Блаженна мить, коли після зими
Прийдеш на беріг, де в минулім році
Сріблястих красенів на спінінга ловив,
Де жаби кумкають, де бусоль жде в осоці
Сторожку здобич, де гойдається комиш
І до води стікають перші трави…
На плесі срібному гойдає сонця диск,
Рябіють відблиски в смарагдовій оправі.
Блаженна мить, коли після снігів
Вдихнеш на повну весняне похмілля!
Коли дерева в пишноті своїй
Святкують попід зорями весілля,
А ти між них почесний, добрий гість!
Милуєшся незайманою вродою.
Яка ж блаженна, неповторна мить,
Коли ось так: ти сам на сам з природою!
Летючі дні гарячих літніх пір
Минають швидко… глибочіє просинь…
Як зрілий вік з-поза далеких гір,
Прийде в життя золотоносна осінь.
В саду життя по листі золотім
Нас поведе щемливий вальс печалі.
Блаженна мить не кінчиться на тім,
Бо наші води ще долають далі,
Аби звершити повний цикл життя
Та навесні наступний розпочати…
Кружляє сніг… а серце як дитя
Готується блаженну мить стрічати!
13.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765742
дата надходження 13.12.2017
дата закладки 24.02.2018
Яка підступність днів оцих, зимових!
Слабуємо обоє, що аж ну!
Щораз нова болячка, шпильки нові
Ні щось робити, ні вночі заснуть!
Розмови наші все про нездоров’я,
Про цін обвал, про жадібність аптек,
Свята на носі, а в кишенях – голо,
А дітям дай дарунків і чудес.
І як малечі подивитись в очі,
Якщо цукерок у руках нема?
Тож б’єш горіхи в хаті серед ночі,
Аби продати… ох! – зима… зима…
Від Миколая аж до Водохреща
Свят заметіль країною пройде.
Та на цей раз нам важче, а не легше,
Бо ж не на сорок вік наш лік веде.
Але нічого: якось обійдеться.
Живучі ми! Сильніші за котів.
Щось для онуків, для дітей знайдеться,
А там, дивись – і місяць пролетів!..
Та найстрашніше, що немає миру.
Іде війна. На сході ллється кров.
Хтось на війні заробить тонни жиру
Під пісеньку акули про любов
До тих людей які в ці дні святкові
Життя своє, здоров’я віддають
За українське материнське слово,
За нашу землю окупантів б’ють!
Мабуть би й вибили давно набрід проклятий,
Та Іловайська привид не дає.
Закопуються в бліндажі солдати,
А керівництву вигідно як є.
Прийде Різдво з Колядою до хати,
І якщо щиро, то не знаю я.
Чого тобі, Кохана, побажати,
Щоб не були брехливими слова.
Здоров’я? Знаю, що його не буде.
Достатку? Звідки? Сил робить нема…
Хай поруч будуть дорогі нам люди,
Хай знаєш ти, що ти вже не сама,
Що б’ється десь гаряче, ніжне серце,
В якому ти назавжди головна
І дай нам Бог! Іти до кращих звершень,
Хліб на столі і келишок вина.
Минулий рік я дякую за тебе.
Ти в нім була. Тобою дихав, жив.
Писав вірші під тихий шепіт з неба,
Згорав від ревнощів, казився і любив!
Це почуття візьму з собою знову
У рік новий як найціннішу річ,
Щоб дарувало пісню веселкову
Хай і в безсонну українську ніч.
понеділок, 25 грудня 2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768017
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 24.02.2018
СЕЛО
Уздовж тину йде дорога до ставка.
Вона звивиста, розбита і стрімка,
Бо збігає до гребельки із гори.
Супроводжують дорогу явори.
Там за тином, стоїть хата край села.
В ній давно старенька матінка жила.
Як колись, чорніє погріб на дворі,
Тільки вищими біліють явори.
Боже мій! Минула вічність з давніх пір,
Як ступали мої ноги на цей двір!
Та вруняться по подвір’ю спориші,
Оживають давні спомини в душі.
П’ятирічним я ще грався в бур’яні…
Від гусей тікав за хату в літні дні,
Бо гусак шипів і вився як змія
І від нього дуже часто плакав я.
Сільська вулиця! За тином – стос колод.
Вечорами там сидів простий народ
Бо ж тоді без телевізорів жили,
Та наскільки всі дружнішими були!
Позбираються бабусі та діди,
Приєднаються батьки також туди,
А молодші – поряд граються, або
Вислуховують, чим жило їх село.
Тут новини, пересуди, пліткарі,
Що про когось плетуть мову; знахарі
Комусь радять чим хвороби лікувать;
Дим від чадних самокруток; часом – мат…
Баби шикали на тих матюкачів,
Та кивали на шмаркатих малюків,
Які ніби і не слухають, та все ж,
Все засвоять без форматів і без меж!
Лиш початок п’ятдесятих… біднота…
Ще взнаки війна дається… по хатах
Іще бродить хижим звіром дикий жах
Від усіх голодоморів та нестач.
Все минуло! Наче з кимось це було.
Інший час, країна інша… а село
Ще зринає щемким спогадом вві сні…
Там лишилося дитинство в бур’яні.
Там тікаю від розлючених гусей,
Там ще небо в колір маминих очей.
24.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778764
дата надходження 24.02.2018
дата закладки 24.02.2018
«Подвижный, быстрый человек
Гордится стройным станом.
Сидящий сиднем целый век -
Подвержен всем изъянам». (Авиценна)
Жизнь прожить весьма не просто, если ты уже седой…
Да ещё букет проблемный - то с ногой, то со спиной…
Всё равно нельзя сдаваться - организм перенастрой.
Продолжай тренироваться - и ты снова встанешь в строй.
Этой новостью гордимся: словно в сказке Бог послал…
Рядом с домом появился новый тренажёрный зал.
И теперь я - королева! Побеждён радикулит…
Тренажёры - справа, слева. Слава Богу! Не болит!
Если очень постараться - снова станешь молодой.
Но в процессе тренировки - не забудь про водопой!
Все проблемы исчезают, пью достаточно воды…
Мои клетки оживают, как цветущие сады…
20. 02. 2018.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778138
дата надходження 20.02.2018
дата закладки 24.02.2018
Кохай мене, прошу тебе, кохай,
В холодних заметілях гнаних вітром,
Тоді, коли зривається над світом,
І вдаль летить незміряна печаль.
Кохай мене, прошу тебе, кохай,
В туманах, і калùновім намисті,
В сльозах дощів, барвистім падолисті,
В ріллі дорідній променем заграй.
Люби мене, прошу тебе, люби,
В цвітінні літа, в ароматі липи,
В житах рясних і в росах золотистих,
У миті щастя, у сльозі' журби.
Люби мене, прошу тебе, люби,
У журавлях, що з вирію вертають,
В підсніжниках, що розцвіли у гаї,
У кульчиках* зеленої верби.
Ох, знало б ти, а як кохаю я,
Тебе, моє ласкàве, ніжне, крàсне!
У почуттях, що часу непідвласні
Освідчувалась Сонцеві Земля.
Кульчики*-сережки.
Н.Хаммоуда
07/02/2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717220
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 21.11.2017
«В епоху спорту і синтетики
людей велика ряснота.
Нехай тендітні пальці етики
торкнуть вам серце і вуста»
#ЛінаКостенко
Кому із вас і в чому завинила?
Ніколи і нічого не просила.
Весь час чомусь всі копирсають душу,
І я терпіти це насилля мушу...
Що власне маю з вами я ділити?
Це ж кожен вибирає сам, як жити,
У кожного своя в житті стежина,
До тіла ближча власна одежина…
Я відмовляюсь далі це терпіти,
На доступ до душі стоять ліміти,
Життєві буревії оминаю,
На лицемірство очі закриваю…
Я знаю, не свята й небездоганна,
Поезія - проста і безталанна.
На геніальну роль не претендую!
Невже вам популярності бракує?
Ольга Шнуренко
P.S. "Кожна прикрість відкриває очі, але закриває серце й душу…"
«Я вирішила більше не існувати в некомфортній атмосфері цинізму, лицемірства, ненависті, скандалів, брехні і дешевої, нещирої похвали.
Я більше не хочу витрачати час на те, що не задовольняє мене, або що зачіпає, завдаючи мені болю.
У мене більше немає бажання задовольняти тих, кому не подобаюся я, любити тих, хто не любить мене, і посміхатися тим, хто не стане посміхатися мені у відповідь.
Я більше не потерплю тих, хто не заслуговує мого терпіння».
(Меріл Стріп, американська актриса театру, кіно, телебачення, кінопродюсер. На думку кінознавців і критиків, вона вважається однією з найвидатніших актрис сучасності).
P.S. текст оригіналу частково змінений під час перекладу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753735
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 10.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.11.2016
Вона йому зростила два крила.
