Весна, як жінка.Жінка, як весна:
Буває ніжна, а бува примхлива,
То зазвучить грайливо, як струна,
А то раптово вибухне, мов злива!..
Весна і жінка.Жінка і весна:
У них обох свої земні турботи
Своя морська бездонна глибина,
Свої космічні зоряні висоти.
І не спізнаєш істину сповна,
Бо хміль думок обсиплеться, мов сонях...
Весна-це жінка.Жінка-це весна:
Чиясь розрада і чиєсь безсоння...
Аранжування і запис В. Сірий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642946
дата надходження 11.02.2016
дата закладки 15.05.2016
Б’ють барабани «тра-та-та-там…»,
Сурми розкраяли тишу,
Овації з дружним потрійним «Ура!»
Й салюти здіймаються в висі -
Це радість оновлення, свято ідей,
Парад перемоги неспинної влади,
Що в наших очах все росте і росте…
Росте, багатіє, та видно не знає
Про те як країна бідує й не спить,
Шкодуючи гірко про здійснений вибір
І нерв вже не тліє, він просто горить
Обвугливши віру, в терпінні до кривди,
Та видно немає назад вороття
І думка щоденно, від відчаю криком
Рве скроні, шукаючи правди життя,
Шукає даремно, бо ж досі не видно
Де підлої зради настане кінець,
Коли розірветься зчароване коло,
Що в хижій наживі країну веде
До прірви, закривши в майбутнє дороги…
Вітчизна ж бідує, воює й не спить,
Вдивляючись в маски нових лицедіїв,
В них щирість ідейна завзято бурлить,
За ними ж ховається жадність і хтивість,
Й так хочеться крикнути «Ну ж бо пора! ..»
Щоб клич цей здійнявся призивом у висі,
А бій барабанів своїм «тра-та-та-там…»
Розбив вже нарешті принизливу тишу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660957
дата надходження 20.04.2016
дата закладки 08.05.2016
Так хочеться світла на дні бліндажа,
Тепла твоїх рук і розмови з тобою.
Тут в вічність давно вже розмита межа
Життями отих, хто не вийшов із бою.
Палю цигарки. Безперервно. Пробач.
Хоч вогник в ночі — це для снайпера щастя.
Розплавлена «градом» четверта доба
Очистила душу вогненним причастям.
Ще так не молився. Ще так не хотів
Я жити. До тебе. А інше все тлінне.
Бо очі у смерті холодно-пусті.
Я бачив їх, рідна, проходячи мінне…
Я бачив тебе. Не у сні — наяву.
Ти ангельським сяйвом світила дорогу,
Щоб я не упав в спопелілу траву —
Ти йшла і молилася пристрасно Богу.
Без тебе не жив би на вістрі ножа —
Вогнем мінометів скосило б додолу...
Виблискує світлом на дні бліндажа
Надія живим
повернутись додому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651255
дата надходження 13.03.2016
дата закладки 05.05.2016
Между нами – часы*,
Всех дорог и небес километры,
Ожерелье из звезд,
Что упали, свое отсветив,
Тéней гончие псы,
Позывные бездомного ветра,
Между нами – ни грез,
Ни судьбою обещанных див.
Между нами – свод дней,
Храм пронзающих высь обелисков,
Лабиринты руин
Исполинских пустых городов,
Сад разбитых камней,
Облака так немыслимо близко,
Между нами – один
Из последних сохранных миров.
Между нами – глава
Разрознё́нной мозаики литер
И поступков гряда,
Вход закрывшая в рай на засов,
Над землей острова
На чужой и неровной орбите,
Между нами – всегда
Только миг, ставший сотней часов…
____________________________
[i]* Фраза из кинофильма "Часы".[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654540
дата надходження 25.03.2016
дата закладки 29.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.03.2015
Хвилями, хвилями...синіми, білими
Б`ється об берег життя...
Ось я на гребені хвиль...несміливая...
Думка пливе в майбуття...
Та мій тріумф...лише мить в нескінечності...
Падає валом буття.
Падаю й я за законом інертності...
Дивне таке відчуття!..
Хвиля за хвилею, хвиля за хвилею...
Час мене швидко несе...
Берег...вже бачу...і миля за милею...
Я завершаю есе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563451
дата надходження 01.03.2015
дата закладки 01.03.2015
Пригорнусь я до тебе ,весно,
Хоч і сльози дощами ллєш.
Я тебе розумію чудесно:
Неспокійне , бо серце твоє.
Але хочеться жити й радіти
І буяти у зе́лені снів,
Первоцвіти твої дивні діти,
Замережать душі сум рясний.
