У світі ілюзій,дешевих картин
На цвинтарі правди,зарослих могил.
Ідеї закопані в землю замерзлу
Де світло погасло і пекло замеркло.
Де серед доріжок надгробки надбиті
На них лиш дві дати,корито розбите.
А я лиш гуляю між них,усміхаюсь
Картинки з життя в голові пролітають
Підходжу до ями,там моя дата
Віршик короткий,іржава лопата.
Над головою ворон скрегоче
Клянусь,темнота теж має очі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031190
дата надходження 21.01.2025
дата закладки 21.01.2025
Слова - автора
Музика і виконання ШІ
Wherever I am, whatever I do,
My heart and my soul are following you.
I miss you the way no words can describe,
Remember: I stay by your side.
Far away, you are so far away,
I dream to hold you again some day.
This dream makes me stronger, this dream makes me cry.
I love you, no words can describe.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030672
дата надходження 13.01.2025
дата закладки 15.01.2025
ПИЛ
Як білий пломінь в нас помре,
Байдужість до життєвих втіх
І темрява до нас прийдè -
В ночах розсипемось сумних;
Стрімке волосся стихне теж,
І крізь вуста прорветься тлін,
І диханням вже не живеш -
Коли ти пил, коли ти пил!
Не мертві і бажàні ще,
І все ще чуйні в почуттях,
Літатимемо ми лише,
Де ми померли, в тих місцях,
І буде танець наш легким
Бо вільним порохом ми є,
У сяйві сонця золотім,
Грайливий вітер нас несе
Небесним світом і земним
У майбуття далекі дні,
Пил, як невтомний пілігрим,
Шляхи здолає всі свої.
Ні відпочинку, ні брехні,
Де смерть панує, сплять думки,
Зійдуться атомів шляхи,
Один - то я, а другий - ти...
Тоді у тихому саду,
Ще теплому від сяйва дня
Знайдуть коханці чарівнУ
Рослину в квітах небуття,
Яка зросла із мрійних снів,
І їм відкриється краса,
Дарує Всесвіт диво їм,
Їх сяйвом стрінуть небеса.
В обіймах дивної краси
Їм не збагнути, чи то спів,
Чи полум'я, чи смак роси,
До світла світлом дух злетів?..
Все вище, вище в небеса,
І там зустрінуть мить одну -
Горітимуть слабкі серця
В екстазі нашого вогню!
Вже в непритомних і слабких,
Де світла рух не зупинить,
Прозрінням спалахне для них
Любові мить... любові мить...
20-22. 12. 2024
© Тетяна Даніленкo
Свідоцтво про публікацію: №0046983220241223
© Тетяна Даніленко, 2024
Ілюстрація з інтернету
DUST
When the white flame in us is gone,
And we that lost the world's delight
Stiffen in darkness, left alone
To crumble in our separate night;
When your swift hair is quiet in death,
And through the lips corruption thrust
Has stilled the labour of my breath --
When we are dust, when we are dust! --
Not dead, not undesirous yet,
Still sentient, still unsatisfied,
We'll ride the air, and shine, and flit,
Around the places where we died,
And dance as dust before the sun,
And light of foot, and unconfined,
Hurry from road to road, and run
About the errands of the wind.
And every mote, on earth or air,
Will speed and gleam, down later days,
And like a secret pilgrim fare
By eager and invisible ways,
Nor ever rest, nor ever lie,
Till, beyond thinking, out of view,
One mote of all the dust that's I
Shall meet one atom that was you.
Then in some garden hushed from wind,
Warm in a sunset's afterglow,
The lovers in the flowers will find
A sweet and strange unquiet grow
Upon the peace; and, past desiring,
So high a beauty in the air,
And such a light, and such a quiring,
And such a radiant ecstasy there,
They'll know not if it's fire, or dew,
Or out of earth, or in the height,
Singing, or flame, or scent, or hue,
Or two that pass, in light, to light,
Out of the garden, higher, higher. . . .
But in that instant they shall learn
The shattering ecstasy of our fire,
And the weak passionless hearts will burn
And faint in that amazing glow,
Until the darkness close above;
And they will know -- poor fools, they'll know! --
One moment, what it is to love.
1911
Rupert Brooke
Руперт Брук (1887-1915) - англійський поет, відомий своїми сонетами воєнної тематики, написаними в період першої світової війни, учасником якої він був (служив на флоті) і на якій загинув.
Найвідоміша робота Руперта Брука - цикл "1914 and other Poems».
У вірші "Dust" автор протиставляє фізичну смерть людини (перетворення на прах) природі любові і душі.
(Відомості з інтернету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030407
дата надходження 10.01.2025
дата закладки 10.01.2025
Місто похмуре, квітами вкритий майдан...
Жіночка в чорному ставить свічу під портрет...
Хтось , захищаючи нас, без вагань йшов вперед,
Втратив життя, а інший лиш дбав про карман...
Жиночка та протирає портрет від дощу,
Тихо шепоче до Бога, "прийми і прости"...
Хтось співчуває, а хтось оминувши хрести,
Кроки пришвидшить й подумає... " іх длсхочу"...
Жовтоблакитні малі тріпотяпь прапорці...,
Їх так багато..., це правда... немає кінця...
Трепіт такий, наче воїнів бьються серця..,
Хтось їх почув, та подумає інший..."мерці"....
Тільки я знаю, хто думає так, той сліпець
Очи піднімить на тебе невтішна вдова, слухай, байдужий, прості і правдиві слова...
Мрець, той хто здався, а виживе тільки борець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012630
дата надходження 06.05.2024
дата закладки 07.01.2025
Бувають війни такі що не бачиш оком,
Бувають війни такі — без димів і гільз.
Вони стаються так часто, що ненароком
Їх впишуть в буденність і спишуть на чийсь каприз.
Крадуться вовками в стінах міських хрущовок,
Сплітаються косами вовни на спицях днів,
І вбраний у светра з тиші і недомовок,
Як в лати, веде хтось перший зі всіх боїв.
Їх буде багато — так скажуть тобі прикмети,
В квадратиках вікон самотність його облог.
У кожному домі бувають свої секрети:
Десь — пляцків до свята, десь — воєн без перемог.
І це так безглуздо: шукати у всьому сенси...
Він буде шукати, ти знаєш про це не з п'єс.
І в сіточці венок, що схожі, неначе сестри
Як в сіточці вулиць загубить останній сенс.
І буде непросто: топтати свої дороги,
Коли беззмістовність отруює мов вино.
Заблукані діти збивають до м'яса ноги,
Шукаючи в світі того чого не було.
А ти вже доросла і, наче, умієш жити —
Ковтати повітря, жувати чутки в обід,
Минуле минуло, і, наче, з усім ви квити,
І, наче, забулось за змінами зим і літ.
І зараз проблеми — натерли новенькі мешти,
Платіжка за світло, сезонність дощу й застуд,
І все наче добре, і бути б як всі, бо врешті
Життя — коливання між точками амплітуд.
І врешті ну що то — якійсь там жалі й мозолі?
У кожного, знаєш вони фігурально є.
Та дзвоник дзеленькне і спраглий до рук і крові
Твій вовк зі стіни нашорошиться як тер'єр.
Ти скинеш ті мешти і підеш собі босоніж,
І килим під ступнями ластиться мов трава,
Є дім і робота, є друзі, та тільки поміж
Попроситься в гості надвечір й твоя війна.
Ви сядете разом, невидимі ветерани,
Гірчитиме кава з солоником до смаку…
В квадратиках вікон хтось перші залиже рани
І чаєм з повидлом напоїть свою війну.