Як зрозуміла, що уже не мила,
Сама в чужу дорогу провела
І з усміхом його благословила.
Свою удачу кинула до ніг,
Щодня за нього все молила Бога.
Своє кохання, ніби оберіг,
Йому услід послала, на дорогу.
Таким буває справжнє почуття,
Що нагороди і подяк не просить –
Аби лише коханого життя
Не стало схоже на сльотаву осінь.
2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695667
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 23.10.2016
Дрімав похмурий, чорний ліс
У макраме сплетінні.
Один яскраво сяяв лист –
Останній лист осінній.
Все листячко давно в смітті –
Перетлівало тихо.
А цей - усе на висоті,
На щастя, чи на лихо.
І звідки сили дістає?
Триматись, знаю, тяжко.
Таємний стимул, мабуть, є –
Ота співоча пташка.
Вона, бувало, прилетить
І біля нього сяде.
Листок у захваті тремтить,
Як чує серенади.
Її не стало. Пожовтів,
Оплакуючи літо.
Триматись більш не захотів.
Зірвався. Тихо полетів –
Нема для кого жити…
2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695435
дата надходження 19.10.2016
дата закладки 20.10.2016
Вже вкотре ніч безсонна обіймає,
І теплий вітер залітає у вікно,
На оксамиті неба зореграєм
Прикрашене космічне полотно…
Пливуть в нічному небі сонні хмари,
І, ніби вправний лоцман, місяць серед них,
В сузір’ї “Taurus” горять "Стожари",
В туманності густій між зірок голубих…
І все це неймовірне Диво ночі
чарівним відбиттям купається в ставку,
Мрійливо хвилі голубі хлюпочуть
І залишають слід на білому піску…
В такі хвилини так тебе бракує:
І ніжності твоїх долонь, і їх тепла,
І збудження в душі моїй вирує,
Бо ти для мене, як вода із джерела…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675455
дата надходження 01.07.2016
дата закладки 05.07.2016
Життя, мов пісня,проспівав і все,
Бурхливі оплески, або розчарування,
Продюсер – доля кожного несе,
Не залишаючи нам права на вагання.
Ніхто не знає, де його причал
Де буде шторм, а де життя лагуна.
У Господа для кожного свій план,
А ми лиш граєм на життєвих струнах.
Життя, мов пісня, проспівав і все,
Залишиться по нім порожня зала,
Між небом і землею понесе
На крилах Ангел, що не доспівали.
Життєва пісня в кожного своя,
І скільки в ній куплетів, не важливо,
Важливо, щоб її ти доспівав
І сцена, щоб тебе не полонила.
01.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670134
дата надходження 04.06.2016
дата закладки 04.06.2016
С годами мы становимся мудрей.
Друзья сулят 100- летний юбилей.
Не радует такая перспектива.
Возможно всё же есть альтернатива?
Хотелось бы найти такое средство,
Чтоб как-то тихо возвратиться в детство.
Я вспоминаю тот далёкий рай:
Лишь в детстве радость льётся через край.
И мысли в прошлое бегут упрямо,
Хотя ни мало было в нём изъяна…
Находят там заветную тропинку,
Где бегала я в новеньких ботинках…
Как горные бараны, скачут мысли.
И не страшась, над пропастью зависли…
Стремятся в неизведанный простор!
Им непременно нужен светофор.
24 03. 2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654231
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 25.03.2016
Я намалюю тобі ніч
З зорями ясними на небі.
Що іноді летять з небес,
Повір кохана-це для тебе!
Я намалюю тобі день,
Пташиний спів у синім небі.
І сонечко дає тепло,
Повір кохана-це для тебе!
Я намалюю тобі ліс,
Високі гори,небо синє.
Я намалюю тобі все-
Про що ти навіть і не мрієш.
І все,що буду малювать
Що пензлик створить на папері,
Коханням буду зігрівать
Бо це ти знаєш- все для тебе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215293
дата надходження 10.10.2010
дата закладки 22.03.2016
Бур’яном заростуть всі доріжки,
Де в дитинстві ходили ви пішки.
В серці будуть лиш біль, каяття,
Та не буде в свій дім вороття.
(Галина Бондарчук)
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=7Gb7zLJdPpQ[/youtube]
[color="#0000ff"]… Вже нема у свій дім вороття,
Хоч в траві не замовкли стежини,
Але, бачте, життя ж є життя -
Тож другому всміхаються стіни...
Тож у хаті вже вікна не ті -
Не такі, як при тату, старечі...
Тож не мами в дворі чути речі,
А на покутях інші святі...
Ох, болить же душа, як погляну:
Я промовив тут «мамо» і «тату»,
Тут я віршик виписував свято,
Виглядав своє щастя незнане,
Селу клятву шептав полум'яну -
Доля ж іншим дала мою хату..[/color].
01.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649273
дата надходження 06.03.2016
дата закладки 11.03.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=iQ2dOW2fjGY[/youtube]
1
Присів Пегас на скошену травицю,
Землі торкнулись у любові крила –
Питає він, всміхнувшись, як годиться:
«Чому, поете, ти марнуєш сили?
Чому притихла злякано душа?
Чом ти, як віл, вдягнув будення ярма –
І день, і ніч проводиш свої дарма,
Забувшись друзів братнього коша?
Тобі Господь дав іскру до грудей,
Життя-здоров’я дав тобі дещицю,
Щоб словом ти ламав неправди крицю.
Щоб жив ти для нараду та людей,
Дав пісні й праці вірних два крила –
І Муза ніжну ліру підняла!»
2
І Муза ніжну ліру підняла,
Троянди ж стали в ряд на вишиванці,
Всміхнувсь чебрець, а тиха ковила
Росинками видзвонює в співанці:
«Коси, коса, поки роса,
Роса спаде, спіши додому –
Світанків цих в житті земному
Тобі освятиться краса.
Господь тобі освятить кожну мить,
Веселками засвітяться сонети –
Народові лише радій, поете,
Лише дивись крізь мороки століть
Та словом бий всі тіні підлі й ниці –
А сонечко в росі кує іскриці!»
3
А сонечко в росі кує іскриці,
Свої ж відерця миє сонна бджілка,
Бере нектар, мов злото зі скарбниці –
І мир несе до рідного причілка…
Ти так працюєш, миле ангелятко:
Заглянула ти в тисячну комірку,
Береш у квіточки дарунку щиру мірку,
Поставивши життя нову печатку…
Ти загадкова, крихітко крилата,
Ти з-за своїх у даль таку летіла
Твої в росиці обважніли крила –
Та лиш на ниві ти знаходиш свято:
Тут Мати Божа сил тобі дала,
Тут ранок бродить стежками села!
4
Тут ранок бродить стежками села,
В ярках ворушить ковдрочки туману,
Фарбує ниви кольором шафрану
Та дух землі вплітає до стебла.
Мов прапор, заясніли небосхили:
Хлюпнула між полів безодня синя –
І миром дихає нових хлібів святиня,
І сонце обняли пташині крила…
Так тихо-тихо!.. Чути, як росини
Спадають мірно з листя ковили
На стоптані косарські постоли.
Коса ж траву складає без упину,
Хоч серденько про втому призабуло –
Гарячий піт рука ж з чола змахнула.
5
Гарячий піт рука з чола змахнула.
«Таки марную!» – говорю Пегасу. –
«Тягну свого злиденного баула,
Шукаючи стежину тиху й ласу…
А маю лише поту повну жменю,
Бо тишу царенята розірвали,
Яким в житті грошей рабівських мало,
Яким брехня найкращим стала вченням…
Зі шкіри пнуться, хочуть відродити
Червоний міф про «краще й веселіше» -
А творять всім народам лише гірше:
Все сунуться непрохані по світу –
І їх гидка неправди полоса…»
Спинилися ж на мить прудка коса…
6
Спинилися на мить прудка коса.
Чекай, Пегасе, трішки намантачу –
Нехай вона між трав, немов оса,
Бринить ввесь час, не змінюючи вдачу!
Нехай кладе травинку до травинки,
Нехай склада в покоси цю красу –
Я запах літа в зиму занесу
Для добрих справ і доброго починку.
А як сніги забілять біло ниви,
Тобі, Пегасе, розчешу я гриву,
Тобі дам сіна, дам Тобі вівса,
І ми прочинимо з тобою мрії двері –
Де нам і Музі вічно на папері
Рум’яняться в задумі небеса.
7
Рум’яняться в задумі небеса –
Їх лиш часинку зорі колисали,
У літню ніч їм спалось зовсім мало,
А срібний танець ніченьки згаса….
Ще так дрімотно, ковдрочку туману
Упали біля стомлених доріг,
Вчувається, мов дихає кохана,
Обнявши в сні м’якенький оберіг…
Кохана спить, рум’яні небосхили
Схилились на сивіючі гаї –
Їм навесні співали солов’ї.