Пригорнусь я до тебе ,весно,
Гляну проліском раннім у світ,
Де політ лелечат небесний,
І магнолії дивний цвіт.
І вдягнулась у ве́сну надія,
Ніби горя ніде нема.
Тільки подих землі тяжіє,
Бо збирає плоди війна.
Пригорнусь я до тебе,весно,
Замість сліз дай цілющу росу.
І у Господа ласку небесну,
Для своєї Вкраїни прошу.
Щоб твої зелені́ли трави,
Мирне небо всміхалось людям,
Щоб загинув той гнів лукавий,
Що заліз Україні в гру́ди.
28.02.15р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563201
дата надходження 28.02.2015
дата закладки 28.02.2015
Хтось від обурення червоний:
По всіх каналах про Кузьму...
За що увага ця йому,
Коли щодня солдат хороним?..
Чому за кожним з них народ
Не плаче так як за Кузьмою?..
Чому безмежною юрбою
Не розділя батьків скорбот?..
Та розділя і плаче теж,
І серце крається від болю
За кожну ту солдатську Долю,
Жалю людському нема меж...
Та він цей біль носив у собі,
Йому не менш боліло теж
Від українських тих пожеж,
Що звір приніс в людській подобі.
І він співав для нас, для них,
Для тих солдатиків в окопах,
Що ворог їх зове "укропи",
Бо дістає від них під дих.
Тож не судіть ви тих хто плаче,
Хто щиро тужить за отим,
Хто усміхом своїм одним,
Світлішим день робив неначе.
Чий спів з рабів робив людей
І думати привчав по людськи
Тих, в кого замість мозку круцьки
Для злих, нелюдяних ідей.
Ще усвідомимо утрату,
Бо зараз в українців шок...
Душа полине до зірок,
Хай їй відчинять райські врата.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557241
дата надходження 04.02.2015
дата закладки 06.02.2015
Усе хотіла
Кинути й піти…
В світи далекі… суто веселкові…
Там чисті плеса… чисті!… але ти
Тримав мене…
і квіти барвінкові
Жбурляв до ніг…
І де ти їх збирав?!!
Долоні обпікали, як закляття…
Мій світ згоряв… О... як мій світ – згоряв!
Вже вічність
вишивала мені плаття…
А ти кричав
- “Не приміряй! Не - руш!!!”
Нависло небо синню кубометрів…
І я стою – на Роздоріжжі Душ…
А поміж нас –
Безглуздя кілометрів…
Безглуздя вчинків…
Дотиків… образ…
Згорнулось в саван… і лягло на плечі…
І в божевіллі хаотичних фраз –
Лише одна
– “Зостанься ще на вечір…”
Лише одна
– “Зостанься ще на грань…
Де біль стікає в кришталевий смуток…
На заполярну паморозь мовчань…
На безнадійну
зоряність стокруток…”
І ще сказав
– “Зостанься - на Вітри…
Які дощенту спопеляють душу…”
Та я – ішла… і ти сказав – “Гори!”
І я – горю!…
і я – згоріти………. мушу!…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556238
дата надходження 31.01.2015
дата закладки 01.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.02.2015
…кажуть, що навіть легкий
ЗМАХ крил метелика
може спричинити тайфун
в іншій частині світу…
(теорія Хауса)
Я знала вас - тих…
Що сльозами вмивались від горя…
І віру збирали в останній немитий друшляк…
І тих… хто ніколи в житті не побачать вже моря…
Бо хліб свій купують
за вкинутий в шапку п”ятак…
А ще – музикантів…
Що звуки шукали, мов перли…
Світами лунала натягнута вами струна…
На серці моєму… лиш інколи тільки – на нервах…
Я – знала вас… ви лиш – не знали…
що я за одна…
Художників… тих,
Що небриті і дещо обдерті…
Мадонну усе малювали… та разом із тим
Об голову мою свої розбивали мольберти…
На дрова пускаючи
сотні найкращих картин…
Я знала ВАС - там,
Де любові зачинено крани…
Розгублені… сонячні… місячні діти Землі…
Як віддано й ніжно мої лікували ви рани…
Забувши про те,
що вони вже - занадто старі!...
Я справді до крові
Вже стерла ось тут свої лапки…
Поети… аскети… паломники… просто – митці…
Коли замість крапки ми ставили легко трикрапки…
Бо знали… що крапка потрібна –
в самому кінці…
І хто ви для мене?
І хто – я для вас в цім краЮ?