[i]26.12.2024[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030123
дата надходження 06.01.2025
дата закладки 07.01.2025
Підпалили жито з того краю,
поле, ген, у чорному диму.
Людоньки, та що ж робити маєм —
хтось кричав у розпачі… й кому?
Загорілись перші колосочки,
вже наступне в полум’ї стебло.
Залишає випалену землю
безпощадне звивчасте кубло.
Липень. Спека. Ні краплини з неба.
Посивів від втоми мудрий Бог.
Народився в світі новий Каїн.
Хліб насущний — між реалій двох.
Бізнес, гроші і війна дволика.
Пам‘ять, голод, тридцять третій рік…
Досі в жменьці троє колосочків
серце розшматовують одвік.
Пригадалась мамина розчина:
дро́ва, піч і кухня запашна.
Як окраєць спеченого хліба
цілувала з татусем вона
й я мала повторювала з ними:
Хліб у хаті — завше голова!
Зараз осягнути не зумію,
хто ж накоїв горя у жнива?
Чи ж його малого не навчили?
Як горох, сльозини потекли.
Гріх пекельний нелюди вчинили!
З тих зерняток хліба не спекли.
Вже тремтить колосячко від вітру.
Плаче Україна край села.
Дай, нам Боже, людяність не втратить,
В цій війні ненависті і зла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983753
дата надходження 20.05.2023
дата закладки 03.01.2025
а вже зима. на срібному коні
мороз катає синє надвечір‘я
й ховає зорі. в неба далині
мільйони білих птахів чистять пір‘я
кружляє пух, ховає плоть земну
що закоцюрбла сірим целюлітом
і вже приготувалася до сну
про #сонце-квіти-і-спекотне-літо
хоча студена ніч розпочала
вбирати місто у прозору книгу
та вже стирає з темного чола
розталі сльози і доверху дригом
перевертає колбу із піском -
зсипає час у ще одну годину
шерехотить, немов сухим листком
холодним сумом втомлена людина
#бо_вже_зима...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897084
дата надходження 03.12.2020
дата закладки 16.12.2024
Знов темрява
і лісосмуга,
Стирчать
дерева-сірники.
Все тіло
як струна.
Напруга.
Багнюка,
мряка,
пацюки.
А кроки...
Як у немовля -
Це одночасно
страх
і радість,
Що під ногами
є земля...
Надія,
віра,
витривалість.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028385
дата надходження 12.12.2024
дата закладки 12.12.2024
Щоночі бачу сон один:
Рожевий над каштаном дим,
По вінця сонцем повний сад,
І дім старий – душі сльоза.
В саду тім, тихім і густім,
Співала мати: синку, спи.
Життя минуло з тих часів:
Зник сад і дім, каштан і спів.
Тепер там стежка лугова,
Яріють золотом жнива.
А дім і сад, каштану цвіт
Лише у снах живі. Живі...
28-29.05.2022
Traum
Es ist immer derselbe Traum:
Ein rotblühender Kastanienbaum,
Ein Garten, voll von Sonnenflor,
Einsam ein altes Haus davor.
Dort, wo der stille Garten liegt,
Hat meine Mutter mich gewiegt;
Vielleicht - es ist so lange her -
Steht Garten, Haus und Baum nicht mehr.
Vielleicht geht jetzt ein Wiesenweg
Und Pflug und Egge drüber weg,
Von Heimat, Garten, Haus und Baum
Ist nichts geblieben als mein Traum.
P. S. Герман Гессе народився в Кальві – маленькому містечку на півдні Німеччини. Дивно, але каштани тут дійсно цвітуть темно-рожевим, майже червоним.
#герман_гессе_українською
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957323
дата надходження 23.08.2022
дата закладки 05.12.2024
Ранковий дощ і ранок дощовий…
Назустріч снам – різкі діодні фари.
Майбутній день, за планом, дійовий,
А за прогнозом – нескінченні хмари.
Фіксує погляд в натовпі людей,
І парасолі миготять строкаті.
Та серед всіх задуманих ідей
Душа так хоче печива і лате.
Пухнаста ковдра, муркотливий кіт,
Дитячий принт зім’ятої піжами –
Ця зброя переможе сотні бід
І допоможе впоратись з дощами!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022116
дата надходження 13.09.2024
дата закладки 14.09.2024
Гойдає вітер грона калино́ві
в ряснім саду майну́лого життя,
немов оре́лі бу́лої любові,
під музику мого серцебиття…
І го́йдалка, як та опо́на часу,
спадає до́лу прямо із небес.
Несе тебе, буття́ мого́ окрасу,
із юної мину́вшини Гермес…
Оре́лі ча́су, бу́лого оре́лі,
удалину́ несуть клини лелек.
Летять по небу долі акварелі,
мого́ життя переповня́ють глек!.
Оре́лі ча́су – го́йдалки епо́хи,
в’юнкі́ як вітер талану́ літа́…
Вони не зачекають анітро́хи –
відго́йдують буття́ нови́й етап.
Колише ле́гіт молодості спо́мин,
відлу́нок насолоди і заві́й –
уя́ви невимо́вної фено́мен
відлу́нює у пам’яті моїй…
Ключі летять по небу журавли́ні,
леле́чій кле́кіт лине з вишини
і тануть у стрімкому часопли́ні
мо́го життя солодкі полини́…
15.06.2024, СВ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015523
дата надходження 15.06.2024
дата закладки 13.09.2024
Заметила, что только два стихотворных текста перевела с немецкого. Решила для равновесия перевести еще один, перевела и на русский язык, и на украинский. Привлекло, конечно, название Drei Kameraden. Если солдатская песня времен первой мировой войны, то название знаменитого ремарковского романа приобретает дополнительное звучание для его первых читателей.
Но, что интересно: на Ютубе, приводя песню с английскими субтитрами, пишут политкорректно, что «не вполне ясно, какой из мировых войн это песня, разные источники сообщают разное». А на российском сайте – однозначно: песня Третьего рейха, перешедшего к обороне.
Песня, однако, не пропагандирует завоевания. Только отражает тоску солдат по родине и возлюбленным, общую для всех сторон всех войн.
Оригинал:
Drei Kameraden im Bunker
In einem kleinen Unterstand
träumen vom fernen Heimatland
der Karl, der Fritz und ich.
Der Karl schreibt an die Annemarie,
der Fritz an seine Rosemarie
und ich, ich schreib an Dich.
Das rauhe Lied der Fronten schweigt,
das Herz hat Urlaub eingereicht
von Karl, von Fritz, von mir.
Von Karl, das ist bei Annemarie
von Fritz, das ist bei Rosemarie
und meines ist bei Dir.
Und wenn dann Brieflein kommen an,
sie stolz und glücklich machen dann
den Karl, den Fritz und mich.
Die Sehnsucht von der Annermarie,
die Küsse von der Rosemarie,
dies kleine Lied für dich.
Мой русский перевод:
Три товарища в бункере
(песня немецких солдат)
Убежище невелико,
А родина так далеко,
Грустят со мной друзья.
Карл нынче пишет Аннемари,
А Фриц – тот пишет Роземари,
Я – строчку для тебя.
Суровый наш напев умолк,
Сердца устали от тревог,
Так нужен нам покой,
И Карл быть хочет с Аннемари,
А Фриц быть хочет с Роземари,
Я ж быть хочу с тобой.
Когда к вам письма прилетят,
Нас гордость, счастье посетят,
Мы обретем себя.
Придет призыв от Аннемари
И поцелуй – от Роземари,
Вот песня – для тебя.
Перевод 07.09.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021712
дата надходження 07.09.2024
дата закладки 09.09.2024
Вітрилась музика. То бринькав дощ її.