Їм новим листом липа шелестіла,
А в літній ранок стишилась, заснула –
І мить оця спадає у минуле
8
І мить оця спадає у минуле -
Минувшина ж до мене промовляє:
«За свій народ і за майбутнє краю
Вставай з брехні бруднющого намулу!
Скажи усім, що пращур тут колись
Свій ряст топтав і Господу молився,
Щоб його діти в один рід зрослись –
І щоб нащадки у народ злилися:
В міцний, твердий і дружній моноліт,
В якого у любові й правді – сила,
В якого праці й пісні крила
Здолають безлік воєн, лиха й бід
І скажуть всім у добрий час врожаю:
«Зажинок свій в покіс тугий складаю!»
9
Зажинок свій в покіс тугий складаю,
Скрипить кісся, вилискують грабки –
Отак би і косив до небокраю,
І сонечко вітав би залюбки…
Тільки б – трава! Були б ще хліб і каша!
Тільки б ковток джерельної води!
Лише б віки зростала пісня наша,
Та ще сто літ приходив би сюди!
Так радісно у леготі ранковім:
Трава, зажинок, пчілка золотиста,
Росинок срібних точене намисто!..
Міліє клаптик ночі у діброві,
А день новий лиш щастям ожива –
І Муза поміж травами співа.
10
І Муза поміж травами співа,
Тож я стаю лиш слухом в її співі.
В її словах Пресвітла Покрова
Народ спаса на древній його ниві:
У дощ та сніг, у спеку і негоду
Спішить Вона крізь простір і крізь час,
Крізь неба синь і сірих хмар топаз,
Щоб відвести всі лиха від народу.
Співає Муза: «Матінко Свята!
Я поміж трав схиляюсь у покорі,
За кожного прошу в життєвім морі
Один лиш мир на многії літа….»
Я з Музою схиляюсь, мов трава –
Душа ж моя повторює слова.
11
Душа ж моя повторює слова,
Такі ж палкі і звернені до Бога,
Як прадідів молитва вікова,
Що зцілювала горя і тривоги,
Яка вела крізь мороки віків,
Крізь все лихе, вороже і незнане –
Вона вселяла в серце полум’яне
Архангела Михайла щирий спів.
Мов меч, вона звільняла від олжі,
Завжди змітала задуми ворожі,
Народові ставала на сторожі,
Ламаючи загарбників ножі,
А люди чули: «З миром вас вітаю –
Святися й слався, рідний древній краю!»
12
Святися, слався, рідний древній краю!
Святі твої доріжки і стежини,
Бо кращого й солодшого немає,
Як легіт твій з доріг мене зустріне,
Як я спиваю пригоршню водиці,
До рідного торкнувшись джерела,
Як я спішу доріжкою села,
До хати, що роками мені сниться:
Осонцено всміхається з-під вишні,
І в’ється дим біленький з димаря –
Мов рушники мене зустріти вийшли,
А я бродив давно за три моря…
Тож я доземно уклонюсь хатині:
«Лиш мир тобі! Лиш – роси й ранки сині!»
13
Лиш мир тобі! Лиш – роси й ранки сині,
Лише джерел тобі вода цілюща,
Пісень тобі невичерпні святині,
Моя ти рідна, вічна й невмируща!
Століттями тебе в багно топтали,
В’язали руки, рвали душу й тіло,
А Бог давав тобі ще більше сили –
Ти Феніксом із попелу вставала!
Ти всі свої кайдани рвала знову,
Народові ставала на сторожі,
Змітаючи всі задуми ворожі!
Сонцями ти сіяєш, моя мово,
Синам даєш ти крила соколині –
Тож з Богом будь одвіку, прісно й нині!
14
Тож з Богом будь одвіку, прісно й нині,
Хай буде твоя праведна дорога,
Хоч кожен день – настоянка полині,
Хоч є, народе мій, загроза і тривога!
Та все ж віта нас радісний світанок -
І буде в нас майбутнє променисте,
Наповнене життям нового змісту:
Без зла, брехні і хижих забаганок!..
А сонечко роздмухує горнило,
Металом вже оковує стебло –
Коса між трав тихенько губить сили
І проситься майнути у село.
Мене ж узявши ніжно за десницю,
Присів Пегас на скошену травицю.
15
Присів Пегас на скошену травицю,
І Муза ніжну ліру підняла,
А сонечко в росі кує іскриці,
Та ранок бродить стежками села.
Гарячий піт рука з чола змахнула,
Спинилася на мить прудка коса –
Рум’яняться в задумі небеса,
І мить оця спадає у минуле…
Зажинок свій в покіс тугий складаю,
І Муза поміж травами співа –
Душа ж моя повторює слова:
«Святися, слався, рідний древній краю!
Лиш мир тобі! Лиш – роси й ранки сині!
Тож з Богом будь одвіку, прісно й нині!»
15.06 -27.11.2015 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629491
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 19.12.2015
Спасибі за день наш прийдешній, солдате!
Спасибі за небо і сонце ясне!
Спасибі за землю і пісню крилату,
За матір, що миру навчає мене!
Вклоняюсь тобі до землі, ветеране,
Ти в битві тяжкій до Берліна ішов
Ти не зважав на всі болі та рани –
Ти чорну нацистську навалу зборов.
Вбивали тебе в отій битві кривавій
На суші і в небі, і в синьому морі,
А ти повставав не з-за влади та слави –
Ти прагнув Вітчизну звільнити від горя.
А в мріях ти бачив, що повниться нива
Від мирної праці і мирних пісень –
В садочку ж вишневім родина щаслива
Вечерять сідає в натруджений день.
Спалахують зорі, і місяць ясненький
Над вільним Дніпром у танок їх веде,
Десь колискову виспівує ненька –
Лиш мир, лиш любов процвіта між людей...
Дев’ятеє травня заквітло бузково,
Ти ж стяг Перемоги підніс над Рейхстагом –
Ти силу ворожу, неначе підкову,
Зігнув у пориві для миру і блага…
Хвала ж тобі вічна, старенький солдате,
За твій героїзм, за страждання, за кров!
Спасибі повіки, що ти в сорок п’ятім
Нацистів навалу для миру боров!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579902
дата надходження 08.05.2015
дата закладки 09.05.2015
КОХАННЯ-БІЛЬ.
Якщо почуєш ти колись про між людей,
Як хтось говорить, що "кохання не існує",
То ти не вір йому. То біль з його грудей,
На волю рветься. А він сам в той час сумує.
Якщо почуєш як він голосно кричить,
Про те, що в світі не існує вже любові,
То знай, у муках тих ночами він не спить,
Вуста кусає від знемоги аж до крові.
Якшо почуєш, як клянеться він тобі,
Що не кохатиме і не кохав ні разу,
То знай-що рідко хто кохає, так як він,
Та тільки сильно хтось колись його образив.
29/04/2015
фото із інтернету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577901
дата надходження 29.04.2015
дата закладки 30.04.2015
О Боже,дякую Тобі
За цю красу небесну ,чисту,
За ці дерева у фаті,
І за весну широколисту.
За подих вітру,шум дібров,
За спів птахів дзвінкоголосий.
За щирий батьківський покров
У дні сумні,що довелося
Нам пережити…Ти завжди
У боротьбі і в дні щасливі,
Не дай загинути в журбі,
Очисти все в весняній зливі.
І барвінковий небокрай
Над Україною замріє.
Снопи надій і сподівань
Розв’яжеш Боже,Ти це вмієш.
Невтомно дякую Тобі
Небесний Отче і молюся,
Бо Ти не зрадиш у біді,
Врятуй Вкраїноньку - Матусю !!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577746
дата надходження 28.04.2015
дата закладки 29.04.2015
[i]Невдовзі християнське свято
Святого Валентина! Кожен зараз
в роздумах - що подарувати в день
з а к о х а н и х... Думаймо![/i]
[youtube]http://youtu.be/x15tnWlUObI[/youtube]
[b][i][color="#00bfff"][color="#000dff"]Жінка йде неквапним, тихим кроком…
Їй би ще воліти і цвісти…
І спитав Я, наче ненароком:
– Що б хотіла мати в сей день ти?
Он дивись, бурує п’яний вітер,
мов гультяй невгавний – Дон Кіхот…
Він тебе доставить на край світу
до нових, незвіданих висот!
– А мені не треба світ казковий,
дай хоч той, реальний… Та навік!
Щоб утішив ранок смерековий
й вечір… теплий, щирий, без доріг.
Там могла б я… серцем посміхнутись
у одвіт… на усмішку твою…
і до тебе… ніжно… пригорнутись,
щоб тебе кохати… Я молю.
– Подаруй освідчення в коханні,
щоб умить… піднятись… в небеса…
і повідай… всі свої страждання…
і земні… приборкай чудеса.
