Кувала зозуля, так довго кувала,
Роки дарувала,життя дарувала,
Вмостилась на гілочці, хоч і низенько,
Не бачила, певно, що дід вже старенький.
Сивеньке волосся спадало на очі,
Тремтіли від старості руки робочі,
Одягнений гарно, найкраща сорочка,
Смиренно чекав на красуню,на дочку.
Із дуба летіли достиглі каштани,
Алеї дерев - то немов капітани
На струнко стояли ,чекали із дідом,
Неначе із другом,немов із сусідом.
З дерев позлітали листочки зів'ялі,
Між них він ховав усі болі й печалі,
Він часто сидів просто так, без причини,
Доволі старенький,в душі ж як дитина.
Сьогодні ж чекав він на свою кровинку,
В руці тримав квіти, цукерок торбинку,
Зіниці розширені,серце тріпоче.
Ховалося сонце,ішло вже до ночі.
Розлилися фарби в багряному небі,
Додому збиратись старенькому треба,
Та він не піде, він же люблячий тато,
Йому б лише донечку свою обняти.
Зв'язала старого тенетами ночі
Й обняла білесенька пані охоче.
Сльоза на щоці залишилась на віки
Закрились зажурені й щирі повіки.
Чого ж ти, зозуле, так довго кувала,
Навіщо надію йому дарувала?
Не встиг помінятись ще місяць із сонцем,
Як він відійшов за своїм охоронцем.
Старечому серцю не треба багато,
Притиснути щиро до серця у свято,
Згадати в сумну чи щасливу хвилину,
Щоб батько пишався за рідну дитину.
До кожного старість постукає в двері,
Опинитесь з нею удвох на вечері,
Вона вас тихесенько візьме за руку.
Тоді й зрозумієте батьківську муку.
© Коля Януш
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485343
дата надходження 13.03.2014
дата закладки 01.05.2014
Я про тебе забути не можу,
Ти споко́ю мені не даєш,
Ти бентежиш, ти мучиш, тривожиш.
Де ти зараз? З ким спиш? Чим живеш?
Твої руки не мерзнуть без мене?
Хтось вкриває тебе, як заснеш?
А хтось в губи цілує шалено?
Де ти зараз? З ким спиш? Чим живеш?
Про що мрієш, коли засинаєш?
Про що думаєш ти, як встаєш?
Чи лягає до тебе хтось скраю?
Де ти зараз? З ким спиш? Чим живеш?
Я не хочу тебе відпускати,
Хоч і знаю, що мушу… Та все ж
Мені б тільки всього лише знати,
Де ти зараз… З ким спиш… Чим живеш…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495165
дата надходження 26.04.2014
дата закладки 28.04.2014
Дозволь, напишу Тобі я листа...
Де свої одкровення та болі я виллю,
Дозволь, розповім, яка туга за тобою тяжка-непроста!
Дозволь, кров душі своєї хоч словами я змию.
Не дозволиш. Я знаю... Не потрібні для Тебе мої слова,
Не потрібен мій біль, спогадів жменька, і дитяче безпорадне ниття...
Не потрібні. Не дозволиш! Заборониш! І все одно Ти будеш права!
Бо листами... я вину́ свою ніяк не закрию.
27.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495357
дата надходження 27.04.2014
дата закладки 28.04.2014
"Біль, страждання та хронічне тахікардійне серцеве биття.
Одвічні хвилини й секунди "щасливих незабутніх" моментів.
Страх, заплакані очі, рученят тремтіння, пронизливе і дике тіла виття...
Хто ж ту, суку, придумав, що зветься "кохання"? Хто отримав на неї патента?"
Банальні рядочки малолітніх несміливих школярок?..
Примітивні слова?.. Так! І вони знов потекли по клітинках шкільних зошитів...
Та нехай! Нехай заплюють усі ті клітинки сльози і болі восьмикласних білявок!!
Нехай! Нехай вони виллють усю свою лють і водночас тепло почуттів!
Нехай кожна із них донесе своє слово зрадливе й тривке,
Що у неї не тільки для НЬОГО одного писалось...
Донеси, янголя, усе, що наболіло в душі, та усе, що тобі є їдке!
Бо зі слів на клітинках... жіночність твоя починалась.
