Оленка, дякую за натхнення!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596964
Мелодія смутку,
занадто байдужа й черства,
наповнила келих… гірчила (стократ!) полинами…
Де ніжність (сліпого кохання пропаща сестра)
в прощальному танці
рікою стояла між нами.
Ці води свавільні –
до всіх океанів текли!
Ці води жагучі, з' являлись в яких іпостасях?!..
Вигнанкою ніжність (приречену) ми нарекли…
Дари їй носили…
складали їх на парастасах…
Де в сонячних росах
чиясь невідома рука
писала нам вирок (детально - шляхи незворотні).
Де ніжність моя – повноводна глибинна ріка! -
вмирала (востаннє!)
сліпим кошеням в підворотні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597179
дата надходження 01.08.2015
дата закладки 21.09.2015
... вот если бы ангелы курили, то, вероятно, посчитал бы ...
Алекс Фо
Самое время людей узнавать по глазам,
кожаным словом бросая в кольцо души.
В месяц, когда начинается твой Ураза,
ночь паранджой укрывает соски вершин.
Полубраслетом тонким с запястья вниз
катится лунный свет в городской квартал.
Чтобы набрать в ладони прозрачный рис,
дождь нужно слушать не открывая рта.
Ты почему-то любишь сводить с ума,
любишь, когда танцую в тиши приват.
Ангел за креслом знает развязку сна
и потихоньку курит свой Dunhill Whitе,
в дым одевая стон от горячих тел.
Знает, кудрявый, что обо мне соврал...
В брызгах граната наспех уходит тень,
запах, Коран и чётки смахнув с ковра ...
Стих не является рекламой бренда British American Tobacco, отнюдь)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587194
дата надходження 13.06.2015
дата закладки 14.06.2015
Квітникарю, прошу́, загорніть мені жмуток весни
В шурхотливу газету! Візьму оберемок духмяний,
Пробіжусь під дощем аличево-шовково-хмільним
І нитками його позатягую давнішні рани.
Квітникарю, прошу́, загорніть мені кращий – он той…
Я сьогодні від щастя така неприборкано-п’яна,
Ніби взяла і виграла сонця обійми в лото!..
І дорога моя мерехтить, мов гладка порцеляна!
І сліди, мов уламки розбитих на друзки свічад,
Віддзеркалюють клаптики свіжо-бузкового неба!
Розтинаю повітря, а пульс торохтить невпопад,
І судини мої стугонять, мов напоєні стебла…
І душа – обважніле від цвіту живе деревце,
Що радіє отій життєдайній намоленій зливі!
Квітникарю, прошу́, загорніть мені щастя оце –
Не зада́рма, а так –
за усмі́шку,
за очі красиві!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576425
дата надходження 22.04.2015
дата закладки 23.04.2015
Когда талант, притрушенный маразмом,
Костюмы одевает в ордена
Искусственные, как дешёвки–стразы,
Мол, он на «ТЫ» с понятием война…
Когда пенсионерка кулаками
Бьёт пленного земелю–пацана,
Свою страну валяя матюгами…
Как–будто это не её страна…
Когда солдатов наших после газа
Контрольно добивают с калаша…
А прямо перед казнью (казнь – не сразу)
На телефон снимают не спеша…
Когда на полуострове отжатом
Сошлись, что бы молитвой хоть на грамм
Почтить Кузьму ушедшего – солдаты
Погнали всех, как стадо, по домам…
Когда ТВ–канальное кураре
По капле в мозг анти–логичный бред –
В подешевевшем водочном угаре
Пунктир извилин растерял свой след…
Вчера лишь – люди… А сегодня – быдло,
Под трансформацию души на гниль.
Мы жрём детей? Вам в телевизор видно?
Подкиньте же для запаху ваниль…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556966
дата надходження 03.02.2015
дата закладки 04.02.2015
Лесь в дім прийшов, спускався вечір.
З’їв цілу миску пирогів.
Дружину поплескав по плечах,
До телевізора присів.
А жінка спинку вигинає.
Халат шовковий теребить.
Вірному в очі заглядає.
- Мо’ , підем в спальню. Ромцьо спить.
Олесь до сина, соску з рота.
Розплющив очі, став кричать.
- Пробач, я втомлений. Робота...
