знаєш, а в горах уже випав сніг
я слухаю музику, інколи щось читаю
ти не існуєш без неї, як я не існую без книг
та імбирного чаю
закутуюсь сильно у твій шарф барвистий
вдихаю твій запах і видихаю
разом з собою у ранок імлистий
лиш листя пролітає над стріхами
а я йду собі мовчки
змирившись з новими віхами
історії нашої
*
я лікувалась від тебе весь час
здається, хворіла тобою вже бувши дитиною
або й давніше
коли люди лише починали говорити латиною
я лікувалась голодними меланхоліями
осінніми вечорами, поїздами і коліями
ходила самотньо вулицями німими
дивилась за птахами. хотіла з ними
лікувалась вином і голосними трактирами
шукала себе у барах з поганою репутацією
нічними рейсами, п'яними пасажирами
шукала та не знайшла себе. евакуація
я спішила за враженнями, та нOвими колежанками
рятувала себе випадковими майжезнайомими
я намагалась зробити їх своїми бранками
та вони йшли так і залишившись невідомими
те, що ти коли - небудь повернешся брехня настільки
як і те, що рани лікують часом
я лікувала, а чи помогло
запитай мене іншим разом
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454291
дата надходження 13.10.2013
дата закладки 13.10.2013