10.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491496
дата надходження 10.04.2014
дата закладки 15.04.2014
Прекрасный субботний вечер...
прекрасного субботнего дня.
Вдруг понимаешь,
что время не лечит,
Не лечит МЕНЯ от ТЕБЯ...
Забавно...Прекрасное утро...
И ранка на правой ноге...
А в памяти юркнуло смутно:
Как грохнулась с неба к земле.
Без страха и слез...
...сожалений
Всё вышибла! В дребезги! В кровь!
Теперь это знаю,
УВЕРЕНА:
Летать не умеет любовь...
P.S. Я не впускаю его в свою жизнь
до последней клетки и
до последней строчки
Не хочу стать разменной монеткой,
Не хочу стать живым многоточием....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491155
дата надходження 08.04.2014
дата закладки 08.04.2014
Хочу всім тілом своїм огорнути єдину тебе,
І вуста мої щоб злились з твоїми вустами…
Хочу стати тобою, та піти – куди поведеш,
І навчитися думати лиш твоїми думками…
І побути тремтінням у тебе під змученим серцем,
Що ти лелієш і хвилююче носиш завжди з собою…
Хочу для тебе стати тим неіснуючим принцом,
Про якого в казках ти читала, як була дітворою…
Хочу для тебе твоїм охоронцем-ангелом бути..
Хочу щоб з твоїх очей більш жодна сльоза не упала.
Бо ти для мене є все, мені без тебе не бути!
Бо ти для мене є все, мене б без тебе не стало!
Я прийшов у життя твоє раптово і зовсім без жалю,
А ти впустила мене, огорнута щастям й журбою.
Ти стрічала мене на старому й пустому вокзалі…
А я став твоїм янголом, принцом… я здався без бою.
12.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485632
дата надходження 14.03.2014
дата закладки 20.03.2014
Невже це воно? Оте єдине освячене Богом кохання?
Хіба це воно гіркуватим дурманом огортає мене?
Невже мене окриляє те вічне і чарівне єднання,
З якого підступний Амур свої богемні тенета пряде…
Невже як у вічних мов Сонце поетів сонетах?
Невже як в незабутих про горе і щастя піснях?
Приходить до мене знов почуття це нестримне й відверте,
Котре я снив лиш в своїх недоторканих снах.
Коли так – то бездумно для нього віддамся!
Без оглядки, мов вперше, порину в обійми його!
Я не помітив, як Амур до мого серця підкрався,
Бо відкрив навстіж двері… до серця свого.
13.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486033
дата надходження 16.03.2014
дата закладки 16.03.2014
Глянь на мене,я перед тобою,
Поділюся болем і журбою,
Буду тут нікуди не втечу,
Заглядаю у прекрасні очі,
Ніжно-щирі,лагідно-дівочі,
Мов прикута ластівка лечу.
До полів, до маминого гаю,
Не журися я ж бо не втікаю,
Лиш ради поцілунку повернусь.
Звідки в тобі щастя так багато,
Чого так добиваєшся завзято?
Дозволь я твого носика торкнусь.
Палають очі в мене від кохання,
Волає серце голосом страждання,
Прошу скажи мені хоч слово.
Невже тобі мою любов не треба,
Для волі їй замало всього неба,
Страждати в самоті уже не ново.
Заблискотіли очі мої зрання,
Ковтнув повітря подихом кохання,
Що ж доброго любов мені давала?
Як би ж вона лише була взаємна,
Надія в моїм серці потаємна.
Зі мною доля часто жартувала.
Багатого у тебе я не хочу,
Пробач, що часто голову морочу,
Дозволь мені хоч трішки розібратись.
Чи маю право я ще на надію,
Тривогою страшною володію,
Чи варто мені в тебе закохатись?
© Коля Януш
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446561
дата надходження 31.08.2013
дата закладки 10.03.2014
Коли б лише тебе тримав за руку,
І у волосся квіти заплітав,
Напевно не згадав би про розлуку ,
Ім'я своє також би не згадав.
Забув би певно все ,що так ціную,
Твої слова для мене наче рай,
Я через тебе часто все руйную,
Прошу, хоча б про це не забувай.
© Коля Януш
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432883
дата надходження 22.06.2013
дата закладки 18.07.2013