Ти будеш мамку розважать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553291
дата надходження 20.01.2015
дата закладки 29.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.01.2015
…кажуть, що навіть легкий
ЗМАХ крил метелика
може спричинити тайфун
в іншій частині світу…
(теорія Хауса)
Я знала вас - тих…
Що сльозами вмивались від горя…
І віру збирали в останній немитий друшляк…
І тих… хто ніколи в житті не побачать вже моря…
Бо хліб свій купують
за вкинутий в шапку п”ятак…
А ще – музикантів…
Що звуки шукали, мов перли…
Світами лунала натягнута вами струна…
На серці моєму… лиш інколи тільки – на нервах…
Я – знала вас… ви лиш – не знали…
що я за одна…
Художників… тих,
Що небриті і дещо обдерті…
Мадонну усе малювали… та разом із тим
Об голову мою свої розбивали мольберти…
На дрова пускаючи
сотні найкращих картин…
Я знала ВАС - там,
Де любові зачинено крани…
Розгублені… сонячні… місячні діти Землі…
Як віддано й ніжно мої лікували ви рани…
Забувши про те,
що вони вже - занадто старі!...
Я справді до крові
Вже стерла ось тут свої лапки…
Поети… аскети… паломники… просто – митці…
Коли замість крапки ми ставили легко трикрапки…
Бо знали… що крапка потрібна –
в самому кінці…
І хто ви для мене?
І хто – я для вас в цім краЮ?
Мій час – вже спливає… Сузір”я моє – Скорпіона…
Що маю сказати?..
Що я вас - так спрагло … ЛЮБЛЮ?!!..
Жахливе цунамі –
………від помаху крил Махаона……..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543771
дата надходження 14.12.2014
дата закладки 25.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.01.2015
Цвіте багряно в лютому герань,
Мов сад квітує в травні на відсонні,
Від ігрищ барв танцює підвіконня
Поміж холодних білих зазіхань.
На кожній шибці витівник – мороз
Малює казку - дивні візерунки.
Вручає ніби згубні подарунки
З космічних канн, півоній та мімоз.
Нема ні грама в образах тепла,
Відсутні зовсім промені любові…
Оце б хоч раз торкнулись кольорові
Мережки й звуки трепетно чола !
Орнамент той підкреслено блідий,
Мов шкутильгає тінь із порожнечі…
Чекаєш світла , що зігріє плечі,
А тут світанок дихає гнідий.
Невтішні замки , шпилі , голуби…
Не вишиває голка золотиста
На площі стін бурштинове намисто –
З весняних скринь зворушливі скарби.
Мов навмання писались сторінки,
Бо вражень геть позбавлені принади :
Ні насолоди , ні бодай відради
Я не знаходжу поглядом таки.
Німій красі , либонь , не до вітань,
Бо ніжне серце в гротах амальгами
Замкне зима іржавими ключами…
Хоч дню жива всміхається герань!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547858
дата надходження 31.12.2014
дата закладки 25.01.2015
Она летала на метле все ночи,
стихи на тучках серебром писала,
а он, поэт, ну как бы между прочим,
лишь улыбался из-под одеяла.
Она абстрактной и пушистой кошкой
зажала в угол слово, словно мышку,
а он, лишь прикоснувшись к ней ладошкой,
весь превращался в красочную вспышку.
Где горизонт челом земли касался,
она все росы превращала в зелье,
которое он пил и не боялся,
что завтра может наступить похмелье.
Когда сам Бог запутался во флуде,
а чёрт нажал все кнопки и педали…
Я видел: им завидовали люди,
хотя они об этом и не знали!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549435
дата надходження 07.01.2015
дата закладки 18.01.2015
Снова в сердце тупая боль,
снова мысли мои, как плеть...
Я сегодня - не твой Король,
и не буду им, знаю, впредь.
Душу заживо сны сожгут,
чтоб не склеить ее,не сшить..
Потому что я - только Шут,
я могу лишь до слез смешить.
Черным вороном ночь кружит.
Бьет копытами в окна бес...
Как найти среди масок лжи
мне осколок хотя б небес?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549438
дата надходження 07.01.2015
дата закладки 18.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.01.2015
[i][b]После долгой дороги отчаяния он неизбежен -
обнимающий, тихий покой с обескровленной датой,
отпущение терпкого чувства - "себя виноватых",
через шанс - чуть не стать сумасшедшими в слабой надежде ...
Было время, когда приходилось страстям отдаваться,
проиграв остроумные споры в мечтах ненароком,
поливая друг-друга ещё свежевыжатым соком,
где весна, засмотревшись, цвела возле брачного танца .
Как святой иерофант натирал маслом мирры запястья,
совершал омовения , шепча не святые молитвы ,
и в очерченный круг от луны колдовской и размытой,
ставил в центр двоих, словно статую вечного счастья ...
Там стекали частицы огней с перламутровой кожи
и два стона сливались в единое целое - зверя,
то ли Бог, то ли космос все тайны нам в руки доверил,
но навечно связав наши души, страдания умножил ..
Мы искали себя на задворках ушедшего века, в
переходах планет , на спирали заброшенных станций ;
то ли Бог, то ли космос однажды даёт человеку -
смысл света, без этого смысла мы земле-скитальцы ...
