Вона спокійна й дихає свобідно,
її душа не замкнена на ключ,
хоч не багата,та й повір,не бідна,
вона спроможна біль долати голіруч.
Вона спокійна ,їй тепер не страшно
бо вже вкололась об вретено,
Вона не житиме? Та житиме прекрасно!
Щастя не в двері стукає— в вікно.
Вона спокійна , їй уже не дивно,
що люд безпомічний, манірний і бридкий,
що є байдужі,горді ...і надривно
не закричить їм вслід. У їх їдкий
в"юнкий скупий мов канонічний погляд
не зазирне й не кане в світ трункий,
а знов попросить про́щення у Бога,
за лю́дський осуд і за дух слабкий.
Вона спокійна, й знає,що не краща,
за тих,хто поруч ходить, чи далеко...
та вона вірить в те,що не пропаща,
її душа нагадує лелеку...
Вона спокійна,хоч колись дичіла,
бо " як то жити" нікому навчити,
Та хтось згори подарував їй крила,
тепер лишилось тільки полетіти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505589
дата надходження 16.06.2014
дата закладки 17.06.2014
Ще день і ніч, ще ніч і день пройдуть.
Ніхто не знає, що вони несуть.
Ніхто не знає, а чи варто знати:
Ти взавтра будеш жити, чи вмирати.
Куди тече ріка життя невпинно?
В тому що крутиться Земля не винна.
У себе кожен мусить запитати:
«Я лиш беру? Чи можу щось віддати?»
Твоє життя щасливе, чи не дуже,
Глибокий океан, мілка калюжа,
Бо кожен обирає сам дорогу.
Що на страшнім суді розкажеш Богу?
Любіть життя! Себе любіть! Байдуже,
Що хтось образив, хтось промовить: «Друже!»
Не варто дні і ночі рахувати.
Життя так жити, щоб не жалкувати!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502469
дата надходження 31.05.2014
дата закладки 15.06.2014
Автори: Мотрук Інна & Салтан Николай
На обрію холоднім полотні,
Крильми торкнулись злегка дві душі...
Обидві вони віддано кохали,
Біда прийшла до них, тоді ж не знали.
Палкий вогонь кохання догорів,
Життя і віра, все згоріло в нім...
Зневірена, ще вірить у кохання,
Одна душа так хоче покаяння.
А друга все шепоче знов і знов,
Ненавиджу, будь проклята любов.
Слова ці лезом вп’ялися у крила,
Йому це чути, Боже мій, несила.
На мить у Ній побачив він життя,
І сивий світ розрізали слова:
Не треба мила так тобі казати,
Ти спробуй ще раз пристрасно кохати.
Хороший мій, печаль мені лиши,
А сам лети, кохай когось, живи.
Кохання смів тобі я побажати,
Що в нім твій біль, не міг я цього знати.
Кохання - це не біль, а пустота,
Кохати розучилась, друже, я.
Прошу тебе, ще трішки зачекати,
І з ніжного плеча так не рубати.
А я живу, повір мені, живу,
Щаслива без зрадливого «Люблю».
Не все кохання може стати вічним,
Якщо душа повинна бути з іншим.
Цю істину давно вже знаю я,
Мабуть, кохання – доля не моя.
Я розумію важко так чекати,
Коли не знаєш звідки виглядати.
Я не бажаю гратися в любов,
Про спокій мрію, ласку і добро.
Чому ж всі люди так лише вважають?
Що про оту любов вони все знають.
Не всі отак вважають, але знов,
Вогнем пече оте гірке «разом».
Уміє лише той в житті кохати,
Хто вмів обпікшись і вночі згорати.
Або ж від ласки дивної втікав,
І у розлуках радості шукав.
Ти кожну мить життя свого п’янкого,
Не проміняєш в світі ні на кого.
Ой, не п’янке оте моє життя,
Але боюсь кохати, милий, я.
Невже у ніжнім серці все забулось?
Та не кажи, прошу, що все причулось!
Ні, не причулись ці палкі слова,
Кохання смак колись пізнала я.
Як зміг вогонь палкий твій так змарніти?
Коханий не бажав у щасті мліти?
Не в цім, хороший мій, була біда,
Холодний він, тому погасла я.
А може ще вогонь в душі жевріє?
І він про тебе й досі знову мріє.
А все одно, про що душа щемить,
В кохання не повірю ні на мить!
Ти не готова жити самотою,
Не можу помилятись я тобою.
Не знаєш зовсім, милий ти мене,
Давно вже моє серце неживе.
Забилось в нім палке бажання жити,
Хоч мить одну для неї залишити.
І з трепетом легка його рука,
Торкнулася жаданого плеча.
А сльози серця, мов з очей лилися,
Зневіри ночі в прірву здійнялися.
На мить затихла вся тоді печаль,
Втопилася в його п’янких очах…
Ця дивна мить світанком заясніла…
Так порожньо…, а в травах біле пір’я…
Лиш шепіт тиші рвався в небеса:
Це мить, а чи життя… життя… життя?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331372
дата надходження 18.04.2012
дата закладки 15.06.2014
О время стресса и страстей.
Время продажных новостей.
Ничтожных зарплат, дешевых слов.
Время кривды и воров.
Время пустое, как труба.
Время уходит, как вода.
Время моды, время стиля.
Время некрытого насилия.
Время без целей и идей.
