: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.01.2018
Ріжеш тишу ножем почуттів,
Обіймаєш надії крилом.
Я не знаю, чи ти б не хотів
У майбутньому втілитись сном?
Кришталями розіб`ється ніч,
На коліна поставить наш час.
Не торкнемось тих пристрасних пліч,
Що не раз приголубили нас.
Мертвий холод в душі заболить
І проллється безсилим дощем.
Не повернеш минулого мить,
Зрад твоїх не минаючий щем.
Ріжеш тишу ножем почуттів,
Каяттям сьогодення сумне.
Не приходь відголосками снів,
Бо майбутнє померло. німе...
23.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679727
дата надходження 23.07.2016
дата закладки 23.07.2016
Стомлена жінка на диво уже не чекає,
Все відбулося, немає вже місця для див!
А хтось далекий закохані вІрші складає...
Тільки не знає, що то він для неї створив.
Стомлена жінка чи зломлена зранена доля?
Каже, що сильна, й хизується: ось я яка!..
А за вікном мимо неї проноситься воля...
Може, на неї б там з квітами хтось вже чекав?
У завіконні лишились нейздійснені мрії,
Світле дитинство забулося, як не було...
Стомлена жінка чекати й прощати уміє...
Шпичкою думка: по іншому ж бути могло!
Стомлена жінка, якій вже нічого не треба,
Мовчки пливе по життєвій рутинності справ...
А десь для неї знімав би хтось зорі із неба,
ВІрші читав би й до ранку щасливий не спав!
Так непомітно спливають хвилини й години,
Так непомітно і мимо проходить життя...
І той, далекий, не прийде сюди на гостини...
Плаче душа серед мрій і пече каяття...
У завіконні лишились нейздійснені мрії,
Світле дитинство забулося, як не було...
Стомлена жінка чекати й прощати уміє,
Тільки між "може" і "є" перепоною — скло!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617608
дата надходження 01.11.2015
дата закладки 10.12.2015
Після прочитання вірша "Я від тебе за тисячу миль…" автора Уляна.Ч
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624094
Ти віднині чужа. Вже не будеш моєю ніколи,
Якось все відбуло, ми не зчулися й самі коли...
В листопадових днях почуття назавжди охололи!
Скоро грудень...Ми наше тепло зберегти не змогли.
Ти летіла за мною, а я був сліпий і не бачив,
Хоча теж у тенетах любові заплутався й сам.
Сам надумав вину, сам образив, і сам не пробачив,
Сам віддав почуття на поталу осіннім вітрам!
Сам страждаю тепер, проклинаю себе і цю осінь.
Та хіба передбачиш написане в книзі буття?
Осінь плаче дощами, вітрами в деревах голосить,
В листопадових днях охололи навік почуття!
Ти за тисячу миль, і вітри, і дощі безупинні...
Ти пробач мене! Знаю, що грішний, що я не святий!
Завтра грудень.А ти не моя...не моя вже віднині...
Пізня осінь оплакує світ наш безмовно-пустий.
Дякую за натхнення автору Уляна.Ч
Дякую моїй донці Аліні за чудові ілюстрації.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624272
дата надходження 27.11.2015
дата закладки 10.12.2015
Нічка-чарівниця зорями палає,
Падають додолу здійснення бажань...
І щасливим буде, хто зорю спіймає,
Загада бажання зразу, без вагань.
Ріже білий скальпель на частини небо,
Як таке побачиш, хутко, не зівай!
Думку-блискавицю упіймати треба,
Тож своє бажання швидше загадай!
Лине щире слово в парі із бажанням!
Лише світла думка справдиться отак,
Додається віра, сповнена чеканням...
А зоря що впала — просто добрий знак!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607386
дата надходження 17.09.2015
дата закладки 29.09.2015
Повіє срібний вітер і холодом по тілу
Ударить наче струмом, зачепить нерв душІ
Притупить тьмяний вогник, мене усю зітлілу
Напише він словами в забутому віршІ...