Гніздо розмірено хитала вишні гілка,
Розмита через мокрі лінзи вікон.
У звуків рівномірній течії
Солоне "соль" цимбалило без ліку.
Повторювала солоно луна
Ту ноту в краплях, цівках, і у писку
Пташини мокрої, завмерлої у бризках,
Бо кладка оживала, й не зігнать
Синичку в затишок сухий, що зовсім близько:
У кілька помахів пістрявого крила.
Нехай гніздо сама колише вишня.
А там життя вилуплювалось спішно!
Йому б тепла з-під крилець назбирать,
Щоб знову у саду лунала пісня.
Я дощ благала, хай би він не був
Затято довгим, і скоріш пташина
Відчула радість сонячної днини,
Коли за вітром піде хмар табун,
І холод під крилом життя не спинить.
...
В передосінній лагідній порі
Згадався сум весняної негоди.
Роять сім'ї пташиної обльоти -
Підсилився крилом синичий рід,
й додати годівниці я не проти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021027
дата надходження 28.08.2024
дата закладки 28.08.2024
І щось мене ранком у лісі травневім водило,
І щось мене звало, і знову мене щось вело
До цього затишшя, до цього магніту-кадила,
Що щедрим пришестям пречисто, пребіло цвіло...
В'ячеслав Романовський І ЩОСЬ МЕНЕ РАНКОМ У ЛІСІ ТРАВНЕВІМ ВОДИЛО
"І щось мене ранком у лісі травневім водило",
Не страшно, якби... це не був уже ранок дев'ятий...
Зринає у пам'яті, як ми мангал запалили,
А потім... ПРОВАЛ... Сам у лісі, не втраплю до хати...
Шашлик запивали ми чим я згадати не можу,
У роті — посуха, неначе міцне пив два тижні...
"До цього затишшя" забрів як не знаю, мій Боже,
Ледь-ледь вже тримають кінцівки мене мої нижні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008359
дата надходження 13.03.2024
дата закладки 30.07.2024
Тягла два відра на корбі
І сукня була брунатна.
Життя - як ніщо у торбі,
А торба у мене знатна.
Ходила камінням боса,
Розхристану мала душу.
Стоока і стоголоса,
А зараз стократно мушу.
Фіалки - мої парфуми,
Калина - мої рум‘яна,
Збирала у торбу думи
З повітря ставала п’яна.
Витьохкувала з пташками,
Читала вірші лисиці,
Не слухала свої мами
І воду тягла з криниці.
Легкою була на вдачу,
Співала коли захочу,
А зараз іду і плачу,
І торбу свою волочу.
Подумаю чи так треба,
Чи сукня - вбрання дорожнє?
І воду з відра, як з неба,
З пустого наллю в порожнє.
А корба,від часу гнута,
Натерла криниці горба,
Але як настане скрута,
Хай котиться з нього торба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008364
дата надходження 14.03.2024
дата закладки 01.07.2024
Я віршую по фен-шую,
Бо фен-шуй – це сила!
А ти, мабуть, так жартуєш? –
Кажеш: "Некрасиво!"
Я енергію просто́ри
Втілюю в поеми.
Кажеш ти, що з ритмом горе,
З розміром проблеми.
Я потоки "ці" у змісті
Образно малюю.
Кажеш, що не в тому місці
Наголос тулю я.
У рядки вкладаю душу
Почерком незримим.
Кажеш, що на серці скрушно,
Бо невдалі рими.
То ти, мабуть, так жартуєш? –
Кажеш: "Некрасиво!"
Я віршую по фен-шую,
Бо фен-шуй – це сила!
29.03.2024
–––––––––––––––
Картинка з інтернету
–––––––––––––––
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009794
дата надходження 29.03.2024
дата закладки 29.05.2024
Сын Белладонны Тук отделывается от меня своим «добрым утром», как будто я пуговицами вразнос торгую! (С)
Гэндальф
Попробовала сделать свой перевод песни The Greatest Adventure из мультфильма «Хоббит» 1977 г. Перевод получился несколько вольный. С другими существующими не сверялся.
Надеюсь, что мистер Бильбо Бэггинс, эсквайр, не возражает.
Оригинал:
The Greatest Adventure (The Ballad of The Hobbit)
Lyrics by Jules Bass, music by Maury Laws
The greatest adventure is what lies ahead.
Today and tomorrow are yet to be said.
The chances, the changes are all yours to make.
The mold of your life is in your hands to break.
The greatest adventure is there if you’re bold.
Let go of the moment that life makes you hold.
To measure the meaning can make you delay;
It’s time you stop thinkin’ and wasting the day.
The man who’s a dreamer and never takes leave
Who thinks of a world that is just make-believe
Will never know passion, will never know pain.
Who sits by the window will one day see rain.
The greatest adventure is what lies ahead.
Today and tomorrow are yet to be said.
The chances, the changes are all yours to make.
The mold of your life is in your hands to break.
The greatest adventure is what lies ahead.
Мой перевод:
Где ждать приключений? (Баллада из «Хоббита»)
Где ждать приключений? Немного пройди!
Не встречено то, что пока впереди.
Играть, изменить что-то хочешь — меняй!
Жизнь в форме застывшей — так форму сломай!
Чем ждать приключений, приблизь их, будь смел!
Решись и шагни за обычный предел!
Ты в мыслях о смысле упустишь свой час,
Так действуй, пока еще день не погас!
Коль только мечтаешь, на месте сидишь,
Коль жизни глубин испытать не спешишь, —
От боли спасен ты, но страсть обойдет,
Весь мир твой в окошке — но ливень пойдет!
Где ждать приключений? Немного пройди!
Не встречено то, что пока впереди.
Играть, изменить что-то хочешь — меняй!
Жизнь в форме застывшей — так форму сломай!
Где ждать приключений? Немного пройди!
Перевод 18.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013794
дата надходження 22.05.2024
дата закладки 22.05.2024
ЛІТО
Джмелі рудаві в конюшині
Новій вклоняються добі.
Влови, як посвисти пташині
Невільно будять кров тобі.
Збирає ранок роси в жмені
І розсіває в шир полів,
Щоб вільно дихали легені
Святої матінки землі.
Спинилось сонечко в зеніті,
Срібляться іскри у воді.
Відчуй, як хороше у літі
Душі, одвічно молодій.
Схилився полудень на трави,
Лишає всюди теплий слід.
Глянь, зарум'янились заграви,
Готують днину у політ.
Співає вечір цвіркунами,
Знов роси падають в траву.
Повітря терпко пахне снами.
А я не сплю, а я – живу!
Купаюсь в місячнім промінні,
Змиваю втому із душі.
Й комусь в живому безгомінні
Пишу до досвітку вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013253
дата надходження 15.05.2024
дата закладки 15.05.2024
Чому, чому ти поспішаєш в осінь?
Ще квітнуть ружі... Сонях на межі.
І позіхають гарбузи на возі.
Медово та бентежно на душі.
Ще павутина дзвінко так сміється.
Ледачий пес ще груші стереже.
Любові ще вино ігристе в серці.
Мене злякався? Зляканий, авжеж!
Не бійся. Ні, я горя не приношу -
Наповнена я світлом - подивись!
Усім несу все добре і хороше.
І навзаєм - мені лиш усміхнись!
І у дерев аж кров ураз застигла.
Дверима грюкнув - скрипнуло аж скло.
І у мені щось згасло, змерзло, стихло.
Я думала - людина. Ти - це зло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924859
дата надходження 12.09.2021
дата закладки 09.05.2024
I'll forget your gaze and your smile,
Your voice and laughter, after a while.
