Рано-вранці в страшенній муці
У хліву, де рогожі в ряд,
Бог послав рудуватій суці
Рудуватих сімох цуценят.
Задоволена - аж тремтіла,
Всіх вилизуючи язиком.
Й від гарячості її тіла
Дзюркотів талий сніг струмком.
А під вечір, в той час, як кури
Облюбовували місце для сну,
Вийшов з хати господар похмурий,
Всіх сімох у мішок запихнув.
Бігла слідом заметами сука,
Встаючи після частих падінь.
І застигла в очах її мука,
Бо стривожилась річки гладінь.
А назад, на поверхні атласній
Залишаючи слід молоком,
Місяць видався їй, нещасній,
Ним, одним із семи, малюком.
І в небесну вишінь тривожно
Полетів її погляд і крик.
Ну а місяць (як же так можна!)
Попрощався й за хмарою зник.
А з потухлих вікон, незрячих,
Лунко лився дитячий сміх...
Покотились з очей собачих
Несобачі сльози у сніг.
[i]17.04.2013[/i]
[b]Текст оригіналу:[/b]
Утром в ржаном закуте,
Где златятся рогожи в ряд,
Семерых ощенила сука,
Рыжих семерых щенят.
До вечера она их ласкала,
Причесывая языком,
И струился снежок подталый
Под теплым ее животом.
А вечером, когда куры
Обсиживают шесток,
Вышел хозяин хмурый,
Семерых всех поклал в мешок.
По сугробам она бежала,
Поспевая за ним бежать…
И так долго, долго дрожала
Воды незамерзшей гладь.
А когда чуть плетясь обратно,
Слизывая пот с боков,
Показался ей месяц над хатой
Одним из ее щенков.
В синюю высь звонко
Глядела она, скуля,
А месяц скользил тонкий
И скрылся за холм в полях.
И глухо, как от подачки,
Когда бросят ей камень в смех,
Покатились глаза собачьи
Золотыми звездами в снег.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419203
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 18.04.2013
Без права на життя існуєм,
Все вирішили замість нас.
Рутиною щоденно труєм
Й без того швидкоплинний час.
Без права на життя рожденні
Приречені до повсякденних мук.
Усі народженні померти
У праці не поклавши рук.
Без права на життя живемо
Зате на смерть в нас є права.
Ніхто нікого не цінує -
У цьому й криється біда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413149
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 17.04.2013
Карпати.. сонце сходить..
Ледь-ледь світанок зажеврів...
Пташки.. тумани ходять...
Я думкою на хмару полетів.
Роса з'являється потрохи
І вітер шепче щось здаля.
Схвильовано говорять мохи,
Ніч ранок тихо вихваля.
Над лісом стеляться думки,
І над горами тихо в хмарах,
Повітря дотики липкі,
Мої чуття пливуть у марах.
В Карпатах ранки ніжно-сірі,
Так тихо, чуть лиш гомін трав.
І серця почуття дозрілі
Амур на хмарах тут заграв.
Мелодії душі моєї
Туманом стеляться вві сні...
А прокидаюсь - бачу горе
Карпати голі, мертві... і пусті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415565
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 17.04.2013
Я не люблю коли у відповідь мовчать,
Я не люблю коли зникають без прощання
Та і сама зникати не люблю,
Бо треба пережити ще чекання.
Я не люблю коли болить душа,
І не люблю коли живу думками
Та і сама,як те мале пташа,
З дитячими,наївними очами.
Я не люблю коли солодкі сни
Переривають дивними страхами,
І не люблю холодної весни,
Та не люблю кидатися словами
Я не люблю,коли люди бояться
І не люблю,коли сама боюсь.
Я не люблю,коли не вірять люди,
Але за них я теж молюсь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419180
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 17.04.2013
Навіщо суд, вчиняєте мені?
Чи так давно мене, як друга поважали?
Чому ж тепер, плювати в спину стали
І ладні розтоптати у багні?
Чи я стежину, вам, перекопав,
Чи може допомогою відмовив?
Та й слів негідних я, про вас, не мовив,
Чому ж так скоро, вам поганим став?
То хто є ви, що мантії нап’яли,
Рознощики всіляких пересудів?
Руді лисичі шкури поховали
І зараз маєте себе за суддів?
Послухайте про себе, без прикрас,
Товариші мої люб’язні та лукаві,
Ви тільки зверху карамельні та ласкаві,
А суть - гадюча у серцях у вас.
Плітки плетете тернами навкруг?
Так, в лицемірстві вам талантів не займати…
На цьому досить компліменти роздавати,
До вас з повагою, уже ваш бувший друг.
15.08.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419167
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 17.04.2013