Удаляли свои города, позабыв партитуру,
после ... пятнами редко мелькали в толпе одиночеств,
кто же знал ... то ли Бог , то ли космос иного захочет,
зарождая былые огни в заблудившихся гуру ...[/b]
После долгой дороги отчаяния он неизбежен -
обнимающий, тихий покой с обескровленной датой,
отпущение терпкого чувства - "себя виноватых",
через шанс - чуть не стать сумасшедшими в слабой надежде ...
[b]2013г[/b].[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549488
дата надходження 07.01.2015
дата закладки 09.01.2015
Коли душа,з лещат передчуттiв,
Всеж випручалась наче з клiтки пташка,
Я зрозумiв,як їй було там важко,
Коли тебе безтямно я хотiв.
Я зрозумiв,як важко було дню,
Дивитись в нашi очi вiдчайдушно,
I вiдчувати,як було їй душно,
Коли вуста зрiкалися вогню.
Коли i фраз оголенiсть,i мрiй,
Вiд безсором'я власного не вмерли,
Я зрозумiв,що розсипати перли,
Простiше нiж почути "Все,ти мiй..."
Невиправданнiсть жестiв,сподiвань,
Неплатить бiльше доля по рахунку...
Коли ти всеж захочеш поцiлунку,
Цiлуй мене,та тiльки непорань!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312208
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 06.01.2015
Бездонний сум дощу...холодна кава...
три крапкм,як межа між інь та янь...
ця ніч немов забута балаклава,
на підвіконні наших сподівань.
Цей погляд в себе як рушник на п'яльці,
без фарб,без візерунків..голе тло...
бо в сотах серця не завязли пальці...
щоб з них в цей світ хоч щонебудь стекло.
А може я втомився від чекання.
вслуховуючись у зірок фальцет.
і слову що прийшло на покаяння,
іще зарано думати про це.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539673
дата надходження 26.11.2014
дата закладки 06.01.2015
Читаєш зорі?...
Тільки не кажи,
Що сліпо віриш в те, що вони пишуть…
Ведмедицю колись ми звали – Віз…
Ось тут – колеса…
ну а збоку – дишло…
А я тобі
Ще далі покажУ…
Дивися… ось… та що в небі за дірка?...
Вона ж БУЛА!.. повинна бути – ТУТ!!!
Моя Полярна…
шляховодна зірка…
І я не знаю…
На якій з планет
Мій зореліт згоряє від корозій...
І чи існує десь якийсь “таблет”
Від міжпланетних…
зоряних амброзій?...
Шукаючи
Свій Новий Орлеан…
Це кров моя! – по сотнях капілярів!..
Бушує цей готичний Океан…
Моїх бажань
…… невипитий…….Соляріс………….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546891
дата надходження 27.12.2014
дата закладки 02.01.2015
У закоханім бокалі
спочивала кулька сонця,
що, мов вишня, достигала
на світанках наших днів,
а учора раптом впала
у відчинене віконце
і коханням нашим стала
із горішком чарівним.
У вершках із ваніліном
ніжно-сніжно-заметільно
загубилася краплина
серця-крові: тук-тук-тук…
На шляху із напівночі
шоколадного пралІне
вишню ту зустрінуть очі
і тепло гарячих губ…
І розтане кремом ніжно
від солодкого цілунку
почуття кисло-солодке,
наче вишня на снігу…
І в закоханість колишню,
наче в чари диво-трунку,
Увіллється свіжа нотка
захмелілого танку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544467
дата надходження 17.12.2014
дата закладки 02.01.2015
Впаду, приречена на божевілля.
Твоє ім`я вже карбом у душі.
Звільнитись хочу від жаги похмілля,
Яку вкладаю серцем у вірші.
Впаду, приреченою на шаленство.
Всі перепони – в друзки!.. на шматки!
І питиму долонями блаженство,
Коли тобі складатиму рядки.
Впаду приречена та без упину,
Торкайся лиш, - благанням кришталю,
Дзвенітиму, як зламана стеблина.
Приречена, бо лиш тебе люблю.
28.12.2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547129
дата надходження 28.12.2014
дата закладки 02.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.01.2015
Клянемось в дружбі вічній за столом,
Під чаркою потискуючи руки…
Пусті вібруєм у повітрі звуки,
Лукаво в грі вклоняючись чолом.
То поспішаєм каятись в гріхах,
То помилки поквапом визнаємо…
Та чи ж страждаєм , як інтригу в*ємо
Ми на безжальних совісті ножах?
Бажання є за все переболіть
І спопелить єство в сумліннях муки,
І , безсумнівно, розум щоб та руки
Лишили слід на теренах століть.
