Їхні стосунки були цікаві –
вони один одного вбивали.
Потроху. Ніжно. З любов’ю
Цю історію пишучи кров’ю.
У чомусь вони були подібні:
коли прокидалися пообідні,
гострили зуби на піднебінні,
і в тому, що сталось, були не винні.
Коли ходили одним подвір’ям,
коли замітали сліди пір’ям,
коли не дзвонили і не вітались,
вночі забували про все й кохались
і щоби зігрітися, пригортались.
І темінь ширилася берегами,
і відьми літали над головами,
контролюючи биту дорогу
від Конотопа до Криворогу.
Ніч усе розчиняла в ріках,
у каві, у смолі, у ліках.
Все, що тримало їх:
спомини спільні, печалі,
діряві човни на причалі,
хустки в кишенях, насіння,
привидів та сновидіння.
Молочні ранки з дрижачими сливами
й небо, контрольоване охоронцями,
котрі північний край огортають зливами,
а край південний устеляють сонцями.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487732
дата надходження 23.03.2014
дата закладки 23.03.2014
Яка вона — та жінка, що твоя?
Несамовита? Пристрасна? Кохана?
До болі щемна, чи від щастя п”яна?
Родюча нива, сад або рілля?
Яка вона — та жінка, що у снах?
Коли відкриту книгу ти читаєш,
Які сторінки ти перегортаєш?
Це глянець, чи “бульвар”, чи альманах?
Яка вона — омріяна весна?
Над головою — ріжки? Німб? Корона?
Послушниця, повія чи мадонна?
Ти молишся на неї? Чи вона?
Яка вона — найкраща з побажань?
Проста, тендітна чи безмежно сильна?
Зразково-добра? Ніжно-божевільна?
Рішуча, а чи сповнена вагань?
Вона така... П”янка, стрімка, жадана...
Тайфун і спокій. Радість і печаль.
У ній є все: любов, терпіння, жаль...
Вона така одна. Твоя кохана...
І ти готовий йти на край Землі,
Щоб там, збагнувши вітер і сміливість,
Пізнати ту її “неособливість”,
І долі зустрічати кораблі...
З останніх сил — навіщо все? Дарма...
Та лиш заглянеш в ці бездонні очі,
І ти її уже не просто хочеш,
Тебе без неї просто вже нема...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270196
дата надходження 14.07.2011
дата закладки 08.03.2014
Люблю її велику парасолю…
Іде крізь дощ, закутана у сни –
Долає осінь тихою ходою,
Ховає очі кольору весни.
Танцюють краплі, горнучись у хвилі,
Її волосся вітер розпліта –
Така рішуча у тендітній силі,
Ледь усміхає стиснуті уста.
Грозою пахне солодко-медово.
Вона пройшла. Я все один стою.
Люблю її велику парасолю
І її мокрі кучері люблю.
15 серпня 2012 року
Яна Самчук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358296
дата надходження 18.08.2012
дата закладки 02.03.2014
Ти схожа на серпневу ніч.
Така ж неквапна і спокійна,
Така ж холодна й непокірна,
Так само повна протиріч.
Серпнева ніч: прозорість неба,
Падіння яблук, лиск очей,
Падіння одягу з плечей,
Падіння в ніч, падіння в тебе.
Ти схожа на серпневу ніч.
Така ж терпка й холоднороса,
Глибокоока й чорнокоса,
І в глибині – горіння свіч!
Казкова жінко, в тому й річ,
Що не дожить мені до ранку –
Ти поглинаєш без останку!
І я біжу тобі навстріч…
Ти схожа на серпневу ніч.
1993 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298029
дата надходження 05.12.2011
дата закладки 02.03.2014
Я Вас люблю, я наче хворий -
Мороз по шкірі та мурашки.
Тому мелю без алегорій -
Я ж не поет, не Пушкін С[b]а[/b]шка.
Я квіти Вам не подарую,
Бо сам букет усіх болячок.
Я ціпенію у статую -
краси Ваш геній я побачив.
Чи навпаки - сверблячка генів
В шалений рух приводить руки.
І всі думки аж до мігрені -
Писать вірші? Чи пить самбуку?
Писать вірші - не Пушкін Саша,
А пить до "глюків" - вже без сенсу.
Не Гончарова Ви, Наташа,
Але від Вас почався сепсис.
Ця зачарована недуга -
процес в любовній біосфері.
Я Вас люблю, хай недолугий -
Коханець Ваших всіх бактерій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482244
дата надходження 27.02.2014
дата закладки 27.02.2014