I'll unlove you, perhaps it's true,
And someone new will come into view.
You'll never let me go, it seems,
Release me, I beg in dreams.
To unlove you is an impossible feat,
Unloving never, I entreat, release me.
Perhaps I'll forget your number, your scent,
The aroma of Dior, moments we spent.
I'll forget all the bursts, maybe,
When things didn't work out lately.
You're my god and my vice,
My sweetness, my paradise.
I hate you, yet love you so,
I'll let you go, but no, never let go.
You'll never release me, it's clear,
Let go, I plead, let go, my dear.
To unlove you is beyond my power,
Unloving never, release me this hour.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012473
дата надходження 04.05.2024
дата закладки 05.05.2024
І пахне дощ надіями весни,
І ллє свій трунок поміж вій в зіниці.
Ошатні яблуні,мов кралі білолиці,
Жбурляють цвіт крізь вікна в наші сни...
Наївна та несправжня пастораль
Ятрить у пам'яті поховане минуле:
Життя, яке достоту не відчули,
В зухвалості змагаючись, на жаль.
Тож сонця тінь цю темінь на роки
Поклала, наче іспит, нам на серце,
Зіткала зливу лиш з мінорних терцій
І змила нас піском на дно ріки.
Мутніє вир . Хтось - тоне. Хтось - пливе.
Фільтрує небо невгамовні хвилі -
Збирає кращих. Плачуть онімілі,
Змарнілі янголи над тими, хто живе...
Та зливи - вщухнуть.Стихне Долі вир.
І щастя в тім, що душі не з каміння.
Лишень,щоб не лишатись в баговинні,
Час розгорнути Небо як Псалтир.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011802
дата надходження 25.04.2024
дата закладки 28.04.2024
Я прочитав ту розповідь бійця,
То стлів душою, щей зійшов з лиця.
Розповідав не зовсім рядовий, скоріще - командир,
Бо те, про що почув було суттєвим, без прогалин й дир.
Про те він розповів, що підари заходять з флангів з тилу й фронту,
І тут ти згадуєш усе життя без пафосу і понту.
У цей же час надутий генерал,
Який солдат в Статуті по малюнку десь пізнав,
В штабах отих, що всі від фронту геть далеко,
Він наказав тримати оборону, бо це важливо й легко .
А ми вже місяців зо три,
Тут захищаєм ці рови.
Ви ж тільки кількість показали,
Бійців живих там геть не мали.
Позначили що є присутні,
Та їх нема, вони вже вбиті, полонені чи то відсутні ..
До нас доріг, залишилась рокада,
І та під обстрілом тремтить .
Нас оточили, то блокада.
А зміни геть немає, не спішить,
Тим більш в окопи зовсім не біжить.
В ефірі хтось кричить, я тут,
Безпечний ніби то маршрут.
Там хлопець з кісткою розбитою гомілки,
Від болю плаче, знімає турнікет,.
Бо біль від турнікету - страшніше рани наче.
А в нас немає обезбола…
Тож хлопець ворот відкрутив,
Тай кров на землю відпустив .
З окопу "Дід" кричить, я помираю,
Ключі із сумки заберіть,
То хоч автівку збережіть .
Десь за спиною рузькі бродять,
Але від арти смерть таки знаходять .
А підари ще газ жбурляють.
Хто з наших вийде, дрони їх чекають.
Хтось в бліндажі реве від болю й наче,
Чи кашляє, а може й гірко плаче.
Від газу в нас болять легені і палають груди,
Ще й степ горить, палає всюди.
Ми вийшли. Міни так летять собі ліниво,
Що пролетіли зовсім поруч, але мимо.
А ви, пишіть про сонце, про весну і квіти,
Ви про біду таку не знаєте, та і не чули, звідки?
Злий Дід Валєра.
Квітень 2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011234
дата надходження 17.04.2024
дата закладки 17.04.2024
Полтава. Антологія "Калинове гроно" т.3
Анатолій Гальченко
Зникать не хочу, жити не дають
Холодні війни, розбрат, чвари, статки.
Мої брати на компроміс ідуть,
А я іду безкомпромісно задки.
Аби не бачить, що мене чека:
Чи не втоплюсь приречено в горілці,
Чи не зурочу душу, що зника,
Чи не повішусь на грушевій гілці?
Але я дав недолі відкоша:
Не затягла у чорторий горілка,
З лихого тіла не пішла душа,
Тому мене не витримала гілка…
Валерій Голуб
А насправді було так:
Настало літо – жити не дають
Не так ті війни, як сусідські груші.
Палке жадання їх мацнуть, куснуть
Зурочило мою стражденну душу.
Ця хіть непояснима, і така,
Що мимоволі йду до саду – задки,
Аби не бачить, що мене чека –
Пащека пса, чи сіллю з двохзарядки.
Заліз! Аж на вершечок! Ось вони!
Такі смачні, добріші, ніж горілка!
Наклав кишені, пазуху, штани…
Тому мене не витримала гілка.
========================
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009833
дата надходження 29.03.2024
дата закладки 30.03.2024
А дощ все йшов, все землю мив і мив,
Не рятувала справи парасоля...
Вода лилась то сильно, то поволі,
Розмила стіни й вікна, й нас самих...
Здавалось, хтось у хмарах душ ввімкнув
Щоб всю ту скверну людотворну змити
Із нашого буття коротких митей...
Ненависть утопити і вину...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009071
дата надходження 21.03.2024
дата закладки 23.03.2024
панночко з блакитними очима,
панночко з блакитними сльозами
як мені хотілося навчитись
бути з вами і не бути з вами.
Іван Андрусяк
Панночко з блакитними очима,
Панночко з блакитними сльозами,
Ви - мара прозора, невловима.
Був я з Вами чи не був із Вами?
От хильнув з друзяками чарчину.
І опівдні, в літа на краєчку
В осоружну я, в лиху годину
Скочив враз або не скочив в гречку.
Ув очах двоїлось чи в люстерці?
Все довкруж звивалося димами.
Перший я тікав, немов од смерті.
Інший я леліявся із Вами.
Не згадаю, де мене носило.
Весь брудний, потворний, пелехатий
Лиш під ранок причвалав насилу
До своєї й не своєї хати.
В голові липуча стигне каша.
Як рядок нескінченого вірша,
На сорочці - туш блакитна Ваша,
За небесний безмір голубіша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008734
дата надходження 17.03.2024
дата закладки 19.03.2024
панночко з блакитними очима,
панночко з блакитними сльозами
як мені хотілося навчитись
бути з вами і не бути з вами.
Іван Андрусяк
Панночко з блакитними очима,
Панночко з блакитними сльозами,
Ви - мара прозора, невловима.
Був я з Вами чи не був із Вами?
От хильнув з друзяками чарчину.
І опівдні, в літа на краєчку
В осоружну я, в лиху годину
Скочив враз або не скочив в гречку.
Ув очах двоїлось чи в люстерці?
Все довкруж звивалося димами.
Перший я тікав, немов од смерті.
Інший я леліявся із Вами.
Не згадаю, де мене носило.
Весь брудний, потворний, пелехатий
Лиш під ранок причвалав насилу
До своєї й не своєї хати.
В голові липуча стигне каша.
Як рядок нескінченого вірша,
На сорочці - туш блакитна Ваша,
За небесний безмір голубіша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008734
дата надходження 17.03.2024
дата закладки 18.03.2024
Дійові особи: Едуард Мане, Клод Моне, загадкова жіночка Мона
Час дії – початок ХХ століття
Діалог, звісно, повністю вигаданий, але якби Едуард також дожив до похилого віку, вони з Клодом могли б частенько обмінюватись подібними дружніми шпильками. :)
_______________
«Усе мине», – сказав Мане Моне.
