мілітарний твій дзен, зайві рими позбуті мети
чи не ти згубиш день за дверима в їдке посейбіччя_
тепле олово вен, перемелені віра та відчай
попіл сивих давен з льоду дзеркала сну підмети_
<
частоколами свіч спантеличиш багряного звіра_
не тебе згубить ніч повна місяця жовчу по вінця
на околицях світу, в засмічених трощах провінцій
долю вріжеш чию напуваючи струмом вампіра_
<
чуєш жадібний плач шестикрилого янгола смерті
білі тіні навскач по зґвалтованій дикій землі
і схрестили іржаві мечі кістяки королів
і спустили з небес злі нащадки скрижалі затерті_
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024952
дата надходження 23.10.2024
дата закладки 23.10.2024
- Рты подъездов, уши арок и глаза оконных рам, -
Написала без помарок, ты диктуешь классно, мам!
Почему у арок уши, для чего у рам глаза?
- Не болтай, а лучше слушай, будь прилежней, егоза...
Не расскажешь этой крохе, как глаза оконных рам
Созерцают все подвохи непростых семейных драм.
Что большие арок уши слышат все – и стон, и крик.
(В эти уши бы беруши - только кто бы их воздвиг?)
В курсе лестничная клетка, лифт-шпион, подъезд-дебил...
Ты одна не знаешь, детка, как твой папа уходил.
Мы расстались без эксцессов... Только сердце - пополам.
Я диктую: "Рты подъездов…. И глаза оконных рам"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024617
дата надходження 19.10.2024
дата закладки 22.10.2024
під льодом екрану, на дні твоїх мар
зализує рани пустельник - злидар
холодні, просякнуті відчаєм дні
голодні / дешеві / підступні / бліді
знесилені місяцем відьми_ в серцях
у кожної янгола пазур застряг
ні білий твій стяг, ані чорний твій сплін
тінь спраглу до зла вже не здійме з колін
ти спиш_ ти в полоні свідомого сну
впав іній на скроні, скавчиш навісну
молитву на мові забутій здавен
свинцева, густа кров б'є руслами вен
і ніжить судома, і плоть жалить струм
і очі п'ють жадібно піксельний шум
і тішить надія на сонячний крик
мерця, що у прірві прийдешнього зник_
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023466
дата надходження 02.10.2024
дата закладки 02.10.2024
слова грайливо бавляться в вустах
безпечні
безтурботні
безпредметні
триножить цупко хмелем простота
гріховність тиші моститься в сюжеті
вклякає
доля крутить барабан
червоне/чорне
кулька в миті злету
піддати тіло в пристрасті капкан?
здійняти подвиг цноти в очеретах?
молитися до смерті на муляж
кривої святості
рівняючись на бога?
такий той вибір
одіозний кряж гордині косим оком ріже строго
збивається до масла небуття
спивають тіні лярви жовтороті
годинники звіряються з життям
ярило розходився
ода плоті
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019295
дата надходження 06.08.2024
дата закладки 27.09.2024
Не вір мені.
Це яблуко із диму
важче піску, твердіше за метал.
На дні очей, лукавий пілігриме,
снігами снить
непізнаний Непал.
Розхитує
фальшиву павутину
цілунків тих – солодку карамель.
Це невагоме яблуко із диму
кладу в старенький
зношений портфель.
В буремну ніч,
у коловерть червону
фантомна сіль притрушує сліди.
…і не знаходжу жодного перону,
з якого йдуть
до тебе поїзди
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984956
дата надходження 01.06.2023
дата закладки 01.06.2023
Про нелюбов тавро з дитинства. Важко.
Віддасть за погляд і два слова все.
Заб’ється серце в хижій жмені – пташка.
Мрій низка в вирій вигадки знесе.
Далеко. Кудись ділись інші люди.
Із тих двох слів, які й не про любов,
Зростає місто щастя. На облуді.
Для нього. Щоб господарем ввійшов.
Не йде, наївний, бо не бачить щастя.
Голубкою-примарою при нім.
Реальності потік: вчепилась трясця.
Серпанок квіту криє згарищ дим.
Благає бодай слова. Подорожнім
Зайди на мить в спустошені сади.
Сховав бур’ян самообману рожу.
Тепер себе саму їй не знайти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984910
дата надходження 01.06.2023
дата закладки 01.06.2023
Поспи у спокої, моя тендітна мріє:
Іще на дворі ніч і півень не співа,
Нехай не чуються тобі громи гармат,
Чи галас бойовиськ і спалах не видніє.
Поспи, я захищу, нехай оддам життя,
Та жоден волос твій із голови не паде,
І мирний сон нічний я берегтиму радо,
Допоки цю пітьму не роз’яснить зоря.
Поспи, кохана, ще. Настане ранок новий,
І мла покине нас, покинуть і жахи,
Покине рідний край потворний гуркіт зброї;
Поспи, нехай тепло надійної руки
Тобі дарує тиш і рани всі загоїть,
Допоки світ новий не провістять птахи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984709
дата надходження 30.05.2023
дата закладки 30.05.2023
сьогодні ти приходив в сон дощем
заблудою
нізвідки йшов в нікуди
ще тішить спраглу шкіру ніжний щем
вдихаю свіжість ранку
в повні груди
і йду між люди
заковує день ланцюгом проблем
структури рве
збиває амплітуди
втрачаю все
лиш те, що ти дощем
приходив в сон
втаю
не дам торкнути
твій щит
від смути
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983485
дата надходження 17.05.2023
дата закладки 17.05.2023
Покупец полуниці – у таргетах.
Тільки в квітні - при всій повазі -
Ні з лотків, ні в кіосках-маркетах,
Залишаючись в рівновазі,
Не купуй. Не поповнюй ряди невдах,
Якщо ягідка-глянець пахне,
Ніби з райських угідь, аж зриває дах,
Та будь-хто - як побачить – ахне.
Я побачила, ахнула.... П'ятачок,
Колір-розмір - ти в курсі, друже -
Мій улюблений!.. Ліщиком на гачок -
Розпишись та отримуй. Ну же!...
Вдалий пранк /без питань/: заборонний плід
Був надкушений... Та даремно.
Серцевина - що гниль з мохових боліт.
Бездоганний /гидкий/ богемний
Плід безплідних бажань. Хто вкусив - не з"їсть.
Паралелей з людьми не буде.
Післясмак ... Ніби років тобі п"ять-шість,
І лінійку гризеш. Розбудить
Запах гнутого пластику, рій картин -
Чорно-біло-німих-дітячих.
І буває же! Запах - один в один!
Полуниця ж із власної дачі -
Вмить згадаєш ( ще поруч - айва, квітник...) -
Пахне зрілим спекотним літом.
Світ минулого ... Гнилі і війн уник?
Ні, це діти ще вірять світу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981778
дата надходження 30.04.2023
дата закладки 01.05.2023
Киев замер - совсем не весенний.
В обиходе: "прилёт", ПВО...
Плен пельменей, поленниц, оленей -
Племя дикое. Носит его
По богатым ухоженным землям,
А зачем, почему? Мародер!
Ты, безумному карлику внемля -
В кирзачах, по болотам... Натер
Заскорузлые грязные пятки,
Отморозил в снегу все, что мог.
А тебе: "Не беги без оглядки!
Помни, Родина слышит, сынок,
Помни, Родина знает..." И буром
Прёт холодный-голодный "герой".
Кур мешок за плечом насмех курам.
Отступаешь? Окопов нарой
В заповедном лесу. Чойс без чойса.
Утром - маршем в Последний Поход.
Бог войны - Добрый Цезий... Не бойся -
- Он тебя незаметно убьет.
Каждый должен ему поклониться,
А затем пропуск в ад предъявить -
Безупречное вслух: "Паляниця
З полуницею вдвох."
Хай щастить!
Чойс - от англ. choice - выбор (сленг)
[s][/s][s][/s]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944274
дата надходження 07.04.2022
дата закладки 07.04.2022
Закрийте небо",- крик України, -
"Закрийте небо!"
Садочки-хати за мить - в руїни.
Нам захист треба!
Російська мати, шукаєш сина?
Та марно, мати.
Лежить під снігом. Лежить – загинув.
Не слід чекати.
А на столі лежить дитина,
Над нею – лікар.
А в ній – уламки. Дитина винна,
Що "мир", то - стікер?
Малюнок: голуб, а в дзьобі гілка,
Порожні гасла.
Слова-заяви: спільнота-спілки
Складають пазли...
"Закрийте небо",-- крик України, -
"Закрийте небо!"
Садочки-хати за мить - в руїни
Нам захист треба!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941876
дата надходження 08.03.2022
дата закладки 08.03.2022
Зрів полудень. І білий зрів налив.
Мов Одіссей, крізь літо липень плив
із міст чумних до радісного дому.
Пускали з неба "зайчиків" святі.
Бриніли бабки - кулі золоті.
І човник плив.
І ми пливли у ньому.
І пробігали берегом світи.
Небесний цИган м'ячиком крутив,
де спека - розгодований мастиф -
вслухалася в жарке відлуння грому...
Був день прекрасним, наче Аполон,
шматочком сиру цілив у ворон,
Мов бабуїн, бубнів приймач - "Come on!"
І човник плив.
І ми пливли у ньому.
Робили "селфі" в сріблі вод мости,
столиці з криці, з глини - "смт"*.
Упевнені, що вічно їм цвісти,
гойдали квіти джмеликів і втому.
З Танатосом "травив" байкИ Амур,
сміявся Зігмунд, плакав Азнавур.
Сади стояли в сукнях от-кутюр.
А човник плив
І ми пливли у ньому.
Дзижчав комарик кожен: "Я - живий!"
Та був човняр похмурий, наче Вій...
Сичав затято "mori - sic! - memento!"
От дідько лисий...
- Всіх доріг резон - ловити мить! Солодку, наче сон!
- Ця річка - Стікс. Моє ім'я - Харон.
Готуй монети.
* смт ( СиМиТи) - селище міського типу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919735
дата надходження 17.07.2021
дата закладки 29.07.2021
Когда-то превратилось в никогда,
И солнечное утро возвестило:
Полнейший штиль, опавшие ветрила,
Угасшая Полярная звезда
Свидетельстом тому - оседл и тих
Любитель виртуальных приключеий...
Из-под пера на лист ложится стих -
Корабликом сложить - и в море. Гений
Довольствуется малым - все - игра.
Участвовать - не значит вовлекаться...
- Отдать концы! На всех парах - пора!
Сегодня же гульнем на Гранде Пьяцца,
В Бастилии цепями погремим,
А после - в парк Гуэль - под вечер - в Газа!
И будет нам и Крым и Древний Рим
Огней, воды и медных труб фольк-джаза
Достанет, чтоб развлечься на все сто!
Вот это драйв, аж спину заломило!
Ну что, отбой? Америго, Кусто,
Колумб, Джеймс Кук, Де Гамма! За кормило!
И в гавань. На сегодня - хватит ныть -
Достаточно. По кубрикам и в койку!
Чтоб, как один! На берег не сходить!
Жар-Птицы - вздор! Пустырника настойки
По полстакана - снимет как рукой -
Либидо грешным душам упокой!
В одиннадцать утра - подъем, еда!
По плану - Шри-Ланка и Хургада!
Вдохновлено: "Безответное" Алексей Мелешев
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902332
дата надходження 24.01.2021
дата закладки 27.01.2021
Прогулка в Рождество /святой январь!/.
Кусты, "железка", зона отчуждения.
В шатре бомжей не светится фонарь,
В гнилой листве зеленые растения,
Обманутые длительным дождем,
/обманешься! - плюс девять/, к небу тянутся.
А дождь идет, и мы вдвоем идем.
Сезон дождей... В лохмотьях бесприданница -
Зима. А тут на днях над головой
Носилась мышь - безумие летучее.
Под ухом - Лыбедь - полноводный вой -
Несется, что тот Терек. И созвучием
Картине будет крик из-за кустов:
"Цыгану-наркоману дай цигарочку!"
Аккорд финальный - бой колоколов.
Что век, что год - такой себе подарочек
Измученного паствою Христа.
/Собаке по душе пришлась прогулка/.
Совет: закрыть глаза, считать до ста
И слушать, как шагает переулком
Январский дождь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900582
дата надходження 08.01.2021
дата закладки 17.01.2021
Ніби у кожного меч в руці -
Йде боротьба за життя на смерть.
Сніг, білий сніг. Пам'ятаєш ці
Наші бажання? Пустий на чверть
Кубок червоного ... Кров Христа,
Або хмільної спокуси смак.
Віриш хоч в щось? Наша смерть чиста,
Крові застиглої рудий мак
Квітне у полях
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901536
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 17.01.2021
Кем не была открою, не тая.
Кем не был ты, давно, до нашей встречи?
Невыразимый дух противоречий...
По тонкой-ломкой кромке бытия
Ступаем осторожно. Что под ней?
Сияющее темное начало?
То, Сущее?.. О нем всегда молчала
Вселенная невидимых теней?
Попали за границу, горизонт
Неведомых невиданных событий.
Навязчив шепот: "Вы всего лишь спите.."
Хлопок. Раскрылось небо в синий зонт,
Огородило мигом от прозрений
Щадящей декорацией себя.
Пусть это было сделано любя,
И мы опять вне всяких подозрений -
Инфанты. Не понять, не обьяснить,
Зачем и кто мы в этом странном месте?
Улыбка. Небо:
- Слишком много чести.
Вы только нить, в цветном узоре нить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892253
дата надходження 20.10.2020
дата закладки 21.10.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.05.2020
Чи не тому, що я тобі - ріка?
(Дорога? Перепона? Бездоріжжя?)
Не знаєш сам дочасу. Але ніжність
росте крізь ніч, що мов земля, глевка.
Що мов вода, якій немає дна.
Пребілий день пресинім снігом
повен.
Мовчать ефіри, музи і весна.
І Бог мовчить.
А ти - будуєш
човен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790159
дата надходження 03.05.2018
дата закладки 26.05.2020
На посошок за трезвость мысли,
За здравый ум и твердый дух.
Учись, покуда не отчислят,
Доколе пламень не потух.
В кромешной тьме пылает сердце -
Ведь с нами Данко.... Данте?.. Бог?
