Смужка сонця – захід на долонях
зорі десь готуються в танок,
місяць котиться – небесний сонях
та чумацький шлях як Всесвіту ганок.
Засинає все навколо, ніжна тиша
в шелестінні втомлених дерев,
та хитаються в сутінках густіших
як примари тіні ліхтарів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514078
дата надходження 28.07.2014
дата закладки 28.07.2014
Чомусь з тобою ми лиш паралелі
без точки дотику в цім житті.
Ти знову й знову чекаєш на неї,
а я назавжди вірна тобі.
Мої шляхи і твої дороги,
моя неправда, твоя брехня.
Ти оббиваєш чужі пороги,
а я назавжди тільки твоя.
Твої планети, мої сузір'я,
твоє кохання, моя любов.
Ти знову й знову чекаєш на неї,
а я тебе лиш чекаю знов.
Твоя жорстокість, моє сумління,
ці поривання до щастя сумні,
не залишилось більше терпіння,
минали роки, минають дні.
Я все ж чекаю завжди на тебе,
ти все ж шукаєш ізнов її.
Не дотинаються паралелі,
немає правди в твоїй брехні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509295
дата надходження 04.07.2014
дата закладки 04.07.2014
Сердито бризка чайник на плиті.
І кип"яток про щось у нім бурмоче.
А чашка червоніє на столі,
На чайника кидає спраглі очі.
Розливсь по хаті кави аромат.
Добавлю до смаку прозорі мрії..
Хороший вийде з цього результат:
Одне і друге добре душу гріє.
Я п"ю гарячу. Страх - не обпектись.
Немов медок, солодкі ці надії.
Помріяла і досить... Зупинись.
А прийде день і всі думки розвіє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509297
дата надходження 04.07.2014
дата закладки 04.07.2014
Ішов холодний дощ і зупинявся,
Чоботи довгі,сірий плащ в краплинку.
Він до красуні вкотре залицявся.
Присів на річку на одну хвилинку.
Заснув собі і просто розчинився,
А як собі сорочку шив із неба!
А потім біля неї опинився.
Сумний...Сумний...Ну що красуні треба?!
Не так її сьогодні обнімає?
Чому вона і досі вередує?!
І на дорозі голий він лягає...
Та знов вона ні крапельки не чує...
Він не прийшов.Потріскалась земелька.
І сонце руки склало на травичці.
Він так кохав оте дівча маленьке...
Прийшов на мить...В кожусі...В рукавичках...
Ніхто його не бачив...Крапля впала...
Це його сльози висохлі...Дрібненькі...
Чому вона знов парубка чекала?
Чому все так?!Чому?..Чому рідненька?
Втішає вітер.Тільки дощ не чує.
Чому?..Чому?..Він просто...Не людина...
І під її віконечком ночує...
Він тільки дощ...І в цьому вся причина...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509308
дата надходження 04.07.2014
дата закладки 04.07.2014
Де б не пройшов меридіан
чи паралелі
на зло вітрам, на зло вогням
дорога стелить
туди, де небо всупереч,
хмарним валізам,
торкнеться небокраю плеч
крилом залізним.
Туди, де соняхів поля
та рік аорти
і де похилене гілля
скрипне погордо.
Туди, де все розпочина
цей день затятий,
несе тебе на схилі дня
літак строкатий.
Засни й прокинся поодаль
від свого дому.
Проте не завши, і нажаль,
з вікна балкону
сяйне те сонце, що пекло
тебе натужно
у дні коли Дніпро текло
під небом пружним.
Лети, я тобі передам
відбиток вдячний -
тримай цю книжку, з її тлом
жовтогарячим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507401
дата надходження 25.06.2014
дата закладки 25.06.2014