Війна любого може стерти.
Стіну від неї не зложити.
Готовим треба бути вмерти,
Як день останній, кожен жити.
Добро на потім відкладаєм.
Спокуту ллємо у помиї.
А смерть… вона не вибирає.
Кидає зашморги на шиї.
Сьогодні той, а завтра інший.
А, може, стулить всім повіки.
Сьогодні – кінь, а завтра піший.
Душа збирає лиш навіки.
Вирішує осібно кожен,
В якій закрутиться орбіті.
Нехай же світ встоїться Божий.
І Україна в цьому світі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558215
дата надходження 08.02.2015
дата закладки 21.09.2015
Я БОГУ ДЯКУЮ
Ніхто мене не любить так, як Бог.
Лиш Він утре сльозу, яка проллється,
Зірве із крил важкий налиплий мох
І до чола устами доторкнеться.
Лиш Він зрадіє успіхам моїм.
Зі мною прогуляється у сквері.
Постукає у мій холодний дім.
Я відчиню йому, звичайно, двері.
Він знає моє істинне лице.
Із серця вийме болі і скорботу.
Йому безмірно дякую за це,
За кожну ласку, усмішку, турботу.
28.12.14 Л. Пікас
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547205
дата надходження 28.12.2014
дата закладки 21.09.2015
В мужа шлунок грає твіста.
А жона у душі.
- Що там, мила, є поїсти,
Піца, а чи суші?!
- Схрумав Рексик «Папероні».
Суші з’їв кіт Вася.
Нині ж я в краси салоні
Цілий день товклася!
Готувать не мала сили.
Там пончики, Власе!
Тампончики, моя мила,
З’їж сама, як ласа!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446583
дата надходження 31.08.2013
дата закладки 21.09.2015
Втікає час...Підступно й тихо.
Тіка від нас, зробивши лихо.
Мов дим, що в'ється через піч,
Тіка невпинно, день і ніч.
Тіка, невидимий і злий,
Тікає злодій кочовий.
Він вічно обкрадає нас,
Цей невловимий, хитрий час.
Нема від нього вороття,
Бо краде він у нас ЖИТТЯ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600132
дата надходження 16.08.2015
дата закладки 21.09.2015
Пийте каву зранку, вдень, під вечір!
Хоч вона зашкодить, звісно, вам :)
Весь тягар, що ліг, мов хрест, на плечі,
Кава змиє, як душі бальзам...
Пийте каву чорну, як вугілля!
Чи панянки очі, мовби ніч...
Цей напій, як приворотне зілля
В світлі тепло-червонястих свіч...
Пийте каву біло-жовтувату!
Кислу, пряну, солодко-гірку,
Зерен темних свіжі аромати
Нагадають про любов палку...
Пийте каву заварну й розчинну!
З молоком білявим, а чи й без...
Хай на вашу користь в суд-годину
Похитнуться важелі терез!
08.05.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607942
дата надходження 20.09.2015
дата закладки 21.09.2015
Де ж так файно, як у Львові?
Хто мені, панове, скаже?
Древній град цей - місто княже!
Пейзажі казкові...
Де ж так файно, як у Львові?
Над Високим Замком хмари.
У танок стають до пари.
Символи любові...
Де ж так файно, як у Львові?
Із дощами та трамваєм,
Штруделем і короваєм.
Запахи кавові...
Де ж так файно, як у Львові?
Тут панянки - диво-квіти,
А старі - неначе діти...
Будьмо всі здорові!
19.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608422
дата надходження 21.09.2015
дата закладки 21.09.2015
Я в’язень. Сиджу у темниці
І скоро помру на хресті.
Я злодій, бунтар і убивця.
Немає прощення мені.
За мить вже надінуть кайдани,
На плечі вкладуть хрест важкий.
Пройду я останню дорогу
У натовпі, поміж людей.
І жоден руки не простягне,
Ковточок води не подасть.
Немає мені сподівання,
Відкрила вже смерть свою пасть.
Ось чую крізь шибку темниці
«Розпніть Його» - натовп кричить.
І ще один злодій-убивця
Опиниться тут через мить.
Але, що я бачу в щілину?
Ведуть чоловіка на смерть.
Та він зупинивсь на хвилину
Підвівши обличчя ледь-ледь.
І сповнений погляд любові
Розрушив тюремну стіну.
Я чув Його голос стурбований:
«За тебе, Варавво, помру.
