отправляйся со мной
в прошлое
отправляйся за мной
по проторенным тропам
мизантропов
ставших
мизантрупами
где строфы
становятся потоками
целеотравленных мыслей
ставших
словами
живых павших жертвами
мертвых
ставших
одинокими
немыми
поэтами
не становятся
они всегда
одиноки
одиночество становится чем-то
большим
когда чувства становятся
чем-то меньшим
остановись
чтобы стать кем-то
лучше
становись
собой
вскрывайся
подсознанием
разворачивайся
душами
не мучайся
открывай окна
молчания
повернись
постой
помолчи
душой
иди
молча
корми сердце
голодом
не дыши чужим
воздухом
не дыши застоявшимся
временем
не дыши
прошлым
не дыши
когда выдыхаешь
будущим
вспоминай
когда закрываешь
глаза
смотри вверх
когда мы где-то
между
тобой и мной
между тобой и мной
между тобой
и мной
между
мы
ты
я
были
мы будем
мы есть
мы
есть
мы
есть
мы
где-то там
я
там
где
ты
не останавливайся
даже
когда
стоишь
следуй за собой
веди себя
начни с себя
начни свой путь
с себя
начни
себя
начнись
.
*фоновая композиция –
Maeror Tri «Lacus Mortis»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579070
дата надходження 05.05.2015
дата закладки 25.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.01.2015
Я себе запакую в архів
і відправлю тобі e-mail-ом
По електромережах дротів
струн натягнутих нервів.
Кодування двоїчних систем –
нуль – один: Марс – Венера…
Легко так у світах ЕОМ:
без емоцій шалених,
крок за кроком… Душа – алгоритм.
Вся – в стандартних командах.
Я – в архіві за типом .zip.
Розпакуй…
поцілунком…
зранку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547007
дата надходження 28.12.2014
дата закладки 29.12.2014
1
У цій засніженій долині не видно сонця,
тільки людей, що блукають, наче патрони
видовжених постулатів всеосяжного зникнення
у цій видовженій засніженій долині я розкладаю літак
на його природні компоненти –
музику і повітря, котрі виходять зі зламаного двигуна
у цій пропащій долині зі сніговими заметами
танцюють боги, котрих я відшуковую,
та людині із моїй рівнем уяви – не побачити іншого
наприклад, – тебе серед них
наприклад, – себе з протовченими мізками
лежачого біля річки часу
2
акробати монохрометражу відлітають як птахи,
на карті не видко нічого: ні зірок, ні джерел із водою
і, доки ми йдемо за згуком слонячого подиву,
доти ми ще живі,
коли ж ми зупинимось на відпочинок –
таємна сила Півдня, котрого не стане
здавить повітря в легенях,
змушуючи нас виплюнути
день власного народження –
і прийняти лиш день власної смерті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543708
дата надходження 14.12.2014
дата закладки 14.12.2014
Коли торкаюсь твоєї шкіри
Вискакують діти із підземель
Виринають вітри із горлянок
Підвішених
Приходить полегшення
Й відламує ешафот
Коридором свіжого сіна
Коли торкаюсь твоєї шкіри
злітають вуглинки од тіл тих
що зотліли
й приходить полегшення
й барельєф квітне садами
спочилості
коли торкаюсь твоєї шкіри
лине симфонія заселеного порожнечею берега
на тім березі привітніше аніж скніти на дні могили
до осіннього вечора
густого холодного осіннього вечора
і приходить полегшення
й вихоплює повітря з легень
й підлітає
прояв минущості
й викидається риба на садиби зношених патрулів
хтось гукає
й перегукує луна його дзвінкий голос:
люблю тебе у цьому будинку
і у цьому світі короля руйнувань й рослинного побуту
люблю тебе у цій порі року
й у наступній любитиму
і доти
і доки
і доти
і доки
смерть не розітне вуста
що я б вже не зміг віддати останню крихту
свого вияву великої прихильності
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538852
дата надходження 22.11.2014
дата закладки 03.12.2014
Туалети в моїй гавані наче потопельны кораблі
я сиджу на 80 кілограмовому туалеті і читаю
туалетну поезію,
судини мого мерця звужуються
від ванільних мотивів якими вкрита
покришка мого унітазу
моя юніть повертається до мене,
коли я тут.
