Приголуб мене. Крильми сизими
Захисти від туманів росяних.
Тихий шепіт нанизуй низкою
На мелодію ніжну осені.
Пригорни мене. Стань опорою
На хисткому містку над прірвою.
Стань долиною поміж горами,
Де б про щастя могла я мріяти.
Обніми мене. Хай за вікнами
Плаче дощ за коханням втраченим.
Присягни мені клятвами вічними,
Що у древніх церквах освячені.
Поцілуй мене. І закрутиться
Цілий світ у танку вибагливім.
В літню спеку дозволь торкнутися
До криниці вустами спраглими.
Покохай мене. Будуть заздрісно
Зорі з неба на нас дивитися.
Дві старенькі матусі з радістю
Будуть Богу за нас молитися.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527574
дата надходження 03.10.2014
дата закладки 03.10.2014
А дощ писав мелодію свою...
Із шумів, шорохів і пауз,
З мовчання-згоди
Мокрих листоклавіш,
Вкрапляючи як звук тугу мою...
А дощ байдужо смикав ліхтарі,
Сміявся, що шипить асфальт спросоння.
Шибки в сльозах просохнуть до зорі...
Мелодія дощу...І дум безодня...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526352
дата надходження 28.09.2014
дата закладки 28.09.2014
Ну що ж, якщо вже тут, сідай.
Кажи давай, чого прийшла так рано?
Та ще й без зачіски. І де твої рум'яна?
Така схвильована...Давай , розповідай!
Очей не піднімаєш, зашарілась,
переминаєшся з ноги на ногу...Боса?!
Вже холоднеча, та чи ти здуріла?
Де розум твій, моя красуне Осінь?
Усе мовчиш, не шелестнеш і листом,
зелену сукню жовтим вже залляла,
порвала й десь розсипала намисто
калиною червоною. Навмисне?!
Чи з вітром поміж віття десь гуляла?!
Вологі очі, сплутане волосся
і погляд винувато-несміливий -
ти плакала чи просто десь дощила?
Ну, не журись і не дивися скоса.
Все буде добре, завжди так траплялось:
то поспішаєш, спізнюєшся часом.
Не гарячкуй, не обривай завчасно
пожовкле листя й дзвоники зів'ялі.
Ще встигнеш нагулятись серед пустки
і заспівати всюди колискову,
ось, загортайся у пухову хустку
(ти в ній не менш красива й загадкова),
вертай у світ із довгої відпустки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525856
дата надходження 25.09.2014
дата закладки 25.09.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.09.2014
Як же пахне тобою осінь, а я й не знала,
що у осені також буває своя весна,
що й вона заглядається часом в калюж дзеркала,
підбирає для милих суконь канву й лекала,
закохалася схоже по вуха.
А ти й не знав...
Ти не знав, що у осені також своє обличчя,
Безіменне, але так схоже на всіх жінок.
Я чекаю в цю осінь, що ти мене знову покличеш:
Позбираєм за роки утрачене щастя по крихті
Й разом з осінню все заплетемо у щедрий вінок.
А вона : то розплачеться з неба дощами і сірою мрячкою,
То радіє нестримно погожим і сонячним днем,
То раптово стає безпричинно туманно-незрячою
Вогким ранком незатишним ,жевріє сумно… І лячно так,
Що у серці прокинувся довго дрімаючий щем.
Він пульсує у скронях гарячою кров’ю схвильовано,
Визволяючи з пам’яті приспані ним почуття.
Скільки в шелесті листя емоцій і таїн заховано,
Що на всі голоси і всіма можливими мовами
Через сотні віків одинаково в душах звучать!
І закохана осінь ,дібравши ключі і мелодію,
Вже на струнах душі віртуозно й захоплено грає
Незавершену, довгу і дуже сумну рапсодію,
Ніби злодійка ,крадучи теплі важливі спогади
Про усе що колись було і тепер немає…
Як же пахне тобою осінь і я вже знаю!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525533
дата надходження 24.09.2014
дата закладки 24.09.2014
От вас когда-то уходила... страсть?..
Вот так, чуть слышно, мелкими шагами
Уходит та, что надо мною власть
Ещё вчера имела... Под часами
Я ждать его могла, без лишних слов,
Без возмущений и немых укоров...
Давно моих он повелитель снов,
Но изгнан был оттуда слишком скоро.
Не знаю как смогу бесстрастной жить,
Но ведь живут иные как-то люди.
Не стоит чувствам мчаться во всю прыть
Остановиться очень трудно будет..
[img]http://ic.pics.livejournal.com/ykristianna/25584011/602904/602904_original.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525564
дата надходження 24.09.2014
дата закладки 24.09.2014
Вдохновило вот это стихотворение Галины (Ganna) - «Хлоп! Орех каштана…»
(ID: 525389), начало которого привожу:
«Хлоп! Орех каштана грохнулся о землю,
выпав из коробочки с шипами,
и ещё - почти на голову, прицельно,
только очутился под ногами...»