Мій час – вже спливає… Сузір”я моє – Скорпіона…
Що маю сказати?..
Що я вас - так спрагло … ЛЮБЛЮ?!!..
Жахливе цунамі –
………від помаху крил Махаона……..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543771
дата надходження 14.12.2014
дата закладки 15.12.2014
Всем моим виртуальным друзьям...
Миры, пересекаясь поминутно,
Воображения сплетают нить
И то, о чем, догадывались смутно,
Коснется нас, пытаясь просветить.
Коснется неожиданно, однажды,
Врасплох застав, чтоб за собой позвать,
И каждому пусть, неизвестный, КАЖДЫЙ
Случится в жизни снова и опять.
Коснется словом, зацепив за струны,
И Зазеркалья дверь, приотворив,
Расскажет, что там предвещали руны?
Неведомое – косности подрыв.
Коснется мысленно… и чью-то душу
Созвучием заставит отвечать.
И вот уже покой совсем нарушен,
А на сердце – томления печать.
Коснется так легко пером, случайно,
И параллельный мир накроет вдруг
И волшебством своим необычайным,
Подарит сказку вновь из первых рук.
13.12.2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543498
дата надходження 13.12.2014
дата закладки 13.12.2014
Роками Росія так хитро сітки виплітала,
Щоб наша свобода з них вирватись шансу не мала.
На нафту і газ (козир) їх підземелля багате.
Тож бійся, вкраїнцю. Свій гонор не смій проявляти.
Всі знають, що річка – приємна на дотик і тиха.
В ній рибки гуляють, не любить чинить вона лиха.
Але як весняні потоки із гір понесуться,
Заповнять річки – берегами, мостами проллються.
Отак з українцем. Живе, мов та пташка у гаю.
Але, як терпіння його ти наповниш до краю,
Тоді стережись, так закрутить – не зможеш спинити.
Тож краще нікому той сплячий вулкан не будити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543518
дата надходження 13.12.2014
дата закладки 13.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.12.2014
...что слова?..они ведь так банальны...
только, как без них сейчас прожить,
если наша встреча виртуально,
только словом, в проводах бежит?..
...что слова?..их звук бывает лишним...
так ненужным... так пустым подчас...
...что слова?..за ними разве слышно
то, что к Вам я чувствую сейчас???..
...что слова?..молчите... звук разрушит,
этот свет у Вас в чертах лица...
...что слова?..когда соприкоснувшись,
и без слов общаются сердца...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542798
дата надходження 10.12.2014
дата закладки 10.12.2014
Безмежна сила Інтернету
впіймала в сіті всю планету:
всі "гуглять" чи сидять в You Tube,
а ми – у Поетичнім Клубі,
бо нас заніс на цей Парнас
крилатий (чи кривий) Пегас.
Несхожі тут пани і пані:
монументальні, многогранні –
це автори́ поем епічних
чи історичних, чи міфічних...
Хтось тут кує амбітні плани,
у інших – філософська суть,
у третіх вірші – трепет лані,
довершені до філіграні...
як є і ті, що "муть" несуть.
Є сіячі фольклорних зерен,
а хтось – колючий, наче терен,
сатира в них – гостріш ножа.
Буває в'їдлива іржа,
що українське все паплюжить,
викупує в брудних калюжах.
Тут і запроданці, і "тролі",
у них конкретні платні ролі –
ганьбити злісно патріотів,
ліпить їм марку ідіотів.
Є моралісти, фантазери
і обструктисти-флібустьєри,
прозорі й мутнокольорові...
дотепні, мудрі, гонорові,
нудні та прісні, феєричні,
розсудливі чи істеричні,
є незворушні, наче дуб...
а разом – ПОЕТИЧНИЙ КЛУБ.
Всі згуртувались, згрупувались,
по інтересах об'єднались,
то ж зрідка лиш якась пташина
загляне до чужого тину.
Серед "своїх" – любов, обійми...
за мить – вже суперечки, війни...
все, як в пригодницькім кіно...
але ж... комфортно все одно.
Та як би, часом, ми не злились,
забувши статус й смак манер,
і довго після бруду мились,
бо вилив друг на нас цебер,
та будьмо, друзі, толерантні:
пошлем уклін наш елегантний,
подяку щиру і визна́ння
(і скажемо це без вагання!),
Тим, Хто відкрив цей сайт для Клубу,
Хто дарував солодку згубу –
на сайті вірші розміщати
й себе, коханого, читати,
приймати схвальні "одобрямси" –
безмірні в щедрості аванси.
У всіх нас – спільні інтереси,
і Клуб для нас – як другий дім...