В кармане спецдраже от Мерца,
На случай, если занемог.
Что в помощь? Данте? Бог? Данайцы?
Имбирь, корица? Тора? Тор?
Муму, Мазай, Герасим, зайцы?
Альтист Данилов? Мутабор?
Да так ли важно, кто Аматор -
Пожить - и в путь... "Прощай Земля..." - .
Промолвить сквозь иллюминатор -
Суть - неземного корабля....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864306
дата надходження 10.02.2020
дата закладки 10.02.2020
Не будет слез. Затмение случится,
И медленно-легко до темноты
Последний лист падет. Ау, столица!
Столица спит. Сто лиц. Сто снов. А ты,
Привычно затянувшись сизым дымом,
Отчертишь строчку в книжке записной:
"Все умирает...". Только, знаешь, зимы
Как правило кончаются. Весной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814111
дата надходження 16.11.2018
дата закладки 18.11.2018
плакать только над придуманными историями -
это свойство появляется..., - скажу вам шепотом -
это свойство доступно таким вот роботам
с личным опытом в Обезличенных Территориях,
Где обитают кулеры, офисные статисты -
- тюльки-шпроты...
смещение в нулевые широты,
населенные "бывшими"
с чистой,но заляпаной репутацией,
загроможденные нишами
со списками достижений, акций,
наводненные случайными, закономерными
числами, людьми и не совсем
"Сейчас я тебя съем!", -
такое вот некошерное
услышишь от них ... бумажные
голоса из прошлого,
пошлые
картинки без рам -
электронные и винтажные,
весь этот и прочий хлам
оседает, как ведают коучеры клиентам,
вязким илом на какие-то подструктуры,
уничтожая их тихо и незаметно
- что важно...
Утомленный и хмурый,
всякой твари назначив удел и цену,
незаметно и тихо
покинет сцену
Некто очень отличный, иной
без сияния над и крылышек за спиной.
он сочтет: это опыт - история неудачи,
все свернет: нужно заново, и совсем иначе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802805
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 30.08.2018
Вы слышали когда-нибудь, как дышат ежики?
А как стрекочат маленькие дятлы?
Летели с этажа три острых ножика -
Считалочка и - прятки-ловы... Шаттлы
Отбороздили ближний космос. Синие
Кострами взвились ночи и опали.
Нам - Прошлое! Але! Але! На линии?
Синдром отмены. А чего вы ждали?
Escape. С мечтой отложено свидание.
Все как-то поуменьшилось, размылось.
Русалочьи мечты.. Русалки в Дании,
А "с нами бог", но чуда не случилось.
Как глупо и легко-самонадеянно -
Себя придумать центром всех событий
И ждать даров за то, что не содеяно
В молитвах о харчах и сносном быте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794998
дата надходження 09.06.2018
дата закладки 17.06.2018
Вы слышали когда-нибудь, как дышат ежики?
А как стрекочат маленькие дятлы?
Летели с этажа три острых ножика -
Считалочка и - прятки-ловы... Шаттлы
Отбороздили ближний космос. Синие
Кострами взвились ночи и опали.
Нам - Прошлое! Але! Але! На линии?
Синдром отмены. А чего вы ждали?
Escape. С мечтой отложено свидание.
Все как-то поуменьшилось, размылось.
Русалочьи мечты.. Русалки в Дании,
А "с нами бог", но чуда не случилось.
Как глупо и легко-самонадеянно -
Себя придумать центром всех событий
И ждать даров за то, что не содеяно
В молитвах о харчах и сносном быте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794998
дата надходження 09.06.2018
дата закладки 13.06.2018
И ночи дней и дни слепых ночей.
Она - ничья, и он - ничей, ничей.
Дрозды поют - им все до дерезы.
Как, впрочем, и... Изгиб сухой лозы
Напомнит Время. В каверзной петле
Застряли - Mаргарита на метле
И мастер.. ЖЭКа, и латунный гвоздь,
Сознание дырявящий насквозь.
Гвоздю-то что? Он крепок и блестящ,
А homo слаб и вельми преходящ.
Не режиссер, но зритель. Гаснет свет.
Экран и надпись: "End" - не "happy", нет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793582
дата надходження 29.05.2018
дата закладки 31.05.2018
квартирна плата.. поки ще вівторок,
а гроші - їх знайду до середи.
затишшя. мов блідий невтішний морок
маячить за вікном туди-сюди
ущербний місяць... в сутiнках неясних
у світлі потойбічному думки
такі ж розмиті. поступово гаснуть
багатоповерхові теремки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792334
дата надходження 19.05.2018
дата закладки 20.05.2018
оно надежней как-то и спокойней -
прогулка с псом, кошачий сытый мурррк...
...неявлен как таинственный биткоин,
опознан как блаженный демиург -
строитель яви. В ряд случайных чисел
вплетаются узоры бытия.
что нет закономерности и смысла,
так мальчиков в достатке для битья.
за тысячью от сотен поколений -
замешаны на глине и воде -
какой модифицированный гений
следит в неисчисляемом Нигде?
играет то в солдатиков, то в шашки.
порой решит:"Я сделал все что мог!"
амброзии хлебнув из мятой фляжки,
подушку подоткнет под правый бок.
почиет... Я ж чешу кота за ухом,
случается вычесываю пса.
в стране бардак, погода - жарко, сухо
Спасибо и на этом - небеса...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790257
дата надходження 04.05.2018
дата закладки 06.05.2018
Вот мир хрущевок и пустыри.
Вдруг – пес в окне на третьем.
И ты прошепчешь себе: «Смотри!», -
И псу, почему-то, - «встретим?»
И пес не медля - одним прыжком-
Стремительным-плавным – рядом:
У ног свернулся тугим клубком,
И все. И – покой-отрада.
И ты совсем как маленький бог,
И слушаешь вдохновенно,
Щекою ткнувшись в лохматый бок,
Размеренный ритм вселенной.
Вздымаются-опадают эпохи
Совсем как песьи бока.
И так, замерев на глубоком вдохе,
Ныряете в облака
На встречу с Солнцем. Слепящий свет.
Оставь позади тревогу.
Все это - сон? А быть может – нет.
Отличий не так чтоб много.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786948
дата надходження 11.04.2018
дата закладки 12.04.2018
В Золотом - тридевятом идет война...
Хочешь сказочку-небылицу?
Здесь Пандора-Мордор без границ и дна,
А еще - золотые птицы.
Камуфляжный окрас, гордый профиль, стать -
Могут сутки стоять на страже.
Птицы счастья, жар-птицы - ни дать ни взять-
Воин-птицы. Почти лебяжьи
Шеи вытянут, вперивши взор во тьму -
Трепещите, враги! Поверья
Говорят, лет так тысячи две тому,
Рим спасли. Пощипали перья
Наглым галлам. И вам, вороженьки, лечь
На чужбине в сыру землицу.
Ну а хлопчиков наших - казачью сечь -
Берегут Золотые птицы!
Анатолий - воин АТО - случайный попутчик - автор фото а также рассказчик, поведавший историю о "боевых" украинских гусях в зоне АТО, которые не раз спасали жизнь бойцам, предупреждая о "приходах", и не подпуская чужаков на территорию расположения части. Фото: Золотое, 2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785768
дата надходження 02.04.2018
дата закладки 03.04.2018
Заставка. Один из каналов вселенной.
Крупный план: яблоки, дождь.
Даже не дождь, а тугой
Ливень... Рассеянно ждешь:
"...Переключить на другой?"
А ливень - он хлещет - так вдохновенно,
Что вдруг становишься им -
Барабанишь, бежишь по листьям
И делаешь все живым,
Блестящим, отмытым, чистым.
Стучишь по вощенным гладким спинам
Яблок - зеленых, свежих -
Разбросаны... Тут - шепоток змеиный:
"Что ж... собирай и ешь их"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763991
дата надходження 04.12.2017
дата закладки 06.12.2017
Cпящий режим. Я в него не входила, вроде…
Что за дела? Тишина, не слыхать ни звука…
Хей, пустота! Что ты думаешь о природе
Лишних вещей, дефиците чугунных люков?
/Кто-то крадет регулярно/. Зияют дыры.
Вот ты откуда приходишь – из чрева мира!
И со словами: "Я так, ненадолго. Честно!" -
Распространяешься лихо и повсеместно:
Вмиг заполняешь свободные промежутки-
Годы, кварталы, декады, недели, сутки.
Враз поглощаешь квадратные метры, акры,
Ци вытекает в тебя из сердечной чакры…
Что это? Кварц! Да еще – повезло – зеленый.
…И проступили вокруг - зашумели клены,
Следом – хрущи зазвенели в кленовых ветках.
Не в этот раз! Просчиталась! Adios, детка!
Спящий режим – из него убегаю в лето.
…Надпись на люке:
.Конец пустоте.
.Vendetta.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750477
дата надходження 14.09.2017
дата закладки 22.09.2017
Пастуше, всі твої баранчики
розбіглись небом - хто куди...
Палає місто помаранчево,
фата-морганить без води:
чорти в розетки пхають пальчики.
Стрибає пульс. Танцюють зайчики.
Пливуть трамваї крізь меди...
Застигло сонце поцукроване,
немов бджола у бурштині.
І перехожий, поцілований
теплом у тім'я, мов у сні,
асфальту твердь не відчуваючи,
примарну чуючи трубу,
лежить, немов відпочиваючий
на білім пляжі Малібу.
Фіксує, хоч уже не дивиться:
1. Шалена спека. Серпень. Сіль.
2. Солдатик в натовпі на милицях.
3. " Пивна" , MacDonalds, "Кури - гриль".
4. Ліхтарний стовп, "підлитий" песиком.
5. Засмаглі литки пишних краль.
6. Політ бджоли над м'ятим персиком.
7. "Швидка", що спізниться, на жаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746389
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 17.08.2017
За окнами не то, под окнами не те -
Последний свой приют ты распознал не сразу.
Пылится и молчит мужчина на кресте,
Рождаются стихи, плодятся метастазы.
Но ты слывёшь бойцом. Ты всякой битве рад.
Финальная резня в одну палату сжалась.
Дежурный секундант, напяливший халат,
Приносит провиант, наркотики и жалость.
Не всё ещё успел, не всё ещё сказал...
И копятся слова в ослабленной гортани,
Пока последний друг таращится в глаза
И думает о том, когда тебя не станет.
Ты знаешь, каждый вдох - дорога на убой.
И как тут ни борись, твоя борьба отпета.
Итоговой строкой склонились над тобой
Последняя болезнь, последняя победа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712433
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 13.07.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.06.2017
...о том, что лето за окном,
что даль - опять светла,
мне рассказала - злато! хром! -
янтарная пчела
Что оседлав звенящий луч,
покинув божий сад,
влетела в дом... ( а в нем... А в нем - престранный маскарад...)
Был разговор, как мед, тягуч,
Как сон - витиеват...
Ведь излучала дивный свет
причудливая весть:
Что смерти нет. Что смерти нет.
А только Лето - есть!
Что встанет всяк - vivat, amen! -
коль солнце скажет встать.
Что и кладбищенской траве
в охоту прорастать
Слетев с катушек и корней,
вздымаясь на дыбы,
Младенцам мертвым щекоча
их мраморные лбы...
Пчеле поверила вполне.
Хоть саван - бел и груб
И улыбнулась ей: я - не...
( с утра холодными, как снег,
лишь краешками губ)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736450
дата надходження 04.06.2017
дата закладки 07.06.2017
...о боже, о боже, до боли зубной, до дрожи,
до острых и злых подгибающихся колен,
он нужен мне, боже, он, знаешь ли, мне дороже
стихов, каблуков и ухмылки луны бульдожьей,
далеких морей, Будапештов, Парижей, Вен...
Я таю, взлетаю, я знать ничего не знаю,
лишь стоит подумать, что где-то на свете - он.
Плыву, исчезаю, теряю ключи, теряю
пароли, контроль и предмет - нет важней детали -
на коем носить можно шляпу, берет, шиньон...
Пожалуйста, боже, ты знаешь мои проколы,
ты видишь меня сквозь бинокли свои насквозь...
Ну что тебе стоит столкнуть нас в пустынном холле,
в толпе, в зоопарке,в трамвае ли, на футболе,
в бистро, в ресторане, за стойкою - чтоб не врозь...
Чтоб вдруг - навсегда исключительно и напротив,
чтоб слов не искать, как иголку в чужом стогу...
Господь деликатно вылавливал в миске шпроты...
Вздохнул... Улыбнулся... И вымолвил:
- НЕ МОГУ.
МНЕ ВООБЩЕМ НЕ ЖАЛКО, НО ЕСТЬ ТУТ ОДНА ЗАМИНКА...
( ...А СЛАВНО СЕГОДНЯ СВАРИЛИ В РАЮ УХУ!...)
-ОН "СЪЕСТ" ТЕБЯ, ДЕВОНЬКА, БРЯЦНУВ ИЗЯЩНО ВИЛКОЙ.
И - БЕСПРИСТРАСТНО ВЫБРОСИТ ШЕЛУХУ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715706
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 06.02.2017
Птахи летіли… Білі... Чорний чай
Холонув в чашці. Ніжні поцілунки -
Птахи мої тремтливі ... Вибачай…
В нехитрі чорно-білі візерунки
Сплелися мрії… З ними так завжди.
Всім треба – в сім відтінків з грой на альті.
/Так, зараз!.../ Теж не віриш? От же ж! Йди!
Як білий сніг на чорному асфальті
Лежиш…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698677
дата надходження 05.11.2016
дата закладки 05.11.2016
привет
...о чем мне тебе рассказать, чужой, хороший?..
Разве о том,что город сегодня сер, как ослиная шкурка?
И солнце еще не седлало лошади...
И где-то гулко
падают капли воды из желобов водосточных...
Город немного простужен, и потому наверно
- печален очень.
И что седые ветра восседают на крышах,
дрожа от холода,
свесив длинные узкие ноги
в носках мохнатых.
Что птицы свои покидают деревья,
остывшие гнезда и чьи-то головы, а где то выше -
кто-то на рваное мокрое небо
лепит заплаты.
О том ,что у прохожих - замерзших,
скукоженных - такие забавные
лица...