Ех вітре, друже хтивий, не рви мені ти душу
З тобою ми не пара...та й різні в нас шляхи
Твій свист у верховіттях я слухати не мушу
Не смій мене судити за здійснені гріхи...
Колючим терням серце обмотане, кривавить
Я погляд свій не смію піднести у блакить
Чим більше я пручаюсь тим більше мене ранить
І ріже в скронях болем невідворотна мить...
Ще б почекати трохи до вечора, світанку
Щоб вимолити в неба для себе чистий лист
Джерельною водою все б змити до останку
Приглушуючи вітру пронизуючий свист...
А душу все кидає по стоптаній дорозі
І там на роздоріжжі знов вибір не з легких
Розп'ятим птахом б'юся у совісній облозі
У світі душ подібних, загублених, крихких
Ех вітре, чуєш вітре!Мій друже срібнокрилий
Прийди мені на поміч, завий, збуди, дістань!
Зніми з очей оману і погляд мій незримий
Розвій у верховіттях як без вартІсну дань...
Ех вітре чуєш вітре!Ти совісно-тверезий...
Почуй мене мій вітре!...не полишай мене...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608832
дата надходження 23.09.2015
дата закладки 29.09.2015
Губи мої ще відчувають смак
Твоєї ніжності, що тліє не згасає...
Нехай на серці залишився знак,
Воно ще б'єтьсяі і тебе шукає...
Закохуюсь у тебе кожен день
Наче вперше...поглядом торкаюсь,
Під трепетну мелодію пісень,
До котрої постійно повертаюсь...
Цілуй мене у світлі тисячі зірок
Моя душа цього і прагне і бажає
По звичці наберу....німий гудок,
Знову повторить...що тебе немає....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582255
дата надходження 19.05.2015
дата закладки 14.09.2015
Забуду про тебе
Піду назавжди.
Хоча розумію
Без тебе не зможу я жити...
А в серці моєму
Лишились сліди
Яких не позбутись,
Яких не можливо відмити...
Любов промине.
Забудуться сни
В яких ми стобою
Неначе птахи без надії...
Кружляємо в небі
Чекаєм весни
Яка не прийде
Якої не буде від нині...
Пробачу тобі
Пробач мені ти
Навіщо даремно
У серці тривожити рани...
Вона досягнула
Своєї мети
Лишившись назавжди
Скляною стіною між нами...
Усьому кінець
Для чого тягти?
Для чого в душі
Зберігати намарно бажання...
Я вільна тепер
І вільним став ти
Залишилось тільки
Проститись із нашим коханням...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568926
дата надходження 24.03.2015
дата закладки 14.09.2015
[b][i]Осені...[/i][/b]
[youtube]https://youtu.be/tvvrWQvZ6ig[/youtube]
[b][i][color="#800fd6"]Осінній дощ –
не літня злива:
Мрячить помалу, плаче мов.
І ніч глуха, сумна й зрадлива
наводить смуток
знов і знов.
Ялиць і верб
вологі віти
Звисають в тузі до землі...
Ще осінь пестить пізні квіти,
та дні стоять
сумні й малі.
Сумують в парках
лави грішні,
і никне мокра сон-трава,
підводять підсумки невтішні
Ппжовклим листям
дерева́...
Колише вітер
в соннім вітті
затишшя гомінких дібров,
і сняться їм весна і літо,
немов мені
твоя любов.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606528
дата надходження 14.09.2015
дата закладки 14.09.2015
А ви бували в степових краях,
Де простір - скільки бачить око?
У небі між хмарками птах
Ширяє гордо й одиноко...
Безмежний океан трави
Колише невловимий вітер,
І жайворонка спів живий
Реанімує подих літа.
У різнотрав`ї притомились
Від босих ніг мої сліди...
Дитинство в росах загубилось,
Тепер ось спробуй - віднайди!
Роки летять, як урагани,
У нікудИ, все мимо нас...
Лиш храми степові - кургани -
У небо дивляться крізь час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601479
дата надходження 23.08.2015
дата закладки 26.08.2015
Не хочу до тебе звикати!