– Ти ж даруй мені цупку основу,
щоб здійснити сонми тайних мрій:
чоловіче непорушне Слово –
без колізій… пафосних затій.
І лелій мені присвяти… Та – не прозу
звичного, буденного життя.
Теплі дні – не зимові морози,
чистоту думок, а не сміття!
Подаруй мені блаженство тиші,
лоскіт світла… прохолодну тінь,
гру прибою, що розколе хвищу
об грайливу… побережну рінь.
Хай дарунком буде шепіт вітру –
Леготу, що в полі шелестить
колосками й волошковим цвітом.
І яси…
небесної…
блакить.
Ніччю прихили бездонне небо,
щоб зірковим… падало… дощем.
Я прилину росами… до тебе
В ранок наш, де серць медовий щем.
______
…Небо і земля, підвладні року* –
тішаться… в обіймах… два світи…
По землі… іде… неквапним кроком
Жінка… Неземної… Красоти…[/color][/color][/i]
[/b]
06.02.2015
_________
*Доля, судьба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557614
дата надходження 06.02.2015
дата закладки 25.04.2015
Кожну годину – очами в ефірі...
Кожної миті душа – на розрив...
Сльоза пропікає у днини ці сірі,
Та серце наповнює болісний гнів.
Бо років аж надцять з-за спини народу
Вкраїні рабівські примірюють шати –
Та аж до сверблячки шукають нагоду
Народ у колоди й кайдани спіймати!
А самі з поживи війни шаленіють,
На гроші для війська роззявивши рота...
Вже рік, як війна, як стежки червоніють,
Як нищить синів України підлота...
Сини ж не вмирають! Крізь тисячі років
За Матінку рідну пліч-о-пліч ідуть –
Їх вправна рука, і тверді у них кроки,
І Ангели Божі рівняють їх путь!
Отямтесь, нахаби брехливої Раші!
Лиш пекло готовить для вас сатана
За ниви та села сплюндровані наші,
За те, що розпалена вами війна,
За те, що ввірвавшись, ви кожну годину
Нам душу і тіло, і серце рвете,
За те, що ножаку всадили у спину,
Що топчете ім’я Вкраїни святе,
За те, що Майдан у жалобі схилився –
Бентежливо "Качі" пронизує спів...
За те, що ви кров’ю живою впилися,
За сльози і горе, і біль матерів!
21.02.2015 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561438
дата надходження 21.02.2015
дата закладки 24.02.2015
В новорічні світлі свята
Поспішаю привітати,
Всіх, кого я добре знаю,
Зі свого й чужого краю,
Всіх, хто жде світанки сині,
Прагне миру Україні,
Білий сніг зміта з порога,
Славлячи Святого Бога,
Що до хліба і до солі,
Сала, рибки, бараболі,
До чарчини, як годиться,
Зве всіх друзів до світлиці.
Зве, вітає і радіє –
Має в радощах надії,
Що онукам краще буде,
Що з онуків будуть люди:
Берегтимуть землю рідну,
Працюватимуть ще плідно
І у полі, і у домі
Та вестимуть лад при цьому..
Тож вітаю друзів щиро:
Всім бажаю щастя й миру,
І здоров’я, і натхнення,
Пісню в праці і в буденні,
Ще й життя невпинний плин –
Всім низенький вам уклін!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547393
дата надходження 29.12.2014
дата закладки 30.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.12.2014
Не стріляйте у Різдвяний день,
Народився в світі син Господній,
Кров нехай не ллеться від сьогодні,
Нам радіти б і співать пісень.
Боже, Україну хорони,
Відведи від нас кулак ворожий,
Завше свято у домівку кожну
У Різдвяну днину поверни.
Всюди хай лунає знову сміх,
Коляда і щирі побажання,
Мати після довгого чекання
Хай поверне сина на поріг.
Хай новонароджене Дитя
Об'єднає знову Україну,
То ж благаймо і в Отця і Сина
Мирного і світлого життя.
25/12/2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546283
дата надходження 25.12.2014
дата закладки 26.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.12.2014
Стежкою зимною, дниною сивою
Грудень-потішник у гості чвала,
Срібні мости поливає поливою,
Снігу й дощу нам несе до села.
Ще завірюх несе хмурень* та інею;
Дасть і туману, і сонечка шмат,
Фарбу дасть вікнам морозяно-синюю,
Шапку білесеньку - кожній із хат.
В лантусі танці та ігри для молоді
Є у стужайла в короткі ці дні,
Юним ворожкам люстерка у золоті**,
Гілочки вишні та диво-пісні,
Хай „сіють льон” молодята під зорями,
„Трусять хай груші”, „пампушки печуть”***,
Хай „калита” між шляхами-недолями
Вибере кожному радісну путь...
Всім догоджає андієць старесенький,
Дня добавля „на гороб’ячий скік”.
А десь у полі вчуваються пісеньки,
Що на Різдво нам співа Новий Рік.
*. Грудень в народі називають студнем, лютнем, мостовиком, хмурнем, стужайлом, андійцем та мочавцем.
**. Від Введення і аж до старого Нового Року на кожне зі свят дівчата гадали, використовуючи для цього найчастіше люстерко та гіллячко вишні, яку потайки виломлювали у сусіда.
***. „Сіяти льон”, „пекти пампушки”, „трусити груша”, „їздити та коцюбі до калити”, „вечерю кумарити”, „хоронити Савку”, „діжі сповідатися” та „пирхуни варити” – це все види обрядодійств, які виконували молодята у грудневі свята.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540694
дата надходження 01.12.2014
дата закладки 19.12.2014
Знов свіча на вікні сколихнулась у ніч сумовито,
Знову подзвін віків душу Вкраїні крає навпіл:
«Де ж ви є, мої стоптані, вбиті й замучені діти?
Хоч на мить озовіться із сірих, забутих могил!»
Дощик стука у шибу – чи сльоза омиває дорогу,
Палахкоче свіча – і приходять до Неньки сини,
Бо несуть вони Їй увесь біль, усе горе-тривогу
Із забутих доріг, зі страшної без крові війни…
«Дайте вас обійму, мої спраглі, стражденні й голодні,
Сльози кривд обітру, ще молитву святую вам дам
Ту, що Бог вам давав, як дзвіниці скидали в безодні
Та палили ікони, звелівши мовчати церквам!»
А свіча на вікні палахкоче печально-печально:
«Не сумуйте, сини, і нікого в біді не виніть!
Навіть в горі цьому ви знаходьте для себе повчальне –
І гонителям всім ви молитву спасіння творіть:
Отче Наш, Ти одвіку живущий на небі,
Хай святиться Ім’я Твоє й Воля пребуде Твоя!
Нехай Царство Твоє до нас прийде у вічній потребі,
Нехай в Царстві Твоїм живе кожна Вкраїни сім’я!
Хліба в поті чола подаруй для нас, Боже, сьогодні
І прости нам гріха, як ми зможемо кривди простить,
Від спокус відведи – від цієї страшної безодні,
Від диявола, Отче, наші душі спасай кожну мить…»
Тож свіча на вікні палахкоче у темну годину,
Морок рве на шматки, розбиваючи всі забуття –
І святяться в могилах стражденники всі України,
І дарує Господь всім живущим молитву життя.
14 - 18.11.2008 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538773
дата надходження 22.11.2014
дата закладки 18.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.11.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.10.2014
Довго сяяло «бабине літо»,
Забарились холодні дощі.
Ще яскравих шипшин самоцвіти
Аж горять на зеленім кущі.
Та зненацька, морозець ударив,
І дерева до сну роздяглись,
На газонах, стежках, тротуарах,
Наче килим пухкий простеливсь.
Лиш тополі в сріблястому листі –
Літні сукні їм скинути жаль,
А зима десь далеко за містом
Білосніжну дов’язує шаль.
Спочиває натомлений вітер –
Скільки ж можна це листя мести?
Осінь в жовтих конвертах по світу
Розсилає прощальні листи.
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530466
дата надходження 17.10.2014
дата закладки 18.10.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.10.2014
Тишину нарушила слеза
Мелким бисером, рассыпав эхо.
Помню взгляд. Твои глаза…
Память для меня – одна потеха.
В клочья вся изорвана душа…
Плачет, ведь любовью не согрета.
- О тебе мечтаю, жизнь круша!
Для меня пустыня - вся планета.
Обниму березку в холодке…
Что-то шепчут листья спозаранку.
Знаю, счастье с милым! Вдалеке…
Горько. Кровоточит в сердце ранка.
Не заштопать и не излечить…
Даже время совладать не в силах.
- Никогда, родной, мне не забыть
Наших дней. Тогда была счастливой.
Холодно, любимый, без тебя!
В сон придешь – судьбе моей награда.