Что мир продолжает кружится-
независимо -
вместе мы, или уже - безнадежно нет.
И нежность - невыносима, хотя - бессмысленна...
И, слава богу, что почта "виснет"...
Привет
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697010
дата надходження 27.10.2016
дата закладки 28.10.2016
Пишу тебе. Я снова в дураках.
Писать тебе всегда невыносимо -
Опять моя невечная строка
Раздавится в объятиях мейнстрима.
Ты - тот же неизвестный адресат,
Твоя страна на глобусе затёрта.
А мне придётся снова обрезать
Поэзией забитую аорту.
Уставший мозг, закованный в катрен,
Штампует романтических героев,
Которые всю жизнь вручат взамен
За счастье быть любимыми тобою.
Для многих я списался, опопсел,
В своих стихах беспомощен и жалок.
Но ты ведь не гуляешь там, где все, -
И вдруг приметишь в утренней росе
Букетик зарифмованных фиалок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692431
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 04.10.2016
Я понимаю, что-то идет не так,
Ну а точнее, что все покатилось к черту.
Кто-то идет на смерть, ну, а кто - в кабак.
Кто-то в "Сельпо" за картошкой второго сорта.
День нелюбви, непогоды и прочих "не" -
То, что навязано, то не имеет вкуса .
Я понимаю, но что-то кричит во мне:
"Выкини хлам из башки, а из дома - мусор."
Выкинь дурное! Кого-то сейчас убьют -
он не сдавал за бутылку белье и берцы.
Как же мне тут наводить по углам уют,
Если кого-то сегодня - навылет в сердце?
Если навылет давно уже - всех подряд -
Глупостью, жадностью, ложью... Верхи не могут.
"Не разберешься?" - кидаю на небо взгляд.
Тоже не можешь? А что же тогда от Бога?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688437
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 14.09.2016
Не слабостью дополненный этюд
На этот раз казался завершенным.
Он видел, как его года идут,
А с ними неслучившиеся жены.
Тяжелый снег, подтаявший к весне,
Сползал по крыше неродного дома.
Нетрудно быть с собой наедине,
Когда и мысль принадлежит другому.
В такие дни все лезвия остры,
Как память о давно погибшей вере -
И стоны неокрепшей детворы
Текут из перерезанных артерий
На белый снег.
В груди не слышен стук,
Молчит его раздвоенное эго.
И он не знает тяжести вокруг
Теперь уже не тающего снега.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647029
дата надходження 26.02.2016
дата закладки 26.02.2016
Балансируя
Между дырами –
В одной – бесконечное одиночество
без,
В другой – бесконечное одиночество
с…
Молчи…
Понимая, что жизни в обрез,
А ее – настоящей – так хочется…
Тсс-с-с-с..
Мы никому не скажем про это...
Про черные-черные дыры…
Зачем?
Ведь любой обитатель планеты –
Разумный такой обыватель планеты,
Смотрясь в зеркала сортиров,
Несомненно, испытывал нечто похожее –
Одиночество иглокожее
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607829
дата надходження 19.09.2015
дата закладки 25.09.2015
А ты бы лучше ласково погладил по щеке,
Так исподлобья-пристально не глядючи в глаза…
А счастье – да, медлительно… ползет на ишаке,
Проблемами навьюченном. Шелка и органза,
Шербет, халва и финики - все это не про нас.
Дожевывает рябчиков откормленный буржуй,
И следом - как положено - трамбует ананас,
Икая бледно-розовым провинции Анжу.
Но, как бы кто ни пыжился, и как бы ни толстел,
Любой витой веревочке случается конец…
…В мечтах своих оранжевых морковкою хрустел
Наш ишачок - медлителен, да по подъемам спец!
Мы дышим свежим воздухом. Одни на высоте.
И воздух нами капельку пропах, как всем вокруг
Прислушиваться к запахам: цветов, дождя… К плите
Идти цыплят дожаривать… И знать, что рядом друг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586512
дата надходження 10.06.2015
дата закладки 10.06.2015
А лето пока безмятежно зажмурившись спит,
Как в амфоре глиняной нерукотворной оса.
А май заливает дождями навязчивый быт,
Никак не дает отрешиться и взмыть в небеса.
На днях майский жук залетал на вольфрамовый свет –
Кружился, метался, жужжал – сумасшедше-дурной.
Поймала: «Ну, глупый, лети!» Он вернулся в ответ
На мысль: «Вот бы мне - точно так, только скучно одной…»
- Летим же, летим! А дожди? Ничего, переждем!
А жук мне: «Не жди! Ты умеешь летать под дождем?»
...Белянкой-беглянкой над морем зеленой травы
Лечу, повыкидывав бытное из головы.
И вот, наконец, новорожденный солнечный луч!
Дверь в лето открыта... Под коврик /до осени/ - ключ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582555
дата надходження 20.05.2015
дата закладки 21.05.2015
І проїхався небом
на сірому віслюкові
перемерзлий, намоклий,
застуджений Сірий День
понад містом, де тісно
сплелися вірШІ і колії.
І так хрипко заводила
втома своїх пісень
за копійку... За гривеньку
в мокрому капелюсі
серед сірих калюж,
що не мають ніколи
дна...
Де простим олівцем -
на коробці з якогось пупса -
розмокав під дощем
телефонного номер пульса
і чиєсь "Подзвони...
Замерзаю...Твоя Весна."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572676
дата надходження 07.04.2015
дата закладки 08.04.2015
Тревожно и сумрачно мне:
Тревожно-творожистый снег
Ложится на черные ветки.
Промозгло...
Тревожно...
«Нельзя так!», — твержу, что во сне.
/Творение, тварь - человек?../
Пишу на бумажной салфетке
Курсивом:
«А можно?
Опять / несмотря... вопреки.../
Поверить, поведать, понять,
Суметь, совладать, не сломаться,
Не сдаться?..."
Ответом
Мне ветер холодный с реки,
Слова позапрошлые с «ять»
И колокол... боем на святцы.
Ожить?..
Этим летом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570414
дата надходження 29.03.2015
дата закладки 30.03.2015
РОСІЙСЬКО-РАДЯНСЬКИЙ ТЕРОРИЗМ ЯК СПОСІБ ВЕДЕННЯ ВІЙНИ ТА ОРГАНІЗАЦІЇ ПЕРЕВОРОТІВ НА МАТЕРІАЛАХ ІСТОРИЧНОГО МИНУЛОГО ТА СЬОГОДЕННЯ УКРАЇНИ
Російсько-українські двосторонні відносини з 1991 року мали різні періоди тиску, напруженості, відносної стабільності, економічних та інформаційних війн тощо. Все це в свою чергу обов’язково супроводжувалося підкресленою російською зверхністю та зухвалістю сусіда, який, перетворивши історію в своїй країні на проститутку, вважає себе старшим братом (?!). Не зважаючи на все це, для більшості українців було шоком дізнатися про те, що росіяни організовують агресію проти України, порушують територіальну цілісність та винищують українське мирне населення. Крім того, агресія Росії щодо України викликала неоднозначну реакцію на міжнародній арені. Мало того, що один із гарантів української безпеки, Росія, здійснив віроломний напад на Україну, то інші гаранти безпеки та в цілому ООН, продемонстрували більше показну стурбованость, аніж конкретні рішучі дії. Тому, звісна річ актуальність даної проблематики не підлягає сумніву.
Мета статті полягає у з’ясуванні основних цілей, методів російської агресії та особливостей реакції на останню в Україні та світі. Постановка такої мети порушила перед нами низку завдань, найважливіші серед яких такі: перевірка терміну «АТО» на доцільність, з’ясування витоків російської агресії, її основних цілей та завдань, аналіз санкцій країн світу та політики України по вирішенню проблеми, прогнозування подальшого розвитку ситуації.
На сьогоднішній день в зв’язку з остаточною історичною незавершеністю проблеми бракує наукових праць та наукових статей, які б відображали суть подій 2014 року. Але в той же час, існує низка журналістських робіт, аналізу політологів та документаційної бази, на які ми спираємося в своїй роботі, для того, щоб розпочати писати історію.
Передусім вважаємо за необхідне визначитися із термінологією: війна, тероризм, терор. Так, за матеріалами енциклопедій, довідників знаходимо наступне:
«Війна́ — складне суспільно-політичне явище, пов'язане з розв'язанням протиріч між державами, народами, національними і соціальними групами з переходом до застосування засобів збройної боротьби, що відбувається у формі бойових дій між їх збройними силами. Це специфічна форма вияву соціальних відносин, у якій домінує збройна боротьба як продовження політики, що підпорядковує своїм цілям усі сфери суспільного життя» [25].
За визначенням Клаузевіца, «Війна є продовження політики іншими засобами» [25].
Поряд зі збройною боротьбою, як її головним і вирішальним засобом, під час війни ведуться політична, дипломатична, економічна, інформаційна та інші види боротьби, які підпорядковуються її цілям та інтересам. У цьому сенсі війна — це організоване озброєне насильство, метою якого є досягнення політичних цілей [25].
Також знаходимо ознаки вітчизняної війни: неспровокований напад; війна тільки на своїй території (вигнання ворога зі своєї території означає закінчення вітчизняної війни); можливість участі цивільного населення в боротьбі з окупантом (партизанський і підпільний рух); мета війни — примусити ворога піти з території країни.
Якщо з «війною» все очевидно і одностайно у науковців, то визначення терміну «тероризм» — питання проблемне, оскільки в наш час існує понад 100 визначень цього явища. Однак жодне з них не підтримане міжнародною спільнотою як загальновизнане. Українські юристи В. Ємельянов та С. Гавриш зазначають у диспозиції проекту законодавчого акту України, що тероризм розглядається сучасною наукою в трьох аспектах: як злочинне діяння, як терористичні групи (організації) та як терористичні доктрини. В. Ліпкан пропонує розглядати тероризм ще і як від'ємне соціально-правове явище і не зводити його лише до вчинення вибухів і підпалів, а ті дії, про які йдеться охоплювати поняттям «терористичний акт» [25]. Також варто розрізняти тероризм від терору — політики залякування, придушення політичного супротивника насильницькими засобами. Терор — насильство влади з її державним апаратом проти народу з метою придушення не тільки опозиції, а й усього загалу, з метою викликати жах і змусити полишити думки про спротив. Іншими словами, терор — насилля з боку наділеного владними повноваженнями («сильніших»). Уперше системний політичний терор було розгорнуто якобинцями під час Великої французької революції. Прямими їхніми ідеологічними нащадками були більшовики, які розгорнули «червоний терор» з метою придушення політичної опозиції і поширення більшовицької влади за межі захоплених ними Петербургу і Москви. Жертви владного терору обчислюються багатьма тисячами ба навіть мільйонами людей.
Натомість тероризм — насилля з боку «слабшого» (без владних повноваженнь), насилля, що виходить від опозиційних прошарків суспільства, інколи радикально налаштованих і, вельми нечисленних і які зазвичай не мають та й не можуть мати підтримки більшості суспільства. Тероризм носить політичну, соціальну, національну чи віросповідну ознаки. Тероризм як явище переслідує принаймні три основні й знакові мети. Перше — зчинити тиск на органи влади, залякати осіб, наділених владними повноваженнями. Друге — посіяти страх і невпевненість поміж громадян, лояльних до наявних достойників. Третьою метою є бажання викликати співчуття серед своїх потенційних прихильників, тобто в тому прошарку суспільства, який, як уважається ними, піддається гнобленню або дискримінації, але поступається в радикальності террористам [25].
З огляду на невизначеність поняття «тероризм» ним можна охрестити все що завгодно за для того, щоб приховати справжню суть проблеми, або налаштувати населення проти вигаданих терористів. Давайте пригадаємо імя одного із найвидатніших терористів на сході України, а саме Олександра Бородая, який є громадянином Росії, генерал-майором ФСБ, а сам себе і своїх побратимів називає «кризис-менеджерами» і не приховує, що в Криму та на Донбасі працює одна команда, яка давала присягу російському народу: «Сюда я пришле как кризисный менеджер, если хотите стартапер. Многое удалось сделать за прошедшие месяці, ДНР достоялась как государство» [12].
Так, очевидним з його слів стає факт виконання спеціального завдання ФСБ Росії, а місцеве декласоване населення з ще більш декласованими ватажками на зразок Валерія Болотова та Олександра Захарченка стає маріонетками у «мирній», «демократичній» грі Кремля. Точно так же більшовики захоплювали владу на території України. Пропонуємо розглянути історичне минуле, на якому ми ніяк не можемо зробити висновки і повторюємо одні й ті ж помилки та провести шокуючи паралелі із сьогоденням.
Отож, намагання більшовиків захопити владу в Україні у 1917 р. Передумови. 7 (20) листопада 1917 року Українська Центральна Рада проголосила ІІІ Універсал про створення автономної Української Народної Республіки зі столицею в Києві. Це викликало роздратування російського уряду — більшовицької Ради народних комісарів, тому вона вирішила захопити владу в Україні шляхом збройного повстання в Києві [7,c.56].
2014 рік – передумови російської агресії.
Ключовою передумовою конфлікту стала дедалі більш недружелюбна політика путіністської Росії щодо України, яку, з огляду на зміст російської пропаганди у ЗМІ, можна назвати просто ворожою. Агресивність російської політики стосовно України вилилася у перші жертви з боку останньої ще за часів режиму підконтрольного Росії Януковича.
21 листопада 2013 року в Україні розпочалися антиурядові протести як реакція на рішення Кабінету Міністрів України про призупинення процесу підготування до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом і значно поширилися після силового розгону демонстрації в Києві вночі 30 листопада. У рамках поняття протестів кінця 2013 року відбувалися зокрема мітинги, демонстрації, студентські страйки [15].
16 січня 2014 року в Верховній Раді України з порушенням установленої процедури голосування було прийнято 10 законів, направлених на звуження конституційних прав і свобод громадян, а сааме закони викликали широке обурення в українців, і спричинили ескалацію конфлікту.
До 19 січня 2014 протести перейшли в бойові протистояння на вулиці Грушевського в Києві. Внаслідок цього загинуло 6 осіб, більше 1000 були травмовані. Ще більш кривавими бої стали, починаючи з 18 лютого, за два дні боїв загинуло більш ніж 100 осіб з обох боків.