Ця звичка, як вбивчий наркотик!
І як в темноті відшукати
Той вихід від тебе? На дотик?
Чим відстань вимірюють люди
Між душами? Холодом? Жаром?
Дистанція, звісно, остудить...
Чи краще згоріти пожаром?
Змінити всю світобудову?..
Без тебе б і світ обезлюднів...
Не дай опуститися знову
До сірості знидівших буднів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600158
дата надходження 17.08.2015
дата закладки 20.08.2015
Вечірню спеку рве на шмаття вітер,
Ховаючи за хмарами зірки,
І я відкритий вітрові і світу —
В душі рояться римами думки...
А десь далеко пахло вже дощем,
Кудлате небо падало все нижче,
І разом з ним тривожно-ніжний щем
Вповзав тихенько в душу ближче й ближче...
Громи клубком котили хмари в ніч...
Як фотоспалах, блискавиці світло...
І тіні розбігались врізнобіч,
А цвіркуни відспівували літо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598920
дата надходження 11.08.2015
дата закладки 20.08.2015
Я буду поряд! Чуєш? Буду поряд!
У моторошній тиші мертвих днів
Ти згадуй мій далекий ніжний погляд,
Мене шукай серед химерних снів.
Я буду поряд, завжди і незримо,
Як віддана собака біля ніг!
Це все болить, палає незгасимо!!!
Пробач, але по-іншому не зміг...
Мене вбиває, невимовно давить
Мовчання, серце ріже без ножа...
Амурів, бачу, зовсім не цікавить
Що я чужий, і ти мені чужа...
Ми просто друзі! Чуєш? Просто друзі!
Як мантру, ми повторюємо знов...
Квилить, тихенько плаче у нарузі
З душі і серця вирвана любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596453
дата надходження 28.07.2015
дата закладки 04.08.2015
Тепло-пекучим нервом,
Ніжністю, щемом в душі,
Пульсуючи безперервно,
Рвуться на волю вірші!..
Б`ються в судомах рими,
Собі шукають подібних...
У серці то весни, то зими
Грають на струнах срібних.
Слово не вмре, не щезне -
Стане частинкою світу!..
Не помирають весни,
Просто приходить літо.
Знову теплом зігріє
І не відпустить більш...
Знову в душі, що мріє,
Квіткою виросте вірш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584552
дата надходження 31.05.2015
дата закладки 18.06.2015
У голубім квадраті неба
Воля!
З останніх сил триматись треба -
Доля!..
Каштанів свічка у вікно -
Пам`ять...
На душу спогадів кіно
Давить.
Весна дрібно-рясним дощем
Плаче,
Слізьми по склу, як по душі,
Наче...
Скільки не сказано ще слів!...
Шкода...
В мелодіях щасливих днів -
Кода...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587881
дата надходження 16.06.2015
дата закладки 18.06.2015
(як експромт в продовження вірша автора Kio http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504896)
*****
Ти мене не забудь,
у печалі розвіявшись вітром.
Ти мене не покинь
у пустелі, під пилом сумлінь.
Повертайся щоночі до мене.
А сльози я витру,
щоб мій погляд світлішав для тебе
скрізь марево днів.
Повертайся до мене
у чарівній красі небокраю,
через дотики рук,
через сум або радість життя.
Повертайся таким,
як тебе ще, можливо, не знаю.
Я чекаю тебе,
як найбільше своє відкриття!..
Повернись будь-яким –
може, втомленим. Або безсилим.
Я укрию тебе
від холодних дорожніх вітрів.
Будь-коли, будь-яким –
ти для мене залишишся милим.
Лиш би ти, мій єдиний,
вернутись до мене зумів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507238
дата надходження 25.06.2014
дата закладки 21.04.2015
Останні теплі дні нас золотом зігріли,
І журавлиний клин курличе в далинІ.
Не відпускаю я , тримаю я щосили
Вогонь кохання, що живе в мені.
Солодкі миті - ви не йдіть від мене.