А кто не видел ворон, которые разбивают грецкие орехи об асфальт, бросая их сверху?
Осеннее
Хлоп! Орех каштана грохнулся о землю...
Хлоп! И грецкий тоже... Только об асфальт...
И вороны эти... Как же бьют прицельно...
Мне достался твёрдый... прямо как базальт...
Хлоп! Попали снова... Прямо по макушке...
Эй! Вы что там, сверху?! (Зонтик что ль раскрыть?)
Да тут, в парке нашем – не ходи к кукушке,
Накукует... как же! – Как тут дальше жить?!
Только отчего-то стало веселее –
Это ж просто осень дарит так стихи!..
Сколько там осталось до конца аллеи?..
Отпускаю Жёлтой все её грехи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525519
дата надходження 24.09.2014
дата закладки 24.09.2014
Люблю я осінь… як пожовкле листя,
Зірвавшись з гілок, падає повільно,
Торкається долоні бархатисто,
Прощаючись зі мною, мов навічно,
Прощаючись з життям своїм безпечним,
Недавно де воно було веселим,
Живим і ніжним, теплим і зеленим, –
Тепер холодним, жовтим є і мертвим.
Опалий лист лежати залишаю
Самотньо на пожовклій стежці парку…
Самотній кожен в світі, тут немає
Різниць в житті і смерті геть ніяких.
Самотністю своєю я втішаюсь,
В ній незалежність відчуваю, свіжість, –
Осіннім парком залюбки гуляю,
Ногами ворушу осінню ніжність.
Люблю бурштинові принадні краплі
І, взагалі, всі кольори осінні,
М'які, пестливі сонця промені останні, –
Себе лиш восени я почуваю вільно.
Люблю я осінь, волю й самотину,
Її моє лиш серце не сприймає, –
Я думкою щомить до тебе лину
І прагну бути разом, бо кохаю.
Милуюсь осені вечірнім небом,
Розмитими і теплими тонами,
Дивлюсь на павутинки тонкі, ледве
Помітні у повітрі між гілками.
По парку йду алеєю повільно,
Лунають кроки, лист шумить на вітрі,
Зірвався, пурпуровий, запізнілий,
Гойдається, кружляє у повітрі.
Впав на плече і по руці спустився
В мою долоню осені дарунок…
Вже й вечір вересневий опустився,
У сутінки сповив осінній трунок.
Природа ще в собі тепло тримає, –
Минуло лиш недавно тепле літо…
Немов кораблик, листя пропливає
Руде струмком в малому парку міста.
Люблю я вільний вітер, що танцює
У кронах з листям різнокольоровим,
Коли птахів прощальний голос чую,
Що залишають золоті діброви.
А ви, ви осінь любите? – Люблю я…
09.10.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525548
дата надходження 24.09.2014
дата закладки 24.09.2014
Відлюбив.Наче листя з гілок відірвав від душі.
Розлюбив.Розлюбив.Ми зустрілися:"Доброго ранку."
І ні слова вже більше.Чужі.Незнайомі й чужі.
Я очей не стулила.Так боляче.Я вишиванку
Вишивала тобі.Тільки ти не приміряєш,ні.
Кожен хрестик на ній цілувала і потім лиш шила.
Я зчужіла тобі.І лунали сумнії пісні,
А я плакала...Бо я і досі ще не відлюбила...
Відлюбити-це наче опадуть листочки з дерев.
Нові виростуть ще,та старі вже життя все віджили.
А тебе хто б з моєї душі до краплиночки стер?
Як забути,що до забуття ми колись полюбили?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525491
дата надходження 24.09.2014
дата закладки 24.09.2014
П»є солодкий мед осінній ранок,
Цвіту вересового нектар,
Падолист у танці варшав»янок
Покладе цнотливість на вівтар.
Й може дехто інколи згадає,
Як колись весною на гілках
Юною красою розквітали
Ті листочки, що укрили сад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525472
дата надходження 24.09.2014
дата закладки 24.09.2014
Так хочеться тебе поцілувати,
Хоча б в останній раз,
І руку на плече покласти,
Хоч невблаганний час…
Так хочеться тебе пригорнути,
Чи це не можливо?
Якщо б час назад повернути,
Чи були б ми щасливі?
Так хочеться до тебе притулитись,
Хоч ти недосяжний для мене,
Якщо б ти міг мені наснитись,
Однак і ти, і мрія моя нездійснені…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525474
дата надходження 24.09.2014
дата закладки 24.09.2014
Який він, шлях до щастя, нас питання мучить...
Трояндами обсипаний ? Але у них шипи...
Такий прекрасний і такий колючий,
Куди звернути, щоб його знайти?
Безмежний він як море, та лякає глибина,
І як вогонь гарячий, але страшно обпектись...
І ми цю чашу маєм випити сповна,
Тоненьким шляхом над безоднею пройтись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525475
дата надходження 24.09.2014
дата закладки 24.09.2014
Я насолоджуюсь дощами…
і свіжими ранками як ніколи,
щось сьогодні є між нами
в короткому життєвому колі.
