Подаруй мені квітку, щоб горіла, як жар.
Щоб ЛЮБОВ пила з неї незвичайний нектар,
Щоб багаття тримала, коли випаде сніг,
Коли плакать захочу, щоб лунав ніжний сміх.
Берегтиму від вітру, щоб не рвав пелюстки...
А як квітка зів"яне: не любив значить ти.
Я поставлю у вазу дорогий талісман.
Буде ясно мені, що скінчився роман.
Не впаде вже на неї світанкова роса...
Але що це зі мною? Це в сльозах небеса...
Час загоїв всі рани...Ось ромашок букет...
Та тепер посміхнуся: зовсім інший сюжет.
І не варто страждати, як впадуть пелюстки,
Бо на квітках бувають, як голки колючки...
Вони ранять не в пальці, а у серце живе.
Хоч і квітка принадна, хто ж красою назве?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435219
дата надходження 04.07.2013
дата закладки 04.07.2013