В переповненому дачному автобусі сьогодні незвично тихо. "Штатний" жартівник Микола Халява сидить на зручному місці,
але, чомусь, мовчазний та похмурий.
- Що це з тобою, Колю? - запитала я, стоячи поряд на одній нозі, між клунками та порожніми відрами.
- Ет, краще не питай! Вчора зателефонував товариш, сповістив, що в мене всю капусту хтось вирізав... А яка ж була гарна капуста! Всі заздрили. От і зурочили!
Ми поспівчували Миколі і стривожено притихли , хвилюючись за свої, ще необгороджені ділянки. Тим більше, що всі ми ще тільки вчилися щось вирощувати. А капуста особливо дивувала та тішила серця дачників, перетворюючись майже на очах, з дрібнесенької насінинки в сріблясто-зелену велику квітку, а потім, змикаючи листя, вже нагадувала великий бутон троянди і нарешті, зав"язавшись в тугеньку голівку, обрамлену розкішним листям, викохувалась в омріяну круглу, здоровезну капустину!
На зворотньому шляху Микола Халява стояв у кутку автобуса вже значно веселіший і, навіть, жартував із сусідами.
-То мабуть, тебе розіграли і капуста твоя вся ціла, що ти такий веселий? - запитала я .
-Та ні! Капусту таки зрізали, гади! - і враз, прояснівши обличчям, додав:
-Але ж не тільки в мене, а й на всьому нашому кутку, то вже й не так досадно!
Я потай посміхнулась, подумавши: "Не багато ж потрібно нашій людині, щоби втішитись! Достатньо лише знати, що погано не тільки їй! Такий він - наш менталітет!"
2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503946
дата надходження 08.06.2014
дата закладки 08.06.2014
Я бажання…
Нестримно летіти вперед…
Я питання…
Яке задають наперед…
Я невагомий…
Підкорю власні вершини…
Я знайомий…
З вітром, у нього серце пташине…
За тобою…
Затримавши повітря пірну….
І разом з прибоєм…
Тебе у хвилі жбурну…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499378
дата надходження 16.05.2014
дата закладки 16.05.2014
Її не цікавлять вірші, мною для неї написані...
Та й взагалі менш за все вона любить поезію
Її наділили, знаєте, зовсім не тими рисами...
Не мріє вона про Париж, Лондон, Афіни, Венецію.
Її дратують пісні, що співаю їй під балконом...
Їй - противний мій голос, огидна - моя гітара...
Вона боїться, що скину в болото її корону...
І вважає, що я - ніхто, отже я їй - не пара ...
Вона зваблює своїм тілом сотні чоловіків..
І їй не відомі правила моральної етики.
Її телефон розривається від дзвінків.
І їй більш до вподоби практики ніж теоретики.
У неї яскраво-зелені очі і довге руде волосся.
У давнину, знаю точно, її б у вогні спалили..
якщо б їм не забракло духу, якщо б не забракло сили...
Якщо б вона існувала насправді, а не просто мені здалося...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499372
дата надходження 16.05.2014
дата закладки 16.05.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.05.2014
Ти граєш
Мою мелодію, і душу, і струну,
Безжально й ніжно, ще і ще одну
Торкаєш.
І я звучу
Твоєю скрипкою, цілунком і дощем,
В твоїх руках горю й холону. Ще
І ще кричу!
Я знаю,
Що справжнє завжди в митях, у моментах,
Й музИка вже ніщо без інструменту,
Коли кохає.
Зливалися
Майстерність з ніжністю і нотами цвіли.
Ми вже не грали – марили, жили,
Кохалися.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447611
дата надходження 06.09.2013
дата закладки 04.05.2014
Впала навзнак Земля, як вояк на дуелі,
для якого війна – це один епатаж.
Про сексота Кремля – всі халупи й оселі.
І ні слова нема про живих менестрелів,
що несуть у ефір бойовий репортаж.
Он – чергові граблі Україна зломила.
У міліції дух бойовий охолов.
