На твоїй сторінці нині людно.
Привітань піднесених багато.
То у інших непроглядні будні,
А у тебе має бути свято.
Ми вчимось радіти і терпіти,
І при цьому жити так, як треба.
Може я й згожусь чомусь навчити,
А писати вчитимусь у тебе.
Намагаюсь, Таню, бути гречним,
Ти ж одна така, без варіантів.
В імені твоєму, безперечно,
Теж сіяє часточка ТАланту.
Слів твоїх палаци благородні
Створені з великою любов'ю.
В місяць народилась ти холодний,
Але вір, що тепло нам з тобою.
Думав я уперто і невтомно,
Як тебе по-братськи привітати?
Для такої пані щось коштовне
Можна, не вагаючись віддати.
Я віддам. Дарма, що небагатий
На перлини образів незримих.
Поетесі можна дарувати
Низки слів, заплетених у рими.
30 жовтня 2008 року.
Вірш опубліковано:
- Журнал «Далекосхідна хвиля», №18, Хабаровськ, 2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=100315
дата надходження 30.10.2008
дата закладки 01.06.2024
Ловись за повітря…
І кроки свої приглуши.
Згортай у спотворене серце крупинки кориці.
Ввімкни ближнє світло… беззвучну струну зворуши,
як втримаєш поглядом
очі сліпої вовчиці.
Чи пастка, чи пустка…
Чи запах гіркої трави?
В чужі підземелля зачинені мідні дверцята.
І тиша така абсолютна… а ти ж говори…
А ти промовляй, німий князю,
допоки качата
пливуть за водою
крихкої нічної пори
в пустельні, ніким не означені світлі оази.
( ні пастка, ні пустка, ні запах… а ти ж говори)
А ти ж примовляй,
примовляй мені, сонячний князю
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992825
дата надходження 01.09.2023
дата закладки 03.09.2023
Слова сліпі, тавровані тобою
У дощ, що перекреслив всі надії.
То ж не було хвилини супокою,
Хилились хризантем промоклі вії.
І падолист. і вітер, і печалі -
Усе змішалось у гіркім коктейлі
Зів*яли восени колишні чари.
І сльози дощові котились в темінь.
Хоч ночі вишивались фіолетом,
І дні минали у бурхливім скерцо,
Слова застрягли холодом стилета
Крізь обладунки трепетного серця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855840
дата надходження 25.11.2019
дата закладки 26.11.2019
В моей памяти только картинки...
Иллюстрации жизни моей.
И еще... там звучит грампластинка...
Звуки прошлого... всех мне милей!
Слышу часто ее я под вечер...
Вспоминаю мечты у костра...
Помню... милый согрел мои плечи...
Целовал под Луной до утра...
Те мгновения были всех лучше!..
Нас окутал созвездий туман.
Благодать звезды сыпали в души...
Сильных чувств закружил ураган.
Соловьи заливались в потемках!..
Милый сладко шептал о любви...
Связал души нам крепкой тесемкой...
Только Ангел не благословил...
Потерялись под небом... Лишь снится,
как дуэтом могли с милым петь...
Сердце бьется как будто бы птица...
что попала в могучую клеть.
В полусне прокручу грампластинку...
Звуки прошлого... всех мне милей!
В моей памяти... счастья картинки...
Иллюстрации жизни моей.
14.05.2019 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835524
дата надходження 14.05.2019
дата закладки 18.05.2019
Ромашковый плела венок..
Цветов на поле - валом!
Где получался узелок...
- Люблю тебя!!! - шептала...
Вплетала прядями лучи...
Чтоб греть того, кто рядом!..
От сердца отдала ключи...
и душу... - Как награду!..
Мелькал цветастый сарафан...
Мял зелень полевую...
Венок... как будто талисман...
Как нежность в поцелуях!..
Валялась парочка в траве...
Под покрывалом страсти.
В каком-то тайном волшебстве...
Познали ценность счастья.
Злых ветров сила не страшит
все повороты судеб...
- Пусть крепким будет чувств гранит!..
Разлуки пусть не будет.
Ромашковый плела венок..
Цветов на поле - валом!
Где получался узелок...
- Люблю тебя!!! - шептала...
12.04.2019 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832447
дата надходження 12.04.2019
дата закладки 14.04.2019
Душа такою юною
рвалась на части... боль из ада!
- Коснулся милый струн ее...
тех, что звучат от звездопада...
Как проклятая на мосту
с надеждой непоколебимой...
Швырять пыталась ввысь мечту!..
Чтоб возвратился к ней любимый...
Ветра сносили... дождь и гром
ее запугивали тельце!..
- Но мысли были... лишь о нем!
О нем ее болело сердце!..
Любовь поярче всех огней
что сыплются к нам из Вселенной!...
И в сотни тысяч раз больней
от боли всей... Средь чувств нетленна.
Пыталась вырваться душа...
найти потерянное счастье...
- Судьба же... знала новый шаг...
Тащила вдаль своею властью.
- Мне жаль ту душу!.. Тот цветок...
Такой неведомою силой...
(Хоть время сыпало песок...)
ждала его... И так любила!..
Пусть дольше плещется закат,
Чтоб повстречалась ей фортуна...
- Услышит милый... как звучат...
как плачут струны... плачут струны...
13.04.2019 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832599
дата надходження 13.04.2019
дата закладки 14.04.2019
Порцелянові сни.
Лабіринтів потрійні ходи.
Малахітовий подих очей – покарання умовні.
Мов таємний блукалець, ідеш по поверхні води.
І шукаєш очей.
І уперше лякаєшся повні.
Ми були вже отут…
Виокремлюєш спогад крихкий.
В порожнечі світів мерехтять проповідниці-сосни.
…тільки ти шепочи про відносну прозорість руки.
Про піски, що крізь серце течуть
( абсолютно відносні)
На солоних губах
хай палає цукрова хурма.
Над стигматами рік розтрусити зворушливий попіл…
Повернутись туди, де ми віримо сліпо в дива…
Спопелити усе.
Не лишити нічого на потім
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822998
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 28.01.2019
І місто
прихилилося до сну…
Фантомне місто. Вавилонські вежі.
Впадеш в траву, вологу та рясну.
… я не змінила
жодної одежі
З тих пір.
Все ті ж спустошені вуста
(припухлість ти вважаєш за окрасу?)
Печаль – моя корона золота
на срібно – вогнянИх
спіралях часу.
Ця ніч така…
Тривожна й запашна.
( шматує дощ занедбані ескізи)
...ота, що розчинилася, прийшла
з карпатським вітром
у долини Гізи
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739878
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 14.07.2017
На світ спада нічна імла,
Немов покрови...
Тебе до мене привела
Дорога знову
Одпити темряви вина-
Сумного зілля,
Що нас посвячує до дна
В гірке похмілля...
Над попелищем сивий дим...
І знають люди-
Чого домігся, не завжди
З тобою буде...
То наливай кохання жбан-
Останній спомин!..
Нехай майбутнього туман
Серця наповнить
І приховається в серцях
Тепло минуле.
...бажання Мавками в лісах
Нічних заснули,
І ми заснемо назавжди,
Торішнім цвітом
Там, звідки скільки не іди,
Не в змозі вийти
За межі потаєнних кіл,
Що креслить доля,
Повз класи пізнавальних шкіл
Сумні юдолі,
В яких бажання залягли
В тісні пенали,
В яких колись і ми були,
І все пізнали,
З яких ми рано відійшли
У неминуче,
У ті тумани , що колись
і нас розлучать...
Та ми БУЛИ... -ЯК МИ БУЛИ!..-
Шепочуть губи...
То до останньої налий
Сумної згуби.
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117030101170
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720952
дата надходження 01.03.2017
дата закладки 01.03.2017
Баллада о любви
Неба серый тоннель
Божьей карой разверзнут во мгле...
.........................................
Не споет менестрель
Песнь Любви о Священной земле,
Чей несчастный удел-
В безвременьи века коротать.
Где талант не у дел,
А народу- скорбеть и роптать.
Ах, оставьте. Каков
Управитель- таков и народ.
Это мир дураков-
Хлеба... Зрелищ... Наполненный рот...
Кухня... Церковь... Постель
С накопленьем измен... Се ля ви...
Лучше спой, менестрель,
Песню Песен о Вечной Любви!
...........................................
Королева и трон-
Как изящны по форме рога...
У Эвиты Перрон-
Словно самый покорный слуга.
В одиночество впасть-
Смерть сурово сжимает лассо.
Нет Эвиты, и власть
Истекает водою в песок...
У дворца Мальмезон
Замедляется времени ход.
Страстный Наполеон
Жозефине в объятья падет.
Запылает Москва-
Нрав Империи жЕсток и крут.
Жозефина мертва,
И Еленою остров зовут...
Ах, Елена... Забыл-
Это имя реально... Она
Для Булгакова- быль...
Как реальны любви имена...
Это словно в раю-
Мир любви вдохновенье несет.
Гвиневеру свою
Прославляет в боях Ланселот...
.........................................
Ну а Мы, как же Мы
Из слияния эро-стихий,
Из разорванной тьмы
Извлекаем с тобою стихи?
Небо падает в ночь,
Где Эрато нам стелит постель.
Ты мне можешь помочь
Наносить на рисунок пастель,
Словно сладкую боль
В недрах тела собой изловив...
Мы напишем с тобой
Повесть светлую нашей любви...
Мы с тобою взойдем
Как на трон, на Голгофу. Взойдем.
Мы отстроим наш дом,
Так построенный плохо. Наш дом.
...........................................
А страна... Что страна?..
Бесноватый- беснуется пусть.
Правит бал Сатана,
Этот мир изучив наизусть.
Пусть Святая метель
Заметает изгнивший фасад!..
...........................................
Песню пой, менестрель,
Наполняя любовью сердца.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116010901548
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718143
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 14.02.2017
Самотніх дядькі́в, як води – рій, усюди!
По дачках чужих, десь – на себе, на когось –
Працюють старанно, і творчо, і путньо.
...Та ...категорично, чубцем-запорозьском,
Відмо́влюються - жити ...разом з жінками...
«Даремними, - цідять жінки, - їжачками»
Їм тільки ледь зрониш: «Спідниць?..", - у повітрі
Шмигають ручиська, мов розповідають,
За ... руки - сильніш белькотять..., за зневір,я...
...Так, самодостатні, самі, доживають.
Як щось комусь тре́, ми – до них, мастаків-рятувальників,
Ображенних (« Винні – самі!», - гри́мнить ле́дя) бувальників.
Плачуть-плачуть жінки, що їх використали, як кажуть.
А мужі, яких з,їли, ...зникають, безажіотажно.
Їх не порахувати, покинутих, вигнаних, чи усамітнених.
...Й тим, тим - добре, хто винайшов спосіб життя собі - вчасний, сцілительний...
P.S.
Що ж, темка ця, таки ...дратує жінок:
Як не з теличкою, а десь..., сам - десь.. бичок.
18.01.17 р. ( «Якщо роззирнутися навколо» )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712917
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 18.01.2017
Я задихаюсь, бо свічки - не квіти.
На зойки рветься ця спекотна ніч.
Паркетом дзеркала хіба ходити? -
Вдивлятися разом, як потойбіч
Поглянь, мрійливо тінь чиясь зітхнула,
Так безпорадно ходить біля стін;
А інша онде келихом жбурнула,
Бо третя не підніметься з колін.
Дивись: в одну - дві тіні, рук сплетіння
І ковзають, наначе на льоду.
Злились жагуче диво-мерехтінням,
Це я до тебе подумки іду,
Допоки нерозлучні у гавоті
Кларнет і скрипка, чи віолончель
І хабанера; скрапує по ноті
Сумний, колись невизнаний Равель.
Спливає ніч у доторках лукаво,
Без жодної ознаки каяття.
Дві наші тіні - шепіт і уява,
Передчуттям солодкого злиття.
12 08 2016
Равель,всесвітньовідомий композитор,був тричі не допущений до конкурсу на Велику Римську Премію.В конкурсі приймали участь лишень учні Шарля Ленве - члена жюрі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683253
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 15.01.2017
***трохи еротичне. трохи пісенне. трохи новаторське***
Світло Місяця...
Диво Місяця...
Як же до лиця
Ніч тобі оця!
Ізотерика...
Ми в казковім сні.
Час збирати ка-
мені- на мені...
Дивомістика
В сяйві Місяця...
Контур тіла сріб-
но засвітиться,
Той наліт від літ,
Що лишає слід,
В сяйві Місяця
Не помітиться,
Навіть не питай.
Краще відлітай
У п"янкий розмай,
В еротичний край...
Місяць за вікном...
Зоряний політ...
Знову нам обом
По сімнадцять літ.
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117011301482
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711829
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 14.01.2017
Вітер, заблукалий у ярах,
Розігнав минулого туман,
Нас порозкидавши по світах,
Із яких повернення нема.
Цей туман, немов вітчизни дим,
Наче серця сум на чужині.
Так, туди відходять поїзди,
Тільки вільних місць немає. Ні.
Мов дитину кволу на руках
Ми нестимем крізь розлуки біль
Присмаку грудного молока,
Що, мов Віра, мешкає в тобі,
Той недобудований фасад
Планів мрії, стертих нанівець,
І відлиги вранішня роса
Не зігріє холоду сердець.
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117010801788
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710929
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 09.01.2017
***настроєве зимове***
Коли хурделиця жорстоко
Із підданих збирає дань,
Ми розмалюєм сірість року
У кольори своїх бажань.
Вогонь розпалимо каміну...
Переведеться нанівець
Зимовий смуток безпричинний,
Зігрітий полум"ям сердець,
Які запалено коханням,
Зійшовшим, ніби дар Богів,
У ці часи передостанні,
Що, наче море з берегів,
Води невпинним сьомим валом,
Мов кара, лине на поля...
Ще зупиняти цю навалу...
Та час ще маємо... То ля-
жемо в сплетінні тіл на килим,
Що пахне оберемком трав
Духм"яно-літніх... Бачиш, мила-
Це я в душі тобі зібрав,
Щоб ти в часи оці жорстокі
Творила лет весняних крил,
Я розмалюю сірість року
В свого бажання кольори.
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117010301438
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710100
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 03.01.2017
...знаєш, десь у Раю
Розквітають сади яблуневі,
Що спокусу дають
ГріхопАду Адаму і Єві...
...я тебе пізнаЮ
Мов плоди, що зростають на гіллі...
...чуєш- нерви здають,
Наче струни вібрують у тілі-
Переміна часів,
Не найкращі часи для кохання.
Я тобі- Гречкосій...
Може перший... Можливо- останній...
Мов богині Землі
Ти подоба... Ти Макош і Мати...
Переломлений хліб...
І майбутнього сім"я сприймати
Це одвіку- віків
Доля жінки, солодко- зваблива-
Чарівний перелив
Дарування дитячого дива-
Не інакша ніяк
У часи буревійно-вітрОві.
...бо у яблука смак
був солоним... Із присмаком крові.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116122801325
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709021
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 28.12.2016
Мой полуденный сон,
Мой печальный апрель,
Обреченный скиталец далеких галактик.
Мой минорный аккорд…
Где ты бродишь теперь?
Мой придуманный в детстве далеком романтик.
Постучи в мою дверь,
Или просто приснись.
Нарисуй на стекле вязь морозных узоров.
Звездной пылью легко
Моей кожи коснись
И избавь до утра от пустых разговоров.
Как же сладко молчать,
Понимая без слов.
Как не хочется мне просыпаться с рассветом.
Мой печальный апрель,
Ты явился на зов.
Только мне не принес в свою сказку билета…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708912
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 28.12.2016
Поема створена у співавторстві з поетесою Тетяною Череп-Пероганич
У людства далеко не кращі часи...
Спинись і послухай оті голоси,
Що чути, неначе потік джерела...
Немов поцілунок, торкнеться чола
Кохання одвічного спомин віків...
І кожен шукає до нього шляхів...
Та, хоч буревієм шляхи замело,
Кохання надія вінчає чоло.
..........................................
… Моя Еврідіко, чому я не зміг
Дотриматись слова –
Ще крок – і поріг…
Ступили би з мороку в царство любові.
Як жаль, що розтануло все на пів-слові…
На ложе любові поклав би тебе…
Та де ти, кохана, тепер? Де ти? Де?
