Вчера страж покоя скончался от сырости в будке,
Босяк вновь выкорчевал плесень с ладоней элиты.
Старик, уступи мне последнее место в маршрутке.
Шофёр, почему же не видишь мои костыли ты?
Принять беспросветные будни как горькую данность,
Шампанское пить под предлогами дряблого риска.
Твоим скудоумным словам слишком чужда жеманность.
Смотри, плод любви оказался обычным огрызком.
Чужими следами истоптанны все мои тропы,
Твой путь же протянут безликим увядшим бульваром.
Ты с каждым двуногим все больше ставал мизантропом.
Смотри, дух свободы пришелся простым перегаром.
И завтра в сей раз стало прошлым, желая забыться,
Вносило в сегодня ненужные дням корректуры.
Ты с каждым убитым все реже носил плащаницу.
Смотри, наш порядок - всего лишь отрог диктатуры.
Мы, будучи свергнуты кем-то, питались добротно
Той волей, что цепью впивалась в гортани...надменно.
И вновь попадали в сверхпылкую жизнь подворотней -
Усталых провинций собрание зон эрогенных.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534700
дата надходження 04.11.2014
дата закладки 20.05.2015
Я прошу у Тебе пробачення,
Словами що втратили значення,
Та слово єдине втілення,
Надії духовного зцілення,
Набридло вже серцю спустошення,
Розвішую Я оголошення,
Де прошу забути образи,
Нікчемні поступки та фрази,
За які заслуговую зречення,
Я негідний твого оточення,
Висуваю собі звинувачення,
Та давно відбуваю ув’язнення,
В тих спогадах де ми з тобою,
Одні на весь світ, кохаєм до болю,
Волосся твоє ніжно грає зі мною,
В очах я тонув вони були рікою,
Смаку твоїх губ Я не можу забути,
Тепло твого тіла знов хочу відчути,
Обличчя твоє знову перед очима,
Пробач мене!Чуєш!Пробач моя мила!
Я досі не можу нічого збагнути,
О Боже,Дай шанс мені все повернути!
Все б я віддав щоб її пригорнути,
Для неї готовий всі гори звернути,
А зараз лежу та не можу заснути,
Дай змогу мені час назад повернути,
Ще раз аромат цих парфумів відчути,
В обійми ЇЇ хочу знову пірнути,
Поцілувати,теплом огорнути,
О Боже, ну чому ж Я не можу заснути?!
І знов важкі очі,і знову сльоза,
І знову у серці лютує гроза,
Я не можу без Тебе, прошу повернись,
Хоча б уві сні Ти мені посміхнись,
Своєю рукою моєї торкнись,
Скажи що кохаєш,назад озирнись,
Ти ангел для мене десь там в небесах,
Я знизу, Я смертний,Я в твоїх руках,
Не знаю що робити, куди мені йти?
Я сам скував цей камінь, мені його нести,
Пробач мене кохана,і знов,і знов пробач,
Загояться всі рани від моїх невдач,
Я хочу щоб Ти знала,як Я тебе люблю!
Лиш дай мені надію,все решту я зроблю,
Казала не романтик, казала що сумна,
Ось бачиш Я змінився, і Ти всьому вина,
І знов щоки мокрі, нікчемний поет,
На мокрих листках не допишеш сонет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415253
дата надходження 03.04.2013
дата закладки 15.10.2014