Із болю ми снуємо поезію, пишемо музику і створюємо нові па у танці.
Чому ж так боїмося загнати скалку у серце і ховаємося між слів, як вершки у креманці?
Гнів дозволяє нам мислити ясно, безпристрасно, створювати розважливе енд.
Чому ж твердять, що це нерозумно, ненадійно і грішно, ніби гнів – сатанинський агент?
Пристрасті тіла знімають із нас маски і дзеркало на мить перестає блефувати.
Чому ж наказують тримати себе у шорах моралі, а не істину з насолодою спостерігати?
Азарт підтримує в нас бажання жити і забезпечує сміливість бути на висоті.
Чому ж обмежують дози адреналіну в кров, накладають табу і радять висікати «раб» на чолі?
Кохання увібрало в себе усі розряди болю, гніву, азарту і спектри пристрасті.
Чому ж його іменують святим, священним і невинним, коли це і є концентрат згубності?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444877
дата надходження 23.08.2013
дата закладки 23.08.2013
Я тебе никогда не скажу
(А сама никогда не узнаешь),
Что любил я тебя,
Чуть знакомую,
Ночь да пол дня.
Сто стихов о тебе напишу,
Ни один из них не прочитаешь.
Поцелуи летят,
Но, воздушные, не долетят.
Я, возможно, всего лишь один
Из великого множества многих,
Обогретых тобой
Мимолётно,
Забытых тотч`ас.
Но я счастлив, что наши пути,
Пусть недолго, - одною дорогой
Уводили в любовь
Окрылённых,
Неистовых нас.
Я пытался такую найти –
Я заглядывал в лица и чаты,
Я и богу молился,
И дьяволу душу сулил.
Но второй такой нет.
Ну, а ты
Побыла чутьмоею когда-то.
И с улыбкой простилась.
И – канула…
Дождь моросил.
Я не плакал – то дождь моросил!
(Исключительно на мои щёки).
Фонари проводили
Ослепшим конвоем
Меня.
Я тебя ни о чём не спросил,
Не просила меня ни о чём ты.
Просто счастливы были
С тобою
Мы ночь да пол дня.
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440531
дата надходження 30.07.2013
дата закладки 31.07.2013