Ото ж, поети й поетеси,
шануймося у домі цім!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542149
дата надходження 07.12.2014
дата закладки 07.12.2014
Піднялась у синє небо
пара білих голубів
сіра чайка цілить в першу,
чорний ворон – другу бив.
Чорні душі – хижі душі, -
Не здавайся тим лихим.
Дзвін набатний б’є на сполох:
Білий дим і чорний дим.
Сіре, чорне – все ж не чисте –
Треба прати, терти, мити.
Сповідався – іди з Богом!
Коли грішний – відмолити.
Якщо грошам служиш тільки,
Забуваючи про Бога –
Душа твоя плаче гірко,
Сиротою, як небога.
Сіра чайка, чорний ворон
Білих голубів ганяють,
Наших хлопців із Майдану
На Донбасі побивають.
Білий голуб – символ миру,
Чорний ворон – символ смерті,
А байдужі – всюди сірі,
Неправдиві, не відверті.
Кричить чайка, кряче ворон:
Станьте чорні! Будьте сірі!
Та у світлих душ є совість,
Коли божі – тільки білі.
Білі голуби над краєм,
Мирне небо України,
Буде в решті земним раєм,
Буде гідною країна!
1.12.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541733
дата надходження 06.12.2014
дата закладки 06.12.2014
Я так прозрачна? Даже не найдя
В душе изьян... придумать торопись...
И за собою двери, уходя,
Закрой уже... ключи верни... Вернись?..
Я так прозрачна? Только ведь назад,
Не позову... Всему приходит срок...
Еще вчера засыпал снегопад
Последнюю... из видимых дорог...
Я так прозрачна? Лицемерам ─ бой!
Скажу все напрямик, не убоюсь...
Своею упиваясь правотой,
Наотмашь бьёшь!.. но я не разобьюсь...
Я так прозрачна... нежностью своей...
Желанием согреть...и слушать вновь,
Как превратившись в белых голубей,
Взлетает не рожденная любовь...
01.12.2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540662
дата надходження 01.12.2014
дата закладки 01.12.2014
Знов свіча на вікні сколихнулась у ніч сумовито,
Знову подзвін віків душу Вкраїні крає навпіл:
«Де ж ви є, мої стоптані, вбиті й замучені діти?
Хоч на мить озовіться із сірих, забутих могил!»
Дощик стука у шибу – чи сльоза омиває дорогу,
Палахкоче свіча – і приходять до Неньки сини,
Бо несуть вони Їй увесь біль, усе горе-тривогу
Із забутих доріг, зі страшної без крові війни…
«Дайте вас обійму, мої спраглі, стражденні й голодні,
Сльози кривд обітру, ще молитву святую вам дам
Ту, що Бог вам давав, як дзвіниці скидали в безодні
Та палили ікони, звелівши мовчати церквам!»
А свіча на вікні палахкоче печально-печально:
«Не сумуйте, сини, і нікого в біді не виніть!
Навіть в горі цьому ви знаходьте для себе повчальне –
І гонителям всім ви молитву спасіння творіть:
Отче Наш, Ти одвіку живущий на небі,
Хай святиться Ім’я Твоє й Воля пребуде Твоя!
Нехай Царство Твоє до нас прийде у вічній потребі,
Нехай в Царстві Твоїм живе кожна Вкраїни сім’я!
Хліба в поті чола подаруй для нас, Боже, сьогодні
І прости нам гріха, як ми зможемо кривди простить,
Від спокус відведи – від цієї страшної безодні,
Від диявола, Отче, наші душі спасай кожну мить…»
Тож свіча на вікні палахкоче у темну годину,
Морок рве на шматки, розбиваючи всі забуття –
І святяться в могилах стражденники всі України,
І дарує Господь всім живущим молитву життя.
14 - 18.11.2008 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538773
дата надходження 22.11.2014
дата закладки 01.12.2014
Мы были с тобою. Мы жили,
в заброшенном Богом раю.
Мы воду из речки носили,
черпая в ведёрки зарю.
Ты помнишь, прижавшись, друг к дружке,
(в просторной избе, на скамье)
чай пили из кружки без дужки,
и счастливы были вполне.
Мы жили без лампы, при свечке
три дня, и две ночи с тобой,
и спали на устланной печке
приречной душистой травой.
И пили любовь без остатка,
взахлёб, как из вёдер зарю,
пропахшую яблоком сладко,
в заброшенном Богом раю.
Нет нынче, ни дома, ни сада,
и ты в чужедальнем краю.
