дата закладки 10.04.2016
Ніхто не почує, мовчи,
Солоними сходиш сльозами.
Не гнівайся, як пелюстками, -
Вустами торкнуся вночі.
Вустами торкнуся, пробач,
Так серце твоє калатає,
Допоки мене упізнає,
Рве душу надривний той плач.
Рве душу, а темінь бринить,
Хоч виколи око, не видно,
Я в пристрасті шалу безслідно
В тобі пропадаю за мить.
В тобі пропадаю сама.
Гарячим і шерхлим тремтінням
Жагу випиваю, видінням
Розтану до ранку - нема...
09.04.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658408
дата надходження 09.04.2016
дата закладки 10.04.2016
Коли візерунки
Твоїх знавіснілих світів
Зберуться в орнамент на шибках потрійного суму,
Ти просто ідеш, щоб зіграти на струнах вітрів,
Щоб небо впустити
у чисту свою лагуну…
А небо – не йтиме…
І ти – не знаходиш слів…
Лиш струни торкаєш… торкаєш ті струни срібні…
Регочеться небо… і шмаття твоїх прапорів
Несе по асфальту…
й нікому більш не потрібні
Світанки колишні…
У римах пустельних вітрів
Це виразне ”бути”… (і ти обіймаєш гітару…)
Це виключне “бути” у кожному з нових життів -
Як “бути із нею”
в уламках твого аватару…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658373
дата надходження 09.04.2016
дата закладки 10.04.2016
Тоненька гілочка вербова,
Пухнасті котики бринять!..
А журавлі у небі знову
До нас із вирію летять!
Вже квітень розсипає квіти
На оксамитову траву.
Як можна сонцю не радіти?!. -
І я - радію, що ЖИВУ!
В цю саму мить!.. на цьому святі,
Яке принесли журавлі!
... Бажаю МИРУ й благодаті
Всім добрим людям на ЗЕМЛІ!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658353
дата надходження 09.04.2016
дата закладки 10.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.04.2016
Та перина м"яка, як стерня
І холодна - довічності скрута.
Моя згадка у пам"яті путах:
Проростає без сонця зерня.
Лишень ніч, не розкрилена ніч,
У обійстя дарунком упала.
Сповивала серця, сповивала,
Наче мачуха - голови з пліч.
Хай собі, розлютилась, пробач,
Невимовно жорстокі уроки -
Попід долею мостяться кроки,
Квилить птахом пораненим плач
І подушка наскрізь...чи вода?
Видно дощ заливає щоночі,
Дах і стіни...то - примхи жіночі -
Щось наснилось - ото вже біда!
Тільки льодом до ранку взялось -
В кригу серце, як в панцир закуте
Невеличке гаряче, забуте,
Наче б"ється ще? слухаю,ось...
06.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657855
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 07.04.2016
Я весну на двох сховав в собі,
Де весняні роси між лататтям,
Де хмарки і білі й голубі,
Прагнуть навесні змінити плаття.
Перша птаха – жайвір в небесах,
Перший цвіт – це пролісок у лісі,
Перший сік берези в тілесах
І поля ще без посіву - лисі.
Бачу, в тобі мила теж весна,
Відчуваю тягу до кохання,
Час, коли пташина голосна,
Коли чую в тишині зітхання.
Крила нові на весні у нас,
Сонце сходить інколи невчасно…
Я любив тебе в житті щораз,
Бо любить тебе завжди прекрасно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657847
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 07.04.2016
Ще скільки слів я не сказав тобі…
Ще скільки недосипав поцілунків…
Скільки тепла для тебе я зберіг,
Кохання скільки вищого ґатунку…
І все для тебе, зіронько моя,
У нас ще будуть романтичні ночі,
Весна нова і співи солов’я,
Нам ще не раз серденько прополощуть.
Згадаємо оте, що в нас було,
Найкращі миті нашого кохання,
Вишневий цвіт, морозиво, кіно
І Стрійський парк несходжений до рання.
А ще… А ще… Багато дечого,
І знов вуста сп’яніють в поцілунку.
Серця захочуть знову чистого,
Кохання не забутого ґатунку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657786
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 07.04.2016
Не хвилюйся за мене - я просто виплакую зиму,
Це дощами виходить із рани пекучої сіль.
Я ще трішки поплачу - і сонце у грудях нестиму,
Заспіваю веснянку, щоб став у танок березіль...
Ще хвилинку, будь ласка...я хочу побути слабкою,
Пригорнутись до неба і душу у нім віднайти...
І я знову зречуся престолу у Храмі Покою...
І я знов відбудую попалені вкотре мости...
Це весна, розумієш, - весна всі сніги розтопила,
Журавлями лоскоче ще сонний і зморений світ...
Щось свербить на спині - то мої прорізаються крила...
Щось тривожить мене... Мабуть, просто вже час у політ...
Не хвилюйся за мене - я сни непобачені плачу.
Ще хвилинку, будь ласка, - я знову себе віднайду...
Розумієш, весна - це час прощі, спокут і пробачень...
Дай хвилинку мені у моїм Гетсиманськім саду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657814
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 07.04.2016
Спини мене, отямся і отям,
Така любов буває раз в ніколи...
Ліна Костенко
Отям мене, отям мене хоч ти,
Бо заблукало серце в півдорозі,
Де тліють ще минулого мости!..
Прошу, отям, вже гину у знемозі!
Зроби хоч крок, один-одненький крок,
Моя душа затерпла у чеканні!..
Не хочу з неба зірваних зірок -
Лише світи промінчиком останнім!
Не муч мене, бо сил уже нема,
Ослабли за піввіку душекрила;
Якось залижу рани ці сама...
А ти зціли молитвою вітрила!
Отям мене, хоч згадкою отям,
Одним словечком, мовленим недбало, -
Воскресну з болю віршиком-дитям,
Щоби обох... від муки врятувало!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657693
дата надходження 06.04.2016
дата закладки 06.04.2016
“Oh, baby, baby, it’s a wild world”
-А чи любив?...
Коли усе мина…
-Оh, baby… я кохав тебе так світло…
-То й полишив… дарма… усе - мина…
Кричали сови…
дурман-зілля квітло…
І ми - цвіли!
Як ми цвіли в той час…
Як степ горів десь поміж наших кроків…
-Ті трави досі пам”ятають нас,
Хоч травам тим
вже понад сотні років…
-Волосся повінь…
Ягоди в руці…
Нам залишалось перейти екватор…
-І – потонули б… -там, на тій ріці
Нас видалив
невмілий модератор…
-То був лиш вихор…
Чуєш, Лелю, Лель…
Тіла порозкидав поміж ялини…
Той смерч… тепер ти мавка диких скель…
-Ти так і не пізнав
смаку малини…
…І найсолодший
Запах синіх трав.
…І стиглий сум, що птахом став у небі.
-Не я покинув… світ мене впіймав…
То світ мене забрав
у тебе…..... baby …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657459
дата надходження 05.04.2016
дата закладки 06.04.2016
Запалало й померкло... клубочиться тільки дим,
Щосекунди вмирають молекули світло-віри.
Чули! чули не раз: не буває життя простим...
Нас із нас викорчовує світ споживацько-сірий.
Заґратовані часом сльозяться очиці душ,
Біль підточує серце, як Тиса гірську породу.
І здається (здається!), що ми біжимо чимдуж
До незнаного дива. Та знову вино у воду
Перетворює дійсність. Лютує-реве хижак,
Скалить зуби зневір'я, стискають думки-приблуди.
Як же вирвати дрібочку щастя для себе? Як
Роздобути нам дозвіл на власне маленьке чудо?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657464
дата надходження 05.04.2016
дата закладки 05.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.04.2016
Прощай. Таке холодне «…ай!»
Прощай – це значить вже навіки.
Не забувай чи забувай.
«Прощай» від того звуться ліки.
Прощай, прости, прощу, простіть…
Прощення – звільнення і мука.
Та краще з миром відпустіть
На всі літа, на всі розлуки.
То вже рубайте! Покровить,
Пригоїться і перестане.
Прощай, прости, прощу, простіть –
Я іншою уже не стану.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656243
дата надходження 31.03.2016
дата закладки 05.04.2016
…І просто йти цим потеплілим світом,
Відчувши присмак стомленого дня,
Схилятися над дивом первоцвіту,
Де трав змарнілих стелиться стерня...
Й радіти часу, що приліг під небом,
Втомившись трохи в сутінках буття,
Й задуматися вкотре, що у тебе
На цій землі - лише одне життя...
Між віхами неіснувань і нетлумачень,
Серед неспокою земної метушні
Втішатись тим, що у відборі значень
Ти ще вдихаєш ці весняно-чисті дні...
І не зважати, що, можливо, стерто
Звучить іще раз висновок простий,
І щастя «бути» радісно й відверто
Найвищим даром нести в день новий…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653402
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 05.04.2016
Десь виринають з пам'яті то дати,
Але частіше образи, фрагменти...
Де мама все щось робить коло хати,
А в гаражі у тата інструменти.
Наші собаки: трохи рижа й чорна.
І сад з городом - майже на подвір'ї.
Завжди всміхнуся, - спогадом пригорне
Так, ніби душу залоскоче пір'ям...
І я щаслива... Боже, як щаслива,
Коли згадаю пустощі дитячі.
Ту солодющу, ту медову сливу!
Й далекі зорі - тихі і тремтячі...
І в серці сум, і радість, - все від того,
Що доля ця дала мені пізнати
Двох ангелів життєвої дороги:
Невимовно коханих маму й тата.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580361
дата надходження 11.05.2015
дата закладки 05.04.2016
Життя завмерло, бо любов пішла,
Забрала дні, а ночі залишила.
Колись втішала, ніби-то зцілила -
Така м"яка була ота смола,
Така м"яка і тепла, - обійми -
Просилась десь малесенька комашка,
І квилила в траві сіренька пташка.
Пішла любов, погодься і прийми.
Пішла любов, мабуть когось знайшла,
Всміхнулась ніжно і занапастила.
Глянь, почорніли білі мої крила,
Без тебе я,як Ангел без крила.
Без тебе я,як Ангел без крила
Живу помалу, звечора до ранку,
Не сплю, гаптую долі вишиванку, -
Життя завмерло, бо любов пішла.
01.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656945
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 04.04.2016
- Так! – Ні! - Так! – Ні!
- Має бути по - моєму!
- Так! – Ні! - Так! – Ні!
Не люблю твого об’єму.
- Так! – Ні! - Так! – Ні!
Маєш, серце, похудати…
- Так! – Ні! - Так! – Ні!
Не віддам тобі зарплати.
- Так! – Ні! - Так! – Ні!
Скинь собі так кіль зо двадцять,
- Так! – Ні! - Так! – Ні!
Можна більш на кільканадцять.
- Так! – Ні! - Так! – Ні!
І тоді тебе кохана
- Так! – Ні! - Так! – Ні!
Я за талію візьму…
- Так! – Ні! - Так! – Ні!
І коханнячко до ранку,
- Так! – Ні! - Так! – Ні!
Нагадає нам весну.
- Так! – Ні! – Так! – Ні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656880
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 04.04.2016
Достигає у пролісках квітень,
Нетерплячку сховавши в бруньках,
В насінинах майбутнього літа
Почина нуртувати життя.
Пшениці виграють росянисто,
І ясніють калюжниць зірки,
І бджолине збира товариство
Аромати весни в стільники.
Вже бузьки розхапали білети -
Анонсовано жаб'ячий хор,
Пише вітер у вербах памфлети,
І дощі перейшли в до-мажор.
Журавлями видзвонює небо,
Розливаючи щедро блакить...
І душа відчуває потребу
Хоч у мріях до сонця злетіть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657148
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 04.04.2016
От і настав мій судний день,
Прощаюсь з вами, любі друзі.
Нових не буде вже пісень,
Босим не піду більш по лузі.
Більш не зустріну журавлів,
Не буду в вирій проводжати…
Я все життя горів - не тлів,
А час настав - пора прощатись.
Пробачте, як образив я,
Сказати хтів, щоб всі почули.
Нехай прийме мене земля,
Святим залишиться минуле.
Прошу Вас, друзі, прийде час,
Ви підніміть за мене чарку.
Я Вас згадаю там не раз,
За Вас молитимусь щоранку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656879
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 04.04.2016
Мілярди давно у офшорах,
15 млн. землі, як труна…
Ковтнула ординська обжора,
Годує.., - своїх Сатана.
Мільярди із жил бурштинових,
А з лісу уже й потрохи…
Течуть у кармани ж.дові,
Як в пропасть з долини струмки.
Що ж лишиться нашим онукам?
Хто житиме в нашій землі…
Всі випили соки катюги,
Поржавіли в стрісі шаблі.
Прокиньтесь козацькії діти,
Онуки безвольних, раби…
Забули дідів заповіти,
Покору здійміть на диби.
Навкруг все неначе поснуло,
Замовкли гаями птахи…
Немовби Вкраїни й не було,
Покинули навіть Боги.
Чекають бандури й трембіти,
У затінку болю й журби…
Що, маємо в пеклі згоріти?
Лаштуймо чужинцям гроби!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656853
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 04.04.2016
Прислухайся: в нас проростає весна,
Нуртує березовим соком по венах.
Пульсує годинника стрілка зелена.
Ще мить – і шафранно розквітне доба.
Симфонія… Чуєш? Дощу до-мі-соль!
Вливаються в серце умиті октави,
Лоскочуть і в нас проростають, мов трави,
Дірявлячи скарги нудних парасоль.
І ми вже не ми, а зими палімпсест*:
Весна вимальовує тексти зелені –
Сезонне тату - і нуртує по венах,
П'яніючи, соком веселих берез…
________________________
Палімпсест — пергамент, на якому стерли первісний текст, а поверх нього написали новий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656601
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 03.04.2016
Подалі від людської суєти,
В гармонії з природою й собою,
Я зможу Шлях до Істини знайти,
Що душу проведе до супокою...
В обіймах лісу і шовкових трав,
Думками долучаючись до Світла,
Скидаю шкаралупу вічних справ,
Щоб знову рима віршами розквітла...
І оживаю! Ніби джерело,
Що навесні пробило панцир криги,
Стаю, неначе птаха, на крило,
Залишивши землі свої вериги...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656823
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 03.04.2016
[b][color="#dd00ff"][i]Я хочу , мрію і таки колись
Я напишу листа красивим почерком.
А в ньому мрії , ті що не збулись...
І підпис навскіс таємничим розчерком,
Ні слова більше лиш - "твоя душа".
З цілющих трав закоханого серця
Зберу нектар , ним напишу вірша,
З любов'ю , ніжно хай з листа всміхнеться.[/i][/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656177
дата надходження 31.03.2016
дата закладки 31.03.2016
або
Як ми з татом по зорі ходили
Цього літа ми з татом знайшли найдорожчий у світі скарб.
Все сталося теплого літнього вечора. Це був особливий чоловічий вечір у нашій сім'ї, бо лишилися ми утрьох хазяйнувати: я, тато і дідусь Максим. Мама в нас працює медичною сестрою. Зазвичай вона в лікарні лише вдень, а от цього вечора, мабуть, хтось дуже сильно захворів.
Як тільки почало сутеніти, зорі в небі стали вмикатися, ніби якісь зачаровані ліхтарики.
– Одна, а он іще одна, і он там, і ще ось одненька, вірніше, дві, – невпинно рахував я зорі, що одна за одною з’являлися на небі.
– Бачу, тебе захопили в полон ці маленькі бешкетники, – усміхаючись, зауважив дідусь.
Чому він так сказав і чому назвав зорі бешкетниками, я тоді не замислився. Здається, я навіть не помітив, що дідусь щось говорить до мене. Я із шаленим захватом рахував нові й нові зірки. Але встигнути за ними вкрай важко, вірніше, взагалі неможливо. Зірки так стрімко запалювали на небі свої вогники, що я і незчувся, як усе небо було всіяне зірковими діамантами.
– От би мамі подарувати хоча б одненьку, – затамувавши подих, мріяв я.
– От, якби у нас була така височенна драбина, щоб дістатися неба, то ми неодмінно б зробили нашій мамі такий дарунок, – розсудливо зауважив тато.
Тут у розмову втрутився дідусь:
– Колись давно, – сказав він, розгладжуючи пишні білі вуса, – я вже ходив по зорі…
– Так, батьку, не починайте, будь-ласка, – перебив його тато.
Дідусь лише посміхнувся у відповідь, але розповідь не спинив:
– Так от, такого ж літнього вечора я, прихопивши із собою відро, ходив по зорі на наше озеро.
– І що, наловив? – розвісивши вуха, запитав я.
– Повне відро, ледь допер його додому, – впевнено і без жодного натяку на брехню відповів дідусь.
Звісно ж, спинити мене після дідових слів було просто неможливо. Мені теж потрібно було тільки зараз, саме сьогодні, саме цього вечора, доки немає мами, збігати за зірками.
Тато сердився на дідуся, казав, що той забиває мені баки дурними розмовами. Але ж тато сьогодні один, без мами, а ми з дідусем удвох проти нього. Тож, відро, ліхтарик, суворі дідусеві настанови і ми з татом рушаємо до озера.
Ми йшли добре знайомою нам стежкою. Я весело розгойдував у руці велике відро. Мені навіть почали ввижалися величезні блискучі зорі, які я зачерпую відром і несу мамі. Але несподівано мої мрії перервало якесь пронизливе скавучання, що лунало десь із-за кущів.
– О-о-о, тату, то що вовк? – вчепився я обома руками у татову футболку, покинувши таке миле мені відро.
– Та заспокойся, – лагідно поплескав моє плече тато, – то, мабуть, собача яке мале поміж гілок заплуталося. Пішли подивимося ближче, йому напевне потрібна допомога.
– Твоя правда, лишати його не можна, – згодився я. Але одразу ж перепитав, бо хто його знає:
– А ти впевнений, що то не вовк?
Звісно ж то був не вовк. Тато посвітив ліхтариком у кущі і показав мені маленького песика із величезними переляканими очима. Бідолаха застряг лапою між гілок і не міг звільнитися. Добре, що ми йшли повз, а то довелося б йому всю ніч просидіти в пастці.
– Ну от, тепер ти вільний, – обережно дістав тато песика. – Біжи собі й наступного разу будь обережнішим.
Звільнивши цуцика, ми швидко рушили за зірками, а песик так і лишився сидіти при дорозі. Він ніби хотів піти з нами, але не смів, бо ж його не кликали.
Діставшись озера, я був на сьомому небі від щастя:
– Тату! Тату, а дідусь правду казав, що зірки самі попадають в озеро.
Тато неквапливо підійшов до води, нічого не сказав, лише схвально похитав головою. Він таки погодився, що дідусь був правий. Тож я, не зволікаючи ні хвильки, зачерпнув повнісіньке відро блискучих зірок і почвалав до тата.
Звісно ж зорі довелося нести татові. А я, щасливий, ішов і уявляв якою радісною буде стомлена мама, коли вранці після роботи отримає наш подарунок.
– Ой, дивись, синку, – помітив тато, – а песик і досі чекає. Чого ж ти не біжиш додому, кудлатий?
– Може, йому просто немає куди йти?
Не варто переказувати усю нашу розмову, бо вже за кілька хвилин ми із Чубиком ( так я назвав цуцика), підстрибуючи, бігли додому, де нас чекав дідусь. Вони з песиком одразу потоваришували, бо чуби у них були дуже схожі. Тільки в діда чуб білий, а у песика рудий.
Відро із зірками вирішили залишили на подвір'ї, аби мама вранці одразу ж його знайшла. Чубик його пильно охороняв, десь півгодини, а потім заснув, обійнявши порожню миску, яку старанно вилизав до останньої крихти.
Вранці сталося непередбачуване.
– Мамо! Мамо! А ти бачила наш подарунок? – закричав я, тільки-но прокинувшись. – Ми наловили для тебе зірок! Повне відро! Чуєш, мамо?
– Справді? – здивувалась мама. – Це, мабуть, дідусь тебе навчив.
– Атож, – гордовито відповів я і рушив до подарунка.
Тільки от, коли я підвів маму до відра, зірок там не було, лише вода з озера. Мої очі налилися слізьми і я розчаровано поглянув на Чубика:
– Що, не вгледів, сонько малий? Доки спав усі зірки розбіглися.
– Я ж казав тобі, що вони малі бешкетники, – втрутився дідусь, – а Чубик не винний. Від мене зірки теж тоді повтікали.
Я стояв, ніби розчавлений, не плакав, лише стримував сльози, які підступно блищали в очах. А мама, найкраща мама в світі, знаєте що вона сказала? Вона ніжно обійняла мене і покликала підійти ближче тата і дідуся.
– Погляньте, любі мої, тут є скарб дорожчий зірок.
Ми всі зазирнули у відро і замість зірок побачили свої обличчя, а мама ніжно промовила:
– Ви – мій найдорожчий скарб у світі!
Твір-переможець Всеукраїнського літературного конкурсу "Детектив. Пригоди. Фантастика", організованого дитячим журналом "Пізнайко" 2016 року.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656085
дата надходження 31.03.2016
дата закладки 31.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.03.2016
Я до тебе, рідна, по стежині,
Брів серед холодних споришів.
І злітали роси по краплині,
Відбивались радістю в душі.
Приспів:
Ти зустрінь мене, люба,
Подаруй поцілунок,
Дай напитися трунку,
При вечірній зорі.
Принеси мені чари,
Той святий подарунок,
Що несе порятунок
Для моєї душі.
Ми удвох сховаємось в тумані,
Лиш «ку-ку» летітиме здаля.
І при третіх півнях підем п’яні,
Під чарівні звуки солов’я.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655997
дата надходження 31.03.2016
дата закладки 31.03.2016
Понад ставом плачуть верби,
Плесо кутає туман.
Ні! Не можна долю стерти,
Коли в грудях ураган.
Знов роса і я з тобою,
Хвиля миє береги.
Незаплямлені ганьбою,
Світлі промені лягли.
Береги в туманах синіх,
Просяться чомусь увись…
І плетуться в павутині,
Думи, що ще не збулись.
Понад лугом, між вербами,
В річечці біжить вода,
Чути «кумкіт» вечорами,
Квітне доля молода.
Скоро ляжуть у покоси,
Перші трави у росі,
Ми підемо знову босі,
У тумановій красі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655995
дата надходження 31.03.2016
дата закладки 31.03.2016
Здіймуся, я вітром, як сич закричу.
Востаннє поставлю у церкві свічу.
Де дика покора і віра сліпа…
Твій син у подобі... не вірив хіба?
Для чого ти Боже життя здарував
Аби , я нещасний в цім світі страждав?
Чому сотворив у подобі своїй,
Щоби я ремигав в худобі німій?
Юдеї твої , наче в річці п’явки…
Лукаві в овечій облуді Вовки.
Неначе чума лежить світ у іржі,
Куди не поглянеш скрізь їх «вітражі».
Та скільки ж він правити буде Урод,
Тобою облизаний юдо - народ?
Чужий мені боже ти... в тілі набряк,
Ти татко кривавий у злих зарізяк.
Пробач ти Мій Боже, що я не теля.
Я вільний , як пір’я в крилі журавля.
Як би ж ти не дав то хіба б я літав?
Побачив удосталь… високо злітав!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655979
дата надходження 31.03.2016
дата закладки 31.03.2016
Лягають легко
ноти на поля.
Сьогодні – все… на завтра - що зоставиш?
Імпресія двох струн. Двох струн… а я –
лише одна
з твоїх фатальних клавіш.
Сонато світла…
Місячне ессе…
Мелодіє, моя найглибша сповідь.
Хрест найсолодший… ти – мій хрест… і все,
все сталось,
коли нас накрила повінь.
Бентежно.
Так приречено.Нехай.
Палають маки. Снить на струнах іній.
Світ біля ніг твоїх… ридай… Ридай!
Ридай,
магічна скрипко Паганіні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655902
дата надходження 30.03.2016
дата закладки 31.03.2016
1
Взавтра, люба, у нас свято,
Стрінемо гостей багато,
Вип’ємо червоного вина.
Золоте у нас весілля,
Зеленіє пишно гілля,
А на серці нашому весна.
Приспів:
Ти радій, моя кохана,
Що прокинулись із-рана,
Що співає жайвір в небесах.
Золота на серці осінь,
Та життя весни ще просить,
Доля внуків наших колиса.
2
Перелази, перепони,
В нас не змінені закони,
Поміж нами й нині є любов.
Я люблю,тебе, кохана,
Ця для нас пора весняна,
Я колись у ній тебе знайшов.
Приспів
3
Лиш весна розправить крила,
Я щасливий, ти щаслива,
Ми, кохана, вип’ємо вина…
Твої очі, як озерця,
Полюбив усім я серцем,
Ти для мене, як дзвінка струна.
Приспів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655829
дата надходження 30.03.2016
дата закладки 31.03.2016
Так несподівано, так задушевно-світло,
Що аж в саду примружилась весна,
Ви дарували проліски розквітлі
На згадку про добро…Мов дивина,
Зворушливо-тремтливо грілись квіти
В теплі моїх долонь, а більш – очей…
Й здавалося, що ми дорослі діти,
Зніяковілі в чистоті речей,
Таких знайомих, згублених де-небудь,
Як у степу далекі голоси…
І грілись душі неозорим небом
У проблисках незваної сльози…
Пучечок пишний свіжої блакиті
Те приспане у серці розбудив.
І поки люди є, допоки будуть й миті,
Зігріті теплотою добрих див.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655580
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 29.03.2016
Експромт
Притулися,зглянься,почуй...
Розкажи,неозоре небо:
Де отой помаранчовий буй,
За який запливати не треба?..
Непримітна вузькая межа,
Що кохання навпіл розділяє?..
Де чуття спопеляють щодня...
А про неї - ніхто і не знає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655531
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 29.03.2016
Ще вітер стугонить у шибці,
А вже весна нас спокуша.
Не може березнем зігрітись
Моя розхристана душа.
Холодний дощ, і сніг, і мить ця
Були, чи є, чи все здалось.
Я день за днем біжу до квітня,
Неначе там все жду чогось.
Цілую дощ - дарунок неба,
Кудись приблуда-пес спішить...
Вдихаю світ... Чого ще треба
Моїй розхристаній душі ?
Олена Жежук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655009
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 29.03.2016
Я кликала, а ти мене не чув,
Я плакала, а ти вже не побачив.
І що в останню мить свою відчув,
Кому за що пробачив - не пробачив...
Мені ж прости. У буднях і гріхах
Блукала я над урвищем, по краю
Та біль отой, що досі не вщухав,
Уже, мабуть, привів тебе до раю...
І часто я ходжу тепер туди,
Де сію квіти власними руками.
Мій батьку, ще хоч раз у сні прийди -
Я всеодно чекатиму роками...
Тобі скажу про горе від утрат,
Якщо зумію про таке словами,
А пам"ятаєш - травень і парад...
Чомусь згадала, як ішла до мами...
Вона так часто згадує про вас -
Такими молодими пам"ятає,
Хоч важко, та обожнює той час -
Тепер лиш спомин душу зігріває...
Сьогодні уночі таки приснивсь
І ми проговорили до світання.
Я, навіть, не помітила весни
Після такого довгого мовчання...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655495
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 29.03.2016
Ліс на весні прокидається зранку,
Співом весняних птахів,
Сіро-зелену вдягнув вишиванку,
Збувся зимових жахів.
Стежка вузесенька змійкою в’ється,
Через зелені поля,
Йдемо до лісу і серденько б’ється,
Жайвір згори промовля.
Вітер стирає недавні струмочки,
Зазеленіли хліба.
Перші з’явились вербові листочки,
Ліс загудів, як труба.
Пахне медункою ліс спозаранку,
Тихо гукають сичі,
Скоро ліс змінить свою вишиванку,
Хори почнуть співачі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655420
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 29.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.03.2016
Наздоганяє вітер в полі
Звичайне перекотиполе -
Клубок сухий і неприємний
За все чіпляється даремно...
Регоче вітер, палить сонце,
Переступає вечір в нічку,
І догоряє за віконцем
Вогонь, розтоплюючи свічку...
Немов людським нестерпним болем
Страждає перекотиполе:
Бо вже не приросте корінням,
Та десь губилося насіння...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655232
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 28.03.2016
Вважаєш, неначе легше,
На мить заплющивши очі.
Мабуть, таки ж бо не вперше,
Прокинешся серед ночі.
Якщо удень і щоденно, -
Реалій подих глумливий?
По-справжньому полохливий, -
Лякається достеменно,
Бо світло від тебе ллється;
Таке нестримно-пекельне,
Для когось-таки смертельне.
Не знаєш?..то лиш здається.
Заплющиш очі, а душу
Не смій спопелить завчасно!
Хай зло розрослося рясно,
Прощення плекати змушуй.
Немає такого краю,
Де біль - це єдині лахи
І завтра - в обійми плахи.
Молись, на шляху до Раю...
27.03.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655188
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 28.03.2016
Мої вуста смакують , як Весна...
Терпко-холодним вранішнім вином
Незримо-диким невловимим сном
І вітерцем сп'янілим від дощу...
Тебе я ними вміло пригощу...
Окроплю тіло життєдайним трунком
Усю себе віддам я з поцілунком
До спазмового болю у губах...
Без страху утону в твоїх руках...
Так самолюбно, хтиво і покірно
Нехай і надлишково чи манірно?...
Та все ж усю себе тобі віддам...
А ти мене кохай! - як прагнеш сам
Без зайвих слів, без протиріч, вагань
Без сумнівів, обмежень і питань
Наче востаннє, а можливо вперше?
Мене ти почуттями всю довершиш...
По ниточці збереш - вплетеш у вени
Дзвінко-тонку мелодію сирени
Не боячись невідворотних згуб...
Відчуй мене усю в торканні губ
І ризикни усім - постав на " карту"
Без страху починай, знову зі старту
Пізнай Весну по вінця - спокусись..
........ ...... ......
...відчуй серденьком неба світлу вись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655318
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 28.03.2016
В мені ти й нині полум’ям гориш
І так гориш, що кров іде у згустки,
Злетіли роси, вже сухий спориш,
Ти розбиваєш знов мене у друзки.
Я більш себе у ціле не зліплю,
А, як зліплю, то зразу вмить зомлію,
Якби ти знала, як тебе люблю,
Живу тобою, підійти не смію.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655134
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 28.03.2016
Світ прекрасний не втомлююсь я дивуватись,
Цьому диву,що зветься так просто – життя!
В нім є час сумувати і час посміхатись,
Мчить шаленою швидкістю куля Земля.
В ньому лагідне сонце іде за дощами,
І веселка заграє у небі для нас.
Осінь золотом сипле, а зими снігами.
І весна знов із травнем станцює нам вальс.
Літо степ одягне у васильки і маки,
Різнотрав’ям запахнуть барвисті луги.
Це життя, що продовжує нас дивувати,
Хоч не завжди, на жаль, помічаємо ми
Тих речей, що навколо, які поряд з нами:
Шелест трав, і буяння садів на весні.
Шум дощів, і поля, що хвилюють житами.
Світ дарований небом – мені і тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655113
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 28.03.2016
[quote]"Кожен носить її, чуму, в собі, бо не існує такої людини на світі, атож, не існує, якої б вона не торкнулася."
А. Камю, "Чума"[/quote]
Замкнувся вдома... Ще весни немає...
Замкнувся в Горбачова, у гостях
П'ю чай із пляцком... Тиск росте, зростає...
Бетонний нависає саркофаг...
Мов Пантеон... Проте боги давно вже
Покинули цей дім... І я один...
Немов хвороба... Дивний світ... А може
Це сірий цвіт всі інші задушив?
А, ні... Не задушив... Згори є отвір...
І сонця промені летять униз...
Здавалось, дах закрив все... Тільки мода...
Та з медіани впав на рештки приз...
Дорога є... Але не йду, не можу...
Не маю крил... Не виросли вони...
Єдиний промінь світла на сторожі...
Тримає рідне - милий, тихий дім...
27.03.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655104
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 28.03.2016
А мені б лише краплю тепла,
Тільки крихту мізерну любові!..
Я б сльозинкою щастя стекла
І зродилась у бруньці вербовій.
Не прошу все віддати, о, ні! -
Поділіться, кому забагато...
Може, топчете їх у багні,
А у мене в душі буде свято.
Хай зародиться віра нова,
Хоч маленьке зернятко надії -
Заколосяться щедро жнива,
І засмучене серце зрадіє.
Не жалійте нікому добра,
Бо для щастя потрібно так мало!..
Нам Господь диво-серце обрав,
Щоб любов'ю весь світ обійняло!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655245
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 28.03.2016
Хочу торкнутись своєї в тобі висоти.
Хочу ввібрати у видих усесвіту смак...
Та, як накажеш мені: "Не підходь!", - буду йти
сотою милею, пилом, що вистелить шлях.
....поки весь світ не дійме самота...
Хочу втопити я свій океан у тобі.
Хочу надпити любовної миті безсмертя....
Та, якщо скажеш мені: "Надто приторно.", - всі
трунки розбавить біль, відстань - удруге, сум - втретє.
...поки із сліз не проступить вода...
Хочу згубитись в коханні відкинутім вся.
Хочу знайтись, вклавши душу свою в твою руку...
Та, як цілунку даш ніжності, - звабою я
світ зав"яжу, закую тебе в пристрасть, у муку.
...поки не крикнеш: "Потрібна ВОНА!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653121
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 27.03.2016
Пришуміли із вирію гуси,
Відмикаючи небо ключем,
Прилітайте! Хай снігом не трусить,
Хай не ріже колючим дощем,
Та байдужа зима білолиця
Ще не хоче ніяк відступать...
Хай підсніжник вночі їй насниться...
А вона - і не думала спать!..
І холодних очей не змикала...
А на ранок, як місяць засне,
Ще морозом давила. Шукала
Десь останнє тепло... Не мине...
Бо не може вона, сивокоса,
Залишити всю розкіш весні...
...Та дівчина ця, молодо-боса,
Заспівала сьогодні мені...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655021
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 27.03.2016
[img]http://poradumo.pp.ua/uploads/posts/2015-01/chim-zhivitsya-zayec_871.jpeg[/img]
Цей березень – таки шалений заєць.
Він збожеволів від холодних днів
І, взявши сонця теплого окраєць,
Мчить навмання, лишаючи слідів
Своїх калюжі, губить пух зимовий –
І той летить сніжинками до ніг.
А заєць у полях шукає моркву,
Яку по норах поховав торік.
Він божевільний, просто навіжений,
Чкурнув у хмари – пити чай дощу,
Окраєць теплий, сонячно-печений
Жувати і чекати на весну.
І, наковтавшись світла аж по вуха,
Присів мені тихенько на плече:
Мовляв, весна іде – лишень послухай,
Як у березах теплий сік тече.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655019
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 27.03.2016
Летять роки все дужче вдалеч,
Біжать, біжать, як поїзди.
Неначе в морі пароплави,
Пливуть кудись в чужі світи.
Там сніг чи дощик накрапає?
У царстві мороку й тіней...
Куди та стежечка ступає,
Ніхто не скаже нам про те.
Та що по тому любий брате,
Лишив ти в цьому світі слід.
Насіяв друже рути - м’яти,
Твої вірші, як малахіт.
У серце падають, як квіти,
Як мед солодкий з стільника.
Як у короні самоцвіти,
Весняна з повені ріка.
Дай Боже довго ще літати
Тобі, поете, у рядках.
Продовжуй свято дарувати,
Допоки ще тверда рука.
Улий нам ще води з криниці,
Хай голос твій звучить живий.
Лягає в строфи білолиці…
Роси ранкової налий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655017
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 27.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.03.2016
Доля завжди зближувала нас,
У шкільні роки була так близько.
Потім був з тобою перший вальс,
Осінь... Долю закружляв вітрисько...
Я щасливою тоді була
І жила надією своєю.
Вірила, що наші два крила,
Будуть в парі завжди над землею.
Відлетіла мрія в дальній край,
Наче клин у небі журавлиний.
Поселилася в душі печаль,
Тільки ти у цім зовсім не винен...
А душа зачіпить за живе,
Як тебе побачить випадково.
Бо у серці спогад цей живе,
Повертає у минуле знову...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653544
дата надходження 22.03.2016
дата закладки 27.03.2016
Мої батьки!старенькі зозулята!
Як важко,дивлячись на вас,
Глядіти на сумні очата,
І чути :"...Вже пройшов наш час"
Якби ж могла я дати вам розраду
І опустити в поміч небеса
Я б ангелів зібрала цілу раду,
Щоб сотворили ...чу-де-са!
Тримайтеся удвох,мої рідненькі!
Додай же ,Боже сили й довгих літ!
І забери хвороби у стареньких
Дай ще пожити їм,охороняй їх цвіт!
Щодня до Бога піднімаю руки,
Помилуй нас же ,Отче,захисти!
І вірю,що не дасть він нам розлуки!
Повірте й ,мамо й татку,ти і ти!!
27.03.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654915
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 27.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.03.2016
Як навесні воскресне Стир,
Підсніжники ударять в дзвони,
Вода заллє старий пустир,
Почнуть коти весняні гони.
То значить вже прийшла весна,
Хліба зелені прагнуть росту,
Знов закурличе вишина
І прийде час страсного посту.
А потім зацвітуть сади,
Хрущі обліплять вишні знову,
Трава покриє всі сліди,
А жайвір видасть світанкову.
Від вітру висохнуть поля,
В гнізді лелеченім - малята,
І в барвах зацвіте земля,
Тоді в душі настане свято…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654917
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 27.03.2016
А я давно, давно тебе забула!..
Ти був в моєму іншому житті...
Моя дорога в літо повернула,
А там цвітуть ромашки золоті!
Вже спіють вишні у садах зелених,
Сплітає червень квіти у вінки...
Фортуна посміхнулася до мене
Немов назад вернулися роки!..
Зоря яскрава в серці засіяла,
І усміхнулось небо голубе!
Я все на світі раптом пригадала,
В ту мить, коли побачила тебе!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654858
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 27.03.2016
Лебедину шаную любов,
В березневому смутку дібров,
Ще не в зелені сяють гаї,
Прикрашаючи лоно землі.
Ми удвох і «курли» в небесах,
Синьо - синьо співає роса,
Я до тебе вертаюся знов,
Лебедина, чарівна любов.
Ми зустріли з тобою весну,
І тепер нам удвох не до сну,
Березневі ридають гаї,
Ми єдині на цілій землі.
Нам не вперше солодка сльоза,
Не гримить ще весняна гроза.
Повертаються ластівки знов,
Квітне наша весняна любов.
Двох ми стрінули разом весну,
Солов’ї! Нам тепер не до сну…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654916
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 27.03.2016
[youtube]https://youtu.be/QsLoFXR8nHo[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654531
дата надходження 25.03.2016
дата закладки 27.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.03.2016
Експромт
А нічка чорна,як земля...
Похмурі - сірі осокори...
Гойдає вітер їх гілля...
Шепочуть квіти про amore...
Анічичирк маленький птах...
І жодного "курли" із неба...
Зірковий сон минає дах,
Де у цілунках є потреба...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654715
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 27.03.2016
Злетіла б, перебиті крила -
Чиясь поцілила стріла.
Ледь підвелась і знов зомліла,
Не видно світу – лиш імла…
Лежить і квилить невловимо,
Сховавшись у гущавину.
Жахливо так, неприпустимо -
Чиюсь платити данину.
Слабка, мов немовля, пташина
Нікому не робила зла.
Ні комашина, ні звірина
Не помічали: замала.
Літала, крихти смакувала,
Кохала, у піснях жила.
Стріла пташинку наздогнала -
Високу ноту… не взяла.
03.12.2014.
Виставлений повторно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654670
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 27.03.2016
Папір – не совість.
Він не червоніє,
Він спить собі спокійно уночі.
Намисто букв
Йому не ріже шию,
Неправдою не може задушить.
А в разі чого –
Спалять. Знову добре,
Бо попіл – то корисно для рослин.
Верба ж, напившись
Мінеральних добрив,
Кричатиме від гіркоти́ брехні.
Та хто збагне?
Хіба що птах підхопить –
і… каменем (нести не стане крил).
А в тиші неба плакатиме совість.
Вона безсмертна.
Совість – не папір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654269
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 24.03.2016
Плачуть зранку тумани,
В трави кидають роси,
Як я хочу до мами,
Та душа ще не просить.
Тільки зорі на небі
Мерехтять серед ночі,
Хмари білі, як лебідь,
Мені дивляться в очі.
У чарівнім сузір’ї
Стоїть мамина хатка,
На зеленім подвір’ї,
Янгелочки - дитятка.
Вона там їх зустріла
Береже, як зіницю,
Бо колись відлетіли
Світлі, чисті, як криця.
Плачуть зранку тумани,
В трави кидають роси,
Як я хочу до мами,
Та душа ще не просить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654039
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 24.03.2016
А весняні тумани вкрили все сивиною,
Перші промені сонця, вербам коси плетуть.
Скаче серце у грудях,наче марить весною,
Перші квіти кохання біля вікон цвітуть.
Приспів:
Річка води розкине, засміється латаття,
Жайвір в небо підніме спів весняний до хмар.
Побіжать за водою зимові сум’яття
І закличе кохання весна на вівтар.
Відіспляться морози, зникнуть з долі печалі,
Побіжать у струмочках, як весняний туман.
І струмочки полинуть в далечінь - далі й далі…
Вдарить пролісок в дзвони, як весни талісман.
Приспів.
Заховаються в землю ще лютневі морози,
Хоч весна зеленою вже покриє поля,
У цю пору дарують ніжні гілки мімози,
Розцвітає весною у коханні земля.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654037
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 24.03.2016
Латала рване й зношене до дір,
Корилась примхам долі, чи недолі?
А подумки, ромашки рвала в полі,
А подумки, торкалась Сонця й Зір.
Корилась не наказам, так боргам.
Зцілити треба, мовчки йшла за зіллям,
А подумки - у келих божевілля,
А подумки - всміхалася богам.
Корилась звичкам, виливала страх,
Бо не навчили жити, за бажанням.
А подумки - в нестримних сподіваннях,
А подумки - зотліли вежі в прах.
Корилась досі, крила відросли
І страх, як дим у мареві розтанув.
А подумки злітать не перестану,
А подумки Ніч Світлом нарекли.
21.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653958
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 24.03.2016
Ой при лузі, при широкім..
Пострічав голубку сокіл....
Був він файний, синьоокий...
Сонце сіло, сонце встало...
Разом ранок зустрічали...
Але ж птаху було мало...
Зпив розмаю, змахнув крила...
Птаха хлопа відпустила...
Полонить його не сміла...
Зайшло сонце, стала темінь...
Повертай додому легінь...
Бо ж душа моя до тебе...
На чужині, в дальнім краю...
Сокіл любку не згадає...
Він ген високо літає...
Ой при лузі, при зеленім...
Сльози лила кришталеві...
Стала сніжна королева...
Ой при лузі, при широкім...
Погубив голубку сокіл...
Не вернувся, синьоокий...
Ой при лузі...
При зеленім...
Ой при лузі...
При широкім...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653998
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 24.03.2016
Увірвалось до передпокою,
Парасольку - сушити з дощу -
До кімнати внесло поза мною
Тихо-тихо, що, навіть, не чуть...
Повернулось, поставило боти,
Тут повісило шляпу з плащем
І, здавалось, ніякі турботи
Не хвилюють його із дощем...
Може, холод впустило до хати,
Може, полум"ям серце горить...
Та не можу ніяк запитати -
Уже чайник у нього кипить...
Каркаде, а захочеш - зелений!
Знає точно, де кава лежить...
Це - кохання влетіло до мене
І шепоче: я тут буду жить...
Вже сухі парасолька і шляпа -
Ще багато з"явилось речей...
Дощ тихенько принишк і не капа,
Бо злякався гарячих ночей...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653918
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 24.03.2016
Отпускаю тебя,отпускаю:в беспризорную благодать...
И отчаяние разливаю у мостов,где пути назад...
Не скажу тебе больше ни слова,что с ноля - начинать опять...
И не нужно меня за это никогда,никогда укорять...
Отпускаю-гоню навеки...
Отлучаю тебя от себя...
Мои слёзы - широкие реки...
Но солёная в них вода...
Отмыкаю архивы страсти...
Нахожу на себя досье...
Поджигать,разорвав на части?..
Или всё подарить тебе?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653896
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 24.03.2016
Не вичерпуй мене аж до дна,
Залиши хоч краплинку солону!
Може, крапелька-згадка одна
Звільнить серце моє із полону
І розвіє оману-туман,
Що засіяв ти в серце дівоче...
Але звабно-солодкий дурман
Виселятись із серця не хоче.
Він пригрівся на денці, мов вуж,
І висмоктує краплі останні...
- Ні, не пий мене більше, не руш! -
Квилить серце в німому благанні.
Відболіло минуле давно,
Відшуміло дощем, відстраждало...
А життя - чорно-біле кіно...
Ти щасливий!.. Хіба тобі мало?!.
Іди геть! Мого серця не край,
Воно має для кого зоріти!
Не для тебе мій зболений рай
І умиті слізьми мрії-квіти!..
Вельми пізно міняти кінець -
Наш початок знесли бистрі ріки.
Сльози-перли вплету у вінець
І пущу за водою навіки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654161
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 24.03.2016
Лише тоді ти українець,
Як маєш честь і знаєш мову.
Коли твій гімн тобі гостинець,
Ти пам’ятаєш колискову.
Коли твоя столиця – Київ,
Твоя країна – Україна,
Ти зла нікому не накоїв,
Лиш перед Богом на колінах.
Коли твій одяг – вишиванка,
Любиме блюдо твоє – сало.
Як на Різдво стоїть ялинка,
Тобі достатньо, а не мало…
Коли шануєш батька й матір
І «Добрий день!» твоє вітання.
Коли порядок в твоїй хаті,
Як є любов і є кохання…
Коли обходишся без мата,
А з вуст твоїх злітає пісня,
Коли не йдеш у ліжко спати,
Хоч на дворі година пізня.
Як вмієш виковать підкову,
Коли твій гімн тобі гостинець,
Як маєш честь і знаєш мову,
Лише тоді ти українець!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653484
дата надходження 22.03.2016
дата закладки 22.03.2016
О доленько-доле,
Стежинко тернова,
Гаптована болем
Душе калинова;
Просякнута потом,
Умита сльозами,
Одвічна скорбота
Тяжіє віками...
Молитвою-постом
Заштопаю долю
(Відмити непросто
Гріховну неволю...)
Засію зернину
Добра і любові -
Недолю полинну
Звеличу у Слові!
Вплету мир і спокій
У вервицю-долю,
В покорі глибокій
Здійсню Божу волю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653456
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 22.03.2016
О доленько-доле,
Стежинко тернова,
Гаптована болем
Душе калинова;
Просякнута потом,
Умита сльозами,
Одвічна скорбота
Тяжіє віками...
Молитвою-постом
Заштопаю долю
(Відмити непросто
Гріховну неволю...)
Засію зернину
Добра і любові -
Недолю полинну
Звеличу у Слові!
Вплету мир і спокій
У вервицю-долю,
В покорі глибокій
Здійсню Божу волю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653456
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 22.03.2016
Що таке щастя? Пухнасті клубочки
Щойно народжених квітів вербиці,
Сонце курчати під крильцем у квочки,
Теплі долоньки зеленого листя.
Щастя – це грози, веселками шиті,
Вітер, що змієві крила дарує.
Щастя – це бризки волошок у житі,
Що золотисто за обрій хвилює.
Щастя – це втома від праці на совість,
Це над собою самим перемога,
Щастя – це вдало написана повість -
Буква до букви життєва дорога.
Щастя – любити, і щастя – сміятись,
Сумнівів щастя, і щастя прозріння.
Щастя – щоранку живим прокидатись
Вдома (не в шанцях від вибухів мінних)…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653387
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 21.03.2016
Ні стежок… ні доріг…
Я малюю на склі латаття.
А за вікнами знову шалені такі дощі.
Ніч закреслить усе… ось останнє у шафі плаття…
Ось балонові, власне,
від тих же дощів плащі…
Ніч закреслить усе…
Тільки ранок буде байдужим.
Він заварює каву. Свій звичний знаходить ритм.
Я стікаю дощами в холодні, слизькі калюжі,
щоб знайти там свій перший,
свій власний метеорит.
Що за сила в тобі?!
Із яких закапелків світу?
Я торкаюсь тебе, і безмежність мене несе!
Небезпечний орнамент – дощі плюс ескізні квіти…
Бездоганний ескіз...
ніч закреслить усе...
………………. усе…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653029
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 20.03.2016
Бодлере, а ти мав рацію:
У темряві світло дорожче
За золото й облігації,
За будь-які, зрештою, гроші.
Промінчик тоненький істини
Ховаєш собі за пазуху –
І морок тихенько тріскає,
Впускаючи в душу райдугу.
І ти – вже не ти, осонцений!
По скалках заграло світло – і…
Бодлере, а зла віконниці
Таки вкриваються квітами!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653008
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 20.03.2016
Бувають дні, що йти несила
І повернути - шанс остиг.
Душа ховає, як могила,
Всесвітній сум. І тих святих,
Прекрасних митей незабутніх
Стихає гомін. Боже мій,
Чи всі ми маємо майбутнє
У цьому хаосі подій?
Буває так, що бракне віри.
Мої світи втрачають сенс.
Латаю серцем чорні діри,
Залиже рани час, як пес...
Отак і станемо дорослі.
Раптово й мовчки. Боже мій,
Отак закралась в душу осінь
Поміж весняних безнадій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650367
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 20.03.2016
Як з’ясніла зоря над дорогою в даль
І володарем став місяць в хмурному небі.
В моїм серці піднявся той приспаний жаль -
На тихому ставі уздріла два лебеді.
Сфокусована пам’ять ту мить береже,
Як весна парувала навічно кохання.
А душа, що в розлуці, любов усе жде,
Не приймає душа те чуже покарання.
І голубкою лине в тривогу ночей,
Де у битві кривавій зійшлися дві сили.
Зрада, підлість - на честь та життя - не трофей,
А земля, щоб на ній хлібні ниви родили.
11.03.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650882
дата надходження 11.03.2016
дата закладки 20.03.2016
Ходить провесінь в світі проникливим дивом…
А на сході - дощі… В критих небом сирих бліндажах
Пахне вицвілий простір і порохом, й димом…
Перший пролісок квітне, пелюстками тамуючи жах …
І таке українське прихилилося небо над дубом,
І зболіле таке, і тривожне, як вранішні сни…
І кошлата трава з обгоріло-знівеченим чубом
Несміливо зринає в обіймах іще молодої весни…
Вогким подихом дня й несміливо-зеленої парості,
Трепетанням бруньок в плутанині розлогого віття,
Цвірінчанням пташок з безпричинної світлої радості
Оживають надії в такому невтішному світі.
...Тільки треба дожити, дожити до світлого ранку,
І до губ піднести першу квітку, що пахне теплом...
Високосна весна почалася дощем на світанку…
Чи засіє нарешті цю землю стражденну добром?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650592
дата надходження 10.03.2016
дата закладки 20.03.2016
Головне ж бо - це бути собою,
Це - сміятись, як смішно тобі,
А іще - це дружить з головою
Зі своєю... А то, далебі
Розхвилюєшся десь без причини,
Засмієшся, де іншому сміх,
Чи невчасно під чийсь відпочинок
Розімлієш, а то уже - гріх...
Добре думай, а потім і скажеш,
Як приміряєш все по-собі,
А то будеш ображено-вражим,
Ну, навіщо цей клопіт тобі?..
Оглядайся, хоч зрідка, на себе
І частіше кажи собі: Стій,
Оцього говорити не треба,
Так не треба... Ти змовчати вмій!
Й заглядати до когось у душу
(Бо і плач твій його не спасе!)
Не примушуй себе... Не примушуй...
Будь собою... Це ж просто... Це - все...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652999
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 20.03.2016
У куточку душі тихо-мирно існує провінція.
Там ще коні крилаті й кентаври жують спориші,
і дитинство замурзано-босе, і шлях за криницею
у гостину до сонця, і срібні від щастя ключі.
Тільки часом останнім, набравши космічної швидкості,
по зелених отавах нестуться метро і таксі -
і повітря вмирає від чаду байдужої ницості,
гублять коники крила, і мову втрачають ліси.
Кам'яніє душа, задихається тихо під панцирем.
І у Книзі Червоній затісно від вимерлих див.
Як останній підсніжник - росток калинової нації.
У м'яких споришах лиш відлуння пегасових крил...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652988
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 20.03.2016
Оце був вибух! Де воно взялося?
Так затишно в своїм кутку жилося,
де я терпляче – біла і пухнаста –
в собі ховала смуток, горе, щастя.
Та ось... єхидне слово зачепило –
Пандори скриню враз ривком відкрило
і, мамо рідна!.. Ти б і не впізнала
чи очі десь від сорому ховала,
почувши, ЩО "дитя" наговорило
із "грацією й личечком" горили!
... В яких шпариночках ума, душі чи тіла
ховається, до часу, темна сила,
щоб вибухнути гейзером підземним?..
Як тісно в нас сплелося світле й темне...
19.02.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652692
дата надходження 19.03.2016
дата закладки 20.03.2016
Залиш своє серце собі,
А я обійдусь тим, що маю
Питаєш мене, чи скучаю?
Скучаю - самотньо в юрбі.
Залиш своє серце собі
Коротке - один лишень вдих,
Нестримане наше кохання.
І знову листи, запитання:
Чому не для нас,а для них,
Коротке - один лишень вдих.
Не треба жалітись, жалю
Не випити, не розплескати
Якщо не знайшли, не спіткати
Молитись, та тільки й молю:
Не треба жалітись Жалю.
Заплющивши очі забудь,
Що свято було; від учора
Гризе серед ночі потвора,
Здіймає в душі каламуть.
Заплющивши очі забудь.
Віддавши, тужи-не-тужи,
Лиш попіл та крихта надії,
Зомлію,тріпочуться вії
Казала ж колись 6ережи.
Віддавши, тужи-не-тужи
19.03
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652923
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 20.03.2016
Посидь зі мною. Сонце йде до сну
І білі хмари світяться червоно.
Ми так колись дивились на весну,
Тепер наш вечір б’є осіннім дзвоном..
Люблю тримати руку у руці,
Вдихати запах яблук, що дозріли.
Хоча сховалися за обрій промінці,
Тут ми неначе вчора воркотіли.
Щастя знайшли колись у цім саду,
Як яблуні купалися у цвіті.
Замість весни, я в осінь поведу,
Де яблука достигли соковиті.
Посидь зі мною. Сонце йде до сну,
Давай зігрію подихом долоні.
Я розповім про сад і про весну,
А сад простягне яблука червоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652914
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 20.03.2016
Веселка падає в ручай,
Вже пише в зошит нові ноти.
Співа в долині водограй,
Акорди вийняв із дрімоти.
Ясніє промінь у горі…
Кричать вгорі ключі лелечі.
Зелений килим для землі,
Спадає подолом на плечі.
Вдихнувши подих із долонь,
Весна вдягнула вишиванку.
І що їй той зими вогонь,
Що вже втікає… на світанку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652852
дата надходження 19.03.2016
дата закладки 20.03.2016
...все дощ за моїм вікном.
А в тебе, чи правда, сонце?...
Окутана мрій теплом,
тебе виглядаю, серце.
Невдачі, день болю мій -
пульс рветься в твоїм зап"ясті...
Зіпрусь на крило надій -
на тебе чекаю, Щастя.
Сміливий, ти все ж прийшов!
Сон пестив нас двох вершковий....
Я з вірою в диво знов
приймаю тебе, Любове!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652839
дата надходження 19.03.2016
дата закладки 20.03.2016
[b][b][/b][color="#002bff"]Згубила від серця ключі,
І забула давно пароль...
Де подітись мені вночі?
І зіграти яку ще роль?
А чи може писати про все,
Як курличуть мої журавлі.
Бо ж думками мене несе-
В отчий дім до святої землі...
У поля де гіркий полин,
Де на травах срібляста роса.
Сяють зорі їх видно плин,
І підморгують небеса...
19 03 2016 р
Вікторія Р[b][/b][/color][i][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652922
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 20.03.2016
В нас Лесю й досі пам’ятають,
Дуби розказують про те…
Черемху Мавки поливають,
Бузок і ночами цвіте.
Веселки в нас жовтаво - сині,
Як килим в мами на стіні.
Віками вписані донині…
Лежать, як доля в полотні.
Лишилось чудо на Волині,
Буяє папороть в огні…
Русалки тішать ніч в Горині,
І більш ніде так на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652803
дата надходження 19.03.2016
дата закладки 20.03.2016
[i]эти белые поезда
эти чувственные магистрали
эти сказочные города
мне растаять весной не дали
март из холода приобрел
белоснежную панораму
а тепло так желает жить
граммы, судьбы, столетия, грани
в марте снег - это чьи-то мечты
бесконечно, легко кружатся
и достигнув своей черты
всё ж способны преображаться
это чтя-то любовь летит
покрывая красой и негой
столь божественный метеорит
на котором еще ты не был...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652926
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 20.03.2016
Більше затишком я вже не буду,
Хай холоне родинне тепло.
А іще я, звичайно, забуду
Все, що досі між нами було...
Я зумію все знищити махом
І засипати попелом слід,
Бо спалили ми долю-невдаху,
Розкусивши приречений плід...
Біль роками сама я гасила,
Розривала кайдани ночей.
Та, боюся, що знову простила -
При пожарі я... стану дощем...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652679
дата надходження 19.03.2016
дата закладки 20.03.2016
Моя хатиночко батьківська,
Ти всі роки зовеш мене,
Хоч шлях до тебе і неблизький,
Та серце ноги вдаль жене.
Я син для тебе, моя хато,
Яким не був би я багатим,
Допоки є ще мама й тато,
Спішу про себе нагадати.
Бо знаю, що прийдуть часи,
І світла у вікні не стане,
Замовкнуть тихі голоси,
Тоді ти звати перестанеш.
Мій любий, рідний, отчий доме,
Для тебе я завжди дитина,
Що далі буде – невідомо,
Та ти приймай мене, як сина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652166
дата надходження 17.03.2016
дата закладки 17.03.2016
Щоб краще ворога впізнати,
Потрібно мову його знати.
Чомусь до мов я більше звик,
В нього ж не мова, а язик.
Німецьку мову і англійську,
Тепер вивчатимуть у війську.
Співає мовами земля…
Язик лише у москаля.
Настане час і може скоро,
Народ наш вивчить інші мови.
Пісні полинуть іздаля,
Щезне язик від москаля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652165
дата надходження 17.03.2016
дата закладки 17.03.2016
А ти палав…
В усьому… до дрібниць…
Ти ще не знав - зірки впадуть о сьомій…
Читав міста в пісках її зіниць.
Лишав вітри
їй, чистій, невагомій…
Шукав слова,
які сягали дна
її озер, що розлились фатально…
Й минав світи, в яких жила вона,
змальована тобою
подетально…
І засинав,
торкнувшись кам”яниць,
що знали велич й прохолоду Гізи…
(“… я відпущу усіх своїх служниць,
коли складеш
міжзоряні валізи”…)
Коли могутній
Сіріус впаде
в скрижалі вод, в безодню манускриптів,
шляхами караванними пройде
в твої міста…
стояла ніч в Єгипті…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652091
дата надходження 16.03.2016
дата закладки 17.03.2016
У фізиці є безліч одиниць
Вимірювати швидкість, масу, силу:
Є метри, грами (а з нулями – кіло-),
Записані до формул і таблиць.
У чім, порадьте, вимірять любов
До матері, дитини, Батьківщини?
В людино-днях або в серцегодинах?
У краплях поту, множених на кров?
Чи може бути в почуттях стандарт
(прокруста ложе варто повернути,
а заразом [i]тридцяті[/i] півзабуті –
І – на флеш-моб, по-старому - [i]парад[/i]?)?
Любов росте, панове, як гриби,
Ні примусу не терпить, ні облуди,
Ні штучних мірок – їй би серця, люди,
І трохи (хоч би трохи!) голови…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652062
дата надходження 16.03.2016
дата закладки 17.03.2016
Сірість і холод.
Дощ без кінця.
Ночі зітхання,
дні без лиця.
Сонце без кольору.
Пісня без слів.
Сни переповнені
сумом богів.
Броня на серці.
Мрія сумна...
.......................
Ось яка, милий,
без тебе весна.
Тепла палітра.
Вогонь у душі.
Платтям на вітрі
тріпочуть вірші.
Днів невагомість
смаку надій.
Напівпритомність
сп"янілих мрій.
В серці веселка,
радість рясна...
...........................
Ось що, коханий,
з тобою весна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651811
дата надходження 15.03.2016
дата закладки 16.03.2016
Ну здрастуй, саде, чорний мій, печальний!
На фоні неба сірого, здаля,
диковинні петрогліфи наскальні
різьбить твоє покручене гілля.
В нім заблукалий вітер грає фуги –
єдину музику у цій глуші.
Гуде мій сад, вивільнюючи тугу
і холод скрижанілої душі.
Він сторожко вдивляється у мене
з німим питанням: «Де ж це ти була,
коли, обдерши листячко червлене,
зима в обійми мертві узяла?
Покинула! Сама в тепло сховалась,
в полон віддавшись радощам міським.
Уже й забула, як ти милувалась
моїм цвітінням й запахом п'янким...»
– Все пам'ятаю, друже мій чарівний!
У буйстві барв ти – майстер, маг, факір!
І в щедрості тобі немає рівних,
ти – наймиліший на землі, повір!
Торкаюся до кожного деревця,
що, мов соматі*, впали в небуття,
і шлю усім тепло зі свого серця,
і силу для пробудження життя.
– Прощайся, любий, з тугою й журбою.
До сну твого наступної зими
плекатиму, милуючись тобою,
радіючи, що нерозлучні ми.
Ти подаруєш тінь свою і вроду,
спів соловейка й переспів дроздів,
своїх плодів духмяну насолоду,
в які наллєш – неначе в нагороду –
свою любов, солодшу від медів.
[i]*соматі – в індуїзмі і в буддійській практиці –
стан людини, коли особливими медитаціями досягається вихід душі із тіла.
На певний час призупиняються всі обмінні процеси (як у дерев зимою).
Пробуджуються спеціальними методами.
[/i]
10.03.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651743
дата надходження 15.03.2016
дата закладки 16.03.2016
Москаль – це, братику, - потвора,
Що п’є із нас постійно кров.
Ще був він «братом» наче вчора,
А нині «нарубав вже дров».
Рашистом вліз у нашу хату,
Він не фашист, багато гірш,
Колись ми довірялись «брату»,
А він з нас й нині тягне гріш…
Немає віри московітам,
У кожнім слові в них брехня,
Це майже ті самі совіти,
З думками путіна й кремля.
Ще хочу чесно вам сказати,
Не всі в Росії москалі…
Москаль садить русин за грати
І він не знає про жалі.
Він жало має ядовите,
В його розмові матюки.
Найкращий в нас москаль - убитий,
Живі – це справжні хижаки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651916
дата надходження 16.03.2016
дата закладки 16.03.2016
Вік прогресу, інновацій вік,
Летимо вперед, все поспішаєм,
Так минає в нас за роком рік,
В спішці головне не помічаєм
Поряд скільки тих кому тепла,
І уваги нашої бракує.
Подаруй краплинку їм добра,
Й слово, яке душу полікує.
Друже поділюся я з тобою,
Підставляй долоні я насиплю!
Ти живи у серці з добротою,
Посміхайся світові привітно.
Не тримай лиш в себе. Не тримай.
В світі нині суму так багато.
По краплині друзям роздавай,
Хай і в них на серці буде свято.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651873
дата надходження 15.03.2016
дата закладки 16.03.2016
Платівка минулого.
Пам'ять – старий патефон.
І голосом Мавки
Співає верба коло річки
Мелодію шуму зеленого
У мікрофон
пухнастий, від котиків.
Струнами пальці потічків
Течуть – розливають
По келихах пісню Весни.
Сміються дитинно
Підсніжники,
звівшись
навшпиньки...
Вінілу доріжка
в минуле веде,
де війни
глухі блокпости
не спиняли життя на обніжку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651835
дата надходження 15.03.2016
дата закладки 15.03.2016
[i][color="#b700ff"][b]Мені б крилонька , я би пташкою
Полетіла у ці світи -
Де цвістиме весна ромашкою ,
Де душа моя - там де ти .
А на дворі ще зимно , вітряно
І дощі , як в душі моїй...
Шлях думками нічними міряно
І слізьми нездійсненних мрій .
Подаруй мені , весно , силоньки ,
Диво-проліском зацвіти .
Я би пташкою , якби крилонька...
У далекі твої світи .[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651890
дата надходження 15.03.2016
дата закладки 15.03.2016
Буває, мовить слово хтось – у ріг зігне.
Заціпенієш, мов від вибуху гранати.
Душа на часточки дрібненькі розпаде.
І час потрібен, щоб в одне її зібрати.
А інший скаже - йдеш у вищий пілотаж,
Збиваєш крилами хмарки і чистиш зорі,
Гойдаєш поглядом своїм чудний пейзаж.
На дно йде сум, мов осад кави, в кухлик долі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651784
дата надходження 15.03.2016
дата закладки 15.03.2016
На небі зорі наче оксамити,
Весна на дворі, розквітають квіти.
У серці щем і холодно неначе,
Душа чомусь хвилюється і плаче...
Привезли знову із АТО солдата,
Ридає батько, непритомна мати.
Усе село у тузі на колінах,
Душа його у потойбіччя лине.
А мама гладить голову хлопчині,
Закриті очі, син у домовині.
На кого ж ти синочку нас покинув...
Як важко з татом нам у цю хвилину...
За що скажіть страждає Україна
І хто її штовхає на коліна.
Навіщо нам війна її нетреба,
Нехай над нами буде мирне небо.
Нехай сміються діти наші й внуки,
І з рідними не буде більш розлуки.
Хай буде мир у нас і в цілім світі,
Весна розпустить знов зелені віти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651719
дата надходження 15.03.2016
дата закладки 15.03.2016
Дай доторкнуся до щастя твого.
Ти й не помітиш, а я - порадію,
Може, тому, що не маю свого
Так вже давно, що я, навіть, не мрію...
Дай намилуюся співом дощу,
Диво-грозою, що плакати вміє.
Не переймайся, тобі я прощу,
Рання любове моя і надіє...
Поглядом ніжним я так обніму,
Темною нічкою так притулюся...
І хоч нічого собі не візьму,
Знай, що за тебе щомиті молюся...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651700
дата надходження 15.03.2016
дата закладки 15.03.2016
О, скільки можна ще терпіти,
Нести Скорботу у в очах.
Так можна зовсім скамяніти,
Пора убити хворь… в серцях!
За Бога в нас чужинський Демон
Той, що покірність шле і страх!
Отак брати ми і живемо…
Неначе дома ми… - в «гостях»!
Для них… будиночок на ПАЛІ...
На кручах сивого Дніпра.
А нам, поношені сандалі...
І крихти в юди... зі стола!
О, Характернику , проснися...
Буди нас всіх... Не рівен час!
Моя Украйно пробудися…
Згукай язичників... Тарас!
Вставайте , ладу наведіте…
Мою Украйну не діліть.
Як Матір рідну бережіте,
Від війн , розрухи і жахіть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651573
дата надходження 14.03.2016
дата закладки 15.03.2016
О, скільки можна ще терпіти,
Нести Скорботу у в очах.
Так можна зовсім скамяніти,
Пора убити хворь… в серцях!
За Бога в нас чужинський Демон
Той, що покірність шле і страх!
Отак брати ми і живемо…
Неначе дома ми… - в «гостях»!
Для них… будиночок на ПАЛІ...
На кручах сивого Дніпра.
А нам, поношені сандалі...
І крихти в юди... зі стола!
О, Характернику , проснися...
Буди нас всіх... Не рівен час!
Моя Украйно пробудися…
Згукай язичників... Тарас!
Вставайте , ладу наведіте…
Мою Украйну не діліть.
Як Матір рідну бережіте,
Від війн , розрухи і жахіть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651573
дата надходження 14.03.2016
дата закладки 15.03.2016
Я не покину Україну,
Я тут давно корінням вріс.
Землю свою, свою родину,
Люблю й любитиму до сліз.
Тут запах рідного Полісся,
Тут рідні Мавки й Лукаші.
Тут дух землі до зір вознісся,
Тут все співає для душі.
Тут навіть рідна хуртовина,
Тут враз зникає вража тінь.
Тут пахне хлібом Батьківщина -
Земля свята для поколінь.
Хрести стоять на роздоріжжі,
Смакує Різдвяна кутя,
Хоч бродять ще ідеї вражі,
Та все в нас буде до пуття.
Я не покину Україну,
Я тут давно корінням вріс.
Мою святу, мою єдину,
Я захищу у повний зріст.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651691
дата надходження 15.03.2016
дата закладки 15.03.2016
У рамці - фото. Чорно-біле. Дивне....
Знайомі риси і овал лиця.
Близьке таке й, чомусь, до болю рідне.
Та мною, все ж, не знане до кінця.
Мої там очі з пеленою мрії,
з початком світу мого десь на дні.
Тріпоче усміх на тоненьких віях,
а в погляді глибиночки сумні.
М"який змах брів, стрімкий каскад волосся.
Ніс - в лінію задиристо-тонку.
І трепетні уста, з котрих пилося
життя полин і мед, пряність й нугу.
Але на скронях - незнайома осінь -
присіла павутинкою в витку.
В куточках губ - ота незвана гостя,
що в зморшку звилась різьблено-гнучку.
Сліз борозни і складочки тривоги
й печаль... Печаль - всесвітня, голосна
проклали на обличчі скрізь дороги.
Очей же не торкнула сивина!
З світлини той же погляд юний гляне,
в якому - усміх й іскорки сумні.....
В твоїх очах - початок світу, мамо,
що з твого серця пророста в мені!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651529
дата надходження 14.03.2016
дата закладки 14.03.2016
Пташиним співом полилися звуки,
Мелодії квітучої весни.
І сонця ніжні промені мов руки,
Своє тепло несуть до тебе в сни.
І я до тебе в сни прийду коханий,
Теплом зігрію у холодну ніч.
Зустріне ранок сонячно - весняний,
А ми з тобою двоє віч - на - віч...
Як добре любий, що ти є у мене,
Як добре, що у тебе тільки я.
Й кохання наше молоде, шаленне,
Малює зорями твоє ім'я
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651507
дата надходження 14.03.2016
дата закладки 14.03.2016
Заховати б себе десь подалі в коморі
І прикидати мотлохом, щоб не знайшли.
Ледь живі, покалічені, стомлені й кволі
Мої мрії й бажання в нікуди пішли.
Переплуталось завтра, сьогодні і вчора,
І дощі, мов скажені, у небо ідуть…
Ходить-бродить землею нікчемна потвора,
Наплювати, що там десь її вже не ждуть.
Я, мов равлик, у мушлю старанно вмоща́юсь,
Більше вийти не можу… чи, радше, боюсь.
Може, випити з цукром солодкого чаю?..
Філіжанка розбита… я знову вколюсь…
14.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651528
дата надходження 14.03.2016
дата закладки 14.03.2016
Криваві сльози стиглої калини,
Дими АТО у зморшках болю й ран.
Мати давно чекає свого сина,
Де дим сідає, начебто туман.
Щодень кладе на стіл хлібину свіжу,
Домашній, свій, що так любив Іван.
Біль без ножа по серці знову ріже,
В очах стоїть, стоїть густий туман.
І знову крутить синову пластинку,
Поглядує на схилений паркан.
Вдягає в квітах чистеньку хустинку,
Бринить сльоза і знов в очах туман.
Злітає листя із старого клена,
Вдягає мати витертий жупан.
Зійшли хліба і поле знов зелене,
Та серце в тузі, а в очах туман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651485
дата надходження 14.03.2016
дата закладки 14.03.2016
Знищують пам’ятники Т.Г.Шевченка
і закривають музеї в Росії…
Почали у Росії стирати сліди,
Дорогого для нас українця.
В середині їм мало своєї біди,
Вони рвуться до нас, як злочинці.
Бо кордони їм десь, Україна - ніщо,
Прагнуть неба і тільки у хмарах.
Хоч їх поїзд давно з України пішов,
Та проте ще земля у пожарах.
А Тарас, наче кістка у горлі стромить,
«Кобзаря» не рахують за книгу,
Та пройшли вже часи і настала та мить,
Серце чує в народі відлигу.
Пам’ятає Тебе, батьку наш, весь народ,
Наче пісню в вишневім садочку.
Ми хотіли і хочемо й далі свобод
І вишивану мати сорочку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651483
дата надходження 14.03.2016
дата закладки 14.03.2016
Оттепель. Слышишь, запели птицы.
Воздухом вдоволь хочу дышать я.
Радуют крашеные ресницы.
Оттепель - блик весеннего счастья...
Оттепель. Живы земля и небо.
Тёплые нам тяжелы одежды -
Их так хотелось откинуть мне бы.
Оттепель - даренные надежды...
Оттепель. Словно в конце начало
Молча свои открывает двери.
Снова при встречах поют причалы.
Оттепель. Помню. Надеюсь. Верю...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651464
дата надходження 14.03.2016
дата закладки 14.03.2016
Який тяжкий сьогодні день,
Душа спустошена і квола.
У скроні стукає мігрень,
Я мчусь вперед, та все по колу.
І тут стіна, і там стіна,
Шукаю виходу з обставин,
Та ось промінчик із вікна,
Мене всміхнутися заставив.
Дивлюсь на двір, а там весна!
Бруньки ось - ось зірвуться листям.
Весна крокує чарівна,
Сміється сонце в небі чистім!
Так хороше! Весна! Живу!
О як же я її чекала!
Забутий біль. Вперед іду.
Бо справ попереду немало.
Весняний дощ той змиє день,
Я вирвусь з замкнутого кола.
Прийшла весна – пора натхнень,
Шпачок висвистує їй соло.
Так хороше! Весна! Живу!
О як же я її чекала!
Забутий біль. Вперед іду.
Бо справ попереду немало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650099
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 13.03.2016
Прости, коли тобі прощають,
Образу в серці не тримай.
Не боронись від зла злобою;
Глупої сварки уникай.
Нехай в душі проллється світло,
Наповнить ближніх через край.
Щоби усе навкруг розквітло,
Заграв в веселках водограй.
Тепло навколо випромінюй,
У світлі сонечка й краси.
Люби і друзів не розмінюй,
Добра промінчик не згаси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651351
дата надходження 13.03.2016
дата закладки 13.03.2016
Простіть мене!.. і я вас всіх прощу!
Прощенний той, хто від душі прощає...
Від себе всі образи відпущу,
Хай лиш Надія шлях мій осяває!
Це так непросто! - скажете мені,
Звичайно, що нелегко... я це знаю...
А ви повірте Сонцю і Весні!
І хай Любов вам серце зігріває!
Розтане зло, як льодяна гора,
А Віра в краще - світ цей очищає!
Я вам бажаю Миру і Добра!
Простіть мене!.. і я вас всіх прощаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651320
дата надходження 13.03.2016
дата закладки 13.03.2016
Цвіте бузок в покинутім саду,
Стоїть задума: тиха і велика.
Душа тремтить, як молода осика,
Думки не можу звести до ладу.
Стривай, не йди ще, сонце, - я пірну
В твоє проміння чисте і багряним
нап'юсь вогнем, щоб в серці неслухнянім
Угамувати сумніву війну.
Вдивляюсь в тіні сплетених гілок,
Шукаю в тім розгадки і не знаю,
Чи я його таким запам'ятаю...
І цвів собі замріяно бузок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651234
дата надходження 13.03.2016
дата закладки 13.03.2016
Сидиш собі, куриш свої самокрутки.
І димом малюєш в вікні.
Ніякого болю, ніякого смутку.
То все запакуй мені.
Ніякої драми. Ти вдома, я в мами.
Я завтра прийду за мольбертом.
Якщо будеш в змозі - зустрінь на дорозі,
Бо ж потім все має вмерти.
Якщо будеш вміти - доглянь мої квіти:
Білий і чорний горщик.
А потім, дай Боже, тебе не зустріти
Принаймні, до перших зморшок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651134
дата надходження 12.03.2016
дата закладки 13.03.2016
Одягнімо свою вишиванку,
У якій українська душа.
Де захований ніжний серпанок,
Вона рідна для нас - не чужа.
В ній дві нитки, неначе дві долі,
Чорна – смуток, червона – любов.
Вишиванка – це вітер у полі,
Від якої бурлить в жилах кров.
Породила вона нашу волю,
Це, як прапор для кожного з нас.
Їй Господь дарував таку долю,
Щоб для неї прийшов нині час.
Україно! В твоїй вишиванці,
Наші рідні цвітуть кольори,
Ти на волі тепер, ти не бранка,
Тож цвіти, як цвітуть прапори…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651202
дата надходження 13.03.2016
дата закладки 13.03.2016
Тріщить по швах мій світ ілюзій,
Втрачаю лютих ворогів.
А з ними ще й зникають друзі,
Не залишаючи слідів.
Лиш післясмак гіркої втоми
Терзає душу раз по раз.
Цей біль знайомий до оскоми
І незбагненний водночас
Мене палить, мов сонце в серпні,
Крізь призму безлічі химер.
Для багатьох я став нестерпним,
Ну а для когось — просто вмер.
Усе щезає, все одразу,
Прямує стрімко під укіс.
Усі ці ігри в “садо-мазо”
Втрачають шарм, втрачаюсь зміст.
Вогнем горять відкриті рани
Тікає геть з-під ніг земля.
Душа не прагне вже дурману
І не шукає журавля,
Що десь пливе в рожевім небі
Пустих несправджених надій.
Мій птах — це все ж, скоріше, лебідь,
Хоч і поранений, брудний,
Й ледь-ледь тріпочеться в болоті,
Та пам'ятає серця спів,
Чарівних муз натхненні ноти,
І те, що він кудись летів.
Блукав у пошуках Граалю,
Пірнав в незвідані світи,
Тонув у світлі. Ну а далі —
А далі було, як завжди!
Звела з пуття гнила начинка
Якогось чуда із чудес.
Була це лиш Пандори скринька,
Хоча здавалось — дар Небес!..
Стоїть на пагорбі похилий
Старий сумний могутній дуб,
Під дубом вирита могила,
У ній труна, в труні — мій труп.
Сховаю геть своє обличчя
Від того, що лежить в труні.
Мій мрець мене до себе кличе,
А я йому волаю: “Ні!”
Квапливо з ями лізу вгору,
Й прошу мерця аби́ замовк.
Нехай горять Содом й Гомора,
Не обернусь в соляний стовп!
Врятуй мене, молю, мій болю!
Продляй вогню пекельну мить!
Ти, наче доза алкоголю,
Що не п'янить, а тверезить.
Врятуй від пут анестезії,
Давай пали, смали, мерщій!
От-от ще трохи і здурію,
Але принаймні я живий!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651118
дата надходження 12.03.2016
дата закладки 13.03.2016
От навіщо мені ці вірші?!
Пишні клятви? Чудні слова?
Хочу тільки, щоб став ти ближчим
й обійняв.... Глянь же, ось де - я.
Тут стою... Бач, проста, невміла,
(не богиня, не ангел), лиш
вся закохана, несмілива...
Просто тихо мене поклич!
Припаду. Упаду! Зомлію....
Ненаситна, прийму я все:
і турботу, і біль - зітліє
у коханні жаркому. Ще
влий у серце, не бійся втоми!
Не тривожся, що змучиш. Ніч
огортає... Я ж вперто знову
шлю до тебе любов, навстріч.
Та сильніший в тобі Поет
від коханця. Земних утіх
не приймає сумний естет....
Не врятує й мій оберіг,
бо не муза я. Ох, не Муза!
Так натхення знайти й не зміг...
Ти ж - високий Сонет, я - проза,
а Любов - мій невільний гріх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651112
дата надходження 12.03.2016
дата закладки 13.03.2016
Час блакитних троянд…
Безголосся… й нічого не треба нам.
Більш нічого не треба у тиші сполошеній… страйк
оголосиш собі, серцем небо гортаючи злякано,
і впускаючи в душу
свій перший великий клондайк…
Будуть гості у тебе
опівдні такими відвертими…
Розпиватимуть каву і литимуть в неї жалі.
Тільки ніч оголосить нам вирок. Із карт земних стертими
ми прокинемось вранці
на скошеній спілій траві.
На вселенських покосах…
І враз заговоримо віршами,
розливаючи в келихи спалахи зраджених зір.
Просто завтра ми станемо стиглими… спраглими… іншими…
...ми станемо справжніми
в синіх долонях гір
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650998
дата надходження 12.03.2016
дата закладки 13.03.2016
Ты знал эту женщину лично,
Так близко, что ближе не быть.
И всё у вас было отлично,
Недолго, но трудно забыть...
Короткое слово "Увидим..."
Сорвалось, как в омут с моста.
А, может, её ты обидел -
К другому ушла неспроста...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Конечно, сумеешь ответить
На все её "где?", "почему?"
Не смог ты такую же встретить...
Теперь объясни... Я пойму...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650967
дата надходження 12.03.2016
дата закладки 13.03.2016
Тобі я дякую трударю, селянине,
За роботящі руки мозолисті.
За те що всіх годуєш ти щоднини,
За обрані стежки твої тернисті.
Ще темна ніч, а ти вже на ногах
За працею спочинку ти не маєш,
Бо на своїх натруджених плечах,
Камінні джунглі міст весь час тримаєш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650727
дата надходження 11.03.2016
дата закладки 11.03.2016
Сьогодні у нас є проблема єдина,
На жаль, як не сумно та це ми самі.
Світ знищує вперто довкола людина,
Вбиває себе, і подібних собі.
Живемо неначе сьогодні і крапка,
А завтра вже хай і трава не росте.
І нижче, все нижче спускається планка,
Байдужість холодні серця обплете.
До прірви вже крок. Зупинитися треба.
Байдужість вбиває – позбудься її!
Прокинься, мій друже, є завтра у тебе!
Яким воно буде у волі твоїй.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650726
дата надходження 11.03.2016
дата закладки 11.03.2016
Загорніть мені, мамо, в полотенце кусочок хлібини,
Вернусь я додому, щоб узяти той хліб з Ваших рук.
По стежині пройдуся, яка знає мене із дитини,
Ця дорого надії і вічних життєвих розлук.
Вашу голову сиву пригорну до грудей, як святиню,
Із мозолистих рук я шматочок хлібини візьму.
Я коли б не вертався, щоб над Вами було небо синє,
Розумію завжди, чому тягне до Вас так… Чому?
І налийте в плящину водиці з відра, що у сінях,
Щіпку солі з сільниці, яка б відганяла страхи,
Я її покладу біля серця в глибоку кишеню,
Бо мене ще чекають далекі, далекі шляхи.
Ви достаньте із скрині мені з полотна вишиванку,
Ту, що Ви вишивали для мене колись по ночах…
Усміхніться мені, усміхніться мені спозаранку,
Я не хочу дивитись на сльози у Ваших очах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650652
дата надходження 11.03.2016
дата закладки 11.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.03.2016
Весні назустріч відчиніть віконця,
Щоб лід у серці вашому розстав.
Нехай сьогодні перший промінь сонця
Вас поцілує в очі і уста!
І усміхайтесь! лагідно, мов вперше!
Хай буде мрія у душі одна! –
Щоб в ваші двері і у ваше серце
Постукала закохана весна!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650582
дата надходження 10.03.2016
дата закладки 11.03.2016
Чекаю першого весняного дощу -
Нехай, нарешті, прошумить ця злива.
Я відпущу. Тебе я відпущу.
Іди собі. Я хочу буть щаслива...
Я буду вільною, веселою завжди
І виплету з печалі свої коси.
Я не проситиму: у снах прийди.
Ще почекати - ти вже не попросиш...
Боюся першого весняного дощу,
Боюся, що тебе не пустить злива.
А як без тебе, коли відпущу -
Хіба тоді я зможу буть щаслива...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650420
дата надходження 10.03.2016
дата закладки 10.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.03.2016
Стоять двори пустинні без синичок,
Трава посохша охрою взялась.
А проліски із гайових дзвіничок,
Тризвонять, що весна вже почалась.
Шумлять стерильні стовбури берези,
Скоро вони пускатимуть сльозу.
Та ще бувають дні, коли терези,
Прислати можуть снігову грозу.
А хочеться уже тепла на дворі,
Веселиків почути в небесах.
Сховати рукавиці до комори,
Весна прийшла, то вже напевно час!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650439
дата надходження 10.03.2016
дата закладки 10.03.2016
Сірі хвостик і голівка.
Сірі всі його пір’їнки
Весь день весело стрибає,
У пилюці душ приймає.
Цей кумедний молодець,
Має назву
(горобець)
Тато змайстрував хатинку,
Приладнав на деревинку,
Між зелених гілочок,
Чорний оселивсь
(шпачок)
Гнізда в’є коло людей,
Там висиджує дітей,
Вчить, як виростуть, літати,
Хто ці пташки?
(ластів’ята)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650426
дата надходження 10.03.2016
дата закладки 10.03.2016
(жартівливо лиш правдиво...)
Нема в світі краси, як в нас на Україні
Рожево-пишні щічки і вічі-блискавиці
Уста - солодкі вишні та грація богині
Усім цим володіють укрАїнські дівиці...
По вулиці пройдеться, упевнено й грайливо
Звабливо кине погляд - сама,як динаміт!
Ну як не спокуситись на таке Боже диво!
Коли вона, все манить до себе, як магніт...
І що вам ті "принцеси" на глянцевих журналах?
Із ботоксу їх губи, тай бюст сам силікон
До чого не торкнешся усе сухе, трухляве
І зовсім не смакує - гірке мов поролон...
А тут усе соками налите від природи
Без хімії, добавок...Бери! - натурпродукт!!!
Купайся в океані укрАїнської вроди
Куштуй і розсмаковуй із раю ніжний фрукт...
І тут бо вам не "тьолки", не "дІвки" і не "шприхи"
А справжні українки і в цьому їх краса!
По-своєму прекрасні, жіночні, особливі
Яскраво-добрі очі, до поясу коса...
Найкращі господині і матері від Бога
Коханки і дружини - таких бо не знайдеш!
І круто пощастить, коли твоя дорога
З такою перетнеться - щасливчиком будеш...
Нема в світі краси, як в нас на Україні
Дівчата, як смерічки - із них одна твоя!
Неси для неї квіти, цілуй руки богині
І повторяй щоденно " Ти тільки лиш Моя!!!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650006
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 08.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.03.2016
Війна непотрібна страждальцям простим,
Затурканим бідним стражденним.
Потрібна при владі рептиліям злим,
Диявола діткам зеленим.
«Обранних» за руку до влади веде,
Жалує коханих, плекає.
Про ваші страждання не чує люте,
Бо гоям добра не бажає.
Невже в вас затьмарилась память уже,
Про славу забули ви діти.
В вас віра чужинська проникла вужем,
Й гвалтують ЇЇ пройдисвіти.
Покора сліпа, толерантність свята,
Стравила у душах оазу.
Хозарського бога онучка бліда,
Вже ліпить із вас біомасу.
Кажу, як пророк лицемірам лихим,
Кладу у рядки на папері.
Вже скоро, скінчиться юд.йський інтим,
Чужинцям покажемо двері!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649655
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 07.03.2016
Я боялась палити мости,
Не палила свої кораблі.
І тому не дійшла до мети,
Розчинившись у болях землі...
Я боялась казати: пробач,
Очевидно, не вміла простить,
Але час - то безжальний палач,
Що не хоче гріхи відпустить...
Те, що склалось - мабуть, не дарма,
Бо і доленька грає з людьми.
Часто думаю: винна сама,
А, можливо, то з долею ми...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649562
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 07.03.2016
Я ще з прадавніх тих часів,
Була вам помічниця.
Я тамувала спрагу всім,
А зараз подивіться!
Вода суцільна каламуть
І риби в ній немає.
Тут навіть жаби не живуть,
Життя в мені вмирає!
На дні бляшанки і пляшки
Я дихати не можу!
Якісь пакети і дошки
Щодня в собі находжу.
Хіба ж не другом вам була,
Спекотною порою?!
Я ж скільки користі несла!
А зараз, що зі мною?
На річку вже сьогодні я,
Так мало схожа стала.
Все менш води стає щодня,
Усе позаростало.
Про допомогу друзі вас,
Вже не прошу, волаю!!!!
Не можна більш втрачати час,
Рятуйте, я вмираю!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649602
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 07.03.2016
Одягнув на палець перстеня коханій,
А вона зронила радісну сльозу…
Небо сколихнулось дівчині обраній,
Відвело від серця думану грозу.
Засіяло сонце, заспівали птахи,
Хвіртка не рипіла, квітнув верболіз.
Серце билось часто - думала невдаха,
Та Господь кохання все-таки приніс.
Буде тепер в парі, тепер будуть діти,
Щастя попереду теж одне на двох.
І сади весною знов обліплять квіти,
Цю життя дорогу дарував їм Бог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649558
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 07.03.2016
Стережися синок лукавих…
За версту холуїв обійди.
Каламуть, що тече з канави,
Приведе тебе до біди.
Не пускай за поріг канапа…
Не довірся чужим братам.
Бо не виженеш з
грядки цапа,
Хам не вийде із хати сам.
Будь подалі від юди синку…
Украде, забере що є.
Навіть хату твою й дружину,
Павутиною заснує.
Міцно синку тримайся брата…
Не вклоняйся чужим богам.
Люби матір свою і тата,
Їхнє слово для нас бальзам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649311
дата надходження 06.03.2016
дата закладки 06.03.2016
Упав із неба Божий перст,
Умив яри струмками.
Бог осінив натільний хрест
Їх цілував… вустами.
Удалеч зиму проводжав
Нас зустрічав весною.
Траву на схилах засівав,
Вкривав яри красою.
Верба у пазухах цноти,
Пухких курчаток гріла.
Напившись сонця і води,
Красуня розговіла.
Гойдався ніжно очерет
В долині річка спала.
В цей зачарований сюжет…
Весна, як дзвін ступала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648025
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 06.03.2016
В волошковім полі дві зустрілись долі,
І не можуть двоє відвести очей.
І синіють очі, як волошки в полі,
Світять зорянисто зірками ночей.
Коли жайвір в небо підніметься зрання,
А роса волошкам вимиє лице.
Двом щасливим долям зацвіте кохання
І його освітить сонце промінцем.
Пізньою весною волошкове поле,
Набирає колір, як небесна синь,
В синім-синім полі об’єднались долі,
Поле ж заховає тайну до святинь…
Волошкове поле й сині-сині очі,
Об’єднались в полі краплями роси.
І сіяють зорі, і сміються ночі,
Волошкове поле світить для краси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649295
дата надходження 06.03.2016
дата закладки 06.03.2016
[img]http://www.day.kiev.ua/sites/default/files/main/articles/25032014/10kartina.jpg[/img]
Я воскова свічка,
яку Ти тримаєш в руках.
Пробач мені, Господи:
Тану, неначе сніжинка,
Але не світити не можу:
Я вічний маяк
У гавані ніжності
З іменем Єви,
Я – жінка.
Я чиста сльозинка,
Прозора, неначе роса,
Яка на щоці залишає
Вологу стежинку.
Я крапля веселки,
Коли відступає гроза.
Я росяне сонце –
Усміхнена Єва,
Я – жінка.
Я вірне крило.
Я до пари. Я сильна й легка:
За помислом Божим,
Верба із корінням двожильним,
Якій ополіскує коси кохання ріка.
Я – свічка крилата у росах.
Я – Єва.
Я – жінка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649180
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 06.03.2016
Архаїчні малюнки на вічнобезмежному тлі
непорочного неба... Ми - тіні із палеоліту,
мов скитальці сліпі, наче гості на рідній землі.
Нас штовхнули у прірву, пекельним злорадством прогріту.
За спиною у людства немало перейдених ер,
та чим далі, тим вужчі на честь і відвагу ліміти.
Хто стоптав первоцвіт? Хто сліди первозданності стер?
Що?- серцям не цвісти? що?- ікарам уже не летіти?
Перекраяні душі - статистика? кількість осіб?
що ж ми робимо, люди? осліпли чи позакладало?
Перетворює час наш Едем у пустелю Наміб,
О, який же тріумф - стати (власним!) нещадним вандалом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649103
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 06.03.2016
Якщо жінка кохає то стерпить багато,
І байдужість , і біль що ти їй вже приніс.
Та терпінням її зловживати не варто,
Переповниться чаша жіночих як сліз…
То тоді начувайся, сповна вже «віддячить».
Будьте впевнені все пригадає вона!
Добра, ніжна, терпляча, як Янгол неначе,
Та зламаєш їй крила, є в неї мітла.
За сім'ю, не вагаючись в полум'я й воду,
Все по силі тоді їй, усе до снаги.
Але спробуй у неї забрати свободу…
Спробуй волю її одягнуть в ланцюги?!
Якщо жінка кохає то стерпить багато,
Подаруй ти їй крила кохання своє!
І роби подарунки не лише на свято,
Щоб вона відчувала, що ти в неї є!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649077
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 06.03.2016
Чекай мене, як сонце зайде,
Чекай, я прийду…лиш чекай…
Чекай, де нас ніхто не знайде,
А потім жадібно кохай…
Кохай…всю ніч і аж до ранку.
По краплі пий мене до дна.
Нас ще ж коханням на світанку
Сп'янила росяна весна.…
І ми хмільні, смішні, кохані
У зорях тонемо щораз…
А квіти дикого шафрану
П'янять коханням більше нас…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648921
дата надходження 04.03.2016
дата закладки 06.03.2016
Закриті очі, але гострий нюх
Вже чує, що несуть у ліжко каву…
Легенький Штраус знов чарує слух,
Цей ранок заслужила ти по праву.
Заглянув промінь сонячний в вікно,
Дивився крізь гаптовану фіранку,
Такого ранку не було давно,
В твоїх руках кавусі філіжанка.
Відкрились очі, став гостріший слух,
Я все дививсь на усмішку ласкаву,
Вітер з вікна привів волосся в рух,
Де ти у ліжку смакувала каву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649019
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 06.03.2016
Повз бите скло сягає темна тінь,
І хащі пам’ яті густішають щоночі.
В потрісканих бинтах осілих стін
Пусті хатини погасили очі.
Стара фіранка вибилась з вікна
Та й полетіла птахом із господи
Туди, де ще жива шумить трава
Й цвіте калина, не зронивши вроди.
Ніхто не топче до дверей стежин,
Хіба що в снах додому повертає.
І похилився набік старий тин,
Таку ж вербу стареньку підпирає.
Лиш сни звисають віттям на поріг,
Розгойдуючи час в сумній дрімоті,
Ледь чути ще, здається, шурхіт ніг
І як востаннє скрипнули ворота.
Тужлива пустка кинутих осель,
Що не позначені на мапі і незнані.
…І сходить сум незораних земель
Аж до небес в холодному тумані…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648737
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 03.03.2016
Вы нужны постороннему взгляду -
Трудно Вас не заметить в толпе...
И боюсь, если рядом я сяду,
Сердце может тихонько запеть...
Ничего необычного... Больно
Притягательны Ваши глаза...
Мне бы в них утонуть добровольно
И об этом потом рассказать...
Вы, конечно, проходите мимо -
Мы совсем незнакомы, а жаль...
Обрывается сердце ранимо -
Далеко Вы... Снимаю вуаль...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648591
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 03.03.2016
Бувають поведінки мотивації,
І є на жаль в суспільстві категорії,
Яким плювать на цінності і нації,
У них в житті свої є бач теорії.
І спонуканням вчинкам цим негарним,
За підлість,зраду,зло-винагородження.
І дуже часто це бува безкарним,
Тому передбача на жаль продовження...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648565
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 03.03.2016
Я очей таких зроду не бачив,
Де б світилась життєва надія.
Я дивився у очі собачі
І здалось, що його розумію.
Він хотів розповісти про долю,
Хилитав хвостом вліво, то вправо,
Був голодний, проте був на волі
А на волі він знав свою справу.
Він забув про покору і ласку,
Хоч жилося не просто собаці,
Попадався не раз він у пастку,
Та не хтів жити в буді-палаці.
Я поклав йому булочку здобну,
Нахилився над нею собака,
Він побачив, що все без обману,
В очах сяяли радість і дяка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648562
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 03.03.2016
Розсідлані коні галопом пішли,
Копита зривають траву зеленисту,
Галоп свій вони до води почали,
Їх гриви горіли вогнем променистим.
Табун, наче хвиля ховався у ніч,
Хропли неосідлані коні на волі,
Із гілля тополі покрикував сич
І крик цей зникав десь у житньому полі.
Волошки дрімали, хитались хліба,
А коні спішили до чистої річки,
Яка ж для них радість, як воля жива,
Луги соковиті, вода із кринички…
Робота важка у коня кожен день,
Лише в табуні зустрічаються друзі.
За ніч переслухають купу пісень,
Як коні на волі й пасуться на лузі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648561
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 03.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.03.2016
Холодний вітер мокре листя гонить,
Понуро. Листопад. Осінній день.
А парком дощ немов господар ходить,
Співає монотонних нам пісень.
Всі поспішають в затишок домівки,
Компанія дощу не до душі.
На гілці мокрий горобець лиш тільки,
Вниз проводжає краплі дощові.
Крокую парком. Кутаюсь в пальто.
Осінній день. Похмуро. Листопад.
Як жаль, що не навчився ще ніхто
Ласкаве літо повернуть назад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648563
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 03.03.2016
Справа - гряда"Боль"...
Слева - гора "Нежность"...
Завтра - опять ноль...
Завтра - опять снежность...
Не уходи,boy...
Ты доиграй,пожалуйста...
В самом конце - боль...
Там - её прикасаются...
Там у неё - кровь...
Огненная...Кипучая...
Где же твоя роль:
Оскарная,везучая?..
Эта волна грусти ночь захлестнёт чувством...
Эта волна гнева всё искромсает слева...
Чтобы унять боль,ты просчитай до тысячи...
Ты полюби роль,будь до конца искренним...
Если пойдёшь в бой,то одевай чистое...
И,ощутив зной,мыслить начни числами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648147
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 02.03.2016
Ти розцілуй моє волосся зі спини
Вдихни на повні груди свіжий аромат
Мій погляд розціни у кількості карат
Впусти мене у себе подихом Весни...
Ти полюби мене до болю і до сліз
Відкрий у собі ще невідані світи
В мені підсніжниками першими цвіти
І дофарбуй за мене створений ескіз...
Ти розчинись в мені, як березневий сніг
Гарячим полум'ям бурхливої ріки
Хочу тебе відчути дотиком руки
Щоб первоцвітом прорости у твоїх ніг...
Ти не жалій для мене своїх почуттів
Тобі сторицею верну, і ще додам
Повір, і цього буде малувато нам
Усе отримаєш - чого б не захотів....
Ти повивчай мене торканнями долонь
По сантиметру виміряй мій небосхил
Не припиняй! - навіть якщо і бракне сил
І зупинись! - лише на дотик наших скронь...
Ти відтвори в реальності всі мої сни
І проведи мене дорогою до раю
І хай не буде цьому, ні кінця ні краю
Я ж проросту у тобі паростком Весни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648143
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 01.03.2016
Поки живу я, значить ще не пізно,
Помилки що робила виправляти.
І недоспівану ще доспівати пісню,
І не дописане ще можна дописати.
І ще назад я можу озирнутись,
Із вдячністю на шлях яким пройшла,
Поки живу, ще можу посміхнутись,
Душі частинку дати вам тепла.
Поки живу я, значить ще не пізно,
Щоб мріяти, кохати, і радіти!
А недоспівану колись ще мною пісню,
Мої підхоплять вже дорослі діти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647751
дата надходження 29.02.2016
дата закладки 01.03.2016
Поділюся настроєм чудовим,
Думаю тут вистачить на всіх!
Настроєм яскраво – кольоровим,
Радість є у ньому й щирий сміх!
Сонячне проміння весняне,
Спів пташок і крапель передзвін,
Хай же він нікого не мине,
Усмішок у ньому стане всім!
Простягайте руки розбирайте,
Із близькими й друзями діліться.
Щедро його в душі насипайте.
Добротою до сердець торкніться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647752
дата надходження 29.02.2016
дата закладки 01.03.2016
Твої очі зелені пригадались весною,
Твої губи - пелюстки знову звали кудись…
Зачаровані миті, як вмивались росою
І, як соколи в небо, піднімались увись.
Відлітали у зазоряне небо вечірнє,
Де губилися мрії, де була тишина.
Бо тоді нам ці миті ще були непомітні,
Ми п’яніли від щастя, мов впилися вина.
Тепер маємо мить, ще нічим не стривожену,
Тільки небо весняне кличе знову в політ.
Та вже крила не ті, небо нам відгороджене,
Але там між зірками є кохання наш слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647718
дата надходження 29.02.2016
дата закладки 29.02.2016
[b][i]А давай втечемо від буденності ,
смутку і болю .
Так далеко , де хтось береже
ще не здійснені мрії .
Я готова іти на край світу ,
лиш тільки з тобою...
Буде завтра...І день подарує
краплинку надії .
Від тепла двох сердець , вона
вірою щиро озветься.
І ніякі вітри не остудять
закохану душу...
Тож давай втечемо , чуєш
пташкою серденько бється.
І щоб мрії збулися молитвенно
Господа прошу .
Так по немочі нашій людській
часто просимо Бога...
Та погідливо дальше ми
свого несемо Хреста .
Життя складено так , що ніколи
ніхто ні за кого ,
Лиш за себе...Це істина ,
щира й прадавньо свята.[/i]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647982
дата надходження 29.02.2016
дата закладки 29.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.02.2016
Гарячий чай...і тістечко до чаю...
Така собі - ранкова ейфорія!!!
В твоїх очах - очей моїх стихія!
В тобі одному всю себе вбачаю...
Обійми на сніданок! - поцілунок
Такий, що скаже: "Я тебе кохаю!"
І ще таких цілунків цілу зграю
Тих диких птиць невіданий ґатунок...
А далі все доправимо любов'ю
Де дрібка зваби, ложечка спокуси
І сміху безперервні землетруси
Тебе розбавлю повністю собою...
Опісля - безсловесне спілкування!
За нас все скажуть очі - їх розмова
І ми їх розуміємо з півслова
Хіба є щось смачніше від кохання?
Рецептик для обох - гарант на щастя!
Кохання, як в Ромео і Джульєтти
Ти скажеш: " До вечірньої дієти!"
Губами доторкаючись зап'ястя...
Я проведу усмішкою за двері
І на щоці залишу поцілунок
Мій шепіт лиш доповнить, подарунок
"Чекай на частування в тій ж манері!..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647788
дата надходження 29.02.2016
дата закладки 29.02.2016
Ой, скрипалю, спаси мої весни,
Полони в мелодійні світи,
Обніми нотний стан перевеслом
І від болю мене захисти...
Ой, нехай твоя скрипка не плаче,
Хай не рветься ніколи струна -
Як заграєш, то знову, неначе,
Повертає до мене весна...
Дві руки, розуміючи вічне,
Зігрівають холодні серця,
Яким більше нагрітися нічим...
Ой, скрипалю, дограй до кінця...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647592
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 28.02.2016
Колись я впаду, щоб злетіти.
А ти навіть і не помітиш,
Як зійде планета з орбіти -
Потрібен комусь, доки світиш.
Колись я кохать перестану
Тебе, тільки сумніви точать:
Хіба що занурюсь в оману? -
Хто хоче, того і морочать.
Колись стануть цілими - склянки,
Щоб більше не битись на друзки,
І з болем не пити світанки,
В яких ми - заручники пустки.
27.02.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647507
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 28.02.2016
Розділив же хтось рискою землю і небо…
У цім всесвіті друже ми рідні й чужі.
І мені так далеко і близько до тебе,
В різний час наші кроки пройшли по землі.
Ми неначе піщинки у вихорі долі,
Розкидали вітри, роз жбурляли роки,
І стежки наші не перетнуться ніколи,
Не торкнутись ніколи твоєї руки.
Я ж була в тому місті, по парку гуляла.
Там і ти років сорок до мене бував.
У віршах я твоїх про той час прочитала.
Знаєш… ти їх неначе зі мною писав.
І ми поряд з тобою по місту ходили,
І вдихали осінній грибів аромат,
Нас дощі прохолодні з тобою мочили,
Із хмарин, що туди припливали з Карпат.
Знаєш, друже, що ми не знайомі нічого,
Розминулися в часі. Ну що ж, так бува.
Зовсім різні у мене з тобою дороги,
Але наче із серця одного слова.
Розділив же хтось рискою землю і небо…
У цім всесвіті друже ми рідні й чужі.
І мені так далеко і близько до тебе,
В різний час наші кроки пройшли по землі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647458
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 28.02.2016
Я хіба змінилась? Це не правда!
Може трішечки лиш стала інша.
Я життю і людям завжди рада,
Хоч миліша серцю стала тиша.
Може й не така я вже як вчора,
Довірять навчилася не всім,
І серед хвали людського хору,
Нотки фальші відрізняю в нім.
Я змінилась? Ваша в тім заслуга.
Хто всміхався й кинув камінь в спину.
Завжди видавав себе за друга,
Потім взяв штовхнув в тяжку хвилину.
Я не впала. Втрималася знову.
Та не всім тепер я довіряю.
І не кожному вже вірю слову.
Хоч хороших більше в світі – знаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647461
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 28.02.2016
Простеньке бра висіло на стіні,
Дві лампочки були у середині,
Судилося залишитись одній
І стали зразу зовсім інші тіні.
Звикаємо до всього, що кругом,
Та варто поміняти все довкола.
Був велетень, звикай, бо поруч гном,
Коли в квадраті – перейди до кола.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647492
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 28.02.2016
Сипнув сніжок, та лише на хвилину
І сонечко послало промінці.
Враз виникла мені весни картина
І усмішка з’явилась на лиці.
А котики сіріють над водою,
Річка повніє – вийшла з берегів.
В повітрі пахне ранньою весною,
Вдихаючи його, я майже млів…
Летіли хмари й ті здавалось клином,
Проміння сонця гнало вдаль мороз.
Вітри гойдали мокру тополину
І бігли, бігли, мов здавали крос…
Пішли шпаки у весняну розвідку,
Сушились на вітру грязькі стежки.
Ще проліски ховали першу квітку,
Збігали дні, мов хтось листав книжки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647493
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 28.02.2016
Колись я впаду, щоб злетіти.
А ти навіть і не помітиш,
Як зійде планета з орбіти -
Потрібен комусь, доки світиш.
Колись я кохать перестану
Тебе, тільки сумніви точать:
Хіба що занурюсь в оману? -
Хто хоче, того і морочать.
Колись стануть цілими - склянки,
Щоб більше не битись на друзки,
І з болем не пити світанки,
В яких ми - заручники пустки.
27.02.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647507
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 28.02.2016
[img]http://www.e-reading.club/illustrations/1040/1040022-i_001.jpg[/img]
В гримерці за сценою
стомлений Оле-Лукойє
запалює вогник –
маленьку Полярну зорю.
І крила згортає
стара парасоля совою,
зітхає протяжно
в куточку луною: - Угу-у!
Легкі балерини кружляють
за вікнами снігом.
Розплавленим оловом
серце тече на папір
і там застигає
химерним мереживом літер –
і ширшає простір,
звільняючи обрій від стін.
Сміється русалка,
танцює Дюймовочка з іншим –
і Каєм холоне у грудях
надія надій,
Та стомлений Оле-Лукойє
Все пише і пише
(а раптом подіє
старої лапландки напій!).
Даремно. Спізнився.
Кохання його Королева
розбила люстерко –
і скалки помножують біль.
Сіріє від смутку світанком
самотня гримерка.
Совою злітає над містом
невпізнана тінь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647417
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 27.02.2016
У родника чувства(на берегу "нежность")
Только с утра - грустно,только с утра - снежность...
Ты приходи в полночь и прихвати свечи...
Я в тебя верю...Ты - не шальной ветер...
Я для тебя в алый ложе принаряжаю...
А на графите(чёрном)белое открываю...
Я тебя знаю...
Я тебя вижу...
Я тебя чувствую...
Нет тебя ближе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647333
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 27.02.2016
Я доторкнулася твоїх долонь
І ніби кип'яток ошпарив руки.
Ти пригорнув мене та біля скронь,
Кипіла кров, бо стукала розлука...
Слова були якісь уже не ті,
Все плуталися наче павутина.
Манери відчувалися круті,
В очах твоїх була німа вітрина...
Дерева в парку відчували сум
І навіть хмари затулили небо.
Для мене то не наче справжній бум...
Я зовсім не чекала це від тебе.
Ну що ж коханий мабуть доля зла,
З тобою розлучає нас назавжди.
По всякому буває і хто зна,
Колись ще й ти просити будеш правди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647329
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 27.02.2016
Після прочитання вірша Наталі Баклай
"БАЛАДА ПРО СИЛУ СЛОВА"
Обожнюю творчість цієї мудрої жінки!!!
Тихий стук цей до нас вдосвіта,
Чоловік мені: "Відчиняю..."
"Вибачайте, а тут живе?.. " "Так,
То проходьте... А, може. чаю?..
Ви до нас о такій порі
Що привело? Я Вас не знаю...
Може, сплутали чийсь поріг?"
"Та ні, вибачте..." "Вибачаю..."
Чоловік посміхнувся криво -
Я зраділа, бо вже ревнує...
Не повірив у таке диво:
"Мабуть, вийду... Я поруч... Чуєш?.."
Подорожній пом'явсь похмуро,
Роздягнувся, присів скраєчку:
"Я не буду зчиняти бурю,
Бо по Ваше прийшов сердечко...
Попрочитував Ваші вірші
Й пожалів Вашу бідну долю
І приїхав... Не буде гірше,
Коли Вас заберу з собою...
Та не смійтесь. Я закохався,
Хоч не бачив. Тепер - тим більше...
Ось погоджуйтесь, я примчався
І кажу: Вам не буде гірше...
Вже наплакались, нажурились
І нічого чомусь не вийшло,
То ходімо, мені Ви снились...
І у мене стара є вишня..."
"Зачекайте!.." "А що чекати -
Я по Вас! Я серйозно! Згода?.."
"Дайте ж слово мені сказати,
Заспокойтесь, заради Бога!
Не сама я. Ото в кімнаті
Чоловік мій - усе нормально!..
Ми давно живемо в цій хаті
З Вами ж їхати - нереально!!!"
"От халепа! А я і справді...
Так написано ж... Душу рвали...
А я думав: нарешті! Мабуть,
Ви на мене життя чекали...
Та не грайтеся словом більше,
Бо мене аж температурить...
Я так думав: не буде ж гірше
І ніхто вже Вас не обдурить...
Вже ніхто не заставить плакать.
Я - любитиму Вас довіку
І куплю Вам шовкове плаття...
Може, кинете чоловіка?..
А який же я був щасливий,
Коли думав про Вас щоночі,
Затуляв від лихої зливи,
Мріяв глянути Вам у очі...
Що скажу я собі самому,
Чим надію свою утішу,
Що зроблю, як вернусь додому,
Буду знову читати вірші?.."
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
"Може, досить вже примовляти
Ти, мов свататися примчався -
Чоловік виглядає з хати -
Залишайся. Посидь. Отямся...
Може, чаю чи щось пекуче?
Пиріжки є і борщ, і каша,
Бо надворі мороз тріскучий
Та, облиш... Це моя Наташа.
А її не віддам я, друже,
Хоч до нас ти аж в хату втрапив,
Бо й не знав, що люблю так дуже...
Аж злякався, що можу втратить...
А тобі, подорожній, справді,
Буду вдячний, бо, мов прозрів я
І не думав, що можуть вкрасти...
...Хоч сідай і пиши прислів'я!.."
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Я сміюся з тії розмови:
На душі так приємно-щемно...
І швиденько фіксую словом,
Що віршую я недаремно...
- - -
БАЛАДА ПРО СИЛУ СЛОВА
Написала вірша болючого
Про ту жінку, що вік сама,
Написала та ще й озвучила,
А у вірші такі слова:
"Я ота самота-самітниця,
Що забула уже й пісень,
Не цілована я під місяцем,
Не голублена я удень.
Незаміжня я і нелюблена,
А життя все мина й мина,
Де ж ти, доле, в світах загублена,
Де, судьба, ти моя одна?!"
Всі слова від мойого імені,
Що тут думати читачу?!
Хто не знає мене - повірили,
І журбі моїй, і плачу.
І посипалися листи мені.
Та аби ж то одні листи!
...Стукіт в двері, хтось зве по імені,
Просить дозволу, щоб зайти.
...Відчиняю. Ні зять, ні сват який,
А говорить: "Я прочитав
І приїхав, щоб Вас забрать-таки
До села свого, до отав"
І мене уже не питається,
В хату йде (хоч впади, хоч стій)
З чоловіком моїм вітається,
Каже: "Брат?.. Буде родич мій!"
...За столом говорю-розказую,
Що то вірш лише і усе...
Наше фото йому показую,
Наче справжнє своє лице.
Чоловік мій кива приречено,
Тільки гість (хоч ти сядь і плач),
Ну не вірить у жодне речення,
І не чує моє "Пробач..."
Агітує і зве: "Поїхали,
Я з такою - не пропаду,
Хай надворі сонця чи віхоли -
Подолаєм удвох біду,
А не хочеш - я тут зостануся!"
...Боже праведний! Що робить?
Чоловік мені: "Дописалася?
То збирайся тепер і їдь!"
...А надворі весна регочеться,
Аж від сміху трава росте,
І мені від'їжджать не хочеться,
І цей гість мені - гість, і все.
...Проводжаю його на вулицю,
Перепрошую і говорю:
"Ще за Вами якась зажуриться,
Ще зустрінете Ту, свою..."
А весна мені аж підспівує,
Притулилася до плеча:
"Головне - ти сама повірила,
Що то - слово! Для читача!"
Наталя Баклай
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647199
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 27.02.2016
На всі чотири
сторони – земля…
На всі чотири степені – бажання…
Як звуть тебе?.. не називай ім' я.
Своє ім'я…
хай наречуть коханням…
Хтось з тих,
що тобі стрілися колись.
Чи з тих, які не стрінуться ніколи.
Дівча з пітьми… котись собі… котись
до третіх жнив,
мов перекотиполе.
Дівча з пітьми…
Хто ти мені?.. хто – я?!
Живеш в мені без дозволу і згоди.
На всі чотири сторони… земля!!!
На всі чотири
степені свободи
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647153
дата надходження 26.02.2016
дата закладки 27.02.2016
Часто доля згинає плечі,
Хоч роки здається молоді,
Та в житті страшні бувають речі,
Сріблом осідають в бороді.
Зморшок появляються траншеї,
Косить хтось волосся пишний лан.
Лише в серці квітнуть орхідеї,
Стелиться кохання, як туман.
І тоді в нас виростають крила,
Плечі розправляються тоді.
Час, коли любов у двох щаслива,
То не місце у житті біді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647229
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 27.02.2016
Ви помічали як минають дні?
За роком рік біжить не наздогнати.
Летить так час, й дорослій вже мені,
Так хочеться в дитинстві побувати!
Там все інакше, пахне молоком,
Бабуня смажить запашні млинці,
Я граюся з її рудим котом,
І пташка щастя у моїй руці.
Там килим споришевий у саду,
Медові груші, найсмачніші в світі!
І я по росам споришем іду,
Збираю стиглі сливи соковиті.
Ви помічали як минають дні?
За роком рік біжить не наздогнати.
Летить так час, й дорослій вже мені,
Так хочеться в дитинстві побувати…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647228
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 27.02.2016
Не мовчіть. Розмовляйте з близькими.
Розкажіть свої мрії і болі!
Говоріть, щоб не стати чужими,
Від розмов не тікайте ніколи.
Говоріть про роботу й новини,
Про дітей і батьків, про книжки.
Говоріть щоб не стати чужими,
Бо летять наче птахи роки.
Пригадайте щасливі моменти,
Відпочинок, свята пригадайте.
Не скупіться ви на компліменти,
Теплотою свій дім огортайте.
Розмовляйте! Завжди розмовляйте.
Не губіться в самотності млі.
Половинку за руку тримайте,
Бо не вічні ці дні на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646737
дата надходження 25.02.2016
дата закладки 25.02.2016
А я іду, сама собі весна,
Вдихаю сонця аромат мімозний,
А десь чекає Майстер край вікна,
Гортаючи завершений рукопис.
Мітла танцює – проситься в політ.
І ми, вдягнувши захисні шоломи,
Вже летимо між зір на вихідні
На берег часу – зняти з себе втому.
Земля там дика, носить хутро трав,
А Бог ще ліпить коників із глини,
І соняшник насіння ще не дав,
Аби дрібнити вічність на хвилини.
Тут ми з тобою – Єва і Адам.
Нас тільки двоє в променях мімози.
Чаїний човник. Часу Іордан.
Весна. Вікно. Цвіт яблуневий прози…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646860
дата надходження 25.02.2016
дата закладки 25.02.2016
Почуйте жінку коли та мовчить,
В її очах усе ви прочитайте.
І зрозумійте коли їй болить,
Не треба зайвих слів, не задавайте.
Почуйте все без слів, душею Ви!
І сповідь, і надію й сподівання!
Не в голос сказані почуйте молитви.
Не важко це коли є в Вас кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646738
дата надходження 25.02.2016
дата закладки 25.02.2016
Присмак сильної світу цього
Вже давно розвінчався безсило,
Бо ні крихти, ні краплі того
Я не мала, що в Бога просила.
Висихає життя джерело,
Що жаданим було, вже не миле.
І відверто чомусь не везло,
І ситці замість шовку носила.
У душі на страшній глибині
Десь останнє бажання зникає.
Моє серце - холодне, мов сніг
Все частіше чомусь замовкає...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646582
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 25.02.2016
Мій компас зламався і стрілка скажена
Невпинно намотує зайві круги
Та, що за прокляття?! - спинись навіжена!!!
Не дай розгубити до нього шляхи...
............ ....... ...
Маршрут згубила - подай координати!
Пошли їх із вітром в небесну блакить
Зроби це негайно - не змушуй чекати!!!
І так зачекалась на зустрічі мить...
А ти бозна-де!!! - споглядаєш на зорі
Тоді придивися - там мій SMS!!!
Формує на небі узори прозорі
Давай пришли координатний експрес...
А я почекаю на іншій планеті
Для тебе увІмкну яскраві вогні
Явлюся зорею в нічнім силуеті
І зникну як пил у туманному сні...
.........
.............
Компас зламався - подай координати!
Пошли свій сигнал знов моїм небесам
Зроби це негайно! - не змушуй чекати!
Ну, а якщо ні?! - то знайди мене САМ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646672
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 24.02.2016
Холод пробирає до кісток,
Листя під ногами помирає.
А мені б ще літечка ковток,
І туди де тепле сонце сяє!
Вітер виє, наче хижий звір,
Мерзнуть руки, літечка б хоч трішки…
Сіра вулиця у мене, сірий двір,
Сірим листям встелені доріжки.
І на серці сіра каламуть,
Сум дощі осінні навівають.
А мені б ще літечка ковтнуть,
І туди де солов’ї співають.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646643
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 24.02.2016
Холод пробирає до кісток,
Листя під ногами помирає.
А мені б ще літечка ковток,
І туди де тепле сонце сяє!
Вітер виє, наче хижий звір,
Мерзнуть руки, літечка б хоч трішки…
Сіра вулиця у мене, сірий двір,
Сірим листям встелені доріжки.
І на серці сіра каламуть,
Сум дощі осінні навівають.
А мені б ще літечка ковтнуть,
І туди де солов’ї співають.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646643
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 24.02.2016
Наснився мені дощ. Він гірко плакав.
І цілу ніч у шибку стукотів.
Прозорими сльозами тихо крапав,
І щось мені розповісти хотів.
І сердився, що я не розуміла,
Обурено гримів у небесах.
Мене лякала його міць і сила,
Та відігнавши свій подалі страх
На двір я вийшла. Ніби здивувався
Він заспокоївся, торкнувся моїх щік.
Зніяковів. Зі мною не прощався
Неначе привид у тумані зник.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646640
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 24.02.2016
[img]http://c1.mggcdn.net/23/3332524/27.jpg[/img]
Пані [i]Тільки-б-чого-не-вийшло[/i]
Має два екземпляри совісті:
Перший з них – від усього чистий
(від моралі та від обов'язків).
Другий – латаний-перелатаний,
Не лишилося місця вільного
Від пере́страхів переляканих,
Від принижень собі подібного.
І, прикривши діряве віялом
Дурнуватої часом посмішки,
Для "начальства" здається милою,
А для решти – мадам із брошкою:
То чіпляється, в серце колючи,
То фальшивить (мовляв, із золота),
- [i]Тільки б... я́к би... чого[/i]! - говорячи,
Все зміїться по шиї колами.
Пані [i]Тільки-б-чого-не-сталось[/i]
Дуже часто жонглює душами,
На друзки розбиває справи...
Тільки ж совість [i]чиста[/i] - не мучить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646410
дата надходження 23.02.2016
дата закладки 23.02.2016
Та зима нас із вами змінила,
Нагадавши,що ми українці!
Що народ то є міць і є сила,
Наше щастя у рідній сторінці.
Під напором в мороз водометів,
Під кийками безжальних катів.
Лиш густіше ставало наметів,
Голосніше лунав наший спів.
Той порив до життя і свободи,
Зупинити не міг вже ніхто.
Бо ми справжнім ставали народом,
Розправляючи вільне крило.
Йшли під кулі беззбройні хлоп’ята,
Віддаючи ще юні життя,
Поряд з ними і мами і тата,
Йшли у бій, за нове майбуття.
Відстояли! І близько неначе,
Зовсім поряд вже щастя було!
Та країна моя знову плаче,
Знов гуляє просторами зло!!!!!!!!!
І у бій за свій дім – Батьківщину,
Піднялися і доньки й сини!
Знов довівши – ми справжня родина,
Стали кращі, змінилися ми!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646335
дата надходження 23.02.2016
дата закладки 23.02.2016
Чоловіки - найбільше в світі диво!
Прекрасні! мужні! сильні! - золоті!..
Для них немає слова - "неможливо",
Вони - опора в нашому житті!
З чоловіками завжди в небі ясно,
На серці - спокій, сонячно в душі!
Даруймо їм у день такий прекрасний
Свою любов і ніжність!.. і вірші!
Для них!.. про них сьогодні буде мова,
Вони надійні! - наша сильна стать!
І кожна жінка скаже - Як чудово!
Що є кого у день цей привітать!
Прийміть від нас чарівних слів багато!
І посмішки! й найкращі почуття!
Нехай це буде - ЧОЛОВІЧЕ свято!
Щасливе й світле, як саме життя!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646370
дата надходження 23.02.2016
дата закладки 23.02.2016
В моїм серці дзвенить весна,
Подих ніжний торкає душу.
Наче випив стакан вина...
В задоволенні очі мружу.
Повернулася в гості знов,
Промінь сонячно гріє плечі.
Теплий вітер пливе з дібров,
Я вже бачу ключі лелечі…
Валентини сьогодні день.
В неї Ангела день сьогодні.
Весна сіє траву зі жмень,
Впали зорями вже з безодні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646329
дата надходження 23.02.2016
дата закладки 23.02.2016
Той біль, що не дає мені забутись -
Його роками я несу в собі...
І, в той же час, боюся не відчути
Солодкий і нав'язливий той біль...
А раптом він зуміє розчинитись
У холоді, розхристаних вітрах,
Які не зможуть вчасно зупинитись
І принесуть мені пекельний страх...
Та як же буду я без болю того?
Боюся, скам'янівши, не відчуть
Ні трепету - живого і святого,
Ні долі осягнути мудру суть...
Той біль...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646238
дата надходження 23.02.2016
дата закладки 23.02.2016
Звідкіля ти, сонячна красуне,
Чи до твого серця стежка є?
Ти моя обвінчана парсуна,
Ти життя заквітчане моє.
Зіронько, світи в житті моєму,
Проліском у лісі зацвіти.
Квіткою святого Вифлеєму,
Забери в закохані світи.
Де ще є такі чарівні очі,
Пишні коси і берізки стан.
Погляд від якого серед ночі,
У полоні був би і султан.
Теплим вітром дихай серед ночі,
Так здається вмієш тільки ти.
Дивляться на мене зорі-очі
І зовуть в омріяні світи.
Звідкіля ти, сонячне дівчисько,
Ти признайсь, красуне - звідкіля?
Не важливо чи далеко, близько,
Шлях здолають крила журавля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646199
дата надходження 23.02.2016
дата закладки 23.02.2016
Дрібні сльозинки на шибках,
Виплакують дощі.
А я пишу тобі в віршах,
Що в мене на душі.
До тебе я спішу в думках,
Запрошую у сни.
Я у твоїх міцних руках,
Удвох ми у весни...
Вона нас здатна зрозуміть,
Пошле своє тепло.
І ним зігріє нас умить
І буде, як було.
Зіграє сонце на струні,
Весняний свій романс.
І ти освідчишся мені,
Все буде добре в нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646319
дата надходження 23.02.2016
дата закладки 23.02.2016
То, може, ти знаєш,
як вижити… як мені вижити?!
На сонних вокзалах… в німих лабіринтах снів.
Жита на полях такі стиглі! - та досі невижаті.
У мові, здається,
забракло потрібних слів.
Ти чуєш, як птАхи
кричать опівнічні невтішені…
Ти знаєш, як вітер голосить в порожніх містах.
Мої вишиванки на всіх перехрестях розвішані.
Без чверті - гроза…
ти послухай… поквапся… в листах
Ще теплиться запах
мигдально-сполошених літер…
Світів смерекових… гріховно-п”янких вечорів.
Щоб завтрашній дощ цю сторінку спустошив і витер.
Спалив, ніби свічку,
в підніжжях своїх вівтарів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645776
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 23.02.2016
Осіння музика сумного падолисту,
В мені її симфонія звучить,
В пожухлім листі літо променисте,
Останню з нами добуває мить.
Крізь музику дощу й пориви вітру,
Звучить мелодія чарівна скрипки,
А осінь знову холоду палітру,
Виплескує на помутнілі шибки.
І золотом з дерев в м’якеньку ковдру
Укутує турбОтливо землицю.
Згорає промінь літечка у котре,
Щоб повернутися і сонцем заіскриться.(фото Павла Арчикова)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645823
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 23.02.2016
Весняні промені ласкаві,
Торкнулись лагідно обличчя.
Десь у віддаленій заплаві,
Чийсь голос тихо, тихо кличе.
Відлунням він летить у небо,
Туди де хмари білі, білі.
І повертається до тебе,
Загляне в очі милі, милі.
Погладить ніжно по волоссі,
Візьме долоні тихо в руки.
Кохаю, скаже тебе й досі,
Не хочу щоб була розлука.
І очі наче ті волошки,
Усміхнено і мило глянуть.
Ти зачекай коханий трошки,
Весняні квіти не зав'януть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645455
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 21.02.2016
Мій тато з янголами… в небі…
Всі кажуть, тато мій — Герой.
До нього подзвонити треба,
Та номер інший там… не той…
Не той, що в книжечці лишився…
Там зони доступу нема…
Дощем священним тато вмився,
Тепер він небо нам трима.
Я хочу татові сказати
Найкращі лагідні слова…
Мабуть, він вміє вже літати,
На спині крила він хова…
Я знаю, він приходить вранці,
В кімнату сонцем загляда…
Маленький зайчик на фіранці —
Дарунок тата… знаю я!
Вірш написаний від імені дитини, що втратила батька на Майдані.
Я не знаю особисто цю дівчинку або хлопчика, але мушу сказати своє «дякую» і «пробач».
Дякую за те, що ми всі нарешті прокинулись, повірили у свої сили і всьому світу заявили: МИ УКРАЇНЦІ! Але пробач за те, що й досі панує шалена несправедливість.
Дякую за щиру батькову любов до України, але пробач за те, що твій тато більше не може тебе любити. Хоча ні, він любить тебе, кожен день, кожної миті він поруч, він живе у твоєму маленькому серденьку.
Дякую за початок, але пробач за те, що досі немає кінця.
СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645474
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 21.02.2016
Неначе сонце, сходять оті дні,
Що світлим блиском сяють у мені.
Де наша липа і трава в росі
І ти ще юна при своїй косі.
Розходились при сонці по домах,
Злітав із липи полохливий птах.
Були ми двох без друзів і гостей…
Чи наша липа ще й тепер росте?
Й понині бережу я липи цвіт,
Бо саме він нагадує про слід.
Неначе сонце сходять оті дні,
Що світлим блиском сяють у мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645623
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 21.02.2016
І в жорстоких боях і в моменти спокою,
Мамо захист я твій відчуваю завжди.
Оберегом молитва твоя наді мною,
І я чую крізь відстань твоє «Захисти!»
Знаю нене рідненька, як тяжко чекати,
Як в тривозі за нас твоє серце болить.
Так вже склалося – випало стати солдатом,
Маєм нині Вітчизну свою боронить!
Все мине, від гуркочуть на сході снаряди,
І на землю Вкраїнську повернеться мир!
І лиш з льоду з небес осипатиме градом,
БеТееРи в чохли знов одягнемо ми.
Не сумуй же рідненька бо я повернуся,
Лиш відгонимо ворога з наших земель,
Зачохлю автомат, у цивільне вдягнуся,
І повернеться спокій до наших осель.
А поки ти чекай і за нас помолися,
Бо молитва твоя береже всіх синів.
Я вернусь неушкодженим ти не журися,
Бо молитва твоя помагає мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645473
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 21.02.2016
[img]http://www.artlib.ru/objects/gallery_255/artlib_gallery-127924-b.jpg[/img]
Жила собі курочка Ряба.
Були в неї дідо та баба.
Рябенька їх дуже любила,
Щодня їм яєчка носила
У кошику, що із лози
Навчилась плести у кози.
Була в Ряби подружка-мишка,
Сіренька й кирпатенька трішки.
Стареньких маленька любила,
Бо крихти з-під столу носила
До себе у затишну нірку
(А баба й не знала про дірку!).
В неділю те сталось, на свято.
Взялася ряба́ малювати
Яєчка. Розкинула крила,
Пір'їнки у фарбу вмочила
І – раз! – нанесла візерунки,
Зробивши старим подарунка.
Усе те підгледіла мишка –
І їй захотілося трішки
Порадувать діда та бабу.
Вмочивши свій хвістик у фарбу,
Ним мишка легенько змахнула –
Яєчко святкове… штовхнула.
Воно, наче м'яч, покотилось,
І – лишенько-лихо! – розбилось…
Розплакалась курочка Ряба.
Втішають її дід і баба.
А сіра кирпатенька мишка
Яєчко – у мисочку нишком,
І борошна трішки, й кефіру,
Пательню швиденько нагріла…
А згодом і дідо, і баба,
І мишка, і курочка Ряба –
Сиділи усі чаювали,
Смачненькі оладки жували.
