Та що ж там нам про етику
Вже далі говорить?
І по чужим сонетикам
Навіщо нам тужить?
Ну, а оті кларнетики
Навіють сльози нам,
А жалібні портретики
Кричать: не пан, а хам!
Роздягнена еротика
Панчохи задере,
А в когось віл з’ярмований
Ще й досі десь реве!
А наша вся політика,
Як капосне дівча
З характером холерика,
Відміряє з плеча!
Спітнілого історика,
Що подає нам суть,
Як мишку хитрі котики
У засідці пасуть.
А золоті паркетики
Встеляють нам життя,
І завтра скажуть «скептики» –
Прогниле покриття!
А наша люба тітонька –
Феміда, хто ж іще,
Розквітла, мов та квітонька,
Під грошовим дощем!
Вслухаємось в сонетики –
Що ще б нам попросить?
І що ж там вже про етику
Нам далі говорить?..
2009 рік
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245409
дата надходження 07.03.2011
дата закладки 20.05.2013