Наслідком перемоги революції стало: відсторонення президента Януковича від влади та його втеча в Росію, відновлення конституції України 2004 року, скасування диктаторських законів, призначення дострокових президентських виборів. Зміна влади кардинально зменшила силу впливу Росії на Україну, також Віктор Янукович закликав Володимира Путіна відновити конституційний лад в Україні за допомогою Збройних сил Росії [15].
Перебіг подій в 1917 році. В ніч з 29 листопада (11 грудня) на 30 листопада (12 грудня) року українські війська, лояльні до Центральної Ради, придушили повстання, а заколотників вислали ешелонами за межі України. Більшовицькі відділи 2-го гвардійського корпусу під проводом Євгенії Бош, що їхали з фронту на захоплення Києва, були роззброєні 1-м українським корпусом Павла Скоропадського біля Жмеринки і відправлені до Росії. 30 листопада (12 грудня) року спалахнуло більшовицьке повстання в Одесі, яке так само закінчилося поразкою більшовиків.
4 (17) грудня 1917 року Рада народних комісарів Росії надіслала ультиматум Українській Центральній Раді за підписами Володимира Леніна і Лева Троцького. Більшовики вимагали легалізувати більшовицькі військові загони в Україні й припинити їх розброєння. Зазначалося, що в разі невиконання вимог російський радянський уряд вважатиме Центральну Раду в стані відкритої війни проти нього. 5 (18) грудня 1917 року, не дочекавшись відповіді від українського уряду, Рада народних комісарів Росії постановила вважати Українську Центральну Раду своїм ворогом. Головнокомадувачем радянських військ проти України було призначено Володимира Овсієнка. З грудня того ж року біля північно-східних кордонів Української Народної Республіки стали концентруватися червоні війська [14, c.43].
7 (20) грудня Українська Центральна Рада відправила відповідь Раді народних комісарів за підписом Володимира Винниченка та Симона Петлюри, якою відхилила ультиматум. Розпочалася більшовицько-українська війна. Війська Радянської Української Народної Республіки та Радянської Росії концентрувалися в Харкові, у районі Гомеля і підБрянськом. Вони нараховували 160 тисяч вояків і складалися з частин регулярної Російської імператорської армії, червоногвардійських загонів із Росії та України, загонів балтійських моряків. Вище політичне керівництво військом здійснював більшовик Володимир Овсієнко, а воєнне — есер Михайло Муравйов. Тактика більшовиків полягала в просуванні лініями залізниць і встановленні контролю над великими промисловими й транспортними центрами. Ради розраховували на допомогу робітничих загонів у цих містах.
Воєнні сили УНР складали добровольчі формування Вільного козацтва та українізовані добровольчі частини Російської імператорської армії. За кількістю війська УНР не поступалися радянським, але були розпорошені по Україні, тоді як більшовики діяли на головних стратегічних напрямках.
8 (21) грудня 1917 більшовицькі червоногвардійські загони під проводом Володимира Антонова-Овсієнка вступили доХаркова. В ніч на 9 (22) грудня вони заволоділи містом. 12 (25) грудня 1917 року, за сприяння Ради народних комісарів Росії, більшовики провели в місті Всеукраїнський з'їзд Рад, на якому проголосили створення Радянської УНРзі столицею Харкові. Українська Народна Республіка на чолі з Центральною Радою визнавалася нелегітимною. 17 (30) грудня 1917 року Центральний виконавчий комітет радянської УНР проголосив маніфест про скинення влади Української Центральної Ради і Генерального секретаріату. Наявність в Україні двох центрів влади — київського національного і харківського радянського — дала змогу російським більшовикам формально залишатись осторонь війни, представивши її як внутрішній конфлікт [14, c.56].
Перебіг подій в 2014 році.
Військовий конфлікт бере за початок 22 лютого 2014 року з встановлення блокпостів та проросійських сепаратистських мітингів 23 лютого в Севастополі. Далі відбулось захоплення сепаратистами Верховної ради АРК та вторгнення російських військ на півострів Крим, що стало наслідком окупації та анексії його Росією. Українські війська не протидіяли вторгненню, частина з них була виведена на материкову Україну, а частина прийняла російську присягу. В наслідок захоплення Криму було вбито 2 українських військових та 2 цивільних осіб.
23 лютого 2014 року почалися проросійські та проукраїнські мітинги (в останніх брала участь велика кількість кримських татар на чолі з лідером Меджлісу Рефатом Чубаровим). 27 лютого невідомі озброєні люди без знаків розрізнення (ймовірно колишні бійці спецпідрозділу «Беркут», що брали участь в придушенні протестів у Києві («Беркут» було розформовано 25 лютого), та російські спецпризначенці) захопили й блокували Верховну Раду Криму та інші адміністративні будівлі, аеропорти у Сімферополі та Севастополі, установи зв'язку, засоби масової інформації тощо. На їхню вимогу до Парламенту Криму прийшла частина депутатів, що проголосували за проведення референдуму про розширення автономії Криму 25 травня 2014, в день президентських виборів в Україні. При цьому присутність кворуму є сумнівною, оскільки на засідання не допустили ЗМІ. Невдовзі було двічі змінено дату референдуму: перенесено спершу на 30 березня, а потім — на 16 березня. Також було змінено формулювання питання — замість розширення автономії йшлося про приєднання до складу Росії. При цьому, оскільки Україна є унітарною державою, питання про відокремлення регіону можна вирішувати лише на національному референдумі. З огляду на це, ще до проведення референдуму лідери країн ЄС, США та багатьох інших визнали його незаконним, а його результати — недійсними [15].
У ніч на 27 лютого будівлі Верховної Ради та Уряду АРК захопили озброєні невідомі особи та встановили на будівлях російські прапори. За словами народного депутата Сергія Куніцина адміністративні будівлі захопили професійно підготовлені люди, які озброєні автоматами, кулеметами, гранатометами тощо. За повідомленнями ЗМІ центр Сімферополя було перекрито правоохоронцями, піднятими по тривозі, обмежено рух громадського транспорту.
1 березня 2014 року Рада Федерації РФ підтримала звернення президента Росії Володимира Путіна про дозвіл на застосування Збройних сил Російської Федерації на території України. Рада національної безпеки і оборони України у зв'язку з агресією з боку Росії, ухвалила рішення привести Збройні сили України у повну бойову готовність та розробила «детальний план дій на випадок прямої військової агресії з боку РФ».
16 березня 2014 року відбувся «референдум» про статус Криму, на якому за офіційними даними 96,77% жителів АРК та міста Севастополь проголосували за возз’єднання відповідних територій з Російською Федерацією. 17 березня Верховна Рада АРК проголосила незалежність Республіки Крим, а 18 березня у Георгіївській залі Московського Кремля Президент Росії Володимир Путін спільно з самопроголошеними Головою Ради Міністрів АРК Сергієм Аксьоновим, спікером Верховної Ради АРК Володимиром Костантиновим, та головою СМДА Олексієм Чалим підписали Договір про прийняття Республіки Крим до складу Росії. 21 березня Рада Федерації Росії прийняла закон про ратифікацію Договору від 18 березня та закон про утворення нових суб'єктів федерації — Республіки Крим та міста федерального значення Севастополь, закріпивши анексію цих регіонів Росією [15].
Наступним етапом протистояння стали проплачені сепаратистські мітинги в Донецькій, Луганській, Харківській, Одеській, Херсонській, Миколаївській, Дніпропетровській, Запорізькій областях, що розпочалися з 1 березня 2014 року. Почалося захоплення адміністративних будівель.
12 квітня почалось вторгнення російських бойовиків на Донбас, вперше вони були помічені в Слов'янську. 11 травня було проведено псевдореферендуми про незалежность ДНР і ЛНР. За даними яких, за незалежність проголосувало 89,07% і 96,2 % відповідно.
До речі, лише 27 березня 2014 Генеральна Асамблея ООН підтримала територіальну цілісність України, визнавши Крим і Севастополь її невід'ємними частинами. За відповідну резолюцію проголосували 100 країн-членів ООН зі 194. Проти проголосували 11 країн, 58 країн утрималися, решта не брала участі в голосуванні. Проте практичних результатів цього голосування не було і нема. Це швидше нагадує з’їзд гуртка по політичній демагогії.
Так, очевидність дублювання історії зрозуміла. Свого часу Будда, сказав такі слова: «Хто не зрозумів свого минулого, змушений переживати його знову і знову». Українці переживають свою історію знову і знову не тільки з 1917 року. Імперські сценарії колоніальної політики щодо України інтенсивно почали практикуватись з моменту занепаду Галицько-Волинського князівства. Якщо вести мову про російську колоніальну політику щодо України, то вона розпочалася в інтенсивному режимі з 1654 року. Не вистачить однієї статті, потрібна ціла книга про дублювання історії України з 1654 року до наших днів. Звісна річ, це пов’язано насамперед з тим, що Російська держава, згодом Російська імперія, Радянський Союз та Російська Федерація через свою п’яту колону прямо чи опосередковано визначали історичне невігластво українців[1].
Історичне невігластво в роки залежної України ще можна логічно зрозуміти. Але, відсування історії України на другий план в освітній політиці міністра освіти, історика Д. Табачника – це ганьба. Крім того, після героїчного подвигу українців на майдані ситуація не змінилась – це подвійна ганьба. Проте це вже тема для іншої статті про схожість і на жаль безрезультатність революцій 2004 та 2014 рр.
Тепер ми повинні дати відповідь на головне питання: чи називають сучасні історики події 1917-1921 рр. дії більшовиків тероризмом місцевого населення на території України? Звісно такого б історика за шельмували і ганьба переслідувала б його професійну діяльність. Очевидно, що події 1917-1921 років були військовою операцією з використанням псевдо ідеології рівності та братерства та фіктивного проголошення більшовицької влади в Україні з метою підкорення території.
Так, події 2014 року в російсько-українських відносинах – це не АТО, це війна. А якщо точніше, то асиметрична війна (нерівна), вітчизняна. В класифікації військово-політичних конфліктів окремо виділяють воєнні перевороти. Звісна річ, що із зазначених вище фактів, можна стверджувати, що події 2014 року – це не тільки війна, а й воєнний переворот.
Не дарма автор на початку статті звернула увагу на визначення такого терміну як терор. Війна і військові перевороти як у випадку з більшовиками так і у випадку з путінською шовіністичною агресією супроводжувалися терором. Також у класифікації військово-політичних конфліктів виділяють і збройний терор. Терор – це надійний засіб для підкорення і залякування населення. Більшовики та комуністи користувалися цим методом більше 70 років, а Російська Федерація вважає себе правонаступницею СРСР перейняла естафету і старанно виконує завдання по терору на теренах колишніх радянських республік, починаючи від Закавказзя, закінчуючи Україною [1].
Щодо продовження імперської шовіністичної політики Російської Федерації зрозуміло. Світова спільнота дуже в’яло відреагувала на російську агресію. Демонстрація стурбованості лише після трагедії з боїнгом перетворилася в економічні санкції та санкції проти конкретних осіб в Російській Федерації.
В порівнянні з санкціями, введеними США, європейські санкції до агресора є більш м'якими, що пояснюється значною залежністю економік країн ЄС від Росії та прямим підкупом Росією окремих європейських політиків.
Так, ми помічаємо, що не зважаючи на те, що Російська Федерація, США та Великобританія являться гарантами безпеки України, тривалий проміжок часу від поглинання Криму до розгортання та організації переворотів на Сході України, ці країни та інші європейські держави виражали лише стурбованість подіями і закликали українську владу сідати за стіл переговорів з так званими «сепаратистами» на чолі з генерал-майором ФСБ О. Бородаєм. Очевидним є політика цинізму, зневаги до України, моральних чеснот та міжнародного права. Один з гарантів української безпеки розчленовує незалежну державу, а інші «гаранти» цинічно допомагають.
Але, знову ж таки най ганебнішим фактом є навіть не це, а те, що Україна сама не вводить жодних суттєвих санкцій проти РФ [19]. Ми не оголосили воєнний стан, захистили на саміті НАТО свого агресора, ведемо переговори зі злочинцями, знищуємо квіт української нації як гарматне м'ясо. Навіть Міжнародна правозахисна організація Amnesty International визнала події на сході як міжнародний збройний конфлікт. Про це йдеться у спеціальній заяві на офіційному сайті організації, що датована 7 вересня 2014 року: «Докази, якими ми володіємо, вказують на те, що Росія розпалює конфлікт шляхом прямого втручання, а також шляхом підтримки сепаратистів на сході України. Росія має зупинити безперебійний потік озброєння та іншу допомогу сепаратистам, оскільки саме вони вдаються до тяжких порушень прав людини в регіоні». Тому не дивно, що поведінка України не викликає поваги ні в лідера Російської Федерації, який цинічно порушує перемир’я, ні в світових лідерів. Найсуттєвішою санкцією України щодо РФ має стати газова незалежність. Однак, за рішенням останньої зустрічі в Берліні 26 вересня 2014 року в рамках РФ – Україна – ЄК, Україна забов’язалася погасити борг в розмірі 3, 1 млрд. дол. та закупити 5 млрл. кубометрів газу. Коментарі на наш погляд тут зайві.
В пошукових системах інтернету ім’я Обами все частіше почало фігурувати після подій в Україні зі словами «слабак». Так як ми вже зазначили безпеку Україні ніхто не гарантує, тому що Україна стала лише розмінною монетою в геополітичних іграх між США, ЄС та Російською Федерацією. Агресія РФ покликана на демонстрацію сили, авторитету та геополітичної міці РФ. РФ потрібна постійна зона дестабілізації в Україні, що дає можливість контролювати країну. Тому ситуація на сході буде зберігатися тривалий час як гаряча точка а згодом як зона постійного потенційного конфлікту, все буде залежати лише від бажання В. Путіна.
Позиція США та ЄС покликана в першу чергу на захист власних інтересів і обрання найкомфортнішого методу нейтралізації РФ і кількість жерт в Україні їх не обходить. Так, реальна допомога країн Заходу зводиться по суті до стурбованості та гуманітарної підтримки.
