Романтика – це неповторна штука!
Невидима, нечутна і тонка.
Це мить, коли здіймаєш вгору руки,
Щоб полетіти вище літака!
І білі хмари, наче білі крила,
Тобі дарують щастя висоти.
Романтика – це річ незрозуміла,
Її створити можеш тільки ти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528599
дата надходження 08.10.2014
дата закладки 08.10.2014
Мені так самотньо без тебе, –
Дивлюсь у вікно і сумую.
Зоря поглядає із неба,
І місяць із мене кепкує.
Нудьга і ніч темна навколо,
А думка про тебе спасає,
Бо всюди лиш тиша і холод
За плечі мене обіймає.
І я в самотині страждаю, –
Мені тебе не вистачає…
Ти зараз далеко, та знаю:
Про мене ти не забуваєш.
Дивлюсь у вікно і рахую
Яскраві зірки небосхилу…
Я знаю, мій сум ти відчуєш,
Самотність і тугу, мій милий.
27.11.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528229
дата надходження 06.10.2014
дата закладки 06.10.2014
2012
Оставляю тебя в покое...
Нужен ли тебе этот покой?!.
Улетаю в окно голубое,
А тебя не беру с собой!..
С неба мне будет лучше видно
Белый парус на корабле!
А тебе будет очень обидно
Одному идти по земле...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528201
дата надходження 06.10.2014
дата закладки 06.10.2014
Шепот листьев на ветру...
Шепот листьев...
Вопреки с тобой всему...
В этой жизни...
Друг без друга никуда...
Всегда рядом...
Не разлучат нас года...
И не надо...
Смоет прошлое вода...
Все плохое ...
Ты же счастье для меня...
Неземное...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528209
дата надходження 06.10.2014
дата закладки 06.10.2014
Я Вас люблю!.. але я не кохаю!..
В своєму серці щиру приязнь маю!
Кохання - зовсім інше почуття!-
Яке перевертає нам життя!
Воно нас вчить радіти і ридати!
То падати... то в небесах літати!
Спускатись в пекло...і торкатись Раю!..
Я Вас люблю... Але я - не кохаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528200
дата надходження 06.10.2014
дата закладки 06.10.2014
Де ти живеш - там все не так:
там голосніші солов'ї,
там яскравіше цвіте мак,
нарциси пахнуть навесні,
невтомні пчілки п'ють нектар
і в кожнім деревці душа,
там все не так - там справжній рай,
та там, на жаль, мене нема.
Могутній ліс кругом, степи,
лунає пісня десь здаля,
травинки у святій росі,
на полі видно косаря,
там груші, яблука, мов мед,
з-під дуба вибива вода,
там все не так - там все чудне,
та там, на жаль, мене нема.
П'янкий там сіна аромат,
навіює там місяць сни,
купаються хатки в садках,
в озерці плавають птахи,
скоріше сонечко встає,
багато щирості й тепла.
Там все не так - бо ти там є,
та там, на жаль, мене нема...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520295
дата надходження 29.08.2014
дата закладки 06.10.2014
Стихи родились в ответ на песню С. Трофимова "Я скучаю по тебе".
День на день похож, в рутинном беге
Даже перемен не замечаю…
Нашей жизни альфы и омеги
Не заменят мне тебя, скучаю…
Я скучаю, утонув в молчанье,
И тогда, когда ты «недоступен»…
Редкое беззлобное ворчанье,
Нежность обязательно искупит…
Если нет тебя, не отличаю,
То ли ночь, то ли унылый вечер…
Я скучаю по тебе, скучаю…
Расскажу, быть может, станет легче…
Упиваюсь музыкальной фразой…
Что-то о тебе она вещает…
Наслаждаясь, понимаю сразу,
Как отчаянно я по тебе скучаю…
05.10.2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528136
дата надходження 06.10.2014
дата закладки 06.10.2014
Мені болить твоя глуха байдужість,
мені щемить колючий твій ігнор,
Та будь же чесним! Май таку ти мужність...
Давай зізнаємось, що все уже пройшло...
Минуло те, що нас колись єднало,
зійшло в нікуди, хоча, може, й не було,
виходить, я зовсім тебе не знала,
ми незнайомці, ми чужинці на всі сто...
Ти так любив "любити мені мізки",
Я так чекала, що все зміниться колись,
та все це марно...Все, тепер вже пізно...
Усі ці мрії так ніколи й не збулись...
Я марила тобою, завмирала,
молилась на парфюма аромат,
та в той же час душею відчувала,
що щось у нас пішло уже не так...
І поступово все скотилось нанівець,
засохли квіти подаровані тобою,
порвалась нитка, увірвавсь терпець...
І я здалась... Одна в полі не воїн...
Тепер вже пізно говорити щось мені,
Тепер вже пізно обіймати та просити...
колись ти сам, як від проблеми втік,
тепер благаєш в душу знов впустити...
Я витримала, знаєш, я змогла,
відплакати своє і все забути,
так, дійсно, я закохана була,
та зараз все - цього не повернути!
- Щаслива? - Дуже! - А чому одна?
- Ти знаєш, я багато зрозуміла...
Хай краще буде теплою душа,
ніж поряд крижане вороже тіло...
Ти довго бавився, ти грався в свою гру,
А я страждала, я мовчала і терпіла,
Тож, зараз йди! Запитуєш: "Чому?"
Бо я тебе, нарешті, відпустила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527836
дата надходження 04.10.2014
дата закладки 05.10.2014