Время стресса и страстей.
Время надежды и мечтаний.
Время каторжных страданий.
Понтов вместо души.
Макияжа вместо красоты.
Время без тоннеля и без света.
Время любви?
Нет! Время минета.
Время царей и рабов.
Время адских оков.
«Проффесоров» и зэков время.
Время донецкого племя.
Время не повернешь назад.
Выбираешь сам Рай или Ад.
Настоящее, будущее, прошлое.
Время грязное и пошлое.
Время стресса и страстей.
Время продажных новостей.
Продажных шлюх, дешевых слуг.
Время кабелей и время сук.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429811
дата надходження 06.06.2013
дата закладки 14.06.2014
Мой милый друг, что безутешно
сидишь ты в комнате пустой?
Пойдем со мной – скажу я нежно.
Мой милый друг, ты же живой!
Живой не должен замыкаться
в своих проблемах ото всех.
Живой не должен пресмыкаться.
Живи не для себя, живи для всех.
Когда то жили наши предки
в ладу с природой и с собой.
Так и ты, мой друг,
Живи пока живой.
Ты глянь на небо над тобою.
Услышь, как птицы запоют.
Смотри, как солнце золотое
бежит за горизонт, в свой приют.
Жизнь пролетает, как мгновенье,
и лишь успеешь откусить
кусочек счастья, вдохновения,
как нужно огонек гасить.
Мой милый друг, живи сегодня.
Назло всем бедам и врагам.
Мой милый друг иди легко,
и жизнь падет к твоим ногам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429815
дата надходження 06.06.2013
дата закладки 14.06.2014
Ти зможеш все – було б лише бажання.
Час принесе і успіх і кохання.
Але тоді, коли на серці муки –
Не опускай свої додолу руки!
Не залишай для смутку в серці місця,
Знайди свій шлях, в обличчя тузі смійся.
Свій новий день розпочинай спочатку.
Не бійся змін – в життя несуть зарядку.
Що сталося – те сталося на краще.
Не віриш в це – жалій себе, ледащо.
Та щоб журби не залишилось сліду –
Вітру печаль свою без жалю кидай.
Розповідай! сміятись він не буде,
Послухає та через мить забуде.
Розвіє лють за обрій небозору,
Зніме з плечей проблем гнітючих гору.
Печаль мине, забудуться образи –
І стане на місця усе відразу,
Успіх прийде, якщо запам’ятаєш –
Такий цей світ, яким його сприймаєш!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499727
дата надходження 18.05.2014
дата закладки 06.06.2014
В останні дні свого життя,
Мабуть, я думав би про тебе.
Та зайвим буде каяття,
Коли запізно та й не треба.
У тебе буде вже сім’я,
І дітлахи такі веселі
В саду зовуть твоє ім’я
(маленькі мамині моделі).
Та все ж згадаю наші дні,
Коли так віддано кохали.
Які ж ми були молоді -
Наївно вірили, прощали.
Мабуть, ми виросли уже,
Чи щось змінилось поміж нами,
Що так горіло - не пече,
Ми вбили власними руками.
І не знайти нам новий шлях,
Поки блукаємо ще стАрим.
Ну як зійти, якщо в очах,
Ще досі липи розцвітають.
В останні дні свого життя
Я розумію, що кохаю,
І маю дивне відчуття…
Невже і ти мене кохаєш?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401093
дата надходження 14.02.2013
дата закладки 04.06.2014
Всі чекають на відлигу, та своєї не дождусь,
Швидше я себе погублю, та тебе не відпущу.
Я тебе вже не тримаю, бо давно зробив свій крок,
Не тримаю! Відпускаю! Бо кохаю! Ну то що ж?!
Будь щаслива і я знаю, що згадаєш ти любов,
Що із посмішки родилась, та померла у нас двох.
Посміхнешся випадково, посміхнешся, як завжди
Тільки іншому, напевне. Чи полюбиш його ти?
Лиш не думай, що турбота всі замінить почуття,
А що ніжність - це те саме, як любов до забуття.
Не любов - якщо вже навіть, руку й серце попросив.
Не любов! Та не відмовиш! Знаю я і знаєш ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408022
дата надходження 11.03.2013
дата закладки 04.06.2014
Посмотри, как звезды светят этой ночью для тебя,
Это я своей любовью зажигаю без огня,
А ты слышишь, ветер веет,
Мысли нежно твои греет,
Он ласкает твои руки, волосы кудрявит,
Это я просил у ветра - чувства он объявит.
Слышишь, в море волны молча так играют вальс мольбы,
Вот и я еще далекий, не сказал о той любви,
Летний дождь с небес искрится,
Он готов в тебя влюбиться.
При свете луны те капли дождя проливного
Коснутся так нежно лица еще молодого.
Почувствуешь близость мою ты в тот час,
Когда я укрылся слезами от нас,
Это слезы не печали,
Это слезы не любви,
Это отблеск только счастья, что не смог и я найти,
Оттого душа страдает, что не виден свет в пути.
Но покуда еще жив я, еще встречи впереди,
В каждой мелочи природы, ты меня тайком ищи.
Только я тебя не вижу
И в ветрах тебя не слышу,
Ну, пошли моя отрада хоть бы весточку одну,
Я бы знал на этом свете, что не зря я тут живу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348510
дата надходження 06.07.2012
дата закладки 26.05.2014