«Й не зиркайте, мусье, на мене скоса!
Чи ж винен я, що навіть у пенсне
не бачите ви далі свого носа?»
«Що світ? Сукупність вражень нестійких.
Усе розмите, оповите димом.
Ви хочете схопити міцно їх,
вони, слизькі падлюкі, сунуть мимо».
«Чи, може, в нас закінчилась мана?
То мусимо поповнити запаси!
Бо ще ж, мусье, повнісенька хана,
які тепер в нас репані каркаси».
«А моджо ваше як, питаю вас.
Колись, я чув, було вельми солідне.
Чи теж його зіжмакав мстивий час,
чи іноді працює більш-менш плідно?»
«Мане, вмагуйтесь», – відказав Моне.
«І вшийтесь звідси, бо чекаю Мону.
З’ясуймо потім, що куди мине,
а зараз щезніть, бо турну з балкону!»
03.03.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008589
дата надходження 16.03.2024
дата закладки 16.03.2024
Оригінал твору О.Ратинської https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797537
Милий, відкинь сумніви про осінь
В листі тім кохання бережу
Хай у головах гуляє просідь
Срібними думками за межу
Кроком, по дитячому, всміхнися
В посмішці твоїй шістнадцять літ
Хвильку ще на мене, подивися
Обійми крилом міцним й в політ
До зірок нестримно через вахту
Крізь шпалери зранених подій
Золотом камінням чорним з шахти
Рухами перейдемо до дій..
Спонукаю, віями лоскочу
В сон твій зазираю немовлям
Пригорнутись не бажаю, хочу
Визволити душі наші з драм
Назавжди..
Милий, відкинь сумніви про осінь..
Влітку тре любитися у хлам..
***********
Літературна пародія за мотивами твору
О.Ратинської "Влітку тре любитися у хлам"
Влітку "тре" любитися у хлам,
Бо ж чекати довго дуже осінь,
В листі я кохання грію крам,
Де тебе чорти так довго носять?
Усміхнися "кроком" чи плечем,
Не гальмуй вже "зранені події",
Нам з тобою "в хлам" упитись "тре"-
Перейдімо рухами - до дії
Зваблюю у листі, спонукаю,
Віями за вухом лоскочу,
Бо горю жагою і бажаю:
Перейдімо швидше, - я прошу.
Я, поетка, так скажу тобі:
Хоч у голові "гуляє просідь",
Вдарим секс-дуетом по журбі
І відкинем "сумніви про осінь".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008629
дата надходження 16.03.2024
дата закладки 16.03.2024
Ми з тобою згаснем молодими:
Може, влітку, може, навесні,
Переживши всі несправжні зими
І такі сумні осінні дні.
Сергій Дзюба
Ми з тобою згаснем молодими
Без артрозів, лисин і сивин.
Чарівними, гарними, стрункими,
Ніби часу зупинився плин.
І не буде зморщок падолисту,
Плям пігментних і набухлих вен.
Імплантуєм усмішку іскристу,
Жир відсмокчем, вколем колаген.
Тож спасибі любій хірургії
За новенькі вуха та носи.
Наростили нам чуби і вії,
Накачали губи для краси.
Нас нітрохи не лякають зими,
Сколіоз, подагра, целюліт.
Ми з тобою згаснем молодими
В дев'яносто повнокровних літ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008269
дата надходження 13.03.2024
дата закладки 13.03.2024
* * *
Перейменуймо березень на котень,
А квітень хай залишиться, як є!
Сергій Пантюк
Місяць котень настав. І до ранку Маркіза
З Мурзабеєм сусідьким концерти дають.
У сметані Васькова смугаста мармиза,
Бо підлотна і капосна котнева суть.
Місяць котень прийшов і надзюрив у капці,
Вкрав зі столу тараньку і пиво розлив.
Де шпалери були - лиш пожмакані клапті.
Тож цензурних забракло поетові слів.
Місяць котень. За ним будуть тещень, скандалень,
До-чортів-посилатень і психень, мабуть.
Опісля - бараболю-в-городі-саджалень,
Втамувавши образу і праведну лють.
Місяць котень дере скло гілляками вишень,
Розбиває на друззя світ звичних речей.
Може, ми його той... перехрестим на віршень,
Ну а котні хай ловлять в коморі мишей?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008155
дата надходження 11.03.2024
дата закладки 11.03.2024
Русалка в озері купалась,
луска блищала золота.
І перед лісом роздягалась
від зачіски і до хвоста...
Петро Антоненко
Зітхала спантеличена русалка,
Шарілася до кінчиків луски.
Звідкіль узявся тут чудний рибалка?
Тривожить тиш, роз'ятрює піски.
Ну, хай би вже, як інші вудкорукі,
Ловив дурних лискучих карасів.
Так ні, довів сердечну до розпуки —
Ув очеретах в засідку засів.
Хильне, бува, півкварти бурячанки —
Й відразу смикне посивілий біс
Співати гучно жабам колисанки,
Чекати вперто на нічний стриптиз.
Вже й водяник йому роз'юшив пику,
І потерча лякало під мостом.
Але ж запраглось знати чоловіку,
Що там в русалки під пругким хвостом.
І лоскіт тут безсилий, і погрози.
Укляк, мов пень, і зрушити дарма.
Одна надія: як дихнуть морози,
Запал похмільний вистудить зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008050
дата надходження 10.03.2024
дата закладки 10.03.2024
(пародія)
[i]Був би це красі твоїй притулок –
Сам собі цю правду я скажу –
Мріяв я, аби ти одягнула,
Наче східна жінка, паранджу.
Як іранський шейх, я був би, наче –
Охорона, дім, все є в раю!
Щоби хтиві погляди собачі
Вродоньку не шарпали твою.
Тільки в Україні – інший звичай –
Деспотів не люблять тут віки,
Й не приховують своє обличчя
Діви найпрекрасніші й жінки.
І зчавлю погорду я оцюю,
У суспільстві інша правда є.
Інші хай з тобою потанцюють
І цілують личенько твоє.
Ярослав Чорногуз, поезія «Мрії і звичаї»[/i]
Хтось купляє дамам серця шуби,
Що там шуби – норкові манто!
Я ж тобі купив, моя ти люба,
Паранджу. Бо як не я, то хто?
Заховаєм вроду – та подалі,
Хтивець наш – він, як настирний джміль.
Ніжки взуєм в брендові сандалі –
Чобітки не йдуть до паранджі.
Як тобі там, зіронько? Не кепсько?
Паранджа – розшита, золота!
Не подумай, люба, я – не деспот.
Ще станцюєш танець живота.
І нехай весь світ позаздрить навіть –
Я і світу дулю піднесу!
Хай же знають, хай же, вражі, знають,
Як поети бережуть красу!
© Надія Бойко
Малюнок Віталія Грінченка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008080
дата надходження 10.03.2024
дата закладки 10.03.2024
Уже не тільки губи терпнуть –
Язик геть зовсім занімів,
Адже поміг я трохи серпню
Звільнити сад наш від плодів.
Посмакував дарів од пуза
І обважнів вмить, як на гріх,
Бо оминає ситих муза
Та не летить Пегас до них...
Віктор Кучерук
Пегас — ще та, скажу, скотина,
(Хоч крила підіймуть й слона),
Добре наїджену людину
Не підвезе — болить спина.
І не бере він до уваги,
Що чолов'яга сад звільнив...
Пегас засмучує і ваги
В гарячу пору літніх жнив.
