Хвороба – це для всіх людей біда,
І порятунку наче не існує,
Бо не сховаєш відчай в нікуди,
Коли недуга швидко прогресує.
Ти не заплачеш, болем не всміхнешся
Й не заговориш з відчаєм в думках,
І тільки дзвін, що ниткою плететься.
Задзвонить мертво тишею в вухах.
І тіло просить бігти чимскоріше
Ховатися, губитись від недуг,
Щоб не кричати болі: «Помаліше!»
Й не відчувати жалісливих туг.
Так хочеться почути рідний голос
І загорнутись в теплоту сердець,
Зв’язать хворобу, як пшеничний колос
І видужати швидше на кінець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464671
дата надходження 07.12.2013
дата закладки 07.12.2013
Зимно й образливо…
снігу не видно та є…
Дороги побілені,
я загубився між назвами,
й мертвими тінями…
Дні перетинаються лініями,
як траси освітлені…
Ніч – чорна кішка
душу роздирає кігтями…
Я мов прив’язаний до ліжка
в гамівній сорочці
з холодними ліктями…
Зимно….
крокую навшпиньках,
мов в чужих снах…
Життя – американські гірки,
життя – ліки,
життя – страх…
Тишиною пронизане повітря і місто…
холод по спині, як спогади в пам'яті…
Зимно й образливо, коли твоє місце
вже кимось зайняте….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464668
дата надходження 07.12.2013
дата закладки 07.12.2013
густіє вечір медом,
вишивається зорями на сукенці сну
і геть не тому так прагнеться їх лічити.
я допиваю осінь із рук твоїх,
щоб і собі хоч би трохи вміти
бачити більше ніж є натканинних схем,
щоб може принаймні крихту
певності здобувати крізь тінь,-
вона з горя ховає своє обличчя,
руки в кишенях світанку-
відсутність нам тче.
ти вилітаєш птахом
зі спритністю кажана
в глиб неприступності світу речей.
ти залишаєшся за межею,
там мій будиночок № Зима
пахне згодою і розлитим вечором
у два келихи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464631
дата надходження 07.12.2013
дата закладки 07.12.2013