За тебе, бо ти є людина,
Творіння найкраще моє.
Тебе у біді не покину.
Віддам тобі серце своє».
Чи може це бути насправді?
Чи сниться усе це мені?
Та ось відкриваються двері
Я чую: «Ти вільний, іди».
На скільки любов та велика,
Що нам пробачає гріхи,
Приймає страждання і муки
Й так просто говорить «Живи»?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608363
дата надходження 21.09.2015
дата закладки 21.09.2015
Потихенько, собі щастя,
Дівчинонька крала.
Пішла к бісу на причастя
Та й причарувала.
І з молодиком таємно
Меду напивалась:
Мило, любо і приємно –
У щасті купалась.
Серце в неї не щеміло,
Що забрала тата.
Ворожба – погане діло,
Бо прийде розплата.
Ходив милий очманілий:
Виганяв дружину.
Став немилий і світ білий:
Пристара́в дитину.
Бо як крадьки він любився,
То злітав на крилах,
А тепер застановився:
Мила вже немила.
Вже не люба, не хороша
Молода дівчи́на.
І як в серці лід, пороша, –
Те всьому причина.
А дитя - не знає тата,
Бо він не приходить.
То – дияволу заплата,
Хто до нього ходить.
Не водіться з ворожбою,
Бо вона проходить.
Стане він – вона чужою,
Як те перебродить.
Галина Яхневич.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608025
дата надходження 20.09.2015
дата закладки 20.09.2015
На крилах рожевої чайки
Під хмарами юність нас носить.
Душа підростає, мужніє
І Духа Святого вже просить.
Неси мене, Боже, все вище
На крилах Духа Святого.
А зло – хай залишиться нижче,
Далеко від серденька мого
Й не пустить гіркого коріння.
Бо Ти моя, Господи, радість,
Мій захист і поміч, спасіння,
Лік до ран моїх – Твоя благість.
Сумую за тим, хто не знає,
Сам хоче небес досягну́ти,
Туманом на землю лягає,
Щоб щезнути раптом, не бути.
Галина Яхневич.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608022
дата надходження 20.09.2015
дата закладки 20.09.2015
Мені подобається в російській мові слово «женщина». Від цього слова віє м’якістю, теплотою, повагою і материнством. Мені подобається в українській мові слово «жінка». Воно лаконічне, строге і таємниче, як загадкова строга краса Нефертіті. Багато українських поетів намагалося і намагається розгадати це слово, відшукати для нього поетичні порівняння і синоніми. Серед них і я, невідомий сільський поет.
Все життя я намагаюсь
Слово «жінка» розгадати,
І його я постараюсь
Золотим пером писати.
Слово «жінка» - трудівниця,
Слово «жінка» - витівниця,
Слово «жінка» - дарівниця,
Слово «жінка» - чарівниця.
Ти говориш – говірниця,
Ти жартуєш – жартівниця,
Ти чудачиш – чудівниця,
Ти танцюєш – танцівниця.
Ти як мама – наймиліша,
Як кохана – найніжніша,
Як дівчи́на – найгарніша,
Як бабуся – найдобріша.
Я б багато міг згадати
Слів для жінки таємничих,
І планету всю списати
В порівняннях мальовничих.
Де мені знайти ще слово,
Що вміщає все в єдине,
Неповторне слово в мові,
І, звичайно, це - дружина.
Ти ж бо жінка, і кохана,
Ти прекрасна, всіх чаруєш.
Ти працюєш до нестями,
Ти натхнення нам даруєш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576021
дата надходження 21.04.2015
дата закладки 21.04.2015
А знаєш - я любив тебе щосили,
Про тебе думав, мріяв, уявляв…
Хоч часто десь життя мене носило,
Та я до тебе завжди повертав…
Я помирав, душився у тенетах
Зрадливих мрій і псевдо теплоти;
Згасав до тла, мов в небесах комета,
Та воскресав… Ні! Воскрешала ти…
І як би на душі моїй загнившій
Паскудно часом не було і гидко,
Пройшов крізь все – урятував всевишній
І згадка про тебе, моя лебідко…
Пройшов крізь все… Як довго я блукав
У коридорах, лабіринтах, тінях…
І я кохав тебе… О, Боже… Так кохав…
Зустрів тебе і думав – це везіння.
Та ні, пробач! Кохана, люба, мила…
Наш світ – ілюзія, невже ти це не бачиш?