А тілу так хочеться втіху відчути…
Із Царства ж Аїда назад не вернути…
Ти там, а я тут. Тішу спомином серце:
Коли ми удвох… Щастя дощиком ллється…
Як хвилі на морі – одна до одної -
Отак ти і я…
Двоєднання з тобою…
Цілунками пестив би знов твої груди…
Тепер тільки спогадів музика всюди…
....................................................
І спомином, повним п’янких протиріч,
Відлунням у горах нашіптує ніч...
....................................................
- О ні... Ну не міг ти, Орфею, чекати,
Допоки ми вийдемо з царства пітьми...
Твій розум, затьмарений місяць Гекати,
Накази Аїда здолати посмів...
Нездійснена мрія...
Та я розумію...
А як ми кохалися... Вуглики жару-
Твої поцілунки на тілі рясні...
Як, втомлений шалом, ти грав на кіфарі,
А я танцювала в оголенні снів...
І дихали груди...
Цього вже не буде...
П”янкий, наче ночі царя Валтасара,
Твій погляд востаннє пекельним вогнем
Обпік мене всю, спопеляючи жаром...
О, як же ти прагнув... Ти прагнув мене...
Мене вже немає...
Та я вибачаю...
Немає... І лиха я шепіт сприймаю...
Глумління розпусти... Йому залюбки
Приниження гідності... Знаю... Я знаю-
Вакханки розірвуть тебе на шматки,
О мій кіфареде,
Мій мащений медом...
.............................................
Розлука приходить, коли не чекаєш.
Спочатку знаходиш – а потім втрачаєш.
Печальні минулі історії вчать
Нас слово тримати, аби не втрачать…
Аби не губили ніколи повік
Орфеї коханих своїх Еврідік.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116121703487
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707038
дата надходження 17.12.2016
дата закладки 18.12.2016
Зупини мене.
Я палитиму всі мости.
Всі мости – стежки, що ведуть на твої планети.
Тільки в скронях пульсує хвилею –“ відпусти!”
Тільки в грудях палає полум”ям –
“де ти?.. де ти?!”
Тільки вітер півночі
Вихор отой несе.
Як цей біль пройти? як надалі з цим болем житиму?
А тепер – усе!.. покотилось снігами все…
Зупини мене,
коли надто тебе любитиму…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694319
дата надходження 14.10.2016
дата закладки 13.12.2016
Як годинник відмірює час,
Наче жах на підлогу пролив...
І все менше... Все менше у нас
Тих моментів, що варті віків...
Ніч тягуча, мов ризький бальзам,
Ложе нам колисає в пітьмі...
Душ єднання, підвладне тілам...
-Притулись і мене обійми,
Моя феє божествених снів,
У яких я немов у раю!..
...і веління бажань, голосні,
Наче цокіт годинника, п"ють
Із коріння калгану, міцний,
Що, мов я, проростає в тобі,
Довгодіючий шалу настій...
Наскрізний проникаючий біль...
Вся жадаєш ти тілом своїм
Долучитись основи основ...
Наче жертву прадавній друїд,
Я приймаю... І світла любов
В парі з темним бажанням іде,
Обійнявшись останнім злиттям...
Як нечемно сповіщує день
Хід годинника... Смерть... І життя...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116121112731
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706033
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 11.12.2016
Знову ми віч-на-віч,
Як умовлено. Звідки той щем?
Розірвалася ніч...
Пролилася холодним дощем...
У осінніх полях
Заблукало кохання. Дивись-
Нами пройдено шлях
Від СЬОГОДНІ до того КОЛИСЬ
У минуле... Ми там
Омивались у щастя дощах.
Повернулись. Пропа-
Ло бажання у хтивих очах.
І можливо востан-
Нє ти нині моя. То іди
Споминати кохан-
Ня, шо вже відійшло назавжди.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116120101021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703970
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 01.12.2016
Безлисті кущі у судомині корчить
Від теми, що вітром накладено порчу
На їх існування в буремному світі...
Ну що ж... Ми, філософи, чаєм зігріті
Удвох біля вогнища... Думи прозорі...
Ми ловим чашкАми залізними зорі,
Що падають з неба думками ясними...
Думки про війну... Ми вже звиклися з ними...
Про підлість думки... Про брехню... Про сміливість...
Щоб хтось у майбутнє з минулого вивіз
Країну, що, бачиш, у світі існує,
Та світ її голосу ніби не чує,
Бо втомлений світ. І воєнні новини
Сприймає, немов особисті провини
Отих, що воюють. Жалійтесь на себе...
...І пара від чаю у зоряне небо
Зліта, мов молитва Богам споконвічним...
Ні. Нас не торкнеться розпечений відчай,
Неначе з багаття злетіла жарина...
Моя поетесо! Філософе! Спину
Мою обійнявши, торкнися губами
Неголених щік... Сум не прийде за нами,
Бо зло із добром наче ходить по колу
У мандрах світів... Філософії школа
Сприймається легше буремної ночі...
Та допито чай... Ти кохатися хочеш?
Пішли до намету! Хай світ зачекає
Летіти в безодню, допоки кохаю
Твоє я від хтивості вигнуте тіло...
Он знову нам зірка в долоні злетіла
На щастя, на долю... Ходімо скоріше!..
Ти, світе, без нас свої справи вирішуй!..
Нехай диспутують Боги-освітяни,
Чи можна тебе ще привести до тями,
А ми у нестямі сплетемось тілами-
Прогресу сумнівному антиреклама,
Як гаяти час не на війни чи працю,
Не на... Бо і так він давно вже у ср.ці,
Здурілий від крові фантом недобитий.
А нам із тобою кохатись. Любити.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116112701198
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703144
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 29.11.2016
***андеграунд***
-Позбираєте докази.
Придивіться до мерії,
І Дніпра синьоокого,
І будинку з химерами.
....................
...На будинок химера
З неба сіла нараз,
І небесна портьєра
Відхилилась на час...
Сонце прищуром хитрим
Київ зважило ницо,
Дивоцвітом пролите
На церковні двінниці.
Світла клапоть пробився
За свинцеві тенета,
Крізь фартух, мов проміння
У рентгенкабінеті,
Освітивши минуле
Віддзеркалення суті...
Щоби вже не забули
Те, що є незабутнім.
Як зчорнілий Архангел
Приземливсь на Майдані,
Замінивши незграбно
Добрий символ каштану.
Оком монстра блискучим
Бачить київський голуб
Безкінечні "тянучки"
"Декларовано- голих".
Буревієм недолі,
Наче вальс, заколисує
Вітер, київський Воланд,
Трансформація бісова...
Що, киянин, "по ходу"
Ти фамілії вивчив,
Ким надуто зі сходу
Цю війну братовбивчу?
Як оголені нерви
У тебе реагують
На медійності "перли"-
Ті "пугулі-пугулі"
Лікарів та аптекарів
З їх "рукою на пульсі",
Астрономів з планетами
Що з землею зіткнуться,
Адвокатів з "рішалами"
Тих проблем, що у змозі
"Розрулитись" "лошарами"
Не інакше, як в морзі?
Ось вона... На узбіччях
Наркоманисто-сіра
Безнадія в обличчях...
І банкіри... Банкіри...
Відійшли, мов із віком
Пацанячі полюції,
Нездійсненні каліки-
Мрії двох революцій...
...як ми лідерів хочемо-
Ми до них, а вони не ті...
І зостались самотніми.
І лишились покинуті.
Розмінялися щастям
Із душею ледачою-
Маргарито, де Майстер?-
ВТРАЧЕНО.
"Разводілам" здались
З їх серцями собачими-
Став печатку на казці-
ВТРАЧЕНО.
.....................
Заховалося сонце.
Та "інфу" донесе
По-під Боже віконце.
Зафіксовано. Все.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116110201239
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698187
дата надходження 02.11.2016
дата закладки 03.11.2016
Ми часто повертаємося до тієї пісні, що запала в душу, до тієї страви, що подарувала нам неймовірний смак, до тих людей, після зустрічі з якими прокручуємо в голові теплість розмов. Ми повертаємося по ще одну порцію – цього разу більшу, яка б усе-таки дала нам насиченість. Та чи можлива ця насиченість?
Ось уже вчетверте відбулася зустріч учасників «Клубу поезії» в Києві в бібліотеці КПІ, що сприяє таким заходам й охоче надає притулок загубленим душам поетів, які прагнуть «вийти зі своєї зони комфорту» – розвіртуалитися та прочитати іншим свою поезію. «Творці слова» частували присутніх цікавими римами, містичними образами й неординарним поетичним світоглядом.
Зустрічі зазвичай мають атмосферу сімейного домашнього перегляду хорошого кіно. Але є один великий плюс такої атмосфери – вона відкрита для кожного, бо дуже прагне, щоб у її сім’ї було не 5-ро, не 10-ро людей, а значно більше. А ще після «перегляду кожної короткометражки» ми ділимося своїми враженнями, порадами, зігріваємося теплим чаєм/кавою, смакуємо handmade варенням, конфітюром тощо.
Напевно, рекордсменом зустрічей можна вважати пані Світлану (у «Клубі Поезії» *Svetlaya*). Вона привідкрила слухачам завісу до свого серця – через інтимну лірику. Там і сум, і радість, і осінь, і весна, і розлука, і зустріч – усе переплітається в силі кохання. Один із таких віршів мали нагоду послухати:
краплинки суму…
мені бракує твоїх блакитних очей
з відтінком невагомо-сірих хмаринок
мені бракує наших спільних кішок-ночей
і днів суцільно помаранчево-щасливих
в липневій спеці краплинки суму
складають крилаті орігамі-мрії
мені бракує твоїх теплих обіймів
я ще й досі дихаю ними...
Пані Тетяна (у «Клубі Поезії» Туся Татарочка) не просто декламувала вірші, а за допомогою рухів передавала настрій своїх поезій. Крізь поетичні рядки ми занурювалися в краплі дощу: від несміливого – як кроки немовляти – до сильного, шквального – яким буває перше кохання. Напевно, кожен з вас бачив, як осипається сакура (гаразд – будь-яке дерево, що цвіте) чи принаймні дивилися аніме, де головні герої прямують вздовж алеї й захоплено спостерігають за квітами-метеликами, що літають навколо них:
ЧТО ЭТО…?
По японским мотивам
Что это…?
Летит снова на ветку…?
Опавший цветок…?
Нет, то вспорхнет…
Бабочка!
Желаю Вам,
Что бы все Ваши опавшие годы,
Вспоминались,
Как прекрасные…,
Разноцветные…
Бабочки!
Надзвичайно цікаво було слухати пані Людмилу (у «Клубі поезії» *Selena*) – її поезія – це цілий букет образів, сповнений містичності, філософії та глибоких смислів:
Місячний якір
Сполохана тиша кудлатим безсонням,
А грози стрекочуть – лайнІ крезарі...
В Сорочинцях осінь. Розхлюпалась бовдня
В благенькій грабарці, що віз грозовій...
Сутулиться темінь в жупанчику мокрім.
Опришенко-Вітер – танцір в комишах.
– Ви бачили?
...................Бачили?
...........................Падає якір –
Той якір, що місячну скриню
...............................скрашав –
Упав,
Зачепивсь
У тремтячому вітті –
Вилискують мокро-сумнющі листки –
Розгривлені клени піймали у сіті
Мелодію ночі в розхмар’ї сивкІм.
Мені би,
В серце твоє,
Якорем впасти –
Хай срібло узорить стежі межи нив
Й мережаться руни в рахманні зірчастім
Де янгол зернятко у щастя зронив.
Також нарешті до нас завітала активна учасниця «Клубу поезії» пані Єлена (Єлена Дорофієвська) – дуже відкрита особистість, від якої так і б’є ключем енергія й позитив, тому й не дивно, що поезія в Єлени то енергійно заграє до нас, то надихає, то занурює в мантри осені:
Моя осінь (Ти так і не відчув…)
А осінь ця не схожа на твою,
Бо в ній є час для стриманого суму.
Від тебе я, мабуть, таки піду -
Я прошу, не вертай. І не шкодуй,
Що так і не відчув моїх.... парфумів...
Що ти не доторкнувся до плеча,
Не відшукав на тілі темну крапку.
Що так і не встромив свого меча
В... осердя віри дивного дівча...
Мої вірші залиш собі на згадку...
Довірливо горнулася до рук...
Але щоразу – тиша й заборона.
З усіх любовних сумішей, сполук
Обрала найсильнішу із отрут –
Розлуку, мов гірке вино червоне.
Ще стигне сум.. Та знаю – пройде час,
Я відновлю порядок й рівновагу...
На жаль, не вийшло з тебе й мене... нас.
В безкомпромісній тиші обрій згас.
Тебе я... ще... -
яка ж стражденна спрага!...
Та пройде час...
І вилікує час
цю осінь,
у якій не стало нас.
Читали також свої вірші Катя Ткаченко та Мар’яна Мисько. А чоловічою поезією нас радували Геннадій (golden-get у Клубі), Валерій Коляда та Віталій Островецький.
Ви ще вагаєтеся, чи приходити до нас? Тут не діє правило: «Краще сім разів відміряти, а один раз відрізати», у нашому випадку – це сім раз прийти (щонайменше) :) До нової зустрічі! (приєднуйтеся до нас у спільноті «Поетичні частування (Клуб Поезії)» – https://vk.com/poetychnichastuvannia та https://www.facebook.com/poetychnichastuvannia/).
Автор тексту – Мар’яна Мисько
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696635
дата надходження 25.10.2016
дата закладки 02.11.2016
Вечір... Кава... Я мрію... Десерта доїв...
Ніч розвісила зорі у небі...
Місяць хмарку роздражнює сяйвом своїм-
Ох, воздасться йому по потребі...
По потребі... Чогось потребує душа...
(Тіло стерпить... Сьогодні- самотність)
Кришталево- очищений відзвук вірша
Проливається в серця безодню...
Хмарка здобич доїсти у небі спішить-
Повний місяць... Немов баракуда...
Сум зі смутком торкнули ті струни душі,
Без яких і натхнення не буде,
Без яких наче є ти, а наче нема...
Для яких особливі закони...
...Скільки часу розтринькав отак задарма,
Не почувши сріблястого дзвону...
Скільки слів, що вінком не сплелися, отак
Свого часу (не свого...) прогавив...
...Хмарка місяць, підступно- зрадливий хижак,
Мов десерт дожувала до кави.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116102200731
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695940
дата надходження 22.10.2016
дата закладки 22.10.2016
Догорающий вечер. Вдали
Грань небес и земли покрывает
Эфемерностью кисти Дали
Свет луны... Я тебя вспоминаю...
Свет луны... Ирреальности свет
В отражении влаги туманной
Как извечное ДА или НЕТ...
Света... Светлое имя- Светлана...
Здравствуй, милая! Грустно тебе?
Обжилась?.. Или, может- хреново?
Что ты кушаешь ТАМ на обед?
Все же коливо схожее... С пловом...
Без тебя опустела земля...
Ты во снах появляешься редко.
Я опять начинаю с нуля.
Все с нуля... Нулевая отметка.
Ветерок- словно тело твое
Ощущением бархата кожи
Прикоснется... А помнишь, живьем
Мы ловили сердечные дрожи?..
Как стелили нам ночи ковры,
На лугу у реки до рассвета?..
Этот пройденный Крым... Или Рим...
Это гугл* нашей памяти, Света...
Да, еще... Чем могу удивить?
Что заехал сегодня подарок
Я ребенку чужому купить
В магазин канцелярских товаров?..
Он не мой... И она не моя...
Это песня, что так и не спелась.
Ты прости, что я к вечеру пьян.
Это- так... Чтобы сердце согрелось.
*прим. ГУГЛ-и поисковик и число 10 в сотой степени
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116101100883
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693714
дата надходження 11.10.2016
дата закладки 11.10.2016
НедОпитий бокал
І з кайфом сигарета...
Останній ночі шал
Поетки і поета...
Скривавлено- ясний
Над долею світанок.
Ми входимо з пітьми
У наш останній ранок
На битву, мон амі,
За світло воювати.
...як хороше в тюрмі
За стінами ховатись...
Словесна мішура...
Тісні занадто стіни...
Дай руку! Бо пора
Виходити із тіні.
Ти будеш не одна
З прикритою спиною.
І битва ця страшна,
Бо саме є війною,
Війною за світи,
За голови, за правду...
...Загинем я і ти...
...І сил у нас забракне...
...І світу не змінить?..