Так дышу тобой! Живу, любя…
Видишь тень? То я с тобою рядом.
В прошлое зачем спешат года?
Все не повторится так, как прежде.
Обнимают ласково всегда
Две подруги - Вера и Надежда.
01.08.2014 г.
Рисунок из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529144
дата надходження 11.10.2014
дата закладки 11.10.2014
Не только рост, что впору королю,
Поэзию и поцелуй твой сладкий,
Но даже взгляд на сторону, украдкой,
И все твои грешки и недостатки –
Я, вопреки всему, тебя люблю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529109
дата надходження 10.10.2014
дата закладки 11.10.2014
Палає листя кленів зa вікном,
Спaдaє тихо...
Переплелися у душі вінком
І сум, і втіха.
Думки і сни болючі та гіркі.
Та я не плачу –
Жалі усі лікує залюбки
Тепло побачень.
Коли відчую на своїй щоці
Кохані губи,
Рука приляже на моїй руці
І приголубить...
А хвиля щастя, наче вoдoграй
З душі проллється,
Осяє радістю осінній рай
На святі серця.
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528751
дата надходження 09.10.2014
дата закладки 09.10.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.10.2014
Есть люди, что любят сурово,
Без устали, критиковать,
А доброе, тёплое слово
Стесняются как-то сказать.
Забрёл к Вам товарищ в ненастье
И курит вторую подряд…
Видать, приключилось несчастье,
Похоже, что сам виноват.
И, выкурив, тянется снова.
И просят глаза: «Помоги!»
Найдите же теплое слово,
Жестокое бросят враги.
В наш век прагматичный не ново,
Что черствости много вокруг.
Скажите хорошее слово,
Ведь в нём так нуждается друг!
И он Вам улыбкой ответит
Согреет ответным теплом.
Вам станет уютней на свете
За чаем на кухне вдвоём.
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527893
дата надходження 05.10.2014
дата закладки 05.10.2014
Ходімо гуляти у осінь,
Яку ми так любим з тобою,
Поки не скували морози
Цієї краси золотої.
Ще падає листя із кленів,
Кружляючи, ніби у казці.
О, як на газоні зеленім
Горить воно кольором ясним!
І хочеться тут поблукати,
Послухати шепіт приємний,
Із листя букет назбирати,
Про щось пригадати таємне.
Берізки, неначе сестрички,
Стоять величаво та струнко –
Їм осінь в зелені спіднички
Вплела золоті візерунки.
Та й квітів цвіте ще немало,
Отих, найстійкіших, останніх...
Природа, немов задрімала,
Завмерла в тривожнім мовчанні.
2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527691
дата надходження 04.10.2014
дата закладки 04.10.2014
Їх можна впізнати – в них очі, як зорі,
Гуляють, узявшись за руки, щодня.
Мов світлі два паруси, в темному морі,
У морі людському пливуть навмання.
Та ось зупинились, ступивши два кроки,
Цілуються ніжно, немов голубки…
Хіба це важливо, по скільки їм років,
Якщо у них квітнуть і очі, й думки?
Ви їх не судіть і не смійтеся, люди!
Це диво кохання проходить повз вас.
І, може, на серці теплішати буде,
В душі озоветься забутий той вальс…
Ви їх захистіть від ханжі і від хама,
Які так брутально паплюжать життя.
Нехай не торкнеться брудними руками
Ніхто до святого цього почуття!
Вони ж серед натовпу, ніби блаженні,
Нікого й нічого не бачать удвох,
І зовсім беззахисні ці навіжені…
То ж, хай їх спасе і помилує Бог!
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527497
дата надходження 03.10.2014
дата закладки 03.10.2014
Коли одна, поміж чужих людей,
Нікого поруч, як билина в полі,
Я часто згадую той дивний день,
Коли так ніжно пахла матіола.
Як ми малі бродили по росі,
Були щасливі, і такі веселі,
В думках не було ні турбот, ні бід,
Життя несло нас, наче каруселі...
Уже давно не діти ми самі,
Уже нас діти кличуть : "мамо" й "тату",
Та в снах я бачу квіти у росі,
І в білім цвіті вишні нашу хату.
Приснилась мама, зовсім молода,
І тато, хоч і старший виглядає,
Злетіли дивні роки, як вода,
І їх давно уже в живих немає.
Тепер лиш повертаються у сни,
Ті мальви, що цвіли навколо хати.
А я б хотіла, щоб жили вони,
Ті найдоржчі люди-мама й тато.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445300
дата надходження 25.08.2013
дата закладки 29.09.2014
Дивлюся в небо,
А у небі синя синь,
І хто б сказав, що в Україні ллються сльози,
Що в день весняний серце болісно щемить,
А в літню спеку душу сковують морози?
Дивлюся в небо,
Ні хмаринки, тільки даль,
Ну хто б сказав, що в Україні біль і горе,
Що вже немає краю тим гірким сльозам,
Що ріки сліз уже стікаються у море?
Дивлюсь у небо,
Лиш блакить і журавлі,
Ну хто б сказав, що в цю хвилину хтось загинув,
Що дзвони знову б”ють у місті чи селі,
Що знов героя проводжає Україна?!
Дивлюся в небо,
Шлю молитву в синю вись,
Та хто б сказав, а чи буде вона почута?
І раптом шепіт : “Ти молись...молись...молись...,
Бо лиш молитва розірве зневіри пута!”
02.08.2014
© Copyright:Н.Хаммоуда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515173
дата надходження 03.08.2014
дата закладки 29.09.2014
Всі сплять...
Сіло сонце за горами,
Місяць в небі проплива,
Дітки горнуться до мами,
Бо вже спатоньки пора.
Ластів"ятка у гніздечку,
Повкривалися крильми,
Чорний джміль заснув у гречці,
Спить БровкО за ворітьми.
Квіти сплять і сплять дерева,
Ріки сплять і сплять поля,
Вітер спить посеред степу.
Спить і небо і земля.
Тільки жабка у болоті,
без зупину : " ква" та "ква",
Всілася сова на плоті
і підспівує "пуаааа" .
Цілу ніч, аж до світанку,
Вони спати не підуть,
Так співати аж до ранку,
на два голоси будуть.
Н.Хаммоуда
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526033
дата надходження 26.09.2014
дата закладки 26.09.2014
Десь там на Сході, в попелі боїв
Коханий мій воює до загину,
Не він один вбиває ворогів,
Багато є синів у Батьківщини.
А вдома їх чекають матері,
Дружини й діти моляться ночами,
До Господа взивають, щоб беріг
Для діток тата а синочка мамі.
І кожна бомба, вистріл , кожна мить
Відлунює у серці невгомонно,
Пульсує кров у скронях і болить,
Немов шнурком стискає , душить горло.
Хвилина кожна тягнеться, мов рік
І кожен день білилом у волосся,
Вплітається, щемить, болить...болить...
А на поріг уже ступає осінь.
У кожній хаті спогад-оберіг,
Горять свічки надії і тривоги,
Вже зачекавсь господаря поріг,
З далекої воєнної дороги.
Коханий мій герою, знай, я жду,
Надіюся, повернешся до снігу.
Крізь сон шепоче він:
“Чекай...прийду...,
Пробуджуюсь.
І знов на серці крига...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516243
дата надходження 08.08.2014
дата закладки 21.09.2014
А дощ іде сьогодні цілий день,
Полоще коси золотава осінь,
Вслухаюсь мовчки у слова пісень,
Що вітер за моїм вікном розносить,
А дощ іде сьогодні цілий день.
Співає вітер про любов свою,
Яка згубилась у далекім краю.
З тих пір він ,бідний, спокою не має,
З тих пір усюди він її шукає,
Співає вітер про любов свою.
І рве та пісня груди, наче крик,
Летить вона за хмари синьо-білі,
Туди, де вчора журавлиний клин,
І гурт качок у вирій відлетіли,
І рве та пісня груди, наче крик.
Якби вона почула жаль його,
Якби вона його почула тугу,
То знов би повернулась у село,
Вона би прилетіла знов до лугу,
Якби вона почула жаль його.
Вони б обоє пестились в житах,
Для неї сплів би він вінок із м”яти,
Її у ноги все життя б поклав.
Ну хто ще так буде її кохати
Як він кохав її у тих житах?
-Вернись ,кохана веснонько,вернись,
Бо лиш удвох ми будемо щасливі,
Лив сльози вітер у небесну вись,
Кричав від горя у тумани сиві,
Вернись, кохана веснонько, вернись.
А осінь посміхалася в уста:
-Тепер прийшла пора мене кохати,
Ще довго не прийде сюди весна!
І одягнувши із туману шати,
До вітру пригорнулася вона...
Н.Хаммоуда
20.08.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518461
дата надходження 20.08.2014
дата закладки 21.09.2014
Ніби через сито листопадом
Сіється з небес багряна осінь,
Полива дощами ,сипле градом,
Інеєм вплітається у коси.