Мала ж пам'ятає і досі
(й собі зарубайте на носі),
Що будь-яка справа не жарти,
Старанно трудитися варто.
А раптом пригода лучилась
(приміром, яєчко розбилось),
Шукайте, мов мишка, шпарину –
Можливість загладить провину.
Свій носик угору тримайте –
І вам пощастить.
Все.
Бувайте!
Картина В.Рекуненка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645512
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 21.02.2016
Неначе вільні, та проте,
Донині маємо проблеми.
Усе своє, що нам святе,
В нас попадає під дилему.
Плюндрують мову і тепер,
Панує й далі мова «брата»,
Він, як колись на нас попер,
Із чорним дулом автомата.
В нас сотні тисяч ворогів,
Що ненавидять українське…
Люди одні з двох берегів,
Ми за своє – хтось за ординське…
Нема Вкраїнського кіно,
Не маємо ми що читати.
Горілка є і є вино,
Мови нема, що вчила мати.
І наче враження таке,
Що в нас немає України…
Нам рідна мова – це святе,
Тож вирвімо жало зміїне.
Хай у віках живе Тарас,
Не вмре і мова – гарна зроду.
Вознести мову настав час,
Землі Великого народу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645622
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 21.02.2016
Промінням вранішнім гойдається фіранка,
Черпає сяйво день в свої долоні.
З рожевим спалахом умитого світанку
Тікають сни у роси прохолодні.
Я вдячна дню за те, що він настав,
Влетів у душу, повнить безмір світлом,
І мрії стомлені із забуття дістав,
І починає плин невпинним вітром.
І вдячність ця мені прощає смуток
Й давно забуту гіркоту образ…
Пучечок росянистих незабудок
Розтопить холод учорашніх фраз.
Бентежать душу настрої квітчасті,
Що проросли до сонця на золі…
Ця вдячність є інакшим йменням щастя
У данім шансі жити на Землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645283
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 21.02.2016
[b][i][color="#cc00ff"]Я ніжно , мовчки
доторкнусь руки твоєї,
Відчуєш серце
переповнене коханням,
Всю ніжність , до краплиночки,
душі моєї...
Чому огорнута твоїм
сумним мовчанням ?
Не вимовлене зрозуміти,
вірю , вмієш ,
Що поселилося гірким
у серці трунком .
Переплелись в єдине
почуття і мрії...
І сльози падають
солоним поцілунком.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645480
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 21.02.2016
А знаєш: це – не головне,
Що відстань в ніч уже між нами.
Ти у думках плекай мене –
І я прийду до тебе з снами.
Якщо сумуєш, не мовчи:
Мені важливо про це знати.
В рядочках ніжність нашепчи
(Вона для мене – як чай з м’яти).
А знаєш: це – не головне,
Що відстань в ніч уже між нами.
Ще дужче ти кохай мене –
І я розкриюся віршами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644973
дата надходження 18.02.2016
дата закладки 18.02.2016
Ой, чого ти потемніла,
доле ж моя доле.
Україна почорніла…
- зеленеє поле.
Повій вітре на Вкраїну,
втоли дощем спрагу.
Знемагає сиротина,
зовсім до незмагу.
Розвій хмари яструбині,
загляни в віконце.
Промінь витре очі сині,
і засвітить сонце.
Стебло вигріє билині,
cила в корінь вл'ється.
І проснеться Україна…
cерденько заб’ється.
Повій вітре рано – вранці,
як півні співають.
Із росою згинуть пранці…
- вороги cконають!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644943
дата надходження 18.02.2016
дата закладки 18.02.2016
Нащо він їй,
Останній день зими?
І що вона, мелодія осіння?
І меркнуть придорожні бур”яни
На запізнілій
хвилі потепління…
Ще тільки день…
Єдиний день… і – що ж?!
Оті слова – крихкі, відверті, ніжні?...
І знову лиє цей блаженний дощ
На цьому ж…
саме цьому ж……… роздоріжжі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644763
дата надходження 17.02.2016
дата закладки 18.02.2016
Як тебе вдарив друг в піддих,
Чи просто плюнув у лице.
Ти відступись, вже мав таких,
Та ти не здатний на таке.
Будь тим завжди, ким справді є,
Не рвися до чужих вершин,
Будь мудрим і роби своє,
Лиш клином вибивають клин.
Обдумай добре, зваж усе,
Щоб бува лиха не впоров,
Хоч від образи і трясе,
Та в тебе й друга різна кров…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644795
дата надходження 18.02.2016
дата закладки 18.02.2016
Не заблукаю я в твоїх словах,
Бо я давно словам не довіряю.
У синім небі перелітний птах
Несе весну - а я її чекаю!
І будуть світлі і погожі дні!
Та дивовижні солов"їні ночі!..
Знов буде тепло й радісно мені -
Не проминули ще літа дівочі.
Не тільки того й світу, що в вікні!..
Відкрию двері і піду до гаю.
Я вірю сонцю, небу і весні!
А, ось тобі? - тобі не довіряю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644465
дата надходження 16.02.2016
дата закладки 17.02.2016
Светлый вечер, ландыши цветут!
Соловьи поют, не умолкая!...
Все дороги, что к тебе ведут,
Затерялись где-то среди мая.
Но сегодня - верю в чудеса!
(Мне судьба их иногда дарила!)
... Я вернулась в это дивный сад,
Где тебя когда-то я любила.
Вновь звенит гитарная струна...
Словно праздник - майский светлый вечер!
... Улыбнулась полная луна -
Ты идешь тропинкой мне навстречу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644439
дата надходження 16.02.2016
дата закладки 16.02.2016
Є лавочка закоханих у Луцьку,
Де лампочка сіяє і ліхтар,
Вони єднають завжди долю людську,
Перш ніж привести на життя вівтар…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644252
дата надходження 16.02.2016
дата закладки 16.02.2016
Роки мої снігами сходять,
Летять у вирій наче птах.
Несуть туди відкіль відходять,
Де вітер сіє плоть у прах.
Життя продовжую в онуках,
Як цвіт зійшли мої плоди.
Нелегко жив, плодив у муках,
Як віл топтав важкі сліди.
Все нижче й нижче я від солі,
Всевишній ставить долі шах.
Все важче й важче, рухи кволі
Та пам'ять лишу … у віршах!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644297
дата надходження 16.02.2016
дата закладки 16.02.2016
День мине. І вечірня втома
затушує ранковий зліт.
Не до мрій! Те, що просто вдома -
щастя в стрічці численних бід.
Факт, що звично сім"я зустрілась
за вечірнім столом уся,
гріє душу. Бо щось змінилось -
в світі - хаос і сум"яття.
Хоча, ні, все кругом те ж саме:
люди, заздрість, жадання, страх...
Небо мовчки за цим віками
споглядає. Всьому ж свій крах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644301
дата надходження 16.02.2016
дата закладки 16.02.2016
Прозорі тіні з фото - мій фотограф
Моя ж тонка уява, непримхлива
І грається зі мною пам'ять хтива
Все шле у небуття "живий" автограф...
Розгойдує човна, встромляє лезо
За мене розставляє свої ролі
Зламала, розгадала всі паролі
І б'є вогнем у скроні - нетверезо!
А сенсорна душа - вона ж чутлива!
На почуття, на дотики, бажання
І марними стають усі старання
Тебе забути?...ти пробач - несила!
Не вирвати із серця - не сховати
Як папірець зім'ятий у кишеню
І не затиснеш почуття у жменю
Бо утечуть, як вітер поміж ґрати
А ти безодня - вимита дощами
Мене поглинув повністю, до краю
Такого, як ти!(іншого) - не знаю!
Тобою! - привела себе до тями!
Тепер на осліп шлях я пошукаю
По східцях, опускаюся все нижче
Здається, що до виходу вже ближче
Та в нагороду - пекло поміж раю!
У пазурах минулого - вже менше
Проштрикує наскрІзь ножем, тривога
До тебе перетоптана дорога
Та я надіюсь, скоро...- буде легше...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644351
дата надходження 16.02.2016
дата закладки 16.02.2016
Світає над річкою, хвилі хлюпочуться,
Верба біля кладки п’є воду з ріки.
О! Як мені хочеться, як мені хочеться,
Щоб води забрали з собою гріхи.
Щоб буськи стояли в воді біля річки,
Латаття жовтіло, співав долі птах…
Зелені листочки мочили вербички
І ластівки пісню взяли на дротах.
Щоб швидше по полю гойдалася вруна,
А жайвір у небі виводив пісні.
Кохання палкого натягнуті струни,
Бриніли завжди наяву, а не в сні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643967
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 15.02.2016
А я тебе кохаю й досі,
Хоча спливли давно роки.
Вже білий іній на волоссі
І ми давно уже батьки.
У мріях ще блукає юність
І я живу тобою в ній.
Неполишила серце чуйність,
Не відібрала моїх мрій.
І лиш коли тебе побачу,
В очах бездонних потону.
Що непомітив, я пробачу,
Та вже до ранку не засну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644059
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 15.02.2016
В її волоссі затихає вітер,
Сльоза спадає з молодих беріз.
А медунковий, березневий витвір,
Із них збирає крапелинки сліз.
Іде весна, ще крок її не твердий,
Але вже сонце розтопило лід.
Хоч промінь березневий світить вперто,
Довкола видно ще зимовий слід.
Та вже весна у лісі й на асфальті,
Стекли сніги, лишивсь із пилу бруд.
Вже не заб’є зима весні пенальті,
Міняє одяг на весняний, люд…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643968
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 15.02.2016
В її волоссі затихає вітер,
Сльоза спадає з молодих беріз.
А медунковий, березневий витвір,
Із них збирає крапелинки сліз.
Іде весна, ще крок її не твердий,
Але вже сонце розтопило лід.
Хоч промінь березневий світить вперто,
Довкола видно ще зимовий слід.
Та вже весна у лісі й на асфальті,
Стекли сніги, лишивсь із пилу бруд.
Вже не заб’є зима весні пенальті,
Міняє одяг на весняний, люд…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643968
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 15.02.2016
[i][color="#bf00ff"][b]Для тебе сонечка на кожен день
попрошу в неба.
Чарівних , тихих , зоряних ночей -
також для тебе.
Нехай розкажуть зорі про любов,
що не згасає,
Благословенний біль душі і серця,
що кохає![/b][/color][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643876
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 15.02.2016
.....ЛЮБОВ, то биття в твоїх грудях
ДВОХ СЕРДЕЦЬ у ритмі одного...
Ти- сіль в моєму прісному житті,
Ти- ліки на усі мої хвороби,
Краплинка щастя поміж болю й злоби,
Причастя у сумліннім каятті...
Ти- моє Все!!!Мій цілий дивний світ,
Жива вода в моїй душі-пустелі,
Ти-зорі, що спустились прямо з стелі,
Мій справжній незакінчений політ...
Ти- голод мій,і ситість вся в тобі,
Мішечок згуб, спокута за провину,
Гаряче сонце у холодну днину,
Щаслива мить у втраченій добі...
Ти- янгол мій і біс в одній особі,
Ти- злість моя і найщиріший сміх,
Моя спокуса мій звабливий гріх,
Ти- совість, що не піддається пробі...
...............................
І байдуже!!!....хай вітер занесе
Мене бозна-куди!!! - це неважливо!
Для мого серця все в житті можливо
Тебе знайду!... бо ти- для мене ВСЕ!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643809
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 14.02.2016
[i] Горянка - це дівчина, яка завжди поводиться так,
що юнаку не залишається нічого іншого,
як бути справжнім джигітом! (...з просторів інтернету)))[/i]
- Боже, дівчино, звідки стільки
грому й блискавок? Ти ж така
невагома і ніжна. Скільки
в тобі шалу! Й ця злість жарка...
- Просто помилка прикра сталась:
народилась не там й не так,
Доля злісно понасміхалась -
мав же бути стрункий юнак.
А ще ближче - кавказький джигіт
із характером, як вулкан,
з гострим поглядом, що навиліт,
в діях й справах, мов ураган.
Він у дружбі - і вірний, й чесний.
У коханні - палкий, стрімкий -
їй гаряче віддасть він серце,
світ захоче взамін п"янкий.
Та, як вгледить хоч мить вагання
у коханих ясних очах,
перекине без зволікання
за плече і, забувши страх,
понесе у свій дім, мов бранку,
(не стривожить і гнів братів)
він приборкає полонянку
і відправить тоді сватів.
Бо у серці же - справжній джигіт,
перешкоди - лиш хмиз в вогонь.
І у грудях - свободи клекіт,
а любов - від зла вірна бронь.
...............................................
Знаю, знаю, я - просто жінка....
Буря ж в серці все не стиха!
Це гаряча душа так дзвінко
із минулого б"є життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643728
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 14.02.2016
А я тебе, повір мені, люблю!..
Це почуття для мене - нагорода!
Я миті несполохані ловлю,
Які дарує нам сама природа!
І не біда, що лютий надворі -
Тюльпани перші ніжно пломеніють!..
Сяйливі очі - наче дві зорі!...
В цей день магічний серце моє гріють!..
Привіт весняний з сонцем тобі шлю,
А ти його, мов цінний дар, приймаєш!
Бо я тебе понад усе - люблю!
І вірю в те, що ти мене кохаєш!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643563
дата надходження 13.02.2016
дата закладки 14.02.2016
[youtube]https://youtu.be/q4UKIqhgRuY[/youtube]
- Я тінь. Я міф. Примара. Нявка. Ти ж
Стужився весь, зорфеївся за мною.
Мої співанки по Карпатах зріж,
Розвій усі їх понад бистриною
Ріки мов Лети. На самому дні
Оскоминою пам'ять вперто кисне –
Неси її мені, неси мені
Твого кохання щирого намисто
З чарівних нот гірського кришталю.
Нам буде разом солодко. Не бійся:
Це [i]я[/i] до тебе, чуєш, говорю
Зеленим вітром. А вуста – мов листя.
Трушу в долоні золоті слова.
Іди за мною – та не обертайся! -
Крізь час туди, де я іще жива.
Чугайстре, грай мелодію до танцю!
Так весело без тіла! Я лечу
Метеликом на місяць – ночі свічку!..
Котилося по горах: - Іва-а-а! Чу!..
А він – не чув!..
Його вела Марічка…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643575
дата надходження 13.02.2016
дата закладки 14.02.2016
У день святого Валентина,
Кохання зичу кожній парі!
Щоб все життя, а не хвилину,
В душі світилися стожари!
Палкого, ніжного кохання,
Щоб була вірність лебедина,
Щоб всі збувалися бажання,
Щоб була завжди половина.
Якщо є він – була вона,
А в неї любляча родина.
За це ми вип’ємо вина,
У день святого Валентина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643678
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 14.02.2016
Біля ставу тебе зустріну
Де стрічалися ми колись.
І в шаленому сні порину...
Журавлиним польотом ввись.
Закружляєм разом над ставом,
Там де зорі з небес дощем.
Упадемо у ніч небавом...
Роси чисті в гаю зіп’єм.
Задивлюся в твої, я очі
Зацілую твої вуста.
В руки груди візьму дівочі...
І забудемось про літа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643448
дата надходження 13.02.2016
дата закладки 14.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.02.2016
Між нами спалені мости…
Ця дійсність більше, ніж реальна.
В той час, як ти збирався йти,
Я в відповідь кивнула схвально.
Між нами тисячі глибин,
Що розділяють землю навпіл.
А кров із зранених судин
Тепер зливають ескулапи…
І серце вирвавши з грудей,
Не здатні більше покохати…
Байдужі геть до всіх людей,
Ми байдуже чекаєм страти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642052
дата надходження 07.02.2016
дата закладки 12.02.2016
На кострище, душу в попіл - так сумлінно
Зачарована, забута, безіменна.
Може проклята невинно?..незбагненна,
Хто зна хто і що, мовчить собі уклінно.
На ікону розмальовану - у муках,
Погляд зболений останній раз, підніме.
У думках його побачивши, обніме
Розлетиться павутинкою по луках.
Задихаючись, засмучена в лахмітті,
Зашкарублими долонями в молитві
Проганяє жахи, програні у битві
Розкричалися, як ворони на вітті.
На кострищі бродять тіні чорних круків,
Щось шукають, та не знайдуть - полетіла.
Зачарована бідою, затремтіла
І лишилася в душі одним їз звуків.
11.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643176
дата надходження 12.02.2016
дата закладки 12.02.2016
Малює світанок ранкову зорю,
Рожеві його акварелі!..
... А я цілу ніч у задумі не сплю -
Рахую овечок на стелі...
Вони, мов хмаринки у небо біжать,
І з мене сміються тихенько!..
...Вже сонце встає... і мені час вставать,
А я хочу спати!.. О! ненько!..
Лише на секунду, на хвильку, на мить!
Закрию я стомлені очі...
... Прокинулась! - Боже! а час як біжить!
Уже й недалеко до ночі!
Я похапцем справи свої пороблю,
Щоб вчасно лягти мені спати...
Та... знову на стелі овечок ловлю,
І треба їх порахувати!..
Кепкують вони наді мною - бе-бе!..
- Стривайте! я всіх вас впіймаю! -
... Потрібно змінити режим чи себе,
А як це зробити - не знаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643285
дата надходження 12.02.2016
дата закладки 12.02.2016
Знов сніг з дощем і вітер лізе в комір,
Чи це весна? Не схоже на весну…
Міняє білий знов на чорний колір,
А вітер землю будить ще від сну.
Поля в хлібах зелених бадьоряться,
Річки мовчать в холодних берегах.
Напевно ще днів десять, може двадцять
І повністю зима потерпить крах.
Знов заспівають проліски по лісі,
Зима опустить білі паруса,
Стечуть сніги, що спали ще на стрісі,
Весною закурличуть небеса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643187
дата надходження 12.02.2016
дата закладки 12.02.2016
[i][color="#aa00ff"][b]Не бачиш , я у снах твоїх блукаю,
І залишаю там свої сліди...
Бо серце переповнене любовю
Тебе шукає , тільки ти прийди.
Поклич мене і я тебе почую.
Завадою не стане темна ніч...
Бо я не сплю , а просто так - ночую.
Душа чекає , тільки ти поклич.[/b][/color][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643165
дата надходження 12.02.2016
дата закладки 12.02.2016
До дня закоханих…
Кохання – це завжди велика сила,
Лише в коханні виростають крила.
Воно, як пісня, - кожна мить чудова,
Тут почуття, тут не потрібна мова.
Кохання – це вулкан, - це мрія, – казка,
Коли на двох, відсутнє тут фіаско.
Воно єдине може нас зцілити,
Як є кохання – тоді варто жити.
Кохання крил Вам і летіте, люди!
Щоб почуття були із Вами всюди.
Потрібно їх завжди оберігати,
Щоб було можна мріяти й кохати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642901
дата надходження 11.02.2016
дата закладки 11.02.2016
Січневий дощ постукав у вікно,
Так несподівано по склу зашелестів,
Неначе хтось, як то було давно,
Награв на струнах зливи почуттів.
Не раз стрічалась я з таким дощем,
Що не водою – сумом в душу ллється,
Здіймаючи у ній давно забутий щем,
Коли ще чула кожним нервом серця.
Послання неба, виклик усьому,
Чого не ждеш, бо так же не буває…
Замети злякано дивилися в пітьму,
А дощ співав про те, що не вмирає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636558
дата надходження 17.01.2016
дата закладки 11.02.2016
Прокинься моя Україно!
Проснись моя древня земля.
Почуй свого Матінко сина,
Кричу я… плачем журавля.
Орда нас вбиває в Донбасі,
Пакує… як бидло в Сізо.
Тримає в покірності й страсі
За шию впіймавши в ласо…
Украли юдеї Майдани…
У повені тонем від сліз.
О, де ви є, славні Гетьмани
Чужинці і виплодки скрізь.
Вставай же моя Україно!
Заграла в порогах сурма.
Прийшла та лихая година…
Де вийшла за межі ганьба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642854
дата надходження 10.02.2016
дата закладки 10.02.2016
Не тримай мене, кинь...і прости,
Я тобі не потрібна й на мить.
Завтра день в небуття відлетить,
Чуєш,голос мій знову тремтить?
То він молить тебе:"Відпусти..."
Коливається маятник-мор.
Забуваючи вивчить урок,
Що до втрати один лишень крок,
Зависає примарний шнурок -
Доленосної швачки декор.
Не тримай мене, стільки віків
Я шукала тебе... за поріг
Вибігала у спеку і сніг,
Щоб для тебе знайти оберіг
Від біди безкінечних витків.
Що шукала? Не знаю, та йшла
Попід гору,скотившись униз.
За сльозами - небачений блиск
Засліпив, посковзнулась, - карниз
Не помітила й стала - була...
10.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642855
дата надходження 10.02.2016
дата закладки 10.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.02.2016
Экспромт
В параллельные миры кто-то сжёг дотла мосты...
Разорвал мои холсты,Караваджо и Луи...
Затонули корабли на подходе в их порты...
И не бросить якоря возле башен маяка...
Мне остался - шелест неги,шёпот ночи,тишины...
Под весенние капели - половицами шаги...
В помутневшей акварели - запах плесени,тоски...
А за шторой амальгамы - ненаглядный блеск свечи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642739
дата надходження 10.02.2016
дата закладки 10.02.2016
Холодний душ полився рясно з неба,
На дворі лютий, а в душі весна.
День знову більший, вже гуляє риба,
Та ще мовчить пташина тишина.
На вербах почалась баськова повінь,
Їх перший запах нам несе весну,
І гріє трави ледве теплий промінь,
Потиху будить береги від сну.
Ще лютий, та весна вже на порозі,
Змиває душ берези від снігів,
Ще можуть повернутися морози,
Та всі чекають голосу птахів.
Щоб дощ не лив, а сік берези капав,
Щоб заленню покрилися луги,
А дощ був теплий і легенько капав,
Щоб під водою зникли береги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642435
дата надходження 09.02.2016
дата закладки 10.02.2016
Хтось розірвав любов надвоє,
А я просив колись: «Вернись!»
Ти ж була зайнята собою,
Та твої мрії не збулись.
А я тепер вночі ридаю,
Печаль б’є, наче барабан.
Бо і до нині я кохаю,
Хоч все життя було - обман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642763
дата надходження 10.02.2016
дата закладки 10.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.02.2016
[i][color="#005eff"]І куди це втекла зима ?
Хто образив красуню сніжну ?
Днями плакала не дарма...
Має душу холодно - ніжну .
Вже шукали її вітри ,
Все оббігали , потомились .
Де сховалася - не знайшли.
Постихали і зажурились .
Знає лютий , та він мовчить ,
Чомусь сонячно так сміється...
Ось замріявся лиш на мить -
А весна вже у серці б'ється .[/color][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642099
дата надходження 07.02.2016
дата закладки 08.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.02.2016
[img]http://vignette3.wikia.nocookie.net/all-interesting/images/c/c9/-0.jpg/revision/latest?cb=20140918133328&path-prefix=ru[/img]
Льодохід. Скресає на небі крига,
І несе її бистрина.
А на серці синиці відлигу
Нацвірінькали.
Таловина
Проглядає синім, зеленим, карим.
Пригадати б: які [i]твої[/i]?
Пам'ятаю жовту стару гітару,
Переборами струн пісні.
Довгих пальців теплий нервовий
дотик.
[i]Двох октав[/i] загублені сни.
Жовтий лист гарячим цілунком.
Опік.
Пухирці снігів до весни…
Льодохід сьогодні. У грудяхі тісно.
І ні обрію, ні землі.
Семиструнна лине над світом пісня.
І назустріч – очі… [i]твої[/i].
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641990
дата надходження 07.02.2016
дата закладки 07.02.2016
Экспромт
Уходят в прошлое пророки!
(Мои пророки)...Навсегда...
Я забываю их уроки...
Не забываю их глаза...
В муслин коричный наряжаю
Охрипший(днями) голосок...
В гламурном сне себя теряю
На бесконечности дорог...
Глаза маслиновые меркнут...
Миндалевидный их разрез...
Мои пророки(возле церкви)
В погост вонзали третий крест!!!
Кнутом и пряником манили...
Душа кружила,но не шла...
Не всё,наверное,открыли:
Не рассказали до конца...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641931
дата надходження 07.02.2016
дата закладки 07.02.2016
І ти пішов, дощило забуттям.
Розірвані у розпачі конверти
Злетівши, впали - хочеться померти,
Але загризло знову каяття.
Холодних слів розкришена печаль
Припорошила скло - душі забрало,
Невидиме прозоре, як же мало
В душі дзвенів малиново кришталь.
Цілує край кривавий слід вина.
До вуст несу жертовності химери -
Гірський кришталь, не штучні полімери,
А їхня нота не дістане дна.
І ти пішов...я пам"яті мости
Листами спаленими притрусила
Як марево утримати несила,
Так спрагу упокорити...прости...
06.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641771
дата надходження 06.02.2016
дата закладки 06.02.2016
Чомусь згадався запах молока -
Парного, у смачнючім шумовинні!..
І сколихнула пам'яті ріка
Юнацькі мрії солодко-невинні...
Твої вуста так пахли молоком -
Отим грудним, як пахнуть немовлята;
А ми у сірих буднях крапок-ком
Чекали днів-побачень, наче свята!
Уже не змиє доленька-ріка
Той пресолодкий подих поцілунку
Зі смаком пресмачного молока -
Цілющий еліксир хмільного трунку!
Щодня й щоночі запашний нектар
Лоскоче пам'ять солодко й понині!..
Була це кара, а чи долі дар:
Тебе зустріти на вузькій стежині?
Пливуть літа, сріблять надії-сни,
Лишають тільки мрії-подарунки...
Та молодіють, квітнуть щовесни
Духмяні ті молочні поцілунки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641755
дата надходження 06.02.2016
дата закладки 06.02.2016
Сезон дощів
Спини в моїх очах,
Бо він ще й досі не знаходить цвіту,
Самотній птах… мій перелітний птах…
Коли в очах
моря усього світу…
Лише моря…
Туман дурман - трави
Сполошить душу без жалю і міри…
Пливуть мої дикунські острови
В термальних водах
повної зневіри…
Прийми такою…
Й зупини без слів,
Не відчиняй світів найвищу браму…
Бо вже змиває цей сезон дощів
Блаженні фрески
Сонячного храму…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641501
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 06.02.2016
Ти мовчиш. І вібрує силою
затамованих мрій-бажань
тиша. В ніч опадає зливою
тих фантазій і заклинань -
ними подумки міцно зв"яжеш
мене вузликом навкруг себе.
Ти при зустрічі все розкажеш!
Ти у погляді втопиш небо.
Я мовчу. Я збираю блискавки
незцілованих снів-жадань,
на тятиву напнутих подумки,
спраглих дотиків, поривань.
Стережись же - я в тебе цілюсь,
щоб завдати солодких ще ран.
Я скажу. Я нарешті звільнюсь!
Зачерпну із очей океан.
Мовчимо. Слів нема - забулися.
Все гамуємо, терпимо.
Нерозумні! Ще мить й незчулися -
очі в очі - і летимо!
Бо кохання - це серця мова
і мовчання йому - лиш фон.
Погляд часто цінніший слова,
тиха ніжність - яскравий тон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641549
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 05.02.2016
А ти нікому правди не кажи...
Чи є в твоєму серці мир і спокій?
Чи навіть між людей ти одинокий?
І мовчки просиш - Боже, поможи!..
Буває світ жорстокий зазвича́й,
В нім - люди заздрять і втрачають міру..
Тобі дарують посмішку нещиру...
Та ти ніколи віри не втрачай!
Якщо біда тебе підстерегла,
Завжди знайдеться той, хто допоможе!
І справедливість кривду переможе,
Бо більше на землі добра, ніж зла!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641568
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 05.02.2016
Чомусь болить... Ніяк не визначаюсь...
От тигра вполювали... Далі - що?
Пришвартували корабель десь скраю...
Тепер стоїть, потрісканий в ніщо...
Ти зрозумій, я - світ в перебудові,
До Бурдж Халіфи лізти. Я ж на дні...
Я розіб'юсь, порву усе до крові,
Помру... А чи поможе хтось мені?
І знов висотки... Знов вігвами кланів...
Чи марево, чи пуританів сни?
В нас кожен - це по суті лиш Титанік?
Залиш мене... Бо ми, як кораблі?
І одиниці виживуть? А далі?
Чи вийде жити? Як нам далі йти?
Чи з Хеєрдалом попливти у далі?
Чи у Вальгаллу? Декаданс мети...
***
Можливо... Все можливо... Все - ідея...
Ідея - вічність... Вічність - у крилі...
Й тим паче двох. Ввімкни життя у плеєр...
Відчуй... Ось люди, як і кораблі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641342
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 05.02.2016
Дайте глоток свободы с молодостью испить!
Завтра денёк погожий,чтобы туда уплыть...
Молодости(корвету) - алые паруса!..
Время её -золотое!
Бремя её -мечта!
Молодость - вдохновенна, молодость -красота!..
Молодость - откровенна и на подъём легка!..
Молодость - минное поле!..
Молодость - высота!..
Молодость длится и более,
Если душа молода!..
Мне бы одну минуту,чтоб заглянуть туда...
Мне бы одну секунду,чтобы услышать "да"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641215
дата надходження 04.02.2016
дата закладки 05.02.2016
Мовчазно зорі в небі говорили,
А Місяць не сміявся – реготав…
Сліди лишали зорі, наче стріли,
Місяць втомившись, зразу замовкав.
Блукала ніч, в городі, попід тином,
Мовчали наполохані сичі…
Виднілася побілена хатина
І пахла матіола уночі.
Вони удвох прийшли під велет-ясен,
Де перший поцілунок миготів.
Вона красуня, а він диво-красень,
Їм, щось на вушко ясен шепотів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641322
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 05.02.2016
Вийшла Оля на поріг
-Мамо,мамо, а де сніг??
Чом наш песик не стеріг?
Й заховався, й сам забіг?!
Де ж той сніг?Та де ж той сніг??
-Що ж це,мамо,за зима?
Снігу білого – нема!!
А дорослі всі байдужі…
Хіба можна по калюжах
На санках і ковзанах?
Ти скажи куди піти
Й дітям снігу попросити
Щоб з небес,із висоти
Сніг пішов на радість дітям?
Мама Олі так сказала:
-Інші діти затримАли
Африканці,австралійці
Нігерійці чи кубінці...
Перший раз їм повезло,
У них снігу не було.
Треба,доню,почекати,
Зиму нашу пошукати.
Ми про зиму прочитаєм,
Намалюєм,заспіваєм.
А вона почує нас!
Та й повернеться до нас!!
04.02.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641110
дата надходження 04.02.2016
дата закладки 05.02.2016
[img]http://vestnik.in.ua/wp-content/uploads/2015/12/1-rsn-ktnbnm.jpg[/img]
Жив кіт собі, смугастий і сумний.
Він народився під числом тринадцять.
Літати вмів і фарбувати сни,
Проте боявся в тому зізнаватись.
Йому кричали часто: - Ти куди?!
Знов аквареллю забруднив шпалери!
А він ховавсь подалі від біди
У темряву сумну під шифоньєром,
Де, втерши сльози, тихо засинав –
І тиша починала муркотіти.
Чому? Бо уві сні той кіт літав
І малював по небу жовті квіти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641274
дата надходження 04.02.2016
дата закладки 05.02.2016
[b]Музика та виконання Андрія Андрущенка[/b]
Дорогий солдатику! Патріоте! Друже!
Ми Тобі, ріднесенький, дякуємо дуже
За незламну стійкість, мужність і відвагу,
За несхитну віру і тверду присягу!
Ти відважний воїн, Ти Герой народу,
Борешся за спокій, гідність і свободу!
Ти стоїш за правду, за Вкраїну-неньку,
За дітей, за внуків, за матір стареньку…
Знаю: було важко, але Ти тримався,
Із боїв кривавих знову піднімався!..
Вірю: переможеш, бо Господь з Тобою,
Він благословляє правдою святою!
Слово Кобзареве хай Твій дух гартує!
«Борітеся – поборете..!» - серденько карбує!
Хай почує москалота наші думи-«квіти»:
«Чия правда, чия кривда і чиї ми діти»!
Вже недовго, рідний, скоро перемога!
Чуєш? Пахне рутою-м'ятою дорога…
Кличе хлібом-сіллю, манить рідна хата…
Вигляда синочка посивіла мати…
Повертайся швидше! Повертайсь, солдате!
Всі Тебе чекають, Сину, Батьку, Брате!
Моляться за Тебе українські діти,
Щоб могли співати, вчитися, радіти!..
О Всевишній Отче і Пречиста Мати,
Хай живими вернуться всі наші солдати!
Щоб Вкраїна-мати знову вільна стала,
У добрі, здоров'ї й щасті процвітала!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641470
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 05.02.2016
Така гірка твоя сльоза,
Така крихка твоя надія...
І віра слабшає-марніє -
Бринить сльозою в небеса.
Але порепана душа
Ще прагне крихточку любові!
І хай шляхи полин-тернові,
І серденько, немов пташа,
Тріпоче-б'ється!.. Та на мить
Надія віру воскресила,
А віра ця - велика сила!
І вже сльоза не так гірчить...
Чи сльози висохнуть колись?..
Просякло й небо кров'ю-болем...
О, де ж ти, де, зрадлива доле? -
До хати рідної вернись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641115
дата надходження 04.02.2016
дата закладки 04.02.2016
[b][i]Я вдивляюсь у вечірнє небо,
Утекли туди думки мої...
І благаю: -смутку мій , не треба
(Хоч з тобою ми давно свої ),
Не приходь до мене , заблудися,
Хай спочине втомлена душа...
Мрії ті , що так і не збулися,
Заховаю у своїх віршах.[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641022
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 04.02.2016
Струшує дерево з гілок синиць.
Бризки торкають, злітаючи, струни –
Тенькає весело кобзи блакить,
Сходять травою посіяні руни.
Боки на сонці відлежує дах,
Лапкою кішки шкребе підвіконня,
Ловлячи бризки синиць (тарах-тах!),
Що примостились на теплій долоні.
Пальці бурульок по струнах течуть,
Ллються мелодії кобзи струмками,
Шлях вистилаючи в небі ключу,
Що відчиняє розвеснені брами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640953
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 03.02.2016
Вже весна в повітрі забриніла,
Сонце усміхається в вікні!
Як ніколи - серцем захотіла
Опинитись в рідній стороні!..
Проліски! - весняні очі сині,
У сльозах... чи в крапельках роси!
Зачекались, там - на Україні!..
Серед березневої краси!
А душа незримі крила має!
І до краю рідного летить!
Україно! мій найкращий раю!
Як тебе сьогодні не любить!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640765
дата надходження 02.02.2016
дата закладки 03.02.2016
Ти хто такий...
Не пізнаний...
Забутий..
Відкинутий в далеке небуття...
Страждань незліче́но тобою вже відчуто...
Дорога болю...
Шлях до забуття...
Ти хто такий...
Не сказаний...
Не спитий...
Безликий...
Втоптаний у тисячі шляхів...
Коханням страчений, журбою оповитий...
Заручник тлінності й безжалісних віків...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640970
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 03.02.2016
Над нами небо-стеля
Велична синя даль...
***
...... любов дарує крила,
...... любов - то сенс життя!
автор:Митич@
з поезії:" Почуй мене крізь галас!"
У ангелів позичу
Я крила - зроблю крок!
А ти мене покличеш
У небо - до зірок!
Тебе я чую!...Галас?
Не спинить вже мене...
Давай втечемо - зараз!
Не стримуй й ти себе!
За мріями у небо
Ми з вітром -навсібіч!
І все, що мені треба
Це дотик твоїх віч!
Розхристані вітрила
У хмар - ми вкрали сни!
Любов нам дала крила
Ми близько до весни...
Я чую тебе, милий!
Крізь тисячу вітрів
Я знаю ти щасливий!
Не треба зайвих слів...
Заплющ свої повіки
Забудь усе - і мрій!
Знай, я твоя навіки
А ти назавжди мій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640954
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 03.02.2016
Не вибачить Господь дурних образ,
Що я - в разки намиста, як забрало,
Колись мені всього було замало,
Бажалось нездійсненного не раз.
Не вибачить Господь солодких снів,
Хмаринкою за Місяцем тужила.
Коротку зустріч серцем ворожила,
Минуле спопеляючи в огні.
Не вибачить Господь мені тебе,
Мої думки, без сумніву, гріховні,
Відпущенням зсередини і зовні.
Хіба майбутнє щось та й розгребе.
Не вибачить Господь? Нехай і так.
Молитимусь, шептатиму до скону
Твоє ім"я... як ту святу ікону,
У відчаї, обожнює жебрак.
02.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640679
дата надходження 02.02.2016
дата закладки 02.02.2016
Не варто зустрічатися!.. їй Богу...
Для зустрічей існує Інтернет.
Тут кожен з нас обрав свою дорогу,
І в кожного у шафі свій скелет...
То ж будемо красиві - в віртуалі!
Веселі - без печалей і проблем!
Поспілкувались - і підемо далі,
Питання в тому - А куди ідем?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640486
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016
І прийде ранок встелений туманом,
Лише на сході світить небосхил.
Сіяє перламутровий світанок
У сивині туманових вітрил.
Сова мовчить після нічного лету,
Вона давно утратила роки.
І перший промінь шле привіт поету,
Що пише вірші з легкої руки…
І так щоранку, коли сходить сонце,
Чи чисте небо, чи лежить туман.
Лише світанок дивиться в віконце,
Дарує вірші ранок-талісман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640302
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016
Коли стіна, в уяві неозорій,
Невидима рука спиняє вдих.
Не падають уже, а гаснуть зорі
І ми сліпі у темряві без них.
Коли провалля, а мости розбиті
І думка квола, щоб перелетіть,
Біди плоди солодкі й соковиті,
А сіре розмальовує блакить.
Коли на лезі відчай, у канкані
Душа злітає тільки без крила.
Ті сірі хмарі гаряче - багряні,
Їм вени ріже вогняна стріла.
Коли мовчанка - кара, чи спокута -
Німа молитва виведе за край
Ота, злиденна, кимось розіпнута,
Нехай страждає - ти лиш, не страждай.
01.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640289
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016
Пишу тобі востаннє (не знаю чи важливо?)та вірш цей знову, твій!
Тремтить моя рука і голос затихає у темряві німій...
Я більше не твоя! Хоч нею не була! Все скінчено з тобою!
Залишуся сама поміж химерних днів вже вільною рабою...
Мені вже не болить! Та й, що могло боліти?! З тобою ми чужі!
У душ по десять лиць в моєї лиш одне!...(кому до цього діло?!)
І все, що в нас було! А може не було? Вже все переболіло!
За звичкою знову я на пазли розкладу душевні вітражі...
Останній крик і все! Мовчить душа моя...а далі - порожнеча!
Липка мов течія із сліз і самоти від зболених утрат
Як хочеш називай! Та тільки не кажи, що це моя утеча!
Нічого не сказав...пішов і залишив із серця дублікат...
Тепер твої слова! А що твої слова?! Кому вони потрібні?
Мене вже не печуть! В тобі перегорять - погасне їхній жар!
Та лишаться сліди - обвуглені вони...(і на тавро подібні!)
Куди тепер вже нам? Чи зійдуться шляхи? Не скаже наш радар...
Пишу тобі рядки і зболені вони - розбавлені туманом!
Ти хочеш їх порви, а хочеш залиши...мені тепер байдуже!
У тиші голосній, звучить наче струна моє ледь чутне:"Друже,
Чи віриш й сам у те? (скажи і не лукав!) Чи все було обманом?
........................................
Пишу тобі востаннє (не знаю чи важливо?) та вірш цей справді, твій!
Мовчить моя душа...і серце не бунтує в байдужості німій...
У стоголоссі снів безликих і пустих - сумую за тобою!...
.......................................
...ніхто не відповість...( порожня німота!) в розмові із собою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640387
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016
Вже синім проліском на пагорбі земля багата,
Пухнастим котиком біля воріт верба рясна.
І знову Псел городами до хати
Сягнув, щоб нагадати: це Весна.
Берізка забрела далеко в повінь,
Струнка красуня, сон юнацьких літ.
І серед вод пірна самотній човен,
Озиминою пахне білий світ.
Пейзаж старий, але забутий часом,
Коли стомилася в буденності душа,
І ця зупинка, як буває часто,
Моє пробудження в мелодії вірша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639930
дата надходження 30.01.2016
дата закладки 31.01.2016
Не моє це щастя!.. не моє...
Знов зі мною доля розминулась.
Он зозуля у саду кує!
Чи луна у спогадах почулась?..
Не моя весна ця... не моя...
...Ловлять сонце зайчики в озерці!
Все довкола квітне і сія,
А мені невесело на серці...
В заметілі білих пелюстків,
Як не прикро, дива не чекаю...
Мій метелик у вогні згорів,
Ну, а я в мовчанні - догораю...
...Сподіваюсь - все це промине,
З теплим вітром тугу я розвію!
Літо ще порадує мене,
Й подарує віру і надію!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640109
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 31.01.2016
(история из жизни…, но не моей)
Скрывавшуюся в взгляде пустоту
Все рассмотреть тогда сумели,
Но хоть бы кто подумал, что не ту
Он вёл к своей заветной цели.
Никто не знал, какой тоской
Венчаеться душа парнишки
И что за этой же душой
Былой схоронен хвастунишка.
Тропа вела его к реке,
Где он рассказывал ей сказки,
Букет сжимая всё в руке,
Ресницами скрывая глазки.
Она ж с ухмылкою смотрела,
Смеялась как-то невпопад.
Ей до парнишки нету дела,
А он нашёл в ней дивный клад…..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638017
дата надходження 23.01.2016
дата закладки 31.01.2016
Здається ще вчора злітав поза хмари,
Здолати висоти без втоми було…
Чогось досягнути хотілося – марив,
Вершин здолати зневірам на зло…
Із вірою в серці, у розпачі вгору,
За хмари перисті лежав тоді шлях.
Та доля до мене віднеслась суворо,
Не міг я злетіти при сильних вітрах.
Та може на краще, що сталось зі мною,
Свою я зупинку знайшов у житті.
Не знаю, що дальше за тою горою,
Що мав я зустріти на тому путі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640062
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 31.01.2016
Над річкою схилилась яворина,
Не родить вишня у моїм саду...
А я - далеко!.. в мене є причина,
Що я додому стежку не знайду.
В краях далеких літо проминуло,
За ним і осінь, а тепер зима...
Я рідну землю зовсім не забула,
Та часу для повернення нема.
Не я одна скитаюся по світі,
Багато хто не має вороття...
Роки минають... зими, весни, миті,
А саме з них складається життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640051
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 31.01.2016
Кохалась нічка з місяцем до раночку.
В волосся шовкове зірки вона вплела.
По травах пишних ходили вони босими.
Там, де ступали, заіскрилася трава.
Притихли верби над водою засоромлено.
Схилились низько - низько до ставка.
Ой, як же ніжно обнімав ї ї ...
На стан гнучкий лягла його рука.
Де кущ калиновий, там цілувалися.
Схилились ґрона до землі.
А вранці місяць той сховавсь
за хмароньку.
А нічка перлами розсипалась в траві.
А коли день мине, вечір засвітиться,
Букет духмяний місяць принесе.
Найкращій в світі нічці зоряній,
Яка щодня до себе манить його. Зве.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639898
дата надходження 30.01.2016
дата закладки 31.01.2016
Горить неопалима купина
І сонце над усім сміється світом.
Невже така тяжка моя вина,
Що рання осінь не змирилась з літом.
Вже юність у минуле відійшла
І не навчила, як нам жити далі.
На шлях-дорогу вилита смола,
В тугий клубок сплелись мої печалі.
А як в саду співали солов'ї!
Як риба билась на нічному плесі!
І коси розсипались там мої,
І плакав жайвір в царині небесній.
(Як пахнуть трави ранком над лугами!
Коли від небуття і сну святого
Їх розбудити босими ногами,
Де ми удвох - і більш нема нікого.)
...Горить неопалима купина
І тліє, і димить, і нудить світом.
На землю тихо сходила весна,
Коли зима зачарувалась літом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640013
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 31.01.2016
Я не люблю, як б’ють когось в лице
І не люблю, як ходять з синяками.
Та я мовчу, я не кричу про це,
Відстою честь, як треба кулаками.
Якщо є сила - розуму нема…
Хтось б’є в лице, а чи плює у душу,
Мене образа зразу обійма,
Та честь свою я відстояти мушу.
І навіть честь того, хто мовчазний,
Хто ходить сам в сльозах і з синяками,
Відстою я, бо я буваю злий,
Як не поможе слово - кулаками…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639698
дата надходження 30.01.2016
дата закладки 30.01.2016
Коли ти зумів розірвати те коло,
Що ніби на шиї петля,
Несе коливання здаля
Землі стугонить: коні з поля для поло.
Земля стугонить, у азарті погоні
Утриматись, як у сідлі,
Де куряви хмари?.. в імлі
Ми змучені, наче ті загнані коні.
Ми змучені - страшно і жити, і вмерти,
Бо те що сьогодні, не те -
Наповнене болем, росте
Як відчай, як душі, на шмаття роздерті.
Як відчай, щонічної темряви соло,
І леза нагострений край.
Те завтра не прийде, вставай,
Є тільки сьогодні - розірване коло...
30.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639923
дата надходження 30.01.2016
дата закладки 30.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.01.2016
Ти її - відпусти…
Бо ті зорі – такі небачені…
Бо світанки – незнані… дороги ведуть в пітьму…
Бо квитки в її бік ніким і ніде не проплачені…
Бо не втримаєш
сонце в долонях ніяк… а тому,
Ти - відпустиш її…
Бо така - спопелить до пороху…
Відречешся, відплачеш, відмолиш - усім світам!
Лише серце… пульсуюче серце, простягнеш Молоху,
Ніби древні ацтеки –
жорстоким своїм богам…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639640
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 29.01.2016
Усьо при владі в шоколяді,
Давно, давно в одних руках.
Богообранні при посаді,
Засіли вздовж по етажах.
Одні злодії і злочинці,
Лукаві дітки Сатани.
Усе вирішують чужинці,
Як в себе дома ПОЦани.
Особий статус Даунбасу,
Чи цукермаркети в містах…
Все дурять, дурять біомасу,
Брехня одвічна на вустах.
Як ті лини сидять в палатах,
Бандитто – зайди чужини.
Брати ж мої у казематах,
Твої Україно сини.
Та скільки ж будемо терпіти,
Пихатих виплодків чуми.
Допоки ж маємо чапіти,
Пора проснутися, людьми!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639522
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 29.01.2016
А сніг пропав, неначе не було,
Дощ ллє з відра, струмочки по дорозі,
А, як недавно дуло і мело,
Вдягались тепло, бо були морози.
Січневий ранок, а прийшла весна,
Чому природа знову все змінила?..
Покрити має поле білизна,
Щоб знов хліба сніжком припорошило.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639508
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 29.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.01.2016
После прочтения
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622615
Я тебя у вечности не крала...
Я тебя лишь за руку взяла...
Ничего не обещая,
Я тебя с собою позвала...
Я с тобою зажигала свечи...
Я с тобой увидела зарю...
А последний(серый)вечер
Был,наверное,в бреду:
Тыщи лет горели наши свечи...
Тыщи лет они рыдали...
В ожидании предтечи,
Кровь в карминовый меняли...
Тыщи лет - совсем немного...
Тыщи лет - вдох-выдох бога...
Тыщи лет - на всепрощение...
Тыщи лет - миг озарения!..
Тыщи лет - замолят грех?..
Со слезою?..
И за всех?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639430
дата надходження 28.01.2016
дата закладки 29.01.2016
Кислотні дощі (у серці!) хіба передбачити?
Синоптики вчора вістили звичайну грозу...
Чому ж у душі ці ртутні (ненависні) м'ячики
калічать думки (застуджені й так) - завчасу?!
Перун у блакиті вергає вогненними стрілами,
небесний коваль готує (для нас?) оберіг.
А що, як з тобою птахами закохано-білими
у вирій сердець! зі світу дощів! Ти би зміг
у прірву зірватися? грудкою прагнення, каменем,
а я б - за тобою (якщо ризикнеш ти ) - притьма!
Які ж нестерпучі нам Доля готує екзамени!
До тесту на вірність невже варіантів нема?
Загрій мене! всю! порятуй від їдкої кислотності,
збери із душі тривоги пронизливу ртуть.
Утеча від світу? від себе? від всіх? - від САМОТНОСТІ!
До біса слова і думки! Ти моїм просто будь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639356
дата надходження 28.01.2016
дата закладки 28.01.2016
[b]ЧОМУ УКРАЇНЦІ ЛЮБЛЯТЬ САЛО?[/b]
Для українців сало є не лише цінним продуктом харчування, а й символом національної культури. Витоки такого шанобливого ставлення до сала слід шукати в історії нашого народу.
Здавна на території України вирощували свиней та полювали на вепрів і диких свиней. У Середньовіччі тваринні продукти харчування постачало скотарство, хоча роль мисливства (особливо ловів) залишалась на той час ще значною. Яловичина, баранина, свинина, м’ясо курей, качок і гусей було пересічною їжею давньоруського населення. «Руська правда» й уставні грамоти часів Київської Русі дають нам цінні свідчення про широке використання м’яса й сала свиней з-поміж інших продуктів. Як свідчать давньоруські документи і археологічні знахідки, у Середньовіччі м’яса їли багато, значно більше, ніж у пізніші часи.
При виборі релігії на Русі одним з аргументів на користь християнства було те, що мусульманам «передписується “свинины не ясти, вина не пити”. Князеві Володимиру “… се ему было не любо: … о неядении мясъ свиныхъ а питьи отинудь”» («Повість минулих літ», 986 р.).
Свинина, сало були і є чудовим харчовим запасом – «готовизною», котрі довго зберігаються в сиросолоному вигляді, незалежно від навколишньої температури. Ще в Середньовіччі розрізняли сало підшкірне і сало нутряне («утробне»), а також лій («лои», «лой») овечий, баранячий чи козячий, який, імовірно, топили з кропом (або насінням кропу) для зменшення специфічного запаху.
У Карпатах вже на початку ХVI ст. податкові списки подають відомості про значну кількість свиней, яких тримали селяни галицької частини Гуцульщини. Їх приганяли на відгодівлю горіхами у букові ліси. В Україні ХVІІІ-ХІХ ст. свиней вирощували сальних і м’яса стали споживати менше.
На відміну від західної традиції приготування сала (поляків, зокрема) українці не білували, а смалили свиню після забою, щоб сало лишилося на шкірці.
І сьогодні сало переважно не коптять, а солять та найчастіше зберігають сирим. Поряд із традиційними способами зберігання солоного сала у повоєнні роки з’явилися й нові – почали закладати засолене сало в скляні трьохлітрові банки і закривати герметично, адже сало без доступу кисню довше зберігає свою свіжість.
Сало й сьогодні використовується не лише як цінний висококалорійний продукт, але й як незамінний харчовий дорожній запас, що не псується навіть за високої температури повітря. Сало, товчене в салотовці, з часником, є однією з найпопулярніших приправ до борщу. Споживають його й сирим, і смаженим, і вареним, і печеним, з різноманітними прянощами, найчастіше з перцем, часником і кмином. Сире солоне сало з пряними приправами дуже характерне для Волинського Полісся. Свіже сало, часник (цибуля чи огірок) і хліб завжди були найкращим підвечірком і дорожнім запасом.
Сучасні дослідження дієтологів, біологів і медиків спростували усталену думку про шкідливість сала і показали, що помірне його вживання корисне навіть для хворих на шлунково-печінкові розлади. У несмаженому салі міститься арахідонова кислота (поліненасичені жири), яка бере участь у холестериновому обміні, знижуючи рівень холестерину в крові. Встановлено також, що цей цінний харчовий продукт зв’язує і виводить з організму токсини, тому медиками рекомендується вживання сала (від 50 до 70 г. на день) для профілактики виведення радіонуклідів у екологічно несприятливих зонах. У народній медицині сало використовують при зубних болях, роблять обгортання несолоним уздором (нутряне сало) від кашлю, при захворюваннях кінцівок тощо.
Як символ української кухні, як продукт і страва, сало й сьогодні посідає досить значне місце у системі кулінарних цінностей і виступає виразником українського характеру. Про це свідчать і численні фольклорні приклади.
Словесні формули, що закріпилися в обрядовій сфері, повсякденні (не ритуальні) пісні зберегли стереотип уявлення про цей продукт. У відомій коломийці співають досі:
Намастила губи салом
Та забула втерти –
Будуть хлопці цілувати
До самої смерті…
У фондах Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України зібрано безліч приказок і прислів’їв про сало, які відображають ставлення до нього предмету пересічного українця:
Якби мені паном бути, то я б сало із салом їв;
Живу добре – сало їм, на салі сплю, салом укриваюсь;
Коли б сало крила мало, під небесами б літало;
Кому що, а цигану сало;
Ні сіло, ні впало, дай, бабо, сала;
Так го полестив, як би салом помастив;
Якщо вже їсти сало, то так, щоб і по бороді текло.
Анекдоти про українця і сало виразно свідчать про знаковість цього продукту:
«Розмовляють два куми:
— Куме Петре, чи чули ви, що сало спричиняє склероз?
— Ні, куме Миколо, не чув. Але ж я по собі знаю, що як тільки я вранці поснідаю салом, то на цілий день забуваю про їжу!»;
В українській народній харчовій системі життєзабезпечення сало здавна виступає ознакою добробуту. Безумовно, в минулому й позаминулому століттях значення сала як продукту висококалорійного та поживного було значно вищим. Дефіцит тваринних білкових продуктів постійно компенсувався споживанням сала і страв із нього. Пізніше, навіть коли споживчий харчовий баланс білків, жирів і вуглеводів у народному харчуванні значно оптимізувався, сало залишилося символом ситості. Слід зауважити, що нині, коли значна частина населення України живе на межі бідності, сало знову отримало свій давній статус.
Не можна сказати, що споживання свинячого сала є характерним лише для українців. Його охоче вживають поляки, угорці, німці, білоруси та інші народи, але в різних етнографічних середовищах ті самі речі отримують різний знаковий статус. Для українців сало стало символом не лише української кухні, а й українського способу життя.
/Лідія Артюх кандидат історичних наук. Український етнографічний центр./
***
[b]S.Nemo[/b], 27.01.2016 - 13:11
Як історик дозволю собі внести свою лепту.
Сало - стратегічний продукт для українського народу. Саме воно давало можливість вижити в суворих природніх умовах. Але найцікавіше, що свинина - єдиний продукт тваринного походження, який залишався в українців після татарських набігів. Татари і турки, як мусульмани не вживають свинину, тому свині не мали для них жодної цінності. А українців рятували від голодної зими...
***
[b]yaguarondi[/b], 27.01.2016 - 16:15
Не можу промовчати(як шанувальниця сала): ходять в інтернеті такі чутки, що в жирових тканинах жири зберігаються у вигляді тригліцеридів - гліцерину, з'єднаного з трьома залишками жирних кислот. Сало переважно складається із молекул такої форми:/ подивіться в коментах картинку / Тобто молекули, що складають сало, переважно схожі на герб України
Ну і на додаток:/ картинки в коментах подивіться обов'язково!/
***
В І К І П Е Д І Я
Сало вживають як самостійну їжу, головним чином, в сирому, запеченому вигляді, у вигляді шкварок або у вигляді різної приправи і жирової основи різних страв. Така увага до свинини поріднює українську кухню з кухнями західних слов'ян і угорців та білорусів. Сало їдять не тільки сире, солоне, варене, копчене і смажене, на ньому не тільки готують, але ним шпигують інше м'ясо, де сало відсутнє. Сало також використовують для засмажування чи затовкування рідких страв: борщів, капусняків, юшок.
Його використовують навіть у солодких стравах, поєднуючи з цукром або патокою.
Сало було одним з найважливіших продуктів тривалого зберігання, а також таким, який вживався у подорожах та під час обіду у робочий день як джерело енергії - хліба, сала та цибулини було досить для цілого дня важкої праці.
*********************************
*********************************
В.М.
[b]Українці люблять сало ,багатенько і не мало
Крім тополі і калини, Це теж символ України!
Популярне воно,факт! І смачне й поживне,так!!!
Це приправа до борщу!! Їж ,смакуй,аж досхочу!!
Споживай сирим,вареним і смаженим,і печеним!
З перцем,кмином,часником,із яйцем і огірком!
Та корисне для людини,бо виводить всі токсини.
Прибирає зубний біль,навіть зменшує кашіль.
Робить теплими кінцівки і у хлопа,і у дівки!
Дуже довго не псується,від свиней воно береться!
Це смачна готовизна,й за кордоном його «зна»
Історична то є страва і скоринка золотава.
Їжте сало і шануйте ,і любіть його й смакуйте!!
Бо Крім тополі і калини, Це теж символ України!!
Українці люблять сало ,багатенько і не мало!
Натуральний це продукт!Продаю!Розставте руки![/b]
27.01.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638987
дата надходження 27.01.2016
дата закладки 27.01.2016
Я повертаюсь в дитинство,
Де черемшина цвіте,
Роки, неначе намисто,
Віють до серця святе.
Згадую в лісі суниці,
Трави зелені, п’янкі,
Сняться щоніч молодиці,
Наче берізки – стрункі.
В полі бешкетливий вітер,
Що, як хлопчисько гуля,
Наче омріяний витвір,
Все пригортає земля.
Бачу бузок біля хати,
Мама і тато живі,
Хочу від щастя кричати,
Йти босоніж по траві.
Роки летять невблаганно,
Сниться калина й бузок.
Я повертаюся, мамо,
В затишний дім - холодок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638991
дата надходження 27.01.2016
дата закладки 27.01.2016
Рідне батьківське поле,
Ліс від вітрів беріг…
Поле, промите болем –
Батьківський оберіг.
Зранку щодня до ночі,
Плугом, а чи серпом,
Руки його робочі,
Гралися із снопом.
Рідне батьківське поле,
Рідне воно й мені,
В нім гартувалась доля,
Звідси знання земні.
Дякую тобі, тату,
Що научав мене,
Що у роботі свято,
Спомином не мине.
Часом сюди приходжу,
Слізьми поллю ріллю,
Поле, батьківське поле,
Як я його люблю.
Хліб найсмачніший з поля,
Що засівав татусь,
В полі батьківськім воля,
Часто я тут молюсь.
Але сумує поле,
Вже і стерня не та…
«Тату!» кричу я з болем -
Поле і пустота…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638818
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 27.01.2016
Зимовий дощ, а теплий, як весною!..
На голих вітах шовком шелестить...
Я ще сумую, милий, за тобою,
Але мені вже серце не болить...
Думки крізь сито роздумів просію,
Що неважливе - списую в архів...
... Синичка прилетіла! я й радію! -
Бо це ж до мене Ангел прилетів!
... Похмуре небо - непроглядно сіре,
Мов полотно, в квадратику вікна...
Та вітер з півдня!.. і для тих хто вірить
Вже чутно, як поволі йде весна!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639050
дата надходження 27.01.2016
дата закладки 27.01.2016
Однаково, коли мене не любиш,
Що проклята дорога до душі,
Яка готує неминучу згубу
І здавна нагострила палаші.
Дорога та накинута на вістря,
А може то пустелі жар лихий?
Колотиться в предсмертних муках місто,
Виснажливих, приречено-сухих.
Тут навіть сльози, лише жменька солі,
Бо хоч кричи "рятуй" - любов глуха.
Однаково мені, хоч у неволі
Потроху, моє серденько стиха...
Однаково, бо гірше болю й муки
Лишень байдужість скам"янілих душ,
Коли холодні і серця і руки,
А кров згорнулась, наче в кільця вуж.
26.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639019
дата надходження 27.01.2016
дата закладки 27.01.2016
Там, у лузі при дорозі
Калина стояла,
Козаченька з далеченька
Свого виглядала.
Виглядала- сонце гріло,
Гілоньки зів'яли,
Прилетіли жайворонки,
Ягідки клювали.
Ой не клюйте- порятуйте
Личко рум'яненьке,
Біль торкає моє серце-
Серце молоденьке.
Ой не клюйте, не мурдуйте,
Не рвіть мою душу,
Візміть сльози- тії роси,
Та й несіть під грушу.
Під розлогу, коренисту,
Де тіло козаче,
Защебечіть тую правду,
Як калина плаче.
Розкажіть про злую долю,
Що не жартувала,
Молодеє, рум'янеє
Життя обірвала.
Обірвала й не спитала,
Як на світі жити?
Молодого козаченька
В могилу ложити.
Не судилось на тім світі
Відбути весілля,
Лиш пригорне та зігріє
Калинове гілля...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638641
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 26.01.2016
Злишся чому на весь світ?
Стільки наметено снігу...
Злишся, бо кришиться крига
Там, де учора був лід.
Злишся, а кава давно
Не запашна, бо остигла.
Поодинокими стигми
Тінями вкрили вікно.
Злишся, розлючено рвеш,
Ще не написані досі,
Віршів рядки безголосі,
Віри нікому не ймеш.
Злишся, а я усміхнусь,
Ти - капризуля, дитино,
Нівечиш гнівом хвилини,
Я ж бо тебе не боюсь.
Злишся, а болю луна
Вже досягає порогу,
Стиха молитвою Богу,
Чи заспокоїть вона?
Злишся - на себе мабуть?
Стільки розвінчано міфів -
Думаєш схожий на грифа?
Просто мінливий, як ртуть...
25.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638625
дата надходження 25.01.2016
дата закладки 26.01.2016
Тобі холодно? Тобі боляче?
Звідки сум?
Може, поряд присяду на мить?
Твою тугу у сяйві сонячнім
Та сльозу
Я вустами збираю... втопить.
Тебе марення крає розпачем -
В серці - шип,
Від троянди, чи Вуду ляльок,
Не забудь одного лиш - поруч я,
Не тужи,
Я твій щит від отруйних шпильок.
Тобі тугою в ночі виллються,
Голоси,
Доки тінню відлуння оті.
Біди хай сльозами умиються,
Попроси
Щастю -пряник, а лиху - батіг.
Тобі холодно? Тобі боляче?
Звідки сум?
Може поряд присяду на мить?
Тіні знову збираться в коло,чи
У грозу?
Мечем вогненним пролетить
Твоя туга й біди - химерами,
Та якби,
Я руками торкнулась чола...
Ланцюг не керує галерами,
А раби.
Хоч недовго пливуть без весла.
25.01.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638427
дата надходження 25.01.2016
дата закладки 25.01.2016
Краєчком ока позирав,
На мамині пожитки,
Що з цим робити він не знав,
Взялася, де, і звідки?
Приїхала, а хто чекав?
Поважні гості в хаті,
А потім щось забелькотав, -
«Ми дуже, мамо, раді.
Ти відпочинь ось там внизу,
У тіні під вербою,
Речі в комору віднесу,
Та вийду за тобою».
Присіла мама, а душа,
Тремтіла, билась в грудях,
Вона ж не варта і гроша,
Як з’явиться на людях?
Старенькі капці та кофтина,
Тремтять зморщені руки,
А син єдина то дитина,
Не вийшли і онуки.
За обрій сонце вже пішло,
Не відчула, як задрімала,
В хаті від гульок все гуло,
Давно вже зайва стала.
Пісня про рушник летить,
Співає син завзято,
Мама зіщулилася спить,
В синочка її свято.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/999-mamin-vizit.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638318
дата надходження 24.01.2016
дата закладки 25.01.2016
Переспів поезії Б.Окуджави
Ліси стоять загорнені
У осінь до плечей.
Йде мандрівник натомлений,
не зводячи очей
на просіку нев\'їжджену…
На серці – лиш вона
чаклункою, ундіною –
ні сну йому, ні дня.
Пішла, дверима грюкнувши –
чи знає хто – чому? –
в холодну ніч байдужості.
А що робить [i]йому[/i]?!
Потрощено все, зламано,
та він немов сліпий.
А скільки слів гірких вона
йому жбурнула вслід.
Не жінка – справжня фурія!
Але без неї [i]як[/i]?
Шматує серце бурями,
а він до забуття
на диво сподівається:
мовляв, ще буде час,
майстри, іще трапляється,
лікують серця м\'яз…
Оригінал
Б.Окуджава
Стоят леса, опутаны
осенней желтизной.
Бредет усталый путник
по просеке лесной,
нехоженой, неезженой...
А сам - о ней, о ней:
живет в сознанье женщина,
и нет ее сильней.
Внезапно разлюбившая,
кто знает - почему,
остывшая, забывшая,
да вот нужна ему.
Всё кончено, всё сломано,
но он как будто слеп...
А сколько горьких слов она
ему швырнула вслед.
Ведь вот какая женщина !
А без нее не жить.
Змеится в сердце трещинка,
а он: любить, любить...
И верит и надеется,
что вот придет пора,
что где-нибудь имеются
по сердцу мастера.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638535
дата надходження 25.01.2016
дата закладки 25.01.2016
В тонкому прядиві сніжинок
Зимовий вечір заблукав.
Сторуким лезом павутинок
Шкребе по склі морозу шал.
Алхімік-місяць у задумі
Зі снігу видобув алмаз...
В моїм забіленому сумі
Біліють рими білих фраз...
А у мереживних сорочках
Заснули зморені сади.
У кришталевих снах струмочків -
Півсонні віддзвони весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638326
дата надходження 24.01.2016
дата закладки 24.01.2016
Білі фарби сніговію
Одягла зима.
Віє, віє, снігом віє -
Світ весь обійма.
І летять, летять сніжинки, як летить зоря
І до нас, моя кохана, серцем промовля…
Пригорни своє кохання, поцілуй вуста,
Доля в нас одна - єдина – доля не проста!!!
Я вуста твої цілую
Ягоди, не цвіт.
Хоч сніжинки пролітають,
Та вони не лід.
Я несу тобі кохання, доленько моя,
Воно в серці озоветься в співі солов’я.
Зацвітуть сади вишневі пелюстки впадуть,
А поля сліди відбиті снігом заметуть...
Білі фарби сніговію
Одягла зима.
Віє, віє, снігом віє -
Світ весь обійма.
І летять, летять сніжинки, як летить зоря
І до нас, моя кохана, серцем промовля…
Пригорни своє кохання, поцілуй вуста,
Доля в нас одна - єдина – доля не проста!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638284
дата надходження 24.01.2016
дата закладки 24.01.2016
В тривожні дні мого життя 17 років тому, з'явився цей вірш.
Тоді я ще не "хворіла" віршами, писала зрідка,
в певні моменти. Не судіть строго...
Чим я залишусь в спогаді твоїм,
коли піду назавжди: світлим небом
чи грозовим, захмареним і злим?
Чи вільним вітром? Чи пустельним степом?
Що пануватиме в душі твоїй:
надривний розпач чи спокійний холод?
Байдужість? Смуток? Чи обра́з сувій?
А може спрага по мені і голод...
І як серденько житиме твоє,
у чім шукатиме собі розраду
від самоти? Чи хутко ожиє,
знайде нову підтримку і пораду?..
Якщо, згорьований, в гіркім жалю
затерпнеш ти скорботно на хвилину –
я сонячного зайчика пошлю,
щоб спомин твій в щасливі дні полинув...
Коли душа тонутиме в журбі,
тоді ти лиш поглянь на наші квіти –
то ними я́ всміхатимусь тобі,
щоб душу твою світлу відігріти...
Я сумуватиму, що почуття моє
звідтіль ти не почуєш в жоднім слові,
та грітиму я серденько твоє
промінчиком незгасної любові...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501944
дата надходження 29.05.2014
дата закладки 24.01.2016
В обличчя вітер…Руху дивина…
Політ листка в осінній хуртовині…
І листопадового неба сивина
В мереживі хмарок – від завжди аж донині.
Я більше не спішу, я не лечу, як вітер.
Я зупинилась тут, на березі буття,
Де осінь обнялася з цілим світом,
А я жива й закохана в життя…
Кленова стежка шурхотить осінньо -
Куди не стань, куди не поверни…
І пада серце в цю незвичну пісню,
І так йому не хочеться зими…
В самім житті моїх шукань підказка:
Цей подих світу, цей ковток краси,
Осіння ця й давно забута казка
І Вічності далекі голоси…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636557
дата надходження 17.01.2016
дата закладки 24.01.2016
Я не знаю, куди мені йти,
Коли кригою вкрилась душа,
Бо твоя відтепер збайдужіла.
Відняла...ні, обрізала крила,
І куди мені знов вирушать? -
Доленосні розсипані стріли.
Я не знаю, куди мені йти...
Будувати хотіла мости,
По яких із весни - у жнива,
Лишень осінь потроху, сивіла
І дощем нишком заголосила.
Тільки знову, допоки жива,
Не скорюся, з останньої сили,
Будувати бажаю мости.
Я забуду тебе, відпусти...
Під ногами колюча стерня.
Від сьогодні зав"язані очі,
Не питаєш мене, що я хочу?
І ступаю по ній навмання,
Бо ті мрії мої - маячня.
Серед льоду листочком? прости:
Я не знаю, куди мені йти.
24.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638283
дата надходження 24.01.2016
дата закладки 24.01.2016
Марципанові олені бродом ідуть до весни
І збивають на кавовій річці туманами піну.
Утомившись, садами спиняються, струшують сни,
Що здіймаються вгору тоненькими пасмами диму.
І пливуть над землею хмаринки таємних світів.
Десь і я поміж них - відіб'юсь у магічній бурульці
Марципаном в будинку з ванільної піни вершків
У безмежнім степу, намальованім пензлем на кульці…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638239
дата надходження 24.01.2016
дата закладки 24.01.2016
Обережно в долоні зберу
порожнечу із серця густу
і самотність нестерпно-пусту
я у тугу неквапно вдягну.
Що ж їй личить? Холод тягучий?
Ночі біль? Дня безодня? Нудьга?
Із коханням своїм, мов шульга
в світі правих! Візьму колючий
колір злості (це краще, ніж страх) -
пробиватиму ним ночі темінь.
Кажуть вперта вода точить камінь.
В тебе ж серце? Моє - дикий птах -
все шаліє в січневих вітрах.
Ти закуй його в теплі долоні -
наліталось. Втомилось від волі!
Хоче в твоїм втопитись. Хоч в снах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638069
дата надходження 23.01.2016
дата закладки 24.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.01.2016
Малюю сонце у зимові дні,
Малюю квіти в сніговій завії!..
І вже не дуже й холодно мені,
Бо тішать серце спогади і мрії!
Прийде весна, калина зацвіте,
І заспіває соловей в долині!
Зігріє землю сонце золоте
І запанує мир на Україні!
Малюю сонце, квіти і весну!
Черешні спілі і квітуче літо!
І зірочку на небі - ще одну!..
Так веселіше в цьому світі жити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638199
дата надходження 24.01.2016
дата закладки 24.01.2016
Хліб і сіль!.. барвінок і калина...
Рушники, мов птиці - на стіні...
Це - моя барвиста Україна
Вишита на білім полотні!..
Люди гарні! щедрі! працьовиті!..
Душі їх оспівані в піснях!
Маки, рута і волошки в житі,
Мов живі, цвітуть на рушниках!
Вишивають вміло! як співають!..
На таланти щедра в нас земля!
Тож її, мов скарб, оберігають -
Ці степи, і гори, і поля...
Мир і спокій гріють кожну хату,
Сонце-сонях сяє з висоти...
Землю, чорноземами багату,
Більш ніде у світі не знайти!..
Неподільна, вічна і єдина!
Найдорожча - рідна сторона!
Це - моя прекрасна Україна,
Як і доля - в кожного одна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638019
дата надходження 23.01.2016
дата закладки 24.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.01.2016
У глибоких снігах протоптались сліди…
Слід в засніжене, вітряне поле…
Певно має хтось з болем дорогу пройти,
Бо в тривозі весь час серце коле.
Одинока хатина під лісом в полях,
Дим із комина видно здалека,
Стало тепло на серці, бо летів, наче птах,
Як вертають додому лелеки.
В тій хатині, на хуторі, поміж левад,
Проживає старенька матуся,
Син і зараз забрати матусю був рад,
Але чує слова : «Я боюся!».
Тут в могилах батьки, тут лежить чоловік,
Не зірвати стареньку від хати,
Доживає в полях одиноко свій вік,
Лиш стомилася сина чекати.
Син лишає сліди у глибоких снігах,
В хуторець пробиває слідочок,
Видно взимку лише цю дорогу в слідах…
За спиною біжить холодочок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637210
дата надходження 20.01.2016
дата закладки 20.01.2016
Як приємно дивитися в очі,
Говорити чарівні слова,
Цілувати вуста до півночі,
Як любов в кожнім серці жива.
Пр: Не зривайте троянди ніколи,
Не спішіте кохання втрачать…
Як серця у обох охололи,
То троянди від болю кричать.
Збережіте кохання надовго,
Нехай квітнуть троянди в саду.
І живіте одне для одного,
Проганяйте від щастя біду.
Пр.
Хай троянди в саду червоніють,
Не зривайте, нехай помовчать…
Хай вуста в поцілунку німіють,
Бо в розлуці троянди кричать.
Пр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637138
дата надходження 20.01.2016
дата закладки 20.01.2016
Не говори...Лиш тільки подивись.
Вже не потрібно, чуєш, говорити.
Напівжиття чомусь ти забаривсь
І вже тепер нічого не змінити.
Було без тебе холодно і сумно,
Були колючі без жалю вітри,
(Пісні свої співали гірко-тужно).
Прошу тебе, прошу: не говори.
Я теж не маю що тобі сказати,
Час-злодій вкрав усі мої слова,
Я вміла, як ніхто, тебе чекати
І долю вишила чеканнями сама.
Не говори...Вже не обнятись долям,
Не вплести душі у вінок один.
Погас вогонь.Ніколи і нікому
Не підкорити часу швидкоплин.
Не говори...Не варті всі слова
Забутих мрій, украденого часу,
Давно вже наша квітка відцвіла...
Не говори, як, навіть, я... пробачу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631419
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 19.01.2016
Прокляттями молитву може, звеш?
Не знаю, у душі, неначе в прірві...
Пив лихослів"я, навіть шепіт креш,
Убивчий шепіт той - дитя зневіри.
Нехай по краплі лестощі проллють,
Уяві хворій стане одкровенням,
Що істинно велике, навіть лють,
Несе в собі прекрасного знамення.
Нехай сто храмів вибудує цар,
У золоті усі сьогодні кози.
Малого серця відчайдушний жар
Не загасити ні сльозам, ні росам.
19.01.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637057
дата надходження 19.01.2016
дата закладки 19.01.2016
Прокляттями молитву може, звеш?
Не знаю, у душі, неначе в прірві...
Пив лихослів"я, навіть шепіт креш,
Убивчий шепіт той - дитя зневіри.
Нехай по краплі лестощі проллють,
Уяві хворій стане одкровенням,
Що істинно велике, навіть лють,
Несе в собі прекрасного знамення.
Нехай сто храмів вибудує цар,
У золоті усі сьогодні кози.
Малого серця відчайдушний жар
Не загасити ні сльозам, ні росам.
19.01.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637057
дата надходження 19.01.2016
дата закладки 19.01.2016
Прокляттями молитву може, звеш?
Не знаю, у душі, неначе в прірві...
Пив лихослів"я, навіть шепіт креш,
Убивчий шепіт той - дитя зневіри.
Нехай по краплі лестощі проллють,
Уяві хворій стане одкровенням,
Що істинно велике, навіть лють,
Несе в собі прекрасного знамення.
Нехай сто храмів вибудує цар,
У золоті усі сьогодні кози.
Малого серця відчайдушний жар
Не загасити ні сльозам, ні росам.
19.01.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637057
дата надходження 19.01.2016
дата закладки 19.01.2016
Сірий попіл буднів
Роз"ідає струни...
А душа ридає...з розпачу замреш...
Крізь столітні хащі...з висоти німоі
Голосом сопілки
Серце...ти торкнеш...
І завієм білим,
Що спаде на плечі
Із печер рунічних...світло зачерпнеш...
І вогнем магічним душу зачаруєш
Заясніє простір тисячами сонць...
...коли ти...прийдеш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636833
дата надходження 18.01.2016
дата закладки 18.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.01.2016
Горить плита, а я печу коржі,
На кисляку, грубезні з тертим маком.
Горять дрова, неначе міражі
І пахне в хаті чудернацьким смаком.
Вмивається посеред хати кіт,
Сонце щораз ховається за хмари,
Промінь мигнув до татових чобіт
І перебрав всі струни у гітари.
А потім він погрався із котом,
Мені він не мішав – коржі пеклися,
Впритул зайнявся свіжим молоком,
Щоб для коржів - вони таки вдалися…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636658
дата надходження 18.01.2016
дата закладки 18.01.2016
Сріблостиглим туманом бринить сніжно-біла вуаль
На деревах осіла вона наче крихти від неба
І не глянеш широко - пече у зіниці кришталь!
Сонце впало у сніг - випадково?Чи справді, так треба?!
Все заснуло кругом...і вершково-пломбірний десерт
Захрустить під ногами під ритми холодного вітру.
І заводить мороз свій барвисто-кусючий концерт
На вікні залишивши для нас дивовижну палітру.
Білим пухом летять пластівці - розв'язався мішок?
Чи порвались подушки на небі, де спала хмаринка?
Все летить і летить, неквапливо, пухнастий пісок,
І лягає нерівно на землю - гаптує перинку!
Забіліло в очах - розлилась молоком, білизна
А у ній ми як дві кольорові нестримні краплинки
І звабливо так манить, вперед, снігова кривизна
Нам до неї простелять дорогу прозорі сніжинки.
Ми порушили спокій - зірвали сріблясту вуаль
І розбурхали тишу зимову - навмисно, відверто!
Ми як діти дорослі, в усмішці розтане печаль
Метушиться зима і пручається сміху, уперто!
Той маленький грішок (неуміло) сховаємо в сніг
Хай в сніжинках потоне дитячо-зваблива вина
І відлунням у небі лунає бешкетний наш сміх!
Ми порушили спокій, а ти! Ти пробач нам Зима!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636784
дата надходження 18.01.2016
дата закладки 18.01.2016
Зима... мороз лютує, аж тріщить!..
І віхола із вихором гуляє.
В цей час ніхто нікуди не спішить,
Бо всяк нагоди кращої чекає...
Але загруз у кучугурах час,
Зима його снігами замітає...
Та добре, хоч вогонь в печі не згас,
І в ніч холодну душу зігріває!..
А я в зимі шукаю позитив!..
Хоч холодно і сніжно, та святково!
Всі негаразди білий сніг накрив,
І віриться, що буде все - чудово!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636603
дата надходження 17.01.2016
дата закладки 17.01.2016
Заглянув в вікно горобчик,
А в кімнаті плакав хлопчик,
Той у скло все стук та стук,
Звідкіль чути дивний звук.
Дивиться малий хлопчина,
За вікном сидить пташина,
Зараз відчиню вікно,
Горобця, мов не було.
Під стріхою примостився,
Цілу ніч хлопчині снився.
http://antonina.in.ua/index.php/dlya-ditej/994-khlopchik-i-gorobchik.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636491
дата надходження 17.01.2016
дата закладки 17.01.2016
Заглянув в вікно горобчик,
А в кімнаті плакав хлопчик,
Той у скло все стук та стук,
Звідкіль чути дивний звук.
Дивиться малий хлопчина,
За вікном сидить пташина,
Зараз відчиню вікно,
Горобця, мов не було.
Під стріхою примостився,
Цілу ніч хлопчині снився.
http://antonina.in.ua/index.php/dlya-ditej/994-khlopchik-i-gorobchik.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636491
дата надходження 17.01.2016
дата закладки 17.01.2016
Зимовий ліс притих і весь в снігу…
Сліди лисиці з виходом у поле.
Легенький іній звірям носик коле
І підганяє зайця на бігу.
Сосна зелена вся убралась в сніг,
Сорока десь скрекоче, тиш між гілок
І сніг заховав сіреньких перепілок,
Який великим оберемком ліг.
А тишина блукає між ялин,
Очиці білки дивляться цікаво,
Зимовий ліс сумує величаво,
Лиш червоніють грона горобин.
Рогатий лось – господар лісовий,
Вслухається у тишу, лиш хропить…
Дрімає ліс, чи може міцно спить?
Дуб в маскхалаті в нього вартовий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636458
дата надходження 17.01.2016
дата закладки 17.01.2016
Слова на музику Віктора Оха
Ця пісня - спроба музичної відповіді на лист
"Тій одній, єдиній" автора vlarin.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636322
Сподіваюся, що цим не образила жодного
з названих вище авторів.
Ранок стрічає байдужий хайвей,
Лічить таксі кілометрохвилини.
Так, я втекла. Ти забудеш мене.
Знаєш, кохання таке швидкоплинне.
Змелються дні заметіллю на сніг,
Пам\'ять морозом візьметься на скронях.
Сивий Амур на замерзлім вікні мені
Креслить калинове серце стрілою.
Приспів:
Тиша тук-тук-тук все стучить, тук-тук-тук.
Чую голос твій крізь завію розлук.
Коридором згадок – назустріч: Я тут!
А телефоном - луна: ту-ту-ту…
Сплять голубами від тебе листи –
Оберігають надій літаргію.
Поруч із ними – мої, які ти
(Так було треба, повір!) не отримав.
Змелено дні заметіллю на сніг.
Пам\'ять з роками пішла за водою.
Тільки Амур на замерзлім вікні мені
Креслить посивіле серце стрілою.
Приспів.
Зустріч признач в паралельних світах,
Де ні жалі не живуть, ні образи.
Хай приховає туман забуття
Зморшки на серці від зайвої фрази.
Вибілить душі нехай снігопад,
І подарує нам янголів крила
Вічний Амур, проведе нас у дивний сад,
Той, де серця не понівечать стріли.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636462
дата надходження 17.01.2016
дата закладки 17.01.2016
ПІСНЯ ДЛЯ ВИПУСКНИКІВ
[b]МУЗИКА ВІКТОРА ОХРІМЕНКА № 80[/b]
(1-ий куплет співають хлопчики,або 1 хлопчик )
В школі навчання - прекрасна пора.
Це золоте і щасливе дитинство
Там ми-малеча й іще дітвора
школа для нас-то святе королівство!
Юності вітер кудись нас несе,
Ми спішимо стати зрілими швидше
Ми біжимо по своЄму шосе-е
І поле життя посміхається нам…
[b] П Р И С П І В
Ти у вальсі мене закружляй
Наш весняний щасливий розмай…
Ти у вальсі мене закружляй.
На-аш весняний щасливий розмай…[/b]
(2-ий куплет співають дівчата,або 1 дівчинка )
Нас зустрічає доросле життя,
Що-ось готує для кожного доля
Також чекають нові відкриття
Буде дорослішать сила і воля…
Юність прекрасна, зажди,почекай
Мить ця чарівна залишся зі мною,
Я танцюватиму вічно з тобою,
О, Юність прекрасна, зажди,почекай!!
[b]П Р И С П І В
Ти у вальсі мене закружляй
Наш весняний щасливий розмай…
Ти у вальсі мене закружляй.
На-аш весняний щасливий розмай…[/b]
(3-ий куплет—повтор 1-го,
співає весь клас випускників, або дует )
В школі навчання - прекрасна пора.
Це золоте і щасливе дитинство
Там ми-малеча й іще дітвора
школа для нас-то святе королівство!
Юності вітер кудись нас несе,
Ми спішимо стати зрілими швидше
Ми біжимо по своЄму шосе-е
І поле життя посміхається нам…
[b]П Р И С П І В
Ти у вальсі мене закружляй,
Наш весняний щасливий розмай…
Ти у вальсі мене закружляй.
На-аш весняний щасливий розмай…[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636428
дата надходження 17.01.2016
дата закладки 17.01.2016
Посіяла мати
Квіти біля хати.
Щоб було де бджілкам
Медочок збирати.
Бджілки прилетіли,
На квіточки сіли,
Набрали медочку –
Понесли синочку.
Сонечко гаряче
За обрій сідає,
А мати в гостину
Синочка чекає.
«Приїзджай частіше,
Синочку до хати,
Бо можеш матусі
В живих не застати».
Приїхав синочок
Тай став біля тину:
Виносять із хати
Нову домовину.
Матінка синочка
Так довго чекала:
Прощального слова
Йому не сказала…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636328
дата надходження 16.01.2016
дата закладки 17.01.2016
Привіт Кері, моя далека і недосяжна зіронько.
Ти десь там, неначе в іншому вимірі.
Несила терпіти випробування відстанню і тишею.
Хто сказав, що тиша і забуття лікує душевні рани? Неправда все це.
Тиша лише підсилює шалені звуки серця.
В тиші відчуваєш кожну пульсацію крові в скронях.
Тиша додає нестерпного бажання чути твій голос.
Й ловиш себе на думці, що жага чути й насолоджуватися твоїм дівочим сміхом, не набрида, а переростає в потребу.
Я хочу чути твій подих завжди і всюди. Навіть уві сні.
Я його всотую, як життєдайну енергію, що надходить від міріад зірок нічного неба… А ще я хочу бачити тебе. Хочу завжди.
Я хочу спостерігати, як ти прокидаєшся вранці і твій утішливий образ, заспаний і ще не причепурений, посміхається, не відкриваючи чарівних оченят.
І ти з посмішкою солодко потягуєшся… Я хочу бачити, як ти гніваєшся.
Як морщиш чоло і гарненького носика... Я хочу дивитися, як ти «пускаєш бісиків».
Це мені так подобається, що я перестаю себе контролювати й починаю трішки тебе ревнувати…
Я хочу бачити твоє тіло… Це природньо. Чоловіки люблять очима.
Але ти чомусь його не показувала. Ти завжди говорила, що воно в тебе недосконале…
Можливо, ти його соромишся? Невже ти за цей час так змінилася?
Не переймайся, моя кохана, все буде добре, і я хочу бачити, як ти радієш доброму ранку… і мені.
З пов. Калінін
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636322
дата надходження 16.01.2016
дата закладки 17.01.2016
Унесите на те острова
Цвета радуги,паруса,
Куда звёздочка пала моя...
Где зимою живёт весна!..
Зарождается "инь" или "янь" -
В позолоте из выпуклых бань...
Где лишь белая полоса
Параллелями (без конца)..
Где пожертвуют (для любви)...
И не спросят:откуда ты?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636312
дата надходження 16.01.2016
дата закладки 17.01.2016
Мосты строят...
Мосты сжигают...
Сегодня намного проще...
Сегодня не задыхаюсь...
По белому ярко-черными...
По черному ярко-красными...
На красном оттенки пошлости...
Мускусными и опасными...
Холодными или теплыми...
Словами или уколами...
На сердце сновали вороны...
Мы мертвые словно големы...
Сшивали прицелы нитями...
Шагали ногами бОсыми...
Наверно остановите мне...
Наверно мне не в ту сторону...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636350
дата надходження 16.01.2016
дата закладки 17.01.2016
Нема на холодній долоні тепла
Долоні твоєї.
Колись тут засмучена Мавка пройшла,
Збирала лілеї.
Збирала в букети, прикрасити світ -
Розлючені ночі.
Ти поряд, я знаю, хоч сяючий лід
Вогнями блискоче.
Ти знаєш, коли я по пояс у сніг
Впаду,щоб не встати,
Знайди перехрестя двох наших доріг
Оте, що Геката
Розвалить, розбивши на скалки серця,
Свободою манить.
І острах вповзає оскалом мерця,
П"янить і туманить.
Стіна, яко прірва, іскрить океан -
Частоти і хвилі
Співпали, чи знову розбещених ран
Небачені милі?
Почуй серед тиші шепоче сльоза
Нечувані ноти.
Знайти тебе хочу,молюсь небесам
Скажи мені, хто ти?
16.01.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636281
дата надходження 16.01.2016
дата закладки 17.01.2016
[b][i]І знову плакала душа
тупим , тяжким , нестерпним
і знайомим болем...
Чому ж так гірко , розкажи ,
давай поплачемо сьогодні
ми з тобою двоє...
Мовчить...Лише думками
вистеляє шлях , які
не встигли досі спопеліти.
І береже , оту святу любов
загорнуту в не подаровані ,
такі чудові квіти.[i][/i][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636345
дата надходження 16.01.2016
дата закладки 16.01.2016
Мороз тобі приніс чарівні квіти,
Хурделиця наткала полотна,
Ще один рік разом прийшлось зустріти
З усмішкою, бо на душі весна.
В січневу ніч родилося малятко,
Під зіркою святого Василя.
Малесенька красуня-янголятко,
Що поглядом неначе промовля.
Роки летять, як птахи в піднебессі,
Тумани засріблились в голові,
Господь подарував долю бабусі,
Найкращій бабці на усій землі.
Нічого, що лице вже має зморшки,
Душа ще юна, саме в цьому суть,
Нехай роки ще зачекають трошки,
Або вони тихесенько пливуть.
Не в подарунках бачиш своє щастя,
А у ділах і праведних словах.
Будь нам здорова, щоб любі нещастя,
Слізьми не відбивалися в очах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636177
дата надходження 16.01.2016
дата закладки 16.01.2016
Ви не рівняйтеся, шановні, до жінок.
Ми - ті, хто в силі небо опустити,
Ми - ті, хто здатен нерозчинне розчинити,
Ми - ті, хто може висушить потоп.
Ви не рівняйтеся, шановні, до жінок.
Адже життя у вас дароване від жінки.
І вирвати жіночої сторінки
Не в силах вам ніколи із думок.
Ви не рівняйтеся, шановні, до жінок.
Жіноча біль сильніша від гармати.
Краще не чути вам як плаче мати.
Адже слова її звучать із вуст як рок.
Ви не рівняйтеся, шановні, до жінок.
Жіноча сила не в руках, а в серці
Любов її може спасти від смерті,
Убити чи піднести до зірок.
Ви не рівняйтеся, шановні, до жінок.
Жінкам підвладно всесвіт підкорити,
Війну почати чи її спинити.
І вас, шановні, оголити до кісток.
Тож не рівняйтеся, шановні, до Жінок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636260
дата надходження 16.01.2016
дата закладки 16.01.2016
Ти її зупини,
Коли йтиме в сади до опівночі…
Подивися, які здійнялися шалені вітри…
Ті стежки – небезпечні занадто… занадто опівнічні…
Вислизатимуть трави –
сліди її з серця зітри…
А потім - заблудись…
І цілуйся до ранку із іншими,
Доки сплять у нічній прохолоді зрадливі гаї…
Щоби десь на межі одкровень між вітрами і віршами
Ти у кожній наступній
впізнав і пробачив її…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636122
дата надходження 16.01.2016
дата закладки 16.01.2016
Сліди втрачаю в холодній заметілі
І човен зупинивсь - вже річка не тече.
Малі сніжинки сиплються з неба білі,
Лягають невагомо на моє плече.
Стискаю весла замерзлими руками,
Крізь пелену зими сочиться теплота.
Тебе гукаю - лину у даль думками
І так тремтить на вії гаряча сльоза.
Ти там, де вогняні в мороці загати,
Де інший вимір мають цінності життя.
Серце тисне біль й не хоче відпускати,
Кричить до Господа розхристана душа.
15.01.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636116
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 16.01.2016
А хочеш філіжанку кави?
Завмерло серце, просить віски.
Як лити, до якої риски
Криваву Мері? Для забави,
Ковточок бренді золотавий
Налий один і близько-близько
Сідай отут, схиляйся низько,
Тремчу, бо буревій лукавий
Лякає солодко, заграву
В душі здіймає, сипле бризки -
Твій погляд, до намиста низки
Торкнувся, влаштував облаву.
Здалось жнива, буяють трави.
Січневий Місяць срібним диском
Нас засліпив зимовим блиском -
Бажання знову балом править.
15.01.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636049
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 16.01.2016
У бабусі аж два гусі
По двору ходили,
На пташиній своїй мові
Про щось говорили.
Півник,як господар,
По садочку ходить,
Своїх курок - чубатурок
По садочку водить.
Курочка рябенька
Вдалася на вроду.
Своїх курчат
малесеньких
Водить по городу.
А ще живе у бабусі
Котичок сіренький.
Він такий хитрющий,
Як правнук маленький.
Бабуленька така рада,
Є з ким говорити.
Свою душу наболілу
Є кому відкрити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636063
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 16.01.2016
У бабусі аж два гусі
По двору ходили,
На пташиній своїй мові
Про щось говорили.
Півник,як господар,
По садочку ходить,
Своїх курок - чубатурок
По садочку водить.
Курочка рябенька
Вдалася на вроду.
Своїх курчат
малесеньких
Водить по городу.
А ще живе у бабусі
Котичок сіренький.
Він такий хитрющий,
Як правнук маленький.
Бабуленька така рада,
Є з ким говорити.
Свою душу наболілу
Є кому відкрити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636063
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 16.01.2016
Моя Україно, Лебідко – Лелеко,
Чому ти Матусю, від горя темніш?
То коні понесли мій сину, далеко…
Згорьовану долю у зоряну ніч!
У Дикому полі сичі завивають…
То вийшли диявола слуги з пітьми.
Матусі діток своїх слізьми вмивають…
Чужинці «читають»… ординські псалми!
Тому я і досі там сину в «неволі»…
Заради онуків пішла я туди.
Десь там серед зорей в небесному колі...
ВІдшукую пращурів наших сліди!
Голодна і боса,немаючи долі...
У Нашого Бога розради прошу.
Вимолюю волю й звитяги схололі…
Роси для Донбасу й для Криму дощу!
Як птаха, я дітки злетіла на прощу…
Для вас мої рідні кровинки, для вас.
Щоб встали синочки на нашу Всенощну...
Щоби наших предків вогонь не погас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636000
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 16.01.2016
Свята проходять… Знову до роботи…
Дано нам рік зібрати врожаї.
Прожити рік нам так, щоб без скорботи,
Щоб замість «градів» - солов’я гаї.
Щоб знову ми товкли кутю у ступі,
Ходили сіяти на Василя…
Хай на свята віншують нас вертепи,
Щоб спокій мали ми від москаля.
Щоб всі забули, що таке «груз двісті»,
Щоб ми були господарі землі.
Достаток був, тепло в селі і місті,
Щоб колос наливався на стеблі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635984
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 16.01.2016
Экспромт
О чём писать,когда не хочешь?..
О чём молчать и слёз не лить?..
Что забывать без заморочек?..
И что не сметь разворошить?..
Куда бежать от мыслей срочных?..
Как уложить,когда не спит?..
И для чего те многоточия?..
Чтоб сокровенное укрыть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635949
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016
Экспромт
Когда зажигаю свечу,
За шторою прячется страх...
Короткой строкою пишу...
Совсем не такой,чтобы "ах"!..
Я просто дышу в тех словах!..
Вяжу их узлами и цепью!..
Узором ветров - на песках!..
Ударами - верною плетью!..
Касанием нежным (души)
И тем поцелуем французским...
О жизни - дорогой любви
(Под соусом сладостно - грустным)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635948
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016
І проминуть роки. Минуться ночі й дні,
Мине багато зим, і літ і буйних весен,
І радості земні, і спомини сумні
Вдаль віднесе ріка своїм спокійним плесом.
Усе, що так пече сьогодні на душі,
Розвіється, пройде й боліти перестане,
І кривди і жалі віддАвніють усі,
Загубляться між зір нездІйснені бажання.
І буде світ новим. Дерева підростуть,
І в гнізда навесні повернуться лелеки,
Онуки віднайдуть життя земного суть,
Не буде лиш мене. Я буду десь далеко...
Н.Хаммоуда.
15/01/2015р
віддавніють-авторське новоутворення
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635974
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016
Я не покличу щастя не моє.
Не буду бити в не свою дзвіницю.
І мною не приручиться чуже.
Не заберу чужу я зоряницю.
Я не тримаю те, що не моє.
І мною не приручені лелеки.
Що не зі мною - то моїм не є,
Хто не зі мною - ті мені далекі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629734
дата надходження 19.12.2015
дата закладки 15.01.2016
Ми вірили у те, що не існує.
Ми будували храм лише зі слів.
Ми думали про те, що не руйнує
Сезонний вітер крихітних мостів.
Ми йшли туди, де нам були не раді,
Тримаючи в руках лише мету.
І тиждень наш дорівнював декаді.
Й в монету день цінився золоту.
Ми стали тими, ким боялись бути:
Ми забували тих, хто нас забув;
І чули те, що так хотіли чути;
І зрідка пили час, що вже минув.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636079
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016
[b][i]Скінчився вечір...Ніч...
Лишилась я і тиша.
І навіть вітер стих
Заснув десь під вікном.
Попрошу в нічки сну,
Нехай мені залишить
В нім усмішку твою,
Що зігріва теплом.[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635865
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 15.01.2016
Божеволію від нього...під прицілом!
Його погляду п'янкого гострі стріли,
Мене наскрізь прорізали,тихо тліли...
Я його всього вдихала, цілим тілом!
Він на схеми розібрав всю мою душу!
В мене виходу немає - треба, мушу!
Особистий мій наркотик.Я - залежна!
Хтось кричав мені у слід "Ей, обережно!...
П'ять хвилин його тепла мить-ейфорія!
Він вогонь, а я вода.Ми-неподібні!)
У відмінностях своїх так чітко згідні!
Тільки, як нам обійти цей поклик змія?
В атмосфері віч його я бережливо
Розчиняюся уся і ледь квапливо,
Весь цей час шукала в нім свій дім-притулок
А знаходила для тіла мир-рятунок
"Божеволію!...." - йому знов прошепочу...
В підсвідомості тремтить все ж непокора...
Я на нього,безнадійно, дуже хвора!!!
І одужувати?..впевнена, не хочу!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635850
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 14.01.2016
Встали дітки з поза – рання,
Вмили личка до світання.
Одяглися в кожушок,
Взяли жита і мішок.
Тай побігли, не спіймати...
Всім знайомим засівати.
Зранку сіють засівають
Та у торбу все ховають.
Сало гроші, калачі…
Мають в повні сівачі.
Як сніжиноньки літають,
Всім щедрівочки співають.
З хати в хату, як жмелі,
Щедрувальнички малі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635775
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 14.01.2016
Экспромт
Ты слышишь колокол тиши,
Дарующий тревогам штиль?..
Он,словно,из самой души:
Её таинственный берилл...
Он - вены рек...
Он - их исток...
Незаменимый поводырь
Слепцов неведомых дорог...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635742
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 14.01.2016
Із засніжених доріг,
Прийшо свято на поріг.
З неба Щедрик - чарівник,
Сипле перли на рушник.
Сріблом піниться земля,
Застелив яри й поля.
Через гори і долини
Линуть співи янголині.
Подарунки у пакунках,
Принесла зима – Чаклунка.
Щедрик в хаті й на дворі,
Несе радість дітворі.
За щедрівки від Чаклунки,
Мають дітки подарунки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635757
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 14.01.2016
Це моя оголена душа
Безсоромно вийшла до людей.
І хоч як її не потішай,
Спокою не знає день у день.
Схаменіться, люди, я - жива,
Не топчіться, боляче мені...
Не ламайте колос у жнива
І не засівайте по стерні...
Так хотілось жити, як усі
І співать, коли душа співа.
Молодим ще був отой посів
Й кожна крапля у дощу - жива...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635688
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 14.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.01.2016
Пролягла дорога бита-перебита,
Де вода, як зорі, у слідах копит,
Видима дорога вже життям прожита,
Лиш під горизонтом пропадає слід.
Непроста дорога в’ється наче змійка,
Спориші обабіч і густий бур’ян,
Хоч дорога довга, та життя – копійка,
Хтось жебрак по долі, інший – справжній пан.
Проте всіх дорога, йде до горизонту,
Що там буде далі, знає тільки Бог,
По житті потрібно шлях пройти без понту,
До воріт покласти свій життєвий борг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635667
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 14.01.2016
[i](за мотивами Роберта Фроста)[/i]
Сумні елегії пташині
Звучать в похмурому саду.
Крізь помарнілу конюшину
Я, наче зблідла тінь, бреду.
Злітає геть пожовкле листя,
Злякавшись дум моїх сумних.
Душа, мов порване намисто,
Їй не до радощів та втіх.
Одні лише зів'ялі айстри
Бальзам на душу ллють мені.
В них бачу я крихтини щастя
Не зовсім ще забутих днів.
Я завмираю на хвилину,
Та забуваю листопад.
І серцем знов до тебе лину
В квітучий і весняний сад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635638
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 14.01.2016
Все буде добре! - що не говори!
Життя до нас завжди благоволіє!..
І, навіть, якщо спалені мости,
Маленький човник привезе надію!..
Зима холодна має безліч чар -
Це іній, сніг, льодо́ві візерунки!..
Та, врешті, сонце вийде із-за хмар,
І принесе весна свої дарунки!
Все буде добре! ти мені повір!
Я, як ніколи, всім добра бажаю!..
Поглянь у небо - поміж дивних зір,
Твоя зоря лише для тебе сяє!
Заплач! зрадій! привітно усміхнись!..
... Для щастя людям небагато треба!
І за здоров"я ближніх помолись,
Твої слова завжди почує небо!
Все буде добре! - тихо повтори,
Душею й серцем з Богом говори!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635609
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 13.01.2016
Герої вбиті на Донбасі,
Непохоронені лежать.
Невинні душі їх на «пласі»,
Неупокоєнно кричать!
Кричать до нас, до українців,
Донецький порт і Ілловайськ.
Савур –могила й Громовиці.
- Меча… Перуне діставай!
Топити будем і «хрестити»,
Іде кінець уже Орді.
Пора їх кровію скропити,
Пороги браття у Дніпрі!
Та так, як прадіди «кропили»,
Щоб загриміло по Землі.
Допоки честі не зганьбили...
Щоб подавилися Срулі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635531
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 13.01.2016
Господарю, досить спати,
Бо ми прийшли посівати.
Сіємо зерно відбірне,
Щоб вродило поле гідно,
Щоб рясніли пшениці,
Була радість на лиці.
Був розораний пустир,
Було щастя і був мир!
Щоб кожне зернятко,
Принесло дитятко.
Щоб втікала біда з хати,
Ми прийшли Вас засівати!
Сіємо на щастя, на здоров’я,
На Новий рік, щоб він був кращий,
Як той рік!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635381
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 13.01.2016
Принесли щедрівки до Вашої хати,
Щедрий вечір, добрий вечір!
Хочемо сьогодні рід Ваш привітати,
Щедрий вечір, добрий вечір!
Зичимо здоров’я всій Вашій родині,
Щедрий вечір, добрий вечір!
Хай достаток буде у Вашому домі,
Щедрий вечір, добрий вечір!
Щоб родило поле, було чисте небо,
Щедрий вечір, добрий вечір!
Щоб світило сонце і мужніли діти,
Щедрий вечір, добрий вечір!
Господарю дому, його господині,
Щедрий вечір, добрий вечір!
А тих, хто щедрує, обдадуть дарами
В Щедрий вечір!!!
З Василем Вас вітаємо і гостинців чекаємо!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635380
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 13.01.2016
Ти живи, бо помру і я,
Мов занедбане джерело.
Ти живи, бо душа моя
Не повірить, що все пройшло...
Зачекай, бо не встигла я,
Щось важливе тобі сказать.
Зачекай, бо печаль моя
Ще бринить, як німа сльоза...
Не зникай, бо зітлію я,
Мов багаття без свіжих дров.
Не зникай, бо любов моя
Лиш тобою живе. Любов...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635415
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 13.01.2016
Тече собі задумана Іртиш...
Я теж ріка. (Мене ще не відкрито)
Пливу до тебе... Милий, чи простиш,
що стільки часу сміла не любити?
Покрила душу втоми ковила,
Пустеля в серці... Ти шукав оазу
і кликав, кликав - я відповіла.
Пробач мені... (пробач, що не відразу)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635510
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 13.01.2016
Знаєш, я так не вмію -
Сказаному не вірить,
Холодом обігріти, а у вогні втопить.
Мріяти?..я не смію,
Різати, потім мірять,
Як там болить, не дуже? Може і не болить?
Знаєш, чужа до скону.
Тільки мені від того
Сонця і влітку мало - видно сліпа навік.
Хочеш, щоб по закону?
Тільки усе від Нього,
А якщо воля Божа, то на життя - відлік.
Знаєш, руде волосся
Вже у снігах, не сяє.
В чорному оксамиті погляд твій заблукав.
Може лишень здалося,
Тільки не докоряю -
Хтось на окремі ноти нашу любов розклав.
12.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635296
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 12.01.2016
Тихо тенькає час:
Я тебе не зречусь...
Словом з колії - не зіб"ю...
Я до тебе душею
Залюбки пригорнусь,
Як повіки ледве стулю...
Нехай дзенькає час!..
У негоду рушає:
Під колючі дощі й заметіль!..
Я до тебе лечу!..
Та крильми зачіпляю
У свідомості раю свій біль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635226
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 12.01.2016
Кімната спить, загорнута у ковдру,
Під монорим поезії дощу.
В тумані тане недосяжний обрій,
Згасивши сонця стомлену свічу.
Крадуться мрій коти на задніх лапах,
Муркочуть, відчуваючи тепло.
А дощ стучить по римах, весь у краплях,
Нотує вірші запітніле скло.
І байдуже, що, промочивши ноги,
Дощить поет годину під вікном –
Кімната спить. Їй не шкода нітрохи
Поезій, не написаних пером…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635282
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 12.01.2016
Троянд дарую цілу в'язку…
Й корзину квітів польових.
Щоби цвіла моя землячко,
Твоя душа немов квітник.
Терпінь тобі щоб ще чекати…
Нехай дасть Ангел благодать.
Твої повернуться солдати,
Комусь нас треба ж захищать.
Хай оминуть тебе нещастя,
І обійдуть нехай вітри.
У тебе буде повне щастя…
Лише сльозу з очей зітри.
Ще зацвітуть під небом синім,
Твої роки - тяжкі літа.
Тож цвіт весняний вишне - білий,
Із них нехай не обліта…
Нехай з тобою ходять поряд,
Надійні друзі і добро.
Хай вірші пишуться при зорях,
Снаги тобі в твоє перо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635194
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 12.01.2016
Легка хода, тендітна постать, личко
в чеканні Дива сонцем пломенить.
Всміхається дню погляд все заклично,
а очі - світ готові умістить!
В 16 казка в ній барвиста спить.
Гнучка й зваблива, повна таємниці.
У серце цілить з-під м"яких повік.
Так прагне Мрії пристрасній скоритись!
Незвіданістю мучить звабних втіх.
Як мрія в 20, як солодкий гріх.
Ласкаві руки, ніжить погляд світлом.
Весь хочеться світ білий за-лю-бити!
І голос пестить, колиха теплом:
леліяти б, голубити, зігріти.
Усі для неї в 40 - рідні діти.
Ти не мудруй у чому її сила.
Люби! Знаходь в ній свій надійний схов -
в слабкій, мінливій, вередливій, милій.
Крізь неї, знай, проходить вісь основ:
Кінець, Початок, Мука і Любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635188
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 12.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.01.2016
Тоді – був вечір… зорею загнаний,
напившись сутінок – в небо падав…
І ніч байдуже стояла в савані,
коли лишилась я безпорадна…
коли мій обрій палав на вогнищі…
…а чи не це ти хотів побачить?
Дивись же – тлію…
ще тлію…
поки ще…
…шкода – згасити тобі не стачить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635137
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 12.01.2016
Після прочитаного
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575183
Коли від демонічних сил луна,
Коли ручай із сліз замерз у пеклі -
Ридає десь серед ночі струна,
Бої оспівує в душі запеклі.
Розірваному серцю тільки вниз,
Ніяких сил нема, одні лиш чвари,
Та й ті нанизані на гострий спис,
Чи ятаган безжальний яничара.
А ти повіриш, смерті не бува,
Є просто вхід через тунель у вічність?
Повірити?.. навіщо ті слова,
Якщо отут сьогодні - потойбічність,
В думках давно... подушка у сльозах,
А шкіру прокололи голки Вуду.
Не чують боги, розсипаюсь в прах,
Хоч запевняють, то важка застуда.
Мене лікують, пошепки кричать,
Багаття заготовлене...до страти.
Та що мені, хоча б одно з багать,
Коли Тебе усе одно не знати?
10.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635056
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 12.01.2016
Тобі сьогодні віншування
Живи мій друже літ до ста.
Нехай відійдуть гнів, страждання
Життя ж бо книга не проста.
Суціль тривоги і змагання…
Їх нескінченнна череда.
Хай геть ідуть кудись востаннє
Щоби забрала їх біда.
Нехай цілує зірка рання,
Нехай зупиняться літа.
В сім’ї любові і кохання
І в будні дні і у св’ята.
Дасть Бог здійсняться сподівання...
Хай доля з чистого листа
Усі найкращі побажання,
Тобі в листочках пролиста!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634944
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 11.01.2016
Ти ще живеш в мені… іще живеш…
Як музика, яка вже відлунала,
Але з-за хмар – недовідомих меж –
Бринять на струнах зіграні октави.
Я відвикаю думати, як ти,
Хоча й жартую фразами твоїми
І дуже часто привид самоти
Я кличу, мов колись тебе, на і́м'я.
Пробач, як цим тривожу вранці сон
(чи справді – знати б! – я його [i]тривожу[/i]?)...
Я намагаюсь… все – до самих ком,
Та заглушити музики не можу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635065
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 11.01.2016
У моєму селі - зима!
Біла віхола снігом віє!..
Січень, лютий... та все дарма!
Бо весна моє серце гріє!
Вийду вранці на білий сніг,
Протопчу до воріт стежину.
Час прискорює вічний біг -
Кожен день добавля хвилину!
У моєму селі - зима!
Біло! сніжно! і так прекрасно!
За минулим - жалю нема,
Бо в душі моїй завжди - ясно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634879
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 11.01.2016
У моєму селі - зима!
Біла віхола снігом віє!..
Січень, лютий... та все дарма!
Бо весна моє серце гріє!
Вийду вранці на білий сніг,
Протопчу до воріт стежину.
Час прискорює вічний біг -
Кожен день добавля хвилину!
У моєму селі - зима!
Біло! сніжно! і так прекрасно!
За минулим - жалю нема,
Бо в душі моїй завжди - ясно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634879
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 11.01.2016
У моєму селі - зима!
Біла віхола снігом віє!..
Січень, лютий... та все дарма!
Бо весна моє серце гріє!
Вийду вранці на білий сніг,
Протопчу до воріт стежину.
Час прискорює вічний біг -
Кожен день добавля хвилину!
У моєму селі - зима!
Біло! сніжно! і так прекрасно!
За минулим - жалю нема,
Бо в душі моїй завжди - ясно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634879
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 11.01.2016
І подих мій, заплутаний волоссям,
Твого безмежжя відчай неземний
Зростає, скрижаніло безголосся,
Як реквієм за втраченим, сумний.
І погляд мій сховає в скриньку згадку,
Про те чарівно-стигле:НЕ БУЛО...
І нову з хмизу слів збудує кладку,
Якщо той хмиз - поламане весло.
І сором мій, що сповнюються болю
Чиїсь ще не віднайдені серця,
А я люблю...і дякуючи долі,
Любитиму до самого кінця.
10.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634874
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 11.01.2016
Не переймайсь "велика" пані,
Своїх, я маю - слухачів!
Це ті, що цвітом на Майдані...
До нас приходять із віків.
Тож з ким мені конкурувати?
Я маю честь Мадам. Бон - Жур!
А на "сторінку" Нам начхати,
Як в окіяні на Анжу.
Терпіть не можу жид.воні...
І їх закланних
хохлуїв.
Набої маю у
патроні...
З Вкраїни гідності
кроїв!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634808
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 11.01.2016
Давай пограємо
з тобою у любов.
Залишим справи,
суєтні, дрібні образи;
облишим сум,
затерті буднями всі фрази -
почнемо магію
закоханих розмов.
А потім радість
наворожимо собі.
У феєрверки мрій
розіб"ємо днів сірість.
Признач же зустріч!
І маленька [i]наша[/i] дійсність
знов розфарбує світ.
Лише мені й тобі.
Ти - Маг! Чаклуй
в своїх очах мою красу.
Черпай з моїх
уст ще і ще свою ти силу.
Кохання нас
так несподівано змінило...
Що ж я йому? -
лиш тиху вірність принесу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634843
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 10.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.01.2016
Ночі папороть цвіте,
І від того сліпнуть вікна.
Навмання душа бреде –
Їй би хоч промінчик світла.
Сипле тишу сонний сніг,
Вже затихли вулиць кроки.
Йде душа, не чує ніг, -
І замети - наче ро́ки.
Папороть змахне крилом –
І прозріє ранком тиша.
Сад небачений за склом
Мандрівна душа залишить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634826
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 10.01.2016
У тім ноктюрні: літня гавань для душі,
Засмаглої стерні незібрані пожитки,
Легенди місячних заграв... У спориші
Дзижчання цвіркунів злились з печаллю скрипки.
У тім ноктюрні: срібна віхола століть,
І мерехтить свіча крізь часовий серпанок...
Як хочеться душі горіти, а не тліть.
Шопенівські акорди...пахощі...рум'янок...
І божеволієш від зоряних очей,
Від рясноцвітих сподівань в обіймах ночі.
У тім ноктюрні: звуки ліри й сам Орфей...
Чарує нотне сальто слух, душу лоскоче.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601609
дата надходження 23.08.2015
дата закладки 10.01.2016
А за вікном знов сніжні заметілі,
Танцюють вальс із вітром пустуном.
Летять сніжинки кришталево - білі
І стелять килим в полі за селом.
Сховався Місяць, бо Зима - чаклунка,
Приревнувала до зірок його.
Вона примхлива, бліда - вередунка,
Ніяк не може вдіяти нічого...
Стоять самотньо у зажурі хати,
Клубочком дим снує із димаря.
І вітер буде тихо колихати,
У сквері тмяне світло ліхтаря.
І може десь самотній перехожий,
Постукає до мене у вікно.
Він буде любий так на тебе схожий,
А я цього чекаю так давно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634763
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 10.01.2016
Зимове танго на снігу,і пристрасть танцю така сильна...
Ти розпалив мою жагу ,в твоїх обіймах я не вільна...
Сніжинки падають на нас, а ми кружляємо у парі...
Між нами почуттів окрас і я дивлюсь у очі карі...
П Р И С П І В
Кружляй мене кружляй,цілуй і обнімай,
О мить ,красивая ,така жаданная...
А сніг літай,літай,і танець не спиняй...
Зимова в нас любов,ніби весняная...
Зимове танго на снігу,і ми не бачимо нікого...
Розчулив ти мою жагу і розпалив себе самого.
А сніг іде,а сніг іде, а ми кружляємо у парі
Між нами почуттів окрас і я дивлюсь у очі карі...
П Р И С П І В
Кружляй мене кружляй,цілуй і обнімай,
О мить ,красивая ,така жаданная...
А сніг літай,літай,і танець не спиняй...
Зимова в нас любов,ніби весняная...
Зимове танго на снігу,і пристрасть танцю така сильна...
Ти розпалив мою жагу ,в твоїх обіймах я не вільна...
Сніжинки падають на нас, а ми кружляємо у парі...
Між нами почуттів окрас і я дивлюсь у очі карі...
П Р И С П І В
Кружляй мене кружляй,цілуй і обнімай,
О мить ,красивая ,така жаданная...
А сніг літай,літай,і танець не спиняй...
Зимова в нас любов,ніби весняная...
А сніг літай,літай,і танець не спиняй...
Зимова в нас любов,ніби весняная...
Зимова в нас любов,ніби весняная...
10.01.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634696
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 10.01.2016
Красива мудра жінка з нелегкою долею
заслуговує на шану і повагу живих...
Світлій пам'яті моєї бабусі присвячую...
Марина гірко і невтішно
І довго плакала завжди.
І були грішними безгрішні
Ті сльози - марево з води.
Ніхто не зважувавсь ніколи
Торкать святої таїни -
Було все спалене довкола
Пекучим полум'ям війни.
Багато горя і невдачі
По людських душах залягло:
Лиш заспівали - знову плачуть -
Із ними всякого було.
Терпіли, бо хотіли жити,
Приймали долю за святе.
І підростали швидко діти,
Як весняне зело росте.
Чи то війна людей ріднила,
Чи відбудова, чи колгосп,
Та в них жила стожильна сила -
Попробуй скривдити когось.
Ще довго всі чекали звістки:
А, може, прийде, може, ось...
І якось жаль було невістки
І сина, й батька, і всього.
Та разом примудрялись жити
Радіти сонцю і весні.
Комусь полагодять корито
Комусь гуртом відкинуть сніг.
Роботи й дітям вистачало -
Дорослі йшли на трудодні -
Марині часто не співалось,
Бо важко встигнути одній.
Дівчата в хаті й на городі,
І щось зробить, і погулять.
Вони при будь-якій погоді
Для печі знов тягли гілля.
Трудились зранку і до ночі
І разом втрьох плели тинки.
Їх поважали й позаочі
Ще прозивали "маринки"
Усе уміла, все встигала
І вишивала, і пекла.
Дивись, ще й сонце не вставало,
Марина в полі вже була.
Болотом - босими ногами,
Де торф, коноплі, очерет.
Ішла дощами і снігами,
Бувало, навіть, "під запрет".
Топтала стежкою важкою
Ту долю, рідну і гірку,
Аж серце сікло осокою,
Та де ж подіть її таку.
Усі жінки, з усеньких вулиць,
З усіх дворів і всіх бригад -
Тоді роками спини гнули:
І, Боже збав, удень лягать.
Окраєць хліба у платочку,
Босоніж бігла, як завжди,
Швиденько прив'язала квочку,
Пийнула з ковшика води.
Дівчатам крикнула вдогінці:
"Щоб був порядок! І не спать!"
А їй було, красивій жінці,
Тоді всього лиш, тридцять п'ять.
А як Марина "клала строчку",
Як обшивала пів кутка.
Увечері "складе" сорочку,
А рано - вже на буряках.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Минали роки у турботі,
Давно вже підняла дівчат,
Та всеодно, мов на роботі,
Марина бавила внучат.
Насіння в грубці підгоряло,
Бо там "сиділи" й пиріжки.
І як бабуся все встигала?
Ще ж мила в погребі й кружки.
Хрумку капусту, огірочки,
Антонівку у гарбузі.
Любили всі: зяті і дочки,
І внучки - дзиги на нозі.
Завжди картопельку варили,
Бо я за неї - все б дала!
Мені й з борщу її ловили,
Аби я тільки не ревла.
А як згадать про Маковія,
То вже сміялись з мене всі:
Від Петра починала мріять,
Вчувалось: "Макортя несіть!"
Бабуся маку намочила... -
(Та вже скоріше мак той мніть!) -
Бо шулики я так любила:
Вони аж снилися мені...
Бабуся швидко мак потерла,
Вже корж холоне, - я не сплю!
А тут як тут! В плече уперлась,
Хай що, а я момент зловлю...
"Наташко, не лижи качалку,
Бо лисим буде чоловік!",
Та всеодно лизну я скалку:
"Таке вже кажете! Де він?"
І все частіше до вечері
Варили з салом галушки.
Ще вергуни плели кручені
І драли пір'я в подушки.
Як пахла гречка в хаті смачно,
Вареники і пампушки,
А суп з квасолею, як бачу:
Густий, наваристий такий.
Завжди борщилось,а на свято -
Бабусин цар-наполеон.
І пиріжків було багато,
І ягідний кисіль-барон.
Бабуся шиє - я дивлюся
І так цікаво - не моргну!
Подам наперсток, притулюся,
У голку нитку затягну.
Завжди з бабусечкою спала -
Була найменша із п'ятьох -
Ще з вечора її благала:
"Збудіть мене, та й будем вдвох"
Хотіла встати разом з нею,
Коли ще темно й кури сплять,
Щоб разом - мокрою межею,
В бабусі ж ноги так болять...
Вже й на сорочку їй лягала,
Вже й руку клала під плече.
І, мов не сплю, а засинала -
Бабуся знову ж "утече".
У хаті завжди тепло й тихо -
Отой смачний вечірній час...
Ніколи і ніяке лихо,
Здавалось, не дістане нас...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
І прибігала часто Дунька,
Так, не сестра і не кума:
"Лише Маринка все дотумка,
Чим не ділюся з усіма..."
Не мала внуків і розради -
Микита, п'яний, спав собі -
Не знала сну, у хаті - ради,
Бо він частеньло так сопів.
То ж бігла вулицею швидко,
Аби коротша ніч була.
Позамітало й слід не видко -
Ніхто не знає, як жила.
І обмітала Дунька ноги,
Тьопала віником плече,
Переступала всі пороги
І - в хату, де плита пече.
Платок великий "у клітину",
Що залишився з тих часів,
Коли ховать прийшлось дитину,
Як німець над селом висів...
З плеча зняла, струсила різко,
Калоші й "плюшку" - у куток.
І стоболюче, давнє, різне
Забулося коло діток...
Зайшла - і повна хата люду,
І рівні всі, і рідні всі,
І жарти сипали повсюди,
Ділили посуд, воду, сіль.
Новини сипле, як з торбини,
То підморгне, то заспіва.
Не замовкає й на хвилину,
А то - розплачеться, бува...
І хата дихала, як вулик,
"Я вже Маринко, побіжу,
А те, що ви отут почули
І я ж нікому не скажу..."
. . . . . . . . . . . . . . . . . . .
А ще з райцентру Дунька часто
Було, приносила платки.
Кому пустий, кому квітчастий,
Кому великої руки.
Жінки збігались, як на диво,
І приміряли, і греблись,
Але не всі були щасливі:
"Нехай... і я візьму... колись..."
Біжать, наперебій щебечуть,
Яка де квітка, завиток.
І подумки кладуть на плечі
Давно омріяний платок.
"Ви чули? Дунька знов приперла!"
І вже дорогою ідуть,
Хоч подивитися - а першій!
"Беріть вже, гроші підожду."
Хоч радо брали - знову клали,
Блищали очі, та за мить
Надії в душах геть згоряли
І знову глибоко болить...
Та вже, бувало, на порозі
Вона Марині підморгне,
В рукав просуне, що у змозі:
"Гляди, не викажи мене"
Марині душу калатало:
І хоче, й треба - дві ж дочки...
Не спить. Коли ще й не світало,
Біжить до Дуньки навпрошки...
Немов із серця вириває:
"Візьми, назад я принесла -
Такого чуда не буває -
Забудь. Спасибі, що дала..."
Розбила мрію на порозі,
Немов ярмо зняла з плеча,
Не радо й радо по дорозі
Біжить додому, до дівчат...
Узори маряться турецькі,
Малі й великі завитки,
"Якби ж не чорні дні німецькі,
Іван купив би й не такий..."
Тяжка робота, будні кляті,
Та коли знову принесе -
Побуде в Дуньки, мов на святі,
Подивиться, ото й усе...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Душа зітліла у скорботі
Злетіла усмішка з лиця.
Уся в тривозі, вся в роботі,
У вічній тузі. До кінця.
Ну, а коли сказали тихо:
"Вже заспокойся і не плач
Не тільки в тебе таке лихо..."
Марина всім відповіла:
"Та я, дівчата, і не проти,
І розумію, і мовчу,
І не цураюся роботи,
І плачу, щоб ніхто не чув...
За ним до пекла, мов до моря -
Із весен йду до лютих зим,
Та він зі мною завжди поряд,
Бо я померла разом з ним..."
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Проклята пам'ять стоголоса
В мовчанні дикому кричить.
Аж правда, завжди гола й боса,
Притихла злякано на мить...
Бабусечко. Моя зозуле.
Іще хоч слово нам скажіть.
Ми пам'ятаєм. Не забули,
Що довелося пережить...
Усе було. Давно не стало.
Та знову хочеться туди,
Де ми жили. Що не пропало,
Лиш переплутало сліди...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634668
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 10.01.2016
Не смій дивитись так на мене,
Палити поглядом не смій -
Його тепло таке… студене,
Аж креше холодом з-під вій.
Мене виниш? Хіба ж я винна,
Що долі наші не сплелись?..
О, знаєш сам, чия... провина
Розбила щастя нам колись…
Любов-ненависть завжди поряд…
І ми так: з полум’я - у лід!..
У серці - осінь… А твій погляд
Все шле від літечка привіт…
У нім життя - як на долоні,
Тож нас обох не спопеляй:
Давно караємось в полоні...
В очах - загублений наш рай…
Не муч ти доленьку, не треба,
Вже досить зіграних октав!
Моя любов ще прагне неба,
Свою ж ти... в землю утоптав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634645
дата надходження 09.01.2016
дата закладки 09.01.2016
Посміхнись, коли зорі так плачуть,
Посміхнись, хоча небо в тумані.
Посміхнись, бо усмішка щось значить
І слова ці твої не останні...
Посмінись, бо так тепло від цього,
Посміхнись, ти у серці єдиний.
Посміхнись, хай не буде дорога,
Видаватись плачем журавлиним.
Посміхнись, забери мою тугу,
Посміхнись, я прохаю так слізно.
Посміхнись, я звертаюсь до друга,
Щоб вже завтра - не бУло нам пізно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285401
дата надходження 10.10.2011
дата закладки 09.01.2016
Неначе небо залишило всіх!
Ми в просторі, в безмежжі і без віри.
Нема опори, лише світ утіх.
Ще ніби люди, а чому ж, як звірі?
Таку черпнули чорноти глибінь!
В тумані заблудилися…без сили.
І поміж нами злобна, чорна тінь
І вже не люди…таки, просто, звірі!
Бо навіть звірі в час великих бід
Безпеку мають біля водопою.
Іде війна… та кожен у свій брід
І хата скраю… й не з його бідою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634577
дата надходження 09.01.2016
дата закладки 09.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.01.2016
Ты швырял ленинградскую тушь
И наотмашь крошил зеркала,
Но, я знаю, любил меня, ту,
Что вчера молча в полночь ушла.
Словно дикий запуганный зверь,
Зажигал и тушил две свечи.
Оставлял незакрытою дверь,
Чтобы я возвращалась в ночи...
Ты ходил от стены до стены,
Ты сидел, ты курил и молчал,
Но своей не увидел вины
И бокалы с вином разбивал.
Сонный город рассвет обжигал
И надежду дарил. И поил
Чёрным кофе - для тех, кто не спал,
Потому, что во сне говорил.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
И опять - зеркала и бокал...
Ты не знал ничего. И, клянусь,
Что напрасно меня ревновал,
Но я больше к тебе не вернусь...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634507
дата надходження 09.01.2016
дата закладки 09.01.2016
Які ж ми гарні - УКРАЇНЦІ!
Такі квітучі!.. і прості...
Весна живе у кожній жінці,
І літо - в кожному житті!
Волошки, маки і калина,
Вишневий сад, зелений гай!
Усе це - рідна Україна!
Святий і рукотворний рай!
І більш ніде у цілім світі
Нема таких земних щедрот!
... Щасливі будьте - УКРАЇНЦІ!
Ви - Богом створений НАРОД!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634444
дата надходження 09.01.2016
дата закладки 09.01.2016
Білим пухом сховала сліди,
Замела хуртовина на свято.
Береже вояків від біди…
Дає жити ще довго й багато.
Боже стільки у них ще стежок,
Неперейдених , дай Бог здоровля.
Непрочитаних стільки книжок,
І далека, не пройдена доля.
Із Різдвом вас Онучки й Сини!
Дай тепла вам в окопах солдати.
Як втомили вже нас ПОЦ.ни,
Коли прийдете СрУл.в «вітати».?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634421
дата надходження 09.01.2016
дата закладки 09.01.2016
Ідея О. Удейка із розмови...
На кожнім каналі забули про мову
Шанують рашиський «язик»,
Часами матуся «пойот каліскову»,
А я до такого не звик.
Агресія, брате, агресора мова,
Полонить щоденно екран,
А де ж наша мова, а де ж наше слово?
Нам ворог пускає туман…
За мову боріться, боріться за слово,
Щоб знов не вернулись брати.
Живи наше слово, живи рідна мово,
Щоб щастя у мові знайти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634419
дата надходження 09.01.2016
дата закладки 09.01.2016
(Засівачка)
Ходимо ми засівати
На Василя в кожну хату,
Хоч на дворі заметіль,
Нас послав святий Василь…
Дав зерно відбірне Вам,
Щоб вродив багато лан.
Жита дав і чечевиці,
Щоб розквітли молодиці.
З Його легкої руки,
Силу мали парубки.
Щоб настав мир у країні,
Щоб сіяло небо синє.
Щоб жила барвиста мова,
Було в серці рідне слово.
Щоб цвіла свята земля,
Сипав сніг на Василя.
Сієм, сієм, засіваєм,
З Новим роком вас вітаєм!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634420
дата надходження 09.01.2016
дата закладки 09.01.2016
О небо чорне…
Піски пустельні…
Зникає сонце на мить… і ми
Згубились в дюнах… штрихи пастельні…
І запах вітру… і ковили…
Зникає сонце –
Вино черлене…
Хто ми з тобою? хто ми - тепер?!
Вже каравани ідуть крізь мене…
О, білий лотос… на дні печер
Знайди осяйну…
Знайди розквітлу
В переплетіннях магічних кіл…
Не треба сонця… не треба світла…
Хай котить води зловісні Ніл…
Хай котить хвилі…
Змітає греблі…
Хай змиє коло моїх химер…
О небо чорне… світи печерні…
О білий лотос в краю озер…
О білий лотос-
Роса столітня…
Її торкався лиш дух землі…
Не треба сонця… не треба світла…
Граалем чистим зійди в мені…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634390
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 09.01.2016
Не смотри на себя… не смотри… я пока не готово.
Не настроена арфа. Не верю – и жду камертон.
За спиной моей не серебро. Там – небесная тога…
Я тебе покажу... покажу непременно… потом…
через долгих и страшных шестнадцать часов ожиданий.
И кружит за окном на снежинках нелепая смерть,
заметая твой дом на колёсах. И вьюга рыдает.
Ты и память поджёг бы, чтоб как–то себя обогреть.
Мне так больно тебя отражать. В этот миг – ты ребёнок.
Перепуганный. Тело вдруг стало тебе велико.
Потерпи… скоро канут во тьму миллионы иголок…
невозможно колючих, набившихся в пальцы битком.
И ведь каждый на этой земле человек непременно
одиноко рождается и умирает один.
Этот чёртов мороз. И уже не пульсирует вена.
Слышишь? – арфа играет. Ты душу разуй... – и входи…
Трагедия на трассе в России: люди замерзли в снежных заносах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634347
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 09.01.2016
Я для тебе ніхто і ніщо,
Хоч кричи, хоч мовчи незворушно.
Твої очі замріяні, пестять когось.
Я для тебе ніхто і ніщо.
Та чомусь мене подумки, скрушно,-
Знов ятрить: якби доля, але не збулось.
Я для тебе ніхто і ніщо,
А безсоння терзає і мучить.
За вікном співчутливо поникло гілля.
Я для тебе ніхто і ніщо.
Лише спогад, майне неминуче,
Якось глянув, ковзнув ненароком, здаля...
