Багато бачу тих , хто пише ,що молиться лише за українських матерів, українських солдатів, за мир в нашій країні , АЛЕ як на мене це те ж саме ,що бажати миру для себе а для ближнього не бажати...як злочин... те саме люди віруючі вони за мир у в душах людей за мир між людьми по всьому світу... і я молюся як умію про мир в серцях, про бажання миру в серцях людей, про розуміння безкінечності та марноти будь якої вйни, молюсь за кожного солдата, українського россійського ізраїльського палестинського ,за кожну людину, за кожну матір , за кожну дитину щоб жили в мирі, щоб не пізнали горя вбивства , щоб не пізнали горя війни, за те щоб люди були милосердними , щоб були добрішими та терплячішими один до одного , за щирість, за довіру, за мир у всіх країнах, за мир між всіма сусідами, за душі ,що нас покинули від усього серця молюсь Творцю , пробач наші провини, пробач наш егоїзм, пробач ненависть, пробач зазіхання на чуже, пробач за насилля, пробач за безсовісність, пробач за нелюдяність...
а я молюсь за всіх -
за наших і не наших,
за душі занапащені ,
за душі ,що продажні,
за матерів без ліку ,
за їх синів поснувших ,
за мир, за Україну ,
молюся щосекунди....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512095
дата надходження 18.07.2014
дата закладки 31.07.2014
Купає Мавка в озері косу,
Ласкають небо зорі сумовиті.
Десь лист упав. І сам свою сльозу
Ховає Лісовик у скрині літа.
Хлюпоче срібна в озері вода,
Й хлюпоче погляд в здивуванні тихім,
Краса красі у вічі загляда,
Купає ніч волосся в синій тиші.
А віти нахилились до води
І п ють студений колисковий спокій.
Солодкий сон на стежку приблудив,
І заяріли таємничі кроки.
Упав смичок в ожинову росу,
Струна струні мелодію лоскоче...
Купає Мавка в озері косу,
Й голубить ніч її зелені очі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508291
дата надходження 30.06.2014
дата закладки 30.06.2014
Что чувствуют руки, когда их касаются?
Что чувствуешь ты, читая стихи?
Сквозь дым и огонь двадцать первого хаоса
Я смогла разглядеть как
рождались цветы.
и…
что за чудо: они украшали твое
«внутри»
как ни одно из чувств.
я люблю тебя,
а любить – это высшее из
искусств.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259657
дата надходження 14.05.2011
дата закладки 18.06.2014
Тебе не зачепила ще війна?
Твій дім, сім'ю? Лише торкнулась серця?
Як в чистім небі блискавка, вона
у долю несподівано ввірве́ться
чи холодом тривоги потече.
комусь розтрощить долю, наче жорно,
чи звісткою від друзів обпече –
... і вже не буде, як колись, безжурно...
Великий в Бога викликали гнів!
Скарать за гріх – війна – нагода слушна.
За волю мито платимо – по-душне,
наш найдорожчий скарб – життя синів!
2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505276
дата надходження 15.06.2014
дата закладки 15.06.2014
Я є вихор і імла,
владика царства без межі;
я маю крила від орла,
орла кігті як ножі.
Я є вихор і імла,
порив і час мені чужі,
не знає цілі мій політ.
Я – вогонь і лід.
А ти ляклива голубиця.
Мене боїшся ти дарма,
бо будеш ти з орлом самим, з орлом орлиця.
Той день благословиш сама.
Я всюдисущий – втрачену підняв
тебе; могутній, темний обійняв.
У край далекий віднесу –
за обрій найсміліших мрій.
Високо в небо піднесу
в самотності твоїй,
щоб ти під зорями була,
бо дух мій – дух орла.
Я проживаю там.
Але я сам...
Хай буде спека, буде лід!
В підземнім полум’ї горів,
але ніколи не згорів.
Без цілі, без путі політ!
В надземнім холоді літав,
але ніколи не змерзав.
Дарма, ляклива голубице,
мене боїшся ти, дарма –
бо будеш ти з орлом міцним, з орлом орлиця...
Той день благословиш сама.
Я маю кігті як в орла,
і жар, і лід – щоб ти була
у ярій гостроті.