...У майбутті прозорім
Хай вітер шепотить
Уривки наших творів,
Убитих за талан
Поета й поетеси,
І Сонце- капелан
По нас відслужить месу.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116093001110
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692108
дата надходження 02.10.2016
дата закладки 08.10.2016
Зажмурили покоем- раскрученный хит...
На поминки по коим писались стихи,
О которых у неких понятия нет,
У которых на неких заточен сюжет
В тайном смысле событий? Подводим черту
Этой мысли- ведите меня по мосту
Над пропахшей тоскою рекою огня
В состоянье покоя до судного дня.
Я, согласно Авесте, гордыню забыл.
Небо рушится с треском в прозрения пыль.
В отраженьи зеркальном реки нагота
Аморальна... Не сбросьте случайно с моста.
По ложбине реки вьется огненный смерч
Лжепоэзии... Надо бы силы беречь...
И струится по дну призывающий зов
Слабоумия мастоученых ослов.
Мост из литер- вся литературная дурь.
Ну а впрочем- пустите. Я сам перейду
На жмурами отмеренный берег реки...
Вы поверили? Ах, дураки, дураки...
«Тот, никем не бывавший, поэтом бывал.
Кем-то ставший поэтом бывать перестал»-
Вывел формулу. С нею за мост и уйду.
Кто все это оформил- горите в аду.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116100711116
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693089
дата надходження 07.10.2016
дата закладки 08.10.2016
Гусиное перо застыло на излете –
чуть выше тополей. И неба белый лист
нетронут. Ничего не спрашивай. Сегодня
не пишется совсем. Чернила льются вниз –
на улицы твои, дождем с ресниц стекают.
И сохнут на ветру невысказаных лет.
И капельки вина ты трогаешь губами.
Нет в том твоей вины, что мается рассвет,
что росчерк облаков похож на белых перьев
дрожание. Молчи – соседи слышат пульс,
и ждут твои слова, чтобы назавтра сплетни
по свалкам разнести. Я, знаешь ли, боюсь
их с некоторых пор. Поэтому – не стоит
читать сонеты звезд и восхищаться – вслух.
Мы тайную вечерю, мой ветренный, устроим.
Гусиное перо растаяло. Твою
усталую ладонь целую нежно, тихо.
Кровать не заскрипит – мы выйдем на карниз,
и белые листы незавершенной книги,
касаясь наших губ, сорвутся в чью-то жизнь.
Пусть сладким молоком в чернильницу рассвета
дождинки соберет тот, кто увидит нас
в молчаньи между строк, в отсутсвии ответов,
в дрожании души – чуть выше неба. Шанс
дается нам сейчас – услышать то, что слово
не в силах передать, чему приметы – нет.
Дыханье затаил, почуяв тайну – город.
На лист легла ладонь – и проявился след…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132427
дата надходження 03.06.2009
дата закладки 22.09.2016
Пересохший родник...
А ведь сколько испито когда-то...
В подсознаньи возник
Калькулятор, считающий даты
Наших встреч...
Дрожь твоих преклоненных коленей
В ожидании сладкого плена...
Это бред.... Между нами стена...
Я один. Ты одна.
Я на праздник Ильи
Колос ржи дистиллирую каждый,
И настой спорыньи
Исцелит виртуальную жажду
Наших встреч...
И увижу тебя на коленях
Отражением эхо вселенной
Тайны жизни, испитой до дна.
Я один. Ты одна.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116091500916
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689021
дата надходження 16.09.2016
дата закладки 16.09.2016
Двійники в дзеркалах
Нашій пам"яті сплачують мито...
...вже не склеїти скла
Тих бокалів, дощенту розбитих,
Із яких ми пили
Наш напій, що удвох готували
В найщасливішу мить...
...на підлозі розбиті бокали
Будуть різати нам
З болем ноги, скривавлено-босі,
І роз"ятрений шрам
Буде кров"ю стікати у осінь,
Що підступно прийшла
В наші душі і ось розлучила...
...двійники в дзеркалах
Нам і досі всміхаються мило...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116083100641
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686726
дата надходження 31.08.2016
дата закладки 03.09.2016
Тривога лоскоче,
Мов протягом душу січе,
І темрява ночі,
Немов закапелки печер...
Кохана, не бійся
Без мене прожити цю ніч.
Хай казяться біси.
Ти спомини в серце поклич.
Нехай ми не разом
І я у чужій стороні,
Солодким екстазом
Для тебе наповниться ніч.
Бо я, характерник,
Багаття із трав запалю,
І в серця майстерні
Свій захист для тебе зроблю.
Хоч вітер скажений
Надворі зусім знавіснів,
Хай річка блаженна
Впадатиме в озеро снів.
Почуй на світанні
Пташок, що дзвенять у раю,
Хай очі кохані
Задивляться в душу твою
Тим поглядом світла,
Яким я леліяв тебе.
Троянда розквітла
Впаде у долоні з небес
Дарунком надії,
Що в смутку підтримує нас.
Це віра в подію-
В шаленої зустрічі час.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116082700900
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686162
дата надходження 27.08.2016
дата закладки 28.08.2016
Я под огненный дождь
Без плаща,
Трепеща.
Потому,что ты ждешь.
Я твой узник,твой раб
Навсегда, -
Опоздал
И усох, и озяб...
Где надежный мой плащ?
Защити,
Ощути
Силу огненных пращ.
По мишени укол -
Точка G!..
Задержи,
Не дрожи.
Удержи,
Окружи,
Окажи,
Не скажи, -
Недвижим.
Я, пока еще, жив,
Пусть и гол, как сокол...
Я под огненный дождь,
Без плаща...
Отощал.
Подожди, не тревожь.
Обнадежь,
Заведешь, -
Изойдешь
Обеща...
Без плаща
У меча?
Клевеща...
Знамо, - ложь.
26.08.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686042
дата надходження 27.08.2016
дата закладки 27.08.2016
Невелика, здавалося б, втрата-
Стільки втрат тих життєвих було…
Наближалася осінь кирпата,
І сіріло небесне тло.
І в тужливого неба сірості,
І в кирпатості тої осені
Розчинитись би- в тих надмірностях,
В недомовленостей стоголосості…
Наближалася осінь кирпата,
Розірвався останній шов-
Я без тебе себе утратив,
Як з тобою колись знайшов.
23.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685959
дата надходження 26.08.2016
дата закладки 27.08.2016
Не випали дотла.
Вогненний подих твій,
Торкаючись долонь моїх на мить,
Зненацька захопив і вже тремтить
Бажанням із-під вій,
А мить така мала.
Не відведи очей.
Покличеш, я піду
Забувши день, чи ніч - до прірви крок.
Я вже не встигну вивчити урок,
Як відвести біду,
Бо голова з плечей.
Чи може й не було?
А може й не жила?
Несе за вітром, жаром струменить.
Хмільна обіцянка вином п"янить.
Розбили два крила
Пекельний лід, чи скло?
Душа в"юнка вплелась
Плющем з рожевих снів
І проросла углиб пустельних веж.
Одна-єдина мить - сади без меж,
А ти вогнем в мені...
Я лаві віддалась.
Не випали дотла.
Вогненний подих твій
Торкнувся ось долонь моїх, за мить
Всередині завмерло і тремтить.
Осяяння з-під вій,
А мить така мала...
26.08.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685919
дата надходження 26.08.2016
дата закладки 27.08.2016
Лето, постой! Мне, до слез, так обидно и больно...
Не напилась красоты и цветного тепла!
Выскользну утром на улицу: только достойных
Ты награждаешь, целуя их в сердце. А я...
Что же я знаю о роскоши старых сюжетов?
Мне ли прожить их такими, как кто-то мечтал?
Я за травинку схвачу уходящее лето,
Лихо тяну - оставайся! Но лето... Финал.
Вот и прошло! Пролетело. И осень стучится -
В клетку тетради, и зонтики, и дневники...
Ты представляешь, а все ведь могло получиться!
Лето, вино и арбуз... С аккуратностью - "мы".
Лозы скользят по рукам и дымят виноградом -
Ягоды страсти и гордости... Кто так упрям,
Нас разделил неслучайно несбыточным "рядом",
Ветром горячим на миг прикоснувшись к губам?
Лето прошло. И не узнаны лестницы в башне:
Там, где любимых лишь ждут и не надо спасать!
Там, где укрывшись от мира, вкушали бы [i]наше[/i]
Лето с вином, а в ладонях чернел виноград...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685915
дата надходження 26.08.2016
дата закладки 27.08.2016
Разговор о чем-то... Нравы, клубы...
Я не уловила даже малость...
У меня перед глазами губы,
И... оно само поцеловалось...
Я не виновата.
Я же бдила.
Я же до конца держала марку.
Только слишком вкрадчива текила,
И от губ напротив очень жарко.
А потом стояли на ступенях,
И перед глазами венка билась...
Вот, на шее...
Я полна терпенья!
Но она сама к губам просилась...
Вот листаю прожитое...
Больно...
Знал ведь мозг, какое будет тесто,
И звонил с высокой колокольни...
Но оно само...
Само..
Вот честно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685902
дата надходження 26.08.2016
дата закладки 27.08.2016
А за обрієм знов підіймалося сонце з колиски,
Сонно мружило очі, вдивляючись в темінь лісів,
Гасли зорі на небі, неначе сумні одаліски,
Темний морок ховався у кронах старезних дубів.
Перший сонячний промінь упав, обіймаючи землю,
Хтось завісу нічну із блакитних небес підіймав,
І невидимі оку проникливі сили таємні
Фарбували життя у мажорну тональність октав.
Новий день, як володар, летів кілометрами часу,
Посміхався пелюстками квітів ранковий туман,
Він приходив, як гість довгожданний, і в світі одразу
Все живе оживало й звучало, як справжній орган.
І, радіючи світлу, озвалася перша пташина,
Все вклонялося сонцю, неначе святому вогню,
В оксамиті трави, заблищали, мов сльози, росинки, -
Тихо плакала ніч, не хотівши коритися дню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683930
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 15.08.2016
Не буде, як було…
Чуєш, місяць сьогодні тече…
Місяць знову у повні лягає на соняхи й рутку.
Бо розгойдує човен. І осінь занадто пече…
Як ця осінь пече! -
золота вакханалія смутку…
Не буде, як було…
Не сколихнуться трави ніде,
Не обізветься птах… режисери готичної драми
Нас покинули… тут - нас ніколи ніхто не знайде.
Пригуби мою віру,
і мить зупини між світами…
Бо ще тиша така!..
Бо клепсидра висмоктує час
На чужі полюси, бо фужер матіолою повен…
Бо ніколи ніхто… і вирішує повня за нас…
………і розгойдує човен…………………………..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683921
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 15.08.2016
Як не ховайся, я перечекаю.
Упав на світ оцей спекотний день, -
І відчинилися ворота Раю,
А небо сонце сипле із кишень -
Ніч спопелить; і ковзає вужами
Під ковдрою по шкірі, вже й не спиш.
Розірве навпіл, розітне ножами
Серця й тіла, як теплий круглий книш.
Укриє лихоманкою, як пледом,
Холодним потом виллється - тремти.
Солоні сльози стануть диким медом -
Кортить вустам торкнутися?..кортить.
Біжи, ховайся, чи втечеш від себе?
Палає пристрасть, як суха трава.
Співай акафіст, чи замов молебень,
Бо не втечеш, допоки я жива.
11.02.2016.
дата внесення змiн: 15.08.2016
Відредагований.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683926
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 15.08.2016
Невпокорено тиша тремтить, пломеніє жага...
Не пали нас, Везувію, пристрастю! Зжалься, вулкане!
-На сьогодні ти мій лиш, Поете! - Моя дорога,
найнестримніший сумнів од шалу такого розтане!
Потонула душа у розпечено-ніжних очах...
-Я горю у тобі! -Я тобою палаю нестримно!
Шлю свій спротив безглуздий подалі... подалі! Ах... ах!
Ми собою наш світ - нашу постіль приручену - вимнем.
Танго пальців по тілу... Вивчаєш губами мій смак...
Вперто котиться лава бажання все нижче і нижче.
Розчинюся до краю, до каплі проллюся. О так!
Це не я вже. Не я! А навіки твоє попелище!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683297
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 15.08.2016
Стою один у зеркала слепого.
Что совершилось, повторится снова?..
Внезапной встречи купленность билета...
Ведь это было... Я запомнил это...
...Я увидал лицо в зеркальной раме,
И свет струился песней в Божьем храме...
Ты, подойдя, рукою дотянулась
Под шум дождя, в окно влетевший с улиц,
Лица к стеклу прижатого, как лика...
Ко мне рвалась сквозь ламповые блики,
Как птица, утомленная полетом,
Предостеречь пытаясь от чего-то...
...Но грань миров очерчена не нами,
Хоть с Навью Явь гуляет временами,
За руки парой взявшись, словно дети...
Как холодно... Как холодно на свете...
Спустился сокол, грешен, нераскаян,
Со скользких стекол в бездну увлекая,
И наш аншлюсс неведомая сила
В свои миры обратно разводила.
И мы расстались в ожиданьи встречи...
Реальный мир накинул я на плечи,
Обогреваясь бытом, бытом, бытом
В миру, где идеалы все разбиты.
Мы разошлись. И новой встречи ждали...
И нервы рвали... Как же мы устали...
Иду в отрыв... Меня не упрекните....
...А кто-то жив? Вы у живых спросите.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116081400969
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683570
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 14.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.08.2016
Гриміло десь, всередині, чи зовні?
Котилось тихо так до ніг моїх.
А ти всміхався, - може падав сміх,
Чи то луна злітала їз безодні
Твоїх очей? глибинного чекаю,
Шукають руки, притискають ще,
Я спраглим тілом вкрилась, як плащем,
Кудись лечу, долоні затискаю,
Щоб мить ту не віддати; розпинаю
Цілункам - кара - слово: обпечи,
Нехай цвітуть рум"янці уночі, -
Свічки згоріли, тільки я... палаю.
22.03.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653758
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 08.08.2016
Я лила отраву рвотную
между двух стропил,
только зелье приворотное
милый не испил.
(Людмила Буйлова)
Ночь темна, скрипят уключины,
милому шепчу:
"Боль постылую болючую
потерпи чуть-чуть..."
Остров грудой за стремниною
виден лишь едва,
там сплетает космы длинные
одолень-трава.
Раны лечит застаревшие,
намотай на ус.
Правда, там резвятся Лешие...
Страшно, ну и пусть.
В гости мы сюда непрошены,
слышен волчий вой...
Что ж ты мечешься, хороший мой?
Рано нам домой.
Челн на волнах лихо вертится,
кругом голова.
Разлучит тебя с соперницей
приворот-трава.
Девятью узлами связанный,
синеглаз и рус,
полежи, я все облазаю
и к тебе вернусь.
Зелен-травы перепутала,
тут в судьбу не верь!
Испила я муку лютую
на разрыв-траве.
Месяц прячется за кручами,
я одна плыву...
Что б упасть к утру измученной
на плакун-траву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676645
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 12.07.2016
Полем стелеться дим...
Догоряють опалені квіти...
Para bellum. Іди
По дорозі воєнного літа.
Пил доріг припаде,
Наче висохла кров, на минуле.
Біль розлуки пройде,
Мов бажання, що ніби поснули.
Смак полину гіркий,
І не гоїть запалені рани
Ця земля, на якій
Визріватимуть чорні тюльпани,
Що в краї полетять
Материнського сповнені плачу.
І не треба питать-
Вже Тисиною плаває кача.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116071000829
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677124
дата надходження 10.07.2016
дата закладки 10.07.2016
* А.: і серцем граєтесь моїм, як вітер словом!
А ви вмієте лестити бідному серцю поета!
Як отой птахолов – заманили словами в тенета,
І вогонь розпалили із мрій про «кохання навічно!» –
І смієтесь, і жалите, бавлячись, щастя комета!
* Л.: дівчатко сонячне гадало в ніч Купальську
Садами квітневими дні відцвіли молоді.
Черемховим запахом спогади душу лоскочуть:
Дівчатко руде красен цвіт віддавало воді,
Прохало у долі: «Так щастя, так радості хочу!»
* С.: і вело нас танго з дня в ніч кохання й зради…
А танго печаль розвіває, і пристрасть розпалює тіло,
Ворожить, чаклує, проймає, і нам вже постелено білим
У ніч, що для двох! Ми – коханці, ця мить обіцяє надію!..
