Вона крізь дим дивилась в синє небо,
Червоний вогник. Підвіконня. Вітер.
Тобі вона - ніхто. Проста потреба...
Для неї - ти єдиний в цьому світі.
Вона вдивлялась. Вірила. Молилась.
Втішалась димом і вином багряним.
І байдуже, що стільки не здійснилось -
Чекала, вірила, що щастя ще нагряне.
А ти брехав. Собі, і їй, і зорям...
Ти заблукав в її очах гарячих.
Ти, певно, насолоджувався горем...
А зараз ти щасливий? Ні, навряд чи.
Ти під дощем. Не врятуватись. Осінь..
Холодний вітер. Совість в душу рветься.
Ти втратив. Не шукай її вже. Досить!
Вона щаслива. В небі. Не озветься...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622688
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 21.11.2015
Ми всі хворіємо гріхами.
А може є від них рецепт?
Є ліки, та забуті нами!
Я вам розкрию цей секрет.
Нарий слухняності коріння,
збери від щирості квіток,
Нарви листочків від терпіння
і чистоти твоїх думок.
Усі ці названі чесноти
постом утримання суши,
І по завершенню роботи
в каструлю добрих справ клади.
Додай водиці покаяння
і братолюбством посоли,
Додай щедрот від подаяння,
пилок покірності збери.
Примиренням приправ цю страву,
і Божий страх приймай щодня.
Іди із ним на кожну справу,
будь духом чистий як дитя.
Не пий вина прелюбодійства
і справедливість одягай,
Тримайся осторонь від вбивства,
і марнослів’я оминай.
А ні, то знову захворієш
брудним, оманливим гріхом.
Впадеш у відчай і зотлієш,
напоєний гірким вином.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617444
дата надходження 31.10.2015
дата закладки 01.11.2015
Він заблукав і тихо плакав…
Щенячі сльози, мов зірки,
Тремтіли на очах від страху:
Йому не стало теплоти.
Ще неслухняними ногами
Брів навмання кудись... Навзрид
Тепла хотілося від мами
І носом вткнутися в живіт.
Так страшно стало, одиноко…
Присівши в розпачі на зад
Жалівся він з вищанням, тонко,
Хотів вернутись до щенят.
Навколо рухалося, бігло,
І зупинялося, і йшло…
Всім не було до нього діла.
Та як же радісно було,
Коли за шию раптом міцно
З гарчанням рідним хтось узяв!
І песик заскавчав так ніжно,
Від щастя й хвостиком виляв…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617674
дата надходження 01.11.2015
дата закладки 01.11.2015
Да, я дам тебе все, что хочешь -
Только слушай…
Излечи этой долгой ночью
Мою душу.
Оставайся, хочу проснуться
С кем-то рядом.
Я во сне боюсь захлебнуться
Этим ядом.
Оставайся. Мы встанем в восемь,
Будь спокоен.
И шепчи мне: “Тебя он вовсе
Не достоин”.
Осуши в истомленном сердце
Злые ливни.
Я сегодня твоя на вечер -
Помоги мне...
...Я лежу у тебя под мышкой.
Стынет ужин…
Ты целуешься как мальчишка...
Ты не нужен.
Я лежу. Тело - здесь, а мысли...
Гаснут свечи...
Уходи лучше сразу “после” -
Ты не лечишь.
Мила Позняковская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617664
дата надходження 01.11.2015
дата закладки 01.11.2015
А дощ іде... І я собі іду...
Ловлю калюжі - чи не в кожнім кроці...
А вітер гонить листя череду,
Мабуть, що вже останню в цьому році...
Погода - з плюсом!.. забарився сніг!..
Такий похмурий настрій у природи...
За винятком холодних рук та ніг -
Для радості вишукую нагоди...)))
А вдома - чай! й пухнастий теплий плед!
Ця радість - близько! і така знайома!
Зігріє душу золотистий мед,
І - благодать !- що я, нарешті, ВДОМА!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544534
дата надходження 17.12.2014
дата закладки 18.12.2014
О,як в мені пульсує біль жалю!
Як боляче безвихідь ранить душу!
Ну вбий мене своїми "не люблю",
своїм "не чую" й "ти мені байдужа"!