18.05.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582066
дата надходження 18.05.2015
дата закладки 08.01.2016
Боже, поробив хто, чи зурочив,
Наче прірва в полі розверзлась?
Туга рве, на лезі душу точить...
Де вже, з біса, де вона взялась?
Сірим вкотре укриває бранку -
Золотоволосу сонця тінь,
Що чекає звечора до ранку,
Поки янь перетікає в інь.
І гнітить у розбраті бажання,
Ревнощі з"їдають без кінця...
Виплекане змучене чекання
Мабуть, кара вічна від Творця?
Може то мені лишень здалося,
Що найважчі випали хрести?
Чи молить, чи попіл на волосся,
Падаючи в ноги, щоб простив?
14/09.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607160
дата надходження 16.09.2015
дата закладки 08.01.2016
Солодкий хлопчику,чому не спиш?
Я поцілунком проганяю страхи,
Поглянь,розпушений уже спориш,
То пишуть боги нескінченну сагу,
Таке життя...
Солодкий хлопчику,торкнусь чола,
Голівку ніжно казкою вінчаю.
Якою б наша доля не була,
Я ради тебе з нею сперечаюсь,
До забуття...
Солодкий хлопчику, тремтиш?..не руш
Гоню я теплими руками біди...
А ти вертлявий та гнучкий, як вуж,
Послухай міф про луки Артеміди -
Богині стріл...
Солодкий хлопчику,коли впадеш
Знесилено, я буду також поряд
Сьогодні буду,завтра буду теж,
Як водиться, у радощах і в горі...
Усе - навпіл...
19.11.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622474
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 08.01.2016
А вона те, невидиме, бачила в ньому,
Щось таке, незрівнянне, незримо - прекрасне,
Пробивалося через вселенську утому.
Він не бачив її взагалі... та навіщо?
Коли в цьому житті все так просто і ясно.
Вже давно не трапляється душам "найвище".
А вона через очі, словами - у простір;
Розглядала, невичерпним сповнену, душу
І сиділа до ранку, чекаючи в гості.
Він не думав, що можна так сильно бажати
І кохання струсив, наче з дерева грушу.
Надкусив, не така, - чи потрібно зважати?
А вона крізь безсоння, пливла у тумані,
Через ночі і дні, гніт нестерпний розлуки -
Випивала той безум любові в омані.
Він заплутався знов і прокляв недовіру,
Ледь не став на карниз, простягаючи руки,
Бо терпіння страждань переповнило міру.
А вона те невидиме бачила в ньому.
Він не відав, що щастя буває, як муки -
Віддавати, упившись, - хіба незнайомо?
19.11.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622503
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 08.01.2016
Моя Вкраїно, - ти чаїно бідна
На схилах древніх сивого Дніпра.
Чому так часто Мамо моя рідна,
Твоє безсмертя знов і знов вмира.
Знов чаєнят твоїх чужинці вкрали,
Іще маленьких в люльці "сповели".
В діток нещасних память одібрали
У свій чужинський одяг одягли.
Щоби забули честь вони і мову,
Щоби чужим вклонялися богам.
Щоби не чули мами колискову,
Щоби служили нашим ворогам.
Як чайка горем бита при дорозі...
Твій біль - печаль в мені лежить.
Як мор лихий стоїть вже на порозі,
О! Як його пташинонько спинить?
Отож нехай порогами клекоче...
Розбудить мо' знеславлених синів.
Погибель вже за юдами гуркоче,
Допоки зовсім рід не здитинів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634298
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 08.01.2016
В эти белые ночи, в полусонные дни -
Календарь заморочек, караул тишины...
Позолоченный край(из сандала)свечи -
В пелене заговора(перепрелой)травы...
Парапет Атлантиды(в это время) - не блажь!..
Это время - не бремя!..
Долгожданный кураж!..
Его нерв обесточен!..
Только страсть миражей...
Эти белые ночи - от судьбы палачей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634233
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 08.01.2016
Мій посланцю з невидимих світів,
заходь, сідай – хай одпочинуть крила.
Ти часопростір весь перелетів,
аби тебе у серце я впустила.
Погрузли дні в сильці в’язких інтриг...
мені б у сад заквітчаних магнолій,
а я в полоні вічномерзлих криг –
(мов Мінотавру в лабіринті долі,
віддав безвір’ю хтось мене в ясир,
заплів у вузол гордіїв) – пропали б
мої рядки без гойної краси
очей твоїх небесних, як опали.
Слова утіхи, ніжності бинти
(небесне диво – голос херувима!)
Прийшов до мене. Знай: якби не ти,
були б у серці скрижанілі зими.
08.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634300
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 08.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.01.2016
Мій Атом, одинокий і безсилий,
А я - твоя Молекула жива,
Бо все життя в руках тебе носила,
Щоб не спіткнувся і не впав, бува...
Ти - неподільний і тому холодний,
Ти - тонкостінний і такий слабий.
Я так боялась, щоб не був голодний,
Щоб у теплі і затишку, аби...
Свої ж так хочу атоми розсипать,
Щоб і мене носив хтось на руках,
Щоб і мою печаль зумів хтось випить
Одним же махом. Я забула б страх...
...І вже я вільна, бо зв'язки порвала,
Та щось ніхто на руки не бере...
Ти - зблід, а я сильнішою не стала -
Без атомів молекула помре...
А це вже геть не я, а горошини,
Розсипані в столоченій траві,
І знов глибоке відчуття провини
Болить. Бо вже ми разом неживі...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634215
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 08.01.2016
Коли з досвідом бореться молодість,
Іскри падають жаром до ніг.
Хоч до весен своїх тихо молимось -
Мимоволі ступаємо в сніг.
І де казкою вже не розкажемо
Й не розсиплемо перлами сміх,
Там минуле обернеться кражею
На іксу перехресних доріг.
І якщо за проблемами-бідами
Не знаходиш золочених втіх
І не чуєш нічого, не відаєш,
Знай, то спокій від тебе утік.
Знову так озираєшся молодо,
Бо не бачиш, куди не добіг
Реп'яхами чіпляються спогади
Й повертають на рідний поріг.
Та коли за манливими веснами
Підкрадається осені світ,
Розумієш, що зовсім не весело
Замітати за думкою слід...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634179
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 08.01.2016
На музику №79 Віктора Оха
Солов’ї цілу ніч не змовкають,
У квіту зеленіють гаї.
Вони нашу любов виглядають,
Де єднають серця солов’ї.
Пр: Миготять в небі яснії зорі
І любується Місяць здаля…
Білі хмари, як хвилі у морі,
Закохались в пісні солов’я.
А ми взявшись за руки з тобою,
Йдемо слухати в гай солов’я.
Сядем разом удвох під вербою,
Моя доле, єдина моя.
Пр: Миготять в небі яснії зорі
І любується Місяць здаля…
Білі хмари, як хвилі у морі,
Закохались в пісні солов’я.
Соловей все співав нам про щастя,
Від цілунків п’яніли вуста,
Вітер в гіллі вербовім хитався,
Нас п’янила травиця густа.
Пр: Миготять в небі яснії зорі
І любується Місяць здаля…
Білі хмари, як хвилі у морі,
Закохались в пісні солов’я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634170
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 08.01.2016
Хочеш знати, де згубились сни?
Туляться від холоду докупи.
Стеляться до самої весни,
Доки бабця вигляда зі ступи...
Щойно схов відкине, метеор
З неба долу, перебивши склянки.
Змінить всі мінори на мажор.
І почне, напевно, просто зранку.
Зашумить, аж понад лісом дим,
Розіллється заметіль дощами.
Може сон не віщий, та сліди
Все ж вона залишить між кущами.
Не нагнешся, проліски знайти,
А вони розквітли серед криги,
В серці встигли міцно прорости.
Сонники?..вони всього лиш, книги.
07.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634116
дата надходження 07.01.2016
дата закладки 07.01.2016
На музику Віктора Оха
Лічить кроки старенький годинник.
До Різдва – кілька срібних сніжин.
Із минулого запах цитринний
Гладить хутро красуньок ялин.
Стіл святковий змахне рушниками -
І, як диво, запахне кутя,
Примовляючи: Зірка над нами -
Тож родилося Боже Дитя!
Десь надворі лунають колядки.
Ходять Сонце із Місяцем вдвох –
Носять кожній родині на свято
Промінцями Любов і Добро.
Стіл святковий гостей пригощає,
І по колу кружляє кутя.
А згори Зірка всім сповіщає:
Народилося Боже Дитя!
Оживають портрети на стінах,
Зупиняється в просторі час.
Це вона – наша ненька Вкраїна –
У родину об'єднує нас.
За святковим столом пригадаймо
Тих, що наше боронять життя,
Долі їм у Зорі попрохаймо,
Що явила нам Боже Дитя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634108
дата надходження 07.01.2016
дата закладки 07.01.2016
Прости мене, за невимовний щем,
Народжений із туги безголосся...
Його приборкать, ніби-то, вдалося,
Та душу знов, дошкульно так пече...
Прости мене, за той холодний дощ,
Який упав з моїх долонь на ганок.
У сірий день перетікає ранок,
Туманом піднімаючись із площ...
Прости мене, за втому та печаль,
Прості слова, не вишуканість, знаю...
Я мабуть, вірну ноту не вгадаю?
Тому скло не дзвенить, бо не кришталь.
Прости мене, що через прірву хрест,
Не перекинуть, хай і завеликий.
Нема у долі пам"яті та віку...
Та є... прозріння - кара від небес...
24.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576939
дата надходження 25.04.2015
дата закладки 07.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.01.2016
Я не думала, нет, что увидимся так,
как спросить у прохожего спички…
на бегу…
А улыбка – не больше, чем такт:
я дарю, ты берёшь по привычке.
Не мели чепухи – мало будет земли,
что бы выбросить всё, что я помню:
невесомость в мечтах… в парусах корабли…
(мне Альцгеймер пока что не ровня).
Я, до рифа, могла перепеть сотни птиц.
Дальше – всё… – я сорвалась на сердце.
Что осталось? Да так... – взмахи рук и ресниц…
то во имя Серены… то Герца…
…Я согрелась… спасибо тебе за пальто…
и за спички прогулочным маршем.
Очевидно – прости… очевидно, за то,
что я в дребезги
…вечностью раньше…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633977
дата надходження 07.01.2016
дата закладки 07.01.2016
І знову заметіль...в моїй душі,
А вчора, начебто, була відлига?
Дива, коли сльоза, розталим снігом,
Заллє думки... в майбутньому вірші.
І знову заметіль...тепер - зима,
Мете таке, що й світу вже не видно.
Різдво...морози...мабуть необхідно,
Щоб доля посміялася...сама...
І знову заметіль сховала слід,
Бо доля розкришила "ДО" і "ЗАВТРА"...
Залишила один - відлуння мантри.
Злиденну радість - краплями у лід.
І знову заметіль...в моїй душі,
А вчора, начебто, була відлига?
Дива...коли сльоза, розталим снігом,
Сніжинкою відтвориться в вірші...
07.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633997
дата надходження 07.01.2016
дата закладки 07.01.2016
[img]http://2.bp.blogspot.com/-sY1sQEGJcmQ/VF33oOSdIcI/AAAAAAAAAgU/3skEq6J2qtI/s1600/rizdvo-459x460.jpg[/img] [img]http://www.berezyna.inf.ua/wp-content/uploads/2013/01/rizdvo.jpg[/img]
Місяченько бравий виглянув з-за хмари,
Зірким оком кинув аж за небокрай -
Зіроньку маленьку випустив з кошари:
-Час настав, сестрице, ну ж бо, поспішай!
Спалахнула зірка, небо освітила,
Українську землю, місто і село…
Радісну новину людям сповістила:
-Христос народився! Славіте Його!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633961
дата надходження 07.01.2016
дата закладки 07.01.2016
Бути разом… хоча б думками,
Коли знов на душі зима,
Коли сотні миль поміж нами,
І надії давно нема…
Бути разом… ефірний простір
Наші долі десь загубив,
Щоб зайти, хоч іноді, в гості,
То нічого, що… не любив.
Бути разом…нехай за хмари
Заховається заметіль -
Наших сумнівів і примари
Не спричинять пекучий біль…
Бути разом і криги брили
Життєдайним впадуть дощем…
Ми колись, мабуть, теж…любили,
Бо у пам`яті…разом…ще.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612444
дата надходження 10.10.2015
дата закладки 06.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.01.2016
Ти не забудь, тінь уночі не спить...
чия?
Плете мереживо і пестить твої сни.
Ти не забудь, що подумки і сам
стояв,
Коли розлився розпачем вини.
Ти не забудь, та тінь під ковдру і
зітхне...
Солодким порухом розгладжує чоло.
Ти не забудь, вона до ранку не
засне,
Потягнеться, всміхаючись:"...було..."
Ти не забудь, коли не бачиш, а
мовчить -
Вона замріяно чекає слушну мить.
Ти не забудь свою невіру зупинить,
Обніме палко, чуєш жебонить?
Ти не забудь, навіки здавшись у
полон,
Коханню хочеш опиратись? - сміх і гріх...
Ти не забудь, як завтра підеш на
поклон,
Згориш у попіл - тінь цілує сніг.
06.01.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633906
дата надходження 06.01.2016
дата закладки 06.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.01.2016
Я тебе не кохаю, навіщо?.. буденно
Скнить безодня, що начебто, зветься -ДУША.
Полоненому серцю: "Тримай відкоша!"
І воно покотилось, розбите й злиденне.
Я тебе не кохаю, при розумі наче?..
Тихий спокій пантрує всі завтрашні дні.
Просто хочеться, іноді, в тому вогні,
Як сірник спалахнути, коли серце скаче...
Я тебе не кохаю... у скелі із криги
Не буває ростків, що травою зростуть,
Тільки сльози іскряться на сонці , мабуть,
То ознаки якоїсь гірської відлиги...
04.01.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633365
дата надходження 04.01.2016
дата закладки 06.01.2016
До мене зранку промінь у вікно,
Заглянув знову, наче ненароком…
Мов вишні цвіт сніжок творив кіно,
Сніжинки пахли не налитим соком…
В очах твоїх я знову стрів весну,
Що сипала вишневим снігом в очі,
Мені й тобі сьогодні не до сну,
Бо спати ми обоє ще не хочем…
Із поцілунків складене життя,
П’ємо його маленькими ковтками…
Коли частішає оте серцебиття,
Ми долю вишиваємо нитками…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633801
дата надходження 06.01.2016
дата закладки 06.01.2016
Коли впаде на плечі довга ніч,
Коли дороги знову врізнобіч,
Коли горить лишень одна свіча,
Надії не втрачай і не гостри меча.
Коли забуде голос твій навік,
Коли стежки залив гірський потік.
Коли у серці холодом зима -
У розпач не впади - ти зовсім не сама.
Коли туман вуаллю оповив,
Коли кубло лихий хтось знову звив,
Коли презирливо сичать услід,
Забудь і не зважай, весною скресне лід...
Коли вже сива, а не золота,
Коли хоч завтра в відчаї - з моста,
Коли любові вилилось вино,
Не плач, не гнівайся на Бога все одно.
Коли шматують душу біль і гнів,
Коли безвихідь палить, як в огні,
Коли ногами доля топче знов -
У тебе Віра є, Надія і Любов.
06.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633792
дата надходження 06.01.2016
дата закладки 06.01.2016
ПОМОЖИ нерозумній
Стать на правильну стежку,
Бо на все Твоя Воля Свята.
Я хотіла зіткати
Золотаву мережку,
Та заправлена нитка проста...
ПІДКАЖИ неумілій,
Як знайти свою долю,
Щоб не тільки думками літать
У високому небі,
По широкому полю,
А рукою те щастя дістать...
ПОВЕРНИ небайдужій
Тихий спокій і силу,
Хай на все буде Воля Твоя,
Та невже Ти забувся,
Як я щиро просила
І Твоє освятила ім'я...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633766
дата надходження 06.01.2016
дата закладки 06.01.2016
Сніжно-свіжим кроком,
з морозцем-прискоком
грянула зима.
Став вечірні страви,
полишай всі справи -
свят прийшла пора.
Скрізь мережить іній
настрій срібно-синій,
наряджає дні
у жаркий рум"янець,
що сніжинок танець
ловить на тобі.
Дівчино гарненька,
одягайсь раненько,
вставши на зорі.
Умивайся в склянці,
де блищать червінці -
немочі змий всі.
Ти мети всю хату -
вимітай банькате
Горе і Біду
та все - до порогу -
хай знайде дорогу
Щастя до роду.
Долі* сип соломи.
Парно неси дрова.**
На свічі гадай -
хай в цей Рік-сватанець
прийде твій обранець.
До печі вкладай
мрію в коржик прісний
(заміси лиш тісно,
щоби не втекла!)
Як спитає Доля,
скажеш - моя воля,
я сама спекла.
[i]*долі - на землю, на долівку.
**якщо дівчина на святвечір не рахуючи принесла до хати дров парну кількість - буде цього року в парі.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633733
дата надходження 05.01.2016
дата закладки 05.01.2016
***
Коляд-коляд-коляда!
Коза в шибку загляда:
"Не сидіте на печі,
А виносьте калачі!
Будем сонце годувати!
А мене пустіть до хати!
Дайте мірку проса, жита,
Щоби я лишилась сита.
Можна ще й кільце ковбаски.
Буде Вам за теє ласка:
Подарую Вам здоров'я,
Миру, радості, любові,
Як дасте кольнути рогом.
З Колядою! З новим роком!"
***
В небі зірка засіяла –
Народився Божий син!
[i]Радуйся! Ой, радуйся, земле![/i]
Цілий рік того чекали
Братик, я, мої батьки!
[i]Радуйся! Ой, радуйся, земле![/i]
Знаю: янголи літають
У такий святковий час!
[i]Радуйся! Ой, радуйся, земле![/i]
Їх зі святом привітаю,
Запрошу за стіл до нас!
[i]Радуйся! Ой, радуйся, земле![/i]
На столі кутя із медом,
Запашний стоїть узвар.
[i]Радуйся! Ой, радуйся, земле![/i]
Їх візьміть собі на небо,
У палати з білих хмар!
[i]Радуйся! Ой, радуйся, земле![/i]
Віднесіть мої прохання:
Хочу сонечка й тепла!
[i]Радуйся! Ой, радуйся, земле![/i]
В Бога щиро я благаю
Миру, радості й добра!
[i]Радуйся! Ой, радуйся, земле![/i]
[i]Син Божий народився![/i]
***
Сніг надворі рипу-рип –
Коляда прийшла у світ,
Народила ясне Сонце
У найдовшу ніч у році!
З цим вас хочемо вітати!
Ми прийшли колядувати!
Хай здоров'я буде в хаті!
Хай ви будете багаті!
Хай щастить вам жити в мирі!
Ми були в бажаннях щирі,
Тож, господар, не скупися,
З нами щедро поділися:
Дай нам сиру й ковбаси,
Аби ситі були всі!
Дай медяників, ватрушок,
І родзинок дай, і грушок!
Будем ними смакувати,
Сонця в небі дожидати!
***
Я, колядниця маленька,
Принесла вам у кишеньках
Жмені щастя і здоров'я,
Миру, радості, любові!
Смачно пахне в вашій хаті –
То частуйте, чим багаті!
Дайте сала, ковбаси
І цукерок принесіть.
Ви господарі нівроку!
З Колядою! З новим роком!
***
Сію, сію, сію сніг!
Із Різдвом вітаю всіх!
Сніг розтане – вродить жито,
Щоб завжди були ви ситі!
Сію, сію жменьку зір!
Хай у нас панує мир!
Сію сміх на кожнім кроці!
Щастя вам в новому році!
***
Я – малесенька дитина,
Колядую Україні.
Хай поля притрусить снігом,
Щоб родили нам на втіху!
Хай нам сяють ясно зорі,
Аби завжди була воля.
Хай усім ведеться добре!
Україно! З новим роком!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633697
дата надходження 05.01.2016
дата закладки 05.01.2016
Випадковий діалог дав мені натхнення.
Я дивуюсь, щось таки змінилось...
Падав сніг, але тепліший вітер.
Усміхались скрижанілі квіти
Щось знайшлося, коли все розбилось.
Я дивуюсь щирості зізнання,
Тільки сміх нехай сльозу не зронить.
Хай від лиха Бог усіх боронить,
В серце наливаючи кохання.
Я дивуюсь, бо любові мало.
Треба не ламати, а плекати...
Не давай мене... комусь забрати,
Я ж не втрачу знову, як втрачала.
Я дивуюсь?.. стережись омани,
Слів солодких, погляду лихого.
Смійся...гірко?..що ж? але без Нього
Не зцілити душ криваві рани.
05.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633581
дата надходження 05.01.2016
дата закладки 05.01.2016
Мені б тебе забути хоч на мить...
Не завмирати, загубивши слово,
Не плакати і не втрачати мову,
Коли так солодко полин гірчить.
Ти дивишся крізь контури образ,
Чи випливе твоя хмаринка суму
З надуманого болісного глуму,
Моїх забутих непотрібних фраз?
Не бійся, не торкнусь твоїх плечей,
Лиш подумки занурюсь у волосся,
Єдина мить...невже мені здалося,
Отой твій погляд... з тисячі очей?
Мені б тебе забути...що свіча?
Згоріла та й нема, запалиш нові,
Згорять і ті, а попелу з любові
Нема, як і незнаного ключа
Від брами до душі. Як пекло - рай,
Коли зотліло вже, а тягне димом,
Як не сховати виразку під гримом -
Вона болить роз"ятрена...хоча,
Торкни своїм небаченим теплом
Палких обіймів, знівечене "може",
Нехай воно, вже завтра буде... схоже,
Тобі не крила треба, а весло.
Бо човен тріснув, хлюпає вода,
Життям не названий,ущент розбитий.
А треба ж зараз вірити й любити,
Поки на міст не привела хода...
06.11.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619032
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 05.01.2016
Розбиту чашку склеїш, тільки пити
Не будеш більше - ріже гострий край.
Розбите серце вдруге не розбити,
Минулий біль в долоні не збирай.
Минулий біль відлуннями утрати,
Посеред ночі скрутить у вузли.
Ув"язнена душа не зломить грати,
Ще й павуки всі вікна заплели.
Ще й павуки всі сили вип"ють нишком,
Як муха у тенетах рветься знов.
Надміру горя, чи страждань надлишку
Ведуть шукати забуття чи схов.
Ведуть шукати солодощів крихту,
Або хоч ніжне слово та тепло
Свічок, сльозу...коли ті муки стихнуть,
Нап"єшся трепету з її долонь.
05.01.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633685
дата надходження 05.01.2016
дата закладки 05.01.2016
Не залишай мене таку,
побудь іще тисячоліття,
як теплі хвилі на піску,
зітри усі мої жахіття.
Не залишай мене ось так,
в легкій дрімоті сновидіння.
Так гріє стиснуте в кулак
моє розстріляне сумління.
Не залишай мене, зажди
хоча б до першого проміння.
Я буду вірити завжди
в твоє гаряче шепотіння.
Не залишай мене у час,
коли мороз стискає подих.
Побудь зі мною, без прикрас,
хоч у кімнаті, хоч на сходах.
Побудь зі мною просто так.
До вечора і до прощання,
до перших ластівок, як знак
мого безсмертного кохання.
17 січня 2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633644
дата надходження 05.01.2016
дата закладки 05.01.2016
Летять роки неначе навіжені,
Спиніть їх, люди, вже не ті часи!
І не гризіться між собою, як скажені,
Носіть у серці крапельку краси.
Діди й батьки ридають у могилах,
Спостерігаючи, яке у нас життя.
Та щось змінити в них немає сили,
На цьому і засноване буття.
Шануймо мить. Ростуть в нас діти й внуки,
А ми все рвемося і рвемося кудись…
Та ще прийде нежданий час розлуки,
Той не вмирає, хто не народивсь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633633
дата надходження 05.01.2016
дата закладки 05.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.01.2016
І ніколи не знаєш,
Де загубиш, де знайдеш,
Скільки кроків - не знаєш
Від вогню до води,
Але сам визначаєш:
Йти до пекла чи раю -
Вибір цей залишаєш
За собою завжди.
Перекреслені роки
І розкидані стріли
У нелічені кроки
Весняного тепла,
Та не всяка морока,
Як би ми не хотіли,
У намічені строки
Назавжди відійшла б.
Негаразди вчорашні
Без жалю і вагання,
Мов непотріб домашній,
Залишити б десь там.
Та ніхто не порушить
Загадкове мовчання
І не скаже, де краще
Нашим грішним думкам...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633584
дата надходження 05.01.2016
дата закладки 05.01.2016
А які були в тебе коси…
Були чорні, як темна ніч,
Та роки поглядають косо,
Сивина вже сягає пліч.
Та ще світяться очі карі,
Хоч у зморшках легких чоло.
Сяє сонце і гинуть хмари,
Те, що квітло, вже відцвіло.
Сприт в руках, як в роки юначі,
В’яжеш вміло й тепер снопи,
Я такого іще не бачив,
Дві години і півкопи…
Пам’ятаю тебе, матусю,
Образ твій у мені завжди,
Я за тебе щодня молюся
І шукаю твої сліди.
Я так хочу на світ дивитись
І любити, як ти життя.
У житті хоч чогось добитись
І довести все до пуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633532
дата надходження 05.01.2016
дата закладки 05.01.2016
Ви бачили колись, як плаче сильна жінка?
Не бачили? Отож! На те вона й така.
Сміється мов ручай, так весело і дзвінко,
А що у неї там таїться у думках?
На людях завжди все “по вищому розряду”:
Одежа, макіяж, робота і сім'я,
Вона нікого з нас не просить про поради,
А як і треба-все вирішує сама.
Та тільки стихне шум, огорне хату нічка,
В дитячу зазирне-все тихо, діти сплять,
Залізо сили в ній розтопиться мов свічка,
І хочеться в обіймах ніжних потопать.
Присяде край вікна в старім пухнастім пледі,
Лиш поглядом пустим уткнеться в чорну даль-
Вона тепер слабка. Вона тепер не Леді,
І вирветься з грудей назовні вся печаль.
А зранку підведе свої красиві брови,
До школи дітвору, до офісу сама,
Й до вечора усе піде по колу знову,
І знатиме лиш ніч, що плакала вона.
Н.Хаммоуда
04/01/2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633474
дата надходження 04.01.2016
дата закладки 04.01.2016
У зеленому садочку
стоїть нова хата.
Проживає в тій хатині
дівчина багата.
Стан високий, карі очі
брівоньки дугою.
А як вийде на вулицю -
хлопці чередою.
З одним поговорить
з другим пожартує.
Просять хлопці
на музики
вона - мов не чує.
Тому моргне,
тому свисне,
з того посміхнеться.
Покрутиться,
мов та дзига,
і в дім повернеться.
А в хаті матусенька
донечку питає:
"У всіх дівчат вже є хлопці.
чом в тебе немає?"
"Поганії усі хлопці, -
дочка промовляє. -
Один рудий,
другий лисий.
той хати немає!"
Усі хлопці оженились
у кожного хата...
А багата дівчинонька
на шиї у тата.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633451
дата надходження 04.01.2016
дата закладки 04.01.2016
Сніжок рипить під чобітьми,
Посріблив стежку до нестями.
Обнявши гілочки крильми,
Покрив дерева кептарями.
Сніжинки білі мерехтять...
Із неба сиплють міріадом.
Як з казки сяйвом миготять,
Цілують плечі зорепадом.
Нехай це срібло, як женьшень,
Збере усі наші тривоги.
Теплом зігріє кожен день,
Як перли падає під ноги.
Іскриться, сонячно в душі...
Котився рій удаль гаями.
День обкурився анаші,
Під ноги сипає жменями.
Отож нехай в житті везе,
Хай щастя стукає в віконце.
І береже Бог кубельце..!
Й зимою світить завше сонце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633447
дата надходження 04.01.2016
дата закладки 04.01.2016
Щедрує сонце золотом церквам.
Співає сніг "Осанна!" благодаттю.
З руїн душі відновлюється храм,
Позначений Всевишнього печаттю.
І навіть галки нині на гіллі
На янголів, злетілих з неба, схожі.
Розкривши крила, трусять молитви
Різдвяно на замерзлих перехожих.
Зоря, яка крізь ніч вела волхвів,
Сніжинкою лягає на долоню
На згадку про майбутнє на хресті.
А світ було збудовано з Любові…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633438
дата надходження 04.01.2016
дата закладки 04.01.2016
Щедрує сонце золотом церквам.
Співає сніг "Осанна!" благодаттю.
З руїн душі відновлюється храм,
Позначений Всевишнього печаттю.
І навіть галки нині на гіллі
На янголів, злетілих з неба, схожі.
Розкривши крила, трусять молитви
Різдвяно на замерзлих перехожих.
Зоря, яка крізь ніч вела волхвів,
Сніжинкою лягає на долоню
На згадку про майбутнє на хресті.
А світ було збудовано з Любові…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633438
дата надходження 04.01.2016
дата закладки 04.01.2016
Щастя ніколи не пахне,
Якщо відсутня любов,
Бо тоді доля зачахне,
В згустках мовчатиме кров.
Як же важливо для щастя,
Долю свою берегти,
Лише душа у причасті,
Може і далі цвісти.
Щастя немає без слова,
Лише ласкаві слова,
Тільки відверта розмова,
Долю на двох зберегла.
Щастя ніколи не пахне,
Якщо відсутня любов,
Бо тоді доля зачахне,
В згустках мовчатиме кров.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633406
дата надходження 04.01.2016
дата закладки 04.01.2016
Я познакомилась с замечательным поэтом, пишущим под псевдонимом Алексей Глорин. И очень захотелось поделиться прочитанным у него...
"вчера повонила твоя дочка и сказала, что операция
прошла благополучно и ты будешь жить"
Ты помнишь лето? Каштаны? Киев?
Рассвета жало в цветке сурьмы
Когда шептала : "Мы - не такие..."
Но, не сказала, какие мы
"Люблю другого. Прости.. Плохая..."
Слова чеканом - да по виску:
"Пробач, я тебе вже не кохаю.
Живи, как хочешь, живи-тоскуй..."
Был миг последний слезой искупан.
"Живи, как знаешь", один,один!
Нигде не сыщем, ничем не купим.
Но, тех, кто продал - не продадим...
Эх, мужики, всё живём на ощупь,
портвейн глотаем, варганим щи
А может проще, намного проще?
Запрячь всё в угол. И не ищи.
Запомни просто - она чужая,
любовь чужая. Без лишних тем
Выходят замуж, потом рожают -
чужим мужчинам твоих детей.
А мы всё помним, зачем всё помним?
И прячем в щели чужой земли
"Ковбои жизни ..." загнали пони.
Загнали. В пене... Так пристрели...
Тебя покинув, себя покинув,
"забыть- не помнить" пообещал
Но, снится лето, рассвет и Киев,
твой полу-русский "пробач, прощай"
Живу не плача и не рискуя,
другой придумав любви слова
Но, где запрячу свою тоску я ?
Ведь точно знаю, что ты жива...
"Она умерла через 10 дней..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633399
дата надходження 04.01.2016
дата закладки 04.01.2016
Моє життя-розірване намисто.
Його силяю на міцні нитки:
Буденне, щире, сіре й урочисте,
Перемішавши миті... дні...роки.
У тім намисті радості й печалі,
І сум, і біль, розпука й сміх до сліз,
Кохання, зрада, і дороги дальні,
Все, що було й майбутнього ескіз.
Різдво прийде за лічені хвилини,
Його стрічати вийду на поріг.
Успіти б.
Дві останні намистини-
Покаятись й самій простити всіх.
04/01/2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633377
дата надходження 04.01.2016
дата закладки 04.01.2016
...вони проростуть,
набираючи впертої сили
від сонця, чи вітру, магнітного серця землі.
(на тих берегах ти відверто, шалено щаслива)
Вони проростуть…
й за тобою пришлють кораблі
...чекаєш на шторм.
Вигораєш частинкою світу,
крихкою, прозорою іскрою в Божих руках.
...однак, ти пливеш, доки квітнуть здичавілі квіти
на тих …………….берегах……………
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633277
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 04.01.2016
Переспів поезії Б.Окуджави
"Тьмою здесь все занавешено..."
Ніч тут висить павутинками
Й тиша, неначе на дні.
Ваша Величносте жінко, Ви
В гості? До мене? Ні…
Тьмяно електрика блимає,
Дах не тримає води.
Ваша високосте жінко, Ви
Зважились як сюди?
О, цей прихід ваш - пожежею.
Дихати важко, пече.
Прошу до мого помешкання.
Чом на порозі ми ще?
Хто Ви, скажіть мені? Звідки Ви?
Ох, я дивак-чоловік!
Сплутали двері, - помітили? -
вулицю, місто, рік...
Оригінал
Б.Окуджава
Тьмою здесь все занавешено
и тишина как на дне...
Ваше величество женщина,
да неужели — ко мне?
Тусклое здесь электричество,
с крыши сочится вода.
Женщина, ваше величество,
как вы решились сюда?
О, ваш приход — как пожарище.
Дымно, и трудно дышать...
Ну, заходите, пожалуйста.
Что ж на пороге стоять?
Кто вы такая? Откуда вы?
Ах, я смешной человек...
Просто вы дверь перепутали,
улицу, город и век.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633242
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 03.01.2016
Ми із різних світів, ми із різного часу,
Наша зустріч була, наче сніг навесні.
Ясне сонце зійшло та й одразу погасло,
Десь за обрієм впало й розчинилось, мов в сні.
Нам не бути разом! — знов і знов собі ка́жу,
Ні ілюзій, ні марив та жодних надій!
Але серденько любить, йому не накажеш,
І нічого не вдієш, хоч як тут не дій!
І усього себе враз за барки вхоплю я,
Чистим розумом все навкруги обійму.
Але серденько знов за тобою сумує,
Ну і як маю я пояснити йому?!
Я забуду тебе, я твердий, наче криця!
І мене не зламати печалі й журбі.
Ні на мить не піддамся сердечним дурницям,
Але знову і знову я брешу собі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633096
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 03.01.2016
А на дворі летить дрібненький сніг,
Неначе небо роздає колядки.
Холодне покривало біля ніг,
Зиму несе неначе б то для згадки.
Сріблиться сніг, що так нам до душі,
Іде Різдво, ще крок і на порозі,
Чекаю свята і пишу вірші
Хоча холоне ручка на морозі.
Коли Святвечір при ясній зорі,
Постукає тихесенько у хату,
Покличуть до собору дзвонарі,
Прийдуть з вертепом нам колядувати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633157
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 03.01.2016
Музика і виконання Володимира Сірого
В Різдвяну ніч спалахує зоря,
Цей світ зорі у серці поселився…
Ця зірка від Всевишнього царя,
Бо Син Його на цій землі родився.
Дитя маленьке в яслах сповили,
А Бог Йому відміряв долю Сина,
Його гонили, навіть розп’яли,
Він був Син Божий, був Його дитина.
Він всі випробування переніс,
Воскрес із мертвих, як Його розп’яли,
І Бог Його у небеса возніс,
Нам наказав, щоб Сина шанували…
В Різдвяне свято заблищить зоря -
Це зірка Сина однородженого
Немов наказ від Господа – царя,
Син народився, то ж славімо Його!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633141
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 03.01.2016
Пр: Мову шануймо люди,
Наче травневий цвіт,
Бо в нас душі не буде
І опустіє світ.
Мово, моя єдина,
В пісні і колосках,
Славиш ти Україну
В вишитих сорочках.
Пр.
Гостей ти зустрічаєш,
Все в тебе на столі,
Ти у церквах сіяєш,
З Господом на чолі.
Пр.
Тож пам’ятайте, люди,
Слово із джерела,
Щоб мова звідусюди,
В нашій землі жила.
Пр: Мову шануймо люди,
Наче травневий цвіт,
Бо в нас душі не буде
І опустіє світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632998
дата надходження 02.01.2016
дата закладки 03.01.2016
Небо стылой синевой расплескалось
по большого муравейника крышам.
Снега высыпало самую малость –
но как будто сразу всё стало выше…
Выше скорость выжал газовый счётчик.
Ощутимо подрастает желанье
в чашку с кофе – коньяку между прочим…
без каких бы там на то оснований.
И уют распёрло до антресолей –
свысока глядит на стужу снаружи.
Вместе с ним три дня я волей–неволей
созерцаю две замёрзшие лужи.
Ну а мне бы в уголочке тихонько
муравьём…
на холод без полномочий…
задремать чуть–чуть…
на зиму лишь только…
в ожидании весны многоточий…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633110
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 03.01.2016
...я сніжинкою
стану на щоці
і куточків губ торкнусь... сльозою.
Ти мене не клич.
Дай, засну в руці
непомітно згадкою легкою.
Ти лише дозволь,
сном м"яким на мить
огорну так бережно і ніжно...
В кінчиках повік
боязко тремтить
на взаємність мрія безутішна.
Дні ж усе мигтять
клаптиками снів....
Ми були! ...Чи все мені наснилось?
Почуття болять
у оковах слів
ті, яким вже бути не судилось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633088
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 03.01.2016
Зіткнутись з реальністю просто,
Як множить на нуль,
І твій результат –
Жменя скалок банальних ілюзій
На килимі снігу –
Вчорашніх яли́нкових куль,
Що їх дарували
На згадку знайомі й друзі.
Стоїш сам на сам на зустрічній –
Байдужій, чужій.
Чи знайдеться хтось,
Що, скривавлені бачачи пальці,
Зупинить своє
(доленосне для тебе) таксі?
Уламки ілюзій.
Холодна реальність дистанцій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633054
дата надходження 02.01.2016
дата закладки 03.01.2016
День як день.... Нічого не міняє
новий статус в році, в черзі мрій.
І печаль в зіницях застигає,
у куточках, зморшками надій.
Вечір пізній... Втомлений, дражливий
перетне чар ніжних сподівань,
що вплітав світанок соромливо
в коси часу у ривку старань
бути... Ближче. Більше! Ще повніше
голосом наповнити цей день.
Молодим. Гучним! Безлику тишу
розгойдати трепетом пісень
про живе, осяжне в смак і дотик,
те до болю прагнення палке -
бути поруч! Знати твердо що ти,
як і я, в любов все ж віриш ще....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632949
дата надходження 02.01.2016
дата закладки 03.01.2016
Жар кохання... Вічності мука!
Без взаємності, наче злий джин:
так настирно в горлечко стука
із бажань потаємних глибин.
Він готовий! Готовий.... Злетіти
міріадом коштовних, стрімких
мрій. Для здійснення їх вщент згоріти!
...скутий в стінках байдужо-тонких...
Та лиш дотик теплий долоні,
лише погляд уважний углиб -
ти відчув би Сили бездонні!
Їх Вогонь ти б побачив... Коли б....
…..............................................
Шал кохання.... Мертвий тягар!
Як нав'язливо, вперто діймає.
Жаль і втому, тьмяний нагар
у душі після себе лишає.
Осередище ж власне палає
в безнадійно-протяжному дні.
І немає ради.... Немає!
Хто жадав - платить той по ціні.
Хто не кликав, а все ж зла, настирна
тінь розпачливо ловить сліди? -
Сподіватися лиш терпеливо:
їй своє Сонце вдасться знайти.
...................................................
Чар кохання.... Щастя безмежне!
Коли б'ються серця в унісон.
Коли все, що жадане - досяжне;
мрії - явні, а дійсність - мов сон.
Та вогонь той так швидко згорає
й не завжди прагнуть вдвох в клопітких
розгоратись щоденних стараннях
дати свіжий йому, новий вдих..
І так часто згасає! Згасає,
утонувши у щедрості душ..
Насолода надмірна буває? -
Коли звичкою стане.
Зворуш!
Ти слова, і обійми, й цілунки,
звичні дії і вчинки! Зміни!
Хай любов завжди буде Дарунком!
Ти поривом знов жар розпали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632947
дата надходження 02.01.2016
дата закладки 03.01.2016
І випав сніг повітряно-пухнастий
Засипало, мов казкою, усе.
Я думала, оте далеке "здрастуй"
З минулого до мене принесеш.
Бо скільки пам'ятаю - все чекала,
Мережило шибки по склу не раз.
Твої сліди, що снігом замітало,
Весна вже змила ріками образ.
Ховала осінь щедрі урожаї,
У бочки - куболітрами вино,
А я чекаю досі ще і знаю,
Хоч вип'ю все, та не сп'янить воно.
Чекати літа? Неодмінно спалить -
Спекотні і гарячі ті літа...
Лечу я до весни і, мов би, манить,
Та спомин знов у зиму поверта.
Прошу у Бога, щоб тебе залишив
На відстані небачених світів,
А вітер знову тінь твою колише
Зимою, бо ти літа не схотів...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632872
дата надходження 01.01.2016
дата закладки 03.01.2016
Після прочитання "Мої не загуби сліди!"
автор - нікомуневідомий
Мереживо сплели не ми -
Календарі буденних днів.
Чому ж мені серед зими
Бракує так твоїх слідів...
Я бачу віхолу зірок -
Вони маскують часу хід.
Назустріч свій єдиний крок
Зроби. А я піду услід...
Ми вже спалили всі мости,
За паралелі - промовчу...
Але поклич до себе ти
І я почую. Ти б почув...
Бо так буває не завжди,
Коли одні на двох вірші.
Твої не загублю сліди...
Й тоненькі ниточки душі...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . .
А Ви, будь ласка, ще пишіть...
- - -
МОЇ НЕ ЗАГУБИ СЛІДИ!
В мереживі буденних днів
Для мене місце віднайди,
Серед пустих календарів
Мої не загуби сліди!
В холодній віхолі зірок
Побач, як крутиться земля!
І кожний вирваний листок
Мене від тебе віддаля...
Між нами відстань у життя,
Свої неспалені мости...
У часопросторі буття
Ми паралельних два світи.
Та нас пов'язують думки -
Тоненькі ниточки душі...
Між нами - гори і замки,
А в нас - одні на двох вірші...
Автор: нікомуневідомий
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633002
дата надходження 02.01.2016
дата закладки 03.01.2016
Де не кинь "уверх" ординці,
В Україні, як смог пітьма.
Правлять бал давно чужинці,
Розплодились, немов чума.
Куди глянеш суцільні взятки,
Нас грабують і скрізь крадуть.
В коридорах суціль "колядки",
Бідні юди... беруть, беруть.
В Раді знову одні повії,
У Кабміні сидить ж.два.
Розчинись в тумані мрії,
А в Донбасі щодня "жнива".
До героїв тупа зневага,
Перейшов їх межу цинізм.
Не в пошані для цих відвага,
Більш нас вбити, то їх девіз.
Ними править диявол, біси...
Президентом у них бандит.
Де совість одні дефіси,
За маму у них кредит...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632587
дата надходження 30.12.2015
дата закладки 31.12.2015
Чи всі приготували олів"є?
Чи пенсій і зарплат вам вистачає?..
Тут треба постаратись, як не є...
Бо Мавпа неуваги не прощає!..
Банани, мандарини - саме раз!
Так! Мавпа Вогняна їх полюбляє!..
А ще - побільше блискіток, прикрас!
Хай все навколо мерехтить і сяє!
Шампанського! а може й просто квас...
В цю ніч заснути може лиш ледащо!..
Із Новим роком я вітаю вас! -
Хай буде він для кожного - найкращим!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632579
дата надходження 30.12.2015
дата закладки 30.12.2015
- Дивлячись в даль, розумію як сильно,
Як невимовно я хочу до тебе.
Ти ж найрідніша моя, неймовірна,
Ти божевільна, та ти мені треба...
- Дивлячись в небо я бачу, як море
Тоне в тумані моєї печалі.
Серце замучене, сонне і хворе
Пошепки знову питає "що далі"?
- Далі? Не знаю... Ми втратили небо,
Втратили вічність, в обіймах дощу.
Та повертайся, я хочу до тебе...
Стань мені всесвітом, знову. Прошу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628407
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 30.12.2015
Переспів поезії Б.Пастернака
"Никого не будет в доме"
У кімнаті день зимовий,
Залишившись сам-один,
Вип'є тишу присмерко́ву,
Не завісивши гардин.
Сніг літатиме птахами,
Лопотітиме крильми
Над притихлими дахами.
І – нікого, крім зими.
Знову креслитиме іній,
І мене охопить знов
Смуток, наче вечір, синій,
Дуже схожий на любов.
Знов колотиме ліворуч
Непробачене, мов спис.
І вікно зведуть судоми,
Розіп'явши на хресті.
Але раптом на фіранках
Затремтить сум'яття – і…
Вся закутана серпанком,
Мов майбутнє, ввійдеш ти.
Прийдеш, відчинивши двері,
Із таємних сновидінь
Королевою містерій
В білій сукні сніговій.
Оригінал
Б.Пастернак
Никого не будет в доме,
Кроме сумерек. Один
Зимний день в сквозном проеме
Не задернутых гардин.
Только белых мокрых комьев
Быстрый промельк маховой,
Только крыши, снег, и, кроме
Крыш и снега, никого.
И опять зачертит иней,
И опять завертит мной
Прошлогоднее унынье
И дела зимы иной.
И опять кольнут доныне
Не отпущенной виной,
И окно по крестовине
Сдавит голод дровяной.
Но нежданно по портьере
Пробежит вторженья дрожь,-
Тишину шагами меря.
Ты, как будущность, войдешь.
Ты появишься из двери
В чем-то белом, без причуд,
В чем-то, впрямь из тех материй,
Из которых хлопья шьют.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632553
дата надходження 30.12.2015
дата закладки 30.12.2015
Я бажаю всім добра...
хай закінчиться війна.
Щоб в Украйні при рулі...
тихо згинули Срулі.
Тож віконечко в клітинці...
побажаю й вам чужинці.
Щоб до віку нас минали...
і ми горенька не знали.
Щоб був спокій в нашій хаті...
і були ми всі багаті.
Щастя й радість надусім...
хай заходять в кожен дім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632538
дата надходження 30.12.2015
дата закладки 30.12.2015
Без тебе я не питиму вина,
Воно від сліз гірчить – воно солоне,
Хата пуста, лякає тишина,
А кров у жилах скоро захолоне.
Давай цей рік зустрінем, як колись,
Знову при свічці і з вином в бокалі,
О, як я хочу, мрії щоб збулись,
Щоб ми разом жили з тобою далі.
Без тебе я не питиму вина
І скло віконне від свічі змокріє…
Думки мої, як Місяць вирина,
Проте надія ще моя зоріє.
Ми вип’ємо червоного вина
І знов з тобою злетимо у небо.
Слова любові зловить тишина,
А щастя більшого мені й не треба…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632378
дата надходження 30.12.2015
дата закладки 30.12.2015
Ти сумуєш за ним.Чому?
А задайся питанням:"А він?"
Ти ідеш у ночі в пітьму,
Та кидаєш йому проклін.
Ти не спиш уночі. Чому?
А задайся питанням:"А він?"
Не потрібна більше йому,
Тому бачиш лиш колір стін.
Ти сидиш допізна. Чому?
Задайся питанням:"А він"?
Ти вдаєш із себе німу,
А бажати потрібно змін!
@Невідома
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632364
дата надходження 30.12.2015
дата закладки 30.12.2015
Танцює, мов живий, в печі вогонь,
Калейдоскопом міняться жарини...
Безмежна ласка в дотику долонь
І - вже немає кращої хвилини! -
Чекання свята! затишок, тепло!..
Ця ейфорія всім така знайома!..
Коли півсвіту снігом замело,
А ми щасливі, що нарешті - вдома!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632342
дата надходження 29.12.2015
дата закладки 29.12.2015
[img]http://probapera.org/content/publication/PH16491_2.JPG[/img]
Куди зникло небо?
А хмари
втекли, мов ягнята
з кошари.
І зорі скарбами піратів
в калюжі втонули
картатій.
А, може,
то кущик малини
ковтнув дощової краплини
і взимку, коли
люта студінь
варенням лікує
застуди?
За сонечком
ясним і гожим
пішло пошукати?
І, може,
підкрався туман
хитрим лисом
і небо ховає
за лісом?
Або витинає
сніжинки,
щоб був кожушок
у ялинки?
Та небу зникати
не личить ,
бо небо безмежне і
вічне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631651
дата надходження 26.12.2015
дата закладки 29.12.2015
В унісон Діду Миколаю:
"Щоби не самотній цей вік скоротати".
Цей його вірш нагадав про мій,
написаний давно.
Колись, біля джерела люди посадили
плакучі вербички. З роками джерело
засохло, берег розорали, тож верби
ростуть серед поля.
Серед поля дві вербички
похилилися,
дві плакучії сестрички
засмутилися:
"За що нас лихая доля
посадила серед поля?" –
все журилися.
Біля ставу дуб із кленом
з вітром граються,
на красу сестер зелених
задивляються,
мріють стати вербам тінню,
до сумного шепотіння
прислухаються.
"От би нам до дуба з кленом
поселитися,
на могутні їх рамена
похилитися,
досхочу б води напитись,
вволеньку наговоритись,
надивитися..."
Ой, не так воно буває,
як хотілося,
а, де доля випадає,
там родилися...
Вітер трощить їхні віти,
зрідка дощ дає їм пити –
так судилося...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632308
дата надходження 29.12.2015
дата закладки 29.12.2015
У рухливім вертепі автобуса
Летимо на зелену зорю
Під нашіптані плеєром опуси
(зрозуміти б оте [i]I love you[/i]).
А на вікнах вертепу звиваються
Гетсиманського саду квітки,
У терновий вінок заплітаються…
І зоря понад світом віки
Для отар, пастухів і для обраних
Провіщає в пітьми на краю:
Народився Месія за обрієм…
Мчить [i]вертеп[/i] під чудне [i]I love you[/i]…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632302
дата надходження 29.12.2015
дата закладки 29.12.2015
У чистому полі
Берізка стояла.
Рясними сльозами
Гілки обливала.
Зеленеє листя
На вітрі тріпоче.
А стовбур біленький
Як листя дівоче.
Красуня берізка
Давно сумувала
Тому що у полі
Самотня стояла.
Молилась берізка
До світлої хмари.
Подай ти їй Боже
Подружньої пари.
Щоби вона встигла
В гаю погуляти
Щоби не самотній
Цей вік скоротати.
Із циклу віршів прабабки Соні №6
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632273
дата надходження 29.12.2015
дата закладки 29.12.2015
Десь там, де сонце поринає в морі,
Вітрил полотна білі в далині,
Співає вітер пісню на мажорі,
Дивлюся вдаль. І мариться мені:
Немов я чайка. Вільна. Я літаю,
А піді мною моря глибина,
На хвилях зорі миготінням грають,
А потім тонуть і летять до дна.
Штурвал в руках. І курс мені на південь,
Пливу усім вітрам паперегін.
Моє кохання вічне, хоч і пізнє,
О море, море! Серця передзвін
Хвилює тишу. Молотом у грудях,
Бринять емоцій струни голосні,
Пора прощатись. Вже надворі грудень,
Зустрінемося знову. На весні.
Я упаду в міцні твої обійми,
Тобі одному сповідь принесу,
Всі таїни мої будуть твоїми,
На двох розділим радість, щастя й сум.
Над горизонтом знявся перший промінь,
Вже берег видно ген, у далині,
Найкращі ноти всіх морських симфоній
Даруєш на прощання ти мені.
Н.Хаммоуда.
29/12/2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632238
дата надходження 29.12.2015
дата закладки 29.12.2015
Від горя посивіла ковила,
В місцях окремих навіть обгоріла
І гіркотою поміж трав лягла,
Мовчазним смутком, ніби оніміла.
Ця гіркота на протязі віків
Вливалася у долю сивиною,
Тут була мова, кілька «язиків» -
Війна була завжди тому виною.
Та і тепер, хоч мирний наче час,
Гірчить все більше ковила по степу,
Воює знову степовий Донбас,
А ковила попала знов в халепу.
Її б хоч трішки солоду в стебло,
Щоб мирне небо і хліба багаті.
Щоб горе ковилове зажило,
Вогонь по степу перестав палати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632211
дата надходження 29.12.2015
дата закладки 29.12.2015
Я так боюсь не доспівати
І так боюся не дійти.
Того, хто поруч, не спасти -
Страшнішої немає втрати...
Чогось боюся не почути,
Не бачити чи не знайти.
Боюсь, коли не поруч ти,
Про головне боюсь забути...
Мені б нікуди не звертати,
Йдучи дорогою, іти,
Не розгубивши, донести
І, не прощаючи, прощати...
Боюсь рахунки не сплатити
І, хоч цього не знаєш ти,
Вночі так страшно, що зійти
Не зможе сонце, щоб збудити...
А ще боюсь не розпізнати:
Хто тут акули, хто кити,
Щоб з ними поряд не пливти
І, не долаючи, здолати...
Так хочу все перемішати -
Усі дороги і версти,
Та докричатись до мети
І оніміть, щоб все сказати...
За нами встигли запалати
Усі перейдені мости,
А я боюся не дійти
І так боюсь не доспівати...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632207
дата надходження 29.12.2015
дата закладки 29.12.2015
Завари мені чаю. Міцного, зеленого чаю,
З ароматом цілющих, Карпатами зрощених трав,
Вони бачили ночі, де місяць зорю пеленає,
Вони міряли простір, в який ще ніхто не ступав.
Завари мені чаю з терпким ароматом жасмину,
Білі паростки вдоста всотали гірської води,
Вони грілися вогнищем, що починалося з хмизу,
Гомоніли із вітром, що поруч із ними ходив.
Завари мені чаю з духмяно-перцевої м’яти,
Що ввібрала у себе палючого сонця жагу.
Можна також до смаку сушених суничок додати,
А як хочеш – ромашки, чи навіть пучок чебрецю.
І нехай за вікном тихо інеєм стелять морози,
І зима–завірюха навколо усе замела.
Я з тобою, й мене не лякають холодні прогнози.
Завари мені чаю: з любові і свого тепла.
15.12.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632147
дата надходження 28.12.2015
дата закладки 29.12.2015
Захисти свою честь Батьківщино,
Підійми своїх мужніх синів.
Обєднай у кулак їх єдино…
Відроди рідна праведний гнів.
Підійми честь і славу з глибини,
Повитягуй за пархи катів.
Щоб не впали дітки на коліна…
Щоб не стали у них за рабів.
Скільки можна гидоту терпіти,
Цих бездушних і жирних котів.
Пора юдам у пеклі горіти…
Об’єднаймось з обох берегів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632119
дата надходження 28.12.2015
дата закладки 28.12.2015
Останній вірш. І знову буде тиша
І кардамонність довгих вечорів.
Колиску неба зорі розколишуть
І догорять у сяйві ліхтарів.
І знову буде шкрябатись у двері
Печаль у светрі з інеєвих слів.
Лише крапки́ на білому папері
Залишать слід. Поета хист зотлів.
На циферблат життя німою тінню
Душі розпука ляже. Й мимохіть
Пізнає хтось у тихім шепотінні
Останній вірш із глибини століть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631644
дата надходження 26.12.2015
дата закладки 28.12.2015
Ця нерішучість... смуток ув очах
захмарено-зажурених – аж темний,
зсутулена від ноші на плечах
й невтішний плач... дощами плач щоденний.
"Ну де ж Зима?!" – обурені всі ми.
"В погоди геть не зимова́ натура!"
За-хво́-рі-ла! Застуда у Зими.
Погляньте, нежить і температура
занадто вже висока – просто жар!
Вся посіріла, у легеньких шатах...
так втупилася в зірку із Стожар,
що спішно стала вже Весна на чатах.
Зимі ж пригадується, наче в сні,
та казка, як колись її стрічали –
Михайло* віз на білому коні,
а люди, мов царицю, віншували...
Давайте й нині Зимоньку гукнем,
(бо надто ця хвороба докучає!),
ще й "Зимонько-снігуронько" утнем,
припросимо до трав'яного чаю,
одягнемось в найкраще із обнов –
прийде ж бо в гості білосніжна врода! –
розкажемо їй про свою любов,
як зачекались дітки і природа...
Почувши, що вона жадана тут,
полегшено зітхне Зима снігами...
І полетить, мов янголятка, пух,
укривши сплячу землю килимами...
* Існувала народна прикмета,
що зима приходить після 21 листопада,
(свято Архістратига Михаїла).
28.12.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632048
дата надходження 28.12.2015
дата закладки 28.12.2015
Новий господар прийде – Новий рік,
Якого так завжди виглядує малеча.
А для старих, в яких солідний вік,
Додасть тягар на вже похилі плечі.
І знову в нас новенький календар,
Нова ялинка, чи стара з комори…
Немає снігу, для людей удар,
Були часи, коли біліли гори.
Хурделиця, а в хаті теплота,
Ялинка у цукерках – це прикраси…
І тихо їх зривала дітвора,
І поїдала всі із певним часом.
Та всі чекали святечка – Різдва,
Колядники приходили до хати,
Яка ж то була сонячна пора,
Томились діти коляду чекати.
Кутя! Яка ж ота кутя!
Татусь у ступі товк біля години,
А потім вечір і біля стола,
Збиралась на Святвечір вся родина…
І новий рік молов нову муку,
У кучугурах гралася малеча.
Життя біжить, є різне на віку,
Та варто жити, коли є Святвечір!
Хай Новий рік Вас від біди спасе!
Різдво віншує мир у кожну хату!
Від України горе віднесе,
Додасть усім і пенсію й зарплату!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632011
дата надходження 28.12.2015
дата закладки 28.12.2015
Кип'яче і гаряче - речі різні:
Перекипіло - втратило живе.
Моя душа в твоїм полоні пізнім,
Я думаю, навряд чи оживе...
Бо в осені лиш бабине є літо -
Воно коротке, як завжди, бува.
За холоди такого пережито,
Що іноді дивуюсь: я - жива?..
Та як там не було, а сонце зійде,
Зігріє, хоч би де ти не ходив.
І не жалкуй, що в літо вже не підеш -
Ніхто ще не лишався молодим...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631955
дата надходження 28.12.2015
дата закладки 28.12.2015
Відпусти мене... Відпусти!
Страх липкий... Біль терпкий.. Жаль пізній.
..Незнайомко, скажи - хто ти?
Ми ж з тобою так тісно-різні:
ти у сумнівах - я в сльозах!
Ти у розпачі - я в тривозі...
В найтемніших моіх ти снах,
я - в твоій голосній знемозі
підступитись до сонця... Вниз
тягне нас відсиріла тиша.
Мрій розбитих солоний бриз
важить тонну! Нестерпна ноша.
Відпусти цю обмерзлу брилу!
Вже пора. Вже прийшов той час.
Хай зітхне врешті ніч безсила
і спочине - ще ж день не згас.
Хай він - мокрий, холодний, сірий.
Нехай злива все не вщуха...
Пам'ятаю ж я погляд щирий
і усмішку, що не згаса!
І як клала легкі сліди -
ота "інша" - завжди натхненно....
Незнайомко, ти краще йди.
Повертайсь, Веселкова панно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631886
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015
Розчавлено…
Розплавлено… вода…
Не змалювалось… крик очей і рук… не
У тому біль… і не у тім біда,
За сорок днів,
ти знаєш, злива вщухне…
Безлюддя міст…
І безголосся площ
В постапокаліптичному світанку…
Прийми мене, бо я – твій перший дощ…
Твоїм дощем
залишусь до останку…
Бо вартові
Моря твої зітруть…
Відпустять хвилі стрілки циферблату…
Впізнай мене, як сутінки впадуть
На сонячні
вершини Арарату…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631855
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015
Буде час, коли місто зітхне завірюхами снігу
І вкладеться під купою ніжно-пухких кучугур,
А усе найдорожче – сховає далеко під кригу
Від людей, та від інших часово-тривких коректур.
А тоді навіть вулиці вдягнуть мереживні плаття,
І засяють під світлом вечірніх сумних ліхтарів,
І на всіх перехрестях відбудуться вічні змагання:
В кого інею більше, хто краще прибратись зумів.
Навіть вітер-бешкетник стрибатиме лунко дахами,
Розплітаючи косу чарівній красуні Зимі,
Покриваючи землю новими й новими шарами
Білосніжного спокою, розкошу лиш королів.
Буде час, коли місто ошатно вдягнеться у хутро,
І попросить хурделицю снігом усе замести,
Вип’є ще наостанок гарячого чаю, і хутко
Іще раз позіхне, і дріматиме аж до весни.
02.12.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631877
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015
Буде час, коли місто зітхне завірюхами снігу
І вкладеться під купою ніжно-пухких кучугур,
А усе найдорожче – сховає далеко під кригу
Від людей, та від інших часово-тривких коректур.
А тоді навіть вулиці вдягнуть мереживні плаття,
І засяють під світлом вечірніх сумних ліхтарів,
І на всіх перехрестях відбудуться вічні змагання:
В кого інею більше, хто краще прибратись зумів.
Навіть вітер-бешкетник стрибатиме лунко дахами,
Розплітаючи косу чарівній красуні Зимі,
Покриваючи землю новими й новими шарами
Білосніжного спокою, розкошу лиш королів.
Буде час, коли місто ошатно вдягнеться у хутро,
І попросить хурделицю снігом усе замести,
Вип’є ще наостанок гарячого чаю, і хутко
Іще раз позіхне, і дріматиме аж до весни.
02.12.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631877
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015
Новий рік без снігу... і олені
Знов збирають яблука в саду.
Я й собі - збираю повні жмені,
Наче щастя похапцем краду!..
Хоч таке не раз уже бувало,
І про це написані вірші...
Де я тільки щастя не шукала! -
А воно живе в моїй душі!
І завжди, у будь яку погоду,
Я свій настрій створюю сама!
Кожен день прийму, як нагороду,
Незалежно - літо чи зима!..
Новий рік без снігу... а олені
Це моя уява й щирий сміх!..
Жовті, сині, срібні і зелені -
Принесуть до свята білий сніг!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631822
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015
- Як давно тебе, мила, не бачив!
Замели нашу юність сніги...
Знову серце забилось гаряче!
Шквал емоцій, аж рве береги!..
- Ой, давненько мене ти не бачив!..
Вже і чуб, наче сніг, забілів...
Де ти був стільки років, козаче?
А не бачив?.. - мабуть, не хотів...
Випадково сьогодні зустрілись,
Наче вигнулась доля в дугу!..
Знов любов, мов троянда розкрилась!...
Та й... замерзла на білім снігу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631815
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015
Застигло усе довкола.
І начебто ми – не ми.
Зима оминула кіньми
Розтерзане Дике поле.
У тренді – ворон і грак.
Бенкети святкують пишні.
Німі кароокі вишні
Їм ронять сльози на фрак.
Досхо́чу впившись вином,
Полощуть повітрям горло -
Вороняче, темно-чорне, -
Зірки збивають крилом.
А з білого – тільки сни,
Бо там – янголині зграї,
Протопти в снігу до Раю…
А тут…немає зими…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631846
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015
[b]На музику Андрія Андрущенка
[i][/i][/b]
Скажи, чому у серці осінь,
А поміж нас - давно зима?..
Я у снігах блукаю досі,
Але тебе нема...
В самоті минають дні,
Довгі і холодні ночі...
Десь удалині сяють твої очі,
Десь там удалині сяють твої очі...
Скажи, коли упало небо,
Погасли зорі у душі?
Та серце б'ється лиш для тебе,
Хоч ми тепер чужі...
І у кожного сім'я,
Підростають онучата...
Та любов моя буде вік палати,
Але любов моя буде вік палати!
Скажи, чия зрадлива доля
Печаллю стежечку сплела?
Чому караємось в неволі
На відстані крила?..
А розлука-гіркота
Болем коси посріблила...
І гірчать літа посивілі крила,
І так гірчать літа посивілі крила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631772
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015
Плачет за окнами дождь,
Солнца не видно тоже.
Бережно и осторожно
Прошлое бросить можно,
Но от себя не уйдёшь...
Можно ещё простить,
Проще - уже не помнить,
Что прошептала полночь,
Кто призывал на помощь,
Чтобы с ума свести...
. . . . . . . . . . . . . . . . . .
Поздно, с годами, спорить,
Где наши "за", где "против"...
По лабиринтам бродит
Память. Смирилась, вроде...
Снова ты всё испортил...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631696
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015
Що ж ти, Осене? Довго у нас ти засиділась, госте!
Вже б і честь пора знати. Вже січень ступа на поріг.
Розумію: вподобане місце лишати не просто,
Але де ж таке видно, щоб сніжним не був Новий рік?
Вибач, Осене? Ні! Я тебе проганяти не хочу,
Я і справді зраділа, коли ти у сад мій прийшла:
Так осипала барвами й золотом-сліпнули очі,
Мов чаклунка, що створює казку під помах крила.
Чуєш, Осене, не ображайся. Пора й зрозуміти,
Скоро грудень скінчиться, а ще й не господарював,
Всюди трави зелені, галявини вкрилися вкітом,
Снігу впасти б, а тут... Хоч з косою берися до трав.
Люба Осене, глянь, ось Зима вже стоїть біля брами
Впусти гостю в господу-вона ж тобі старша сестра.
Щоб тріскучі морози зціпили льоди над ставами,
Щоб з гори на санчатах, із криками щастя: Ура-а-а-а!
Мила Осене, майже за рік ми зустрінемось знову,
Він швиденько збіжить, знову золотом блисне усе.
Зимо, снігу трясни. Рік Новий ув одежі святковій
Не санчатами, возом, нам свої подарунки везе.
Н.Хаммоуда
27/12/2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631723
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015
Сніжинка впала на долоню,
Така красива,чарівна́...
А біля мене- моя доня,
Моя красу́нечка славна́!
І внуця Єва ра́да снігу!
Радіє,бігає,пищить!
Зима всім дітям на уті́ху!
Лапатий сніг летить,летить!!
-Хто ж виліпив оті сніжинки,
Такі красиві,чарівні???
Це мов малесенькі іскринки
Ачи зоринки мандрівні...
А потім їх збирає в ку́пу
І з неба сипле прям на нас!!
Неначе через сито кру́пу...
-Дивись,вони танцюють вальс...
Дитя маленьке раде снігу!!
Сміється,бігає,пищить!!
Зима всім дітям на уті́ху!
Лапатий сніг летить,летить!!
27.12.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631695
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015
(ПОЕМА)
Стала відома, та в душі мовчала,
Червоне сонце і трава в росі,
Чекала долю, внученька чекала…
Хоч залицялись, майже, що не всі.
Була актриса. Грала у театрі.
Не раз її знімали у кіно…
Життя горіло полум’ям у ватрі,
В очах завжди був дід - було село…
Поліський край і доля полум’яна,
Дівча поліське, що пішло у світ,
Молилась завжди, як пора Різдвяна,
Діда кутя нагадувала слід.
І сині очі, дідуха колосся,
Чарівні, незабутні солов’ї,
І золотисте між хлібів волосся -
Красуні із Поліської землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631670
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015
Заснуло щастя, воля непочута…
А скоро вже до прірви гоне час,
Живу й надіюсь на вселенське чудо
І кожну мить тримаю про запас.
За честь, за мову я стою стіною,
Лежить в крові знеболена земля,
Замовкли сурми , не зовуть до бою,
У чорнім смутку степові поля.
Старенькі люди, а куди подітись?..
Лишилися дожити тут свій вік.
Одне бажання за життя молитись,
Щоб мир приніс новоприйдешній рік.
Щоб змовкли накінець рашистські «гради»,
Запанувало щастя на землі.
Щоб в керівництві не творили зради,
Росло колосся пишне на стеблі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631669
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015
Сколихне хай мій біль ліси, -
ехом хай відіб'ють вершини!
...вже у серці нема краси,
лиш безкрайня пуста рівнина....
Лише сколота сумом ніч,
процяткована слізьми в сито...
Із тугою я віч-на-віч, -
нею наскрізь душа прошита.
І нитками із згадок-слів
про відречене та забуте
знов мережить уламки снів
те безсилля, роками скуте.
Бо не вернеш назад свій день!
Не зітреш вже душевну втому....
Як безопірна ти мішень
в часі зрадженому, сліпому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631624
дата надходження 26.12.2015
дата закладки 27.12.2015
Я за тобою сумую так, що уже несила.
Так, що судомить душу. Так, що «зриває дах».
Ти - мій незримий спогад. Ти – мої зламані крила.
І я бреду безтямно знов по твоїх слідах.
Так я тебе не зна́йду, так – лише заблукаю.
Стану повільно тінню, зникну опівдні десь.
Твоє ім’я для мене – вогник, що не згасає,
Твоя усмішка – восьма із світових чудес.
Я за тобою сумую. В душу вповзає тиша.
Вперто мені шепоче: «Більше його не чекай».
Каже, прийшла надовго. Вмощується зручніше
І випиває мій спокій, ніби малиновий чай.
Так за тобою сумую… Більше, мабуть, незмога.
Хто би зумів створити Всесвіт новий з нуля?
Завтрашній день без тебе – то безкінечна епоха,
Кожна секунда якої – програна битва моя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631602
дата надходження 26.12.2015
дата закладки 26.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.12.2015
Як страшно зігрітому серцю у студінь зимову вертатись,
Як важко від серця відняти того, хто вважався своїм.
Це так, мов зловити пташину й навік посадити за ґрати,
Бо зимне гніздо без кохання- це клітка, а зовсім не дім:
Там льодом обложені стіни, що іскрами сиплять рясними,
Колючий мороз тіло зводить , а душу шматує пурга,
Примари проходять повз мене. Обіймами вже не твоїми
Я марно стараюсь зігрітись. Вже душу мороз осяга.
Ковтаю повітря холодне, мов спраглий краплину останню,
Вже холоду наче й не чути. І тіло уже не тремтить.
Провалююсь мов у безодню. Згораю чи то замерзаю?
Лиш перше проміння в віконці вертає надію . На мить...
Н.Хаммоуда
26/12/2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631563
дата надходження 26.12.2015
дата закладки 26.12.2015
Собирательный образ мужчины
В отражении женской души,
Ты напрасно считаешь морщины -
Раны прошлого неизлечимы,
О цене их забыть не спеши...
Становись поумнее с годами -
Не для женщины, - хоть для себя...
Мы на гуще кофейной гадали,
За тебя все кроссворды решали
И прощали так просто тебя...
Много ль женщине с возрастом надо?
Чашка чая, да тёплый платок...
Не роскошная, малому рада
И, не ждущая большей награды, -
Ей бы воздуха лишний глоток...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631531
дата надходження 26.12.2015
дата закладки 26.12.2015
(ПОЕМА)
Онучка вчилась…Пам’ятала діда
І наречена виросла з дівча…
Та не могло життя лишити сліду,
Науки тої, що дідусь навчав.
Хоч виросла, життя прилаштувала,
Та завжди, наче сонце, сходив слід,
Ставила свічку, але не ридала,
Бо з нею в серці був любимий дід.
Сіяли роси в полі і на лузі,
Горнулися до купи журавлі…
Співали солов’ї по всій окрузі
І десь зникали стомлені жалі.
Земля волинська їй дала уроду,
Бо тільки між боліт росла трава,
Що волинянкам посилає вроду
І чарівні Лукашеві слова…
Роки минали в сонячнім Поліссі,
Гриби збирало діда онуча,
Сідала попід гаєм на узліссі
Де дід колись життя її навчав…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631510
дата надходження 26.12.2015
дата закладки 26.12.2015
[b]Щедрі́вка[/b] — українська обрядова пісня. Співається на Новий рік, після Різдва, із щедрими побажаннями врожаю, здоров'я і достатку на майбутній рік. Щедрівки співали окремо господареві, господині, хлопцеві, дівчині, усій родині.
Щедрівки, так само як і колядки беруть свій початок дуже давно. Це величальні українські обрядові пісні, які виконуються під Новий Рік і під час Йордану в Щедрий Вечір. Вони так само, як і колядки, оспівують величання господаря і його родини. Щедрівки також висловлюють побажання великого врожаю і достатку. Деякі щедрівки мають відбиток образів старого князівсько-дружинного побуту з часів Київської Русі. У щедрівках, так само, як і в колядках християнського циклу, відбиваються біблійні епізоди, такі, як народження Ісуса Христа й поклоніння волхвів і пастухів. Також в щедрівках є багато образів святих, щоб надати їм більш магічного значення.
Колядки і щедрівки є невід'ємною частиною вертепів і різних Різдвяних вистав, в яких завжди присутні пісні про народження Христа. «Радуйся, ой радуйся, земле, Ясен Світ народився» — це до сих пір одна з найпопулярніших колядок в Україні. Народжується Молоде Сонце, коли закінчується зимове сонцестояння і день починає /[i] матеріал із вікіпедії[/i]/
ЩЕдрик - щЕдрик! Дайте вареник!
Кільце ковбаски!Бубликів в'язку!
І відріжте нам ... сальця!
Щедрість ваша - вам до лиця!
А ми добре пощедруємо!
Поспіваємо!Поколядуємо!
На щастя! На здоров'я!
На старИй Новий рік!
Хай буде краще ,ніж торік!
Годі ж вам-годі!Спати й куняти!
Відчиняйте швидше двері!
Будем щедрувати!!
Хай господар ,наче сокіл,
Господиня наче квітка
Будем прославляти!!!
А ми добре пощедруємо!
Поспіваємо!Поколядуємо!
На щастя! На здоров'я!
На старИй Новий рік!
Хай буде краще ,ніж торік!
13.01.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631270
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 26.12.2015
Зорями всіяне
небо замріяне...
Вечір, закоханий в сни,
тихо вкладається
ночі торкається....
Милий, мене пригорни!
Я колихатиму,
ніжно шептатиму
казку про нашу весну...
Руку стискатимеш
і заглядатимеш
в очі... Уже не засну.
Будемо міряти
так самовіддано
дотиком місячний шлях...
Вже поцілунки
сузір'ям розкидано
на розпашілих вустах.
Вже ніч окутала,
вітром заплутала
видих спізнілий " Пусти..."
з трепетним прагненням
сонячним вкрапленням
врешті в цей світ прорости!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631455
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015
Зорями всіяне
небо замріяне...
Вечір, закоханий в сни,
тихо вкладається
ночі торкається....
Милий, мене пригорни!
Я колихатиму,
ніжно шептатиму
казку про нашу весну...
Руку стискатимеш
і заглядатимеш
в очі... Уже не засну.
Будемо міряти
так самовіддано
дотиком місячний шлях...
Вже поцілунки
сузір'ям розкидано
на розпашілих вустах.
Вже ніч окутала,
вітром заплутала
видих спізнілий " Пусти..."
з трепетним прагненням
сонячним вкрапленням
врешті в цей світ прорости!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631455
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015
Сьогодні я була за крок від тебе,
Листок кленовий впав мені на руки.
В свої обійми пригорнуло небо,
Теплом зігріло і забрало муки.
Сьогодні я була за крок від щастя,
Його колись ділили ми з тобою.
І може ще відчути знову вдасться.
Кохання ніжне, що було весною...
Сьогодні я була за крок від миті,
Що наче сон прийшла мене зустріти.
Для мене найдорожчий ти у світі,
А хризантеми наймиліші квіти...
Сьогодні день для мене наче казка,
Збулося те, про що щоденно мрію.
Твоє тепло, твій погляд, твоя ласка,
Залишили в душі моїй надію...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371921
дата надходження 19.10.2012
дата закладки 25.12.2015
Знову листя упало до ніг,
Прохолодно на вулиці стало.
Осінь стелить своє покривало,
Чути в парку ще радісний сміх.
Погляд ніжних очей що зберіг,
Я ніколи повір не забуду.
Він завжди супроводжувать буде,
Між Галактик і сотні світів.
У мережанім сяйві зірок,
Що так ніжно моргають із неба.
Зазираючи в очі до тебе,
Долі роблять усміхнений крок...
Я гарячі долоні твої,
Цілуватиму з ранку до ночі.
Бережуть нехай сни нас пророчі,
Посилаючи мир на землі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631383
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015
И пока ты незаметно не уснул,
Я тихонько прошепчу: "Спокойной ночи..",
Вспоминая в одиночестве весну -
Всё равно ты помнить прошлого не хочешь...
Отдыхай!.. Не про твою это вину
Замыкаюсь на страданьях в одиночку.
Я так думаю, что долго не усну -
Будоражат меня чудо-заморочки...
Осторожно время чистым серебром
Разрисует, невзирая на причёски,
Фейерверком, рыжим сказочным котом
Чёрно-белый мой эскиз, такой неброский...
Издалёка тройки белых лошадей,
Где цыганские напевы - еле слышно,
Прилетит в янтарных капельках дождей -
И опять твоё дыхание услышу...
Я согласна позабыть про тишину,
Чтоб тяжёлыми охапками сирени
Искупил свою ты грешную вину,
О которой говорили мы намедни...
Снятся лето мне и осень, и весна
И, конечно, снится зимняя дорога...
Иногда я отдыхаю в тёплых снах,
А, бывает, что жалею нас немного...
Словно ленту, отмотаю всё назад -
Я хочу уснуть покрепче, и забыться,
Жаль, о многом просто некому сказать -
И мечтаю я тайком в наш сон явиться...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631372
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015
Якщо в нас Бог один,
Єдине небо й зорі
І світить сонце
Теж для всіх одне...
Проплисти маєм
По життєвім морі
І це напевно
В долі головне.
Любов нести
І заповіді Божі
Через роки,
Крізь прожиті літа
І хай Господь
Нам душу посторожить,
І чистою
Залишиться душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631320
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015
"ПОЕМА"
Вже випускний і дід прийшов до внучки,
За стільки літ його поглинув вальс,
Він талію обняв і взяв за ручку
І тихо-тихо у душі співав.
Дівча дивилось пильно йому в очі
І слухала слова, що говорив,
Було за північ, десь посеред ночі,
Дідусь не спав, дивився і сопів…
А коли внучка вчитись поступила,
На серці радість, разом з тим печаль
І туга враз тоді його розбила,
Так він за внучкою своєю заскучав.
Він попросивсь його посповідати,
Не турбувати внучку, як біда,
Він її спокій мав оберігати,
Навіть тоді, як обійме зима.
Діда не стало… Хоч весна біліла…
А внучка чула серцем, що біда,
Ось телеграма і вона зомліла,
Лише батьки… А так вона сама.
Старого поховали біля краю,
Внуча ридало, плакали гаї,
Дідусь її повинен йти до раю,
Бо вечором не мовкли солов’ї…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631307
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015
Я плакала крізь сон... Не пам'ятаю,
Чи снився ти...чи, може, навпаки -
Тебе шукала десь за небокраєм,
І не знайшла... І падали зірки...
Вогонь горів...але якийсь холодний...
І мерзла я крізь товщу сновидінь...
І дикий страх - незнаний, первородний -
Тягнув мене в якусь крилату тінь...
Я кликала тебе на допомогу -
І навіть камінь виронив сльозу ...
Та оминули всі твої дороги
Маленький світ і гори поблизу...
Я плакала вві сні ... І навіть після...
Тихцем ковтала сіль колишніх втрат...
Спав грудень за вікном... І тільки місяць
Збирав сльозини для своїх сонат...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631280
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015
Ніц порядку вже нема,
все догори дриґом!
Геть відмовилась Зима
порошити снігом.
Йде Різдво, а за вікном
ще панує Осінь.
Що ж це діється кругом?
Де хазяйку носить?
Де хурделична пора
з крижаним прогнозом?..
Ой пропала десь Зима
разом із Морозом...
Ні! Ти, Грудень, – не мужик!
Загубив коханку!
Січень свисне – прибіжить,
затремтить на ґанку.
Місяць згаявши, вона
хутко схаменеться,
відіграється сповна!
Тяжко нам прийдеться!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631152
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 24.12.2015
[i]Закохав мене в себе,
мов серце пронизав стрілою!
І цілунок той перший
і дотик вогнем випікав
образ в пам'яті нашого "хочу",
де навпіл з жагою,
ніжність трепетну й щиру
для себе в мені відкривав...[/i]
Закохала у себе,
мов трунку налила до краю!
Я повірив у тебе,
як в мрію.... Нестримно жадав.
Смак цілунку, що вперше
дозволив торкнутися раю,
нам дорогу в кохання
так бережно двом відкривав...
[i]Я горіла тобою!
Вмирала тобою.... І знову
воскресіння знаходила
там же - в небесних очах.
Тільки пристрасть вела
із тілами неквапну розмову,
поки душі зливались,
тонули у мрії.... У снах
я з тобою, мій ніжний,
думками, поривом, бажанням!
Хоч розлука на вірність
нас пробує знов на яву,
знай, на долю наклала
я непробивне заклинання
(найміцніше з усіх оберегів) -
те слово " люблю".[/i]
Я так мучивсь тобою....
Й відраду ж знаходив в тобі!
Я тонув у зіницях,
що так пломеніли любов'ю!
Наша пристрасть скоряла
думки і вагання собі.
Наша єдність сердець
наповняла єство все весною...
Я так прагну до тебе,
єдина, дарована небом!
Й хай там що, знай, жадана,
зумію до тебе дійти!
Бо горить у душі сильним,
світлим, палким оберегом
"Я кохаю!".... Й розлука
не всилах нам шлях перейти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631141
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 24.12.2015
(ПОЕМА)
(Уривок)
В поліськім селі, де квітує ожина,
Де ліс, наче килим, де жаби кричать.
В біленькій хатині, туманної днини,
Родилось маленьке, тендітне дівча.
У хаті на радість так довго чекали,
Найбільше онучці радів старий дід,
Для нього за щастя колиску гойдати,
Яку сплів малечі далекий сусід.
Великого цвяха загнав дід у балок,
Колиску вчепив у затишнім кутку,
Ходив до сільмагу, купив кілька ляльок,
Таким він щасливим не був на віку…
Курити виходив тепер він із хати,
Пропалював грубку, щоб тепло було,
Він внука, чи внучку стомився чекати,
Про це говорило поліське село.
Тихенько гойдалась онучка в колисці,
А дід все співав і співав їй пісні,
Лише покормити давав він невістці,
Він штори спускав, коли Місяць в вікні…
Онучка зростала, а дід наче квітку ,
Виносив на двір довгождане маля.
Горнув свою внучку, як горне лебідка
І лагідні завжди слова промовляв…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630575
дата надходження 22.12.2015
дата закладки 24.12.2015
Зима стояла чорна, без морозу.
Червоне сонце, мов на снігопад.
Ішло Різдво і навертались сльози.
Надворі був скоріше листопад…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631137
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 24.12.2015
Коли вперше почула пісню
"ПЛАЧУТ ИКОНЫ"
у виконанні Сергія Мефодєва –
перехопило горло....
Голос, що несеться в небо, щире
виконання, болюча актуальна тема...
Мені захотілося, щоб її почули ВСІ.
Мій вільний переспів подала
не так для оцінки, а щоб почули пісню.
ПЛАЧУТЬ ІКОНИ (переспів)
Від початку, до старіння –
не змінити долю нам,
помилкове розуміння,
що подібні ми богам.
Та сценарії небесні –
непрочитані дива,
все сплелося: грішне й чесне –
добра без горя не бува.
Приспів:
Плачуть ікони, плачуть святії
за наші біди, гріхи земнії,
дзвони гудуть, здригаються хрести...
Знак подають нам – зупинитись
і на колінах помолитись:
"Господи, прости! Господи, прости..."
Ти, зневаживши закони,
преш до цілі напролом,
на шляху всі перепони
розбиваючи чолом.
Все нажите принагідно
на Той Світ не ві́зьмеш ти...
Краще б нам навчитись гідно
хрест свій до кінця нести́.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630960
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 24.12.2015
Напевно, заблудилась десь зима,
Мороз заснув, і сніг не випадає...
Ще настрою святкового нема,
Та рік Старий поволі відступає..
Спливають, мов пісок, останні дні,
Стають минулим - дати і події...
Нова зоря зійде у вишині,
І рік Новий подасть нові надії!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630698
дата надходження 22.12.2015
дата закладки 23.12.2015
Докричалися, добазікались,
Допатякались, доревли!..
Охрестилися недоріками,
Тож тягнімо, мов ті воли!
Що накаркали - те і маємо,
Наплювали самі ж собі!
То на кого ми нарікаємо,
Захлинаючись у ганьбі?
Нас винищують - ми не бачимо!
(Це когось десь там, а не "нас"!)
Боже, дай же прозріти... зрячому,
Бо вже гупає дзвоном час!
А хвалилися, в груди билися
І браталися ж, як могли!..
Кров'ю братньою осквернилися -
Тепер корчимось від хули...
Чи оглухли вже, що не чуємо?
Мозок виїла глухота?..
Честю-правдонькою торгуємо,
Кров'ю штопаємо літа...
Шлях відміряли болем-відчаєм,
Злом-ненавистю поросли,
Упряглися в ярмо довічнеє -
Чи й розв'яже хто ті вузли?..
Нам би іншого! (Хай і гіршого,
Хоч іуду, аби чужий!..)
Що тепер сповідатись віршами?
Не почують, хоч вовком вий!
Не очистити душі війнами,
Від байдужості не спасти!..
Дай же, Господи, стати вільними -
Нас... від нас самих захисти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630944
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 23.12.2015
Незбагненні вуста, мов червоні пелюстки герані.
Йшла травою босоніж - комети спиняли свій лет...
Заворожлива Жінко, це з тебе колись Модільяні,
Надихнувшись любов'ю, писав у Монмартрі портрет?
Ти споїла п'янливим безсонням поетів без ліку -
Розлилися у віршах нектари надземних чеснот.
Не один із тобою себе почував чоловіком...
Перед ликом Гвіневри не раз падав ниць Ланцелот.
А твоєї любові нестримно-солодкі відтінки
Надприродним вогнем замалюють умить сонцесхід.
Золоті німби святості й солод гріховний - від Жінки,
Ореол материнства, й жаги заборонений плід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630906
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 23.12.2015
Незбагненні вуста, мов червоні пелюстки герані.
Йшла травою босоніж - комети спиняли свій лет...
Заворожлива Жінко, це з тебе колись Модільяні,
Надихнувшись любов'ю, писав у Монмартрі портрет?
Ти споїла п'янливим безсонням поетів без ліку -
Розлилися у віршах нектари надземних чеснот.
Не один із тобою себе почував чоловіком...
Перед ликом Гвіневри не раз падав ниць Ланцелот.
А твоєї любові нестримно-солодкі відтінки
Надприродним вогнем замалюють умить сонцесхід.
Золоті німби святості й солод гріховний - від Жінки,
Ореол материнства, й жаги заборонений плід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630906
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 23.12.2015
Незбагненні вуста, мов червоні пелюстки герані.
Йшла травою босоніж - комети спиняли свій лет...
Заворожлива Жінко, це з тебе колись Модільяні,
Надихнувшись любов'ю, писав у Монмартрі портрет?
Ти споїла п'янливим безсонням поетів без ліку -
Розлилися у віршах нектари надземних чеснот.
Не один із тобою себе почував чоловіком...
Перед ликом Гвіневри не раз падав ниць Ланцелот.
А твоєї любові нестримно-солодкі відтінки
Надприродним вогнем замалюють умить сонцесхід.
Золоті німби святості й солод гріховний - від Жінки,
Ореол материнства, й жаги заборонений плід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630906
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 23.12.2015
М'якенькі шкарпетки, ведмедик і шалик,
Велике вікно, мандарини… і ти.
Щаслива до сказу, безумства і шалу –
З тобою на паузі зорі й світи.
Долоні твої пахнуть солодко й ніжно:
Духмянить кориця, і кава й горіх.
За склом інший світ, там все ва́тяно-сніжне,
А вдома ялинка й даруночків міх.
Удвох із тобою в маленькому світі,
Ми нібито ляльки вінтажні, крихкі,
Закуті коханням і щастям зігріті…
Десь дуже морозно, а ми – у теплі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630847
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 23.12.2015
Я альбом - чёрно-белое фото,
Так, случайно, листала вчера.
И опять тот, невидимый кто-то,
Мне помог, чтоб дожить до утра...
В нём такие знакомые лица,
(Словно вырядились на парад...)
Моё сердце заставили биться,
Пониманием боли утрат...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Вот окно распахну я пошире,
Дав дорогу дождям и ветрам...
И уже мне ничто в этом мире...
Не мешает... Дожить до утра...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630875
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 23.12.2015
Найкраще пить вино у віці молодім,
укупі з милою, з товаришем своїм,
цей ненадійний світ на сон і пустку схожий,
і пить без просипу - єдине щастя в нім.
Омар Хайям
Яке ж вино, коли воно на двох,
Коли хмелієш дивлячись у очі,
Як ти – Богиня, я неначе – Бог,
При свічці поцілунок серед ночі…
Від пахощів спиняються серця,
Коли рубіни граються в кришталі,
Знайомий подих, навіть без лиця
І відблиск свічки в винному бокалі.
І зразу крила, випивши вина
В політ зібрались у зіркове небо…
Серця дзвенять, немов дзвенить струна,
То щастя людям більшого не треба!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630723
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 23.12.2015
Ліс волого чорніє в низині.
Плаче неба сумна акварель.
Десь зима забарилася нині –
Не побачиш надворі саней.
Біля церкви, ховаючи очі,
Сивий грудень стоїть жебраком.
Він благає не хліба, не грошей –
А небесної манни - сніжком.
Похилився у сірих одежах.
Груди грудня клекочуть теплом.
Хворий він (ці калюжі як нежить…).
Марить мінусів ртутним стрибком.
Гей ти, зимо, зрадлива панянко!
Пожалій ти його, пожалій!
Подивися морозяно-п'янко,
Заметіллю ув очі повій!
Пропаде ж бо інакше, зачахне
Сивий грудень, невдалий жебрак…
У повітрі, туманом набряклім,
Голос пробує стомлений грак…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630628
дата надходження 22.12.2015
дата закладки 22.12.2015
В долині гай засумував,
Осінню втратив позолоту.
Листочки вітер позривав
Наситившись достоту.
Нашкодив й далі полетів
На крилах знай собі літає.
Немає в нього почуттів
В гордині не шукає.
А гай…не витримав удар,
Мовчить в долині, помирає.
Здійняв гілки свої до хмар,
А мо’ … відпочиває?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630600
дата надходження 22.12.2015
дата закладки 22.12.2015
Горить в грудях печаль вогнем,
Наче свічка зайшлась плачем.
Від безвиході знов і знов,
Закипає у жилах кров.
Моє тіло печаль проймає,
Гідність вбита в душі вмирає.
Від безсилля ятраться рани,
Зайди нам одягли кайдани.
В безнадії кровавлять руки,
На Печерах путани й с.ки.
Знов від «Бога» чужинська віра,
Посадила у крісло звіра.
Доки ж будемо в дурнях браття,
Нам пора розпалить багаття.
Пора знову мечі точити,
Бо при владі одні бандити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630599
дата надходження 22.12.2015
дата закладки 22.12.2015
(ПОЕМА)
(Уривок)
В поліськім селі, де квітує ожина,
Де ліс, наче килим, де жаби кричать.
В біленькій хатині, туманної днини,
Родилось маленьке, тендітне дівча.
У хаті на радість так довго чекали,
Найбільше онучці радів старий дід,
Для нього за щастя колиску гойдати,
Яку сплів малечі далекий сусід.
Великого цвяха загнав дід у балок,
Колиску вчепив у затишнім кутку,
Ходив до сільмагу, купив кілька ляльок,
Таким він щасливим не був на віку…
Курити виходив тепер він із хати,
Пропалював грубку, щоб тепло було,
Він внука, чи внучку стомився чекати,
Про це говорило поліське село.
Тихенько гойдалась онучка в колисці,
А дід все співав і співав їй пісні,
Лише покормити давав він невістці,
Він штори спускав, коли Місяць в вікні…
Онучка зростала, а дід наче квітку ,
Виносив на двір довгождане маля.
Горнув свою внучку, як горне лебідка
І лагідні завжди слова промовляв…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630575
дата надходження 22.12.2015
дата закладки 22.12.2015
Було село… Воно і залишилось…
Та вже немає нашої верби…
Життя пробігло і не зупинилось,
В рубцях на серці лишені сліди.
Дві хати залишились із старими,
Що прагнуть пережити зимовій,
У нас бувають часто диво-зими,
Коли відсутній зовсім сніговій.
Діди ще на порозі курять люльку,
На плиті мліє буряковий борщ.
Тримає дід стару свою кавульку,*
Пилюку з бур’янів змиває дощ.
Немає світла, але є землиця…
Ці люди позвикали до землі.
Повітря чисте і вода, як криця,
Вони навік залишаться в селі.
Кавулька* - палиця для опори...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630549
дата надходження 22.12.2015
дата закладки 22.12.2015
Стояв туман. Густий і непорушний.
Холодна сирість лізла у дірки.
А сірий ранок мляво і бездушно
Збирав по небі вигаслі зірки.
Зжовтіле листя де-не-де шелесне,
Мов слід від сонця в пам'яті моїй.
Та, знаєш, осінь завжди була чесна:
Без обіцянок марних і надій.
А що тепер, - чекання за чеканням.
Невідання загіркло, як полин.
У когось часу - вічність не остання,
У когось вічність - декілька хвилин...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618732
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 22.12.2015
Слово-то є суть Людини,то є сам Творець,
Він Себе віддав як Слово,Він для нас взірець!
Слово- то магічна сила ,поміч у житті!
Слово- то коштовні перли,перли золоті!
Обережним будь зі СЛОВОМ!Обережним будь!!
Щоб не образити нікого чи кого-небудь...
Слово - лезо двостороннє, ранить іздаля...
Або це немов смичечок в руках скрипаля...
СЛОВО п'Янить і дурмАнить ,і веде у бій...
Це пігулочка для хворих чи бджолиний рій...
Словом можна навіть вбити ,ранити когось,
Можна з мертвих оживити ,скажеш- вже й збулось!
Щоби солодко жилося, "добре" говори!
Думай тільки про хороше,а не мінорИ...
Бо думки матеріальні,все мов бумеранг...
Ти ж -ЛЮДИНА,не тварина,навіть ...не мустанг...
Все життя- навколо Слова ,бери й користуйсь!
Щоб не буть в розмові бідним,-постійно турбуйсь!!
Спілкування- така штука...,обережним будь!
Щоб не образити нікого чи кого-небудь...
Слово-то є суть Людини,то є сам Творець,
Він Себе віддав як Слово,Він для нас взірець!
Слово- то магічна сила ,поміч у житті!
Слово- то коштовні перли,перли золоті!
22.12.2015р.
ДОПОВНЕННЯ ДО СКАЗАНОГО ТУТ:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593388
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630505
дата надходження 22.12.2015
дата закладки 22.12.2015
Осінній вечір... осіння доля...
Осінні сльози... осіння тьма...
Пора осіння... і Божа воля
на те, щоб завтра прийшла зима...
Дивлюсь в вікно... і моя зажура
ніяк не зможе змінити світ...
На серці - темно... в душі - похмуро...
І свище вітер між голих віт...
Я вийду з хати... пройдусь по саду,
Вклонюся небу й святій землі!..
В осінніх думах знайду розраду...
... Духм"яний чай на моїм столі!..
Гарячий кухлик зігріє руки!..
Годинник вперто тримає лік...
... Я чую!.. чую святкові звуки!..
До мене в хату йде Новий рік!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630435
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 22.12.2015
...Знов слова обпікають злісно.
Іскри сипляться навсібіч!
Згинь! Для тебе немає місця,
вперта Ревність. Пропадь же з віч!
Бо я добра і ніжна... Знаєш?!
А не фурія запальна.
Що ж ти серце моє діймаєш?!
Що ти хочеш.... патлата, зла!
Так, зима буде довга-довга.
А розлука важка, як сніп....
Обмолочу журу й знемогу
і спечу з них легкий пиріг.
Хай клюють, хай згризають шкірку
ті ворони нічних терзань.
Я почну з мрій пухкеньких ліпку
здобних кексів хотінь-бажань.
Гіркоту перетру сльозами,
ревність - ситечком (без жалю!)
..Пригощайся, коханий, снами -
щедро ласки я в них наллю...
Ніч мине й зарябіють риски:
/От якби..///А що, як...// Й нам рай
перетворять в буденні тиски....
Ти ж вві сні ще кохай. Кохай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630413
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 22.12.2015
Під зле, пророче каркання ворон,
вона приречено бреде на Стіксу берег,
де вже ліхтар запалює Харон,
розвіюючи сумнів: випав жереб
нещадний... Серце обварив окріп –
страшний вердикт прорік безжальний фатум...
Пір'їнка ти у волі злих вітрів,
коли верша́ть з Небес таємний задум...
21.12.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630403
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 22.12.2015
Сумує вітер у дворі,
тихенько стукає у вікна.
І просить двері відчинить,
душа його так прагне світла.
Він так боїться темноти,
що тягарем на плечі ляже.
Відчиниш двері-залетить
і тугу серця всю розкаже.
Що облетів весь білий світ.
Здіймав він хвилі в океані.
Спускався із високих гір,
в долині заблукав в тумані.
Він в квітах дивовижних спав.
Кружляв сердито у торнадо.
І падав в прірви-там дрімав.
Сон забуття-хотів так мало.
Хотів забути всі жалі
і біль всіх тих,хто помирає
від війн,від горя,від біди.
Сльоза людська так серце крає.
Бо зла багато в світі є,
а щастя як дощу-дві краплі.
Знов облітає землю всю,
знов стукає у вікна хати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590852
дата надходження 30.06.2015
дата закладки 21.12.2015
Життя прожила,але віра в диво
жаринкою ще теплиться в душі.
Зимова ніч малює диво-квіти,
яких в житті ти не приніс мені.
Здається,що дитинство у дворі
сніжинками кружляє біля вікон.
Роки життя снігами замело.
Муркоче котик,засинає тихо.
Годинник не спішить,втомивсь від часу,
що все кудись біжить-не зупинить.
Синичка заглядає з гілки в хату,
замерзла і від холоду дрижить.
Потріскують в печі,згорають дрова.
Прислухатись-розказують казки.
Шкрибеться нишком мишка у коморі
та котику байдуже-сняться сни.
Зимові дні короткі,ночі довгі.
Вже місяць заглядає у шибки.
Морозна ніч малює диво-квіти,
яких в житті ти не приніс мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630395
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 21.12.2015
Не в силах наших здарувати долю
бо мрії ці приходять лише в снах.
Отож добра бажаємо доволі,
нехай на крилах принесе вам птах.
А ще бажаєм радісних світанків,
щасливих, гарних і прекрасних днів…
Нехай стрічає сонечко на ганку
Й душі дарує теплих вечорів.
Юнацьких мрій тобі прекрасній
щоб в серці чарів полум’я цвіло.
Нехай думки збуяють твої ясні
щoб днів сумних у тебе не було.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630375
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 21.12.2015
Бог підкинув вам достатку,
народилось янголятко.
В колисанці Бог гойдає
хай красуня вам зростає.
Зичим щастя їй від долі,
дай їй всього і доволі.
І батьки і дідусі
щоб пишалися усі.
Хай зросте вона красою,
й буде завше молодою.
Ген дібровами серпанок
Запалив вже їй світанок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630367
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 21.12.2015
Це місто юності, але луною в серці
Воно (чому? – не знаю) не дзвенить.
Фата морганою – будинки та блакить.
Здається: крок зроблю – і все злетить
Великим птахом – й більше не озветься.
Це місто юності, та пам'ять омелою,
Мов забуттям, навіки поросла.
Сліди минулого тут стерла [i]невійна[/i].
І хоч руїн на вулицях нема,
Вони у душах – пусткою страшною…
Це місто юності. Лице його у зморшках.
Щось надломилось в ньому назавжди.
Воно лишилося налякано-блідим.
Над головою хмари наче дим…
І голуби ручні на сірій площі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630363
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 21.12.2015
Хмарки, мов лебеді, по небі синьому,
В табун зібралися, як череда…
Сокіл над вежею в пору осіннюю,
На небі зіроньку знов вигляда…
Зоря вечірняя десь заховалася,
Сокіл на зустріч летить увись…
Його побачила – враз обізвалася,
А він на неї весь час дививсь…
І сокіл крилами, махає сірими,
На зустріч зіроньці летить удаль,
Обдутий осінню вітрами чистими,
Де промінь сонячний немов кришталь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630343
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 21.12.2015
Экспромт
Я приеду к тебе зимой...
Если в сердце не занято место...
По холодной стерне ледяной
Снег метёт(из пушистого теста)...
Этот сон - для меня одной...
Этот снег - залепляет веки...
И касается губ - водой...
Обещаниями -навеки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630335
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 21.12.2015
Це зі мною зраджував ти жінці,
А Вона. Я думаю, що знала...
Зраду наливав по самі вінця,
А Вона. Мовчала і... прощала...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Я не знаю, опускав ти очі,
Як заходив уночі до хати,
Звідки плач її отой, щоночі,
Мабуть, не додумався спитати?
Я тебе ніколи й не просила,
Щоб забув усе і йшов за мною...
І яка водила тебе сила,
Ти ж бо називав її любов'ю...
Так і жив. На два двори. Роками.
В пеклі жив. А діти підростали...
Хоч своїми все ламав руками -
На заваді і вони не стали...
Але не питають. Чи забулось,
Чи - дорослі і не так болить...
Як там не було. Це я звернула
В інший бік від чорної хули...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
І коли згадаю час від часу -
Біль озветься в глибині душі...
Що ж мені назвати своїм щастям?
Пригадати сніг чи спориші?
Чи далеку за селом дорогу,
Що вела уперто в нікуди?
Чи забути геть усе, їй-Богу,
І не повертатися туди?..
Що ж мені забути? Може, ночі?
Може, квіти - прямо у вікно?
Чи твої жагучі карі очі?
Чи розлите в темряві вино?
Може, шепіт, що покраяв душу,
На шматочки, без анестезій?..
І тепер забути це я мушу?..
Хто сказав? Нізащо. І не мрій...
Бо роками очі, плечі, руки -
Все було моїм - до забуття...
Та хіба ж боялась я розлуки -
Я з тобою міряла життя...
Ревнощі ніколи не палили -
Гріла непідкуплена любов.
Може, я сама себе дурила,
А тебе впускала знов і знов...
Плакала і боляче клялася:
"Схаменуся... Діти там, сім'я,
Де мені оця біда взялася,
Відпусти мене. Невільна я...
Чом не відмовляється від мене,
Не втіка додому навпрошки?.."
Знову листя падає із клена
І не перший рік, а вже роки...
Може, пригадати ту стежину,
Що вела у поле, за село?..
Яблука солодку половину,
Що до тебе (грішну) привело...
Чи останній рейсовий автобус,
Як зникав у темряві доріг,
Бо шофер "не бачив" твою "спробу"
Й ти тоді поїхати не зміг...
Знову поле, річка, сад - і в хаті -
Мокрий одяг. Кава і тепло.
Й ми з тобою, на любов багаті, -
Мов те сонце, що давно зійшло...
І не чули, як півні співали, -
Вже й калюжі висохли ущент,
Та хоч би і всім селом гукали,
Не почули б... Ми жили дощем...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Ті шляхи давно позаростали,
Постеливши в ноги каяття,
Ми із Нею, навіть, вже вітались.
Довелось. Таке воно... життя...
І тепер, коли тебе я бачу, -
А води багато відгуло -
Не хвилюйся, справді, я не плачу,
Те кохання трепетним було...
І були живі весняні квіти,
І осіння стоптана трава,
І гарячим був холодний вітер,
Сніг тоді горів... таке бува...
Ми щасливі, бо не всі пізнали,
Ту любов, що рветься до небес.
І не випадково заблукали -
Вдячна долі, знала я тебе...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Хоч і ходять нашими стежками,
Не до всіх прихильні почуття...
Стало все, що гріло нас роками,
Тихим болем нашого життя...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630296
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 21.12.2015
Ви без мене не зможете бути -
Бо повітря забракне у грудях -
Боїтеся, що скажуть Вам люди,
Чи соромитесь бути на людях?..
Заховались у світі своєму -
Розриваються кров'ю судини -
Ви шукали єдину, богемну,
Але де ж віднайти ту, єдину?..
Я для Вас і опора, й спокута -
Я і втіха, хоч роки вже блудять... -
Ви без мене не зможете бути...
Чи соромитесь... разом... на людях?..
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630188
дата надходження 20.12.2015
дата закладки 21.12.2015
Вопрос звучит... но я не жду ответа...
Хотя, как всем, мне хочется узнать,
А что же там - на грани тьмы и света?..
Кто открывает Вечности печать?...
Ведь мы об этом очень мало знаем,
И каждый тайно верит в чудеса!..
... Кто судьбы на Земле распределяет?..
И.. кто уносит души в небеса?..
Как уловить то тонкое мгновенье,
Что разделяет темноту и свет...
Вселенная и мы - одно творенье!..
И только Бог нам может дать ответ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630143
дата надходження 20.12.2015
дата закладки 20.12.2015
-О Гердо…
-Не треба…не варто, ранковий дощ
не змиє із вікон твої ідеальні квіти.
То просто ілюзія літа… розмитість площ...
і ми-безнадійно дорослі...
сріблясті віти
Торкаються неба…
Відверто… ти міг би, міг
розбитись на порох на схилах того узвишшя.
Імпресія смутку… безмір'я… безвір 'я… сніг
лягає так рівно…
зникає твоє обличчя
В уламках дзеркал...
Як сказати тепер тобі,
чудес не існує,ти ж вірив у них так твердо.
Прозорим мереживом лебеді по воді
(-То тільки ілюзія…
знаю, я знаю, Гердо…)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630068
дата надходження 20.12.2015
дата закладки 20.12.2015
[b]Музика та виконання Андрія Андрущенка[/b]
Україно, вставай із колін,
Нас не зможе ніхто подолати!
Відбудуємо все із руїн,
Лиш було би кому будувати…
Доля гнула не раз і не два,
Била, мучила, катувала…
Мову нашу топтала Москва
І від люті, скажена, стогнала…
Бо не вирвати серце з грудей
У землі, яка любить співати,
Яка родить найкращих дітей,
Щоб гордилася ними мати!
Чи є в світі такий ще народ,
У якого так серце палає?!
Через терни до вільних висот
З попелища й руїн воскресає!
Та не мириться «старший брат»,
Затісна йому стала хата…
І підступно московський кат
Убиває «молодшого брата»…
Кращий цвіт український поліг,
Куля клала і батька, і сина…
Та ніхто б заховатись не міг,
Коли кров'ю стікала Вкраїна!
Серце плаче – аж мозок болить…
Їм би жити, мужніти, кохати…
Ще до когось кохана спішить,
А когось виглядає ще мати…
Хтось дружину в надії лишив,
Інший сина чи доню покинув…
Ще учора … життя він любив,
А сьогодні … поліг … загинув…
Крики, відчай з усіх сторін
І … смертельно-кривава руїна…
Глухо стогне церковний дзвін…
За синами ридає Вкраїна.
Вже не боляче… Добре там –
Вартовою Сотнею в небі…
Ти ж, народе, навіки затям:
Вони гинули тільки за тебе!
Чи було їх тоді тільки сто?..
Небо знає, та ніби не чує…
І не відає правди ніхто,
Лиш Господь їхні душі рахує…
Вони моляться хором за нас…
Їх оплакує вся Україна…
Знай же, кате, настане твій час
Перед Божим судом на колінах!
За невинно пролитую кров,
За страждання і чорні хустини…
Що то гроші?.. Влада?.. Любов?..
Найцінніше – життя людини!
Українонько, рідна моя,
Не журись, підростає вже сила!
Загартує їх слава твоя –
Українська ж їх мати зростила!
Синьо-жовтий наш стяг майорить!
Нас багато, усі ми – єдині!
Хай сміливо й велично звучить:
- Слава нації! Слава Вкраїні!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630085
дата надходження 20.12.2015
дата закладки 20.12.2015
Миколай прийшов до хати
Щоби діток привітати.
Тож виходьте на поріг
Дід приніс торта й пиріг.
Зібрав звірів і діток
Вийняв з торби коробок.
А в коробці олівці
Як ранкові промінці.
Всі взялися малювати
Миколая святкувати.
А сніжинки наче зорі
І у хаті і надворі.
Творять навкруж чудеса
Ти поглянь, яка краса.
Для Настусі і Захарка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630004
дата надходження 20.12.2015
дата закладки 20.12.2015
....А я Його просто кохаю!
Ревниво! Невміло. До сліз....
То боязко руку стискаю,
то каменем кидаю вниз.
Безтямно цілую, відверто
до голоду в любих очах,
за мить же примхливо і вперто
ховаюсь в розлуки ночах.
Гублю себе в погляді. Потім
блукаю безлика всі дні...
Знайшовши, клянуся (вже в соте!) -
не дамся Йому більше! Ні.
Та варто лиш голос почути,
чи згадане кимось ім"я
і хочеться світ розвернути,
щоб знав, щоб почув: "Вся твоя!"
Болить знов, тривожить і мучить:
із ким зараз? Де Він? І як?...
А довго не бачу - страх душить -
лиш був би! Й здоровий... Ох, так
хвороба терзає безжально -
і подих не перевести!
Я просто кохаю. Банально?
Що ж ..... Більше мені й не знести.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629964
дата надходження 20.12.2015
дата закладки 20.12.2015
З неба падає сніжок
В діда повен вже мішок.
І в діброві і в дворі
Подарунки дітворі.
Наче з казки ці чарунки
Сніг малює візерунки.
Доки ще в дворі не капіж
Відкривайте дітки навстіж
Двері в хату і стодолу
Зустрічате вже Миколу.
Дід вас буде пригощати
Тож запрощуйте до хати.
Принесу я вам вітання
Радість в свято й побажання
Щоб росли всі у любові
І були завжди здорові.
Для внучки Марічки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629924
дата надходження 19.12.2015
дата закладки 19.12.2015
...Сьогодні знову розбивати ту́гу
в осколки днів, в безсоння дум, ночей...
В мозаїку розлуки вперто буду
збирати згадки митей, слів, речей,
які щось знають про твій погляд, дотик;
що пам"ятають твій ласкавий сміх.
Життя минуло... Не пізнали хто ти,
яким горіла світлом для усіх!
Усе частіше я ловлюсь на думці,
що не згадати тону вже очей...
І в забутті - в цій невблаганній пустці
твоя відсутність болем обпече.
Як спорожніло місто! Дім.. Все стерпло...
І я - немов уламочок чогось.
Ні! Ні, не ти - моє Дитинство вмерло!
В міжчасся впало. Зникло! Розтеклось....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629912
дата надходження 19.12.2015
дата закладки 19.12.2015
Переспів поезії А.Дементьєва
Навздогін ні за чим не шкодуйте ніко́ли,
Якщо марно чекати сподіваних змін.
Мов нотатки сумні, все минуле – до коми! -
Підпаліть - хай за вітром розвіється дим.
Не жалкуйте про те, що уже відбулося,
Чи про те, що ніко́ли не станеться вже,
Тільки б серце болотом липким не взялося –
Хай надія, мов янгол, його береже.
Співчуття й доброти не шкодуйте ніко́ли,
Навіть хай через це з Вас глузують усі.
Хтось у генії вибився, хтось – в прокурори,
Не шкодуйте, бо в кожного біди свої.
Не жалкуйте ніко́ли, затямте: ніко́ли –
Чи кудись Ви не встигли, чи рано пішли.
Хтось, можливо, на флейті зіграє чудово,
Але пісню із Вашої візьме душі.
Не шкодуйте ніко́ли, затямте: ніко́ли –
Ні змарнованих днів, ні кохання золи.
Так, зіграв хтось на флейті чудово,
Але ще геніальніше слухали ви!
Оригінал твору
А.Дементьев
Никогда ни о чем не жалейте вдогонку,
Если то, что случилось, нельзя изменить.
Как записку из прошлого, грусть свою скомкав,
С этим прошлым порвите непрочную нить.
Никогда не жалейте о том, что случилось.
Иль о том, что случиться не может уже.
Лишь бы озеро вашей души не мутилось
Да надежды, как птицы, парили в душе.
Не жалейте своей доброты и участья.
Если даже за все вам — усмешка в ответ.
Кто-то в гении выбился, кто-то в начальство…
Не жалейте, что вам не досталось их бед.
Никогда, никогда ни о чем не жалейте —
Поздно начали вы или рано ушли.
Кто-то пусть гениально играет на флейте.
Но ведь песни берет он из вашей души.
Никогда, никогда ни о чем не жалейте —
Ни потерянных дней, ни сгоревшей любви.
Пусть другой гениально играет на флейте,
Но еще гениальнее слушали вы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629904
дата надходження 19.12.2015
дата закладки 19.12.2015
Грудневий ранок залетів в кущі,
Ранкові зорі вже не мали місця,
Сніжинки пролітали, мов хрущі,
Біліло гілля в небувале листя…
Вітер співав, неначе соловей,
Зимові хмари плавали у небі…
Шукали облюбованих ролей
І кожна пропливала, наче лебідь.
Немов весна, хоч має бути сніг…
Уже Різдво чіпляє нас за носа,
Грудень додому білизною ліг
І задивляється у небо скоса…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629883
дата надходження 19.12.2015
дата закладки 19.12.2015
Я словно по тонкому льду,
Опять за тобою иду
И, кажется, осторожно,
Но так на душе тревожно...
И просто, ожив, я к утру,
Слезинку смахнув на ветру, -
Мудрей заживу, быть может,
Но прошлое держит всё же...
И заново, как ни странно,
Накрою себя обманом,
Чтоб снова поверить в чудо,
Хоть знаю, что так не будет...
Смогла бы пройти сквозь пламя,
Цепляется злая память.
Повсюду холодный лёд -
Опять с теплом не везёт...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629720
дата надходження 19.12.2015
дата закладки 19.12.2015
Мені болять твої вірші!
Ними душа моя прикута
І кожне слово, мов отрута
Як сліпо-точені ножі.
У них пекуча заметіль
І хвороблива невідомість
Там замовкає підсвідомість
Лиш чути біль, колючий біль...
Мені болить ота межа!
Що наче прірва поміж нами
Ми заблукали між світами
В яких для тебе я, чужа!
А там холодні вітражі
Там помирає щирий сміх
І за який терплю я гріх?!
Щоб там блукати, без душі!
Мені болить твоє мовчання!
Воно лютіше від зими
Як кат, караєш без вини
Без молитов і покаяння...
........... ...........
Тобою згублені надії
Тобою спалені мости...
Мене болить...
...мій біль це, ти!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629712
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 19.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.12.2015
.....Сонячний промінь
гравсь на осонні...
Стогін з грудей:
ти - лиш піщинка
в решеті Долі!
В Вічності - день.
Мить мерехтіння
в ночі безодні...
В мареві снів.
Ніжне тремтіння
серед голодних
бурь і вітрів.
Біль завиває,
схлипи тамує....
Мить - й застива
зморшкою ту́га.
Час - це недуга,
коли нема
більш ні секунди....
(Навіть на горе!)
Крапка. Кінець.
І не допишеш...
І не долюбиш....
......................
Холод - вінець
всім пориванням.
Мріям! Горінню!
Шляху в світи.
Тихше, не крайся:
всього лиш тлінне
сягне мети.
....Воском скотилась.
Каменем впала
в серце сльоза.....
Світ не змінився.
День не спинився, -
згасла свіча.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629661
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 18.12.2015
Я прошу у Миколая...
Забери того бабая,
що діток усіх лякає,
Він,мабуть,зовсІм не знає,
Що дітЯм потрібен ТИ,
Й Дід Мороз без бороди!
Миколайчику,прийди,
Всіх дітей розвесели!
Не забудь про подарунки!
Про смішинки-веселунки!
Про утіхи не забудь!
Помири кого-небудь!
І згадай про Україну!
Нехай пісня всюди лине!
А не гіркота війни!!!
Край наш рідний борони!
Щоб кругом у цілім світі!
Всі були щасливі діти!
18.12.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629566
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 18.12.2015
Ридала ніч. О, як вона ридала!..
Летіли зорі, наче сльози вдаль…
Змовк соловей. Зозуля не кувала.
Сюрчав цвіркун, немов дзвенів кришталь.
(Продовження на замовлення…)
До сходу сонця ще було далеко,
Та ранішня зоря вернулась в дім,
Солодко спали стомлені лелеки,
А над гніздом висів туманний німб.
Зіркове небо наче відридало,
З’явився Місяць – зоряний пастух…
Зірок на небі стало мало-мало,
А Місяць в хмарах начебто потух…
Ніч притомилась. Замовчали зорі…
Неначе вперше тьохнув соловей.
І голубінь на сході неозора,
Зірки горнула до своїх грудей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629567
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 18.12.2015
Вкраїнонько моя
Матусю мила.
Два береги Дніпра
могуття крила.
Розпростані увись
до піднебесся.
То предковічний бриз
мойого серця.
У кожному із нас
як цвіт буяє.
Життя дороговказ
коли смеркає.
Тому я не зігнусь
моя країно.
І не впаду, як слизь
я на коліна.
Паскудам на біду
не маю страху.
За неньку покладу
життя на плаху.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629477
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 17.12.2015
Спинилась ніч... Куди їй поспішати?
Їй добре й тут, у стомленій душі...
Сама собі - фортечні мури й ґрати...
Сама собі - сумА і бариші...
З чортополоху й перекотиполя,
З дощів морОсних, вичавлених з хмар,
Змостила лігво в павутинні болю,
Покликала сторожових примар...
Спинилась ніч... Не цокає годинник...
Півні мовчать - не проженуть мару...
І стогне вітром, плаче безупинно,
Ховаючи обличчя у чадру...
Душа мовчить... Вже ні жива, ні мертва...
Застигла у граніті чорна мить...
Спинилась ніч... Собі і кат, і жертва...
Спинилась ніч... Їй нікуди спішить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629472
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 17.12.2015
Ти знаєш, я сьогодні плакала без сліз,
дивилась в небо - бачила безодню...
А що тобі цей новий день приніс?
Я знов навчилась дихати сьогодні.
і вже не відчуваю я твої вуста,
і мої руки не такі холодні...
Лишилась мить, але ж вона пуста.
Так, я навчилась дихати сьогодні!!!
Один ще крок....Але куди іти?
В пітьму, чи світло...Може падати в безодню?
А може залишитися в обіймах пустоти?
Ні, я навчилась дихати сьогодні!
Так... Я навчилась дихати... А ти?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565590
дата надходження 10.03.2015
дата закладки 17.12.2015
Що ти посієш те й пожнеш
так іздавен ведеться.
Отож тримайся мудрих меж
бо все назад вернеться.
Не заподій нікому зле
не виплекай розплату.
Лише в добрі немає меж
повернеться у хату.
Як хтось помилиться прости
трапляються вибої.
Тож не спали йому мости
у всіх бувають збої.
Все ж є межа, - це твоя честь
не смій переступати.
На роздоріжжі перехресть
не можна торгувати.
Іди сміливо по життю
щоб цінували люди.
Будь завше в першому ряду
нехай тремтять іуди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629454
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 17.12.2015
Поривчасто звиваються акорди,
Нестямно крають серденько моє...
У безладі заховані білборди,
Що рекламують щастя праліне.
Античні фрески збуджують уяву,
Суцільний хаос душу розпина...
І я шукаю зіроньку яскраву,
Котра б мене серед пітьми вела.
А мрії все нашіптують зрадливо
Про водограй майбутніх перемін,
Про жадану серед пустелі зливу.
Кружляють ельфи в пошуках жоржин...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615200
дата надходження 22.10.2015
дата закладки 17.12.2015
Дощ гуляв у зимовім саду,
Полоскав почорнілі дерева.
Все чекав: ось прийду я, прийду,
Бо не знав, що мені це не треба...
Вже не треба ні саду-дощу,
Ні гаїв-солов'їв геть не треба,
І тебе, мабуть, я відпущу,
Наче кульку із воднем у небо
Я не хочу простору-часу,
І, повір: сонця-ночі не хочу!..
Та дозволь я тобі принесу
Своє серце. Ще раз. Серед ночі...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629358
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 17.12.2015
Ридала ніч. О, як вона ридала!..
Летіли зорі, наче сльози вдаль…
Змовк соловей. Зозуля не кувала.
Сюрчав цвіркун, немов дзвенів кришталь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629290
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 17.12.2015
Відлетіли роки – сивина на скронях,
Потомили ноги – вже не та хода,
Журавель у небі – синиця в долонях,
Та життя говорить: «Горе – не біда»…
Скільки пережито – вже дорослі діти,
Кріпнуть крила внуків – скоро відлетять…
Скільки - невідомо залишилось жити,
Та життя і нині справжня благодать.
Бачиш цвіт медунки – весняніє тіло,
Журавлем у небі доля поверта
І роки у юність наче відлетіли,
І душа співає – знову молода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629283
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 17.12.2015
По небу пройшла зима –
і тихо зів’яла просинь.
Востаннє зітхнула осінь,
тумани з плечей зніма.
Оголена і вродлива –
луною пішла в безодню…
з дощами напередодні… –
звичайне жіноче диво…
звичайна, як всесвіт, річ…
як вічність, що стала миттю…
…по ній третій келих вип’ю
до дна…
в Новорічну ніч…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629197
дата надходження 16.12.2015
дата закладки 17.12.2015
Чапля стоїть над болотом
на шпилі своєї ноги.
По дзьобу - крапельки по́ту,
Шепоче собі:
- Не впади!
Гей, нерозумна пташино,
ти маєш два сильних крила!
Здіймайся! Лети!Лети-но!
Бо станеш
болотом
сама…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629157
дата надходження 16.12.2015
дата закладки 17.12.2015
Белый снег-на дороги и крыши...
Белый снег-на квадрат площадей...
Белый снег-между щелей и в ниши...
Ослепляющий глаз фонарей...
В снегопад ты шагов не услышишь...
От окна не отводишь очей...
В снегопад ты такое напишешь...
Всё о ней...Всё о ней?...Всё о ней...
Но не надо,не надо фальши!..
Того страшного - ни чуть-чуть!..
И не надо,не надо дальше...
Чтобы можно было уснуть...
Пусть приятного будет больше!..
Хоть на капельку,чем тогда...
Но не надо,не надо фальши...
Ни сегодня...и никогда!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629098
дата надходження 16.12.2015
дата закладки 17.12.2015
Я круглий місяць ріжу на окрайці,
Намащую хмарини на шматки,
Урозсип сонні косоокі зайці
Розбіглися поверхнею ріки.
По плесу зблиски радісно стрибають,
Полощуть вербам коси у імлі,
Зганяють зір легкоголосу зграю,
Що світлячками висне на гіллі.
І що їм з того, що - зима і холод,
Що грудень стиснув груди у кільце?
У календар вбиває дні час-молот,
Вдягнувши усміх небу на лице.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626647
дата надходження 06.12.2015
дата закладки 17.12.2015
Далеко там, де ковила вдалі…
Де солов’ ї весняні відспівали,
Живуть солдати на страшній війні,
В яких є діти, жінка, мама й тато…
За що, скажіть?.. Хіба для москаля?...
Родила мати діток серед степу,
Хіба, щоб поховала їх земля,
Вони розпочали ось цю халепу?
Вони не українці – «вурки» це…
Які схотіли «вибратись на волю»,
У них тепер і не людське лице
Хрести стоять без ймення в чистім полі.
Подумайте , хіба життя таке,
Коли сіяє сонце променисте?
Свята земля і в нас життя святе,
Єдина мрія – завжди небо чисте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629058
дата надходження 16.12.2015
дата закладки 17.12.2015
Там, де в’ють гнізда наші журавлі,
Там, де крило заглядує в Полісся,
Я чую запах рідної землі,
Що навіки в душі моїй зберігся.
Коли поліський ліс і болота,
Цілують знову чисте небо синє…
Пісенне сонце в небі ожива,
Любов земну я бережу і нині…
Моя земля, Волинський краю мій,
Льони озерні, наче небо синє…
Я кланяюсь завжди землі святій,
Що у житті була і є - єдина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629049
дата надходження 16.12.2015
дата закладки 17.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.12.2015
Я не можу тобі наснитися -
ти не здатен мене впізнати:
Певно, доля моя - провидиця -
подалася в світи блукати...
Чи то в раї земнім, чи в зорянім
забарилась втікачка-доля,
Тільки я, така невпокорена,
Не стрічала тебе ніколи...
Під м'яким запиналом мороку
коротаєш осінні ночі
І радієш світанку скорому -
часом мружиш лагідні очі...
Чи самотньо - удвох із кавою -
все один на один міркуєш -
Чи чорнявую, чи білявую -
ти не знаєш мене, не чуєш...
Той, що мій - до останку, подиху,-
щоб душа без душі не жИла,
Щоби з поруху, щоби з погляду
розуміла все - і любила...
Я не можу тобі наснитися -
ти не здатен мене впізнати...
А я буду за тебе молитися
і тебе край воріт чекати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613086
дата надходження 13.10.2015
дата закладки 16.12.2015
Пробіг по вулиці сніжок
під ноги м'яко слався.
Вдягнув ялинки в кожушок
із мандрів повертався.
З небес спадає дивина...
нам подали мольфари.
Чудесна зимонька - зима
малює пекторалі.
З'явилось сонечко з -за хмар...
світлішало дедалі.
Зійшла принцеса, як кораль
в оправі із емалі.
Синички порхають в виші...
лежать в казках левади.
В алеях пишуться вірші
в діброві серенади.
Й так тепло стало на душі
в вись підняли вітрила.
Сніжинки порхають в тиші...
ворожить срібнокрила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629014
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 15.12.2015
Вітер розізлився, ходить попід тином,
Стукає у вікна, коли темна ніч.
Ніби посилає звістку мому сину,
А десь недалеко в засторозі сич.
Щира дяку птаху за «угу» щоночі,
Не віддам я сина, всім вітрам назло.
Я не буду спати, не закрию очі,
Бо мені із сином справді повезло.
Вітре, не вривайся, не ламай калину,
Дай пожити трішки, хоч кричать сичі…
Захисти надалі долю мого сина,
Щоб зумів без вітру виспатись вночі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628846
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 15.12.2015
Останній вірш чекати більш не може,
Він прагне жити, прагне визнання.
Натхнення небо випите, порожнє,
Цей світ не мій, ця стежка не моя.
Останній вірш, хиткі останні рими,
Соромлячись, чіпляються в рядки.
Слова важкі не будуть вже легкими,
Навколо біль нестерпний і їдкий.
Останній вірш, останнє моє слово,
Остання дяка й кава на столі
Вже не парує, майже захолола…
Останній вірш, а хочеться щоб НІ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628862
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 15.12.2015
Не судилось певно повернутись в хату,
Де в бузку вечірнім пахли солов’ї…
Коли кожна днина нам була за свято,
Де роки дитинства прогули мої…
Досі плаче хата і мовчить криниця,
Хоч думки сідають завжди на поріг.
Сад ще і понині у цвіту святиться,
Я навік в порозі у своєму ліг.
Відцвіли черешні – ягоди вродили,
У вуликах бджоли заховали мед,
Як батьки у хаті, то роки щасливі,
Та ніхто не знає долі наперед…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628842
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 15.12.2015
І от він стоїть на колінах, просить руки
Небо зібралось куполом й зараз трісне
Він мене любить, я його - навпаки
Боже, які ми різні
В ного трясуться руки і перші зморшки
Сонце скотилося з неба неначе повір'я
Він бо ще вірить, що ми все на світі зможем
А я вже не вірю
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628780
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 15.12.2015
Почуй мене, сильніше вже не крикну.
До тебе лину, та не досягти.
Я думала з роками просто звикну
До прірви у душі, до пустоти.
Поклич мене, бо вже немає сили,
Як восени в холодної ріллі.
Давно твої сліди дощі розмили,
Бо часто йшли великі і малі.
Побач мене у мареві ранковім,
Де зустрічаєш вранішню зорю.
Я прибіжу до тебе знову й знову,
Босоніж, як тоді. Не побоюсь.
Прости мені за всі гріхи незнані
Недовго я купалася в раю.
А, може, пекло то було в тумані,
Що задушило молодість мою?
Повір мені, того ніхто не бачить,
Як важко йти по долі без тепла.
Немає сну. І знову тихо плачу.
Здається, що я зовсім не жила...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628774
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 15.12.2015
Незабаром Новий рік зазирне до хати...
Подарунки зароблять треба починати!
Я спочатку приберу всі свої машинки...
Ні! Напевно, із паперу виріжу сніжинки. ..
Ні! Найперше - треба, мабуть, олівці зібрати...
Ой, згадав :ще помиритись треба мені з братом...
Чи протерти пил з полиці?.. Чи помити посуд?..
Як же важко вибирати щось на власний розсуд...
Вже сиджу я три години у тяжкій зажурі...
Може, спершу їсти дати любій киці Мурі?..
-Милий синку, поможи! - кличе мене мама ;
Тільки ніколи мені за цими думками.
Так і день минув... Вже ліжко кличе мене спати,
На подушці он сидить світлий сон крилатий...
І наснилося мені, що попід ялинку
Дід Мороз приніс мені лиш одну крижинку...
І написано на ній :"Любий мій Вітюшо!
Я не знаю, що тобі дарувати мушу :
Чи машинку, чи бінокль, може, якусь книжку,
Чи конструктор, чи папугу, чи біленьку мишку?...
Довго - довго я сидів, обирав і думав
І для тебе подарунок у мішок не всунув... "
Ну і сон... Та розгадав я його уміло!
Чесне слово, я сьогодні вже візьмусь за діло!
Помагатиму матусі, слухатимусь чемно,
Щоби потім подарунок не шукать даремно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628851
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 15.12.2015
Ничего ты не должен.
И я ничего не должна.
Мы допили с тобой
эту чёртову чашу терпенья
(вполовину с виной,
вполовину с прощеньем) – до дна.
Безнаказанно врозь у икон
преклоняя колени,
мы не молимся больше о нас…
мы не молим…
мы – НЕ…
даже НЕ параллель…
Разлетевшись перпендикулярно,
мы не тянемся более,
что объяснимо вполне:
изменяя друг друга – мы просто
сменили полярность.
Я ещё дегустирую годы от вёсен до зим.
И латает пустоты души
мой блокнот–подорожник.
…над Сахарой твоей
нынче густо гуляли дожди…
это – я…
напоследок…
Не дрейфь… ничего ты не должен…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628683
дата надходження 14.12.2015
дата закладки 14.12.2015
Теплі зустрічі й сірі розлуки -
Все позаду лишилось, на жаль,
Пропоную тобі свою руку,
Свою долю і світлу печаль.
Скинем з плеч тягарі наших років,
Недовіру й ревниве жало.
Досі я прислухаюсь до кроків
І дивуюсь: чому не везло?
Може, заново все перемелем
І почнемо з нового листа?
У минуле закриємо двері -
Справжня істина завжди проста...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628610
дата надходження 14.12.2015
дата закладки 14.12.2015
Хвилі Світязя біжать у синю даль,
Вдалину їх проводжає вітер.
Грають хвилі так, немов кришталь,
З озера ніхто ще їх не витер.
Приспів:
Озеркова синя глибина,
Куди в ніч злітають ясні зорі,
Місяць ще заглядує до дна
В плесі величавім, неозорім.
А кругом розкинулись ліси,
Лукаші і Мавки йдуть щасливі,
Мавки тут плетуть свої вінки,
Солов’ї співають галасливі…
Приспів.