Похмілля наступить ще вранці: «Додому… з полону стихії!»
* А.: о миті юності, – де розгубили вас?!
Там блиск очей, жага ночей, там спрага вуст,
кохання слід – любові плід, що не зберіг,
там доторк рук… і серця стук… бажання гріх!
Тепер я – вітер за вікном, я пил твоїх доріг…
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677144
дата надходження 10.07.2016
дата закладки 10.07.2016
коли прокидаються тіні забутих утрат,
і сонце свій хід повертає до пекла ... в долоні...
стискається серце від болю в обіймах лещат
гіркої покути. ми здали свої бастіони
за безцінь. так, наче ніколи нікому ніхто
нічого не винен - звичайна стилістика ночі.
де-юре, мов птахи. де-факто, розбите авто.
і луснула тиша - у спину беззвучно регоче.
чого тобі? колами знову ідеш по мені,
немов по воді, доки світ мій не схопиться криком.
нікому ніхто... то чому ж так гойдає в човні,
відколи цей спомин про нас у минуле покликав?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671877
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 29.06.2016
Этот мрачный вокзал...
Объявление вороном с крыши...
Все тебе я сказал.
Но ведь я, как всегда, не услышан.
Что я слышу в укор?
Я неверен в разлуке. И значит
Оглашен приговор.
Но мужчина не может иначе.
Без возможности встреч
Он замену находит порою,
И возможность увлечь
Как котомку несет за спиною.
Тема Судного дня
Для любовно-дорожных романов.
Ты лишила меня
Строить счастья возможности планы...
Через мрачные сны
Унеси меня, поезд, подальше
От минувшей весны,
Безнадежно-бездарно пропавшей.
Я в вагоне пойму
Тайный смысл логотипа билета,
И сквозь зыбкую тьму
В это лето уеду. И в Лету...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116060600912
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670712
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 14.06.2016
(о Любви ее, о слове, о сердечных тайнах)
[i]І.[/i] – серцю, закоханому в слово
(«… я уезжаю в дальний путь…» – Лопе де Вега, «Собака на сене»)
… и в унисон сердца вздохнут:
«Пусть чувства маем расцветут:
влюбленным в Слово – добрый путь!»
(а Слово в сердце отзовется);
подарит ночь мятежность снов,
и пылким будет сердца зов –
жива надежда, ведь Любовь
устами Вашими поется:
Вы так лелеете слова, в них столько чистого, святого,
что верится: воскреснет снова Любовь, которая права!
Вы, Женщина, вдохнете жизнь в Ее уста – шербет сладчайший,
и я – что ангел грешный, падший?! – не буду свергнут Ею вниз.
Вы рая зиждете чертог, где под венец войдете рядом
с Надеждой, Верой и Мечтой, – там провожу вас грустным виглядом,
что нет! – не я вас ввел во Храм Заветного Искусства Слова,
что суждено – увы! – не нам пред алтарем поклясться кровом
Его священного родства с душой и сердцем; без сомнений
благословлю: «Любовь права!» – и преклоню свои колени
пред Вами, Музой и Стихом.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672210
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 14.06.2016
Ти мене відпускати не хочеш
Із обіймів, хоч я догорів...
Наші ночі!.. розпусниці- ночі!..
Цей бажання одвічний порив...
...ніч хвилинами міряє кроки
До ведично-морфінових снів,
І дрімоти вороняче око
Вглиб душі заглядає мені.
Ось уже підхопила на крила,
Хоч свідомості промінь не згас...
Відбулося- не значить здійснилось...
Задоволення- ще не екстаз...
Голос пам"яті серце лоскоче
Мов босоніж ідеш по траві,
І, можливо, подивишся в очі
Тим, кого не побачиш повік,
А можливо, і тій, без якої
Вже не матиме сенсу життя...
Сон наповнює душу спокоєм.
Я його пригублю, мов пиття,
Що зціляє, відновлює сили
Для кохання тобі і мені...
Вже світає... Прокинулась, мила?
Що наснилось тобі уві сні?..
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116061101151
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671691
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 13.06.2016
Обіймає траву молоду
Сонце світлом весняних надій...
Чи на щастя, а чи на біду
Відбулась наша зустріч. Тоді
По вологій блукали траві,
Доки вечір зорею не згас,
І кульбаби, мов очі повій,
Хтивим поглядом міряли нас...
Ми ходили асфальтом доріг,
Омовенні весняним дощем,
Щоб ступить на кохання поріг.
...звідки в серце надходить цей щем?
Мов зерно у торішній стерні
З поцілунком травневим весни
Він стеблом проростає в мені...
Дощ змиває минулого сни.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116060210410
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669954
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 05.06.2016
І знову ніч... Вже котра ніч без тебе.
Змією смуток заповза в нічне вікно...
Тебе нема. І милосердне небо
Мене самотнім знову обдарує сном.
Насняться дні, безмежні, наче пам"ять...
Ми знов щасливо проживемо разом їх,
І жити снами, неодмінно снами
В часи розлуки то є втіха серед втіх.
Холодний морок затискає душу
В лещата відчаю, і холодно душі.
...я спокій сну, немов перлину з мушлі,
Дістав зі схованки й перелив у вірші,
Що Духом Снів казкового сюжету
Були записані у час, коли я сплю
І збереглись на ранок у планшеті.
Ти їх отримай... Як же я тебе люблю...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116051800911
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666677
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 18.05.2016
Не моляться до сонця пшениці,
Лиш маки бовваніють, наче рани,
На тілі незасіяного лану,
Де Янгол зі свічею у руці
Ллє сльози по Вкраїнському талану...
Цьогоріч вродять знов одні хрести -
У Смерті дуже щедра косовиця.
Втомилася стинать її правиця
Ті долі, що могли б ще розцвісти,
Та душить їх нещадно повитиця...
Зрікаються крилаток ясени...
Бентежний дощ мигичить над полями,
Як посивіла колискова мами
Чиї у муках зроджені сини
У вічність відлітають журавлями...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664328
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 15.05.2016
Як дивно... Дощ?! Дивись, це справді - Дощ...
Прийшов в мій дім нахабно, без запрошень...
Тепер сидить і уплітає борщ,
Поставивши в куток свої калоші.
І позіхання похапцем хова
У грубі і обвітрені долоні...
І розкладає всі мої слова
Серветками на білім підвіконні.
Мої слова... Я розгубила їх
Колись давно, осінніми листками...
Вони вмерзали у грудневий сніг...
Вони текли весняними струмками...
Де він узяв їх? І яким богам
Він мусив принести себе в офіру,
Щоб повернути в Мого Серця Храм
Вогонь Любові і Надії, й Віри?..
Цей дивний Дощ... Оцей нахаба Дощ,
Що в мої вікна стукав спозаранку,
Сидить і мовчки уплітає борщ...
А я... Ще підкладу йому сметанки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665877
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 15.05.2016
Вот и встретились. Ну...
Так бывает... Виват Интернету!..
Ты стихов белену
Завари, как напиток поэту.
Из желаний любых,
(кис кисе?), заряди батарею.
От унылой судьбы
"Быть как все" уходи поскорее.
Потаенный безнал
Обналичь, обойдя все заслоны.
Ты такая одна-
В беззаконьи- основа закона.
Эстакадою дней,
Опоясан экспрессии бантом,
Вдаль несется по ней
Твой экспресс, безнадежно-талантлив.
В душном гадоаду
Литератороавторитетов
Я тебя подожду
Среди тьмы, как посланницу света.
Выпьем творчества яд,
И заложим иные основы-
Я и ты. Ты и я.
Мы. Поэты. Волшебники слова.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116050300482
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663534
дата надходження 03.05.2016
дата закладки 03.05.2016
За цим столом
лиш двоє – ти і я.
Насиплю солі. Покладу приправу.
Ти розкладеш пасьянс. Летить земля…
Летить вишневий цвіт
мені у каву.
Летить зі стелі,
півночі, вікна...
Не схочеш кави, і попросиш чаю.
Летять мої збентежені слова
по чорному
периметру печалі…
Вона вже тут…
Десь поміж нас вона.
Пасьянс зійшовся... ти втомився, воїн.
Кружляє цвіт... земля... журба... весна...
І що мої слова
супроти воєн?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663457
дата надходження 02.05.2016
дата закладки 03.05.2016
13 Ніч. І бажання солодкі відчули весну.
13 Щойно десь квітка болотна позбулася сну.
13 Папороть сил набирає, бо поки нема.
13 Серце твоє відпускає прийдешня зима.
13 Ніч. На містичні узлісся летять солов"ї.
13 З неба спадають зірниці в долоні твої.
13 Час наближається Першотравневих Подій.
13 Відьмо! Лети і омийся в весняній воді.
13 Ніч. Голе тіло холодне торкає пітьма.
13 Ти насолоду свободи відчуєш сама.
13 Сили Пітьми набери- Вальпургієва Ніч
13 Сил чималих забирає... То Сили поклич.
13 Ніч. В піднебессі замріяний Місяць постав.
13 В озера плесі відбився Закоханий Став.
13 Тіла красою порадуєш Сили Нічні.
13 Будеш нічною принадою... Може, мені...
13 Ніч нам до зустрічі килим постелить із трав.
13 Виливом пестощів, пустощів буде ця гра,
13 В ній поєднаємо душі свої і тіла,
13 В ній Двоєднання порушимо Блага і Зла.
13 Ніч. Це не вітер, це спів твоїм серцем луна.
13 Вся опромінена світлом нічного вікна...
13 Пісню весни і надії співа Гамаюн...
13 ...Не розкривай до Подій таємницю свою!..
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116041700291
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661408
дата надходження 22.04.2016
дата закладки 23.04.2016
Відімкнулась. Не буде
Від тебе дзвінка.
Ти- минуле. Розірвана
Нитка тонка,
Що тяглась через простір
До серця твого,
Та, що несла, мов постер,
Священний вогонь.
Розлітається вовну
З'їдаюча міль,
І стихає у серці
З гірчинкою біль,
Що між ребрами коле,
Мов кара небес-
Жах, що більше ніколи
Не чути тебе.
Він повернеться. Є
У минуле мости.
Звідти будуть ще довго
Надходить листи,
Мов пташки потойбічні,
Що в Вирій летять,
Мов думки про одвічне,
Що треба пізнать,
І з кінцями розірвані
Звести кінці,
І безтямно стискати
Айфон у руці
У бажанні почути
Знайоме "Алло"...
..."Абонент недоступний".
Минуле пішло.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116041700229
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660189
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 21.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.04.2016
Я плакала крізь сон... Не пам'ятаю,
Чи снився ти...чи, може, навпаки -
Тебе шукала десь за небокраєм,
І не знайшла... І падали зірки...
Вогонь горів...але якийсь холодний...
І мерзла я крізь товщу сновидінь...
І дикий страх - незнаний, первородний -
Тягнув мене в якусь крилату тінь...
Я кликала тебе на допомогу -
І навіть камінь виронив сльозу ...
Та оминули всі твої дороги
Маленький світ і гори поблизу...
Я плакала вві сні ... І навіть після...
Тихцем ковтала сіль колишніх втрат...
Спав грудень за вікном... І тільки місяць
Збирав сльозини для своїх сонат...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631280
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 16.04.2016
За мене, певно, янгол помолився,
Чи маю Богоматері покров,
Що так затято у тобі збулися
Мої надія, віра і любов.
Сльозами ревно скапують хвилини,
Біда і радість обнялися знов.
Снагу перебрести цей світ полинний
Дають надія, віра і любов.
Для внуків наших ненастанно линуть
Грядущі весни сонячних обнов.
Давайте разом множити неспинно
Для них надію, віру і любов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629888
дата надходження 19.12.2015
дата закладки 16.04.2016
Весною не пахне – вона вже вривається в кров,
Вона вже гелгоче й курличе на все піднебесся,
І кличе всотати природи натхнення воскресле,
Щоб вірус зневіри ніколи наш дух не зборов.
Хай білий підсніжник на бруствер зима викида.
Їй здатись, напевне, єдині права залишились.
А нам – нам не можна здаватись на Господа милість,
Допоки Вкраїну терзає московська орда.
Немає святішої справи – за волю стоять
І жити по власної віри молитві й закону.
Хай нині ковтаєм сльозу – і гірку, і солону,
Та в ній похлинеться усяка підлота і гадь.
Прийдешня весна нас у стрій вишиковує знов,
Та б’ють із сердець непокірних цілющі джерела.
Жадання свободи, супроти нарузі, не вмерло,
Воно вже набатом стодзвонним вривається в кров!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651571
дата надходження 14.03.2016
дата закладки 16.04.2016
Заблукав між спогадів, заблукав
Де ще біль розлучення не спіткав,
Де пташам беззахисним у гнізді
Небові безхмарному я радів.
Заблукав між спогадів, заблукав
Де гойдало мріями юнака,
Де душа закохана – два крила,
Де усе ділилося пополам.
Заблукав між спогадів, заблукав
Де вже світ притримував за рукав,
Де нітились стишено кольори,
Де із мрій осипався давній грим.
Вже несе до пристані течія,
Все прожите – піснею у гаях,
Уже більше спогадів, ніж надій,
Та душі наказую: « Молодій!»
І вторю я спогадам: «Тихо спіть!»
Бо тепер ціную я кожну мить,
Бо ще справ незлічено на кону,
Лиш би стало силоньки й талану!
За науку дякую щиро вам,
Та доріг без терніїв не бува.
То ж беруть дорожнього на приціл
І набутки новії, і синці.
Витканий неспокоєм мій мотив –
Доки буду дихати – буду йти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649220
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 16.04.2016
Ці кольори, яких ще світ не бачив,
Оці пастелі найніжніших слів,
І почуття – нестримано гарячі –
Таке буває лише по весні.
Коли ще казка вас трима за руки,
Коли від вас втікає горизонт,
Коли ще не терзає біль розлуки –
Ви збережіть цей неповторний сон.
Ви запишіть його на флешку серця,
Куди не має доступу ніхто.
Пройдуть літа. Відрожевіють скельця,
І чорно-білим стане монітор.
І янгол ваш за повелінням божим
Вам піднесе одну з найтяжчих доль.
В безодню не зірватись допоможе
Та флешка, де кодований пароль.
Де казка ще тримає вас за руки,
Де поцілунок – щонайбільший гріх…
Кохання перше – найсолодша мука:
І сонце, й одкровення, й оберіг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629284
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 16.04.2016
Хризантеми до мене сяйнули твоєю усмішкою,
І рознісся довкола такий неземний аромат…
Я б сорочку собі прикрасив отакою манишкою
До найбільш урочистих, тобою улюблених свят.
Як гойдають калину вітри необачно простужені,
Коли жовтень дволикий міняє на іній росу,
Ти їх горнеш до серця, усіх своїх ряджених-суджених,
Й задивляється світ на таку неймовірну красу.
А зима заполонить нас сіро-байдужими буднями
І затято дороги і мрії усі замете –
Як під божий покров, ми з тобою приходити будемо,
В рукотворний цей храм, попід небо твоїх хризантем
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629229
дата надходження 16.12.2015
дата закладки 16.04.2016
Давно уже ромашки відцвіли,
І в сивій типчаковій заметілі
Нам червень на добро благословив
Одну із найпрекрасніших флотилій.
Пливуть у незабутнє чебреці,
Вітрила голубіють, наче мрії,
О, скільки ніжності у квіті цім,
І як вона моє сердечко гріє!
А ним вітри впиваються щодня
І жайвора гучнішає дзвіночок,
І вся багата лугова рідня
Йому казки шепоче серед ночі.
А він їх потім відає мені…
Вертає спогад чарівницю-юнку,
Її обійми спрагло-вогняні,
І звабу чебрецевого цілунку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585363
дата надходження 04.06.2015
дата закладки 16.04.2016
Ще паморозь іскриться, як парча,
Світанок сонно протирає очі,
А вже синичка сонце зустріча
Непогамовним голосом дзвіночка.
Чому так радо сповіщає день
Її душа розвеснено-пташина?
Чому завзяття палко-молоде
Не залишає ані на хвилину?
Заморський край не зваблював її
Своїм чужинським диво-колоритом,
І рідний легіт вітру і гаїв
Для неї рай, і затишок й молитва.
Співа маленьке сонячне пташа
Не задля слави, звіту чи параду –
Воно добро посіять поспіша,
Своїй землі подарувати радість.
