Спустилась хмара до землі,
попити захотіла.
А як напилася досхочу ,
знялась - і полетіла!
Дощем просіялась рясним
над гаєм, і над садом.
Полила полечко святе
з солодким виноградом.
А коли гарно полила,
сама замилувалась.
Розкішні коси заплела,
стрічками заквітчалась.
Червоний мак, блакитний льон,
ромашки білі - білі,
Волошок ніжних пелюстки
в віночку заясніли.
Барвінку й жменьку нагідок
їй дарував садочок.
Ще й чорнобривців - сонця цвіт,
вплела вона в віночок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640498
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 14.02.2016
Спробуй не впасти духом, коли несила
Стати собі опорою в час важкий…
Знаєш, простіше взяти і скласти крила,
Пилом припасти, наче старі книжки,
Десь на поличці долі, всіма забута,
Вирвана із корінням з-поміж своїх…
Спробуй закрити вуха й себе почути –
Десь ворухнеться ноткою чистий сміх...
Світлий, наївний, добрий, тому, і щирий,
Наче колись в дитинстві: тобі десь п’ять,
Може і трішки більше… Дощу пунктири
Б’ються землі у груди і мерехтять.
Плавиться світ у ртуті хмільної зливи
І шурхотять намоклі перуки крон…
Що тобі дощ? Ти зараз така щаслива!
Небо легке, мов росами вмитий льон…
Там, де дощить, там завше веселка сходить –
На горизонті барвами грає пруг!
Спробуй сюди приходити в мить негоди –
Гроз безпросвітних, бурі та завірюх…
Нащо шукати щастя в захмарній зоні?
Рано чи пізно втомишся, давши збій…
Так, як перлинка в мушельці безборонній –
Так цілий Всесвіт криється у тобі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583887
дата надходження 27.05.2015
дата закладки 27.05.2015
Дівчинка на гойдалці скрипучій
Розтинає ночі органзу!
І зірок побря́зкачі* лискучі
Пригинають небо, мов лозу.
Дівчинка підошвами лоскоче
Вишитий сузір’ями велюр!
Місяць-кіт примружив сонні очі,
І приліг на хмарці від кутюр.
Поведе хвостом, як опахалом –
І дмухне лелітками в пітьму,
Зблисне оком жовтим, як опалом –
І траву оберне в бахрому.
На його нашийнику зі шкіри
Мерехтить в оправі адуляр
І холодних відлисків рапіри
Розрізають поволоку хмар.
А внизу, на гойдалці крилатій,
Під шатром нічного полотна,
Сновидінь метелики строкаті
З рукава витрушує весна.
[i]*Побрязкачі (застаріле) – монети.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573538
дата надходження 10.04.2015
дата закладки 10.04.2015
Хвилями, хвилями...синіми, білими
Б`ється об берег життя...
Ось я на гребені хвиль...несміливая...
Думка пливе в майбуття...
Та мій тріумф...лише мить в нескінечності...
Падає валом буття.
Падаю й я за законом інертності...
Дивне таке відчуття!..
Хвиля за хвилею, хвиля за хвилею...
Час мене швидко несе...
Берег...вже бачу...і миля за милею...
Я завершаю есе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563451
дата надходження 01.03.2015
дата закладки 01.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.01.2015
Вас не любити майже не можливо
За мудрість , філософію вірша .
Для мене це сьогодні надважливо ,
Тому розчулена у почуттях душа .
Життя веде нас в лабіринти , дійсно .
Та все залежить тут від сприйняття .
Шукаймо в нім гармонію , чи пісню
А саме краще з обома злиття .
У вічність лине , в насолоді тане ,
Які це неповторні відчуття !
І хай нас навіть на Землі не стане
Але ж прекрасне все –таки життя !
Сьогодні ще світ білий надто милий ,
Хороше бачиться , сприймається єством .
Шляхи земні , це ми по них ходили
Адже нам добре зараз є обом !
Не цінувать , не вірити у щастя,
Закрити очі на живий росток ,
Відчужитись , не мати і причастя
До очевидних , праведних виток ?!
Назвати зрадою , цього мабуть замало .
Покликати скоріш до каяття .
Жалітися нам зовсім не пристало .
Яке ж прекрасне все-таки - ЖИТТЯ !
Серній Бабінчук . 2010 рік .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548969
дата надходження 05.01.2015
дата закладки 14.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.09.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.04.2014