Хрускіт льоду, розбиті дзеркала,
Вбиті цвяхи та кров, що з долонь,
Мою впевненість вмить розтоптала
Гірка правда, як сіль чи й вогонь.
Навіть з нею і, зціпивши зуби,
Напролом йшла: "Настане ще мить..."
Все гадала уникнути згуби,
Що так грізно сичить та димить.
Залегендились надто розмови,
І тумани на очі ─ вуаль?
Я хворію (з обманом відколи),
Загризаю покірливий жаль!
Переможена? Це лиш здається.
Хай з душевним каліцтвом, та все ж,
Знаю, трішки ще! Вперто, та йдеться!
Й не спіткнуся, щоб впасти в манеж!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475569
дата надходження 28.01.2014
дата закладки 28.01.2014
[b]* Навіяно вічним Блоком [/b]
Ніч, вогнище, Майдан, проспекти,
Одвічний і незламний людський гарт.
Літай, голубко, обережно! Хижий "Беркут"
Чатує поруч. Це, на жаль, не жарт.
Померти не посмієш - вірять сотні,
Що більш вертать не будем до кайдан.
Тут з грудня на повторі до сьогодні:
Ніч, вогнище, проспекти і Майдан. (28.01.2014)
Оригінал: http://www.stihi-rus.ru/1/Blok/92.htm
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475546
дата надходження 28.01.2014
дата закладки 28.01.2014
Розмалюй мені свою радість,
В яскраво-світлих кольорах.
Розкажи, із ким повінчалась
Ця зелень весни у твоїх очах
Сподіваюсь, я в серці, у твому,
Запали лиш незримий вогонь,
І побачиш те, що не видно нікому,
Осяяний світ, крізь пальці долонь
А в подиху вільного неба,
Відчуєш політ в височінь!
Що більше, скажи, нам ще треба,
Чому так ховаємось в тінь?
Наче в крові, ця чорна отрута,
Важка і в'їдлива ртуть,
Огортає тебе як спокута,
За твою не змінену суть
Ти не той сподівався світанок,
У якому роса оживе.
Там в багряному полум'ї ранок,
Лиш золу із собою несе
Намалюй мені сонце весною,
І відчуй чарівність пори,
Ось тоді, у проблиску зною,
Ти забудеш про все назавжди
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475563
дата надходження 28.01.2014
дата закладки 28.01.2014