Співай, синичко! Кланяюсь тобі!
Перебираю в тебе мудрість жити,
Не гнутись у затятій боротьбі
Й пишатись отчим незрівняним світом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572411
дата надходження 06.04.2015
дата закладки 16.04.2016
А я не хочу ні за які гроші
Втрачати свій дорогоцінний скарб.
Допоки у дрейфуючих пісках
Чатує смерть на стрічних перехожих,
Допоки вир незвіданих глибин
Ще зваблює в свою страшну нірвану,
Допоки розпач гнівної доби
Катує душу із рядка й екрану,
Допоки сміх і лепет онучат
Фарбує світ у радісну палітру,
Доки життя мого палка свіча
Буде крізь ночі й віддалі світити,
Допоки подих зграйками надій
Вплітається в планети алгоритми –
Прошу тебе – і думати не смій,
Що я тебе спроможний розлюбити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571157
дата надходження 01.04.2015
дата закладки 16.04.2016
Ви з тих жінок, яких не забувають,
Яким писать не стомлюються од,
Ви – з оберегів батьківського краю,
Усіх родин, під іменем – народ.
Пливуть віки, і покоління,й дати,
Планета крутить вічну карусель…
Незмінно жінка – і кохана, й мати
На плечах світ розхристаний несе.
І проростає сув’язь родоводу-
Весняний квіт у спогади плодів.
Із вами сонце – й те на пару ходить –
Споконвіків, і нині, і завжди.
Бо в вас із ним і наміри єдині –
Безмірно дарувать своє тепло,
Щоб у сім’ї і в рідній Україні
Завжди привітно й радісно було!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567777
дата надходження 19.03.2015
дата закладки 16.04.2016
Давай гайнем у леготи долин,
Де травень світить порцеляни глоду.
Там нині мавки нетерпляче ходять,
Вони для нас цю казку стерегли.
Там проліскам ще затишно дрімать
Й деревам колисати сонну тишу.
Ми між стежин шукати будем вірші.
Не вір, як запевняють, що дарма.
Як посивіли скроні у думок!
Які земля нам спогади повіда!
Коли озветься древня Атлантида,
То слово відшукається само.
І нам його не записати – гріх,
Бо ми – пагіння золотого краю.
Хай пасинки дідизну забувають,
А нас зове стезя поводирів
Нових племен, що стануть на крило,
Які ще не змінили групу крові,
І зерно відділивши від полови,
Шукають чисте роду джерело.
Про нас згадають – і такі були,
Не привчені мовчати й забувати…
Залиш-но друже, затишні пенати
І – гайнемо у леготи долин!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566546
дата надходження 14.03.2015
дата закладки 16.04.2016
* із печалей – радості, з радостей - печалі
Не думай, що в світі мінливому радість – постійна.
Чи там, де печаль – там розквітнути щастю не в силі.
Тож долі вино не розводь надаремне й сумнівно:
Терпке і солодке на тризні воно й на весіллі.
* час – не лікар: серце пам'ять має…
Виглядав прикмети-знаки нашої любові,
А знаходив: серце в ранах, квіт зів’ялий ранній –
Ой, шляхи до щастя-зради, в кропиві, тернові! –
Не лікує шрами долі
час в душі коханням.
* на вітрах вчорашніх, без тебе, без Музи
Ні троп нових, ні образів-метафор для окраси
Рядків скуйовджених моїх; на небо нарікав
Та у вчорашніх днях від щастя смак шукав –
Шукав сліди загубленого часу…
* як же швидко пропливають межі днів і слів!
Відгоріла молодість первоцвітом березня,
Відцвіли слова-дива, мов сади у квітні,
Вже й гульвіси голова – степ дозрілий, літній
Ковиловим сріблом світить на дороги вересня…
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659475
дата надходження 14.04.2016
дата закладки 14.04.2016
(прочитавши вірш І.Б. «Соняхом цвісти»…)
На хвильку спинися, заглянь мені в очі, послухай:
як був я далеко від рук твоїх, вуст і очей –
холодну, міжзоряну там відчував порожнечу, –
і Всесвіт в руках моїх весь, коли ти у обіймах!
І знай ще: допоки ти поряд, так близько, що я
твій погляд, твій подих коханням своїм відчуваю –
в високих небес вже нічого просити не стану,
бо маю тебе, – а це більше всіх милостей неба;
Лише у Того попрошу, кого серце зве богом:
«Дай змогу, дай час, щоб зробити щасливою Жінку!»,
бо я вже щасливий – любов’ю, що в серце вселилась,
і тим, що мої полинові стежки зігріває.
Стою перед Жінкою-щастям і цим зізнаюся:
Я – долі боржник і тих днів, що звели нас під небом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659163
дата надходження 12.04.2016
дата закладки 13.04.2016
Десь на краю всіх днів,
за горизонтом снів,
на рубежі життя –
вічне невороття...
Я відлечу, мов птах,
в край, що наводить страх,
та залишу́, як цвіт,
мого кохання світ.
Почуй,
я листям шепочу твоє ім'я,
і голос мій – у пісні солов'я.
Відчуй
мій дотик ніжний краплями дощу...
Я біль до твого серця не впущу!
Все, що не так, – пробач.
Лиш не сумуй, не плач!
Доки живе твоя
пам'ять – з тобою я.
Боляче? Став свічу –
янголом прилечу,
захистом буду я,
лиш прошепчи ім'я...
Прийду
я навесні фіалками в саду
і в мандри в нашу юність поведу...
Впаду,
зорею пролетівши милий двір,
коли прийде серпневий падозір...
Не край
ти серця свого, як поли́шу світ,
поглянь: навкруг – кохання мого слід,
і знай,
тебе самого не залишу я,
бо навіть в квітах – посмішка моя...
любов моя...
12.02.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643447
дата надходження 13.02.2016
дата закладки 09.04.2016
Чарівна диво-усмішка ласкава,
а очі променіють бірюзою –
таким жінкам на віллах пити б каву,
під шепіт океанського прибою.
Тебе ж магнітом тягне в пекло воєн
потреба – захищати і спасати.
Маленька амазонка, смілий воїн,
ти вибрала тяжке життя солдата.
В анналах пам'яті копатись нам довіку,
шукаючи... не факт – лиш вірогідність,
знайти такого ж духом чоловіка,
що проявив ту ж витримку і гідність
у кодлі, де навкруг – ненависть чорна,
брехня пекуча, аж скипає розум,
нестерпний голод і судилищ жорна,
знущальний фарс та істеричний безум,
зміїний яд і вовтузня запекла
над вироком... Та Надю не зламали!
Як гордо ти пройшла всі кола пекла!
Як, сміючись їм в «рожі», гімн співала!
Їм не почути просьби, скарги, стогін,
ці істини не здатний раб сприйняти:
якщо ти вільний, ти і в клітці – воїн!
Не повзає, народжений літати!
Незламна сила і любов бездонна
до України, мужність – без трагізму...
Ти полонила світ, мов Примадонна
Всесвітнього театру стоїцизму!
НАДІЄ наша світла і незламна,
улюблена народна героїне!
Усім ти показала: нездоланна, –
як ти, – непереможна Україна!
23.03.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653880
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 09.04.2016
Містична зустріч
...В темній залі ізнов
Ми удвох.
Ти мій спомин ожилий.
І розбурхана кров,
Мов відгомін,
Буяє у жилах.
Часу плин, часу плин
Із годинника
Стрілок спливає.
Ми один на один.
Неймовірно...
Бо так не буває...
Прохолодна пітьма...
Поцілунку
Вологого відчай...
Все знайомо. Дарма
Ти своє
Прикриваєш обличчя.
На волосся бурштин
Діадемою
Світла стікає...
Відбулося. І ти
ТУ, ЯКОЇ НЕМАЄ,
Впускаєш.
Лона пряний шербет...*
Терпкий запах
Знайомого тіла...
Ти сьогодні в себе
ТУ, ЯКОЇ НЕМАЄ,
Впустила.
Крик совиний луна...
Образ ІНШОЇ
В мороці згинув...
Чи це- ТИ? Чи- ВОНА?
Хто ти зараз,
Людинобогине?
Зустріч, наче полин,
Знов абсентові
Марення збудить,
Що НІЗВІДКИ прийшли,
Що повернуться
Скоро ВНІКУДИ...
Прохолода пітьми,
Що життя
Випива наостанок...
Схлип прощання німий...
Зачекай!..
...Та зоріє світанок...
*шербет- стародавній східний напій
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116040400581
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657040
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 04.04.2016
Снова сменится год,
Об утратах былых не жалея,
И ненужность сметет
Прошлогодней листвы на аллеях.
Предначертанный путь
Время каждому жизни отмерит,
Не жалея ничуть
О бессмысленно- глупых потерях.
Унесут поезда
Вникуда наших дней бандероли.
Навсегда, навсегда
Будут нами доиграны роли.
"Навьих чар" соловьи
Нам подарят последнюю шалость,
Ведь подарков любви
Нам на долю немало досталось.
И в последний трамвай
Я к тебе, словно в душу, залезу.
Доиграй, доиграй
Нашей страсти прощальную пьесу!
Эту тему беречь
Нам дано, словно родины знамя.
Наших солнечных встреч
Будет пьеса доиграна нами.
Пусть людская молва
Пышит злом- ей спасибо за это,
И ложится трава
Нам ковром под тела до рассвета...
...Покатилась звезда
Листопадом ушедшего в Лету.
Никогда, никогда
Мы назад не получим билета...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116032801001
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655447
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 29.03.2016
В синьому мареві сонячний гасне ліхтар...
Ніч розправляє потроху воронячі крила...
Звістки від любої серця чекає радар...
Звістки немає весь день... Що ж-бо трапилось, мила?
Може, забувшись, блукаєш у соннім гаю,
Тішачись співом пташок, що вертаються з раю,
Вдома, мов смуток, лишивши "мобілку" свою,
І у легені весняне повітря вдихаєш?..
В темному небі, немов на написаний твір,
Смуток тривоги розлив з авторучки чорнило.
Віти дерев, мов антени, торкають ефір,
Ловлячи звістку від тебе... Що трапилось, мила?
День, що скінчився без тебе- скінчився, чи ні?
Як до мовчання одвічності важко звикати...
Щось відбулося. Чи трапилось. Ти подзвони.
Вечір. І ніч ще попереду. Буду чекати...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116032601262
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654629
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 26.03.2016
І я… і ти…
І тополиний цвіт…
І невагомі китиці акацій…
Найглибший смуток… мій найперший гріх…
Найтонший біль мій...
граціє із грацій…
Хай буде все,
Як того хочеш ти…
Як хочеш ти… і що не мало статись…
Найвищий жаль мій… ангел самоти…
Найлегший сніг -
на золото акацій….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653437
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 23.03.2016
* не для мене світили щасливі зірки в отчім небі…
Шлях мій – чужинця полин, скалок-тернин килими,
Зорі холодні, байдужі… дні із тривог… міражі:
Край, де народжений був, де я зробив перші кроки…
– Земле чужа, прийняла мене втраченим сином своїм.
* відкриття гіркоти пізнання…
З’являємось в світ. І від долі обітниць медових
чекаємо в вірі й надії, що раєм постануть всі дні;
і світ пізнаємо, й приходить
наука печалі житейська:
гірчить і любов, і надії, а дні з жалом болю. Життя…
* причастя пам'яттю…
Торкаюся слова – мов дівчини,
юним, колишнім, щасливим,
і світяться свічами спогади, входжу в їх Храм, мов на суд;
Як же ти швидко минуло все: перша закоханість, молодість,
Час, де причастям любові я перший цілунок прийняв!..
* в’язень слова, спогадів і ночі…
Вірного слова ув’язнений, подих шукаю коханої
Я у сакральних метафорах, часові душу заклавши:
Ранок з юначою пристрастю землю, вагітну надіями,
Пестить словами… – метафори… подих… прощання… ти… біль…
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652579
дата надходження 18.03.2016
дата закладки 18.03.2016
Як нелегко прийдеться
Шляхом долі іти,
То приєднуйся серцем
До Одвічних Святинь.
В мандрівних піруетах
Крізь шляхи і роки
Ти до серця планшета
Завантажуй книжки,
Бо звірятимеш долю
По героїв ділах,
І побачиш навколо
Втаємничено, як
Вже твої розгорнули
Прапори перемог,
Як свистітимуть кулі
На розламах епох,
Таємниці відкриті
Неозорих небес,
І твоя Маргарита
Розшукає тебе.
Як єством відчуваєш
Що надходить пора,
Бо до прощі чекає
Вже Чернеча гора,
Де земля, наче мама,
Вбереже від біди,
До якої, прочанин,
Ти, нарешті прийди...
...Сонця силу сприймає
Виноградна лоза...
...Серце співом стікає,
На Шевченків "Кобзар...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116031701162
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652163
дата надходження 17.03.2016
дата закладки 17.03.2016
Як же рана болить...
Мов пульсуючий вир вогняний...
Від життя відпочить
Сон завісу наклав, чарівник.
......................................
...Пахне сакури цвіт
Насолоди кохання весною.
Вабить найманця світ
Димом, крові бажанням, війною.
Пошук ночі удень,
Наче голки у сіні свідомий.
І дорога веде
Просто в марева сині від дому.
......................................
На оксамиті ночі
Мов зорі, твої очі...
Цей мерехтливий спомин
Теплом повіє з дому...
......................................
Поки ще не закляк,
Стисни волю в кулак, самураю.
Бо тернистий твій шлях-
Це навряд чи дорога до раю.
Ще живий, а чи ні-
Цикл народження й смерті замкнеться...
Спомин вічності снів
Просто в серце із неба проллється.
......................................
У лісі крик совиний,
Неначе плач дитини...
Наважся пригадати,
Як колисала мати...
......................................
Отже, скоро терпець
Стрічки долі нараз увірветься.
Може, завтра кінець
Битви з тінню, що фатумом зветься.
Що здобув у бою,
Заховай в темну ніч при дорозі.
...І на рану твою
Сипле сакура квіти в знемозі...
......................................
По дорозі підуть
Ті, що можуть іти навпростець.
І на ранок знайдуть.
Тільки це вже запізно... Кінець.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116031401175
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651611
дата надходження 14.03.2016
дата закладки 15.03.2016
[b]37. Ірина Л., до в. «Тарас та Ликера»[/b] та лірики, натхненної Жінкою:
відкриваю тебе – як загублені Веди читаю
Зізнайся: з зітхання любові
У світ цей прийшло твоє серце,
Чи з подиху Бога кохання? –
Ти Лада, ти Лель, Берегиня
Мого чоловічого світу,
Початок - і сенс. Як в святиню –
У душу твою зазираю,
В сакральне вслухаючись слово,
У слово-знамення, у мову
Святої землі України
І бачу тебе – Жінку-долю,
Що з Вед і любові постала!
**
[b]38. С. Сокольник, до в. «Ефект доміно»[/b]
(першому серцеїду порталу)
Скільки ж в сіті свої ти, поете,
паняночок милих зловив,
Чарував словом-медом і брав
у полон їх наївні серця!
Та зізнайся: частіше тебе все ж їх здобиччю світ цей робив?.. –
Бо жінки – то і музи, і хрест, й нагорода поета-митця!
----
(О, ці лаври й мені не дають а ні спати, ні їсти, ні пити:
Ну навчи ж, як примусити їх і мої залицяння любити?!)
**
[b]39. Агидель, до в. «Ее зовут – печаль…»[/b]
(Жінці-ріці, хвилями якої промовляє Любов)
У береги ріки, що Білою назвали,
вмістився смутку Дім, і суму, і печалі, –
а ти шукаєш рай… – Він тут, лише озвися!
лише зайди в цей Храм і – берегів торкнися...
---
вже не Печаль ріки – ти станеш на коліна,
коли сама Любов постане з хвиль і піни…
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651354
дата надходження 13.03.2016
дата закладки 13.03.2016
Утрьох
Догорає зірниця.
Ніч лягла на поріг.
Наших снів полуниці
Я доїсти приліг...
Ми в розпуснім коханні
Ніч пускаєм "в розлив",
І роз"ятрюєм рани,
Що немов зажили...
Наші двері відкриті
Для тебе, моn амі.
Ти найгірший епітет
Подарунком сприйми.
Одинока й красива
По сусідству живеш.