Хто ж на вчорашніх промахах тяжких
Навчається осмислено і справно?
Хто ж бруд брехні не кидав непоправно
На лицарів освічених й святих?
Душі та вуст соромницький стриптиз,
Якщо словами бряжчимо пустими,
Якщо в юрмі буваємо такими –
Такий в житті й отримуємо приз!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537481
дата надходження 17.11.2014
дата закладки 12.12.2014
And I don’t know which line will be the last,
The Death can strike without giving choices,
You are the kings and by your words I’m blessed,
I’m just an echo, you’re the clearest voices.
The crossroads are like old witch’s fingertips,
Still I don’t know which step will cause the pain,
You are the water on my pale dry lips,
My hands are burning when I catch this rain.
Which well is full of poison – it’s not known,
Until the first pure drink and falling to the ground,
You are the flowers on it, I am a broken stone,
You are the target, I’m the arrow’s sound.
And from the valleys to the mountain chains
Life strewed the way with coins, gold and bright,
You are the blood, I am the opened veins,
You are the sun, I am a spot of light.
The day is leaving with the promise of a silence,
The night is covering and promises her love,
You are the world, I am the smallest islands,
You are the river, I’m a mist above.
But once I’ll finish, fade away with the sunrise,
When I’m no longer here and memory’s growing dim,
Then you – the great! the mighty! – won’t hold back cries:
He’s gone for good and who we are without him…
[b]Оригинал:[/b]
Я не знаю, какая строка обернется последней,
На каком из аккордов ударит слепая коса,
Это вы – короли; я – наследник, а, может, посредник,
Я – усталое эхо в горах. Это вы – голоса.
Перекрестки дорог – узловатые пальцы старухи,
Я не знаю, какой из шагов отзовется бедой,
Это вы – горсть воды; я – лишь руки, дрожащие руки,
И ладони горят, обожженные этой водой.
У какого колодца дадут леденящей отравы,
Мне узнать не дано, и глоток будет сладок и чист,
Это вы – соль земли; я – лишь травы, душистые травы,
Вы – мишень и стрела, я – внезапно раздавшийся свист.
От угрюмых Карпат до младенчески-сонной Равенны
Жизнь рассыпалась под ноги звоном веселых монет,
Вы – горячая кровь; я – ножом отворенные вены,
Вы – июльское солнце, я – солнечный зайчик в окне.
День котомкой висит за спиной, обещая усталость,
Ночь укроет колючим плащом, обещая покой,
Это вы – исполины; я – малость, ничтожная малость,
Это вы – гладь реки; я – вечерний туман над рекой.
Но когда завершу, упаду, отойду в бездорожье,
Замолчу, допишу, уроню, откажусь от всего,
Вас – великих! могучих! – охватит болезненной дрожью:
Это он, это мы, и какие же мы без него…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537757
дата надходження 18.11.2014
дата закладки 03.12.2014
Зима моя́́, сніжна́ моя́, Княжна́.
Розмірена, безвітряна, потішна.
Взяла мене за руку й повела,
Не знаючи, чи я свята, чи грішна.
Ведеш мене, засніжена, куди?
Окопами, за обрії, полями.
Веди мене, Княжна моя, веди,
Душа моя умиється снігами.
І болі ці вітрами замети́,
І пам'ять цю морозами очисти.
Струси мене, розрухай, розбуди.
Зима моя, Княжна моя пречиста.
Розкрий мене, розхристану, сліпу.
Навчи мене, приземлену, незнану.
Веди мене з собою. Я піду.
І, зрештою, сама на ноги стану.
Тримай мене, настав мене сповна.
Осяяна, могутня й незалежна.
Зима моя, величная Княжна,
Я у твоїх руках – дитя бентежне.
02.12.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541041
дата надходження 02.12.2014
дата закладки 02.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.12.2014
Я , напевне, був би не поет,
Щоб жінки не вабили і квіти,
Щоби власним зором не помітив
Ваш стрункий прекрасний силует.
Зал шумів , закутаний у дим.
Тільки в цьому гаморі і герці
Необачно так черкнули серце
Личком Ви рум*яно – молодим.
В*ється пасмо русе на крило,
Ніби грають ниви неозорі…
Величезні очі , наче зорі,
Ваше ніжне скрасили чоло.
Цигарки , у келиху – «Масандра»,
Скляночка солодкої води…
Нащо Ви явилися сюди?-
Хай в росі купається троянда!
Від вина розкута Ви така…
Усміхнувшись звабливо навпроти,
Ви байдуже міряли широти -
Лебедино – вітряно – легка.
Бал скінчився…Милий силует
В поволоці танув темно-синій.
Та не міг не бачити богині
В метушні вибагливий поет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540726
дата надходження 01.12.2014
дата закладки 02.12.2014