Тож до жаданого Парнасу
Поета жде тернистий шлях,
(Ще й мешти тиснуть — нема спасу,
Всі пальці ніг у мозолях!).
І Муза любить дистрофічних,
Вже не приходить третій день...
Він написав би добре, вічне,
Та від натхнення — ні телень...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007191
дата надходження 01.03.2024
дата закладки 03.03.2024
Оригінал твору "Мухи в твоїй голові" , автор - Feniks, Клуб Поезії
*******
Раз-по-раз у вiдкрите вiкно
Крiзь прочиненi навстiж дверi,
Набиваються мухи, ïм все одно,
Що ти, не скiнчив вечерi!
Мухи - думки у твоïй головi
Лiтають, де ïм заманеться,
Кружляють, лазять собi по столi,
Дзищать, нiко́тра не схаменеться.
Та в куточках душi вiдчуття-павучки
Знову вмiло плетуть павутину
Як тендiтно дрiбочуть ïх каблучки́,
Щоб впiймати ïдючу скотину!
Не загля́дай отож, не в своï кутки
I не мружся в чужiï руки,
Бо у кожного: чи то я, чи ти,
В головi ε своï бляха-мухи!!
*****
Літературна пародія
Знаєм: в кожного в мозку свої "таргани",
Та поета уважно послухай:
Це новітні знання:"чи то я, чи то ти" -
"В голові є свої бляха-мухи".
Гидко повзають там, в голові, "по столі"
І "кружляють, де їм заманеться",
Крізь "віконце" в макітру набились вони,
В кого "мухи" - той бардом зоветься.
"Бляха-мухи" - новітня порода думок,
Вони гидять і сіють розруху,
Хихотять, дріботять і заводять танок
Поетичні оці "бляха-мухи".
То про секс надзижчить рій шалений думок,
То про те, що коханням зоветься,
Про погоду, політику, рок, блок чи шок...
Це дзижчання - поезія зветься!!!
Та полюють на них "відчуття-павучки",
Ловлять "мух" у липку павутину,
Апокаліпсис -смерть "бляха-мухам" оцим,
Умертвить їх, "їдючу скотину"!!!
Начиталася я про галімих "блях-мух"
І повірила - без обманухи:
Автор славного твору - сам Володар "блях-мух",
Аплодують йому "бляха-мухи".
Як без них? Ну, та що ви, шановний поет?
Що залишите вбогим читати?
Ви, Володар "блях-мух", безумовно, естет.
Поспішайте Пегаса сідлати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007274
дата надходження 02.03.2024
дата закладки 02.03.2024
Дім, дорога, школа, час,
коридори, двері, клас,
Кнопка пуск, паролі, хром
Всі уроки за компом.
Дзвін перерви, друк, папір,
Дітлахи біжать на двір,
Перезмінка, кабінет,
Заліпаєм в інтернет.
Документи, клік миші,
Звук колонок у тиші.
Фото, відео монтаж,
Кібер досвід, кіберстаж.
День, учитель, монітор,
Інформатики дозор.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006252
дата надходження 19.02.2024
дата закладки 20.02.2024
«В спір, тамуючи відразу,
тут вступаю з опонентом.
Називаю Вас одразу
рагулем та імпотентом!
Мої вірші – чоткі й стильні.
То душі моєї перли!..
Нащо в коменті дебільнім
Ви на них ото поперли
й привселюдно написали,
явно мріючи про сварку,
що вони Вам нагадали
про якусь там Ф.Петрарку?!
Про Петрарку Вашу кляту
я й не чула, слава Богу,
тож ні граму плагіату
не було із мого боку!
Ви, патякало скажене,
перейшли всі межі й норми:
рими, бач, слабкі у мене,
та проте «цікаві форми»!
Ич, підїхав, красний витязь!..
Заберіть-но хтиві лапи –
мої форми Вам не світять,
безсоромний ласий цапе.
Геть, опудало розпусне,
йдіть варнякайте дружині –
най качулкою Вам лусне
по рогатій Вашій дині!
Та у безумі зухвалім
не спинити Вас, макаку:
«Ваш рефрен, – вели Ви далі, –
нагадав мені… [i]Кікаку[/i].»
Ви об’їлися квасолі,
га?.. Падлюко Ви остання!..
Не навчили, трясця, в школі
Вас культури спілкування?!
Щур, горила голомоза,
тхір вонючий, кнур, собака!
Тичу дулю Вам під носа
і показую Вам ф@ка.
Ваше місце – серпентарій!
Я б Вас кинула за ґрати!
На сусідньому гектарі
я б не сіла з Вами !
Не сподобались Вам, чорте,
мої рими дієслівні?!
Значить серце Ваше чорне
і думки у Вас противні.
Щоб Вас мухи обліпили,
щоб Ви вклякли, щоб Ви всохли,
язика щоб прикусили,
отруїлися і здохли!!!
Із повагою (якої
Ви не варті, шкуро ница) –
підпис власною рукою:
[i]Сонцесяйна Ангеліца[/i]».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001548
дата надходження 24.12.2023
дата закладки 26.12.2023
[img][/img]Дивись, он сонце котиться під ноги,
Лишаючи у морі диво-слід.
Враз завмирає Всесвіт від знемоги:
Й він зблід!
Мовчи. Тепер не треба щось казати.
Хай море ще у серці побринить.
Так легко нам словами зіпсувати
Щасливу мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991824
дата надходження 21.08.2023
дата закладки 11.12.2023
[img][/img]Дивись, он сонце котиться під ноги,
Лишаючи у морі диво-слід.
Враз завмирає Всесвіт від знемоги:
Й він зблід!
Мовчи. Тепер не треба щось казати.
Хай море ще у серці побринить.
Так легко нам словами зіпсувати
Щасливу мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991824
дата надходження 21.08.2023
дата закладки 11.12.2023
Оця зима вже сотні літ
Стоїть, мов срібна молитовня.
Неначе повня, білий світ.
І наче світ цей – дивна повня.
Снігів по вінця, снів катма.
Спинися, віхоло, тихіше!
Нехай замріяна зима
На склі застигне білим віршем.
Оця розхристана юдоль –
Моя покута й нагорода.
І поки ми шукаєм доль,
Вони самі по нас приходять.
А ти про добре говори,
Про щось невічне і нестримне.
Сніги, насіяні згори,
Назавтра щедро зродять скипнем.
І заворожені ліси –
Такі пророчі, як предтечі.
І добрі з неба голоси
Про теплий щем в крилі лелечім.
Лиш не гріши, що юги злі,
Густі сніги, як білі руна.
Оцій зимі вже сотні літ,
А ти душею й досі юна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933182
дата надходження 07.12.2021
дата закладки 16.06.2023
Прокидаюсь в своєму відсутньому ліжку,
Умиваюсь водою, яку відключили.
Знов гортаю свою не написану книжку,
На не втілені так позираю картини.
І іду на роботу, з якої звільнився,
Я своїм призабутим і втраченим містом,
І пишу на вітринах трояндами вірші,
І захоплююсь їх неіснуючим змістом.
А коли повертаюсь кудись - не додому,
Там чекає родина, якої немає.
І беру я гітару, давно вже пропащу,
Ненаписану пісню у сутінках граю.
І пишу повідомлення татові й мамі,
Що полинули в небо в обіймах, як пара.
І виходжу я в сад, що утратив навіки.
І в потилицю дивиться дому примара.
(присвячую мамі, а також всім вигнанцям, що їх чомусь звуть переселенцями, чи ВПО)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983312
дата надходження 15.05.2023
дата закладки 15.05.2023
Я був і в пеклі, і в полоні:
В полоні - зліший сатана.
