Вже вкотре розпинаєм на хресті
Людського Сина під гучні фанфари,
Б'ючи у груди :"Господи, прости!
Дай оминути праведної кари! "...
Відпрацювавши тридцять срібняків,
Сльозами омиваючи обличчя,
З проворністю нікчемних байстрюків
Штовхаємо слабкіших на узбіччя ...
На фантиках смаколиків - зловтіх
Малюєм ілюзорне сьоме небо ;
Знов поспішаєм возвеличить гріх ,
Перекрутивши заповідь під себе ...
Бажаючи прощЕння роздобуть,
Не молимось ,поки не чуєм грому... ...
Знов Господа ведем у хресну путь,
Старим шляхом вертаючись додому ...
Забувши істину, що Бог - то є ЛЮБОВ,
Святе Ім'я згадавши вкотре всує,
Між ганчір'яно - туфельних обнов
За гроші індульгенцію купуєм ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499376
дата надходження 16.05.2014
дата закладки 16.05.2014
Лапатий сніг один танцює.
Вальс.
В грудневі дні, у міжморозній тиші
скупі рядки не схожі так,
на вірші,
але пишу, бо думаю.
Про Вас.
Недавно ж осінь бавилась
листком.
Горіли вишні,
наче у пожежі,
і той годинник на високій вежі
відстукував,
мов Панна
каблучком.
За Вами йшов,
а в серці – мов струна.
Ніяковів. І не зумів спитати,
хоча б про те,
як милу Панну звати,
й чому вона самотня і
одна…
Листок торкнувся
до мого чола,
Ті очі. Мить,
і зникла незнайомка,
а та струна, що так бриніла,
тонко
із осені у зиму перейшла.
А й досі лину в той
осінній сад,
де замість листу сніг летить грудневий,
О кароока Незнайомко…
Де Ви?...
Вальсує садом тихий снігопад.
плейкаст від LaurA
http://www.playcast.ru/view/2060358/1eda7ccd44c3bcf64697bdbf1a6721cce5a3a826pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382688
дата надходження 05.12.2012
дата закладки 16.05.2014
Перемінить себе!
Так легко це сказати.
Як пташка з губ злетіло слово
і завмерло.
Багато треба перешкод здолати,
Щоб лямка ця плече не терла.
Перемінить себе!
Це, як алмази добувати, -
Опустять до глибин копальні,
А там багнюка, -
де ногою стати?
А ні обіпертися,
розправити плече,
За комір й по очах багно тече,
І не знайти в нім,
а ні кирки, ні лопати.
Перемінить себе!
Мабуть один Господь,
Якщо Його гарненько попрохати,
Оцю грязюку може змити,
І рани незліченні лікувати,
Потоком вод,
що з Вічності тече.
Перемініть себе!..
Metanoe* (грец.) - говение ( ст-цер.) - сповідь(укр.) -
все це зміна своєї сутності
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459257
дата надходження 08.11.2013
дата закладки 15.05.2014
Густіє літо.
Падає на дОли,
верхами пил
в серпанку золотім.
Червоні маки
міряють камзоли,
з волошок
парашутик залетів -
як синя павутинка
до кімнати
і білим вальсом
сиплеться ромен…
Люблю Тебе
щоразу пізнавати.
Ім’я Твоє
із тисячі імен
як таїну,
настояну у зливах
шептати словом
тихим і ясним...
Коли гроза за вікнами –
вразлива…
Вона говорить
голосом Твоїм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430237
дата надходження 08.06.2013
дата закладки 15.05.2014
"Весь мир – театр.
В нем женщины, мужчины –все актеры."
В. Шекспир
То ляпас долі, потім – поцілунок,
крихке затишшя на короткий час
і... нові втрати чи новий дарунок,
чи знову сіра смуга без прикрас.
Щасливі злети, нищівні падіння,
екстаз чи відчай, горя німота... –
і водевіль, і драма. Потрясіння
й комізм трагікомедії життя.
Весь світ – театр, а ми у нім – актори,
сценарії – переплетіння доль...
Я вдячна, що в Цей Світ відкрили штори
й дали мені, хоч і не з перших, роль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498874
дата надходження 14.05.2014
дата закладки 14.05.2014
Молюся, синє Небо, прихились.
Втомилися слова у підземеллі.
Пробач мені, що думкою колись
втопила світло в темній акварелі…
Шовкова сукня вечора. Гроза.
І блискавка стрілою золотиться.
Спекотно так, що зорі допізна
шукатимуть, де місячна криниця.
Вплела у коси стрічку лепеха,
вилискують порічкові рубіни.
Небесні струни вітер колиха...
Торкаюся нахиленої сині...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435581
дата надходження 06.07.2013
дата закладки 14.05.2014
Коли спомини пахнуть вишнями,
підвіконня колише сапфір,
тоді зорі стають світлішими
і небаченими до сих пір.
І насподі душі розквітнено -
білий ангел дитинно спить.
Де дахівки високо, вітряно -
надто крихітним бачиться світ.
Обійняти його і диханням
зігрівати в морозні дні
і хоча допоможу крихтами
та тепліше від цього мені.
Єремія тоді заплакав би,
коли пустка торкнулася б стін,
і ніякі видці-оракули
не замінять очей глибочінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470127
дата надходження 03.01.2014
дата закладки 30.04.2014
[img]http://s.citysites.com.ua/section/newsIcon/upload/images/news/icon/1002068_588191884544681_829395928_n_137302281813.jpg[/img]
Листопадовий вечір тулиться
до вікОн,
до облич і ніг.
Ще цвіте Катедральна вулиця
хризантемами вдалині.
Піаніст.
Чорно-білі клавіші.
Сум і радість
в одно сплелись.
Оживають усе ласкавіші,
нотні краплі дощу...
Колись –
Він обіймами
був оточений,
урочисто звучав Шопен.
Йому сцена
була золочена
із надією в новий день.
А сьогодні на дно картузика
впала гривня
і жовтолист…
крає небо тужлива музика –
грає вуличний
піаніст.
* З невідомих мені причин вірш зник з моєї сторінки. Тому повторююся з його друком у клубі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471036
дата надходження 08.01.2014
дата закладки 30.04.2014