Так, я бачу зорі, зорі туалетної романтики,
Зорі Кортасара і тарганів Кафки
Моя рука сиплеться в передчасних метеостазах
Місцевого протекторату онанізму і дешевої
арт-поезії
Так, я бачу дощ, що падає в цій кімнаті, можливо це
праски, що вирівнюють туалетну качечку,
можливо це трава, яку я вкрав в гіппі в юності,
оооооо юність ти вертаєшся срібними долонями
середньофариканської кішки, цнотливим мозком
тупого охоронця супермаркету, з пітьмою, що
падає в западини унітазу.
Чудесна трава покриває цю ленд
зі свіжими запахами,
я згадую коханку сонця Люсю,
і моя рука починає мимовільно сіпатись знову
це все не звичайно. Люся надто велика, в сенсі,
надто багата душею для моїх скромних апартаментів,
дивлячись на неї я думаю про туалетну поезію
про туалетну турбіну, про туалетну качечку для душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309220
дата надходження 26.01.2012
дата закладки 03.12.2014
Хуйовіше не буває,
коли відчуваєш
сталеві поручні
на своїх зубах,
а потім по цих поручнях
ти ідеш
у темінь
до чийогось
Господа,
але не свого
хуйовіше не буває,
коли
контроль
згорає
за контрольною лінією
вистрілу
в скроні,
тоді втрачаєш
кров,
і совість
тут зовсім ні до чого,
«Тікаєш,
тікай». -
сказав
мій
старий
друг,
що жив колись в моїй
голові,
а потім
я його
заїбав
і він утік
теж
далеко,
в серцеві
пропорції
чужого
космозіркового
простору,
стягнутого
одним
швом,
щоб раз
в навіки-вічні
розірватись
у єдину фронтацію
ліхтарного світла.
І сказавши:
«Адіос
Невдахо»,
зникнути
назавжди і
для власника.
Хуйовіше не буває,
коли лежиш
напічканий,
власноруч,
створеними
тендерними
наркотиками
і не можеш
заснути,
бо,
коли починаєш
уявляти
красиву
жінку
з полум’яним
серцем
і олов’яними
губами
в уяві з’являється
старий
коматозник,
обв’язаний
скотчем
на голе
тіло,
котрий кричить тобі
«Чувак
ввимкни
камеру,
бо
я
тут
самовтішаюсь
руками»
і я перекручую
цей момент
на наступний,
в якому
з’являється
вже
підліток
з
блискучою
бритвою,
він голить
свою уявну
бороду
і посміхається,
перегортаючи іншу
сторінку книги,
автором
якої
напевно
є Вільям
Берроуз
в цю книгарню
забігає
захеканий
чувак
і кричить,
бо його
мучать внутрішні
паразити
я ж бачу
я
ж
бачу
він витяга
дробовик
і цілячись мені
в обличчя
спльовує
гірке
мокротиння
і падає
це мокротиння
на паркет
і паркет
набуває рис
берегу,
з пірсу
діти
блюють
на блакитно-сірих
риб
чути
постріл
куля потрапляє
в якусь картину
і я розумію
що я лінивий
і що лінивий
цей дробовик
і я засинаю
за сто двадцять
років
від своєї смерті
цей день,
ця ніч
були однакові,
однаковими
й залишаться
в навіки-вічні,
хуйовіше
не буває
хуйовіше й
не було,
але
я це пережив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392401
дата надходження 14.01.2013
дата закладки 03.12.2014
я мала прийти
я мала прийти завтра,
але завтра прийшло,
і ти пішла, не попрощавшись.
я знаю, ми ще зустрінемося,
я прийду до тебе завтра,
я знаю ти чекатимеш завтра,
і завтра коли-небудь прийде
і ми зустрінемось тоді,
коли я чекатиму завтра,
і я сподіваюсь, що тоді
хтось прийде до мене швидше,
ніж настане завтра,
і прийдеш ти,
і ти будеш,
і будем ми
разом
як тоді, дивитись на колоски і камінці
які навіки залишаться в моїй пам’яті.
час зникає швидко, як пісочне печиво,
але залишає крихти спогадів по собі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530683
дата надходження 18.10.2014
дата закладки 18.10.2014