Конфлікт між Російською Федерацією та США набув особливого звучання та загострення після ситуації в Сирії. Україна є продовженням цього конфлікту. Можна припустити, що Путін своєю агресією хочу вийти на провідний рівень в геополітиці, розрахувавши можливі втрати. США конфлікт в Україні може бути вигідний, чим довше він триває тим більше санкцій можна оголосити, руйнуючи режим в Росії з середини. На замітку: За даними Світового Банку в 2013-му році сумарний ВВП складав:
ВВП США: $ 16 трлн. 800 млрд. 000 млн.
ВВП країн ЄС: $ 17 трлн. 335 млрд. 420 млн.
ВВП Росії: $ 2 трлн. 096 млрд. 777 млн.
За попередніми розрахунками, через введення європейських санкцій РФ втратить € 23 млрд (1,5% ВВП) в 2014 році і майже € 75 млрд (4,8% ВВП) в 2015 році. При цьому втрати самих країн ЄС будуть істотно нижчими — не більше 0,4% свого ВВП. Втрати США через введення санкцій виявляться істотно меншими — через слабку залежність економіки США від Росії.
На країни ЄС припадає близько половини російського експорту та імпорту. На 2012 рік товарообіг Росії з ЄС складав:
загальний товарообіг (експорт + імпорт): 336,5 млрд. євро;
експорт: 213,3 млрд. євро; ЄС посідає перше місце у зовнішній торгівлі Росії;
імпорт: 123,2 млрд. євро; Росія займає третє місце у зовнішній торгівлі ЄС (після США і Китаю).
В 2012 році основу експорту Росії до ЄС становили товари сировинної групи, насамперед паливно-енергетичні. В імпорті з ЄС домінували машини й устаткування, хімічні та продовольчі товари, готові вироби.
Близько 75% прямих іноземних інвестицій в Росію становлять інвестиції з країн-членів ЄС.
Імпорт послуг з ЄС до Росії в 2011 році становив 24 млрд. євро, з Росії до ЄС — 14,2 млрд. євро.
Крім того, підтримка, хоч і відносна, України, дає можливість маніпулювати лідерами нашої країни.
Завжди помилкою України було плекання великих надій на країн союзниць, які за підписаними договорами гарантували нам безпеку. Достатньо згадати Березневі статті Б. Хмельницького в 1654 році за якими Російська держава гарантувала військову підтримку у боротьбі у боротьбі Гетьманщини і Речі Посполитої. Закінчилась така «підтримка» поділом України між Росією та Річчю Посполитою. Згадаємо «свіжіший факт». М. Грушевський, видатний історик, але невдалий український політик, тривалий час зважав на офіційну позицію послідовників Лютневої революції чи жовтневого превороту. Це нагадує позицію українських президентів і можновладців з 1991 року і по нині [10, c,37].
Так, М. Грушевський дав команду знищити полк імені П. Полуботка, який виступав за проголошення незалежності, за допомогою російських збройних сил. Зараз же українська влада знищує українців руками РФ (згадаємо безславні перемир’я, ), не роблячи конкретно нічого для вирішення ситуації, яка склалася [14, c. 45].
За таких умов варто було б діяти або ж за грузинським сценарієм відразу (оголосити воєнний стан, розірвати дипломатичні відносини), а не віддавати безславно Крим, а потім віддавати на винищення своїх людей в асиметричній війні. Крім того, на момент так званого АТО вже була очевидною байдужа позиція гарантів безпеки України (яка була точно ж такою в російській агресії в Грузії).
Досвід М. Грушевського в контексті недоцільності формування українських збройних сил дуже близький політичним лідерам правонаступникам М. Грушевського. Чим це закінчилось для України в 1917-1921 рр. і в 2014 р – очевидно.
Зясуємо, які перспективи відкриває російсько-українська війна перед світом. Після розвалу Радянського Союзу в зявилася наукова праця «Кінець історії». Ще б пак, закінчилась величезна ера протистояння та напруження. Зараз же виникає питання: чи не повертається воно знову? Чи не перетворюється світ з багатополюсного в двополюсний і які назви у цих полюсів.
На думку, З. Бжезінського, Російська Федерація – це тоталітарний пережиток, якого не за горами чекає доля таких же революційних подій як в Україні. Але чи це так насправді? Так, для того, щоб в країні змінилася форма правління потрібна ментальна революція. В Європі тільки з ХVIII починає поступово змінюватись уклад життя, імперії відходять у небуття, а гарантоване виборче право і соціальні гарантії населення отримує тільки на початку XX століття. Проте це не було актом прийняття законів, це було результатом політичної зрілості населення. Це було показником високого рівня політичної свідомості. Тому в Україні після 70 років тоталітарного режиму і більше пів тисячоліття панування інших народів, перший блин державного будівництва виходить невдалим, бо політична свідомість недостатньо визріла. Але з РФ ситуація зовсім інша. В цій країні з XV століття сформувалась великодержавна ідея «Москва – третій Рим», згідно з якою населенню цієї країни насаджувалася віра в свій особливий статус та боготворіння глави держави [8, c.132]. В результаті це перетворилося в сучасний російський шовінізм. На замітку: «Шовінізм – це ідеологія яка пропагує національну перевагу однієї нації над іншими і обґрунтовує право на дискримінацію та пригнічення інших націй. Як політичну ідеологію використовують агресивні антидемократичні сили для розпалювання міжнаціональної ворожнечі. Особливо широко культивується урядом і політичними партіями під час підготовки до загарбницьких війн і виправдання поневолення. Шовінізм – це крайня форма націоналізму. Націоналізм – це ідеологія і напрямок політики, базовим принципом якого є теза про цінність нації як найвищої форми суспільної єдності та її первинності в державотворчому процесі. Як політичний рух, націоналізм прагне до відстоювання інтересів національної спільноти у відносинах з державною владою»[25].
В зв’язку з цим можна посперечатися з З. Бжезінським. РФ як правонаступниця СРСР та Російської імперії з шовіністичною ментальною основою, якій більше пів тисячоліття навряд чи зміниться в найближчий осяжний для сучасних українських поколінь час [20]. Принагідно в даному випадку на підтвердження нашої точки зору зацитувати О. Бородая, який закінчив філософський факультет МДУ і в рамках РФ є видатним політичним оглядачем і журналістом завдяки пропагуванню шовіністичних ідей. Якостей фахівця політолога, на жаль, нам знайти не вдалося: «Если вы помните, Россия получала в свои объятья Украину, а Украина бросалась в объятья России только тогда, когда Запад дожимал Украину до такого состояния, когда уже просто деваться было некуда. Так произошло в своё время при Богдане Хмельницком во время Переяславской Рады. Сейчас такого украинцы не ощущают. Они пока не ощущают, что поляки им крутят чубы, запирают церкви и насилуют их баб. В этом смысле украинцы не похожи на собаку Павлова. Собака Павлова от электрического разряда учится, что есть нельзя или наоборот можно. Украинцы же постепенно, пыхтя и охая, двигаются все эти годы в Европу. Двигаются, но каждый раз от каждого очередного шага по этому пути они получают массу минусов. Тем не менее, упорно по нему идут. Это связано, конечно, не с абсолютным идиотизмом украинцев, который им кто-то вменяет. Это связано как раз с тем самым, уже упомянутым, индивидуализмом и тяге к свободе. Если же говорить о России, то, конечно, для нас Украина – важнейший, жизненный ресурс, который упускать мы не имеем права. Этот ресурс, кстати сказать, прежде всего, не экономический, а ресурс демографический, потому что на Украине без малого пятьдесят миллионов славянского населения, в котором мы, в нашей современной демографической ситуации, крайне остро нуждаемся. Грубо говоря, это пятьдесят миллионов абсолютно нормальных, вменяемых, работоспособных, близких, родных нам по менталитету людей, с которыми мы можем спокойно и нормально жить вместе в одной стране и делать одно общее дело. Мы в них нуждаемся. Но тут, честно говоря, есть сомнение в желании самих украинцев. Однако, похоже, мы уже приволокли украинцев к себе и теперь будем вынуждены за них отвечать. Более того, тут есть ещё один интересный момент – мы теперь будем вынуждены их кормить и кормить хорошо. Кормить не только одного Януковича, но и всю Украину в целом.
Безусловно, украинцев надо считать частью великого русского народа, иными словами - суперэтноса. Украинцы являются фактически субэтносом в составе русского суперэтноса» [3].
А тепер пропонуємо вашій увазі коментарі до праць шовініста Бородая, які відображають справжнє ставлення росіян до українців: «Никакой тяги к свободе у украинцев нет. Я давно пытался вникнуть, чем отличаются украицы от русских и понял, что современные, они просто напросто мелковаты и торговаты относительно нас; В России многие ошибаются, принимая украинцев за единый народ. Между тем, на современной Украине с трудом уживаются два народа: малороссы и галичане. Малороссы наши кровные братья, это спокойные работящие люди. А вот галичане - ближе к полякам. Они даже говорят на другом языке. Беда в том, что галичане пассионарны. Их исстари называли «бойками». Уж очень они бойкие. Это торгаши, пройдохи» [3].
Успіху реалізації шовіністичної російської ідеї в Україні сприяли українці. Україна в обличчі своїх «легендарних» лідерів, починаючи з М. Грушевського, бездарно продала державу, здавши всі ключові позиції, а ті що залишились, поділила між «братвою». Так, пригадаймо асоціативний ряд пов'язаний з вищесказаним: чорноморський флот, занедбання української армії, постійні газові маніпуляції, шантаж, інформаційні та торговельні війни, позаблоковий статус України, «злив» помаранчевої революції, зрив підписання домовленостей з ЄС, російський медіа простір, проросійська комуністична партія і т.д.
РФ Україна цікавить не тільки як територія та трудові ресурси. Україна знаходиться на четвертому місці в Європі за обсягами сланцевого газу після Норвегії, Польщі та Франції. Покладами сланцевого газу надзвичайно зацікавлені європейські нафтогазові компанії. Сланцевий газ – гарантія базової незалежності від РФ. Звісна річ, подібна ситуація не в економічних інтересах Росії. Але, все ж таки на сьогоднішній день 30 % газу в Європі російського походження, тому РФ вдається тиснути на цей регіон. Європі потрібна Україна в якості ресурсу, РФ потрібна Україна в якості ринку збуту, ресурсу і як спосіб послаблення ЄС, як запорука подальшого газового шантажу. До речі, наприкінці вересня на сторінках української правди з’явилась новина про те, що ЛНР хоче відключити Луганщину від газу і переключитися на Росію (http://www.epravda.com.ua/news/2014/09/28/494420/). США не зацікавлені в могутній РФ, ЄС не зацікавлений в проблемах з газовими поставками з Росії в сучасних умовах. Тому зараз і відбувається затягування процесу, так звані, «дипломатичні шлюбні танці», в яких Україна виступає маріонеткою.
Звісна річ, що з таким «могутнім» міжнародним гравцем як Україна рахуватися ніхто не буде. Ті, хто продає Україну, за неї не воюють «з рогатки» на сході України, від «легендарної» зовнішньої і внутрішньої політики страждає лише народ, до якого не має діла нікому. А всі міжнародні раунди, переговори, гарантії, ООН і міжнародне право не варте ломаного гроша, як показує сучасність. За напад СРСР на Фінляндію на передодні німецько-радянської війни, Радянський Союз визнали агресором і виключили з Ліги Націй. Потім після Другої світової війни Лігу Націй ліквідували як неефективну. Чи доцільним є взагалі існування ООН після російсько-грузинської та російсько-української війн? Якщо світ закриває очі на насильство і думає лише за свої інтереси, то тоді давайте речі називати своїми іменами. Так, світом править як і в добу первіснообщинного ладу – жадоба наживи і ради цього світові лідери без краплі сумніву готові принести в жертву кров десятків тисяч невинних людей.
Сьогоднішня ситуація в Україні є закономірною. Понад 20 років Україна працювала на олігархів, які і далі продовжували грабувати державу, гірше завойовників, сформувавши експортоорієнтовану економіку і нічого не зробивши для захисту національних інтересів. 2014 рік – визначальний рік в історії України. Або ми сформуємося як нація, яка готова не словом, а ділом захищати свої національні інтереси, не проводячи до влади олігархів, які завели країну в глухий кут, або Україну як завжди чекає проживання історичного минулого. В якості прикладу нам повинні слугувати досвід Польщі, країн Прибалтики, Грузії. Ми повинні перетворитися з сировинного придатку РФ, не в сировинний придаток ЄС, ми повинні стати в повному сенсі цього слова незалежною державою з демократичним суспільством з міцним інститутом громадянського суспільства, яке захищає інтереси свого народу. Якщо цього не усвідомить сучасна псевдо еліта України та зміни не відбудуться еволюційним шляхом, то можна вважати що сезон революцій в Україні тільки розпочався і не важливо в складі якого союзу вона є була чи буде.
Література:
1. Алиса Лукашенко. Украинская демократия по-советски / Алиса Лукашенко //[Електронний ресурс]. – Режим доступу http://www.vovremya.info/art/1199521255.htm
2. Алиса Лукашенко. По каким понятиям живет украинец / Алиса Лукашенко // Електронний ресурс]. – Режим доступу http://www.vovremya.info/art/1198771236.html
3. Александр Бородай. Самостийная стихия/ Александр Бородай // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://az.lib.ru/s/starickij_m_p/text_0040.shtml
4. Бойко О. Д. Історія України: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. — К.: Видавничий центр «Академія», 2002. – 548с.
5. Забужко О. Філософія української ідеї та європейський контекст: Франківський період / О. Забужко. – К.: Наукова думка, 1992. – С.107.
6. История России / под. ред. А.Века. – Минск: Харвест, 2007 – С.517.
7. Литвин В. М., Мордвінцев В. М., Слюсаренко А. Г. Історія України. Навчальний посібник. — К., 2002. – 658с.
8. Лукашенко А.І. Вплив плебсологічних аспектів російської національної ідеї на генезис української державності / А.І. Лукашенко // Плебсологічне осмислення перспектив розвитку Української держави. – К., 2010. – Вип.3. – С.128-135.
9. Лукашенко А.І. Проблема української само ідентифікації в межах світових інтеграційних процесів / Лукашенко А.І. // Проблеми міжнародних відносин. – К.: КиМУ, 2010 – С.219-232.