Вже терпіти несила...
Хочеш сісти? Авжеж...
Так буває нерідко.
Невід"ємна деталь-
Не цінується клітка,
Хай би і золота.
"Рудіменти епохи"
Відкидаєм нараз.
Зоологія трохи-
Вірність шлюбу в наш час.
Ви обоє- світлинки,
Що мені до душі.
Серед свінгерів свинка
В сі-бемоль завищить...
Мов крізь хащі ожини...
Стогін- ах!.. Стогін-ох!..
То ж посунься, дружино!-
Тіснувато... утрьох...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116031301179
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651168
дата надходження 13.03.2016
дата закладки 13.03.2016
[b]34. С. Сокольник, до в. «Шевченко і я»[/b]
... Не вічні імперії, - Воїни Світла
руїнами пройдуть, щоб знову розквітла
Земля, що синів не для воєн ростила, -
Сергій і Тарас ще побачать щасливу,
---
- постане, я вірю, тим Раєм, омріяним вами,
не Чорним квадратом - усміхненим краєм: для мами,
для сина та доньки, для правди і всенького люду.
й забудуться чвари. І вірю: вас двох - не забудуть.
**
[b]35. О. Удайко, до в. «Льоди, льоди…»[/b]
вже й скресла крига на воді, вже трави просять сонця,
а ми в льодах, а ми в біді... а сонце - у долонці
дитятки, що свій перший крок, о ненько Україно,
зробити має до зірок, – а всі льоди най згинуть!
---
А ми, посивілі у мудрості, сльози згадавши Марії,
Вернімо, призвавши всіх ангелів, дітям на щастя надію.
**
[b]36. М.Гончар, до в. «У Бога часу не було?..»[/b]
По тому, яким світ невдалим постав в той момент –
Виходить, що так; бо не вдався цей експеримент;
Бо з тих пір кипить і нуртує все в ньому, вмирає,
І родиться знов – для повторення – й краю немає.
----
Так, знатну ти притчу, мій друже поважний, утнув
У день, що суботою бог нам нарік. ( і заснув…)
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651048
дата надходження 12.03.2016
дата закладки 12.03.2016
Жизнь - это, знаешь ли, девочка, не кино
Любовь Сафарова
***
Всё понимаешь, а веришь пустым словам
И обжигалась, наверно, уже не раз.
Горько тебе, но душа-то ещё жива,
Что же ты плачешь, девочка? Не сейчас...
Дай, расскажу тебе: это ещё не мрак,
Ты ведь по-прежнему видишь цветные сны?
Жизнь чёрно-белая. Сердце - оно дурак,
А дураку и хоромы царя тесны.
Брось горевать и придумывать за двоих,
Жить без царя в голове, напускать туман.
Хватит делить на хороших и на плохих -
Все одинаковы, разность - игра ума.
Разница только в том, что придумал сам
Или сама - неважно, чей первый ход.
Жемчуг прибереги и святыни псам
Слышишь, не торопись, не пускай в расход.
Это лишь эпизод, не твоя судьба.
Нагородила - и леший не разберёт!
Помни простое условие: жизнь - борьба,
Помни и не загадывай наперёд.
16. 08. 2014
http://soyuz-pisatelei.ru/forum/261-1462-338409-16-1408169452
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650787
дата надходження 11.03.2016
дата закладки 11.03.2016
Поема перемогла на конкурсі “І мене в сім”ї великій...” Спілки літераторів Славутич, перше місце, березень 2016 р.
Тюльпани Афгану... Мов кров... Дивина...
Весна в чужім краї... Я хворий... Весна...
Торкаючи ранню свою сивину
Я марю в пітьмі хворобливого сну...
.........................................................
Ось книжка, що мов дорогий експонат...
Не наша країна... Не наша війна...
Її в госпітальній книгарні узяв-
Шевченків "Кобзар"... Цілий день я читав...
Схилився над постіллю хтось уночі...
Невже санітар... Ні... хтось інший... Мовчить...
...Посвячених маса, як гинув Амін...
І... голос Тараса я чую в пітьмі-
- Що брате солдате? Нелегко тобі?
Народ, що затятий в своїй боротьбі
За землю, за волю, за віру свою,
Довіку ніхто не здолає в бою.
Невільні Імперії Воїни Ночі...
Ми в інші часи помандруємо, хочеш?
Дай, руку, солдате! Ми підемо нині
Туди, де димиться земля України,
Де буде Імперії "Чорний квадрат"
Також зазіхати на ласий цей шмат,
Як- ось зазіхає... Як- он зазіхав...
Як ти, у казахських степах я страждав,
І думка єдина... І мара єдина...
Чи знову побачу тебе, Україно?
Нещасна Вкраїна... Загони рабів
Вже скільки раз нищили волю тобі...
І зовнішні чари... І внутрішні чвари...
-То сядемо й чаю міцного заварим,
І будем зі смутком співати сумні
Ми ще Коліївщини давні пісні,
І в серці твоїм обірветься струна...
Сльозою проллється вже котра весна,
Бо десь покриває туман а чи дим
Священного краю покинутий Дім...
Бо десь-таки знову приховану Волю
Лукавий Микола пускає по колу...
-Бо досі немає вас там, Гайдамаки,
Де любу Вітчизну терзають собаки...
Отямся з відчАю! Бо- БУДЕМО ЖИТЬ!
Дай чаю! Та руки мені розв"яжи,
Що зв"язані в мене з одвічних часів,
Бо дуже ненависть шалена до псів,
Що тільки жирують, і крАдуть, і п"ють,
І землю, що РАЄМ я звав, продають...
Шо? Зв"язані руки у тебе й у мене?
Цей шал... Шаленіти... Шаленство... Шалене...
Шиплю... Чи то дихання в мене звело?..
Тарасе! Можливо тебе й не було
Отут, біля мене, в останній мій час...
Та жити шалено жадаю, Тарас!..
Бо я повернусь із печального краю
Додому. До неньки- Вкраїни. До Раю!
Щоб Дім цей потрохи хоч Раєм ставав...
........................................................
...Я вижив. Бо я тобі клятву давав.
29. 02. 2016. Ніч...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116030809783
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650013
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 09.03.2016
От і підікрався наш ювілей - 12 років життя сайту...
Чому ювілей? Якщо поглянете регістрацію перших поетів, то - 1. 01. 2006р.
А якщо подивитесь коли написані перші вірші, то №3 1-й вірш - 12.03.2004р., №4 - бувший наш модератор Олег Гончарук (який дуже багато вложив праці для становлення цього сайту), зарегістрований - 31.07. 2003р. І перший, хто зайшов на його гостеву сторінку був поет з ніком - "Ангел 2006" (правда - символічно). №5 - перший вірш - 9.03.2004р., №6 - 9.03.2004Р., №7 - пустий, №8 - 1-й вірш - 14.05.2004р., №9 - 10.03.2004р., №10 - 26.03.2004р.
Так що народженням сайту можна вважати березень 2004 року.
Та і цифра 12 дуже символічна в житті людини: 12 місяців, 12х1 років - дитинство,
12х2 - юність, 12х5 - пенсіонери, 12х8 - "Божі одуванчики", 12х9 - "Небожителі"... (Шуткую) (І дай Бог , щоб і в цей час до нас, хоч зрідка приходила в гості Муза)...
Так, як бачите є законі підстави святкувати 1-й ювілей... Головне почати!..
№20 - "Тоня Речная" пише на російскій мові, але першою виклала на сайті новий гімн України (і досить солідно) І один із перших моїх коментарів:
Дзвонар, 08.06.2009 - 17:33
Оценка поэта: 5
Це за спробу! На гімн вірш не тягне.Але дивує друге. З 14 тисяч поетів, які на сайті, сюди зайшли тільки - 5чол. Немає слів! Що така тема вас не хвилює?..То хто ви?.. Люди - де ви?..
№70 - "Джина" з Тель-Авіва -один вірш... І один з перших коментарів Євгена Юхниці;
03.04.2004 - 19:00
Евгений Юхница : Яркий, Джина, абсолютно передавший и настроение и раскрывший тему стих! Так держать!
№100 - "Ірина Бикова" 1-й вірш - 30.03.2004р. 19 - віршів, а коментар лиш -1шт.
№250 - "Гонтарь" - 5 віршів в один день - 13.05.2004р. І все. Він нікого не коментував, його теж - і не оцінювали. І на тому його співпрацювання з сайтом закінчилось...
Як бачите регістрація поетів на сайті проходила досить інтенсивно. Але толку було мало...
Пройшло більше року. Вибираю круглі номери...
№555 - "taty" 2-ва вірша в один день. І знову те саме - вона не коментувала - її не оцінювали... І на тому все закінчилось...
№1000 - "Underworld" один вірш - "не моё" І знову круглий Нуль...
№2000 - "эмилия" 4-ри вірша в один день - 2.12. 2006р. Авторка нікого не коментувала, отримала 2-і оцінки за всі ці роки, але на сайті більше не з'являлась...
№5000 - "Штиль" один вірш - RU 24.06.08р. "Лишь Вампиры". Автор ніщо не коментував, отримав одну оцінку і один коментар. І на тому все закінчилось...
№10000 - "Баловство" віршів - 0. коментар - один -26.08.2013р.
№20000 - "demidora" 14 віршів в 2013 - 2014р.р. 5 коментарів в 2013р. І більше поетеса на сайті не з'являється...
№25500 -"Просто письменник" 0 - віршів, 0 - коментарів...
І останні:
№25984 - "Locuras" рег. 24.01.2016р. Москва. 0 - віршів, 0 - коментарів
Отакий коротенький вийшов огляд сайту... А де ж ми, сажуть поети сайту?.. Десь там між цими цифрами... І не так нас багато, як здавалось на перший погляд...
Щось більше про сайт скаже напевне п. Євген Юхниця. Запрошуємо Вас п. Євген на невелику Промову. А може ще якісь будуть і заходи?...
Єдине, що вимальовується з цього аналізу, це те, що автори страшено егоїстичні...
Хотілось би помилятись... Але як можна зрозуміти те коли закинувши на сайт вірш і вже чекають овацій. А самі нічого не читають, не коментують. І на коментарі часто не відповідають... Уявіть собі, що людина з вами поздоровалась, а ви, задравши носа, пішли собі дальше , нічого не відповівши...
Або отримавши коментар, не зайдете на сторінку цієї людини і не поцікавитесь, шо це за людина, про що і як вона пише,.. не прокоментуєте її вірші.(а часто Це буває корисно, бо ж розширює кругозор). Бо ж даючи коментар вашому Шедевру, людина потратила час і енергію свого організму на аналіз вашого Шедевру. А ви красиво повернулись до неї задом... А потім говорите, Муза піднімає в вашій душі хвилю почутів, натхнення та людяності... Може я трохи грубовато говорю для вашої зніженої душі, але, як кажуть проти фактів не попреш...(аналіз сайту це підтверджує). Та і хотілось би бачити на сайті однодумців з благородною душею та чутливим серцем...
Як говорить Біблія: "Люби ближнього, як самого себе" і буде рай тобі на землі...
Висловлюйте свої думки з цього приводу. Можливо це піде нам на користь, бо всі ми все життя вчимося...
Натхнення всім нам і нових здобутків!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647442
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 01.03.2016
Мартовский запах любви нещадящий.
Томный, весенний, хмельной, настоящий.
Ты обнажаешь дремавшие чувства
Жизни, любви, возбужденья, безумства.
Ты возвещаешь о женских надеждах
Яркой, открытой, влекущей одеждой.
Манишь в глубокие девичьи дали
И соблазняешь надушенной шалью.
Запах несмелых безмолвных признаний.
Как неожиданны свежие ткани...
Хрупкие стебли загадочных лилий
Сердце фонтаном симпатий пленили.
Неугомонность от запахов пряных...
Девушкам дарятся сказки и страны.
Запах начала безсонниц медовых.
Ты вдохновляешь в стихах взмолить:"Кто ...Вы?.."
11.02.1998г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648101
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 01.03.2016
[b]На картину Сальвадора Дали «Женщина с головой из роз»[/b]
Стихотворение исполнено в соавторстве с поэтами
Ириной Левобережной
и Сергеем Сокольником
*********
ПЕРВЫЙ ГОЛОС
Не отвечай… вопросов больше нет…
С ресниц пушистых убегают тени…
Лишь лучезарный тающий рассвет
Легко ложится на мои колени…
Лучистый свет, осознанный сполна,
Вдруг растворится в темных топях ила.
Не отвечай… сегодня я – волна
На необъятной черной глади Нила…
Не отвечай… мечтаний глубина
Уснет в шелках струящегося платья…
Как сладок час! Я - скользкая волна,
Застывшая на миг в твоих объятьях…
Вопросов нет… как сладостно порой
Под этим звездным неподвижным зонтом
Осознавать пустынность городов
За бесконечно чистым горизонтом…
Не исчезай… испепелив мечту,
Воспламеняясь явственно и тайно,
Прости меня за эту высоту,
Я оказалась здесь совсем случайно…
*********
ГОЛОС ВТОРОЙ
Мне на лицо ложится хрупкость розы,
Твою любовь я примеряю вновь.
Но лёгкий шёлк струится, словно боль,
Окутывая безмятежность позы.
Вдруг застывая в складках на груди,
Твой взгляд то отрешён, то снова дерзок,
Одной рукой меня ты крепко держишь,
Другая – тёмной плетью позади…
Сомнение в расчерченных дорожках
От треснутой опоры – отведи,
Покачиваясь, вниз – не упади,
Держа собой Колосс на тонких ножках.
Переплетаясь у меня внутри,
Желаний наших токи не иссякнут.
Так бережно закрыв руками чакры,
Ты подсветил их – отблеском зари.
Так прочь гони сомненья. Мысли – прочь.
Я жду тебя, хотя тобою маюсь.
Одной рукой – ещё ныряю в ночь.
Второй – рассвета тёплого касаюсь.
За сон, что наяву – благодарю.
Забытая… цветущая… немая…
Тебя, тобой обвИтая, люблю,
И потому – над страхом – поднимаюсь.
*********
ЭХО
Склоните головы!.. Не знаю, как и быть...
Таки сомнительным я вижу это дело...
Чтоб жажду тела вашу ощутить
Желал бы все же я иметь хотя бы тело...
Плывут в безвестность полосатые пески
Как жизни путь. Взирая с укоризной
На две доски, топорщатся соски...
Отдайте тело! Подарю полжизни!!!
Любить желая, я желал бы все же быть,
Концом заката вхожий в бесконечность.
Жизнь- полосата. Время уходить.
Уходит тело по дороге в вечность.
***
Так, отрываясь от статичных поз,
Земные Музы - неземного просят,
Их хрупкость тел с головками из роз
Пески забвенья вечностью заносят...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646686
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 25.02.2016
ПОТЕРЯВШИЕСЯ МУЗЫ
На картину Сальвадора Дали «Женщина с головой из роз»
Стихотворение исполнено в соавторстве с поэтессами Гостьей и Ириной Левобережной
*********
ПЕРВЫЙ ГОЛОС
Не отвечай… вопросов больше нет…
С ресниц пушистых убегают тени…
Лишь лучезарный тающий рассвет
Легко ложится на мои колени…
Лучистый свет, осознанный сполна,
Вдруг растворится в темных топях ила.
Не отвечай… сегодня я – волна
На необъятной черной глади Нила…
Не отвечай… мечтаний глубина
Уснет в шелках струящегося платья…
Как сладок час! Я - скользкая волна,
Застывшая на миг в твоих объятьях…
Вопросов нет… как сладостно порой
Под этим звездным неподвижным зонтом
Осознавать пустынность городов
За бесконечно чистым горизонтом…
Не исчезай… испепелив мечту,
Воспламеняясь явственно и тайно,
Прости меня за эту высоту,
Я оказалась здесь совсем случайно…
*********
ГОЛОС ВТОРОЙ
Мне на лицо ложится хрупкость розы,
Твою любовь я примеряю вновь.
Но лёгкий шёлк струится, словно боль,
Окутывая безмятежность позы.
Вдруг застывая в складках на груди,
Твой взгляд то отрешён, то снова дерзок,
Одной рукой меня ты крепко держишь,
Другая – тёмной плетью позади…
Сомнение в расчерченных дорожках
От треснутой опоры – отведи,
Покачиваясь, вниз – не упади,
Держа собой Колосс на тонких ножках.