Далеко... і високо... там,
де завжди проживаю сам,
другиня в гордій самоті,
ти станеш льодом у вогні,
згориш в безмежжі льодянім.
Моїми кігтями орла
твоя пробита плоть,
я теж візьму твій дух...
Далеко від землі, де легко прах збороть,
де зоряна імла, –
гострий зір і слух –
вогнем горітиме вся плоть,
а льодом буде дух!
І гірко будеш ти ридать,
і проклянеш народження весну:
земля і небо закричать,
почувши скаргу навісну.
І нам обом настане час –
там буде наш подружній путь,
для мого дикого безумства час,
твого короткого блаженства путь!
І взявши в кігті, я відтак
з тобою вгору полечу;
як буря силою своєю
кружляє лист і я отак
тобою буйно заверчу
між небесами і землею.
А те, що я чекаю сам,
тобі все найщедріш віддам:
в нестямі світовій, в хмелю,
блаженством вічним смерті наділю.
Знов розгорну я два крила,
без путі, в пориві мій політ,
вихор і імла,
кігті хижака – жар і лід...
Знов розгорну я два крила
І понесе печалі плин,
вихор і імла,
про тебе спогад лиш один.
Дарма, ляклива голубице,
Мене боїшся ти, дарма –
Бо будеш ти, хоч мить одну, з орлом міцним, з орлом орлиця...
Той день благословиш сама!
Пейо Яворов
Демон
Аз съм вихър и мъгла,
владея царство без предел:
че имам орлови крила
и ноктете на орел.
Аз съм вихър и мъгла:
не зная време, нито цел
в размах, пориви и стремеж.
Аз съм зной и скреж.
А ти си плаха гълъбица.
Напразно се боиш от мен.
Ще бъдеш ти, с орел самин, с орел орлица.
И благослови тоя ден.
Изгубена те найдох — вездесъщ,
и те обгърнах, тъмен и могъщ.
Далеко ще те отнеса:
отвъд най-смелата мечта.
Високо ще те изнеса
на горда самота
в призвездния предел.
Духът ми е орел.
И аз живея там.
Но аз съм сам…
Да бъда зной, да бъда скреж!
В подземни пламъци горях
и нивга никого не сгрях.
Без цел размах, без път стремеж!
В свръхземен студ се вкамених
и никого не разхладих.
Напразно, плаха гълъбица,
напразно се боиш от мен.
Ще бъдеш ти, с орел могъщ, с орел орлица…
И благослови тоя ден.
Аз имам орлови нокте:
и жар и лед — това са те
в ярка острота.
Далеко… и високо… там,
където аз живея сам,
другарка в будна самота,
ти в пламък ще се вледениш,
под кървав студ ще изгориш.
Че с ноктете на орел,
пронизал тая плът,
ще досегна твоя дух…
Далеко от света, високо над прахът,
в призвездния предел, —
зрение и слух —
ще бъде в огън тая плът,
а лед ще бъде твоя дух!
И горко ще ридаеш ти,
ще прокълнеш рождения си час:
земята и небето ще кънти
от твоя стон, от твоя глас.
Тогаз ще дойде и часът
за нашия задружен път:
на моето безумие часът,
за твоето блаженство кратък път!
И грабнал те в ноктете си тогаз,
с тебе лих ще полетя;
и както бурята премята
заграбен лист, така и аз
бясно ще те завъртя
между небето и земята.
Онуй, което чакам сам,
най щедро тебе ще го дам:
в пиянство, в шемет над света
блаженството велико на смъртта.
И ще размахам пак крила
без път, в пориви и стремеж,
вихър и мъгла,
с нокте на хищник — зной и скреж…
И ще размахам пак крила,
понесъл горестно самин,
вихър и мъгла,
за тебе споменът един.
Напразно, плаха гълъбица,
напразно се боиш от мен.
Ще бъдеш ти, макар за миг, с орел могъщ,
с орел орлица…
И благослови тоя ден!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491193
дата надходження 08.04.2014
дата закладки 11.05.2014
Ти - моя кава зі смаком ванілі,
Що так добре смакує зранку.
Ти - то роса на пелюстках троянди,
Що наповнює простір світанку.
Ти - то теплий дощ у травні,
Від якого ніхто не ховається.
