Я стомився міняти костюми,
ваших душ зачіпати струни,
щогодинно міняючи ролі.
Так обтяжують ці гастролі.
Я - актор у театрі абсурду -
апогею життєвого бруду.
Я забувся,який я справжній:
чи цинічний,чи епатажний.
Чи брутальний,чи аморальний,
чи пронизливо- геніальний.
Чи "свій в дошку",життям покручений,
Чи гонимий і попаплюжений...
Хочу бути маленьким хлопчиком,
хочу мамину пісню про дощика!
В її плаття обличчям сховатися,
не жахатися,не здригатися...
Та минає тремтливе марення,
знову ці перегони спіралями.
Знову мушу міняти костюми,
мертвих душ зачіпати струни,
щохвилинно міняючи ролі.
Затягнулися ці гастролі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508091
дата надходження 29.06.2014
дата закладки 29.06.2014
Кричу до тебе! Тишою кричу!
І чую стогін власного серденька,
Ховаю сльози в крапельках дощу
І дівчинка в мені така маленька,
Така наївна дивиться на світ,
Її ховаю я від цього болю,
Ховаю я уже сімнадцять літ,
На волю відпускаю лиш з тобою.
Лише з тобою спокій на душі,
Лише з тобою я така відверта.
Коли ж підеш, то, прошу, залиши
Хоча б щілинку в ніжних дверцях серця.
Та прошу я: не йди, не залишай!
Бо стихне стукіт і мого серденька.
Без нас помре вона, запам'ятай,
Та дівчинка в мені така маленька...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507509
дата надходження 26.06.2014
дата закладки 26.06.2014