В небі засіяв Молочний шлях,
Мавка з Лукашем красою вмитись…
А жар-птиця сіла на поля,
Щоб на ніч озерну подивитись.
Приспів.
Ось і поцілунок при зорі,
А сріблисті хвилі зараділи,
І співають диво-солов’ї,
Їм дарують пісню, бо щасливі.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628551
дата надходження 14.12.2015
дата закладки 14.12.2015
В число двозначних влазити не хочу,
Я прагну, щоб відчули серцем вірш…
А то мене черв’як постійно точить -
Чи можу краще, але щоб не гірш?..
Поет – це не школяр, коли оцінка,
Його уміння визначає бал,
Поет – єдина творча є родзинка,
Що творить серцю диво - карнавал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628550
дата надходження 14.12.2015
дата закладки 14.12.2015
ПЕНЗЕЛЬ ХУДОЖНИКА НА ТЛІ ПОЛОТНА СТВОРЮЄ ДИВО...
РАДУЮТЬ ОКО КАРТИНИ ЙОГО...ТА Й КРАСИВО Ж!!
РАЙДУЖНІ ФАРБИ ЛЯГЛИ НА ПАПІР--КАРТИНИ ОЖИЛИ...
СВІТЛІ СЮЖЕТИ З РЕАЛІЙ ЖИТТЯ- ЗАВОРОЖИЛИ...
ДУШУ ХУДОЖНИКА В КОЖНІЙ КАРТИНІ ...Я ВІДЧУВАЮ...
ТАКОЖ... ЗА ВИБРАНИМ КОЛЬОРОМ ... ЇЇ ...ПРОЧИТАЮ...
ПЕНЗЕЛЬ У РУКИ БЕРЕ ЛИШ МРІЙЛИВА ЛЮДИНА...
ДЕ Ж-БО ТАКОГО ТАЛАНТУ ВЗЯТЬ,ХОЧ ПОЛОВИНУ???
ЖОВТИЙ,ЧЕРВОНИЙ,ЗЕЛЕНИЙ ВЗЯЛА Б У КАРТИНУ,
ПИСАЛА БИ СОНЦЕ,ГАЛЯВИНУ,КВІТОЧКИ ... І КАЛИНУ!
КОНЕЙ НА ПОЛІ,ДІТОК ЩАСЛИВИХ,МИРНЕЄ НЕБО...
МОРЕ БЕЗКРАЄ,ПОСМІШКУ МАМИ,СТАРЕНЬКИХ ПОТРЕБИ...
ПЕНЗЕЛЬ ХУДОЖНИКА НА ТЛІ ПОЛОТНА СТВОРЮЄ ДИВО...
РАДУЮТЬ ОКО КАРТИНИ ЙОГО...ТА Й КРАСИВО Ж!!
РАЙДУЖНІ ФАРБИ ЛЯГЛИ НА ПАПІР--КАРТИНИ ОЖИЛИ...
СВІТЛІ СЮЖЕТИ З РЕАЛІЙ ЖИТТЯ- ЗАВОРОЖИЛИ...
( [b]КАРТИНА ПОЕТА -ХУДОЖНИКА АНАТОЛІЯ[/b] [u]нікомуневідомий[/u] )
14.12.2015Р
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628691
дата надходження 14.12.2015
дата закладки 14.12.2015
А поруч з груднем ідуть дощі.
Такі байдужі.
Такі холодні.
Такі тотожні моїй душі…
моїй орбіті…
моїй безодні…
Мені твій ранок вже відболів
зворотнім часом з кінця в початок.
І вже байдужа відсутність слів…
І вже немає про що мовчати…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628428
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 14.12.2015
Червоні маки у житах,
Як крапельки крові,
Мов темні дні в моїх літах,
Неначе вартові…
Що бережуть святі поля
І небо голубе.
Мов ними поле промовля,
Для них земля – святе…
А маків цвіт серед ланів,
Цвіте собі й цвіте…
Лиш колос в полі задзвенів,
Дивуючись на те…
Червоні маки у житах,
Як крапельки крові,
Мов темні дні в моїх літах,
Неначе вартові…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628232
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 14.12.2015
Холодні дні понакидали сірі тіні
На силуети сплячо-зморених дерев
Що колихались у вечірнім мерехтінні
Їх тихий шум глушив колючий вітру рев...
Десь в далині марніє сонце потьмяніле
На тлі оливково-самотніх кораблів
І в піднебессі наче досі, запізніло
Лунають співи вже зимових журавлів...
Схололе небо і схололі зимні будні
Від них так хочеться втекти, хоча б кудись
Тобі ще сняться сни про літо, незабутні
Хоч за вікном давно бліда сіріє вись...
На серці туга у сплетінні із журбою
Свої дарунки нам підносять на крилі
А я піду сьогодні слідом за тобою
Щоб розділити твої зболені жалі...
Ти не сумуй, мій друже, все колись минає
Пройде цей холод, зійде сонце у душі
Нехай твій смуток з першим снігом опадає
Й назавжди зникне у зимовій метушні...
Ти усміхнися, мій хороший...я благаю!
Нехай зима нас погойдає на крилі
Руки твоєї я сьогодні не пускаю
А ти зі снігом відпусти свої жалі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628387
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 14.12.2015
На долоні вікна подарунком лежить табакерка.
Обережно знімаю намерзлу обгортку зі скла –
Бачу, мов намальоване пензлем на аркуші, небо
І маленьке містечко із білої глини. Зима.
Порцелянові люди. До глянцю натерті дороги.
Паперовою стружкою сніг замітає сліди.
Знаю: десь є пружина, яка іменується Богом
І призводить до руху із білої глини світи.
Порцелянові дзвони розгойдують музику вітру –
У полив'янім серці пташиною пісня дзвенить.
В табакерці містечку не можна без віри у диво.
Над будинками з глини – мальована пензлем блакить….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628165
дата надходження 12.12.2015
дата закладки 12.12.2015
Розмиває піщані вежі
Тихе море мого життя.
Наше щастя необережно
Ти, мов якір, на дно потяг...
Я хотіла своїми руками
Затулить від стихії води
Все, що марилося роками,
Але ти не добіг туди...
Тихо плакала і безсило
Вітер шарпав душу мені.
Я відчула солону хвилю -
Це ти знову прийшов у сні...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628029
дата надходження 12.12.2015
дата закладки 12.12.2015
Засріблились скроні,
Хмари, ніби коні,
Серце у польоті,
Наче журавлі.
Між вишень квітучих,
Солов’їв співучих…
Дихають на повну,
У піснях гаї.
Прилечу додому,
Сяду на подвір’ї,
Татова черешня
Ще не відцвіла.
Білизною хата,
Наче птаха в пір’ї,
Мені нагадає
Про мої літа…
За роками роки,
Піднялись високо.
Юність і дитинство,
На крило лягли…
Вже батьків не стало,
Та й часу замало,
Щоб нове намисто
Долі одягти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628021
дата надходження 12.12.2015
дата закладки 12.12.2015
Лёгкое в лёгких дыхание
вдумчиво дымом окрашено.
Сумерки тусклые, ранние
день горизонтом вынашивал.
На тротуаре краплёными
морось играла с прохожими.
Высь, куполами пленённая,
вытекла звоном.
Умножено
чашечкой кофе прекрасное.
…осень зимой – удивительна!...
пишет нечёткими красками…
окнами…
на предъявителя:
«Зал… покорённому зрителю…»
…я получила…
…я видела…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627961
дата надходження 11.12.2015
дата закладки 12.12.2015
Що було... те було... і нема...
відійшло... відпливло... відлетіло...
Притулилась до серця зима -
Заморозила... щоб не боліло...
Якось так... у засніженій млі
Забувається сонячне літо...
Мабуть, треба - в душі... й на землі,
Все обдумати і пережити...
Задивилась у біле вікно...
Так непросто в житті щось змінити...
... Наливаю у келих вино,
І збираюсь по-новому жити!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627995
дата надходження 11.12.2015
дата закладки 12.12.2015
Лёгкое в лёгких дыхание
вдумчиво дымом окрашено.
Сумерки тусклые, ранние
день горизонтом вынашивал.
На тротуаре краплёными
морось играла с прохожими.
Высь, куполами пленённая,
вытекла звоном.
Умножено
чашечкой кофе прекрасное.
…осень зимой – удивительна!...
пишет нечёткими красками…
окнами…
на предъявителя:
«Зал… покорённому зрителю…»
…я получила…
…я видела…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627961
дата надходження 11.12.2015
дата закладки 11.12.2015
Ми звикли жити в гаморі ринг-тонів,
На ланцюжках навушників ходить
І не хреститись, бо не чути дзвонів,
Коли попса у плеєрі шипить.
Ми біжимо наввипередки з часом:
Устигнути б, схопити б (чи урвать) –
І не встигаєм… навіть зняти масок,
Аби нову комедію ламать.
А що, як просто випасти із трансу
І припинити цей життєпробіг,
Облишивши машин лижню на трасі,
Послухать тишу, де співає сніг,
Вдихнуть ванільних паличок морозу
Імбирно-гострий, свіжий аромат
на повні груди – і відчути сльози,
Які на віях радісно тремтять?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627912
дата надходження 11.12.2015
дата закладки 11.12.2015
Я живу без права на ошибку,
Как сапёр, идущий впереди.
Разгоняюсь и встаю на дыбки,
Но судьба шипит: "Вперёд иди!"
Отрекаюсь я и снова плачу,
Оставляя всё, что позади,
Я живу без права на удачу,
Как сапёр, идущий впереди.
Дышит осень холодом заранее,
Тихо зазывает: "Подходи..."
И опять наощупь, без дыхания,
Как сапёр, идущий впереди...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627875
дата надходження 11.12.2015
дата закладки 11.12.2015
И что бы я ни делала,
Мне снятся ночи белые
Такие бесконечные,
Как ожиданье, вечные...
Окрашивая стороны,
Кружатся чёрны вороны
Иссине-смолянистые,
Но, как ни странно, чистые...
И только мысли серые,
Страдая недоверием,
Замучили до бешенства,
На душу мою вешаясь...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627741
дата надходження 10.12.2015
дата закладки 11.12.2015
Я прошу, любове, одізвися,
Не пали залишені мости…
Повернися, серце, повернися,
Як болить… Прости мене, прости…
Я спіткнувся, так в житті буває,
Ти ж у мене мудрою була…
Соловейко більше не співає,
Холодно, немов прийшла зима.
Я воскресну, як скресає крига,
Буде ніч, яка була колись.
Ми життям допишем нашу книгу,
Я прошу, кохана, повернись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627516
дата надходження 10.12.2015
дата закладки 10.12.2015
Вільною пташкою небо тріпоче в пальцях...
Не приручай його, чуєш, не приручай.
Небо роз[b]і[/b]п'яте смирно на зоряних п'яльцях
Тихо вмиратиме чемним забутим бранцем,
Мовчки конатиме в путах твоїх бажань...
Небу — свобода і хмари — не приручай.
Дикою кішкою північ вкрадеться в двері...
Не замикай її тільки, не замикай.
В півночі дивні, чужі, не людські манери,
В клітці їй страшно-мертво, немов в печері,
Їй би простори, тіні, забуті сфери...
Півночі — ніч і тайна — не замикай.
Барвним метеликом тиша на плечі сяде.
Не убивай її, прошу, не убивай.
Тиша — легка й прозора, без меду-яду,
Тиша брехні не знає — єдина вада.
Знаєш, вона — покара, вона — розрада...
Тиші — обійми, вечір, — не убивай.
Дивних приводить часом людей нам Вишній...
Не замикай у клітку їх, не замикай.
Враз бо почуєш, як заридає тиша,
Північ в шибки заб'ється гілками вишень,
Небо порветься дзвоном пташиних зграй...
Не замикай, як любиш... Не убивай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627698
дата надходження 10.12.2015
дата закладки 10.12.2015
Ви чули, як гудуть старі стовпи
І виє завірюха на просторі?
Як тихо осідає часу пил
І мовчки тонуть кораблі у морі?..
А бачили, як теплий літній дощ
Сльозами нерозбірливо полоще
Однаково, чи то зелений хвощ,
Чи папороть, яка мені дорожче?..
Ви чули, як душа Землі кричить?
Не озираючись, приходить ранок,
Коли сумна печаль моя не спить
І бачить ненароджений світанок?
Природи загадкова благодать
У плетиві людського незбагнення...
Так важко нам про головне сказать,
Нестерпно жить у мареві щодення...
Незрозуміла істини печать
Та, що вірніша вірного на світі...
Живі і неживі - вони кричать -
Всі душі у мирському розмаїтті...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627510
дата надходження 10.12.2015
дата закладки 10.12.2015
Вырываясь из времени плена,
тихо тенью касаясь плеча,
на столе разгоралась, на смену
мёртвой лампе, живая свеча,
наполняя меня новым смыслом –
осветив жизни песню без нот,
добровольно…
до капли…
до мысли
заключённую ручкой в блокнот…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627691
дата надходження 10.12.2015
дата закладки 10.12.2015
[b][i]Це неначе кольоровий сон ,
Ну а може , дуже гарна казка.
Хризантеми під моїм вікном...
Не морозь їх , зимонько , будь ласка.
Хай дарує невимовний щем ,
Хризантемовий окрайчик літа.
В ніч ,туманним , вкутаний плащем...
А сніжку хай зачекають діти.
Сонячно всміхнулася зима...
Задивилась на чудові квіти.
Десь у січні зможе їх сама
В зимових узорах відтворити.
І осіннім став грудневий день...
Не до сну...шепочуться дерева.
Королева ж осені , цвіте...
Дійсно , безперечно -- королева.[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627670
дата надходження 10.12.2015
дата закладки 10.12.2015
Чуєш: співає скрипкою річка,
Човником плине смичок.
Перебирає струни промінчик
В сонячних плямах нот.
Бачиш: прийшла до берега пісні
Мавка, пустила вінок.
Світиться-дзвонить крапель намисто
Сонячним сміхом нот.
Знає: чекає десь Перелесник
(Вітром вуста обпекло).
Човник на хвилях… піснею плескіт…
Райдуга сонячних нот…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627405
дата надходження 09.12.2015
дата закладки 09.12.2015
Муза ходила кругами,
Крала від серця ключі,
То засипала снігами,
То насміхалась вночі...
Довго святих я благала:
"Музу спиніть, не мовчіть..."
Та лиш лукаво сміялась
І повертала ключі...
Душу мою оголила,
Тихо позбавила сну,
Знову дала мені крила
І залишила одну...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627385
дата надходження 09.12.2015
дата закладки 09.12.2015
Серцю щемно-тривожно:
Вдруге розквітли вишні.
Сиплеться цвіт холодний, прагнучи обпекти.
Всі ми тут – подорожні,
Мов жебраки, Всевишній.
[i]Манну[/i] Твою небесну нам хіба осягти?
Нам неодмінно б ди́ва –
Жмені, торби́ ([i]торби́щі![/i]).
Нам неодмінно б свя́та п'яного балаган.
Бачиш: сиплеться мливо
Снігом надії з вишні.
[i]Манна[/i] Твоя даремна: застить очі туман…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627378
дата надходження 09.12.2015
дата закладки 09.12.2015
...Коли на землю впали тихі роси
Й печаль поклала руку на плече,
Я по багаттю йшла, здавалось, боса,
І жар, здавалось, зовсім не пече...
Мов птах, спинивсь у гордому польоті
Нестримний час. Нікуди не летить.
Я, мов у сні. У забутті. Без плоті.
Лиш у душі десь глибоко болить...
І все життя за мить, - як на долоні.
Молю до Бога: "Господи, прости,
Звільни мене. В страшному я полоні.
Минуле чи прийдешнє - відпусти.
Дозволь пожити разом ще хоч трохи,
Не забирай у Вічність Небуття,
Ми згодні на печалі і тривоги,
На біль і каяття, але життя!"
...Як страшно, що нічого не вертає
І вище вже ніколи не злетіть...
Хто сторінки життя мого гортає?
Не смійте. Не чіпайте. Відпустіть...
Солодке, кажуть, на десерт лишали
Чого ж так довго подають пісне?
А, може, чайових дала замало,
Що вистачило тільки на сумне?
Де розкоші? Веселощі? Розваги?
Де забарився спокій, щирий сміх?..
...Не всім дісталось шани і поваги -
Туманів сивих вистачить на всіх...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627348
дата надходження 09.12.2015
дата закладки 09.12.2015
Летів літак з Москви на Барнаул
І на борту красуня стюардеса,
Я голосу такого більш не чув,
Вона ходила, як якась принцеса…
Красиві ноги, виточений стан,
Рум’яне личко, губи, мов коралі…
Я шкодував, що я не був султан,
Що наш літак не полетить десь далі.
А це недавно, я оторопів…
Я на землі побачив стюардесу.
Десь зникла мова, бракувало слів,
Дві каплі схожу на оту принцесу.
Тепер я шкодував – роки не ті,
Красуня йшла із поглядом гордині,
Часи згадались, роки молоді,
Я ту красу ношу в собі і нині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627269
дата надходження 09.12.2015
дата закладки 09.12.2015
Дзюрчав струмок, мов соловей співав,
На березі духмянилась отава…
Сонце сідало з виблиском заграв,
З’явилась перша зіронька яскрава.
Туман котився берегом струмка,
Із двох сторін – струмок посередині…
Струмок співав – це не була ріка,
Вечір темнів і води стали сині.
Пливли в’юни поміж очеретів,
Червоне пасмо бігло по струмочку…
Туман лежав і кожну мить густів,
Вдягав отави в сіреньку сорочку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627268
дата надходження 09.12.2015
дата закладки 09.12.2015
Нелепостям – нелепая зима,
(и, судя по всему, другой не станет)
циклоном утеплённый каземат,
с по– разному стучащими сердцами.
Живём и умираем невпопад:
под грохот фейерверка и бомбёжки.
Загадываем мир на звездопад,
по–тихому воюя понемножку…
ЖизнЯ…
с плевком в лицо…
с ножом в спине…
в отсутствии возможных компромиссов
(доказано доходчиво вполне…)
…Дежурно–новый день в году уж близок.
Вот он настанет и шагнёт в народ.
Случится диалог за рюмкой… чаю…
– Земляне!
– Здравствуй, *опа, Новый Год!
На будущий – увидимся?
– …не знаю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627215
дата надходження 08.12.2015
дата закладки 09.12.2015
"Просинайся, милий! Встало сонце,
розбудивши світ краси і див!
Росами засяяв під віконцем
квітів веселковий перелив!
Жайвороночком душа співає,
в за́хваті вітаючи весну!"
... Та "сова" моя сопе, куняє,
неспроможна виповзти зі сну...
В вушко нашепчу слова ласкаві,
хмаркою м'якою обніму,
пінкою духм'яною на каві,
сон прогнавши, настрій підніму...
"Мили-и-ий! Вранці сили за плечима –
з легкістю гору́ переверне́!"
Сонно буркнув, глипнувши очима:
"Зранку – і веселе... От дурне!..
Ну яка краса, як спать охота?!"
Й "відключився"... Я здаюсь... не зву...
Наче піднімати бегемота,
так будити на зорі сову...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627040
дата надходження 08.12.2015
дата закладки 08.12.2015
Андрієм вийшов Місяць понад зорі
(На вечорницях жартувать мастак).
Поворожи мені на Дикім полі,
То знайдеться й для тебе калита.
Веди мене дзеркальним коридором,
А хочеш – полетімо на мітлі,
Аби майбутнє з чашок непрозорих
Рельєфом кави знак дало мені.
Чому чорніють вітряки хрестами?
Не видно ні будинків, ні воріт…
Вінки – тернові… а церкви без бані…
У полі (де там сходам!) ні ріллі…*
Аж Місяць – гульк! – пішли по небу кола
(Між хмари буде відповідь шукать?).
А я стою. І плаче Дике поле.
І зорі, наче янголи, мовчать…
______________________
*Знаки на кавовій гущі означають таке:
Хрест-терпіння. Вінок - слава. Млин - неправда.
Церква, дзвіниця - повернення додому.
Ворота - приїзд гостей. Тінь будинку -
символ достатку. Рілля - добрий знак родючість,
сходи, успіх. Сходи-досягнення бажаної мети.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627162
дата надходження 08.12.2015
дата закладки 08.12.2015
ХОЛОДНИЙ ВІТЕР ВИЄ ЗА ВІКНОМ...
ЗИМА МОРОЗНА ...ЗАЯВЛЯ ПРО СЕБЕ...
ПРИСНИЛОСЬ,ЩО ІДУ....СЕЛОМ...
БАГАТО СНІГУ...А ІДУ ДО ТЕБЕ...
А СНІГ РИПИТЬ,МОВ МУЗИКА ЛЕГКА,
СОБАКИ ГАВКАЮТЬ І СВІТЯТЬ В НЕБІ ЗОРІ!
І БІЛА КОВДРА НА ПОЛЯХ ПУХКА...
ЧАРІВНО Й ГАРНО ЯК... НАДВОРІ!
ОН ЗІРКА ВПАЛА ПРЯМО У ДОЛОНЬ...
СПІШУ ЗАМОВИТИ ХУТЧІШ... БАЖАННЯ...
А МРІЮ ...ВСЯ ПОТРАПИТЬ У ПОЛОН
ДО ТЕБЕ,ЛЮБИЙ ...Й НАШОГО КОХАННЯ...
А ТИ ВІДЧУВ,ЩО Я ДО ТЕБЕ ЙДУ,
ЛЕТИШ НАЗУСТРІЧ ...В ВІКНАХ ЗАСВІТИЛОСЬ...
ДЕ ЩЕ ТАКОГО КРАСЕНЯ...ЗНАЙДУ???
Я РАДА ДУЖЕ...ПОСМІХАЮСЬ...ТА...
П Р И С Н И Л О С Ь........................
08.12.2015Р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627019
дата надходження 08.12.2015
дата закладки 08.12.2015
Не говори, що "нас" нема...
Не зводь між нами сніжні стіни
Хай за вікном давно зима
Та я ще вірю...будуть зміни...
Ти не гаси в душі вогонь
Для нас усе іще можливо...
Відчуй тепло моїх долонь
Допоки віриш...буде диво...
Мій серця чуйний перестук
Дасть відповідь на всі питання
Ти вбережи себе від мук
Відкинь усі свої вагання...
Прошу!...лишись моїм крилом
Отим, єдиним, щоб злетіти...
Наша незгода стане сном
Ми зможем...варто лиш схотіти...
натхненням послужила поезія " Хай незгода наша стане сном!"
Автор нікомуневідомий
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627186
дата надходження 08.12.2015
дата закладки 08.12.2015
Я більше не дивлюсь тобі у слід,
Прогнав з очей солоно - гіркі сльози,
Тепер у серці посилився лід,
А душу заморозили морози.
Пов’яли квіти, що цвіли колись,
Замовкли солов’ї посеред літа.
Були часи на тебе я моливсь,
Тепер любов не знаю де подіти.
А ти пішла, без крику в даль нічну,
Тихенько зачинила в сінях двері,
Ти за дверима возвела стіну,
А я лишивсь без тебе і вечері.
Так певно краще і тобі й мені,
Та моя думка бродить по дорозі,
Я ще побачу постать у вікні,
Знайому постать у вікні невдовзі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626985
дата надходження 08.12.2015
дата закладки 08.12.2015
Щось є запаморочливим
У шелесті листків...
І лезом не обточеним
Проймає вітер ціль...
Злітає осінь хмаркою
У світанкову млу,
І вистраждане, чаркою
Вливається у сум...
Чомусь не припиняються
Баталії, бої...
А клени зневіряються
У завтрашньому дні...
Так хочеться розвіятись
Мелодією снів...
Надіятись...надіятись...
І не забракло б слів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622927
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 08.12.2015
Вже вічність я не чую твого голосу,
А, значить, не живу на світі Божому.
У мороці долаю чорну полосу,
Та де й коли знайду на тебе схожого...
У постаті вдивляюся збентежено -
Не пропускаю жодного прохожого,
Уважно всіх по одягу відстежую,
Але нема ніде на тебе схожого...
Щоденно я готуюсь до побачення,
Торкаючись до серця ранку кожного,
Вже цілий світ давно за все пробачила,
А так і не знайшла на тебе схожого...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626951
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 07.12.2015
Коли своїх
залишусь берегів,
в туманах білих розчинюсь майстерно,
де ти в мені горів, та не згорів…
Де світ
у хижих лапах постмодерну…
Коли торкнеш
моїх холодних скронь -
не віддавай світам найвищу плату!
Шумерські знаки із моїх долонь -
твій дощ
в долинах Тигру і Євфрату…
Не відречись.
Бо важчі за цемент -
лише слова… (та, зрештою – полова…)
Коли прийду, спустошена ущент,
я знаю,
зрозумієш із півслова………………….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626935
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 07.12.2015
Собаки вили дивлячись на Місяць,
Збиралась молодь в хаті край села,
Зіркам на небі не хватало місця,
Суха під тином пахла ковила.
Було морозно, та було без снігу,
На вечорниці молодь йшла селом,
Тут їх чекали радості і втіхи,
Вареники за тесаним столом.
Отак завжди збирались на Андрія,
Гадали, готували всі вертеп,
Просили Бога, щоб здійснилась мрія,
Щоби від крові охолонув степ.
Дивились в очі тим, кого любили,
Боялися вареника з вівсом*
В цей вечір кожен рік ходили,
Ніхто не йшов додому через сон.
*Вареник з сирим вівсом у вечір на Андрія кому попадав,
той мав виконувати любі забаганки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626795
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 07.12.2015
Сідало сонце вечором червоно,
Немов воно скупалося в крові.
Далекі хмари віддзвеніли громом
І вітер заспівав в сухій траві.
Від сонця залишилась половина,
Далекий обрій полум’ям горів
І сіру кофту одягла хмарина,
Я ще таких не бачив вечорів…
А хмари гуркотіли навіжено,
Червоне сонце далі йшло до сну.
Громи збирали хмари поіменно,
Ховали сонце в сіру темноту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626793
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 07.12.2015
Він заплітав в її волосся дикі квіти
Ті що збирав для неї ранньої весни
І його губи не вщухали шепотіти:
-Нехай тобі насняться у зимові сни...
Він заплітав у її коси крихти неба
Вплітав загублену від віч неба блакить
І лиш у ній одній, була його потреба
І тільки з нею цінував він кожну мить...
Він так любив у ній її журливі очі
Приховану усмішку, стомлено- легку
Ті поцілунки, що зривав із губ дівочих
Тендітну постать, несміливу і крихку...
Він заплітав в її волосся світлі зорі
Що пролились намистом у його руках
Спивав краплинами з зіниць роси прозорі
Що стали сіллю на просушених губах...
...................... ....................... ...
Він заплітав в її волосся дикі квіти
Ті що збирав для неї ранньої весни
І його губи будуть досі шепотіти:
- Вони тебе зігріють у зимові сни...
натхненням послужила поезія автора
Микола Карпець)) "Він заплітав її волосся"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626943
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 07.12.2015
О, ці несказані слова,
Тримають у полоні,
Мовчать... А серце ожива
Моє. В твоїх долонях...
- - -
Випав сніг і більше не розтав,
Ліг на землю, в серце, в мою душу.
Ти і не сказав, і не спитав,
Як тепер я далі жити мушу...
Побіліло. Зупинився час.
Що було, того у мить не стало.
Доля все прощала і не раз,
Але нині сподіватись марно.
Там, під снігом, ще жива трава,
А він пада і йому все мало...
Кажуть люди, так завжди бува,
Коли серце жити перестало.
Білий вітер. Біла чистота.
У душі - пуста глибока прірва.
І надія втрачена ота
Ні у що ніколи не повірить.
В мареві забілених октав
Розлетілись ноти у нікуди...
Вже не буде здалеку листа,
Та і слова більше вже не буде.
Шаленіє спомин і змива
Ту останню тиху мить розради
І безсилля дико розрива
Цілий світ, який безжально зрадив.
Сну немає, хоч лічи до ста,
Де не гляну - божевільня біла...
Випав сніг і більше не розтав
І душа від болю оніміла...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626738
дата надходження 06.12.2015
дата закладки 07.12.2015
Змели любов шалені заметілі...
Себе у цій пороші не знайти!
Колись твої слова нестримно-білі
Моє життя забрали з чорноти.
І стукали вони у серці дивом,
Несли в щасливі дні Сварожих Кіл,
З'єднали нас у ціле (у щасливе!)-
Та раптом розділили знов навпі́л.
Заплакана (проте ще на узвишші),
Безсила від набридливих повчань,
Любов ледь-ледь жива в полоні тиші...
Відродиться весною ? - перестань!
Вже не для нас медові ночі весен,
Польоти двох у далечі́нь заграв.
Ти в чо́вен запросив, але без весел...
Любив мене? -Любив... та чи кохав?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626682
дата надходження 06.12.2015
дата закладки 06.12.2015
Українська каліграфія:
Пензлем ранку сонця крапка.
Білий сніг вчорашній – краплями.
І калюж розталих цятки…
[i]Інь[/i] зими ніяк не пишеться.
Намалюю все спочатку:
Хата. Тин. Калини китиці.
Дід із бабою. Курчатко.
Вітряки у змові з вічністю
Креслять коло днів Свароже.
Тополиною готичністю
Ієрогліф придорожний.
І Басьо – козак з чуприною
У святковій вишиванці
Пише хоку під картиною:
[i]Там, де сонце сходить вранці…[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626657
дата надходження 06.12.2015
дата закладки 06.12.2015
Ещё несётся птицами по ветру
за вымокшей спиною декабря
надломленная осень на конверте…
без адресата…
в точности, как я.
Дома листает вечер одиноко
в уверенности, взятой напрокат:
тепло сердец подсвечивает окна,
а не каких–то включенных 100W…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626506
дата надходження 06.12.2015
дата закладки 06.12.2015
Україно ти знов німа...
На Олімпі... клопи і воші.
Українців там знов катма,
Засідають... одні "курносі".
У століттях лихих безчесть...
Розгубили... до предків почесть.
Продали свою славу й честь,
І обрали... чужинську пошесть.
Ятрить душу мою зима...
Залишилися... безголосі.
Засліпила знов світ пітьма,
Затулили... ж.дівські гроші.
Я ж так вірив що ти воскрес...
Мій народе...що зробиш вибір.
Бог свічу тобі дав з небес,
Та не встав ти...вчергове вимер.
Схаменися Вкраїно сліпа...
Ти протри... запорошені очі.
Розвидняє, ранкова доба,
Просинайся... з глибокої ночі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626492
дата надходження 06.12.2015
дата закладки 06.12.2015
По-своєму бачу я світ,
Не хмари я бачу, а коні,
Цвіт вишні мені - наче сніг,
А яблука завжди червоні.
Сльоза – це для мене роса,
Струмочки – це жили земнії,
А віти верби, як коса
І люди всі добрі - не злії.
Хлібина - дарунок Богів,
Родина – багатство країни,
Війна – це біда ворогів,
А краще життя значить - зміни.
Тепло – це коли друзі є…
А холод, коли ти без роду,
Зароблене – значить твоє
І сонце завжди на погоду.
Розлука – це сум у душі,
А щастя – це значить любити…
Бажання – життєвий рушій -
Це щастя творити і жити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626476
дата надходження 06.12.2015
дата закладки 06.12.2015
Заховалось в хмарах сонце - просвітку нема...
Знову у моє віконце стукає зима...
Снігом-снігом... біло-біло стелить по землі!..
Запорошить так уміло всі мої жалі...
Приголубить і накриє білими крильми...
Заколише... і навіє нереальні сни...
Все - прекрасне й неповторне в білих шатах - спить...
І зробилось білим - чорне!.. і не так болить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626408
дата надходження 05.12.2015
дата закладки 05.12.2015
Я така одинока, до болю,
І до крику душі я сама.
Мені холодно й важко з тобою,
Бо ні віри, ні сили нема...
Проліта восени павутиння
І щоразу торкає мене,
А душа, ніби тиха святиня,
Сподівається: все промине...
В позолоті осіннього саду
Нам до щастя, здавалося, - мить!
Вже моя ти єдина розрада!
І чого оте серце щемить?..
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624231
дата надходження 27.11.2015
дата закладки 05.12.2015
Ти, відпускаючи, тримав міцніше
На відстані, без всякого контролю.
І в моє серце не заходив інший,
Бо і без тебе я була з тобою...
І в спеку, і тоді, коли сніжило,
Жовтіло листя, а чи розпускалось
Я, мов раба, що віддано служила
І ні на мить тебе не відпускала...
Спини мене гарячою рукою
У себе до ранкового безладдя,
Бо всеодно не матимем спокою
І порізно собі не знайдем ради.
Я дихати не можу не з тобою -
Води і світла, і повітря мало!
Знов спомином торкаюся до болю
І лиш тому я жить не перестала...
Була рабою і помру рабою,
А іншого не хочу і не треба.
Я подумки і досі ще з тобою,
А, може, так ховаюся від себе?..
Долаю нескінченні перепони
І ріжу на кусочки кілометри,
Ковтаю той, гіркий до болю, спомин
Про тебе у коричневому светрі,
Де знала візерунки і сплетіння,
Ховалася в тепло м'якої нитки,
Нічого в світі більше не хотіла,
Аби від мене ти не йшов так швидко...
Я жертвую свободою і літом,
Все віддаю без жалю на поталу,
Бо й досі ти керуєш моїм світом,
Та, бачу, і цього мені замало!
Уважно я дивлюся, та даремно!
Я слухаю усіх, але не чую!
Сміюся, а, насправді мені щемно -
Боюся, що і болю не відчую...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Нехай земля згорить, а я лишуся!
Нехай гроза розірве чорне небо -
З тобою я нічого не боюся,
Це страшно залишитися без тебе...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624469
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 05.12.2015
Автобус від’їхав….А наче вже місяць розлуки.
Поділося сонце, сипнули холодні дощі.
І знову життя зупинилось, і муки,
Забрали надовго, омріяні нами плащі…
Бо сонце сховалось, що так мені тепло світило,
Автобус від’їхав і навіть не лишив сліда.
Поїхала… Горло моє заніміло,
Всього до неділі, а нині уже середа…
Та плакало небо і в мене дощі під очима,
Беру я у руки любимий для серця портрет,
Вустами цілую, неначе хлопчина,
Туманом по хаті клубочиться дим сигарет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626216
дата надходження 05.12.2015
дата закладки 05.12.2015
Знаешь,не хватило нерва на длину горящего моста...
От Парижа до Палермо - 22 часа...
Знаешь,промелькнула вечность...
Таял лёд и снова намерзал...
Серо-белой коркой соли бесконечность надрывал...
Знаешь,я осталась верной -
Очагу огня...
Если ты замёрзнешь первым,то согрею я тебя...
Знаешь,я была несмелой -
В беспределе дня...
Я не знала,что не хватит нерва,
Что закончатся - слова...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626191
дата надходження 04.12.2015
дата закладки 04.12.2015
ДЕНЬ.СНЕГ.МОРОЗ.ЧУВСТВА ПУТАЮТСЯ...
ГОРОД .ЛЮДИ.ПЕШЕХОДЫ.В ШУБЫ КУТАЮТСЯ...
СНУЮТ МАШИНЫ НА ЗИМНИХ ШИНАХ,ДЕТИ ИГРАЮТСЯ...
УЛЫБНИСЬ ПРОХОЖЕМУ.ПОСМОТРИ- И ТЕБЕ УЛЫБАЮТСЯ...
ВСЕ ИДУТ ,СПЕШАТ КУДА-ТО,БОЛЬШОЕ ДВИЖЕНИЕ...
А ВОТ НА КОНЬКАХ ДЕТВОРЫ ВЕСЁЛОЙ СКОЛЬЖЕНИЕ...
БАБУШКА СТАРЕНЬКАЯ ХРОМАЕТ С ПАЛОЧКОЙ...БЕДНЯЖЕЧКА...
А У ПОДРОСТКА ШУСТРОГО ИЗ КУРТКИ-- РУБАШЕЧКА...
РЕБЁНОК КРИЧИТ,ПЛАЧЕТ,НЕ ХОЧЕТ В САДИК,
А ЕГО МАМАША ТЯНЕТ ЗА РУКУ:"НЕ ОРИ,ВАДИК!"
8.00 НА ЧАСАХ,МАГАЗИН ОТКРЫВАЕТСЯ...
В МАГАЗИНЕ -ВСЁ ДЛЯ ЖЕНЩИН, "ЕВА" НАЗЫВАЕТСЯ.
ДЕНЬ.СНЕГ.МОРОЗ.ЧУВСТВА ПУТАЮТСЯ...
ГОРОД .ЛЮДИ.ПЕШЕХОДЫ.В ШУБЫ КУТАЮТСЯ...
СНУЮТ МАШИНЫ НА ЗИМНИХ ШИНАХ,ДЕТИ ИГРАЮТСЯ...
УЛЫБНИСЬ ПРОХОЖЕМУ.ПОСМОТРИ- И ТЕБЕ УЛЫБАЮТСЯ...
24.01.2015Г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625999
дата надходження 04.12.2015
дата закладки 04.12.2015
Молітеся частіше за батьків
І ставте свічку за живих чи мертвих.
А якщо ні, то хоч кілька рядків,
Черкніте їм і відішліть в конверті.
Поки живі, то їдьте, чи летіть,
Вони чекають вас, неначе свята
І їхню старість, діти, захистіть,
Вони так мріють, щоби їх обняти…
Вклоняйтесь мертвим , хоч би раз на рік,
Коли весь світ приходить до могили,
А ще тоді, коли душевний крик,
Вас розриває на шматки щосили.
Шануйте батьків і їх пам'ять!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626117
дата надходження 04.12.2015
дата закладки 04.12.2015
Под дождями размокли будни.
Стали вялыми, как усталость,
как привычка, как гладь, как люди,
потерявшие много в малом.
Декабрём разрыдалось время,
нагадав пешеходам лужи…
и, со мной разделяя темень,
циферблатами кружит… кружит…
Под потухшую сигарету
утро включит в тумане ближний.
…скоро спрячет опять ответы
новый год… за остатком жизни…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625959
дата надходження 04.12.2015
дата закладки 04.12.2015
Мій раю земний, Україно!
Тебе не розлюбить - ніхто!...
...І знову хлопчина загинув
В війні, що зоветься АТО...
Такий молоденький дубочок
Від смерчу вогненного впав...
Не мав ні синів він... ні дочок,
Ще й дівчину не цілував!..
Героєм він став - мужній воїн!
А матері - світ почорнів...
Тепер їй довіку з війною
У серці - без сліз і без слів...
Приснився - заходить до хати...
- Пробач, люба мамо мені!..
Я так не хотів помирати,
Короткі були мої дні...
Хотілось весни дочекатись,
Побачить - як літо цвіте!..
Радіти, любити, сміятись!...
Та... випало зовсім не те...
Побачити б, як над полями
У вирій летять журавлі!..
...А жити так хочеться, мамо!..
Не в пам"яті... а на землі!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625934
дата надходження 03.12.2015
дата закладки 04.12.2015
Коляда пече калиту.
Жаром бризкає зорі пічка,
І парує Місяцем нічка –
Пахне святками за версту.
Коляда пече калиту –
Божич-Сонцю ворожить долю
І, замріявшись, ронить промінь
У небес холодну пітьму.
Коляда пече калиту,
А в жупані овечім Велес
Шлях на Землю промінням стелить
(Чуєш пружну його ходу?)
Коляда пече калиту:
Буде свято! Радійте, люди!
Подарунки розносить людям
Велес, граючи у дуду:
"Коляда пече калиту!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625903
дата надходження 03.12.2015
дата закладки 04.12.2015
Заховалося небо у віхолу,
Колючками вітрисько пройма,
По крайнебу на санЯх проїхала
В горностаєвім хутрі Зима...
Зачепилась намистом перлиновим-
Розірвалась вервечка тонка,
І на землю сніжинки полинули
В бальних сукнях і срібних вінках.
Розійшлась - розгулялась хурделиця,
Цілий світ у танок повела.
І пухнастою ковдрою стелиться
На стежинах по краю села...
І малює на склі візерунками -
Серцем казку її прочитай,
Де вже зваблений вкотре цілунками
Губить Герду свою змерзлий Кай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625869
дата надходження 03.12.2015
дата закладки 03.12.2015
Завірюха! Біла завірюха
Заганяла білими крильми
До мого тепла, а ти не слухав,
Бо хотів, щоб розминулись ми...
Ніч зимова холодом колючим
Привела б до теплої печі,
Та згубили десь чарівний ключик
У пітьмі, у темряві, вночі...
Не судилось. Мабуть, не судилось.
Хоч були вже в загнанім куті.
Тихим болем знов мені наснились
Почуття приховані оті...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625692
дата надходження 03.12.2015
дата закладки 03.12.2015
Все зведеться до того, що через відрі́зок часу
Ти повернешся в точку, з якої колись починалась
І буде́ неважливо, з якого ти вийшла класу
А куди ти дісталась
Все зведеться до того, що перед всіма судами
Ти стоятимеш горда і тиха, тверда, як криця
І зневіреним всім, з їх прирученими журавлями
Покажи своє небо в синицях
Все зведеться до того, що час не лікує рани
І щоб вийти за край треба просто вдихнути глибше
І тоді заглядай їм у душі і дякуй за шрами
Які кожен зали́шив
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625685
дата надходження 02.12.2015
дата закладки 03.12.2015
Дякую за натхнення Тарасу Яресько
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625594
Експромт
А знаєш,що перше буває останнім...
А знаєш:не можеш його відпустить...
Тримаєш за гілку(засохлу) із рання...
Ще більше від того пече і болить...
А знаєш:дощі не змивають напругу...
А знаєш:полин з гіркотою на смак...
А знаєш,коли заметіль виє хугу,
То це про кохання, про втрачене...Як?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625620
дата надходження 02.12.2015
дата закладки 02.12.2015
Сухих гілок густий узор,
Ворона,холодами змучена,
Кричить,неначе прокурор:
Сердито,довго,надокучливо.
Накаркала всього сповна –
Бува натхнення і в голодної,
І присудила нам вона
Три місяці зими холодної.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625405
дата надходження 01.12.2015
дата закладки 02.12.2015
[quote]Сухих гілок густий узор,
Ворона,холодами змучена,
Кричить,неначе прокурор:
Сердито,довго,надокучливо.
Накаркала всього сповна –
Бува натхнення і в голодної,
І присудила нам вона
Три місяці зими холодної.[/quote]
Л.Матузок
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625405
Дивно: чорна ворона
Накаркала білий сніг –
І в Книзі зимових Книг
Стала найпершим словом
Дивна чорна ворона.
Дивно: біле слово [i]зима[/i]
Пишу на білій сторінці,
Та клавіші, наче птиці,
Букви – до крихти. Дива!
Чорніє на білім: [i]зима[/i].
Дивно: біла ворона
На чорнім стовбурі слова!
Що тут скажеш? Дива!
Чорно-біла зима…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625576
дата надходження 02.12.2015
дата закладки 02.12.2015
Було у нас… Весна була і літо,
Вже сріблом осінь дивиться здаля,
Бродили молодими ми по житі,
Якби ж почати все оце з нуля…
Риють роки тепер нові траншеї,
Сивіють скроні, скоро вже зима
І роблять виставку портретні галереї,
Живемо тут ми , доки не сурма…
А як заграє - час тоді збиратись,
Дорога дальня в нас одна для всіх,
Важливо жити, мріяти, кохати,
Хоч жити вічно можна – це не гріх…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625486
дата надходження 02.12.2015
дата закладки 02.12.2015
Летять, летять удаль літа,
Червоне сонце йде за обрій.
Земля для нас, одна – свята,
В нас кожен син землі – хоробрий…
Жили в нас прадіди й діди,
Батьки ростили нас при волі,
Просили неньку берегти,
Лягти, як треба, в чистім полі.
Тримаймо порох, щоб сухий,
Мечі гострімо - ворог близько,
У боротьбі народ живий,
Коли він має сильне військо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625485
дата надходження 02.12.2015
дата закладки 02.12.2015
Пролетіли гарячі коні,
Розбудивши копитами сніг,
Цілував ти мої долоні,
Та зігріти, на жаль, не зміг.
Божеволіла від нелюбові,
Замерзала. А день добіг.
Проживала у кожнім слові
Небезпеку крутих доріг.
...Вже втомились червоногриві,
Прихиливши журбу до ніг,
А колись ми були щасливі
І любили лапатий сніг...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625525
дата надходження 02.12.2015
дата закладки 02.12.2015
Як сказати тобі, що ти –
Мого Всесвіту восьме коло,
І що твоє гітарне соло
Розтрощило мої замки.
І що впала моя стіна,
Оборонні усі споруди.
І що твоїх морів Бермуди
Затопили мене сповна.
Як сказати, з тобою я
Маю крила, аби злетіти.
Мій палаючий стимул жити,
Моє щастя, моя сім’я.
Ти прислухайся і знайди:
Серед безлічі різних звуків
Мого серця нестримний стукіт
Буде вірно тебе вести.
А коли у тобі нестача,
Не тримає мене земля.
Зрозумій, що без тебе я –
Не натхненна, не та, незряча.
Бо була не собою, доки
Не сплелися разом світи.
Як сказати тобі, що ти –
Моє світло, мій храм, мій спокій.
Як сказати тобі?... Прости,
Моїх слів не достатньо, любий.
Ми з тобою довіку будем
Це кохання в собі нести.
25.10.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625288
дата надходження 01.12.2015
дата закладки 02.12.2015
Горизонта кардиограмма –
без претензий на неизвестность.
Я давно не хожу по храмам.
Но крещусь перед ними честно.
Разрывая души рубаху,
я у неба прошу о мире,
чтоб одним заменило махом
на гражданку его мундиры.
Ну а где ещё попросить–то?
Так сложилось, что больше негде…
…да не сеется просьба в сито –
видно, много прошу у неба…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625205
дата надходження 01.12.2015
дата закладки 02.12.2015
Якби не вірші, я б зломилась,
Бо геть себе не берегла.
Прости, душа, я так втомилась,
А ти надією жила...
Якби не роки, я б злетіла,
Щоб стати вище над усе.
І знає Бог, чого хотіла,
Та час назад не віднесе...
Якби не серце, вже б згоріла,
Погасла в попелі дотла.
Спасибі, ти не відлетіла,
Душа, що піснею була...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624765
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 01.12.2015
Ліс посумнів, зчорнів немов батрак…
Був юнаком, господарем і принцом,
Ходив у золоті, а став жебрак
І має вигляд, наче перед лихом…
Окрасою висвічує сосна,
Берізки поміж чорним ще біліють,
І білка - веселуха, не сумна,
Ліс прикрашають і ще око гріють.
А скоро затріщить морозний ліс,
Зима насипле снігу по коліна,
Бруньки окремі відморозять ніс,
Погрітись вітер прийде до каміна…
Бо тільки в лісі, де мовчать вітри,
Поміж дерев ховається пташина,
Де ліс простягне із дупла дари,
Ліс – він, як дім, окремим він перина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625213
дата надходження 01.12.2015
дата закладки 01.12.2015
Пливем в благенькому човні
по океану долі.
Штормить... Допливемо́ чи ні?
І швидко чи поволі
підемо на глибоке дно,
бо води лихоманить,
в бортах – пробоїни давно
(сусід-пірат таранить),
наш капітан щось "не кує,
не меле" і команда...
У всіх великий сумнів є:
команда це – чи банда?
Щораз якийсь оліґофрен
не той підніме парус,
тоді в човна – критичний крен
на борт, по третій ярус...
Ще боцман й штурман заодно,
постійно мутять воду...
Отож, куди ми пливемо́ –
до Заходу чи Сходу –
вже толком і ніхто не зна:
туди-сюди бовта́нка
під шквал піратського лай.на
із рупорів... і з танка.
А в їх кублі – ажіотаж!
Все зважують бандити:
чи взяти нас на абордаж*,
чи зо́всім потопити?
Хоч на човні в нас зброя є... –
з часів царя Гороха, –
та штаб команди не дає
ушкварити... Хоч трохи!
Не в змозі зупини́ть війну,
шлемо́ ми SOS всім друзям.
Вони ж – піратам: "Ну-ну-ну!
Стурбовані ми дуже!"
Лиш зрідка рятівні круги
кидають нам на воду...
з вимогою, щоб ми тягли
принизливу "угоду".
Нова біда, й тут діло – швах**:
керманича команда
через пробоїни в бортах
тягає контрабанду!
Крадуть усе, що на човні,
від харчу до вугілля,
і цій ординській чортівні
сплавляють... мов з похмілля!
У них з піратами – ґешефт***
(хто знає, так судачить).
Ні наш, ані піратський шеф
впритул цього не бачать!
Поки матроси у бою
відстоюють кордони,
команда вигоду свою
кує – краде мільйони!
Скоріш нажитись на війні!
А ледве замаячить
хоч тінь загрози вдалині –
то хто їх тут побачить?
На власних яхтах, літаках
втечуть поза кордони,
де вже давно свій мають дах,
рахунки і схоро́ни...
Загнився зародок?.. – аборт
перерива вагітність...
Гнилу команду – геть! За борт!
Спасемо човен й гідність.
З'єднався у біді народ –
матроси й пасажири –
рятують аварійний флот
всі разом, без ранжирів.
Готові тілом і грудьми
пробоїни закрити...
Вони лишилися Людьми,
і їх вже – не скорити!
Потрібний курс разом знайдуть,
і з небезпечних плавань
крізь шторм свій човен поведуть
у мирну світлу гавань!
* абордаж – зчіплення з ворожим судном (спосіб ведення бою);
** швах (нім.) – поганий, слабкий;
*** ґешефт (нім.) – вигідна спекуляція.
1.12.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625251
дата надходження 01.12.2015
дата закладки 01.12.2015
Життя між нами ставить знов зага́ти...
(Любов для нас у списку заборон?!)
Не озлоблю́ся - (вмію вже прощати,
коли штовхають душу на бетон).
Затерті кадри із німої сцени...
Слова принишкли... тихо: ні-те-лень...
Мовчу і я. (Ти сонцем був для мене,
проміння віри висипа́в зі жмень.)
Дарма просити санкції на зустріч
Там, де свавілля дозвільни́х систем,
Де замість неба - стеля. Сонце - люстра...
А, може, ми це все переростем?
До напівщастя ближче напівкро́ку?
Розпорем шов непрохідних доріг?
Та... не пройти... бо мури зависокі,
І невила́зний, і слизький поріг!
Хто нас за душі так тримає міцно,
не відпускає? - будні? час? гуртом?
Без тебе світ - нудне, сліпе каліцтво,
(Сміюся-плачу) - никну від утом,
то знов німію, стиснута в лещата...
Але прощаю, стерши файли злоб...
Якби ще й серце вміло забувати,
То і душі так гірко не було б.
26.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624360
дата надходження 27.11.2015
дата закладки 01.12.2015
Минуле спить… Лише часами
Його тривожать думи й сни,
Воно збиралося роками,
Та все це в часі давнини.
А була юність і музики,
Була і радість, і печаль.
Думки роїлися великі
І ось вже фініш… Трохи жаль.
За час отой змінились люди,
Стоптались чоботи життя,
Лиш думи, думи звідусюди,
Посилюють серцебиття.
Те, що було, уже не буде,
Лишились мрії і думки,
А як старіють швидко люди,
Життя листає сторінки…
У мріях часу не минути
І не вернути з давнини,
Як взимку солов’я не чути...
Та це не з нашої вини.
Уже не буде більше того,
Лиш час, отой, лишив сліди…
Та пам'ять крихітку святого
Взяла з минулого сюди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624992
дата надходження 30.11.2015
дата закладки 01.12.2015
Синички голодом намлілись-
Така зима, така зима!..
Оце б у вирій полетіти,-
Так батьківщини ж там нема.
Л.В. Костенко
Говорок синичок чути, а не спів,
Сніг трамбований на дворі від слідів.
Позбирались на порозі де тепло,
Бо надворі хуртовина - замело.
Їм у вирій відлетіти, як зима,
Але снігу і морозу там нема…
В вирію немає щастя – чужина…
Та і звичаї чужії – дивина.
Полюбили усім серцем рідний край,
Хоч і холодно на дворі, зате рай…
І живуть синички з нами між снігів,
Не цураються холодних берегів.
Їх своя земля зігріє, хоч сніги,
Їм скакати й веселитись до снаги.
Хоч холодні і голодні – волю дай,
Нізащо вони не кинуть рідний край.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624939
дата надходження 30.11.2015
дата закладки 01.12.2015
Тебе покличу...мовчки...серцем,я
Мій янголе...явись у мої сни...
Для нас у неба...випрошу весни...
Ти лиш прийди...
...я вся твоя...
Залиш мені частиночку душі
Як подарунок...на подушці...скраю...
Очима прошепочу...що кохаю...
А хочеш, напишу...
...я у вірші...
У риму...перетворю почуття
Тендітними рядками на письмі...
Залишся...назавжди в моєму сні
Тобі не пожалію...
...я життя...
Окутай мене...стомлену...теплом
І очі розцілуй...мої солоні
Ти вітром огорни тонкі долоні
Зігрій мене...
...накрий своїм крилом...
Твій ніжний шепіт з серцем...в унісон
Лунають, як солодка колискова
І наша зустріч...тут не випадкова
Мій янголе...
...не полишай...мій сон...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625150
дата надходження 30.11.2015
дата закладки 01.12.2015
[b][i]Це здалося , чи справді
закінчились сонячні дні ?
Чи в природи також
розболілась душа і ридає ?
Збігли згадок сльозинки
дощем по сумному вікні...
І зажурено ворон у
сіро-холодному небі літає.
Вмила дощиком осінь
натруджені руки свої,
Відшуміла вітрами
в безлистому лісі сумному.
Побажала всім МИРУ ,
і рідній , до болю ,землі ...
Щоби знов повернутись
пішла ,на спочинок ,додому.[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625139
дата надходження 30.11.2015
дата закладки 01.12.2015
Пам'яті жертв голодомору...
Плаче свічка на моїм вікні...
Мовчки котить сльози своїм тілом...
І гарячим воском у мені -
Пам'яті жарина розпашіла...
Вогник віддзеркалився у склі...
Моторошно...холодно...і страшно...
Ніби десь там, у нічній імлі
Очі світять смерті сіромашні...
І хрести...хрести...кругом хрести...
Де-не-де ще бродять люди-тіні...
Вже немає сили віднести
Дитятко, заснуле в домовині...
... Щось болить і плаче у мені...
Вогник ріже серце, ніби бритва -
Плаче свічка на моїм вікні,
Встромлена в пшеницю, як в молитву...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624671
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 01.12.2015
Я віднині чужа. Я від тебе за тисячу миль,
(Бо втомилася тінню ходити по лезу безодні!)
Пізня осінь заплакала знову дощами безкриль.
Скоро грудень. А я не твоя. Не твоя відсьогодні.
Йшла слідами любові наосліп. Летіла за край!
У тенета привів заворожливий поклик мольфара.
Не мовчи - гіркотою всіх правд оповий! покарай!
Краще постріл - і все! ніж надовго відстрочена кара.
Одурманити ніжністю солодко міг лише ти...
Та хіба передбачиш оті непомірні надломи?
Не чекай на мій осуд! Словами мене зрешети!
Хай болить... Але знатиму я: одне одному - хто ми?
По краплині любов не висотуй із мене, не пий...
Я за тисячу миль, де ще видно сліди янголині.
Пізня осінь оплакує світ наш безмовно-пустий...
Завтра грудень. А я не твоя... не твоя вже віднині.
25.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624094
дата надходження 26.11.2015
дата закладки 26.11.2015
***
О [b]Музико[/b], поезіє у звуках!
Мелодії краса, немов жадане слово,
стискає серце у солодких муках,
відроджуючи душу для любові.
***
[b]Живопис[/b] – барвів магія чарівна.
Зір заворожить... – слово заніміє,
якщо талант божественного рівня
життя вдихнути в полотно зуміє.
***
[b]Поезія[/b] – це барви світу в слові
і музика емоцій, відчуттів,
це ніжний трепет голосу любові,
чутливої душі сердечний спів.
26.11.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624078
дата надходження 26.11.2015
дата закладки 26.11.2015
Наче спіткнувся, а лечу в безодню,
Таке зі мною вперше у житті
І заповіді згадую Господні,
В моїй душі вони були святі…
Чіпляюся за кожну соломинку,
Щоб не розбитись в кам’янисте дно,
Ковток води і хліба, хоч скоринку,
Лише б душевне зберегти тепло…
Бо з безодні викарабкатись важко,
На дні життя іде у шкереберть,
На дно ніколи не сідає пташка,
Завжди на дні чекає лише смерть.
Проте ще має бути соломинка,
Оті щаблі, що піднімуть уверх,
Це лиш падіння, але не зупинка,
Мені прийдеться зачекати черг…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624051
дата надходження 26.11.2015
дата закладки 26.11.2015
Якби подушка вміла говорити!
О! Скільки б же вона розповіла!..
Що я без тебе не могла прожити,
Коли і де з тобою я була...
І як мені хотілося побігти
Тоді назустріч! Хоч на край землі,
Щоб із тобою разом - прямо в літо,
Де трави вже високі й ще малі...
Обняти небо голими руками,
Розплетене волосся - наяву!
І норми, що писалися віками
Спалити, бо тобою я живу!..
Несказане усе - несла до неї
Щовечора, щоночі, щозорі...
І з нею ми бродили по алеї,
Там, де без тебе гасли ліхтарі...
Подушка не страждала від обмежень -
Сміялася і плакала не раз.
То, може, я була необережна,
Бо не тримала у собі образ...
А скільки таємниць вона б відкрила,
Але мовчала - далі від гріха!
Хоч знала, як до Бога я молила,
Щоб зник той біль, що досі не втиха...
Бо так з тобою вже хотіла бути,
Що геть позабувала все і всіх!..
Не знала, що не зможу я забути
Твій погляд, твої очі і твій сміх...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Моя подушка залишалась вдома
Й давала мама нові подушки...
А їм нічого не було відомо -
Нові напірники і пух у них легкий...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624046
дата надходження 26.11.2015
дата закладки 26.11.2015
Ти знову, мій Лелю, сопілкою кличеш мене?
Всі мавки поснули, і сутінки хату обсіли?
Навіщо тобі я? Бо серце моє крижане –
Тому не відчую морозу в нещирих обіймах?
Ти очі заплющиш – і бачиш у снах не мене:
Її зеленаві, любистком заквітчані коси.
О, ні, це не сльози (таж серце моє крижане),
То просто тумани (за вікнами все-таки осінь…)
Снігуркою тихо назвеш,посміхнувшись (авжеж,
Її – на ім'я, а моє пам'ятати… не варто).
І щось ворухнеться (напевне, оте - крижане) –
І голосне схлипне на скалки (вагою в карати).
Мій Лелю, не треба. Твоїх інквізицій вогні
Не схожі на справжні – Купальські. І я не Морена.
Я справжня. Ти чуєш? Чом руки твої крижані?
Сопілка замовкла? Чи голос поверне… зелена?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623959
дата надходження 25.11.2015
дата закладки 26.11.2015
О ні… не приснись…
Не приклич… не приплач мого болю…
Нехай розіллється зеленим смарагдом довкіл…
Лише не вступи в невагоме трьохвимірне коло,
У коло єднання
сердець обгорілих і тіл…
Лише не вступи…
Не шукай мого відчаю краю
на чорних планетах екстріму, де глибшає звук.
Сама відпливу… відцвіту… відмолю… відіграю…
В гарячій безодні Гольфстріму
зречусь твоїх рук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623938
дата надходження 25.11.2015
дата закладки 26.11.2015
За розуміння дякую тобі
І за мовчання, що сильніше крику.
За душу твою істинно-велику,
Що не лишив на самоті тоді...
Перемовчати і повірить в чудо,
Сплетінням душ торкнутися струни...
Як боляче! Ми винні без вини,
Та все ще віримо, що чудо буде...
Вже час малює контури мети,
Невидимі розвіює тумани,
Старанно гоїть давні наші рани
Й до Бога шепче: "Ти вже їх прости..."
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623836
дата надходження 25.11.2015
дата закладки 26.11.2015
Біліє сніг. Скувала річку крига.
Та ще місцями вільна є вода…
Морозний ранок, але не відлига,
Бо на дахах з бурульок борода.
Село не спить, дими втікають в комин,
Сніг на деревах обігрів кору…
І навівають новорічний спомин,
В снігу ялини в хвойному бору.
Темніють хмари, гнані легким вітром,
Але щомиті швидший їхній біг,
Темніє небо, хоч було ще світло…
Знову, напевно, розпочнеться сніг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623768
дата надходження 25.11.2015
дата закладки 26.11.2015
На небі мерехтіли зорі,
Від Місяця зайнявся сніг,
Мороз на шибці ткав узори
І вітер стих, немов знеміг.
А листопад забув про осінь,
Його в полон взяла зима,
Сліди виднілись на дорозі,
Вривався холод крадькома…
Сніжком поля припорошило,
Сховалась в сніг озимина,
Прийшло на землю наче диво –
Неопалима Купина*…
Ліг перший сніг – сліди зайців…
Мовчить холодний очерет,
Мороз із пензлем у руці
Зими відтворює портрет…
* Неопалима Купина , тут, як чудотворна ікона
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623744
дата надходження 25.11.2015
дата закладки 26.11.2015
Чом ти знов не спиш, моя тривого?
Чом шкребеш на серці пазурами?..
Розійшлись із осінню дороги,
Встелені промоклими вітрами...
Хтось у небі розтрощив клепсидру -
Час водою котрий день стікає...
І мугиче пісеньку нехитру
Ліс безлистий - сторож виднокраю...
Чи зима тривожить мою душу?
Чи туман- обманщик і нероба?
Чи то знов піщаний замок рушить
Недовіри здавнена хвороба?
Чом же ти не спиш, моя тривого?
Чом на серце каменем лягаєш,
Сиплешся думками на підлогу,
Котишся по снах моїх курАєм?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623730
дата надходження 25.11.2015
дата закладки 26.11.2015
Людей тримає радість у житті,
Радість, як квіти, як дарунок долі…
Хоч люди різні і не всі святі,
Кожен із них завдати може болю.
***
Мовчать слова, мовчать собі і все…
А нерви, мов натягнута пружина…
Коли твій розум доброту несе,
Пишайся тим, бо ти таки - людина…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623508
дата надходження 24.11.2015
дата закладки 24.11.2015
Ты не позвал идти с тобой...
И за тобой не побежала...
Роман закончился...(не мой)...
Листва пожухлая шуршала...
Горела свечка у окна...
Заплакал дождь,сжимая веки...
Воспоминания тепла вскрывали человеку реки...
Дрожала птичкою душа в ладошке ночи перед бурей...
Memento mori для тебя - успокоительной пилюлей...
Желтела тыква у окна...Куранты полночь громко били...
Туман-предатель по углам припрятал всё...
А вы - забыли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623392
дата надходження 23.11.2015
дата закладки 24.11.2015
Ви бачили, як плаче сильна жінка?
Її сльоза – пекуча кислота…
Її чуття – палітра із відтінків,
В судомі болю скривлені вуста.
І лінії між брів її понурих
Глибокі, мов обірвані рови…
Така сльоза, як повінь, точить мури,
З лиця землі змиває острови…
Ви бачили, як плаче сильне серце?
Емоція його – суцільний нерв!..
Як пробує в собі тримати все це,
Коли терпіння вичерпавсь резерв?
І як зрадливо сіпаються плечі,
Стискаються до крові кулаки!..
В очах її – безодня порожнечі,
Та й досі погляд – впертий і різкий.
Вона, немовби вулканічний кратер, –
Перегоріла, спалена ущент,
Душа втомилась вічно воювати,
Проте, поразка – ще не аргумент.
І вкотре перегорнута сторінка
Додасть їй віри в себе і у всіх…
Трапляється, що плаче сильна жінка…
Нехай собі, бо слабкість – то не гріх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623482
дата надходження 24.11.2015
дата закладки 24.11.2015
Я не пою, от этого больней
И плачу я, когда не видишь ты,
Я всё ждала, а ты спешил за ней,
Мне очерняя светлые мечты.
И снится сон, с годами всё страшней,
Что под ногами рваные мосты...
Опять зову, а ты спешишь за ней -
Не оглянулся, не увидел ты.
Устала я, пора бы поумнеть,
Но никуда не исчезаешь ты.
Я засыпаю - ты бежишь за ней,
А без тебя не пишутся холсты...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623265
дата надходження 23.11.2015
дата закладки 23.11.2015
Я боюсь, що піду, як покличеш,
Бо не вірю собі - до гріха!
Хоч далеко ти є, та все ближче
Твоє серце в моєму зітха.
Я боюся: прощу, як попросиш,
Пригадавши досвітню зорю,
Я на смак пам'ятаю всі роси
І до раннього сонця молюсь.
Не забула я. Ще не забула,
Як бродили під теплим дощем.
В лабіринті натомлених вулиць,
У полоні безсонних ночей.
І повірю, хоч знаю: загубиш,
По живому розірвеш усе!
Бо не тільки мене вже не любиш,
А й для інших зневіра. Та все ж
Не звикаю, хоч як не стараюсь,
Перекреслюю - серце горить.
Та я іншої долі не знаю,
Де змогла б той вогонь загасить...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623263
дата надходження 23.11.2015
дата закладки 23.11.2015
Я беру вуглинку й малюю тінь
Від будинку (більше його нема),
Силуети-контури поколінь
Біля неіснуючого вікна.
Хоче сніг присипати вуглеслід,
Та тепла лякається ще зима.
Я малюю вигин колишніх віт,
Хоч садка вишневого вже нема.
Стерлися, мов гумкою, всі стежки.
Навесні білітиме ковила.
Підпишу малюнок: "Мої степи,
Де в о н а проходила"…
Чи пішла?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623060
дата надходження 22.11.2015
дата закладки 23.11.2015
Хіба в житті хотіла не цього?
Хіба у Бога не молила спокою?
І не просила повернуть того,
Хто назавжди залишився морокою?
Чого ж тепер не п'єш з роси води?
Чого мовчиш сльозами непролитими?
Думками знов (чого?) ідеш туди,
Де роки залишились непрожитими?
...Прости його, себе і світ прости -
Минулого іще ніхто не змінював...
Назавжди все у вічність відпусти,
Той молодим не був, хто не розмінював...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622994
дата надходження 22.11.2015
дата закладки 23.11.2015
Коли внучата викликають гордість,
Чорніти починає сивина,
В людській душі давно проснулась совість
І думка про минуле вирина…
Тоді ти вже дозрів і ти мужчина,
Ти муж, ти охоронець, ти поет…
Ти розумієш, що сім’я – родина,
Що ти вожак і за тобою лет…
Що свою честь ти маєш захищати,
Що є кому вертати ще борги,
Багатство роду маєш шанувати
Усе життя, крізь прожиті роки.
Рід бережи, дітей своїх і внуків,
Меч маєш завжди гострим берегти,
Повинен мати вічно чисті руки,
Ростити сад, не ставити хрести.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622955
дата надходження 22.11.2015
дата закладки 23.11.2015
Нічне Місто зібрало всі зорі на небі і простягло мені їх на долонях :
- Обирай будь-яку! На згадку. На повернення...
Я дивилася на ці різнокольорові сяйвочка, ніби в очі зазирала Великому Всесвіту і намагалася віднайти у них себе - маленький атом, нікчемний і важливий водночас...
- То ти хочеш, щоб я повернулася?
-Звісно! Адже твої кроки уже увійшли в мою історію, а твоя душа долучилася до мого храму... Ти ж відчувала мене, правда?
- Правда. Як і ти мене...
Зірочки все ще підморгували мені з величезних, але таких вразливих і лагідних долонь.
- Я візьму оцю, зеленаву, можна?
- Бери. Вона завжди буде у твоєму серці часточкою мене...
Я обережно взяла маленьку зірочку і сховала її за пазуху від липкого туману, що потихеньку розповзався нічними вуличками, чомусь оминаючи головну артерію Міста.
-Дякую тобі! Я обов'язково повернусь, щоб ще хоч раз доторкнутися до твоєї вічності...
... Автобус розмірено погойдував мене, стрімко віддаляюсь від Міста. Я востаннє поглянула йому в очі - втомлені, але напрочуд добрі і мудрі. Темрява. Тільки за пазухою світилась і зігрівала мене маленька зеленава зірочка - подарунок величного Міста, яке стало частиною моєї історії...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623174
дата надходження 22.11.2015
дата закладки 23.11.2015
Мрії про спокій, а насправді – пустка…
Нема нічого, наче не було.
Великим тромбом вліз у горло згусток
І від знемоги щелепи звело.
Ні слова, ні півслова і без крику,
Хоч прагла крику зранена душа…
Кричало серце в пустоту велику,
А розум з серцем в спокій вирушав…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622718
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 22.11.2015
Затопило ніччю місто,
Залило.
Маяком ліхтар проблиснув.
Мов русалчине намисто,
Горошини фар іскристі.
Мчать авто.
Повінь бродом подолаю,
Без човна.
За хвилястим виднокраєм
Колискової співають
Дів сирен чаклунські зграї.
Йде луна.
Випромінюють глиби́ни,
Кличуть-звуть:
То медузами вітрини
Біля рифів магазинів,
Де приманкою цитрини,
Сяйво ллють.
Але я шукаю берег –
Сонний дім.
У дворі не сплять дерева
І дроти напнули нерви,
Бо хвилюються, напевне...
Вдячна їм…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622872
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 22.11.2015
Тобі без мене важко і погано -
Я відчуваю це за сотні миль.
До тебе йду високими снігами
У білім сні холодної зими...
Перегортаю юність нашу грішну,
Де зустрічали ранок із пітьми.
Холодні трави обнімали ніжно
Руками, мов гарячими крильми...
Тоді далеке золото осіннє
Для інших розсипалося до ніг.
Упав на скроні наші білий іній,
Оце вже той, що не розтане сніг...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622748
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 22.11.2015
Листопадові дні, враз пішли у галоп,
Вже Михайло запріг білі коні…
Полетів густо сніг, закінчився потоп,
Він деревам припудрює скроні.
Мов крізь сито розвіює сніг по полях,
Та морозу ще осінню спиться,
У дворах снігурі, ще якийсь диво-птах,
До порогу чужого прибився.
Перший сніг полетів – надворі дітвора,
Грають в сніжки, готують санчата.
Осінь з двору біжить, на порозі зима,
Скоро будем Різдво зустрічати…
Час, як вихор промчить, відбіліє зима,
І весна знов постукає в двері.
Жайвір в небо злетить, так немов жартома,
Зникне сніг по струмочках артерій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622448
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 20.11.2015
Написать тебе лично, а адреса – не указывать.
В перекрёстке сезонов так много снегов
раскрашенных
занесли переходы подошвами…
и рассказами
о судьбе чёрно–белой, под пиковым небом
башенным
о жизнЕ…
Бытиём покрывая планету в красное
ненарочно, случайно…
подряд и на вдох…
и осенью,
опослЯ подметая пороги своими пасмами.
Подметя – собирать/ся
по урнам…
по дням…
по праздникам.
Может, снег не упавший расстелит
планиду улицы,
фонарям строя глазки снежинками
бело–новыми…
Написать тебе лично…
…тогда, когда будет жмурится
солнцем радость щемяще…
колюче…
зимой знакомою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622443
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 20.11.2015
Народ, що не знає своєї історії,
є народ сліпців.
О.Довженко
А нам все якось ніколи, все ніколи:
То долар, то кредит, то зарплатня,
То гості в нас приїхали-поїхали,
То на роботі повна маячня.
Усе [i]на потім[/i] щедро відкладаємо
Історії забуті сторінки –
І вже свого коріння не згадаємо,
І пам'ять запливає за буйки…
І плутаєм поета з футболістами,
І не вчимо ні [i]наше[/i], ні [i]чуже[/i] –
На мушці врешті. Хоч-не-хоч, а вистрілить
Історія, доведена уже
До відчаю. До розпачу. До сказу. До…
Застрелить нас – і піде в небуття,
Повторюючи, наче мантру, фразу:
Той,
У кого до історії відраза,
Не гідний крокувати в майбуття"…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622589
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 20.11.2015
Наче жінка, що зрадою вражена,
мов ударом в лице навідлі́г,
всі дарунки зриває ображено
і жбурляє зрадливцю до ніг,
сум і розпач долаючи, зболена,
обдираючи злото з гілля́,
стогне Осінь, безжально оголена,
крах жіночий відчувши здаля.
Плаче Осінь дощами печальними.
Заблукавши в холодних вітрах,
падолистами вкрила прощальними
незворотності відчай і страх...
20.11.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622546
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 20.11.2015
Давай мы с тобой будем как камни…
Лежать на дне…
Умываться солеными слезами…
И так целыми днями…
От ужина к завтраку…
И пусть кто назовет все это полнейшим бредом...
Мы будем смотреть друг на друга и тихонько хихикать...
Попивая сладкий чай после обеда...
Давай мы с тобой будем котами…
Будем мурлыкать друг другу на ухо…
Впиваться острыми когтями…
Прямо в сердце...
Тереться носами…
Сидеть на подоконниках…
Смотреть с грустью куда-то в даль…
Или же просто на закрытую дверцу…
Давай мы с тобой будем хрупкими ветками...
Шелестеть листьями…
Кружиться в танце дуновений ветра...
А потом больно падать на землю…
Падать и рассыпаться ...
Дробиться на мелкие щепки...
Разбиваться...
Но все равно держаться...
Друг за друга...
Крепко-крепко...
Давай мы с тобой будем томами…
Томами не прочитанных нами книжек...
Лежать на полках...
И пылиться...
Томясь в ожидании...
Нежных прикосновений...
Тысячами иголок...
Обжигающих кожу...
Мы будто два незнакомых прохожих...
Будем долго смотреть друг другу вслед...
Стоять под проливным дождем...
Не чувствуя пробирающей насквозь дрожи...
Мы с тобой так безумны...
Мы с тобой так друг на друга похожи...
Давай мы с тобой будем снами...
Такими яркими, как солнце…
А иногда темными и тусклыми…
Я буду ночью просыпаться и громко кричать…
А ты будешь меня защищать…
Гладить по голове…
Прижимать к себе…
Потом громко смеяться…
И обзывать меня зло-грустной…
Давай мы с тобой будем домом...
Просто любить друг друга...
обнимать...
так нежно-нежно...
А потом наши с тобой позвонки захрустят...
Захрустят и сломаются …
сломаются под этим снежным комом...
И в конечном итоге мы останемся просто знакомыми...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622289
дата надходження 19.11.2015
дата закладки 19.11.2015
Спинили лет осінні хмари,
Дощі заграли тихий марш.
І полились звуки гітари,
Гнав вітер лист на абордаж…
І золотиста хуртовина,
Скидала листя в мокроту,
Дощем попрата скатертина,
Збирала нову красоту…
А під вікном калина в гронах,
Дивилась в хату, де тепло,
Хоча безлиста, та червона,
Легенько шкрябала у скло.
Вітер спадав дощем на гілля,
У теплім комині гуло,
Стомився вітер від безсилля
І тихо стало, як було…
Червоне сонце йшло до ліжка,
Півні збиралися до сну,
В дощі чорніла мокра стежка,
Вечір шукав зорю ясну.
Останній промінь попрощався,
Засутенів дощавий двір,
Вітер в кущах густих сховався
І небо вкрило безліч зір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622259
дата надходження 19.11.2015
дата закладки 19.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.11.2015
Від нього не подітися нікуди -
Кохання є, або його нема.
І байдуже мені, що скажуть люди -
Близькі чи рідні - все тоді дарма!
Вже подруги не поглядають скоса
Чи звикли?.. Не плескала з усіма...
А, може, пригадали, що по росах
Й вони бродили, а не я сама...
По-іншому переглядають вірші -
Кому що ближче, що кому болить.
І думають: "хоч би не було гірше,
Вже скільки можна душу ту палить?.."
Читають, оглядаючись довкола,
Чи серця крик, бува, хто не почув?
Здається, ні. Бо діти ще по школах,
Десь чоловік чаює досхочу...
Та спомин, чи то ніжною рукою,
Чи то крилом чиркне, щоб не злякать,
Хизуючись незгаслою любов'ю,
Й від себе не дає її сховать.
Бентежить душу і хвилює тихо,
Щоб ні забути, а ні воскресить.
І те, що було лихом, вже не лихо,
А ніч все будить, бо й сама не спить...
Кохання або є, або немає...
Як є - не викидайте й не паліть!
Ми не завжди приходимо до раю,
Щоб залишитись там і не жаліть...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622245
дата надходження 19.11.2015
дата закладки 19.11.2015
На піщаному березі моря
Ми зустріли і ранок, і вечір.
Стиглий серпень ходив з нами поряд
Й оксамитом лягав на плечі.
Прохолодні хвилі солоні
Нам до ніг розкидали піну...
Ти приносив у теплих долонях
Свого серця мою половину.
Пропадали старі образи
Крізь пісок, що всю воду чистив.
Та і ти не згадав ні разу,
Де згубила твоє намисто...
І раділи ми, наче діти,
Тому сонцю на смуток зливі.
Так уміли всьому радіти,
Бо щасливі були, щасливі....
І звучала в нас музика ночі,
Місяць зорі струсив додолу...
Ти признався: давно вже хочеш
Поєднати зі мною долю...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622235
дата надходження 19.11.2015
дата закладки 19.11.2015
Перед тобою стану на коліна,
Та ти мовчиш, неначе ти німа,
Моя душа шепоче про нетлінне,
А смуток серце кров’ю обмива.
Омріяна… Із станом, мов гітара,
З руками ніжними, неначе два крила…
Мене навіки ти причарувала,
А моє серце у полон взяла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618535
дата надходження 05.11.2015
дата закладки 19.11.2015
Навіяно твором А.Сіренка "Годинник"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621683
Сиплеться пісок.
Капотить вода.
Цокають хвилини.
Має все свій строк –
Літо і зима –
Так звелів годинник.
Він за руку нас
Проведе життям,
Лічачи невпинно,
Наче гроші, час.
То кредит – затям! –
Дав банкір-годинник.
Ювілеїв смак,
Зморшки на чолі,
Досвіду сивини –
Чутним ледь "тік-так"
Векселі свої
Списує годинник.
Точний до секунд,
Врешті скаже: "Стоп!
Від сьогодні – вільний!"
Сплачено за труд
Буде точно в строк.
Так звелів годинник.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622134
дата надходження 18.11.2015
дата закладки 19.11.2015
Небо залите оловом...
Хмар поминальне коливо *
Вітер несе розхристаний
В далеч опалолистяну...
День розговівся мОросом...
Півнячим рветься голосом
Вранішня тиша ватяна,
Зночі дощами латана...
Сніда пташА калиною...
Замість плаща - рядниною
Плечі покриті Осені,
Сіротуманноросяні;
Всі черевички зношено -
В зиму шкребе калошами,
Хлюпа тихцем калюжами
Стомлена і застуджена...
* Ко'ливо - поминальна обрядова страва,
готується із поламаного печива, залитого узваром
чи солодкою водою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621971
дата надходження 18.11.2015
дата закладки 19.11.2015
Ніхто, окрім рідних його не згадає...
Людей-бо багато (звичайних людей)...
І тільки зоря упаде з небокраю,
Із вдихом останнім змертвілих грудей...
Мовчатиме завтра ранкова газета,
В новинах - ні слова (не зірка, либонь)...
Лиш мати старенька в усіх силуетах
Вбачатиме сина крізь призму безсонь...
... Розквітла у маках солдатська могила
Краплинками крові в осінній журі...
І хусточка чорна, мов янгола крила,
Тріпоче від вітру на сивім чолі...
... Зима замітає стежину до хати,
Де згасло в печі її серце - вогонь...
І супиться хмарами небо кошлате,
Узявши свічу до змарнілих долонь....
Дякую за натхнення :
www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621292
Автор Крилата
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621589
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 19.11.2015
Осінній вечір. Сонні ліхтарі
Циклопами шукають одіссеїв,
Які по хвилях листя до оселі
Ведуть свої розбиті кораблі.
Там пенелопи вірні день при дні
Лелітку зберігають таємниці:
Уже танцюють в небі диво-птиці -
То за вікном - радій же! - перший сніг!
І дві щоки притуляться до скла,
І буде в душах світло, мов на свято:
Співатиме сніжинками крилато
Колядки білим янголом зима…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621044
дата надходження 14.11.2015
дата закладки 15.11.2015
Я просто буду думати про тебе
І цілувати черешневий цвіт,
Я обніму, як зорі дивне небо,
Казкового кохання любий слід…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620925
дата надходження 14.11.2015
дата закладки 15.11.2015
Я все ще намагаюся розбити
Те, що було не-мною-у-мені...
Напевно, ми з життям у чомусь квити,
Якщо воно згорає у вогні?..
Із воску виливаються фігури -
Товстезний накип злазить із душі...
Хтось замовля видовища - тортури,
Бо сам до бою стати не спішить...
Я ж на арені псевдо-колізею
Стою з мечем любові проти зла
І відчуваю, як в мені змією
Зневіра - відчай - втома проповзла...
По чім квитки до лев\'ячої пащі?
А можна у розстрочку чи кредит?
Іще одне питання можна? Нащо
Ламати руки у Каріотид?
Вони ж тримають на долонях небо...
Що буде, коли небо упаде?
Де істина в вині, там є потреба
У вожакові для сліпих людей :
Бо суне зграя просто у провалля...
Хто спинить їх? Хто далі поведе?
А темний світ кривого задзеркалля
Хапає душі де запопаде...
... А я воюю все ще із собою...
Вже час давно все це перерости...
За еру непотрібного двобою
Із болем збрудершафтились \"на ти\"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620874
дата надходження 14.11.2015
дата закладки 15.11.2015
Дивись: вони відлітають,
Останні сонячні за́йці!
І навіть чорного чаю
Змінився від того смак.
Ти скажеш: [i]осінь[/i]. І шансів
Політ скасувати немає:
Спаковано час листами
У хмар бездонний рюкзак.
Лишився вітер і круки.
І неба канва у п'яльцях.
Нервово сми́кають руки
Із пам'яті муліне.
[i]"Спочинь-бо, затерпли пальці!"[/i] –
Та я не спиняю рухів, щоб
Вишити сонячних за́йців
Поміж кошлатих тіней…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620552
дата надходження 12.11.2015
дата закладки 12.11.2015
А ти ще – ніхто…
Ти – ніде і ніяк… ще гостро
вчувається запах знайомий сосни і кедра…
Та хвиля виносить тебе вже на дикий острів…
Ти просто лежиш…
проростає пісок крізь ребра.
Це знову – твій шлях…
Лиш спіралі виток… і кості
твої хтось збере на уламках розбитої шхуни…
Ти просто лежиш… і впускаєш у серце острів...
І бриз океанський…
і вітер його… і дюни…
І дихає в шию
тобі цей чужинський простір...
У тебе - ні дому, ні імені, ані одежі…
А завтра – міста змуруєш до свого зросту.
Відпустиш у небо
свої вавілонські вежі…………………
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620546
дата надходження 12.11.2015
дата закладки 12.11.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YT2ojzrs70k
[/youtube]
Коли останній промінь сонця
За обрій тихо упаде,
Я виглядатиму в віконце:
Чи скоро вечір день вкраде?
Тоді прийдеш до мене знову,
До ранку будем розмовлять.
Ми поведем удвох розмову,
Допоки люди будуть спать.
Ти розкажи мені про зорі.
Чому горять серед ночі?
Чому вітри у непокорі,
Як підібрать до них ключі?
Чому весну зміняє літо,
Чому квітки лягають спать?
Невже не всім дано любити?
Скажи: найкращою, як стать?..
Повільно небо засіріло,
А я все хочу зрозуміть:
Чому так серце стукотіло,
Коли торкнувсь руки на мить?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619948
дата надходження 10.11.2015
дата закладки 12.11.2015
Я не знаю і не хочу знати,
Що тоді було чи не було!
Хто носив ті квіти аж до хати
І про що гуло усе село!
Хто писав: "Наташа, я приходив..."
По снігу нетоптанім іще!
Хто і з ким дививсь, як сонце сходить!
Хто стояв під проливним дощем!
Я не пам'ятаю, де ті луки,
Де берези, схилені в журбі!
І, щоби уникнути розлуки,
Хто і що нашіптував тобі!
Бо з пори тієї, - ранок, вечір -
Верениця спалених ночей...
Пам'ятаю тільки, мерзли плечі,
Навіть влітку без твоїх очей...
Наче вмить дорогоцінне вкрали
Назавжди, за згодою сторін...
І боліло, мов пекельні рани,
Почуття, не підняте з колін...
Та якби хоч щастя! Хоч би крапля...
А то й не було ні тут, ні там...
Тільки сік з берези довго капав,
Прямо в землю, щоб ні їй, ні нам...
...Хто придумав зустрічі осінні,
Коли рани трохи затягло...
Вже вони нікому не потрібні,
Все, що мало бути, вже було...
Звичка повертатися - пропаща!
Мрії пофарбовано в пусте!
Та і я вже не вернусь нізащо,
Бо колосся надто золоте...
Вже нема коли терпіть образи
Й на чекання вже нема часу...
Роки розсипалися, мов стрази -
Не збираю, бо не донесу...
Чи були коли ті весни й квіти?..
(Вдячна долі, що таки були!)
А без квітів літечко - не літо!
(І вони тоді таки цвіли!..)
Не згрішу, коли забуду трохи,
Й не пущу минуле на поріг,
Бо не перемірюють дороги...
Може, й не було отих доріг...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620391
дата надходження 12.11.2015
дата закладки 12.11.2015
Всепрощаюча й безсоромна,
Непідкупна, сліпа навіки.
Підкрадалася так нескромно
А навіщо?..
Чатувала щодня, постійно,
Не давала мені спокою,
Шепотіла, хоч і безслівно:
"Я з тобою"...
Ти ходила за мною тінню
Невідступно й посеред ночі,
Заважала заснути вільно -
Що ж ти хочеш?..
Запалила високі ватри,
Що нема як води напиться,
Спопеляєш, де і не варто -
Зупинися!..
І немає води такої,
Що згасила б тебе, палючу,
Бачиш, я не знайду спокою -
Нащо ж мучиш?..
Відійди, бо нема просвітку -
Я забути про тебе хочу! -
Та заходиш не знаю звідки
Серед ночі!..
Я не хочу твого полону,
І не хочу твоєї тіні!
Моє серце горить в долонях -
Я не вільна!..
Поселилась в мені навіки,
Осліпила, забрала небо!
Осушила глибокі ріки,
А чи треба?..
Наливаєш гарячу каву,
Щоб і я не могла заснути,
Посміхаєшся так лукаво
Й мною крутиш!...
Ти назвала себе любов'ю -
Не минала ніде й нікого,
Зачепила й мене собою -
Ради чого?..
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620099
дата надходження 11.11.2015
дата закладки 11.11.2015
Была дана на нежность квота...
Немое вето - на укор...
Кадета-ангела вендетта...
И ожидания пароль...
Была дана и сила духа...
Венец терпения и боль...
За чем ты плачешь тихо-тихо?..
В который раз играешь роль?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619975
дата надходження 10.11.2015
дата закладки 11.11.2015
А без тебе немає вітру
І немає сонця без тебе!
І ніколи вже не повірю,
Що буває безхмарним небо!
І дощі не вгамують спеку,
Бо немає без тебе літа -
Все тому, що ти так далеко
На межі темноти і світла...
Може, пісню оту почуєш,
Коли місяць у воду пада,
Де надія моя ночує
І безсоння мій спокій краде...
Там хвилина тече годинно -
А ні відстані, а ні часу...
І земля вигинає спину -
Все для Сонця, аби не згасло...
Де немає тебе, там тихо
Й середина без тебе скраю...
А таке невимовне лихо
Тільки раз у житті буває...
Хто сказав, що немає болю,
Коли ділиться серце навпіл?
Де межа, що дарує волю,
Яку, може, не варто знати?
Білий сніг, що не тане й влітку
Сипе холодом дні і ночі
Я прошу: Не зникай так швидко,
А скажи мені, що ти хочеш?
Може, хочеш пташиного співу,
А чи, може, надійні весла,
Щоб ми разом втекти успіли
В молоді незабуті весни?
Я прийду і підставлю руки
Ти поклич - я багато вмію!
Я забуду усі розлуки
І сто років тобі відмірю!
Там не буде гіркого болю
І сльози, мов дощу рясного...
А лиш ми. Ми удвох з тобою -
Ти без неї, а я без нього...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619913
дата надходження 10.11.2015
дата закладки 10.11.2015
Життя пройде, немов вода,
І відцвіте, немов вишнева гілка…
В житті одна помилка – не біда…
Біда, коли усе життя - помилка…
Л.В.Костенко
Старайтесь не робити помилок,
Кожна помилка – це рубець на серці,
Хоч правда, що помилка - то урок,
Що відкриває нам таємні дверці.
І не будуйте з помилок життя,
Хоч є прислів’я, що вони навчають,
Життєві помилки, немов сміття,
Їх мудрі люди з хати вимітають.
Дітей застерігайте від тих бід,
Що були з вами, як ви помилились,
Бо помилки лишають довгий слід,
Ви за окремі все життя молились…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619524
дата надходження 09.11.2015
дата закладки 10.11.2015
Буває дощ, мов подарунок неба!..
Буває, наче кара чи біда...
...В осінній дощ я думаю про тебе,
І падає з небес свята вода!..
Згасає жовте листя, мов Стожари,
Що не судилось їм згоріть в вогні...
Висять важкі, холодні, сірі хмари...
Попереду - такі ж безбарвні дні...
Моя душа нічого не чекає...
Печаль - криниця, що не має дна...
...Осінній дощ... свої принади має,
Хоча його мелодія сумна...
Здається - все на світі завмирає...
Не зміниться нічого і ніде...
...Але весна про нас не забуває,
І неодмінно у свій час прийде!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618962
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 10.11.2015
Зазирни у мою перехрестями зважену душу.
Що ти бачиш?...
чи бачиш хоч щось, крім затемнення сонця?
Там десь доля сполохана міряє обрій в віконці,
кимось щільно зачиненім чи необачно,
чи слушно.
Биті склянки надій,
інкрустовані болем нестерпним,
я тобі пробачаю.
…мені – пробачати не треба.
я – закінчилась…
…отже, проси відсьогодні у неба
час у позику за обіцянку віддати до смерті…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619477
дата надходження 08.11.2015
дата закладки 09.11.2015
Душу розтривожили пісні
І не спиться, доки не напишеться,
Серденько засипали мені
Карими обтрушеними вишнями...
Заплелись любистком у косу.
Суджене, закохане, залюблене
Обережно здалеку несу
Сірими, омріяними буднями...
Та не поділюся ні на мить
Долею, що називаю грішною.
Досьогодні полум'ям горить
Щастя моє з болем перемішане...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619530
дата надходження 09.11.2015
дата закладки 09.11.2015
Осенним сном предзимнее затишье
То льёт дождём,то пьяно моросит...
Дрожащею рукой слова - в двустишье...
Калитка ржавою петлёй скрипит...
Две маргаритки просят пить водицы...
На ране пластырь( маркером границ)...
О,Боже мой!..Опять не спится...
И почему то больше не болит...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619387
дата надходження 08.11.2015
дата закладки 08.11.2015
А листопад в туманах синіх
Сховавсь між листя – шурхотить,
Лиш грона, що горять в калині,
Милують око кожну мить.
Сосна у шишках засріблилась,
Як привид дивиться здаля,
На сході небо золотилось,
В тумані грілася земля.
Синіли хвилі від припливу,
Мовчали верби край ріки,
Всі дивувались дивнім-диву,
Як перші промені пішли…
Казкове жовто-сіре небо,
Робило світ ледь-ледь дивніш,
Крик пугача, неначе щебет,
Туман розтяв неначе ніж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619280
дата надходження 08.11.2015
дата закладки 08.11.2015
[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/b/4/103/379/103379709_4360218_g3ZrSq2Hcx.jpg[/img][img]http://www.hvilya.com/_pu/1/45944434.jpg[/img][img]https://pp.vk.me/c618221/v618221559/9f6/Kp-_f6fKyTc.jpg[/img]
Бувають дні, коли нависли хмари,
І дощ холодний хльоскає в шибки, -
А ти щасливий - просто, безпідставно -
І навіть з вітром пробуєш на [i]ти[/i].
Тоді в брудних калюжах на асфальті
Виставу бачиш (не нудний пейзаж):
Там балерини-крапельки на пальцях
Виводять fouetté крутий віраж.
Тоді ворони, горло промочивши,
Не каркають – співать хрипко джаз…
Тоді, буває, гарні вірші пишеш –
Палкі, натхненні, наче перший раз…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619335
дата надходження 08.11.2015
дата закладки 08.11.2015
[i]Вибач страх мій -
(яра́ми тікаю!) -
занадто ляклива я...
Чи на гріх,
чи на сміх -
прикипіла до тебе нутром.
А життя прозаїчністю б'є,
ніби кінською гривою!
Та від тебе жене,
наче хвилі в негоду Дніпром.
Ой невчасно
розквітло кохання
духмяною липою...
Я дурна?
я слабка? -
Та як хочеш мене називай!!!
Надто зболене серце
раз-по́-раз од відчаю схлипує,
Закриваючи вкотре
для себе загублений рай.
Певно, Богом
для спільної пісні
ми не передбачені,
Бо миттєвість -
і знову -
Велика китайська стіна!!!
З мене кепська акторка...
Благаю... мій друже...
пробач мені...
Не шукай мене більше
у титрах німого кіна.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618820
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 06.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.11.2015
Доля…
Білий жмут тонкої вовни…
Верете́но! Ни́тки не зіпсуй!
Триста шістдесят чотири кола…
Круг осі орбітою танцюй.
Доля…
Можна шалика зв'язати.
Можна светрик, сукню і пальто –
Однокольорові чи картаті,
Що таких не бачив ще ніхто…
Доля…
Нитка у руках Макоші…
Спицями роботи не зіпсуй!
Часом візерунки – то розко́ші,
Що життя ховають справжню суть.
Доля…
Терези ретельно важать
Точну норму вовни, грам у грам.
Як багато вузликів нав'яжеш,
Матимеш лише піврукава…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618437
дата надходження 04.11.2015
дата закладки 04.11.2015
Не плюй, не плюй мені в лице,
Кохання ти давно собі обрала ,
Не огортай надуманим слівцем,
Бо ти мене давно причарувала.
Сміються дні , мовчать чомусь часи,
Роса при сході сяє веселково,
За всі образи ти мене прости,
Можливо я з’явився помилково?
Проте тобі в коханні я признавсь,
Співали солов’ї у нашім гаю,
Але тоді я зовсім не вагавсь,
За це я свою долю не картаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618256
дата надходження 04.11.2015
дата закладки 04.11.2015
Дякую за натхнення, Пташко!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617224
Чуєш, мелодія…
Легко вібрують звуки…
Стишене скерцо… і - біг зупиняє час…
Пластика тіл – апріорі, як пластика рухів…
Магія танцю і…
пауза раптом між нас…
Дикі стежки…
Тільки інших мені – не треба!…
Тільки півтакту – в найглибших кутках землі…
Тільки півкроку – крізь нас проростає небо!
Й - пауза…
я зупиняю свої кораблі…
Чуєш… тихіше…
Бо вже срібнокрилий ангел
Цілиться вправно в пустельні мої міражі…
В дюнах сердець - неймовірно багряне танго!
Й пауза…
ти завмираєш на дотик душі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618196
дата надходження 03.11.2015
дата закладки 04.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.11.2015
Кожна зоря лишає слід у небі,
А потім заживають всі рубці,
Є нам про пам’ять у думках потреба,
Щоби вона жила хоч в олівці.
Про зорі, що злетіли - забувають,
Але життя земне, воно для нас,
Хоч наші душі, як зірки літають,
До них також приходить зірки час.
Ми злетимо в ті невідомі далі,
Немов зірки, що падають у світ
І ті далекі долі магістралі,
Дають душі без перешкод політ…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617784
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015
Не лякай ти мене, хитра Осене,
Пеленою розлуки-печалі,
Я надіями голими-босими
Уторовую мрій магістралі.
Не точи, не точи серце ша́шелем
І не пий мене всю до останку.
Що служило метою і важелем,
Не зривай, наче вітер фіранку.
Укладає жалі́ доля стосами,
Передрібнює щастя у мли́во...
Не лякай безнадією, Осене -
Я віднині на диво смілива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605989
дата надходження 11.09.2015
дата закладки 01.11.2015
Мовчки стоїш і дивишся,
як помирає квітка.
Дивно лице так мі́ниться....
Сльози пекучі звідки?!
Слухай... Не плач же! Тихше:
ри́дма ридає Тиша.
Встанеш ти і метнешся
весь навперейми вітру.
Стій! ...все одно запнешся
і не осягнеш світу.
Стримай же подих: цільно
Тиша літає вільно!
Спинишся і вдихнеш ти
з присвистом в себе небо.
Марно все! Марно... Врешті
глибше воно за тебе.
Глянь: з кожним кроком ближче
в серце крадеться Тиша....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617478
дата надходження 31.10.2015
дата закладки 01.11.2015
Пройди дощем у теплі літні ночі,
Залий вогонь далеких почуттів -
У полум'ї горіти я не хочу
І ти, я пам'ятаю, не хотів.
Згуби печаль у холоді осіннім
Поміж сухих колючих бур'янів -
Бо там стерня тобі уже не рівня,
Де навесні від погляду п'янів!
Зігрій теплом у вечори зимові,
Де кожен подих на вагу перлин,
Та знову ти із холодом у змові,
Як з гіркуватим присмаком полин...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617320
дата надходження 31.10.2015
дата закладки 01.11.2015
Як земля, що не може напитись
Весняного сліпого дощу,
Так за тебе я буду молитись
І ніколи вже не відпущу.
Як гроза, що освітить півнеба
І розбудить від тихого сну,
Так я буду молитись за тебе,
Щоб ти бачив мене одну.
Як вітри, що приносять на крилах
Ранню осінь до теплого літа,
Не зморюся, бо ти - моя сила
І довіку я буду молитись...
Як вода, що змиває отруту,
Вже назавжди поєднана з ядом,
Я за тебе молитися буду,
Бо так важко без тебе, правда...
Як сніги, що ведуть у нікуди -
З лабіринту зірнуть не беруся -
Я з тобою, я поруч, я всюди...
І молюся, молюся, молюся...
Як осіння холодна негода
Залягає в занедбаних душах
І кругами по закутках ходить,
Так за тебе я тихо молюся.
Хоч тривога затьмарює світло,
Закриваючи серце і очі, -
Знаю,поруч з тобою ще літо,
Бо молюся за тебе щоночі.
Ні гарячі піски у пустелях,
Ні моря, океани, Гаваї,
Острови не потрібні й готелі -
У молитві за тебе жива я...
І душа моя, схильна до щему,
Все чекає звичайного щастя:
"Щогодини, щодня, не даремно..." -
Так молюся я подумки часто.
До дерев, до птахів і до луків
Я в молитві за тебе звертаюсь,
Бо найбільше боюся розлуки,
Що приходить і нас не питає...
Повертайся у місячні ночі,
На шляху розсипаючи втому,
Повертайся, бо я того хочу -
Всі дороги до нашого дому!
Як земля, як гроза, як свобода,
Яку п'ю і ніяк не нап'юся,
Повертайся із заходу й сходу,
Бо я досі за тебе молюся.
Ніби сонце, яке не втомилось
Розкривати на ранок очі,
Я за тебе всю ніч молилась
І молитимусь знов до ночі.
Ти як пісня, що ранить душу -
Я сказати про це не боюся
Всьому світу, бо визнати мушу,
Що за тебе і в пісні молюся.,
Як мелодія, що проникає
У серця без сльози і крові,
Я молюся за тебе, бо знаю:
Починається все з любові.
І як небо, глибоке небо,
Хоч і хмарно, а я дивлюся,
Мов на хитру загадку-ребус
І молюся за тебе, молюся.
Ти, як вечір, що гасить спеку -
Я вже знаю, що не спалюся -
Та хоч ранок іще далеко,
Знову тихо за тебе молюся.
Як та правда безжальної ночі
Стоголоса, гірка і гола,
Яку чую, хоч зовсім не хочу
І молюся за тебе до болю.
А на ранок у мокрих росах
Сподіваюся, не втоплюся,
Я по травах ступаю босо
І за тебе молюся,молюся.
Як вогонь до свічі, як примара,
За тобою край світу полину,
Бо знайти сподіваюся марно,
Ту молитву за тебе єдину.
Воскресає симфонія вітру
У дощах, у снігах, заметілях.
І я щиро у те повірю,
Що молитва - цілюще зілля.
І як думка межі не має,
Як сльоза, що не знає міри
Й горобина ніч не вщухає -
Подолаю безодню прірви!
Як не вистачить - домалюю!
Доліплю! Допишу! Доклею!
Що захочу сама - почую!
І молитва впаде зорею!,
Як бажання, як біль, як горе,
Як блаженство - дощем-водою!
Все залишимо й поговорим
У молитві за нас з тобою...
...Вічне диво - життя на світі,
Що було і що є - змирюся...
Наше щастя - у наших дітях
І за них я щодня молюся...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617345
дата надходження 31.10.2015
дата закладки 01.11.2015
Осінній промінь тихо грає Паулса
На клавішах замислених беріз.
Остання нота мов останній лист –
І…
Пауза.
Ще можна в літо бабине побавиться,
Де для душі курортом дальній ліс.
Тепло останнє, як останній лист, –
І…
Пауза.
І перший іній ще росою плавиться
І по щоці доріжкою від сліз
Тече так зимно, що останній лист…
Тс-с-с…
Пауза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617224
дата надходження 30.10.2015
дата закладки 01.11.2015
У хаті пахло пирогами,
В печі давно вогонь потух,
Рогалики, як орігами,
Милують око, серце, нюх.
А пиріжки вдались на славу,
Начинка - сир, сливки і мак,
Матуся завершивши справу,
Губила пиріжки на смак.
І усмішка в очах сіяла,
Смачні вдалися пиріжки,
Дітворі в хаті роздавала,
Узвару лила по пружки.
А дітвора, ці щебетухи,
Узяв зі столу пирога,
На двір втікали від задухи,
Схвативши в сінях батога.
І гнали корівча на пашу,
В руках у кожного пиріг…
Якби назад в дитинство наше,
Щоб ще той смак відчути зміг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617539
дата надходження 01.11.2015
дата закладки 01.11.2015
[b][i]Знов поспішаю ,щоб сховатись
По саму душу в спогади і тишу,
Лишитись там і не вертатись...
Тихесенько писати вірші...
Малює вечір спогадами вкритий,
Твоє обличчя десь із далини...
Чому цей вечір смутком оповитий...
І безкінечної ,цей смуток , глибини ?
А спогади вдивляються у душу...
Від них мені не сила утекти...
Вони мої... Я з ними жити мушу.
Сьогодні , завтра і завжди... А ти...???[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617153
дата надходження 30.10.2015
дата закладки 30.10.2015
Подарую вам щастя краплинку,
Просто щастя: людського й земного,
Свого серця віддам половинку -
Хай не лишиться смутку ні в кого!
Щоб серця ваші, впоєні щастям,
Умлівали від хмелю-любові;
Хай святе молитовне причастя
Запанує у думці і слові!
Нехай щастя літає по світу
І гніздиться у кожному серці!
Хай у душу, любов'ю зігріту,
Відчиняє добро диво-дверці!
Подарую вам щастя краплинку,
Що злеліяла серцем пестливим,
Нехай кожен із вас на хвилинку
Хоч на крапельку стане щасливим!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616993
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 29.10.2015
Іди, не оглядаючись, від мене,
Не прислухайся - більше не покличу...
За мить хай стане жовтим лист зелений,
Та не заплачу, бо мені не личить.
Я вже давно усі порвала струни
І всі казки спалила у багатті,
Так швидко відлетіла птаха-юність
Й немає твого фото в моїй хаті.
Мелодія завмерла напівноті,
Знов боляче зламавши мої крила -
І я не відчуваю смак польотів -
Іди, бо то не я тебе простила...
Не я тебе чекала до півночі,
До гіркоти, до болю і до спазму...
Не я намалювала твої очі,
Я просто не забула їх ні разу.
Удари серця тихо лічать кроки,
Та більше не болітиме - згоріло.
В моїй душі отой смиренний спокій,
Чому ж тоді так пусто і так біло?..
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616865
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 29.10.2015
Я не прийду босоніж серед ночі,
Бо не покину теплого гнізда.
Хоч досі нам сліпі вітри торочать
Оте коротке запізніле "так"...
Не пам'ятаю теплої долоні,
Забула присмаки терпкої ночі.
І лише кров виспівує у скронях:
"Його ти знову бачить хочеш, хочеш"...
Я розміняла роки не з тобою,
Не бачила ні берега, ні броду,
Де ти колись байдужою рукою
Назавжди скаламутив чисту воду.
Я закривала серце від спокуси,
Я чути не хотіла, але чула:
"Ти вже давно забути його мусиш!"
-кричали роки. Але не забула...
Та не прийду я більше серед ночі,
Бо не здолаю ту бездонну прірву.
А клятий вітер знов мені шепоче:
"Кажи, що хочеш - я тобі не вірю"...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614925
дата надходження 21.10.2015
дата закладки 29.10.2015
Ні, не люблю я ранню ту весну
Із повенями, вітром, буйним цвітом.
Люблю її дозрілу, запашну
Ту, що зливається із стиглим літом.
Тоді співа мелодія в серцях -
Акорд останній грішної любові...
Я більше не була у тих місцях,
Де ми блукали в юності з тобою.
І пісня десь далеко так бринить,
Знов плаче й жалить душу кожним словом
Та ні. Нема в тім нашої вини -
Не запалити згаслої любові.
Так вийшло, що не склалось, не збулось,
Затихло все, мабуть до днів останніх.
Чому ж тоді щемить, немов жало
Бджола своє забула в квітах ранніх.
Чому на серці гірко чи то прянно,
Немов хто рану заново порвав...
О, знати б тільки, що колись нежданно
І ти мене так боляче згадав...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614222
дата надходження 18.10.2015
дата закладки 29.10.2015
І досі ти приходиш в мою осінь,
Мов протяг у прочинене вікно,
Приносиш і приносиш мені досі
Сухий дурман в настояне вино.
Боїшся дуже, щоб не загубитись
У спогадах моїх і моїх снах,
Даремно, бо вино я буду пити -
Хмільне й солодке - до самого дна...
Не випадково ходиш в мою осінь,
Шепочеш тихо, але не збагну:
Чи то мене про щось ти слізно просиш,
Чи то шукаєш зраджену весну.
Нагадуєш про себе і тікаєш,
То снишся, то зникаєш назавжди
І чую кличеш, кличеш, ніби знаєш,
Що прибіжу до грішної води.
Коли буває часто непогода
Й з пустого неба котиться гроза...
Я знаю, що це ти до мене ходиш,
Щоб слово ще не сказане сказать...
Ти думав, що ніколи не зникає
Надійний тил, міцний солодкий сон
І думка, що вибагливо шукає,
Кого б іще забрати у полон...
Та більше не бентеж спокійну осінь,
Не заглядай у тихі мої сни.
Забула я і цвіт, і неба просинь,
І все з тієї ранньої весни...
Душа тріпоче, мов невільна пташка
І стомлено сідає на краю,
Бо їй щодня злітати вже так важко
І жити важко у своїм гаю,
Де квіти ще розсипані повсюди,
Ще яблука валяються - бери!
Але не йди! Я хочу вже забути,
Як серце недолюблене горить...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616127
дата надходження 26.10.2015
дата закладки 29.10.2015
Десь загубився твій вчорашній лист,
Єдиний лист - поема на папері,
Якою в дивосвіт закрились двері
І розламався, падаючи міст.
Не знаю де, вже проклинала всіх,
Бо це єдине, що іще лишилось
Не зібгано - розірване...Приснилось
Таке терпке й солоне - з слізьми сміх.
Я прочитала кожне з сотні слів,
Напам"ять вивчила, неначе відчувала...
Яке ж бо лихо, доле ти не знала,
Що відняла і сонце - світ в імлі.
Нехай той лист колючий, ніби шип,
А пелюстки трояндові зотліли.
Та де тепер знайти хоч крихту сили,
Щоб дихати...хіба чи зойк,чи схлип?
Десь загубився твій вчорашній лист
Чому так гірко, є ж бо телефони
Звонити марно...жебоніло : ...зони...
Нову молитву вчу - прощання зміст...
28.10.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616852
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 29.10.2015
Часто мені сниться, журавель, криниця
І стежина вся у споришах,
Татова усмішка і роса, як криця,
Наче вся стежина у сльозах.
Сивочолий тато і біленька хата,
Пасіка в квітучому садку,
І рядно на тині, курничок у гратах,
І лавчина в тихім холодку.
І батьківські руки, чорні від роботи,
Що за руку вивела в життя…
І грабові дрова, що прийшлось колоти,
І у полі сіяні жита.
Руки я цілую, працьовиті руки,
Вони гріють навіть уві сні,
Та роки минули і уже розлука,
Тата часто згадує мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616840
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 29.10.2015
Захлопала крыльями осень от звона трамвая,
вспугнув разноцветную стайку
дрожащей листвы.
Остывшее время, на жёлтом себя коротая,
мигнёт светофором…
и красным во мне запестрит…
Порывисто встав на крыло,
разлетаются мысли.
Я даже не фраза…
я просто короткий союз.
Случайный октябрь, уносящий всё ДО...
и всё ПОСЛЕ,
меня оставляет…
…а может быть я – остаюсь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616821
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 29.10.2015
Я біля тебе хочу бути.
Не потім – зараз. У цю мить!
Хоча би голос твій почути –
А телефон, німий, мовчить…
В твоїх очах хочу тонути
І відчувати ніжність рук…
Я біля тебе хочу бути,
Щоб чути подих, серця стук…
Себе не можу зрозуміти:
Я і щаслива, і сумна.
Я біля тебе хочу бути
В цю мить – та зараз я одна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348440
дата надходження 06.07.2012
дата закладки 28.10.2015
Ціна сходинки –
Перейти межу…
На терезах моїх – дві шальки болю…
Два відчаї… і я в поля біжу,
Де почуття
ще ловить мережу…
(… пливуть вінки, ой леле, за водою…)
І ти стоїш –
Дві часточки вини…
Два келихи в руках напівпорожні…
Горять, неначе дикі бур”яни,
Серця, що покохати
неспроможні…
(… ой леле!.. ніби трави придорожні…)
Ціна сходинки –
Сонячний притон…
І на плечі моїм гніздиться сокіл…
Той, що завжди приходить у мій сон,
Як серце ловить
ночі камертон…
( …ой, лелечку!!!.... спустошене - на попіл…)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616737
дата надходження 28.10.2015
дата закладки 28.10.2015
ВІдчиниш двері-в жовтім сяйві
дерева,трави і кущі.
Сміється осінь,виграває
всіма відтінками душі.
Червоний колір-завстидалась,
що ліс роздягла і пішла.
А жовтий колір-сум у серці.
Не вічно жити.Йде зима.
Повітря аж звинить під ранок.
Морозне,чисте і...чуже.
Бо теплі ранки світанкові
ніхто уже не поверне.
Прийдуть морози сивочубі
і душу заберуть в полон.
Зчорніє листя і під снігом
йому присниться дивний сон.
Бруньками вкриті всі дерева.
І першоквіти у лісах.
Відчинені у хаті двері
і повернувсь із півдня птах.
А поки...В золотому сяйві
стоять дерева і кущі.
Як вирок-жовтий колір.Старість.
У серці,тілі і душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616722
дата надходження 28.10.2015
дата закладки 28.10.2015
Зустрічав нас в діброві став,
Верби радо нас теж вітали.
В очі глянула...я розтав,
Як колись...ми єдине стали.
Притулилася, як крильми,
Спраглі губи мої цілувала.
Груди в руки просились:
- "Візьми"!
В моє тіло дурман зливали.
Ми у простір летіли ввись!
Ми напевне у Рай злітали...
Хмелем юності ми впились...
І околицю, напували!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616702
дата надходження 28.10.2015
дата закладки 28.10.2015
У саду безнадії зацвів одиноко сандал...
Я сп'яніла ураз від його бальзамічного трунку.
Химоро́днице-Доле, навіщо відкрила портал,
Із якого кохання втекло за життєві лаштунки?
Більш не йнятиму віри словам! Не чекатиму дій!
Оніміли думки, припинили шалені двобої.
Та невже тобі, осене, хитрій, зухвало-рудій,
Заманулось зіпхати любов до тюрми боргової?!
Переповнені смутком ковші заримованих душ,
У граалі сердець запливають річки жовтоводі.
Чарівнице-Фортуно, не руш світлі мрії, не руш!
Залиши мені віри у Нього хоча би наспо́ді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616696
дата надходження 28.10.2015
дата закладки 28.10.2015
Впаде листок...обличчям об асфальт
Багряний клаптик...осені відбиток
Червона пляма з пожовтілих ниток
Шматочок сонця вмитого дощем...
.....я підніму....
....................а в серці ніжний щем...
В твоїх руках тремтять мої долоні
Тепло очей...на пожовтілім фоні
Плакуче небо у осінній день...
Лист за листом...танцює падолист
Вальсує вітер з листопадом в парі
І ми станцюєм вдвох на тротуарі
Мелодію зіграє, вітру свист...
На лоні неба...сиві кораблі...
Пливуть поспішно, гублячи вітрила
Нам Осінь подарує свої крила
З під ніг забравши відчуття землі...
Між листям...непокірні промінці
Мазками, розфарбують сірі далі
Із павутиння зіткані вуалі
Блищать,як кришталеві камінці...
Дивокіно...де в ролях - ти і я
Повінчані солодким поцілунком
Ця Осінь стане нашим подарунком
Яскравим кадром спільного життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616654
дата надходження 28.10.2015
дата закладки 28.10.2015
Тебе вкраду, хоч добре знаю я,
Що гріх беру завжди на свою душу,
Та голос твій, як пісню солов’я,
Хоч зрідка, та почути щебет мушу.
Моя кохана, зіронько моя,
В житті, так вийшло, різні у нас долі…
Зірок не бачу – ти моя зоря,
А я твій вітер теплий в чистім полі.
Лечу до тебе – серце стугонить,
Дні листопаду мригають дощами.
Тебе зустріну і блаженна мить,
Засвітить сонце в небі понад нами.
Життя моє без тебе – не життя,
Розпорядились різно наші долі,
Як ти почуєш вітрове виття,
Це я ридаю за тобою в полі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616604
дата надходження 28.10.2015
дата закладки 28.10.2015
Уклін тобі. жовтнева осінь,
За хмарне небо, за дощі,
Бо висохла землиця зовсім,
Озимина уже в плащі…
Прийшлося б знов пересівати,
Але воскресла враз земля…
Потрібно поле доглядати,
Бо зелень поле застеля.
А ще уклін тобі і сонцю,
Що від морозів зберегли,
А лісу додали рум’янцю,
І в вітер хмари запрягли.
Порозліталися по небу,
Сіяє сонце в небесах,
В дощі немає вже потреби,
Нас гріє осінь золота.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616603
дата надходження 28.10.2015
дата закладки 28.10.2015
Верба плакуча біля хати,
А там за нею став лежить.
Ми будем нічку колихати
І будем зорям ворожить.
Губів твоїх схотілось трунку,
Поцілувати, ой кортить…
Візьму за плечі свою юнку
І буду пити - пити й пить.
Алмази падають й корунди
З зірок вечірніх де не де.
Вливає Місяць щосекунди,
Наснагу в тіло молоде…
До скону хочеться любити,
Лукава ніченька, п’янить.
Дає нам ще поворожити,
Кохання наше сторожить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616458
дата надходження 27.10.2015
дата закладки 27.10.2015
Жорстокість людська випирає з кордонів,
Ненависть і злоба не мають межі!..
А заздрість регоче: “Душа у полоні!” -
І точить на людство отруйні ножі…
А люди - як люди: біжать за пророком,
Шукають Месію, а… гинуть в гріхах!..
Час гупає молотом: “Око - за око!” -
І душу дірявить скривавлений цвях…
О люди, прозрійте, отямтеся, люди,
Над вами чорніють прокльони-хрести!..
Історія ваших “дія́нь” не забуде…
А вам ще свій хрест... манівцями нести!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616517
дата надходження 27.10.2015
дата закладки 27.10.2015
Твого кохання не прошу.
Воно давно в надійнім сховку.
Я через ревнощі, їй-Богу,
Листів суперниці не шлю.
Тобі ж, дозволь, пораду дам:
Всі вірші хай мої читає,
Портрети ревно зберігає,
Неначе найдорожчий крам.
Їй треба випити до дна
Святковий келих перемоги –
А бути другом до знемоги,
На жаль, не створена вона.
Як тридцять сріблених монет
Розтратиш з нею всі, до решти,
Коли прозрієш ти нарешті, -
Не йди в мого життя сюжет:
Тебе немає в нім давно.
Не оббивай щоніч порогів.
Моєї просиш допомоги?
Від щастя лікувать грішно́.
А.Ахматова
Я не любви твоей прошу.
Она теперь в надежном месте.
Поверь, что я твоей невесте
Ревнивых писем не пишу.
Но мудрые прими советы:
Дай ей читать мои стихи,
Дай ей хранить мои портреты,—
Ведь так любезны женихи!
А этим дурочкам нужней
Сознанье полное победы,
Чем дружбы светлые беседы
И память первых нежных дней...
Когда же счастия гроши
Ты проживешь с подругой милой
И для пресыщенной души
Все станет сразу так постыло —
В мою торжественную ночь
Не приходи. Тебя не знаю.
И чем могла б тебе помочь?
От счастья я не исцеляю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616286
дата надходження 26.10.2015
дата закладки 27.10.2015
По ком звонят в ночи колокола?..
По ком не спящая Душа стенает?..
Чредою тени-крепыши - туда...
Обратно - кто то не пускает...
На половодье - чувственна река...
А ей - дыхания не хватает...
Ручьём бежит прозрачная вода...
И тихо -тихо кто то напевает...
Ты слышишь: колокол звонит?!.
Назад вернуться умоляет!..
И кто то слышит...Но молчит...
И ничего не обещает...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616197
дата надходження 26.10.2015
дата закладки 26.10.2015
Я захворів тобою до безтями,
Хворіють так лиш раз в своїм житті,
Я захворів, коли не стало мами,
У цій хворобі – пам’яті святій.
Садком хворію, грушею старою,
Тим журавлем, що тягнеться увись,
Стоїть біля криниці сиротою,
А діти з дому в вирій подались.
Хворію я, бо пам’ять має крила,
Хоча літа не зупиняють біг,
Щоб сонце в небі ясно засвітило,
Щоб ще прийшов на батьківський поріг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616102
дата надходження 26.10.2015
дата закладки 26.10.2015
Захмеліла душа і думок ошалілий курсив,
Інтермеццо на двох - споконвічні любові клейноди.
Хтось назвав мене мрією. Лагідно в сни запросив.
(Я б у них уввійшла й не питаючи дозволу-згоди).
Зацілую небрите обличчя пір'їнами губ,
Океани медів розіллю, мов дочка Посейдона.
Ти так довго чекав! На порозі не стій - приголуб! -
Розірвемо нара́з остогидлі до болю кордони.
Неземне почуття недосліджених досі сортів
Зародилось, як біла троянда в шаленій крамолі.
Ти мене у життя через всі лабіринти провів...
(Аби бути удвох не просили ліцензії в долі.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616218
дата надходження 26.10.2015
дата закладки 26.10.2015
Заховалась хатина в саду,
Біла хата, як Світязя хвилі,
Між хрущів і черешень тебе я тут жду,
Хоч вже скроні мої посивілі.
Як приходить весна,
Як приходить весна,
На побачення я поспішаю,
Має крила любов,
Чи прилине вона?
Кожен рік я її виглядаю.
Заспівав знову сад, загуділи хрущі,
Пелюсткова хурделиця віє…
А садок затаївся у білім плащі,
Зародив в моїм серці надію.
Стежка сяла в росі,десь співав соловей,
Зорі-долі моргали у небі,
Цвіт черешні я мовчки тулю до грудей,
З нетерпіння чекаю на тебе.
Заховалась хатина в саду,
Біла хата, як Світязя хвилі,
Між хрущів і черешень тебе я тут жду,
Хоч вже скроні мої посивілі.
Як приходить весна,
Як приходить весна,
На побачення я поспішаю,
Має крила любов,
Чи прилине вона?
Кожен рік я її виглядаю.
Місяць в небі світив, мерехтіли зірки,
Росяниста сіяла стежина.
Бігла знову любов, десь поділись роки -
Моя люба, єдина дружина.
А черешні цвіли, а черешні цвіли,
І дзвеніли розкидані роси,
Цілувалися ми, молодими були,
В солов’їнім п’янкім стоголосі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615817
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 25.10.2015
Як гарно, навкруги все зацвіло
Гарячий вітер розвівав твоє волосся
Червоним кольором, кохання, що пройшло
Наповнене в житах німе колосся........
Приспів:
Пробач за квіти, що для тебе не цвіли
Які зірвав я раннім первоцвітом
А я ж кохав, коли їх дарував
Хай радують людей всіх дивоцвітом....
Коли серденько, в роздумах болить
Ніхто за мене краще не відчує
І лише зустріч наша лиш на мить
Любові рану трохи підлікує...
Приспів:
Невже моя любов така сліпа?
Й не бачить відстані вона між берегами?
Вернись любов, хоч на коротку мить
Й місточок долі, побудуй між нами.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580406
дата надходження 11.05.2015
дата закладки 24.10.2015
Осідає пилюка під вечір,
Полини потомились за день,
Клекотання притихло лелече,
Солов’їних не чути пісень…
Споришева до лісу стежина,
Від села пролягла крізь поля,
Біла хмарка вгорі лебедина,
Усміхається людям здаля.
Біля стежки росте яворина,
Що на варті багатих хлібів,
Біля неї біленька хатина,
Між зелених стоїть пагорбів…
По зелених хлібах біжить вруна,
Наче хвилі по морю біжать,
Перші зорі натягують струни,
Бо під музику хочуть злітать.
Моє рідне село під горою,
Куди вітер пилюку жене,
Не дає мені стежка спокою,
Вона кличе до себе мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615615
дата надходження 24.10.2015
дата закладки 24.10.2015
Гони думки, які рояться,
Неправильні думки, зміїні,
Позбутись їх - це важка праця,
Усі вони із далечіні.
Нехай вас люди не осудять,
Позбудьтесь всього, що мішає,
Бо коли змій пригрівсь на грудях,
То навіть щастя не втішає.
І залишайтеся собою,
Своє життя самі будуйте,
Живіть під власною зорею
І навіть миті не марнуйте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615614
дата надходження 24.10.2015
дата закладки 24.10.2015
Оплывает дождём с листопадами
предноябрьский огарок свечи.
И ненужным вопросом: «А надо ли?»
и закат…
и сознанье горчит.
Не желаемых гроз ожидание
зашуршало в листве октября.
Как всегда, почему–то, заранее…
…или я, как всегда, с опозданием
дотянулась до календаря…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615101
дата надходження 22.10.2015
дата закладки 23.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.10.2015
І я мовчу, і ти мовчиш,
За нас говорять наші очі.
І ніч мовчить-суцільна тиш…
Неначе хтось нам ніч наврочив.
Летять зірки і теж мовчать,
Хмаринки плинуть мовчазнії,
Сичі притихли – не кричать
І навіть вітер стих – не віє…
Кричало серце і я млів,
Бо я уперше закохався,
За весь цей час, що пролетів,
Лиш соловей в гаю озвався.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615326
дата надходження 23.10.2015
дата закладки 23.10.2015
Спинився час… Здалося так мені,
Але є пульс і серце б’ється в грудях,
Пульсує кров, є мрії вдалині,
І стрілки часові іще не блудять.
Це лиш здалося, але виник страх…
Невже насправді враз усе пропало?
Та, ні! Ще, ні! Бо я лечу,як птах,
Проте серденько в грудях застогнало.
А біля тину листя на землі,
Мені знов нагадало, що вже осінь,
Що відлетіли рідні журавлі,
Вони лише весною заголосять.
Так значить не спинився ще мій час,
Коли лечу, то міцні є ще крила,
Я підіймаюсь вгору раз у раз
І час мій зупинити ще несила…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615123
дата надходження 22.10.2015
дата закладки 22.10.2015
Не називай
По імені…вона
Забула всі – від першого по сьоме…
То – тільки шлях… то – шлях… і сон-трава
Зітхне в степу від сліз…
від сліз… солоне…
Солоне щось
Відчуєш на щоці…
І зникне все, що зналося, рутинне…
То тільки шлях… то шлях… де по руці
Лиш - хвиля вітру…
де ім”я – хвилинне…
І не шукай
У натовпі… вона-
Лише одна із перелітних копій…
А ти – не птах… і меркне сон-трава
На кризі снів
терпких її утопій…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615002
дата надходження 21.10.2015
дата закладки 21.10.2015
Осідає пилюка під вечір,
Полини потомились за день,
Клекотання притихло лелече,
Солов’їних не чути пісень…
Споришева до лісу стежина,
Від села пролягла крізь поля,
Біла хмарка вгорі лебедина,
Усміхається людям здаля.
Біля стежки росте яворина,
Що на варті багатих хлібів,
Біля неї біленька хатина,
Між зелених стоїть пагорбів…
По зелених хлібах біжить вруна,
Наче хвилі по морю біжать,
Перші зорі натягують струни,
Бо під музику хочуть злітать.
Моє рідне село під горою,
Куди вітер пилюку жене,
Не дає мені стежка спокою,
Вона кличе до себе мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614877
дата надходження 21.10.2015
дата закладки 21.10.2015
Две длинных тени,приобнявшись, в осеннем парке(на ветру),
Уединились в ночь под арку,сливаясь трепетно в одну...
Последний листик опадает...Под кожей - иней октября?..
"Не утолить до дна печали!.."- Взрывалась эхом тишина...
Как быстротечно время жизни!..
Как безразлична суета!..
Как дни безмолвия капризны... и безгранична красота...
Приходит время: миг простить!..Приоткрывая души...
И не сумевших полюбить...
И тех,кто смел по уши...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614878
дата надходження 21.10.2015
дата закладки 21.10.2015
Конвалії білі дарунок для тебе,
Бо я тоді вперше в житті покохав,
Конвалії білі і зорі на небі,
За мене казали, що я не сказав.
Приспів:
Конвалії білі, конвалії білі -
Дзвіночки маленькі кохання й надій.
Конвалії білі, конвалії білі –
Лишились навіки у серці моїм.
Ви ніжно дзвонили, як зіронька перша,
По травах шовкових кохану вела…
Нас завжди стрічала заквітчана груша,
Яка попід тином росла край села.
Я запах вдихаю, роки, наче птахи,
Навіюють думи, вертають літа,
Конвалії білі, чаруючий запах,
Для мене ця квітка, як пам'ять свята.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614591
дата надходження 20.10.2015
дата закладки 20.10.2015
Так багато в очах остогидлої втоми і смутку...
За собою біжу по проспекту... (напевно... дарма).
Прозаїчні узори карбують замерзлі маршрутки...
Заблукала у прерії міста, мов давній сармат.
Зачудовані пари, куди ж ви, куди - на червоне?!
Таж попереду щастя, і мрії, і зустрічей тьма!
Розмальовують чорними перами небо ворони,
У небесну лагуну злетіти хотіла б сама!
Закликає всіх вивіска в стіни старої кав'ярні,
Не одного сонька у ній кавовий дух розбудив.
Я у мурах камінних шукаю любові намарно:
Тут немає тебе - головного з невизнаних див!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614699
дата надходження 20.10.2015
дата закладки 20.10.2015
Якби ковточок терпкого вина,
Щоб при свічах, лиш Муза у бікіні,
Де б музика до серця долина,
Яку заграв Ніколо Паганіні…
Щоб музика і Муза в унісон,
Щоб чари зігрівали без каміна
І Муза – нерозкритий ще бутон,
Вмістилася в поета на колінах.
Родились вірші і були крилаті,
Щоб зорі заглядали у вікно,
Горіла свічка цілу ніч у хаті,
Поет писав і пив терпке вино.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614530
дата надходження 19.10.2015
дата закладки 20.10.2015
До лісу – на прощу.
(Чи прийме свою Магдаліну?
Таж ідоли міста
Мене спокушали не раз…)
Пробач, мій правічний!
Без сумніву, винна я, винна…
Тому й не шукаю
Для виправдань завчених фраз…
Як хочеш – скарай,
Я й каміння сама назбираю…
Та ти не такий –
І від того ще дужче пече…
Ні, то не калина,
То серце моє догоряє,
Благає морозу
(не зникла гіркота іще)…
Очищену снігом
Чи візьмеш тоді за дружину?
Берези пошиють
Нехитрий весільний наряд…
Просвітлений ліс.
І спокійно-сумна Магдаліна…
Ледь видна стежина.
Ворота зими. Листопад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614510
дата надходження 19.10.2015
дата закладки 20.10.2015
Я – хвиля від хвилі...
Німих берегів оскал.
Палаци з піску, в яких віра на час відсутня.
За білими – перший хід... і шалений вал,
де кожна дев' ята –
занадто стрімка й могутня.
Де кожна дев'ята…
І сяйво іде зі стель.
Цей острів – вже мій (ти пробачиш мене, Аріадно?!)
Чекаю припливу… торкаюсь холодних скель.
Виходжу із гри… поза грою…
вже їй непідвладна.
Чим стане мені
неймовірних морів глибина?
І ті горизонти, що сяють в пітьмі незворушно?
… я – хвиля від хвилі… дивись, тут немає дна…
"відчиніть же вікно...
у палаті занадто душно…”
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614513
дата надходження 19.10.2015
дата закладки 20.10.2015
[b][i]Я знала ти прийдеш,
Осінній дощ сумний...
І глянеш в душу мокрими очима.
Сьогодні плачу теж...
Цей день завжди такий,
Бо ж є на це молитвенна причина.
Краплинкою дощу...
Сльозинка по щоці...
І туга в серці...часом незгасима...
В молитві відпущу...
Зі свічкою в руці...
Залишу теплий спогад за плечима...
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614599
дата надходження 20.10.2015
дата закладки 20.10.2015
Запроси мене у мрії і у сни -
Погостюю там від літа до весни!
Може, звикнеш ти до мене уві сні
І запросиш знову в гості навесні?!
Зачарую твоє серце, стережись,
Так, як ти причарував моє колись!
Заплетуться наші доленьки в одну,
Гаптуватимуть стежину чарівну!
Диво-стежка нас до щастя приведе,
Нагадає нам кохання молоде -
І злетять серця закохані увись,
Де навіки долі-доленьки сплелись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614280
дата надходження 18.10.2015
дата закладки 18.10.2015
[i]Паралелі облич -
як відлуння у плесі свічад...