У тугішу узду лізе люмпен без мила,
Хероїчний Донбас наступає на вила,
за які Югославія вилила кров.
І імперія зла заповзає змією
у комору землі, у запаси чужі.
І немає ні честі, ні совісті в неї.
І стріляючий філер «єдіной Расєї»
завойовує їй вогневі рубежі.
І пакує бомонд запасні чемодани.
І еліта все ближче до пекла гребе.
Кандидати до раю зализують рани,
а очільники, що стартували з Майдану,
у обійми Європи готують себе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496105
дата надходження 01.05.2014
дата закладки 01.05.2014
А Вы нас бросили позорно. Вы - ничтожные.
А мы для Вас слагали гимны с песнопением.
Мы патриоты, что с того, что очень сложные,
мы в Украине жить хотим, а не в забвении.
Мы Вас признали легитимными, с натяжкою,
глаза закрыли, вспоминая Ваше прошлое.
Ведь Вы словами лишь владеете, как шпажкою,
а в совершенстве только ложкой, а не сошкою.
Какой народ еще? Луганщина? Донеччина?
Электорат такой дешевле Вам повывести.
У нас люмпены взяли власть, планеты - трещина,
да чтоб не встретить Вам ни Бога, а ни милости.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496106
дата надходження 01.05.2014
дата закладки 01.05.2014
.
"Недостаток тебя – это самый опасный симптом..."
/Лана Сянська/
Солнце скоро распустится желтым огромным цветком,
сбрызнет нежно с небес драгоценной своей позолотой.
Королева-Зима несомненно превысила квоты
и теперь укрывается старым дырявым зонтом
от тепла запоздало-пришедшего. От холодов
затянувшихся кажется пульс, как и свет, обесточен.
Мой билет до тебя невозможно-надолго просрочен
и потерян в ладонях морозных забытых ветро'в.
Перепутаны все направления, карты, слова.
Недостаток тепла отозвался на красках, бесспорно.
Обесцвечены, грустно померкли пустые платформы
на вокзалах, что ждали, встречали... Наверно права
на весну возвращаются сами. Бродяга-Апрель
их уже принимает (пусть и с опозданьем на вечность).
Я не вспомню о стуже, как только ладони на плечи
мне положишь...
"Ни слова о снеге... "*
совсем...
/*Навеянное http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414769
Лана Санська/
Плейкаст автора LaurA
http://www.playcast.ru/view/2405043/16d2cf8612d2dab4c73308c613ad5e2172ac9e6bpl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414891
дата надходження 02.04.2013
дата закладки 30.04.2014
Наче свічі - каштановий цвіт на Майдані для воїнів Сотні...
Гілля - руки немов, ну а листя, мов пальці зімкнуті в молитві.
То не вітру між віт шепотіння, а їх відголосся сьогодні.
Вічна пам"ять і слава тим воїнам світла, полеглим у битві.
Небо грозами плаче - то плачуть батьки у скорботі за дітьми.
То не роси, а осад печалі в чеканні прийдешнього світла.
Віра в серці іскриться, міць духу горить, нас виводячи з п́ітьми.
То не цвітом, а пір"ям крил Ангелів Сотні каштани розквітли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495832
дата надходження 29.04.2014
дата закладки 29.04.2014
Останнє сонце закотилося за небо,
Чи варте воно нових сподівань?
А я ніяк не зрозумію де я...
І де шукати но́вих виправдань?
Я знову падаю, ламаю свої крила,
Що я так довго намагалась зберегти.
Зав`яли квіти на чужих могилах,
Вони загубляться... та й час пройти повз них.
У кожному із нас маленький цвинтар,
Де ми ховаємо незді́йснених людей.
А далі тільки вітер... вітер... вітер,
Короткочасний біль десь в області грудей.
Останнє сонце проводжаю я за небо,
Останні спогади із листям до землі.
Останнє сонце... Так, напевне, треба,
Щоб ми наза́вжди залиши́лись у пітьмі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495777
дата надходження 29.04.2014
дата закладки 29.04.2014