10. Медвідь Ф. Українська національна ідея як детермінанта державотворчих процесів / Ф. Медвідь // Політичний менеджмент. – 2005. - №1. – С.34-43.
11. Новейшая история XX века / под ред. А.Века. – Минск: Харвест, 2008. – 642с.
12. Олег Меньшов. Мирный бородай уступил военному / Олег Меньшов // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.gazeta.ru/politics/2014/08/07_a_6166445.shtml
13. Палій Г.О. Проблема формування української політичної нації: аспект загальнонаціональної ідентичності / Г.О. Палій // Політичний менеджмент. – 2003. - №1. – С.93-100.
14. Політична історія XX століття: Навчальний посібник. / В. Ф. Салабай, Л. О. Панчук, Я. А. Титаренко та ін. — К., 2001. – 436с.
15. Санкции в святи с украинскими событиями 2014 года. //[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://ru.wikipedia.org/
16. Сидоренко Юрій. Чия ідея сильніша - українська чи російська? / Юрій Сидоренко [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.pravda.com.ua/columns/2010/05/17/5047164/
17. Семенченко Г.М. Плебсологічні роздуми про українську національну культуру і процеси соціального забезпечення населення // Плебсологічна оцінка сучасної світової фінансово-економічної кризи і завдань стратегічного менеджменту: Друга Всеукраїнська науково-практична конференція (24 квітня 2009 р.): Матеріали доповідей та виступів. Випуск 2. – К.: Київський університет, 2009. – С. 133-135.
18. Філософія політики: Короткий енциклопедичний словник / [під ред. Андрущенко В.П]. – К.: Знання України, 2002. – 562c.
19. Чем грозят санкции Украины против России. // Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://forbes.ua/nation/1376642-chem-grozyat-sankcii-ukrainy-protiv-rossii-obeim-storonam
20. Чорновіл В. Українці на перетині національних інтересів // Рух. -№28. – 1995. - С. 2 – 4.
21. Шаповал О.Р. Про економічно-фінансову кризу і необхідність розвитку плебсології // Плебсологічна оцінка сучасної світової фінансово-економічної кризи і завдань стратегічного менеджменту: Друга Всеукраїнська науково-практична конференція: Матеріали доповідей та виступів. Випуск 2. – К.: Київський університет, 2009. – С. 38-42.
22. Щокін О.В. Сучасна світова криза і окремі критерії влади / О.В. Щокін Плебсологічна оцінка сучасної світової фінансово-економічної кризи і завдань стратегічного менеджменту: Друга Всеукраїнська науково-практична конференція: Матеріали доповідей та виступів. Випуск 2. – К.: Київський університет, 2009. – С. 100-103.
23. Шкляр Л.Є. Етнодержавознавство / Л.Є. Шкляр. – К., 2001. – 242с.
24. Ярмоленко Н.К. Аналіз сучасних тенденцій етнополітики / Н.К. Ярмоленко / Соціальні виміри суспільства. Збірник наукових праць. – Вип.5. – К.: Інститут соціології НАН України. – 2002. – 516с.
25. Шовінізм. // Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Шовінізм
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553877
дата надходження 23.01.2015
дата закладки 23.01.2015
А в имя мое незаметно закрался ноль…
Ноль… 0ль… Ну а ты? Не сразу его заметил?
Всё путаю: буквы с цифрами, снова боль…
За миг – тот, что был (и, вроде бы, «чист и светел»)…
От штампов, Идей… Они по пятам за мной:
В прокрустово ложе от «Общеизвестных Истин».
Едва успеваю спасительною стеной
От "истин-корыстин" надежно отгородиться...
Надуманный мир – наве́денный морок-мрак,
Хотя-то на вид безмятежен и даже нежен,
Как нежный младенец в могучих мужских… Атак
Его уклоняюсь, как зверь луговых проплешин.
И снова в спасительный «наш» - без изыск и грез –
Простой, не подверженный рже и досужим сплетням.
А ноль – леденит: пустота и немой хаос…
Ведь кто-то под градом сейчас, и совсем не летним…
*корыстина - неологизм - корысть+истина - манипуляция словами... суть мемы, с успехом использующиеся для управления массовым сознанием
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553019
дата надходження 19.01.2015
дата закладки 20.01.2015
Поглянь, це - Зима...
В неї місяця срібне око.
І Сонце - не Сонце. І сон цей,на жаль,- не сон.
Печально бреде вже дві тисячі-надцять років
вздовж лінії моря Овідій, який - Назон
де вітер чужинський здіймає буремні хвилі...
Схололі амури - пожива для хижих риб.
Назоне, забудь, що колись ти бував щасливим.
Прозрій: це - зима. І - самотності сірий хліб.
Втопи свою пам"ять, що вперто танцює - ладна-
на вулицях міста, де твій золотився чуб.
І пісні твоєї - впокорена і підвладна-
світилася сонцем смарагдова, виноградна
п"янка намистина між теплих жаданих губ
на вулицях міста, яке не минає жодна
дорога... Триклята пам"ять... Солодкий дим...
Повір, це -Зима. Ти ж - забутий примхливим богом
(щасливі богам наступають - авжеж - на ноги)
і шлях твій, Назоне, віднині куди завгодно:
у відчай. У вічність.
та більше ніколи -
в Рим...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543871
дата надходження 15.12.2014
дата закладки 23.12.2014
Иллюзии? Да… Ничего настоящего нет.
Надуманный мир из попыток испытывать чувства.
Заснуть на орбите одной из далеких планет,
Замерзнуть, застыть, замереть …. Мимикрии искусство -
Прикинуться снегом, кристаллами мерзлой воды
Засыпать дома, полустанки, пути и дороги.
Не таять, не думать, лежать-не дышать до среды,
Позволить слепить из себя… И растаять в итоге,
Чтоб стечь между пальцев водой в мировой океан,
И снова – без мыслей, без слов - в одиночестве строгом.
Я кем-то нечаянно–глупо зачем-то был зван.
На чай ли? На час ли? На век? Человеком ли, Богом?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544092
дата надходження 15.12.2014
дата закладки 17.12.2014
Шел август. Был по-летнему богат -
Дарил плодами. «Яблони и груши…» -
Щедры. Плоды краснели, а закат -
Пылал. И над шестою частью суши
Смеркалось. Все плотней сгущался мрак:
Имеющие уши не услышат -
Им ближнего любить… А ближний - враг –
Так повелось. Издержки? Будут… Спишут…
Сценарий - ветхий… Выписан огнем.
/Бог знает сколько лет от Сотворенья/
…А было: по ночам светло как днем,
Ведь звезды зажигали… И варенье
Сливовым духом полнило дома,
Несло дымком и пахло свежей мятой…
За что, скажи? Сошед во тьму с ума,
Владыка, сумасшествием объятый,
Ты за собою - август и покой,
И миллионы душ - болезных, квёлых.
Выводишь августейшею рукой
«Конец» и добиваешь лето. …Молох…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518828
дата надходження 22.08.2014
дата закладки 22.08.2014
[b]Стаття з інету. Я прибираю коменти. Не вступаю в полеміку. Просто читайте хто хоче[/b]
ЯВЛЕНИЕ «УКРОВ» - ГЛАВНЫХ ВРАГОВ ПУТИНСКОЙ НЕЧИСТИ
Признаюсь честно: мне поначалу было неприятно слышать это словечко. Любой национальный пейоратив, любое обзывательство попахивает хамством. Даже из уст любителя макарон слово "макаронник" в отношении итальянца - ну, некрасиво как-то. А что уж взять от слова "укр", которое наши совковые друзья - как российского, так и отечественного разлива - произносят с таким выражением лица, как будто мышь лимоном закусили.
Даже хотелось бить за него в морду. Теперь - не хочется. Надо, конечно, но не хочется. Так что если бить - то не с раздражением, а с гордостью. И вот почему.
Вообще собирательных образов украинцев и сопутствующих им обзывательств в совковой голове сразу несколько. Некоторые устарели, некоторые - нет.
Взять, например, хохла. Вот сказал - и сразу понятно. Это такой #Микола, веселый, но неглубокий, скачущий рядом с размеренно идущим вдумчивым русским Иваном. Это тот #украинец, которого #русские любят: веселый брат-дебил без амбиций, простячок с сельским колоритом, говорящий на ядреном суржике. У него еще жена есть, #Галя, которую неплохо потрахивать, пока молодая и стройная, и к которой неплохо ходить в гости на вареники, когда с возрастом растолстеет. Хохлушка-хохотушка. С точки зрения совка это - правильные украинцы. Его печалит, что ими из современных украинцев никто не хочет быть.
С падением их популярности несчастного совка окружают все более злые личности.
Например, #бандеровец и его чуть более современная модификация - #правосек. Тут все понятно. Он обязательно из Львова или Тернополя (хотя, как показал опыт грузинской войны, если русского журналиста заставить выдумывать бандеровцам имена, будут не ярко-галичанские Романи Стеціви и прочие Ганни-Стефанії Рудьківські, а более привычные центральноукраинские Иваны Бондаренко да Галины Тимченко). Обязательно католик (как вариант - униат). Увешан фашистской символикой, говорит только по-украински, ненавидит все русское, в свободное от кровопролития время работает гастарбайтером.
С точки зрения совка, это - худшее из воплощений украинца. Само слово "бандеровец" в его лексиконе есть ругательство, и он искренне удивляет, как человек может себя таковым называть.
Но человек может. И многие украинцы называют - как просто для того, чтобы подчеркнуть свою любовь к независимости страны, так и в силу действительного уважения к Степану Андреевичу. А иногда просто троллинга ради.
Долгое время пейоратив "бандеровец" был тем самым словом, которое украинцы-патриоты с радостью примеряли не себя. Но оно не лишено недостатков.
Во-первых, это уже анахронизм. Ну сколько можно циклиться на сороковых годах прошлого века? Ладно русские, а мы?
Во-вторых, а если человек Украину любит, но ценности интегрального национализма не разделяет? Или вообще не сторонник правых идеологий? Ну бывает же такое: бывают патриоты центристских, левоцентристских, анархистских убеждений. Или просто люди, которые Степана Бандеру героем не считают - не из-за российской пропаганды, а, например, из-за того, что ОУН-УПА с "Полесской Сечью" сделала. Раньше еще можно было сказать "я не бандеровец, я петлюровец! (вариант - махновец)", но эти слова и вовсе устарели еще при наших бабушках. А "мазепинец" и вовсе звучит, как привет из среднего палеолита.
Но вот недавно появился #укр, он же #укроп. Это тот самый абстрактный враг, родившийся тогда, когда даже до самых тугоумных представителей Донецкой Инородной Республики и сочувствующих им российских диванных воинов дошло, что воюют против них все-таки не исключительно "правосеки" вкупе с иностранными наемниками, но сборная солянка злобных украинских патриотов и военнослужащих. Это и правосек, и днепропетровский десантник, и вся остальная злобная рать, ополчившаяся на стрелковскую белогвардейскую хлеборезку и болотовское запойное царство. Это ребята, которые приезжают на танках на свободный Донбасс и расстреливают беременных ветеранов Беркута фосфорными бомбами в упор. Во имя Америки и еврейских олигархов уничтожают последний оплот советской чести и белогвардейского достоинства, особо тщательно охотясь за мирным населением. Короче, страшные люди.
И тут мы должны сказать: этот образ обладает массой позитивных (естественно, с нашей, а не с ватной, точки зрения) характеристик!
Во-первых, укр современен. Это уже большой бонус относительно предыдущих. У него в руках не коса и не машингевер, а ПКМ, а то и вовсе снайперская винтовка от "Зброяра". Едет он не на телеге, а на БТР-е, а то и на танке. Он убивает мирное население и героических ополченцев не саблей и пистолетом, а тяжелой самоходной артиллеристской установкой и реактивным штурмовиком.
Во-вторых, укр космополитичен и не страдает местечковостью. Он может говорить по-русски, жить в Днепропетровске и носить пейсы. Он может быть татарином и армянином, христианином (пусть раскольником или католиком), мусульманином и агностиком,
В-третьих, укр не привязан к иной идеологии, кроме, собственно, верности Украине и Западу. Ни к братству народов, ни к интегральному национализму, ни к социал-демократии или анархии разлива десятых годов двадцатого века. На его знаменах может быть и "Naціональна Ідея", и архистратиг Михаил, и герб украинского ВДВ, а одет он может быть и в зеленое, и в черное, и хоть в маскхалат "Кикимора" - последние укры особенно опасны.
В-четвертых, укр от Русских Людей не бегает. Он бегает за ними. Он не прячется в лесу, а едет по нему на танке. Он стреляет не в спину, а в лицо, в яйцо и два раза в корпус. Это русский человек спасается от него стеной, маневром и другим русским человеком. В особо сложных случаях объясняя себе, что там все же наверняка пиндосские наемники, укры не могут так воевать.
А теперь скажите мне: ну разве укр не душка?
Бытие укром открывает много перспектив. Например, укру не обязательно вступать в споры. Он же по определению фашист и каратель.
- Что вы имеете против русских?!
- Бронетехнику, артиллерию, авиацию...
- У меня дядя в Горловке вступил в ополчение и будет вас, козлов, рвать!
- Хана твоему дяде.
- Да как вы можете!
- Можем.
- Вы сбили Боинг и свалили все на русских! Вы используете фосфорные бомбы против мирного населения! Вы распяли мальчика в Славянске!
- Да, подруга, мы такие. Лучше сразу уезжай в Россию. Фосфорные бомбы - это очень больно.
Согласитесь, значительно экономит время и нервы. Вы не сможете убедить человека, считающего журналистами Киселева и Шария, в том, что вы не людоед. Вы не сможете внушить ему мысль перестать вас ненавидеть. Так не мешайте хотя бы вас бояться. В нужный момент можно даже причмокнуть.
Укр? Пусть будет укр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515947
дата надходження 06.08.2014
дата закладки 15.08.2014
Сегодняшней нахмуренною ночью
/В душе дыра - в агонии душа/
Чертям назло страницами шурша,
Читала - отвлекалась, чтоб воочию
Представить мир далекий и чужой
С неписаными правилами боя:
На желтом небе солнце голубое,
Немая тень графитовой межой
Дели́т на два единый неделимый
Усталый мир.. . И снова два в одном…
И я соприкасаюсь с темным дном,
Чтоб, взгляд подняв, сквозь толщу тьмы и дыма,
Под тяжестью согнувшись неземной,
Увидеть свет нездешнего светила
И вспомнить Слово, что в себя вместило
Весь этот бред.