Чи знайомі з тобою ми,
дівчино, чимось засмучена?
Відчуваю про що
сині очі тужливо мовчать...
Нам обом, певно, долю примхливу
доне́схочу вручено..
Не тримай на душі,
моя подруго,каменя зла...
Так буває:
без суду!
без слідства!
без права!
без вибору!
Блекотою печалі дорога
твоя поросла.
Ти дбайливо бур"ян
(аби сонце побачити)
вибери.
Паралелі сердець у люстерку -
знайомі світи,
Що поєднані в ціле
думками,
надіями,
згадками.
Я така ще така наївна,
сліпа ще така, як і ти.
Вірю: прикрі кінці́
врешті стануть
новими початками.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613966
дата надходження 17.10.2015
дата закладки 18.10.2015
Сипнула леліток у душу:
- Палайте, ліси
пташиною Фенікс,
мені обпікаючи п'яти!
Тріщать падолистом
в полоні страшної краси
покірні дерева
(а влітку ж були крилаті!).
То Осінь-циганка:
спідниця з розірваних хмар,
і має дощами
розплетене вітром волосся…
Пожежі лісів
догоряють промінням Стожар,
лишаючи кленів
до гілки обвуглений остов…
Напустить туману ув очі –
і зникне кудись
(розтануть сліди
на притрушеній снігом дорозі)…
а в пам'яті довго іще танцюватиме ліс,
охоплений полум'ям,
наче циганським гіпнозом…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614216
дата надходження 18.10.2015
дата закладки 18.10.2015
Заснула ніч у небі між зірками,
Лиш Місяць не збирався йти до сну…
Він забавлявся легкими хмарками,
Неначе сортував одна в одну.
А зорі мерехтіли в темнім небі,
Тихенько так, щоб не збудити ніч,
Велика хмара, наче білий лебідь,
Розтанула, немов попала в піч.
В нічному парку сич горлав далеко
І чувся тихий посвист вітерцю,
Що денну відігнав із парку спеку,
Так догодив він Місяцю отцю.
Мовчала ніч, бо спала між зірками,
Вони її, як матір берегли,
Летіли мовчки та лише моргали
І сонну ніч в намисто одягли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613842
дата надходження 17.10.2015
дата закладки 18.10.2015
Ще не співали треті півні зранку,
І сонце не заглянуло в вікно,
Ще промінь не заліз через фіранку,
Туман поплив ранковий, як в кіно.
Так набігав, неначе хвилі в морі,
Сріблисто сивий, як старий дідусь.
Сховалися на небі ясні зорі,
Я побіжу в туман, його торкнусь.
А він був теплий, лише трішки мокрий
І всі травинки стали у росі,
Туман летів, неначе поїзд скорий,
Гойдались трави у своїй красі.
На сході сонце сходило в тумані,
Враз засіяла перлами трава,
Набігли хвилі, певно, що останні,
Були ці хвилі кожна, як жива…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614113
дата надходження 18.10.2015
дата закладки 18.10.2015
Пальтишки, перчатки, беретики…
тёплый контекст
из новой редакции осени от октября.
Теснённые смертью и золотом листья в протест
чему–то, известному им лишь, на кронах горят.
Размякшее время немножко задержит затакт
к брюзге–ноябрю, оглянувшись всего лишь на миг.
…Из осени в осень люблю пересматривать, как
теснится в игольном ушке октября – целый мир…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612469
дата надходження 10.10.2015
дата закладки 18.10.2015
Ідуть Хрещатиком солдати,
Вкраїни лицарі ідуть.
Просили їх вже Батько й Мати,
Вкраїні волю повернуть.
Козацьких небожів Покрова,
Відкрила з неба благодать.
З жид.ми скінчилась розмова,
Пора борги за все віддать.
Ідуть Хрещатиком солдати,
З війни вернулися сини.
Не всіх поклали в Лузі спати,
Чужинці зайди й дикуни.
Заради чого ж там лишились
В cтепу на теренах війни?
Для чого кров’ю окропили,
Савур – могилу й полини?
Ідуть Хрещатиком солдати,
Вдягли медалі й ордени.
Пора чужинців сповідати,
Дістали, с.чі пахани.
Небесна сотня зустрічає…
Курличуть в небі журавлі.
Героям Слава! ... вибухає.
Лунає в небі й на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613184
дата надходження 14.10.2015
дата закладки 18.10.2015
Як добре іти навмання
І знову в собі відкривати
Любов до осіннього дня
І вміння образи прощати.
Навшпиньках брести по зірках
І слухати шелест проміння…
І раптом збагнути: я – птах,
І, крила розкинувши тінню,
Летіти собі навмання
Між хмарок сумних перехожих
Останнього теплого дня,
Що так на осінній не схожий…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613773
дата надходження 16.10.2015
дата закладки 18.10.2015
Вітер смуток розвіє,
Сонце сльози осушить,
Я тебе зрозумію,-
Ми - споріднені душі...
Будуть сни кольорові,
Золоті зорепади,
Задушевна розмова
Подарує розраду.
Посміхнімося мрії,
Перешкоди - байдужі!
Я тебе розумію,-
Ми - споріднені душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196898
дата надходження 21.06.2010
дата закладки 18.10.2015
Не йди тоді, коли забракне сили,
У розпачі не бачиш свій причал.
Нехай з душі спаде дев"ятий вал,
Тоді вже йди, коли уже немила.
Якщо мої не хочеш пестить коси,
А у думках давно злітаєш десь
І в серці моє "хочу" - ні шелесь...
Вже не торкає, що тоді ті сльози?
Тоді збирайся, віями прикрию,
Щоб біль не вилився, нехай ущерть...
Тебе забути змусить лише смерть,
Сама собі я ту могилу рию.
Та коли пройдеш не свої дороги,
А там, де буцім рай, давно пітьма,
Вертайся, бо довіку, вже сама
Без тебе не переступлю порога.
Не дорікатиму, не вір, що зневажаю
І не питатиму, коли і з ким?
З дороги витрись рушником новим,
Якщо вже вдосталь випив того "раю".
14.10.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613260
дата надходження 14.10.2015
дата закладки 18.10.2015
Осіннє листя золоте
Бринить мелодію кохання...
І, може, вперше (чи востаннє?)
У серці папороть цвіте!..
Та несподівана зима
Той цвіт цілунком остудила...
І опадають листя-крила,
Й надії-іскорки нема...
Під снігом - осені сліди,
У серці - музика осіння...
Снує ще доля павутиння,
Та стежка в'ється... в нікуди́...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613559
дата надходження 15.10.2015
дата закладки 15.10.2015
Не відсувай своє життя убік,
Не дай стояти осторонь від тебе.
Я зрозуміла: ти мені із неба
Дарований для щастя чоловік.
Не віддавай мене в безпечний тил,
Не хочу бути в німоті і тиші.
Хай краще у душі клекочуть вірші,
Аніж позбутись вітру і вітрил.
Я хочу бути поруч. Руку дай,
Моя підтримка стане у нагоді.
Простіше разом у буденній злобі
Плекати наш духовний урожай.
І сонячними ранками удвох
Ліпити день із посмішок на вікна.
Я відчуваю: я для тебе жінка,
Мене колись тобі призначив Бог.
03.08.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613344
дата надходження 14.10.2015
дата закладки 15.10.2015
Ти знаєш, я змучилась. Надто замучилась бути
Для всіх і для кожного тим незамінно тривким
Постом порятунку. Щоразу і слухати й чути,
Й приймати удари цим серцем, немов кам’яним.
Мовчати у прірву. У прірву бездонної ночі,
Заледве вдихаючи попіл зотлілого дня,
Впиватися тишею. Й всі свої замисли творчі
Вкидати униз, не знайшовши для них прийняття.
Себе не любити. Ось так от не бачити суті,
Й не мати для себе хоч декілька зайвих хвилин.
Я змучилась бути для всіх. А для себе не бути.
Душа вимагає зупинку, німий карантин.
31.07.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613333
дата надходження 14.10.2015
дата закладки 15.10.2015
Гриби стоять такі похнюплені...
І не тікають зі стежин.
Так і залишаться не куплені
Червоні ягоди шипшин…
Ліси неначебто зачумлені:
Їх оминають за версту.
Тож, сам на сам лишившись з думами,
Співають-шелестять смутну…
І птаство начеб не полохане,
Та навіть дятел на сосні
Повісив для гостей непроханих:
"Не турбувати до весни!"
Лиш осінь покрадьки прокралася
(Не можна, бачте, їй без змін)…
В червоне листя фарбувалося:
Тут пандемія. Вірус мін…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613317
дата надходження 14.10.2015
дата закладки 14.10.2015
Моя, ластівко кохана, відізвися!
Пролітають хмарками роки,
Наша знов наснилася криниця,
Роз’єднала ж доля береги…
Може краще, мила, помовчати?..
А відчути серцем знов слова
І у снах з надією чекати
Ту, що звали – «Мавка лісова»…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613227
дата надходження 14.10.2015
дата закладки 14.10.2015
[b][i]Пробач за недосказані слова...
Що я не можу ніжно обійняти.
І за любов пробач, що ще жива,
Чомусь вона не хоче відпускати.
А память знову простягає руки...
Її сумління чисте і терпляче.
Вона тихенько плаче від розлуки.
В надії, що ніхто цього не бачить.
* * * *
Розтанув вечір... спогади і тиша...
А ти далеко ... чи мені це сниться
Коли вітрами за вікном колише
Осіння ніч ,думки, яким не спиться?..[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613303
дата надходження 14.10.2015
дата закладки 14.10.2015
Ідеш…
Листопадом черговим злітають хвилини,
фарбовані в колір чекання, з відтінками stop.
Так інколи схожий (до сліз) на звичайну людину,
що плаче…
сміється…
і вірить у свій гороскоп…
подрібненим серцебиттям – у безодню луною,
щоб скалки збирати в долонь…
на колінах…
на дні…
…ідеш…
без зупину…
на зустріч з моєю труною…
Благать: «Зачекай! Тут – життя! Під твоєю рукою!» ?...
...Ти ж – час. Ти – глухий.
...Та попро́шу...
А раптом?...
...чи – ні?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612977
дата надходження 13.10.2015
дата закладки 13.10.2015
[b][i]Я загубила десь свій сон і спокій.
Допоможи мені їх віднайти...
Прошу тебе , але не знаю хто ти ?
Не знаю , навіть , де тебе знайти...
Ні , подарунків дорогих не треба,
Лиш крапельку правдивої душі...
Попросиш , я для тебе , лиш для тебе
Писатиму завжди свої вірші...[i][/i]
Поділено усе на "за" і "проти".
Тривогам тісно у душі моїй...
І стукає у скронях де ти , хто ти ?
Моя ти радосте !
Ти , смутку , любий мій ![/i][/b]
[color="#ff0000"][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612913
дата надходження 12.10.2015
дата закладки 13.10.2015
Зима танцює на зелених кронах,
Холодними ногами топче лист.
І замерзають сльози на іконах,
Сумної грає вітер-бандурист.
Шматочки білі на відрослих травах
Невинний погляд кидають з-під брів.
Зігріюсь, вип’ю філіжанку кави.
А як зело зігріти і птахів?
Так хочеться цей обшир обійняти,
Закутать щільно у шерстяний плед,
Проміння сонця із небес дістати,
Улити всім, немов із банки мед.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612837
дата надходження 12.10.2015
дата закладки 13.10.2015
Настане день і я воскресну,
В твоїх молитвах і віршах.
Й побачу знову піднебесну,
В твоїх омріяних очах.
А зараз я немов пилина,
Що вітер в полі роздува.
Та знаю я - моя дружина,
Що віднайдеш ти ті слова.
Які проникнуть в Боже серце,
Та досягнуть самого дна.
І в цьому світі моє серце,
Не будеш більше ти одна.
2015р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612602
дата надходження 11.10.2015
дата закладки 12.10.2015
Я думала - Ви скучили за мною!...
Тому сьогодні я до Вас прийшла!..
Щоб знов побути жінкою земною,
Й подарувати іскорку тепла!..
У цей холодний вечір, проти ночі,
Я подивилась зіркою в вікно...
Та в Вас були такі байдужі очі,
Яких я вже не бачила давно...
Несла я світло!... але Вам не треба...
Все так буденно в Вашому житті...
Тому - я знову полечу на небо,
І буду там світити в самоті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612711
дата надходження 11.10.2015
дата закладки 12.10.2015
Біля ніг моїх лагідно стелиться
Білим пір"ячком - перша метелиця!..
Що ж ти, госте, так рано прийшла?..
І забрала краплини тепла...
Так хотіла тобі я зрадіти,
Та... чекала на "бабине літо"!..
...В теплій хаті стою край вікна...
Ой, далеко від нас ще весна!..
Перший сніг - ранній гість на порозі,
А зима вже на білій дорозі...
Так невчасно... та я вибачаю!..
Заварю із калиною чаю...
Ним зігрію я серце своє...
І сприйматиму все, так, як є!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612696
дата надходження 11.10.2015
дата закладки 12.10.2015
Люблю тебе, стражденний рідний краю,
До сліз люблю, до болю-хрипоти!..
В любові тій приречено згораю,
Аби лише воскрес, вознісся ти!
Люблю тебе, згорьований народе,
Болію болем страдницьким твоїм...
Не прагну шани, дяки, нагороди -
Для тебе щастя-долі заповім!
Люблю тебе, величне рідне слово,
Шматоване, калічене... й святе!
Плекаю кожну краплю калинову -
Хай в серці євшан-зіллям проросте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612633
дата надходження 11.10.2015
дата закладки 11.10.2015
Привіт, моя красуне Ясноока!
Дівице неповторно-молода...
Відтінком сонця сукня пишнобока
Проллється жовтизною,як вода...
Багряно-тепла і ніжно-дбайлива
Цариця із невіданих світів...
Горить вогнями листопаду злива
Поміж дерев, будинків і дахів...
Увійдеш граціозно, ніжна леле...
Палка жар-птиця із казкових снів
Заміниш в позолоту лист зелений
Під жалісливу пісню, журавлів...
У допомогу вітер зірве шати
Розсипить їх недбало, без вини
Вони будуть в морози зігрівати
Усе, що приготуєш до зими...
Сльозами вмиєш голі силуети
Що потемніли у холодні дні...
Відлунням в небі, вітрові куплети
Ти перетвориш в стомлені пісні...
*******
Прощай, моя красуне Ясноока!
Для тебе час минає, цього річ
Твоя тендітна постать, одинока
Зникатиме в безодні зимніх віч...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612629
дата надходження 11.10.2015
дата закладки 11.10.2015
Продовження вже відомого моїм читачам «циклу» «Ти сиділа на ліжку…»
Я стояв у кімнаті, запорошений пилом,
Затаврований сумом далеких доріг.
Задививсь тобі в вічі, а пальці тремтіли
І старенький заплічник лежав біля ніг…
Ти так само на ліжку, немов би й не було
Сірих склизлих світанків й самотніх дощів,
Не мовчав телефон, злих насмішок не чула –
«…Вже б давно повернувся… Якби захотів…»
Ти чекала, кохана, терпляче чекала,
Коли інші давно все підняли на сміх.
Було все…без надії, а ти…виглядала
Вибач, люба, я винен… хоча, й справді, не міг…
Потім…потім…Обійми, цілунки і сльози.
Потім…плекана мріями жадібна ніч.
За вікном блискавицями рватимуть грози,
Віддаючи данИну боротьбі протиріч…
Все це потім, кохана, все буде, я знаю.
А тепер…у густій, мов тягучий кисіль,
Тиші і такім…красномовнім мовчанні
Ми з очей виливали непроханий біль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611954
дата надходження 08.10.2015
дата закладки 11.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.10.2015
Втікала лісами…
Живе смерекОве море
Котилось… гойдалось… штовхало мене туди…
А ті, що ішли слідами, курили “More”…
Збивали у хащах
ногами мої гриби…
У венах кипіла –
Не кров… вже не кров… а лімфа!
У темряву лісу вливалася без вагань...
Бо ті, що ішли слідами, сказали - німфа…
Багаття розклали
для чорних своїх заклань…
……бо зорі на травах
Занадто п”янкі… відверті!…
Бо ніч пов”язала на коси мої вуаль…
Вона ж - вигравала мені на звабливій флейті…
І тих, що ішли слідами…
чомусь……. не жаль…………..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612282
дата надходження 09.10.2015
дата закладки 10.10.2015
Ні, таки треба мені їхати на осінні етюди. У гори – коли вони
різнокольорові і туманні. І мати якусь мрію – нову. Наприклад,
збудувати вітряний млин, стати мельником (а вони всі містики
у наших зворохоблених краях і знаються з потойбічним)молоти
людям борошно, і дивитися, як вітер крутить дерев’яні крила
цього пшеничного птаха.
Артур Сіренко. "На
осінні етюди"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612191
Як розпатлане сонце причеше останнє проміння,
Я по зорях піду за возами старих чумаків
У краї, що не знають зневіри, ненависті й тління
Й де годують із глеків блакитних ручних журавлів.
Я мірошником стану. Молотиму борошно-мрії.
З них пектиме сусідка крилаті смачні пиріжки:
Як з'їси – і печалі, мов пух із кульбабки, розвіє,
І в душі достигатимуть вишні, солодкі й терпкі.
А, втомившись, вмощусь вітровію зручненько на спину
І труситиму сни, мов насіння, під кожним вікном –
І світатиме ніч. Сяйвом соняхів сповниться днина.
А я знову молотиму мрії веселим крилом…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612283
дата надходження 09.10.2015
дата закладки 10.10.2015
«Ти не плач і мене не клич,
І розлука ця – долі знак
Душ побачення віч-на-віч
Закінчилось,- я вільний птах.
Серцем прагну в нові світи,
Відлітаю, забудь-пробач…»
Тихо плакала: «Не лети!»
Але він відповів: «Не плач.»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288368
дата надходження 24.10.2011
дата закладки 10.10.2015
Усе, як завжди. Знову ллють дощі
Сьогодні, а назавтра - сонце сяє,
Я посміхаюсь, і пишу вірші,
Усе,як завжди, лиш тебе немає...
Усе, як завжди. День іде за днем,
Час,-вправний лікар - рани заживляє.
Колись, цей біль ущухне, і мине,
Та що із того?- як тебе немає...
Вітри летять в незвідані світи,
Хто знає, може десь, за небокраєм,
Мене кохаєш і чекаєш ти,
А я - чекаю ТУТ...Тебе немає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611642
дата надходження 06.10.2015
дата закладки 10.10.2015
Ще айстри не спішили відцвісти,
І - тільки бал відкрили хризантеми!..
Та, холод впав з нічної висоти,
І листя осипається - зеленим...
Аж розгубилась Осінь!.. дивна мить!..
Що з фарбами барвистими робити?..
Її багатство біля ніг лежить,
А позолоту нІкуди розлити...
Мороз прийшов, мов злодій, уночі...
Гармонію порушив так нежданно...
Забрав у Жовтня золоті ключі,
Осінні квіти холодом поранив...
Хоч всім відомо - Осінь - не Весна!..
Та кожна з них свої принади має!..
Тож хай в свій час потішиться - сповна,
Ну, а Зима?.. Зима - хай зачекає!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612025
дата надходження 08.10.2015
дата закладки 10.10.2015
Я писала тобі вірші,-
Ти не знав...
А були вони - крик душі,
Шелест трав.
А були вони - шум дібров,
І гаїв,..
Тільки ти, зберегти любов
Не зумів.
Ти таємних думок моїх
Не пізнав,
А були вони - шум гаїв,
Шелест трав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198709
дата надходження 01.07.2010
дата закладки 10.10.2015
Метеликом-подихом,
птицею цвіту зорі
Душа моя вільна
у простір холодний полине...
На спокій нарешті
обернуться болі мої,
Чи, може, болітиме ще,
як цієї хвилини?..
Полине, приплине
до лона холодного вод,
Де сяйво зорі
розливає палкі акварелі...
Тут - тиша зелена:
ні сліз, ні зітхань, ні турбот,
У срібному плесі
туманяться ранку пастелі...
Ні туги, ні жалю -
пульсуючий Вічності сон:
Сузір'я-медузи
тріпочуть, іскряться і кличуть...
Згорнулась реальність -
лиш дотиком теплих долонь
Сльозину зітри
на сном оповитім обличчі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609618
дата надходження 27.09.2015
дата закладки 04.10.2015
[b][i][color="#0022ff"][color="#0040ff"]Осінь...Вже осінь.Дихають холодом ночі.
У холодно-блакитному небі пролітають останні "ключі".
У путь щасливу ,ліс їм тихенько шепоче.
Вони сумно курличуть і здається летять плачучи...
І так одиноко , стало на серці,і важко.
Це від їхнього крику сни солодкі лишають мене.
Дорогий мій журавлику,люба, мила ти пташко,
Ну чому , так на довго , залишив одиноку мене?
Довгі ночі для мене ще довшими стали.
Серце рветься і бється у тузі ,страданні й журбі.
Повертайся ,чекаю ,розлучаючись ми не прощались
Чому плачу ночами , розкажу недмінно тобі.
Ну то що ж , тож до зустрічі , любий!
Вона збудеться, вірю, жду і марю тобою у сні.
Мине осінь , зима ,листя стане зеленим на дубі...
Все повернеться знов,ти повернешся теж навесні.[/color][/i]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611257
дата надходження 04.10.2015
дата закладки 04.10.2015
Я до тебе вернусь,
У найблищому часі,
До грудей пригорнусь
І закружимо в вальсі…
Не зіб’юсь я з путі,
Ще вогонь у віконці,
Наші дні золоті,
Знов освітяться сонцем.
Щоб почув я слова:
«Я люблю тебе, милий!»
Щоб хмелів без вина,
Знову був я щасливий…
Бо без тебе не раз
Не одну стрів біду,
Та до тебе тепер
Я навіки прийду.
Ти ж чекаєш мене,
Бо навік покохала,
Але доля чомусь
На цей час мене вкрала.
Хочу чути слова:
«Я люблю тебе, милий!»
Щоб хмелів без вина,
Знову був я щасливий…
Я вернусь на поріг,
Тихо стукну у двері,
Місяць виставив ріг,
Мов зове до вечері.
Ти відкриєш мені
І запросиш у хату,
Я за стільки часу
Маю, що розказати…
І почути слова:
«Я люблю тебе, милий!»
Щоб хмелів без вина,
Знову був я щасливий…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610966
дата надходження 03.10.2015
дата закладки 04.10.2015
Як почуттів невипита слюда
Впаде в узгір”ях дикого Парнасу…
В мені тектимеш легко, як вода…
я – поза Часом……………..
Як візерунки дивних відчуттів
Мене вестимуть незнайомим містом…
Ти не сплетеш мені віночки слів…
я – поза Змістом………………
Коли стандартні й монотонні дні
Втискатимуть мене у рамки ГОСТів…
Як же ( до ран!) – болітимеш в мені,
Мій Камелот… одвічний
поза - Простір………………
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611066
дата надходження 03.10.2015
дата закладки 04.10.2015
Впало слово каменем на груди,
Мов надгробок (я ж іще жива!).
Що ж, і це здолаю-перебуду,
Викричу і виплачу сама.
Справ тепер у мене є багато:
Треба пам'ять випалить дотла,
Треба для душі камінні лати,
Щоби знову дихати змогла.
Бо інакше... Літо шле привіти,
Наче свято за вікном моїм.
Знала: прийде час цієї миті -
Світлий день і сиротою дім.
Приговор
И упало каменное слово
На мою еще живую грудь.
Ничего, ведь я была готова,
Справлюсь с этим как-нибудь.
У меня сегодня много дела:
Надо память до конца убить,
Надо, чтоб душа окаменела,
Надо снова научиться жить.
А не то... Горячий шелест лета,
Словно праздник за моим окном.
Я давно предчувствовала этот
Светлый день и опустелый дом.
А. Ахматова. "Реквием"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610417
дата надходження 30.09.2015
дата закладки 04.10.2015
За картиною М. Врубеля \"Демон, що сидить\"
[img]http://muzei-mira.com/templates/museum/images/paint/demon-sidyaschiy-vrubel+.jpg[/img]
Він знає все, що буде, наперед:
Уже в душі скувала простір крига,
І не звести закам\'янілі крила –
Судомить м\'язи відчуття тенет.
Збирає час уламки від хвилин –
Стовпом солоним застигають квіти.
І їх тепер нічим не оживити,
Отих троянд із запахом шипшин…
Світанку стигла папороть цвіте,
А він копитом чує вічні води,
Їх пальці до прозорого холодні
Вростають в серце криги кришталем.
А як же світ без Демона свого?
Як відрізнить тепер добро від лиха?
Зітхає у дев\'ятім колі крига
Від розпачу гарячого його…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609724
дата надходження 27.09.2015
дата закладки 04.10.2015
Списаний дитячою рукою
На смугастих аркушах надій,
День осінній злинув наді мною
Літачком в розчиненім вікні.
Ніс на крилах радощі та смуток
І дитинства чарівний пилок
У минуле, трохи призабуте,
Де бентежить радісний дзвінок,
Де рахує час уроко-ро́ки,
Де живуть, мов миші, помилки́…
Чийсь щоденник – в школовимір пропуск…
Теплий потиск ручки як руки…
"Добрий день!" – дзвенить щодня паролем.
У дитинство двері відчиню…
Списаний дитячою рукою
Лист осінній літачком ловлю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610868
дата надходження 02.10.2015
дата закладки 04.10.2015
[b][i]Я знов спішу до тебе на побачення
Холодний вечір зорі засвітив...
Знайду стежину ще ніким небачену
Ніхто якою досі не ходив.
Дивлюсь як місяць мило посміхається
Неначе знає всі моЇ думки...
Під зорепадом мріЇ хай збуваються.
І тільки так ,ніколи навпаки.
Вузька стежина зорями помічена,
Вони все бачуть ,знають всі шляхи.
І я в цей вечір з мріями повінчана
Забуду, що життя як лід крихкий...
А відстані і час не мають значення.
Хто не чекав - ніколи й не любив.
Я знов спішу до тебе на побачення
Мою стежину місяць освітив[/i].[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610065
дата надходження 29.09.2015
дата закладки 30.09.2015
Квіти Ангел в саду поливав
Із веселки в скалках водограю.
На мольберті красу малював
З незбагненного, чистого Раю.
Заворожений стежкою йду,
Ледве чую за ставом пташину.
Літо Бабине наче в слюду,
Як принцесу убрало долину.
Біло - коса у сріблі лежить
На голівці корона з бурштину.
З неба падає в ноги блакить,
Мостить перли в красу голубину.
Дощ осінній цілує траву,
Вітерець в прохолоді гуляє.
Осінь в листі карбує главу
Їй найвищий щабель приміряє.
Зачарований хід зупиню…
Усім серцем - душею яснію.
Чисті роси з долоньки зіп'ю
Й усім тілом своїм захмелію.
І в траву – мураву упаду…
До землі, наче син притулюся.
В Віфлеємському Божім саду,
В первозданній красі розчинюся.
До небесного краю ступлю,
Диких квітів тобі назбираю.
Їх росою п’янкою скроплю
В ароматах осіннього гаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609930
дата надходження 28.09.2015
дата закладки 30.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.09.2015
Лягли жита у золоті покоси,
Останні маки тліють на межі...
Вже й павутиння заплелося в коси,
А ми з тобою стали, мов чужі...
І це тоді, коли вже холод в небі!..
Коли душі так хочеться тепла!..
... Мені здавалось - я жила для тебе!..
Тепер здається - зовсім не жила...
... Як сонячно!... погожий день надвОрі,
Мов храм святий - у позолоті сад!..
І, як печально в цю осінню пору
Шукати стежку, що веде назад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609707
дата надходження 27.09.2015
дата закладки 27.09.2015
Відбуяли давно отави,
Попрощалось осіннє літо,
У землі вже нові оправи,
Полилася вода крізь сито.
Осінь пахне тепер грибами,
Золотисті листки у клена,
Пригадав я родину й маму
Їх багатство душі свячене…
Сходять знову хліба у полі,
Врожаї миє дощ холодний,
Як то добре, що ми на волі
І ніхто у нас не голодний…
Може хтось упрікне і скаже,
Що голодних у нас багато…
Проте кожен під танк поляже,
Щоб було в Україні свято.
Незалежність! Щоб наша доля,
Нам щоденно робила свято,
Щоб були ми завжди на волі
І щоб осінь була багата!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609614
дата надходження 27.09.2015
дата закладки 27.09.2015
Руки, що пахли хлібом,
Сиві з літами коси,
Янголом, що на небі,
А на землі у росах…
Пам’яттю в мому серці
І у думках щоднини,
Долю синівську вершить,
Мама моя єдина…
Скільки вже літ немає
Але у сни приходить,
З долею розмовляє
І в небеса відходить…
Квіти, що на могилі,
Завжди в гарячих росах,
Лише тумани сині,
Їх в небеса відносять.
Є на землі святині,
Що бережем по праву,
Місце – це їх могили,
Де лежать тато й мама…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609584
дата надходження 27.09.2015
дата закладки 27.09.2015
Біжиш, як завше, від турбот у гори..
Шукаєш найстрімкішу із вершин...
Розкинувши на п"ятачку долоні,
торкнешся неба! ...В радості хвилин
завмреш п"янкою гордістю гірського
орла, який кружляє десь там "над".
В нестачі кисню ти вдихнеш (знай!) Волю
на повні груди! Терпко, повно так.
В цей час, коли свідомість розіллється
можливостей потоком чистим й сил,
Минуле із Майбутнім враз зійдеться
і ти осягнеш Таємницю Див.
На полонині пропливуть велично
посланці ночі - сутінки в"язкі
та зацвітуть услід звабливо-клично
сріблясто-зву́чні зорі ті легкі.
І куполом прадавньо-чудо-храму
напнеться оксамитом неба синь...
Вклонись йому й відкриєш власну Правду -
ввійде у серце кришталем тих хвиль,
в яких омив ти зморене вдень тіло,
черпнувши із дзвінкого джерела...
Віддайся раз поривам щирим сміло -
й озветься вмить душа твоя жива!
...Карпатська ніч... Окутає, зігріє!
Думки очистить ароматом трав.
І розум, одурманивши, обвіє
тим вітром "відань", що себе пізнав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609541
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 27.09.2015
За картиною М. Врубеля "Царівна Лебідь"
[img]http://ru.static.z-dn.net/files/d69/f4c6a7c97438395fa01568b86d8116ef.jpg[/img]
Бувай, мій князю. Йду за небокрай.
За мить до смерті сонця нишкнуть хвилі.
Нехай кохання нашого розмай,
Набряклі сумом, не бентежить крила.
Набряклим сіллю пінної води,
Їм до небес мене вже не носити.
А ти за мною, князю, не ходи:
З ріки Смородини там забуття розлите.
З ріки я вийду іншою. Поглянь:
Малює вічність вензель свій на пір'ї.
Тебе тримає острів твій – Буян,
А я назавжди успадкую Вирій.
А я із болю вирощу пісні
Про почуття, розгублені у вирі…
Бувай, мій князю. Виглядай вві сні
Сумну та совооку птаху… Сирін…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609504
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 27.09.2015
На болоті два бусли журавлину брали,
У дзьобах нам принесли, тай почастували.
Розплескалося вино, на столи упало,
Й чорногузи із селом гуляли.
Бусли, бусли – вирій на порі,
Бузьки, бузьки разом угорі.
Хай обійде горе вас й холоди,
Щоби ви вернулися, як завжди.
Дай вам Бог здружитися бусли із орлом,
Ми ж чекати будемо, будем всім селом.
І хай путь ваш стелеться, серед гір й долин,
Та не спинить часу плин.
*
Цілу зиму чорногузи в чужині літали,
Яка довга та зима, що й засумували.
Радо й любо угорі, крильми лопотіли,
Повернулись буськи клекотіли.
Їх зустріли липи під вікном,
Вітерець грів з пазухи теплом.
Медовуху брали ми у бджіл,
Садовили знову всіх за стіл.
Пісня наша котиться хай далеко в світ,
Гарно відгуляємо, милі ваш приліт.
Вже земля цілована, йде трава в стебло,
Бо на дворі вже тепло.
*
Ой, як легко з чужини розправляти крила,
Бо удома на вітру вони, як вітрила.
Піднімає їх у вись в стрілах дивограю,
Аж за хмари ген до небокраю.
Бусли бусли, братики мої,
У степах замовкли солов’ї.
Тож летіте бусли на Донбас,
Щоб Господь Вкраїну нашу спас.
Занесіте сонечка їм крильми на схід,
Хай розтане в душах їх, зачерствілий лід.
У степах козацьких вже, чахне вуркаган -
То розсіявся туман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609453
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 27.09.2015
Журавлі над селом пролітали,
Відлітали у теплі краї,
Потонули у синіх туманах,
У холодній осінній імлі.
Задивилися люди у небо,
Проводжаючи ключ журавлів,
Приміряли політ цей до себе,
До нових невідомих світів.
Журавлі закурликали дружно,
Мов прощальну свою заспівали,
Помахали крильми вони людям
І сховались далеко за хмари.
Очі сумно вдивлялися довго -
Відлітала частинка душі
В невідому далеку дорогу,
У незвідані досі світи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606303
дата надходження 13.09.2015
дата закладки 27.09.2015
День сьогодні ясний
Всіх зібрав на свято
Вересень всміхається
нашій дітворі.
Подивіться,квітів у дітей багато
Всі прийшли навчатися осінньої пори.
[b]ПРИСПІВ
Посміхайтеся,дівчата,вчителі і хлопці теж,
В школі мудрості багато
Й радості немає меж.[/b]
Гарні та веселі школярки-дівчата
Люблять українські символи-знакИ!
Дужі і завзяті хлопці-козачата
Дружбу поважають,вчаться залюбки.
[b]ПРИСПІВ
Посміхайтеся,дівчата,вчителі і хлопці теж,
В школі мудрості багато
Й радості немає меж.[/b]
Ми за парти сядем й гарно заспіваєм
Про чудовий ,рідний український край!
Хай лунає музика в лісі і над гаєм!
Хочеш з нами,любий друже,пісню заспівай!
[b]ПРИСПІВ
Посміхайтеся,дівчата,вчителі і хлопці теж,
В школі мудрості багато
Й радості немає меж.[/b]
30.08.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609380
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 26.09.2015
Не знаю я, що головне в житті,
Хоч походив по світі я багато,
Не був лише розп’ятим на хресті,
За решту я не можу дорікати…
Неначе є пошана від людей,
Родився син і є чудові внуки,
А в голові є тисячі ідей,
Лисий давно. Та не ношу перуки…
Люблю жінок і ще горілку п’ю.
Від цього не втікаю і понині,
Усе своє життя – життя люблю,
Радію, що родився в Україні.
Молюся Богу, вірую в Христа,
Тепло родинне, як святе для мене,
Пишаюся, що внуки підроста,
Встаю, як піднімається знамено…
Творить добро і жити в доброті,
Літа прожити, що дано людині,
Напевно саме щастя у житті,
Що головне? Не знаю і понині…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609361
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 26.09.2015
А знаете, на птичьих голосах
звучит набат по летнему пожару.
Три месяца?
Да бросьте…
три часа
на грандиозный век земного шара.
Мелькнуло ярким бликом между дел,
пропыленной листвы и луж горячих.
А нынче град из спелых желудей
на фоне каблучков…
и всё – иначе.
Иначе воздух пахнет поутру,
листвы упившись в цвете трёхэтажном.
Настала осень?
Нет…
я так смотрю
на мир снаружи из души винтажной…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609352
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 26.09.2015
Хіба це можливо – забуть чи змиритися?
І скільки б рокІв не пройшло – все дарма.
По спільному килимі – спогади в китицях.
А далі – ідеш вже без нього…
сама…
Що скажеш…
життя не рахується з ритмами.
Минуле – далеко…
та ніби – за крок…
...А він залишається пам’яттю світлою…
кордоном – із ваших щасливих зірок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609267
дата надходження 25.09.2015
дата закладки 26.09.2015
Чорнобривці проводжають літо!..
М"яко стелять стежечку йому...
Прикрашають ніжним оксамитом,
І торкають чарівну струну...
Музика!... вона звучить повсюди! -
В листі, в квітах, в серці, в небесах!..
Хто почує - більше не забуде
Чорнобривці в золотих садах...
Сонячно! казково і красиво!..
День такий - що кращого нема!..
... А метелик все ще вірить в диво! -
Він не знає, що прийде зима...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609206
дата надходження 25.09.2015
дата закладки 25.09.2015
Жаром золота полон негромко настроенный парк.
Тени дремлют остывшие в камерном шорохе листьев.
Вдоль скамейки аллеи всё меньше блуждающих пар,
ожидающих часа писать поцелуями письма.
В бурых трёхчетвертных отчеканился медный порог
в затяжные дожди.
За тоску…
за слезу…
за копейку…
...И аллея, недавно распластанная под жарой,
будет вскорости бредить о лете продрогшей скамейкой…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608929
дата надходження 24.09.2015
дата закладки 25.09.2015
[youtube]https://youtu.be/m5zSB6Km4ns[/youtube]
[b][i]Нема
чого
сказати
доброго –
мовчи!
В мовчанні
зло
само
себе
дощенту
спалить.
На ум
приходить
діло
добре –
не кричи!
Добро
не любить
галасу
й себе
не хвалить[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608970
дата надходження 24.09.2015
дата закладки 24.09.2015
В осіннім саду, між осіннього світла,
ПомІж чорнобривців - яка ж то краса!..
Яскравою зіркою айстра розквітла,
Душа аж завмерла - повір в чудеса!..
А диво - буває?.. Звичайно - буває!!!
Коли в нього віриш всім серцем!.. і ждеш!..
Фортуна дорогу твою повертає
В те місце, в той сад, де ти щастя знайдеш!..
Ця мить - доленосна! - для тебе й для мене!
ЇЇ ми чекали в своєму житті!
Сплітає нам осінь верхівками кленів
Найкращі вінчальні вінки золоті!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608785
дата надходження 23.09.2015
дата закладки 24.09.2015
Повіє срібний вітер і холодом по тілу
Ударить наче струмом, зачепить нерв душІ
Притупить тьмяний вогник, мене усю зітлілу
Напише він словами в забутому віршІ...
Ех вітре, друже хтивий, не рви мені ти душу
З тобою ми не пара...та й різні в нас шляхи
Твій свист у верховіттях я слухати не мушу
Не смій мене судити за здійснені гріхи...
Колючим терням серце обмотане, кривавить
Я погляд свій не смію піднести у блакить
Чим більше я пручаюсь тим більше мене ранить
І ріже в скронях болем невідворотна мить...
Ще б почекати трохи до вечора, світанку
Щоб вимолити в неба для себе чистий лист
Джерельною водою все б змити до останку
Приглушуючи вітру пронизуючий свист...
А душу все кидає по стоптаній дорозі
І там на роздоріжжі знов вибір не з легких
Розп'ятим птахом б'юся у совісній облозі
У світі душ подібних, загублених, крихких
Ех вітре, чуєш вітре!Мій друже срібнокрилий
Прийди мені на поміч, завий, збуди, дістань!
Зніми з очей оману і погляд мій незримий
Розвій у верховіттях як без вартІсну дань...
Ех вітре чуєш вітре!Ти совісно-тверезий...
Почуй мене мій вітре!...не полишай мене...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608832
дата надходження 23.09.2015
дата закладки 24.09.2015
А хочеш, вернусь
Із далеких зелених доріг,
На теплі пороги розсиплю оливкові коси…
А хочеш, вкладу у конверт помаранчевий сніг…
Зворотня адреса –
твоя перламутрова Осінь…
А хочеш, прийду…
Як у гості не ходить ніхто…
І чаю тобі заварю із терпкої меліси…
Та краще – не пий!… бо забудешся, де ти… і хто…
Відчуєш мій запах –
самотності… неба… і лісу…
Бо в сутінки – вечір…
На трави любисткові – сніг…
А завтра,я знаю, в хурделиці зникнеш зовсІм ти…
А хочеш, обвиюся мохом навкруг твоїх ніг,
Прощальним цілунком
карпатської дикої німфи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608656
дата надходження 22.09.2015
дата закладки 23.09.2015
Як кожен вірш вмивається сльозою,
То виникають думи і думки,
Не завжди маєш бути ти героєм,
Твоє життя? А де твої сліди?..
Шануйте мову, бо вона прекрасна,
Щоб нас єднали думи і діла,
Додому повернулися всі вчасно,
Щоб Україна вільною була.
Вірші пишу вночі і тихо плачу,
У серці ще живе моє - «ОТЕ»,
Шаную землю - душеньку козачу,
Бо все, що в Україні – то святе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608540
дата надходження 22.09.2015
дата закладки 22.09.2015
На музику Віктора Оха
Ой, збиралися орли
На горі на раду:
Як від сарани степи
Їм урятувати?
Дарували їм громи
Блискавиці-стріли,
Щоби край свій рідний захистили.
Кличуть, кличуть сурми у похід!
- Твій я, мила, тільки до воріт!
Повернуся – Богові молись!
Ще й весілля справимо колись!
А дорога стелиться у степи, на схід.
І блакить над золотом в серці майорить.
Під козацьким чоботом хилиться полин
Наче голови орди.
Вилітали в степ орли,
Розправляли крила –
Під ногами сарани
Аж земля горіла.
Повість полум'яних літ
Сторінки писала,
Як орли край рідний захищали.
Ген звелися в небо ясени –
То Вкраїни кращії сини
Стали щільно, до плеча плече –
Жоден ворог з поля не втече.
А дорога стелиться у степи на схід,
Маками червоними обрій майорить.
Під козацьким чоботом хилиться полин,
Наче голови орди.
Ой, збиралися орли,
Натомивши крила:
Від нашестя сарани
Рідний степ звільнили.
Ой, збиралися орли –
Орлят научали,
Щоб чужинців в край свій не пускали.
Грають сурми: скінчено війну!
- Дай-но, мила, швидше обійму!
На Покрову сядемо за стіл –
Засилаю завтра старостів!
А думки вертаються по стежках на схід,
Де одвічним янголом вартовий стоїть…
Під козацьким чоботом хилиться полин…
Слава мертвим і живим!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608603
дата надходження 22.09.2015
дата закладки 22.09.2015
Бувало різне в мене на віку,
Вкривалися дороги споришами,
Та мить життя любив завжди п'янку,
Беріг від заростання стежку мами.
На землю падав - так було не раз,
Злітав орлом, парив у небі синім,
Прийшлося скільки винести образ!..
І кожна з них живе в мені й понині.
Молитви очищали від гріхів,
Слова батьківські добавляли сили,
Багато натерпівся я страхів,
Вони рубці на серці залишили.
Та це життя у всіх напевно так,
Падіння є і є життєві злети,
Та саме в цьому є життєвий смак,
У кожного життя свої куплети.
А коли скроні вкрила сивина,
Коли вночі листаєш книжку долі,
Ти пізнаєш – життя – це глибина
І ти радієш, що живеш на волі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608488
дата надходження 22.09.2015
дата закладки 22.09.2015
Життя, немов тоненька павутинка
Її тріпоче вітер перемін.
Або воно немов та намистинка,
Що загубилася у темряві нічній.
Воно спалахує, як ясна зірка,
А вже за мить згорає як свіча.
І сльози тих, хто полюбив надмірно
Не висихають протягом життя.
Й немає значення чи вічність, чи хвилину
Любив того, хто біля тебе був.
І мов ота зівянувша рослина
Ти падаєш на скошену траву.
О Боже мій, дай сили пережити
В душі моїй це відчуття жалю.
Допоможи піднятись й далі жити,
Щоб посміхатись, я Тебе молю
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608522
дата надходження 22.09.2015
дата закладки 22.09.2015
Минулого не повернеш,
Але й забути теж не можна.
Його не вхопиш, не торкнеш
Воно – вже пройдена дорога
Там була радість і печаль,
Там люди, до яких так часто
Усе ще проситься душа,
А розум шепче, що неварто.
На тлі минулих поколінь
Одне життя це лише крапка.
Та скільки в ній бажань і мрій
І сліз не виплаканих краплі.
Там квіти юності цвіли,
І палко вміли ми кохати.
Які щасливі ми були!
Уміли вірити й жадати…
Та порох прожитих років
Покрив вагою душі наші.
Всі відчуття стали черстві.
Не здатні більше ми кохати.
Але, десь глибоко в душі
Жевріє іскорка надії,
Що вітер здує груз твердий
І в серце повернуться мрії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608362
дата надходження 21.09.2015
дата закладки 21.09.2015
Україно, печале моя,
Моя в лузі червона калина.
Ти, як ночами спів солов'я,
Як у полі чужому билина.
Україно, надіє моя,
Притулюсь до грудей, як дитина.
Не розвіється слава твоя,
Доки маєш ти рідного сина.
Ще не вбили усіх байстрюки,
І не вбють, не можливо убити.
Доки світять нам з неба зірки,
Доки можеш героїв родити.
І хоч серденько ниє моє,
Ой нелегка була ж в тебе доля.
Та Ти будеш Вітчизно… бо є
На це воля… у нашого Бога.
Не того, що привели ж.ди,
Аби нас, як бурян затоптати.
А того, що учив нас завжди,
Свою гідність і честь відстояти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608006
дата надходження 20.09.2015
дата закладки 21.09.2015
Над білим світом голуба політ,
У синім небі птаха золотава,
У час такий, коли сіяє світ,
Мовчить завжди війни страшна заграва.
Шуліки знов злітають в небеса,
І кров рікою ллється по землиці,
Зникає в мить омріяна краса,
Ріки криваві, а були, як криця.
І знов бої, війна іде кругом,
Що затягає світле все до виру,
Страждає люд, обкутаний гріхом,
Земля давно у неба просить миру.
За мирне небо, голуба політ,
Щоб всі військові скинули мундири,
За синє небо нам на сотні літ…
Я всім за світі зичу тільки миру!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608338
дата надходження 21.09.2015
дата закладки 21.09.2015
Я перестала підганяти час,
Нікуди не лечу, не поспішаю...
І світ відкрився безліччю прикрас,
Мов двері прочинилися до Раю!..
І так спокійно стало на душі,
Коли нічого зайвого не треба...
Моя порада - Люди!.. не спішіть!..
Цінуйте те, що вам дарує небо!..
Любіть, мов перший і останній раз!
Радійте сонцю, і дощу, і квітам!..
... Я перестала підганяти час,
І тільки зараз починаю жити!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608164
дата надходження 20.09.2015
дата закладки 21.09.2015
Владні руки...палкі губи...стогін серця...
Поміж нами ніжний дотик хмільних душ
Приховає ніч у хмарах темну туш
Розкидаючи по небу, як люстерця
Дикі зорі...не приручені...п'янкі...
Непокірні...не привласнені...дзвінкі...
Рваний подих...дикий погляд...струм зіниць...
Переплетення двох рук...спокуси смак
І на все...лише одне, солодке:"Так!"
Для якого ні кордонів, ні в'язниць...
Глибиною ночі місяць зводить нас
Прихиляє небо...зупиняє час...
Дотик пристрасті...палаючі серця
Завмираючи під звуки диких зір
Не пручайся...ти віддайся і повір
Що в тобі я розчинилась до кінця
І у дотиках...у звабах...наче в снах...
Мліє серце ...гасне біль...зникає страх...
У спокусі...задурманені...п'янкі...
Дикі зорі...не приручені...дзвінкі...
Падають в долоні, заблищать в очах
Б'ються в грудях і зникають у руках
Ми спиваємо по краплі зореніч...
У полоні...у обіймах...віч-на-віч...
Спокусись...торкнись...смакуй...і відчувай...
Не привласнений...хмільний...і дикий рай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608323
дата надходження 21.09.2015
дата закладки 21.09.2015
Міжсезонне загострення осені –
Наче вірус рудий у крові,
Що по венах розноситься кросами
перелітних спортсменів-птахів, -
І кленові думки листопадяться,
В анемії німіє душа…
І крива діаграми по градусах
Ртутний слід на нулі залиша…
Дійсність лісом чорніє оголеним
В третім оці застиглих калюж.
Епідемія змін між сезонами
Як незмінне очищення душ…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608104
дата надходження 20.09.2015
дата закладки 20.09.2015
Прийня́ти… хоч інколи не зрозуміти:
сузір’я шикуються поміж веснянок;
дорослі (без винятку) всі, наче діти;
кохання, як сніг, тане без обіцянок;
розпечені погляди – чоловік/жінка –
цукерко–квітковий розподіл на рими
гортають (хто – за, а хто – проти) так стрімко,
що першість навряд чи хтось зможе отримать…
…Закохуй у себе її…
в безліч ранків…
в постійну на каву і квіти потребу…
в повітря…
в торкання…
у суму доданків:
одне спільне сонце – в однім спільнім небі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608055
дата надходження 20.09.2015
дата закладки 20.09.2015
Ми ще живі… Спини, фотограф, мить!
Хай стане [i]цифра[/i] нашим горокраксом,
Де від подій майбутньої війни
Ми зможемо хоч якось заховатись.
Ми ще живі… І [i]завтра[/i] ще нема.
Ще час тече. Його кардіограма
Розмірено пульсує у мені.
Сьогодні крапку ставити зарано.
Ми ще живі… До півночі - пітьма.
А десь уже свої готує старти
Непрохана
(й не спинена)
війна…
Але це буде… за хвилину… завтра…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607852
дата надходження 19.09.2015
дата закладки 20.09.2015
Лист золотистий падає у трави,
В туманах синіх залягла роса,
Вдягає осінь золоту оправу,
Це час землі, коли цвіте краса.
Бо лише осінь позмагатись може,
З весняною порою залюбки,
Бо, як весна і осінь теж тривожить
І чари в них поєднують думки.
Чарівна осінь перейди у весну,
Хай ще помовчить біле у снігу,
Я вознесу в думках оту небесну,
Єдину мрію на своїм віку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607798
дата надходження 19.09.2015
дата закладки 20.09.2015
Хвилина за північ…
Ти вже не рахуєш дати…
Він просто прийшов… бо давно вже хотів прийти…
...і раптом спинились знайомі всі циферблати.
...і раптом згоріли
без винятку всі світи.
І ти вже – не ти…
Бо у тебе імен – безмежно!
Де смуток й бажання станцюють якийсь вертеп.
А півні співатимуть вранці… і так бентежно…
Ти також із них,
героїня чужих вендет
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607734
дата надходження 18.09.2015
дата закладки 20.09.2015
[b][color="#0040ff"]Любов до рідної землі
Привита матір'ю менІ,-
Поля, ліси, зелений гай
Подільський щедрий, милий край!
Свята земля... І все в ній є...
Щоранку сонечко встає,
Волошки, маки, звіробій,
Весняних бджілок перший рій
Мені мій край завжди був раєм,-
Громи котились виднокраєм,
Волошки красувались сині,
Ніс жайвір славу Україні!
Світанки й ночі теж барвисті,-
По небу хмарки ясні й чисті,
Весною мова солов'їна
Живе і квітне Україна!
17 09 2015 р
Вікторія Р[/color]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607696
дата надходження 18.09.2015
дата закладки 20.09.2015
Осінь посапує синім туманом,
Ми у тумані одні…
Сховані наші сліди,
Серце шепоче: "Не йди!..
Будемо двоє до ранку,
У цій святій тишині…
Лист шурхотить і утворює казку,
Вітер ганяє туман…
Ти назбирала букет,
Осінь малює портрет…
Я так люблю твою ласку
І наш життєвий роман….
Роси у травах лягли кольорові,
Ми позбивали росу…
Листя летить до землі,
Сиві пливуть кораблі…
Нашої, доле, любові,
Осені пишну красу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607547
дата надходження 18.09.2015
дата закладки 18.09.2015
Тече ріка, мовчать в’юни,
А очерет пускає пір’я,
Дві долі поруч – я і ти,
В саду духмянім надвечір’я.
Місяць сміється з висоти,
Ридають зорі поміж хмари,
Кохання маєм берегти,
Доки цвітуть ясні стожари…
У пору сяють небеса,
Криниця пахне щедрим літом,
Де доля в зорях зависа,
Своє кохання криє цвітом.
Воно крізь роки пролетить,
Зігріє, як чарівні квіти,
Кохання в серці бережіть,
Тоді нам варто жити й жити…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607369
дата надходження 17.09.2015
дата закладки 17.09.2015
Примарна тонесенька ниточка -
твій голос крізь простір плиткий
такий тепло-рідний, м"який...
Моя рятівна соломиночка
крізь час цей до болю в"язкий!
Вхоплюся за нього надсадно!
Вросту всім єством! Розчинюсь...
У нотках п"янких утоплюсь,
що ніжно баюкають й владно...
Розлук цих я більш не боюсь!
Хоч світ метушливо-відносний
із гамором днів й суєти
нам вирок уперто виносить
та, зрештою, щастя приносить:
так ніжно "люблю" шепнеш ти..
І спиниться мить... зникне всесвіт....
Зітруться всі сумніви й біль!
Крізь відстань знайде пристрасть ціль -
до тебе торкнуся нарешті!!!
...Хоч голосом.... хоч.. мимовіль.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607227
дата надходження 16.09.2015
дата закладки 17.09.2015
Давно зірки я рахував на небі,
Давно мені співали солов’ї,
У всі часи оте кохання треба,
Єдиного на всій святій землі…
Я обнімав тебе, як тополину,
Вуста гарячі цілував вночі
І так любив, як люблять Україну,
Ховався із тобою в сивучі…
Як хочеться прожити у коханні,
Через роки, крізь прожиті літа,
Біжать вони у сивому тумані,
А осінь, наче квітка золота…
Твої цілунки й досі пам’ятаю,
Їх переніс, як сповідь до Христа,
Живу і далі і тебе кохаю,
Бо ти для мене все життя свята.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607112
дата надходження 16.09.2015
дата закладки 17.09.2015
Торкнулась осінь берегів ріки
ЧарІвним пензлем з фарбами густими...
Пливуть на хвилях вдаль мої роки,
Я ж не встигаю й подумки за ними...
Короткі дні у довгому житті,
І кожна мить тонка, мов павутиння...
Пливуть листки, мов зорі золоті...
Чи то пливе печаль моя осіння?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607246
дата надходження 16.09.2015
дата закладки 17.09.2015
Ть - фу!!! Цей плювок був просто у лице,
Підлий плювок - ножа всадили в спину,
Краще у груди і простим свинцем,
Щоб міг лягти відразу в домовину.
А той плювок, неначе яд змії,
Перевернув моє життя миттєво,
Поділась радість, змовкли солов’ї,
Моє життя змінилося суттєво.
Життя прожити, щоб без ворогів,
Чи «друзів», в кого ніж завжди з собою,
Ніколи не носити в серці гнів,
Усе рішати в чесному двобої.
І підлості ні крапельки в душі,
Життя прожити чесно і красиво,
Ваше добро - ваш головний рушій,
Життя тоді перетвориться в диво.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607064
дата надходження 16.09.2015
дата закладки 17.09.2015
Так швидко літо з нами попрощалось,
Лишило світло в золотих листках...
За сиві хмари сонце заховалось,
Проміння розгубивши у гаях...
Вже листопад усі стежки заносить...
...Таке яскраве в Осені кіно...
Це просто - осінь!.. це всього лиш осінь...
Холодним вітром стукає в вікно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606951
дата надходження 15.09.2015
дата закладки 17.09.2015
На дворі осінь золота.
Вдягли багрянець віти.
Ще бджілка клумби обліта,
Не скінченні, ліміти.
Гуляєш осене руда.
Гостей балуєш квітом.
Така, ще рання й молода
І дощ, не йшов за літом.
Скрапнула подихом жива.
В гіллі колише вітер.
Краплинки впали, як сльоза
Умив її, і витер.
Листки кленові, як хурма.
Візьму я їх натрушу.
Нехай Багрянка крадькома,
Красою, вцілить в душу.
Моїй невістці тридцять два.
Так мало й небагато.
Хай сотню років з рукава,
Несе їй ще на свято.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606944
дата надходження 15.09.2015
дата закладки 17.09.2015
Матусина казка, дитинство і юність,
До нині я згадую все, як було,
Де хліба шкуринки життєва духмяність,
Моєї криниці життя джерело.
Вклоняюся, мамо, низенько у пояс,
Бо вже моя доля спішить у літа,
Тепер я збираю врожай свого поля
І осінь сіяє – пора золота…
Сумую за Вами, сумую за татком,
Часами мене пробиває сльоза,
Я пам'ять шаную, живе в мені згадка,
Де Ваша співає пора золота.
Матусина казка, дитинство і юність,
До нині я згадую все як було,
Де хліба шкуринки життєва духмяність,
Моєї криниці життя джерело.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606843
дата надходження 15.09.2015
дата закладки 17.09.2015
Землі батискаф – на дно
В промінні останнього сонця.
І тільки останні афонці –
На гору – співати псалом
Про днів летаргійні сни,
Про пошук забутої правди,
Про віри незгаслі лампади
Хоча б у найкращих синів.
А води мовчали. Не раз
Вони омивали сумління
Землі. Нерозумні створіння
Не тямили кодових фраз.
Молитва по хвилях лилась,
Приборкавши розпачі штилем –
І старців просвітлені шпилі
Вже бачили світло оаз…
А хтось поспішав по воді…
Сріблилась гладіні доріжка…
Дванадцять останніх безгрішних…
Останні хвилини Землі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606707
дата надходження 14.09.2015
дата закладки 17.09.2015
О, рідне слово, з мови чарівної,
Тебе возношу, слово, до небес!
З тобою сміло йтиму я до бою,
Від слова правди певно я б воскрес…
А солов’їна мова, що без слова,
Не чути ні молитви, ні пісень,
Святі слова, де мова калинова,
Сплітає у віночку ясний день.
І де б ми не були, в якій державі,
Озвучуймо із гордістю слова,
Бо кожне слово дане нам по праву,
Із слів квітує мова чарівна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606557
дата надходження 14.09.2015
дата закладки 15.09.2015
Накинь мені осені шалик на плечі худенькі,
Бо зимно надворі й дерева зронили печаль:
Мене виглядає давно вже родина опеньків,
І глід розпашілий із ягід заварює чай.
Я входжу до лісу – у золото прибрана гостя –
- Сороко, добридень! Потиснути дайте крило!
Ви хочете шалик? У тренді, говорите, осінь?
То я подарую Вам з легкістю, пані, його!
А я? До весни недалечко, шість місяців ходу!
А Вас, як убралися пишно, тепер не впізнать!
…Злетіла жар-птахом колись чорно-біла сорока –
І ліс запалила… промінням останніх багать…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606441
дата надходження 13.09.2015
дата закладки 15.09.2015
На музику Віктора Оха
По стежинах ходить осінь,
Шелестить дощем,
А у мене в серці просинь
Від твоїх очей.
По стежинах ходить осінь,
Жовта і смутна,
Та мені з тобою зовсім
Туга не страшна.
По стежинах ходить осінь,
Водить старостів,
А мені тепла задосить
Твоїх ніжних слів.
По стежинах ходить осінь,
Стелить хоругви,
За столи сідати просить
Після Покрови́…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606350
дата надходження 13.09.2015
дата закладки 14.09.2015
Я не здаюся!.. Це Вам так здалося,
Що втома на чоло моє лягла..
Осіннє сонце золотить волосся,
Хоч мало подарує нам тепла...
Короною сплету листки кленові,
В калини я намисто попрошу!..
І усміхнусь до нОвої любові,
А сльози заховаю... для дощу...
Я не здаюся у полон печалі,
Хоч дні були - гіркіші полину...
Осіннім полем я прямую далі,
Щоб стріти з Вами ще одну ВЕСНУ!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606259
дата надходження 13.09.2015
дата закладки 13.09.2015
Ти залИшився там... в тім житті,
Над Південною диво-рікою...
То були наші дні золоті,
Не змогли ми їх взяти з собою...
Незабудками літо цвіло!
Осока - у воді по коліна...
Сонце нам дарувало тепло,
Та... життєва ріка - швидкоплинна...
Розійшлися дороги-путі...
Пролетіли літа, мов лелеки...
Ти залИшився в тому житті,
Що тепер - неймовірно далеко...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606249
дата надходження 12.09.2015
дата закладки 13.09.2015
Не розпинай, бо більше сил нема.
Розіпнута давно, хоча й пручаюсь.
Злетіти в небо без крила дарма,
А я, стежину топчучи до раю,
Пелюстки рву, духмяний чай щоби
Колись налить і знову пригощати
Омріяне, зустрівши між юрби,
Ущент руйнуючи незримі лати.
Дотла спаливши сивий небокрай,
Бо я-таки нестримна і гаряча,
З останнім подихом себе віддай,
Неначе вперше і востаннє наче...
Вересень 2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603844
дата надходження 03.09.2015
дата закладки 13.09.2015
Я люблю тебе, небо осіннє!
В глибині твоїй сум і краса!..
Наче очі заплакані сині,
В них бринить непролита сльоза...
Все чекаєш предивного дива!
Сонце - золото сипить згори!..
Неймовірно! чудово! красиво!
Стань під куполом неба й завмри!..
Ця краса дуже швидко зникає...
Залишаються фото... і сни...
І на світі, мабуть не буває,
Неба кращого, ніж восени!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605821
дата надходження 10.09.2015
дата закладки 12.09.2015
Скрипить перо, ридає папірець,
Сміється вірш зубами без коронки,
Пишу вірші, та їм хай буде грець -
Молекулі отій без оболонки…
Пишу й мовчу, біжить у світ душа,
Черпає силу пір’я із чорнила,
А думка в простір знову вируша,
І в думці кожній вроджена є сила.
Та вірш не може жити без душі,
Його не можна написати в прозі,
Слова поета – це його вірші,
Окремі в небесах, чи на підлозі…
Ота перлина, що лежить в душі,
Той вірш, що заховавсь у грудях,
Часами криком із душі кричить,
Його ніколи люди не осудять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605984
дата надходження 11.09.2015
дата закладки 12.09.2015
Клубочуться густі тумани,
Отава сяє у росі,
Як покривало тепле мами,
Що долю пестить у красі.
В очеретах сім’я качина,
Малька шукає у траві,
А плесо річки синє-синє
І зграї хижих комарів…
Отава, що лягла в покоси,
Сріблиться в ранішній росі,
Плетуть старечі верби коси
На листі кожнім по сльозі…
Казкова осінь зчарувала,
Останній грім злетів від нас,
Пора сміється золотава,
Прийшов до нас осінній час!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605618
дата надходження 10.09.2015
дата закладки 12.09.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PFtbWEOxs9k[/youtube]
Музика Сергія Чекаліна
Автор відеоролика Тамара Адушкіна
А туман, а туман, пеленою впав,
А туман, а туман, нам любов сховав,
А туман, а туман, нам любов сховав.
Сіє знов наш туман, мов роса до ніг,
Знов туман, знов туман, водоспадом ліг,
Знов туман, знов туман, водоспадом ліг.
Він біжить із гори, наче край життя,
Мій туман, мій туман - доленька моя,
Мій туман, мій туман - доленька моя.
Плесо вкрив наш туман, зіроньки сховав,
Наш туман, наш туман, доленьку забрав,
Наш туман, наш туман, доленьку забрав.
(Програш)
А туман, а туман, пеленою впав, (2 рази)
А туман, а туман, нам любов сховав,
А туман, а туман, нам любов сховав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605617
дата надходження 10.09.2015
дата закладки 12.09.2015
… бо знову – Осінь…
Красуня з червоним бантом.
Криваво – владна, в усьому, аж до дрібниць.
Яким безмежним, пустельно - скляним гігантом
відлунює сіре небо
її дзвіниць.
Прощайся, сонце!
Прощайся… палають клени.
Вітри осінні розвіють мої жалі.
(не бійся, сонце, не бійся тепер за мене...
Цілуй же… трава травою,
земля землі…)
То владна панна…
Усе – за її наказом.
Зотліє листя, впаде до холодних ніг.
Я знаю, сонце, ми зможемо бути разом,
за тим порогом,
де зникне вчорашній сніг.
За тим порогом…
Відверто, відкрито… де ми?!
До тебе півкроку… півсвіту (лиш мінус - плюс)
Усе за її наказом... палають клени!
Танцюй же, сонце,
( востаннє! ) кривавий блюз
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605512
дата надходження 09.09.2015
дата закладки 11.09.2015
Мовчу тоді, як серце пише вірші,
В той час із Музою я питиму вино,
При свічці, що горить в вечірній тиші,
Яскравий блиск її освічує вікно…
Моя рука тоді тримає келих,
А серце пише вірша в голові
І скільки рим записує удалих,
Всі чисті, наче діточки малі.
І Муза теж тоді відпочиває,
Я декламую їй сердечний вірш,
Свіча горить, неначе скрипка грає,
А серце пише вірша. Ніч і тиш…
Мовчу тоді, як серце пише вірші,
В той час із Музою я питиму вино,
При свічці, що горить в вечірній тиші,
Яскравий блиск її освічує вікно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605102
дата надходження 08.09.2015
дата закладки 09.09.2015
[i]А замість снігу теплий дощ пройшов …
Міський пейзаж в традиціях поп-арту,
Де неба вечоровий мокрий шовк
Переливавсь відтінками асфальту,
Де вуличні жовтаві ліхтарі ,
Підсліпувато мружачись в тумані,
Навпомацки ловили угорі
Примхливі тіні кленів і каштанів.
Де з пантелику збитий календар
Для виправдань шукав якусь причину,
А осінь спішно, як скупий лихвар,
Ховала золото під білу скатертину.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554833
дата надходження 26.01.2015
дата закладки 09.09.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Mrj7IYNiBhk[/youtube]
Музика Сергія Чекаліна
Кліп Валентини Давидової
Осінь прийшла, красна прийшла
В золоті сяють ліс і поля
Осінь прийшла, красуня прийшла
В золоті знову ліс, і поля…
Раптом дощі, холодні дощі
Листя скидають вниз до землі.
Лебідь, лебідка, що на воді,
В танці кружляють, як молоді...
Лебідь лебідці чистить крило,
Бо в них кохання на двох,
Як же цим птахам двом повезло,
Доля з'єднала обох.
Що їм дощі, холодні дощі
Поруч надійне крило.
Що їм дощі, холодні дощі
Як в них життя джерело.
Осінь прийшла, красна прийшла
В золоті сяють ліс і поля
Осінь прийшла, красуня прийшла
В золоті знову ліс, і поля…
Раптом дощі, холодні дощі
Листя скидають вниз до землі.
Знову дощі, холодні дощі
Листя скидають вниз до землі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604929
дата надходження 07.09.2015
дата закладки 07.09.2015
Мені не треба Вашої любові!..
Я більш у Вас нічого не прошу...
Нехай вона розтане в цьому слові,
І зникне в краплях сірого дощу...
Бо те, що сталось - не повинно бути!..
На себе я приймаю всю вину...
Якби могла я ті часи забути,
І повернути втрачену весну!..
Ми - зовсім різні!..- в цьому вся причина...
Тому, мабуть, і розійшлись щляхи...
... Яка важка остання ця хвилина,
Нестерпна!.. мов непрощені гріхи...
... Піду сама я - в осінь і негоду,
Хай замітає слід мій листопад...
Збираю жовтий лист, мов нагороду!
В надії - не вертатися назад!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604800
дата надходження 06.09.2015
дата закладки 07.09.2015
...А Час все крізь мене.. повз мене.. й у Вічність -
все далі
біжить.... Розтікається. ...Глушить!.. Та все ж
(лиш на мить)
впускає нас за горизонт, випрямляє
спіралі,
що Доля закручує, сліпо роздмухавши
хіть.
І ми не прогавимо шанс, що лиш раз
на століття
(бо раз на Віки кохання буває
ТАКЕ!), -
ми пристрасть приборкаєм й ніжно у ду́ші
відкриті
вкладемо так бережно подих... ..Озветься
Вогнем!
І буде палати Життям серед Хаосу
Ватра,
розпалена чистим і щирим поривом
двох Мрій!...
..Сьогодні: на двох - одна Вічність..А завтра?
...що ж, завтра -
Любов"ю зігрітий приймай свій із світом
двобій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604774
дата надходження 06.09.2015
дата закладки 07.09.2015
Знову між нами віршовані сльози,
Рими солоні, залиті в печаль.
Біль від розлуки терпіти не в змозі,
Крила німіють, згасаю, нажаль.
В серці поволі журба хазяйнує,
Поглядом кожним тягнусь до небес.
Завтра, можливо, нарешті збагну – є
Віра в майбутнє… Я чую тебе.
Чую твій голос, що вітром шепоче,
Посмішку бачу в заграві ясній.
Небо обійме обох нас, неначе
Ковдра м’якенька в омріянім сні.
В різних світах ми приляжемо долі,
Глянь, ледь тримаються зорі небес.
Очі закохані прагнуть любові,
Відчай розлуки вже, нібито, скрес.
Я до небес простягну свої руки,
Ти до безмежності мрій доторкнись.
Зірка в долоні впаде… Не збагнути
Щастя нестримне, бажаю: Вернись!
Знову віршами співатиме серце,
Знову твій погляд, долоні, вуста…
Хай закінчаться усі в світі герці,
Щира любов хай єднає міста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603289
дата надходження 31.08.2015
дата закладки 07.09.2015
Вона приходила до нього на світанку,
Набравши яблук у старенький кошик.
Сумна завжди була, мов полонянка,
Що повернутись в рідний край не може.
Вона у нього в головах сідала
Й мовчала довго, дивлячись у небо,
Немов чекала звістки від Адама,
Старенька жінка – сивокоса Єва.
А потім поверталася додому,
Варила чай, солодкий до нестями,
Щоб не гірчило в серці від утоми –
На цій землі лишатись без Адама.
Не нарікала, знаючи: так треба, --
Пила неспокій невигойна рана:
Вона спокусі піддалася, Єва, --
На глину ж перетворено Адама…
Вона давно вже не любила осінь,
Її сварила разом з журавлями –
Самотня жінка – Єва сивокоса.
Несла на Спаса яблука Адаму…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604454
дата надходження 05.09.2015
дата закладки 07.09.2015
А сонце ішло у пекло…
І далі… далі…
За лінію смутку… за межі усіх бажань…
Ти чуєш, сідає сонце… зніми сандалі…
Сандалі завжди знімають
у час смеркань.
Цілуй же… сідає сонце…
Воно – зелене.
Цілуй же!.. у синіх травах земних стежок.
А завтра… знаю, ти легко пройдеш крізь мене…
Просієш мене крізь пальці…
………бо я …………пісок…………….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604672
дата надходження 06.09.2015
дата закладки 07.09.2015
Не тримай на долонях обпечене осінню небо.
Хай впаде і затопить мене сірим кольором втечі
від оголених храмів, надій розіп’ятих…
Не треба…
Дай мені загубитись.
Сьогодні – це дуже доречно.
Зачорніли хустки...
і посивіли коси завчасно.
Розпач лається вголос на датах, вкарбованих в мармур
над життям, на війні недожитим…
відібраним…
згаслим…
Друге літо зімліло, збираючи квітами траур.
Дай втекти від вчергове зґвалтованого слова «шана»
по загиблим героям…
ошуканим в смерті по колу.
…пам’ятати постійно…
думками, словами, вірша́ми…
пам’ятати завжди, що вони – не вмирають ніколи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604667
дата надходження 06.09.2015
дата закладки 07.09.2015
Загудів білий сад,
Пелюсткова хурделиця грає,
Я між цвіту стою,
Я між цвіту стою
І тебе, як колись виглядаю.
Тихо падає цвіт,
Тихо падає цвіт
І трава вже уся побіліла,
Скільки років пройшло,
Скільки років пройшло,,
Від цих літ голова посивіла.
Загудів білий сад,
Пелюсткова хурделиця грає,
Я між цвіту стою,
Я між цвіту стою
І тебе, як колись виглядаю.
Не сумуйте літа,
Не сумуйте літа,
Білий сад зацвіте знов весною,
Хай літа не спішать,
Зачекають літа,
Бо роки вже мої з бородою.
Загудів білий сад,
Пелюсткова хурделиця грає,
Я між цвіту стою,
Я між цвіту стою
І тебе, як колись виглядаю.
Пригадались літа,
Пригадались літа,
І кохання при білому цвіті,
Яблуневий наш сад,
Яблуневий наш сад
І вуста поцілунком зігріті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604607
дата надходження 06.09.2015
дата закладки 07.09.2015
Осінь!.. небо синє, Сонце ясно сяє!..
Біле павутиння Між беріз літає...
...Про кохання пишуть, В більшості, весною...
Я ж - у Осінь вийшла, Й стрілася з тобою!..
Очі загорілись!.. Серце запалало!..
Погляди зустрілись!.. Ну... і все пропало!...)))
Знаю... трохи пізно... Але ж - ще не вечір!
Тепла шаль барвиста Огортає плечі...
Я іду до ТЕБЕ! і душа радіє!..
Осінь!.. синє небо Золотом зоріє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604537
дата надходження 05.09.2015
дата закладки 07.09.2015
Ховалась від думок багатогранних,
Купалася у водоспадах тиші,
Втікала від чуттів недоторкáнних
…і так старанно не писала вíрші.
Жилá життям тоді себé чужої,
Вкладала душу у нерідні ніші,
Об стіну у самотньому двобої
Із тріском била мрії найпалкіші…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455861
дата надходження 22.10.2013
дата закладки 04.09.2015
Візьми мене за руку
І поведи у сни,
Туди, де серед лугу
Росте весь цвіт весни,
Туди, де серенади
Співають солов’ї,
Метелики принади
Показують свої,
Туди, де річка грає
Мелодію життя,
Де райдуга сідає
Спочити після дня…
Візьми мене за руку
І поведи у сни
По райдузі до лугу,
Де будем тільки ми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347768
дата надходження 02.07.2012
дата закладки 03.09.2015
Наступила осінь... на траву зелену,
Залишила дивні золоті сліди...
Засвітила сонцем пишні крони кленів,
І позолотила у садах плоди...
Тихо й непомітно вдаль відходить літо,
Замітає листям свій зелений шлях...
До пори , до часу завмирають квіти,
І пісні пташині стихли у гаях...
Наступила осінь...вчасно і по праву!
Нам про це курличуть в небі журавлі...
Зустрічаймо гостю - чарівну, ласкаву!
Що дарує свято сонячне Землі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603895
дата надходження 03.09.2015
дата закладки 03.09.2015
[i]Може не кожен знайде в цьому наборі речень
якийсь ритм і т.д., але то сьогодні народилось в
мене в серці і лягло на папір...[/i]
Допито ще одну чашку терпкого чаю...
Випалено ще одну сигарету...
Хотілось би сказати, що я за тобою не скучаю,
І що всьому причина магнітні бурі, чи може якась комета...
Не пийте сироп від кашлю, бо він не лікує втому,
здалося, вже стало краще, та серце звела судома...
Катастрофічно до тебе звикла...
Слова - відбитки...
Слова - тривоги...
І кожен вечір тепер в молитвах, про твою душу благаю бога...
Ковтаю попіл кострів надії...
лічу стигмати...
твоє мовчання...
А ти ні слова...Я ж розумію, але навіщо нам ці прощання?
Кричу: "Не буду", але ж читаю...
криваві вірші...
від них параліч...
Твої поеми мені набридли...
Сказав би просто: "Бувай...Добраніч"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600601
дата надходження 18.08.2015
дата закладки 03.09.2015
Музика, запис і виконання Миколи Шевченка
Садок яблуневий, що квітнув весною,
Криниця і вишня, що п’є з джерела,
Батьківська оселя, що завжди зі мною,
І стежка у росах що долю дала.
Пр: Родинне гніздечко - батькІвська оселя,
Тут виросли крила дитинства могО.
ЛавкИ дерев’яні, побілена стеля
І стежка життєва, що видко в вікно.
Натомлені руки і мами, і тата,
І хатнє тепло, що й донині в душі,
І спомин дитинства лишився, як свято,
Подвір’я зелене в густім спориші.
Пр.
Батьківська оселе, до тебе я лину,
Тут радість захована в кожнім кутку,
Тобі поклонитись хоча б на хвилину,
І знову відчути ту радість п’янку.
Пр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603833
дата надходження 03.09.2015
дата закладки 03.09.2015
[b][i]Шукаючи у цім нещирім світі
Стежину правди і людської доброти,
Не дай нам БОЖЕ попадати в сіті
Зневаги , заздрості , обману , підлоти.
І забуваючи про скороплинний час,
Поспішно робим помилкові кроки.
І не жаліє нас життя...Нераз
Даючи нам тяжкі , сумні уроки...
І плачуть всі , затаєні думки,
Які лишились за дверима спокою.
І платимо за наші помилки ,
Часто ціною надто зависокою...
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603251
дата надходження 31.08.2015
дата закладки 03.09.2015
В наплічник – нічого,
крім досвіду крапель і віри
у Бога, у краще майбутнє, в людей, у дива.
Ти чуєш, душе, дивні звуки чи арфи, чи ліри?
Самотній перон. І мій потяг рушає… руша…
по коліях в небо…
Експресом – без зайвих пробачень
і без спотикань, коли слово, знімівши, хрипить…
і без обіцянок, мов завчених віршів, побачень, -
усе відпустивши назавжди, летить… і летить…
у Вирій, напевне…
(не видно в тумані нічого…)
Що ж, вип'ємо крапель, прогіркло-солоних на смак
(під час хитавиці морська допікає хвороба).
Зупинка остання – за поясом болю і втрат.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603950
дата надходження 03.09.2015
дата закладки 03.09.2015
Пів життя віддам за твій єдиний погляд
Чи забирай усе?...мені його не жаль
В серці моїм стріла...пече холодна сталь
Сльозами на очах...лишилася печаль
І ріже на шматки затуплений кинджал
Не вберегтись мені від цих пекучих жал...
Я не скажу:"болить..." бо болем не назвеш,
Усе що на душі...й ти відчуваєш сам
Не повторяй собі...це зовсім, не обман
Я лиш тебе знайшла...тепер вже не віддам...
Ти серцю не бреши, не сій у ньому страх
Воно без почуттів, як без блакиті, птах...
Наш лабіринт життя, заплутаний давно
Куди б ми не пішли...все на шляху, стіна
Між серцем й розумом...розіграна війна
В котрій для нас обох там виходу нема...
Скажи!...боротися?Чи зброю скласти нам?
Коли в очах дощить, а на душі туман...
...............................................................
Шепоче серце, знов...ти мій лиш тільки мій...
А я життя віддам за поцілунок твій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603896
дата надходження 03.09.2015
дата закладки 03.09.2015
Вслед фонарям гаснут окна...
и новости.
Краски фальшивят по полутонам.
Лето, затянутое в третью молодость,
рвётся последними днями по швам.
Ртуть поутихла со знаком вопроса… и
з́а полночь градусом тихо крошит
исподтишка.
...Репетиция осени
из приоткрытой фрамуги души…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602963
дата надходження 30.08.2015
дата закладки 30.08.2015
Брикають знов норовливим
буйним, смішним табунцем
вірші: палкі і крикливі,
ніжні й сміливі. ...Тихцем
вийду (на пальчиках) в поле...
Тупіт мені навздогін! -
Мчать!!... Все здригнеться навколо.
- Ша! Ми ж уже не самі:
гляньте, мої пустотливі -
віттям шумить вітер вже.
Спутали ви йому крила -
в шквалі слів сила втече.
Ліс шелестить щось тремтливо...
(Муз вередливих злякавсь), -
лоскотом мрій їх грайливих
буря над ним пронеслась!
І очерет зачаївся..
(в воду кінці заховав..)
Нашим натхненням зігрівся -
подих День затамував!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602918
дата надходження 29.08.2015
дата закладки 30.08.2015
Ой, скінчилось літо!..
Переспіло жито...
Я останні маки заплету в вінок!..
Осінь на порозі,
І зима в дорозі...
А до переправи залишився крок...
Вітер над полями...
Знов за журавлями,
За незнанним раєм серце полетить...
... Не згаса з роками
Сонце поміж нами!..
Навіть осінь щедра буде нам світить!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602961
дата надходження 30.08.2015
дата закладки 30.08.2015
Десь згубились вірші на простОрі,
Не рифмуються фрази й слова...
Наче з неба осИпались зорі,
Й поміж них проростає трава...
Дні у серпні - медові і дивні!..
Ночі - зоряні і чарівні!..
...Лиш, коли прокидаються півні,
Світ народжує нОві пісні!..
На світанку - гармонія в світі,
Бо природа - пречиста й жива!..
Для любові всі душі відкриті,
І святі - найпростіші слова!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602867
дата надходження 29.08.2015
дата закладки 30.08.2015
Кленове листя падає в траву...
Пророчий знак чи подарунок неба?..
...Рожеву айстру у саду зірву -
Яскравий спогад з мріями про тебе!..
З небес холодна падає роса,
А сльози серця все такі ж гарячі!..
... В останній вечір літа ти сказав,
Що я тебе ніколи не побачу...
Та...знов Земля зробила свій виток,
Надія світить - ген, за видноколом!..
Життя дало нам ще один урок...
...Ніколи!.. Чуєш!.. не кажи - НІКОЛИ!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602945
дата надходження 29.08.2015
дата закладки 30.08.2015
Коли погляд твій зник десь далеко, за обрієм,
Зачаїла я подих в печалі, в журбі.
Захлинỳлась душа моя болем і відчаєм
І принишкла над прірвою в тихій мольбі.
Понад краєм безодні знекриленим янголом
Я боролась з жагою зірватись на дно.
У війні із собою, з своїм скритим демоном,
Зрозуміла: без тебе жива все одно.
Коли погляд твій зник десь навìки зі спогадів
Я вдихнула на повні любов до життя.
І спокійна душа так сміливо, без здогадів,
Полетіла над прірвою до майбуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434388
дата надходження 30.06.2013
дата закладки 29.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.08.2015
Коли літо проминає
Й дивні спогади лишає,
Йде до нас чуднá пора,
Зветься осінню вона.
На майданчику шкільному,
Мовби біля свого дому,
Зібралóсь дітей багато,
Бо сьогодні у них свято.
Зразу видно перший клас –
Наймолодший він у нас.
Тут хлоп’ята і дівчата,
Мов налякані пташата.
Одинадцятий же клас
Тут зібравсь останній раз –
Гордо на місця стає,
Іншим приклад подає.
Перший дзвоник знов лунає –
Двері школи відчиняє.
І ступають школярі
На стежини знань нові.
Я бажаю учням всім
Покорити знань Олімп,
З Першовересням вітаю,
Всім Вам успіху бажаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361320
дата надходження 01.09.2012
дата закладки 29.08.2015
Мені так ба́йдуже, що аж незручно.
Всі ці розмови – мов дани́на звичці.
Усе фальшиво й до нестями штучно.
…і ві́рші пилом вкриті на поличці.
Тобі не пи́шу, вже давно не пи́шу:
Нема емоцій – і нема натхнення.
Усе поли́шу, залиши́вши тишу.
Вміти пустити – теж благословення.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602120
дата надходження 25.08.2015
дата закладки 29.08.2015
А сни - такі
Спустошені й чужі,
Гніздилися, чомусь, в моїй постелі…
Вони, мабуть, дісталися межі…
Текли по стінах…
капали зі стелі…
А сни мої
Забили у набат…
Тримала ніч в холодних чорних лапах…
А сни – торкались губ моїх і п”ят…
Розсипались,
як перли у палатах…
Розсипались…
Дзеркальні вітражі
Розбилися… зів”яли гіацинти…
Де сни мої (пустельні міражі),
Вели мене
у хижі лабіринти…
Допоки – ніч…
Я знову - на краю…
(Це все ще я – терпка, жива, ласкава…)
Ти - не врятуєш... та скажи – “люблю”…
Допоки на столі –
холоне кава…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602720
дата надходження 28.08.2015
дата закладки 29.08.2015
Зазирнути бажаннями глибоко–глибоко в очі.
Чи то просто, собі навпаки, прозаїчно піти.
Це – єдине постійно–невпевнене надто жіноче…
неодмінно–мінливе…незмінно–хитке… як світи…
Обійняти собою…торкатись цілунком із рими.
Чи, сховавшись за віями, двері в собі зачинить.
Помирати під поглядом…
довгим…
гарячим…
нестримним
тимчасово–залатану спалахом вічність…
чи мить…
Затулити від себе весь всесвіт твоїми плечима.
Чи раптово, під туш*, по підлозі – ключів лейтмотив.
…Саме час замінити в собі цю невпевненість чимось.
Саме час.
Саме так.
Тільки... - жодної з альтернатив…
* - ТУШ. Невелика музична п’єса, що виконується як урочисте привітання під час вшанування, вручення нагород і т. ін.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602532
дата надходження 27.08.2015
дата закладки 29.08.2015
Горіхами застелені сади,
Заквітнуть вересневі хризантеми
І день знання відміряє сліди,
Малечі, що прийде до школи-нені…
Роки біжать… І ми колись ось тут,
Стояли діточками в першім класі,
Строї малечі кісками цвітуть,
Батьки й діди радіють, тихо плачуть.
Рости, мелечо, набирайся сил,
Хай квітнуть квіти довго, довгі роки,
Шкільне життя хай буде Вам святим,
Ви ж будьте все життя червонощокі.
А тим, хто вже зі школи відлетить,
Бажаємо знайти свої причали,
Попереду життя, Вам жить і жить,
Хай світле небо буде понад Вами!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602599
дата надходження 28.08.2015
дата закладки 29.08.2015
(за редакцією І.Терена)
Не люблю я такого презенту – метелика в банці.
Я, до слова, такою частенько буваю сама
в нереальності стін – самотою,безпомічним бранцем:
знаєш: є перепона, а сили здолати нема…
І пташина у клітці – сумна і сумнівна розвага
солов'єм догоджати чужим і примарним богам...
Порятунком тоді може стати порубана плаха,
ешафоти мовчання, з яких не курить фіміам.
Я суддею стою. У зіницях дзеркаляться крила.
Двоє в'язнів чекають на вирок – довічний полон.
Так, усе ж ризикну – в справедливість укотре повірю:
У степу відкоркую свободи п'янкий коридор.
Випускаю на волю пташину, метелика, правду –
і живу, як жила – атавізмом у світі дзеркал:
вже не модні [i]звичайні[/i]. У тренді – усе викривляти
І робити дрібне діамантом на сотні карат….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602267
дата надходження 26.08.2015
дата закладки 29.08.2015
Повіяв вітер з чужини,
Добавив мамі сивини.
Які ж ті довгі, довгі ночі,
Ночами виплакала очі.
Приспів:
Прости мене моя рідненька,
Єдиний в тебе я, одненький.
Матусю, мамо, ну не плач,
Чеканням змучена пробач.
Туга пройме і я прилину,
Більш не залишу, до загину.
З лиця, змарніле на вітру,
Солоні слізки обітру.
З чекання довгої розлуки,
Твої візьму в свої я руки.
До серця ніжно притулю,
Себе маленьким уявлю.
Голівку гладила рукою,
Такою ніжною й жаркою.
Журавлик вдоволь налітався...
Живим з Донбасу повертався.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602266
дата надходження 26.08.2015
дата закладки 28.08.2015
Схилюся від горя… в зажурі стою,
Вже юди зорали Вкраїну мою.
Невже ти Украйно проклята богами,
Що дикі кацапи зєднались з жид.ми.
Порвали рідненьку, умили сльозами.
Від крові червона.., тече ручаями.
Ох будете ж биті … ой, будете ж гнані
Скоти очманілі опиті в дурмані.
Як ви ж нас дістали, бодай ви горіли
У пеклі собаки.., зовсім знахабніли!
Дістане вас кара, помрете в судомі.
Не будете править, в чужому ви домі.
На білому тілі у язвах пухлини,
Шматуєте гади її на частини.
Ординськії коні прийшли на гостину,
І вщент потоптали, як в полі билину.
Зявилися гості... в лихую годину,
Щоб нас положити навік в домовину?
Та вам не ковтнути її молоду..!
За вами ж не лишеться, навіть сліду.
Ідіте ви на.уй… за ваші посили…
Прощаймося юди, ми вас не просили.
Покиньте чужинці Вкраїну мою…
Терпіж зупинився..., як дощик в маю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602119
дата надходження 25.08.2015
дата закладки 26.08.2015
Новостями проветрены комнаты.
Память стрижена под полубокс.
Изогнувшись под брендом бездомности
у окошка присела любовь.
…А по зелени солнце рисуется
тициановским всплеском цветов.
Золочёные тёплые улицы
ловят август в листвы решето.
...Ветер гладит склонённую голову
на систему из координат
ожиданий с враньём.
Всё как см́олоду…
На стекле только надпись…
по поводу…
«Засиделась я…
Честь пора б знать…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602088
дата надходження 25.08.2015
дата закладки 25.08.2015
Те, що мали, нам тичуть в обличчя,
Щоб історії зникли сліди,
Лише щирі добра в душі зичать,
Так було і так буде завжди…
Здобули накінець незалежність,
Побіліла давно голова,
Проте воля й достаток безмежні,
В нас є сила і є булава.
Незалежною будь, Україно!
Квітни завжди в багатих хлібах,
Об’єднай свій народ у родину,
Вознеси в небеса миру стяг!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601706
дата надходження 24.08.2015
дата закладки 25.08.2015
За ніччю день…
За смутком – ніч… моє…
Усе –моє!... тому – нехай смеркає!..
Червоний диск над містом вже встає…
Я балансую –
на межі у зграї…
За смутком – ніч…
Вдоволений круп' є
тасує карти… гратимеш – не бійся!..
Червоний диск із річок воду п'є.
Бери… тримай… лови! -
то повний місяць.
До ніг вино
розлиється хмільне…
Сьогодні я азартна і свавільна!
Червоний диск на груди світло ллє…
Ти думаєш,
я справді божевільна?
За ніччю - день...
За смутком ніч... пора...
Ти чуєш кроки ночі ідеальні?…
І поміж нами - лиш єдина гра...
І поміж нас –
лише столи ігральні…
І поміж нас-
в усіх відтінках беж
вже новий день приречено палає…
Куди – ведеш? куди мене – ведеш?!
Усе – моє… усе!..
………..пече……… світає……………
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601448
дата надходження 22.08.2015
дата закладки 23.08.2015
Зорі задивилися на плесо,
Очерет хитається вночі,
Плинуть хмарки в небесах чудесних,
Метеори схрещують мечі.
Ніч мовчить. Дрімає тихо плесо,
Вдалині клубочиться туман,
Роси в травах перламутри крешуть,
Одягнувши зірковий жупан.
До води схилились пишні верби,
Лічать зорі в плесовій воді
І піднявши голову у небо,
Йдуть по росах люди молоді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601291
дата надходження 22.08.2015
дата закладки 23.08.2015
Чиїмись я словами промовляю,
Тому, що ці слова вже мовив хтось,
Його б впізнати, але я не знаю…
І звідки відчуття таке взялось?
З поетами лише тепер у дружбі,
Читав окремих, але ці слова…
Неначе хвиля, що в когось на службі,
Постійно у напрузі голова.
Звідки приходять, справді я не знаю
І відбиваються немов печать,
Чиїмись я словами промовляю…
Чому ж тоді мої слова мовчать?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601093
дата надходження 21.08.2015
дата закладки 23.08.2015
А з ким поговорити по душам?..
Бо є таке, що всім не розказати...
Не кожен зрозуміє...й скаже вам -
Ти не винось сміття з своєї хати!
А часом серце проситься! кричить!..
Так хочеться його від дум звільнити...
Ніхто не вірить, як воно болить,
А ти з тим болем так і мусиш - жити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601068
дата надходження 21.08.2015
дата закладки 23.08.2015
Бувають схожими весни,
Немов льодохід на річці:
Від погляду крига скресне –
І серцеві в повінь тісно…
І літо часто шаблонне:
Курорти-романи, спека,
Збирання зірок в долоні
І коників дискотеки…
І зими мають свій розклад:
Від чаю живеш до чаю,
І лаєш днини короткі,
І наново рік починаєш…
А осінь… то потаємне:
Приходить тихо й раптово –
Й жовтіє сумом на нервах,
І зважує кожне слово,
Мов золото, на карати,
Хоч розкоші не цінує,
А ще вимагає плати,
Як протягом року всує
По колу рухав години,
Не сіяв, не помилявся…
Немає, мабуть, людини,
В якої з осінньої днини,
На згадку листок не лишався б…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601194
дата надходження 21.08.2015
дата закладки 23.08.2015
Мова наша - калинова,українська ,світанкова,
І співуча,барвінкова ,і дзвінка,і загадкова,
Мелодійна,малинова,історична,завжди нОва,
Веселкова і незгасна,і найкраща,і сучасна,
І квітуча,і грайлива,і легка,і пустотлива,
Різнобарвна,світла,ясна, рідна,сонячна й прекрасна,
Лебедина,солов’їна і одна така єдина!
Наче пісня у гаю! Рідну мову я люблю!!!
10.07.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595984
дата надходження 26.07.2015
дата закладки 23.08.2015
Легко п’ється вино, та дурману нема,
Тільки очі у згадці здалека…
Я один залишивсь, ти далеко - сама,
За спиною то холод, то спека.
Яке терпке вино, як цілунок колись,
Він для двох залишився останній,
Ми неначе прощались тоді - обнялись,
А цілунок в тумані розтанув.
Впала крапля вина на зім’ятий рукав,
Чи сльоза це скотилась кровава,
Я всі роки тебе біля липи чекав,
А ти птахою в небі пропала.
Рідко стукіт пташиний зачепить вікно,
Я здригнуся, бо завжди з думками,
Наливаю собі…Яке терпке вино,
Яка відстань далека між нами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600886
дата надходження 20.08.2015
дата закладки 20.08.2015
Ліг туман поміж верб
І проснулось село,
Синє небо було з сивиною,
Піднімалося сонце золотисте, як герб,
Сінокоси світились росою.
Сіном пахло село,
Відцвітали сади…
Солов’ї влаштували змагання,
Молоденькі шпаки вже стають на крило,
Витирає росу промінь зрання.
Моя диво ріка,
Солов’їні гаї
І пилюка, що вкрила дорогу,
Тут завжди нова радість в душі виника,
Я за неї молитимусь Богу.
Розбудило село
І гаї, і поля,
Треті півні дають знов концерти,
В цій красі я родивсь, як мені повезло,
У такій же красі хочу вмерти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600884
дата надходження 20.08.2015
дата закладки 20.08.2015
Не можу дихати без тебе...
Я не у змозі...
Серце розділене знов навпіл
Душа в облозі...
Прикована кайданами до мого тіла
А я б злетіла до зірок...я б полетіла...
Не можу бути я без тебе...
Мені би волі...
Дві паралелі і два крила
Дві наші долі...
Ми перетнемося колись, точка знайдеться
Твоя душа...моя душа у ній зійдеться...
Не можу втратити знов тебе...
В цьому хаОсі...
Два маяки в морях сухих десь
Ще тліють досі...
Ні берегу, ні пристані нам не сягнути
Життя назад без помилок не повернути...
Не можу жити я без тебе...
Ні не у силах...
Ти кинь усе і забуть про все
Розправим крила...
Нема землі тепер для нас, лишилось небо
Я у тобі...ти у мені маєш потребу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600885
дата надходження 20.08.2015
дата закладки 20.08.2015
«Журавлик*» стих біля порогу,
Вже скільки літ, а крил нема…
До нього тягнуться дороги
У край родинного гнізда.
У споришах цвіте стежина,
Горіх заглядує в вікно,
Біля «журавлика» єдина,
Стежина квітне все одно.
Тягне магнітом в рідну хату,
Вабить природа і душа,
Пройтись босоніж завжди свято,
Життя ж не варте і гроша.
Поріг цілую свого дому,
Немов на прощу йду сюди,
Не легко вижити самому,
Як заросли уже сліди.
«Журавлик*» - криниця, колодязь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600624
дата надходження 19.08.2015
дата закладки 20.08.2015
Музика, запис і виконання Миколи Шевченка
Разом з Олександром Печорою
«Журавлик» мій біля порогу
Вклоняється, та не зліта.
До нього тягнуться дороги.
Тут – край родинного гнізда.
Сюди я в думах повертаюсь
Через міста, через літа.
Нечасто тут буваю – каюсь.
А хвіртка скрипнула – віта!
Приспів:
Матуся говорила:
«Частіше прилітай!»
Якби ж ми мали крила,
Якби ж то не літа.
Журавлику-журавле,
Знов серденько не край.
Журавлику-журавле,
Хоч ти не відлітай!
Чекала мати в гості сина:
Горіх дивився у вікно.
А від «журавлика» єдина
Стежина в світ лягла давно.
Магнітом тягне в рідну хату –
Природа вабить і душа.
Яке ж то неповторне свято –
Брести в ранкових споришах!
Приспів.
У двір приношу біль-утому,
Іду на прощу я сюди.
Непросто вижити самому,
Й лишити праведні сліди.
Тут мені знову, як годиться,
Кивне в задумі «журавель».
Ковтну зажурної водиці.
Моє дитинство тут живе.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600623
дата надходження 19.08.2015
дата закладки 20.08.2015
Тепла рука зігріє Вас завжди,
Освітить душу полум’ям яскравим,
Поможе хрест життєвий пронести,
Честь відстояти і здобути славу.
Як теплота народиться в душі,
Коли душа прозріє ясним оком,
Не буде зла і щастя від межі,
Очі проллються, росянистим соком.
Дзвенять у небі сині небеса,
Хмара біжить осіння і сіренька,
Пора осіння – це свята краса,
Це моя осінь – моя рідна ненька.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600042
дата надходження 16.08.2015
дата закладки 17.08.2015
У каждого свой болевой порог!..
А мой - на десятой ступеньке!..
А вы загляните туда (в эпилог)...
Где тени не пляшут на стенке!..
Где нерв (самый главный)уже не болит,..
Где болью душа отравилась...
Но в горле - комок,который першит...
Как будто бы... простудилась...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599995
дата надходження 16.08.2015
дата закладки 17.08.2015
Провожая - отпускаю...
И куда - сама не знаю...
Ожидая,так скучаю,..
Что печали окрыляю...
Потакаю и тревоге,..
Собирая по дороге...
Почему то мне не легче...
Может приобнять покрепче?..
И от боли похмелиться?..
На мгновения - забыться?..
Почему же так бывает?..
Тёплый вечер - остывает...
Опадают лепесточки...
И пугают - знаки,точки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599921
дата надходження 15.08.2015
дата закладки 16.08.2015
На вірш НАДЕЖДИ М. "Если любовь уходит…"
Ти зрозумій розлуку,
Ти зрозумій печаль,
Лише мій дотик в руку,
Зніме з лиця вуаль…
Зникнуть усі обіди,
Ватра засяє знов,
Нам ще потрібно жити,
Хай ще живе любов!
В захист піду горою,
А понад нами плай,
Небо на двох з тобою
Сяє як водограй…
Сто літ тобі прожити,
Хай бережуть літа,
Світлі колосся в житі –
Молодість золота.
Якби здолати відстань
Де ще горить свіча,
Ти не лишай цю пристань,
Змушений я кричать…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599627
дата надходження 14.08.2015
дата закладки 14.08.2015
Ми зустрілися випадково -
Погляд душу наскрізь обпік!..
І застрягло у грудях слово,
Зупиняючи плину лік...
Скільки часу спливло відтоді!..
Скільки весен минуло, зим!..
Відспівало слізьми мелодій,
Відболіло грозою рим...
І ця зустріч - миттєвий спалах...
(Серце ж тьохнуло, як колись!..)
Та спокусу давно приспала,
Ти з покутою забаривсь...
Серце, тихо, мовчи, не треба
Ворушити старий вулкан;
Відпусти сум'яття у небо,
Не ступи у новий капкан!
Що горіло - давно погасло,
Що цвіло - поросло в бур'ян...
Де іржа, не сколотиш масла,
Якщо душу скорив обман!
Не тривож надаремне долю!
Йди собі, як колись... пішов...
Більш ніколи вже не дозволю
Розтоптати святу любов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599647
дата надходження 14.08.2015
дата закладки 14.08.2015
Когда осень в пути,..
Не проси о пощаде...
Не моли о любви
Ты слезой на помаде!...
Чувства все - взаперти!..
Никуда им не деться!..
Разве нужно уйти,..
Когда можно согреться?..
ВременнЫе мосты,
Пролетая галопом!..
То шафрановым сном,..
В солнцепёк( автостопом)!..
Не сжигая дотла!..
Сберегая осколки!..
Обнажая сердца!..
Для последней иголки!!!
Не моли о любви!..
Не проси о пощаде!..
Когда осень в пути,..
То не всё в шоколаде...
И страдает душа...
И душа - на излёте!..
Когда осень пришла,..
То смирение - в почёте...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599389
дата надходження 13.08.2015
дата закладки 14.08.2015
Спекотне літо. Йдуть жнива.
Горить вогнем безхмарне небо.
І певно зайві тут слова,
Їх в таку спеку і не треба.
А осінь колосом спішить,
Грушки вкривають землю зрання,
Ще трішки-трішки – лише мить
І сонце припече в останнє…
Венгерки вдягнуть синяву,
Горіхи випадуть додолу,
Зупинять літо на скаку,
Зірвуть із літа всі підкови.
І хризантеми зацвітуть,
І кольори розширять гами,
Листки із дерева спадуть
І осінь прийде із дощами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599377
дата надходження 13.08.2015
дата закладки 13.08.2015
Б'є заклично осінь в барабани:
"Гей, птахи, лаштуйтеся в похід!
Будемо долать меридіаном
Змін в житті магнітні полюси!
Труднощі гартують дух і крила.
Перший – не останній ваш політ,
Бо назад нести весну крізь зиму,
Щоб топить в байдужих душах лід.
Успіху девіз – "Тримайся зграї!"
Пиха не здолає висоти.
Серце вам нехай допомагає
Марнославства пуху не зростить.
А безкрилим скиньте по пір'їні –
Друзів мати будете повік
У далекій непривітній сині.
Гей, лаштуйтесь! Завтра у похід!"
Б'є заклично осінь в барабани.
То долають у собі бар'єр
Перелітні зграї літаками.
Ну, а ти? У [i]тебе[/i] крила є?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599011
дата надходження 11.08.2015
дата закладки 13.08.2015
Стою посеред саду у вогні.
Жаринки яблук обпікають пальці.
Осіння інквізиція мені
Читає вирок по листках акацій.
Так, я любила вітер і грозу,
Вінки плела з чар-зілля на Купала…
За це тепер горіти? У ясу
Мені не вперше. Біля Нотр-Дама
Ми танцювали в парі із вогнем
(Так Перелесник ставить чорну мітку).
І Мавкою блукала день за днем.
Ось на плечі моїм її лелітка…
Вже сиплють іскри грона горобин…
Листком душа займається в пожежі…
Гірчить у горлі посивілий дим...
Я лину павутинкою за ме́жі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599458
дата надходження 13.08.2015
дата закладки 13.08.2015
Прокидайся на ранок і більше його не торкайся
Не лягай на груди і не дихай його молитвами
Переплач
Перемучся
Переживи
Перекайся
Не існуй більше вашими битвами
Переможців не вийде і гра не вартує свічо́к
Заливає сльозами і зливами довгі ночі
Прокидайся на ранок і більше не зви його вічним
Забувай його запах
Розмови
Живи як хочеш
Але живи
А його вже не буде ніколи
З болем також живуть і повір світ терпів і гірше
Все пр(и)оходить колись
Життя кажуть біжить по колу
А його не чекай
Не прийде
Не повернеться
Більше
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598496
дата надходження 08.08.2015
дата закладки 10.08.2015
Вже мліє серпень, осінь на підході,
Із хмар ніяк не зробиться гроза...
І тихо їде літо на підводі,
Везе з собою сонце-гарбуза…
Поспішно мимо двору проїжджає…
Я, мов дитя, біжу за возом вслід!
Моя жар-птиця в вирій відлітає,
Мене ж забула взяти у політ!..
Хоч небо ще на заході палає,
Все нижче сонце і коротші дні…
А клен старий прощально так махає
Гарячим листям навздогін мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598801
дата надходження 10.08.2015
дата закладки 10.08.2015
Все минеться, бо…
Із собою не взявши весел,
я пливу у човні…(безнадійна ріка пітьми)
На слизьких терезах часів вже ні зим…ні весен…
Цю самотність придумав
не ти… і не я… (не ми)…
Не питай мене,
що візьму із минулих снів я?
Де мені кожен день прожити – найвища мантра…
Все минеться бо... (кожен подих тут – голослів”я)
…бо у мене такі ж дощі,
як учора й завтра…
Все минеться, бо…
На слизьких терезах часів
на твоє плече я горнусь лісовим звірятком…
Але ти – підеш… (не пиши мені більш листів.......)
_________________________________
Бо у мене - такі дощі!..
ну, а , зрештою, все-в порядку…………………..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598483
дата надходження 08.08.2015
дата закладки 10.08.2015
Налий мені терпкого слова правди,
Без нього-бо в меду мої вуста,
А очі все [i]рожевим[/i] бачать [i]завтра[/i]
І вірять, що [i]на зріст[/i] – це висота.
Сироватки правдивої – у склянку,
Щоб не двоїлись у житті шляхи,
Які тернами поросли від ґанку
(Не промінять би їх на лопухи).
Ну, що? За нас! За слово, що не всує!
За чисту совість, щоби як сльоза!
І хай неправда навкруги лютує –
За правду стій! До дна! До дна! До дна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598634
дата надходження 09.08.2015
дата закладки 10.08.2015
- Іди сюди!
Лови мої сонця!
В них яблук смак із ароматом смутку.
А я – у Вирій по ясних зірках –
В одвічний край останнього притулку…
Мій метеор,
Зірвавшись, полетить
І згасне у траві листком осіннім.
Не треба слів. Прощання – тільки мить,
Яку розвіє вітер павутинням.
Заграй услід
На сурмах журавлів.
То не сльоза. Дощить сьогодні зранку.
Проміння гусне медом в бурштині...
І пахнуть смутком яблука на ґанку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598459
дата надходження 08.08.2015
дата закладки 10.08.2015
На вицвілих фото –
Така безнадійно щаслива…
На сонячних фото…( ромашки у косах…це - ти?!)
Воно ж промайнуло, як вітер… можливо, як злива…
(……не варто пускати
в керунки усі поїзди!!!..)
Хай трави там квітнуть…
Стежини купаються в листі…
Ні жесту… ні звуку…ні шелесту!.. (відчаєм - птах!…)
Лиш зорі Молочного Шляху – далекі і чисті,
В твоїх магнетично - зелених,
жагучих очах…
Шалено красива…
Розсипані квіти на шпалах…
Розкидані… Анно!... невже – відрікаєшся ти?!
Воно ж промайнуло, як вихор… можливо, як спалах?…
Це все-таки – спалах!…
і саме – за крок до мети…………
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598132
дата надходження 06.08.2015
дата закладки 08.08.2015
Не спішіте літа утікати у смутковий вирій,
Ваші крила міцніють щодень у святому житті,
Кожна мить, кожен крок ще колись нехай буде щасливий
І не дай мені, Боже, зійти із такого путі…
Відлетять журавлі, усміхнеться моя ще стежина,
Білим цвітом калина сяйне під старечим вікном,
Заспіває на лузі коханням свята журавлина,
Цвіркунове обніме гаряче обох нас крило…
Білим цвітом засяє на лузі низька конюшина,
Теплі роси ударять по промені рясно зорю,
Намалюється ранком у кольорі знову картина,
У якій в своїй долі з тобою я ще не згорю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598117
дата надходження 06.08.2015
дата закладки 08.08.2015
Стояла слухала весну.
Леся Українка
Стою в гаю, не шелесну…
Пішла у світ тривога.
Один я, слухаю весну…
Неначе десь, у Бога.
Приспів:
Стою і слухаю весну,
Вона ж співа, співа, співає.
З глибин мойого напівсну,
Роки у даль гортає.
Лунає краєм переспів,
Звучить, як у соборі.
Душевні ноти соловїв,
Немов перлини в хорі.
Принишкли клени і дуби,
Замріялись тополі
Святої музики раби,
Як дітвора у школі.
У перехресті молитов,
Моя душа радіє.
Весна співає про любов,
Про роки молодії!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598073
дата надходження 06.08.2015
дата закладки 08.08.2015
[b][i]Я прислухаюся до тиші...
Чомусь німа...
Тебе чекаю. Ні не прийдеш.
Тебе нема.
І знову сльози, знову плаче
Душа моя.
Чому все так - ти добре знаєш.
І Знаю я.
Життя збудоване із праці
І будніх днів.
Я так хотіла трішки щастя.
Ти теж хотів.
Дорога наша і терниста
І не проста.
Без нарікань, гідно несемо
Свого хреста.
Тож дай нам ,БОЖЕ,не спіткнутись
І донести !
Так хочу я, так мусить бути !
Так хочеш ти !
Я прислухаюся до тиші...
Спасибі їй .
Вона тепер шепоче вірші
Душі моїй.
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598042
дата надходження 06.08.2015
дата закладки 08.08.2015
Від"їжджає літо возом кольоровим
У краї далекі, в далі голубі...
Вже на захід сонця зорі вечорові
Гублять діаманти у густій траві...
Відлітає літо птахами у небо,
І несе на крилах золотаві дні...
Залишає теплі спогади про себе,
І печаль осіння вже живе в мені...
Відпливає літо за моря далекі,
Золоті змайструє осінь кораблі...
Полетять у вирій ластівки й лелеки,
І ключем закриють небо журавлі...
Знаю - неминуче!.. так завжди буває...
Літо догорає, мов гірка любов...
Кожен раз сумую...плачу...проводжаю...
Час пройде по колу - стрінемося знов!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597584
дата надходження 03.08.2015
дата закладки 05.08.2015
[i]Стежка рідним полем звивиста мов стрічка
Мріями в дитинство заведе вона.
Джерело, криничка, в верболозах річка
Це в селі, у мами, рідна сторона.
Там так низько неба голубінь ласкава
Своє серце й душу я скупаю в ній.
Там з дитинства доля щедро дарувала
Доброту бабусі й казку теплих мрій.
Гріє серпень щедро спогадів стежину,
Що веде до мами у рідне село...
Зупинюсь на хвилю, вклонюся уклінно,
Помолюсь... Щоб воєн більше не було.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597694
дата надходження 04.08.2015
дата закладки 05.08.2015
В ту саму річку двічі не ввійдеш,
Вода тече... і дні твої спливають...
Але чомусь граблі завжди знайдеш,
Чи то вони самі тебе шукають?..
Наступиш так, що іскри із очей!..
І боляче... і соромно... і гірко!..
І думаєш у темряві ночей,
Що, може, то - твоя єдина зірка?..
Здається - передбачено усе!
Вже навчений ти досвідом й роками...
Та, дідько знов тебе туди несе,
Де все довкола втикано граблями!...
Бо скільки й світу, сонця і землі,
Та до цих про ніхто про те не знає,
Хто розкладає хитро ті граблі,
Що кожен раз на них хтось наступає!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597579
дата надходження 03.08.2015
дата закладки 05.08.2015
За натхнення дякую Оленці Зеленій
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597534
Слова тільки заважають розуміти один одного.
А. де Сент-Екзюпері
Помовчімо удвох
(спільна тиша не те, що самотня).
Вічний маятник серця помішує в чашці гіпноз.
І навколо уже не кімната – космічна безодня,
Де палають букети весняно-зіркових мімоз.
Цілий Всесвіт мені?
Подарунок помноживши на́ два,
Я тобі простягну у годиннику схований час:
Там твоє і моє – наше спільно заведене [i]завтра[/i].
І немовби шампанське, його стратегічний запас…
Міріади світів,
Наче бульбашки в п’янім бокалі.
Щастя завжди колюче і кисло-солодке на смак…
Як же добре втопить шоколадно-прогірклі печалі
У мовчанні на двох – у розміренім ритмі [i]тік-так[/i]…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597545
дата надходження 03.08.2015
дата закладки 04.08.2015
Ступає тихо, як вправний злодій, погожий вечір,
Зірки у неба умілим рухом краде в кишені,
А місяць хвацько надувсь, мов м'ячик, і світить ґречно –
Мовляв дивися, які узори на гобелені.
Зоря-крутійка впаде донизу (услід лиш спалах),
І таємниче наза́вжди зникне у гіллі вишні,
Щоб поміж листя, неначе вічність, заколисало
П'янкими снами про сокровенне нічне затишшя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597382
дата надходження 02.08.2015
дата закладки 04.08.2015
Оленка, дякую за натхнення!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596964
Мелодія смутку,
занадто байдужа й черства,
наповнила келих… гірчила (стократ!) полинами…
Де ніжність (сліпого кохання пропаща сестра)
в прощальному танці
рікою стояла між нами.
Ці води свавільні –
до всіх океанів текли!
Ці води жагучі, з' являлись в яких іпостасях?!..
Вигнанкою ніжність (приречену) ми нарекли…
Дари їй носили…
складали їх на парастасах…
Де в сонячних росах
чиясь невідома рука
писала нам вирок (детально - шляхи незворотні).
Де ніжність моя – повноводна глибинна ріка! -
вмирала (востаннє!)
сліпим кошеням в підворотні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597179
дата надходження 01.08.2015
дата закладки 03.08.2015
Коли тобі всміхається зоря,
здається: все на світі зможеш легко....
Ти серед темряви.. один...щодня
загладь любов"ю там, де гірко й терпко!
Коли тебе голубить сонце й слід
вистелює теплом і добротою, -
великим бути просто... Серед бід
і заздрих перепон лишись собою!
Людей любити вмієш в гаразді -
пестунчиків розніжених у долі...
Ти ж обігрій ті душі злі й пусті,
в злощасті вкравши радості скупої!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596856
дата надходження 30.07.2015
дата закладки 31.07.2015
Не завжди красиві по житті щасливі,
Лише лебедина справжня є любов…
Коли ти щаслива, виростають крила,
Ружею кохання квітне знов і знов.
У житті важливо стріти свою долю,
З лебедем у парі довгих, довгих літ…
Щоб міцніли крила на життєвім полі,
Щоб лише у парі справжнім був політ.
Доле лебедина, будь завжди зі мною,
Щоб одне кохання зберегли літа,
Щоб удвох до віку, лише я з тобою,
Знали, що нас стріне осінь золота.
Вірність збережемо крізь роки прожиті,
Наші лебедята стануть на крило,
Волошкове щастя зацвіте у житі,
Щоб могла сказати долі – повезло!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595551
дата надходження 24.07.2015
дата закладки 31.07.2015
Лічу розриви: другий… третій… п’ятий…
І раптом Лета... коло са́мих ніг.
Ось-ось вода лизне мене за п’яти –
І стане легко, наче уві сні.
Русалкою явлюся Мінотавру
З намистом інкрустованих гріхів,
Він порахує родинки як тавра –
І пропуск дасть у котреєсь із кіл…
Я ладна сто віків кружляти колом,
Аби по ГРАДах не гадати знов:
Життя поставить крапку або кому?
Знімає Лета мірки з підошо́в...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596816
дата надходження 30.07.2015
дата закладки 31.07.2015
На самом кончике рассудка,..
Где разум спит,а с ним и боль...
На самом краюшке - минутка...
Где просветлению - пароль!..
Пароль навеки и на годы!..
И все мгновения доброты...
И захлебнутся с ним невзгоды!..
С ним вырвешься из темноты...
Когда всех счастьем наделяли,
Она стояла в стороне...
И не хватило всем медалей!..
Ушла оттуда налегке...
Когда катилось горе плесом,..
Она возникла на пути...
Щитом надёжным( за-на -вЕ -сом)...
И... оберегом суеты...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596745
дата надходження 30.07.2015
дата закладки 31.07.2015
Чи я живу?.. А чи пливу?..
Чи просто так життя марную?
Лиш серце б'ється наяву...
А чи й воно тріпоче всує?..
Когось любила? Чи люблю?
А чи й цвіло в душі кохання?..
Ступаю боса на ріллю -
Слізьми́ висіюю зізнання...
Що там уродить? Кропива,
Щоб найдошкульніше жалила?!.
Чи будуть щедрими жнива
Й навіки зцілять душекрила?..
Пусті слова, коли нема
У них ні іскорки із серця...
Душа порожня і німа,
Лиш відчай круком обізветься.
Душа порепана... мовчить...
Нема ні болю, ані крику...
Ця тиша... жахом скавучить
І сіє... паніку безлику...
Чому буденна марнота
Тримає серце у полоні?..
У небі - істина свята,
А ми... раюємо... в безодні...
О Боже, дай прожити так,
Щоб залишити слід-краплину,
Подай хоча б найменший знак -
Вкажи на праведну стежину!
Не дай зійти на манівці,
Зроби корисною для світу!..
Нехай у кожному слівці
Вершиться правда Заповіту!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596832
дата надходження 30.07.2015
дата закладки 31.07.2015
Хотіла б я для тебе просто бути
Яскравим спогадом в сірих думках
Миттєвістю котрої не сягнути
Іскринкою в засмучених очах...
Примарою прийду і розчинюся
Нехай не справжня, але не чужа
Я мріями для тебе розіб'юся...
Пройдусь по лезу гострого ножа...
Хотіла б у тобі лиш мить прожити
Хвилинку вкрасти із твого життя
У твою душу всю себе вмістити
Без страху без вагань і каяття...
Зберу усі частинки твого серця
В своїх долонях вигрію його
Зцілю і склею ніби це люстерце
Щоб болю більше в ньому не було...
Хотіла б я для тебе сонцем стати
Водою впасти у жарку пору
Без крил з тобою в небі політати
Забрати із душі гірку журу...
Хотіла б щоб ти міг мене любити
Нехай не наяву, нехай у снах
З тобою хочу світ свій розділити
Ти збережи мене в своїх думках...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596458
дата надходження 28.07.2015
дата закладки 28.07.2015
Будую дім…
Хто буде жити в ньому,
Коли прийде в життя моє зима?
Сама стою на березі крутому,
Бо у долині спокою нема.
Заплутав вітер довгі мої коси,
Самотні дні заплутали думки...
Моя душа тепла і ласки просить,
Щоб відігрітись за усі роки...
Збудую дім я вікнами на море,
По всіх кімнатах запалю вогні!..
Вони мені світитимуть, як зорі!
… Чи буде з ними затишно мені?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596297
дата надходження 28.07.2015
дата закладки 28.07.2015
Чекала щастя, мов світання!..
Коли ж нарешті час прийшов,
Тоді й прийшло розчарування
Сильніше, ніж сама любов...
Я хочу знов закрити очі,
Щоб повернуть щасливу мить!..
Бо рани гоять тільки ночі,
Під ранок так вже не болить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596294
дата надходження 27.07.2015
дата закладки 28.07.2015
По діброві вітер виє,
Гуляє по полю,
Край дороги гне тополю
До самого долу.
Т.Шевченко
Сміялась у спину
Беззвучно ворожка стара,
А потім ще довго питала у когось: «Навіщо?»
…Мені ж та доріжка у поле аж ноги пекла
Й у вухах кричала, мов ворон, сполохана тиша.
А зілля ковтнула –
І місяць по колу пішов:
«Танцюй, безталанна, ти зіркою будеш моєю».
...А мати тим часом шукала на хусточки шовк
І лаяла доньку: «Дивися, багатий – їй нелюб!»
Удруге… і втретє…
І щось обізвалось в мені
Чи вітром, чи піснею віття, що рвало сорочку…
…Ворожка хрестилась: край шляху тополя шумить –
Висока (до неба!)… «Пробач мені гріх такий, дочко…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596212
дата надходження 27.07.2015
дата закладки 28.07.2015
Іще одну гірку воєнну осінь
пророчать стиглі грона горобин.
Ось-ось вона дощем замироточить,
волосся вкривши саваном сивин.
Худа й сувора, в кришталевих берцях,
із криком журавлиним у руках,
крізь зиму піде рятувати серце -
на прощу по опалих молитва́х.
І Бог почує... Янгольська завія
очистить душі, втоптані у бруд -
і степ крізь сніг шафраново прозріє,
не залишивши й сліду від облуд...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595680
дата надходження 24.07.2015
дата закладки 26.07.2015
За мотивами казки С.Козлова "Їжачок у тумані"
[youtube]https://youtu.be/_Rugwd8ZNHY[/youtube]
Вже осінь.
Розливши туманом парне молоко,
Небесні корови летять на покоси у Вирій.
Пірнаю, мов риба, у білі розгойдані хвилі –
І чую, як осінь намацує покрадьки дно.
Відчую:
Блукає в тумані їжак колобком
І гірко зітхає, бо кінь загубився в долині…
І капає листя (це ж осінь!), і падає злива –
І сум розливає холодним бурхливим струмком.
Покличу:
- Егей! Забирайся на спину мені –
Я ж риба в туманнім коктейлі молочного ранку.
І вже, мов мурашки, холодні натомлені лапки
Пробігли по шкірі й затихли луною на дні.
Жаринка
[i]спасибі[/i] потоне в холонучій млі…
Запахнуть малиною теплі кружальця від ча́шок…
Туманові бризки злетять, діамантові майже,
А в них відіб’ється їжак на молочнім коні…
Вже осінь... тікає у Вирій… відчую… вві сні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595845
дата надходження 25.07.2015
дата закладки 25.07.2015
Я знаю, що ти думаєш про мене
Бо і сама про тебе бачу сни
Ти наче дощ вчорашньої весни
Приходиш у мої думки туманом
А я не хочу звати це обманом
Бо знаю, що ти поруч...тільки мій
І тілом відчуваю подих твій
Обійми, поцілунки, рук торкання...
Я цим живу, дихаю...хворію
І вірю в це без сумніву й вагання....
Ти янгол мій і ти моє прокляття....
Не можу не кохати твоїх віч
Ховатися в безодні ніжних пліч...
У мріях спільних, де ми лиш з тобою
Немов птахи, що марять висотою
Пронизуємо крилами блакить
Ковтаючи квапливо нашу мить....
Ми дві душі, що схоже, заблукали
Знайдем притулок в згублених серцях
В яких себе на зАвжди поєднали...
..................................................................
Торкнись руки, не бійся....я з тобою!
Ми як вогні народжені іскрою....
Не згаснемо ніколи....і вікИ
Горіти нам так, як горять зірки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595835
дата надходження 25.07.2015
дата закладки 25.07.2015
У вулику серця
живе невсипуща бджола
і мрії частує цілющим закоханим медом,
і в’яже в букети, мов квіти конвалій, слова,
і пише картини з банально-щасливим сюжетом.
І крильця співають
Мелодію сонячних струн.
Від протягів тільки щільніше б закутати серце:
Його лихоманить від холоду, кидає в сум,
І часом від того гармонія сяєва рветься…
Та жало врятує
Уколом отруєну кров –
Від болю прозріння повернеться спокій у вулик,
Допоки співати світанкам не спробує знов
Бджола, що закоханий мед наливає у трунок…
______________________________
*Бджола в давніх українців - емблема кохання, що поєднувала в собі, за повір'ям, "солод меду й гіркоту жала"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594871
дата надходження 20.07.2015
дата закладки 22.07.2015
Не маючи слуху…
Я вчилася грати етюди…
Спинилась на вході – доступний обіцяний рай…
А море сьогодні – занадто… кругом!... і повсюди!!!
А море штормило…
сьогодні в мені – через край!...
Я знала дорогу…
Торкались, приходили снами
Ці очі нізвідки… зникали у водах озер…
Спинися… чужинцю… хіба ж ти не бачиш, між нами -
Спітнілі століття…
й німа пантоміма химер…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595176
дата надходження 21.07.2015
дата закладки 22.07.2015
Розгнуздайте коня, розгнуздайте,
Дайте волю коневі хоч раз,
В чисте поле його відпускайте,
Ненадовго, а хоч би на час.
Там чекає його кобилиця,
Бо і в неї теж доля така,
А коханий її вночі сниться,
Але посвист нагайки ляка…
Відпустіть, щоб попаслися разом,
Щоб галоп переходив у рись,
Хай забудуть життєві образи,
Вони мають зустрітись колись.
Розгнуздайте коня, розгнуздайте,
Дайте волю коневі хоч раз,
В чисте поле його відпускайте,
Ненадовго, а хоч би на час…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595186
дата надходження 22.07.2015
дата закладки 22.07.2015
Захворіло Сонечко -
Ліки п'є ;
І хова в долонечки
Личенько своє...
Вкрилася периною
Неба вись,
І блука хмариною
Дощик - он, дивись!
Заберу малесеньке
З-під дощу,
Дам рушник м'якесенький,
Чаєм пригощу;
Запрошу я Сонечко
До душі,
Дам йому в долонечки
Казку і віршІ ...
Завтра розпогодяться
Небеса -
Бо з любові рОдяться
Справжні Чудеса!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595142
дата надходження 21.07.2015
дата закладки 21.07.2015
Щебетала ластівка над її віконечком,
А дівча дивилося лагідно на шлях,
Очі волошковії а сама, як сонечко,
Чи не пролітатиме її долі птах.
Щебетухо-ластівко, щебечи на доленьку,
Може тоді суджений гляне у вікно,
На плече коханого ти схили голівоньку
І тоді ви станете разом на крило…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594999
дата надходження 21.07.2015
дата закладки 21.07.2015
Що знову?! Ні, залиш в споко́ї! -
бліденька рима плакала - Пусти,
в твої не йду лаковані покої!
І не заманюй блиском, не проси.
Навішала шпалер - під позолоту.
Персидський килим! Люстра - під кришталь!...
Кому потрібна вся оця марно́та?! -
Живого слова, ситного ти дай!
Дубових дощок скрип той під ногами
й побілки свіжість білосніжних стін
щоб нагадало.... Й в пластиковій рамі
ти б усміхнулась мрії навздогін!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594972
дата надходження 21.07.2015
дата закладки 21.07.2015
Абрикоси! сонечка малі!
У саду моєму дозрівають...
Подарунки щедрої землі -
Очі, серце й душу звеселяють!
Золотом і медом налились,
У промінні сонячному сяють!
Аж сміються - "гарні?!.. подивись!.."-
І до поцілунку закликають!..
По траві зеленій підійду,
Доторкнуся!.. а зірвать - не смію...
Абрикоси у моїм саду! -
Разом з вами сонцю я радію!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594941
дата надходження 20.07.2015
дата закладки 21.07.2015
Якісь, напевне, бурі розмагнітили
Всесвітній час, діру створивши в нім, -
І він застиг, розкривши рота й стрі́лками
Ворушачи у подиві німім:
По вулиці, де за законом фізики
Долали кілометри з [i]V[/i] за [i]t*[/i]
Машини із блискучими мармизами,
Пронісся кінь, не дбаючи про те,
Що світ давно живе в космічнім маренні,
Що люди перебрались в Інтернет.
Він цокотів копитами у мареві
Німого пилу кращої з планет…
А люди вслід дивилися зворушено –
І щось у грудях билося живе
(Колись його ще називали душами,
Сьогодні ж більшість і без них живе)…
Та схаменувся час – й ковтнули сутінки
Ту казку. Лиш відлуння від підків
Гойдало по дворах забуту музику
Загублених у поспіху віків...
___________________________________
Формула знаходження відстані у фізиці: S=V*t,
де S - це відстань, V - швидкість руху, t - час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594905
дата надходження 20.07.2015
дата закладки 21.07.2015
Експромт
Наодинці із собою(тет-а-тет,на брудершафт)
Вдень вмивалася сльозою,..не росою...Чому так?..
Чому білий світ не милий,чому серденько щемить?..
Чому крила посивіли і не хочеться в політ?..
Чом забракло слів надвечір?..
А гаї...ті гомонять?..
Все вдивлялась в неба очі...
І питала:"Чому так?"..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594885
дата надходження 20.07.2015
дата закладки 21.07.2015
О пісне, моя подруго єдина,
Найкраща, найвірніша з юних літ!
В тобі я пізнавала Україну,
З тобою починала свій політ!
Водила ти мене в краї далекі,
Барвінком устеляла диво-шлях...
З тобою ми у парі, мов лелеки,
Виспівували доленьку в світах!
Пірнаю і понині у незнані
Мелодії, у ритми чарівні!..
В пісенному купаюсь океані -
Визбирую перлиночки-пісні!
О пісне, підхопи мене на крила
І зцілюй, як умієш тільки ти!
У твоїх чарах кріпне моя сила,
Тож оберегом в се́рденьку світи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595138
дата надходження 21.07.2015
дата закладки 21.07.2015
Ты будешь видеть и чувствовать меня повсюду и во всем...
Ты только помни обо мне, не забывай,что было между нами..
Ты мое имя, как молитву повторяй...
Ты в холод вспоминая, от жара изнывай,..
А в летний зной,как в стужу не замерзни...
Ты только позови, к тебе я эхом прилечу...
Я буду тем глотком воды, что путника в пустыне напоит...
Я буду для тебя тем маяком, чей свет так жадно ловят моряки...
Я буду той тропинкой, что так обрадует тебя, когда заблудишься в лесу...
Я буду огоньком в степи, что безнадегу к дому приведет...
Я буду сладкой земляникой, синичкою в руке и трелью соловья в ночи...
Я буду теплым летним ветром, каждым добрым утром и длинным бесконечным днем...
Я буду тем туманом с молоком,.. лунною дорожкой,.. утренней росой...
Я буду пахнуть свежим ветром, спелым яблоком , травою скошенных лугов..
Я буду теплым ливнем и радугой после дождя...
Я для тебя не буду штормом,.. я буду легкой гладью моря, бездонной синевой озер...
Я буду глиною, такой податливой и мягкой...что хочешь из меня лепи...
Могу я быть и теплым воском для твоей свечи...
Я для тебя не буду огорчением,.. Я буду только радостью и вдохновением,
Я буду гордостью твоей... Мой голос будет тембром скрипки Страдивари...
Ты в унисон, маэстро, с ним звучи... Я буду для тебя единой верой,
Добрым ангелом надежды,.. единственной любовью пусть буду тоже только для тебя!..
Мы снова вместе... Где то очень далеко...
А на столе - горбушка хлеба,.. стакан вина и молока...
Я говорю,..ты слушаешь меня,..и все мои желания возможны...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506286
дата надходження 20.06.2014
дата закладки 21.07.2015
І знову пахне липа медом,
Гудуть і бджоли, і джмелі,
І під липневим, синім небом,
Я біля липи захмелів…
Розбіглось сонечко зі сходу,
Цілує липові квітки
І дивиться дівча на вроду,
Сплітає із квіток вінки.
А потім їх опустить в річку
І попливе вінок у даль,
І заплете у коси стрічку,
Зіграє для душі скрипаль…
Бо хтось з ріки вінок дістане,
Усе, що мріяла – збулось...
І прийде ніжне і кохане,
Що для дівчини віднайшлось…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589952
дата надходження 26.06.2015
дата закладки 20.07.2015
Трішки усміхніться…
Музику люблю я дуже,
На трубі колись я грав…
І признаюсь тобі, друже,
Всіх жінок, що мав - кохав.