Життя за мить всі кольори змінило,
Я знов помер, згорів до тла… Не плачеш?
Я й не дивуюсь… Закінчилась казка…
Знов клуби, випивка, ти вії знов фарбуєш…
Не став я рідним… Що ж – пробач, будь ласка…
Та я кохав тебе, як міг, щосили… Чуєш?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570696
дата надходження 30.03.2015
дата закладки 21.04.2015
Лапатий сніг один танцює.
Вальс.
В грудневі дні, у міжморозній тиші
скупі рядки не схожі так,
на вірші,
але пишу, бо думаю.
Про Вас.
Недавно ж осінь бавилась
листком.
Горіли вишні,
наче у пожежі,
і той годинник на високій вежі
відстукував,
мов Панна
каблучком.
За Вами йшов,
а в серці – мов струна.
Ніяковів. І не зумів спитати,
хоча б про те,
як милу Панну звати,
й чому вона самотня і
одна…
Листок торкнувся
до мого чола,
Ті очі. Мить,
і зникла незнайомка,
а та струна, що так бриніла,
тонко
із осені у зиму перейшла.
А й досі лину в той
осінній сад,
де замість листу сніг летить грудневий,
О кароока Незнайомко…
Де Ви?...
Вальсує садом тихий снігопад.
плейкаст від LaurA
http://www.playcast.ru/view/2060358/1eda7ccd44c3bcf64697bdbf1a6721cce5a3a826pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382688
дата надходження 05.12.2012
дата закладки 21.04.2015
Я люблю твої сльози-
Дитя райдужних снів…
Твоє волосся...твої коси,
Тепло і ніжність твоїх слів!
Я люблю щирість у тобі-
щирість і безмежність неба,
я хотів би краплю твоїх небес залишити собі,
Але ні: будь щаслива,а більше не треба…
Просто я не можу відмовитись від тебе,
Просто не здатен тебе забути….
Я багато віддав би за те, щоб була біля мене,
I щоб я зміг тебе відчути....
7 жовтня 2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214872
дата надходження 07.10.2010
дата закладки 17.04.2015
Трояндово-пишна,
духмяно-солодка,
намріяна ніжність
бажання терпкого...
Щоб пити її -
мабуть, ніч закоротка.
В ній пристрасть волога
цвіте веселково.
Вона квітне юно -
у дотиках ніжних,
в сплетінні обіймів
любовного шалу,
у золоті знань
про кохання некнижних
для двох, котрим
ночі цієї замало.
В пелюстках троянди
ховати цілунки...
Запестивши щедро,
щоб плакала щастям щоночі -
як ніби востаннє, як трунку,
любові напившись -
святого причастя…
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564654
дата надходження 06.03.2015
дата закладки 17.04.2015
Бреду поволі по життю
Через німі гримаси болі,
І ще живий, і ще люблю,
І ще надіюсь мимоволі...
Чи вистою у цім бою,
Чи впАду, як билина в полі,
І ще живий, і ще люблю,
Та сподіваюсь мимоволі..
А може раптом наяву
Мене покличуть віщі зорі
І ще живий, і ще люблю,
Гортаю дні сумні поволі...
Чи буду я в твоїм раю
АбО згорю чуттями в пеклі,
Знай, Тебе одну люблю
І Ти залишишся у серці...
І ще живий, і ще люблю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562841
дата надходження 27.02.2015
дата закладки 09.03.2015
Я іду навмання, лиш за голосом серця,
Що веде по стежках, досі ще незбагнених.
Чародійка-весна відімкне усі дверця
І тебе підштовхне у обійми до мене.
В глибині мого серця вирують пожари
І весняні дощі не підвладні над ними.
Не могла надто довго знайти собі пару
І втомилась душа рахувати лиш зими.
У обіймах твоїх я знайду порятунок
Від минулих трагедій, турбот і від болю.
З нетерпінням чекаю на твій поцілунок
І бажання ледь стримую - рвуться на волю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171653
дата надходження 13.02.2010
дата закладки 23.02.2015
Усе життя, неначе сиротина,
Блукаючи у світі цім чужім,
Я прагну відшукати ту людину,
Яка розтопить кригу у душі.
Усе життя, палаючи бажанням
Знайти до свого щастя врешті шлях,
Стираю я реальності всі грані,
На дні душі приховуючи страх.
