: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.05.2017
Испив печали дивный аромат,
Земля застыла, в медленном вращенье.
Не обернуться, вспоминая взгляд,
Не пережить еще одно крещенье.
Ломался лед...застыли полюса
Менялись на мгновения решетки.
В прозрачном небе видела глаза,
От синей бесконечности ошметки.
Кривая, словно восемь... кандалы
Вращаясь, горло заживо сжимая,
На хвост вселенной, в качестве метлы
Чтобы всю нечисть вымести из рая.
И закричать свободно и легко,
У истины простой остановиться...
Все, что так близко,так же далеко,
Добро и зло должны соотноситься...
06.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618753
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 07.02.2016
Вона розчинить всі назви й поглине усі імена,
Безмежна Тиша, що зачаїлася по́між словами,
Вона лишається там, де нічого уже нема,
Вона виходить на сцену незмінно лише на зламі.
У ній пото́не твій жаль і розвіється сліз ріка,
І твою радість вона незворушно колись поглине.
Вона між звуками Світу чатує така п'янка,
Що у ній я гублюся, не знаючи часу плину.
Від неї спокоєм віє, що тонко пройма до сліз,
Вона єдина, хто не залишає по со́бі сліди.
Хай непроявлено, та неодмінно присутня скрізь.
Ти нею марив лиш іноді, я її прагну завжди.
24.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583396
дата надходження 24.05.2015
дата закладки 05.07.2015
Відгриміла
весна дощами,
Цвіркуном
відспівало літо.
Осінь птахами
відкричала.
Жовте листячко
гублять віти.
А як лист
упаде останній,
І зима
задимить снігами,
Отоді вже
мороз дістане:
Білі лінії −
й над вустами.
Я люблю
і весну, і літо,
Й тиху осінь,
і сніг глибокий.
Поки сонце
над нами світить,
Я живу –
не існую збоку.
21.10.12
Ганна Верес
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585418
дата надходження 04.06.2015
дата закладки 05.07.2015
Живе чудо.
Стою і дивлюся на воду,
І захоплює подих мені:
Такого чуда не бачила зроду,
Що діється тут в глибині.
Від мене й до іншого краю,
Мов небо, та синя вода
Зеленим відтінює, грає,
Мов дихає, наче жива.
Спокійно пливе, як істота,
На сонці блищить, виграє.
Одна тільки в неї турбота:
Дзеркалам красу подає.
Тоді пливуть хвилі пластами,
Ще й знизу вверх і зверху вниз,
Суцільні й, немов щільниками
Й наче срібні сітки на них.
І все це пульсує і скаче,
В промінцях міниться, блищить,
Радіє, сміється неначе,
І серце мені веселить.
Вплітаються, крадьки, рослини
У цей веселковий танок.
І тисячі дивних рибинок
Співають своїх співано́к.
Свій відблиск кидає на скелі –
Долоні двох кам’яних рук,
Цього чуда живого оселі:
Хто бачить, захоплює дух.
Одному Тобі тільки слава –
Богу Творцю неба й землі!
То мудрість Твоя все зіткала,
Принесла любов на крилі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586456
дата надходження 09.06.2015
дата закладки 05.07.2015
це надто багато
не спати
до ранку
лишатися з чужими назовсім
у тінях кімнати
дивися на мене крізь пальці
я сонце
лови мене подихом
плутай думки
і у смолах волосся квіти
навіть поглядом|навіть порухом
не тримай мене
бо я вітер
не спиняй мене намагаючись
лити спокій мені на плечі
я ріка
у моїх руках
і під шкірою
стільки течій
і коли я нарешті зникну
розтечусь
розіб'юсь
розіллюся водою
просто звикни
я теж навчусь
якось жити
без "нас з тобою"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591880
дата надходження 05.07.2015
дата закладки 05.07.2015
Мої теплі зірки, я так хочу до вас у обійми,
Милуватися сотнями ваших яскравих дзеркал,
Загубитися в просторі, наче сьогодні я вільна,
І заснути на хмарах, на сотнях м’яких покривал.
Моє небо безкрає, я хочу у тобі тонути,
Пеленати дощі і веселку в'язати у бант,
Потім разом із громом людей на землі трясонути:
Хай прокинуться врешті від бою небесних курант.
Моя дика гроза, я так вірю у твою стихію,
У цілющу ту силу, що душу очищує всю.
Моє серце від цього польоту потрохи німіє.
Мої теплі зірки, я до вас невагомо лечу.
28.06.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508001
дата надходження 28.06.2014
дата закладки 26.01.2015
Ти поглянь, як цей ліс тебе манить величними кронами,
І похитує в такт твому серцю своїми гілками,
А на обрії сонце з землею торкаються скронями,
І малюють навколо в багряних тонах панорами.
Ти послухай, як вітер нашіптує в вуха мелодію,
Наче пісню-молитву, створену древніми предками.
Відкривайся душею, єднайся думками з природою,
Нехай ангели вишиють долю зірками й паєтками.
Ти вдихай це повітря, неначе не дихав ніколи,
Нехай пташкою б’ється у грудях, п’янке, як вино.
Нехай ліс обійме. Хай заповнить душевні розколи.
Зовсім скоро ти будеш як чисте нове полотно.
Ти відчуй, як трава вистилається ніжно під п’ятами,
А під нею нестримно пульсує гаряча земля.
Вона плаче за нас і годує скарбами багатими.
Бережи й пам’ятай, ти для неї – лише немовля.
22.06.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507317
дата надходження 25.06.2014
дата закладки 05.07.2014
На порозі життя ми, як завше, готові до бою
І уламками снів на вогневий лягаєм рубіж.
Ми навічно прикуті до неба святою війною
І тавром на чолі - поцілунок твій. Гострий, як ніж.
Запали мені серце, як досі запалював небо,
Загорни у світанок – і можеш рушати у путь.
Я з Тобою, Тебе, через Тебе, від Тебе, для Тебе...
Зацілую всі рани і кулі тебе не візьмуть.
Кулеметною чергою спогади душу поранять
І єдиний рятунок – очей твоїх чорна пітьма.
Як у неба – птахи, як у зброї холодної – пам’ять,
Так у тебе є я. І всі гори я зрушу сама.
Я візьму у долоні твій сон. Такий ніжно-дитячий,
Що, здавалося б, жоден на світі так воїн не спить.
Тільки дощ за вікном так приречено й холодно плаче
І кривавий світанок віщує розлуку за мить.
Як завиють тривогою сурми, покличуть в дорогу,
Як безжалісним полум'ям всі загоряться мости,
Я тобі цілий світ покладу, наче зброю, під ноги
І молитиму долю від лиха тебе захистить.
Я червоним по чорному вишию наші прощання,
А замріяну просінь - останнім ключем журавлів.
Я з Тобою, Тебе, через Тебе, від Тебе, для Тебе
Спромоглася любити, як досі ніхто не посмів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509467
дата надходження 05.07.2014
дата закладки 05.07.2014