Залиште в серці спогади ясні.
Крізь все життя проніс я не даремно
Вогонь кохання, що горить в мені.
На білі хризантеми ляжуть роси.
Вклоняючись осінній ворожбі
Дерева плачуть, наче жовті сльози
До ніг лягає листя у журбі.
Осіннє листя пада на долоні,
Нас зігріває золотом своїм.
Ще теплі дні - та ночі вже холодні.
Все так, як і в житті моїм.
Не йдіть від мене радощі кохання.
Тримайте серце у полоні мрій.
Про тебе лиш думки, до тебе лиш прохання -
Вогнем завжди гори в душі моїй.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538195
дата надходження 20.11.2014
дата закладки 19.04.2015
Тихо місяць вдивляється в темну зінницю вікна
І зірки мерегтять чудернацьким малюнком у небі.
Знову все як завжди ,та тебе лише поруч нема
Знову все як завжди, та не так як раніш бо без тебе.
Як я хочу вдивлятись в глибину твоїх сірих очей.
І ніколи не знати пустоти одиноких ночей.
Я б зігрів тебе словом , поцілунком п"янким як вино.
Повертайся скоріше , я чекаю тебе вже давно
Лише місяць та вітер знають де тепер ти.
Лише місяць та вітер зможуть тебе знайти.
Лише квітка зів"яла на холоднім і темнім вікні
Розуміє як сумно як тяжко мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541151
дата надходження 03.12.2014
дата закладки 19.04.2015
Мовчання мов натягнута струна.
Він і вона.
У недомовленості фраз
Минає час.
Невідворотністю бринить
Прощання мить.
І як останній подарунок -
Поцілунок.
Вокзал. Людей німа ріка.
- Ну, все, бувай.
- Чекатиму дзвінка.
І зупинився часу плин.
Людей ріка , а я стою один.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551696
дата надходження 15.01.2015
дата закладки 19.04.2015
Все менше люди помічають зорі,
Бредуть, не розбираючи дороги,
Без цілі, як кроти короткозорі,
Похмуро дивлячись під ноги.
Яке майбутнє нас чекає
Серед мізерних, збайдужілих душ ?
У мрійників в душі веселка грає,
А у невігласів - розлита чорна туш.
І не кажіть, що зараз такий час.
То все відмовки, виправдання.
Що менше людяності в нас -
То більше навкруги страждання.
Моральні цінності , високі почуття
Знецінилися , і живуть нарІзно.
А схаменуться люди - буде каяття.
Дай Бог, щоб не було запізно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554473
дата надходження 25.01.2015
дата закладки 19.04.2015
А ми зустрінемось, я знаю -
В інших світах, в галактиках чужих.
Тебе серед мільйонів упізнаю
І прилечу на крилах осяйних.
Не перешкода нам ні час, ні простір,
Для нас безмежність відкрива світи.
Дивись: горить в космічній високості
Нове сузір`я - "Я ПЛЮС ТИ".
А ми удвох розправим сонцекрила,
Полетимо в безмежний простір неба,
Надії вітер наші сонячні вітрила
Наповнить щастям й вірою у себе.
До тебе, вгору, у космічну далевись,
В чужі світи... Уже нічого не боюсь!..
Як полечу у інші виміри колись,
Назад без тебе вже не повернусь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567562
дата надходження 18.03.2015
дата закладки 19.04.2015
Не знав, що можна закохатись у вірші́ -
Чужі, але, як дивно, наче вже свої,
Бо так лягають до душі,
Що аж пече!.. І замовкають солов`ї,
Зникає світ, немає поряд вже нікого,
Лише слова і почуття...
Я в них тонув, п`янів , як від вина хмільного...
Я проживав, я випивав чуже життя
По краплі суму, радості і горя...
Я розчинився, зник, про все забув...
У хвилях почуттів, що глибше моря,
Я серед рим купався!.. Я втонув...
Чи можна закохатись у вірш́і?
Ні, не свої, чужі.