Переплетаясь у меня внутри,
Желаний наших токи не иссякнут.
Так бережно закрыв руками чакры,
Ты подсветил их – отблеском зари.
Так прочь гони сомненья. Мысли – прочь.
Я жду тебя, хотя тобою маюсь.
Одной рукой – ещё ныряю в ночь.
Второй – рассвета тёплого касаюсь.
За сон, что наяву – благодарю.
Забытая… цветущая… немая…
Тебя, тобой обвИтая, люблю,
И потому – над страхом – поднимаюсь.
*********
ЭХО
Склоните головы!.. Не знаю, как и быть...
Таки сомнительным я вижу это дело...
Чтоб жажду тела вашу ощутить
Желал бы все же я иметь хотя бы тело...
Плывут в безвестность полосатые пески
Как жизни путь. Взирая с укоризной
На две доски, топорщатся соски...
Отдайте тело! Подарю полжизни!!!
Любить желая, я желал бы все же быть,
Концом заката вхожий в бесконечность.
Жизнь- полосата. Время уходить.
Уходит тело по дороге в вечность.
***
Так, отрываясь от статичных поз,
Земные Музы - неземного просят,
Их хрупкость тел с головками из роз
Пески забвенья вечностью заносят...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116022300337
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646171
дата надходження 23.02.2016
дата закладки 23.02.2016
Мы ветру свою подарили любовь…
И счастье рассыпали в звездах.
В заоблачной дымке потерянных снов…
мечтаем. Но все слишком поздно.
Закат растворился… Сгорел, как свеча.
И темень накрыла все мысли.
А сердце стучало: - Ничья ты! Ничья… -
Душа… затерялась за высью.
Сплывают деньки торопливой рекой.
Пусть сердце от боли в занозах…
- Я с каждым дыханием, милый, с тобой!
Ах, как бы очнуться в тех грезах?!
Судьбу не изменит, мечтая, душа.
Ищу, хоть какой-нибудь, повод!
- К тебе, мой любимый, спешу, чуть дыша…
Рвусь сквозь неизвестность и холод.
Мы ветру свою подарили любовь…
И счастье рассыпали в звездах.
- Вдвоем возвратим! Будем счастливы вновь…
Рассеять туманы возможно.
19.02.2016 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645208
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 19.02.2016
Як же ж хочемо, хочемо, хочемо
Щоб початком здавався кінець,
Щоб сльотою небесною змочений,
Промінь сонця весняного скрес,
Щоб серця, що вже попелом вкрилися,
Знов зігрілись кохання теплом...
І, зажурені, щоб не журилися...
І щоб стало усе, як було...
Хоч би раз іще ніжками босими-
Чи по лезу, чи-то по стерні...
Щоб у небі свинцевому осені
Спів весняних птахів задзвенів!..
Світ пост-фактум народжених роздумів-
Де ми ІНШІ? Де СПРАВЖНІ? Хто зна?..
Тільки "мить неповернення" пройдено.
Та й куди повертатися нам?..
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116021912824
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645314
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 19.02.2016
(катрени)
***
Я – не поет... але і не зеро.
Святих азів Поезії навчаюсь
і пробним недосвідченим пером
лиш ніг Її Величності торкаюсь.
***
Поезія... До неї Рубікон
і Цезар не зумів би подолати.
Сама воліє жертву обирати
у магнетичний слів і рим полон.
***
Солодкий і п'янливий твій полон,
коли перевернеш словесні гори,
шукаючи єдине те, що впору
по темі і по римі ляже в тон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644049
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 16.02.2016
Плач дитини, мов кров, що стікає на ніж...
Без упину... І знову... Дитинко, облиш!
Що ти плачеш? Цей спокій, що вилився в жах...
Що ж ти бачиш в квітчасто- мультфільмових снах?
Ах...
Руки- гойдалки? Силу й завзяття батьків?
Ляльки- мотанки в тіло ввіп"яті голки?
Це ніхто не побачить довіку, повір!..
В підсвідомості плаче прихований звір...
Вір...
Тихо дзенькнуть в пітьмі обереги небес...
Мій маленький, ніхто не образить тебе!
Те, що буде під ковдру покладено німб,
Ти забудеш... А поки- мовчи уві сні...
Ні...
Ранок просто по зросту розставить усе,
І дорослості постер тобі принесе,
І, прикрасивши ним сублімовану хіть,
Ти пізнаєш, що це не дитячі страхи...
Хі...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116021401167
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643668
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 14.02.2016
Не попрощалася. Пішла у ніч, в туман,
Дім залишала мій – наш дім! – і наші спогади,
А хвиля розстаней мене в ріку Обман
Несла, а в серці так пекли гіркі ці проводи!
Не обернулася… Забула миті всі,
Якими дім наповнила для мене –
Ми ж вдвох у нім були! Тут наших голосів
Ще музика лунала! – Незбагненна,
Незвідана ще і
невипита до дна
Від мене йшла у ніч, у біль, в минуле!
Палила всі мости між нами, всі, дотла!
І в морі Забуття любов тонула…
Зрікалась ти всього, вважаючи гріхом
На мене подивитися востаннє –
Я ж був невільником, Сехмет*, твоїм рабом,
Твого зрадливого – солодкого кохання!
-----
*Сехмет – богиня помсти
(спогад, в ніч на 14-те…)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643620
дата надходження 13.02.2016
дата закладки 13.02.2016
В холодном бушующем море
Стоит одиноко маяк.
Средь волн, угрожающих горем,
Надежду вселяет сквозь мрак.
Свечою один на просторе
Сквозь бездну, сквозь ужас и рок
Согреет… Как сердце второе!
Как воздуха новый глоток...
Не сломят его силы ада!
Сломить не дано и векам.
Он будет светить – сколько надо!
Зовя всех к родным берегам.
Сквозь штормы и бури, и ветер,
И в счастье, и в горе любом,
Где б не был любимый на свете,
Я буду его маяком.
09.02.2016 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642421
дата надходження 09.02.2016
дата закладки 09.02.2016
Я сьогодні не той...
Не закохують квіти духмяні...
Мов програвшись в лото,
Я замішую бурю в стакані...
Наче жменя монет,
На долівку кохання упало...
Ти ще любиш мене?
Пригадай, як раніше бувало-
Ці польоти в пітьму,
У виснажливо- зоряне небо...
То не можу чому
Вимагати любові від тебе?
О, My Love, підійди,
Ці монети збери, мов намисто.
Хто сказав, що ТУДИ
Не літають удруге навмисно?
Зорепадом бажань
Уп"ємося, мов квіти дощами!..
...Недовір"я кажан
Наче привид, літає за нами...
Бо любов- Божий Дар,
І страждання, І втома, І кара,
Мов живильна вода
Хай для нас залишається Даром.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116020100057
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641032
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 04.02.2016
Срібні стебла верби
Хтиво тягнуться
З ночі до мене.
Клич лелечий луна
Над містичною гладдю води.
Осінь править розбіг
Своїх коней
Барвисто-шалених,
І минула весна
Через літо летить в холоди.
По вітрах шарудить
Очерет,
І вдивляються в тебе
Зорі неба рясні-
Цей Богів споконвічний шатер,
І летить, і летить
Через ніч,
Закликаючи в небо,
Клин лелек в вишині,
Наче душі померлих дітей.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116020208637
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640671
дата надходження 02.02.2016
дата закладки 02.02.2016
Вірш створено в співавторстві з поетесою Надією Капінос (Уляною Задарма)
Оригінальна компоновка твору
(10) Самотній Лялькарю, ти- тут? Ти- там?
(10) Ти вигадав День і створив ляльок...
(10) Електросигнали- ген по дротах-
(10) Біжать безупинно... Амінь!... Все ок!
(09) Та тільки глянь!.. Щось пішло не так-
(09) Світ прагне змін, а не коректив.
(09) Списом Лонгіна нагрудний знак
(09) Від них отримав, як сам хотів.
(10) Ти множив хліби, ти по морю йшов,
(10) Ти ніжно з хреста поглядав - униз,
(10) (...бо кодове слово в цій грі - ЛЮБОВ,
(10) Яким запускається механізм...)
(09) І після того покинув все-
(09) Творіння, творчість, весь задум свій
(09) На плечі тих, хто найвищий сенс
(09) Лише у догмі відчув твоїй.
(10) Та тільки озвись!.. Щось пішло не так-
(10) Зміліли моря у якийсь момент.
(10) І догма твоя- лиш Формальний знак...
(10) Аншлюзи... Аншлаг ...Аплодисменти!
(09) І невмолимо усе не так...
(09) І знову з ран цебеніє кров...
(09) Десь вже будують новенький танк
(09) З фальшиво- Єлейних молитов...
(10) Безумні ж ляльки підпалили світ.
(10) Всміхайсь, ЛялькАрю! Знімаєм: чі-із!
(10) І куриться ладан... Смердить карбід...
(10) Ти став ще самотнішим, ніж колись.
(09) І навіть сам вже не скажеш ти
(09) Нащо творити, що ти створив.
(09) То пояснив би хоча б мотив...
(09) Чи ти заснув? То спокійних снів...
(03) ...Забутий
(03) Лялькарю,
(02) Ти - там?
(02) Ти -тут?
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116012300439
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637845
дата надходження 22.01.2016
дата закладки 23.01.2016
Він давно частина її простору, в який вона пустила його на відстань дотику.
Він їй потрібен, як кисень, без якого вона не може дихати,
як сонце, теплі лапи-промені якого хоче відчувати тоді, коли холод запускає свої пальці-щупальця у її жили.
Він їй потрібен, як зорі, котрі можуть і освічують навколишню темряву,
як кава, яку вона п’є мінімум тричі на день, щоб тримати свої мізки у мажорі.
Він їй потрібен, як вуха, щоби чути симфонію Моцарта в літньому шелесті трав, в осінньому падолисті, в зимовій заметілі, у весняному дзюркотінні струмків,
як ніс, за допомогою якого вона розпізнає щирість і фальшивість людей, що йдуть поруч,
як шкіра, яка відчуває позитивне і негативне випромінювання чужої енергії.
Він їй потрібен, як душа, яку їй дав Бог при входженні у цей світ.
І він має у тій душі своє помешкання.
Так, іноді вона, коли він виходить з цього помешкання,
блукає своїми стежками у своєму власному обширі,
зачиняє двері для нього на защіпку із середини,
щоби він, повернувшись, не зміг їх відчинити і знову ввійти.
Але ж…
Хіба вона може довго тримати ці двері зачиненими для нього?
Коли він потрібен їй, як кисень… і т. д. (читай спочатку).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636604
дата надходження 17.01.2016
дата закладки 18.01.2016
Здригнулася тиша…
І раптом пролилась яскравою-
хвилююча хвиля… і звуки - легкі, невпокорені…
І він – прилетів! (я відсунула чашку із кавою)
Бо він – прилетів…
і – торкнувся моєї повені…
І стишився шторм…
Поглинаючи води безмежного
болю вчорашнього, болю такого гострого…
І місто завмерло від кроку його обережного…
Бо він – прилетів.
І ввірвався до мого простору.
Й згорнулись часи
під мелодію тиху, улюблену…
Спинились часи, бо він просто стояв під ялинкою.
Він мовчки стояв… і дивився на мене, розгублену…
Тримаючи ту неймовірну…
зелену… оливкову…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635332
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 13.01.2016
Той же спомин... Еscape
У минуле... Як лист у конверті...
Там повітря таке-
Не надихатись... Мов перед смертю...
Там відлуння штормів
Доліта до алей опустілих
Неповторністю днів
Наших зустрічей, що відлетіли...
Там думки наші сплять,
І залишена в поспіх тривога,
Мов забуте маля,
Притулитись бажає до когось...
Там тремтливі тіла
У кохання багатті палали,
І згоріла зола,
Мов молитва, у небо злітала...
Там кінчається час...
І обійми твої на пероні,
Мов останнє прощай
З тихим схлипом під крекіт ворони...
...В потойбічні світи
До тебе простяглася дорога...
Я і ти... Я і ти...
Все скінчилось... Не буде нічого.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116011212372
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635345
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 13.01.2016
Неба серый тоннель
Божьей карой разверзнут во мгле...
.........................................
Не споет менестрель
Песнь Любви о Священной земле,
Чей несчастный удел-
В безвременьи века коротать.
Где талант не у дел,
А народу- скорбеть и роптать.
Ах, оставьте. Каков
Управитель- таков и народ.
Это мир дураков-
Хлеба... Зрелищ... Наполненный рот...
Кухня... Церковь... Постель
С накопленьем измен... Се ля ви...
Лучше спой, менестрель,
Песню Песен о Вечной Любви!
...........................................
Королева и трон-
Как изящны по форме рога...
У Эвиты Перрон-
Словно самый покорный слуга.
В одиночество впасть-
Смерть сурово сжимает лассо.
Нет Эвиты, и власть
Истекает водою в песок...
У дворца Мальмезон
Замедляется времени ход.
Страстный Наполеон
Жозефине в объятья падет.
Запылает Москва-
Нрав Империи жЕсток и крут.
Жозефина мертва,
И Еленою остров зовут...
Ах, Елена... Забыл-
Это имя реально... Она
Для Булгакова- быль...
Как реальны любви имена...
Это словно в раю-
Мир любви вдохновенье несет.
Гвиневеру свою
Прославляет в боях Ланселот...
.........................................
Ну а Мы, как же Мы
Из слияния эро-стихий,
Из разорванной тьмы
Извлекаем с тобою стихи?
Небо падает в ночь,
Где Эрато нам стелит постель.
Ты мне можешь помочь
Наносить на рисунок пастель,
Словно сладкую боль
В недрах тела собой изловив...
Мы напишем с тобой
Повесть светлую нашей любви...
Мы с тобою взойдем
Как на трон, на Голгофу. Взойдем.
Мы отстроим наш дом,
Так построенный плохо. Наш дом.
...........................................
А страна... Что страна?..
Бесноватый- беснуется пусть.
Правит бал Сатана,
Этот мир изучив наизусть.
Пусть Святая метель
Заметает изгнивший фасад!..
...........................................
Песню пой, менестрель,
Наполняя любовью сердца.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116010901548
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634454
дата надходження 09.01.2016
дата закладки 09.01.2016
живим, безіменним і тим, що без вісті пропали…
(в теплому бліндажі. проба життя…)
** кінець грудня, в ніч на грані днів –
між минулим і часом, якого у них вже не буде
В Новий рік пом’янемо ж і тих,
Хто до нього дожити не встиг…
** заповідь, єдина, – до першого пострілу...
«Наповніть любов’ю серця – і світ цей постане вам раєм!» –
Ось перше в науці життя; хто може сказати: «Я – знаю!»?
** із подиху війни – посеред осені кохання:
«Як ловив твій запах, нічко, як шукав той слід!
Як за шепіт вуст примхливих осінь цілував!..»
** війна, – миті просвітлення:
якої сили почуття тоді відкрилось!
«І лише на межі між життям
і паскудою-смертю відчув я:
Ти єдина, ти – Жінка, в яку
так закохуються кожен день!»
--- ---
--- ---
** на відліку секунд; осягнути Істину як ковток повітря:
«Як мало для щастя людині під сонцем потрібно!» –
І що ваші влада, багатства, чи трон, золотий а чи срібний?!
** за три кулі від вічності: в першу ніч місяця жовтня…
«Люблячим серцем содіяне лишимо ми після себе!..» –
Так ти прощався із травами, вітром і зоряним небом…
** межа віри; в один подих до небуття:
«можливо, бог любить, та тільки не те, що створив Сам…» –
«Чому все постало на злобі, на крові, на вбивстві?!.»
– Тому що Творящий байдуже на світ цей дивився.
** перед таймером пам’яті; іронія останнього подиху:
«…не вічно під сонцем, не вічно!»
«Любіть! І творіте добро,
кохайтеся, – щиро й розкуто!»
– Бо смерті час прийде, а нас
не буде за що пом’янути!
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634395
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 09.01.2016
Сердце острой иглою
О прошедшем кольнет.
Это было со мною.
Что мое- не уйдет...
Тайн сокрыты ответы-
Ведь неведомо, где
Нас кровавым рассветом
Встретит завтрашний день.
Сладок пороха запах...
Мир, развеян во прах...
Во фронтальных атаках?
В баррикадных боях?..
До исхода отложим
Эту тему из тем.