І ліси фарбує золотистим,
Мов маляр , уміло і майстерно,
Одяга калину у намисто
Терпкісь відбираючи у тернів.
Сиплються додолу килимами
Падолисти у останні роси,
Бо зима вже десь не за горами
А душа тепла так щиро просить.
Ще б останню ниточку допрясти
Бабиного літа павутиння,
Й веретено до весни відкласти,
І спочити у пухкій перині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524815
дата надходження 21.09.2014
дата закладки 21.09.2014
Горько сомкнуты губы,
А в глазах твоих грусть.
Он не понял. Не любит.
Он ушёл? Ну и пусть!
Ведь душе не поверил…
Так бывало не раз.
И оставил за дверью
Настоящий алмаз.
Засверкала б, запела
Ты в любимых руках,
Но всего лишь успела
Вылить чувства в стихах.
Вытри жгучие слёзы –
Он был явно не тот.
Верь, сквозь бури и грозы
Настоящий придёт.
Тот, заветный, о ком ты
Знаешь всё наперёд.
Кто улыбку Джоконды
С твоих губ не сотрёт!
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513401
дата надходження 25.07.2014
дата закладки 20.09.2014
Життя мінливе, наче бризки водограю:
То сонце світить, то ідуть дощі рясні...
Сьогодні я іще тебе не знаю,
А завтра ти зустрінешся мені...
Щастя крихке, мов кришталева ваза.
Загадувати наперед, мабуть, не слушно.
Сьогодні ми з тобою іще разом,
А завтра ти підеш, не озирнувшись.
Багато у житті сумних історій,
Але надія в серці не вмирає, -
Сьогодні світ мій почорнів від горя,
А завтра барвами новими він заграє!
Цінуймо те, що маємо сьогодні!
Як повернеться доля завтра, ми не знаєм.
В день завтрашній вдивляюсь, як в безодню...
Тому сьогодні я й живу, й кохаю!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522874
дата надходження 11.09.2014
дата закладки 16.09.2014
Слово - зброя, і віра, і пісня!
Слів багато, - і гарних, і різних,
Серед них є зі змістом святим:
"Україна", "земля", "ПОБРАТИМ".
Стало слово це рідним для мене, -
Кров змішалася наша у венах,
В одну віру злилися бажання,..
Звір таки відступив на світанні!
Ми не були знайомі з тобою,
І не я, ти зумів стать героєм!
Хоч ходили стежками одними,
Я не знала тебе, побратиме.
Не була я тоді на Майдані,
(І для мене нема виправдання!),
Під лавинами куль нищівними
Ти за мене стояв, побратиме!
Замість мене ти спав у наметах,
Йшов під струмінь води з водомету,
Замість мене повстав проти влади,
І кричав, і складав барикади!..
Зійшлись правда і зло у двобої,
І мене заступив ти собою
Від ворожої наглої кулі!..
Біль і крик!.. Ніби сон... Дні минулі...
Я прийшла, побратиме, до тебе,
Коли чистим від хмар стало небо,
Коли дзвони в серцях пролунали...
По очах я тебе упізнала...
Ти всміхався до мене із фото,
І лампадка горіла скорботно,
Серед сотні таких же героїв,
Що тоді не вернулися з бою,
Що полинули сотнею в небо...
І тепер я стою замість тебе!..
Проти зла і брехні, проти касти,
Проти влади, що здатна лиш красти,
За свободу, за щастя, за рівність,
За добро, за шляхетність, за гідність!..
Хай мій голос до тебе долине:
"Я не зраджу тебе, ПОБРАТИМЕ!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522279
дата надходження 08.09.2014
дата закладки 16.09.2014
Було призначено нам жить в одній країні.
Здавалось, що ми разом, ми - єдині,
Одна мета у нас, все зможемо здолати...
Я не пробачу вам підступності та зради!
А ми гостинно відчиняли двері
Своїх осель, своїх сердець гарячих...
Ви ж називали нас нащадками Бандери.
Пишаюсь цим, але насмішок не пробачу!
Вам не потрібен був Майдан, сини Донбасу,
Тиран вам ближче, Путін - цар й месія!
Вмирали ми під гаслом "Схід, ми разом!"
А ви кричали:"Нас врятуй, Росіє!"
Піднялись в бій ми за свою країну,
За незалежність! Ви ж нам - ніж у спину!
Як без коріння дерево ви, наче...
Я вам байдужості ніколи не пробачу!
Я не пробачу вам образ, зневаги, глуму!
В очах сирітських не пробачу суму!
Бійців поранених на саморобних ношах,
Ганьби параду вам пробачити не зможу!
Ридання матерів, хустини чорні,
Сотні життів, що помололи смерті жорна,
І пісню лемківську журливу "Плине кача..."
Я не пробачу, не пробачу, не пробачу!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521438
дата надходження 04.09.2014
дата закладки 16.09.2014
Запам'ятай, що я іду не назавжди...
Я повернусь, лише чекай на мене, -
Пташиним співом у гаях зелених,
веселкою у крапельках води...
Ти пам'ятай, що я іду не назавжди...
На землю снігом першим упаду,
Рясним дощем, травневою грозою,
Живою виноградною лозою
Альтанку в нашім парку оплету.
В пориві вітру голос мій почуєш,
У шелестінні листя під ногами,
В скрипкових звуках, складених у гами,
Душі легке тремтіння ти відчуєш...
Побачиш ти мене у зорепаді,
В букетику конвалій у руці...
Гарячою сльозою по щоці
Я покочуся і на груди твої впаду...
Назавжди землю не залишу, знаю,
Що повернусь, - рікою чи струмочком,
Чи цвітом черешневим у садочку,
Допоки хтось про мене пам'ятає...
Ім'я моє з молитвою згадає...
2003 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523776
дата надходження 16.09.2014
дата закладки 16.09.2014
Таким, як вчора, небо не було раніше - свої емоції змалюю вам у цьому вірші. Коли настала ніч, я глянула в вікно, і місяць сприйняла як НЛО.
Його ще не було у полі зору, і тільки сяйво розлилося на просторі, а візерунок хмар, немов порепана земля, і згодом виплив місяць звідтіля...
І небо засніжив, немов поля зимою, казковим світлом привітався він зі мною. Я намагалася заснути, та дарма – немов була прикута до вікна. Вогненний колобок котився без зупину і ніжним світлом обіймав хмарини…
На небі вчора зорі не світили, весь простір дивні хмари заполонили. Чим далі місяць просувався у зеніт, все більше дивним видавався білий світ…
Затанцювали тіні й силуети, земля та ніч злилися у дуеті. І згодом сон з'явився крадькома, забрала очі у полон пітьма. Повітря прохолодне і приємне – бальзам цілющий уночі для мене…
І навіть уві сні я бачила таку картину - казковий візерунок ночі так гарно вишили хмарини…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523346
дата надходження 14.09.2014
дата закладки 14.09.2014
Вже стільки літ пройшло від того часу,
Коли тебе Господь подарував,
Коли життя змістовним стало наше.
Із малюка Ти вже дорослим став.
Мужніють крила,серце прагне волі.
От-от злетиш від отчого гнізда.
Бажаємо Тобі щасливу долю,
Та тільки Ти до нього приліта.
Доріг в житті багато різних, сину,
Та лиш одна свята дорога та,
Котра верта дітей на Батьківщину,
Котра верта до отчого гнізда….
12.09.14р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522903
дата надходження 12.09.2014
дата закладки 12.09.2014
Я прихилила б Тобі небо,
Дорогу виткала б із зір,
Але в житті так мало треба,
Повір,синочку мій, повір.
Прошу у Бога не багатства,
Щоб лиш здоров’я Тобі дав,
Щоб гордість не взяла у рабство.
Від неї ,сину,Ти втікай.
Благаю в Господа любові
У твоє серце,сину мій,
Щоб нею міг обігрівати,
Всіх тих,з ким шлях пройдеш Ти свій.
А ще, я квіточку Надії
Тобі в дарунок принесу.
Хай будуть в тебе світлі мрії.
Живи,як заповів Ісус.
12.09.14р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522902
дата надходження 12.09.2014
дата закладки 12.09.2014
Гениальный, нездешний художник
Разноцветом украсил леса,
И такой синевой невозможной
Напоследок покрыл небеса!
Краски все, что остались от лета,
Бережливый художник собрал,
И, однажды, холодным рассветом,
Все цветам самым поздним раздал.
Хризантемы мои полыхают
В опустевшем осеннем саду,
Красотою в мороз удивляют,
Расцветая себе на беду.
Я под зиму, бедняжек, спасаю,
Их с корнями в горшки посажу,
На окошке своем согреваю,
И всю зиму на чудо гляжу.