...За каменной стеной -
Вожди - кто в мавзолее, кто в Кремле -
Живут, давно мертвы. За сценой в ложах
Следят: в земных пределах скорби множа
Война-красна шагает по Земле.
Война… Во всех мирах - одно и то же.
*"Гиперион" - книга писателя-фантаста Дэна Симмонса
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511108
дата надходження 13.07.2014
дата закладки 13.07.2014
Ох, Россия, моя Россия,
Что ж ты в дом наш вползаешь силой,
Разве мало ты голосила
По убитым своим сынам?
Образ взяв на себя Мессии,
Ты ведешь себя некрасиво,
Никакие союзы насильно
Не навяжешь ,Россия, нам.
Чем ты бредишь опять, Россия?
Руки падают от бессилья,
Говоришь, что мол сами просили,
И что звали тебя: «Приди!»
Хочешь ты опалить нам крылья,
Только тщетны твои усилья,
Хоть в глаза наши сыплешь пылью,
Пыль осядет. Пройдут дожди.
Ты из душ наших вьешь веревку,
Ты на шею – аркан нам ловко,
Не откажешь тебе в сноровке,
Ты такой отродясь была.
Мы кричим, только мало толку,
Ты хватаешь опять винтовку,
Ну стреляй!, что ж ты медлишь столько?
Продолжай до конца путь Зла.
Только знай - не бывать Злу вечным,
Только знай - мы расправим плечи,
О каком тогда братстве речь-то?
Ты разрушила все сама..
Был бы облик твой человечным,
Мы б во здравие ставили свечи
Тем, кого провожаем в вечность…
Ты ж ,Россия, сошла с ума…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494833
дата надходження 25.04.2014
дата закладки 19.05.2014
Звонарь сегодня бил в колокола,
Да так, как будто завтра День Последний.
Молитва, ты не очень помогла...
Точней – ничем… совсем… Да и намедни…
Как только медь затихнет в облаках,
Как только звон растает без остатка,
Последний отзвук - «все в твоих руках» -
Последней каплей…. В голове перчатка
/Условная/. Дешевый фарс и кич
Претят, что не меняет сути дела.
Пойдет, чтоб бросить вызов, кинуть клич,
Избавить мир!.. Неравный бой… Гудела
От мыслей невеселых голова:
Дела – табак в соседнем Гудвин-Ленде.
«Великий и ужасный» - за права??
Ну да… борец… по нынешней легенде.
Надежно братской помощи рука
(ей не с руки никак на полумерах)
Сжимается в районе кадыка:
Мы, Миротворцы, к вам - на БТРах…
Зеленые очки и «ать-два-три»!
В очках - стекляшки - чистым изумрудом:
«Ко-ко-е все зеленое, смотри!»
Эрзац-мозги… Закормлены фаст-фудом :
Спецблюдо от мечтателей Кремля.
Рецепт: всего, побольше, лучше - сразу.
...Завшивела и чешется Земля,
И тешит мысль: «Избавлюсь от заразы!
Что человек?..» Потянется, стряхнет,
Еще пошутит, мол, Скрипач не нужен.
...А ты, Брут, ты, брат, ты… To be or not… -
Снимай очки и думай, думай, ну же!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496947
дата надходження 05.05.2014
дата закладки 10.05.2014
Кто прикроет пышной грудью
диверсантов
за пинок?
Кто тут ватником, фофудьей
зас..ает наш восток?
"СвЯтый Хоспаде-Исусе,
что еси на небеси!" –
Плачет табельщица Люся –
"Путин, родненький, спаси!"
"Слава русским! Вове слава! –
мы поднимем зычный вой.
Нас сегмент пугает правый…
или сектор центровой?
Мы Победу помним вечно
(где-то дед живёт – глух, слеп).
Мы гардимся рускай речю
и духовных хочем скреп.
Нам без человечков туго –
это ясно и ежу.
Впрочем, что там про округу, -
за себя я расскажу:
Ради воинов России
профиль крашу и анфас.
А сожитель мой Василий
тень загнал под левый глаз.
С фотокарточкою Вовы
год спала я, и не зря –
к прошлогоднему Покрову
родила богатыря.
Посмотри, Володя, сладкий, -
как же много здесь проблем!
Надо мира нам, порядка,
ну и "беленькой" 0,7...
Вот бы, лёжа на диване,
нам таскаться по Москве!" –
Млеют Люси, Пети, Мани,
шлют Хозяину привет.
18. 04. 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493998
дата надходження 21.04.2014
дата закладки 25.04.2014
Законов тьма
и темень беззаконий.
Светло как днем,
Да не на что смотреть.
Сума, тюрьма....
В провалах заоконий -
И стол, и дом...
Наполненной на треть
Традиционной стопки
Хватит с лишком,
Чтоб новый век недобрым помянуть
Сложить в коробки
Скарб: пальто, бельишко,
На пепелац - и "Мама, мама..."
В путь!
Да! Кин-дза-дза!
Там как-то все честнее:
КЦ на бочку - слава и почет!
Трава у дома, правда, зеленее,
А вот законы дома - незачет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491071
дата надходження 08.04.2014
дата закладки 08.04.2014
Это как нечаянно коснуться
Пальцами отчаянной беды…
Кто сказал, сердца на счастье бьются?
Холодком змеиным вьются, вьются
Струйки перетаявшей воды…
Навзничь лечь и, боле не тревожась
О себе, других и о часах,
Ощутить внезапно непохожесть -
Как шагрень, истаивая, ежась,
На чужих аптекарских весах…
Но, когда клеймо на коже выжжет,
И придешь в горячечном бреду -
Весь измерен, взвешен, выбран, выжат -
То меня - к себе (ну дай нам выжить!.)
Подмешай, как к хлебу лебеду…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490399
дата надходження 05.04.2014
дата закладки 05.04.2014
И было наполнено время
Случайными строчками,
Междометиями по случаю,
Шутками о гареме,
Маленькими глоточками
Десертного… В сиропе тягучем
Ароматной клубникой,
Взглядами луноликой
Ночи в распахнутое окно,
Еще - черно-белым кино,
Уловленными
тонким слухом
Песнями певчих дроздов,
Еще - тополиным пухом,
И мчащихся поездов
Приветственными гудками,
Летящими облаками,
Мягкими булочками
с джемом в ассортименте,
Тихими переулочками,
Собачьим заливистым лаем,
И откуда-то знаем:
Во вмещающем вечность моменте
Все, что было - запечатлено
Тысячами декоративных панно
В картах памяти: наших, Вселенной -
Неподвластное рже и тлену..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489014
дата надходження 29.03.2014
дата закладки 29.03.2014
За что? За чем? За каменной стеной…
За все, что происходит, отвечаю.
Я - всей душой, но мне опять одной
В обнимку с кружкой байхового чая.
А за окном невидимый состав
И маковки церковные с крестами.
…Лететь на свет, чтоб крылья распластав,
К стене – прильнуть и замереть. Местами
Пройдут дожди. Осыпется в траву
Осенних яблок урожай богатый.
Дары богов… Смешно? Переживу.
Мне не впервой распластано-распятой.
Лишь крепче прижимаюсь и молчу.
И ты молчи. Понадобятся силы.
Вот мед. Сейчас я чайник вскипячу.
А сил – их хватит. Я за нас просила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489017
дата надходження 29.03.2014
дата закладки 29.03.2014
А вот оно - золото, золото, много-не меряно...
Не блёсткое – восково-матово так затуманено.
Задаром и мягко под ноги червонное стелено -
Ни крадено-куплено-продано, ни прикарманено.
За что же ты платишь? А может быть, даришь без повода?
О чем ты поведать хотела страницами-листьями?
Заполнена книга времен-перемен. Дальше - проводы?..
Но, нет. Не умрут - изумрудные. В чреве Пречистыми
Относятся Девами-древами. Сроком положенным
На свет – молодые-зеленые-новые явятся
И будут шуметь и считать - все доступно и можно им,
Потом - в золотом - с высоты, чтобы просто понравиться...
мелодия моя)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487709
дата надходження 23.03.2014
дата закладки 23.03.2014
Видишь? Солнечные блики.
Слышишь? Горный водопад.
Дикой мяты, базилика
Ощущаешь аромат?
В золотой оправе солнца
Голубая бирюза,
По горячим скалам вьется
Виноградная лоза.
Звон ручья – хрусталь о камни -
Всё твоё – лови!
Только больше никогда мне
Не клянись в любви…
мелодия моя, если хочется петь - 3-й куплет - припевом)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487702
дата надходження 23.03.2014
дата закладки 23.03.2014
Ты заживешь...
И мир зажав в кулак,
Изучишь все прокуренные кухни.
И будет ждать за пропастью просак,
Пока твоя надежда не протухнет.
Но, храбростью и мелочью звеня,
На кураже от выпивки и книжек,
Свой романтизм умело променяв
На девочек веселеньких и рыжих,
Ты заживешь...
Прожженные года
Устав кромсать на пьяные отрезки,
Поймешь, что ты давно себя продал,
Но этим поделиться будет не с кем.
И с юных лет простреленная грудь,
И с юных лет ни вечности, ни Бога...
Сомкнется все в один нелепый путь,
Которого останется немного.
Ты заживешь..
С тобою пустота
И звездами засеянное небо.
Вся жизнь твоя забавна и проста -
Прожаренное до смерти плацебо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351135
дата надходження 18.07.2012
дата закладки 23.03.2014
Шановні друзі, колеги! Передруковуючи цю статтю
Олексія Заводюка на нашому сайті, боюся, що вона
матиме неоднозначну оцінку читачів. Але я свідомий
того, що вона необхідна для розуміння процесів,які
відбуваються зараз між двома братськими народами!
В знанні сила і ключ до пошуку вірного вирішення
проблем, що виникли тимчасово на відтинку історії,
свідками і дієвими особами якої нам випало бути!
Один філософ, здається, сказав: "Геніальність -
це надзвичайне почуття відповідальності за в все те,
що нас оточує!"
...Будемо ж геніальними, друзі!
[b][i]«Ваша великорусская мечта – сидя по горло в дерьме,
затащить туда всех остальных. Это и есть Русизм.»
Шамиль Басаев[/i] [/b]
Удивительно, как малограмотный горец
точно определил сущность русского народа.
Мне понадобилось 20 лет, чтобы понять
смысл этих слов чеченского воина.
Этот пост будет очень злым. По военному
злым. Я скажу все, что уже накипело и
льется через край. Слишком долго мы,
украинцы, молчали. Старались не обидеть
наших русских братьев.Но больше молчать
не могу. Война развязывает язык получше водки.
Я знаю, что найдутся люди, которые найдут,
что сказать в оправдание русскому народу.
Обязательно найдутся те, кто осудит этот
текст. С готовностью выслушаю и тех и других,
если будет что слушать.
Я не буду обижать весь народ, потому что
это не правильно. Я разделяю русских людей
на русских и кацапов. Русский – это брат
украинца. Кацап – это существо омерзительное,
несущее в наш мир только злобу и ненависть.
Главное отличительная особенность кацапа –
невежество. От невежества все беды кацапа:
пьянство, воровство, нищета и т.д.
Чтобы посчитать количество кацапов на
территории России, нужно сложить рейтинги
Путина, Жириновского и Зюганова.
***
Сегодняшний шабаш в Кремле – пикник
бандитов на Титанике. Толпа кацапов,
которая беснуется не понимая, что ее
ведут на убой. Сопли взрослых мужиков
про День победы и благодарности великому
Путину.
Да, они считают это убожество великим.
Потому что сами кацапы настолько убогие,
что для них Путин – это Величина.
Практически полубожество.
А какие рыла были сегодня в Кремле.
Торжество, наглость, упоение безнаказанностью.
Не было на этих рылах ни стыда, ни совести,
ни разума. Бандитская малина. Дележ добычи
рэкетирами. Выступление Путина. Проследите
за его логической цепочкой:
Меня обидели американцы, но ответить им я
не могу, потому что я слабак против них.
Поэтому я дождался пока заболеет мой
ближайший родственник и назло американцам,
я вонзил ему нож в спину. А когда меня за этот
поступок весь мир назвал конченным, я объяснил
им что зарезал брата для того, чтобы его не
зарезал кто-нибудь другой.
Бесноватая толпа многократно аплодировала
этому стоя. Так же как она в свое время
аплодировала Сталину. Только тогда вместо
украинцев были троцкисты, зиновьевцы и
другие невиновные.
Россия не победила фашизм в 45-м. Она его
усыновила. Мальчик вырос и мир ужаснулся.
Только в отличии от Гитлера у мальчика есть
ядерная бомба. Сегодня за кулисами Кремля
стоял дьявол и аплодировал. Его ученики
сделали хорошую работу.
Проклятая страна, убогие люди. Безнадежно
всё. Проходят столетия и ничего не меняется.
Тот же народ, те же грабли, то же убожество.
Убогие люди, повторяют мантру о величии
России. Их не надо проклинать, потому что
там нечего проклинать. Это пустые места.
70 лет они празднуют победу над фашистами!
Уже все фрицы сдохли, а рабы все празднуют.
Потому что праздновать им больше нечего.
За 70 лет ни одной победы, ни одного достижения,
одна показуха. Гагарин тоже не в счет. Какое они
к нему имеют отношение? Никакого. Нация бездарей,
которое кроме пьянства и разбоя больше ничего не
умеет делать.
Найдутся те, кто возразит мне и скажет, что в
России было много достойных людей. Согласен.
Бог, в отличии от меня добр и посылает в Россию
хороших людей, чтобы хоть немного просветлить
варваров. Я результата не вижу, но Богу виднее.
Жалкий народец. Завистливый. С черной,
мстительной душонкой. Агрессия от бессилия и
понимания того, что хуже других. Намного хуже.
А так хочется превосходства. И как это
превосходство получить, если делать ничего
не умеешь. Если только бухаешь и воруешь.
Если похвастаться можно только победами
к которым ты не имеешь никакого отношения.