Усе життя я, крок йдучи за кроком,
Тебе, Коханий, прагну віднайти.
Але у серці поки що глибоко
Живе, на жаль, лиш тінь від самоти...
Хоч важко не зневіритись, не впасти
У світі цьому повному облуд,
Я прагну знов торкнутися до щастя,
Зневіру проганяючи й біду.
Колись, напевно, з променем світання
У серце знову впущу я весну.
Лиш знаю, хто освячений коханням -
Приречений також й на самоту...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171752
дата надходження 14.02.2010
дата закладки 23.02.2015
Моє серце! Я знаю, зазнало
Ти у світі цім болю й тривоги.
Але й щастя тобі вистарчало,
І за це дуже вдячна я Богу.
Ти не раз від безсилля боліло
І не знало, де сил тобі взяти,
Проклинало моє грішне тіло,
За яке мусиш тяжко страждати.
Ти не раз не бажало коритись,
Зустрічаючи зло і недолю.
Але мусіло, мусіло битись,
Хоч завжди виривалось на волю.
Мало досить ти гніву й страждання,
І образи тебе розривали.
Та пізнало ти й радість кохання,
Це ж, повір мені, зовсім не мало.
Ти зазнало любові багато,
Божа ласка та тебе сходила.
Ти зуміло життя це пізнати
І добро завжди людям робило.
Моє серце! Прийми свою ношу,
Наберися терпіння і сили.
Не спіши зупинятися, прошу,
Ще година твоя не пробила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171751
дата надходження 14.02.2010
дата закладки 23.02.2015
Втікаю від міста шаленого ритмів,
Від правил, умовностей і алгоритмів,
Від натовпу злого, що лють продукує,
Душевних сліпців, що не бачать й не чують.
Втікаю від підлих людей, що навколо,
Яким насолода – завдати лиш болю,
І тільки за те, що ти інший, готові
Напитись твоєї ще теплої крові...
Втікаю від гамору вулиць нечистих,
Що тільки по святах помпезно-врочисті,
Від тисяч очей, що ненавистю світять
Лишень на догоду облудному світу.
Втікаю від тих, хто у прагненні слави
Лишає по собі сліди лиш криваві,
Від тих, хто довіку не випрямить спину,
Хоч б’ється у груди, що вмре за Вкраїну...
Від тих, хто могили розриті лишає,
Хто ближнього свого за ворога має,
Від зрад і лукавства жорстокого світу
До скону втікатиму несамовито...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171318
дата надходження 11.02.2010
дата закладки 23.02.2015
Хто тебе вигадав, Любове?
Він божевільний був, мабуть.
Це почуття таке чудове,
Але й отруйне, наче ртуть.
Від неї біль і насолода
Сплелися міцно у клубок.
Любов – підступна нагорода:
Красивий з терня нам вінок.
Мабуть, ти створена поетом,
Що теми вичерпав усі.
Навік залишишся секретом
Глибин непізнаних душі.
Хто тебе вигадав, незнана?
Ніколи це не взнаю я.
Ти – найсолодша з всіх омана
В пустелі нашого життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171383
дата надходження 12.02.2010
дата закладки 23.02.2015
Мабуть, неможливо кохання збагнути,
Воно для людини – бальзам і отрута.
Душа, що кохає, до світу вразлива,
Страждає вона, хоч насправді – щаслива.
Здається, кохання подібне на вітер:
Відчути лиш можна - торкнутись не вдасться.
Ми, наче молитву, шепочем сім літер
І прагнем пізнати примарного щастя.
Сім літер, що склались у слові “кохання”,
Усе, що поснуло в нас, можуть збудити.
І навіть людину в хвилини останні
Спроможні вони для життя відродити.
Кохання – мов крапля роси на світанку:
Торкне її сонячний промінь – щезає...
Лелійте у серці любов до останку,
Бо святості більшої в світі немає!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171384
дата надходження 12.02.2010
дата закладки 23.02.2015
Як спрагло хочу я тепла!
Як вже набридла холоднеча!
Бо наче в келії чернечій
Душа заточена жила.
Не раз підводилась з колін,
Не вперше прірва під ногами –
Та я не роблю з цього драми,
А йду за щастям навздогін.
Іду за серцем навмання,
Горить вогонь в мені ще дужче,
Бо почуття – не проминущі,
Мов світло завтрашнього дня.