Білолиці, чорноброві,
Веселухі і сумні,
При моїм здоров’ї хворім,
Ще з’являються у сні.
Я рентгеном бачу жінку,
Проводжаю кожну в слід,
Та, що з’їсть твою печінку,
Та в якої серце лід…
Відведу я погляд зразу,
Але є жінки й такі,
В них бацили є «зарази»,
Люблять їх чоловіки…
Цих рентгеном роздивлюся,
І приглянуся, як слід,
За них Богу помолюся,
Ці розтоплять в серці лід.
Мають погляд особливий,
Не беруть їх стан роки,
Чоловік тоді щасливий…
Хай живуть такі жінки!
Ну а я хоч трохи лисий,
Моє серце ще не лід,
Якщо бачу йдуть красиві,
То дивлюсь жінкам услід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594575
дата надходження 19.07.2015
дата закладки 19.07.2015
Російський варіант поезії народився
ще в далекі студентські роки. Зараз,
прочитавши вірш Гості про сонячного
зайчика, вирішила до російського
варіанту додати український і запропонувати
їх обидва для прочитання.
[b]Дякую Гості за можливість повернутися
в майже дитинство[/b]
Последний луч земли коснулся,
Последний луч:
Он задремал – потом проснулся
В подушке туч,
Спросонья робко потянулся
За край небес,
Кому-то ярко улыбнулся –
И вдруг… исчез.
А через миг уже алели
Все небеса –
Луч яркой краски акварели
Плеснул слегка.
Он, озорник, писал свободно,
Во весь размах –
И синий воздух небосвода
Теплом пропах…
**************************
Останній промінь ліг на землю
(А може, впав?).
Серйозним бути надаремно
Він намагавсь:
Яскравощиро посміхнувся
Комусь з небес,
Аж до крайнеба дотягнувшись,
Він раптом… щез.
А за хвилину червоніли
Полотна хмар –
Промінчик мрій своїх вітрила
Розфарбував.
Писав невимушено й легко,
Мов чарівник –
Теплом пропахло синє небо
Від чарів тих…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594504
дата надходження 18.07.2015
дата закладки 19.07.2015
Мій сонячний зайчику,
Прошу, танцюй на шпалах…
А хочеш, на шпальтах… благаю, лише – не спи!
Ти ж бачиш, холоне легко вчорашня кава…
Ти ж чуєш,
летять у прірву усі мости…
Допоки інший,
Достойний і сильний Майстер
Не знищить межі доступних тобі світів…
Допоки - Сонце!... Благаю, танцюй же, зайцю!..
На чистих шибках…
на струнах семи вітрів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594498
дата надходження 18.07.2015
дата закладки 19.07.2015
Ліси зеленіють соснові й дубові,
Слідів не злічити у хащі лісній,
Господарі лісу – герої казкові,
Крокують стежинкою на водопій.
Пр: Лисички, лисички, жовтенькі сестрички,
Одні вже великі, а інші малі…
Лисички, лисички, красуні на личку,
Жовтенькі грибочки моєї землі.
А поміж мохами, чи просто в пісочку,
Грибочки спинили на хвилю свій путь,
Лисички тендітні вдягнули сорочку,
Жовтенькі красуні, що в лісі ростуть.
Пр.
Вітайтеся з лісом, прийшовши до нього
І він вам покаже, де місце грибне,
Грибочкам лисичкам із лісу живого
І доля удачею вас не мине…
Пр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594406
дата надходження 18.07.2015
дата закладки 19.07.2015
О, скільки в тобі болю, Україно!
А скільки крові випила земля!..
Куди не глянь - сплюндровані руїни...
Куди не стань - спаплюжені поля...
А як же далі? Бути чи не бути?
Чекати неминучого кінця??.
Чи впитися кремлівської отрути -
І стерти рідний слід до корінця???
Прозрій, прокинься, приспаний народе,
Козацький дух гартований збуди,
Бо лиш тоді ти дійдеш з серцем згоди,
Як рабський дух затопчеш назавжди!
Воскресни, возродися, Україно,
Упевнено торуй до щастя шлях!
Хай лине світом мова солов'їна
І пісня наша славиться в віках!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594689
дата надходження 19.07.2015
дата закладки 19.07.2015
А сонце покотилося згори!..
Переступило середину літа...
Хоч сяють ще яскраві кольори,
Та вже пора!..пора збирати жито...
Лягли в покоси жовті ячмені...
На межах квітнуть маки і волошки!..
І, як ніколи, хочеться мені,
Щоб осінь забарилася - хоч трошки...
У відблисках липневої грози,
Ще стільки сили, блискавки і грому!..
Та... хиляться у осінь терези,
Спинити їх ще не вдалось - нікому...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594309
дата надходження 17.07.2015
дата закладки 18.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.07.2015
Співає колосом земля,
Збирає хліб уся країна,
І лине пісня іздаля,
Жнивує нині Україна.
Із золота тече ріка,
Багатий хліб удався нині,
Зібрати все до колоска,
По нашій рідній Україні.
Моя, країно! Світе, мій!
Ми всі пишаємось тобою,
Як прийде двоголовий змій,
То всі ми станемо до бою.
За землю нашу, за хліба,
За води чисті, наче криця,
Хай серце радість зігріва,
А Україна хай святиться.
І щоб багаті врожаї
Із року в рік збирали люди,
Щоб мир прийшов і солов’ї,
До нас злітались звідусюди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594000
дата надходження 16.07.2015
дата закладки 17.07.2015
[b]На музику Андрія Андрущенка[/b]
Тобою марю уві сні,
У серці образ твій лелію,
Про тебе всі мої пісні,
Солодкі мрії…
Благословляю ночі-дні,
Що нас з тобою поєднали –
Серця горіли у вогні,
Палали!..
Приспів
Пливуть роки, немов вода,
А ти красива й молода,
І я лише одну тебе кохаю!
Щоденно Господа молю
За долю-доленьку мою,
Випрошую в небес
Краплину раю.
На щастя стежечки сплелись –
І це було веління неба!
А я хвилююсь, як колись, –
Спішу до тебе…
У твоїх косах золотих
Срібляться ранки і смеркання,
Та в серці голос не затих
Кохання!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594143
дата надходження 16.07.2015
дата закладки 16.07.2015
Мечтать предельно просто.
На пределе
я растворилась в мире скоростей.
Ты слышишь? – гулко капают недели
по крыше года четырёх мастей.
Сегодня мой июль по грязным лужам
рябит ознобом в ломке по теплу,
как ты… на сквозняках вины простужен,
как я… сев на молчания иглу.
Мой прожитый дневник, чихая прошлым,
пылится рядом с «Этикой семьи»,
исписанный мечтами о хорошем
из ста страниц примерно до семи.
Звонишь. Молчишь. И я молчу ответно.
Не спрашивать же «Как ты?» тишину…
и маленький июль… осколок лета…
того… из недопрожитых минут,
которые на паузе зависли
заезженной мечты?...
Вновь моросит.
Мы оба знаем – не любить нет смысла…
Принять осталось, что любить – нет сил…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593968
дата надходження 16.07.2015
дата закладки 16.07.2015
Плив як дим серпанок на човні із гаю,
Роси срібно – білі сипав у траву.
Вишивав узори на сувоях плаю...
Спивши прохолоду з ягід лісову.
Ароматом дива наповнявся ранок,
Вже сховались в хмарах зорі золоті.
Промінь ясноокий розбудив світанок…
В гніздах просинались бусли молоді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593749
дата надходження 14.07.2015
дата закладки 16.07.2015
Спекотний вітер пристрасний із півдня
в палких поривах висушив, спалив
тендітну душу! ... Розмочив у зливах,
в клубок згорнувся й тихо затужив.
Зоріла пісня, розквітала в грудях!
Палкий розгін ти брав в один лиш вдих!
...Розвіяв шал свій безтурботно в буднях...
...Чарівний голос непомітно зник...
Тепер мовчиш, розгублено, тривожно
у тишу цю оглушливу, густу...
Новий мотив вустами обережно
готовий вже спіймати на льоту.
Та ти не рвись в цілунках і обіймах
хмільну́ сюїту доспівати вмить, -
у паузах, відлуннях мелодійних
в тобі хай кожна нотка відзвучить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593605
дата надходження 14.07.2015
дата закладки 15.07.2015
Сіренька хустинка і сиве волосся,
Злилися в єдине, як доля людська,
Уже не тривожать птахи стоголоссям,
Лиш хилиться спина щоднини до дна.
Була колись в парі, було колись щастя,
Вінчалися в церкві, як вишні в цвіту,
Не всім така доля сімейна удасться,
Бо радість ловили удвох на льоту.
Родилися діти, добро нажилося,
З раненька до ночі робили в полях,
Зерном наливалося стигле колосся,
Ростили на славу малих журавлят…
Малі підростали, ходили до храму,
На свято матуся пекла пиріжки.
Звертання батьківське цінилось синами,
Та горе вже бігло до них навпружки.
Війна! Прозвучало, як грім серед неба,
І небо покрили, як хмари – хрести,
Згоріло колосся на спалених стеблах
І жінці прийшлося самій хрест нести.
Дві бомби відразу попали у хату,
Де сіли обідати батько й сини,
У мить посивіла, забула кричати,
Вони часто троє приходять у сни.
Усе розібрала, зібрала останки,
В труну положила і тут же в дворі
На трьох узялася могилу копати,
Мужчині своєму й малій дітворі.
Давно порівнялась з землею хатина,
На ній окрім квітів ніщо не росте…
Могила на дворі, у ній домовина,
Це місце для жінки постійно святе.
Сіренька хустинка і сиве волосся,
Злилися в єдине, як доля людська,
Уже не тривожать птахи стоголоссям,
Лиш хилиться спина щоднини до дна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593779
дата надходження 15.07.2015
дата закладки 15.07.2015
За картиною Р.Величка "Кава-брейк"
[img]http://img-4.artonline.ru/paintings/ROMERA/max_kofebrejk.jpg[/img]
Бадьорий ранок. Теплі ноти кави.
Твоїх очей глибоке темне дно.
Тривожний присмак нотами металу.
Прозорих чашок тріснуте крило.
Гірка розлука – піною туманів.
Намиста розсип по зернятках днів.
І дух терпкий розмеленої кави
Годинником пісковим… до хвилин…
Безсоння склянка (друга… третя… п’ята…)
І ночі скло світанком – на друзки…
І раптом очі… в колір аромату
Міцної кави й… почуття вершки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593468
дата надходження 13.07.2015
дата закладки 14.07.2015
Летять роки, але тускніє слід,
Ті перли, що були , сховались в росах,
Холод у серці, а у віршах лід,
Лиш Муза зрідка блиск у них приносить.
Один – єдиний творчий діамант,
Що зміг би у житті прославити поета,
Щоб говорили: «В нього був талант…»
Інші вірші обрамлення з багету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593458
дата надходження 13.07.2015
дата закладки 14.07.2015
«О, сину, сину, ангел мій…»
Лунало з батьківської хати,
Удвох на лавочці старій,
Співали пісню мама й тато.
Зривався голос від жалю,
Зливалась туга і турбота,
«Я сину, так тебе люблю…»
А син не їхав, бо робота.
Батьки старіли з року в рік,
Втікали сили в край далекий,
А сина наче хто нарік,
Гніздо покинув, мов лелека.
Дорога батьківська одна,
Яку покрив густий пирій,
Частенько линуло з вікна:
«О, сину, сину, ангел мій…».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593457
дата надходження 13.07.2015
дата закладки 14.07.2015
Якийсь не літній липень цей... Здається :
Ось-ось затужать в небі журавлі,
І перші ноти листопадних терцій
Долонями торкнуться до землі...
Шепоче дощ вже котрий день сюїту,
Наносячи на шибку вітражі ;
І розбивають гострокриллям вітер
У піднебессі ватянім стрижі...
Покоси пахнуть холодом туманів,
Босоніж ходить ранок по стерні ;
З упертістю затятих кавоманів,
Спивають ночі по краплині дні...
Якийсь не літній липень цей... Одначе
У тихому мінорі дощоднів
Він - той, єдиний, хто зі мною плаче
На перехресті зоряних шляхів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593370
дата надходження 13.07.2015
дата закладки 13.07.2015
І знову день, і знову ніч...
У метушливій круговерті
Сліди безпам'ятно зітерті
На роздоріжжі протиріч...
Проходять дні, біжать роки,
Минають радощі й печалі...
Карбує час нові скрижалі
У плині вічної ріки...
І буде ніч, і буде день,
І будуть люди... і епохи...
Та світ не зміниться нітрохи,
Коли в душі - анітелень...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593447
дата надходження 13.07.2015
дата закладки 13.07.2015
Ніч така дивовижна!... Оксамит одягає,
Темно-синій і ніжний... що, мов небо - м"який!...
І по зорях-жаринах нечутно ступає,
Їй короною служить молодик золотий!..
Королева!... ну що іще можна сказати!..
Зачарує!..заніжить!.. зацілує в уста...
І від чарів отих так захочеться спати!..
Під покровом її стихне вся суєта...
Ніч така дивовижна!... Заколише!..бо знає
Безліч тихих, солодких колискових пісень...
Як дарунок її нам сам Бог посилає!..
Вона має - світанок!.. а за ним - новий день!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593319
дата надходження 13.07.2015
дата закладки 13.07.2015
І……. губи сміються в такт
Коливанням літа…
Пахнуть смолою рештки моїх сандаль…
Впали джмелі у трави… затихли… квіти
Зникнуть із нами
десь на світанку… жаль,
В танці вертепному
Знову не наші ролі…
Зрештою, байдуже… я вже не знаю слів…
Впали джмелі у трави… гудуть… паролі
Хто і навіщо
змінив від моїх світів?!
І………звуки зникають
В сонячних плесах…тихо…
Пахне смолою… у грудях чомусь пече…
Маки танцюють з житом… палають… Дихай!
Дихай мені у спину –
я хочу ще!
Знову джмелі
У травах сміються… луки
Липнуть солодким медом… на дні ріки
Бавиться сонце… не віриш?.. послухай… Руки
Впали на груди
поміж золоті ланцюжки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593270
дата надходження 12.07.2015
дата закладки 12.07.2015
І світло - від світла…
І сонце - від сонця… і тінь
Шукатиме місця… для себе не знайде притулку…
І сяйво - від сяйва… і пам'ять усіх поколінь
Сьогодні мені відболить
по найвищім ґатунку…
І серце - від серця…
І смуток - від смутку… і біль
Від чистого неба - до самого темного серця!..
Танцюють химери майстерно мені водевіль…
Танцюйте! химери…
Цей танець життям моїм зветься…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592101
дата надходження 06.07.2015
дата закладки 12.07.2015
О пам’яте, одвічний вартовий!
По кнопках мозку клацаєш невпинно.
В твоїх шухлядах, певно, сто томів
Уже лежить із написом «Нетлінно».
Навіщо стоси? Бог не бюрократ.
Йому не треба графіки та цифри.
Він – на ваги прогірклий біль утрат
І надбане – крізь найдрібніше сито.
А ти шкребеш щоночі та щодня
І точиш серце мишею під полом:
«А він…», «А ми…», «А ти…», «А я… (чом я?)»
І трусишся лихваркою… До коми…
Та вже й тобі дається труд взнаки:
Чорнильні плями під’їдають аркуш,
Частіше креслиш, пишеш від руки
Ще й через слово – і того не правиш…
Вже виглядаєш мить, де знаком «Стоп»,
Недописавши букви, вмістиш крапку.
Зітхнеш полегшено. І днів коловорот
Здаси в архів, поставивши печатку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593246
дата надходження 12.07.2015
дата закладки 12.07.2015
Хто порвав твоє небо, Марло?
Клапті падають на асфальт
Досить, Марло, не плач намарно
Ставка була всього на фарт
Хто покрав твої зорі, мила?
Темно стало в цілому світі
Тих, кого ти колись любила
Мерзлим листям розносить вітер
Хто доптав твоє серце, пташко?
Хто приносив в долонях лють?
З часом, Марло, їм стане важко
Біль розбитих недовго п'ють
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593189
дата надходження 12.07.2015
дата закладки 12.07.2015
Напевно га́ряче бути Сонцем..
Пече у грудях нестримне серце!
Горить вогнем все, що стане ближче!
А жар пашіє все більше й більше...
Єдина мрія - мить прохолоди!
..Усі так хвалять за світлу вроду...
Не гляне в очі той "друг", що поряд -
"Так сліпить, боже!" - й відведе погляд.
Грайливі зайки - твоє проміння
об шибки вранці "Дзень!" (прямо з півдня),
а їм бундючні назустріч ли́ця -
весь жар відіб"ють знов темні скельця...
Й вогонь твій яро тебе спікає:
як не розділиш - нутро займає!
і, спопеливши об дотик мрію,
останню сушить твою надію...
......................................
Набубняві́ла дощем хмарина!
Взяла́ в обійми враз Сонце злива.
І веселково всміхнулось небо:
нарешті свіжість, спекотне, й в тебе!....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593160
дата надходження 12.07.2015
дата закладки 12.07.2015
Може не так я щось робив,
Не кланявся, як було треба,
Здавалося, як люди жив,
Дивився в очі , а не в небо.
Ходив за плугом з маленьку,
Косив траву колись із татом,
Зла не робив я на віку
І на посту стояв солдатом.
Ніколи людям не брехав,
Не крав і не дурив ніколи.
Ділився тим, чим жив і мав,
Ставав у ріст, хоча був кволий.
Роки давно беруть своє,
Є сумнів, що робив проколи,
Життя пройшло – оте моє…
Та сумнів і до нині коле.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593146
дата надходження 12.07.2015
дата закладки 12.07.2015
- Кожен вірш - це дитина, що потребує догляду.
- Поет без віршів, що воїн без меча.
- Сильний вірш і броню проб’є.
- Вірші є різні: одні зігрівають, інші втомлюють, окремі кличуть,
але є і такі, що можуть убити…
- Якби я мав такі вірші з якими не стидно вийти до людей,
я б рахував себе справжнім поетом, а не писарчуком…
- Якщо вірш поета запав хоч в одну душу,
такий вірш має право на життя…
- Мудрість поета залежить від обраної Музи…
- Якщо вірш співає – він уже пісня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593044
дата надходження 11.07.2015
дата закладки 11.07.2015
Вона була до біса гарною. І він
беріг у шафі всі її скелети.
І підіймаючи щораз її з колін,
вдихав життя, як вміють лиш поети.
Але, ламаючи мотиви дивних стін,
Вона пішла зі спалахом комети.
Вона була до біса гарною. А він
хотів померти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593064
дата надходження 11.07.2015
дата закладки 11.07.2015
[b]Автор музики - Віктор Ох
[url=""][/url][/b]
Тиха ніч… Ясний місяць із неба
У моє заглядає вікно…
– Не світи загадково, не треба,
Бо не вернеться те, що було…
А згадай лиш, мій місяцю-друже,
Ті щасливії ночі і дні,
Коли ти нам світив не байдуже
І сміялися зорі вгорі…
Я не знаю сама, хто затьмарив
Тоді розум і серце мені…
Ми щасливі були із коханим,
Та чомусь всі погасли вогні…
Знову ніч… Ясний місяць із неба
У моє заглядає вікно…
Він згадає – й полине до тебе,
Щоб вернути все те, що було!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593069
дата надходження 11.07.2015
дата закладки 11.07.2015
Кого грузить вопросами про осень,
Когда в июльском медном казане
Проварено уже не 38 –
Ещё не 40?... - как бы в просаке…
Ползу жарою в разноцветном лете,
Безвкусном от застывшей духоты.
Чёрт дёрнул оглянуться на раздетый
Мной горизонт… до пней… до срамоты…
А срубленные вёсны в катаклизме
Летящих надо мной фанерой лет
Давно пошли на топку в баньку жизни,
Что бы совсем на кость не околеть.
Раскатисто покашливают грозы –
Большой аванс–прогноз на пару лет:
Запасы, мол, на жёсткие морозы,
Сказать помягче б – где–то на нуле.
Икнулось по влюблённости охапкам
(не помню чувств… упрямо помню факт).
…Июль… а тут душа под снежной шапкой
В ознобе бьётся чётко сердцу в такт.
…Махнуть за горизонт да память слепо
Всю выкорчевать… да спалить в огне…
Себя… И ОСЕНЬ…
Боже! Как нелепо…
К тому ли я твоё коптила небо?...
…Ты сможешь подарить ТАКУЮ мне?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592954
дата надходження 11.07.2015
дата закладки 11.07.2015
В соавторстве с Потусторонним.
Наш век смеётся, плачет невпопад,
Играет смело в "русскую рулетку ";
И, созерцая тусклый звездопад,
Махровым матом мягко стелет клетку ...
И "секонд -хенд " беря на абордаж,
По весу тряпок раскупая души,
Из фильможизней лепит антураж
Лапше "пророков " подставляя уши ...
Переосмыслив формулу любви,
Собрал манатки ...И, кляня дорогу,
Построив мегаполис на крови,
Ногой стучится в ожидальню к Богу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592914
дата надходження 10.07.2015
дата закладки 11.07.2015
[i][color="#ff0000"][b]Лиш сон… Не яв… Та все так зримо:
Зустрілись поглядом… І що ж –
Вже полоснули серце рими,
А в тілі – млість… пещота... дрож...
І ти стоїш, немов билина…
В промоклому, як хлющ, плащі…
А я до тебе серцем лину –
З лиця я п’ю твої плачі…
І вперше ось за сотні років
Промовив щиро: “Будь моя!”
І в серце враз вселився спокій,
Немов потрапив в лоно я
Давно омріяного раю,
Де квіти, діти, я і ти,
Де враз нетлінно я згораю…
І вже не маю сил іти.
…Та в яві – мить: ми – на платформі…
Зібрав нехитрий твій багаж ,
Уже заповнені всі форми,
Ще мить – й ти за кордоном аж!
Я ж тут, удома! Залишаюсь,
Аби плекати новий рай…
Уже без тебе! Милий краю,
Мене, мій біль в мені розрай![/b]*[/color]
9.07.2015
________
*Нехай пощезне та держава,
Котра гарантії не дасть,
Щоб я не плакав… Гірко… Ржаво…
…Нехай палає болем власть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592729
дата надходження 09.07.2015
дата закладки 10.07.2015
О, не журися за тіло...
Леся Українка
Прокинулась рано. Зима ще збирала валізи.
Та соки… ті соки уже нуртували в мені…
На кінчиках пальців сіреньким пухнастим сюрпризом
Чомусь примостились погрітись комочки-бруньки…
Прокинулась рано. Вкривали ще землю тумани…
А голос… той голос… та чий він?.. так сумно бринить…
Здається, хтось грає… так солодко тануть октави…
Але відчуваю, що серденько… крає… мені…
Прокинулась рано. А сонце ще заспане й кволе…
І перше проміння… всю пам’ять рентгеном… до дна…
То правда, виходить… звичайний… я ж думала: доля…
А очі холодні кололи…То хто ж я?.. верба?!..
Прокинулась рано. Дочасно. Ломило все тіло,
Узяте корою – а я ж… я прозора… як тінь…
Гей, люди!.. чекайте! Я вам подарую… сопілку!..
Заграйте, благаю, на серці… щоб по вітру… хміль…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592263
дата надходження 07.07.2015
дата закладки 10.07.2015
Знов у́сміх заховає попіл
жертв отих вже зотлілих мрій....
Я - не я, я - той світ, що навпіл.
Згорне Час, як настане мій.
І коли розболять провини,
розіпнуть знов тебе думки -
ти сумуй те, що від Людини,
пий до дна із життя ріки!
Що комусь ця твоя присутність?!
Все мине... Нам дана́ лиш мить.
"Бути" в ній - твоя вища сутність,
гріти світ, поки дух горить!
Тож торкай все терпким цілунком,
грань тонка між "Нічого" й "Все".
Хай прийме́ день тебе в дарунок!
...Пустота завжди поруч йде...
Так від себе втомилась... Дайте
в забутті лиш утерти піт.
Ще стою! ..Тож - вперед - ламайте!
(..буде ще раз хоч спроби зліт...)
.............................................
Гострим цим не хотілось болем
ніжну знов розривати мить...
Поки є ота вільна воля,
знаю - все ще пе-ре-бо-лить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592743
дата надходження 10.07.2015
дата закладки 10.07.2015
Навіяно віршем Марічки9 «Чужий, але не мій»
Не ховайся, доле у вікні,
Я дивитимусь у нього і в негоду,
Хоч вікно і темне, не в вогні,
Та мені плювати на погоду.
Бачу на столі горить свіча,
Це напевно свічка – громовиця,
Не лякайся блискавки – дівча,
Ти в вікно, кохана, усміхнися.
Вітер під горіхом вже затих,
Краплі ще стікають по обличчі,
Відлетіли хмари до святих,
Сонечко на небо доля кличе.
Дочекайся сонця у вікні,
Щоб крізь скло твої я бачив очі,
Свічку потуши, що у вогні,
Серце моє голубом воркоче.
Може впала блискавка між нас,
Чи громи тебе так налякали,
Сонечко на небі, знову час,
Щоб серця і долі заспівали…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591465
дата надходження 03.07.2015
дата закладки 10.07.2015
Як переходить раптом день у ніч,
То ясне сонце закриває хмара,
Холоне серце… Та не в тому річ,
Приходить у життя небесна кара…
Замість дощів летить з лиця сльоза,
А що було колись - вдяглось в чорне
І заховалась в береги роса,
Життя людини стало однотонне…
Було із світлом, перейшло у ніч,
Красуні квіти - стали тусклі зорі,
Кричить у гаї з переляку сич,
А замість щастя, розмістилось – горе.
Таке життя, бо гряне новий день,
Цвітуть сади і солов’ї полощуть,
Життя таке - лишився я один,
Але хоч сам… Один я йду на прощу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592588
дата надходження 09.07.2015
дата закладки 10.07.2015
Не ворушіть прадавніх поховань
Думками, що" колись було все краще ":
Життя у вимірі" якби "- пропаще
В контексті історичних міркувань...
Нехай і Скіф спочине і Сармат -
Охороняє древній степ могили ;
Вони свій хрест уже давно зносИли...
А ми ніяк не розпочнем свій старт...
Шукати правду нині - моветон :
Історія - одвічна куртизанка :
Лиш тридцять срібних - і вона коханка
Того, хто нині посідає трон...
... Ще безліч бовваніє запитань,
Де відповіді совісті - тернисті...
Сучасності придворні літописці,
Не ворушіть прадавніх поховань....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591287
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 09.07.2015
[b]А ти тримайся! Ти ж бо - чоловік![/b]
Водою чистою змий... той розпач з серця!!!
Підстав долоні сонцю й кожен бік!
Тримай цілунків повнеє відерце!!!
Поплач,поплач,як котиться сльоза...
Вона лиш змиє біль і тую тугу...
Повір,Все пройде, як ота гроза...
Не будь на самоті,довірся другу...
А завтра буде НОВИЙ ДЕНЬ і все так добре...
Навколо тебе нехай ангели мудрують...
ТИ СИЛЬНИЙ, ТИ ВСЕ ЗМОЖЕШ,ТИ ХОРОБРИЙ!
І низку світла най тобі він подарує...
МОТИВАЦІЯ ТУТ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592336
08.07.2015р.
***
[b]А ЗАВТРА БУДЕ НОВИЙ ДЕНЬ!!![/b]
І СИЛЬНА ЗЛИВА ТУГУ ЗМИЄ!!
ЗАСЯЄ СОНЦЕ У ДУШІ!!!
ТИ СПРАВИШСЯ З УСІМ!ТИ ВМІЄШ!!!
СВІЙ СМУТОК З ДРУГОМ РОЗДІЛИ,
З'ЇЖ СОЛОДЕНЬКУ ШОКОЛАДКУ,
І САМ СЕБЕ ХВАЛИ,ХВАЛИ...
Я розумію...в душі ...гадко...
ПРОТЕ, НЕ БУДЬ НАСАМОТІ!
ІДИ У САД чи то ДО МОРЯ...
ПРИРОДА СМУТОК ЗАБЕРЕ,
ТОКОЖ ТВОЮ БІДУ ТА ГОРЕ...
І ПРО ВСЕ ЦЕ ПИШИ,ПИШИ...
ЧЕРЕЗ СЛОВА ТИ СТАНЕШ ...ЧИСТИМ...
ПотІм ВЕСЕЛКА в дім прийде...
ІЗ різнобарвненьким намистом...
Розсипле йОго звідусіль...
Лови-лови в свої кишені...
ЦЕ ЩАСТЯ ПРИЙДЕ У ТВІЙ ДІМ!
ВІЗЬМИ ЙОГО!ПІДСТАВ ЖЕ ЖМЕНІ!!!
МОТИВАЦІЯ ТУТ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592588
09.07.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592422
дата надходження 08.07.2015
дата закладки 08.07.2015
Вечірнє небо без зірок взялось дощами,
А нам хотілося удвох летіть світами,
Щоб зорі падали на шлях в світах далеких
І щоб нам щастя принесли на двох лелеки.
Чумацький шлях чекає нас, як вийдуть зорі,
І стихне дощ в зіркову ніч, як хвилі в морі.
Полинемо у ті світи - світи далекі
І принесе кохання мить, дар від лелеки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592180
дата надходження 07.07.2015
дата закладки 08.07.2015
...боялась впустити вогонь......
Ховатись від себе дарма!
Із ніжності тво́їх долонь
востаннє зігріюсь....Дозволь!
....бо нас вже
тут, бачиш,
нема...
...нема і не буде.... ніколи....
...нема... і не треба... Дивись:
я знову танцюю по колу!
Я вкотре втікаю по колу....
...від тво́го..
..гіпнозу..
зіниць....
Ціную так волі я силу.
Свободу я так бережу!
.. іти вже не хочу красиво...
...лишатися прагну щасливо...
Тобою..
...віками...
...тужу́....
...тобою...вмираю щомиті!
..від тебе...Куди я одна?!....
..з гарячого воску відлиті..
..в коханні розтанулі...злиті...
Забудеш.....
..безодня..
..співа....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592052
дата надходження 06.07.2015
дата закладки 07.07.2015
Рука в руці,
В душі - причастя,
А на щоці -
Краплини щастя!
Горять серця,
Іскряться очі,
Бо ж нічка ця -
Найкраща в році!
Лунає сміх,
Палає ватра -
Земних утіх
Гуляння варте!
Зціля вогонь
Серця і душі!
В теплі долонь -
Літа грядущі...
Плетуть вінки
Дівчата-зорі,
Кладуть квітки́
На щастя-долю!
Пливи, пливи,
Віночку-доле,
І припливи,
Де серце вколе!
Чи милий мій -
Віночок вкаже,
З купальських мрій
Кохання зв'яже!
Казкова ніч
Та й на Купала
У сяйві свіч
Цвіт відшукала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592151
дата надходження 07.07.2015
дата закладки 07.07.2015
За натхнення дякую С.Моренець
Ой, та на Івана, ой, та на Купала
Папороті квітка в небі розцвітала.
Пелюстки губила до самої ночі,
Щоб напитись чарів могли всі охочі.
А тоді надвечір загубилась в травах –
Осявати ска́рби. Івана Купала!
………………………………………
Ой, та на Купала молодий Ярило
Весняному сонцю літньої дав сили.
Дерева́ співали, зілля шепотіло,
Бо вінком у трави колесо скотилось,
Запалило жаром полум’я-багаття,
Щоб усе нечисте в світі спопеляти.
Спопеляти жаром стиглого кохання
Нічку найкоротшу. Поспішай, Купайло!
……………………………………………
Ой, та на Купала колесо замкнулось –
У воді річковій сонце потонуло,
І Життя зі Смертю поєднались вкотре,
Піднялась Макоша в небо до Сварога.
Він спустивсь до неї та й на білій хмарі.
Хай у світі Яви й люди будуть в парі!
Ой, пливи, віночку, милому у руки,
Щоб після Купала не було розлуки.
………………………………………..
Ой, та на Івана, ой, та на Купала
Папороті квітка цвіла-не згоряла.
Виростала в небі куполом кохання,
Що оберігає з вечора до рання
Від лихого слова, від очей недобрих,
Від біди та горя, що туманять обрій.
Наче за водою, лиха щоб тікали,
Як минає нічка, ой, та на Купала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591999
дата надходження 06.07.2015
дата закладки 06.07.2015
Я заглянула лишь в глаза...
А в душу - не посмела...
Не было времени тогда...
А может...не хотела?..
Спешила(как всегда)туда,
Где страсти закипают...
И не нашла тех нужных слов,
Которых ожидают...
И не хватило пять минут...
Про них совсем забыла...
Навязчивой боялась слыть?..
Ума мне не хватило?..
Чтоб (не дай, бог),не наследить,..
Чтоб не сломать ей крылья?..
Чтобы пером не зацепить,..
Чтоб не казаться сильной?..
Кого же мне теперь винить?..
И что с моею делать?..
В какую сторону смотреть?..
Во что так рьяно верить?..
Душа была - душа из душ!..
Похожую - не встретить...
Я заглянула лишь в глаза...
Не было чёрных меток...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591799
дата надходження 05.07.2015
дата закладки 06.07.2015
Хто я? Зоря - а чи неба окалина?
Свічка у храмі - чи зблиск сірників?
Я догоріла? Я заживо спалена?
Вогник душі - чи пожежа віків?
Хто я? Поетка? Чи зайда в поезії?
Може, не свій колись вибрала шлях?
Вірші пишу - чи словесні суспензії?
Я- Квітка Сонця? Чи просто реп'ях?
Хто я для тебе? Лірична мелодія?
Фуга органна? Ревіння вітрів?
Може, я - просто бездарна пародія?..
Ти навіть слухать мене не схотів....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591930
дата надходження 05.07.2015
дата закладки 06.07.2015
Чорно-білий дорослий світ
Із будинками без душі
Пише тушшю скелети віт
І не любить живих дощів.
Він хворіє на першість місць,
Він зомбований власним «я»,
Розуміє він тільки міць
Купи гро́шей чи кулака.
А йому б пройти босоні́ж
По траві, замість вийти в чат,
А йому б загубить ключі,
Від шухляд, де цифри лежать,
І веселку на списах вій,
Доки шанси є на сльозу,
І у груди мотори мрій,
І закоханість у грозу…
Акварель і дитячий сміх…
Трішки дива і стільки ж гри…
Зверху щирості, щоб на всіх…
Друге дихання… ну!.. живи!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591802
дата надходження 05.07.2015
дата закладки 06.07.2015
Ніжно-ніжно по твоїх вустах
Дотик пальців по краєчку губ
Через призму протиріч і згуб
На одинці в паралельних снах
Я торкатимусь цілунком рук
Завмираючи під серця стук....
Ніжно-ніжно повністю твоя
Ніжно-ніжно так кохаю я...
Ніжно-ніжно по моїх плечах
Дотики долонь на границі мрій
Наші душі сплетені, як змій
Забороною в чужих світах.
Ми поринемо за небокрай
В подарований небесами рай...
Ніжно-ніжно будеш берегти
Ніжно-ніжно так кохаєш ти...
Ніжно-ніжно в прірві каяття
Кораблем тону у твоїх очах
У душі своїй переборю страх
Щоб розбурхати в серці почуття
Ми нап'ємося щастя з джерела
Де лились для нас сльози ангела...
Ніжно-ніжно стали крилами
Ніжно-ніжно покохали ми...
Ніжно-ніжно на межі буття
Ми поєднані вітром й бурями
Наче два вогні поміж зорями
Заблукаємо вже без вороття
Ми як пил від зір...Були! Та нема..
І лиш відстані між нами двома....
Ніжно-ніжно на краю землі
Ми без пристаней...ми як кораблі....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591627
дата надходження 04.07.2015
дата закладки 06.07.2015
Невже колись було-велося:
Усе хотілося - й моглося,
Пташки витьохкували нотки,
Життя аж хлюпало солодке?!.
Невже колись таке бувало,
Що нам і нічки було мало...
І від розлуки до розлуки
Спліталися у щасті руки?..
Невже колись п'янило літо,
Роїлись пахощі-флюїди -
І ми впивалися коханням
Усеньку ніченьку до рання?..
Невже колись чаклунка осінь
Нам гаптувала мрії босі,
Стелила райдуги під ноги
І ткала золотом дороги?..
Невже колись збувались мрії
І сон в колисочці леліяв?..
А ми літали на жар-птиці -
Шукали зоряні криниці?..
Колись було!.. Уже не буде...
Та тільки пам'ять не забуде...
І нагадає нам серде́нько
Літа щасливі молоденькі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591908
дата надходження 05.07.2015
дата закладки 05.07.2015
Лист спадає з осінніх дерев,
Хоч ще літо, в душі уже осінь
І такий мене смуток бере,
Що вже сніг засрібливсь у волоссі.
Та нічого – це тільки літа…
Хоч не пахне уже матіола,
Я не раз в безнадії зітхав,
Проте честі не втратив ніколи.
Бо шаную її над усе,
Честь несу, як учив колись тато,
Безнадія – це діло пусте,
Головне, щоб ти честі не втратив!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591766
дата надходження 05.07.2015
дата закладки 05.07.2015
Для мене вірші, як брати,
Окремі з них, мої солдати,
Я можу з ними воювати,
Та їх повинен берегти.
Хоч вірш без тіла - в нім душа,
Душа ж ніколи не вмирає,
А поле з віршів хоч безкрає,
Та вірш новий, лише пташа…
Коли ідуть у бій вірші,
То їм не треба автомата,
Вони воюють брат за брата,
Якщо припали до душі.
У мирний час вірші святі,
Це, як молитва та, що зрання,
Це наче музика кохання,
Що раз буває у житті.
Для мене вірші, як брати,
В яких бувають сильні крила,
Моя душа тоді щаслива,
Як може вірша зберегти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591147
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 03.07.2015
Це сяйво - в мені…
Не чіпай… не читай мої сни…
Я хочу добігти… я мушу доплисти до краю!
Туди… - Але ж там вже немає твоєї весни…
-А весни – бувають?..
- Можливо… здається… не знаю…
Лиш води… там води –
Допоки сягатиме зір…
І плещуться весла між хвилями ” хочу” і “мушу”…
Там ноти лягають сміливо на чистий папір…
А звідти – у небо!..
І крають - навпіл чиюсь душу…
На безліч уламків!...
Нехай розлітаються там,
Де сонячні плеса… озера – такі голубі…
Ти все ще бажаєш віддатись північним вітрам?
Розбитись об скелі?!..
та Сонце – вже сходить…. в тобі!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591109
дата надходження 01.07.2015
дата закладки 02.07.2015
Роздуми над поезією Л. Ігнатової "Я іноді тобі снитимусь"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590986
На спитій каві колами сліди –
Хрести, сузір’я, без хвостів комети…
…Вона мені сказала: «Підійди.
Чи хочеш знати все, що пише небо?
Розкрию про народження і смерть
І те, що не говорять часто маги.
Тобі належить від піщинки чверть,
Отримаєш – вагою на карати».
А я у відповідь: «Яка тому ціна?»
Та розсміялась: «Усього лиш вічність.
Але погодься, що завжди знання
Втридо́рога… А тут ще й потойбічність…
Мерщій вирішуй і збирай торби,
Бо зорі налили вже цілу чашку
Пророцтв таємних радощів-журби.
Кивни мені, і тим даси відмашку…»
Лишився тільки кави аромат
І хвіст зорі, розмитий на півнеба…
Чи не задорого шахрайці віддавать
Все, що [i]лиш має[/i] справдитись для [i]тебе[/i]?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591010
дата надходження 01.07.2015
дата закладки 02.07.2015
В гнізді лелеки ростять малечу,
Малі клекочуть в своїм гніздечку,
Погода тепла, їсти досхочу,
Наляжуть скоро і на крилечко.
Лише весною, коли у парі,
Зів’ють гніздечко з тонкого гілля,
Як буде сонце, не буде хмари,
На ріднім лузі пройде весілля
І будуть також діток ростити,
І научати малечу лету,
Земля їх має тут освятити,
В дворі лелеки – гарна прикмета.
Як відлітають, тужать лелеки,
Бо тут, удома, жде їх кохання,
Полине знову «курли» з далека,
Весною в небі і з позарання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591001
дата надходження 01.07.2015
дата закладки 02.07.2015
[i][b]Ця порожнеча у душі -
завбільшки в спогад...
А я шукатиму завжди
твій ніжний погляд...
Приймаю з гідністю усі
дарунки долі ,
І вчуся жити забуваючи
вчорашні болі...
Зберу думки свої сумні ,
усі тривоги ,
Забути , щиро ,попрошу
мою дорогу.
Ще намережить з теплих днів
мережку літо...
Як вірний друг , сльозу з очей,
обсушить вітер.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591190
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 02.07.2015
Погори, моя ясна зоря,
Бо я з роду один залишився…
Не впади… Ще тримає земля,
Я ще вдосталь землі не напився.
Я з тобою посиджу один,
Розповім тобі, зоре, про диво,
Був один в свого батька я син
І рахую, що доля щаслива.
І прожиті життєві роки,
Потім шлюб – маю сина і внуків,
Зберігаєте нас ви зірки,
Коли є ви - не знаю я муки…
Моя зоре, єдина моя,
Заховайся до мене у днину,
Бо ще нині квітує земля
І допоки до тебе не лину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590814
дата надходження 30.06.2015
дата закладки 30.06.2015
Ніжний спокій змінить нетерплячість...
Тиха радість від передчуттів....
І бажань жагу стрімку присма́чить
та солодка зваба плавних снів....
Все колише мрія... Щось шепоче....
Тепле-тепле.... кольору очей....
Нерв напнутий розпашілим "хочу!"
залоскоче... Збурить! ...Обпече...
Я ж схитрую: зго́рнусь у калачик
й подихом не зраджу свій вогонь!
...Як вхоплю́ той щастя враз окрайчик,
щоб із теплих не втекло долонь....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590810
дата надходження 30.06.2015
дата закладки 30.06.2015
Чому цей світ безжалісно жорстокий?
Звідкіль у ньому повні скрині зла?
Чому не беремо з життя уроки,
Поки душа гріхом не поросла?..
Для нас уже людина - наче муха...
Ніщо для нас країна і народ...
Як гірко, що уся свята наука
Зійшла до кишенькових нагород!..
Нам добре жити в своїй хаті скраю...
Навіщо зайві клопоти людей?..
Забули, нерозумні, що до раю
Колись... не відшукаємо дверей...
О світе я́сний! Ти ж колись в любові
Та у добрі-блаженстві процвітав!..
Чому ж тепер, мов Каїн, прагнеш крові?
Чи, може, й душу деспоту продав?..
Поглянь, зрадливий: гинуть твої діти,
Ридає-стогне в розпачі земля!..
Невже дозволиш неньці сиротіти,
Байдужо споглядаючи здаля??.
Прокинься, світе, скинь з очей полуду,
Покутою обмий із серця кров!..
І в морі сліз, ненависті і бруду
Засій НАДІЮ, ВІРУ і ЛЮБОВ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590870
дата надходження 30.06.2015
дата закладки 30.06.2015
[b]Про Різдво й Сонце[/b]
[i]За підтримку дякую Світлані Моренець[/i]
Налетіли білі хуги, снігу торбу принесли.
Одяглося місто в шубу, засвітило ліхтарі,
Бо ж узимку, кожен знає, сонечко відпочиває.
Чорну каву п’є віконце, а в мережі Інтернет
Завжди день, бо штучне сонце живить променем планшет.
Першокласник Чуб Іван у мережі запитав:
- На Різдво, то всім відомо, в світ прийшов Ісус малий.
Чом тоді пісні співаєм ще якійсь там Коляді?
Інтернет тоді хлоп’яті міфи став розповідати.
[i]Наші пращури слов’яни, як не знали ще Христа,
Сокола за бога мали. Він подбав, щоб світло й тьма
Не змішалися ніколи, – звів синів на їх престоли:
Білобог отримав Вирій, Чорнобог – підземний світ.
От і жити б їм у мирі, та схотілося пітьмі
Ще й над світлом владу мати – готувалась воювати.
Білобог, відчувши лихо, дві ясні сльози пустив –
Матір кола золотого всім на втіху народив –
Коляду – й Перуна-сина, що вогненнії мав стріли.
Змій-Дракон з пітьми порогів в самий Вирій прилетів,
Кинувся на Білобога, та Перун його спинив
Блискавицею меткою, покінчивши враз з війною.
Коляда з тих пір щороку родить коло Білобогу,
Щоб пітьмі не дати змоги керувать слов’ян народом –
В найтемнішу ніч у році іменин чекаєм Сонця.
І з Христом приходить світло, щоб любов’ю всіх зігріти.[/i]
Чуб Іван від дива «айкнув», залишив під міфом «лайки»:
Буде завтра чим у школі привернуть увагу Олі!
Свято йде! З Рідзвом вітаймо! Сонця промінь виглядаймо!
[b]Казки Карпат[/b]
Ми поїхали в Карпати
З братом, мамою і татом –
Край цікавий і далекий
Едельвейсів та смереки.
Вранці ідемо до лісу
По казки та по суницю.
Тато каже: «Де смереки,
Бродять духи давніх предків».
Квітів я хотів нарвати,
Та спинила мене мати:
«Не чіпай травинок: шкода
Зіпсувати Мавки вроду.
Круглолиця, довгі коси,
Хоч душі й не має зовсім,
Не робила лиха зроду,
Стерегла людську худобу»
Раптом братик зупинився:
«Тихше, музика у лісі!
Що воно? Звідкіль лунає?» –
«То Чугайстер в дудку грає.
Ну-мо, хоровод водити!
До танку ставайте, діти!»
Натомившись, на галяві
В зіллі потім спочивали.
А на згадку про Карпати
Будем фото гарні мати,
Ще насушимо суниці,
Що дали нам Мавки в лісі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590590
дата надходження 29.06.2015
дата закладки 30.06.2015
На уроці праці Оля вишивала білу льолю:
В неї скоро буде братик, треба одяг готувати.
Підійшов тихцем Данило, шибеник і здоровило,
Та й гукнув (хотів злякати): «Нащо все це виробляти?
У візочку, ще й хлоп’яті вишиванку? Ну, й дівчата!»
Від зухвалу того Оля ледве палець не вколола:
- Помиляєшся, ти, друже, бо розумний, та не дуже:
Вишивка, це кожен знає, нас від зла оберігає.
- Оберіг – то забобони. Є дзюдо для оборони!
- От чудний! Про боротьбу хочеш міф я розкажу?
[i]Чорнобог злий зі Сварогом воювали не на жарт.
Не було в людей такого, хто тій сварці був би рад:
Вечір ніс Мару на крилах, що усе живе губила.
Ні мечі синів Сварога, ні вогненний смолоскип
Не долали Чорнобога й чорних ящурів страшних...
…Ось розчавлять вже хатину бога Сварги й Берегині…
Що робити?Господиня - шиті шовком рукави:
Спис Перуна, сонце стріли, гостроокі соколи́ –
Вгору руки піднімала – і вся нечисть відступала.[/i]
- Гаптування мало силу! Зрозумів тепер, Данило?
- Круто, Олю! Як в кіно! Ти пробач мені… Добро?
І тепер Данило зранку одягає вишиванку:
Може, гарна та сорочка вбереже й від двійки? Точно?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590644
дата надходження 29.06.2015
дата закладки 30.06.2015
Як полетять по небу чорні хмари
І блискавки схрестять свої мечі,
Град сипоне і громові удари,
В дітей маленьких викличуть плачі…
Я все зроблю, щоб не боялись діти,
Щоб град не вибивав в полях хліба,
Щоб ти змогла, країно, порадіти,
По різні сторони cлаветного Дніпра.
Як нам важливо об’єднатись нині,
Відчути брата, щоб в руці рука,
Щоб стало знову небо синє-синє,
Щоб відродилась слава козака…
А то щоденно знову серце крає,
Руйнує нашу мрію вікову,
Вмирають діти, наче я вмираю,
Лише при мирі я в тобі живу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590632
дата надходження 29.06.2015
дата закладки 29.06.2015
Дякую Касьяну Благоєву
www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590123
Живу, дарую своє серце,
Таке, як є, без солі з перцем...
Натомість маю звідусіль
Біль...
***
Які ж то вірші пишуть нам мужчини :
Букет троянд, загорнутий у рими....
В житті ж : сумки, ганчірка, посуд...
Осуд...
***
Коли ти друзям віддаєш останнє,
Коли на все готовий для кохання,
Спочатку окуляри витри гарно-
Аби не марно!
***
Коли тобі хтось крила подарує -
Радій, літай - не втрать те диво всує...
Тільки дивись, щоб та ж людина крила
Не спалила....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590239
дата надходження 27.06.2015
дата закладки 29.06.2015
А що моя осінь –
Супроти твоєї весни?
Цих барв запізнілих усе ще вогняна палітра…
І хто я насправді? можливо, лиш пісня сосни,
Відкрита дощам божевільним…
і віддана – вітру…
І все ж - малювала…
Криваво – червона палітра
Зникала - із серця… вливалась у сяйво лісів…
Зривала свій одяг весняний мелодія світла…
То осінь – кричала в мені! –
на мільйон голосів…
А далі – тихіше…
Мінорно… скорися!.. засни…
І ніжність котилась іще невідомим маршрутом…
Бо що моя осінь – супроти твоєї весни?..
Безглуздість ілюзій…
І сині тумани… над Прутом…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590413
дата надходження 28.06.2015
дата закладки 29.06.2015
Він починався зошитом новим,
Чекаючи: хто лишить в нім натхнення?
І не хотілось бути «черговим» -
Як решта сірих, навіть без імення.
І мріялось про геніїв чудних…
А хтось писав уже із помилками,
Години рвав, і сторінки бруднив,
І кидав тінь, і грав фальшиво гами…
Обкладинкою вечір дотлівав,
І день старий не мав тепер ілюзій…
Останній промінь віри у дива
Ліг зморшкою на темнім виднокрузі…
...А десь хлоп’я зеленого жука,
Погладивши, у трави відпустило…
А хтось налив щеняті молока… -
Того не бачив – лив у ніч чорнило...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590396
дата надходження 28.06.2015
дата закладки 29.06.2015
Вирушаю рибалити в ніч.
Входжу в море небес до коліна,
Тихо лащиться зоряна піна
І тікає луна навсібіч.
Я чіпляю на вудку свою
Золоту, наче місяць, наживку,
Пропускаю між пальцями жилку –
І сузір’ям рибину ловлю.
А в очах її – туга і жах:
Там ікринки маленькі! Благаю! –
Пропонує космічного чаю…
Бризки… плюскіт… - і вітер в руках...
Що ж тепер? Золотої води
Набираю в порожнє відерце –
І від щастя вистрибує серце:
Будуть зорями квітнуть сади…
Вирушаю неквапом на схід
(Не розхлюпати б набране море)…
І за спиною бризкають штормом
Зорепади по кроках моїх…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590446
дата надходження 28.06.2015
дата закладки 29.06.2015
Дощовечір. Дощодень.
Дощоніч і дощосни.
Все співає нам пісень
Стиглий дощопад рясний.
Дощонастрій. Дощостан.
Дощолітній сірий сум...
Все плете самообман
Цей меланхолійний шум...
Дощороси. Дощокрай.
Дощодзеркало калюж.
І повзе дощоручай
По дорозі, ніби вуж...
Дощовимірний портал
Десь прорвала повінь вод...
І якийсь дощовандал
Щиро тішиться з негод...
З дощонеба повсякчас
Дощохмара цебенить...
І промоклий мій Пегас
П'є у вірші дощомить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590542
дата надходження 29.06.2015
дата закладки 29.06.2015
МУЗИКА ВІКТОРА ОХРІМЕНКА
Давно вже на крилі, давно лелеки,
Збираються у край, у край далекий,
Мої літа, біжать у даль далеко – (2 рази)
Немов до вирію летять лелеки… ( 2 рази)
Пр: Птахи летять ввишині,
Линуть у теплі краї…
Через літа, через моря далекі,
Повернуться до нас назад лелеки,
І заклекоче на весні гніздечко, (2 рази)
І порадіє знов моє сердечко. ( 2 рази)
Пр: Птахи летять ввишині,
Радість несуть навесні…
Давно вже на крилі, давно лелеки,
Збираються у край, у край далекий,
Мої літа, біжать у даль далеко – (2 рази)
Немов до вирію летять лелеки… ( 2 рази)
Пр: Птахи летять ввишині,
Линуть у теплі краї…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590308
дата надходження 28.06.2015
дата закладки 29.06.2015
Музика Віктора Охріменка
Гілки покрили рясно вишні,
Червоні ягоди - давно…
В цей час ми двоє стали грішні,
Кохання випили вино.
Пр:
Червоні вишні вже дозріли,
І все було немов у сні…
Бо ми з тобою стали грішні, (2 рази)
Єдині грішні на землі (2 рази)
Очей від тебе не відводив
І губи-вишні цілував,
А соловей «тьох-тьох» виводив,
І зайві нам були слова.
Пр.
Завжди люблю вишневу пору,
Бо пахнуть вишнею вуста,
Ми рахували в небі зорі,
Де вишня в ягодах густа.
Пр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589744
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 26.06.2015
Диво – ельдорадо вийняло весло,
Долами – свічадо весну принесло.
Кучеряві хмари в небі чепурні,
Як у сні корсари пропливли в горі.
Вишні гомоніли стаючи у ряд,
Бджілки лопотіли крильцями у лад.
Грона буйноцвіту одягли вуаль,
Ароматом квіту полонили даль.
Пелюстками з раю падав зорепад,
В крапельках розмаю розговівся сад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589624
дата надходження 24.06.2015
дата закладки 25.06.2015
Я - просто подих вітру на губах...
І більш нічого... Чуєш : більш нічого...
Моє життя - Чумацький Зорешлях :
Удень його нема - є тільки спогад...
Я - просто павутинка під дощем :
Промокла, та все та ж - дзвінкоголоса...
Отруйним упивається плющем
У зранену ментальність хижа осінь...
Я - просто птаха, вигнана з небес...
За що - не знаю - відібрали крила...
Мій світовимір...він кудись пощез...
Чи я його собі сама наснила?..
Я-крихітна росинка на листку :
Безслідно зникну, як пригріє сонце...
Лиш Всесвіт на Калиновім Містку
Тримає мою душу на долоньці ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589750
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 25.06.2015
А я мовчу. І ти мовчиш. Між нами
Живе, напевне, сіре мишеня,
Що проїдає створене роками –
Одне на двох (на чотирьох) життя.
Підточує зсередини, ліворуч,
І дірку не латає корвалмент.
І врешті-решт виходить бублик-покруч,
А не єднання душ. Їдкий «Момент»
Подразнює у носі оболонку –
Чуття себе (простіше - егоїзм)…
А скільки солі сипано в солонку?!
Пудів багато… досить вже… не їж…
На плівку тиші пишуться обра́зи…
Вона кричить, немов у мікрофон…
І стигне кров від кожної не-фрази…
І все щільніший той тишекордон…
Так можна в ній оглухнути назавжди!
Словами б перервати монолог…
(Чи не мовчати – означає зрадить?
Тоді чого отут ми сидимо?)
Ні, стримаюсь і не порушу тиші.
Ось аркуш. Ось червоний олівець.
А ось і серце, наше і без миші…
І солі пуд… І склеєний терпець…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589561
дата надходження 24.06.2015
дата закладки 25.06.2015
А я та птаха.Я розкрила крила
Біжу крізь вітер.Дух п'янкий свободи.
Моя душа-мелодії вітрила.
Наповнена по горло насолоди.
Я вірю в сни.У 8 день весни
Я бачу марення і непогоду.
Закриті двері.Стукаю в польоті.
Але ніхто не відкрива мені.
Забудуть всі,що птаха існувала
Помре вона,залишиться лиш спомин,
Вона колись жила,вона літала.
А зараз вже крізь небо йде відгомін.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575545
дата надходження 19.04.2015
дата закладки 24.06.2015
Хочеш?
Заполони мої дні і ночі -
Нехай серде́нько співа-тріпоче,
Ясніють очі!
Чуєш?
Навіщо знову мене чаруєш?
Ти у думках вже давно пануєш,
В душі пульсуєш!
Знала,
Що твоє серце вогнем палало!..
А я у мріях усе літала,
В пітьмі́ блукала...
Доля...
Солодкий гріх чи... полон-неволя?..
Та ми - дві ягідки з того поля,
Де серцю - воля!
Диво:
Минула врешті сердечна злива,
І перед нами - життєва нива,
Для двох щаслива!
Серце
Моє у рай відчинило дверці -
І возз'єдналися долі-скерцо
В святім джерельці!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589613
дата надходження 24.06.2015
дата закладки 24.06.2015
Лечу на ви передки з вітром велосипедом.
А наді мною таке безкрає, блакитне небо!
Пшеничне поле неначе море, гойдає хвилі.
А там васильки в степу квітують бузково – сині.
Із різнотрав’ям тихенько вітер щось розмовляє,
Мені так добре, душа радіє, відпочиває!
Як жаль що рідко мені буває така нагода,
Побути разом на самоті – я і природа.
Неначе птаха летіла степом, та склались крила,
Я не стомилась – китайське колесо спустило…)))))))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589526
дата надходження 24.06.2015
дата закладки 24.06.2015
А ти... іди!..
Розвійся тихим шелестом вітру...
А час поволі із серця зі́тре
Твої сліди...
Пали мости!..
Ти зводив потом їх по краплині...
Тепер... руйнуй - ми обоє винні!..
І... відпусти...
Чому ж печаль
Пече вогнем, роздирає груди?..
Чи серце вистраждає... й забуде
Душі кришталь?..
Ну, що ж, лети!..
Прогнали щастя своє так легко!..
Тепер... тікаємо, мов лелеки,
Від самоти...
Терпка сльоза
Терзає душу глухим мовчанням!..
І тільки болем квилить... зізнання
У небеса...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589338
дата надходження 23.06.2015
дата закладки 23.06.2015
А що тобі, дівчинко?
Знову чомусь ти сумна…
Зі стін Колізею зухвало сміються химери…
Чому дозволяєш?.. налила б тобі я вина...
Не питимеш, знаю,
із грішного мого фужера…
Тому – відпусти…
Хай тужливо заграє Маестро…
Не хочеш вина, то візьми оцих стиглих ожин
Із наших лісів… пам’ятаєш?.. Ну що тобі? Сестро?!...
До тебе я - росами…
травами… диких стежин…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589130
дата надходження 22.06.2015
дата закладки 23.06.2015
[b][i][color="#210957"]А якщо у прірви на краю...
І душа не плаче , а ридає...
Ще півкроку , але ще стою...
І ніхто не бачить і не знає...
Дзвонять дзвони.По душі?Невже?
Ні , ще біль пекучий відчуваю.
Ще живу , ще дихаю , лише -
Правильно , це так , чи так - незнаю.
Хто рятує душі ці й чому ?
І навіщо ? Нам не зрозуміти...
З висоти все видно лиш ЙОМУ,
Ну а ми , ми просто ЙОГО діти.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589217
дата надходження 23.06.2015
дата закладки 23.06.2015
(за мотивом [b]"Я втікаю від неї" stawitscky[/b])
[color="#0004ff"] http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588793 [/color]
Тло незмінне й розпливчасте всіх думок й дій...
Для душі, як окови сталеві, незрушні...
Невловиме обрамлення страху і мрій...
А на дотик - сучасність зручна́, незворушна.
Кожен промах рахує! Прицільно веде́...
Відчуваю її я десь там - між лопаток....
Хоч на крок би в СВІЙ бік!.... Та безжальна краде
спокій днів в душу ти́снучи з болю загату.
Ні, не вирватись! Час твій СЬОГОДНІ.... Без прав
на помилки, на злість, на розпуку й вагання...
Ох, Епохо, сховай свій холодний оска́л -
ще горю! У вогні хай ослабне стискання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589121
дата надходження 22.06.2015
дата закладки 22.06.2015
Де рояться бджоли, де так пахне медом,
Смерекова хата в ясенах стоїть,
А над нею зверху синє-синє небо
І повітря чисте, як сльоза, дзвенить…
Хато моя, хато - дорога хатино,
Що гостей приймаєш, при любій порі,
Ти постійно носиш біленьку хустину,
Над тобою завжди зорі угорі.
Хвірточка старенька, зустрічає радо
І додому стежка вся у споришах,
Де стоїть альтанка з синім виноградом,
Де теплом говорить батьківська душа.
Смерекова хатко, між дерев розлогих,
Зустрічай і далі дорогих гостей,
Росяниста стежка до твого порогу,
Хай дарує завжди радісних вістей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589007
дата надходження 22.06.2015
дата закладки 22.06.2015
Розхристані ночі....
Приче́сані дні,
занурені в гладкість
"Так треба!"
...А очі розплющені,
жаром з них: "Ні!"
...Задовго...
чекала
на тебе....
Уривком цілунок....
Обпечений сон
об схлип зобов"я́зань
рутинних....
І щириться совість -
це твій рубікон:
терпляче.....
зрікатись...
повинна....
Нестерпно! Розі́б"ю...
...вже завтра цей біль
конання умовностей
бранців:
проже́ну... або ж...
безроздільно - лиш мій....
Сьогодні ж?.....
та, просто......
коханці......
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588941
дата надходження 21.06.2015
дата закладки 22.06.2015
Ти так любив її, свою Весну
Посеред літа, крихітку ласкаву
В промінні сонця, золоту заграву
Краплинку щастя, світлу і ясну
Ти так любив її, свою Весну...
Вона любила запах твоїх губ
Солоний присмак поглядів ранкових
Тремтіння рук у дотиках казкових
Жагу солодких нескінчених згуб
Вона кохала присмак твоїх губ...
Та терням ваше щастя проросло
Покривджене лихими язиками
Розкидане крутими берегами
Загублене далеко між світами
В котрих для вас вже місця не було...
Ти втратив назавжди свою Весну
Чужим теплом тепер вона зігріта
У смуток й біль душа її одіта
Як Осінь посіріла серед літа
Згубив ти свою крихітку ясну...
Тепер між вами стіни і мости
Розбиті мрії, знищені бажання
Несказані слова, гіркі питання
В яких вже не лишилося кохання
Тягар якого вам не донести...
..................
І досі любиш ти свою Весну
Нехай у снах, примару одиноку
В нічному небі, зірку яснооку
Посеред моря, втрачену притоку
Ще досі не забув свою Весну...
Ти так любив їі, лише одну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588910
дата надходження 21.06.2015
дата закладки 21.06.2015
От мені б розірвати хмари
І очистити синє небо,
Щоб поділись дощі - примари,
Бо землі більше їх не треба.
Щоб побачити зранку сонце,
Щоб пташки щебетали зрання,
Щоб не били дощі в віконце,
Щоб безхмарне було світання.
Бо вже скоро земля жнивує
І підсохнути має поле,
Хай Всевишній мене почує,
Щоб дощі не здалися болем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588778
дата надходження 21.06.2015
дата закладки 21.06.2015
Духмяним цвітом встелена стежина
До батьківського саду в літню пору
В повітрі пахне терпкістю ожина
А небо манить очі вгору...вгору...
Малює літо сонячно, барвисто
Пастеллю краєвиди і простори
І засмакує вишнями дитинство
Відновлюючи в пам'яті узори.
Високі трави розцілують ноги
По них я побреду, мов оп'яніла
І поглядом шукатиму пороги
В котрих ми ще малечею буйніли.
Там вітер старим віттям захитає
Приспить на каруселі дике птаство
За хмарами десь нічка позіхає
Ховаючи від всіх столике царство
Знов хмільно засмакує тихий вечір
Розчиниться душею в краплях, лячно
Туманом розлягаючись на плечі
Засне усе так легко й необачно
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588872
дата надходження 21.06.2015
дата закладки 21.06.2015
Був молодим, та не горів, як ватра,
Часами з димом полум’я було,
Минуло літо, тліє нове завтра,
Та полум’я донині не пекло.
Роки пройшли з життєвим переливом,
Холодним димом коптиться душа,
Вогненні язики яскравим дивом,
Запалюють у зошиті вірша.
Я нині зрозумів - напевно старість,
Що стільки років потихеньку тлів,
Якби тоді була життєва мудрість,
То б я напевно, вже давно згорів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588688
дата надходження 20.06.2015
дата закладки 21.06.2015
Экспромт
Мне почему то больше не болит...
Меня,наверно,попустило...
И ночью не боюсь глаза открыть...
И выдохнуть вдруг появилась сила...
Мне почему то снятся корабли...
Наверное, пришла пора отчалить...
Мой парус унесёт на краешек земли,..
Где нету берега печали...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588685
дата надходження 20.06.2015
дата закладки 21.06.2015
Шепоче ніч солодкі дощосни-
Відчинене вікно вбирає звуки,
А морок надто в'їдливо-масний
Мене тримає холодом за руки...
Чомусь не сплю... Снує павук думки,
Вплітаючи секунди в павутиння...
Так хочеться намалювать зірки
На ватяне промокле хмаровиння...
У тишу закарбоване "тік-так"-
Годиннику не спиться і без кави...
Вітрисько - розкуйовджений відьмак,
У темінь викликає...для забави...
Іти - чи ні? Так страшно квилить птах -
Напевно править опівнічну месу...
А що, цікаво, снить замшілий дах?
Чи мають Янголи свою імейл-адресу?
Як лялечка, щільніше загорнусь
У ковдрококон - для метаморфози...
А ранок - затуманений дідусь -
Зітре зі щік мої безсонні сльози...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588695
дата надходження 20.06.2015
дата закладки 21.06.2015
На схвильованих рейках дротів
Примостились оперені риби.
Із затопленої Атлантиди
Чути дзенькіт трамвайних гудків.
Парасольок медузи пливуть,
І ховаються в гротах русалки,
В серці мушлі, за тюлем фіранки,
На вольфрамах перлини ростуть.
Гей, натягуйте невід бажань
Із дощів – голубі павутинки –
І гукайте золочену рибку,
Що хвостом розганяє печаль…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588679
дата надходження 20.06.2015
дата закладки 20.06.2015
Знову чорні хвилі йдуть поміж народу!...
І беруть до війська вже усіх підряд..
А скажіте, люди, та чи ж є на Сході,
Хоч один-єдиний горе-депутат?!..
Повростали в крісла, гроші "заробляють"
На людськім нещасті, на чужій біді!..
Все пусті закони для людей приймають,
Ловлять "жирну рибку" в мулі і воді...
...А щодень, щоночі падають солдати...
Кожен день до когось стукає біда!..
Йдіть самі до війска, горе-депутати!
Хай же вас потопче нелюдів орда!..
І тоді вже кожен буде добре знати,
Що народне горе чорним є для всіх!
Що на смерть безвинних посилать солдатів,
Це найбільший в світі перед Богом гріх!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588515
дата надходження 19.06.2015
дата закладки 20.06.2015
Я знала ці руки,
Вони обпікали давно…
Тут небо так низько! так близько непрохані чари…
Ось тут пригубила я вперше пекельне вино,
Коли мої ноги
горіли пісками Сахари…
Дитя лабіринтів…
З якого з”явилась вірша?
Пустельна Мадонна в моє поверталася тіло…
Лише полонянка, вливалась у море душа…
Душа, переповнена
спраглими водами Нілу…
Ці опіки – шрами
В мені - від твоєї руки…
Твоя прохолода – моя нагорода чи кара?
( і знову крізь серце моє проростають піски...
І я відчуваю –
мене впізнавала Сахара!)
Ти кожного разу
Дощенту стирала мій слід!
І ніч африканська вмирала зі мною… і смерть ця
Була необхідна… бо холод твоїх пірамід
Ще й досі пече
у найтонших папірусах серця…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588478
дата надходження 19.06.2015
дата закладки 20.06.2015
Тримай мене за руку - не пусти,
Бо я впаду під ноги людостаду...
Попереду у нас - місток хисткий,
Та спалені дороги - вже позаду...
Не відпусти... Не рви тоненьку нить -
Вона з клубочка діви - Аріадни...
Відчуй всім серцем цю тендітну мить :
Початок - це і просто, й дуже складно...
Тримай мене за руку - не пусти,
Не дай згубити відчуття надії...
Кидає осінь звОхрені листи,
Де я писала сни - дівочі мрії...
Не відпусти... Тримай мене міцніш -
Бо кожен крок - Русалоччина мука...
Та поцілунок зболений - п'янкіш,
А шепіт ніжний - наймиліші звуки...
Тримай мене за руку - не пусти!
Вона в твоїй долоні пташенятком
Потроху забува свої хрести
І починає вірити... спочатку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588451
дата надходження 19.06.2015
дата закладки 20.06.2015
П"янить духм"яно біла бузина,
Вже червень сонцем вишні наливає...
Моя благословенна сторона
Мене погожим літом зустрічає!
Іду селом - в поклоні явори...
І мальви - мов дівчата із-за тину...
...Зимою...літом... - кожної пори
Люблю всім серцем рідну Україну!
І навіть там, в далекій чужині,
Де півжиття найкращого прожито...
Яскраві барви житимуть в мені!... -
Зі мною буде українське літо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588454
дата надходження 19.06.2015
дата закладки 19.06.2015
Росте низенька вишня біля двору,
І хто проходить ягідку щипне.
А тим рукам,які плекають флору,
Слова подяки дехто з них сипне.
І я радію,свідком є Всевишній.
В моїй душі співають соловʼї.
Бо то ж мої зростили руки вишню,
На радість людям я садив її.
Зривайте,люди,вишні сміливіше.
Вам на добро усе,що я роблю.
Хай буде згадка вам про мене найдобріша.
Хай буде так,бо я людей люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588411
дата надходження 19.06.2015
дата закладки 19.06.2015
Чудна епоха. Схиблений прогрес
У фотошопі створює ікони.
З землі до неба – раціо-експрес:
До Бога молитви у Skype-вагонах.
А як же диво, що жило в казках?
А зцілення від доторку святого?
Вони на пожовтілих сторінках
В Червоній книзі, поряд десь зі словом…
Але колись, з’єднавши по складах,
В душі своїй проростить те насіння,
І понесе між люди по тернах,
І знов врятує хворий світ Месія…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588415
дата надходження 19.06.2015
дата закладки 19.06.2015
...печатаю повторно...
Мы поздно встретились.
Когда уже привычки не меняют.
Свои меняют только фото в паспортах.
Сердца обветрились
За годы незабвенные скитаний
В траншеях жизней, да в «прошедших временах».
Мы поздно встретились.
Когда притирки или не возможны,
Или реликтом н́апрочь отпадают прочь.
В обход агрессии,
Не успевая утро подытожить,
Мы постепенно переходим в нашу ночь.
Мы поздно встретились.
За временем с тобой мы не успели.
Его догнали только в расставанья день.
Мы оба – летопись,
Которая написана апрелем.
А за апрелем – вечность в тысячи недель…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588332
дата надходження 19.06.2015
дата закладки 19.06.2015
Погоже літо - росами умите!...
Під синім небом колоситься жито...
Палають маки і ромашки сяють,
Волошки ніжні очі звеселяють!
Рубіном грають вишні соковиті,
Черешні жовті - золотом налиті!
Смородина пахуча!.. а порічки
Зарожевілись, мов дитячі щічки!
А квіти! квіти!!! різнокольорові!!!
В них стільки барв і сонця і любові!
Зелених трав шовкові килими...
...Ще так далеко влітку до зими!...
... Про літо можна довго розмовляти!
Вірші складати і пісні співати!
І хочеться у фарбах відтворити,--
Цей Божий дар не можна не любити!!!!
...Такі хвилини у житті бувають,
Коли дива всі двері відкривають!
Не кожен може мить оту збагнути...
А щастя може поруч промайнути...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588304
дата надходження 18.06.2015
дата закладки 18.06.2015
листопадить. в сюжетах осені – надмірність тону
надмінність вітру, штормопсихози, параноя, ром
все не наше колись відпаде/відійде/потоне
але доти малюй кольори і пали монохром.
а поки вітрує вітер не вчасний, час у безодні
посидь погрійся у хатці заховайся під ковпаком
синоптик віщує зими безсніжно мертво-холодні
суцільні пустелі без горизонтів, зупинок і ком.
до біса, кажуть, усі ці прогнози – справа невдячна
а можна простіше – carpe diem, співай тра-рарам
лиш обіймати атмосферні сни стає трохи лячно,
хапатись за повітря, зриватись і падати нам.
carpe diem -лат. «лови момент», використовуй момент, який маєш зараз
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539060
дата надходження 23.11.2014
дата закладки 18.06.2015
Мне приоткрой завесу лета: до серединочки,..чуть-чуть...
Блуждающих огней секреты мне приоткрой,..
В чём жизни суть...
Сердец,до наготы раздетых,в горячих жерновах ночей,..
И вожделенного обета пустыни страстных миражей...
А я тебе за все за это - монетою не заплачу...
Я рассекречу наше лето в каком то тысячном году...
Прольюсь дождём тебе на крышу,когда захочется воды...
Кому то звёздочкой желанной под ноги кинусь с высоты...
Приобниму закатным солнцем и ветром унесу туда,..
Где стану капелькой солёной,..а может - пламенем огня?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588212
дата надходження 18.06.2015
дата закладки 18.06.2015
Я на кордонах власних почуттів
Поставив вежі.
За ними завше, нині - й поготів
Так важко встежить!
Здавалось би – чому уже палать? –
Весняні лишки…
Вони ж про це не хочуть навіть знать,
Не просять знижки.
І рвуть вуздечки коні вороні,
З розгону – в безвість.
Немовби що пороблено мені,
Мов нетверезий.
Тому прошу-благаю вартових,
Отих – на вежах:
Вартуйте пильно, поки я живий –
Боюсь пожежі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588213
дата надходження 18.06.2015
дата закладки 18.06.2015
Розпечена земля… Ступити годі,
А сонце вогняне, пече безперестанку…
Одні радіють сонячній погоді,
А інші прагнуть дощового ранку.
Трава згоряє, сохне полуниця,
Лише полин виблискує яскраво,
Штанів не видно – шорти і спідниці
І одяг цей одягнутий по праву.
Але це ж літо і тепла доволі,
Пора суниці, вишень і ожини,
Пора врожаю, що жовтіє в полі,
Пора вдягати світлу одежину…
А дощ у Бога попросити треба,
Щоб ми пишались щедрим урожаєм,
Від хмар-фіранок потемніє небо,
Проллється дощ , ми пісню заспіваєм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588176
дата надходження 18.06.2015
дата закладки 18.06.2015
Сезони прощання…
Цей стиглий п’янкий виноград…
Зникали і ті, що клялись цілувати до скону…
Був жовтень мій пізній… можливо, терпкий листопад…
І я поверталась
Додому із твого полону…
А завтра – вже вільна!…
Чому ж так у грудях - пекло?!
Боліло у скронях?... втікала… вернусь я не скоро…
І смак поцілунків…( це – літа примхливе тепло)…
І сонячний вітер –
лишились по той бік Босфору…
Котилися хвилі
Крізь серце… і далі – назад…
В мені розбивались… зникай же і ти, моя зоре!
-Не бійся, маленька… не треба… лише – листопад…
І хтось малював на снігу –
апельсинове море…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588068
дата надходження 17.06.2015
дата закладки 18.06.2015
Солодка яблуня! Шумить бджолиний рій,
А яблука виблискують, як церкви золотії,
Ця яблуня моїх юнацьких мрій,
Це плід - кохання, радості, надії…
Коли цвіла… У затишку сидів,
А вона дихала легеньким ароматом,
Під нею, друзі, як у Бога жив
І не сидів ніколи з автоматом.
А нині знов громи, збивають пишний цвіт,
То сіє «град», чи велетні - краплини,
Що на землі лишають диво слід,
Чи ями залишають, чи сльозини.
А цвіт злетів, лишився пустоцвіт…
Громи гримлять, б’ють і понині «гради»,
Тепер став чорним яблуневий цвіт,
Бо й нині чути звуки канонади…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588005
дата надходження 17.06.2015
дата закладки 17.06.2015
Збирай всі речі, чи залиш кому,
Нехай беруть. А ти лети додому.
А я тобі всміхатимусь з перону,
Або зустріну в аеропорту.
Дорогою вклоняюся містам,
Які мене єднатимуть з тобою.
Перевернувся світ вниз головою,
І навздогін усім моїм листам
До тебе йду. А замість милі - мить,
Рахую кілометри по хвилинах.
Ця відстань не важлива. Серцем лину,
В твоїх руках воно не защемить.
Кидай усе. Байду́же, хто візьме.
Воно не варте Нас, ніщо не варте.
На цій дорозі небо лиш на варті,
І аби-хто крізь нього не пройде.
А я іду. Всміхаюся зорі́,
Що неминуче зводить нас роками.
Лети до мене небом, літаками,
А я тебе зустріну на землі.
15.06.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587836
дата надходження 16.06.2015
дата закладки 17.06.2015
Чи знає хтось, чому в нас б’ється серце,
Читаючи провидцем кожний рух?
Раптове. Несподіване. Відверте.
По собі губить розум... тяму... дух…
Шаманом - в трансі дикому у скронях.
Нестримне. Відокремлене. Важке.
Лякливе. Кволе. Втомлене. В долонях.
Затоптане ногами на стежки.
На «зайнято» старого телефону
Моє застрягло поміж почуттів.
Розгублене, на фоні їх кордонів.
Застигле в ідеальній самоті.
Кероване жахливим метрономом,
Тверезим, хворим чіткістю ходи,
Сп’яніле вчора ще кохання ромом –
Сьогодні потребує лиш води.
Чи знає хтось, чому в нас б’ється серце?
Зламати щоб, без тіні каяття,
Цей клятий метроном, цю черству впертість.
Кохати щоб… бодай хоча б життя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587926
дата надходження 17.06.2015
дата закладки 17.06.2015
Де ти був, коли липа цвіла?..
Коли літо спливло за водою...
Я чекала тебе, як могла,
Півжиття - дорогою ціною...
А тепер не питаю... - іди...
Я ще літо своє не згасила!..
Замету за тобою сліди,
Бо давно вже тебе відпустила...
Обдарує плодами мій сад,
Груші, яблука, сливи медові!..
Для вина зріє мій виноград,
А душа - для новОї любові!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587902
дата надходження 17.06.2015
дата закладки 17.06.2015
«Тo thine own self be true»*
William Shakespeare
Як потай хочеться, бува,
Примірять черевики
Чужі, пройтися раз чи два
Поважно чи з підстри́бом;
А ще привласнити слова
(аби із ними й розум),
Щоб іншим в очі – курява́
І заздрість – до морозу…
Посади б неповторний смак
Чужої б… хоч лизнути…
І все життя летить отак,
Мов корчиться в отруті…
Коли надійде час уже
Поцуплене вертати,
Душа лишиться в негліже,
(а може й без халата…)
Аби не сталося тобі
Притичини такої,
Завжди – у радості й журбі –
Лишайся сам собою…
_______________________________
*«Тo thine own self be true» - будь вірний сам собі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587825
дата надходження 16.06.2015
дата закладки 17.06.2015
Озвуся громом з чужини,
Чомусь так гірко стало жити.
Терзають душу полини…
О Боже, що мені робити?
Вдаль піднімуся в небеса,
Полину криком журавлиним.
Впаду на Землю, як роса…
Плачем до неньки лебединим.
О, Земле – матінко, прости,
Мене за вирії лелечі.
В серденьку болі відпусти…
І так туга бере за плечі.
Пішло за обрій стільки літ,
В тумані сиві поховались.
Побігли навздір із воріт…
Зі мною грішні й не прощались.
Та нащо вже мені літа,
Так небагато залишилось.
Жила б Вкраїнонька свята…
Щоб їй стежинонька стелилась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587758
дата надходження 16.06.2015
дата закладки 17.06.2015
У павутинні безконечних днів
Я розгубила силу дивослів -
Думки́-бажання...
У шумовинні монотонних днів
Порозсипались таємниці снів -
Прийшло смеркання...
У раюванні безіменних днів
Сплелися душі у клубок гріхів
І шлють страждання...
У громовиці болеструнних днів
Розбились мрії-спо́кої світів -
Пливе ридання...
У падолисті чорно-білих днів
Я відшукала барви почуттів -
Жагу кохання!..
У веремії доленосних днів
Я знову чую дихання віків -
Німе благання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587850
дата надходження 16.06.2015
дата закладки 16.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.06.2015
Так хочется порой(до умопомрачения)вернуться в тот далёкий год...
На ту ступень взаимопонимания,..
На всепрощения порог...
Где были все слова такими милыми,..
Где чувственный водоворот...
Где так наивна и смела душа счастливая...
Где скрыться можно от теперешних невзгод...
Так хочется,..но дел - невпроворот...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587577
дата надходження 15.06.2015
дата закладки 15.06.2015
Загриміло…Стало темно враз,
Небо розривали блискавиці,
Дощ і вітер, ніби водночас,
Виложили вщент поля пшениці.
Недостиглий, щедрий урожай,
Що леліяли сніги і сонце ясне
І духмяний, щедрий коровай
Начебто свічки, ураз погасли…
Але сонце підняло хліба,
Встала знову золота пшениця,
Зникла у людей туга-журба,
Виглянула з печі паляниця!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587548
дата надходження 15.06.2015
дата закладки 15.06.2015
Твоя душа дощить
весняно - в перехресний листопад.
Осінньо–сіра мить
вчепилася калюжами за небо.
Туману колорит
фарбує без художницьких принад
Серцевий синій ритм
олівчика в руці моїй під себе.
Ти так радів, коли
твоє згадала дихання вві сні…
Чи в неба ти молив
прозорість дати пам’яті... на подих?...
О, як мені болить…
колючо–гострим льодом навесні…
В передостанню мить…
прощення – на прощання переходах…
Пусти мене… пусти…
віддам очима небу весь свій жаль...
Цілунок перестиг
там… зліва нижче… нижче за плечима…
Вагання пелюстки
пожухли врешті… і пустий Грааль
Я оберну в хустки…
яскраво–чорні… від своєї рими…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587478
дата надходження 15.06.2015
дата закладки 15.06.2015
[color="#0022ff"][i]МОТИВАЦІЯ ТУТ[/i] [/color] :
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587267
[color="#8c00ff"][i][b]
Лечу,лечу на крилах слів, високих звуків...
Лечу й свічу усім ,кому це треба...
Тримайте зорі й світло в свої руки...
В долоні сонце тим,хто -просто неба...
Торкнися ,арфо,тих,хто заблукав десь
Твоє відлуння лікувальне,бо тремтяче...
Посій зоринки ...на народ наш весь...
На всіх,чия душа сумує,може плаче...
Летімо всі на крилах слів, високих звуків...
І світимо усім- усім ,кому це треба...
Нехай тримають зорі й світло в свої руки...
В долоні сонце тим,
хто -просто неба...
14.06.2015р.[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587427
дата надходження 14.06.2015
дата закладки 15.06.2015
Заколисана тиша вітрами
Дивно впала в густий очерет.
Блискотять, мов підводні корали,
Зорі в річці, аж заздрість бере.
А вони, мов улюбленці долі,
Воду святять своїм серебром.
Очерет їм поставив кордони,
Миє зірці холодне ребро.
А вона вигинається, скаче,
Мабуть, лоскіт їй не до душі.
Поспішає до качечки качур,
Тож гойдають зорю вже брижі.
Ніч зірками все русло вкрила,
Заглядає в густий очерет,
Де качині зустрілися крила…
Сірий ранок ті зорі збере.
24.06.13
Ганна Верес
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587434
дата надходження 14.06.2015
дата закладки 15.06.2015
Я у небі веселку спіймаю,
З неї кульки надую тобі,
Сім чудес дивовижних бажаю…
А за квітами зайчик побіг.
Перша кулька любов подарує,
Червоненька, мов ружа вона.
Помаранчева кулька … :) жартує,
Апельсиновий сік розлива.
Сонце з’їла жовтенькая куля,
Та не все, лиш маленький шматок…
Будь розумниця ти і красуня,
Сміливіше крокуй до зірок.
Пахне травами кулька зелена,
Соковита і ніжно-м’яка…
Дивовижна краса, незбагненна,
Хай всі грози у небі зляка.
Разом з кульками можна літати,
А з блакитною і поготів,
Можна хмарами хутко стрибати…
Он ведмідь в небокрай полетів.
Синя кулька волошки дарує,
Щоб віночок гарненький сплести.
Хай краса твоя всіх зачарує,
Тільки глянь у люстерко: Це ти!
…Фіолетова кулька лишилась,
Хай здійснить вона мрію твою…
Ти так ніжно до мами схилилась :) …
В Бога щастя обом вам молю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587294
дата надходження 14.06.2015
дата закладки 15.06.2015
Порвались струни... Розкришились мрії...
Розбилось серце на дрібні шматки...
Лиш тихо пам'ять думкою жевріє
І стелить обереги-рушники...
Розбите серце скотчем не скріпити,
Не скле́їти "Моментом", ПВА...
Пульсує дзвоном біль несамовитий!..
Ще мить - і обірветься тятива!
Безсилий степлер, хоч і срібні скоби...
Не варте й слово мідного гроша...
Потроху меркнуть, затихають спроби -
Стікає кров'ю зранена душа...
Краплинка за краплинкою збігає -
"Кап-кап...", - ридають струни голосні...
Криваво стоголосять небокраєм
Розбиті сподівання... і пісні...
Невже ніхто й ніщо не допоможе?
О, ні! Озвися, лікарю сердець
Розбитих! Порятуй, о Боже,
Надії дай хоч крихту на кінець!
Зціли! Спаси! Заштопай серце... миром!
Добром-любов'ю душу залатай!
І сотвори, зверши́ веління-диво:
Навіки воскреси... щасливий РАЙ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587437
дата надходження 14.06.2015
дата закладки 15.06.2015
Экспромт
Приснилась осень жарким летом...
Сезон дождей и листопад...
И журавлиное "курлы" приветом,..
Горячий поцелуй,случайный взгляд...
И веришь,..не хотелось просыпаться...
В душе разлилась благодать...
Та осень нежностью согрета...
Благоухал наш переспелый сад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587121
дата надходження 13.06.2015
дата закладки 13.06.2015
Отак іти за місяцем у безвість,
Сховавши душу за тугий замок,
Вростаючи свідомістю в безмежність,
Де сліз нема, ні болю, ні думок...
Вінок із будяків з чола здійнявши,
У плащаницю загорнувши сміх,
Сузір'ям стати (хоч дрібним) назавше...
Та тягне в баговиння Єви гріх...
І засихає вкотре сіль на віях...
Чи є мета в розлуки - вища суть?
Я алгоритм життя не розумію -
Та чи дано комусь його збагнуть?..
...Ця ніч на двох - в ній тільки я і місяць ...
Отак би йти за ним у небуття..
Мій поводирю світлий, ти не смійся -
Я нерозумне і сліпе дитя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587061
дата надходження 13.06.2015
дата закладки 13.06.2015
Сміявся грім над квітами моїми,
І вітер шарпав їхні пелюстки...
Не знаю... сльози чи дощу краплини
Стікали в оксамитові листки...
А ми ж хотіли зупинити літо!...
Та... не зуміли зупинити час...
Тому сьогодні безневинні квіти
Так гірко плачуть у саду... за нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529945
дата надходження 14.10.2014
дата закладки 12.06.2015
Чи хочу бути я твоїм гріхом?
Я хочу - щастям...
досить вже гріхів...
Твоїх картин довершеним штрихом...
Натхненням ненаписаних віршів...
Я хочу жити у твоїх словах...
Щоб губ твоїх торкатись щохвилини...
Назавжди поселитись в твоїх снах...
І сонцем...
щоб світить тобі щоднини...
Я хочу...
вітром, небом і дощем...
Для тебе бути...
Зорями сіяти...
У темну ніч...
невидимим плащем...
Від всіх негод... собою укривати...
Я хочу бути...
дотиком руки...
А вранці... першим ніжним поцілунком...
Я хочу...
не на мить...
а на віки...
Твоєї долі стати візерунком...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456938
дата надходження 27.10.2013
дата закладки 12.06.2015
Всё реже пишутся хорошие стихи...
За этот год... я странно повзрослела...
Всё переборчивей становятся мечты...
И осень... с золотой... вдруг поседела...
Всё чаще... я тоскую по друзьям...
Ну, а на фото - чаще... улыбаюсь...
Всё реже... посылаю всё к чертям...
Но и под жизнью... реже прогибаюсь...
Ну, а душа... взрослеть же не умеет...
И нежность просто так... не пропадёт...
И сердце... никогда не постареет...
А в жизнь мою... любовь еще придёт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370839
дата надходження 14.10.2012
дата закладки 12.06.2015
Пропав кудись. Ти випав з мого простору,
Та не із серця, там твій слід живе.
Ти був не лишсупутником – апостолом.
Ти був… І вже від цього крила рве.
І вже від цього щось зі мною робиться,
Бере у плин нестримна течія,
Маліє тіло, на частини дробиться
І розтікаюсь струменями я.
Пропав, забув, забив, зумів, закутався.
У мушлю вліз – співаєш тиші гімн.
Мій мозок у твоїх думках заплутався,
Як у сітках довірливий дельфін.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586950
дата надходження 12.06.2015
дата закладки 12.06.2015
Сміявся квітень сонцем і дощем
та кепкував з поважних перехожих...
Чи то таким він чином, може,
хотів розвіяти душі нестерпний щем?...
А ти ішов у натовпі самотній,
і квітень це, напевно, відчував...
Він рятував не раз вже від безодні
і новий світ для серця відкривав...
Світ,- у якому кожна річ потрібна.
Якщо гроза - живильна та п'янка...
Як темна ніч - нехай молитву слізну
возносять за любов твої слова...
А знаєш?.. Запроси мене на каву!
Я розкажу про цей незнаний світ...
Там, де душа чужа не для забави...
Там, де душа з душею - моноліт!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583479
дата надходження 25.05.2015
дата закладки 12.06.2015
Я так люблю вечірню прохолоду
і затінки старих монастирів...
Під їхнім захистом вдивляюсь в чисту воду
нуртуючих життям прийдешніх днів...
Холодна монотонність стін і буднів
в нестерпну спеку більше не болить...
Дивлюсь вперед! Обійми відкриваю
майбутньому... Все буде там... За мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585971
дата надходження 07.06.2015
дата закладки 12.06.2015
Де була?.. - там мене вже нема...
Я вернулась з далекого краю!..
В небі - літо, на серці зима,
І надії на краще - немає...
Стежку вкрили густі спориші...
Як мені її знов протоптати?!.
В небі - весни!.. і холод в душі...
І немає кому розказати...
Дні - без дат... хай поволі ідуть...
Я іду... доки в"ється дорога...
Хоч важкий і тернистий мій путь
Все, що діється в світі - від Бога...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586784
дата надходження 11.06.2015
дата закладки 12.06.2015
Лишитись нащадкам
Коротким листом у вічність,
Аби в круговерті двадцятих – тридцятих століть
Від доторку їхнього
В мороці ночі зігрітись
І далі – по колах, за Данте, смиренно ходить.
Душа завмирає,
Коли на табличках із глини
Думок оживає красиво змальована в’язь.
Крізь тисячоліття
Лунають звичайні новини:
«мій друг оженився», «калина у нас розрослась».
І тьохкають в грудях
Відлунням по чертах і ризах
Написані пращуром давнім премудрі слова
В дарованій випадком
Дивній Веле́совій книзі:
«Були українці на схилах Славути-Дніпра».
То ми не чужинці,
Не зайди у власному краї!
І, може, ромашку звичайну побіля воріт
Колись прабабусі,
Ще дівчини, руки плекали,
Співаючи пісню під цокання кінських копит...
Листом для нащадків
Лишитись у часоефірі,
Аби родоводу співуча сталева струна
Мовчанням не лопнула,
Змусивши змовкнути ліру,
Яка від Дажбога своє існування вела…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586630
дата надходження 10.06.2015
дата закладки 11.06.2015
У кошиках ромашок стигне літо...
Чому ж тоді так холодно мені,
І дощосльози залишає вітер
На підвіконні, на моїм вікні?
У полуницях рум'яніє ранок,
Мережать ластівкИ примхливу даль...
Чому ж мені дістались на сніданок
Солоні краплі і гірка печаль?..
Поля лоскочуть небо колосками,
Лелеки цибатІють у гнізді...
А я кариатидою, руками,
Тримаю Всесвіт в лихоманці днів...
Летить над світом літечко, співає,
Леліє - пестить вишнями сади...
А в мене пересохшим водограєм
Лишились рим потріскані сліди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586656
дата надходження 10.06.2015
дата закладки 10.06.2015
Я подарую тобі мить кохання
Тонку стеблину сильних відчуттів
Жадану мить солодких відкриттів
Нестримне для обох, сердець єднання...
Звабливо-ніжний аромат двох тіл
Розбавить ніч відтінком прохолоди
Ми піддамось спокусі насолоди
І почуття візьме нас під приціл...
Торкання уст...гарячий подих в скроні
Легке тремтіння хвилями по шкірі
Покірливо в мовчанні і довірі
Себе я віддаю в твої долоні...
Сплетіння душ у неповторнім танці
Коли усі слова - пустії звуки
Коли у крила проростають руки
Коли ми за бажанням - ночі бранці...
Дурманні і солоні відчуття
Під місяцем повінчані весною
Ми згоримо запалені іскрою
Під ритм єдиного... серцебиття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586651
дата надходження 10.06.2015
дата закладки 10.06.2015
[i][b][color="#0022ff"]Щоб не порушити спокою,
Села, красивого до болю,
За спокій і за мир на світі
Віддала б і життя...
Якби могла на руки взяти
Я б пестила його як мати.
Найкраще в світі і єдине
Своє дитя.
Поля блакитно - волошкові
І літні вечори казкові,
В багрянім небі місяць ясний
У зорянім вінку.
Садки з рожево-білим цвітом
І сінокоси теплим літом...
Хто бачив,той полюбить щиро
Красу таку !
Тобі - село моє єдине!
Тобі - маленька БАТЬКІВЩИНО!
Колиско літ моїх дитячих -
Вклонюся в ноги я.
Подякую за срібні роси,
І за верби зелені коси,
Джерельну воду,стежку в полі
І пісню солов'я .[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586583
дата надходження 10.06.2015
дата закладки 10.06.2015
За віршем Наталії Лясковської «Мой друг никто»
Спроба перекладу
Лякає мене світ,
Хоч і красивий з виду,
Та створений не так,
Не по мені…
На столі
Об’їдки від обіду,
Килим, що прибитий
На стіні…
Світ такий,
Він для чужинців -
Дивний…
Я кричу,
А хто почув мене?..
Прийде мій друг,
Загоїть мої рани,
Та він ніхто,
Він лише
Промайне …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586521
дата надходження 10.06.2015
дата закладки 10.06.2015
Я вижу "время" долго...
Я помню "время" долго...
Шагами в год к тебе...по тишине...
Сначала было "mono"...
Перерастая в стоны,
Оно росло и множилось во мне.
Я вижу "время" рядом...
Дыханьем шесть лет кряду
Ты обжигаешь душу, плоть и кровь.
Ты ностальгия, правда?
И пропасть в год - отрада,
Когда тебя переживаю вновь.
Я знаю, время - вечность.
Я выльюсь в бесконечность
И, став водой, тебя я утолю.
Что это? Человечность?
И если время - вечность,
То, может... то, возможно, я - люблю?...
[b]В[/b]ернись "вчера" в "сегодня".
[b]И[/b] "завтра" винных гроздья
[b]К[/b] окну прилипли, п́о сердцу скребя.
[b]Т[/b]уманно, невесомо
[b]О[/b]твет родился в "mono",
[b]Р[/b]азвеяв время: "я люблю тебя..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586437
дата надходження 09.06.2015
дата закладки 10.06.2015
За картиною К.Роландо "Спуск-2"
[img]https://cs7056.vk.me/c7008/v7008652/d4da/ohB6IDNu9Wo.jpg[/img]
Сиджу у пащі неприємностей,
Неначе долі хворий зуб.
В оскалі хижої миттєвості
Шукаю вихід – життєсуть.
Уже палає паща полум’ям,
Надії злизані мости.
О доле, дай мені хоч голуба
Цю темряву переповзти
Повітрям страху в край до витоків –
Першоджерел добра і зла,
Де ти була гладкою ниткою,
Не мала в пам’яті й вузла.
А як не можна шлях мій наново,
Нехай лютує землетрус:
По кратерах, кардіограмами
Маленьким м’ячиком прорвусь…
Сиджу у пащі неприємностей.
Надії злизані мости
Гірким льодяником буденності.
Прошу: мене не проковтни!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586413
дата надходження 09.06.2015
дата закладки 09.06.2015
Жінки це диво дивнеє, весна…
Коли їх гарних, чую я і бачу.
Як молодий, п’янію від вина,
Вони заводять кров мою гарячу.
О Боже, що за розкіш, неземна…
Які ж вони, небачені бувають.
Вони для нас, як зірочка ясна,
Нектар весняний млоєм напувають.
Мене дивує, їхня простота…
Веселий сміх, із гаю прохолода.
Як дивоцвіт, цілюща чистота,
Як річка буйна в кручах повновода.
Люблю жінок, у чому ж їхня суть…
І що є спільне, що їх всіх єднає?
Вони весну, у душі нам несуть,
Тому так кров у вени прибуває...!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586427
дата надходження 09.06.2015
дата закладки 09.06.2015
Є вертикаль угору, є – униз.
Та знижуть математики плечима:
То дві прямі, хоч як не подивись,
Отож нема відмінностей між ними.
А я скажу, панове, річ таку:
До неба, як по сходах чи канату,
Ми першою прямуєм на віку,
Аби від Бога мудрості дістати.
А друга з них лише на вид пряма,
Тримає балеринно-рівно спину,
Але в кінці не світло, а пітьма –
У підземеллі два на два квартира…
Крива пряма дихнути не дає,
Тримає стелю висоти – в коліно.
Людей купує, совість продає,
А кисень постачає погодинно,
Щоб не утнули зайвого думки,
Аби язик мовчав за протоколом,
Щоб [i]темне царство[/i] страху на віки́
Приборкало у вільнодумства норов…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586377
дата надходження 09.06.2015
дата закладки 09.06.2015
Де ви, мої́ вірші́?
Сумно без вас так...
Порозсипались дні...
Дайте хоча б знак!
Серця пульс я віддам!
На́встіж душі схов!
...З думами сам-на-сам
тільки б не стать знов...
Сонця б мені..Тепла!
...Бути одній.. в ніч...
Муза втекла і я
з Місяцем віч-на-віч....
..................................
Ну і не треба... Хай!
Місяць моргнув тихцем...
(Музо, ти ще гуляй!) -
ми з ним до зір гайнем!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586222
дата надходження 08.06.2015
дата закладки 09.06.2015
Экспромт
Мне не хотелось уходить...
И не хотелось оставаться...
Желала как-то между быть...
Полутонами - растворяться...
Полушагами - в тишине...
Сердечной болью аритмии...
До обморока в полутьме,..
Внимая шорохам эфира... -
В заоблачном пространстве грёз...
На междуречье - подсознаний...
На тягостной тропинке слёз... -
На поводу у ожиданий...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586194
дата надходження 08.06.2015
дата закладки 09.06.2015
Моє рідне село - мого роду колиска.
Я в коханні зізнаюсь, вклонюсь тобі низько.
Тут колись я купалась в ранковій росі,
Босоніж споришем бігли ніжки мої.
А з-за хмари до мене сонце всміхалось,
Зігрівало мене і веселкою гралось.
І дощем полоскало коси мені,
Віночком впліталися квіти рясні.
Тут барвінок стелив мені стежку життя,
Щоби ніжок моїх не колола стерня.
Ще кремезні дуби шелестіли вгорі
І про мудрість життя шепотіли мені.
Я черпала в них сили і далі жила.
Своїх діток ростила, мов квітка цвіла.
А тополя розлога у білім пуху,
Немов наречена вдяглася в фату.
Моє рідне село - мого роду колиска.
Я в коханні зізнаюсь, вклонюсь тобі низько.
Тут коріння моє і мій стовбур життя,
Тут і крона зелена, і розлоге гілля.
Поливай щедро, дощику, землі родючі
І широкі степи, і долини, і кручі.
Щоб життям налились колосочки пшеничні,
А в садах, щоб родили і сливи і вишні.
Соловей, щоб співав про кохання пісні,
Щоб кущі калинові стояли рясні.
Щоб і пісня вечірня лилась над селом,
І щоб хліб із печі із парним молоком.
Щовесни нехай цвітом бузковим дурманить,
А верба в свою тінь хай закоханих манить.
Ой яка ж неповторна ця дика краса!
А чи є де ще краща? Хто знає...хто зна?
Нехай вітер грайливо вгорі шепотить,
І малесенька річка струмочком біжить.
Моє рідне село - мого роду колиска,
Я в коханні зізнаюсь, вклонюсь тобі низько.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586172
дата надходження 08.06.2015
дата закладки 08.06.2015
У сонмі блискавок - заграв,
Поміж запльованих криниць,
Де люд байдужий поспіша
У край приручених синиць,
Лежить зґвалтована душа
Обабіч пройдених доріг -
Уже не варта ні гроша,
Лиш так...ганчірочка для ніг...
Посеред слів важких - в'язких,
З ножем по саму рукоять -
За те, що вірила в казки,
Що можна душу покохать...
Наївна!.. Зовсім, як дитя...
Обличчя й тіло - над усе!
Тоді на блюдечку життя,
Напевно, щастя принесе...
... Там, на розпутті доль і мрій,
Де душ загублених базар,
Котилась болем з-попід вій
Чи то дощинка...чи сльоза....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586094
дата надходження 08.06.2015
дата закладки 08.06.2015
( Трішки жарту…)
Ще калатає в грудях серце,
Перо під натиском скрипить,
Ще у житті лунає скерцо,
Весною ще бадьорить мить.
Я і розбещений буваю,
Як біля мене є жінки,
Я тихо скоса поглядаю,
Ще бачу їхні іскринки…
І часто думаю про себе,
Мені б вернути ті літа,
Комусь я прихилив би небо,
Але вже осінь золота…
Моя ще кров біжить по жилах,
Стають онуки на крило,
Хоч я іду униз по схилу
І вже виблискує чоло.
Я не спішу до прірви, друзі,
Ще полечу, бо крила є,
Ніяких не творю ілюзій,
Усе, що маю, то моє…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586055
дата надходження 08.06.2015
дата закладки 08.06.2015
Якби мені іще вдалося,
Зорати поле навесні,
Життя, щоб нове почалося,
Щоб ще писалося мені.
Щоб українці в своїй хаті,
Були самі господарі,
Щоб шанували батька й матір,
Щоб були люди трударі.
Щоб немовля росло у мирі,
Вночі співали солов’ї,
Щоб люди всі були щасливі,
Добро родилося в сім’ї…
І так з дня в день,так рік за роком,
Було Андрія й Коляда,
Щоб навесні солодким соком,
Береза птахів вигляда.
А після того, як засію,
Щоб вчасно з неба йшли дощі,
Щоб не чекали ми Месію,
Бо наш Месія у собі,
Коли багато вродить поле,
В засіки ляже хліб новий,
Війни не буде більш ніколи,
Ми вознесемо хрест святий.
Тоді скажу: - «Життя вдалося!»,
Зберу у хаті весь свій рід,
Із ними Богу помолюся,
Я працював і ось мій слід…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586052
дата надходження 08.06.2015
дата закладки 08.06.2015
Я колись повернусь…
Не чекатимеш… якось під вечір…
А, ймовірніше, станеться це в найчорнішу з ночей…
Під моїми ногами хрустітимуть залишки втечі…
Ти усе ще збираєш?..
в зіницях зелених очей
Сто питань… сто світів…
Не читай… не розпитуй!… не треба…
Бо ні пафосних слів… ні красивих вітальних речей…
У долонях моїх – тільки жменька забутого неба…
Як торкнешся – віддам!...
в найчорнішу… в найглибшу – з ночей…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586014
дата надходження 07.06.2015
дата закладки 08.06.2015
Село моє рідне, карпатський мій краю,
За тебе милішого в світі немає!
Тут ба́тьківська хата, моя тут сім'я,
Тут пращурів славних святая земля!
Роди, покоління росли-виростали...
А скільки тухля́н знаменитими стали!..
І множаться сім'ї, в добрі процвітають,
Про велич, добробут села вони дбають!
Міцне і здорове коріння врослося,
Буяє-рясніє добротним колоссям:
У рідне гніздечко вертають пташата -
До першої стежки, до отчої хати!
Село моє рідне, колиско любові,
Купайся у щасті, у доброму слові!..
Хай славне минуле твоє не згасає -
У душах нащадків горить-воскресає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586037
дата надходження 07.06.2015
дата закладки 08.06.2015
(фото автора)
[[b]Світ до Сонця:[/b][u][/u][/i]
Ще лиш світанок. Ранній-ранній... Тихий..
Прозорий ранок.. Промінь боязкий...
Тепло ж блаженне вже хазяйновито -
в обійми Сонце: не соромсь! Хутчій
чіпляйся швидше за могутні плечі
високих гір і виринай з пітьми.
Забули як теплом горіти очі...
Натхненням запали знов! Обійми
так ніжно-ніжно літньою любов"ю,
безкрайнім небом, співом мрій збуди.
В тобі - життя! Пропитуюсь до краю
найменшим нервом, всім єством... Світи!
Хай буде день! Безхмарний. Безтурботний.
Хай буде сила все долати зло..
Я вип"ю спрагло сонячні щедроти,
щоб роздавати зиму всю тепло.
[b]
Сонце до Світу.[/b][i][u][/u][/i]
Кохаю...
Зізнавалось Сонце ніжно,
цілуючи ці гори і ліси.
Черпаю...
З річки стрімкість й силу спритну.
Небес безмежжя. Смак роси й трави.
Літаю...
За подол вчепившись вітру
і серцем ледь торкаючись вершин.
Я знаю...
Як усе, минуще й літо...
Любов спиняє вічності той плин!
Співаю...
Розгорнувши навстіж душу.
Віддавши Світу все своє тепло.
Чекаю...
Крізь туман, крізь зимну стужу,
щоб вранці розливати знов добро...
Кохаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585886
дата надходження 07.06.2015
дата закладки 07.06.2015
Колись був я, колись була і ти,
Наша стежина йшла на двох до школи,
Та потім в нас розбіглися шляхи,
В життєві мандри, диво - видноколи.
Були і ми, коли у темну ніч,
Вуста шукали подихом єдиним,
Та час прийшов, хоч і не в тому річ…
Ми розлетілись пухом тополиним…
Юнацьких років з вирію нема,
Гнітить жура, як хліб в домашній печі,
В думках ще літо, а в душі зима,
На дворі день, та я чекаю вечір.
Наше життя давно втекло від нас,
І часто смуток душу огортає,
Пролинув час, наш невблаганний час,
Ми є ще вдвох, та нас чомусь немає….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585941
дата надходження 07.06.2015
дата закладки 07.06.2015
Подивись на ранкове село,
Що дрімає в квітучому житі,
Все колишнє давно відгуло,
Молодечі літа вже прожиті.
Вже юначі сади відцвіли,
Тепер ночі проводжу в безсонні
І тумани, тумани, лягли,
На мої припорошені скроні.
Прокидається зранку село,
Гонять з дому худобу на пашу,
Саме тут я піднявсь на крило,
Тут своєї землі підняв чашу.
Тут життєві стежки пролягли,
Тут побачив робочі долоні,
Звідсіля я полинув в світи,
Тут схилявся не раз у поклоні.
О! Моє незабутнє село,
Незабутня стежина до хати,
Ти, єдине моє джерело,
Тут учився я плугом орати…
Тут батьки відпустили у даль,
Зустрічали завжди на порозі,
Взнав тут радість душі і печаль
І до тебе летів при тривозі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585872
дата надходження 07.06.2015
дата закладки 07.06.2015
З вдячністю Касьяну Благоєву
www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585730
Коли на сході запалає день,
Зцілуй росинки на моїх долонях,
Збери з волосся залишки пісень,
Наспіваних шаленістю безсоння...
В твоїх очах ще зоряні шляхи,
Що ми пройшли, тримаючись за руки ;
І наші свідки - небо і птахИ
Вплітають в ранок срібнодзвонні звуки...
Зігрій мене пригубленим теплом,
Щоб розлилося венами винОво,
Щоб огорнула шОвковим крилом
Нас черешнева пристрасть світанкова...
Сьогодні і назавжди - я твоя...
Не приторно-солодка, трохи з перцем...
Не відпускай!.. Без тебе згину я...
Без тебе змовкнуть вірші...змовкне серце...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585909
дата надходження 07.06.2015
дата закладки 07.06.2015
Не кидай слів на вітер, аби так
На мить крихку відчуть себе каліфом,
Бо собівартість слів тоді – мідяк,
За нього чисту совість не купити.
Не плюй в колодязь. Чистої води
Не замутить, але твоя ж отрута
Тобі у кров – і колами сліди,
І ніж у спину, й ворог замість друга…
Не поспішай палити всі мости,
Бо як минуле стрінеться з майбутнім?
До істини маршрути проклади
Щоб потім не сміятися на кутні*…
________________________
*сміятися на кутні - плакати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585915
дата надходження 07.06.2015
дата закладки 07.06.2015
Я притулюсь до ясена спиною,
І очі підніму у небеса,
Думками з кіньми, що обрали волю,
Пройдусь по лузі де рясна роса.
Візьму за гриву, ще волосся мокре,
Туман вечірній повмивав коней,
Луг у росі, неначе хлібне поле,
Із ніздрів пара суне до грудей.
О! Мої коні, в «яблука», «булані»,
Радію вам, коли на лузі ви,
Хоч голови в ранковому тумані,
Тут вам поїсти хочеться трави.
До тебе, друже, підійду із хлібом
І кобилиці теж дарунок є,
Вона ступає за тобою слідом,
Напевно в цьому щастя є твоє…
Іду по лузі і в думках літаю,
На лузі коні, ніби рай людей.
По - іншому я раю не сприймаю,
Коли у раю не бува коней!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585694
дата надходження 06.06.2015
дата закладки 07.06.2015
Ми всі розпізнані Інтернетом,
На сайтах душ зберігаєм скани,
Рахуєм пікселі на портретах
І чай п’ємо за столом екранів.
У Павутину, немов до сітки,
Життя складаємо по частинах.
А потім раптом зачинить клітку
Всесвітній розум, досі гостинний,
Увійде в BIOS спокійним кроком
І зробить повне форматування,
Нулі поставивши на епохах,
На фактах, датах і сподіваннях…
А далі буде нова система
Нових часів і нового Раю,
І звабить вірус підступний Єву,
І світ народиться від Адама…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585757
дата надходження 06.06.2015
дата закладки 07.06.2015
І
Мені налийте сонця у бокал,
Настояного на хмільній блакиті,
Щоб стало раптом весело словам
У їх польотно-неповторній миті,
Щоб сумнівів лихий туберкульоз
Прогрівсь антибіотиком проміння
І зупинився почуттів некроз,
Ковток зробивши сонцепросвітління.
Аби тепло по венах розтеклось
Акордами, даруючи нірвану,
Налийте сонця пробудити брость
У серці, що запліднено словами…
ІІ
Зайти б у схід, як в море, по коліна,
Вмочить долоні в сонячне тепло,
Надпити б трохи із нової днини,
Аби по венах радість понесло.
Лишивши колір сонця у відтінках
Засмаги шкіри, в кучерях витких,
Вітрилами підставить вітру спину,
Аби напнув до болю мрії крил.
Злетіти в небо ув останнім танці,
Щоб легко опуститись на плече
Твоє хвостом отих протуберанців,
Що їх прещедро клен гілками тче –
Листком осіннім. Так, без післяплати,
Зігріти зліва подихом легким –
І йти стрічати запізнілий захід,
Тебе урятувавши від зими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585754
дата надходження 06.06.2015
дата закладки 07.06.2015
Манить літо духом апетитним,
Пахощами звабними п'янить,
Вишиває барви колоритні
Веселково-сонячна блакить!
Медоносять трави-буйноцвіти,
Виграють нектарами поля...
Розсипає щедрості-привіти
В благодатній розкоші земля!
Солов'ї витьохкують акорди,
В унісон виспівують серця -
І щезають заздрощі-погорди
В молитовній величі Творця!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585802
дата надходження 06.06.2015
дата закладки 06.06.2015
(фото автора)
От взяти б і податись світ за очі!
..Незвіданих багато так доріг...
І крок горить вже випробувать їх
й смак нових вражень відчуття лоскоче.
Манить уяву краєвидів змінність!
Незнаністю хвилює горизонт...
Вгадати погляд хоче поворот,
а спрага "бути" поверта сміливість.
Чийсь розтривожить іскоркою усміх
й тепло грайливе із чужих очей...
Нахабний дотик сонця до плечей..
Цей так бентежить серця жити поспіх!
Гей, зачекай на мене, стрімкість літа:
схоплю ще тільки мрію в тормозок,
(вже там натхнення і пригод ковток),
біжу-лечу знов навперейми світу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585478
дата надходження 05.06.2015
дата закладки 05.06.2015
[img]http://amg12.narod.ru/olderfiles/1/854248168.gif[/img]
[i]"Лицем до сонця..."[/i]
[i]В. Савелюк[/i]
Слухати б дощ, але вікна зашиті у пластик,
По́встю тугою затягнута вмита блакить…
Хочеться вийти і, в небо стрибнувши, упасти
І прокричати на Всесвіт “Мені не болить!”.
І полоскати долоні у зливі червневій,
В пахощах мокрих ірисів, бузку й полуниць!
Взяти й пірнути у трави м’які перкалеві,
Слухати небо й лежати собі горілиць…
І відмахнути думки непривітні й понурі,
Мов комашню надокучливу… Гнати в обхід!..
Навіть у час найчорнішої грізної бурі
Треба обличчя своє повертати на схід.
Звідти і сонце народжує кожен світанок,
Звідти й веселку прядуть сивогриві дощі!..
Вибіжиш босою в час післягроззя на ґанок –
Літо полоще в калюжах тремкі промінці!
Глянеш довкола – які ж бо разючі контрасти:
Скільки життя у природі і штучності в нас…
Поки небесна блакить не зашита у пластик,
Слухаю дощ… І спиняють годинники час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585490
дата надходження 05.06.2015
дата закладки 05.06.2015
Напиши мені сонце в захмаренім небі,
Витри сльози розлуки – хай вщухнуть дощі.
Серед плеса душі знов ховається лебідь,
Знову чорний, самотній… ридають вірші.
Поцілуй мене ніжно, коханий, промінням,
Якщо зможеш, думками до серця торкнись.
Кращі спогади міцно тримають корінням,
А гілками чимдуж піднімаються ввись.
Намалюй мені, милий, кохання зірками
І вітрами цілунок палкий надішли.
Я тобі передам привітання… від мами…
Бережи своє серце… тікай від імли.
Напиши мені сонце в захмаренім небі!
Я скажу нашим мріям: Рідненькі, пливіть!
Серед плеса душі хай закоханий лебідь
Із лебідкою разом… щасливі… живі…
03.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585293
дата надходження 04.06.2015
дата закладки 05.06.2015
А Ти ведеш мене, сліпу, за руку –
а я щоразу плутаю сліди,
по шрамах днів засвоюю науку,
шліфуючи падіннями світи.
А Ти ведеш мене у вись спірально –
а я щораз [i]вертаю на круги[/i],
з картинки-пазлу гублячи деталі
в єдинім екземплярі – дні-роки…
А Ти ведеш, дбайливо, крок за кроком,
бо десь вершину бачиш в далині.
А я – сліпа. Прозріння б серцю трохи,
аби прийняти всі Твої уроки
і щедрість, подаровану мені…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585550
дата надходження 05.06.2015
дата закладки 05.06.2015
Хвилює знову мене кров,
Хоч пролетіли вже роки,
В думках лечу до тебе знов,
Бо ми ж два береги ріки…
Пролинув час і серце знов,
Згадало, що таке любов,
Я заспівати серцем зміг,
Хоч осінь сіла на поріг.
Через літа, через роки,
До тебе, люба повернусь,
Ріка єднає береги,
Таке придумав я чомусь…
Підемо знову по росі,
А Місяць нам освітить шлях,
Твоя рука в моїй руці,
Хоч жовте жито на полях.
Нове збудуємо життя,
Полетимо разом увись,
Щоб знов зріднились почуття,
Назад вернулось те – колись.
Бабусі літо ще летить,
Уже і в мене сивина,
Проте, за цю блаженну мить,
Давай, ми вип’ємо вина!
Через літа, через роки,
До тебе, люба повернусь,
Ріка єднає береги,
Таке придумав я чомусь…
Підемо знову по росі,
А Місяць нам освітить шлях,
Твоя рука в моїй руці,
Хоч жовте жито на полях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585487
дата надходження 05.06.2015
дата закладки 05.06.2015
Ну, здравствуй, Ангел! Посмотри в глаза,
Как будто собираешься проститься.
Чтоб откровений грянула гроза
Прицельно правды молнией в глазницы.
Внутри меня, где я несла детей –
Младенец, безразличием голодный.
Но я ему не мать. А он – ничей.
Он просто есть. И ест меня утробно.
Ни жалости. Ни страха. Ни тоски.
Скажи, мой Ангел! Почему не больно?
И тут же разорвался на куски
Вопрос, от безразличия – не вольный.
Ты отстранённо смотришься в меня,
Как будто заблудился на минуту,
В золу от догоревшего огня
Случайно встав ногою не обутой...
...как будто... или, может, не как–будто?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585265
дата надходження 04.06.2015
дата закладки 05.06.2015
На відстані руки іде війна.
Майбутнє мчить. До зустрічі півмиті.
Лякає тиша, бо вона страшна
раптовими займаннями блакиті.
До вибуху (до смерті?) півжиття…
А може, ціле? Важко відгадати.
Покадрово. У ритмі каяття.
Прискорено. Працюють градом ГРАДи.
Розп’ято знову. «Тіло дав і кров…»
До вибуху лишилось жити… вічно…
Шматується пшениці хоругов.
Тримайсь, життя: а раптом по дотичній?..
Душа вже спакувала чемодан.
Присіла скраю в серці. На доріжку.
Півмиті до майбутнього. Туман.
Не розвидняйся! Дай пожити… трішки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585239
дата надходження 03.06.2015
дата закладки 04.06.2015
Зручно мати душу портативну:
Вміститься у кошик і в кишеню.
Можна продавать її за гривню,
Коли щедрий – то й за решти жменю;
Втерти можна носа за потреби,
За нагоди – постелить під ноги,
Спересердя викинуть із себе,
Просто загубить серед дороги.
Портативні душі – не новинка,
Тож нема на них і дефіциту.
Виробництво набирає швидко
Обертів і вовчих апетитів…
Портативні душі нині в тренді.
Жити з ними легко і практично.
Головне - привчитись до кишені -
до повітря, затхлого одвічно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585193
дата надходження 03.06.2015
дата закладки 04.06.2015
Запроси ти мене до осені
Літнім дощиком з грозовицею,
Може, ранком прозоро - росяним,
Чорнокавою із корицею...
В журавлинім знайди клинописі
Мого імені знаки - музику -
У вітрів семиструннім голосі
Розв'яжу всі мінорні вузлики...
Твою осінь зігрію сонячно,
Розчинюсь у тобі веселкою;
Проведу між сузір'їв поночі,
Прожену туман - зраду спекою...
Кожен з тисячі моїх дотиків
ВідізвЕться в тобі мурашково...
І прогнозам на зло синоптиків
Розіллється тепло ромашкове...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585340
дата надходження 04.06.2015
дата закладки 04.06.2015
По огненной воде в протлевшей шхуне
Его душа искала свой причал.
Упало небо инеем в июне.
Тогда он – в предпоследний умирал.
Палитрой выси солнечным зайчонком
За кистью, что его писала путь,
Следил, дивясь открыто, как ребёнок:
И много ж создал… хоть прожил – на чуть…
Вернулся. Шхуну ́заново отстроил.
Пустил водою чистой, как родник.
Писал. Писал. Заложник первой роли,
Отдав душе вторые… и привык.
И как–то вдруг ни радости… ни боли…
Но с сердцем в пятках пробежав итог,
Он умирал – в последний… в голом поле
(ТАК видел он, встав небу на порог).
Вернули. На корму той, первой, шхуны.
Он дописал… что должен был… Потом
Сгорел с душою… до последней руны…
Начертанной судьбой в последний гром…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585093
дата надходження 03.06.2015
дата закладки 04.06.2015
За картиною К.Роландо
[img]http://fc04.deviantart.net/fs71/b/2012/225/9/9869ec5fb941ca45ff318060610d4711-phbtny.jpg[/img]
В піалі озера дрімає розчин днів.
Покликаний, злітає перший спогад
В магічній кулі – бульбашці легкій,
Неначебто проспіваній по нотах
Вечірніх барв у відблиску свічі. Пора!
Ступають по воді латаття кроки,
Немов Христос. Хвилин тече хорал.
Питає гойдалка зі скрипом: «Хто ти? Хто ти?»
Магічних бульбашок сміється в очі скло:
Який ти справжній? За яким туманом?
В піалі спогадів таємне вабить дно…
Спиває вечір світло дня із гами…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584975
дата надходження 02.06.2015
дата закладки 03.06.2015
[i][b][color="#269e42"]Під світло каштанових свіч,
З калини заквітчана цвітом,
У тиху і місячну ніч
Весна розминулася з літом.
А зранку заплакав жасмин.
Весь білий і трішки сполоханий.
Сьогодні вже літо...А він
В весну стільки років закоханий.[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585117
дата надходження 03.06.2015
дата закладки 03.06.2015
Я хочу тиші! Утомили люди,
Безмірний гамір, вічна суєта!..
Снують, як тіні, відчаї-приблуди,
Руйнують мозок і сквернять уста...
О, де ж цей спокій, диво-intermezzo?
Як у порталі кнопочку знайти
Під знаком "Стоп!"? Куди поділись дверці,
Які єднають вимірів світи?..
Але не прагну спокою назавше,
Лише перерви, може, день... чи два...
І там, у тиші, від людей сховавшись,
Творити спрагло... вічності слова!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585034
дата надходження 02.06.2015
дата закладки 02.06.2015
За чверть до сумної осені
З останнім травневим подихом
Раптової зливи косами
Весна заплелась до літа.
Ступала ногами босими
З порожнім від часу келихом,
Готова з п’янкими росами
Себе у нім розчинити…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584852
дата надходження 01.06.2015
дата закладки 02.06.2015
Що зорі нам пишуть
У світлі останніх подій?..
Ці ріки зневір”я… ці води нічим не зібрати…
Із чорного неба котились уламки надій…
Від першого смутку –
я йшла до останньої страти…
Не слухались ноги…
Ішли на круті віражі
Мої персональні… і навчені мною ж пілоти…
А я?.. а мені?!.. А мені би – хоч щось! - для душі…
Аби в свою зграю
покликали сонячні готи...
Розбилося серце…
Докупи збирати не смій…
Хай зорі-зникають… і ти, моя зірко - найкраща!
Що роблять ці птахи на площах покинутих мрій?…
І звідки ця спека? –
безмежно… шалено – пропаща…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584843
дата надходження 01.06.2015
дата закладки 02.06.2015
Відходив, відсміявсь, віджурився,
Чуб весною, що нині нема…
В сивий колір давно покрасився,
Наче іній сипнула зима.
Біжить потяг, минають вокзали,
Мудрість каже мені: - Не спіши…
Солов’ї ще не всі відспівали,
Ще причал за коханням лиши.
Тягне потяг вагон за вагоном,
Пролітають поля за вікном,
Він колись був відправлений дзвоном,
Де пустим залишився перон.
Відходив, відсміявсь, віджурився,
Через літо у осінь прийшов,
Від онуків тепла тут напився,
Своє щастя у внуках знайшов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584818
дата надходження 01.06.2015
дата закладки 02.06.2015
.... скільки присягав, коли заживу по своїй вільній волі, наслідувати весляра: кинувши весла, він лежав горілиць у човні, човен несло течією......
М.Пруст "У пошуках...."
Ох, як же я завжди чекаю літа!
На той блаженний стан душі легкий,
коли не треба слів, не треба світу -
лиш річки чути свіжий плюскіт хвиль....
Змащу смолою добре човен дідів, -
удвох із ним за мрією гайнем!
Прокинусь вранці і від перших півнів
до ночі буду просто веслярем.
Натерши мозолі, відкину весла....
Розкинусь горіли́ць на дні човна...
Його за течією плавно несе....
А я дивлю́сь, як сунуть небеса....
І на обличчі проступає тихо
споко́ю й щастя те пе-ред-чуття....
Тут не знайде мене ніяке лихо!
.... Там - за бортом - все хлюпає життя....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584829
дата надходження 01.06.2015
дата закладки 02.06.2015
Я – Фенікс-птах. В мені палають дати.
То чийсь безжальний і жорстокий жарт:
Ледь відростивши крила, помирати
У полум’ї – до пір’ячка, дотла…
Так рік за роком. Вас чарує диво?
Я б не дала за нього ні гроша…
Раз народившись, прожила б щасливо,
Щоб аж співала простором душа…
І, назбиравши цілий кошик трелей,
Один лиш раз пішла б у небуття:
До раю зацвітаючих морелей
Дорогою розлук і каяття…
Лиш раз один… Але в пекельних муках
Горю вогнем, коли настане строк.
Мене не проводжають навіть круки:
Нема поживи – все… до кісточок…
Проте пройшовши полум’я розп’яття,
Душа збуває геть намул і бруд.
Я – птаха Фенікс. Я – живе багаття.
Щоразу з іскри… - то великий труд…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584784
дата надходження 01.06.2015
дата закладки 01.06.2015
Боль не уходит в никуда...
Со временем немного притупляется...
И возвращается незванною всегда...
И грусть по каплям отмеряется...
Со временем смиряется судьба...
И с одиночеством братается...
У одиночества - особые глаза...
Которые себе не улыбаются...
У одиночества свои мечи...
Они укорами пронзают...
Жестокие ночные палачи...
Бессоннице они не изменяют...
Настолько страсти пламень будоражит...
Насколько позволяет честь...
Насколько позволяет совесть...
Настолько велика их месть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584634
дата надходження 31.05.2015
дата закладки 01.06.2015
Мурликав теплий синьоокий вечір,
Шовковий мак в степах палав,
Додому линули ключі лелечі
Межи потомлених заграв.
І лився синій воркітливий спокій,
Торкався краплями невмитої землі,
А ми йшли разом по землі широкій,
Немов не з нами все це і немов не ми.
Так пахло м’ятним медом надвечір’я,
Трояндовим настояним вином,
Й здавалось янгол, просушивши пір’я,
Вкриває й нас своїм пухким крилом.
Під ніжне сяйво зоряних багать
Бриніли срібні нитки павутинки,
А нам лишилось трохи почекать -
До щастя – лише мить і півзупинки….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355901
дата надходження 07.08.2012
дата закладки 01.06.2015
Я дивилась на неї крізь морок нічної палати -
На бліду, ніби з місяця зіткану, шкіру...
І не плакалось вже...не хотілось ні їсти, ні спати..
За плечима десь Янгол тримав мою віру...
В завіконні береза сердечками - листям тремтіла,
Виплітаючи з тіні якісь силуети...
Лікар стомлений - час крокував, одягнувши бахіли,
Внутривенно вливав мені "завтра" в катетер...
І набридлива думка снувала "якби" недоречне,
Оплітаючи серце липким павутинням....
І від станції "видих" до станції "вдих '' - безкінечність...
І байдужим дощем розповзлось хмаровиння...
Я тримала її півпрозорі тонесенькі пальці...
Від тривоги з душі всі слова відлетіли...
... Десь під ранок лягло на тендітно - знервованій шальці
Світле слово :" жива ", як метелик несмілий....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584788
дата надходження 01.06.2015
дата закладки 01.06.2015
шепнули Зорі Місяцю на вушко
"Пора уже! Відкрий наші зіниці!"
а круглолиций без вагання - хутко!
посіє їх, немов зерно пшениці...
розкидає по Небу, як по полю
пастух самотній - тисячні отари...
де у садочку (поряд) я з тобою
поглинемо очима неба чари...
я притулюсь до тебе, мій рідненький
і на плече голівку покладу...
а ти пригорнеш щиро до серденька
свою кохану ніжну золоту..
трава запахне свіжістю терпкою
нам хмелю подарує -повний келих
який до дна я вип'ю із тобою,
під літню пісню цвіркунів зелених...
станцюємо очима поміж зір,
знайомий танець - ніжності і ласки...
ми Небу віддамо, як сувенір...
малий шматочок спільної з ним казки.
мозаїкою зацвітуть сузір'я
і десь за обрієм, чека світанок...
а Місяць своє світло, наче пір'я
опустить нам на плечі - наостанок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584802
дата надходження 01.06.2015
дата закладки 01.06.2015
За натхнення дякую Цигановій Наталії
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584499
Я вийняла із себе на папір
її по краплях літер, як по нотах.
Вона пручалась і просила крил
не від кутюр, а так, щоб для польоту.
Вже на папері сплутались слова,
їх ручкою паровано намарно,
але вона жива, іще жива,
хоч кровоточить римами і марить…
Я зважуюсь на спробу: мов хірург,
згинаю аркуш по діагоналі,
уздовж і впоперек – душа у небо пурх!..
журавликом… зі складок орігамі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584577
дата надходження 31.05.2015
дата закладки 31.05.2015
Відстукує серце ритм,
Відраховує кожну хвилину.
Залишаючи стільки рим,
Через скільки я вже загину,
Залишаючи стільки слів,
Скільки встигну я ще сказати,
Залишаючи стільки днів,
Щоби душу свою пізнати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584307
дата надходження 29.05.2015
дата закладки 31.05.2015
Дзвоник лунає в дворі,
Радість несе дітворі…
Квіти в маленькій руці,
Сльози на нашім лиці.
Вальс на шкільному дворі,
Нині іще школярі,
Фото зробили на згадку собі,
Дякуєм, школо, тобі,
Дякуєм, школо, тобі…
Приспів:
Поведуть нас дороги у даль,
Досягнемо своєї мети,
Але у серці застигла печаль,
Пам’ять наших шкільних років.
Рідний вальс на шкільному подвір’ї,
Пригадаємо друзі не раз,
Вечори в товариськім сузір’ї,
Близький серденьку наш шкільний вальс,
Близький серденьку наш шкільний вальс…
Нас поведе у життя,
Кожного доля своя,
Але на всьому путі,
Лишаться дні золоті.
Пам’ять на вік збереже,
Рідне, шкільне – не чуже,
Ранок при сонці весняний ясний,
Дзвоник останній, шкільний,
Дзвоник останній, шкільний
Приспів.
Стих наш останній дзвінок,
Ось і останній урок,
В смутку застигли батьки,
Що нас вели всі роки,
Так пролетіли літа,
Але ця мить золота.
Ми ще до школи прийдемо не раз
І закружляє нас вальс,
І закружляє нас вальс.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584541
дата надходження 31.05.2015
дата закладки 31.05.2015
Люблю всем сердцем чистый белый лист.
