Ти знаєш чому ти сильний -
Ти просто ВІРИШ в кохання,
Ти йдеш до мети без вагання,
Ти – щирий, відкритий і вільний.
Вдихаєш на повні груди,
Лице підставляєш вітру,
Тримаєш в руках палітру
Й фарбуєш буденні споруди.
Цей світ такий темно-сірий
І навіть місцями чорний…
Та все ж він такий неповторний,
Коли в нім хоч трішки ВІРИ!
Життя твоє ще на світанку.
Ти ж чуєш? Співають півні.
Усі молоді – наївні,
Коли ще стоять на ґанку.
А далі – широка дорога,
А далі – не все тобі вдасться.
Та в цьому – найбільше щастя
Й солодка на смак перемога.
У тебе любов між ребер
І злоби в душі немає.
Таких, як ти, світ не ламає.
Ти просто ВІРИШ У СЕБЕ.
02.07.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508931
дата надходження 03.07.2014
дата закладки 03.07.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.07.2014
За ці зникші тисячу з лишнім днів
Ти ні дня не лишав мою пам"ять.
Кілометри, години і безліч несказаних слів,
Мрії нездійснені душу спазмами краять.
Та знаєш, долі напевно видніше,
Доля мала на нас певні плани.
Може хотіла вона, щоб зрозуміли ясніше,
Що досвід життя - то комедії й драми.
Що по скінченню наших кіносеансів,
Як світло болюче виїдатиме очі,
За руку вестиме із темних самотності залів
Раніше невидима істина і нас покидати не схоче.
Відкриється тайна, стане просто разом мовчати,
Говорити без слів - лиш диханням й зором.
Більш не питати себе навіщо було стільки душі витрачати
На те, що сьогодні лишилось лиш згаром.
На краще то сталось, і тільки на краще.
І в голові вже на сотню думок спокійніше.
Можна вірити серцю, відчувати, що воно не пропаще.
Скарб - то коли лиш від згадки у грудях тепліше!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508762
дата надходження 02.07.2014
дата закладки 02.07.2014
Не пишутся весенние стихи
Душа не отогрелась теплым шарфом
А мои годы все еще лихи!
Ленится муза побренчать на арфе…
И полетела в теплые края,
Взяла, устало, долгожданный отпуск.
Тебя там нежит летняя заря?
Пожалуйста, пошли хоть блеклый отпрыск.
А осень пожелтевшие листы
На письменном столе игриво кружит.
И только рифмы яркие хвосты
Летят к окну, чтоб вырваться наружу.
И безмятежно спрятаться под снег,
Спокойно замирая в зимней спячке,
Пока с похмелья старый дровосек
Небрежно их разбудит скрипом тачки.
Под ручку с музой ведь ушел и ты.
И дело это вовсе не в сезоне...
ТВОИ (мои любимые) цветы
Завяли, бедно съежившись в вазоне…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507277
дата надходження 25.06.2014
дата закладки 30.06.2014