Ти - то безмежної радості мить,
Що ніколи не забувається.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427704
дата надходження 27.05.2013
дата закладки 27.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.03.2014
*переклад уривку із поезії Шевченка "Псалми Давидові"
(19 грудня 1845, Вьюнища)
Taras Shevchenko
Psalms of David
(December, 19. 1845. Vyunyscha)
God, judge me and save
On Your own.
I pray, God, please say
Them words of my home,
‘Cause foreign power
Is killing my soul,
They don’t see You now and
Don’t know where to go.
But Got helps me
Protects, and sees,
And His own truth
For returning their spite Нe uses.
I’m going to pray God
With my lonesome heart
And at the evil side
I’m looking with my kind eye.
(I’m going to love
My enemy now)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486371
дата надходження 17.03.2014
дата закладки 17.03.2014
Що мені дощ?.. Вода із неба...
Мокру завісу напнув над містом.
Вмощуся в крісло, бо є потреба,
Сьогодні знову слухати Ліста.
Вікно відкрию, впущу вологу,
Заповню простір дощем холодним.
Волинка слізно тягне жалобу,
В цей вечір з нею, наразі, згодна.
Що мені дощ?.. Вода, та й тільки...
Усі печалі зійдуть снігами...
Слухати Ліста... Читати Рільке...
Затишно в крісло вмощусь з ногами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478819
дата надходження 11.02.2014
дата закладки 17.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.02.2014
Тридцять третій!
Як на сполох
Б'є великий дзвін.
Тридцять третій!
Їсти просять донечка і син...
.................................................
Нема сину чого їсти
Все кати́ забрали,
Не лишили навіть ріски
Й собак повбивали.
Нема доню в світі правди,-
Де її шукати?
Прошу в Бога для вас смерти -
Для катів розплати.
Бо як прийдуть в село знову,
То візьму сокиру,
Хоч Господа відцураюсь
І знеславлю віру,
Хоч нарушу закон Божий
Та все ж буду знати,
Хоч одного порубала
Розбійника - ката,
Що заморив діток моїх
Голодною смертю,
А по тому вже готова
І сама померти.
.................................................
Тридцять третій!
Тридцять третій!
Так і не діждала,
Щоб за діток помститися.
Без гріха вмирала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462188
дата надходження 22.11.2013
дата закладки 14.12.2013
«Коли надвечір’ям
Спускаєшся з гір у долину…»
(Лі Бо)
Я так хотів у чорній темноті
Не смолоскип і навіть не ліхтар –
Маленьку запалити свічку.
Я так хотів у дикій самоті
Живого голосу – тихенького – як дар,
У цю глуху і без’язику нічку.
Мій сум літає волохатим кажаном
Поміж дерев, поміж сліпих модрин,
Поміж вологих кволих ясенів,
Мій сум замовк, як осені погром.
Там наче вата глухота і німота ялин,
Там баговиння непробудних снів.
Та я іду – без костура і без поводиря,
Іду туди, де ходять навмання,
Туди, де гордий крук не донесе кісток,
Де навіть жабка – друг, а їжачок – пророк,
Де замість хліба на обід печаль,
Де сіль - на рану, де себе не жаль…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418273
дата надходження 14.04.2013
дата закладки 02.12.2013
Не дим, озон і не повітря
Із глибин брудних легенів
Видихаю тебе звідти,
Видихаю тебе, геній.
В алій кулі моїх бронхів,
Що летить із втоми вуст,
Подивись, який ти гарний
У відсутності розпуст.
Усе важливе відпустила.
Останній подих випускаю –
Тепер ти чистий і безгрішний.
І кнопка вибуху – я натискаю.
Не можу дихати. Так боляче!
Мозок відказує – сказився.
Все тіло трусить. Мені гаряче!
Мною тремтить. Ти запізнився.
Ти не торкайся моїх скронь
Сталевим лезом плоскогубців.
Облиш! Зостав мою долонь!
Я вже у колі самогубців.
В алій кулі моїх бронхів,
Що летить із втоми вуст,
Подивись, який ти гарний
У відсутності розпуст.
2007
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282495
дата надходження 24.09.2011
дата закладки 01.12.2013