Осінь люблю як в дитинстві,
впале листя під ногами
сама винна в часовому вбивстві,
що лишило на довго рани.
Вишиванку вишиваю
візерунок відчуттями
хрестик в полотно вплітаю
з своїми думками…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524820
дата надходження 21.09.2014
дата закладки 21.09.2014
Дивує мене світ,
у ньому твій політ,
твоя, твоя, твоя
шокуюча любов. –
Шокуюча любов,
шокуюча любов,
шокуючий стрибок.
[i]У гречку, у гречку
на кожну суперечку,
на кожен мій урок
шокуючий стрибок.
У гречку, у гречку
на кожну суперечку,
шокуючий стрибок –
шокуюча любов![/i]
Усі мої думки
зигзагом в два рядки,
все про твою, твою
шокуючу любов. –
Шокуючу любов,
шокуючу любов,
шокуючий стрибок:
[i]У гречку, у гречку
на кожну суперечку,
на кожен мій урок
шокуючий стрибок.
У гречку, у гречку
на кожну суперечку,
шокуючий стрибок –
шокуюча любов![/i]
Створено 3. 08. 2008 року, м. Львів
Опубліковано: "Гомін Підгір'я". Альманах, вип. ІХ. Дрогобич: "Посвіт", 2009. - С. 34.
[i]Музика Євгена Заставного[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524766
дата надходження 21.09.2014
дата закладки 21.09.2014
Зіпсована послідовністю, скорена отрутою сарказму.
Вона поглинає світло лише, зберігає кожну образу.
Хоч колись хотіла бути світлою зіркою,
Так. Хотіла бути теплою зіркою.
Її випалили занедбані, незбутні і звичайні мрії.
Вона спить занадто глибоко, і не контролює власні дії.
Хоч колись хотіла бути просто хорошою.
Так. Просто бути для когось хорошою.
Вона не знає імені любові, не може її бачити.
Але вона занадто горда, не буде, як ми, щастя клянчити.
Хоч колись хотіла бути дуже розумною.
Так. Просто бути жахливо розумною.
Загублена в тінях, втоптана в безпечну грязюку самотності,
Вона іде обережно, бо невпевнена в своїй законності.
Хоч колись хотіла бути навіть сміливою.
Так. Просто бути смертельно сміливою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524690
дата надходження 20.09.2014
дата закладки 20.09.2014
Взяв я долю у руки свої,
Попросив її бути зі мною
І у час, як мовчать солов’ї,
Повернутись до мене весною.
Цілий рік тобі проліски ніс,
А медунками пахло повітря,
Я кохання у небо возніс,
Де сіяла веселки палітра.
І лунало із неба: «Люблю!»
І росли в мене крила щоранку,
І зникали хвилини жалю,
А кохання не ждало світанку.
Знов співала любов у душі
І чекала до першої зірки,
Я ніколи ще так не грішив
І цілунок не був такий гіркий…
Та нарешті і я полетів…
Крила виросли, стали міцними…
І бракує мені нині слів,
Бо ми стали обоє щасливі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524655
дата надходження 20.09.2014
дата закладки 20.09.2014
О,Боже,почему же раньше я не знала,не видела и не могла понять,..
Что счастье мое близко -близко рядом,..не надо было далеко и долго так искать...
Моя душа от тех внезапных чувств проснулась,..как аленький цветочек расцвела...
И возмутилась,удивилась,..зачем была слепа...
Мне твое имя свыше Боже напророчил,..тебя,когда в бреду металась,одного звала,ждала...
А нелюбимых не зовут,не кличут,..про них не помнят никогда...
В росе вечерней утопали до одной ресницы,..вот от нее была,наверное,слепа...
И вечер волосатым зверем приходил,как прежде...И убаюкивал,манил и звал с собой неведомо куда...
Я пряталась в твоих объятиях,защищала нежность,..
С надеждою летела в пропасть,..тебя чтоб только отыскать...
Ты столько раз...и не смотрел,ты обжигал тем взглядом,ресницы тоже кланялись не раз...
Была я холодна, не замечала шелест губ и не ловила взгляды,..боялась душу вновь для боли открывать...
Три слова произнес...Они паролем стали...И все былое в миг один пошло в разнос!..
Я прошлое все с миром отпущу,не буду вспоминать...
Три слова -Я ЛЮБЛЮ ТЕБЯ -готовься слышать каждый день и час!..С тобой я не расстанусь больше никогда!..
И эту клятву не нарушу!..
Ты только не забудь их повторять и для меня...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523089
дата надходження 12.09.2014
дата закладки 20.09.2014
Над качиним крилом —
Просинь.
Приховала тепло
Осінь.
Полисіле кричить
Гілля,
Полохливе летить:
"Гиля!"
У далекі краї,
В зиму,
Крізь небесні раї
Плину.
В леті, мов снігопад,
Пір’я.
Повернуся назад...
Вір, я... 27.08.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524682
дата надходження 20.09.2014
дата закладки 20.09.2014