Я п’ю за Вас, моя вельможна панно,
за очi синi, за волосся золоте;
налий, шинкарю, вип’ємо на пару
за панну нашу, за iм’я її святе!
[i]Приспів:[/i]
[i]Моя вельможна панно Україно,
моя найкраща, найсвiтлiша на землi,
шляхетно-горда й нiжно-солов’їна,
із тінню смутку на осяянім чолі.[/i]
Я п’ю за Вас, моя вельможна панно,
вино, що тільки щастям радостi п’янить,
i на душi так сонячно й рiздвяно –
цей хмiль солодкий розум свiтлий не приспить.
[i]Приспів.[/i]
Налий, шинкарю, келихи по вiнця,
налий усiм, хто з нами в круг один стає,
усiм, хто гордий йменням українця,
хто Українi серце й душу вiддає.
[i]Приспів.[/i]
Створено у 1997 році
м. Львів
Опубліковано: "Моя пісня". Львів: "Сполом", 2004. 120 с.
С. 51.
[i]Музика 1. Тетяни Кисленко,
2. Семена Карпи[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504926
дата надходження 13.06.2014
дата закладки 13.06.2014
Утік кабан із "Межигір'я"
Не допоміг спецназ
Усе залишиться народу
І навіть унітаз.
Він меч підняв до власного народу
Не диво, що в свій час його виховували нари
Прокляття заслужив мільйонів українців
попереду невідворотня кара.
Тікають "криси" з України
і Чечетови й Добкіни, й Калетники
Не допоміг їм "беркут" з снайперами
і мітинги бюджетників.
Кроваві гроші загружають
із мерседесів в літаки
Будьте ви прокляті до сьомого коліна
на всі часи й віки!
Ще вчора зверхньо поглядали на людей
Себе за Бога видавали
"народні обранці"
А проснулися ніким
сьогодні уранці...
Бо не можна українців
за волю вбивати
А хто це не розуміє
попаде за грати!
Просипаймось українці,
міняймо свідомість!
Подолаймо в собі раба
Та вселяймо в своє серце
свободу натомість!
Щоб і діти, і онуки
пишалися нами!
Не ставаймо на коліна
перед ворогами!
Василь Білий
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481283
дата надходження 23.02.2014
дата закладки 15.03.2014
В двадцять першому столітті
Путін з Януковичем жирують
Розстріляли сто людей
Тепер Крим мордують
Утік кабан із "Межигір'я"
Нема вже пахана
Зате Путлер знахабнів
Замінив тирана
Світ, мабуть, перевернувсь
Нехай йому греком
Щоб дружили й цілувались
Кегебіст із зеком!
Братаймося українці
З російським народом
Та не з іродом Кремлівським
Карликом - уродом
Бережімо честь і совість
Бережім любов
Недомустим, щоб даремно
Пролилася кров
Хочуть Криму карлики
Україну ставлять раком
Вище голову народе
Покажім їм дулю з маком
Зброя бряскає, але
За свою свободу
Не зламати їм ніколи
Дух українського роду
Не обдурять нас тепер
Путіни і Азіри
Їхні діти у Європі
Нас штовхають в Азію
Хоче карлик воювати
Дайте йому автомат
Хай сам сидить у окопах
Якщо він солдат
Якщо треба душу й тіло, ми положим
За нашу свободу
І черговий раз докажем
Що ми доньки й сини козацького роду!
*** *** *** *** *** *** *** *** ***
Кажуть карлики Кремлівські
Що вони нам всім брати
Хоч малого вони зросту
Та великі з них кати
Ви вижимали Януковича
За яйця тримали
Та даремно всерівно
Ви майдан програли
Тепер взялися за Крим
Агресорів там не ждуть
Ви зажерлись перед Світом
Путлеру - капут!
*** *** *** *** *** *** *** *** ***
Василь Білий
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484209
дата надходження 07.03.2014
дата закладки 15.03.2014
[i]Ресницы даль окутывает нежно
Пылинками из падающих звёзд,
Взвевает ветер волосы мятежно,
Снося между землёй и небом мост.
Взираю я, как плавно исчезает
Невидимая, тоненькая нить,
Гляжу на всё, и сердце замирает:
Природу людям не дано хранить.
Кружится, будто в вальсе, жёлтый лист,
На землю сходит капелька росы,
Доносится притихший лёгкий свист,
Журчит ручей, прозрачнее слезы.
И это всё навеки во вселенной,
Пока сражаться люди захотят,
Кто есть сильней, и кто уж непременно
Природой нашей будет управлять.
Она всё видит, чувствует и знает,
Везде должна быть главной лишь она,
Природа-матушка нас всех оберегает,
А наша жизнь навек нам не дана.
Ведь как чудесно слышать трели птиц,
Любое время года – благодать,
Природному богатству нет границ,
И долг людской – её оберегать!
2011 г.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482743
дата надходження 01.03.2014
дата закладки 01.03.2014
Неначе листя восени,
Ми розлетілись в різні боки.
Ледь чутно наші голоси,
І все віддаленіше – кроки.
За вітром ти помчав услід,
Мене дощем зірвало з гілки.
Ти помарнів, пожовк і зблід,
Я постарішала – і тільки.
Ми закрутили, хоч невлад,
Танок останній не під сили.
Та обірвав нам листопад
Надії і посохлі жили.
Жбурляв мене і дощ, і сніг.
Я до калюжі враз прибилась,
І у багнюці, всім на сміх,
Я порсалася і втопилась.
Ти також довго не літав,
Підступний вітер тебе кинув,
Завів далеко за курган,
Ти там від холоду й загинув.
І потепління вже не жди,
Пройшла пора, зів’яли роки.
Неначе листя, назавжди
Ми розлетілись в різні боки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481933
дата надходження 25.02.2014
дата закладки 01.03.2014
Це один із перших моїх віршів,
який був написаний ще в 2008 році.
Сьогодні він вдруге народився, дякуючи
Віктору Ох, який написав і подарував
мені чудову мелодію до вірша!!
Дякую Вам, Вікторе, за таку чудову музику!!
Ось його адреса:ttp://www.poetryclubh.com.ua/author.php?id=9277
Надія часто поруч з нами,
Дарує нам казкові сни.
У скрутний час завжди втішає,
Що світ прекрасний віриш ти.
А завтра все кудись зникає,
Неначе вітром все знесло,
І знову в розпачі блукаєш,
Рожевих снів як не було.
І так проходять дні за днями,
Надія гасне у душі...
А то дивись — і знову з нами
Щасливі нам віщує дні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108268
дата надходження 18.12.2008
дата закладки 26.02.2014