Надвечір усе упереміш,
горланять сповна громовиці.
Трухляві присвічені лави
висиджують мокру траву.
За звичку - крохмалити постіль,
як сталь, виливати, вечері.
Гроза, мов грабіжниця, квапить.
В собі, як у темряві. Йду.
Що вічність? - Остання хвилина,
повисла на плечах дитинно.
І янголи потай від мене
ховають слова до ротів.
Бо чую, як падають крихти
на їхні вологі зап'ястки.
Закреслені дні носять маски,
і тихо під ними мовчу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501639
дата надходження 27.05.2014
дата закладки 29.05.2014
Иветта уходит в другую комнату цвета лаванды,
я вижу ее силуэт за стеклянной дверью,
я слышу звук воды.
Блики от фар мчатся по стенам наперегонки
с тенями деревьев,
кончиками пальцев я глажу
влажное пятно на голубой простыни.
Там, в комнатушке
цвета жилки на ее веке,
она омывает свое белое тело,
ласкается теплыми струями,
мурлыча какую-то старую мелодию -
из тех шлягеров, что никогда
не были известны там, где я родился...
...песни страшной страны,
песни, которые спел бы тот,
кто узнал, что на дне ее бесконечного лона.
Но я усерден в своем погружении, Иветта,
только вернись.
Песни все громче,
ветви низких деревьев над трассой
становятся теплыми и плодоносными,
автомобили - волшебные прометеи,
бросают нежгучий огонь,
я закрываю глаза
и сплю в твоем бархатном лоне.
Иветта уходит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491852
дата надходження 11.04.2014
дата закладки 11.04.2014
Ти готова бігти на допомогу всім зневіреним і душевно хворим, лікувати їх ніжними словами підтримки, латати серцеві рани поглядом чи ледь відчутним дотиком дівочої руки. Ти не боїшся ані грози, буревію чи хрусту вогню, не заблукаєш, не втонеш, не плакатимеш, якщо забажаєш. Ти надзвичайна, карколомна, моя найтендітніша залізна леді. Тренуєшся кожного дня, аби взяти золото у боротьбі наді мною, готуєш черговий нокдаун, продовжуєш бити після удару гонгу й свистка рефері. Будь ласка, крихітко, допоможи мені. Я задихаюсь від ніжності, топлюся від непристойних думок, уявляю, як стискаю тебе у своїх грубих чоловічих обіймах. Ммм, мені важко з тобою такою впевненою. Пихата, нагла, грайлива, моя вітряна, розпущена красуня. Знаю, що не підходимо один одному, але ця хімія нашої шкіри притягує, збуджує та хвилює, мов апогея улюбленої книги. Хочу чіпати твоє волосся, стискати його в своїх долонях, хвататись в поривах миттєвої пристрасті, цілувати розпеченими вустами, вдихати й видихати його запах. Від тебе не втечеш, і це головна проблема. Дозволь керувати, віддайся мені, підкорися, я ж знаю, що ти цього хочеш. Знімай помаранчеве плаття, дай відчути на смак своє тіло, вигинайся, кричи, дряпай спину… О Боже, крихітко, ти зводиш мене з розуму! Шия, вушко, груди. І знову, і знову, і знову… Будь ласка, будь завжди слабкою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465648
дата надходження 12.12.2013
дата закладки 13.12.2013
Die Liebe löscht ihren Namen: sie
schreibt sich dir zu.
Paul Celan
Говіє благо на стодолі з сизих віт,
А стіл із страв пісних
Загарбав пісню
У шал дводонного
Божка.
Повір, це милування
Білістю снігів
Пройде,
Коли ввійдеш в літа.
Без плоду жінка враз
Відкинута, мов гнилість
Винограду.
Але «Кір’ят, кір’ят,кір'ят », -
Шепоче сонний гул.
Те мерехтіння прагнення
До втечі вима'рює
Ієронічність дум,
Які, збуваючись у фазі слова,
Мовчать на глибині душі.
Вона ж оддячить милістю спочинку,
Вона ж тебе, оправджену, не вознесе
В сториці вогняних промов,
Бо мова стихла біля Білого Престолу.
Бо там уже не буде
Сили мов.
* Ввійти у літа - бути старим
* Кір'ят - місто.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462807
дата надходження 27.11.2013
дата закладки 27.11.2013