Убий мене, щоб я не знала як
іще сильніш тебе любити можу,
щоб я не стала на примару схожа
і не прода́лася нікому за мідяк.
Вбивай,кажу!Тобі і так не шкода,
ти й так крізь серце вже прогриз діру!
Візьми моє життя , як нагороду,
бо я однак без тебе не живу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532673
дата надходження 26.10.2014
дата закладки 30.11.2014
Зимний вечер. Зябнут плечи.
Всё прошло.
Время боль твою излечит.
Вот и всё.
Догорели ярко свечи.
Навсегда.
Зябнут плечи. Зимний вечер.
Холода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540089
дата надходження 28.11.2014
дата закладки 29.11.2014
Нічого не змінити…Безвихідь ранить душу.
Відчувши дотик щастя, без тебе жити мушу.
Слова, що гоять серце, що музиці подібні
- Ти так мені потрібна!
- І ти мені потрібен!
Жадані, теплі руки, обійми – щит від лиха.
В полон захопить погляд. Твій голос чути втіха.
Надихатись не можу таке в тобі все рідне…
- Мені ти необхідний!
- Мені ти необхідна!
Заб`ється кров у скронях, стають слова безсилі.
Безцінні ті хвилини моєму серцю милі.
В мовчанні двох лунає мелодія зізнання:
- Я так тебе кохаю!
- І ти моє кохання!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524875
дата надходження 21.09.2014
дата закладки 17.11.2014
Ночь, расстаётся, со змеиной кожей,
высвобождаясь и мучительно скользя,
и донельзя становится похожей,
на разметавшуюся в простынях тебя.
Струится свет, касается коленей,
как розы алой тонкий лепесток, скользит -
по телу вверх, как память тех мгновений,
ночных, что хочется их снова повторить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537521
дата надходження 17.11.2014
дата закладки 17.11.2014
Я не можу подякувати тобі, бо ти надто далеко. Я не можу без тебе, а ти й не здогадуєшся. Від мене до тебе — теорема із пошуку спогадів. Теореми то не моє, та я знаю, як спогад пече. Може згадаєш ті теплі ночі, коли ми блукали між тілесним та духовним, між емоцій та почуттів. Ті ночі, що перервались із присмаком осені. Що лишились у забутих фото. У середені мене дощить, та головне, щоб тобі було сонячно. Зараз уже помер сенс довбаних слів. Кожен раз, коли ми вважаєм, що отримали менше, ніж заслужили, всередині нас холднішає. Тому я тремчу від холоду. Бо не маю тебе. Тому люди до біса холодні. Бо не тримають себе. Голодний до теплого, смачного і матеріального, я втратив духовне й прекрасне. Дещо лишилось неясним, та ясно одне — моє кіно закінчилось, в я починаю спочатку, серед нового і незнайомого, чужих обличь і мертвих почуттів. І доки з другого боку скла вбите листя заливає дощ, доки збираються гори бичків біля ліжка, думка про тебе гріє, а потім убиває струмом по серцю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536085
дата надходження 10.11.2014
дата закладки 10.11.2014
Надворі, Діно, осінь і сльота.
Шлях перекрито до Країни Казки.
Давно вже змило посмішку Кота,
І з Поросяти зірвано всі маски.
А як там Кролик? Мокне під дощем?
Чи не втоптав в багнюку рукавичок?
Проймає душу, наче вітер, щем:
Мене забули… і на чай не кличуть.
Трояндам страшно: стигнуть під вікном,
Дихне морозом – знову побіліють.
Не фарбували, Діно, їх давно.
Ще трохи – й на шипшину перезріють.
А пам'ятаєш, літо, і гриби,
І ключ, і склянка… Вічний біг по колу!
Стежки в нікуди всі вели туди,
Де five o'clock щомить, цілодобово;
Де божевілля - це здоровий глузд,
Де, щоб лишитись, треба швидко бігти…
Мені болить, я задихаюсь тут,
Де все, як слід, - підігнано під мірку.