Лежиш, холодний, на бетоні,
Дрижить відлуннями стіна.
Когось - на допит у катівню,
Когось - у карцер без води.
Худі солдати бродять тінню,
Не залишаючи сліди.
Ворожий гімн на смак, як вата -
Комком у горлі застряє.
Засохла кров на ржавих гратах,
В кутку нога чиясь гниє.
Я був і вдома, і на фронті:
На фронті замість батька Бог,
І він при будь-якій погоді
Говорить: "Ти не сам - ми вдвох".
Комусь в окопи прилітає,
Комусь в атаку завтра йти.
Там хлопців лікар залатає,
Не залишаючи сліди.
Там небо з полем, наче прапор.
Життя - натягнута струна.
Єдиний дім - військовий табір,
А замість матері - війна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983235
дата надходження 14.05.2023
дата закладки 15.05.2023
Світ догора до підвалин, до крихт, до клаптів,
Світ догора до істин, які ти знав,
Війни лиш множать біди, вони до краплі,
До волосинки показують сутність справ.
Війни випалюють все і знімають накип.
Люди вишкірюють зуби криваво-злі.
Небо засіюють зорі, а, може, знаки
Тих, хто пішов, хто піде, хто на землі.
Люди вишкірюють зуби — ти схожий наче,
В тебе є білі ікла і чорна шерсть...
Ти закриваєш очі і бачиш, бачиш:
Так м'яколапо ходить чиясь тут смерть.
Так м'яколапо... Шерсть то поганий захист,
От би броню пластронів, і сталь луски.
Зорі впадуть і сонцем загравить захід —
Лапи легкі. Глибокі і вічні сни.
Війни не творять, все це було і буде.
Скрите в чужих зіницях, в твоїх руках…
Війни минуться — люди собі забудуть
Те що гірчить отрутою на губах,
Те що гірчить, шепоче нечутно в вухо...
Люди оскал сховають у масках слів.
Тільки ти ж бачив, тільки ти ж чув і слухав,
Тільки ти знав, та вірити не хотів.
Горе гірчить і палить, чуже і дивне.
Ти ж бо такий самий, то чому пече?
Небо таке скорботне і сіро-димне
Сяде, як сиза горлиця, на плече.
Небу не страшно ікла і чорна шкура,
Небу не страшно, що не знаходиш слів.
Знаєш, буває дивна така натура —
Ікла і шкіра тонше усіх шовків.
Знаєш, буває іноді легше вмерти,
Легше зламатись, здатись, спинити біг...
Та живемо ще. Лиш легколапі смерті
Ластяться, ніби кішки, тобі до ніг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978541
дата надходження 29.03.2023
дата закладки 29.03.2023
Немов троянди пелюстки молочно-білі
На тлі холодних сніжно-зоряних ночей.
Застигнуть краплями гарячими на тілі
Уявні дотики, до шиї і плечей.
Застигне час, у поцілунках і тремтінні,
Від вітру, чи палких хвилин, яких хотів.
Буває затишно гойдатись в павутинні,
Що ніби сплетене із теплих ніжних слів.
Не стука тихо колисанкою на вухо
Живий годинник, що відмірює життя,
Коли в словах мороз, коли далеко й сухо,
Тоді лише сильніш палають почуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965690
дата надходження 15.11.2022
дата закладки 15.11.2022
З неба зірвалася з шумом,
серце наповнила сумом,
світ напоїла печаллю.
Ртуттю виблискує! Сталлю!
Грива сріблястого лева –
злива!.. Скляна! Кришталева!
Грізно шипить і шепоче.
Голос її – пророчий.
Наче сивіла сива
плаче-віщує злива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961306
дата надходження 29.09.2022
дата закладки 30.09.2022
Я ненавиджу тебе, осене.
Із твоїми депресіями і відсутністю
Яблук на моєму столі.
Із твоїми слизькими каштанами,
Із старими безхатьками й п'яними,
Що стоять серед холоду босими.
Я ненавиджу тебе, осене,
Гірка й терпка, як захолола жовч.
Із твоїми пахучими соснами,
Що стоять як фігури воскові,
Пам'ять ріжуть-тривожать косами.
Із твоїми людьми
Холодними,
Із твоїми шарфами модними,
Із твоєю гіркою кавою,
Ти бо - смерть для всього яскравого.
Із твоїми дощами
Теплими,
Із похмурими днями
Темними,
Коли хочеться плакати голосно.
Як тебе пережити, осене?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961388
дата надходження 30.09.2022
дата закладки 30.09.2022
Відшукайте мене серед сніжних доріг,
Майже мертвого, з поглядом втомленим,
Серед цінних хвилин, тих, що я не зберіг,
Серед мрій, так нахабно розгромлених.
А душа ще живе в зрозумілих віршах
І завжди залишається щирою
Там, де списом в добро, а серця - на ножах,
Там, де підлість махає сокирою.
Ви зустріньте мене в глибині літніх трав!
В сьогодення, огидно-жорстокого,
Дуже спрощений зміст. Я його прочитав -
Все дрібне. І нічого глибокого.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958064
дата надходження 30.08.2022
дата закладки 14.09.2022
В землянці тихо, як у Храмі,
в горнятку захололий чай
Маріє, Діво Пресвятая,
його тримай.
Дзвінок від мами: як ти, синку?
"Мамусю, в мене добре все"...
Маріє, Діво Пресвятая,
хай він живе.
Одним одна зоря сіяє
намокли берці від роси
Маріє, Діво Пресвятая,
його спаси.
І група крові на зап'ясті,
і знов по комусь плаче дзвін.
Маріє, Діво Пресвятая,
хай буде він.
Йому б ще жити і любити
синів ростить, садити сад
Маріє, Діво Пресвятая
хай стихне град
Нехай над ним синіє небо,
не мін, а пташок будить хор
Від бід сховай його, Пречиста,
під омофор.
14 жовтня
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928239
дата надходження 17.10.2021
дата закладки 17.10.2021
Вже срібний місяць вмикає зорі…
На крилах ночі літають сни…
Тихо підкрався смуток прозорий,
Ніжно торкнувшись серця струни…
Смуток за тим, що колись не здійснилось?..
За юності за́палом, чи почуттям?..
В спогадах теплих усе поселилось…
Інші картини малює життя!..
Музика ночі, немов колискова,
Віру вселяє у кращі часи…
Сум кришталевий скотився сльозою…
І розчинився у краплях роси…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922178
дата надходження 14.08.2021
дата закладки 14.08.2021
Донбаський туризм.
НеЛох сьогодні в котрий раз,
Для чогось зʼїздив на Донбас.
Всім сам сказав, я не стратег,
Хоча при цьому Главковерх.
Якщо ти не стратег, ще й знаєш,
Навіщо “ногу підставляєш”?
Коли Коней бува кують,
Таких як ти туди не звуть.
Кого й чому ти там навчиш,
Ти ж без суфлера й тут мовчиш.
Або таке почнеш “віщати”,
Що краще, краще - щось жувати.
Чого поїхав, хто не знає,
То він війну так зупиняє.
Мабуть уміє він “камлати”.
Чи знов накаже не стріляти.
Чи новий здійсне він відхід,
Бо має свій “крутий” підхід.
Та щоб створить собі піар,
Цей був влаштований базар.
Навіщо ти туди поїхав?
Якщо зі страху з глузду зʼїхав.
В броню убравсь з чола до ніг,
Що ледве шевелитись зміг.
Свій повар був і дегустатор,
Для ядів, повний “дешифратор”.
Кортеджу було дві колони,
Боявся зради, чи то змови.
Броньовиків, не просто так,
Охороняв колону танк.