Ты, помнишь... (а впрочем, не надо),
пустынную душу мою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538428
дата надходження 21.11.2014
дата закладки 01.12.2014
Трембіта лине із Карпат,
А з Хортиці гопак лунає,
Для тебе кожен, сину, брат,
Хто Гімн святий разом співає…
Поліський льон, кров Берестечка,
Пісня весняна, журавлина,
Наш древній Київ і містечка -
Це наша, сину, Україна!
Сторінок мали різних в долі,
Нас гнули часто до коліна,
Та не схилилася крамолі,
Квітуча наша Україна.
Серця болять по всій державі,
Тут не моя провина, сину,
Нам в руки цвяхи б’ють іржаві,
Розп’яти хочуть Україну.
Виховуй внуків – патріотів,
Закрий грудьми, як треба, сину,
Зміцни їм крила для польоту,
Для злету в небо України!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540456
дата надходження 30.11.2014
дата закладки 30.11.2014
Які ж вразливі ви, брати-поети!
Викохуєте теми і сюжети,
вишукуєте рими безупину,
лелієте їх, мов малу дитину.
Фантазія сягає по-над хмари,
вихоплюючи образів примари,
і вловлює таку метафоричність,
що фразою змалює цілу вічність.
Ваш світ – безмежний... крізь мале віконце...
Закохані в негоду, вітер, сонце,
примушуєте – коли є потреба –
грозу гриміти... в бірюзовім небі,
садочкам розквітати... в листопаді
і сипатись алмазам... в зорепаді.
Відкриті для кохання, смутку, віри,
вам – струмені дощу – то струни ліри
і стрази – не роса – блищать на листі,
і музика звучить у падолисті,
вогонь кохання серце спопеляє
чи Феніксом аж до зірок злітає!
Та... мовив хтось необережне слово...
Все!!! Рухнув світ!!! Ви воювать готові.
Непримиренно впретеся лобами
з своїми ж, із поетами-братами.
Що ж, слово – ваша звична зброя
і з нею ви завжди напоготові.
То ж чубитись за думку – це вже звичка,
і кожен так доводить щось своє,
що впору всім повісити табличку:
"НЕ РУШ!!! НАПРУГА 1000 вольт!!! УБ'Є!!!"
28.11.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539987
дата надходження 28.11.2014
дата закладки 28.11.2014
они прорвались сквозь тугую кожу лопаток –
хрупкие и прозрачные, как фатин,
и тысячи тёмно-синих бескрылых спин
щурились вслед – недоверчиво, подслеповато.
мне говорили: тот, кто проснулся крылатым,
дальше пойдёт один.
город в ладони плавило тучное солнце,
капала жидким огнём на колени руда.
летали маршруток железные канатоходцы
по тонким трепещущим жилкам туда-сюда.
воздух жужжал, искрился, стонал и ахал.
труб горячие рты обжигали паром.
этих стрекозьих крыльев хватило на пару взмахов;
Боже, снабди меня более прочной парой…
в комнате три на пять, унылой, как боль в пояснице,
кто-то, бескрылый, лежит поперек матраца.
Боже, на что же Ты дал мне эту клетку из мяса,
когда из неё наружу не докричаться?
только лежи и надейся, что всё это – снится,
да только... нельзя.
крылатым нельзя сдаваться.
июнь 2014 - ноябрь 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538900
дата надходження 23.11.2014
дата закладки 23.11.2014
Имя мое – в снах дождей,
Тающих бликах рассвета,
Скрипе старинных дверей,
Зное ушедшего лета;
В бое полночном часов,
Трепете ангельских крыл,
Пении колоколов,
Огне, что цветком застыл;
В россыпях звезд и росы,
Блеске вечерних огней,
Капле алмазной слезы
И в сердце Музы твоей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538037
дата надходження 19.11.2014
дата закладки 20.11.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.11.2014
Ты можешь злиться, негодовать,
Даже обидеться на мгновение,
Но если женщина не права,
То... ПОПРОСИ У НЕЁ ПРОЩЕНИЯ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537260
дата надходження 16.11.2014
дата закладки 16.11.2014
Збережи мого серця країну,
Не віддай ти її ворогам,
Я наказую, люблячий сину,
Бо ж нікому тебе не віддам.
Наш Дніпро просить всіх – схаменіться,
Україна на світі – одна,
Нехай ім’я її освятиться
І співає бандури струна.
Той народ, що живе в Україні,
Де всі люди неначе брати,
Де волошки цвітуть майже сині,
Не повинний у землю лягти.
Сину мій, моя кровна дитино,
Пам'ятай шлях життя до краси...