Так бывает, и женщина тоже
Поздней, яркой цветёт красотой,
Если ей отогреться поможешь,
Будешь счастлив холодной зимой!
2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522539
дата надходження 10.09.2014
дата закладки 12.09.2014
Задрімали під листям старенькі гриби,
Галасливі гуртуються зграї,
Відростив очерет собі пишні чуби
І пухнастий десант запускає.
Синьооко моргає між хмарами вись,
Рвуть холодні вітри павутиння,
У останнім цвітінні вогнем зайнялись
Найяскравіші квіти осінні.
Заметалося листя в шаленім танку,
Все спочинку і спокою просить.
Роздягнув юний вітер берізку тонку,
І ревниво заплакала осінь.
Затухають, гарячі колись, почуття.
Гасить ватри в душі обережне життя.
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522343
дата надходження 09.09.2014
дата закладки 09.09.2014
Осінні квіти,як кохання зріле,
Горять таким нестриманим вогнем:
Ось розкошує зрілістю жоржина,
І ніжна айстра поцілунки шле.
Майор стрункий так пристрасно палає,
Немовби зізнається він мені.
Троянда вже цнотливість не ховає,
Бо з літом повінчалися вони.
Харизматичні юні хризантеми
Закохано очима мерехтять.
Їх досвід у коханні дуже знаний,
Та на пока́з любити не хотять.
Осінні квіти, як кохання зріле,
Хоч дощ і вітер,а вони цвітуть.
Життя ламає,а вони так сміло
Йому радіють і живуть,живуть….
8.09.14р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522303
дата надходження 08.09.2014
дата закладки 09.09.2014
Доплело павутини
Десь у затишку «бабине літо»,
Перукарочка-осінь
Буйним кленам фарбує чуби.
Гордовиті жоржини
Кольорами по вінця налиті,
А березі у коси
Заплелися іскринки журби.
Із якої причини
Поринаю у тихі печалі?
Не повернеться знову
Почуттів осяйна висота.
Потече тихоплинно
У холодні, сивіючі далі
Без тепла і любові
Невблаганна, гірка самота...
Не уміла ніколи
У сумній безпорадності жити.
Не впадала душею
В летаргійний дурман забуття.
Я хотіла би, доле,
Спалахнути у «бабинім літі»
І упасти зорею
У святу таїну Небуття!
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521546
дата надходження 05.09.2014
дата закладки 06.09.2014
Бывает так, что вдохновенье
Нас озаряет лишь на миг –
И все! Пегас уже притих
И не вернуть души горенье!
Измерь каратами мгновенья,
Не растеряй, не упусти.
И ночью сну скажи: «Прости!»
Лови минуту вдохновенья!
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517697
дата надходження 16.08.2014
дата закладки 20.08.2014
О, где ты, Ангел?
С моего плеча
Куда-то скрылся,
Видно, сгоряча…
Я без тебя
Страдаю, пропадаю,
Зову тебя,
А имени не знаю.
Необходимо мне
Твое тепло
Твоя защита свыше
И опора…
О, Ангел!
Время «отпуска» прошло –
Лети скорее –
Встречу без укора!
2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516246
дата надходження 08.08.2014
дата закладки 19.08.2014
Нас чарує нічний зорепад.
Аж горять чорнобривці та айстри.
Дня і ночі різкіші контрасти.
Плаче стиглими сливами сад.
З павутини сплелася вуаль,
А підвіски – із грон винограду.
Прохолоди розкішну розраду
Дочекались. А літа нам жаль!
Осінь нову приміряла шаль –
До лиця їй убрання барвисте
І вінок із кленового листя!
Грає коник – зелений скрипаль...
У красі розчинилась печаль!
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517517
дата надходження 15.08.2014
дата закладки 19.08.2014
Рання осінь буває такою,
Коли, де-не-де, в кронах беріз
Блисне іскрою лист золотою,
Наче в жінки, іще молодої,
Перша паморозь в розкоші кіс.
Сяють жовті, духмяні гвоздики,
Чорнобривці на сонці горять,
В синім небі хмарки ясноликі
Та птахів заклопотаних крики
І засмучених соняхів рать.
Чути в лагіднім «бабинім літі»,
Перший подих осінніх вітрів.
Все збулось, та ще хочеться жити,
Щоби хтось у холодному світі
Твою душу коханням зігрів.
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518000
дата надходження 18.08.2014
дата закладки 19.08.2014
Серпень золото по світу розсипає,
Осені готуючи дари,
Літо бабине у коси заплітає
Біля ставу у плакучої верби.
Медом наливає груші й сливи,
Яблуні цілунком рум’янить.
Зігріває нас теплом зрадливим,
Ванни сонячні приймати поспішіть .
А лелеки ген крильми тріпочуть,
Клич природи і розлука не мине.
Відлітати з краю рідного не хочуть,
Та вітри колючі в осені уже.
Серпень в бриль солом’яний вдягнувся,
Жниварям зерно в токи склада,
В калинові чобітки він взувся,
І на мості осінь вигляда.
13.08.2014р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516969
дата надходження 13.08.2014
дата закладки 13.08.2014
Секундна мить...І диво - таїна
В душі розквітла, мов зоря ранкова.
Лиш спалах погляду - і радість неземна
Тремтливе тіло пройняла раптово...
Секундна мить...І зупинився час.
І розумом нічого не збагнути...
На тлі його очей весь світ погас...
І хочеться в очах цих потонути...
В оправі сонячній горить його лице.
І щем знемоги проника до споду.
Яке ж бо спрагле почуття оце, -
Вінець блаженства, втіхи й насолоди!
Секундна мить жаданням так п'янить...
Що буде потім - це вже неважливо...
Лише б кохання шал не зупинить -
Найпотаємніше і найдивніше диво !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512280
дата надходження 19.07.2014
дата закладки 13.08.2014
П’є веселка воду із Дністра,
І земля врочисто заспівала.
Знов заграли струни в цвіркуна ,
І лелеки крильми заплескали.
Рибка виривається з глибин,
Ловить сонця золоте проміння.
В очереті радісні жаби
Хизувались спритністю і вмінням.
Чайки річкові кричали радо,
Над водою крутежів політ,
Смакували трав корівок стадо,
Молоко збиравши на обід.
Ожила природа вже напившись
Тих краплин небесної води.
Світлом сонячним позолотившись,
Достигають літа красного плоди.
22.07.2014р.\
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513845
дата надходження 27.07.2014
дата закладки 28.07.2014
Карпати. Стежка Довбуша – світлини.
Я з вами мандрувала без упину…
Величні скелі, і гіганти сосни –
Лиш там ти розумієш – все відносне…
А тиша - особлива, не шелесне,
І ніби трунок, день ясний, чудесний!
Усмішки сонцем сяють на обличчях,
Про щось каміння мріє таємниче…
Палітра в горах – різнобарвна дійсно,
Стоїть на варті величезне військо:
Смереки , сосни, граб і липи й клени -
Чарує погляд царство це зелене!
В підліску листяних лісів – ожина,
Кущі шипшини й дикої малини,
І море квітів – лісова аптека,
Гриби ховаються у тінь від спеки…
А на галявині - смачна брусниця
Цілющі, стиглі ягоди чорниці,
І знову квіти водять хороводи –
Це щедрі подарунки від природи…
Стрімка ріка несе бурхливі хвилі,
Стоїть юрба щасливих пілігримів.
Промінням сонця очі їх іскряться,
Прогулянка в Карпатах - справжнє щастя!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513829
http://www.poetryclub.com.ua/photoalbum_user.php?userid=13212
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513979
дата надходження 28.07.2014
дата закладки 28.07.2014
Пресвятая Діво я до Тебе лину,
У Твої обійми,під Святий покров.
Збережи злиденну нашу Україну,
Щоб не проливалась більше юна кров.
Матінко Святая і Царице світу,
Діточкам сиріткам прихисток Ти дай,
І матусь нужденних,що на заробітках,
До синів і дочок швидше повертай.
Не забудь убогих і немічних тілом,
Пригорни молюся та додай їм сил.
О,Стражденна Мати,Ти страждала вміло,
Нас навчи терпіти,як терпів Твій Син.
Ти Вінець Пречистий,Непорочна Мати,
Збережи благаю дівства чистоту,
Бо в розпусті молодь нині помирає,
Научи пізнати істину Святу.
Матінко Маріє,Ти небес Окраса,
Недостойні й грішні просим:- Захисти.
Ти ж бо милосердна вмієш все прощати,
Сльози покаяння від усіх прийми.
14.07.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511415
дата надходження 15.07.2014
дата закладки 16.07.2014
И всё-таки любовь - большая тайна,
Взаимное влечение сердец…
Встречаем мы друг друга не случайно, -
Об этом позаботился Творец!
Вы эту тайну тщательно скрывайте.
Храните вечно этот щедрый дар.
