Вогонь тремтить, потріскують дрова́́́
І в бліндажі так затишно і тепло.
Прийшли на пам'ять з вічності слова
Та лине пісня над донецьким степом.
Чіпляє душу струнний перебір,
Хтось не співає, а лише шепоче.
З нас кожний хоче вижити, повір,
Щоби коханій подивитись в очі.
Ця пісня дійсно, вроді, як про нас,
До смерті теж буквально кілька кроків.
Нас розлучив і поєднав Донбас,
Війна триває майже вже три роки.
Не плач кохана, душу не тривож,
Твоя любов мене оберігає.
Моя любов нехай тобі також
З війни чекати сили посилає.
Нам ця любов потрібна понад все,
Любов, молитва, віра – наші крила.
Нехай тобі ця пісня донесе,
Сказати в вічі, що було несила…
09.01.2017 р.
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711060
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 09.01.2017
Дитя замовкло... ссе порожні груди...
Сльоза солона матері пече...
— Залиште хоч окраєць!.. Чи ж ви — люди?!
Та відповідь — мороз чужих очей.
— Не плач, Іванку, вірю — будем жити!
Вже до весни — рукою... там — врожай...
Побачиш колос, сонечком налитий!
Не плач, маленький, серденько не край...
Дитя заснуло. Мати пригорнулась
До тільця, де ледь жевріла душа...
А однією із сусідніх вулиць
Печальний Янгол Смерті поспішав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701957
дата надходження 21.11.2016
дата закладки 21.11.2016
Із очей-із душі-із небес
Із очей-із душі-із небес виливаються промені…
Я до тебе (на сяйво) – від нього (із тіні) – чимдуж!
Крапка.
Сказано все.
Пережито.
Забуто.
А що мені
й далі сліпо тонути в болоті обридлих калюж?
Мої радощі-квіти, затоптані-вбиті тривогами.
Засудила зневіра-Каяфа надію на смерть!
Так було: неземним журавлем він летів над облогами,
а мені – наче кара – земна незасіяна твердь.
Зачепилася. Впала. Розбила до крові любов свою…
Власну душу закрила. Відкинула, ніби чужу.
Ти чекаєш? –Чекай…
я відвертою…
ніжною…
босою
оксамитом отави до тебе від нього біжу.
21.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702019
дата надходження 21.11.2016
дата закладки 21.11.2016
Я бажаю вам в році мавпи
Безліч щедрих дарів до ніг.
Кожен з вас що хотів, те мав би,
За що взявся - зробити міг.
Я бажаю усім завзяття
Заробляти на хліб і сіль.
Кожній жінці - красиве плаття,
Чоловіку - автомобіль.
Щоб в родинах приємні зміни
Відбулися у рік новий.
Щоб упали нарешті ціни
І турботи всі з голови.
Щоби стихли усі гармати,
Й заржавіли у них стволи,
Щоб вони не змогли стріляти,
І вбивати щоб не змогли.
Дружби, миру й порозуміння,
Сонця променів в кожен дім.
Хай ніколи не спить сумління,
І керує в житті усім.
Нехай ніжно душі торкнеться
Та любов, що тримає світ,
Та й залишиться в вашім серці
На багато щасливих літ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632024
дата надходження 28.12.2015
дата закладки 28.12.2015
Один из читателей моих текстов на странице литературного
портала о терроре в Израиле отметил: «Вы не Пушкин…»
Да, я не Пушкин, я – другой!
Пишу, конечно, много хуже!
Но, слава Богу, не ногой,
и в этом вижу радость, друже.
Словами изливаю боль
за несуразность окруженья.
Но иногда и про любовь
я говорю в стихотвореньях.
Но это редко. С давних пор
меня судьба людей тревожит.
А ныне, что весь мир террор
безумством искорёжить может.
Подранок давнишней войны,
за завтра внука я волнуюсь,
за граждан всех моей страны,
хотя не всеми я любуюсь
и даже зло пишу о них, –
уж слишком душами различны, –
и строчки, что ложатся в стих,
бывают даже неприличны.
За это я себя стыжу.
Но не умею я про птичек!
Считай, что я всю жизнь пишу
про зло, что в глаз гвоздём мне тычет.
Хочу, хочу в стихах я петь
людскому счастью аллилуйю!
Но очень много в мире есть
всего того, что не люблю я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631827
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015
[b]«З Новим Роком та Різдвом Христовим, Україно!»[/b]
[color="#0400ff"][b][i]Замітає провулки порошею
Це Різдво вже приходить до нас
Я бажаю Вам тільки хорошого!
На життя все, не тільки на час
Я бажаю Вам тільки прекрасного!
І сьогодні, і завтра – завждИ!!!