Чужі?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565860
дата надходження 11.03.2015
дата закладки 19.04.2015
Герої не вмирають,
А десь за хмарами живуть,
До нас летять з небес снігами,
Весною зливами впадуть.
Герої не вмирають,
Проллються в матерів слізьми.
І в коси сріблом уплітають
Свій біль і муку назавжди.
Герої не вмирають,
Ми зустрічаєм їх у снах.
Вони за нами теж сумують,
Ми їх оспівуєм в піснях.
Герої не вмирають,
Це наша пам'ять, наша суть.
Своє життя, що обірвалось,
У наших віршах доживуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569138
дата надходження 24.03.2015
дата закладки 24.03.2015
А на вулиці знову дощ
І сонце сховалось за хмари.
Тихий плач самотніх площ
Вмиває стомлені тротуари.
Поміж дерев вітер шепоче,
Зриваючи листя до землі.
Хтось невідомий душу лоскоче
Так, ніби, ми ще зовсім діти малі..
Тихо дощ барабанить у вікно,
Свічечка десь в куточку жевріє
І там на вулиці так холодно,
А душа все ще про літо мріє.
А на вулиці знову дощ
Й кудись повтікали люди.
Знову тихий плач самотніх площ
Через вікно стукає мені в груди…
Валентин Ганжук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566422
дата надходження 13.03.2015
дата закладки 13.03.2015
Дощ за сірим вікном щось вистукує рясно нестримними краплями,
П’яний вітер все треться об шибки, виглядає самотності тінь,
А вона зітхаючи сумно, вишіптує ім’я коханого й очі її заплакані,
І не бачать вони вже нічого сьогодні, їм у горі не стримати сліз…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566136
дата надходження 12.03.2015
дата закладки 12.03.2015
Не отпускай. Ни завтра, ни потом,
Ни через год, ни через вечность даже.
И если хочешь дом наш - будет дом.
А остальное... Время всё покажет.
Не отпускай ни в грозы и ни в снег,
Пока за окнами бушует непогода.
Ведь ты мой самый близкий человек
Среди всего вселенского народа.
И если вдруг случится нам беда,
И если нам придется разнять руки -
Мы обретем друг друга в холода,
Наперекор всем вьюгам и разлукам.
И будет новый день и новый свет,
И все начнется заново вовеки -
Таких, как ты, на свете больше нет -
Нет ближе и дороже человека.
2010-2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279697
дата надходження 09.09.2011
дата закладки 08.03.2015
Відкривається день, як сторінка із книги,
Ще не читана досі, цікава, нова.
Залишились в минулому лютий і крига,
Перемоги, жалі, прикрі вчинки, слова…
Не втішають вже слави вчорашньої німби
І корона вікторії не полонить.
Перемога вчорашня, як сходинка,ніби,
Треба вище піднятися, щоб зрозуміть.
Відкривається день, як арена для вчинків,
Для засіву зерна благодатних трудів.
Чим засієш, такі твої будуть ужинки,-
Нових книг, нових справ, нових сонячних днів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564958
дата надходження 07.03.2015
дата закладки 08.03.2015
минала тиша звуки необачні,
минаю й я тебе, та чи ж навік?
в нас не було жодного із тих побачень,
які Господь нам долею прирік.
напевно, днем весняним раптом ти мене згадаєш,
напевно, враз-таки в душі щось защемить.
якби ти знав! якби ти тільки знав, як серце краєш!
і що любов моя ніяк не відболить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564937
дата надходження 07.03.2015
дата закладки 07.03.2015
слова складаються у сповідь
про запізніле каяття.
ще крок, і два...ще кілька кроків
і він піде з твого життя.
пожовклий лист спече долоні,
якими втримати не зміг.
а ти тікатимеш від долі,
а він замерзне серед криг.
кохання двох - не завжди казка,
де Сонце в темну ніч зійшло.
Ви божеволіли від щастя -
час не пробачив вам його.
як синім льоном ніч розпустять,
у небі згаснуть два вогні -
так не мовчать, коли не люблять.