Душа, закована у страх,
Вдихнути прагне волю вітру,
Який всі сльози мої витре
І закарбує біль в словах…
У царстві холоду й зневір,
В пустелях втомленого світу
З колін піднімусь – й буду жити
Я мов Людина - а не звір!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171170
дата надходження 11.02.2010
дата закладки 23.02.2015
Як скаже світ - ти крихта у мені!
Йому повім: душа моя - безмежжя,
Йдучи вперід - не знаю я обмежень,
Згораючи - воскресну знов в огні...
Я - крихта, без якої бракне світу
І сили, і потуги, і снаги,
Я - крапля, без якої береги
Ріку життя по вінця не наситять.
Я - нота, без котрої не знайде
Маестро душ гармонії в акордах...
Так, крихта я - та впевнена і горда,
Яка до зір крізь терня все пройде!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171203
дата надходження 11.02.2010
дата закладки 23.02.2015
Пробач, що від сліз вже вологі слова...
Душа заховалась під стріху.
На небі - ні хмарки, та сонця нема.
В полоні печалі. Зі сміхом.
Вже осінь холодна, я хочу тепла.
У світ ластівки полетіли.
Чи люта буде цього року зима?
Турбуюсь про душу... не тіло.
Душа десь притулку шукала собі,
І гнізда знайшла ластів"ячі .
Весною вона заспіває пісні.
А зараз... замерзла і плаче...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452034
дата надходження 01.10.2013
дата закладки 22.02.2015
А сніг летить, мов лебедине пір"я...
В повітрі висне вічне - "так" чи "ні" ?..
І знову це фальшиве перемир"я
В безглуздій і запроданій війні...
Там, нагорі, "вожді", мов в карти грають,
Забувши Бога - це недобрий знак!...
А те, що люди молоді вмирають,
Їх наче й не стосується ніяк!..
У мирний день, на Стрітення Господнє,
Зима зустрілась з сонцем, і весна!...
Всім серцем ми бажаєм, щоб сьогодні,
Скінчилась необ"явлена війна!...
Всі разом ми попросимо у Бога
Добра і миру, щастя й доброти!...
Щоб рівною була ота дорога,
Якою нам до правди треба йти!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560019
дата надходження 15.02.2015
дата закладки 16.02.2015
Нехай тебе лоскоче погляд мій,
А теплі руки в холод зігрівають…
Хай збудеться найкраща з твоїх мрій,
Хай янголи твій сон оберігають…
Нехай тебе замріяно несуть,
У срібну даль пісні й думки дівочі…
Хай у житі завжди, як льон цвітуть
Твої твої щасливі й ніжні милі очі.
Нехай завжди палають у серцях
Невисловлені сонячні бажання…
Нехай нас поєднають в небесах,
Моя ти Пісня перша і остання...
Хай збудеться найкраща з наших мрій;
Хай янголи твій сон оберігають…
Нехай тебе лоскоче погляд мій,
А ніжні руки завжди зігрівають…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404850
дата надходження 28.02.2013
дата закладки 16.02.2015
Ми знову стоїмо на роздоріжжі;
На перехресті зламаних доріг…
У Долі не завжди кути суміжні
І не завжди щасливий оберіг…
У щастя не завжди блакитні очі,
Обійми - також ніжні не завжди…
Та й безсоромні ласки серед ночі
Ведуть, на жаль, в журливе нікуди…
У просторі життя завжди є межі;
В уяві й почуттях чомусь нема…
Відносини між нами обережні;
Стосунки - також, ніби крадькома…
Про щось мовчать проспекти білосніжні,
Лиш стразами блищить сріблястий сніг…
А ми з тобою все на роздоріжжі;
На перехресті втомлених доріг…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550898
дата надходження 12.01.2015
дата закладки 16.02.2015
Чому у цьому світі все не так ?!...
Добро мовчить, коли цинізм лютує…
На нашу землю налетів чужак;
Моїх братів катує та мордує…
Обстрілює нас з «Градів»* та гармат;
Роздмухує криваву ворожнечу…
Націлює на брата автомат,
Залишивши у серці порожнечу…
Та певен я: добро здолає зло;
І «пси війни»* покараними будуть…
Шкода, багато хлопців полягло,
Та вірю, що героїв не забудуть…
«Гради» - реактивні мінометні установки.
«Пси війни»* - найманці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521184
дата надходження 03.09.2014
дата закладки 16.02.2015