Ось дочекаюсь тільки-но зими,
Хай буде видно добре слід кролячий,
Я знову в нору… Полечу згори,
Аби себе шукати на удачу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535337
дата надходження 07.11.2014
дата закладки 08.11.2014
Ти приходиш у сни, як гонець найтеплішого вітру ,
Доторкнувшись душі, викликаєш омріяний злет...
І тихенько, щоб місяць -мій друг- не побачив, я витру
Зі щоки росянисто-солоний осінній сонет...
У долоні збираю розрізнені пазлики -мрії:
Ще до ранку далеко, ще встигну зібрати тебе..
І цілуючи сон, з гіркотою розлук розумію:
То не очі твої, а всього лише зорі з небес...
Ти приходиш у сни, ніби музики звуки чуттєві,
Композитором ночі ти пишеш акорди світань...
Замовкають слова, непромовлені і несуттєві
Відображенням думки у бісері віршописАнь...
Проганяє тебе цей ненАвисний вбивця -будильник,
Я хапаюся серцем за крила сполоханих снів...
Радо день зустрічать -для незламних, щасливих і сильних..
Я щаслива сьогодні, бо ти все ж приснитись зумів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534617
дата надходження 04.11.2014
дата закладки 06.11.2014
Не покидай мене у всім, чим я живу
Серпневе небо срібне і холодне,
І стиха зорі котяться в безодню,
Симфонію малюючи нову.
З-між листя сяють зорі ліхтарів
Стає паркетом кам'яне подвір'я
Над головою фресками сузір'я
І срібний вузол із нічних вітрів.
Мій темнокрилий спомине, ти тут
Стаєш до танцю, щоб мене обняти,
І бідне серце, кров'ю обілляте,
Не має сили вирватись з тих пут.
І літо із небесної пітьми
На нас зірок іскринами спадає
Я знаю добре – тут тебе немає
А все ж прошу, благаю – обійми.
Мов голосом самотньої душі,
Шепоче ніч в горіховому схроні
Візьми мене, немов маля, в долоні,
Крильми своїми в сон заколиши.
Тут тільки я і небо – назавжди.
Ті спогади – їм ні кінця, ні краю –
Солодким шовком темрява вкриває,
І губляться у ній мої сліди…
29.VІІІ.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522625
дата надходження 10.09.2014
дата закладки 26.09.2014
[img]http://cs606923.vk.me/v606923008/6613/Kb-BC9Cxy1o.jpg[/img]
Волів би вітер щастя заплітати
В зелене листя ранньої весни.
Отак і я хотів би відчувати
Твої обійми теплі з-за спини.
Бо ти для мене, мов шматочок раю,
Серед весни лапатий ніжний сніг.
До губ твоїх невільно припадаю,
Що аж земля пливе з-під моїх ніг.
Пянію я від ніжності цілунків,
Та тільки тих, що память береже -
Ось так життя позводило рахунки,
Що серце досі пробирає щем.
Я сподіваюсь ти колись пробачиш
Мою невчасну, спізнену любов.
І, видно, час тепер не мій товариш -
Тебе несе від мене стрімголов.
І не знайти відради в сьогоденні,
Що так невпинно змушує мене
Забути все, любов свою блаженну,
І навіть те, що небо голубе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493138
дата надходження 17.04.2014
дата закладки 26.09.2014
Я не та, за которой мужчины - в огонь и под пули,
И не та, от которой скрывают грехи и пороки.
Я скорее из тех, что рыдают, когда все уснули, -
Я из дерзкой породы всегда и везде одиноких.
Я скорее из тех, что на "ты" и с луною, и с ветром,
Для кого шорох листьев осенних - почти серенада.
Я из тех, что столетья назад растерялись по свету,
Для кого горных троп не смогла заменить автострада.
Я из тех, что в толпе неприметны, как серые кошки.
Я из тех, кого ценят "подруги" как фон для знакомства.
Я из тех, для кого не бывает любви понарошку,
Для кого всё, как есть, - романтично, наивно и просто.
Я не та, для которой все звёзды и бархат прибоя,
И не я неземной красотой вдохновляю поэтов...
Но я та, что - и в горе, и в радости - будет с тобою,
Если ты позовёшь прогуляться вдвоём на край света.