Бережи, як сім’ю Україну,
Бо нелегкі настали часи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537063
дата надходження 15.11.2014
дата закладки 15.11.2014
Колиска
Любий мій зайчику, зайцю, зайчиську,
Де заховав ти дитинства колиску?
Ту, що гойдала, як Псла мого хвилі,
Що дарувала надіям розкрилля,
Вудку вручала барвистого літа
На красноперика, окуня, плітку,
По скрижанілому озера плесі
На ковзанах витівала «колеса»,
Що викликала сердечне зітхання
За щонайпершим несмілим коханням,
Вивела потім із рідної хати,
Щоби із нею навік попрощатись,
Хлюпнула щемом у груди дитячі,
Та й відлетіла, наснившись неначе.
Де ж ти подів її, зайцю-зайчиську?
Вже моїм внукам потрібна колиска,
Щоб повела їх у сонячну казку,
Де на коні безтурботність і ласка,
Днів, сторінок ще незнаного світу
Їм відкривала розкішну палітру,
Щоб до ції золотої принади
Душі хотілось завжди повертати.
Ти відшукай її, зайцю-зайчиську,
Згадки моєї чарівну колиску…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536711
дата надходження 13.11.2014
дата закладки 13.11.2014
У кожного своя винагорода-
Хтось п'є шампань із кубка золотого,
Хтось із копитця хлеще чорну воду
І вже ніколи не стає на ноги...
У кожного свої прерогативи:
Блакитне небо - чи в'язке болото,
Дивитись вдаль і бачить перспективи
Чи озирнутись , як дружина Лота...
У нас є вибір : чи вівця у стаді
Чи вільна птаха - сильний боривітер ,
Паяцем буть смішним на маскараді,
Чи душу свою щирістю зігріти...
Щомиті доля нас екзаменує...
І кожному своє: чи дно-чи масло:
Чи потонути ,склавши лапки, всує,
А чи горіти, щоб життя не згасло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536016
дата надходження 10.11.2014
дата закладки 10.11.2014
Иногда, стихи рождаются вместе с мелодией.
И для меня становятся песней навсегда...
Танцуя, стелется листва,
а с нею – мысли в унисон,
вплетая в шорохи слова,
что мне шептал твой баритон...
Любви слова,
от них кружилась голова...
Но... в прошлом всё... Кружит листва,
прощаясь... И прощаюсь я...
А парк наш в золото одет,
и день сияет, как тогда...
Я вспоминаю твой обет:
"С тобою вместе – навсегда!"
Свидетель – клён,
он видел, как ты был влюблен
и буйной страстью опьянен,
как танго счастья пела я!..
Теперь преследуют, как тень,
влюбленный взгляд – глаза в глаза,
да терпкий запах хризантем –
и грустью катится слеза.
Мой светлый сон
порывом ветра унесен...
Лишь в ритме танго сердца стон
тебя зовет, любовь моя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531442
дата надходження 21.10.2014
дата закладки 07.11.2014
Ти приходиш у сни, як гонець найтеплішого вітру ,
Доторкнувшись душі, викликаєш омріяний злет...
І тихенько, щоб місяць -мій друг- не побачив, я витру
Зі щоки росянисто-солоний осінній сонет...
У долоні збираю розрізнені пазлики -мрії:
Ще до ранку далеко, ще встигну зібрати тебе..
І цілуючи сон, з гіркотою розлук розумію:
То не очі твої, а всього лише зорі з небес...
Ти приходиш у сни, ніби музики звуки чуттєві,
Композитором ночі ти пишеш акорди світань...
Замовкають слова, непромовлені і несуттєві
Відображенням думки у бісері віршописАнь...
Проганяє тебе цей ненАвисний вбивця -будильник,
Я хапаюся серцем за крила сполоханих снів...
Радо день зустрічать -для незламних, щасливих і сильних..
Я щаслива сьогодні, бо ти все ж приснитись зумів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534617
дата надходження 04.11.2014
дата закладки 04.11.2014
Ти знай, що я молитимусь за тебе
На всіх шляхах прийдешньоï весни,
Чи посмішкою сяятиме небо,
А чи проллється дощиком рясним ...
Де б ти не був, відчуй, що я - з тобою,
Душа ...вона ж не знає перепон...
Я обійму тебе плакучою вербою,
З птахами заспіваю в унісон ...
Відчуй мій подих в прохолоді ранку,
Мої слова - у шепотінні трав ...
Я- виткана тумановим серпанком
Найвища нота місячних октав ...