И никого в свой мир не посвящайте,
Пока в душе божественный пожар.
Разгадывать её ты не пытайся,
Не разрушай таинственный сюжет.
Ты просто этим счастьем наслаждайся.
И исполняй супружеский обет.
Любовь сродни высокому искусству…,
А тайна - от интрижек амулет!
Кто сбережёт святое это чувство,
Тот будет счастлив много-много лет!
12. 07. 2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511325
дата надходження 14.07.2014
дата закладки 14.07.2014
А дощ мені наплакав повні очі ,
З підвій - хмаринок душу всю відкрив,
Я по збираю краплі ті пророчі,
Розімкну в серці сповіді вітрила….
10.07.14р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510592
дата надходження 11.07.2014
дата закладки 11.07.2014
В моей душе, как в лабиринте, путей так много – выход лишь один…
Свободно я парю, как в небе птица, и разум – Повелитель мой и Господин…
Включаю кнопку «тормоз» регулярно, "нельзя, опасно и табу» -
Другие скажут: «Жизнь ее банальна», а я отвечу, что живу в Раю…
Я больше не считаю годы «до и после», живу в разрезе дня текущего -
Смиренно голову склоняю... пред Вечностью... и неизбежностью грядущего…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510628
дата надходження 11.07.2014
дата закладки 11.07.2014
Тобі серед квітів я дала б Гран – прі
Прекрасна моя королево.
За бархатно – ніжні твої пелюстки,
За погляд відкритий Лілеє.
Як сонце зійде,вмиєш личко в росі,
І в Божій любові засяєш.
Із райського саду на землю зійшла,
Як символ цнотливий зростаєш.
Ти квітка надії,що сяє в імлі.
Едемське коштовне намисто,
В твоїм ароматі, як ладан п’янкім,
Земля стала світла й барвиста .
Ти Матері Божої цвіт чистоти
Моя незбагненна Лілеє,
Нехай не злорадять всі інші квітки,
Вини тут не має твоєї.
10.07.2014 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510590
дата надходження 11.07.2014
дата закладки 11.07.2014
Тонка, напівпрозора органзА
У переливах сонячного світла,
Шовкова й ніжна неба бірюза
І свіжість прохолодного повітря…
Дарунок неба, вранішня роса
Така цілюща й неймовірно чиста -
Від сліз Царя небесного, Христа,
Молитва неба, світла й урочиста…
Співає пісню жвавий водограй,
Чимдуж біжить до голубої річки,
Туман віщує гарний урожай -
В садочку зарум’янились порічки…
Вилискує смородиною сад,
Щодня шовковиці солодка злива,
Бджолиний рій летить на променад
У кошики пахучої малини…
Легенький, теплий, літній вітерець
Куйовдить листя, і шовкові трави,
На рандеву у поле, навпростець,
Біжить чимдуж до квітів на забаву…
Такий чарівний, не спекотний день
Подарував нам липень спозаранку -
Я полонянка радісних пісень,
Які лунають в лісі на світанку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509410
дата надходження 05.07.2014
дата закладки 07.07.2014
Заснуло стомлене від праці місто,
Лиш ліхтарі блищать, немов намисто,
Вогні-гірлянди прикрашають сквери –
Казковий антураж і атмосфера!
Колеса шурхотять, бурчать мотори,
Моргають часто модні світлофори,
Сумують в парках лавочки самотні,
На варті сну стоїть Небесна сотня…
Назавжди рідним домом став Хрещатик,
Горять свічки, як пам'ять про солдатів.
Обабіч вулиці сумні каштани
Чекають, коли мирний день настане…
Всю ніч яскраво світяться вітрини,
На пагорбах дрімає древній Київ,
Дніпро співає тихо колискову,
Висить на небі золота підкова,
Чарівні зорі мерехтять грайливо,
Ця ніч липнева – неповторне диво!
Заснуло стомлене від праці місто,
Лиш ліхтарі блищать, немов намисто...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508948
дата надходження 03.07.2014
дата закладки 07.07.2014
Скрипить гіллям в саду старенька слива,
Крильми сумують в небі журавлі.
А я стою заплакана й щаслива...
Мале дівча на батьківській землі.
Он визира біленька рідна хата,
Шумить привітно вишня гомінка.
І чорнобривців вервечка строката...
Їх сіяла матусина рука.
Зрина, роками схилена криниця,
Смакую спогад чистої сльози.
І виноград он татковий кущиться...
Чоло цілує дотиком лози.
А під вікном гойдаються жоржини,
Махровим лиском в'ються спориші.
І,мов живі,натоптані стежини
Ведуть туди,де радісно душі....
Летять хвилини стрімко горобцями,
Пір'їнно снять на сонячних дахах.
Спрагливо п'ю пропахлу чебрецями
Дитинства мить в загублених роках.
Скрипить в саду сумна старенька слива,
Немов гука: "Ну все....Пора...Іди..."
А я стою заплакана й щаслива....
Іще не раз в душі прийду сюди...
7.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492104
дата надходження 12.04.2014
дата закладки 26.06.2014
У кого на коленях мурчит до полуночи кошка?
У кого, пока я не вернусь,не погаснет окошко?
Кто, с любовью, мне кофе варить подымается рано?
Только мама моя,только мама моя,только мама.
Кто мне горькую вытрет слезу,невзирая на годы?
Вещи кто перешьет,что давно уже вышли из моды
И заставит в глаза посмотреть правде гордо и прямо?
Только мама моя,только мама моя,только мама.
Верно кто будет ждать, если вдруг я куда-то уеду?
Кто без зависти черной со мною разделит победу?
Кто губами коснется еще незажившего шрама?
Только мама моя,только мама моя,только мама
Кто за грех мой слезою попросит прощенья у Бога?
Кто прочтет оберег мне,меня собирая в дорогу?
Бутерброды подкладывать в сумку мне будет упрямо
Только мама моя,только мама моя,только мама.
Муз. Костя Куклин
Слушать здесь
Только мама http://www.realmusic.ru/songs/495752/
Стих публиковался в интернете под ником Светлана Светозарова
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506926
дата надходження 23.06.2014
дата закладки 23.06.2014
Я посылаю всем любовь –
Деревьям, птицам, людям, тучам.
Я посылаю вновь и вновь,
И пусть они ее получат.
Как дуновенье ветерка,
Она слегка всего коснется.
И знаю я наверняка,
Моя любовь ко мне вернется.
Весной вернется буйным цветом,
И звонкой трелью соловья.
Прольется ливнем жарким летом,
Наполнив до краев меня.
Вернется радугой в полнеба
И вкусом ягод на губах,
Вернется ароматом хлеба
И нежностью в твоих словах.
Вернется осенью дарами,
Засыпав щедро закрома,
Согреет памятью о маме,
Когда холодная зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506916
дата надходження 23.06.2014
дата закладки 23.06.2014
Я "олів’є" на свята не кришу,
не добираю в дзеркалі обнови
і жвавості додати не спішу
у хід нешвидкоплинної розмови.
Я не радію, як колись було,
від гамору гостей навколо столу,
від того, як рубіниться вино,
яснішають помолоділі чола.
У дружньому гудінні голосів
всі—лицарі, на подвиги спроможні,
сп’янілі від вина і щирих слів,
один за всіх, і всі—непереможні.
Солодкий час братання промине,
всяк до порогу власного доб’ється,
жарини згаснуть, холод обійме,
і усмішка утомлена зітреться.
Розійдуться—«усі за одного»-
і більше не зустрінуться, напевно.
Хтось часу дожидатиме свого,
нікого не турбуючи даремно.
Хтось буде в самоті ростить дитя,
хтось скоро, без провини, зубожіє,
хтось, як полин, ковтатиме життя,
приховуючи правду, як зуміє.
І кожен буде свій тягнути хрест
в самотності—жебрацькому достатку.
Чи сенс у людях був колись і щез,
а чи його не було від початку?
Вікторія Торон
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499268
дата надходження 16.05.2014
дата закладки 10.06.2014
Никогда не приходили ко мне слова на украинском языке. Но вот понравилась мне львовская девушка, чей язык родной - украинский и я стал писать ей на украинском (наверное потому, что хотелось сделать ей приятное).
А иллюстрирует это стихотворение фотография другой девушки, Насти из Киева.
И в Киеве встречается красота :) :)
[i]Якби ж то день постукав у вікно
Її рукою, легко, майже млосно...
Замружився б, як сонцю, що зійшло,
Й на ганок вибіг би до Неї босим...
І зупинивсь... не знамо що робити...
Чи губи цілувать, чи руки й очі?..
Як встиг я їх так палко полюбити,
Що нічиїх вже бачити не хочу?![/i]
Фотография опубликована с разрешения
её: http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=11663
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204149
дата надходження 03.08.2010
дата закладки 10.06.2014