Л_і_л_і_: Вибране

Леся Приліпко-Руснак

МОЯ ПРЕКРАСНА ЛІЛІЯ

(мова  ведеться  від  імені  хлопця)

Ось  ми  нарешті  зустрілись
І  лиш  мені  твій  погляд  належить
До  проблем  двері  закрились
І  з  тобою  ніщо  мене  не  бентежить

Ти  витончена  і  вродлива,
Мов  кішка  граційна
Твоя  посмішка  кокетливо-грайлива
І  пристрасть  твоя  нестримна

Шкіра  твоя,  немов  лілія
Біла  й  ніжна,  як  шовк
Із  мрій  кораблів  флотилія
Без  тебе  не  зробить  крок

Ти  неземна,  незвичайна
Таких,  як  ти  більше  нема
Твоя  душа,  мов  море  безкрайна
Її  навіть  горе  не  спустошить  до  дна

Ми  удвох  будемо  пити  вино
Платівки  викинем  з  сумними  піснями
Ти  –  моє  золоте  руно
Яке  шукать  довелось  роками

Мов  шоколад,  солодка
Ти  танеш  в  моїх  руках
Шкода,  що  ніч  така  коротка
І  зранку  зникнеш,як  синій  птах    

©  Леся  Приліпко,22.01.2014  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474501
дата надходження 23.01.2014
дата закладки 23.01.2014


Калиновий

Життя і смерть не мають чітких меж

Пітьма    всю    землю    ковдрою    покрила,
Притисла    трави        густоти    гора,
Дрімотна    тиша    розправляє    крила    
Тонким    протяжним    писком    комара.

Десь    за    ставками    селезень    закрякав,        
Котили    луни    колесо    краси,
За    днем    земля    беззвучністю    заплаче
Слюзами    ночі    -    інеєм    роси.

За    річкою    притихли        квакать    жаби,
Кажан    десь    зойкнув,    щоб    забути    страх,    
Їжак    зачмихав,    мабуть,    чистить    лапи,    
Залився    сміхом,    філін    у    лісах,

Притихло    все    –    природа        і        людина.
Ліси    і    гори,    ріки    і    моря,
Чорніє,    вись,    а    пролетить    година,
I    з    другим    півнем    зродитъся    зоря,


Зорянка    перша    викликає    ранок,
На    світ    повзуть,    пташині    голоси,
З-за        річки    тихо    виповза    світанок
Церковним    хором    Божої    краси.

За    горизонтом    загорілось    небо,
Стають    чіткими    обриси    дерев,
Згасають    зорі    –    молодих    потреба,    
А    третій    півень    вже    віщує    день.

За    днем    до    нас    завжди    приходить    вечір,
А    з    часом    переростає    в    ніч,
ніч    підставля    світанку    свої    плечі,
І    все    оце    повториться    одвіч.

І    шум    і    спокій    заховались    в    звуках,
Життя    і    смерть    не    мають    чітких    меж,
Все    на    землі    народжується    в    муках,                                    
І    помирає    у    муках    теж.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473192
дата надходження 17.01.2014
дата закладки 18.01.2014


Микита Баян

Між нами межі

Між  нами  межі  й  безпровідні  мережі.
Між  нами  зими,  літа  й  поля  озими.
А  там  пожежі  -  то  років  горять  вежі,
А  молодими  ж  раділи  цьому  диму.

Я  йду...  Не  знаю,  насправді,  куди.  Бреду...
Ти  йдеш,  крокуючи  своїм  тернистим  шляхом  теж.
Піду...  Вже  бачив  радість,  сміх,  горе  й  біду.  
Не  стеж  за  тим,  як  стріну  ще  десятки  веж.

Я  голками  зашиваю  тіло  ями,
В  яку  листи  давно  кидали  з  висоти...
Між  думками  -  всесвіти  рим  сторінками,
А  там  цілі  світи,  й  в  кожному  з  них  є  ти...

05.01.2014

Х.Ч.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470550
дата надходження 05.01.2014
дата закладки 16.01.2014


Георгій Федорович

Зла любов

Запросив  я  тебе  на  побачення,
Обіцяла  мені,  що  прийдеш,
Та  для  тебе  немає  це  значення,
Побрехеньки  мені  ти  плетеш.

Я  щовечора  місяць  чекатиму,
Що  до  ранку  ти  врешті  прийдеш,
Про  кохання  моє  я  казатиму
І  що  кращого  ти  не  знайдеш.

Та  ти  дружиш  з  якимись  бандитами,
Я  їх  всіх  у  Дніпрі  утоплю,
Привалю  їх  бетонними  плитами,
Бо  тебе  за  всіх  краще  люблю.

Ось  тоді  прибіжиш  на  побачення
І  спитаєш  чого  так  роблю,
Попросивши  у  тебе  пробачення,
Розкажу  як  тебе  я  люблю.

Дніпро  швидше  тектиме  з  Анталії,
Ніж  тебе  я  колись  розлюблю,
Подарую  тобі  всі  конвалії,
А  суперників  всіх  утоплю.

Тобі  краще  зі  мною  кохатися,
Я  нікому  тебе  не  віддам,
Я  тебе  буду  вік  добиватися,
Ти  повір  моїм  щирим  словам.
24.10.02.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472877
дата надходження 16.01.2014
дата закладки 16.01.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.01.2014


Старусєва Олена

Її горобина

У  вікно  знову  бабця  вдивляється,
в  двір  вповзає  хвиляста  стежина,
а  на  ясені  пташка  гойдається
і  в  намисті  стоїть  горобина.
"Мов  доросла  вже  -  пишно  вдягаєшся,  -
посміхнулась,  обтерла  сльозинку,
 -  Ти  не  кинеш,  ніде  не  заграєшся,
Горобинонько,  доню,  дитинко.
Ти  по  той  бік  вікна  ждеш  із  города..."
Зав'язала  тугіше  хустину,
від  думок  цих  повіяло  холодом
і  здригнулась  її  горобина.

"Бррр,  вітрець  подуває  та  й  годі,
Не  зігрітися  навіть  на  сонці,
Хоч  одягнена  я  по  погоді...
Ой,  бабуся  відкрила  віконце!
Знов  сумує  своїх  виглядає,
Моя  матінка  лагідна,  сива!
Головою  понуро  хитає...
Подивися,  яка  я  красива!
Я  ніколи  тебе  не  покину!
Я  для  тебе  ще  дужче  цвістиму!
Я  -  твоя  горобина-дитина,
Ти  моя,  бабця  -  біла  хустина..."

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472905
дата надходження 16.01.2014
дата закладки 16.01.2014