Ти просто знай, що не самотній в світі,
Що в тебе є таємний оберіг ...
А я...для тебе буду просто жити,
Вплітать молитви до твоïх доріг ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485697
дата надходження 14.03.2014
дата закладки 26.10.2014
Серце скрипка в жалю розриває
І не знаєш: де більше жалю.
Чи до себе - із кожним буває.
Чи до тебе – кого я люблю.
І така вже та скрипка тужлива,
Що вмираєш від руху смичка,
Чи то водить твоя ним рука,
Чи то доля моя нещаслива.
Так зі звуком отим і живеш,
Він надія на щастя свободи,
З ним народишся, з ним і помреш.
Він і кличе, і радить, і водить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527223
дата надходження 01.10.2014
дата закладки 24.10.2014
На одному з телеканалів вразила фраза жителя Сходу, чому він ратує за приєднання до Росії :"Да чтоб мои дети разговаривали на этой "ихней мове"! Никогда!.." А дідусі і бабусі у нього, як з'ясувалося, – українці...
Пробачте, за різку розмову,
я захищати честь берусь:
не ображайте мою мову,
як нижчевартісну якусь!
Це мова цілого народу –
нащадків Київських князів, –
що дух козацький, силу, вроду
проніс крізь темряву віків.
У вас – позичена, нерідна,
моя ж – від матінки, жива,
співуча, мила, своєрідна,
пошану в світі нажила.
Співала нею моя ненька
і дід, і прадід, і пра-пра... –
увесь мій рід, що вже давненько
живе на берегах Дніпра.
Пережила навали, війни,
все чужорідне, наносне,
нещирі "братскіє" обійми
і нас, дасть Бог, переживе!
Я різні мови поважаю,
але люблю лише її,
котру хутенько "забывают"
манкурти й ниці холуї.
Мою ріднесеньку шаную,
співаю, думаю, творю,
у ній матусин голос чую,
я нею з Богом говорю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499919
дата надходження 19.05.2014
дата закладки 21.10.2014
Як дорога вдаль тебе покличе
Влітку, в спеку у степу широкім
Стану я берізкою стрункою,
Щоб тебе, мій любий мандрівниче,
Напоїти життєдайним соком,
Вкутати сріблястою імлою.
Як дорога вдаль тебе поманить,
У дощі й студені буревії –
Білим птахом розпростаю крила
На путі твоєму знову стану
Обгорну і ласкою зігрію,
Щоб тебе негода не зломила.
Як дорога поведе крізь хащі,
Через терни, темінь і каміння –
Запалаю зіркою у небі,
Не лишу тебе напризволяще,
Простягну вервечку із проміння
Я, коханий, все зроблю для тебе.
По землі ступай широким кроком,
Не губись в вітрах лихої долі.
Я б тобі і небо прихилила,
Захистила б, не моргнувши й оком.
А собі – жалі твої і болі…
Отака в мого кохання сила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470983
дата надходження 08.01.2014
дата закладки 21.10.2014
«…я ж тут не просто собі, я ж навіщось» (Катка).
Я ж навіщось іду серед тисячі днів.
Ну, навіщось скресаю щоночі.
І чомусь у безмежжі серед безлічі слів
Я навіщось твої чути хочу.
Я навіщось обіруч тримаю дарма
Наше щастя, яке вже не з нами.
І навіщось в душі вистилає зима
Із чужої печаль мелодрами.
Я навіщось отут, в сокровенні жалю,
Винувато чекаю пробачень…
Паленіють долоні, а я долю молю,
Головних не впустити означень.
Я ж навіщось іду серед тисячі днів…
Серед тисячі…і до одного
Викладаю рядки з переможених слів,
Бо навіщось моя це дорога.
Я навіщось твої все чекаю слова.
До небесних вслухаюсь акордів.
Саме тут я душею відкриваю дива,
Не з чужих бо реклам із біг-бордів…
То ж , навіщось я тут, в перехресті доріг,
Все думки запрягаю в погоню.
Кажуть, знов переміг! Хтось любов переміг…
У кулак я, навіщось, долоню…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395371
дата надходження 25.01.2013
дата закладки 19.10.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.10.2014
Лю́дська доля, – як книга відкрита,
Та відкрита не всім, а комусь,
Бо незрячих є більш, як півсвіта,
Пояснити цього не берусь.
Можна світле майбутнє творити,
У якому колись я проснусь,
Хоч до цього так довго ще жити,
Сподіваюся я, що діждусь,
Бо ще чаша моя не допита,
І ходжу ще по світу, сміюсь, –
Або куля моя не відлита,
Або я ще на що знадоблюсь.
