Зайве відкинуте,
В ліс пробирається тінь листоноші,
І ніби все в нормі,
Якщо не зважати,
Що в лісі живуть химерні істоти,
І різних жучків, по декілька сотень.
На місто повільно спирається ніч,
Падають зорі, місяць не спить,
Відчинені вікна квартир і будинків,
Теплої ночі так душно,
І хочеться вийти на двір.
Залишки риби чикали на нього,
Після вечері спізнився, не зміг,
Кухня здавалась дедалі нудніша,
Світло від лампи падало в низ.
Дібравшись до ліжка він ліг.
Прокрутив всі події,
Побачив знайому,
Й немовби справді знався на мріях,
І просто не спав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472534
дата надходження 14.01.2014
дата закладки 14.01.2014
Загублені в урбаністичному пейзажі,
Ми виживаєм в пеклі на землі,
Замазані в індустріальній чорній сажі,
Ми знову будем, друзі, на коні.
Прокопчені бридотним виробничим смогом,
Засиджені у офісах тісних,
Завалені паперами, неначе снігом,
Працюєм понад час, без вихідних.
У горах поліетиленового пуху
Ховаєм наші мрії, наші сни,
Ми, час від часу, зупиняєм хвилю руху
І віримо, о збудуться вони…
Загублені в урбаністичному пейзажі,
Ми виживаєм в пеклі на землі,
Замазані в індустріальній чорній сажі,
Ми знову будем, друзі, на коні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472565
дата надходження 14.01.2014
дата закладки 14.01.2014
…а я самотній…
і таких мільйони, тисячі,сотні…,
але чомусь саме моя самотність
особлива,
в неї смак легкого відчаю…
Зимова злива
стукає у вікна,
відсутність тиші
й присутність шаленого вітру
лякає…
Знову сніданки із чаєм…
Дні помітно
стають довші,
жвавішають площі,
все начебто поряд… та мимо…,
й дні невловимо
втікають крізь пальці
ранковим туманом…
Я здавався собі багатогранним,
але як мільйони, тисячі, сотні,
прокидаюся рано…
Знаєш…, а я самотній….
це десь в крові і з роками…
Я лишаюсь тим самим,
для когось не знайомим
і новим…
Давай поговоримо…???
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472514
дата надходження 14.01.2014
дата закладки 14.01.2014