Если побежденные спасали тебя, победителя,
гуманитарной помощью и кредитами, чтобы
ты не сдох с голода.
А теперь кацапы, как ничтожнейшие создания,
платят черной неблагодарностью за все хорошие
дела, что сделали им немцы и американцы
в начале 90-х. Не будь западной помощи, не было
бы уже давно России. А теперь у них появились
деньги и можно как свинья: и сам за стол и
ноги на стол. Немецкие солдаты называли их
свиньями, значит немецкие солдаты были умнее
нас и гораздо быстрее докопались до истины.
Пока мы верили в пропаганду про братские народы,
солдаты вермахта правильно расставили акценты
про людей и свиней.
А кацапам так хочется блистать. Хочется утирать
носы конкурентам. И мечется медведь в поисках
подвигов. Напасть на Китай страшно, на США еще
страшнее. Но нашли. Напали на Грузию.
Превосходство 1:30. Герои бля. Ты что.
Суворов обрыгался от счастья на том свете.
Какая блистательная победа. Медали, шампанское.
Полный кремль уродов.
И как воюют? Подло. Без погон. Вранье и коварство.
Ничтожный народец. Ничтожнейший. Дождались,
когда сосед ослаб. Когда весь украинский народ
воевал с криминальной хунтой, разве названным
братьям они помогали? Нет. Они помогали врагам
украинцев. Деньгами, патронами и гранатами. А
когда украинцы победили, ударили в спину. И
снова празднование. Мрази!
Соперничать с американцами у них не получается.
В Америке есть Тайсон, но в пару к нему американцы
могут поставить Билла Гейтса. Кого в пару к Валуеву
выставит Россия? Кого? Перельмана? Ну так он еврей.
И они русские знать о нем ничего не знали пока
загнивающая гейропа не сообщила этим бухарям,
какой самородок у них есть. Да и Валуев по сравнению
с Тайсоном – просто мешок с говном.
Отсюда вся эта бесконечная показуха. Олимпиады,
Сколково, дворцы, олигархи, новые русские. Чтобы
показать, мы мол не хуже других. Но все же знают,
что хуже. Оттого и злоба в их чёрных душонках.
Ежегодно европейцы устраивают автосалоны, на
которых хвастаются друг перед другом новыми
достижениями автопрома. И только кацапни там
нет, потому что нет никаких достижений. И никогда
не будет. Потому и ненависть к Европе, с одной
стороны, и мечты о хорошем немецком или
французском авто - с другой.
Они называют тупыми американцев. Они на полном
серьезе считают себя конкурентами Америки. Сидят
за компьютерами, работающими на американской ОС,
подключены к сети Интернет, которая придумана
американцами и называют их пиндосами! А по
телевизору грозят им ядерной войной. Не грозятся
конкурировать с IBM или Apple, нет, бомбу грозятся
кинуть. Если кто забыл, то бомбу им подарили тоже
американцы.
Кацапы, если американцы, которые столько дали
миру - тупые пиндосы, тогда я вас с этих пор считаю
обезьянами. Если сравнить американцев и вас, то
польза человечеству абсолютно не сопоставима.
А не нравится Америка – откажитесь от американских
технологий или закройте свои вонючие хлебальники.
По кацапскому телевизору идет реклама Газпрома.
Не товаров и услуг, сделанных в великой империи,
а Газпрома. Мы на первом месте в мире по добыче
газа. Бог ты мой, какое великое достижение.
Пробили дырку и качают газ. Это обезьяна сможет
сделать. А если учесть, что половина Газпрома
принадлежит иностранцам, то вопрос еще, кто ту
дырку сверлил в земле. Если вы там и были, то
бригадир точно был немец.
И украинцам каждая кацапская срань в лицо тыкает.
Ты же мол хохол, газ у меня покупаешь. Смотри мне,
не будешь Пушкина любить, я тебе газ продавать не
будут. Мигом закрою вентиль.
Вы где-нибудь видели, чтобы продавец так разгова-
ривал с покупателем? Это быдлячество в чистом виде.
Но так думают в России практически все, за исключением
процентов 10 нормального населения, которое каким-то
чудом еще сбереглось в этом мрачном государстве.
А как хочется соперничать с Америкой? Хочется, очень
хочется. Да, но в чем? В войне? Американцы кроме войн
дали миру интернет, мобильную связь, компьютеры,
технологии. Они много чего дали этому миру. Что дали
миру кацапы? Только войны и водку. Больше ничего.
Потому и живет кацап от войны к войне. Потому что
заниматься ему больше нечем. Не умеет он строить.
Умеет только бухать, воровать и убивать. И еще
изворотливо врать.
А посмотрите какая реакция на введенные санкций.
И власть, и народ, два сапога пара. В унисон один
мотив. Да, это мы украли, да это мы нарушили все
законы и договора, но мы кацапы и нам на всех вас
насрать. Они даже не стесняются своей подлости.
Они гордятся этой подлостью. Бравируют ей.
Смотрите на нас, вы не можете быть такими мудаками,
а мы можем. Потому что мы русские. Какие вы русские?
Вы кацапы. Вам до русских как до солнца.
Умные люди просят одуматься. Предупреждают о
скорой расплате за содеянное. Но ничего не помогает.
В безшабашном угаре пребывают кацапы, крым с нами
и все. Будем без трусов, но с крымом. Это очень
похоже на поведение пьяницы, который знает, что
завтра утром придет расплата, но выпить хочется,
и он плюет на завтра. Он гуляет сегодня. И гуляет
так, что у самого морда побитая, да у соседей
имущество не целое.
И потому тянет кацапов со всех частей света назад.
В кацапский мир. Потому что живя в Украине, Крыму
или Латвии надо что-то делать, чем-то полезным
заниматься. Но что может делать кацап? Ничего.
Построить достойные курорты он не может. Найти
и применить себя в новой стране, тоже не может.
Выучить язык страны, в которой живет – не может.
Оттого и начинается везде одна волынка.Его унижают,
принижают, не дают по-русски говорить. Хотя дай
ему говорить по-русски, он кроме матов и бекания-
мекания ничего умного и не скажет.
И понеслась знакомая песня кацапа. Сам не живу
и другим не даю. Казалось бы, решить вопрос просто.
Собирайся и едь к березкам своим. Но он же кацап
хитрый. Он понимает, что носится с ним как с дитятей
малой будут только в Европе, которую он так ненавидит.
Будут права его соблюдать и здоровьем его интересоваться.
А в России если он только заикнется про свои права,
местные мусора отмудохают его так, что мама родная
не узнает. Потому ноет наш ванюшка про родину, но
сидит и никуда не уезжает. Кацапье – очень хитрое.
Любимая мантра против Украины - перекроем газ.
Потому что больше предложить Украине нечего.
Когда и газ уже не помог – пустили в ход танки.
Истерика. Кацапы - это психи насильники. Не
получив от женщины ответной симпатии угрожают
ножом и как животные насилуют ее. Потому что
убогие, а женщины убогих не любят. Потому что
любить там нечего.
А перекрыв газ куда вы его денете? В трубу назад
засунете или тайгу будете обогревать им? Это же
не бензин его в канистру не нальешь. Почеши голову
свою дурную, подумай, что ты говоришь.
Но когда кацап думал головой? Вместо него думает
начальство, его дело работать на плантации, пить
водку (чтобы меньше думал), воевать с соседями,
чтобы кремлевским хозяевам было чем хвастаться
перед иностранными послами и умирать пораньше,
чтобы барина своего не печалить своим немощным
видом и необходимостью платить пенсию.
Газ русским дал дьявол, чтобы окончательно отравить
их гордыней и спесью. У арабов тоже есть нефть, но
посмотрите, как они себя ведут благородно. Вы когда-
нибудь видели, чтобы арабы вели себя как стадо гопников?
Посмотрите на них. Их тысячи в наших городах и
университетах. И посмотрите на русскую молодежь
за границей. Пьянь, наркоманы, отбросы общества и
бесконечная спесь. За исключением тех, кто сбежал
из России от подобного мракобесия.
Откуда у вас ребята эта спесь? Что такого вы
сделали для этого мира? Просверлили трубу и
выкачали нефть? Ограбили свою страну. Довели
убогий народ до полного скотства? Откуда у вас
эта спесь? Мы империя. В чем вы империя?
В идиотизме?
Иметь столько всего. Потенциально самая
богатая страна мира, а фактически одна из
самых бедных. Чудовищная детская смертность
и олимпиада в тропиках за 50 миллиардов, а
потом как контрольный выстрел в голову еще
100 миллиардов на войну в Крыму. Кому вы
завоевываете эти земли если вас самих
почти не осталось?
А украинцы все удивляются, как так может
быть? Мы говорим им правду, а они верят не
нам, а мразям из банды Януковича и путинским
пропагандонам. А нас даже слушать не хотят.
Да потому дорогие украинцы, что душонка у
них черная. Черная и хитрая. Не хочет кацап
видеть свободного украинца, не может он
видеть богатого украинца, не в силах он даже
представить, что украинец смелее и благороднее
чем он. Невыносима кацапам даже мысль о том,
что украинцы без нефти и газа, и без Путина
уделали их по всем статьям. Не смогут они \
этого принять никогда.
И дело не в телевидении, которое якобы их
бедных зомбирует. Дело в том, что они ищут
доказательства того, что украинцы ничтожества,
а Путин и Киселев просто дают им то, что они ищут.
Иваны, вы хотите найти подтверждение, что украинцы
твари, а вы молодцы? Получите. Они хотят именно
такого телевидения, путинского. Не будут они
смотреть нормальное телевидение, которое не
мочит хохлов и америкосов. Кому понравится
смотреть как другие радуются жизни, пока ты
сидишь в куче дерьма.
Вот и ответ вам на вопрос, почему кацапа
нельзя переубедить в том, что украинцы
нормальные люди, а на Майдане не было
фашистов. Когда кацап это слышит, он
не хочет этому верить. Он готов поверить
хоть черту, только бы не признавать, что
украинцы как нация стоит на несколько
ступеней выше, чем спесивые кацапы,
не знающие ни истории, ни родства своего.
Да к тому же рабы безропотные, веками
подставляющие послушно спины под плети.
Это не украинцы, которые за свободу умирать
готовы, кацап готов умирать только за хозяина,
за себя лично никогда.
И выдумывают они ложь про украинских
проституток в Москве. Только забывают
они добавить, что проститутки эти в основном
генетический мусор, доставшийся нам от
немытой россии. Посмотрите откуда они
едут и на каком языке говорят. Донбасс
и русско-советский восток. Так что не
обольщайтесь кацапье, едут к вам не
украинки, а биомасса, доставшаяся нам
после оккупации от вас.
Но Путин каков молодец. Как он тонко
уловил, что нужно этим убогим доходягам.
Он точно уловил, что если он этим
лузерам даст иллюзию величия, они будут
целовать его в жопу. И посмотрите, так
и есть. Чтобы он ни делал, они прощают
ему все.
15 лет он у власти. За 15 лет немцы, корейцы,
японцы сделали реформы, создали государства
с судами и правоохранительными органами,
запустили свое производство, дали миру хорошие
товары и новые технологии. А что сделал Путин за
15 лет? Ничего. Сидел на газовой трубе и ни хрена
ни делал. Только рассказывал про великую россию,
которая встает с колен. 15 лет вставала и кроме
оккупации Грузии и Крыма ни хрена больше не смогла.
Но они об этом даже не думают. Никто даже не
спрашивает у Путина, а где деньги? Почему канадец
получает от правительства ренту за нефть, а русский
получает только патриотическую лапшу на уши? Может
по мнению Путина русским не нужны деньги. Может
Путин думает, что они все равно эти деньги пропьют?
Удав и бандерлоги. Мой респект тому, кто это подметил.
В десятку. Путин – жалкая личность, мстительное и
мелкое ничтожество. Но какой великолепный манипулятор.
Как здорово он их всех имеет. Ребята, это искусство.
Большое искусство. В течении 15 лет грабить 150
миллионов людей, а они тебя считают великим и
готовы на руках носить.
Я пониманию почему американцы не хотели свергать
Путина. Он им до чертиков надоел. Они могут
свергнуть его за год, а может и меньше. Но…
У них не было нового пастуха для России? Уйдет
Путин, а кто придет ему на смену?
И Путин понимает, что он нужен. Нужен всему миру
для того, чтобы как факир усмирять этот буйный и
злой народ. Народ, который готов убивать и резать
не жалея ни себя ни врага. Убивать ни за что,
просто так. Потому что ничего больше делать не
может и оттого злой на весь белый свет.
Нет, это не Гитлер, который бился в истеричном
припадке. Этот актер классом повыше. Красивейший
развод. Я начинаю верить в то, что Путин продал
свою душу дьяволу. Бог не награждает такими
«талантами». Такие таланты дарит только Дьявол.
Но похоже, что в этот раз Путин доигрался. Реальный
руководитель России уже принял решение и процесс
пошел.
Править Путину осталось недолго и следующим
русским царем будет Ходорковский, который уже
застыл на низком старте и терпеливо ждет своего
часа.
© март 2014 Алексей Заводюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487383
дата надходження 22.03.2014
дата закладки 22.03.2014
Зияющие пропасти. ПропАсть...
В тумане зыбком тихо раствориться...
Не вовремя, ни к месту и не в масть?
Не дергайся. Все сон, все только снится.
Синица заполошная в руках,
Мечталось же о чем-то журавлином,
Но сплин - увы - не выбить птичьим клином.
Пускай летят... Остаться в дураках
Уже не так, как раньше, непочетно.
Не боязно уже... Тут - верь - не верь -
По четным бьют, склоняют по нечетным
С учетом лет и качества потерь...
Оно все так, да что-то вот не то...
И тяга к абсолютному покою
Сменяется опять игрой в лото.
Бочонок достаешь своей рукою
Из черного, как водится, мешка.
И что там дальше? Суп с котом? Удача?
Все снится? Откусив от пирожка,
Над всем что было, что осталось в сдаче -
Почти не удивляешься – растешь...
И мелкой суетой – былые страсти.
Не сольдо - а всего лишь медный грош?
Стих о любви? И о любви – отчасти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484544
дата надходження 09.03.2014
дата закладки 13.03.2014