Нетронутый. Спокойный. Молчаливый.
Его линейно–клеточный абрис,
Трепещущий под почерка курсивом.
Безмолвно принимающий нажим
Горячего пера из кисти правой.
В сознании – на званье «старожил»
Едва ли будет выстрадано право.
Дарующий уверенность руке
Рожденье мысли выложить отвесно.
Измазанный в словарном тупике
Десятком фраз из букв тяжеловесных.
Его глотая жадно тишину,
На быстрых волнах мыслей растворяясь,
Я понимаю – я сейчас тону…
И из него же заново рождаюсь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584499
дата надходження 30.05.2015
дата закладки 31.05.2015
Коли в душі у велетня пігмей
Командує всього життя парадом,
Чекать не варто величі ідей,
Бо не сягають неба самосади.
Одурена ерзацем висоти,
Мала душа маліє щохвилинно.
І врешті, від життєвої сльоти
В калюжі тоне, гине попідтинню.
А в серці велета розходиться луна
Від порожнечі внутрішнього світу –
І він чужі повторює слова:
Свої-бо пустці важко народити…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584457
дата надходження 30.05.2015
дата закладки 31.05.2015
[color="#101fa6"](Милій Людмилочці завдячую натхненням )))))[u][/u][/color]
[color="#001aff"]http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583293[/color] ([u]Lu57 Я НЕ ЛЮБЛЮ[/u])
Руками впираюсь,
а очі кричать: "Забери!"
Солодкий полон....
Як же страшно!...й як хочеться...знову
продовжити муку....
Безплідну спинити розмову,
втекти! ... Ні, піддатись
й всю пристрасті випити здобу....
...Словами кидаюсь,
а серце благає: "Візьми..."
Душа загубилась,
стріпнувши востаннє крильми.
Хто ж бачить? Хто знає?!
Хто серце уперто веде
крізь терни й вагання,
бороздячи долю тривожно....
Уламки з надій, сподівань,
розпач "хочу" й "не можна"
збирає й, всміхнувшись,
по Вічності хтиво волочить,
карбуючи в часі,
до ніг той букет нам кладе...
Блаженство і муку
(тримайся) вготовано вже!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584428
дата надходження 30.05.2015
дата закладки 31.05.2015
Плаче по ночах небо угорі,
Слізьми вниз злітають діаманти,
Вечір вже давно в небі догорів,
Північ настає, бо б’ють куранти…
Б’ють, немов колись - мовкнуть солов’ї,
Вже давно сумують перелази,
Ми лише одні на святій землі,
Діаманти - відшліфовані алмази…
Хмари пролетять і впадуть зірки,
Нагадають перше нам кохання,
Перший солод наш, мед, що був гіркий
І на двох єдине покарання!
Але та любов піднімає ввись,
По лугах цвітуть ранкові роси,
Ми вже не такі, як були колись,
В солов’їному, п’янкому стоголосі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584418
дата надходження 30.05.2015
дата закладки 31.05.2015
Не все, що втрачене – болить…
Віталій Назарук
Просто молча уйду, не прощаясь.
Пусть согнет меня время в дугу
- Как с тобой, без тебя жить не знаю.
Позабыть тебя? Нет... не смогу.
Михайло Гончар.
Ще душа буде довго боліти,
Не затихнуть сердечні слова,
Будуть сльози в очах променіти,
Люба, Мавко моя, лісова.
Пережили усе ми з тобою,
Все життя, як хлібина на двох,
Ми об’єднані двоє судьбою,
Так хотів, так дозволив нам Бог.
Зла на тебе примати не буду,
Лише в мене ридає душа,
Я ніколи тебе не забуду,
Ти і далі мені не чужа.
Пригадай, що було в нас на двоє,
Цвіркуни, солов’ї у гаї,
Ті думки, що летять знову роєм,
Що святились одні на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583995
дата надходження 28.05.2015
дата закладки 28.05.2015
Хто ми у світі?
- Крихітка мала,
Молекула, чи атом, може менше,
Але й у нас буває дах зрива,
Коли кохання ніжно груди чеше…
Земні ми діти і у цьому суть,
Кохання нам дароване Богами,
Бо без кохання люди не живуть,
Нам важко жити, як діткам без мами.
Горять світи
Лунає знов - «Люблю!»
Співає серце, розпирає груди,
Дарує Бог єдину нам зорю,
Яка у новий світ тільки прибуде.
Ковток вина,
Що душу воскресить,
Знов кров юнача забурлить у жилах,
Бо без кохання на землі не жить,
Тут, тільки на землі, душа щаслива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583819
дата надходження 27.05.2015
дата закладки 27.05.2015
Цвіте калина. Як цвіте калина!
Зелені щогли в білих парусах.
У оксамит убралася долина.
І мироточить хмара в небесах.
Радіє світ, бо крутиться, гуркоче,
Вливає дар у пригорщі землі.
Гармонія голубкою туркоче,
Барвистим цвітом в’ється на стеблі.
О світе милий! Об’єднай остр́івці.
І розпали в душі любові гніт –
У кожній-кожній і в заблудлій вівці,
Бо лиш любов від тьми врятує світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583729
дата надходження 26.05.2015
дата закладки 26.05.2015
Шкільний календар розсипає аркушики днів
Малих літачків парашутами. Стукає літо
У класне вікно, де за партами все іще діти –
Їх [b][i]завтра[/i][/b] покличе усіх за штурвал кораблів.
І буде обличчя так часто від солі пекти,
Й бліді маяки не даватимуть світла в тумані,
І карта блукатиме хвилями ув океані,
Усе віддаляючи шлях від мети до мети.
Хай компаси серця не зіб’ються на манівці,
Нехай мілина не торкнеться душі ні на хвильку!
Сім футів під кілем! В життя вирушайте мандрівку!
Шкільний календар заповітом в дитячій руці…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583757
дата надходження 26.05.2015
дата закладки 26.05.2015
Єсть на світі доля,
А хто її знає?
Єсть на світі воля,
А хто її має?..
Т.Шевченко
Десь світами доленька блукала,
Ряст ногами босими топтала -
Все шукала раю на землі...
Розливалась ріками-морями...
Простелялась горами-лісами...
Розсипала радощі-жалі...
І знайшла той рай у Божім кра́ї,
Де народ знедолений... співає...
І сміються-плачуть солов'ї...
Там навіки оселилась доля!..
Усміхнувся люд! Настала воля!
Й повернулись діти-журавлі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583642
дата надходження 26.05.2015
дата закладки 26.05.2015
Дві зіроньки…
Дві квіточки… дві тіні…
Ти кожну добре знаєш на ім”я…
Як барви дві – весняні… і – осінні…
Де перша – Світло…
друга – то Пітьма…
Візьмеш у руки
Сонячну гітару…
Чи плач землі, який не знає меж…
Яку із них ти матимеш за пару?
Котру собі
до танцю обереш?
З тією,
Що у сонця вкрала нитки,
Сплетеш чарівно - сонячний танок?
Чи обереш вечірній спалах скрипки
На дві октави
ближче до зірок?
Чарує ніч…
Та почина світати…
І ранок розчиняється в імлі…
Яку із них?! – ніхто не може знати…
Щасливою ти
зробиш на землі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583567
дата надходження 25.05.2015
дата закладки 26.05.2015
Як вечір переходить в ніч,
В тумані поле проти неба,
Летять слова, багато слів,
Якими я молюсь до тебе!
Де ти, красуне неземна,
Так прагну подивитись в очі,
Напитись чар твоїх сповна,
Обняти стан стрункий, дівочий…
Напевно ти чекаєш теж,
Омріяне кохання любиш,
Не знаю, хто ти, ким живеш,
Якщо знайшла, чи знов не згубиш?
Коли знайду любов свою,
Як ніч на двох сховає зорі,
Тоді в коханні я згорю,
Лише удвох, лише з тобою.
Так я живу, летять думки,
Хоч відлітають неохоче,
На дверях всіх висять замки,
Та доля в серденьку тріпоче…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583402
дата надходження 25.05.2015
дата закладки 25.05.2015
Із дитинства всі ми родом,
Всі маленькими були.
Міряли калюжі бродом,
Всіх котів у двір несли.
Все було: коліна збиті,
І розірвані штанці.
Чужі вишні соковиті,
Прудка ящірка в руці.
І не завжди нам до школи,
Йти хотілося... Ова!
Не забудеться ніколи,
Дивовижна та пора.
А тепер лиш подивіться,
Діти роблять те, що й ми.
Тож не дуже вже й сваріться,
Дайте бути їм дітьми.
Не засмучуйтесь, що знову,
Весь брудний прийшов малюк.
Зіпсував футболку нову,
Ще й упертий, як віслюк.
Пригорніть його до серця,
Швидко пролетить цей час.
Що дитинством дзвінко зветься,
І згадаєте не раз.
І позбивані колінця,
І футбол під ворітьми.
Тож не дуже ви сваріться,
Дайте бути їм дітьми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583430
дата надходження 25.05.2015
дата закладки 25.05.2015
Сколько у ночи робости тени...
Робости шорохов,робости слов...
Сколько у ночи ласковой неги...
Сколько у ночи полутонов...
Сколько Луна проплывала по небу,
Столько - и Солнце вставало с утра...
Сколько у ночи - правды и веры
Знала,наверно,только душа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583349
дата надходження 24.05.2015
дата закладки 25.05.2015
Вже постмодерн до нас, як слід, дійшов:
анархія всміхається в руїнах,
днів монохромне життєдоміно
застигло в позі спійманої риби.
Кругом самі алюзії життя:
сумні хрести, голгофи та розп’яття,
і скомкано-невміле каяття
зависло, мов метелик над багаттям.
Нам, замість замків справдішніх химер,
ув очі трохи б крапель реалізму,
аби промить кришталикову лінзу
від пороху епохи постмодерн…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583287
дата надходження 24.05.2015
дата закладки 24.05.2015
А за вікном пейзаж у стилі сюр,
Мальований цинічною рукою:
Та купа цегли – то колишній мур,
А ця колода звалася вербою.
У небі траси для польоту птиць
Розкреслені подряпинами ГРАДів.
(Чи зарубцюються сузір’ями колись -
чи лишаться новим Чумацьким Шляхом,
відбившись лабіринтом на землі
до пащі ненажери Мінотавра?..)
Болять траві тату й численні тавра…
Пейзажі сюр… в реальному вікні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583286
дата надходження 24.05.2015
дата закладки 24.05.2015
А що тобі - в мені?
Лише Весна…
Сполоханим промінчиком зігріта…
Хіба ж я не зі снів твоїх прийшла?..
Приймеш таку?..
але ж, ти прагнеш – Літа…
Яких іще
Чекатимеш зізнань?
Кружлятиму!.. впадеш у трави – досить!!!
Що знаєш ти про біль і смак бажань?
Що знаєш ти?..
коли вже кличеш - Осінь…
Твоя печаль -
До осені вітрів...
І ось уже згоряю жовтим листом…
На грані цій спілкуються - без слів…
Похміллям… болем…
смутком… падолистом…
А хочеш, я тобі
Зіграю блюз
Самотніх вулиць… зі смаком бензину?
-Що за канал?... - та знову фільм - дивлюсь…
Отой, де ти вкінці
покличеш – Зиму…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583131
дата надходження 23.05.2015
дата закладки 24.05.2015
Закружляла у танці веснянім душа,
Дощ краплинами музику пише,
І кує по землиці краплина гроша,
З вітром разом хлібами колише…
На заплакану шибку дивлюсь і мовчу,
Вальс дощу поміж трав закружився,
Такі теплі спадають краплини дощу,
Луг сьогодні ранесенько вмився.
Відцвітають сади, дощ зриває листки,
Білий сад, наче вкрився снігами,
Все летять і летять чарівні пелюстки,
І пливуть із дощем під ногами.
Коли небо ясне, земля просить дощу,
Я б хотів в небі дощиком стати,
Я тоді свою землю дощем пригощу,
І назад зможу в небо літати
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583222
дата надходження 24.05.2015
дата закладки 24.05.2015
Душой - романтик! сердцем - молодой!...
На парусах умчался на край света!...
Всю жизнь летел на крыльях за мечтой,
И ждал любовь, как ночью ждут рассвета!...
И - вот она!...почти в твоих руках!...
С тобою рядом!... и не надо мчаться!..
...Но... тает радость где-то в облаках...
Искать!...найти!... и - разочароваться?!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582461
дата надходження 20.05.2015
дата закладки 20.05.2015
Грає вітерець на скрипці -
Квіти у танку,
Вибивають по травичці
Полечку п’янку…
А сади вальсують біло,
Наче молоді,
Сонце ранок освітило,
Доленько, тобі.
Штрауса лунають вальси,
В дзвони б’ють церкви,
Ми у вальсі, наче роси,
Долю повели…
І танцює разом з нами,
Сонячна весна,
Закрутилися тумани,
Аж бринить струна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582384
дата надходження 20.05.2015
дата закладки 20.05.2015
[i][b][color="#034703"]Тримаю у долонях сум заплаканий
І як допомогти йому - не знаю.
У душу рветься спомин переляканий
І я завжди , завжди чогось чекаю.
З чекання складено усе життя моє
Невже це можна все назвати долею ?
Та чомусь спокою питання не дає:
Чому все так ?І за чиєю волею ?
Моя ж ти доле ! Сили дай мені !
Вплети в думки правдиві самоцвіти!
Дай віри у прийдешні світлі дні !
І миру всім !Чого ж іще хотіти .[/color]
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582179
дата надходження 19.05.2015
дата закладки 19.05.2015
Проводжала з дому у політ дитину,
Мати сивочола з мрією в очах,
Повертайся швидко, повертайся, сину,
Не лети далеко, мій єдиний птах…
Коли стомиш крила, зупинись в дорозі,
Хай спочинуть крила, стомлені в журбі,
Повернись додому – стріну на порозі,
А інакше, сину, не прощу собі…
Приспів:
І чекає сина із дороги мати,
Журавлі у вирій стали у клини,
Кожен день додому сина виглядати,
Йде на роздоріжжя мати з далини.
Одиноко в хаті, смуток і чекання,
Проводжає в небі свій останній клин,
Не барися, сину… В вечорі і зрання,
Просить, молить Бога, щоб вернувся син.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582163
дата надходження 19.05.2015
дата закладки 19.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.05.2015
Згораю я у полум’ї твоїм,
Розбещена цілунками й словами,
Тебе я п’ю, а от очима їм,
І птахою лечу під небесами.
Коли мене торкається рука,
Коли до вуха подих долинає,
Блаженна мить мій розум розпіка,
А жага серце млосно напуває.
Приспів:
Наша ватра горить і удень, і вночі,
Ми згораємо разом щасливі,
Від сердець розшукали свої ми ключі,
Обміняємось ними, мій милий…
Наша ватра горить і бере у полон,
І возносить високо у небо,
І здається мені, що це є тільки сон,
Проте більшого щастя не треба…
Не залишай тепер мене одну,
На самоті я вже не зможу жити,
Не розірви натягнуту струну,
Як маєш розірвати - краще вбити…
Жаринка я у полум’ї твоїм
І прагну в парі розділяти долю,
Я блискавка - ти гуркотливий грім,
До тебе згідна я піти в неволю.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581907
дата надходження 18.05.2015
дата закладки 18.05.2015
Хто не цілував жіночих вуст,
Не дививсь у глибину очей,
Не горнув до серця ніжно бюст
І не знав зцілований ночей…
Той не знає радості життя,
В його жилах ще не грала кров
І не виникало почуття,
Що зоветься лагідно - любов.
Лиш коли злетиш у небеса,
Коли в жилах заспіває кров,
Не життя стає – одна краса,
Знай, що це нагрянула любов…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581906
дата надходження 18.05.2015
дата закладки 18.05.2015
--Чому сумуєш, Зіронько моя?..
Он повний Місяць сходить за горою!..
Це ж він для тебе золотом сія,
І срібло розливає над водою...
--А я сумую...Боже милий мій!..
Я вчора вранці Сонечко зустріла!
Мені відкрився білий світ новий!
Душа моя - до Раю захотіла!...
--Чи ж знаєш ти, малесенька моя,
Що Сонцем ти затьмарена, погаснеш...
--А я ЛЮБЛЮ!..І добре знаю я
Життя - це спалах!..І воно - ПРЕКРАСНЕ!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581898
дата надходження 17.05.2015
дата закладки 18.05.2015
Зачепилось сонечко за гілочку,
І на ній, мов крапелька, тремтить!..
...Чути десь невидиму сопілочку,
Що так ніжно й солодко звучить!..
Перли по траві котились росами,
Вишня квітне у саду рясна!...
...Я до тебе йду ногами босими,
А у серце - стукає весна!...
Не сумуй за днями пережитими,
Ми свій келих вип"ємо до дна!...
Скоро літо нас осипить квітами,
Та у серці- все одно ВЕСНА!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581895
дата надходження 17.05.2015
дата закладки 17.05.2015
Сьогодні вірші слухала душа,
Вона, немовби, досягла нірвани.
Від почуттів була я, наче п'яна,
Стан, досі, цей мене не полиша.
Ті щирі очі, посмішки привітні
І злива дружніх, добрих, теплих слів
Причислила цей день до диво-днів,
Які в житті весняним цвітом квітнуть.
У колі друзів затишно мені,
Хоч зустрічі такі, на жаль, не часті,
Та, що вони існують, вже є щастям,
Серед буденної моєї метушні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581857
дата надходження 17.05.2015
дата закладки 17.05.2015
...печатаю повторно...
И утра вертикаль
(по – наглому тревожно)
На шест меня подденет. Я проснусь.
Между вчерашним «жаль»
И завтрашним «возможно»
В не мысленном шпагате растянусь.
За многолетний кросс
(вокзалы – магистрали,
На адипрене по гвоздям разлук)
Мне мой небесный БОСС
Не жаловал медалей,
А зачастую забирал из рук.
Гадаю финиш свой
Меж луз - на карамболе
Не целясь…на авось…на вскид…на глаз…
…Шпагатам всем – отбой…
И…ну его всё…полем…
Я – здесь… Я есть – сегодня… Я – сейчас…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581826
дата надходження 17.05.2015
дата закладки 17.05.2015
Чому твої очі сумні?
Про що не говорять...признайся...
Я буду тут поруч...за крок...
Мені все відкрий...не вагайся...
Чому не смієшся...куди?
Та посмішка ніжна пропала?
Змінилося, щось у тобі...
Тепер ти не той, кого знала...
Чому ти мовчиш...мало слів?
Чи просто нема, що сказати...
Куди зникнув голос дзвінкий?
В який я так звикла вслухатись...
Чому ти всім тілом, тремтиш?
Немов та побита пташина...
Хто скривдив тебе...хто посмів?
У чому була, вся причина?
Чому твоє личко бліде?
І погляд скляний, неживий...
Мов привид, згубився в собі,
Умитий сльозами, німий...
Чому не радієш мені?
Коли я цвіту жовтизною...
Мене ти у руки ловив...
Щороку ти тішився мною...
Чому ти мій хлопчику сам?
Ви ж завжди у парі гуляли...
Сміялися вдвох, небесам...
Так палко обоє кохали...
Чому я не бачу, її ?..
Тієї, що жила тобою...
Що сталося з нею, скажи?
І біль розділи свій зі мною...
Довірся мій рідний, прошу!
На мене скинь з себе тягар...
За тебе його понесу...
Полегшу від долі удар...
***
На лавочці...в парку...один...
Юнак із сумними очима...
Щось тихо собі шепотів...
А осінь той шепіт ловила...
Кружляла листом, понад ним...
Від болю, дощила на рани...
Юнак, що лишився сумним...
Осінніми вмився сльозами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581835
дата надходження 17.05.2015
дата закладки 17.05.2015
Якщо завтра не зійде сонце
І настане довічна темінь,
Буде простір пекельно чорним,
Наче в пащах космічних дір –
Все одно я прийду до тебе
У грозу, в ураган, крізь терні,
Щоб тримати тебе за руку –
Ти чекай лиш, надійся, вір!
Якщо завтра не зайде сонце
І настане одвічне світло,
Яке зробить яскравим світ твій,
Мов прожектор на стежці в рай –
Все одно я прийду до тебе
Без страху́, що мене засліпить,
Щоб водити тебе за руку –
Ти надійся лиш, вір, чекай!
Якщо завтра не прийде завтра
І настане сьогодні вічне –
Ні на мить не впадай у відчай
Та не хмур на чолі брову.
Все одно я прийду до тебе –
Обіймемося міцно-міцно,
Посплітаємо наші руки
Швидше аж на одну добу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511543
дата надходження 15.07.2014
дата закладки 17.05.2015
І всі не ті, і все мені не те….
Без тебе, знаєш, небо потьмяніло.
І поки ще думки не очманіли,
Не знаю я, куди мене несе.
Бо вірю, знаєш, вірю лиш тобі,
І віра ця – як скеля, непохитна.
Не підведи, бо я не перелітна,
Я птаха, що тримається в гнізді.
Бо із тобою сонце не пече,
А лагідно так променем торкає.
І цілий світ навколо завмирає,
Коли цілуєш ніжно у плече.
Бо із тобою не страшні дощі.
Яка негода? Тихо пригорнуся,
Перебираєш пальцями волосся,
І затишок влягається в душі.
І навіть чай без тебе не смачний.
Без цукру, з цукром, байдуже. Без змісту.
Моє ти небо, безкінечно чисте,
Мій промінь щастя, тепло-золотий.
І всі не ті, і все мені не так…
Напнуті вени всесвіту над нами,
Оберігають душі небесами.
У тобі моя суть, і сенс, і смак.
16.05.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581699
дата надходження 17.05.2015
дата закладки 17.05.2015
Настроєні скрипки, струна до струни,
Місця у кущах зайняли цвіркуни,
Зелений театр, світять зорі вгорі,
Дзвенять біля вуха лихі комарі…
Оркестр цвіркунів і соліст соловей,
Виводить неначе співає Орфей…
І грає в кущах, аж до третіх півнів,
Оркестр симфонічний нічних цвіркунів.
З’явилась роса, пил вечірній осів,
Полумиском Місяць у небо злетів,
Мовчазні гаї, солов’ї бачать сни,
В театрі лишились одні цвіркуни…
Лише перший промінь злетів до небес,
Туман покотився легенький із плес,
Рясним перламутром на лузі осів,
Пішов на спочинок оркестр цвіркунів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581692
дата надходження 17.05.2015
дата закладки 17.05.2015
Горить ясна свіча, два келихи вина
І грона винограду мов заснули,
Два келихи вина ми вип’ємо до дна,
За той гріховний смак, що ми відчули.
Мерехкотить свіча і виграє вино,
Мелодія Шопена пестить вухо,
А Місяць лиш на мить заглянув у вікно,
Щоб не мішати нам і нас не слухать…
Яка чудова ніч, яке смачне вино,
Які солодкі і гарячі твої губи,
Ось цю блаженну мить чекали ми давно,
Що привела обох до щастя і до згуби.
Два келихи вина і свічка на столі,
Що об’єднали наші долі і кохання,
Обоє мовчимо, бо нам бракує слів,
Проте приємний смак коханого мовчання…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581480
дата надходження 16.05.2015
дата закладки 16.05.2015
Геометрію зустрічі креслю
між нами не сказаних слів,
по описаних колах шукаю кутів радіани…
і фальшивить по градусах долі
сумний транспортир…
і на мапі самі паралелі – без меридіанів…
По дотичній до тебе
ковзалась кривенька пряма,
до вершини твоєї здіймалась – ламався олівчик…
Піфагор німував, не знайшовши прямого кута…
І гудок в телефоні
коротким, мов катет, лишився…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581462
дата надходження 15.05.2015
дата закладки 16.05.2015
Мої вірші - це наче мої діти!
Бо в них - мої найкращі почуття!
Я ними можу плакати й радіти!...
І відчувати повноту життя!...
Великий світ, складні його дороги...
Я, як і всі, по тих дорогах йду..
І слово, що дароване від Бога,
В потрібну мить у серці я знайду!...
Душа, що зачарована красою,
Так витонченно бачить сенс буття...
Мої вірші... вони завжди зі мною,
І з них моє складається життя!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581475
дата надходження 15.05.2015
дата закладки 16.05.2015
Як бачу Вас, то серденько тремтить,
Краси такої я іще не бачив,
Моє кохання полум’ям горить,
А Ви мене минаєте неначе…
Скільки разів за Вами йшов услід,
Та наздогнати бракувало сили,
Я стільки пережив душевних бід,
Хоч подивіться… Дайте мені крила…
В житті своєму не ображу Вас,
Буду молитись, наче до ікони,
Лишень погляньте, може вже наш час,
Б’є моє серце у кохання дзвони…
Я про своє кохання розповім,
Вдихну Ваш образ весь на повні груди,
Можливо тоді стану не чужим
І більше Вас не відпущу нікуди.
Я Вами марю, так кохаю Вас,
В душі зі мною завжди Ваше ім'я,
Кохання мого ще настане час,
Коли ці очі я назву своїми.
Та швидше, швидше, дуже прошу Вас,
Візьміть кохання, що ношу з собою,
Щоб не згорів і щоб вогонь не згас,
Тож змилуйтеся, прошу, наді мною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581124
дата надходження 14.05.2015
дата закладки 14.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.05.2015
А я – завмерла гілка.
Суха. В гарячім подиху весни.
Ковток від сонця. Гірко.
Раптове листя – мрії навісні.
А ти – холодний подих.
Нестримний… передперший буревій.
Угоди непогоди
(між спокоєм і спокоєм – завій).
А ти – чомусь і зразу.
В крамниці скла. В кишенях – чеки слів.
А я – відсутня ваза
Для зірваних надій і почуттів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581036
дата надходження 14.05.2015
дата закладки 14.05.2015
Можна палаци – наново,
Можна тополі – в небо,
Можна дороги з ямами
вистелить полотном.
Милиці можна безногим,
Можна героям – славу.
Тільки душі каліцтва
лопатою чи бинтом?
Можна гіпноз на серце,
Можна «залити» пам’ять,
Можна зробити вигляд,
ніби і не було…
Можна усе, панове…
Тільки змінити гени
Тих, що проти салютів,
й Богові не дано…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580940
дата надходження 13.05.2015
дата закладки 13.05.2015
Квіти прокинулась в сірій кімнаті,
Хто і навіщо схотів їх зірвати,
Вітру немає, сховалося сонце,
Небо шматочком залізло в віконце…
І не гойдається клен біля хати,
Друзі ще будуть дощу виглядати,
Їх, як непотріб, зів'яле суцвіття
Викинуть з вази у бак, що для сміття…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580888
дата надходження 13.05.2015
дата закладки 13.05.2015
[b]Музика - Анатолій В.
Виконує - Анатолій В.[/b]
Тиха ніч… Ясний місяць із неба
У моє заглядає вікно…
– Не світи загадково, не треба,
Бо не ве́рнеться те, що було…
А згадай лиш, мій місяцю-друже,
Ті щасливії ночі і дні,
Коли ти нам світив не байдуже
І сміялися зорі вгорі…
А так ще хочеться вернутись в літо!..
Хоча б на мить, хоча б на долі мент...
Туди, де так духмяно пахли квіти
І де збирали ми солодкий мед...
Я не знаю сама, хто затьмарив
Тоді розум і серце мені…
Ми щасливі були із коханим,
Та чомусь всі погасли вогні…
Знову ніч… Ясний місяць із неба
У моє заглядає вікно…
Він згадає – й полине до тебе,
Щоб вернути все те, що було!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580722
дата надходження 12.05.2015
дата закладки 13.05.2015
Я на тебе чекатиму тут…
Наше місто, тінисті алеї,
Наче древніх віків мавзолеї,
Наші кроки тепер бережуть.
Наші запахи, тіні, сліди
Залишили відбитки незримі,
Щоб, коли ти приїдеш, за ними
Ти зумів мене знову знайти.
Бо я вірю, що вкотре зведе
Наші долі це небо – Єдине.
А цей вірш моїм голосом лине,
І тебе навіть там обійме.
І ця відстань тебе не вкраде,
Бо я вірю, що вічне між нами.
В день, коли відцвітають каштани,
Починаю чекати тебе…
12.05.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580756
дата надходження 12.05.2015
дата закладки 12.05.2015
Скажи, що не намарно… Лиш скажи,
Що моє серце врешті буде цілим,
І хто би не стріляв – вже не поцілить,
Бо ти його собою захистив.
Промов лише очима… Чи скажи
Так, як годиться, цілими словами,
Що вічність в безкінечності між нами
Сплітає наші долі у роки.
Бо мабуть, вперше, знаєш… Так боюсь,
Що ці бажання раптом не взаємні,
І я у своїх мріях потаємних
Укотре вже самотністю втоплюсь.
Бо мало часу, мало… Не чекай,
Що буде краще, зручно чи комфортно,
Бо мить тікає надто незворотно.
Лови мене в обійми і тримай.
Тримай так міцно… Мовчки покорюсь.
Лише скажи, що почуття ті самі
Перевертають душу полюсами.
Я ж навіть слово мовити боюсь…
10.05.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580755
дата надходження 12.05.2015
дата закладки 12.05.2015
Прошу… мовчи.
Не витирай сліди.
Бо що ж тоді я залишу на згадку?
Ось чуєш?.. трави десь біля води:
"нема кінця…
як, власне, і початку"
Я все ще тут -
у мареві вітрів.
Ці очі…ти їх знав уже раніше.
Така, якою вперше ти зустрів.
(мовчи, моя душа...
мовчи… тихіше)
Потім хтось скаже:
"все!.. нема її,
тієї, що зустрів собі на лихо"
(послухай, як енергія землі
тримає нас...
ти ж чуєш?.. тихо……тихо) …….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580522
дата надходження 11.05.2015
дата закладки 11.05.2015
У мене два діди пройшли війну,
За рідну Землю, за народ свій воювали.
Перемогли коричневу чуму,
Щоб діти й внуки тих жахіть не знали.
Крізь дим пожеж, під кулями в бою,
Вони звільняли землю від фашизму.
За мирний день, за посмішку твою.
Сьогодні скрізь років минулих призму,
Несу в душі я пам'ять про дідів,
За подвиг Ваш я голову схиляю!
Хіба потрібно тут багато слів?!
Горджусь герої Вами! Пам’ятаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579856
дата надходження 08.05.2015
дата закладки 11.05.2015
так часом....я хочу згубитись
забути шалене буття...
заплющити очі...і влитись
в усе, що дарує Життя....
у чайки позичу я крила,
про Море все знає вона...
незайманий край знайду в Хвилях
де ще не ступала нога...
на березі Мрій і спокою
я викрикну в голос: " ЖИВА!!!..."
і вперше я стану такою,
якою іще не була...
у груди вдихатиму солод
морського повітря і Хвиль...
втамую пейзажами голод...
незлічених пройдених миль...
занурю в пісок босі ніжки
відчую тепло від Землі...
затопчу загублені стежки...
невідані досі мені...
світанки в мовчанні і світлі
здадуться п'янкими мені
і стануть для мене мов рідні,
під Місяцем, ночі ясні...
поглину Красу цю до краю...
і шепотом Моря уп'юсь...
усе це назву Своїм Раєм...
в котрому по вуха втоплюсь...
та Мить ця не вічна...пора
вертатись в реальні події...
без нас не можливе Життя...
а ми лиш існуєм без Мрії...
жбурну в сині Хвилі я пляшку
на згадку...там сповідь моя...
" Ах Море...чекай свою пташку,
вже скоро вернусь , знову я...."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580474
дата надходження 11.05.2015
дата закладки 11.05.2015
Не зневажай
душі своєї цвіту...
Леся Українка
Буває, натрусиш [b][i]душу[/i][/b] у жмені
(Веселий тендітний весняний цвіт!) –
[b][i]Її[/i][/b] покладуть до брудної кишені,
Всміхнуться, кажучи: все як слід.
А тим порцелянам відчути б яблук
Терпкий до солодкого стиглий дух –
Вони ж череп’ям розбитим поблякнуть,
Загубиться мрій кришталевий звук.
Не треба як-небудь торкатися цвіту
Чи словом брудним, не помивши рук…
Зумійте весняну красу розглядіти,
Не мучте морозом байдужості хуг…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580009
дата надходження 09.05.2015
дата закладки 11.05.2015
Майбутнє склало речі – і… пішло,
Не залишивши й лінії на згадку.
Пашить долонь збентежене чоло:
на річці часу зруйнували кладку.
Червоним світлофором день новий:
Мостів у «завтра» не будують нині.
Стоїть «сьогодні» - дурень-вартовий –
малює хрестик-мітку всім на спині,
що вже жили, в минулім і тепер,
що можна ставить в їхній долі крапку
і що життя – найбільша із химер,
яка не варта навіть і початку…
Я олівець поцуплю (хоч і гріх!)
і домалюю на своїх долонях
картину-мапу – плетиво доріг,
які ведуть до сивини на скронях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579587
дата надходження 07.05.2015
дата закладки 11.05.2015
Всё идёт хорошо. Только мимо.
По чужим выходным с пикниками.
Не моей пересдачей с полтиной*.
Не прожжёнными чьими–то днями.
По какой-то другой параллели.
Серой тучей в соседней пустыне
Ливнем жизни по смерти опрелой.
Где-то там... на приставке "отныне".
На слащавом сиреневом вздохе
К философски двуцветной берёзе.
В птичьем гомоне - переполохе,
(как пролога дежурной занозе).
Значит, скоро мою кто–то вынет,
Сверху капнув для верности водки.
Перекусит колючий периметр…
Метр на два… против жизни обмотку…
Тротуарами свечки каштанов
Убегают к востоку нарядно.
Объяснимо. Логично. Нормально.
Тело – west… сердце – в east безоглядно…
* - здесь термин карточной игры.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580322
дата надходження 10.05.2015
дата закладки 11.05.2015
Серце спиняється від болю
І градом сльози по щоці,
Знову «калаш» в твоїй руці,
Як рідний брат завжди з тобою…
Ти знову, брате, на війні,
Та долю ми не вибираєм…
Життя було спочатку раєм,
Та треба ж лопнути струні…
Ти не сумуй, забудь про плач,
Сердечний сум – це хмарне небо,
Думай про тих, кому ти треба,
Щоб бив по цілі твій «калаш».
Ти Батьківщину бережи,
Будь на посту і вдень, і вночі,
І пам’ятай у смутку очі,
Бо їм потрібен ти живий.
Нехай заклинить руський «град»,
У снайпера сльозяться очі,
Мої слова завжди пророчі,
Додому повертайсь назад…
Щоб у вишневому саду,
З тобою випити по кварті,
Повір, що люди наші варті,
Щоб відхилить від них біду…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580403
дата надходження 11.05.2015
дата закладки 11.05.2015
Весна прийшла... Холодними очима
Блакитне небо дивиться на світ...
Війна стоїть, мов привид, за плечима
І душу тисне цей нестерпний гніт...
В повітрі замість радості - тривога!..
Несміливо співають солов"ї...
Я день і ніч звертаюся до Бога,
Щоб він почув прості слова мої!
Помилуй, Боже, нашу Україну!
Народи від безумства вбережи!
Бо в кожного - життя одне єдине!
Всі хочуть ЖИТИ! ВСІМ - допоможи!
Хай іскорка великої любові
Теплом розтопить в кожнім серці лід!
Хай дні прийдуть - весняні, світлі, нові!
І вкриє землю мирний білий цвіт!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580313
дата надходження 10.05.2015
дата закладки 11.05.2015
Земля і мати, наче птах і крила,
Що дихають повітрям чистоти,
Земля нас, люди, щастям наділила,
А мама в храм зуміла привести...
Спасибі ненько, що мене родила,
Що помогла лягти на вірний шлях,
Тебе немає, але рідна сила,
В душі моїй, як жито на полях.
Тебе я завжди пам’ятаю, люба,
Хоч крила вже ослабли, вже не ті,
Рішають нині українські судьби,
Ти розумієш… Люди не святі…
Я сьогодення розповів для тебе,
Неначе хмари пропливли літа,
З днем матері! Моя рідненька, нене!
Для мене ти понині є свята!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580178
дата надходження 10.05.2015
дата закладки 11.05.2015
Прийшла гроза у сквер до обеліску,
Спинивши хмари, стала на коліна,
Поклала аромати мирних квітів
І пам’ять освітила всю, за списком.
На мить здалося: вирвалися з бою
І прилетіли в зранене століття
Всі ті, хто у вогненнім вирі битви
Життя нащадків врятував собою.
Гроза звелась. Громів гули салюти
І блискавка розписувала хмари
Мов заповітом. А гроза ридала,
Червоним маком розтинала груди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580089
дата надходження 09.05.2015
дата закладки 11.05.2015
- Чому в Тебе, мамо, посивіли коси?
Чом Твоя зів'яла врода молода?
- Їх, моя дитино, посріблили роси,
Вродоньку всю змила весняна вода...
- А чому, матусю, потьмяніли очі?
Вони ж так світились, наче дві зорі!
- Донечко, у темні і безсонні ночі
Мерехтіли очі сяйвом угорі...
- Чом же Твоя пісня, ненечко, стихає?
А колись бриніла ген за небокрай!..
- Це коріння, доню, родове всихає,
Щоб в твоє серде́нько влився водограй!
- А чому зітхаєш тихо щохвилини,
Чому променисто сміх Твій не дзвенить?
- Мудрості благаю в Бога для родини...
І за Україну се́рденько болить...
- Матінко єдина, усміхнися, пташко,
Освяти любов'ю-добротою світ!
Як би у житті нам не прийшлося важко,
У́смішкою зцілиш, об'єднаєш рід!
Не журись, рідненька, за свою дитину:
Твоя мудрість щедро у душі цвіте!
Виплекаю, вимолю кожную зернину -
Хай свята наука в дітях проросте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580273
дата надходження 10.05.2015
дата закладки 10.05.2015
Бажання Сонця розбивалося об осінь
Під светри лізли холод і думки
Вітер шмагав розпущене волосся
Перегортав пожовклі сторінки
На лавках в парку щастя не сиділо
Люди ховались в панцирі квартир
Страждали тим що завтра понеділок
В кожній душі свій власний монастир
Лист за листком спадали попід ноги
Осінній смуток з краплями дощу
І я стою...сама серед дороги
Під мокрим небом ночі...і мовчу
Згадати все не вистачить терпіння
Очі намокли...байдуже...дощі
Сама-самісінька промерзла і осіння
Я в осінь кутаюсь...а люди у плащі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364508
дата надходження 16.09.2012
дата закладки 07.05.2015
Солодкого літа тобі надовго не вистачить
Сонце зів"яне і різко почне пекти
Звісно не ти
Хтось інший за тебе визначив
Подібним тобі недоречний надмір теплоти
Гарячої осені буде нудотно багато
Густих падолистів в кварталах вогкого міста
Сирої квартири з якої ти звикнеш тікати
Когось шукати
Ліпити зі свого тіста
А потім зимою ти знову чекатимеш літа
Побитий словами і сотнями с|ніжних крупин
Людина якій замало цілого світу
Куди його діти
Якщо ти живеш один
І навіть весною тобі не родитись знову
Не пити нектари не вірити в щось нове
Ти вибрав чекання як вічну свою основу
Не вірити слову
Бо вдруге не заживе
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579385
дата надходження 06.05.2015
дата закладки 07.05.2015
Падати краплями на підлогу
Щиро чекати когось чужого
Вірити в диво що дня одного
Хтось віднайде тебе
Битися птахами в підвіконня
Сходити з розуму від безсоння
Вічно чекати що вже сьогодні
Хтось віднайде тебе
Литися золотом в теплі руки
Стати святою піти на муки
Кроки то майже блаженні звуки
Хтось віднайде тебе
Час відміряти піском блискучим
Сипати в очі сипати в душі
Вічне чекання для невмирущих
Хтось віднайде тебе
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579512
дата надходження 07.05.2015
дата закладки 07.05.2015
Буяють квітом пахощі весняні,
Цвіте вогнем, як диво –первоцвіт.
Біжать в долину проліски, як п'яні
Несуть тендітні спалахи у світ...
Горить блакить в гармонії безмежжя,
Так тепло серцю, пишуться вірші.
Вишневий цвіт, як повені пожежа,
Солодким медом гріє на душі.
Пробився промінь в затишок безкраїй,
Пелюстки срібні сипле із небес.
В весняну душу падає розмаєм,
Купає розкіш в мареві чудес.
В цей день зявилась внученька - лілея,
Спустилась в світ з потаєних орбіт…
На радість всім родилась наче фея,
І розцвіла, як в горах горицвіт…
Краса яка, ні витоку ні краю...
Блакить із неба впала з височінь.
Пришла до нас гармонія із раю,
Встелила буйну розкіш в широчінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579109
дата надходження 05.05.2015
дата закладки 07.05.2015
Протерті лікті оптимізму
латаю рештками терпіння,
аби вітрисько песимізму
не застудив мого сумління.
А на термометрі емоцій
вже за буйками ртутний стовпчик,
новин невтішних хижий стронцій
підступно хвору душу точить.
Мені б нового оптимізму –
на розмір мій сорок четвертий:
у дні жорстокого цинізму
душа без нього може вмерти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579349
дата надходження 06.05.2015
дата закладки 06.05.2015
Сьогодні ти наснився мені знову...
Усе так ясно, наче наяву...
Я чую кожне слово, всю розмову...
І стежку бачу, й росяну траву...
Ми не одні... Навколо люди, люди...
Та... друзі - ті, що розлучили нас...
І знову біль пече, терзає груди!..
Невже удруге зупинився час?..
Та ні, це сон!.. Всього лиш сон, як завше...
А серце б'ється, мов у клітці птах!..
О серденько, тихіше, любий пташе,
Уже світає!.. Скоро згине жах!
Благаю: зникни! Я ж тебе не кличу!
І не приходь до мене навіть в сни!
Тебе я не тривожу й зла не зичу,
Тож не порушуй спокою весни!
Упевнена: це совість не дрімає,
Сум'ятить запізніле каяття -
І пам'ять розтривожена гортає
Сторінку за сторінкою життя...
Не муч себе!.. Образи відпустила
Уже давно, тож не являйся в снах!
Я за обох покуту відмолила...
І... виспівала щастя у піснях!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579203
дата надходження 06.05.2015
дата закладки 06.05.2015
У пристрасті лабетах стогне плоть,
Спливає кров"ю, рве на шмаття сни.
Собі вже не належиш - не збороть
Оті примари, знову - без вини.
Сміється доля, плутає клубки.
Невиплакані сльози - солі - пуд.
Спокусою, ворушаться думки,
Запалюють бажань займистих трут.
Повзе помалу імпульс... голий нерв
Тремтить, іскрить, спалити, щоб за мить
У полум"ї, не завтра, ні, тепер,
Коли душа струною вже бринить.
Віддасть усе... Коли захоче взять,
То й візьме, не тримай, не борони.
Хмільні цілунки жалять і п"янять
В полоні нескінченної весни...
05.03.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565107
дата надходження 08.03.2015
дата закладки 05.05.2015
Я тобі написала листа,
А відправити так й не насмілилась.
І лишилось несказаним все,
Небеса наодинці замріялись.
Я писала про день і про ніч...
І про зорі,що часом рахую,
Знаєш...ти мене більше не клич,
Неземного чогось потребую.
Я писала про біль,що живе,
Десь на дні океана дрімучого.
І як рве!моє серце він рве!
До кінця одного,неминучого.
Я писала про відблиски зір,
У очах,що ночами заплакані.
І про холод ночей,ти повір,
Забагато вже часу ми втратили...
Ще хотіла сказати,що я
Досі все,що було пам'ятаю.
І пригадую ночі на двох,
І слова,що шепочеш-кохаю...
Я тобі написала листа,
Так багато хотіла сказати.
Але все вже не те,я не та
Та я зовсім не хочу прощатись.
НАДІЯ КИШЕНЯ 15.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552163
дата надходження 16.01.2015
дата закладки 05.05.2015
Навкруг – пітьма…
Лиш зоряний камінчик
Метеоритно зблиснув у вікні…
І ще самотній місячний промінчик
Щось малював
у мене на стіні…
На підвіконні –
Півпорожня склянка…
В зіницях - відчеканились вогні…
І хтось мене покликав – марсіанка…
Я ж чула… хтось покликав!
може, ні?..
Можливо,ніч
У зоряній оправі?
Чи сяйво, невловиме… мовчазне…
-Хто дав тобі таке свавільне право
Серед пітьми –
торкатися мене?!..
Ріка котилась
Місячно на груди…
Сліпила очі… скапувала з пліч…
І раптом хтось – вставай… іди між люди…
Я сперечалась –
не розгойдуй ніч!..
Нащо мені
Чарівний цей олівчик?
Для недоспань?… для недослів?… для не…
Самотній самовпевнений промінчик…
-А як же біль?.. як – біль?!
-А біль?……….. мине……...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578713
дата надходження 03.05.2015
дата закладки 04.05.2015
Так и осталась непо́нята
Первопричина огня…
Память напалмами пролита.
Ржавчиной пала броня.
Мысли растянуты вожжами.
Рвутся к тебе… нет бы – прочь…
Дни обрядила я ножнами.
…да вот куда денешь ночь?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578741
дата надходження 04.05.2015
дата закладки 04.05.2015
Уламки віршів учорашньої грози…
Ще колють пальці
Своїм відгомоном запінені громи,
А нерви – в п’яльцях
Канвою по квадратиках хвилин. Нитки
Гаптують пам’ять –
І там, на полотні, уже не ми… німі… –
Кардіограма
Орнаменту. Двоколір – день і ніч. Гроза
В росинках зливи
Вчорашньої, що рими у словах (сльоза!)
В громи розбила…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578800
дата надходження 04.05.2015
дата закладки 04.05.2015
Осень - время грусти!..Знаешь?..
Осень - время нежных слов...
Стелется густым туманом...
Позабытых сладких снов...
Там последний жёлтый лист парашютиком летит...
Там холодные ветра тучи гонят в закрома...
Где - снега,снега,снега...
А душа ...она нежна...
И от ласки - тает,тает...
Рвётся ввысь,..за облака...
Там,..где звёздочка одна...
Ярко для неё мерцает...
Осень - времечко тоски...
Бархатный сезон печали...
Чувственный во-до-во-рот...
Час признаний и прощаний...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578745
дата надходження 04.05.2015
дата закладки 04.05.2015
Сад все більше всихає,
Посмутніло село,
Хата ще виглядає,
Хоч життя відцвіло.
Приспів:
Я на крилах додому,
В сад весняний лечу,
Все тут рідне, знайоме,
Я від щастя кричу…
Щоб зміг вийти у поле,
Щоб на лавочці сів,
Поверни мені , доле
І роки, і батьків.
Як колись, на порозі,
Зустрічати зорю,
Бо на битій дорозі,
Я ж колись догорю…
Приспів.
А душа часто просить,
Прилети до села…
Хоч у сина ще осінь,
Для батьків вже зима.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578888
дата надходження 04.05.2015
дата закладки 04.05.2015
- Земленько рідна, як ти змарніла!..
Вродонька ясна зів'яла, зчорніла...
- Віченьки гаснуть в німотній скорботі,
Рученьки пухнуть в одвічній турботі...
- Земле-матусю, де твої крила?
- Я ними душу від скверни закрила!..
Хай вороги моє тіло шматують -
Душеньку крильця надійно вартують!
- Нене землице, де ж твої діти?
Хто має старість твою обігріти?..
- Ох, не питай!.. Іде син мій на брата...
Кісткою в горлі їм батьківська хата!..
- Земле святая, матінко-зоре,
Як лікувати тяжке твоє горе?
Чим же ці рани криваві зцілити,
Вроду колишню твою відбілити?
- Ой, не так легко минуле вернути!..
Шрами смертельні повік не забути!
Серце сплюндроване ридма ридає...
Де порятунок, Господь лише знає!
Щира молитва загоїть всі рани,
Висушить сльози, розі́б'є кайдани!..
Очі й думки зверніть, люди, до Бога -
Встелиться рястом-барвінком дорога!
Автор малюнка - Анатолій В.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578689
дата надходження 03.05.2015
дата закладки 04.05.2015
За картиною К.Роландо
[img]http://img15.nnm.me/c/6/b/d/9/f16c8e1a1ae5f889310119a99a5.jpg [/img]
Він так і не зміг відлетіти…
Перетравивши отруту,
Шукав від розпачу ліки
І стежку до серця друга.
А якось на узбережжі
Якогось синього моря
Почув: «Тепер я – безмежжя!» -
І серце стисло від болю…
На синім аркуші неба
Він зорями вивів зустріч,
Зібрав по кишенях прикмети,
Й годинник спинив між вулиць…
А сам лишився чекати
Того, хто, ковтнувши неба,
Навік розчинився крилато,
Осиротивши планету…
Замислено в далеч дивився,
А щось ридало у ньому
Руденьким від сонця Лисом
Й дорослим з очима малого…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578601
дата надходження 03.05.2015
дата закладки 03.05.2015
Разные вёсны разных историй,
різних сторіч, різних десятиріч.
Так же, как люди – в радости, в горе –
вдягнуті в сонце, роздягнені в ніч.
В шляпках–таблетках, в мини–вуалях…
В плахті* святковій, з віночком в косах…
В красной косынке в грифовых стаях…
В вишитім розстрілі… з жалем в очах…
С бартерной торбой злаков зарплатой…
З диво–кравчучкою… в мильницях… в світ…
Ветхим карманам – сала заплаты…
У помаранчевих крилах на зліт…
Флагами нынче рваная в клочья…
Бо́са межею… по мінах в траві…
Сильная небом… только нет мочи…
Травень на плечах – смерть в рукаві…
*ПЛА́ХТА, и, ж. 1. Жіночий одяг типу спідниці, зроблений із двох зшитих до половини полотнищ переважно вовняної картатої тканини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578558
дата надходження 03.05.2015
дата закладки 03.05.2015
Під сонцем сум – такий солодкий!..
На серці тане рафінадом.
Гірчать пікантно кави нотки
І розчиняються дурманом,
Очей змінивши колір трошки,
Домалювавши в них півмрії.
А на чолі – раптові зморшки.
Ні. Не від суму. Від надії…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578390
дата надходження 02.05.2015
дата закладки 03.05.2015
Прийду до тебе веснами...
Житами-перевеслами...
Лише чекай!
Встелюся перло-росами...
Ячменями-покосами...
Та не зривай!..
Засію долю травами,
Пахучими отавами...
Не затопчи!..
Озвуся в серці піснею
Годинонькою пізньою...
А ти... мовчи...
Хай ритми вишиваються,
Акордами сплітаються -
Почуй! Впусти!
Зціли теплом-обіймами!..
І вже шляхами-війнами
Не відпусти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578491
дата надходження 02.05.2015
дата закладки 02.05.2015
Ну що ж ти завмер, мій Збентежений Сонячний Зайцю?
Біжи - не спиняйся! - крізь цю запізнілу весну.
Так ніжно торкається губ бірюзовими пальцями
некошене небо, мене позбавляючи сну.
І з розуму зводить кульбаб, наближаючи літо.
Відчинених вікон медові тремтять вітражі.
І падають зорі - у чашку із надписом "Lipton".
Й даремно з екранів чужі виглядають ЧУЖІ.
І місто не місто - зелене розгойдане море,
де сонце спікає бруківки гарячі коржі.
А світ - такий справжній, неначе народжений вчора...
Лиш ми - міражі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578254
дата надходження 01.05.2015
дата закладки 01.05.2015
Єдиний промінець для мене,
Єдина хвіртка у дворі,
Єдине синє-синє небо,
Єдині зорі угорі.
Коли ти поруч-сонце сяє,
Коли ти поруч – ніч не спить,
Коли ти поруч-доля грає,
Коли ти поруч-біль мовчить.
Червона нитка в’яже долю,
Червона нитка тче рушник,
Червона нитка зве до бою,
Червона нитка – рятівник.
Певно в душі моїй глибоко,
Певно в душі не все ще спить,
Певно в душі закрите око,
Певно в душі сховалась мить.
Та я живу, бо треба жити,
Та я живу, бо поруч ти,
Та я живу щоби любити,
Своє кохання берегти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578201
дата надходження 01.05.2015
дата закладки 01.05.2015
Весною осінь? – саме час.
В цей вечір…в погляд…в подих…в мить…
Горить очікувань свіча –
І щось змінити ТАК кортить!..
Хвилину? Зачіску? Життя?
Розлука – зміни в однині.
Весна – прощення, співчуття.
Прощання – тільки восени…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578194
дата надходження 01.05.2015
дата закладки 01.05.2015
А ти чому такий сумний, мій друже?...
Щось сталося? - то ти мені скажи!...
Мені твоє мовчання не байдуже,
Тому самотнім серцем не тужи...
Розділимо з тобою всі печалі,
І шлях важкий долати краще вдвох...
Та не журись, що буде з нами далі?..
За нас з тобою вже подумав Бог!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578172
дата надходження 30.04.2015
дата закладки 30.04.2015
Вже не підемо в спориші,
Як ніч почне зоріти.
Закрижанілої душі,
Вже більше не зігріти.
Душа як висохла трава,
Віджити вже не зможе.
Ні поцілунок , ні слова,
Вже їй не допоможе.
Вже не летіти їй в світи,
Через безмежний простір.
Є грань яку не перейти,
Невидима і гостра.
2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578128
дата надходження 30.04.2015
дата закладки 30.04.2015
Прокинься, мила… Досить вже, прокинься!
Бо вирвеш серце залпом із грудей,
Бо кров кипить у венах… Схаменися…
Коли цей біль знайде свій апогей?
У кому відшукаєш панацею
Своїх душевних шрамів, що ростуть?
Перевернувся світ… Що є межею,
Де лиш болить, а де вже розіпнуть?
Реанімуйте серце, де є ліки?
Спинилось, чуєш? Три...два…раз…Мовчить.
Так тихо. Спокій. І кричать шуліки.
Прокинься, мила! З часом відболить.
Бо ти не спиш. Реальність загубила,
Заплутала у собі час і мить.
Постав цей світ на ноги. Що, несила?
Доречно, мабуть, серце зупинить.
Прокинься, чуєш? Піднімай повіки.
І двері в душу врешті зачини,
Бо ще когось запустиш – вже навіки.
Тому обачно. Раз…два…три…Вдихни.
30.04.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578146
дата надходження 30.04.2015
дата закладки 30.04.2015
В житті поет розмовляє прозою,
Живе в хрущівці, а не в палаці.
А рими муляють в нім занозою,
І вічно ручку шукають пальці.
Він ловить ритми у такті кроками,
Вчуває в тиші якусь там музику,
А метри креслить (дивацтво!) стопами
І водить дружбу, говорять, з Музами…
В забутій каві гірчить експресія…
Свічками зорі в підсвічник місяця…
І Галатея його – Поезія! –
У шатах слова ось-ось засвітиться…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578112
дата надходження 30.04.2015
дата закладки 30.04.2015
Коли мури високі, коли кована брама,
Ти багатство хвалити своє не спіши,
А сходи помолися до найближчого храму,
Лише в храмі досягнеш ти спокою душі.
Може бути всіляко, можуть хмари закрити,
Ліхтарі, ще сіяють пелюстками доріг,
Ти повинен у храмі життя освятити,
Щоб Господь твою душу до смерті зберіг.
Помолися і здрастуй, бо не можна без Бога,
Синє небо над нами – це життєва блакить,
Кожен знає між нами, що життєва дорога,
По набитому шляху не іде, а летить.
Завжди будьмо на волі, не ховаймось за браму,
Бережімо родину і ходімо у храм…
Наше щастя ніколи не замінять вітрами,
Лише доля змінити може долю вітрам…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578011
дата надходження 30.04.2015
дата закладки 30.04.2015
Травневий дощ у листі шелестить,
Травнева зелень сяє смарагдово!...
Струмок в траві до озера біжить,
А на душі – так затишно й святково!…
Краплини, наче ноти, на вікні!...
Ця музика – що кращої й не треба!
Під шум дощу вона звучить в мені,
А я чекаю райдугу в півнеба!!!
Я вірю! й знаю, що вона зійде!..
Бо головне – це вірити й хотіти!
Травневий дощ… і листя молоде
Шепочуть ніжно – як прекрасно ЖИТИ!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577970
дата надходження 29.04.2015
дата закладки 30.04.2015
Історіє сумна мого століття!
Якою оживеш на сторінках?
І чи рядки криваві лихоліття
Писцям отим ввижаються у снах?
Події, запаковані у дати,
Гербарієм засохлим при вікні…
А ми ж були! І всі оті солдати
Не просто букви! Слухайте: у тьмі
Вони кричать міжряддями, міжзнаком!
Але коректор тисне на delete,
Бо почуття не факти про атаки
Й від цього тільки голова болить…
А де сльозам собі знайти притулок?
В кінцевих зносках? В післямові? Де?
Їм не накажеш інтервалом: «Струнко!»
Та ще, гляди, й чорнило попливе…
Їм треба крила янгольські – до Бога
І до людських достукатись сердець.
Історія не тільки факти – стогін
Трагедії. Тому пиши, митець!
Римуй в рядках надію, тугу, відчай,
По нотах серце вилий у піснях,
І хай [b][i]по них[/i][/b] крізь час нащадок вивчить
Історію, що губиться в словах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577887
дата надходження 29.04.2015
дата закладки 29.04.2015
Слова - Віталій Назарук (надихнула - прекрасна українська поетеса Ліна Костенко)
Музика, запис, виконання - Микола Шевченко
...Коли я буду навіть сивою,
і життя моє піде мрякою,
а для тебе буду красивою,
а для когось, може, й ніякою.
А для когось лихою, впертою,
ще для когось відьмою, коброю.
А між іншим, якщо відверто,
то була я дурною і доброю...
©Ліна Костенко
І, власне, пісня:
1
Ти ніколи не будеш сивою,
Пофарбують роки волосся,
Залишайся завжди красивою,
Щоб задумане все збулося…
Не була ти ніколи відьмою,
Не була ти ніколи коброю,
Ти родилась, щоб бути жінкою,
Бути мамою, ласкавою і доброю.
ПРИСПІВ
А постава яка у тебе…
В тебе мудрості вистачає,
Прихилю я для тебе небо,
Бо і нині тебе кохаю.
2
Берегиня ти свого роду
І онукам бабуся люба,
Ти ніколи не втратиш вроду,
А от я вже лишився чуба.
Я без тебе не зможу жити,
Ти для мене не будеш сивою,
Хочу разом кохання пити,
Залишайся завжди красивою.
4 травня 2015 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577787
дата надходження 29.04.2015
дата закладки 29.04.2015
Як роки осідлають плечі,
Коли жити не стане сили,
Тоді лише «курли» лелечі,
Почуття зможуть воскресити.
Бо весною, інакше сонце,
Навесні всім чомусь не спиться,
Все життя наче на долоньці,
А кохання неначе криця.
Коли вишні біліють цвітом,
А кохання не влазить в груди,
Тоді вік вже не буде віком,
Бо любов лине звідусюди.
Скиньте старість, яка на плечах,
Пригорніть до грудей дружину,
Пролунало «курли» лелече,
Що розтопить років крижину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577782
дата надходження 29.04.2015
дата закладки 29.04.2015
Емоційна пост-стресова пауза...
Обірвала зв'язок зі світом...
У нору!.. Чи в підвал пакгауза?..
щоб не згинуть душі під гнітом
безневинних смертей і огидної
сатанинської гри та чварів,
зрад, продажності очевидної
і зневаги людей, мов тварі...
Відключила давно телефони я,
заховавшись від всіх і всього.
Оніміла в душі симфонія,
вона чистого жде... ЛЮДСЬКО́ГО...
Задзвенять солов'ї на подвір'ячку
від шаленства травневого цвіту –
біль пройде... я розправлю пір'ячко...
і вернусь на свою орбіту.
28.04.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577691
дата надходження 28.04.2015
дата закладки 29.04.2015
Осінь заблукала у весні.
У важкім свинцевім капелюсі.
Приголосні поміж голосних
По калюжах в невгамовнім русі.
День. Один лиш день. Чужий оркестр
Гастролює настроєм в щербинах.
З сумом диригує в перехрест.
…Що ж… така слабка собі людина…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577769
дата надходження 29.04.2015
дата закладки 29.04.2015
Мы те, кто время создаёт и замедляет.
Мы тёмным светом опоясываем ночь.
Мы — пустота, что вашим миром управляет,
Но не способна навредить вам и помочь.
Вы нашу сущность не поймёте — просто знайте,
И не просите нас о помощи, ведь вы
Сильны без нас. Друг друга только не теряйте,
И что важнее — не теряйте головы!
• 03.02.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577698
дата надходження 28.04.2015
дата закладки 28.04.2015
Останній спалах бабиного літа,
Коли, втомившись, осінь відцвіла
В гарячих іскрах, снігом заніміла,
Мов попелом – до мінусу, дотла…
І раптом в серці – листя хуртовина…
Руде пальто… крислатий капелюх…
Шпильки́ підборів… небо по коліно…
По снах зими незрозумілий рух…
Та протяги порипують гілками,
І вже хрипить завітрена струна…
Яке там літо! Бабине? Снігами?
Сумний анфас у профілі вікна…
І ліхтарям не повернути весен
Ерзацем сонця. Коло на снігу
Останнім зайцем ледве жовтим змерзло…
Останній спалах літа… на бігу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577676
дата надходження 28.04.2015
дата закладки 28.04.2015
Нахилилися жовті троянди,
Наче у церкві речуть молитви,
Винограду ледь сині гірлянди,
Промінь сонця цілують святий.
Кіт муркоче, вмивається зранку,
Мама жде від синочка вістей,
Відхилила направо фіранку,
Кіт вмивається - ждімо гостей…
Хвіртка скрипнула, песик загавкав,
Листоноша уже у дворі,
А дідусь потягнув свою файку,
В синє небо димок полетів.
Узяла мама лист у поштарки,
Відключилась від всього на мить,
На плиті пригоряли вже шкварки,
Та думками ж до сина летить.
Наче пташка влетіла у двері,
Пригоріло - не в тому біда,
Всю родину збере до вечері,
Бо вже смутку на серці нема…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577573
дата надходження 28.04.2015
дата закладки 28.04.2015
Мелодія на вірш автора калиновий:: Кохання мить
Прикріплений файл: Кохання мить(G).mp3
Кохання мить, єдина мить –
Усе життя твоє освітить,
Лише шалений не помітить,
Як серце вічністю болить.
Нехай впаде остання ніч
Тавром розпеченим на плечі,
Самотньо я зустріну вечір –
Люби мене, єдину мить.
Нехай спокою не знайду я –
Шукати буду до загину.
Люби мене, хоча б хвилину
Тебе в молитвах спом’яну
Життя своє тобі віддам
За єдність душ – немов одної – ,
Що наче річка у розвої,
Дарує плідність берегам
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577460
дата надходження 27.04.2015
дата закладки 27.04.2015
Я всі стежки засію незабудками,
Щоб всі слова лишились незабутніми.
За усмішкою сльози заховаю,
Що на душі нехай ніхто не знає...
...І подружуся з сонечком: привіт!
Раненько встану, щоб його зустріти,
-Ти сяєш всім вже так багато літ,
-Ч[i][b][/b][/i]и зможеш мою душу обігріти ?
Весняно сонечко всміхнулося мені,
В знак згоди доторкнулося долоні...
Ховала очі я свої сумні...
Там ще бриніли крапельки солоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577424
дата надходження 27.04.2015
дата закладки 27.04.2015
Криниця спить, у рясці став,
Сіяє Місяць круглолиций,
Своє кохання я приспав,
Надходить вечір таємничий.
Зоря торкнулася зорі,
Зареготали в небі хмари
І випала роса в дворі,
На нашу стежку, як примара…
Туман покрив рясні сади,
Цвіт переплівся, наче долі,
Біла пелюстка – не сніги,
Покрила все зелене поле.
В кущах співають цвіркуни,
Регочуть жаби біля ставу,
Пасуться коней табуни,
Шукають мілку переправу.
А ти не спиш, вдаєш, що спиш,
Дивлюсь на зорі зорепаду,
Моя єдина - мій малиш…
Чарівна квітко, вишнепаду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577348
дата надходження 27.04.2015
дата закладки 27.04.2015
ти загубив десь свої Крила...
а може хтось Їх обламав?
не побивайся, мій Безкрилий
тобі Нові придбаю...дам...
я по пір'їні позбираю
усе що зможу віднайти
у скриньку чарівну сховаю...
і почекаєм...до Весни...
а на Весні коли все Сонцем,
вкривається мов в перший раз
зроблю я тобі Нові Крила
зі срібних ниток і прикрас...
я зшию Їх сама руками...
стібок, петелька...раз у раз
стікатимуть, немов струмками
в неперевершений Вітраж...
голка стрибатиме грайливо
у пальчиках моїх тонких...
і вийдуть Крила, наче диво!
на плечиках твоїх струнких...
я їх на гудзики пришпилю
щоб не боліло більше, вже
тобі новий я світ відкрию
небо в хмаринках, голубе...
ти лиш не бійся мене, Милий
не скривджу я тебе....і знай
я швачка вправна, руки вмілі
мені довірся...ось тримай!
від мене приймеш Свої Крила
одягнеш гордо, без вагань
у них душа моя і сила
чого чекаєш?Ну.. злітай!
злетить мій Милий, рине в гору
Крильми досягне всіх висот
у слід всміхнуся...я щаслива!
а це найкраща з нагород...
лети Мій Янголе до Раю
нехай летять Крила Нові...
я тут на тебе почекаю
вернись в обійми, ще мої....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577327
дата надходження 27.04.2015
дата закладки 27.04.2015
Поговори зі мною,
як вогонь
сплітає пасма в синьому каміні…
Коли з моїх розпечених долонь
злітають…
по кутках сідають тіні…
Коли – напівбажання…
Напівсмак…
Змалюють напівкола… напівзвуки…
Коли ніхто… і звуть його – ніяк…
Той привид,
що узяв мене за руки.
Коли – напіввагання…
Напівсни
зникають у вечірньому безмежжі…
І,власне, так далеко до весни…
А до зими –
лиш крок необережний…
Коли у напівтемряві
зізнань
гойдає вітер дику незабудку…
І серце так палає від бажань…
Лише душа
шукає напівсмутку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577284
дата надходження 26.04.2015
дата закладки 26.04.2015
А на весеннем покрывале
Цветов узоры в нотах птиц.
Себя б порадовать привалом
На время между двух зарниц...
Писать любовь бы. Тихо. В радость.
На рубежах из зим и лет.
Большая жизненная малость:
Не без меня пришёл рассвет…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577198
дата надходження 26.04.2015
дата закладки 26.04.2015
Ота одна, неначе сонце ясне,
Ота одна, спочатку й до кінця,
Зоря моя, ніколи непогасне,
З якою став колись я до вінця.
Це радість завжди у моєму домі,
Невичерпана сила для душі,
Молюся Богу і завжди свідомий,
Ми стали рідні, хоч були чужі…
Так би до ста і в один день померти,
Нічого більш не хочу у житті,
А поки живемо у круговерті
Закохані, та грішні - не святі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577121
дата надходження 26.04.2015
дата закладки 26.04.2015
Ніхто не знав, яка прийде весна,
І світ розділиться на – до і після…
Впаде на світ Чорнобильська зима
Й затихне десь під саркофагом пісня.
Тоді іще не кожен осягав,
Якого це масштабу катастрофа.
А хто там був, і хто напевне знав,
Той ніс свій хрест на атомну Голгофу.
Для них змінився світ в єдину мить,
І відлік часу знов пішов, як вперше…
Минає вічність, та не відболить…
…А тих героїв з кожним днем все менше…
Вже позникали села в бур"янах,
По тих дорогах нам вже не ходити...
Болюче горе, і найбільший страх -
Дивитися, як помирають діти!..
Простіть же нас, всі діточки малі!
За чорний біль, який чорніший ночі!..
...Як лишень ходять по оцій землі,
Хто може щось зробити - та не хоче!
Хто молиться багатству і грошам,
Хто Бога в серці й в голові не має...
Той спокою не знайде тут і там,
Бо прийде час і Бог про все спитає!
Поставмо хрест Чорнобильській зорі,
Нехай такої більше вже не буде!
Вклонімося ж до самої землі
Загиблим селам і загиблим людям!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577106
дата надходження 26.04.2015
дата закладки 26.04.2015
Там, за вікном сіяло сонце,
А в хаті сум і прохолода…
В траві зеленій – цезій, стронцій,
Мені туди немає ходу...
І я, з Чорнобилем у серці,
Вже не живу – спостерігаю…
І в цьому хаосі інерцій
Мене немає…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577104
дата надходження 26.04.2015
дата закладки 26.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.04.2015
Боюся тиші.
Коли не пишуться вірші,
Коли у засіку душі,
Шкребуться миші.
Згорають свічі.
І більше не підняти рук,
І наче вибух кожен звук
Летить у вічі.
Мовчить несміла.
Немов не варта ні гроша,
Моя засмучена душа –
Ворона біла.
2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576225
дата надходження 22.04.2015
дата закладки 25.04.2015
За картиною К.Роландо "Серце на розрив"
[img]https://cs7053.vk.me/c7008/v7008652/d5bf/V8mP7lpl7uI.jpg[/img]
Серце – на розрив. Пелюстками злив
падає акорд.
Вітер скам’янів – крила загубив
в інтервалах нот.
Клавішам болить натискати мить
пам’яті хвилин:
подорож стоп-слайд… і слова мовчать –
п’ють адреналін…
Тихо у саду. Маревом пливу
по роках скульптур.
Серце – на розрив. Сніг давно розцвів,
розкришивши мур…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577015
дата надходження 25.04.2015
дата закладки 25.04.2015
Давай забудем всіх, які вже “до…”,
Були до Нас, до Тебе. Перехожі.
Бо Наші душі божевільно схожі,
А їх сліди вітрами замело.
А твоя думка в моїй голові
Закінчує маневри надто точно,
І зрештою вдоволено муркоче,
Розставивши всі крапочки над “і”.
А твої дії, навіть хтозна-де,
Містичним чином з’єднані з моїми.
І як би Нас життя не розкроїло,
Ми все одно єднаємось в Одне.
Давай нарешті спалахнемо так,
Щоб усі тіні повтікали з виду.
Влаштуємо прощальну панахиду
Стосункам, що завершили етап.
Давай наллємо в келихи “Бордо”,
І відсвяткуєм Нас, з’єднаєм ниті.
І гармонійним щастям надто ситі,
Ми не згадаєм тих, які вже “до…”.
23.04.2015 р.
© Альбіна Смолянська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576956
дата надходження 25.04.2015
дата закладки 25.04.2015
Милый дворик. Каштаны и клёны цветут.
Старый домик: мой милый живёт где-то тут.
На убитом балконе стоит в неглиже
Мой малыш — на втором этаже!
Жаркий воздух вытаскивал душу. Июль.
Забежать бы в подъезд — но закрыт вестибюль.
Всё гляжу — и становится ладно в душе —
На балкон на втором этаже.
Листопадом надежды осыпались вниз,
Не исполнился в яви мой глупый каприз.
Мысли только о нём — о моём малыше
На дурацком втором этаже.
В танце снега мерцает разбитый фонарь.
Пролезает под кожу студёный январь.
Половина десятого. Поздно. Уже
Гаснет свет на втором этаже...
• 24.04.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576895
дата надходження 25.04.2015
дата закладки 25.04.2015
Сегодня ночью голос звал...
И я его узнала...
И не одевшись,..за тобой - босая побежала...
Мы долго - долго полем шли...
Потом - оврагом старым...
За поворотом - у горы...
В трёх соснах - заплутали...
Дрожали оба...От росы?..
И сладко целовались...
И, обнимаясь, под луной,..о нежности шептались...
А с первым солнечным лучом в бреду проснулось эхо...
И кликало тебя,..меня :"Ну где ты?..Где ты?..Где ты?.."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576898
дата надходження 25.04.2015
дата закладки 25.04.2015
Цвітуть дерева в молодім саду,
Як наречені вишеньки убрались.
Пішов господар на страшну війну,
І в дім батьківський чорне лихо вкралось.
А молоді дерева шелестять,
Неначе син із мамою говорить.
На листі сльози росами блищать,
А садом біль і розпач чорний ходить.
Садив дерева, мріяв підростуть
Щоб всім на радість фруктами родити.
Війна… І перервався Долі путь…
Ну а йому б ще жити, жити, жити!
Війна! Болюча рана, так ятрить,
У найстрашніших снах не уявляли.
Кричить душа згорьована кричить.
І сиротами стали тато й мама.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576877
дата надходження 24.04.2015
дата закладки 25.04.2015
Любов...
Любов, то не прості слова,
які живуть думками в се́рцях-брилах.
Вона з нас проростає, як трава,
і її дотик нам дарує крила.
Любов...
Любов то пелюстки,
які не відлітають у минуле.
Любов - запалені свічки,
Вогонь яких, ми на собі відчули...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576876
дата надходження 24.04.2015
дата закладки 25.04.2015
За картиною К.Роландо "Після дощу"
За знайомство з творчістю цього художника й за натхнення вельми вдячна
Тому, що воює з вітряками
[img]http://files3.adme.ru/files/news/part_64/640205/13139660-R3L8T8D-1000-1.jpg[/img]
Після дощу зіничних блискавиць
І вітроВІЇв, що зламали крила,
Текли струмки згори по краплях вниз,
Пекли вогнем, як сіллю, землю шкіри,
Змивали геть потрощені слова,
Розкидані тайфунами емоцій –
Оговтувалась Пам’ять ледь жива
Від болю скалок десь у третім оці.
Душа сама стояла на мосту –
На перехресті днів «Учора – Завтра»
І пропускала уперед сльозу,
Мов службу МНС - гасити ватру…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576782
дата надходження 24.04.2015
дата закладки 24.04.2015
Знов весна на двох, заспівали ранки,
Знову сонця світ творить вишиванки,
А роса цвіте, в лузі синьо-синьо,
Хоч прийшла весна, та душа осіння.
Плаче небограй, розквітає доля,
По хлібах біжить хвилею по полю,
Дай свої вуста, поцілунок щастя,
Щоб мені в душі це було причастя!
Розцвіли сади - синє-синє небо,
Щастя на нас двох більшого не треба,
Все, що в нас в серцях, заховаймо зрання,
Але збережім до кінця кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576680
дата надходження 24.04.2015
дата закладки 24.04.2015
Спішу весь час, спішу кудись,
Ще сонце не зійшло над небокраєм,
Ти до душі мене торкнись,
Щоб нам життя здалося раєм.
Розлука знов, розлука знов,
Мене накрила з головою,
Зі мною ти, моя любов,
Із нею йтиму я до бою!
Приспів:
Ти нашу бережи любов, я повернусь
З букетом пишних квітів польових,
За Україну я і за любов борюсь,
Тут долі нашої тепер я вартовий.
Спішу весь час, спішу кудись,
Ще сонце не зійшло над небокраєм,
Ти за життя моє молись,
Тоді любов в душі заграє.
Розлука знов, розлука знов,
Мене накрила з головою,
Зі мною ти, моя любов,
Із нею йтиму я до бою!
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576679
дата надходження 24.04.2015
дата закладки 24.04.2015
А ти така прекрасна - як ніколи!..
Тепер я знаю - де тебе знайти! -
В моєму серці, сповненім любов"ю,
Ти будеш завжди сяяти й цвісти!
А ти така чарівна - наче фея!..
Тебе давно я бачив уві сні!
Тепер ти стала рідною моєю,
Це Бог послав твою зорю мені!
Сьогодні я щасливий - як ніколи!
Для цього я прийшов в цей білий світ!
Це літо з ароматом матіоли,
Хай буде з нами ще багато літ!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576646
дата надходження 23.04.2015
дата закладки 24.04.2015
Обійми мене, обійми –
Хай серде́нько в знемозі мліє,
Нехай щастям п'янить-леліє!..
До незнаних висот здійми!
Полони мене, полони
Ніжним поглядом, поцілунком…
Зачаруй отим зіллям-трунком,
Що підносить із мілини!
Бережи мене, бережи
Від самотності і розлуки,
Хай не відаю більше муки!
Диво-казкою освіжи!
Забери мене, забери
У солодку, хмільну неволю,
Заплетися навіки в долю,
Рай в душі моїй сотвори!
Відпусти мене, відпусти,
Якщо рай цей згірчиш обманом,
Встелиш зраду полин-туманом…
Всі спалю я сама мости!
Заховай мене, заховай
Від людей лихих і від світу!..
Не губи лише... долецвіту...
І з корінням не виривай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576763
дата надходження 24.04.2015
дата закладки 24.04.2015
Життя пливе кудись, спішить, минає...
Але куди? У чому ж суть життя?
І як, скажіть, прожити кожен має,
Щоб не шкребло у серці каяття?..
Якби ж то можна кінострічку долі
Нам прокрутити хоч один разок -
І щось змінити! А тоді поволі
Корегувати кожен хибний крок...
На жаль, не можна... І тому в хаосі
Минають дні і ночі в забуття...
Здається, щойно літо... А вже осінь
Фарбує книгу кольором буття...
Спішімо жити! Бережімо душі,
Щоб ТАМ очей не зичити в Сірка!
Хай тут гріхи осиплються, як груші,
І змиє їх очищення ріка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576591
дата надходження 23.04.2015
дата закладки 23.04.2015
Прокинутись так хочеться у літі,
Коли на синім небі зорепад,
Нескошена трава у буйнім цвіті,
Де поруч ти і черешневий сад.
Так прагну знов до золотого стану,
Хоч сивина засипала давно,
Сплю наче в літі, в осені устану,
Бо молодості випите вино.
Солод черешні смаком ліг на губи,
Не можна зупинити цвіркуна,
Ти знов шепочеш: любий, любий, любий…
Прокинувся - тут осінь чарівна.
Промінням гріє золотиста осінь,
А літо ще повернеться у сні,
Моя душа іще черешні просить,
Що так смакують влітку при вині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576441
дата надходження 23.04.2015
дата закладки 23.04.2015
Так голосно, з надривом так мовчати,
Зірвавши голос криками у безвість.
І казна-як в собі замурувати
Іще живу, не випиту чуттєвість.
На кращий час, для когось, хто побачить
Ту життєдайну, вільну, повноводну
Душевну повінь. Зможе розтлумачить –
Отримає мене в винагороду.
А поки-що – чекати у мовчанні.
І хто не розуміє, той осудить,
Та краще хай, байдужі і незвані,
Мене минають некохані люди.
Як покаяння – мовчазна темниця,
Всередині застигли океани.
Невисказане слово – це в’язниця,
Це намертво заковані кайдани.
22.04.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576406
дата надходження 22.04.2015
дата закладки 22.04.2015
Моя дівчинко, світла і мила,
Я за фахом ніхто, але все ж…
Я тобі намалюю крила,
Щоб не знала кордонів і меж.
Слова собі все занотовую…
Хоч у нас й паралельні світи,
Але я підштовхну тебе, спробую…
І тихенько шепну «лети!».
Скоро літо розквітне барвами…
Ти життя моє дуже змінила,
Я заїду додому і фарбами
Намалюю усе ж тобі крила…
Все, що було – сховаю за хмарами…
Мені соромно. Віриш/ні?
В мою душу влізали примарами
Демони люті й страшні…
Але час все до болю правив –
Він тебе змінив. Я змінився…
Хм… Ти стала ще більше хитрою,
А мені мудрий сон наснився.
Хоч усе, чим я можу пишатись –
Це звання «випускник гімназії»,
Та дозволь мені приєднатись
До польотів твоєї фантазії!
Крізь мільйони бітів і байтів
Мою душу ти зачепила…
Я – лише людина із сайтів,
Та дозволь намалюю крила!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576358
дата надходження 22.04.2015
дата закладки 22.04.2015
За картиною Дуй Гуна
Я тебе намалюю, стихіє,
На картоні тонкого повітря.
Я черпатиму пензликом хвилі
І мазки залишатиму вітром.
А не вистачить місця у рамі –
Розпишу голубі горизонти,
Що вдяглись балеринами в хмари
(Haute couture у новому сезоні).
Намалюю анфас твій і профіль
У солоних кучериках піни
На тонкому – з повітря! – картоні
Я – шматочок звичайної глини…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576366
дата надходження 22.04.2015
дата закладки 22.04.2015
Каштан весною запалив свічки,
Вруна в хлібах перебігає поле,
Далеко ти, лише стоять вінки,
Мій мудрий тату, орле сивочолий.
В очах і нині руки в мозолях,
Та погляд світлий, що горнув щоднини,
Життя, як мить, закінчився твій шлях,
Тепер ходжу я тільки до могили.
Немає бджіл, господарі не ті,
Лише твій сад буяє пишним цвітом
І сипле пелюсткова заметіль,
По всім саду її розносить вітром.
Як ти любив цю пору навесні,
Коли бджола пергу несла додому,
Співанки в небі жайвір голосні,
Завжди знімав душі твоєї втому.
Життя іде, не гоїться мій шрам,
Більше не вийду з татом я у поле,
За твоє серце, пам’яттю віддам,
Тобі мій тату, орле сивочолий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576216
дата надходження 22.04.2015
дата закладки 22.04.2015
І.
Коли в серці порвали струну,
І сил немає вже далі горіти,
Кожен день ти немов на війну,
Знай, то час щось у со́бі змінити!
Пр.
Відлітай у теплі краї,
Туди де сонце цілує долоні,
Де думки ти відпустиш свої,
Зігріють душу там запахи моря.
Відлітай у світанки дощем,
Відлітай, і вдихай в повні груди.
Не ховайся від світу плащем,
Там де ти, там любов буде всюди..
Відлітай
ІІ.
Коли більше не радує сміх,
І нічого в тобі не лишилось,
І сховатись ти хочеш від всіх,
Розправляй... Розправляй свої крила!
Відлітай у теплі краї,
Туди де сонце цілує долоні,
Де печалі забудеш свої,
Зігріють серце там запахи моря.
Відлітай у світанки дощем,
Відлітай і живи в повну силу,
Не здавайся ти можеш іще,
там де ти, там любов, моя мила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574966
дата надходження 16.04.2015
дата закладки 21.04.2015
Чеширську посмішку злизавши вранці з неба,
Виходить сонця розпашілий смайл,
Тобі моргне – і більшого не треба,
Без акваланга у життя пірнай!
Іди й розтрушуй усмішки по світу,
Діли їх навпіл, натроє, на всіх,
Аби в душі співало тепле літо
без нападів інфарктових дощів.
А решту рознеси птахам між зорі:
А раптом стане ввечері кому
Ну зовсім нічим підбілити горе
Чи підлатать самотності луну.
І ніч теплом душевним запульсує,
Міжгалактичний простір оживе.
Чеширський місяць посмішку змалює
Малим човном, що мріями пливе…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576105
дата надходження 21.04.2015
дата закладки 21.04.2015
[i]Поговори зі мною так,
Щоб я тебе побачила.
Так - щоб весна
Торкнулася душі моєї...
Дзвін Великодній продзвенів,
І всім і все пробачено...
Чому ж це , досі , я
Чекаю сповіді своєї...?
Поговори зі мною так,
Щоби душа світилася.
І ми - немов святі,
Хоча і трішки грішні.
Подякуєм за це,
Що ми тоді зустрілися...
За все ,що щиро нам
Подарував Всевишній.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575022
дата надходження 17.04.2015
дата закладки 21.04.2015
Ми тулилися спинами,
В різні боки дивилися
І мовчали так голосно,
І кричали так тишею.
Розмежовані стінами
Суперечки-Чистилища,
Що зростали так болісно,
І ставали все ширшими.
Ще тулились потилиці,
Хоч лоби вкрились ґулями,
І словесні баталії
Вирували у головах.
Серця биті на милицях,
У взутті, що намуляло,
Пройшли крізь аномалії
Де бул́о надто холодно.
Все ж тулилися душами,
Що від болю скрутилися,
Навідріз відкидаючи
Геть усі звинувачення.
Якби тишу порушили -
Вже б давно помирилися,
Та сиділи чекаючи
Хто попросить пробачення.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451002
дата надходження 26.09.2013
дата закладки 21.04.2015
Біжи!... В пожежах днів
згорає календар,
минулого
закрилися портали...
Біжи... У спринті з Часом
часу не втрачай,
біжи та залишайся
поруч з нами...
Біг з перешкодами,
в кінці - фінал.
Вриваєш стрічку -
перемога!
Регалії...
Аплодисментів шквал.
І знову старт,
і знов нова дорога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565842
дата надходження 11.03.2015
дата закладки 21.04.2015
Ти обрій мій,
без виміру мій світ!
Та як торкнутися
сльозою краю серця ,
коли навколо інших ми орбіт?!
Ховати мушу погляд у мовчанні ,
і відвертатись всупереч чеканню ,
молитися за тебе , щоб не почув весь світ.
Ув'язню погляд , може , і слова ,
та не думки , освячені тобою ...
Душа кохана - серце солов'я ,
а що ще ТАК співмірне із любов'ю ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575367
дата надходження 18.04.2015
дата закладки 21.04.2015
Сливки висіли пізні, сині-сині,
На фоні синьому осінніх хмар,
Лише із рідка хмари лебедині,
В пейзаж садковий добавляли чар.
Густий туман розлігся біля саду,
Немов хотів поїсти синіх слив,
Гасило сонце в заході лампаду,
Та так червоно, наче хтось палив…
Стояли двоє ми супроти ночі,
Тримаючи медові сливочки,
А я дивився наче в небо в очі,
Збираючи в долоню кісточки.
Пора осіння, вже нема зозулі,
Замовкли поміж охри солов’ї,
У вирій відлетіли дикі гулі,
Жовтяве листя впало до землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575954
дата надходження 21.04.2015
дата закладки 21.04.2015
Що нам цілунки…
Дотики… слова?
Забудеш завтра ти моє обличчя…
Пробач,що я в життя твоє ввійшла,
Як входить в дім
мара із потойбіччя…
Вінок сплітаю
Із карпатських трав…
Сміються очі волошково – сині…
Промовиш ти – “Я так тебе чекав…
Скажи, чому?! –
не залишаєш тіні…”
-“Так тіні ж – тут…
Вони – кругом!”.. і я
Лежу у травах… ніг не відчуваю…
Мене питаєш –“ Як твоє ім”я?!”
І я відповідаю –
“ Я - не знаю!!!..”
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575916
дата надходження 20.04.2015
дата закладки 21.04.2015
Ти знаєш, страшно...
Страшно, як летить життя,
І люди прокидаються чужими,
І ця дорога, що веде у небуття,
І ти, постійно, у чекальному режимі.
Ти знаєш, сумно...
Сумно від світлин,
Які нас повертають у минуле,
Від тих мільйонів втрачених хвилин,
І від страждань, що на собі відчули.
Ти знаєш, страшно...
Страшно не пізнати,
Тепло долонь коханої людини,
Як немовля, яке утратить мати,
Не проживе у світі ні хвилини.
Ти знаєш, сумно...
Сумно від мелодій,
Що кутають серця у павутини,
А час краде, немов пихатий злодій,
І ро́ки перетворює в години...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575012
дата надходження 17.04.2015
дата закладки 20.04.2015
Присяду тихо на узбіччі,
Зніму натомлені підбори.
Сьогодні не трамваї кличуть
І не розхристані розмови –
Душа взяла квиток у тишу,
В тонкий простінок межисвіття –
І голубам скоринку кришить,
Проміння краплі ловить з віття.
У мильних бульбашках дитинно
Шукає межі Атлантиди…
А місто брижиться невпинно –
І топить злічені хвилини.
Злизавши з рук моїх останню –
Найкращу! – часокопійчину,
Хвостом старенького трамваю
Змахне і вигне хитро спину.
Але, байдужа до азарту,
«Бувай!» - скажу йому рукою:
Квиток у тишу часом вартий
Трьох кілометрів під грозою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575847
дата надходження 20.04.2015
дата закладки 20.04.2015
В вечірньому небі пожежа палає.
Червоні, мов жар небеса пломенять!
Та ніч покривало на них опускає,
І зарево мусить потроху згасать.
Ось мить! І навколо нічого не видно.
Окутала темрява ночі усе.
Останній блиск згаснув у небі безслідно.
Лиш місяць рогатий в нім варту несе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575744
дата надходження 20.04.2015
дата закладки 20.04.2015
Загубилось дитинство в травах,
У ромашкових вітах літа,
Але в пам’яті всі забави,
Ті, найкращі, єдині в світі.
Після щедрих дощів, веселих,
По калюжах босоніж бігать,
Чи влаштовувать каруселі,
Грати в піжмурки. І поспіхом
Біля дерева, де жмурились,
Заявити щоби про себе.
Взимку біля багаття грілись,
Чи ловили сніжинки з неба.
Часто бабу ліпили з носом
І вставляли вуглинки-очі,
На шибках гріли лід, морозом
Намальований після ночі.
А весна ледь промінням бризне –
Враз проснуться найперші трави…
Розлюбити мою Вітчизну
Вже ніщо мене не заставить. 22.11.1014.
Ганна Верес
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575412
дата надходження 18.04.2015
дата закладки 19.04.2015
Лють лютого розтанула морозивом
І молоком – у стовбури беріз.
А горобці, які сіріли прозою,
Римуються цвіріньканням на «біс».
У вікна квітів джміль летить співаючи,
Життя вливає в серце пелюсток.
І, коників малих між трав сідлаючи,
Злітає вітер в небо до зірок.
Життя Весни фільмується годинником.
Гукає Сонце: «Знято!» з-за хмарин,
Згортає декорації вітрилами
До дубля «Завтра» – і в готель «Спочин»…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575528
дата надходження 19.04.2015
дата закладки 19.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.04.2015
Поезіє моя, ти скрипка Страдиварі,
Яка чіпляє ноти, душі і серця,
Де музика до слів ще добавляє чари
І чари ці звучать, не видно їм кінця…
Приспів:
Поезія завжди – це, як роса ранкова,
Поезія завжди – це пісня солов’я,
Поезія завжди – це золотисте поле,
Що віддає тепло, неначе немовля.
Поезіє моя, даруй чарівне слово,
А ноти до душі хай творить музикант.
Щоб музика завжди була обов’язкова,
А виконавець пісні показував талант.
Приспів:
Поезія звучить, поезія звучить,
Поезія звучить благословенна,
А слово не мовчить, а слово не мовчить,
Як музика в душі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575452
дата надходження 19.04.2015
дата закладки 19.04.2015
Як в тишині
Торкнеться нота чиста
Сп”янілих вулиць… спогади – облиш…
Знайди її в бетонних мурах міста…
Назви якось…
можливо – Тиша Тиш…
Коли вчорашні дні
Тобі – не раді…
Відкинь назавжди свій нестерпний жаль…
На швидкісній спинися автостраді…
Назви її –
Замріяна Печаль…
Коли пече…
Ні зустріч… ні прощання…
Впаде із рук… зламається перо…
Не називай її – Розчаруванням…
Коли на всіх табло –
лише …” zero”…
Без слів… торкань…
Без всякого втручання…
Перлини сліз березових підвісок…
Не називай Хвилиною Мовчання
Одну з своїх
найкращих одалісок…
Коли тобі –
Ні вороги…ні друзі…
Вона - твій Острів із тропічних пальм…
Тож – розвертайся!..- на потрійній смузі…
Під свист протяжний
всіх можливих гальм…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573744
дата надходження 11.04.2015
дата закладки 19.04.2015
Пред троном всевышних богов...
Один - сиротой на коленях...
Он память молил не стирать...
Чтоб с ней повстречаться опять...
Не смеет навек позабыть...
Он тёрпкий запах герани...
Как колокол утром звонит...
И синее небо с дождями...
Весну,..когда всё оживает...
И ласточек,..к гнёздам летящих...
Что крыльями землю чиркают...
И сны,..уводящие в счастье...
А боль - на кончиках пальцев...
Лишь слёзы излиться - ручьями...
Ничто не менять полюсами...
Просил он оставить память...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575388
дата надходження 18.04.2015
дата закладки 19.04.2015
Можливо…в якомусь
З наступних красивих життів…
А, може, і ні…бо,здається, того – не буває…
Якийсь подорожній торкнеться моїх почуттів…
За сотні віків…
в переповненім надто трамваї…
Якийсь подорожній
Торкає соляні стовпи
В піщаній пустелі… яка без початку і краю…
Що буде зі мною, якщо я відправлюсь – туди?!
Що матиму я?...
і що зараз, насправді, я маю?
Окреслені межі
Для наших усіх відчуттів…
Криваві стигмати назавжди чомусь відболіли…
І навіть під страхом сірчано-соляних дощів
Покинуті наші міста
ми забути не сміли…
Зникає минуле…
І зовсім нема майбуття…
Лиш тільки на храмах, як завжди, нова позолота…
Я знаю, ви легко забудете моє ім”я…
Я знаю… я знаю!..
- Пробачте, це Ви – жінка Лота?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575193
дата надходження 17.04.2015
дата закладки 19.04.2015
Сталевий нерв розплавився й потік
Сльозою, що на серці запеклася
Кривавим фото цих потокоднів,
Що в пух і пір’я вибухом фугасу.
Лежать життя стонадцять половин
Німим сарказмом на моїй долоні,
Що збожеволів махом до сивин
На ще дитячій нерозумній скроні.
Ну, що, скажіть, в дорослість проросте
Із пагонів, яким прибило листя
Жорстокістю? Не думали про те,
Яким бальзамом лікувать каліцтво
Розбитих пазлів ніжної душі,
Яка в броню вдяглася (і наза́вжди!)?
Прикласти подорожник? Не смішіть!
Не допоможе! Може, ліків правди?
Та де вони? В аптеці лиш ерзац…
І той буває тільки за рецептом…
Сльоза кривавим фото запеклась.
Кому рентгени слати у конверті?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575323
дата надходження 18.04.2015
дата закладки 19.04.2015
Я –син землі, люблю всі пори року:
білу зиму і жовтий листопад,
червоне літо, весну синьооку
як теплим травнем розцвітає сад.
Тягар зимовий поскидавши з себе
дерева раді, що весна прийшла,
і тягнуть руки – віти аж до неба,
і просять в Бога сонця і тепла,
Стоять поважно посивілі вишні
вглядаються в далеку синю даль
немов дівчата з вечорниців вийшли
в руках тримають скинуту вуаль.
Неначе люди, що стомились бігом
сплять яблуні, облиті молоком,
і сіють пелюстками – білим снігом
вкривають землю гашеним вапном.
Земля убралась килимом зеленим
нема йому ні краю, ні кінця,
про щастя мріють сливи-наречені
засватані зібрались до вінця
Вінком жовтавим світиться калина,
у гурт побігли і її кортить,
ось-ось суцвіттям вкривається малина,
весь сад буяє, квітне і пахнить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575310
дата надходження 18.04.2015
дата закладки 18.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.04.2015
Душа до Лети дійде напівсном,
Залишить на піску одежі саван.
І далі – на той берег, за Христом –
Сліди намоклі на гладіні ставить.
І перейде назавжди в інший світ,
Примі́ряє зірок ясне проміння –
І стане десь, холодна, мов граніт,
Хвостом комети чи від сонця тінню…
І буде спокій, що не має меж,
І таємниць розгадки на долоні…
І тільки очі третьої з планет
Одвічно пульсуватимуть у скронях…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575105
дата надходження 17.04.2015
дата закладки 18.04.2015
Хочу в небо полинути пташкою,
Прорости у садочку ромашкою…
Чи струмочком в гаю хлюпотіти,
А чи вогником палахкотіти…
Хочу дощиком рясно пролитись
Чи барвінком зеленим встелитись…
Чи повіяти леготом ніжно…
Зацвісти у душі білосніжно…
Чи ж бо зіркою квітнути в серці,
Чи любов'ю коритись у герці…
Хочу бути дитячою казкою...
Огорнути когось щастям-ласкою...
Чи скотитись гіркою сльозиною,
Чи пишатись у лузі калиною…
Хочу піснею дзвінко лунати,
Зло-неправду добром пеленати!
Чи мечем стати, гострою бритвою,
Чи леліяти диво-молитвою…
Хай росою дрібною, зерниною
Чи повітрям, землею, краплиною…
Чи чужою для когось, чи рідною –
Тільки стати б украй необхідною!
Не здрібніти б лише у полові,
А бриніти у думці і слові!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575099
дата надходження 17.04.2015
дата закладки 18.04.2015
Сьогодні суд у Пилата...
За святість Його знущання.
Його вже чекає страта
(Обіцяна у Писаннях )
Що більше болить -хто знає?
Чи тіло Його побите,
Чи серце, що Божим краєм
Несло благодать молитви?..
Сьогодні -дорога хресна...
І натовп в самоомані...
Із дерева хрест важезний....
Завіса роздерта в храмі...
"Прости їм, Пресвітлий Отче... "
І смерть...між землею й небом...
І день, що темніший ночі...
І списове вістря в ребра...
Сьогодні було розп'яття...
І учнів розчарування...
...Позавтра -День Благодаті
І нОвих надій світання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573488
дата надходження 10.04.2015
дата закладки 16.04.2015
Сьогодні Він митиме ноги
Всім учням Своїм...та Юді...
Змиватиме пил дороги,
Утому і пересуди....
І хліб, і вино -востаннє...
Сьогодні і тут...назавше...
А завтра -Його заклання...
І смерть...во спасіння наше...
Сьогодні -сад Гетсимані...
Молитва...до кровопоту...
І прОщення, і прощання...
Щоб завтра йти на Голготу...
Терновий вінок...і цвЯхи...
І хрест -як щабЕль останній...
І темінь над битим шлЯхом...
І нОвих надій світання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573225
дата надходження 09.04.2015
дата закладки 16.04.2015
Пробивается свет сквозь клееночку
и балкон застеклен доской.
Выживает она потихонечку,
не справляясь со смертной тоской.
Холодильник в лекарствах просроченных,
тех, что надо, давно уже нет.
Есть в условиях тут обесточенных
глаукома и диабет.
Выйти к людям - задание сложное.
Надо! Требует корма кот.
Ведь движение неосторожное
Обещает ей кучу хлопот.
Благовещенье, где ты, благая весть?
Не нужны старики никому!
Скоро не с кем на лавке будет присесть,
все уходят на небо к нему.
Для кого-то старуха, кому-то мать,
время так управляет людьми.
Не забудьте, оставив их умирать,
что такими будем и мы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572868
дата надходження 08.04.2015
дата закладки 16.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.04.2015
Зима у квітні!.. Боже, як же так?!...
Змішався сніг на вітах з пелюстками...
І не троянди квітнуть на устах,
А стигне біль холодними словами...
Усе найкраще забирає час...
Поезія перетворилась в прозу...
Сьогодні вся природа проти нас,
Цвіт абрикоси гине від морозу...
Чому це так?...що сталось на Землі?..
Яка біда на нас іще чатує?..
Несуть молитву в небо журавлі...
З надією, що Бог її почує!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574657
дата надходження 15.04.2015
дата закладки 15.04.2015
За картиною Я.Фефелової
У білім цвітінні храму,
Підсвіченім сяйвом вишень,
Кульбаб запалю лампадку,
В бджолину занурюсь тишу.
В ній пахне промінням сонця,
Бруньками, нектаром, вітром,
Який у святковій сорочці
Босоніж назустріч світлу…
Узявши зерно молитви
На білі тендітні крила,
Летять кульбабкові діти
За межі земного тіла.
Виходжу із храму вишень
Й несу на долоні на згадку -
Дороги, гілками шиті,
А в серці – насіння кульбабки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573440
дата надходження 10.04.2015
дата закладки 15.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.04.2015
Як закохана доля,
Стоїть в полі тополя,
А над нею у вирій
Клин за клином летить.
І не знає тополя,
Що така її доля,
Буде клин зустрічати,
Як весна зашумить.
Білі хмари у небі,
Білі-білі, як лебідь,
Над тополею зранку
Пролітають удаль.
Пухом плаче тополя,
Бо така її доля,
В серці радість тримати
І горнути печаль.
Одягли урочисто
Одяг свій золотистий,
Пшениці недостиглі
Що достигнуть за мить.
А тополина доля,
У пшеничному полі,
Разом з вітром тепленьким
Все шумить та шумить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574482
дата надходження 15.04.2015
дата закладки 15.04.2015
Добре знати, що ти є поруч,
Хоч між нами безодня слів,
Що ковтали, мов хліб з кагором,
Під святий літургійний спів,
І схилялись в німім поклоні,
Не пускаючи слово ввись,
Затискали в тремкі долоні
Те, що бути могло колись.
Добре знати, що ти є поруч,
Хоч між нами пустеля снів,
Де блукатимемо до скону,
Збившись з ліку ночей і днів.
Найсильніші піщані бурі
Не лякатимуть двох роззяв,
Що з'єднаються в авантюрі,
Пробиваючи шлях у яв.
Добре знати, що ти є поруч,
Хоч між нами водойма мрій,
Що розмили увесь кошторис
В кам’яних берегах бездій,
Та хвилюють надалі попри
Їх ціну у один п’ятак…
Те, що поруч – це звісно добре,
Та шкода, що лише в думках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541604
дата надходження 05.12.2014
дата закладки 15.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.04.2015
Подолати б тяжіння в собі –
І рвонути за межі галактики,
Розриваючи звички на клаптики
І на роки – хвилини в добі.
І на роки – хвилини в добі,
На космічній долаючи швидкості
Заборони у їх прозаїчності,
Наче виклик незрячій юрбі.
Наче виклик незрячій юрбі,
З оболонки прорватися крилами –
І злетіть життєдайними зливами,
Подолавши тяжіння в собі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574381
дата надходження 14.04.2015
дата закладки 14.04.2015
Із року рік - повторюється диво!
На землю сходить Божа благодать!
Таємно, чудотворно і красиво -
Щоб вічно у серцях людських сіять!..
Хто вірить, хто не вірить... це вже інше...
До воскресіння - лічені вже дні...
На світі... й на душі стає світліше
І тиха радість - в кожному вікні!...
Природа оживає - так святково,
Чекають люди неповторну мить!..
Оновлюється віра знову й знову,
І благодатним вогником - горить!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573308
дата надходження 09.04.2015
дата закладки 14.04.2015
За картиною С.Арістової
А я чекаю на тебе
На розі спільної долі:
Мости веселкові на небо,
В кафе замовлений столик…
І місяць-ліхтар, і зорі,
І наживо голос симфоній,
І щастя багато калорій
В моїх холодних долонях…
Дрімає гарсон у залі…
Вечерю смакує вітер… Ти
прийдеш сюди… я знаю…
співало про це повітря…
Ти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573260
дата надходження 09.04.2015
дата закладки 14.04.2015
За картиною С.Арістової
По вулиці Трояндових дощів
Струмочками калюж стікає пам’ять,
Погойдуючи хвилями човни,
Чиї слова потонуть в океані
Даремних снів, ображених обрАз,
Розкиснуть безпорадно й паперово –
І якорем на дно уривкофраз,
Мов каменем на серце, помилково
Луною підуть кола по воді –
Нерівним пульсом втрачених ілюзій –
І повний штиль на безвість у добі,
Бо час утік, повідчинявши шлюзи…
А парасоль зів’ялі пелюстки
Летять в минуле відболілим болем…
Чуття гірчать чаїнками на дні,
Читаючи останній листочовен…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573204
дата надходження 09.04.2015
дата закладки 13.04.2015
Перевеслом літа, перевеслом літа,
Пов’язали снопами на полі,
Тут дитинство моє, та пора золота,
Як міцнів, наче вітер на волі.
Сніп юначий лежить із відбірним зерном,
Де перевесло зв’язує долі,
Це часи коли мріяв, летів до зірок,
Наче птах у зеленому полі.
Сніп лежить у полях, де доросле життя,
Тут сім’я - малі діти - турботи,
Це часи, коли вперше родилось дитя,
Кожен день коли йшов на роботу.
Хтось зв’язав оцей сніп, в нім найбільш колосків,
Тут готують снопочка на старість,
Ось цей проміжок в нас не ішов, а летів,
Проте тут в нас з’являється мудрість.
Сніп похилого віку у полі лежить,
Колоски вже покрили тумани,
А життя не стоїть, все летить і летить,
А здобуті не гояться рани.
Ой, снопочки мої, перевесло життя
Їх зв’язало в життєвому полі,
В копу їх я складу, бо нема вороття,
Це снопи мої власної долі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573986
дата надходження 13.04.2015
дата закладки 13.04.2015
Яка стражденна ця Дорога Хресна
Приниження, обмови, бичувань!..
І підла зрада, мов печать облесна,
Катує душу цвяхами страждань…
І знову відчай роздирає груди
За біль прокльонів, віковічний гнів…
О люди, схаменіться, ви ж бо люди!
А Він за нас усіх один терпів!..
Отямтеся, прозрійте, щоб легкими
Колись були для правнуків хрести!
Чатує гріх обіймами липкими –
І ми йдемо, руйнуючи мости…
Бо ми слабкі... Лише подоба Божа…
А де ж любов, покора, каяття?..
Та тільки справжня віра допоможе
Прокласти шлях до вічного життя!
Спаситель терпеливо нам прощає,
Рятує душі з дебрів темноти…
Він кожного, найменшого, чекає
На стежці покаянь і чистоти.
Спішім до Нього, каймося смиренно,
Нехай молитва на вустах цвіте,
Хай серденько всміхається блаженно –
І милість Божа щедро проросте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573648
дата надходження 11.04.2015
дата закладки 12.04.2015
Одна єдина на усій землі,
Немає в неї мами, а ні тата,
Про неї піклувалися святі,
Вона красива і в душі багата.
Тепло її і неземну красу,
Господь подарував колись дитині,
Сирітки мудрість Богу вознесу -
Вона ще має очі сині-сині…
Кмітлива по житті, летить, як птах,
Вона шукає люблячу людину…
Горить люба робота у руках,
Візьміть таку дитину у родину!
Щоби сирітка прожила своє,
Щоб мала діточок і власну хату,
Не ображайте, гордість в неї є,
Бо ця сирітка, сильна і завзята!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573079
дата надходження 09.04.2015
дата закладки 09.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.04.2015
За картиною Леонори Керрінгтон
[img]http://pics.livejournal.com/je_nny/pic/006sf493/s640x480[/img]
Уже й берези сонцю підкорилися
І підсмалили бік до чорноти,
І верби брунькохутром оКОТилися,
Гілки піднявши вгору, як хвости,
Вже сплутано граків із таловИнами,
І монохром зіпсований вкінець
Звабливими калюж ультрамаринами
І зеленню листочкових сердець -
Лише зима, прикрившись парасолею,
Все мріє про реванш до хрипоти
І, заховавши ковзани, вороною
Злякати хоче вісників весни.
Та марно! Прапорів летять метелики –
Цвітуть картато сукнями луги.
І п’янко наливають річкокелихи
Весняним щастям життєбереги…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572935
дата надходження 08.04.2015
дата закладки 08.04.2015
Мені б іще прожити років тридцять,
Як при здоров’ї, можна трохи більше,
Нехай вони ідуть, але не висять,
Щоб я горів в житті, як і раніше.
А ще є мрія написати повість,
Просту, життєву зі своїм героєм,
Де думка головна – це людська совість,
Де правду люди досягають з боєм.
Звичайно в повісті є місце для кохання,
Де він із нею, як єдине ціле,
Як буде зрада – буде покарання,
Життєва осінь - листя облетіле…
І ще є мрії: щоб писались вірші,
Щоб солов’ї в гаях не замовкали,
Щоб кращий час настав, але не гірший,
Щоб більше люди в нас не воювали….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572845
дата надходження 08.04.2015
дата закладки 08.04.2015
О зорі, зорі - зорі угорі,
Ви сяєте тому, кому ви треба,
Я по житті, як ви, завжди горів,
Летів думками у вечірнє небо.
В житті я прагнув досягти висот,
Завжди дивився , як летіли зорі,
Та все змінив єдиний поворот,
Як небо в хмарах стало не прозоре…
А коли хмари зникли в небесах,
Ви знову засіяли в небі чистім,
Ваше падіння – неземна краса,
Вечірнє небо ніби у намисті.
Світіть, сіяйте, зорі угорі,
Я прилечу колись до вас у гості,
Тоді ми разом, у нічній порі,
Комусь зіркову вистелемо постіль…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572843
дата надходження 08.04.2015
дата закладки 08.04.2015
З журбою радість обнялась навіки:
То чорно-білий, то барвистий слід...
Життя кермує наші долі-ріки,
А нам би старт! Та лиш комусь - політ.
Таке буття... Ніхто не знає певно,
Що буде завтра: смертним не дано.
І в когось - ясно, а у когось - темно...
А дехто крутить ще німе кіно...
І хто підкаже, як би так упасти,
Щоб не було подряпин і синців?
А може, хтось зуміє шлях прокласти,
Не залишивши крові і рубців?..
Та хай там як, аби лиш не згубитись
І не зійти колись на манівці!
У краплі поту, в слові відродитись!
Згоріть дотла, та з честю в кулаці!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572760
дата надходження 07.04.2015
дата закладки 07.04.2015
Прийшла Весна березовими соками,
Розвісила сережки-маяки
І з Паном на кущах до сонцеполиску
Зелені начищала мідяки.
А Лель із солов’єм щоніч хоралами
Від сну будили барви у квітках,
І Мавки танцювали поміж травами
У росяно-смарагдових вінках.
Лелеки розліталися колисками,
Висіли гнізда щастям на дахах,
А у печі тепло сміялось-бризкало
І сонцем розливалось у руках
Хазяйки Лади. Крашанки крутилися
Планетами під диво-писачком –
Історії малюнками родилися –
Фантазії магічним полотном…
І рушників дороги, шиті хрестиком…
Червона з чорним доля у стібках…
І на Голгофу шлях ходою хресною
Того, що пам’ятатимуть в віках…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572671
дата надходження 07.04.2015
дата закладки 07.04.2015
Вже сивина сипнула снігом,
Хоч серце наче молоде,
Життя наповнене ще бігом,
Та час отой мене вже жде…
Іду на батьківську могилу,
Там тишина, там без грози,
Там татову відчую силу,
Проллю дві крапельки сльози.
Згадаю дні свого дитинства,
Як пас корів, збирав гриби,
Пишалась мама материнством,
Бо два брати малі лягли.
Та час летів, прийшла розлука,
Вона й понині ще пече,
Я б цілував матусі руки,
Підставив татові плече.
Сідає сонечко за обрій,
Червоні сипле промінці,
Батьки у мене були добрі
І знову сльози на лиці.
Щоб соловейко поміж тиші,
Розвіював утрат біду,
На місце це, що найсвятіше,
Я сам не раз іще прийду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572609
дата надходження 07.04.2015
дата закладки 07.04.2015
Коли ти плачеш в холоді ночей,
і падаєш в захмарену безодню.
Коли не маєш поруч ти міцних плечей..
і твоє завтра не стає сьогодні...
Коли мовчиш, і чуєш, як летить життя...
Як вітер грає сонячним промінням,
Як думки відлітають в небуття,
І як гаряче серце вмить стає камінням...
Відкрий же очі, й ти побачиш інший світ...
Як кров у жилах вимальовує етюди,
Як п'я́нким медом пахне первоцвіт,
Як подих вітру, лине відусюди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572483
дата надходження 06.04.2015
дата закладки 06.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.04.2015
Цінуйте кожен день і кожну мить!
Життя своє на морок не марнуйте!
Живіть, цвітіть, творіть, вперед ідіть!
Та долю алкоголем не руйнуйте.
Прожити так, щоб сором вам не пік,
А діти мали чим за вас пишатись.
І справам добрим не ведіть ви лік,
Бо ж головне людиною зостатись.
Стрічайте ранок радісно завжди,
Подякою за день минулий, вечір.
І не бажайте ближньому біди,
Тоді і вам тягар не здавить плечі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572340
дата надходження 06.04.2015
дата закладки 06.04.2015
Вони долали шлях удвох –
Юнак і сивочолий вчитель.
І перший брав завжди урок,
Бажаючи навчитись жити.
Дорога, довга і важка,
Вела мандрівників у гори;
Під ними ж пінилась ріка,
Бурхлива й гнівна, наче море.
- Учителю, моя нога
Намацати не може стежку:
Вона не товща за канат,
Та ж обіцяли Ви безмежжя!?
Той, зупинившись, помовчАв,
А далі юнаку промовив:
- *Людина робить ширшим шлях,
Але щоб він її – ніколи.
Так слід у слід вони ішли,
Занурившись у власні думи.
І учень бачив світ в імлі
(Він обмірковував почуте,
Бо ж згадувався заповіт:
**Урок без роздумів – порожній:
Не закарбується в душі,
А пройде повз, як подорожній).
А за плечима – півшляху,
А під ногами – спить вершина,
На плечах – хмари. В літаку
ти не побачиш й половини!
- Земля і небо! День і ніч!
Їм разом не зійтись ніколи, -
Велика відстань,певна річ! -
Юнак упевнено промовив.
- ***Вони роз’єднані, це так, -
Сказав учитель, посміхнувшись, -
Та разом сходяться отам,
Бо справи спільні мають… Чуєш?
Рожевий ранок змів крилом
Останній сон. І знов дорога.
І вже на березі удвох.
Бурхлива річка б’є пороги.
- ****Дивись: отак усе в житті,
Неначе води ці, минає –
Під зорями і день при дні,
Але нічого не вертає.
Порожні, стомлені торби,
Подертий одяг і… нотатки.
Вони нарешті перейшли
Той фініш, що здавався стартом.
- Чи всю я мудрість осягнув,
Скажіть, учителю, відверто.
- *****Хто вранці істину збагнув,
Тому під вечір можна вмерти…
Вогонь сміявся у печІ,
Наспівував тихенько чайник…
Усі поснули, а вони
******Між зір продовжили навчання…
Афоризми Конфуція:
*Людина робить ширшим Шлях, а не Шлях розширює людину.
**Той, хто навчається не міркуючи, впаде в оману. Той, хто розмірковує, не бажаючи навчатися, опиниться у скруті.
***Небо й Земля роз1єднані, але виконують спільну справу.
****Стоячи на березі річки, Учитель сказав: «Все йде, як ці води, щодня й щоночі».
*****Уранці пізнавши істину, увечері можна померти.
******Тільки наймудріші та найбільші невігласи не піддаються навчанню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572435
дата надходження 06.04.2015
дата закладки 06.04.2015
Нас весна єднає співом жайвора,
А журавлики несуть своє «курли»,
Свіже листя молодого явора,
Що з дощем тепленьким проросли…
Ми з тобою йдемо зачаровані,
Кожен ранок слухаємо спів,
Нас вітають в полі перші промені,
Поцілунки в нас позамість слів.
Приспів:
Дивимось на біленькі хмариночки,
В очі твої синьо-голубі
І співає серце,як сопілочка,
Я належу нині вся тобі…
Із тобою все життя у купочці,
Мрію збудувати щастя храм,
Щоб єдина нас зв'язала ниточка,
Щоб завжди всміхалась доля нам.
Ми з тобою лебедина парочка,
Богові подякуєм за це…
Ти, як дуб, а я твоя билиночка,
Пахне наша доля чебрецем.
Йдемо ми з тобою зачаровані,
А в горі сіяє синій плес…
Ми щасливі йдемо, бо закохані,
Летимо, бо як же без небес.
Приспів.
Ми щасливі йдемо, бо закохані…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572420
дата надходження 06.04.2015
дата закладки 06.04.2015
Ще пів неба співає сонячно,
А пів неба вже хмарокрилиться;
Із-за обрію мряка войлочна
Вогко диха вітрам в потилицю...
І хова зірочки калюжниця
Старотрав'ю в торішню бороду...
І, неначе Зими прислужниця,
Віддається Веснянка Холоду...
А назавтра, дощами вмитая,
І, як фенікс зі смерті зроджена,
Ніжне тіло прикривши свитою,
Розпочне своє нОве сходження...
І садами пройде квітневими,
І посяде на трон царицею...
Черевичками кришталевими
Грім розбудить із Блискавицею...
...Хай Зима в навісній агонії
Холодить ще вітрам потилиці,
Та проклюнулися півонії...
І пів неба вже веснокрилиться....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572410
дата надходження 06.04.2015
дата закладки 06.04.2015
Календарі давно вже не з листками...
І віртуальність в нас - замість життя...
Щось діється із Всесвітом... і з нами...
Приходять сурогатні почуття...
На відстані - космічній, неозорій,
Тримаємось... бо зблизитися - страх!...
...А як давно дивились ми зорі?!. -
Лиш відблиски екранів у очах...
А там - весна! цвіте, кипить буяє!
Така весела, гарна! - справжній рай!
Реальний світ на тебе ще чекає!
Іди до нього - часу не втрачай!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571911
дата надходження 04.04.2015
дата закладки 05.04.2015
Живуть в душі моїй бентежній
Дитячі мрії чарівні.
Блукають в просторі безмежнім,
Я часто бачу їх у сні.
"Ну і дивачка!" - скажуть люди...
І досі мріями живе.
Я ж не зважаю на осуди,
Й благаю: "Хай це не мине".
Не розучитися щоб мріять!
Всміхатись сонцю і радіть.
Нести в душі Надію, Віру,
Життя, як в юності любить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571854
дата надходження 04.04.2015
дата закладки 04.04.2015
Зорі мерехтять над виднокраєм,
Ми йдемо збиваючи росу,
Ще не чути солов’їв у гаї,
Я з тобою в небеса лечу…
Пр. Можу навіть небо прихилити,
Від тепер мені вже не до сну,
Мій, коханий, хочу я любити,
Щоб стрічати кожен день весну.
Наші ночі вбрані у дзвіночки,
Медунковий запах по траві,
Зеленіють молоді листочки,
А кохання вже кипить в крові.
Пр. Ось тобі коханий наше небо,
Обніми тепер міцніш мене,
Щастя більшого мені уже не треба,
Бо палає серденько моє.
Ловимо ми падаючі зорі,
Бережемо для життя слова,
Хвилею туман біжить по полі,
Слухаємо, як росте трава.
Пр. Можу тобі небо прихилити,
Від тепер мені вже не до сну,
Мій, коханий, хочу я любити,
Щоб стрічати кожен день весну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571840
дата надходження 04.04.2015
дата закладки 04.04.2015
Дощ звучить за вікнами дзвіночком -
То весна кує тепла мечі...
Хочеться згорнутися клубочком,
Муркотіти на твоїм плечі...
Заховатись від думок і світу
В затишку твоїх надійних рук,
І на ноти веснянОго вітру
Твого серця заспівати стук...
Пригорнутись, ніби на прощання,
До тремтіння, щоб відчути щем...
Споглядати як прийдЕ світання
Вмите до рум'яності дощем...
Щоб душа позбУлась обладунків...
В неї ж крила, Янгола незгірш....
...ПелюсткАми ніжних поцілунків
На мої долоні ляже вірш...
ПІСЛЯМОВА.
Нам на сьогодні сніг передають...
Весна холодна, мабуть в тому й суть,
Що захотілось крапельки тепла,
Тому цей віршик Муза принесла...
Він не найкращий з-поміж інших рим,
Та якось стало мені добре з ним...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571821
дата надходження 04.04.2015
дата закладки 04.04.2015
Плачет дождь за окном... я - молчу...
Так темно, что не видимы тени...
Мне огонь бы зажечь... не хочу!...
Лишь ловлю ароматы сирени...
Так мечтала увидеть весну!...
Я жила в ожидании чуда...
Но теперь обрела тишину...
И печаль, что пришла ниоткуда...
...Уходя, ты сказал - не страдай!..
Так легко у тебя получилось...
Но я верила в счастье!.. и в май!..
Жить иначе я не научилась...
Знаю я - все пройдет... даже дождь...
Будет солнце... а вечером звезды!..
И однажды ты снова придешь...
Но тогда, даже днем - будет поздно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571785
дата надходження 03.04.2015
дата закладки 04.04.2015
Весна прийшла! Радіє все, буяє,
Квітує зелом матінка земля!..
Чому ж моє серденько не співає?
Чому його ніщо не звеселя?..
Замкнулося у грудях на замочок,
Лиш зрідка заридає-защемить...
І знову тиша... Чути, як струмочок
Із пташкою про волю гомонить...
Як добре їм, як весело на волі!
Немає там печалі і ридань!..
Моя ж душа німіє у неволі
Без світла, без емоцій і бажань...
А жити ж як?.. Так хочеться літати,
У мріях підніматися увись
І там думки у рими заплітати!..
Чи ж завесніє у душі колись?
Слова пусті, без натяку на барви,
Мов чорно-білі круки у раю...
О веснонько, позич хоч трішки фарби -
Хай розфарбую доленьку свою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571730
дата надходження 03.04.2015
дата закладки 03.04.2015
За картиною Дуй Гуна
Журавелиться пір’я сну,
Сипле небом із хмарокрил,
Що босоніж летить по дну
І хлюпочеться сміхом хвиль.
Стали мріями кораблі –
І ні якоря, ні вітрил:
Океаняться пінно сни
Під веслом журавлиних крил,
Для яких не існує стін…
Дзьобомісяць клює зерно,
Що росте на промінні зір,
Розпорошених за вікном…
День-прагматик засліпить ніч...
І розмокне папір човнів…
Та запискою на столі –
Тінь курликання журавлів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571710
дата надходження 03.04.2015
дата закладки 03.04.2015
Покинута садиба сумувала.
А вітер тоскно квилив в комині.
Все бур'яном навкруг позаростало,
потріскалися шибки на вікні.
Занедбане подвір'я всіх лякало.
Старалися обходити його.
З тих пір,як там господаря не стало,
Лиш кіт не кинув дворища свого.
Старий,облізлий тільки шкіра й ребра.
Ну хто такого пустить до двора?!
Ну а йому багато і не треба,
Хіба що краплю людського тепла.
Покинута садиба й кіт облізлий,
все дивляться з надією у даль...
Вже сутінки розкидав вечір пізній.
І розіслав безвихідь і печаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571576
дата надходження 03.04.2015
дата закладки 03.04.2015
Я вмію, як кішка… лагідно
Ділити з тобою вічності,
Тобі муркотіти ніжності,
На присмак вершково-ягідні.
Я можу пухнасто… віями
Твої лоскотати погляди,
І тепло-ранкові подихи
Твої розбавляти мріями.
І свої гостренькі кігтики
Сховати в м’які подушечки,
І нерви, вже кимось зрушені,
Укласти рядками лірики.
Очима зелено-щирими
Пускати грайливі бісики.
На всю безкінечність вісімки
Зробити нас щастям ситими.
Я можу м’яким калачиком
Тобі на коліна вкластися,
І тільки до тебе ластитись.
Лиш будь мені мудрим власником.
02.04.2015 р.
© Альбіна Смолянська
[albina_smolyanska_poetry|Альбіна Смолянська. Поезія для душі]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571471
дата надходження 02.04.2015
дата закладки 02.04.2015
За картиною Р.Величка "Присмерки часу"
[img]http://img-4.artonline.ru/paintings/ROMERA/max_sumerkivremeni.jpg[/img]
Кулька часу летить планетою,
Залишаючи слід галактикам
То міжзоряними кометами,
То на Чорній дірі заплатами,
З неба падає хмар уламками –
Перестиглими парашутами,
Розцвітаючи в нас кульбабками –
Розпорошеними секундами.
В різнотрав’ї старих годинників
Золоті засіває сонечка –
Пелюсткові ранкобудильники
Стрілкопроменем у віконечко…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571422
дата надходження 02.04.2015
дата закладки 02.04.2015
[i]Я все тобі пробачу,
Тому,що це є ти.
Прошу,лиш не спіткнися.
Не зможу помогти.
Бо я безсила,друже,
Я лиш душа твоя.
Просити й пробачати
Так можу тільки я.
Я буду просто тінню
У натовпі людей.
Хмаринкою у небі,
Що за тобою йде.
Я можу і не спати,
Щоб ти спокійно спав.
Й любити,наче болю
Ніхто не завдавав[/i].
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571122
дата надходження 01.04.2015
дата закладки 02.04.2015
Брешу тобі.І вкотре знов брешу.
Що вмію спати довгими ночами.
Листи тобі думками знов пишу,
І відправляю старими зірками.
Ти лиш пішов.І враз мене нема.
Душа без тебе зношена як сукня,
Що процвіла під снігом,де зима
Сховалася від світу і самотня.
Ти вже пішов?А я?Навчи мене
Перечекати дні,прожити ночі.
Скажи мені,чи біль отой мине?
Вві сні навчи не цілувати очі.
Брешу тобі...Та ти мене не чув.
Я вже ніхто для тебе.Ти пробачиш,
Що ти для мене цілим світом був...
Що ти мене...Вві сні моїм лиш бачиш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568383
дата надходження 21.03.2015
дата закладки 02.04.2015
Наше життя іде по колу,
Воно складається з хвилин,
Роки діток, які ще кволі,
У старість переносить клин.
Родився кожен з нас із плачем,
Бо ми прийшли у новий світ,
Життя змінилося неначе,
Запах добром родинний цвіт.
Роки дитячі пролетіли,
Щаслива юнь взяла в полон,
Де нам потрібно сили й сили
І молитов біля ікон.
Зрілі роки, де діти й внуки,
Де старість ходить по дворі,
В часи такі не має скуки,
Тут ще співають солов’ї.
А потім, вже перед обривом,
Як маємо летіти вниз,
Як пахне ладан із кадила,
На шлях життєвий оглянись…
І ти побачиш свій початок,
Де внуки й правнуки ідуть,
Тут твій кінець і твій початок,
Життя твого у цьому суть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571306
дата надходження 02.04.2015
дата закладки 02.04.2015
На вечірні барви я люблю дивиться.
Як на землю сутінки спускаються.
Там неначе фарби диво розлилися,
Небеса вогнями загораються.
Може то веселка в небі заблукала?
Чи прийшла із зорями зустрітися.
Та заговорилась з ними й задрімала…
Й почала усмішкою світитися.
Може то небесний чародій художник,
З кольорами в небі забавляється?
Та не закохатись в ту красу не можна,
В небеса, що барвами всміхаються.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571333
дата надходження 02.04.2015
дата закладки 02.04.2015
Такий рідний, аж страшно, хоч наче і зовсім не мій.
І ця осінь – нарешті – нестримно лунка і привітна:
Загортає минуле в гіркого туману сувій,
Зігріває долоні іще одним спаленим літом,
Закарбовує в жестах, в кількох випадкових словах,
Проростання взаємне, просякнуте сонячним сяйвом
І я знов відчуваю повітря – я знову жива…
Така рідна… не бійся. На щастя, це справді буває)))))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294993
дата надходження 21.11.2011
дата закладки 02.04.2015
Заросла доріжка до моєї хати,
Де колись ходила рідна моя мати!...
Заросла доріжка зіллячком-травою,
Річка невеличка вкрилась осокою...
Заховались мальви поміж бур"янами,
Опустіла хата без моєї мами...
Хилиться додолу, вікнами не сяє...
І мене додому вже не виглядає...
Я прийду...порогу низько поклонюся,
Дякуючи Богу, в небо подивлюся!..
Сяє ясен місяць, а поміж зірками
Усміхнуться очі і моєї мами!...
Вибач мені, мамо, що була далеко!...
Що носили звістки на крилі - лелеки...
Що вернулась пізно до твоєї хати!..
То ж дозволь хоч зараз ДЯКУЮ - сказати!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571021
дата надходження 01.04.2015
дата закладки 02.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.04.2015
А в умовах війни кожен день –
наче день народження,
і наступну добу проживаєш як рік,
і «загиблих нема» подарунком звучить дорожчим за
всі прикраси – і ділиш його на усіх…
А щоночі, прокинувшись,
крила шукаєш янгола:
чи з тобою? – й ховаєш від нього очі…
Тільки бачиш: сльозинка
із неба зорею падає –
і шепочеш пернатому: «То… пророче?..»
І, скрутившись калачиком,
засинаєш, знесилений, –
сни цвітуть «гіацинтами» та «гвоздиками»…
Ранок знову… живий… янголиними дихає крилами…
День народження… знову… свіча… з молитвою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571170
дата надходження 01.04.2015
дата закладки 01.04.2015
В житті не буває чернеток на жаль,
Помилки на ньому, помарки.
То радість безмежна, то сум і печаль,
То сонце яскраве, то хмарки.
Так кожен своє проживаємо ми,
І гулі собі набиваєм.
То палимо часом в минуле мости,
То стежку до нього шукаєм.
В житті не буває і чистовиків,
Його уже не перепишеш,
І змінює радості суму мотив,
То гамірно в ньому, то тиша.
Отак і гортаємо книгу життя,
Минають листаючись роки,
Там щастя сторіночки, і каяття,
Тривога у серці і спокій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571067
дата надходження 01.04.2015
дата закладки 01.04.2015
Вітаю з днем святковим квітня,
Щоб все в житті весняно квітло!
Нехай збуваються всі мрії
Й найпотаємніші надії!
Хай, ніби в казці, все здійсниться!
Достаток хай рікою ллється,
Надія в серці не згасає,
Любов і віра зігріває!
Чого ще треба? Тільки щастя!
Хай дім мине біда, напасті!
Колег і друзів – щирих, вірних,
Тепла і розуміння рідних!
Хай тільки радість множать діти!
Щоб не посміли ви старіти!
Сім'я хай буде, мов фортеця,
Нехай там злагода кується!
І щоб кохання ніжне світло
На «золоте весілля» квітло!
Отож, здоров'я і добра
На многії-благі літа!
2008р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571138
дата надходження 01.04.2015
дата закладки 01.04.2015
На обніжку сумної весни
він сидів і ловив парашутики,
від чиїхось відірвані снів,
і збирав у кульбабкові жмутики.
В оченятах хмаринки пливли,
а крильцята в торбині занудились,
розібравши далеке «курли!»…
Він чекав… бо шляхи переплутались…
Сніг останній найдужче пече,
і душа біля нього – бурулькою,
як ніхто не підставить плече,
щоб на нім набубнЯвіти брунькою,
Що розпуститься квіткою крил,
Маяком запалає опівночі…
Янгол плакав на небі весни…
позабутий… нікому не вірячи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570883
дата надходження 31.03.2015
дата закладки 31.03.2015
Вітер б'ється грудьми у шибку,
Як сліпий заблукалий птах -
Чи то неба йому невидко,
Чи то втратив на волю шлях?..
Розлітається снігопір'я,
Припада до брудних узбіч -
Покрива наготу ганчір'ям
Ця зазИмлена весноніч...
Виє вовком і стогне хрипко,
Плаче слізно -чи їй болить?..
...Каніфолить смичок для скрипки
Опівнічна незрима мить:
Завтра знову концерти зранку -
Дежавю навісних погод...
І осінні руді останки
Де-не-де ведуть хоровод...
І маленьке-в-мені-дівчисько,
Загорнувшись у ковдру мрій,
Все шепоче: "Весна вже близько!.. "
Ніжно -пролісковій зорі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570882
дата надходження 31.03.2015
дата закладки 31.03.2015
Ветер завывает монотонно,
воск свечи не привлекает боль.