Обіймуться голодний і ситий,
Хоч голодний добріший чомусь,
І бездомний собака побитий
Усміхнеться привітно комусь.
Не зашкодить мені оковита,
Як до неї я не доторкнусь,
Не врятує й найвища освіта,
Якщо дурником я народжусь.
Ясне сонечко буде світити
І цигаркою я затягнусь,
Бо ще куля моя не відлита,
Бо ще, може, на що знадоблюсь.
Є загадок багато на світі,
Від загадок усіх відмахнусь.
Ну, чому та сусідка немита
Назива себе іменем "Русь"?
Всюди пхається темна й забита,
Я від неї, мабуть, відвернусь,
Хай не лізе до мого корита, –
Із коритом я сам розберусь.
А у наглу мордяку влупити,
Якщо треба, я не поскуплюсь –
Бо ще куля моя не відлита,
Бо ще, може, на що знадоблюсь.
30.09.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530297
дата надходження 16.10.2014
дата закладки 17.10.2014
Каже старий батько: «Слухай мене, сину,
Як помру, лежати хочу там, на Україні,
Синє-синє небо там над головою,
Там, де похилилися верби над водою,
Там, де віють ві́три понад берегами,
Там, де ідуть до́щі над тими верба́ми,
Там, у горах синіх тихо я спочину,
Ляжу в землю рідну... Поклянися, сину!
Ти не пам’ятаєш, сину, злі часи і темні,
Як топтали нашу землю орди чужоземні,
Заревли гармати, засвистіли кулі,
Страшно й споминати дні давно минулі,
Син пішов на батька, брат пішов на брата,
Мабуть, споконвіку та земля прокля́та,
Розкида́ла доля нас по всьому світу
Розійшлися з України сиротами діти…
Хто вмирав за партію, хто за Батьківщину,
Хто прави́й був, хто непра́вий, Бог розсудить, сину.
Тяжко на чужині віку доживати…»
Син заплакав гірко: «Не вмирайте, тату!»
Не дуй, не дуй, вітре, понад берегами,
Не йди, не йди, доще, між тими верба́ми,
Не стікай сльозами, синє-синє небо,
Не журися, земле, син летить до тебе...
4.03.1991
Пісня «БАТЬКІВ ЗАПОВІТ»
https://www.youtube.com/watch?v=dFv_QxwEs5A
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530472
дата надходження 17.10.2014
дата закладки 17.10.2014
Ми шукаєм собі пристанища
І не хочем змиритись з дійсністю -
Подорожні ми. Навіть станси ще
Не звучать лебединою піснею.
Ми йдемо і несемо тяготи
Наших днів і ночей наболілих,
А десь там уже човен лагодить
Перевізчик - Харон пристарілий.
Щоби душу, сповнену осені
Не лишити надії останньої,
Переправити в небо з просинню,
Скоротити дорогу дальнюю.
Не зови нас іше пристанище.
Не готові ми в небо синєє.
Ще народяться строфи - станси,
Стануть піснею лебединою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419517
дата надходження 19.04.2013
дата закладки 17.10.2014
Зберу у жменю зорі -намистинки
І нанижу на нитку своїх снів;
Мелодію заграють павутинки
На ноти композиторів -вітрів.
Я заспіваю тихо колискову
Про котика сіренького тобі,
Про лебедів, про дівчинку казкову
І про озера чисті голубі...
Дрімає місяць у пуховій хмарці,
І наш Руденький смачно позіха;
А сіра мишка у маленькій шпарці
Співа потішки сонним дітлахам...
...
Ступає на м'якеньких лапках нічка
І сипле срібні роси у траву...
Заплющуй, моя доню, свої вічка
І вслУхайся в мелодію живу....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530451
дата надходження 17.10.2014
дата закладки 17.10.2014
Дощ всю ніч не вщухав, торохтів підвіконням,
А на ранок затих, десь за обрії зник,
Чи лишився в барвистому листі камінням -
Діамантом, в оправі із крон золотих.......
......................................................................
Подарунком Красуні, шо пензликом вміло,
Розписала довкілля у вохру́ й у пурпу́р,
Лиш краплину смарагдів лишити зуміла -
То тополі в убранстві, мов царівна Будур.
Та вже сепії трішки лягло килимами
І зі склярусу річка одягла вранці шаль...
........................................................................
Серце щемом щемить,бо прощається з нами,
Літом бабиним ,Осінь, вирушаючи вдаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530356
дата надходження 16.10.2014
дата закладки 17.10.2014