Ну а неба – лишень тільки ясного
І ні краплі в житті щоб біди
Що задумали - все щоб збулося
Урожайним щоб був новий рік
Колосилося в полі колосся
Щоб щасливо проходив ваш вік
Світ побачило Боже маля
Так як суть у Христа - двоєдина
Народився і Бог і людина
І зійшла в Віфлеємі зоря
Він з’явився забрати гріхи
Щоб без горя жив ввесь білий світ
І продовжився кожного рід
Де у щасті ростуть дітлахи
Нам на радість багато ще літ
© Микола Карпець (М.К.)
*25.12.15* ID: № 631391
[/i] [/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631391
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015
Вітаю Жінку у твоїй особі,
Яка в ночах спокою не дає.
Весь час п’янію, наче від напою,
Що в келиху іскристо виграє.
Ти – дивовижна! Часом – незбагнена.
Наповнена принадами життя.
Чи не тому продовжує у мене
На серці бушувати почуття?
Вже скільки літ, дивуючись, любуюсь,
Тобою, Жінко, радосте земна.
Бажаю! Обіймаючи, - цілую,
Моєї долі квітко чарівна!
Квітуй, кохана! Зачаровуй серце,
Допоки ще бажана і п’янка.
Тебе кохаю! І завжди – як вперше:
Незайманим коханням юнака.
04/03/2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564141
дата надходження 04.03.2015
дата закладки 04.03.2015
Не стріляйте у Різдвяний день,
Народився в світі син Господній,
Кров нехай не ллеться від сьогодні,
Нам радіти б і співать пісень.
Боже, Україну хорони,
Відведи від нас кулак ворожий,
Завше свято у домівку кожну
У Різдвяну днину поверни.
Всюди хай лунає знову сміх,
Коляда і щирі побажання,
Мати після довгого чекання
Хай поверне сина на поріг.
Хай новонароджене Дитя
Об'єднає знову Україну,
То ж благаймо і в Отця і Сина
Мирного і світлого життя.
25/12/2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546283
дата надходження 25.12.2014
дата закладки 25.12.2014
(Переклад з Б. Пастернака)
Стояла зима.
Дули ві́три зі степу.
І зимно було немовляті в вертепу,
Бо бу́ла зима.
Його зігрівав теплий подих вола.
Домашня звіри́на
На людського сина
Безмежне Господнє тепло пролила.
І, скинувши з одягу рухом руки
Усе, що не треба,
Дивилися в небо
І в темний засніжений степ пастухи.
Старе кладови́ще, де кілька свічок,
Надгробки забуті,
Під снігом – слід квітів,
І небо над ним, таке повне зірок.
А поруч – незнана нікому зоря,
Як вогник легенький
В віконці маленькім,
Звізда Вифлеємська над світом сія.
Вона розгоралась окрема, сама,
Від неба і Бога,
Як світла дорога,
Як темної ночі пожежа німа.
Вона піднімалась над світом глухим,
Над світом бездушним,
Жорстоким і дужим,
І з тої от ночі світ став не таким.
А з краю далекого три звіздарі
Сухими пісками,
З святими дарами
Уже поспішали на поклик зорі.
А слідом за ними ішов караван,
Осли і верблюди, і світлом окрилені
Люди зайшли в вифлеємський туман.
І з того вертепу, і з тої гори
Вставало над світом видіння прекрасне,
Всі мрії століть, всіх світів кольори,
Майбутні картини в майбутніх музеях,
І правда Його, і брехня фарисеїв,
Ялинки різдвяні, і сни дітвори,
І теплі лампади, і свічі у храмах,
І все, що приходило з тої пори,
Було́, як слова, що шепоче нам мама,
Усе принесли з того степу вітри.
І раптом схилилося гілля дерев,
З’явились небачені досі тут люди,
Привів своє птаство цар птахів, орел.
Як йшли до вертепу осли і верблюди,
Побачили раптом вночі пастухи.
– Пішли разом з ними, вклонімося чуду, –
Сказали вони і вдягли кожухи́.
Ішли по снігу́ і сліди залишали,
Скували стежки і шляхи холоди,
Були серед них невідомі сліди.
Вівчарки пастуші тривожно гарчали,
Напевно, чекали якоїсь біди.
Блищали сліди ті незвіданим знаком,
Бо, доки ішли понад краєм води,
Незримо заходив хтось в їхні ряди,
І пси пастухів озиралися з ляком,
Побачивши ті незнайомі сліди.
Були́ в тому на́товпі гості небесні,
То ангелів кілька спустились з зірок,
Незримі були для людей, безтілесні,
Але на снігу залишався їх крок.
Тьмяніли прозорі світа́нкові зорі.
Зібрались докупи усі, що прийшли.
– А хто ви такі? – запитала Марія.