Правда отчуждения зловонна.
Ложь играет первой скрипки роль.
Газ на двух конфорках до отказа,
пламень светится над сумраком смеясь.
В общей имитации экстаза
несогласных окунают в грязь.
Темное нутро не станет светлым.
Грим не уберет зверья оскал.
Без души легко остаться бедным,
сколько б денег не насобирал!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570769
дата надходження 31.03.2015
дата закладки 31.03.2015
Стою коло хати старенької,
А память в минуле верта.
В той час, як була я маленькою,
Як бігли босоніж літа.
Крислатий горіх зустріча мене,
І слива мов кличе "Зайди".
Заплуталось сонечко променем,
В залишені мною сліди.
Он там, на ослоні під хатою,
Бабуся чекала завжди.
І спогад знов птахом крилатим
Запрошує в двір той зайти.
Стою коло хати низенької,
Шукаю сліди у росі,
Бабусі моєї старенької
Туманиться погляд в сльозі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570779
дата надходження 31.03.2015
дата закладки 31.03.2015
Постаріло село, постаріло,
Не співає сучасне село,
Заніміло, чомусь, заніміло,
Мов на рельси під поїзд лягло.
Не ридає, бо висохли сльози,
Не кляне і не просить спасти,
На лугах перламутрові роси,
Як колись до схід сонця зросли.
Дідусі і бабуні лишились,
Покидають орлята село,
Виглядати в селі потомилось,
А яке ж бо веселе було…
І теребить бабуня хустинку,
Що привезли онуки в село,
Витирає сльозу - намистинку,
Бо для неї ОТЕ – відбуло.
Колись в полі на ланці трудилась
І лилися пісні поза гай,
А в неділю у церкві молилась,
І здавалось життя, наче рай…
Постаріло село, постаріло,
Зрідка в полі хтось кіньми оре,
Воно тихо, як вечір згасає
І колись непомітно помре…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461274
дата надходження 18.11.2013
дата закладки 30.03.2015
В моїх думках руйнується реальність.
Я заявляю світу свій протест
(далеко вже не перший , не останній)!!!
Несу у гору свій камінний хрест.
Я вже давно зневірився у людях.
Я переміг в бою нещадну смерть.
Щось так шалено б"ється в мене в грудях.
Мене не скорить світу круговерть!
Я не чекаю від життя авансу.
Відкриті очі - мій єдиний жест!
Напевне, десь в епоху Ренесансу
я народився і одразу щез.
І відродився тут - на Україні,
серед людей без прав і без свобод.
Та ми здолаєм все, бо ми - єдині!
Я - українець! Я - її народ !!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538414
дата надходження 21.11.2014
дата закладки 30.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.03.2015
Ношу під серцем -
душа вагітна.
Була в ворожки (так, мимохідь…):
«Тобі, хороша, навіщо все це?
Дитина, бачу, чудна кричить:
така тендітна, а нескоренна,
химерну долю веде услід.
Це зайвий клопіт! Чи ти блаженна –
таке непевне нести у світ?
Навколо, бачиш, сама Руїна…»
А далі тихо: «То як назвеш?»
А я у відповідь: «Україна…
Щаслива буде?» –
«Колись… авжеж…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570573
дата надходження 30.03.2015
дата закладки 30.03.2015
Де сяють зорі в тонах пастелі,
душа в пустелі...одна в пустелі...
В захмарених буднях омріяне небо,
А я до тебе...Всім серцем до тебе...
Заплакана осінь, розбиті надії,
І я вже не мрію, я зовсім не мрію.
Злетіла би в небо, та зламані крила,
Себе згубила, давно згубила...
Червоне сонце і чорне небо,
Душа в плащі...тепла їй треба.
Розбиті крила зі скла зліпила...
Я відпустила....вже відпустила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570617
дата надходження 30.03.2015
дата закладки 30.03.2015
-Продається весна на ниточці!
Ось купіть собі, люба жіночко!
У квітчастій блакитній свиточці
І легесенька, як пір'їночка...
Лиш погляньте: повітрянокульково
Рветься в небо, немов неприв'язана!
Тільки вітер ще коле бурульково...
Тільки казка її нерозказана...
Я б купила... Та ,майже, розтрачено
Все, що мала душа замріяна:
І сльозинки з-під вій освячені,
І дитинство , любов'ю сіяне...
Тільки гудзик в чотири дірочки
У кишені лежить самітником
І маленька яскрава зірочка,
Що дощем подарована -лІтником...
-Ну, беріть! Не вагайтесь! Дешево!
Ні грошЕй не потрібно, ні золота!
Тільки снів осяйне мереживо...
Тільки іскри з-під долі -молота...
-Тільки сни, щоб весну окрилити?!
Тільки іскри, щоб дать їй волечку?!
...І за мить, разом з чеком вибитим,
Я веснянку тримала -сонечко...
…
І змахнула веснянка крилами...
Пересіяла хмари ситечком...
...І лягла на папір чорнилами
Перерізана мною ниточка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570532
дата надходження 30.03.2015
дата закладки 30.03.2015
І прийде Ніч.
І я скажу їй дуже просто:
-Здрастуй, Ніч.
-Ти вчасно, Ніч,
бо за столом уже зібрались
Тиша й Самота.
З усіх картин,
з усіх прозрінь-проваль-доріг-
сердець-облич
я, мабуть, та,
що більше всіх тебе чекала.
Саме та.
Тому...Даруй
мені розсипаний пісок
хвилин, зірок!
Хай пропливуть
в моїй уяві вкотре білі
кораблі...
На них - юрба
смішних ілюзій свій завер-
шує танок...
Цим морякам
вже не дістатися
землі.
Не квапся, Ніч.
Нехай чорти мої і ангели
поснуть.
А ти - побудь...
Прошу - мені нічого лиш
не говори.
А на зорі,
як ліхтарів бліді обличчя
одцвітуть,
в далекий край
мене з собою
забери.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538274
дата надходження 20.11.2014
дата закладки 29.03.2015
Ми застрягли у темряві вічності,
з морем бруду і зайвих думок.
В океанах багна з безнадійності,
і до кораю залишився крок...
Весь наш світ крізь кватирки, що з ґратами,
ми крізь холод і тонни дощів.
Душі вже не піднімеш домкратами
І не вирвеш із серця кліщів.
Давай вкутаєм спогади холодом,
зробим так, бо не можна вже падати.
Наше сонце заморене голодом,
Й це єдине чим можна зарадити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569983
дата надходження 28.03.2015
дата закладки 29.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.03.2015
Відстукує серце ритм,
Відраховує кожну хвилину.
Залишаючи стільки рим,
Через скільки я вже загину,
Залишаючи стільки слів,
Скільки встигну я ще сказати,
Залишаючи стільки днів,
Щоби душу свою пізнати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570186
дата надходження 29.03.2015
дата закладки 29.03.2015
Сезонний тренд – зелені кольори.
Весна фарбує сонним травам вії
Смарагдовою щіткою вітрів.
Зеленим шумом виростають крила
Струнких дерев, що прагнуть висоти
І голубами п’ють небес калюжі.
Гілками рук сплітаються мости,
Де гніздами замкИ пташиній дружбі.
Дощем промиті пензлі весняні –
І на асфальті плямами палітра…
А перехожих чоботи смішні
Лишають слід, що зустріччю розквітне…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570310
дата надходження 29.03.2015
дата закладки 29.03.2015
Я співаю! я співаю, бо весна!..
Моя пісня про кохання - голосна!..
І, нехай, не знаю ноти,
Це вже не мої турботи!...
Понад лугом котиться луна!...
Вже кульбаба золотава розцвіла,
Мов зелено-жовте море круг села!..
А любов - не побороти!..
Буду я співати доти,
Доки не ужалить в ніс бджола...
Теплий вітер, сонце світить - майже рай!...
Жовті квіти, місяць квітень...скоро - май!...
І безмежне синє небо!...
...Я ж співатиму для тебе,
Ну, а ти, коли бажаєш - підспівай!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570073
дата надходження 28.03.2015
дата закладки 28.03.2015
Я хочу бути зараз із тобою,
Тримати руку у своїй руці,
Сміятися від радісного болю
І почуття підвести із мерців.
Воно померло, втрачене кохання.
Чому ж закриті двері вороття?
Нам паща зла розкрила світ страждання,
А я б хотіла повернуть життя.
Хотіла б знову притулитись близько
І розуміти серденька биттям,
Що преді мною ще ніхто так низько
Не бив поклони, не обожествляв.
Ти розумів мене найкраще з люду,
Вслухався в штиль, розпізнавав мусон,
Я твою чуйність ввіки не забуду,
Як і серця, що бились в унісон.
Наші думки в єднанні із богами
Жили і квітли у блаженних снах,
І стали німбами у нас над головами
Два голубки, що загубили дах.
Ти говорив: «Прекрасна я, святая.
Буденність підірвала змахом вій».
Сміялась я, зухвальством вихиляла,
Сама ж-бо думала: ти також, милий мій.
Зів’яв наш рай, та спогади зостались.
Сміюся, часом ходжу без лиця.
Із практики закон лихий дізналась:
Кохання є, та добіга кінця.
А я все хочу бути із тобою,
Тримати руку у своїй руці.
Наша любов стікає з душ рікою,
Неначе сльози по моїй щоці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570074
дата надходження 28.03.2015
дата закладки 28.03.2015
Душа моя пуста, немов безодня…
Покрила мряка мозок і думки…
А за вікном – така краса Господня!..
А поміж нами – гори і замки́…
Ридає серце, та не плачуть очі –
Весь біль пульсує нервом у душі…
І знов безликі дні, порожні ночі
Гризуть журбу, немов черстві книші…
Прорвися, слово! Виплачтеся, очі,
Бо… вибухне серденько з німоти!..
Крихтину б світла доленьці дівочій -
Хай щезнуть всі примари темноти!
І кожен нерв відлунює у скронях,
І кожен подих стогне і хрипить…
Тріпоче, б'ється серце у долонях!..
О доле, дай прозріння хоч на мить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570052
дата надходження 28.03.2015
дата закладки 28.03.2015
Пора вже б пізнати підступність трибун і плакатів,
Та знову купились на змагу солодких речей,
Залили водою від гніву палаючий кратер,
Від клятв і обітниць серця переповнював щем.
І ми прикипіли до нашої нової віри,
Поклавши надію на кров’ю омитий престол.
Та маємо звичку слова ваші справами мірять,
Хоч знали напевне – ніколи не буде на сто.
Вже душі сумирні терпіння набрались по вінця,
В чеканні навшпиньки – аж закам’яніли – звелись,
А книга лишилась відкрита на тій же сторінці,
Глузливо скривився оновлень непочатий лист.
Зате ви навчились хапати друг друга за груди,
Не бачить проблем, яких вже нагромадивсь огром,
Та спритно відкрили нові українські Бермуди
Куди провалилось безслідно народне добро.
Як зручно сьогодні всі біди валити на Рашу
І паперть всесвітню за звичкою не покидать.
В країні юдолі багатий стає ще багатшим,
А для посполитих лишились кресало й вода.
Шановні панове, прошу – не розхитуйте човен,
Поглине безодня, якщо не тримати стерна.
Як будем дивитись, запродавшись, в очі Дніпрові?
І що ми, прокляті, залишимо внукам й синам?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570004
дата надходження 28.03.2015
дата закладки 28.03.2015
Божевільна душа, усміхаючись, кривиться пусткою,
Ходить вгору та вниз по зруйнованих поверхах літ,
Розмовляючи тінями меблів, розбитих розлукою
На мільйони уламків накреслених смертю орбіт…
Силуетом щоранку заварює каву за звичкою,
Визирає із фото очима колишніх… своїх…
То наспівує Морзе, то голосно схлипує тишею,
Загортається пледами сутінок, танучи в них.
Спить і дурить себе, що птахами минуле повернеться,
Дім зведеться з руїн і поправить наляканий дах.
Божевільна душа!... Лихоманкою часто химериться:
Всі живі, як на фото… що тихо стліває… на прах…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570040
дата надходження 28.03.2015
дата закладки 28.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.03.2015
Сонце скотилось в перину із хмар,
Небо бузкове вбрання одягнуло.
Повниться вечір казкових примар,
Щось таємниче в імлі промайнуло.
Скрикнув з просоння наляканий шпак,
Знову все стихло, лиш листя шурхоче,
Місяць мені підморгнув неборак,
Може сказати таємне щось хоче?
Тихо на землю спустилася ніч,
Килимом неба тихенько я тішусь.
Ось засміявся стривожений сич,
Знову замовк. І прийшла пані тиша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569937
дата надходження 28.03.2015
дата закладки 28.03.2015
Пробач мені, прости, молю, пробач,
Що так байдуже розійшлися долі,
Мій відчайдушний стоголосий плач
Вночі почують посивілі зорі.
Я буду згадувати щастя вік,
З моментів зітканих і світлих, і погожих,
Бо ти найкращий в світі чоловік,
І я, навряд, зустріну тобі схожих.
Я відійду у спомин, в небуття,
Хоча тобі не стане з цього гірше,
Бо так вже склалося неписане життя,
Що ти комусь потрібен в ньому більше.
Я не змирилась, плачу і болить,
На серці тріпаному від розлуки шрами.
Та так бува: одна пекельна мить
Руйнує все, що зводили роками.
І я бажаю: іншу приведи
В наш рідний дім, де плакали, сміялись.
Поглянь на ліжко і згадай часи,
Як ми колись на ньому вдвох кохались.
Поглянь на фото – час немов вода,
Тече, та залишає в пам'ять роси.
І хай наступна в тебе запита,
Чом на подушці довгі чорні коси.
Чому у ванні гелі від лупи,
І верещить на відповіді дзвінко,
І хай у дзеркала, ліворуч від софи
Намастить губи у мої відтінки.
І в ліжку, сонний, іншу назови
Моїм ім’ям – воно тобі найкраще.
Прости мене, пробач, молю, прости.
Я, навіть, з іншою тобі бажаю щастя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449018
дата надходження 14.09.2013
дата закладки 27.03.2015
Зупинись! Я так тебе чекала!
Зачекай, не розполохай сни!..
Я тебе сьогодні малювала
Пензликом прозорої весни.
Ще добавлю я ультрамарину-
Твої очі світяться живі!
…Простелю до ніг твоїх стежину
В молодій смарагдовій траві.
І побільше сонця! – це кульбаба!
… Закликаю в гості солов‘я!..
Бачити всім серцем буду рада,
Як цвістиме усмішка твоя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569839
дата надходження 27.03.2015
дата закладки 27.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.03.2015
Десь глибоко, в самому серці серця,
Воно росте, як проліска цибулька,
Зазеленівши, почуттями б’ється
Нерівного, але живого пульсу.
Буває, що скрипить зубами звуків
Або кричить акустикою болю,
І простягає променями руки,
І просить заспівати колискову.
І в мить урочу, квіткою дозрівши,
З пера спадає краплепелюстково,
Аби розлити почуттями вірші,
У серці серця вирощене… слово…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569818
дата надходження 27.03.2015
дата закладки 27.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.03.2015
Віддай мені мою любов,
Прости всі кривди і образи.
Нехай стікає з серця кров,
І спомин відімре одразу.
Віддай мені мою любов,
Вона тобі вже не потрібна.
Не варто прагнути обнов,
Якщо вже ти мені не рідна.
Віддай мені мою любов,
Верни надії молодії.
Може тоді з тобою знов,
Я полечу на крилах мрії.
Віддай мені мою любов,
Прошу бо вже збілілі скроні.
Та гріють душу знов і знов,
Твої божественні долоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569538
дата надходження 26.03.2015
дата закладки 26.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.03.2015
А я весну розбризкую в калюжах –
І сотні райдуг стрибають з-під ніг,
СонцЯми зайців небо очі мружить
І хоче їх за хвостика схопить.
Рrêt-à-porter для шин тепер на часі
На подіумі заспаних доріг
Під гальмоскрип захоплених овацій
І світлофорів часотемпоритм.
Життя розмерзлось першою травою,
Хмаринки протирають вікнодні…
А я іду – і бризкаюсь весною,
Й дарує крила райдуга мені…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569551
дата надходження 26.03.2015
дата закладки 26.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.03.2015
Мої думки веселі і сумні,
Нестримні наче коні вороні.
Все рвуться десь і просяться на волю.
І я давно уже скорилась долі.
Їх відпускаю, хай собі летять!
Бо не спинити їх, не загнуздать.
Рядками у мій зошит все лягають
І серед ночі часто підіймають.
Те, що на серці в мене, на душі
Народжує усі мої вірші.
Хтось зрозуміє, хтось і поглузує,
Та душу небайдужу все ж почує…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569444
дата надходження 26.03.2015
дата закладки 26.03.2015
Квіти вмирають стоячи -
Мовчки... таємно... боляче...
Сиплять пелюстям -душами,
Сірість навкруг затрушують...
Завтра їх просто викинуть
(В зіткану безвість митями )...
...
Тільки з небес залатаних
В скрипко -дощах заплаканих
Їм зазвучить адажіо -
Щиро... розбито... наживо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569487
дата надходження 26.03.2015
дата закладки 26.03.2015
Роки ці – як вода цілюща й прохолодна:
То б'є, мов з джерела, то течія підводна,
То наче водоспад, а то немов озерце,
А іноді штормить – аж вириває серце…
Тож хай Ваше життя струмочком протікає,
Хлюпоче, камінці підводні оминає!..
Хай серце в п'ятдесят, немов у двадцять, б'ється,
А мудрість пресвята у внуках відізветься!
Нехай Всевишній Бог Ваш шлях благословляє,
А Матінка Його в потребах помагає,
Хай Ангели стоять при кожнім ділі й слові –
Щоб дім Ваш процвітав у щасті і любові!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569257
дата надходження 25.03.2015
дата закладки 25.03.2015
У долоню розкриту руки
Впали сни...
Ти хоч трохи поспи, допокИ
День ясний
Не почне випивати з душі
Сили знов...
Я тобі розповім у віршІ
Про любов,
Що мене зігріва повсякчас
В холоди...
Що кохання торкнулося нас
Назавжди...
Сон в розкриту долоню впаде-
Не мине...
Хай на мить, та у ньому знайдеш
Ти мене...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115032412337
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569160
дата надходження 24.03.2015
дата закладки 24.03.2015
Вечір синьоокий за віконечком,
Та не хоче спати мала донечка:
Щось щебече, мило посміхається,
До матусі ніжно пригортається.
Тишком-нишком пролетіла казочка
І співанок-забавлянок в'язочка…
Задрімала й мати на хвилиночку,
Міцно пригортаючи кровиночку;
Вже співає доня їй співаночку
Про щасливу долю-вишиваночку.
Тут крилатий сон влетів тихесенько,
Щоб приспати дівчинку малесеньку;
Огорнув оселю диво-казкою,
Обійняв дитя любов'ю-ласкою…
І заснула солоденько донечка –
Мамина утіха, ясне сонечко…
Уві сні блаженно усміхається,
Сили та здоров'я набирається.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568982
дата надходження 24.03.2015
дата закладки 24.03.2015
Дай, Боже, не втопитись в молитвах,
А тільки напоїти спраглу душу
Словами, що настояні в віках,
аби людей виводити на сушу.
Дай, Боже, не сприйняти міражі
За справжній рай утраченого саду,
І вчасно зупинитись на межі –
І Заповідей завчених не зрадить…
Дай, Боже, промінь сонця як свічу
Моїй душі, задивленій у небо,
І двері журавлиному ключу,
І шлях угору – проростання в тебе…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568824
дата надходження 23.03.2015
дата закладки 23.03.2015
В серці радість! бо вже весна!
Діамантами сяють очі!...
Білий голуб біля вікна
Про кохання мені туркоче!
Довший день і коротша ніч!..
Обіцяє дива!.. й дарує!..
Ця весна - дивовижна річ!
Бо щороку весь світ чарує!
А сьогодні - Сорок Святих!
Рівний день, сонце в небі грає!
Прилітають пташки до тих,
Хто з гостинцями їх чекає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568605
дата надходження 22.03.2015
дата закладки 22.03.2015
За картиною Дуй Гуна
Тендітна статуетка сакури
На тлі розквітлого півмісяця
Вдягла проміння вишиванкою,
Прикрасила волосся квіткою.
Співала, ноти прокладаючи
На полотні звичайним хрестиком,
Бо ж закохалась не вагаючись
У сині очі перелесника.
Весняний сад весільно пінився
Вітаннями, мов листя, пишними…
А наречена усміхалася:
До чого ж гарно бути… вишнею!
На тлі достиглого півмісяця
В очіпку з ягід молодицею
Колишня сакура із ніжністю
Співала тихо… над колискою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568518
дата надходження 22.03.2015
дата закладки 22.03.2015
Напишу я тобі про любов,
З надією, що зрозумієш ти моє бажання
звертаюся до теми знов і знов,
та бачу марність я свого старання.
Як людство із’явилося на світ-
Любов постала таємниць безкраєм.
Злетіли миттю сотні тисяч літ,
Але розгадки досі ще не має.
Одної правди не бува для всіх,
загальне не завжди для нас потреба.
Так і любов - то праведне чи гріх -
конкретно кожен визнача для себе.
Одна проблема ятрить суть мою
І закипає гнівом благородним:
чого це Бог, створивши нам сім`ю,
зробив любов страшним гріхом господнім?
Чому Адам із Євою в раю
по волі Бога мусили би жити,
забувши про сполученість свою,
яку спровокував Змій-Спокуситель?
Чому у рай немає вороття,
а людство все - то є гріховні діти?
Не Бог, а гріх чому дає життя
І визначає все на білім світі?
На пошуки до мудрості пішов –
я Біблію читав з начал і до краю,
бальзаму для душі я тут знайшов,
а відповідь ще й досі десь блукає.
Здавна поети наламали дров -
для них любов - то почуття й зітхання,
любов я ж поділяю на любов,
і зовсім протилежне - на кохання.
Шукаю власний погляд на оте,
що змушує людей родитись знову,
про звичне, так жадано-золоте
я спробую сказати новим словом.
Кохання є нестерпний гіркий мед,
солодка сіль, насипана на рани.
То вічний зов, який веде вперед
в нестерпні муки, довгі до нестями.
Кохання є незнані біль і шок,
нечутна смерть всебажаної муки,
то повінь почуттів бурхливих вод
І дикий страх майбутньої розлуки.
Кохання то є буйство всіх бажань,
то синтеза небесного й земного,
то інтеграл, що переходить грань,
нестерпні жорна таїнства людського.
Кохання є природний крик душі,
Жаданий біль, що каторгою зветься.
Наркотик насолоди і гріхів
Ланцюг яких ніколи не порветься.
Кохання є цілюче джерело
свята вода із чистої криниці,
то згусток небуття, яке прийшло
з самих глибин зпресованої миті.
Кохання є вулкани почуттів
То повінь і апофеоз бажання.
Нектар одвічних мук і елексір,
цикути нелюдського поривання.
Нектар кохання п'ємо знов і знов,
як сік берези із лісів, без краю.
спитай мене - "А що ж таке любов?"
І я скажу: їй-Богу, я не знаю".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568434
дата надходження 22.03.2015
дата закладки 22.03.2015
Я
гарячої кави наллю філіжанку,
І відкину всі справи на потім свої.
Я сповна насолоджуюсь тишею ранку,
Хоч на
мить про проблеми забуду й жалі.
За віконцем
ще темно. Мій дім спочиває.
Лиш годинник відлічує голосно час.
Він летить наче птах, він кудись поспішає,
Він біжить уперед не чекаючи нас.
Так потрібні мені ці безцінні хвилини…
Перебрати
думки в тиші і самоті.
Щоб наснаги
черпнути для нової днини,
Та боюся
мене зрозуміють не всі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568457
дата надходження 22.03.2015
дата закладки 22.03.2015
Душу, як навчити не
страждати,
Від неправди і болісних слів.
А чи може поставити грати,
Щоб чужий туди лізти не смів.
Та на жаль, так частіше буває,
Більшу біль завдають нам свої,
Ті від
кого найменше чекаєш,
Напускають у серце
жалі.
І від того - удар той міцніший,
Ну, а рани, болючі в стократ…
Як навчити будь душу глухішой
До близької людини образ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568459
дата надходження 22.03.2015
дата закладки 22.03.2015
Я вашу долю не займаю – йдіть
Моє зітхання не злетить за Вами
Забороню йому зійти сльозами,
Даремним смутком стежку засмітить . . .
Я відшмагаю крик. І він змовчить
Забороню очам на Вас дивитись,
щоби кохання дурно не збудить –
Бо вашу долю не займаю – йдіть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568307
дата надходження 21.03.2015
дата закладки 21.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.03.2015
Вітер трави в степу, як дитину колише,
Сонце променем ловить на квітах росу.
А ставок очеретами втомлено дише
І оспівує жайвір усю цю красу!
Десь спросоння зозуля мені закувала…
Не спіши рахувати мої ти роки!
Бо я пісню свою до кінця ще не склала.
Іще сяють для мене далекі зірки.
Скільки маю зробити, все треба устигнуть.
Час у плечі штовхає і все підганя.
І летять мої роки, летять без упину.
А за ними у осінь іду уже й я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568314
дата надходження 21.03.2015
дата закладки 21.03.2015
За картиною Дуй Гуна
А я увірвуся до тебе кульбабками літа,
Фарбуючи вії у колір метеликокрил,
Співаючи пісню дзвінкого колесонамиста
В тональності світла магічних купальських вогнів.
Віночком із рути легенько, неначе на хвилі,
Я ляжу круг серця – і папороть в нім спалахне.
Ти лебедем білим по плесу у танці полинеш
До пташки своєї – і в ній упізнаєш… мене…
І ліс стрепенеться… і тишу розгублять дерева…
І я, наче зілля магічне, тебе пригублю…
І стану… кульбабкою, легко здійнявшись у небо
На віях метелика… в пісні намиста вогню…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568281
дата надходження 21.03.2015
дата закладки 21.03.2015
За картиною Дуй Гуна
На підборах ходуль
Навіть море бува по коліно.
Я його перейду,
Щоб курінь будувати в Раю
На зразок пірамід,
Тільки з вікнами неодмінно,
Щоб на Схід і на Захід –
І в кожному – по солов’ю.
Замість стелі, небес
Пофарбовані киснем висоти,
Люстромісяць на них
Прикрашатиме кратеродні.
І до вогнища сонця
Ти стомлений будеш приходить
По стежинах зірок
Через хащі та відчай на дні.
Будуть яблука в нас
Запашні і такі безборонні…
Їх цілунків напившись,
Рум’яним прокинеться схід…
А заблукане щастя
Без шику та шпильок підборів,
Як звичайно, босоніж
Лелекою пролопотить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568077
дата надходження 20.03.2015
дата закладки 20.03.2015
Ви уявіть цей світ без матерів,
Без їхньої турботи і тривоги…
Хто б нас тоді леліяв і зігрів,
Коли б зійшли з життєвої дороги?
Кохані, друзі, рідні – всі вони
Підтримають у скруті, допоможуть,
Та дорогої серцю сивини
Ніким ніколи замінить не зможуть!
Стежини-зморшки, стулені вуста –
В душі ж палає доброта бездонна!
Матусенько, для мене Ви свята!
Ви найпрекрасніша земна Мадонна!
Роки не старять так, як болі і тривоги,
Переживання за усе й усіх,
Щоб ми не оступилися з дороги
Та щоб свідомо не пустились в гріх.
«В дитини болить пальчик – серце в мами!» –
Нема мудріших, як народ, учителів…
Якби матусі не було із нами,
Хто б нас тоді обняв і пожалів?!.
Ви уявіть цей світ без матерів…
О Боже! Страшно навіть уявити!
Ісусе милий, Ти за нас усіх терпів,
Прошу, дай матінці моїй ще довго жити!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568045
дата надходження 20.03.2015
дата закладки 20.03.2015
на твір:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567938
автор Наталія Циганова.
Не спали мене, небо...
Ні, не птаха, не зірка я...
І святіший хто -небудь -
То перлина і є твоя...
Та дозволь хоча б краєм,
Хоч по хмарах пройти мені...
Просто я догораю
У холоднім чужім вогні...
Не карай мене, небо,
За зухвалість мою таку...
Ні, без прав я на тебе...
Та щастить же і жебраку...
Так подай мені милість...
Не на довго... хоча б на мить...
І болюча безкрилість
У обійми твої злетить...
А тоді -хоч у прірву...
Хоч у темінь болотних вод...
Обіцяю, я вирву
Із душі твій секретний код...
Не ховай мене ,небо ,
Не цурайся колючих сліз...
Дай торкнутись до тебе...
А тоді... можна впасти вниз...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568009
дата надходження 20.03.2015
дата закладки 20.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.03.2015
За картиною Дуй Гуна
Любов весною вийшла з берегів,
Зламавши кригу, мов пароль на сайті.
І клавіші застрибали: «Кохайте!
І ставте лайки підписами снів».
І мозок мій човном підводним плив,
І вчив уже із рибами їх мову,
А ти закинув вудочкою слово –
І врятував з підводних течій-вирв.
Ковчегом парасольки дні пливуть,
Минаючи мереж звабливі сіті.
В якому ми зупинимось столітті?
І чи пороги зможем оминуть?
На нас Господь погляне з висоти
І лишить повідомлення у чаті:
«Летить голубка щастя! Зустрічайте!
Стрічками райдуг напнуто мости!..»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567834
дата надходження 19.03.2015
дата закладки 19.03.2015
Сідає сонце...Вечір оксамитом
Вкриває землю...падає роса...
Цей день важкий, нарешті, пережито,
І проясніли навіть небеса!..
Збираю у долоні перші зорі...
А ту, що впала - подумки ловлю!...
Вдивляюся у далі неозорі...
І, як ніколи - я тебе ЛЮБЛЮ!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566459
дата надходження 13.03.2015
дата закладки 18.03.2015
За картиною Дуй Гуна
А що життя? Ріка між берегів
Із водовертю годинковострілок.
Твоє гніздо – на деревочовні,
Що нюшить носом слід смачної хвилі
І б’є веслом, відчувши часу плин,
І рве гілками напнуті вітрила…
А за стерном стоїш ти сам-один,
Приймаєш бризок рукавичковиклик.
По хвилях кінь несе тебе, несе
До Сімплегадоднів атракціону…
Десь там твоя Ітака, Одіссей,
Де пустить якір дерево, як човник...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567627
дата надходження 18.03.2015
дата закладки 18.03.2015
Не поспішай сніжочку срібний,
Лягати на волосячко моє.
Життя намисто ще нижу я дрібно,
Ще справ багато так у мене є.
Біжить доріжка з літечка у осінь,
Ну а душа купається в весні.
І серце молоде моє і досі,
Іще звучать у нім гучні пісні.
І відчуваю за спиною крила,
Я п`ю життя, ціную і люблю.
Колись я дітям передам вітрила,
І пісню недоспівану свою.
Ну а поки, дай часу, моя доле,
Дай сили з гідністю цей шлях пройти.
Щоб своїм дітям залишити поле,
Із мудрості, любові, доброти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567536
дата надходження 18.03.2015
дата закладки 18.03.2015
Подаруйте мені два крила,
Я так мрію про них вже давно.
Щоб я скрізь устигати могла,
Який колір? Мені все одно!
Щоб за думкою стрімко увись,
Я летіла легеньким пером.
Щоб могла, як в дитинстві колись,
Не стрічатися в світі із злом.
Подаруйте мені два крила!
Так давно я вже мрію про них,
Я б з небес принесла вам добра,
Поділивши його геть на всіх.
Назбирала б ясних промінців,
Сонця теплого друзям усім,
Щоб крізь завісу зимоньки днів,
Чули літечка лагідний спів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567535
дата надходження 18.03.2015
дата закладки 18.03.2015
У полі ромашки хилились…
Десь сяяли мамині очі…
Щоранку за мене молились
І плакали гірко щоночі…
Ті очі, немов ангелята,
Мене супроводжують всюди:
Спокус в цьому світі багато,
Оточують різні нас люди…
О доле, чому так жорстоко
Ти маму мою обділила?..
Врослася корінням глибоко
І серце журбою обмила…
Печаль посріблила їй скроні,
Мереживо зморшки гаптують…
Лиш квітами пахнуть долоні,
Немов плину часу не чують…
Заплакані очі цілую
І зморшку, де бігла сльозина…
Ромашки я Вам подарую…
Простіть за все, нене єдина!..
У полі ромашки збираю,
Цілую їх ніжно сльозами
І щиро у Бога благаю
Здоров'я і щастя для мами!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567283
дата надходження 17.03.2015
дата закладки 17.03.2015
Вона писала
Пальцями на склі…
Коли слова уже здавались - зайві…
Блукали тіні в неї на стіні…
Вели… і залишали –
в задзеркаллі…
Вона писала –
По той бік дзеркал…
Вивчала нові правила і стАви…
Допоки ти справляв свій дивний бал…
Без компромісів…
зрештою… без правил…
Але ж ти спершу
Все іще - шукав…
Чекав її зухвалості освідчень…
Та раптом – іншу в танці закружляв…
Сказав – Дивись!..
це нам малює Січень
Ці візерунки
Дивні на вікні…
Ця спраглість губ… ця неповторність тіла…
Метелиця кружляла вдалині…
І замітала серце –
Біло!… біло!!!…
І не згадаєш…
Знавіснілий Кай,
Як пили воду золотисті верби…
І ти якось раптово – забував
Такі магічні…
Чисті… очі Герди…
Та раптом стихне
Демонічний бал…
Акорди зникнуть - в тихому зітханні…
І в амальгамі тріснутих дзеркал
Ти прочитаєш –
….. Січень - не останній…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566850
дата надходження 15.03.2015
дата закладки 16.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.03.2015
За картиною Дуй Гуна
Земля весною щедра на зелО –
і спогадів насіння проросло:
щось пульсувало, билося крильми,
долало холод мертвої зими –
і врешті на долонях листя-рук
з’явилась кулька серця. «Тук-тук-
тук!» – мов крик дитини, що прийшла у світ,
пташиний щебет між зелених віт!
Я гартувала серце, як могла:
від протягів біди не берегла,
не зачиняла від людських очей
байдужості провіреним ключем.
І ось воно літає поміж хмар,
відкрите негараздам і вітрам.
Як сумно – проливається дощем,
змиваючи з душі спекотний щем.
Буває, тихо шелестить гіллям,
коли вода з бідою пополам.
Дарує кисень стомленим думкам,
що гнізда в’ють у кроні тут і там.
Так страшно, що колись (настане мить),
Залишивши коріння, полетить
воно в осінній сад – давать плоди,
щоб вічні крилохмари віднайти…
А раптом будуть яблука дрібні?
Куди тоді від сорому мені?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566848
дата надходження 15.03.2015
дата закладки 16.03.2015
Небо тихе - небо спляче...
Нібито і не ледаче...
Небо з жаром і гаряче...
Небо ніжне і співоче...
Воно має свої очі...
Обіймає,..диха в груди...
І потилицю не студить...
Небо кольору ожини...
Небо кольору волошки...
Небо кольору калини...
Колір - яблучок на Спаса - має небо про запас...
Небо синє,синє,синє...
Безкінечне кудись плине...
Небо з місяцем,..з зірками...
З золотими промінцями...
Небо плаче і сумує -небо чорне,небо сіре...
Небо сердиться,..і мліє...
У прозору далечінь магістраль шляхетних мрій...
Там ангелики шепочуть,..їх хмариночки лоскочуть...
Кара Божа їх минає...Навпіл небо розриває!..
Землю грішну налякає...
Ураганом,буревієм,штормом,зливою... і суховієм!..
Чи надовго?..Я не знаю...
За зневіру...За зневагу...До святого неповагу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567062
дата надходження 16.03.2015
дата закладки 16.03.2015
Нарешті життєдайний лійкодощ
промчав по черв'ячках стареньких вулиць,
лишаючи калюжі від підошв.
Від лоскоту краплин сміявся, мруживсь.
А перехожі люди-горобці,
Сховавши голови у плечі-крила,
шукали в морі зливи острівці,
розкривши парасолькові вітрила.
І зеленіли щебетом кущі,
і папороттю квітнули шафрани...
І танцювали блискітки в душі
у ритмах підвіконня-фортеп'яно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566390
дата надходження 13.03.2015
дата закладки 15.03.2015
Чи змогли б Ви мене покохати?
Не на показ... а тихо... в думках...
Наче квітку весняну плекати...
Розтопити... як сніг у струмках...
Чи змогли б Ви зі мною ділити
Ні... не ліжко... а небо одне....
І словами кохання п"янити...
Лиш одну... лиш навік... лиш мене...
ж."Дніпро" №4 2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409703
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 15.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.03.2015
Там, у світі моєму, вже вкотре блукають дощі,
Вимиваючи біль з посірілих за вічність асфальтів;
І душа неприкаяна, в наскрізь промоклім плащі,
Грає тихо мінор на старім і розладнанім альті...
Там, у світі моєму, все виють -голосять вітри,
Викидають на берег човни, обриваючи мрії;
Я не можу заплакать, бо сіль і без того ятрить
Свіжі шрами від ран, звідкіля вигризала надію...
Там, у світі моєму, палають останні мости,
У багрянець фарбують розп'яте утратами небо...
Я тебе не тримаю: як хочеш -будь вільним! Лети!
Я жила якось до... Значить ,зможу прожить після тебе....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566623
дата надходження 14.03.2015
дата закладки 15.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.03.2015
Експромт
Тобі напишу я останнього листа...
А в ньому - про життя і нагороду...
Природу жінки,..насолоду й каяття...
Про літню спеку у негоду...
Про весну (з мріями кохання)...
Про вдачу і тужливість коливань...
Про осінь - на стерні бажання...
І проліски-зимових сподівань...
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566877
дата надходження 15.03.2015
дата закладки 15.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.03.2015
Не чекай, не зупиниться час —
Ми помре́мо в безмежній імлі,
І ніхто не згадає про нас
На цій богом забутій землі.
Нас поглинула прірва німа,
Коли світ несподівано зник.
Не кричи, тут нікого нема,
Тут ніхто не почує твій крик.
Не іди, бо не має кінця
Вічне сяйво хтонічної тьми.
Не існують часи і місця —
Світ загинув, зали́шились ми.
Доброта і кохання — ніщо.
Все навколо — це втілений біль.
Не молись і не вір ні у що —
Це не ва́ртує наших зусиль...
• 12.03.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566064
дата надходження 12.03.2015
дата закладки 12.03.2015
Вже небо
Чомусь - так низько..
Сьогодні - занадто низько…
І вечір – уже не вечір
Совою кричить в імлі…
Немає шляхів – для втечі...
Дороги – занадто слизько!...
В пророцтвах твоїх, Предтечо,
Вогонь виривався з печі…
Й котився –
по всій Землі!..
Це небо
І справді – низько…
До болю… до щему – низько…
І ця турбулентність, Боже!…
Літак мій завис в пітьмі…
Земля небезпечно – близько…
Вона – безнадійно!!!.. близько…
Пихате, дурне дівчисько…
Ти все іще віриш… може…
Внизу –
рятівні вогні?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564972
дата надходження 07.03.2015
дата закладки 12.03.2015
Сміється небо
Мені просто в душу…
Рубці на серці – від безсоння слід…
Не вибираю… з нею бути - мушу!..
Цю землю знаю я –
вже сотні літ…
На чистій трасі
Залишаю КІА…
Шумить смерек колонний водоспад…
Я поспішаю… я таки посміла! -
Напитись знову
готики Карпат…
Не оглядаюсь…
Що там справа… зліва…
Ударом в спину - світло верхніх фар…
Але мені - нема до того діла…
Під чорним дубом
чарівник – мольфар
Мене чекає…
Неземне створіння…
Ця згарда –ТУТ!.. лиш відшукати –ДЕ?!!..
Ступити крок… у свої володіння
Він по гірській
стежині поведе…
Там папороть
Ховається від світла…
Її вогонь пульсуючий – в мені…
І знову вірю в те… що вона –квітне!!!…
Хоч всі книжки
писатимуть… що НІ!…
Рахують кроки
Зношені кроссівки…
Вбираючи енергію землі…
Гірських вершин нечувані платівки
Мою самотність
множать на НУЛІ…
Тут крони – в небо!…
Неймовірно темно…
У скроні б”є вогонь – від самих п’ят…
Я обіймаю… п”ю по краплі землю…
П”яніючи
від готики Карпат…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565679
дата надходження 10.03.2015
дата закладки 12.03.2015
По вулицях щастя блукає…
Із двору іде у двір,
У вікна домів зазирає,
Дарує пташиний спів.
Присяде на лаві тихо
Красивої поряд пані.
І просто відгонить лихо,
Всміхнеться їй на прощання…
Піде по дорозі далі,
Чекаючи… може й на тебе?
А ти в сірих днів тумані,
Не бачиш синього неба…
Ти мовчки пройдеш крізь нього,
Торкнувши байдуже ліктем.
Воно ж стане лиш фантомом,
У сірості буднів зникне…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565973
дата надходження 12.03.2015
дата закладки 12.03.2015
Пробачте, рідні. Може, не така,
Якою б ви хотіли, щоб я стала.
Не ідеальна. Стрімко-запальна,
Я віршами всю душу розплескала.
Пробач, матусю. Скільки у тобі
Моя бездумність тяжко відболіла.
За кожен день, загублений в журбі,
За сум і сльози, які ти пролила.
Пробач, мій брате, що не подзвоню
І не приділю зайвої хвилини.
Я пам’ятаю й Господа молю
За кожного із нашої родини.
Пробач, бабусю, ти ж мені дала
Ще у дитинстві цю любов творити.
За те, що зовсім рідко я могла
Зайти у гості й просто посидіти.
Пробач, мій батьку. Іноді, бува,
Я непокірна і надмірно вперта.
За дані й недотримані слова.
Ти так пишався мною. Чи я варта?
Пробачте, любі. Знаєте, стають
Поетами не від легкої долі.
Отак судилось. Вірші хай живуть,
Я в них себе залишу мимоволі.
09.03.2015 р.
© Альбіна Смолянська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565962
дата надходження 11.03.2015
дата закладки 12.03.2015
За картиною Я.Йерки "Польський бонсай"
http://yerka.org.ru/pages/polskie_bonzai_1.html
Деревошлях розходиться гілками,
Де гніздами – будиночки з-під стріх,
Які в душі світають маяками,
Щоб ми не проміняли свій поріг
На той, що кращим видався між листям
Чужих гілок, мов пазурі, чіпких,
Де небезпечна незнайома пісня
Акордом обтинає твій політ –
І ти потроху урізаєш пам’ять –
І сохнуть ненароджені гілки,
І стоячи дерева помирають –
Ведуть дороги у глухі кути,
Бо родовід ростити – це мистецтво,
Яке не терпить поспіху і зрад:
Він виростає із долонесерця,
Зі щирості розважливих порад,
З турбот вершків про стомлене коріння,
З готовності пробачити брунькам
Бажання швидше скинути лушпиння
І стати тінню божевільним дням…
І шелестить альбомно фотолистя,
Гілки доріг ведуть за небокрай,
Будинки в’ються, як весною гнізда, -
Твій рід живе – розложистий бонсай…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564877
дата надходження 07.03.2015
дата закладки 12.03.2015
Це вже весна... Розумієте, люди, - ВЕСНА!!!
Та, що нарощує в душах троянди і крила;
Та, що торкає солодким бажанням у снах;
Та, що фарбує в червоне безбарвні вітрила...
Гей! Це ж -ВЕСНА!!! Розумієте -все оживе!
Знову співатиме птаство, літатимуть бджоли...
Значить, ми всі починаємо коло нове...
Значить, у нас заборонене слово "НІКОЛИ! "
Чуєш: ВЕСНА!!! Значить, час відкривати себе!
Душу провітрити, щоб не було в ній застою...
Клин журавлів розірвав синю тишу небес...
Руку -но дай -полетімо за ними з тобою!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565876
дата надходження 11.03.2015
дата закладки 12.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.03.2015
Зі щирою вдячністю, повагою і любов'ю до Оленки Зеленої, яка надихнула і дозволила використати назву її чудового віршу:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564381
У скронях пульсує ніч...
Годинник ковтає тишу...
І плетиво протиріч
Сумління гризе, як миша...
Який розділовий знак
Поставлять нулі дисплею?
Цілую в уста (про всяк )
Улюблену орхідею...
За штучним світилом -бра
Ховається згусток темний...
І гусне нічна пора
Як млосний шербет гаремний...
Від приторності чекань
Тремтіння душі і тіла...
Чи вартий ти хвилювань?
Чи то я тебе зустріла?
Знов опік? Чи вітер змін?
Болітиме? Чи загоїть?
Торкаюсь холодних стін
У пошуках супокою...
А в скронях пульсує ніч -
Безжальна, глуха, байдужа...
І зорі -мільярди свіч -
Не гаснуть чомусь в калюжах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564619
дата надходження 06.03.2015
дата закладки 10.03.2015
[i]( на мелодію пісні «Школо, я скучаю…»)
[/i]
1. На перерві сміх лунає
Щирий, радісний, щасливий,
І життя біжить, минає,
Мов струмочок гомінливий…
Уже інших зустрічають
Шкільні двері, класи, зали…
Школо, школо, ми скучаєм,
Хоч дорослими всі стали…
А записки із дитинства
Все летять до нас, кружляють
І тривожать нашу пам'ять,
Серце сумом заселяють…
Ми дорослі всі, але в душі,
Мабуть, ще трішки діти…
Рідна школа допоможе
Душі наші обігріти.
2. Ми учились і кохали,
Були радості й печалі…
Ці роки кудись промчали,
Продзвенів дзвінок прощальний…
Залишились тільки мрії,
Та й вони чомусь заснули…
Школо, школо, я не вірю,
Що пройшло усе, минуло…
3. Крадькома дзвінок лунає
У душі моїй святково –
Ніби дразнить, ніби знає,
Що прийдем до школи знову;
Приведем дітей, онуків,
З ними сядемо за парти,
Вчителів своїх згадаєм…
Що життя без школи варте?!.
2008р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565359
дата надходження 09.03.2015
дата закладки 10.03.2015
[b]Новий рік
[/b]
[b][i]«Розпустили кучері дівчата»
[/i][/b][b]Осінь[/b]… Із дерев опало листя,
Золотом встелилася земля…
Взимку ж все у білому намисті,
Новий рік – зимове немовля.
Я ж прийшла теплом усіх зігріти,
Я сьогодні гостя не проста…
Хай іскряться щастям усі діти!
Я ж бо Осінь, Осінь золота!
[b][i]«Чунга-Чанга»
[/i][/b]Живе у віллі «Хованка» вона –
Рудокоса дівчинка чудна,
Має друзів: вірного коня
Й пана Нільсона – це мавпеня.
А життя таке чудове –
Все навколо кольорове,
Коли з нами невгамовна наша [b]Пеппі[/b]!
Все уміє, усе знає…
В світі кращої немає
За кумедну фантазерку нашу Пеппі!
Її козир – вигадки і сміх,
Допоможе і розрадить всіх;
Зло-обмани викриє умить
І злочинців жартома провчить!
[b][i]«Детство, детство…»
[/i][/b]Новий рік – веселий карнавал,
У нашій школі – новорічний бал!
Тут герої із усіх казок
І нікому не страшний урок!
Отож, ялиночко, ясніш засяй,
Хай линуть співи аж за небокрай!
Нехай життя пливе, немов у казці,
В здоров'ї, щасті і Господній ласці!
[b][i]«Позови меня с собой»
[/i][/b]В лісі я народилась і виросла там,
Де звірі й птиці;
Сосни і модрини – це друзі мої,
Мої сестриці…
Але сон новорічний наснився мені:
Танці, забави, пісні
І феєрверки-вогні!
Я – [b]Ялинка[/b] лісова,
Я зелена і святкова,
Я прийшла до вас сама –
Героїня ж я казкова!
Тож у коло чимскоріш
Танцювати і співати!
Музико, лунай гучніш,
Новий рік – найкраще свято на землі!
2003р.
[b]Останній дзвоник, випускний бал
[/b]
[b][i]«Двічі в одну річку…»
[/i][/b]Шкільний дзвінок востаннє вже оддзвенів,
Іспити позаду залишились всі,
І вечір випускний на крилах влетів,
А ти одна, в серцях одна, школо, школо!
Двічі в одну річку не зайти –
Вже дорослі ми…
Школо рідна, ти все за прости,
Ми були дітьми…
Школу рідну на весь світ піснями прославимо
І будемо у серці берегти!
[b][i]«Чортополох»
[/i][/b]Розійшлися всі дороги,
Всі дороги, всі шляхи…
Розійдемося зі школи
В світ широкий назавжди…
Хоч усі цього чекали,
Так хотіли підрости,
То чому ж на серці важко,
Посмутніли чому ми?
Нас чекає нове життя,
Світ широкий і небуття,
Бо жили ніби в казці ми,
А тепер ось як виросли!
Не вернути назад ріки…
І летять, наче сон, роки…
Школо, дякуємо тобі
І вам, рідні вчителі!
2006р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564611
дата надходження 06.03.2015
дата закладки 10.03.2015
У похід вирушаєм! Ура!
Кличе всіх нас осіння пора!
Прагне молодість наша пригод,
Бо ж в Карпатах завзятий народ!
Рюкзаки спорядили ураз,
Взяли компас-дорогоуказ
І намет, і старий казанок,
Сірники, ніж і спальний мішок…
Підемо ми у гори, ліси,
Хай дзвенять молоді голоси!
Гей, ви чуєте? Гучно лунає:
– Хай туризм молодий процвітає!
[b][i]«Червона рута»
[/i][/b]Ми – хоробрі серця,
Беркуто́ві нащадки;
Всі йдемо до кінця,
Робим все до порядку!
Доб'ємося свого,
Хоч нехай на колінах,
Щоб пишалась колись
Нами ненька Вкраїна!
Серце хоробре
Не шукайте далеко,
Воно тут, перед вами,
Ось – палає вогнем!
Серце хоробре
Витривале і добре,
І вершину Олімпу
Ми без бою візьмем!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564678
дата надходження 06.03.2015
дата закладки 06.03.2015
День за днем і рік за роком,
Мовби й не моргнула оком,
Старість стукає в вікно,
Постаріло все село.
Тут не довго рахувати,
Брязкають лише лопати,
Цвинтар день у день росте,
Жаль за душу все бере.
З восьми коминів йде дим,
Були міцні, мов той грім,
А тепер всі доживають,
Та на цвинтар поглядають.
Знов у церкві дзвін лунає,
Катря в вічність вирушає,
А колись усе було,
Молоділо все село.
Школа та садок дитячий,
Народ був то не ледачий,
Гнувся колос від зерна,
А тепер, мов цілина.
А, як молодь заспіває,
З грудей серце вилітає,
Розгубились хто куди,
Замела зима сліди.
Декілька іще стежин,
Та церковний лине дзвін.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/976-postarilo-vse-selo.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564463
дата надходження 05.03.2015
дата закладки 05.03.2015
Припаду я серцем до рідної землі.
Де мальвами заквітчані тини.
Вдихну я запах свіжої ріллі.
В розмай п'янкої, ніжної весни.
Де срібним сяйвом грає водограй.
Гойдає ніжну, водяну струну.
Де сонечко цілує небокрай.
Вміло по горах розкида парчу.
І де в блискучих крапельках роси.
Вмились сади ще на зорі.
Де під легенький блюз коси.
Перші покоси ложать косарі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531180
дата надходження 20.10.2014
дата закладки 05.03.2015
Я – [b]Королева Снігова[/b] –
Диктую тут свої права!
Сніг, вітер, лід – моя прислуга,
Усі бояться мене й слуха!
Але повірте: я не зла,
Хай не боїться дітвора!
Я хочу теж на ваше свято –
Тут так веселощів багато!
Я царський видаю наказ:
Нехай вітри стихають враз!
Хай лине пісня, звучить сміх,
Щоб Дід Мороз прийшов до всіх!
Я – малесенька [b]Сніжинка[/b],
Я легенька, мов пушинка…
Сніг – мій батько, зима – мати,
Новий рік – найкраще свято!
Дід Мороз шепнув тихенько,
Щоб летіла я швиденько
Й сповістила: на поріг
Вже ступає Новий рік!
Який Новий рік без [b]Ялинки?[/b]!
Неначе без снігу зима!
Уявіть: прилетіли сніжинки,
А на святі ялинки нема…
Господиня святкового балу –
Я завжди в центрі зали стою;
З усіма я танцюю, співаю…
Збережіть лиш красу ви мою!
Вгадали, хто я? [b]Добра фея[/b] –
Щасливий приз і лотерея!
Зі мною вдало пройде свято,
Будьте здорові і багаті!
До вас я здалеку прийшла
І подарунки принесла:
Усмішок, радості, надії –
Хай збудуться всі ваші мрії!
А я – [b]Чорна Дама[/b], володарка тьми,
Я подруга ночі, грози і зими…
Завідую снами, бажання сповняю,
Своїх добрих духів до вас посилаю.
Хай завжди щастить, нехай мрія здійсниться,
Хай в ніч новорічну вам доля насниться!
Щоб цей фантастичний рік на коні
Вам щастя приніс і надії ясні!
Упізнали? Я – [b]Мальвіна[/b]…
Десь згубився Буратіно...
Я втомилася шукати,
Прийшла помочі шукати…
Любі друзі, помагайте,
Буратіно відшукайте!
Я – весела [b]Білосніжка[/b],
Натомила свої ніжки…
Де ж друзі вірнії мої –
Хлоп'та-гномики малі?
Йшла до вас я дуже довго
По стежинах, по дорогах –
І прийшла на ваше свято
Веселитись-танцювати!
[b]Ніч[/b] – таємна чарівниця…
Що нам тільки не насниться!..
Ніч – чаклунка, ніч хороша,
Ніч вам долю наворожить…
Я прийшла до вас на свято
Щастя-долю чарувати!
В новорічну ніч казкову
Збудеться обов'язково
Все, що думали-гадали!
Двері щоб не зачиняли –
Я прийду у кожну хату!
З Новим роком всіх, зі святом!
Я – [b]Ромашка[/b] чарівна,
Квітка ніжна, запашна,
В мене білі пелюсточки
І зеленії листочки.
Я прийшла до вас на свято,
Щоб привіт вам передати
Від теплого літечка!
Ось така я квіточка!
[b]Морська хвиля[/b] я, моря дитина,
Океан світовий – мій дідусь,
Моя подруга – неба краплина,
Тільки сонце не гріє чомусь…
Кругом сніг і лютують морози,
В сніговій заметілі оселі,
Стали льодом мої краплі-сльози…
Та сьогодні я буду весела!
Я – [b]Король[/b], володар світу,
Звірів, птиць і навіть вітру,
Тож нікому я на святі
Не дозволю сумувати!
Королівський мій наказ:
Хай у коло стануть враз –
Птиці, звірі і сніжинки –
Навколо нашої ялинки!
Я сонця величного тільки відлуння,
Бо я – земне [b]Сонечко[/b], Боже створіння,
Зозулькою дітки мене називають
І на долоньках маленьких тримають.
Я мирно живу, по світу гуляю,
А інколи людям допомагаю:
Дівчатам долю щасливу ворожу,
Звертайтесь хутчіш – усім допоможу!
Я – [b]Червона Шапочка[/b], друзі, поможіть,
Від [b]Вовчиська Сірого[/b] ви мене спасіть!
Він на мене, бідную, давно гострить зуби,
Зловить – церемонитись зі мною не буде!
– Та чому, красунечко, ти мене боїшся?
Я ж недавно снігу білого наївся!..
Ти не знала? Я давно уже вегетаріанець!
Подай свою рученьку і підемо в танець!
Я – [b]Пеппі[/b], дівчина кумедна
І кмітлива, і дотепна,
Бистроока, довгонога,
Не боюся я нікого!
За кого треба заступитись?
Мене не довго і просити!
Всіх бешкетників провчу,
Зараз вуха накручу!
Няв, няв, няв, я – пані [b]Киця[/b].
Нехай мишка не боїться,
Бо я лагідна, манірна
І з мишами живу мирно.
Я не просто собі Миця –
Весь злий дух мене боїться!
Хворим я допомагаю,
Усі болі проганяю.
Няв! Няв! Няв!
2002р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564392
дата надходження 05.03.2015
дата закладки 05.03.2015
Спинися у часі і спробуй вловити
Цю мить. Ароматну і чисту.
Вдихнути у груди і залпом запити,
І щиро віддатися вмісту.
Милуйся, впивайся, старайся встигати
Відразу, лише в один погляд
Очима, мов фото, пейзажі зібрати,
Щоб потім вертатись у спогад.
У вуха всотати цю музику тиху,
Цей шурхіт коліс по асфальту,
Феєрію суміші крику і сміху,
І душі, закутані в па́льта.
Симфонію дихання, ритміку серця,
Співзвучність думками й тілами,
Озвучені кимось давно кілогерци,
Й мовчання удвох під зірками.
Напийся достатньо, до хмелю п’янкого,
Дрібниці визбируй до крихти.
Ця мить – лише ві́дбиток часу стрімкого.
Чи досить для себе зберіг ти?
02.03.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563623
дата надходження 02.03.2015
дата закладки 05.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.03.2015
Война как проверка на "вшивость"
далеких и близких людей.
Когда попадают в немилость
сторонники мирных идей.
И не на словах, а на деле
вся сущность людская видна.
Когда, беспокоясь о теле,
душа, словно сажа, черна.
Когда не наигранны чувства,
а слезы привычно рекой.
И красок бунтарное буйство
меняется смертной тоской.
И сердце повсюду в растяжках,
и песня похожа на вой.
Нет смысла просить о поблажках.
Не важно, теперь ты чужой.
Карабкаться, ждать, снова верить.
Во что? Сам Господь не у дел.
Лишь горе никак не измерить,
и имя ему - беспредел!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564176
дата надходження 04.03.2015
дата закладки 04.03.2015
Вітаємо з цим днем святковим!
Сьогодні Ви така чудова,
Така усміхнена й привітна,
Бо ж День учителя всесвітній!
Вам дуже личить усміхатись,
Ще більше – весело сміятись,
Тож обіцяє весь наш клас:
Не розчаруєм більше Вас!
Набридло вже бешкетувати,
Всіх благ Вам хочем побажати!
Нехай збуваються всі мрії
Й найпотаємніші надії!
Хай ніби в казці усе буде:
Достаток, злагода усюди!..
Ви – наша фея-чарівниця,
Яка нам знань дає напиться!
2002р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564201
дата надходження 04.03.2015
дата закладки 04.03.2015
Стікає тушшю завіконний сад,
Утворюючи таловин кружальця,
А на дротах прищіпками висять
Птахи, піджавши перемерзлі пальці…
Вже капле сніг десь глибоко в мені,
Тече струмками крізь долонь пороги –
І райдуга танцює на вікні
В солоних бризках крапель карооких …
Я відчуваю Снігокоролев,
Розплавлених на сонячному вітрі,
В невідворотності ходи дерев,
Що лід ламають хмАрками в блакиті…
Десь миє Герда сяєво дзеркал
На волю зайців жовтих випускає –
І плямолапи в кривизні лекал
Крізь душу дня по усмішках стрибАють…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559153
дата надходження 12.02.2015
дата закладки 03.03.2015
І сходить день
налитим зерням сонця,
Пульсує вітер
в скронях осокор…
Прокинувсь цілий Всесвіт на долоньці –
Дитячих мрій дзвінкоголосий хор.
Вже очі снять незнаними світами,
Вже крила вій несуть за виднокіл…
А ще рука тримає міцно маму,
І в радості іще немає слів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562905
дата надходження 27.02.2015
дата закладки 03.03.2015
А, хочеш, я буду твоєю веснянкою -
Розвітреноніжною, сонячноквітною?..
Звучатиму сміхом, або колисанкою?..
Чи пташкою стану, до неба привітною?..
А, хочеш, сніжинкою стану останньою -
Впаду на долоні п'янкою краплиною?
У вікна зорею світитиму ранньою...
У каві корицею стану -жариною...
Чи, хочеш, я квіткою стану підсніжною,
Тією, що з дійсністю бореться сірою?
Чи стежкою стану длятебепідніжною...
...Не зрань мене тільки своєю невірою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563916
дата надходження 03.03.2015
дата закладки 03.03.2015
Не принизливо пробачення просити.
Сильним духом людям - це під силу.
Визнавать помилки, треба вміти.
Хоч потрапиш під огуди зливу.
І не завжди легко пробачати,
У душі образи не носити.
Кривднику в біді допомогати,
Хоч не легко так, а все ж простити.
Досконалих в світі не буває.
У життя дороги не прості.
І ніхто на жаль із нас не знає,
Заведуть куди дороги ті.
Як би не складались карти долі.
Те, що ти людина - пам ятай.
Все в руках у нас, у нашій волі,
Ти собі, та іншим вибачай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563112
дата надходження 28.02.2015
дата закладки 02.03.2015
За картиною Я.Йерки "Партія на острові"
http://yerka.org.ru/pages/partia_na_wyspie.html
[img]http://yerka.org.ru/pages/original/partia_na_wyspie.jpg[/img]
Наснилося. У шахи грали коні
фігурками зі справжнього життя.
Плодами час обтяжував долоні,
жбурляючи хвилини в небуття
лушпинням. Шикувалися будинки,
лякав людей загарбницький екстаз…
А коней мчав галоп у поєдинку,
змітаючи з клітинок раз у раз
в хрипкім іржанні мури і паркани,
чужі фігури (що їм, штучним, біль?!)…
Загрались дерев’яні істукани –
І спересердя кинули в глибінь
своє й чуже… І змило сон під ранок…
На дошці шаховій дрімає пішкотінь…
А кОней перелякані уламки
розкидало…
Наснилося мені…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563445
дата надходження 01.03.2015
дата закладки 02.03.2015
Зайшла на подвір`я шкільне і спинилась.
Все так, як колись, школи гомін дзвінкий.
Усе, як учора! Чи може наснилось?!
Що вже не повернеш щасливі роки.
Замріяний сад, в нім каштани, берези.
І яблунька! - Здрастуй! Згадалось мені,
Як всі ми юрбою колись на перерві
До тебе по яблучка бігли смачні.
Хоча пролетіло вже років багато,
Та все пам`ятаю, як вчора було.
Злетіла між інших свій шлях обирати,
Я звідси! Щоб стать на своє вже крило.
Як вчора, дзвенів ще дзвінок тут для мене.
А ось вже і зрілість у дверях стоїть...
Лишилось далеко дитинство зелене,
Життя швидкокрилою пташкою мчить.
Та серце прискорено стукає в грудях,
Коли я у школу приходжу свою.
І риси знайомі шукаю у людях,
І наче в далекім минулім стою.
Летить швидко час і його не спинити.
Чим старші, тим більш помічаємо це.
Стежками дитинства, вже іншим ходити,
А нам - не зайти більше в те озерце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563710
дата надходження 02.03.2015
дата закладки 02.03.2015
Знов мені наснились сонячні стежини.
Дім батьківський, двір наш і стара верба.
На черешні стиглі ягоди -рубіни.
Я мале дівчисько, мама молода.
За вікном ялинка зовсім ще маленька.
Тато ремонтує мій велосипед.
Губиться у росах стежечка тоненька.
Роки мчать так швидко, все вперед – вперед.
Серце щемно б’ється, як я там буваю.
Виросла ялинка, вже нема верби.
Юності світанки в пам’яті зринають,
Та думки крилаті все летять туди.
Сонячні стежини знов мені наснились,
Не хотілось зовсім сон той покидать.
Знову у дитинстві ніби опинилась.
…задзвонив будильник. Все, пора вставать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563708
дата надходження 02.03.2015
дата закладки 02.03.2015
Наркотична залежність від слова,
що вдягає корсетом епітет,
що вальсує по римах століття
на граційно високих підборах
і, в юрбі розчинившись метафор,
інтригує відтінками змісту,
непокоїть уяву імлисту,
розфарбовує звуки у запах,
що вдихаєш на повнії груди
і, підхоплений леготом хвилі,
відчуваєш по кроках за милю,
як босоніж ступає майбутнє…
Наркотична залежність від слова…
Підсвідома залежність від рими…
Із синдромом журби пілігрима
кочувати міжряддями знову…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563711
дата надходження 02.03.2015
дата закладки 02.03.2015
Свет утонул во тьме кромешной,
От лампы цоколь гарь хранит.
Как отыскать в пучине грешной
что провода соединит?
Не ослепляя оскорбленьем,
не затухая на добро.
Ценить тот миг и то мгновенье,
убрав ярлык, стерев тавро.
Сгорая только для людей,
все зло забыв, есть выключатель.
Без столкновения идей
кто патриот и кто предатель?!
Лучи тепла недалеки,
они внутри нас, как ни странно.
На свет лететь, как мотыльки,
а не бежать, как тараканы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563501
дата надходження 01.03.2015
дата закладки 01.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.03.2015
Кроками
Міряю довгу і темну кімнату…
Знаю... ти бродиш десь поруч зі мною в пітьмі…
Я – відчуваю… і раптом під шовковим платтям
В мене мурашки
пробіглись по цілій спині…
Спокою
Марно шукати… він нам тільки сниться…
Голос лунає з таких невідомих глибин…
Сонячно дивляться в душу великі очиська
Із покоління….
що легко назвалося – джинс…
Стуками
Серця відлунюють стіни кімнати…
Мій домовий заховався… і де він тепер…
Я розумію… що втечу оцю спланувати
Так безнадійно…
як втечу із СРСР….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563340
дата надходження 28.02.2015
дата закладки 01.03.2015
Сьогодні туман -ніби зітканий з місяця,
Просякнутий ним, ніби маревом снів....
Напевно із крил світлих янголів звісився,
Щоб виткать вельон на весілля весні...
Сміливо зайду в це звучання сонатове,
У нім розчинюсь, відродившись у нім;
Зі світлом зіллюсь до останнього атома,
Сузір'ям лишусь в піднебессі нічнім...
Тріпоче душа, ніби в іншій реальності,
У вимірі нот і скрипічних ключів,
На рівні чуттів, ейфорії ментальності,
Де тільки Любов -без щитів і мечів...
Вже вени мої повні місячним променем....
Ще мить -і політ... Але я повернусь!
У землю вросту розгалуженим коренем,
У кожнім струмку кришталево озвусь...
Спадає туман на волосся перлинами...
Цілує вуста прохолодністю зим...
Та думку мою пропікає жаринами
Цей місячний вірш -моїх снів пілігрим...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563072
дата надходження 28.02.2015
дата закладки 28.02.2015
За картиною Я.Йерки "Наука ходіння"
http://yerka.org.ru/pages/nauka_chodzenia.html
Було колись… не вмів ходити час:
Ще ні пружин, ні пасток, ні прискорень.
Ще пил дрімав на роздоріжжі трас –
Не поспішав, наляканий, між зорі.
Та раптом хтось немов пожартував,
Скрутивши коло у спіраль галактик, –
І часу скам’янілий динозавр
Негучно цокнув, звівшися на лапи.
І хижа лють збудилася у нім –
Тривожно завертілася планета,
Клубами пари піт її скипів –
І стік у грозах, утворивши Лету.
У хвилях розлетівшись на крапки,
Засіяв простір птАхою секунди,
Процокотівши коротко: «Лети
Й неси на крилах клопоти у будні!»
І натягнув тенетами годин,
Мов шахівницю, павутиносіті:
Він полював будильниками дні,
Мов перепілок у достиглім житі.
Його, бувало, мріяли спинить,
Зловити, піддурити, навіть вбити –
А він же дикий! Спробуй приручить!
(Одним укусом може отруїти!)
Та хитрість є: коли пружиносвіт
У леті зможе розпрямИти спину,
Той динозавр приляже біля ніг –
І стерегтиме вічності глибини…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562657
дата надходження 26.02.2015
дата закладки 26.02.2015
Сказати можна... Але ж, як зробити?!.
Поради кожен легко подає...
А, як тепер на цьому світі жити,
Коли життя розтоптане твоє?
І, як піднятись, щоб не затоптали?
Й не кидали багнюкою в лице...
Як повернути душу ту, що вкрали,
І навіть не подумали про це?...
Як викреслити дні в пітьмі прожиті,
Забути біль,образу і гріхи...
... Я знаю - є таких багато в світі...
Підбиті душі, мов без крил птахи...
Надіятись потрібно лиш на себе,
Ніхто не скаже, де дорога в рай...
Якщо спіткнувся - випрямлятись треба!
Якщо упав - зціп зуби! і... вставай!
Лиш так можливо щось в житті змінити!
Бажання - сили волі додає!
Ти мусиш сам своє життя творити,
І взяти краще - що у ньому є!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562667
дата надходження 26.02.2015
дата закладки 26.02.2015
За картиною В.Рекуненка
О, цих дзеркал химерна, дивна суть!
Я свій портрет нітрохи не впізнала!
Там жінка втомлена... тоді як тут –
Метеликом на хвилях карнавалу…
В тій – за Бальзаком – досвід помилок,
А я ж… мені б… в Країну Задзеркалля…
Де кіт Чешир… де бЕзум – не порок…
Де в травах я колись себе шукала…
Здається, вчора… ні, була весна…
Чи, може, літо?.. пам’яті годинник
Замислився… на стрілках – сивина…
І під очима спогадів стежинки…
Невже то я? Статечна і сумна…
Від дотиків стомились рукавички…
Троянда стала жовта і бліда
І розгубила пелюстки з незвички…
Ах, Діно! Кицю! Ти ж була, як ніч!
Це ж кошеня – руде і не магічне…
І дзеркало – буденна вельми річ…
А те було казково-екзотичне…
Чиєсь послання на моїм столі…
Уже засохло, наче той гербарій…
Знайомий запах чаю, як тоді…
Кохав, виходить… я вважала – марив…
Тепер далекі – у своїх світах…
А може, є дверцята… прослизнути б…
Стікає в душу свічка у руках…
Холодне скло… у полум’ї секунди…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562418
дата надходження 25.02.2015
дата закладки 25.02.2015
У гірському селі Тухлі, де Франко колись бував
І у творі «Захар Беркут» минуле славне описав,
Живуть собі дідусь й бабуся, а з ними – внучок дорогий:
Батьки із братом у столиці, а він – в селі, бо ще малий…
Якось у гості до Миколки приїхав старший брат Іван,
Відтоді у старенькій хаті почався справжній балаган…
Іван «виховує» Миколу: «Пацан, я в шокє, как ти мог!
А твой базарчік по-хохольськи вопше сваліл мєня із ног!
Прікід вот етот – вішіванка – фу, дєрєвєнщіна, отстой!
Смотрі, вот – я: от «Дольче» – майка і пріча – «Звєрєв»… Как? Крутой?!
Миколка злякано дивився на горе-брата і… мовчав…
Невже фарбований цей клоун – Івась, якого так чекав??!
Що сталося з тобою, брате? Чом ляльку з себе ти зробив?
Оцим «карочє», «пріча», «круто» людську подобу загубив!
Так думав він, але сказати боявся, бідний, не посмів…
А брат-упир усе знущався, калічив мову – аж упрів.
Заплакав менший… Вийшов з хати… А старший вив, шипів, кричав…
Усе святе, вкраїнське, рідне у бруд ганебно затоптав!
Заплакав соловейко в лузі… Калина всохла і верба…
Затихла кобза, стихла дума… Невже кінець? Отак?.. Ганьба!..
О, ні, запроданці безликі, вам не зламати цей народ,
Не вбити мову калинову, що знесла стільки перешкод!
Коли б усі, як той Миколка, повстали серцем проти зла,
То наша мати Україна давно б у щасті розцвіла!
Отож учімося, читаймо, як нам Шевченко заповів,
Плекаймо мову українську у душах дочок і синів!
Щоб не було Ваньків Безрідних у наших селах і містах,
Молімось щиро по-вкраїнськи – й спасенні будемо в віках!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562357
дата надходження 25.02.2015
дата закладки 25.02.2015
Не вперше вірш, присвячений тобі,
Сьогодні прочитають сотні інших.
А я, для одиниць найсміливіших,
Сховаю свою правду в глибині.
Нехай копають. Може, і знайдуть
Частини тих щасливих епізодів,
Що я тримала в ролі антиподів
До жорсткої реальності. Не суть.
Не в тому й річ, що, мішані з вином,
Там відшукають відболілі сльози.
Всім приторні давай метаморфози,
Ніхто не зацікавлюється дном.
І ба́йдуже, що кожна із ночей
Мені готує небо беззіркове.
Заглибоко я щастя безстрокове
Сховала у собі, немов трофей.
Безкрає щастя. Є воно там, є!
В поезію заковане рядками,
Насичене, настояне роками.
Його на пробу кожен не візьме.
У ньому терпкість буднів самоти,
У ньому гіркота нерозуміння.
Не перший вірш любові поклоніння
Не вперше вже читатимеш не ти.
Хто між рядків не губиться – знайде
Чуттєву нитку, вплетену словами.
Вона твоя. І навіть молитвами
Від тебе, знай, ніхто не відбере.
17.02.2015 р.
© Альбіна Смолянська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560532
дата надходження 18.02.2015
дата закладки 24.02.2015
«Я не ворог тобі. Не дивися на мене спідлоба.
Я сьогодні прийшла, щоб тобі повернути печаль.
Не всміхайся фальшиво, я ж бачу, у тобі жалоба.
Як тобі відболіло вже! Щиро, мені тебе жаль.
Ти так ревно тікала від себе, байдуже, до кого.
Ти себе не обдуриш у внутрішній цій боротьбі.
Ти сама себе в кут заганяєш. Подумай, небого,
Що би ти не робила – я житиму вічно в тобі.
Я спинятиму серце твоє й відкриватиму очі,
І збиватиму ритміку дихання знову і знов.
Я в тобі не помру. І наступної спраглої ночі
Я до тебе прийду для таких от простих перемов.
Ти не зможеш мене задушити, ти в цьому безсила.
Я крильми затулятиму серце від твоїх вимог…».
Так повчально зі мною пів ночі Душа говорила,
А я сльози ковтала під тихий її монолог.
23.02.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562153
дата надходження 24.02.2015
дата закладки 24.02.2015
І що тепер?... тепер я вже далеко...
Сама собі сказала - от і все!..
Хіба, весною на крилі лелека
Мені привіт від тебе принесе...
Чому це так? - ніхто уже не скаже...
І ти мені нічого не сказав...
Я мріяла - навік любов нас зв"яже!...
А ти мене, по суті, й не тримав...
Не заслужила я на добрім слові?...
Питання в порожнечу задаю...
Як я не варта щирої любові,
То і свою - за "так" не віддаю...
І що ж тепер?.. тепер уже - нічого...
Цей біль - лиш мій!.. і лиш моя печаль...
Назавжди наші розійшлись дороги...
...А все б могло інакше бути...
Жаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561743
дата надходження 23.02.2015
дата закладки 24.02.2015
Я досі вірю в те, чого нема...
Все намагаюсь осягнути вічність...
Ховає свої щупальця пітьма
У місяцем розчинену північність...
Стаю потроху "річчю -у-собі "
(Пробачте, Канте, за таку зухвалість )...
На крила почорнілих голубів
Наклеюю думок недосконалість...
Під абажуром заховались сни -
Червоні маки посеред ромашок...
Напередодні балу у весни
Малюю сніг мазочками "гуашок "...
У музиці нестало півтонів -
Бемоль з дієзом зрадили палітру...
І попелом легесеньким злетів
Останній вірш, написаний для Вітру...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562078
дата надходження 24.02.2015
дата закладки 24.02.2015
За картиною Я.Йерки "Епітафія"
http://yerka.org.ru/pages/epitafium.html#
"Подорожній, коли ти прийдеш у Спа..."
Г.Белль
Подорожній, коли ти приїдеш на До…,
Ти полями ступай обережно, бо шрами
Ще болять… а пшениці вусате крило -
То від янголів, що заплатили життями…
Придивися: калюжами плаває час,
Стрілки вправо і вліво в вітрах аномалій:
Там, під шаром землі, сталекісткокаркас
Від минулих шляхів – вагонеткомістралі…
Бачиш: зламані ребра глухих залізниць
З-під землі, де помпеями сплять лабіринти,
Де поломані вежі душевних дзвіниць…
Зупинись, подорожній, над ними в молитві…
Хмари шиють дощами майбутнє землі…
Вітер пробує смуток прогнати вітрами…
А у царстві Морени, в суцільній пітьмі,
Ще живуть голоси, що були колись нами…
Подорожній, колись ти приїдеш на До…,
На порослі травою сумні терикони,
Що кордоном в історії «після» і «до» -
Обережно: степам ще болить… по-живому…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561880
дата надходження 23.02.2015
дата закладки 23.02.2015
http://yerka.org.ru/pages/jesien.html
Осінь, бачу, прийшла. Опадає, линяючи, листя…
А в підвалинах пам’яті свічку світи – не світи –
стільки мотлоху там за [i]середні віки[/i] шелеститься,
що й годинник загубить секунди… В полоні краси
все частіше спиняються стомлені несмаком очі
на чужих сторінках в павутиння закутих думок…
Десь совою кричить недочитана книжка пророчо –
трохи ще подрімає, а потім – у шафокуток…
На балконах душі стало сиро й незатишно дуже,
бо захмарене Сонце на Місяць уже дотліва…
А коріння жилАве збунтовано пнеться на сушу –
І пульсує у скронях мелодія серця жива…
Тиха осінь вночі одягає Halloween-а маску –
і життя гарбузом дуже часто дає відкоша…
І підваляться дні, прикриваючи вкотре фіаско
захмелілих думок, що танцюють на лезі ножа…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561094
дата надходження 20.02.2015
дата закладки 22.02.2015
А ми з тобою на гойдалці в паралельних світах:
Ти угору летиш, я – униз… Якось так
і незручно, і лячно: обІрветься мить –
хто тоді замість нас в божевільнім танку полетить?..
Ми з тобою на гойдалці… човник веслує на дно…
Час заплющує очі: йому все одно…
І ковтнути повітря не можна ніяк:
розплескалось, по хвилях гойдаючись… Гасне маяк
на вітрах міжпланетних… То вгору, то краплею вниз,
залишаючи равликом стежку від сліз,
як прикмету собі – Аріадни нитки…
Теорем катастрофа: зійшли з паралелей світи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561096
дата надходження 20.02.2015
дата закладки 21.02.2015
А коли прийде час на останнє в житті рандеву,
Хай душа одягнеться у шати осіннього листя
І, натхненно співаючи пісню-колядку-хвалу,
Сяде верхи на вовка, щоб межі залишити лісу,
Де стежини сумні переплетені вересом днів,
Де у хащах таємних живуть Перелесники й Мавки,
Де соснові колони, величні й суворо-стрункі,
Свічковоском стікають бурштинно по сонячних краплях…
Перевізник, стомившись, приляже на теплій ріллі –
І призахідне сонце в очах відіб’ється пророцтвом –
Я не можу не їхати… Там, на захмарній землі
Вже очікує Той, що на хрест за гріхи первородства…
На межі горизонту з душі позривають вітри
Позолочене листя – оголена піде, як перше, –
По канату залишених вовком глибоких слідів,
Між гріхів балансуючи й острах по хмарах розтерши…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561326
дата надходження 21.02.2015
дата закладки 21.02.2015
Рідна мова моя – мов криничка,
В ній цілюща священна водичка:
Усіх спраглих вона напуває,
У серде́нько добро засіває.
Рідна мова моя – мов матуся:
Щирим словом до неї горнуся –
Приголубить, попестить, зігріє…
І сумує зі мною, й радіє.
Рідна мова – мов сонечко ясне:
Світить, гріє й ніколи не гасне!
Наче вітер… Неначе хмаринка…
Ні, немов під віконцем калинка…
Ніби квіточка дивна в садочку…
Мовби дівчина красна в віночку…
Я нап'юся живої водички
Зі святої колиски-кринички,
Уклонюсь низько сонцю й хмаринці,
Посміхнуся красуні калинці,
До матусі міцніш пригорнуся,
До слів'ятка-слівця притулюся –
Хай цвіте, пломенить калиново
Українська моя рідна мова!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561299
дата надходження 21.02.2015
дата закладки 21.02.2015
До тебе... Як торкнутися до неба,
Летіти серед безлічі світів.
Шлях промайну, мов в видиху потреба,
Що Хронос із піщинок часу звів.
Летіти у блакитнім піднебессі
До тебе... Щоб втопитися в очах,
Мов Мавка заховатися у листі
Обіймів твоїх у жарких ночах.
До тебе... Як по нитці Аріадни
Шлях віднайду серед зірок суцвіть
Усе мину, усі бурхливі днини,
Щоби серця з'єднались хоч на мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510119
дата надходження 08.07.2014
дата закладки 17.02.2015
Я мысли задёрну гардиной.
Но когти их так остры –
Истычут её до дырок,
На хлам порвут, в лоскуты.
Я ставнями мысли закрою –
Пусть будет темным–темно.
Но лбами ставни откроют
И вылетят за окно.
На свет. На листок бумаги,
Который пока что чист.
Куда же вы, бедолаги?
В ответ только пуль лишь свист.
Под градом картечи мысли,
Летящие к небесам,
На миг ещё там зависли
И пали к твоим ногам.
Я их соберу зубами.
В глаза твои загляну.
В тетрадь положу пластами.
Тебе…о тебе…одному…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559490
дата надходження 13.02.2015
дата закладки 17.02.2015
Я себе виливаю росою у день.
По краплі.
Дозовано.
Спрагло.
У цьому стані я надто легка мішень.
Чи поцілиш?
Не знаю.
Прагни.
Я себе викладаю в бруківку доріг,
Щоб по венах
у міста
бігти.
Ти для мене із затишку звий оберіг.
Я скорюся.
Лише щоб
зміг ти.
Я себе залишаю слідами людей,
Щоб у кроках
чужих
звучати.
В тебе є безперечно один привілей –
Ти для мене
новий
початок.
Я себе розтрусила напливом грози,
Ти хоч трохи
зібрав
у чашу.
Ти мене за собою вперед поведи,
Ми збудуєм
реальність
нашу.
Я себе відпускаю цим віршем увись,
Поцілунком
на твої
зап’ястя.
Він покличе тебе. Приходи, не барись,
Будем пити
взаємне
щастя.
16.02.2015 р.
© Альбіна Смолянська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560279
дата надходження 16.02.2015
дата закладки 17.02.2015
Мой город закован в сомнения,
на скотче надежда висит.
Слепому добиться прозрения
и верить, что переболит.
Заснежены тихо развалины,
их участь, увы, нелегка.
И не от весны те проталины,
и не до весны всем пока.
На паперти босый, замученный,
ты словно седой пилигрим.
К бомбежкам и жертвам приученный,
со злобой кричишь: "Не простим!".
И я не прощу себе грешному,
что просто не смог повлиять
обману тому безутешному,
который сумел ты принять.
Когда желчь становится нормою
и в угол загнали, как дичь.
Чужое назвать спешишь догмою,
а прошлое хочешь состричь.
Смени камуфляж на гражданское.
Давай, насладись тишиной.
И в мирное время луганское
хочу захлебнуться весной!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560187
дата надходження 16.02.2015
дата закладки 16.02.2015
а я помирала разом з Донбасом
спочатку мені відібрало мову
потім контузило (певно, фугаси)
а на додачу ще й куля в голову
в операційній притрушеній білим
наживо тіло моє розтинали
я не кричала хоч дуже боліло
(серце, напевно, не різані рани)
тисячі хлопців у білих халатах
шили мене кулеметонитками
пульс рахували по спалахах ГРАДу
і кровотечу спиняли тілами
очі як вікна розчахнуті в небо
зболені зорі ночами рахую
анестезій і гіпнозів не треба:
дуже пече – значить я ще існую
хочеться жити як вволити спрагу
(степ пошматований вірю зростеться)
ніздрі лоскоче козацька звитяга
вільні вітри непокояться в серці
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560178
дата надходження 16.02.2015
дата закладки 16.02.2015
З Донецька у небо .між хмар.навпростець...
Мама прикрила тілом синочка
Останнє ,що встигла-шепнути"Живи!"
Син залишився,йому лиш три рочки
Ангели мамі сказали"Лети!"
Мамине тіло щитом зупинило
Той смертоносний гарячий свинець.
Ангели поруч з душею летіли
З Донецька у небо.між хмар.навпростець...
11.02.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558891
дата надходження 11.02.2015
дата закладки 16.02.2015
Чи може статись…
Я тебе – зречусь?...
Слова – словам… думки – думкам… Вітрами…
В які долини я тоді спущусь?...
Дев”ять світів
у мене під ногами
Розіб’ються…
Розвіються на прах…
Жахливі хвилі - де стояли плеса!…
Стріла в твоїх напружених руках…
-У неї теж
є п’ятка Ахіллеса!…
Чи може статись…
Що тебе - зречусь?...
Коли стріла в руках твоїх – отрава?...
Слова - словам… вітри - вітрам… Вернусь…
Я – повернусь!!!...
мені постелиш - трави…
Мені - вже зниклій…
Ти складеш пісні…
Мені – фантомній… ти розчешеш коси…
Слова – словам… Вітри – вітрам… Вві сні
Торкнусь тебе…
на твої трави роси
Розсиплю я…
Свічу крізь заметіль…
Тобі подам… не збУлося… не склалось…
Вітри – Вітрам!… крізь простір… і крізь біль -
Попросиш в Неба…
щоби я – зосталась!…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560011
дата надходження 15.02.2015
дата закладки 15.02.2015
http://yerka.org.ru/pages/bardzo_tanie_linie.html#
Літак «Донбас». Політ у грозохмарі.
Наосліп. На удачу. Навмання…
Став на крило під ГРАДовим ударом –
З тих пір несе обірвані життя…
Він не встигає: пасажиротоки
Щодня на небо зграями ідуть…
Він утомивсь від сліз сухих потоків,
Що заливають скло в заобрійпуть…
А тут ще й попіл тугу навіває
І вихором обуреним несе
Туди, ізвідки вороття немає,
Куди і пошта лист не донесе…
Летить «Донбас» розкришений у далеч,
У прірву, в історичне небуття…
А ми живі… чекаєм… на вокзалі…
На станції «Розстріляне життя»…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559903
дата надходження 15.02.2015
дата закладки 15.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.02.2015
Когда меняют полюсами чувства...
На не остывшем жаре стынет лёд ...
И на прямой тропе за горизонт легко тогда споткнуться...
Упасть с обрыва,..места нет которому в мечтах...
В реке бесчувственной от всех признаний лишних захлебнуться...
От ужаса прикосновений утонуть в журчащем ручейке из слов...
Но никому не погасить спасительные маяки у океанов жизни...
Пока пылают пламенем зарницы и отражаются в твоих глазах...
Жива надежда на крупицы счастья ...Возможен и возврат на место полюсам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559890
дата надходження 15.02.2015
дата закладки 15.02.2015
А я люблю, коли співає тиша
Птахами, вітром, краплями дощу –
Тоді перо небесні вірші пише,
П’ючи нектар із рими досхочу…
П’ючи нектар… було колись… та зникло…
Розлився сум туманом по полях…
У безголоссі заніміли ритми,
Ховаючи росинки у рядках…
Ховаючи росинки від не-квітів,
Які вогнедраконами цвітуть,
Які у вічність відправляють миті
Розтрощених снарядами секунд…
Розтрощених снарядами історій
Вже не зібрати в книгу польову…
А я люблю коли в зеленім полі
Співає тиша пісню солов’ю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559639
дата надходження 14.02.2015
дата закладки 15.02.2015
Ничего с тех пор не написано,
Когда прожито две любви.
Все слова разбежались крысами,
Спешно бросив мои корабли,
И огарков несметное множество
Недоплаканных мною свечей,
Я и Богом была и убожеством –
Каждодневным рабом мелочей.
То ли с плахи душой воспаряя,
То ли телом на плаху всходя,
Я теряю, теряю, теряю,
По пути обретая себя.
Надрукований у журналі "Дніпро" №7-9 2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554309
дата надходження 24.01.2015
дата закладки 12.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.02.2015
Пожелтели листья… Засыпают.
Золотом сверкают на ветру.
Ветер их безжалостно срывает
С мест родных… к жестокому костру.
Лишь на ветке было им спокойно…
Только время… быстро пронеслось.
Вечереет. Грустно. Очень больно…
Сбыться всем мечтам… не довелось.
- Пусть! Все предначертано судьбою.
В бездне… то ли дно там… то ли высь…
Звезды дарят свет. Тепло с душою…
Чтобы тАм желания сбылись.
Зелень снова вырастет на ветке…
У судьбы еще один пунктир.
Счастье пусть заходит к нам не редко…
Ну, а мы… обнимем новый мир!
09.02.2015 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558543
дата надходження 09.02.2015
дата закладки 10.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.02.2015
Часу душа – коліщатка секунд,
Цокання миті.
Тихо гойдає тумани століть
Тисячоліття.
Егоїстично тік-таком гризе:
"Мить зупинися!" –
І в монохромі застигло усе
Кам’яновисно…
Тріснув будинок колишніх чудес –
Сила інерцій…
Став безголосим життєвий експрес…
Прісним без спецій
Вічних пригод, поривань почуттів
Час… Не смакує…
Зникли річки та струмочки шляхів…
Вічність сумує…
Пам’яте, крила годин відпусти
Балансувати…
Над сьогоденням в майбутнє мости…
Цокають дати…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557711
дата надходження 06.02.2015
дата закладки 08.02.2015
Дві душі серед тисяч примар
О́дна о́дній у вічності сняться...
Їхнє сонце не вийде з-за хмар,
Їхні мрії повік не здійсняться.
Не існує нічого крім сну —
Ані бога, ні пекла, ні раю,
Ні зими, що перейде в весну...
Лиш пітьма — і немає їй краю!
Уві сні проминає життя,
Де панує журба і утіха,
Де існують слова й почуття
І де вітер свободою диха...
Не виблискують зорі німі,
В чорнім небі сузір’я не сяють;
Дві душі в безкінечній пітьмі
Одна одну без тями кохають...
• 03.02.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557031
дата надходження 04.02.2015
дата закладки 05.02.2015
Шелест осені у мене під ногами
умиротворює думки ,
і не важливі більш ті далі ,
що поміж нами пролягли .
В молитві тихо серце б'ється
за тебе , милий мій , щодня ,
такий близький та все ж далекий ,
як рік нестримних течія .
26.09.2014р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526232
дата надходження 27.09.2014
дата закладки 04.02.2015
А намалюй портрет мого життя,
Ось так, як можеш, кінчиками пальців,
Краплинами незгаслого чуття
На полотні, натягнутому в п’яльцях.
Мазками буднів виведи анфас,
Політ душі – упевненим акрилом…
Малюй життя, що буде після нас
Пуантом крапки в зорянім ефірі.
Рельєф помилки виведи різцем,
Щоб раз – назавжди вивченим уроком…
Як полотну від болю запече –
Сарказму дай, аби знеболить трохи…
Коли ж просохне мій життєпортрет,
Звільни із п’ялець… рамок цих не треба…
А краще – парашутовий намет
Зроби із нього – й відпусти… у небо…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557169
дата надходження 04.02.2015
дата закладки 04.02.2015
Тихим відлунням "кохаю"
Сни мої знову тривожить.
Тільки й сама я не знаю -
Серце почути чи зможе?
Спогади, мов павутиння -
Вибратись з нього так важко!
Стало кохання вже тінню -
Це не моя тепер казка.
Щось не збулось, а щось сталось -
Навіть жалю не лишилось:
Зникло... і не попрощалось,
Полем життя покотилось.
Тихим відлунням "кохаю",
Може, й твої сни тривожить.
Тільки тепер я вже знаю -
Нас догукатись не зможе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556705
дата надходження 02.02.2015
дата закладки 02.02.2015
Це навіть – не біль,
що спадає дощами із неба…
Це справді – не біль,
це зимові невчасні дощі.
Розбитого серця така неймовірна потреба,
та навіть не серця,
а тільки уламків душі…
Це справді – не біль…
Бо від болю сміються, чи плачуть…
Як діти Помпеї – руками іще за кущі…
Це те, чого вже не сприймають…
Не чують… не бачать…
І це не вкладеш,
як вчорашню цукерку в вірші.
Воно ще - ніким…
Бо не має ні дому... ні назви…
(безмежні провалля невивчених вченими дір)
Це те, що тебе прошиває
із силою плазми
на сотні… та навіть не сотні…
мільйони “навпіл"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548561
дата надходження 03.01.2015
дата закладки 01.02.2015
Хто змалював
П”янкими кольорами
Цей запах літа?... цю медовість груш?
І двох.. які котилися світами -
На Дотик… Душ…
Хто б відшукав
За синіми морями
Притулок цей… що ніби сонцю дань…
Для двох… які віднесені вітрами -
На Смак… Бажань…
Хто б зупинив
Сміливими штрихами
Цей присмак болю… чи світів кінець
Для тих… які приречені снігами
На Біль… Сердець…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554103
дата надходження 23.01.2015
дата закладки 01.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.02.2015
Ангел прилетів - сонце засвітилось!
А на світі стало тихо, як в Раю!...
Синіми очима небо задивилось -
Ввечері засвітить зіроньку мою!
Як же люди прагнуть!.. як же серце хоче!
Щоб цей день, як Ангел - тихо пролетів!...
Щоб були спокійні і чарівні ночі,
Й ранок починався тільки з добрих слів!
Хай бажання наші полетять до Бога!
Хай навіки згинуть - ненависть і гнів!..
Бо така коротка ця земна дорога...
Нам про це сказати - Ангел прилетів!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555408
дата надходження 28.01.2015
дата закладки 28.01.2015
А ти пройди за Мною по воді…
Нехай тебе тримають крила віри…
Ступай в Мої підсинені сліди…
Немов по нотах річкової ліри…
Пройди за Мною… світлою душа
Твоя хай буде… змий водою сумнів…
Здолай себе… Дай тіні відкоша…
У серці хай розкотиться відлуння,
Неначе кола по святій воді,
Вологи прохолодної прозріння…
Пройди за Мною…стежкою в собі…
Залишивши на березі каміння…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555380
дата надходження 28.01.2015
дата закладки 28.01.2015
Виходиш зранку на дорогу,
Немає ні душі, зима,
І молишся тихенько Богу,
Життя прожите не дарма.
Там десь далеко, сходить сонце.
Туманом вкрилися поля,
І мати сива у віконце,
До хати кличе, тільки я,
Не поспішаю, прошу мамо,
Не клич назад те, що пройшло,
Тепер я й сам встаю так рано,
Коли ще спить усе село.
І тиша душу оповила,
І спокій розум полонив,
Розправивши небесні крила,
Неначе ангел говорив.
Те, що забулося, не згадуй,
Назад уже не повертай,
Іди вперед, не бійся, падай,
Але завжди, завжди вставай.
Не легко це життя прожити,
Про щось жалію, щось люблю,
Щось довелося залишити,
Щось по дорозі ще знайду.
Та все ж коли проснуся рано,
Подивлюсь в небо і скажу,
Не клич мене до хати, мамо,
Ще хвильку, я і сам прийду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555013
дата надходження 27.01.2015
дата закладки 27.01.2015
Відеоепіграіф https://www.youtube.com/watch?v=GHgA-hWzHPA
За посилання дякую Артурі Преварській
Якщо не можна вітер змалювати,
прозорий вітер на ясному тлі -
змалюй дуби, могутні і крислаті,
котрі од вітру гнуться до землі...
Л.Костенко
Якщо немає крил – навчись літати.
Тут ні до чого пір'я, клей та віск.
Здолай усіх стереотипів ґрати –
І дай душі піднятися увись.
Навчись рікою литися у небо,
Де часто горизонтом вертикаль.
Збирай хмарки кульбабкового степу
І зорі світлячкові відшукай.
Немає крил – душі нарощуй м'язи,
*Знайди опору важелю в собі –
Переверни цей світ одного разу,
Пустивши небом в море кораблі…
*Архімед говорив: "Дайте мені точку опори, і я переверну Землю".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554847
дата надходження 26.01.2015
дата закладки 26.01.2015
Скло прозорих небес
Зацвіло візерунками хмар.
Забіліли дими –
Траєкторія янгольських крил.
Крапле-пальці буруль
Розливають на сонці кришталь
По роялях дахів,
Де на клавішах спогадом сніг.
По дієзах дерев
Підвальсовує заспаний сад,
Голосами синиць
Розбиває на такти зими
Календар хуртовин –
Пересипаних нотами дат –
По бемолях душі,
Де біліють підсніжники рим…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554533
дата надходження 25.01.2015
дата закладки 25.01.2015
Моя Душа, ти змучена? Зажди.
Спинися поруч, смутком оповита.
Ще скільки нам судилося пройти
По цих полях нескошеного жита?
Ще скільки ран до крові роздерем
По цих безмежних хащах пустоцвіту?
Тримайся, Рідна. Разом перейдем.
Ходи, зав’яжу ногу перебиту.
Ти потерпи, пов’язку накладу,
І віршами хоч трохи зніму болі.
Візьму тебе на руки й понесу,
Вже й так ти натерпілася доволі.
Моя Крилата, сповнена тепла,
Моя Нестримна, де поневірялась?
Вже надто довго ласки не пила,
А лише болю вдосталь наковталась.
23.01.2015 р.
© Альбіна Смолянська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554485
дата надходження 25.01.2015
дата закладки 25.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.01.2015
Иллюзии? Да… Ничего настоящего нет.
Надуманный мир из попыток испытывать чувства.
Заснуть на орбите одной из далеких планет,
Замерзнуть, застыть, замереть …. Мимикрии искусство -
Прикинуться снегом, кристаллами мерзлой воды
Засыпать дома, полустанки, пути и дороги.
Не таять, не думать, лежать-не дышать до среды,
Позволить слепить из себя… И растаять в итоге,
Чтоб стечь между пальцев водой в мировой океан,
И снова – без мыслей, без слов - в одиночестве строгом.
Я кем-то нечаянно–глупо зачем-то был зван.
На чай ли? На час ли? На век? Человеком ли, Богом?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544092
дата надходження 15.12.2014
дата закладки 20.01.2015
Опять туманы нА душу легли...
В осеннем парке холодно и сыро.
Ковром лежат, прибиты до земли,
Листки, что раньше
так резвились живо
На ветках, от любого ветерка...
Их солнце грело и дожди ласкали.
И в лужах отражения слегка
Колеблются...
средь золотой печали...
Размытые, дрожат полутона...
Деревьев свечи призрачны немного.
И завершает осень письмена
Листами-фразами,
прилипшими к дорогам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530428
дата надходження 16.10.2014
дата закладки 19.01.2015
Я себе запакую в архів
і відправлю тобі e-mail-ом
По електромережах дротів
струн натягнутих нервів.
Кодування двоїчних систем –
нуль – один: Марс – Венера…
Легко так у світах ЕОМ:
без емоцій шалених,
крок за кроком… Душа – алгоритм.
Вся – в стандартних командах.
Я – в архіві за типом .zip.
Розпакуй…
поцілунком…
зранку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547007
дата надходження 28.12.2014
дата закладки 19.01.2015
По стежці зОряній приходив в сни,
Дивився довгим-довгим поглядом.
А в ньому - біль розлуки, біль вини,
Наповненний незвичним холодом.
Дивився в очі і чомусь мовчав -
В минулому слова лишилися.
Якби-то знати хто нас обікрав
І в чім тоді ми помилилися.
Та марно копирсатися в думках
І сни тлумачити як хочеться.
Ховаються сумління в трьох крапках,
З минулим серце не шепочеться,
Бо тайни всі розказані давно
І ні про що уже не мріється.
...А повний місяць дивиться в вікно,
З стежинки пил росою сіється.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552600
дата надходження 18.01.2015
дата закладки 18.01.2015
Дивись… це кінець…
І в минуле зачинені двері…
Ми - тільки руїни обабіч великих трас…
Ти все ще бажаєш відчути тепло Венери?
Отямся… поглянь…
на орбіту - виходить Марс…
Почуй… коли все ще
Вібруєш у ритмі сальси…
Це точка прозріння… насправді далеко не сон…
Не думай, що світом лунає мелодія вальсу…
Це Реквієм - плаче
із серцем твоїм в унісон!!!…
Відчуй… коли серце
Розбилось цієї миті…
Цей світ розколовся… тепер він – із двох частин…
І яблуні цвіт… і блакитні волошки в житі
Віднині на іншій…
на іншій!!! - із двох крижин…
Ці відчаю хвилі
Насправді таки - безмежні…
Прозрій… твоє плавання зовсім уже не фарс…
На хвилях Гольфстріму залишилось втрачене – “де ж ми?!!!...”
На ближній орбіті –
………………криваво - червоний Марс…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552319
дата надходження 17.01.2015
дата закладки 17.01.2015
...Десь на Сьомому Небі
Господь запивав валер"янку...
Сонце мовчки скотилося в темряву,
сльози - у чай...
Хтось - давився омаром,
Хтось - криком в підбитому танку...
Хтось тихенько співав "Алілуя",
а Хтось відчайдушно - "Стріляй!"
Хтось так солодко хляпав
медами... Хтось кров"ю вмивався...
Хтось ефектно жбурляв
срібняками новітніх Голгоф...
І Господь уві сні шепотів: "...я - награвся!
....награвся..."
і нервово намацував кнопку
із надписом "Off"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532340
дата надходження 25.10.2014
дата закладки 17.01.2015
Уже мій край мене не пізнає.
Я ж не стомлюся стукати у двері.
Розлуку доля, як цикуту, п’є,
Проливши біль рядками на папері.
Йому не паспорт – душу пред’явив.
А він чомусь таку не пам’ятає…
Від сивої моєї голови
І постаті зіниці відвертає.
Мені б пробігтись по дзвінкій росі
Хлоп’ям русявим на зелені луки,
Чи, обійшовши замороки всі,
Тихенько взяти вудочку у руки
Гайнути прудко до розлогих плес,
Із поплавком лишитись наодинці,
Спивати зором синяву небес,
А чи рвонуть за птахом навздогінці.
Може б тоді розвиднилось тобі,
І руки б ми потиснули, як друзі,
Лишив би серце непогасний біль
Від краху найпрекрасніших ілюзій.
…Між нас піввіку згадками лягло,
І наші лиця – наче незнайомі.
Та все-таки – наморщ своє чоло,
Мого дитинства найтепліший доме.
Оті слова найкращі пригадай –
З усіх шляхів я слав тобі привіти.
Нехай роки спливають, як вода,
Ти маєш мене, друже, зрозуміти.
Що тут живе донині мамин спів,
І батька чути обважнілі кроки…
Зринає світлим маревом із снів
Осики білопінної неспокій.
Тут радість із журбою обнялись,
І ходять, зачаровані, по колу…
Ти можеш мене, краю мій, зректись,
Та я тебе, мій суджений, - ніколи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551863
дата надходження 15.01.2015
дата закладки 15.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.01.2015
Ти мені вибачай. Я сьогодні пройдуся по місту
Абсолютно одна, одинокість і відчай в мені.
І мене не хвилює, що, може, не маю я хисту
Побороти й навіки сховати цей смуток в собі.
І байду́же усе. І цей вітер, і холод наскрізний,
Навіть те, що на вулицях зовсім немає людей.
Знаєш, спадок у ночі буває доволі вже різний,
Та для мене ця ніч – безкінечних думок апогей.
Я віддамся йому, цьому місту, цілком і бездумно,
Хай впитається в душу, у руки, в підошви чобіт.
Хтось осудить мене, бо ходити вночі нерозумно.
Та мене не хвилює. Як хочете, прошу, судіть!
Я сьогодні сама. І, можливо, замерзну доволі,
І аж надто далеко ця темінь мене заведе.
Я відпущу себе течією нестримної долі.
Я не буду себе берегти. Нехай хтось береже.
Ти мені вибачай. Я цю ніч через себе пустила.
Я цю темінь всотала, немовби одвік не пила.
Я не вперше гуляю сама. Одинока, безсила.
Я не вперше втрачаю людей, яких так берегла.
12.01.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551094
дата надходження 13.01.2015
дата закладки 13.01.2015
Промінчик літа - посеред зими!
Ромашки, наче сонечка лукаві!...
Палітру неба скрасили вони
Й подарували спогади яскраві!...
І враз - тепліше стало на душі!
І відступили холоди зимові!...
Ромашки білі, і прості вірші
Вселили в серце іскорку любові!
Тепер сніжинки - квітами летять!
На склі узори сяють пелюстками!...
Так веселіше всім весну чекать!..
Тим більше, що вона - не за горами!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551008
дата надходження 12.01.2015
дата закладки 12.01.2015
Без тебе цей будинок став німим…
Замовкли сходи… зачинились брами…
І часу дух, немовби клоун-мім,
Хитається між жестами й словами…
І за вікном завмер той самий день -
Скляні уламки неба між гілками…
Співають протяги, долонями дверей
Відстукуючи суму телеграми…
А відповідь блукає у світах,
Безадресна… байдужа… ніби квола...
Гойдає маятник… у клітці б'ється птах…
Замерзли вікна в безголосім домі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550613
дата надходження 11.01.2015
дата закладки 11.01.2015
Чотири стіни…із картиною, замість вікна…
Повітря, розлите по вазах фаянсових (в грамах!)…
Ритмічно співає натягнута серцем струна –
У інших, заповнених вічною пам'яттю залах…
А там, на картині, застигло безмежжя розкриль,
Красиво вдяглося у складки нового блавату*…
І сонця великий блискучий солом'яний бриль
Стрічками проміння притримує хмаркову вату…
Та це все ж малюнок – гербарій колишніх чуттів,
Притрушений пилом чужих помилок і зневіри…
Кому це потрібно - шпалерам на сірій стіні,
Які, сперечаючись з часом, пошилися в діри?...
Торкнуся рукою… і раптом… в очах промайнуть
Дерева тінисті, кортеж журавлиний, будинки…
І я, наче лезом, думками… картину… прорву…
І вийду… з вікна, як свідомість, розсунувши стіни…
*Блават - тканина синього кольору
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550363
дата надходження 10.01.2015
дата закладки 10.01.2015
Вже гойдає небо на долонях
Розсипи перлинових зірок...
В шибку зазира моє безсоння,
Сни змотавши у тугий клубок...
Відчиню кватирку -хай заходить...
Колючіє морозцем ця ніч ;
І вітрисько водить хороводи ,
Розсипає осінь врізнобіч...
Вип'єм чаю із моїм безсонням -
Хай зігріє душу і слова...
Запульсує тихо в моїх скронях
Пісня ночі давня, вікова;
Безліч нерозпізнаних галактик...
Безліч нерозтрачених питань...
І паперу невеликий клаптик -
Пристань моїх мрій і сподівань...
І безсоння зазира у вічі
Поглядом довірливого пса :
Йти у холод вже страшніше вдвічі-
З тЕмінню зустрітись сам на сам...
Не жену: удвох нам веселіше...
Хай мене за руку потрима...
І сплететься у новому вірші
Я, моє безсоння і зима...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532946
дата надходження 28.10.2014
дата закладки 05.01.2015
Море лащиться хвилями ніжності
Після вихорів, шторму та бур…
Десь на обрії радісно світиться
У краплині рожева лазур…
Я у далеч – тендітним корабликом,
Пурпурових не знявши вітрил…
Ти поклич мене тихо і лагідно
Маяком із закоханих крил.
Афродітою з піни, русалкою
Я з'явлюся з вологості хвиль…
Будуть ночі зоріти світанками
У безмежжі розбризканих днів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549021
дата надходження 05.01.2015
дата закладки 05.01.2015
Дива́ таки трапляються, повір,
І засвіти лампадкою надію
У ніч, коли посріблений факір
Зірок огненних вивергне завію
В безодню неба, вижухлий велюр
Вмить спалахне гранатовим камінням
І в завитках розкішних шевелюр
Зимових крон розсипле мерехтіння.
Обтрусять сажу в комині вітри,
Як чорну пудру на обличчя ночі,
Різдвяний янгол спуститься згори,
Крильми́, мов хуртовина, залопоче...
І за собою мовчки поведе
Настрі́чу дню січневому новому,
І розіллє багряне каркаде
Світанок у мереживі тонкому
На вовну хмар, і перший промінець
Затягне облямівкою тонкою
В душі твоїй задавнений рубець,
Немов сам Бог торкнув тебе рукою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548508
дата надходження 03.01.2015
дата закладки 03.01.2015
Є Ти і Я. Є просто Ми з Тобою
Як єдність протиріч спіралі ДНК.
В Едемському саду нас теж, здавалось, двоє,
Але з'явився Він… із яблуком в руках...
Пізнання істин всіх – марудна вельми справа:
То зраджуєш себе, то іншого… І так
займаєшся… дотла… Тече вогненна лава
за шкіру, що спеклась у ватрі почуття.
Як без вогню вода лишається холодна,
Як не буває дня без темряви ночей –
так Я без Тебе не існую: бо свобода
стоїть тоді сумним будинком без дверей.
Ми птаха два крила. Ми чоботи до пари,
які і дощ, і сніг – все міряють навпіл.
Є Ти і Я. Є Ми – як два смаки, що вдало
Поєднані в коктейль
сп'янілих
почуттів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546670
дата надходження 26.12.2014
дата закладки 26.12.2014
Моє життя мов зламаний сірник
який не підпалили,щоб зігріти
серця і душі змерзлі уночі,
що так чекають ранку-далі жити.
Я мріяла як свічку запалю,
вона прогонить темряву і страхи.
І проживу надією для тих
вночі хто буде тихо,мирно спати.
Життя моє мов зламаний сірник
який попав в байдужі чужі руки.
Не дивлячись-зламали і в смітник.
Чи відчували серця того муки?
Надіялась-життя згорить як вогник
в коротку ніч-одну таку на світі
горіти буде свічка на вікні
для тих хто має далі ранком жити.
Моє життя мов зламаний сірник
який так легко кинули під ноги.
Потоптана душа моя болить.
Зцілитися? Та як-коли на двоє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546604
дата надходження 26.12.2014
дата закладки 26.12.2014
Коли його в думках носила,
Світились очі добротою.
Ще тет-а-тет не говорила,
Та знала, серцем він зі мною.
Між нами кілометри долі,
Між нами села і міста.
На зближення надії кволі,
Мовчать поки його уста.
Та промовляє люта сила,
Забута ніжність за грудьми,
Натягнута мов струна, жила,
Печаль, не вилита слізьми.
Як жаль, нема у хмарі снігу.
Ясніє неба сизе тло.
Бо я сніжинкою з розбігу
Йому б упала на чоло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545908
дата надходження 23.12.2014
дата закладки 23.12.2014
[i]РЕМЕЙК НА ПУБЛІКАЦІЮ @NN@
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536099[/i]
Білий, холодний по-зимньому, іній на травах
ранком цілує гарячі долоні мої.
Кутаю плечі. Журба підганяє у справах.
Думи тривожать. Затихли мої солов’ї.
Ще не зима – листопад заступає на варту.
Днями ще сонячно, і холодніє вночі.
Тихо згасає осіння жеврі́юча ватра,
гасять її ці пройдисвіти – пізні дощі.
Через тумани несу свої схилені плечі.
[i] – Осене, осене, чом не зарадиш мені?
Чом ці розлуки з тобою нагадують вечір,
а сподівання – наступної осені дні?[/i]
Свіжий на дотик, сивіючий іній на травах
вже не цілує холодні долоні мої.
Тільки у спогадах лишиться осінь яскрава,
а за дощами – невтішних сніжинок рої.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545329
дата надходження 21.12.2014
дата закладки 21.12.2014
Осінній день довкіл рожево квітне,
Десь журавлі трублять в прощальний ріг.
І листя-цвіт ще ніжне і тендітне
Недбало вітер струшує до ніг.
Бреду собі. топчу цю позолоту,
Минулості гортаю сторінки,
Між аркуші маленького блокнота
Вкладаю сум віршованих рядків.
І в пам’яті болять мені, як рани
Слова з її прощального листа:
"Забудь усе - ті вечори й тумани,
В яких зливались в безтямі уста..."
Чого мені так в пам’ять та неділя?
Чого мені так в пам’ять ті рядки?
Тепер вже інший п’є дурманне зілля
І на весілля має рушники...
А літа жаль - минуло непомітно
Час зорепадів і гримучих злив.
Осінній день довкіл рожево квітне
І темно-синьо у садах від слив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544425
дата надходження 17.12.2014
дата закладки 18.12.2014
А дощ іде... І я собі іду...
Ловлю калюжі - чи не в кожнім кроці...
А вітер гонить листя череду,
Мабуть, що вже останню в цьому році...
Погода - з плюсом!.. забарився сніг!..
Такий похмурий настрій у природи...
За винятком холодних рук та ніг -
Для радості вишукую нагоди...)))
А вдома - чай! й пухнастий теплий плед!
Ця радість - близько! і така знайома!
Зігріє душу золотистий мед,
І - благодать !- що я, нарешті, ВДОМА!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544534
дата надходження 17.12.2014
дата закладки 17.12.2014
Світанок лагідно торкається душі,
Змиває сумніви і сушить роси.
Ти темні коси поки вільними лиши
І вийди зустрічати мене боса.
Так, ніби неважливо, де я був,
Немовби анітрохи не змінився.
Ти випий одним подихом весь сум,
Устами теплими, щоб я зігрівся
Й забув цю кляту зиму назавжди,
І осінь, що вогнем палала,
Я з того пекла вирвався живим,
Бо знав, що ти мене чекала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543999
дата надходження 15.12.2014
дата закладки 15.12.2014
Найщиріші слова у світі
Прозвучать хай сьогодні для Вас,
Нехай доля щаслива і світла
Береже Вас завжди в добрий час.
Хай не зраджують друзі й удача,
Теплим серпнем хай буде зима,
Тільки з радості очі хай плачуть,
І збуваються мрії й дива.
Зичу благ і здоров’я міцного,
Миру, злагоди, сонця й добра.
Нехай світла життєва дорога,
Буде повна любові й тепла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543950
дата надходження 15.12.2014
дата закладки 15.12.2014
Я думав, що уже ніколи
Не зможу так любити Вас,
Кохання скалка гострим болем
Не зранить, як у перший раз.
Протистояння, сила волі –
І птиці гордої політ,
Де серце, зрікшись від любові,
Кричало: «Вільний!» – на весь світ.
Та помилився, знов зустрівши
В тінистім парку навесні:
Забуте все, у сховах тиші,
Тремтливо ожило в мені.
І я, в німому здивуванні,
Під ніжним потиском руки
Відчув таємне хвилювання
Могутнім подихом краси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543115
дата надходження 11.12.2014
дата закладки 11.12.2014
Немов коралове намисто,
Я тугу навпіл розірву.
І полетять червоні бризки
Болючим спомином в траву.
Впадуть, неначе сум одвічний,
Розтануть в крапельках роси.
І переллється туги відчай
У святість чистої сльози.
© Ірина Васильківська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543061
дата надходження 11.12.2014
дата закладки 11.12.2014
Віхола завіяла сади,
Мов дорогу, що веде до Раю!
Не шукаю я твої сліди,
І тебе, повір, вже не чекаю...
Просто, я радію ЦЬОМУ дню,
Що приходить з сонцем, наче СВЯТО!...
Я тебе ні в чому не виню,
Бо щаслива - маю ДАР КОХАТИ!!!
Я ловлю сніжинок білий цвіт,
Що лягли, мов пелюстки, на коси...
БОЖЕ мій! Який прекрасний СВІТ!..
Всі печалі - білий сніг заносить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541491
дата надходження 04.12.2014
дата закладки 10.12.2014
Стоїть хата край села,
Вся у сніг сповита,
Зима стежку замела,
Горобців лиш свита.
Посідали на калину,
Цвірінчать щосили,
Вони хату-сиротину,
Мовби розбудили.
Сонце в вікна заглядає,
Сріблом сніг блищить,
Хата, мовби оживає,
Ще прийде та мить.
Будуть її доглядати,
Як колись бувало,
Почала знов сумувати,
Сонечка не стало.
Полохливі горобці,
Під стріху сховались,
Умить стихли вони всі,
Сутінок злякались.
Тут став вітер завивати,
Хата затужила,
Знов холодна буде спати,
Так тепло любила.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/887-samotnya-khata.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542886
дата надходження 10.12.2014
дата закладки 10.12.2014
Не плач тужливо,що життя проходить,
що коси посивіли від років.
Що осінь запліта в твоє волосся
вже чорну стрічку-пам"ять про батьків.
Під ранок опускаються тумани,
притихло все,чекає вже зими.
Сон залікує серця твого рани,
ті,що зробили у житті гріхи.
Старіє тіло і нема вже сили
прокинутись як пташка на зорі.
Нагодувати всю свою родину.
Життя моє,наснилось ти мені?
Сміється місяць,заглядає в вікна,
зігрітись хоче,бо замерз один.
Мороз малює пензлем білі квіти,
кидає вітер їх у височінь.
Не плач тужливо,що життя проходить,
що коси посивіли від років.
Душа ночами вже стає на сповідь,
щоб журавлем летіть у далечінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542098
дата надходження 07.12.2014
дата закладки 07.12.2014
Кожен удар і кожен стук, кожен дзвінок і кожен крик
Зник.
Сотні дверей і сотні стін, сотні очей і сотні днів
Зі снів.
Літо і осінь, зима й весна
Дарма.
Ти поділив і відняв, рідко ти множив і нуль додав
Ніби знав.
Знову імла, туман і дим,
Чорт з ним.
Сонце сховалось у пітьмі, тіні твої на стіні
Сумні.
Ти не знайшов, що шукав, нитки обірвані, золото – сплав,
море – калюжа без берегів
Ним ти до мене брів.
Ти не дійшов, загубився, пропав, все, що віддав,
Забрав.
Світ…
В ньому ідуть-пливуть роки, ми опадаємо, мов пелюстки
Чи колючки.
Поки зашторене твоє вікно, світла не бачитиме воно.
І ти.
Іди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542076
дата надходження 07.12.2014
дата закладки 07.12.2014
Я над пропастью, ветер в спину…
И ни деревца, лиш земля…
Может быть соскользну и скину,
Боль свою, все начав с нуля?..
До тебя мне не дотянуться,
Переправы не отыскать,
Ни моста… ни просто проснуться,
Чтоб хотя бы протестовать…
Ветер злобно вперед толкает,
Небо под ноги уронив,
От земли листком отрывает,
Чуть шагну, впереди обрыв…
Пустота облаком туманным,
Налилась… и не видно дна…
Только эхо тоской незванной…
Отражает вновь глубина…
Я над пропастью, ветер в спину…
И ни деревца, лиш земля…
Может быть соскользну и скину,
Боль свою, все начав с нуля?..
20.11.2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538857
дата надходження 23.11.2014
дата закладки 07.12.2014
Ось фото. Я іду у перший клас
З кумедними великими бантами…
Чи осінь сяє мов іконостас,
Чи посмішка в очах моєї мами?
Летіло листя вітру навздогін,
А я його ловила та сміялась…
О школа, школа! Мій тобі уклін,
І вчительці, що першою назвалась…
Я так старанно йшла по стежці знань,
Що навіть не встигала озирнутись…
Я виросла…і час для розставань
Надійде скоро…Як це все збагнути?
Я учениця. Мій останній рік
Серед моїх однолітків та друзів.
Вже нам готують стрічку «Випускник»
А декому й медалі по заслузі.
Останній рік у школі…Як болить,
Що знов перегорну життя сторінку,
І вийду в світ. А осінь засліпить
Й запросить в школу іншу вже дитинку.
І трохи заздрю учням, що прийдуть,
Що будуть знань важкі долати сходи,
Та все одно…Хоч час не повернуть,,
Прийду сюди без жодної нагоди.
Ввійду в свій клас, до дошки підійду,
За парту сяду сонцем розігріту,
А осінь буде поратись в саду
Та куполи каштанів золотити.
Яка я буду через рік чи п’ять?
Куди вестиме шлях моєї долі?
Не знаю я, не хочу й навіть знать,
Які в житті отримаємо ролі.
А тут у школі - вічний дух змагань,
Не можна і хвилинку зупинити,
І той вантаж отриманих тут знань
Я знаю: за плечима не носити.
Ось фото , де останній й перший рік,
Як швидко дні спливають по годинам,
Лунає дзвоник лагідно для всіх,
Запрошуючи нас у рідні стіни.
( вірш написаний на прохання випускниці для урочистої лінійки)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541976
дата надходження 07.12.2014
дата закладки 07.12.2014
Чи знаєш , рідний мій ,
про що мовчать дерева ,
коли їх огортає білий сон ...
Що відчуваєш в тиші одкровення ,
з чиїм же серцем твоє в унісон
живе , відмірює синхронні ритми ,
і ділить все , що є на два ,
за кого вдячності молитви
пульсують одами життя ...
Лиш зазирни під покривало тиші ,
холодний оксамит зірви зі сну ...
Тс... .. Ти чуєш ?.. Це мовчать дерева ,
про те ... ЯК Я тебе люблю .
3.12.2014р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541299
дата надходження 04.12.2014
дата закладки 04.12.2014
Я міг напевно вже годину спать
в твоїх обіймах, на м`якій перині,
та запізнився, бо під листопад
попав густий, вербово-тополиний.
І поки я дивився на листки,
які летіли з дерева у прірви,
позабував: коли хотів і з ким
я стать близьким, піти до кого в прийми?
Я міг напевно на життя все стать
тобі коханим, рідним і єдиним,
та запізнився, бо під листопад
попав густий, вербово-тополиний.
І поки я дивився на листки,
які летіли з дерева на клумби,
позабував: коли хотів і з ким
я стать близьким? Я був таким бездумним.
А ти чекала. Ти втомилась ждать.
Я не приходив, бо під листопад...
Закрила двері, вікна, очі, душу.
Тебе їх відчинити не примушу,
я розумію: ти втомилась ждать.
То забери й сльози палку перлину,
я не приїхав, бо під листопад
попав густий, вербово-тополиний.
10.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541155
дата надходження 03.12.2014
дата закладки 03.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.12.2014
Спирт в рану, чтобы зажило.
Болит? Тогда и внутрь можно.
Изгоем быть не тяжело,
а человеком - это сложно.
Вы слышали гул БТРов?
Вам выезжал навстречу танк?
Как атеист приходит к вере,
в подвале спрятавшись от ран.
Вам отключали свет и воду?
Вам застилал просмотр дым?
Я из четырнадцатого года
шлю свой привет сороковым...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540710
дата надходження 01.12.2014
дата закладки 01.12.2014
Намалюй мені день, що зове променисто,
Щоб із ранку до ночі гріли душу серця,
Щоб роса із проміння нанизала намисто,
Бо тобі це намисто підійде до лиця.
Намалюй мені вечір, як при заході сонце,
Коли прагнуть цілунку мої губи твоїх,
Коли зіроньку з неба принесу на долонці
І вуста в поцілунку нас покличуть на гріх.
Намалюй мені ніч, що заснути не змога,
Тільки губи горять і палають слова,
А на небі високо зоряниста дорога
І від щастя йде кругом у обох голова.
Намалюй мені ранок, коли спати бажання,
Та хіба нам заснути, як рука у руці
І втікає із неба наша зіронька рання,
А трава і дерева у ранковій росі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540670
дата надходження 01.12.2014
дата закладки 01.12.2014
Знову сивина покрила луки
І від неї на траві – роса,
Береги до неба тягнуть руки,
І сміються сині небеса.
Перлами виблискують росини,
Що злітають зрання промінцем
І туман втікає до хмарини,
Щоб відбитись маминим лицем.
Ой, мої тумани, мої долі,
Вас ніколи з берега не гнав,
Ріс тоді і виросли тополі,
Але цього я не помічав.
Ви окутайте мене, як в дні юначі
І на вії начепіть росу,
Дайте мені крапельку удачі,
Дуже вас, тумани, я прошу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539787
дата надходження 27.11.2014
дата закладки 27.11.2014
Розгублена... І кругом голова...
Питання вічне - бути чи не бути?..
Як пізно прозвучали ті слова,
Які давно хотіла я почути!..
Я вже звільнилась від любовних чар,
Вогонь в очах лиш світить...та не гріє...
У серці сивий попіл, а не жар,
В якому віра ледве-ледве тліє...
Минуло літо, наче дивний сон,
Без сумніву - воно було прекрасне!
...Та, все на світі має свій резон,
І все на світі має бути вчасно...
А я думки сполохані ловлю...
Слова збираю, мов дрібне намисто...
...Як пізно ти сказав мені , Люблю"!..
А я не можу тим же відповісти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539710
дата надходження 27.11.2014
дата закладки 27.11.2014
За втраченим не побіжу…
Бо якщо вислизнуло з рук,
Хоч серця завмирає стук,
Упавши сонцем за межу…
Мить невловима… тут була…
Нема…у вічність відійшла…
За втраченим,як не стогни,
Проси, кричи або лякай,
Та хоч погрожуй!.. тільки знай,
Твоєї в тім нема вини…
Упала випадково мить…
Розтанула… вже дЕсь тремтить…
За втраченим не вболівай,
І не спіши сльозу зронить,
Щоб інші двері відчинить,
В минуле спершу закривай…
Та мить розтанула,як дим…
Він вже не з нею!.. ти – не з ним…
25.11.2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539527
дата надходження 26.11.2014
дата закладки 26.11.2014
Так солодко полин гірчить,
Коли на ньому сон здолав…
І зорі вже не полічить,
Які Ти знов мені послав…
Духмяно-полинова ніч,
Так непомітно сповила…
Сьогодні з нею, віч-на-віч…
Я місяцю вінки плела…
Сплітала мрію та журбу
Ще й срібне сяйво додала…
Закинула десь на вербу,
Шукала вранці… не знайшла…
Шукала… по обіді знов
Гукала… все навкруг мовчить,
Лиш невеликий дощ пройшов,
Та солодко полин гірчить…
23.11.2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539388
дата надходження 25.11.2014
дата закладки 25.11.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.11.2014
Сховався день і не приходить,
упало небо на поля.
Завмерло серце,не тріпоче
на сході сонця йде війна.
Знецінене людське життя,
страх огортає душі.
Прийшла до нас навала зла,
биття сердець задуше.
Страшне обличчя у війни
туман не заховає.
І край шахтарський,мирний край
навала розпинає.
Страшніше ночі чорний день
коли дітей вбивають.
Коли стріляють,б"ють людей,
з хатів їх викрадають.
Царює зло як пекло в душах,
тікає все живе.
Хто б міг подумати,що горе
таке в наш край прийде.
Степи шахтарські,терикони,
а вишні як цвітуть.
І кращої немає долі
як дружно всі живуть.
Я вірю-розум переможе,
добро сильніше зла.
Прокинемось-жахи приснились
нема-втікла війна.
Та будем добре пам"ятати
як зраджують"брати".
Як роздерали,розпинали
країну на шматки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539181
дата надходження 24.11.2014
дата закладки 24.11.2014
Слякоть, как палки в колеса телегам,
Дождь и туман встали вязкой стеной,
Город уснул под растаявшим снегом,
Парки укрыв до утра тишиной.
Осень сбежала от будущей стужи,
Словно внезапно лишилась ума.
Шлепая громко по собственным лужам,
Входит хозяйкою в город Зима.
Где-то в лесах застревают метели,
Где-то в грязи задержался мороз,
Но, как всегда, как бы мы ни хотели,
То, что придет он, уже не вопрос.
Злой, надоедливый, жесткий, скрипучий,
Гордый собой от своей крутизны…
Ладно, посмотрим попозже, кто круче,
Дай только время дожить до Весны!
22.11.2014г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539203
дата надходження 24.11.2014
дата закладки 24.11.2014
Повій вітре хлопцям в спину,
Щоб отямились таки:
Захищати Україну
Нам потрібно - козаки!
Підіймайтесь козачата,
Бо страшна біда прийшла,
Бо війна вже розпочата
Біля вашого села.
Бо зухвалий ворог лізе:
З "Граду" бє, з ПЗРКа,
Від російського заліза
Вся Луганщина в дірках.
І Донеччина страждає,
Де ж герої - дончаки?
Ворог суне, наступає,
Ви до Львова навтьоки.
А кордон свій боронити
Не бажаєте чому?
Звісно, краще пиво пити
І водити десь чуму.
Патріоти хай воюють,
Проливається їх кров,
Хай життям там ризикують
За святу до них любов.
То не справжні українці,
Що ховаються в тіні,
Коли пруть до нас чужинці
Й гинуть люди на війні.
Повій вітре хлопцям в спину
Зрозуміли щоб таки:
Захищати Україну
Першими йдуть КОЗАКИ!!!
18.08.2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537151
дата надходження 15.11.2014
дата закладки 23.11.2014
Сьогодні раптом впало моє НЕБО…
Гуло село…
Усім так раптом неба стало – ТРЕБА…
Як – не було…
Мов не було отого НЕБА вчора…
І повсякчас…
Лише стояла темрява прозора…
Й ковтала нас…
Я ще хотіла втримати в долоньці
Оте ”ПОВІР”…
Та небо… де світило ЧОРНЕ СОНЦЕ…
Чомусь – навпіл!!!…
Навіщо – ЦЕ?... І кОму цього треба?!.
Чортополох…
Зламалося… Розбилось моє НЕБО…
Одне – на двох……………
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538871
дата надходження 23.11.2014
дата закладки 23.11.2014
О, Боже, тільки не кохання!
Бери що хочеш, я віддам!
Хай замість рим буде мовчання,
А замість віри – храм.
Хай серце рве на шмаття біль
І хай юшиться кров –
Нема страшнішого за штиль,
Не забирай любов!
Хай невзаємну, хай гірку,
Сліпу, зарозумілу,
Залиш її, не пустоту,
Бо більш не маю сили!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396759
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 20.11.2014
Я навзрыд, в позвонки, чтоб болело,
Пусть разлуку стаканами пить!
До любви вам моей, что за дело?
Да кому это нужно, «любить»?
А мне окна, что к Богу, все настежь,
Мне Земля безнадежно мала!
Что любовь проходяща? Да разве ж?
Это жизнь мимоходом прошла!
Душно, выпито, небо в золоте,
То ли смерть моя, то ли рождение,
Мое тело душою вспорото
Без малейшего сожаления!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428377
дата надходження 30.05.2013
дата закладки 20.11.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.11.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.11.2014
Коли осінь обтрушує листя
Й засипає орнаментом поле…
Ти не просто мені приснишся,
Ти залишишся тихим болем.
Коли ніч вигаптовує зорі,
А туман припадає на тіні,
Додивляюся сни неозорі,
Доленосних шукаючи ліній.
Коли небо засяє світанням,
Болем ляже печаль у долоні,
Ми приснилися, мабуть, востаннє,
Бо долоні ж занадто… солоні.
Коли осінь тривожить дощами,
Перегойдує крилами листя
І журою летить за вітрами,
Аби десь з висоти приземлиться…
Не проситимусь в сни - сподівання,
Не смутитиму мрію тобою…
Відтепер я осіннім прощанням
Залишусь наодинці з журбою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460477
дата надходження 14.11.2013
дата закладки 19.11.2014