а ви мовчали три весни.
як лебідь без лебідки тужить,
що сльози в озеро злились -
не розлучаються так, чуєш?
а ви навіки розійшлись.
кохання двох - не завжди казка,
де Сонце в темну ніч зійшло.
Ви божеволіли від щастя -
час не пробачив вам його.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552999
дата надходження 19.01.2015
дата закладки 24.02.2015
Падають зорями в небо
тепло-казкові слова...
Сонячні очі потреби.
Сяюча вічність в обох.
Колом розмови, що грає,
ллється думками любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551876
дата надходження 15.01.2015
дата закладки 24.02.2015
[img]http://img01.chitalnya.ru/upload2/520/231897624675184480.jpg[/img]
Дощ перестрів мене раптово
На тихій вулиці міській,
Де усміхались волошково
Весняні бісики з-під вій...
Де все було таким ще сонним
В обіймах ранньої весни...
Лиш розфіранчені балкони
Пливли в повітрі, як човни,
А вітер дмухав на вітрила
З легкої диво-органзи.
І я віршами говорила,
Виймала слово зі сльози,
І лікувала наболіле,
Допоки дощ оцей не вщух.
А краплі бісером летіли
І шелестіли біля вух.
Я затуляла теплі груди,
Немов боялася, що хтось
Тепло в душі моїй остудить...
А з неба свіжого лило́сь
І обмивало все на світі:
Тривоги, біль і гіркоту...
І стін зволожене графіті,
Мов розтікалось на льоту.
І так хотілось розгубити
У цій мандрівці дощовій
Все відболіле й пережите!..
Але найдужче... Образ твій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562142
дата надходження 24.02.2015
дата закладки 24.02.2015
Цей старий записник ніби з мертвих воскрес,
повний стертих імен, застарілих адрес,
косо вписаних вулиць, що їх вже нема,
телефонів, в яких—тільки тиша німа.
Хтось обведений рамкою, інший пропав—
не докликатись і не догнати листом.
Вечір список утрат на колінах розклав
пожовтілим від часу газетним числом.
Чи під попелом сивим ще можна знайти
і роздмухати жменьку ожилих жарин,
чи дивитися, як відпливають в світи
безпритульні вітрила повернутих спин?
Світ оманливих планів, роздільних доріг,
що навічно піском між долонями зник.
На частини в обпечених пальцях моїх
розпадається жовтий старий записник.
Вікторія Торон
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553033
дата надходження 19.01.2015
дата закладки 22.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.02.2015
Буває мить.. забудеш про жалі,
душа горить хвилинами скорботи.
Біжить життя, - скрізь ритми потайні,
лиш серце краде Віру крізь цейнтноти.
Звичайний день, задуманий і сірий
та раптом.. враз, - в минуле понесе,
душа забуде втіхи, потрясіння
та знову привид Ласки віднайде.
І крізь віків загублену печать,
де ми не вмієм правду говорити.
Краде безмежність в пам'яті печаль
і знову нас примушує Любити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559898
дата надходження 15.02.2015
дата закладки 15.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.02.2015
Укотре вже себе я обдурила,
Укотре вже довірилась журбі:
З тобою, любий, я була щаслива –
На жаль, не розуміла ще тоді…
Своїм знайомим я розповідала,
Що ти – лише товариш, наче брат…
Тепер вже знаю: я... тебе кохала!..
Та серденько не слухало порад…
Ти ж думав, що з тобою я не щира,
В невірності мене чомусь винив…
І я одного разу попросила,
Щоб більше ти до мене не ходив.
Я знала, що ти мучишся, страждаєш,
Але уже вернутись не могла…
Знайшов ти іншу, з нею і тепер гуляєш –
Вона мене забути помогла.
Як жаль, що я так пізно зрозуміла:
Любов у нас казковою була!..
Я вберегти цю казку не зуміла,
Бо, мабуть, не надійно берегла…
1995р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559936
дата надходження 15.02.2015
дата закладки 15.02.2015