(31.08.2010)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208730
дата надходження 01.09.2010
дата закладки 26.09.2014
Ти хто?.. Ти навіщо?.. Ти звідки
Прийшов в мої ночі і дні?
Я ніби розтоптана квітка,
Так боляче жити мені...
Я хто - чергова забаганка?
Сюжет в пекторалі самця?
Маленька кумедна коханка...
З такими не йдуть до вінця!
Ти думав з моїх поцілунків
Ти молодість вип'єш? Та ні!
Бери всі свої подарунки,-
залиш моє серце мені!
Ти хто? Ти навіщо? Ти звідки?
І хто мені кару наслав?
Я- ніби розтоптана квітка ,
Яку ти безжально топтав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387217
дата надходження 23.12.2012
дата закладки 20.09.2014
Якийсь ранок цей видався сірий-
Ніби виспатись краще не зміг.
І здається такий потемнілий,
Мов чернетка затоптаний сніг.
І дерева стоять голомозі-
Мабуть вітер з них шапки зірвав.
І здається, від сильних морозів
Грудень сонце за хмари сховав...
Із яскравості-тільки синиці,
Що сховались у плетиві віт,
Снігурі- в серце ранені птиці,
І твій сонячно-теплий привіт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387024
дата надходження 23.12.2012
дата закладки 20.09.2014
Ми дякуємо вам, захисники,
За те, що край наш рідний боронили,
Що голови в покорі не схилили,
Ішли у бій, як справжні козаки.
Хай страх не раз стрічав вас у анфас,
І хай в окопі без матраца спали,
Ви Україну мужньо захищали,
Хоч гради й кулемети рвали вас.
Подяка тим, хто із останніх сил
У бій вас вів і прикривав надійно.
А тим, хто кинув смерті у обійми,
Ганьба навіки стогоном з могил.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524011
дата надходження 17.09.2014
дата закладки 18.09.2014
Посвіжішало. Стала бузковою вись,
І ескадра птахів почала свій розгін.
Я прошу у весни: "Відгукнись, відгукнись,
Розбентеж у душі мрій гарячих глибінь."
Прожени всі тумани й осінні дощі,
І зажура нехай відпливе, ніби сон...
Запали буйноцвітом садів вітражі,
Щоб летіла я птахом до нових осонь.
Хай дзенить і нуртує натхненням мій дух,
Радість рветься із серця, відчувши політ.
Розітну із громами увесь виднокруг,
І нехай заніміє від подиву світ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489559
дата надходження 01.04.2014
дата закладки 25.06.2014
Як це чудово вдягнуть полотняну
Давню сорочку, хрестом вишивану,
Що береже від напасті та зла -
Це, як мов напився води з джерела.
Юбку до неї дібрати квітчасту,
Чорний кептар із калиною, рястом,
Хустку на голову взять, як годиться.
От вам і справжня жона-молодиця!
Що там сучасне вбрання від кутюр!
Є в нім душа? Тільки слід від купюр.
То ж вишиванки в селі чи в столиці
Радо носімо, бо ж ми – українці!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507104
дата надходження 24.06.2014
дата закладки 24.06.2014
Ми з дощем пили чай. Говорили про світобудови.
Пили чай за здоров*я усіх, що у серці живуть.
Підбирали до сейфів забутих новенькі паролі
І змивали старанно з віконець-очей зайвий бруд.
Ми з дощем кожну мить відчайдушно сміялися серцем
Неприкаяний, вільний навіяв про осінь пісні,
Ти пролився у них ясно сяючим місячним скерцо,
Тайнописними згуками сірого неба із снів.
Мені дощ розповів про героїв старинні легенди
Я ж ретельно, як твій літописець, складала портрет.
Чорний чай мій розлився по небу, що враз стало темним
І у крапельких тиші сховало мінливий секрет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491611
дата надходження 10.04.2014
дата закладки 23.06.2014
У моєму саду білим котиком ранок дрімає,
Розтрусивши росу, ніби низку коштовних перлин ;
І клубок вогняний визирає ріжком з небокраю
У віночку пухких, щойно випраних дощохмарин.
Заплітає трава ще не скошені коси шовкОві,
І волошки синЯть і без того яскраву блакить ;
В полуничок яснИть полум'яно -червона обнова,
І бджілками гледичія жовто-медова бринить.
