Ганнуся Станіславська: Вибране

ганна станіславська

Люблю…

Люблю  я  осені,  печальну  мить,
коли  багряний  лист  тремтить.
І  сад,  в  задумі  спокою  чека,
шепоче:»осінь  вже  прийшла»...

Люблю  зими  я,  сніжну  пору,
як  сніг  намети  наміта.
Та  ріки  сковані  морозом,
ще  й  завірюха  завива...

Люблю  весни  я,  теплу  пору,
як  прокидається  земля.
Та  все  в  цвіту,  бринить,  буяє.
Ріка  тремтить,  немов  струна...

Люблю  я  літа,  тиху  пору,
коли  троянда  розцвіта.
Та  манить  запах  матіоли…
Ще  й  соловей  в  саду  співа…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353789
дата надходження 29.07.2012
дата закладки 01.04.2020


Салтан Николай

Зима на півстоліття

[img]https://pp.userapi.com/c836125/v836125008/5186c/31RPzeZniw4.jpg[/img]
Так  хочеться  зими  на  півстоліття
Без  паузи  відлиги  і  тепла.
Нехай  мороз  тріщить,  немов  лахміття,
Що  догорає  в  полум’ї  дотла.

Нехай  тріщить  по  закуткам  й  щілинам,
Хай  вимерзне  вся  нечисть  і  сльота.
І,  може,  лиш  тоді  простить  провини
Земля  обітована  і  свята.

Хай  щезнуть  всі  запроданці  огидні,
Куми,  свати  і  всякий  їхній  збрід.
Хай  замете  усі  нажитки  видні
І  пропаде  ганебний  того  слід.

Хоча  і  рівність  вигадка  поетів,
Блукаючий  утопії  маяк,
Та  прірви  ті  глибокі  і  нестерпні.
І  як  тут  не  озлобитись,  ну  як?

Не  втримався.  І  в  ярості  всесильній,
Що  ніби  пес  зірвався  із  цепів,
Бунтарський  дух  оскаженілий,  синій,
Туманом  сів  від  моря  до  степів.

Вдихнули  всі  цей  присмак  "бути  вільним".
Але  чому  всі  стали  мов  кроти?
Такі  чутливі,  аж  до  божевілля.
Проте  не  бачать  справжньої  біди.

Немає  змін  від  псевдореволюцій,
Від  світлих  помаранчевих  ідей
І  обіцянок  всіх,  немов  пилюка.
(То  ширма  для  засліплення  людей).

І  знову  скажуть:  "Стадо  ідіотів!
Народ  цей,  певна  річ,  що  пропаде".
А  де  вожді  і  вірні  патріоти,
Які  б  вели  обвуглених  людей?

Вони  горіли  в  полум’ї  воєннім,
Пізнали  невідступний  страх  біди,
Тверділи  світлі  душі  їх  щоденно
В  ілюзії  людської  доброти.

Душилась  віра  в  натовпі  безлюднім,
Бо  всі  здавалось  статуї  німі.
Коли  кричало  тіло  повне  люті,
Весь  світ  ховався  знову  в  тишині.

Та  вихід  є  -  зима  на  півстоліття!
І  хай  вирує  вічна  мерзлота!
Бо,  може,  лиш  тоді  земля  зуміє
Почати  все  із  чистого  листа.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740122
дата надходження 01.07.2017
дата закладки 12.08.2017


Д З В О Н А Р

КУДИ Ж ТИ ДІЛАСЬ УКРАЇНО . . .

У  бездонне  небо  дивляться  волошки,
Вмилась  бірюзою  ранішня  роса...
Задивився  в  поле,  сьогодні,  я  трошки.
Ох,  яка  чудесна  там  сія  краса...

Соняхи  розкрили  всі  свої  долоні
І  збирають  з  неба  сонячне  тепло...
Я,  сьогодні,  в  щасті,  у  його  полоні  -
Такого  зі  мною  вчора  не  було́...

Вітер  тихо  шепче  про  гаряче  літо,
Жайворон  у  небі  пісню  заспівав...
Відлітають  роки  -  є  за  чим  жаліти,  
А  я  суті  пісні  про  життя  не  взнав...

Де  ти,  наша  правдо,  де  ти  забарилась  -
Роки  відлітають,  а  тебе  нема...
Ненько  Україно,  ти  ніби  наснилась,  -
Куди  не  поглянеш,  ти  кругом  чужа...

Всюди  чужі  люди,  звідки  тільки  взялись,
Де  ногу  поставиш,  лиш  одна  стерня...
Всі  твої  закони  імпортом  пройнялись,
А  правда  засохла  і  цвіте  брехня...

Наші  депутати  народу  все  служать,  -
В  "замках"  заховались,  їх  і  не  знайде́ш...
З  ранку  і  до  ночі,  живуть  і  не  тужать  -
Гарно  обіцяють,  коли  не  прийде́ш...

Народ  і  не  знає  де  Майдан  шукати,
Де  знайти  Мойсея  серед  "віщунів"...
Серед  тих  "священих"  можна  заблукати,
Знайти  тільки  можна  нових  брехунів...

 P.  S.
Ох,  не  спи  народе  -  Ненька  ще  не  вмерла,
Що  би  там  не  сталось,  а  вона  жива...
Визрівають  в  надрах  золотії  перла  -
Будуть  в  наших  душах  ще  рясні  жнива...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673633
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 23.11.2016


Д З В О Н А Р

ЦЕЙ СТРАШНИЙ ЗАВТРІШНІЙ ДЕНЬ . . .

Хай  нині  замовкнуть  всі  лорди,  
Коли  із  світом  говорить  поет...
Бо  в  серці  лунають  акорди  -
Слова,..  як  іскри  з  небесних  комет.

Лиш  Бог  зна,..  що  твориться  в  серці,
Коли  істина  креше  там  іскри...
В  незримому  тому  люстерці,
Де  небесні  танцюють  регістри...

Напевне  так  треба  у  світі,
Щоб  слово  Правда  стало  кристалом,..
Бо  правда  сьогодні  в  лахмітті,..  -
Наша  совість  зіткнулась  з  "металом".

Люди  згубили  розум  і  ціль,
Їх  цікавлять  лиш  влада  та  гроші.
В  їхніх  душах  буяє  лиш  цвіль  -
Атомна  смерть  в  гнилім  макінтоші...
 
 P.  S.
А  до  страшної  прірви  лиш  крок,
Де  пропадуть  всі  гроші...  і  наші  мрії.
Та  людство  не  вчить  вічний  урок...
...  От  і  сохнуть  від  жаху  наші  надії...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696529
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 23.11.2016