Наталія))))****: Вибране

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.06.2013


Бойчук Роман

Поцілунків зорепад

В  суцільній  темряві,  на  ложі,  серед  ночі  –
Пальцями  рук  веду  по  контуру  лиця,
Торкаю  вуст  палких  і  шиї,  перс  дівочих…
Усе  б  віддав,  щоб  це  тривало  без  кінця.

Аж  раптом  місяць  з-поза  хмари  пролив  срібло
На  всю  шовковість  твоїх  трепетних  принад,
А  потім  знов  кудись  у  небі  зник  безслідно.
…На  твому  тілі  поцілунків  зорепад.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404219
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 02.06.2013


Володимир Шевчук

Повертайся…

«Повертайся.  Я  тебе  чекаю,  
Як  чекають  літа  солов’ї.    
Кожен  ранок  ген  за  небокраєм  
Виглядаю  сад  очей  твоїх.  

Інших  я  не  помічаю,  диво,  
Бо  ж  без  тебе  мучуся,  поглянь!  
Хоч  довкола  кажуть,  що  красива  
І  нема  броні  від  залицянь…  

Нащо  та  розлука  нам  здалася,  
Як  від  сліз  не  висохне  щока.  
Я  тебе  чекаю,  повертайся.  
Повернись  і  більше  не  зникай…  
Моє  серце  –  ось  твоя  оселя!  –  
Повертайся,  милий.  Прилітай.»

…Отакий-от  зовсім  невеселий  
На  могилі  напис  вицвітав.  

02.12.2012  р.  





Надихнула  Оля  Іващенко,  
"На  могильній  плиті..."  

На    могильній    плиті    написано:
"Повертайся,    я    все    прощу.
Я    без    тебе,    як    листя    висохну,
І    чорнітиму    від    дощу.

Я    сама    по    землі    блукатиму,
І    від    виснаження    впаду.
Я    до    смерті    тебе    шукатиму!
Я    шукатиму    -    і    знайду..."

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381956
дата надходження 02.12.2012
дата закладки 02.06.2013


Бойчук Роман

Мені тебе так мало…

Мені  тебе  так  мало,  моя  Весно!
Бубнявію  тобою  до  знемог  -
Живу  тобою!  Вмру  я  і  воскресну,
Щоб  стати  твоїм  Лелем...  Бачить  Бог  -
Як  прагну  бути  поруч  із  тобою:
Вливатися  у  бруньки,  наче  сік;
Скресати  ледом,  пливши  за  водою;
Палким  пилком  пелюсток  (твоїх  щік)  -
Цілунком  припадати  й  пропадати
Промінням  Сонця  блиском  на  вустах.
Твоїм  першозелом  я  хочу  стати:
В  тобі  родитись  й  жити  у  листах.
О,  як  же  мені,  Ладо,  тебе  мало!
Моїй  такої  рідної  душі...  
Зимова  біль  засипала,  приспала,
Вже  скоро  Літо  вкутає  в  дощі.    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417868
дата надходження 12.04.2013
дата закладки 28.05.2013


Володимир Шевчук

Щастя

Що  найбільше  багатство,  найвище  добро  у  житті,  
Ніж  зіниці  дітей,  у  майбутнє  вузенький  місточок?  
Що  є  більшим  од  дива  дитячої  радості,  і  
Коли  крихітні  пальчики  вас  відпускати  не  хочуть?..  

А  обійми  дитячі  –  це  впевненість:  все  ж  недарма!  
Милі  очка  зігріють  до  сліз,  це  віконця  едему.  
Коли  поруч  із  нами  дитячого  світу  нема  –  
Чи  тоді  ми  великі,  дорослі,  хіба  ми  ростемо?  

Сотворити  маленьке  життя  –  от  задача  яка;  
Не  придумало  небо  для  смертних  гарнішого  вчинку.  

…А  колись,  може  скоро,  народиться  й  в  мене  донька,  
Усміхаючись  мамі  і  сонцю,  маленька  людинка…  





12.06.2012  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343548
дата надходження 12.06.2012
дата закладки 28.05.2013


Комета

Такими особливими моментами

Такими  особливими  моментами  вночі,
коли  лежиш  поряд  з  людиною  ніби  незнайомою,
але  такою  рідною,  такою  бл́изькою  твоїй  душі,
хочеться  ділитись  всім  своїм,  хочеться  ділитись  навіть  втомою,
хочеться  згадати  надсокровенне  і  надважливе.  
Але  чомусь  ніхто  не  вірить,  що  ніч  можна  провести  за  розмовами.

згадай,  як  закохався  в  найкрасивішу  дівчинку  з  класу,
чи  як  впав  з  велосипеда,  і  розбив  коліно  до  м'яса.  
згадай,  як  вперше  кричав  з  балкону  -  п'яний,  але  щасливий.
згадай,  як  сотні  разів  обіцяв  собі  зробити  усе  можливе.

згадай,  як  хотів  в  Америку,  стопроцентно  наступного  літа,
згадай,  як  запасався  таблетками  від  нудоти  і  від  бронхіту,
згадай  непотрібні  деталі,  але  зараз  чомусь  так  вагомі.
згадай  старенькі  сандалі,  що  дарувала  бабуся  малому.

І  не  знати  чому  саме  зараз,  саме  тут  і  саме  вночі
захотілось  усе  розказати  незнайомій  і  рідній  душі.
Це  без  сумніву  магія  ночі,  це  солодкий  запах  відлиг,
щоб  згадати  усе,  що  захочеш,  щоб  сказати  усе,  що  не  встиг.

 

 




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424201
дата надходження 11.05.2013
дата закладки 28.05.2013