З кучерявих півоній звучать аромати симфоній,
З ніжно-флейтовим соло в рожевості чайних троянд ;
П'є метелик нектар на квітковій духм'яній долоні,
Наливається соком лоза виноградогірлянд.
У волоссі весни - уже геть посивілі кульбабки
Парашутяться снами маленьких крилатих зернЯт ;
Котик -ранок для них підставляє розвітрену лапку -
Час зродити життя, тож нехай собі вільно летять! ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501737
дата надходження 28.05.2014
дата закладки 04.06.2014
Наша квартира - то зона відчуження;
Кожен куток в ній волає самотністю...
Хворе кохання ...Чи буде одужання?
З ким поєдинок - колишнім чи з совістю?
Маски облич вже злилися із душами,
Знову крізь сльози я посмішку вишию ...
Як і коли ми зробились байдужими
В світі, що пахнув шаленою вишнею? ..
Стежка між нами - спориш непротоптаний ...
Всі перші кроки давно уже зроблено ...
Вечір ходив за вікном заклопотаний,
Ношу мовчання поніс знову згорблено ...
Скельця рожеві дощенту розтріскані
Десь у альбомах з ясними світлинами ...
Хто між чужими вимірює відстані
Цими яскравими щастя краплинами?..
Крила моï уже міллю поïжені -
Не врятував ïх і спогад лавандовий ...
Тільки уперта надія засніжені
Ще зігріває пелЮстки трояндові ...
це не моя істрія.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495779
дата надходження 29.04.2014
дата закладки 29.04.2014
Космополіт – бездомний сирота,
По вірі і по небокраю тризна.
Спитай його – а що таке Вітчизна?
Почуєте – це ліжко і їда.
Однаково, де жити, з ким і як,
Аби лиш на землі, супроти сонця.
І душу без єдиного віконця
Продасть за девальвований срібляк.
Чи найметься служить чужим богам,
Що рід його винищують під корінь.
Такому легше жити у покорі,
Під наглядом патрона й батога.
Хто бідоласі душу поламав
Позбавивши покути і сумління?
Як добре, що у нашій Україні
Таких людців і в помині нема!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494644
дата надходження 24.04.2014
дата закладки 24.04.2014
Коли дощ розціловує вії,
Коли небо заплющує очі,
Чорно-білі, мов спогади, мрії
Розливаються дзвоном пророчим.
Це вони - темно-сірі калюжі,
По краплинці вбираючі небо,
На хвилинку лиш прірву подужав
Піді мною, від тебе до себе.
Не ввібрати їм хмари до щенту,
Як і нам наших мрій не ввібрати.
Та я хочу віддавшись моменту
Крадькома із дощем політати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490330
дата надходження 04.04.2014
дата закладки 04.04.2014
На зрошене вранішнє небо
Нашию проміння цілунків ;
Той день, що почався із тебе -
Найкращий з усіх подарунків !
Розкавилось наше світання,
Від дотику рук стрепенулось ...
-Мій милий, єдиний, коханий ...-
Із кожним ковтком відгукнулось ...
Ми - крила одноï пташини,
Ми - блискавка з громом у парі,
Одної веселки частини,
Романс на циганській гітарі ...
Розкинутий ранок співає,
Торкається вікон рукою...
І кращоï миті немає,
Як миті удвох із тобою ...
Коли ж бо проміння сіяє
І кавою пахне у ліжку,
Рум’яниться личко й співає,
Душа вишиває маніжку.
Кохана, з тобою у парі,
Ми будемо в щасті горіти,
Твої намагнічені чари,
Довіку нам мають світити…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488992
дата надходження 29.03.2014
дата закладки 02.04.2014
Я ж тебе так кохала,
Як не можна людину любити,
Могла тобі зраду простити,
Навіть, якби не знала.
Я любила безтямно так,
Що росли із спини світлі крила,
Любов у хмарах мене носила,
Але ж я, насправді, не птах.
Я любила тебе сильніше
За свою нездійсненну вічність.
Та за свою безмежну ніжність
Поплатилася найціннішим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484184
дата надходження 07.03.2014
дата закладки 09.03.2014