Сказав, хто зараз є при владі,
Повинні бути дуже раді,
Його поїздці на Донбас,
Бійцям то сили нашим дасть.
З Бійцями там вакцинувався,
Для “понту”, ну кому ти здався..
Військову доповідь приймає,
В кишені руку він тримає.
Як цар, приїхав подивиться,
Видовищем насолодиться.
Відвідав пост, заліз в окоп,
Щось запитав, очима хлоп.
Вручив Державні Нагороди,
Та й геть назад, пригодам годі.
Ну хто при розумі, той скаже,
А мудрий - правильно підскаже..
Туризм цей дорого виходить.
Невже Народ таке обходить???
©В. Небайдужий. 2021.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922176
дата надходження 14.08.2021
дата закладки 14.08.2021
Дві зірки із різних сузір’їв торкаються світлом.
А може не тільки? А може між ними є музика?
Така собі музика ніжності лине над світом.
Любов — диригент — музикант — партитура — акустика.
Дві зірки із різних сузір’їв — невже не зустрінуться?
Невже всі закони незмінні, шляхи-траєкторії?...
Ви бачили? Падають в небо замріяні китиці,
коли навесні розквітають каштани й магнолії.
І лине мелодія вічності... вічності... вічності!
Гойдаються нотки на низочках сонячних променів.
Тонкі балеринки з кульбаб у своїй білосніжності
кружляють, весняною ласкою вкотре оновлені.
О, Духи землі, Духи неба — гіганти могутності,
ви в вічному русі, зборонці вселенської істини.
Як нам вас почути, збагнути, зрости у свідомості,
до перших джерел повернутися душами чистими?
Торкаємось світлом, як зорі, коханням, пошаною,
аби не стихала, творилася вічна мелодія,
ставала для кожного і рятівною, й жаданою...
Любов — диригент, партитура — космічна гармонія.
Таня СВІТЛА
06.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916838
дата надходження 14.06.2021
дата закладки 14.06.2021
Жовті нарциси –
Сонця ковток,
Прагнення висі,
Світлих думок.
Іскри емоцій –
Бризками з вуст.
Літо невдовзі.
Зимно чомусь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913790
дата надходження 14.05.2021
дата закладки 14.05.2021
- Ти куди? Та зажди.
- Ні, бувай. В теплий край.
- Де ж то він? Можна в клин? Може, й ми - від зими?
А у відповідь – тиша,
Клени музику пишуть,
Жовтим листям, багряним,
Прямо в серці туману.
В`яне лист,облітає.
Був же клин? Вже немає.
Вечоріють світи,
Ні летіти, ні йти.
Тільки погляд пустити,
В світ, туманом залитий.
Ні крила журавля,
Лиш волога земля.
За стіною годин,
Знову сам. Де ж ти, клин?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895811
дата надходження 22.11.2020
дата закладки 27.11.2020
М К
дощ, парасоля й сумка у руці...
а я чекаю меседжу від тебе,
його нема... і кришать горобці
в калюжі перманентний відблиск неба
а дощ все йде... чекаю смс,
дзвінка, чогось, мелодії у чаті,
вже й місяць вмер, сховався й не воскрес
і зорі, як занедбані курчата...
вже й ранок плавно натиснув курок,
будують хмари чудернацькі вежі...
годинник цокає - цо-цок... цо-цок...
ось ти яка... самотність у мережі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854669
дата надходження 14.11.2019
дата закладки 23.11.2020
Слова, слова, слова, слова...
Кілкі слова — чужої мрії,
а пам'ять досі ще жива
в полоні терпкої надії.
Посохла скошена трава,
у вихорі кружляє листя...
Багряних фарб німа краса
збирає кольори в намисто.
Журба, журба, журба, журба...
Під тином цинії мокріють...
Осінньої пори жнива
бурштиновим відтінком мліють.
Думки шматують мов чужі,
панує тиша в надвечір'я,
сіріє мряка у вікні —
прийшла печаль в моє подвір'я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894068
дата надходження 05.11.2020
дата закладки 15.11.2020
Акро
О сінь – пора одцвітання,
С онячнобарвна чаклунка,
І ностальгійне прощання,
Н іжність ясних візерунків…
П адає сумом тим – листом,
О сінь – поезія й проза,
Р онить сльозини пречисті –
А аквамаринові сльози.
О сінь – пора достигання,
Д ійство природи, дарунок,
Ц віту рясного згасання,
В трати і мудрості трунок…
І, непідвладна людині,
Т ане минущая врода,
А йстрами зОрить сумними,
Н икне прощально природа…
Н іжна проглянула просинь –
Я сно всміхнулася осінь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891953
дата надходження 17.10.2020
дата закладки 18.10.2020
повіваючи, вили вітри; дощі хлюпотіли й хлипали.
всі ці ночі ми грали в дорогоцінні ігри.
недорогий готель в містечку біля моря –
ми замкнулися там на зиму, щоб реготати пошепки.
хвилі, мов цуцики на облитому місяцем морі,
напіврозлючено хапали нас за п'яти;
все це ти знаєш не гірше за мене
і навіть краще: це – не кохання.
ні, не кохання.
рекламні листівки ганяє, мов жовте листя,
вітер по вулиці. на листівках – картинки літа,
обляпаного сонцем, заляпані грязюкою.
ті буржуазно-солодкі дні променадів минули –
чи треба нам вчити строгу, стриману пісню жовтня?
на мисі я бачив дерево, скалічене вітром – так само
гну свою шию, бажаючи бачити, що там у тебе
в думках. чи ти знаєш? ти знаєш це краще за мене:
ні, це – не кохання.
ген на південь шлейфи рудих димів
покладають межу цій реальності. ну, що ж ми тут бачимо?
похмурі потоки темряви з багатоквартирних вікон
течуть, мовби фарш з бетонної м'ясорубки;
ті потоки несуть побутове сміття
та клапті розірваних сторінок життя –
і хвилі, мов цуцики моря,
знов заклопотано хапають нас за п'яти.
я не знаю, що вони хочуть сказати,
та я знаю так само, як ти:
це не було коханням
this is not love, jethro tull
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892024
дата надходження 18.10.2020
дата закладки 18.10.2020
Розгулявся по воді
Срібнолиций місяць
Де русалки молоді
Сни з туману місять.
Де з нічної висоти
Впала втома днини,
Аж мости, як ті коти,
Повгинали спини
Де у сутінках доби
Зріють світлі сили,
А філософи дуби
Вітру наловили.
Де зухвалі окунці
Вчать напам'ять волю,
Й на листку, як на руці,
Креслить промінь долю.
Де нікого не пече
Ні одна потреба.
Де опертись на плече
Можна навіть неба.
Хай сновидою між трав
Бродить змій казковий,
Бог цю ніч намалював
З власної любови.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892001
дата надходження 17.10.2020
дата закладки 18.10.2020
Не рвіть волошок, люди, при дорозі –
Залиште їх поету для натхнення,
Стоять вони блакитноокі в росах,
Як свіжий подих неба в сіроденні…
Нехай несуть цю радість всім тендітні –
В серцях байдужих хай заголубіє.
Теплом озветься подарунок літній,
Волошка в серці – це розквітла мрія.
Щодня красою будуть милувати,
А так - за день зів'януть у вазоні.
Стоять вони в поезії на варті -
В душі натхнення бережуть кордони...
Блакиттю неба квіти землю вкрили,
Ліричне поле дасть натхненню поштовх…
Душею ллється незабутня сила –
Прошу Вас дуже –
не губіть волошок!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879256
дата надходження 10.06.2020
дата закладки 10.06.2020