– Ми плем’я пастуше і неба посли,
Прийшли вам віддати данину хвали.
– Всім разом не можна. Чекайте надворі.
Передні спинились, а задні ще йшли,
Топтались погоничі і подорожні,
Бо ближче до входу хотів бути кожний,
Шукали поживу в торбинах порожніх,
Ревіли верблюди, штовхались осли.
Займався світанок на неба краю́,
Відходила ніч, прокидалась природа.
І тільки волхвів із усього народу
Впустила Марія в печеру свою.
Він спав, ясносяючий, в яслах дубових,
Як місяця промінь у нетрях дупла.
Весь одяг йому заміняли убогий
Лиш губи осляти, і ніздрі вола.
Стояли вони в темних сутінках хліву,
І щось шепотіли, шукали слова.
Та раптом у темряві хтось, хто був зліва
Від яслів легенько відсунув волхва,
І той озирнувся: з порога на Діву,
Як гостя дивилась Зоря Рождества.
5.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546306
дата надходження 25.12.2014
дата закладки 25.12.2014
[i]варить стихи - на а́довом огне... [/i](c)*
Запутывая строки в косы неба,
я вижу тьму на дальнем крае света.
И плачет день ушедший обо мне.
Остылостью запятнаны слова -
тепло горчит чернеющей золою.
А тень моя за тонкой бахромою
дрожит. И только неба синева
окутывает нежностью персты...
Я дней прошедших собираю горсти,
разбрасывая в землю как зерно...
Дождусь ли видеть - прорастет оно?
А за дверями ночь стучится... в гости...
* - из стихотворения Марины Балабашкиной
"Ко мне пришёл калека..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498715
дата надходження 13.05.2014
дата закладки 13.05.2014
Мой ребёнок сегодня
назвал нас «страной идиотов».
Обняла. Согласилась.
И тихо сказала: «Прости…»
Как ему объяснить,
что есть выход на свет из болота,
если мама,
весёлая мама
всё чаще грустит?!
Сто вопросов в глазах.
Хоть недетские это заботы, –
лучше горькая правда
в эпоху несчастных сирот!..
Как ему объяснить,
что лукавы порой «патриоты»
и что, кем бы ты ни был,
найдётся крупней ПАТРИОТ?!
Как ему объяснить,
что возносим мы гадов и – верим?!
Как ему объяснить,
что страна эта – кукольный тир?!
Как ему объяснить,
почему неизбежны потери?!
Как назвать этот строй,
что смешит, ужасая весь мир?!
Как ему объяснить,
что он счастлив обязан быть «после»,
если что-то внезапно
случится с отцом и со мной…
Как ему объяснить
те смешные истерики взрослых,
что зовутся невинно
«информационной войной»?!
Как ему объяснить,
что сегодня одним кликом мыши
и одним репортажем,
что сделал продажный канал,
обозлить можно всех,
кто добром и смирением дышит,
и заставить стрелять
тех, кто даже в зверей не стрелял?!
Как ему объяснить,
что мы жили спокойно когда-то,
но «ошиблись» в вождях
и тотчас же попали впросак…
Он представить не может,
что папа идёт с автоматом
защищать нашу землю
от родины бабушки. Как???
Видно, нужно страдать,
чтобы перерасти четвереньки…
И, пока подбираю
слова, – но ни слов нет, ни сил, –
он дрожащей ручонкой
даёт мне для раненых деньги.
ВСЕ, что пять долгих лет
на мечту – «на квартиру» – копил.
Чтобы жить по-людски…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483304
дата надходження 03.03.2014
дата закладки 03.03.2014
[b]* Навіяно вічним Блоком [/b]
Ніч, вогнище, Майдан, проспекти,
Одвічний і незламний людський гарт.
Літай, голубко, обережно! Хижий "Беркут"
Чатує поруч. Це, на жаль, не жарт.
Померти не посмієш - вірять сотні,
Що більш вертать не будем до кайдан.
Тут з грудня на повторі до сьогодні:
Ніч, вогнище, проспекти і Майдан. (28.01.2014)
Оригінал: http://www.stihi-rus.ru/1/Blok/92.htm
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475546
дата надходження 28.01.2014
дата закладки 28.01.2014
"Чого ви виперлися всі на цей Майдан?
У нас закони є. Нехай вони працюють!
Тепер в країні безлад та бедлам!"
- від когось час від часу я почую
А що робить? Чекати каяття?
Чи може хтось без нас усе владнає?
На націю чекає забуття
Якщо вона не робить а чекає
Чого ми виперлись усі на цей Майдан?
За вас , за себе, за дітей, за волю
Ви вибачте що заважаєм вам
Та ми будуєм для народу долю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475106
дата надходження 26.01.2014
дата закладки 26.01.2014