Мы из прошлого можем
Вынуть главный тотем.
Как нас звезды качали
В колыбели любви...
Мы ведь в самом начале-
Эту тему лови!
В винной спелости вишни
Сок познаний налИт.
Жаждой тела Всевышний
Нас с тобой одарит.
Как прозрачны весенне
Дни свиданий, когда
От разлук во спасенье
Подадут поезда
На вокзалы, где встречам
Предначертано быть.
Мы не станем перечить
Искушеньям судьбы.
Мир крепится любовью.
Все дороги ведут...
Мы оставим с тобою
Наше прошлое тут.
Этот выход из платий
В обнажения свет-
Словно встреча на пати
Тел небесных комет.
Ты усталость оспоришь
Нежной просьбой- "Еще"!
Локон с запахом моря
Упадет на плечо...
...Скроем вглубь за фасадом
Раритеты наград!..
Их достанут когда-то
На последний парад.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116010306600
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633199
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 03.01.2016
* * *
Під Новий, Новий, Новий рік
Завжди про пташку щастя мріють люди,
Хай успіхам чудовий лік
Відкритий просто завтра нами буде.
Шлях замело сніжком пухким,
Сніг недоторканим недовго буде -
Сліди ведуть до нас у дім -
У гості йдуть найближчі люди.
Рік Нови́й голубку Миру
Нехай нам принесе -
Кожну хату і квартиру
Втішить над усе.
Рік Нови́й відкриє обрій
Мріям чарівним...
Хай він буде щедрим, добрим,
Мирним і ясним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632829
дата надходження 01.01.2016
дата закладки 02.01.2016
Из оригинала:
Я шагами пишу…
«На автобус... не тороплюсь,
по аллеям янтарным парка
я шагами пишу "люблю",
так... неистово, прытко, жарко...»
…………………………………………
ID: 606109
Рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата надходження: 12.09.2015 10:37:13
© дата внесення змiн: 12.09.2015 10:50:38
автор: Rekha
Пародия:
Стихи на снегу
На автобус... не торопясь,
по аллеям хрустальным парка
я, куда-то идти стремясь,
начинаю ногами шаркать.
Да-а… сегодня… аж минус три…
У зимы – свой, особый почерк,
всё замерзло, лишь фонари
мне моргают… но пару строчек
я оставила на снегу…
Изучив следов логарифмы
удивилась: неужто... могу?!..
Тут такие прыткие рифмы!
Пусть уроком будет для всех!
Как рождалась стихов цепочка…
...А вон там… я упала в снег,
видите? – где большая точка!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631977
дата надходження 28.12.2015
дата закладки 02.01.2016
Високосному – високу
Нашу планку побажань:
Щоб кохалося нівроку –
Хоч своя, а хоч чужа.
Щоб скорялися вершини
Наяву, а не вві сні,
Щоб коли й попало дрином,
То комусь, а не мені.
Щоб столи від страв ломились
Не тому, що стіл слабий,
Щоб мене і вас любили
Щохвилини й щодоби.
Щоби до моєї хати
Пам’ятали друзі путь
Не лише, коли зарплату,
А чи пенсію дадуть.
Та яким не станеш боком –
Головне казати час:
Із Новим, щасливим роком,
І Різдвом Христовим вас!
Наостанку побажав би
У оцю врочисту мить,
Щоби навіть у Рік Мавпи
Ми лишилися людьми!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632648
дата надходження 31.12.2015
дата закладки 02.01.2016
Ніч жбурляє в вікно
Зорепадом бажання любові.
Цей ефект доміно
Нас штовхає на килим... Обоє,
Наче скошених трав
Дві безсило- пониклі стеблини...
Ми безумство уяв
На підлозі збираємо нині.
Сипле зорями ніч.
Як дарунки збери їх у руки!
Шовк оголених пліч...
Дотик ніжно-солодкої муки...
Доторкнись до основ,
Що постануть, мов в горах смереки!
Знов і знов... знов і знов...
Мов світанок... Близький... І далекий...
...Зараз знову візьму
Твій дівочий тріпочучий вигин...
Стогін ллється в пітьму
Пеклом лави металу у тигель...
Світом темряви плуг
Поле хіті дівочої оре.
...По підлозі навкруг,
Мов перлини, розкидані зорі...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115122311251
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630964
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 24.12.2015
Стихотворение написано в соавторстве с поэтессой Ириной Левобережной
Зеркал полуразрушенный чертог.
Мы только здесь встречаемся отныне.
Миров потусторонних полубог.
Живущих мира я – полубогиня.
Скажи - зачем проведена черта
Меж тем, где не живу сейчас, чем грежу?
Твоя мне недоступна высота.
Ты не заденешь даже край одежды…
Мне не прижаться. Не коснуться лба,
Из губ нектар не пить, опять пьянея…
Желания единого раба,
От «невозможно» - снова цепенею…
Войди в меня. Пронзи насквозь. Возьми,
Законы, и преграды все разрушив.
Пускай меня не будет – меж людьми.
За миг с тобою – я отдам всю душу!..
...Пришел ответ. Ведь ОН не смог- смолчать.
Ответ ответов. Как крушенье мира
На этой встрече, где нельзя ВСТРЕЧАТЬ.
Где выход в явь- не выход из квартиры.
Он ПРОСТО БЫЛ. Лишен душевных мук,
И ранив тем, что сам давно был ранен-
Исхода нет. И лишь касанью рук
Дано осуществиться нам "на грани".
Пусть образ прежний разлетится в прах.
Твоя отрада- новой встречи радость.
Ты не ищи отрады- в зеркалах.
Они все лгут. В них нет ни капли правды.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115122201525
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630490
дата надходження 22.12.2015
дата закладки 22.12.2015
[i] Ірині Лівобережній і Сергію Сокольнику
в Д е н ь н а р о д ж е н н я[/i]
[youtube]https://youtu.be/zMW_eblnIMc[/youtube]
[i][b][color="#0db1bd"]Це ж треба так – у один день
Знайшлось поетів зразу двоє!..
Й побільшало у нас пісень –
Не вдвічі, а, напевно, втроє.
Бо ваш удачливий тандем
Нараз одяг єдину тогу,
Пегасові, що в ногу йде,
Помноживши богеми змогу…
Відтак я зичу вам обом
Трай* пестити… многа́я літа!
Перемагає хай любов
І талану Господня міта![/color]
[/b]
19.12. 2015
______
*Успіх
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630002
дата надходження 20.12.2015
дата закладки 20.12.2015
ДВА ПЕГАСИ
Два Пегаси розправили крила,
Крешуть іскри з копит золотих,
Два Пегаси у небо злетіли,
Ввись несуть двох Поетів своїх.
Полетять до Смородини-річки -
На обох берегах спориші…
Два Пегаси нап'ються водички,
Два Поети напишуть вірші.
Двох Пегасів сплітаються гриви,
Двох Поетів злились голоси,
Так лунає дует їх красиво,
Що аж щемно від тої краси.
Потім знову у небо поринуть
На крилатих Пегасах своїх –
Мужній Сокол і ніжна Ірина –
Хай всміхаються зорі до них.
Два Поети – мої кращі друзі –
То удвох, а то нарізно спів,
Два Пегаси пасуться у лузі,
На одному із двох берегів.
Моїм дорогим друзям Ірині Лівобережній та Сокольнику присвячую - на день народження.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629941
дата надходження 19.12.2015
дата закладки 20.12.2015
Ирэн... В сей день благословенный-
Не заметет нам окон вьюга,
Не омрачится праздник тенью-
Ты родилась, моя подруга.
В ТВОЙ день- и радости, и счастья-
(его еще опишет пресса...)
Я рад с букетом постучаться-
Прими подарок, Поэтесса!
Пусть крепнет творчества сиянье!
Твои стихи- твоя стихия-
Еще составят достоянье
И Украины и России.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629921
дата надходження 19.12.2015
дата закладки 20.12.2015
Здесь травы спокойны…
Здесь птицы уходят ко сну…
Здесь время застыло в созвездиях Рака и Лиры…
Ты смотришь устало… затем лишь подходишь к окну
Из темных глубин безнадежно пустынной квартиры…
Еще лишь мгновенье…
И я вдруг тебя приглашу
На дикие тропы, где слышится светлая месса…
Но мне не успеть… не успеть! - к твоему шалашу…
Лишь свет в иллюзорном пространстве таежного леса…
Блуждающий свет…
Невесомость… мне больше не жаль
Толпы вопиющей… подай же им хлеба и зрелищ…
Потом подойди… посмотри, как струится печаль
Из глаз бесконечно далеких моих двух Медведиц…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627943
дата надходження 11.12.2015
дата закладки 11.12.2015
Чай з абсентом. Не спиться. Це мій оберіг.
В небі трендом зірниці злітають у сніг,
І гойдаючись в вічності сплін- корабель
Зазиває- приплинь до незнаних земель!..
Всім дано по потребі. Жалітись не слід.
Пролітає у небі космічний болід...
Загадаю на відблиск його у вікні-
Хай тебе, мов епіграф, дарує мені!..
Хай він стане початком роману зірок.
Ми його для нащадків напишем удвох,
Наших зустрічей таїн розкритих рядків,
Що класичними стануть довіку- віків.
Заметіль колобродить- паперу сувій...
Ми напишемо повість кохання на ній!
І не спиться... Ця ніч не скінчиться ніяк...
Все здійсниться. Я вірю, зірнице моя.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115120401214
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625979
дата надходження 04.12.2015
дата закладки 04.12.2015
Поля засыпают снега
Колючими звездами света...
Бредет по полям наугад
Мираж отошедшего лета,
В котором ты тайной была...
В котором надеждой осталась...
Иллюзией нежной тепла...
Мечтою, что не состоялась...
Суровые вьюги идут,
Мечты покрывая ознобом,
И я по колени бреду,
Увязнув в утраты сугробах.
Казалось, что счастье- навек...
Мираж оказался обманом.
И падает, падает снег,
Бинтуя душевную рану.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115120101281
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625204
дата надходження 01.12.2015
дата закладки 01.12.2015
Поема написана у співавторстві з поетесою Іриною Лівобережною
ПРОЛОГ
Що за постать стоїть
Вдалині від людської оселі,
Наче хвиля тремтить,
І зникає у темряві скелі?
Це фантазії плід?
Чи відлуння гірської природи?
Чи одвічний політ
До свободи - у скруті народу?
Хто ти, Довбуше, - хлоп
Чи розбійник, хоча й благородний?
Доля випала, щоб
Жив ти вічно, Герою народний.
..................................
У ПОШУКАХ МОЛЬФАРА
Не флояри приглушений спів.
Не вітрів завивання і чари…
В глибині непролазних лісів
Віднайду я криївку Мольфара.
Стежка вгору крута і слизька.
Над потічком місток, наче стрічка
Ненадійна, легка та хитка,
Та нема що втрачати Марічці…
Бо коханий пішов в небуття…
Помирав він у муках пекельних.
То навіщо – без нього життя?
Полонини ридають і скелі.
Вже темніє… Невже не дійду?
Доведеться ховатись до ранку,
Колисати болючу біду,
Та ятрити негоєні рани -
Біль душі… Ай! Провалля! Усе!...
Хто це? Звіром, немов блискавицею,
Хто мене, безпорадну, несе
Очі – владною сірою крицею?…
.................................
Чи людина ти, чи звір,
Чарівник-мольфаре?
Посеред величних гір
Волоха* примара?
Із глухих часів прадавніх
Ти живеш і нині
Десь в Бескидах, в кожній дАні
Лісу й полонині.
.................................
*Багато хто споріднює мольфарів
зі старослов’янськими волхвами.
Слов’янські волхви – це, можливо,
карпатська жрецько-шаманська група
кельтів – волохи (галл. Volcae),
пов'язана з тотемом вовка.
.................................
ЗУСТРІЧ З МОЛЬФАРОМ
Він дивився на мене.
Здригалася кожна клітинка...
Чорні прядки волосся його
Тріпотіли під вітром Карпат,
Ніби кублище змій…
Він дивився крізь мене…
І голос пронизливий: «Дзвінка?...
Ти прийшла до обійстя мого
Після жаху від страт,
По отруту. Брехати не смій!...»
-Я бажала, бажала шалено
Коханою зватися жінкою.
Я позбулася всього,
Бо стікали і доли, і гори
Сльозами журби…
Ось намисто черлене
І талярів срібних торбинка.
Проведи мене шляхом – до нього…
Дай мені забуття мандрагори,
Чарівник-ворожбит!
.................................
Чи людина ти, чи звір,
Чарівник-мольфаре?
Посеред величних гір
Волоха примара?
В громовицях і стрімнинах
Дримбу твою чути.
Та чи можеш ти людину
З небуття вернути?
.................................
СПОГАД МОЛЬФАРА
Як пізнали круті гори, наші полонини
Де опришки – діти лісу - стежками ходили.
Два пістолі за чересом, топірці та кріси,
Танцювали арканА – аж луна над лісом!
Ватажок Олекса Довбуш знав таємні чари,
Бо колись зустрів хлопчина чаклуна-мольфара.
Величезні каменюки підіймав він легко.
Із корінням вирвав якось молоду смереку.
Заговорений був легінь дивними словами:
«Не пролий ти кров невинну. Не живи з жінками.
Три зернини я вкладаю у твою правицю.
Третє слово - не виказуй нашу таємницю»
.................................
КАРТИНИ З МИНУЛОГО:
.................................
ОЛЕКСА ДО МАРІЧКИ
Стан твій гнучкий, як у ласки,
Коси – як звивиста річка.
Вийди, кохана любаска,
Вийди до мене, Марічко!
Стала ти сяйвом зірниці,
Прихистком дикому звіру…
Знаєш мою таємницю,
Та як собі – тобі вірю.
.................................
НАОДИНЦІ
Ах, Марічко! Які
В тебе ніжки стрункі...
Як купалась ти щойно
У вирі ріки,
Я від хіті завмер,
Все тебе виглядав...
Йди до мене!
І ніжку на мене постав!..
Ох, ці ніжки...
Вони ж чи туди завели?...
Наче ліжко,
Нам вранішні трави були...
Чи на щастя
Ми разом, а чи на біду...
Своєчасно
У хату до тебе прийду!..
...........................
СТЕФАН ДЗВІНКА
Ой, Олексо, дні минулі,
З любкою не бути!
Вже скували тобі кулю
На загибель люту.
Тре 12 служб над нею
В церквах відслужити,
Щоб з наступною зорею
Вже тобі не жити.
Кулю ту налаштували
Зерна, і пір’їни.
Підла зрада підкладала
Чорну волосину
Із твого чола, опришку,
Наймитовий сину!
Я звільнюсь від тебе в ліжку,
Від ярма й данини!
.................................
...Сиплеться порох по люфі...
...Серце п"яніє від люті...
-Ти за Дверима, Олексо?
Скоро відійдеш далеко...
Сивий від пороху дим...
Будеш повік молодим...
Хочеш Марічки? Тримай
Кулю! У вічність рушай!!!...
.................................
ОСТАННЯ ЗУСТРІЧ
-Тебе я кликала, коханий мій,
Бо бачу снів тривожний плин:
Стікаєш ти страшною раною,
Під деревом, де сам-один,
Без зброї… гавкіт наближається
Собачий… Стефан – на чолі…
-Дурниці щось тобі ввижаються!
Немає зброї на землі,
Такої, щоб завдати шкоди нам!
Хай навіть дідьк-о на чолі!..
Отак життям, мов лезом ходимо...
Усе блукаємо в імлі...
......................................
...Давно несу я смерть панам,
Не проливаю кров невинну,
Та тільки ти – моя провина…
Чи ж ця любов зашкодить нам?
Повір мені, моя єдина…
.................................
НІЧНИЙ ВІЗИТ ДОВБУША
-Ти за дверима, чи любка?
Най поговорим, як люди?
Ходять чутки у громаді:
Стефан – причетний до зради?
.................................
Не врятує дивний звір,
Що сидить у грудях…
Гей, Олексо, сину гір,
Кара тобі буде!
Бо багатства не беріг,
Щедрий будь до кого,
А кохання, як на гріх,
Зажадав чужого...
................................
ОСТАННІ ХВИЛИНИ
...Куля пробила плече.
Кров безупинно тече.
Сутінки стали густими…
Де ж ви, мої побратими?
Бартка з пістолями – вам!
Ніц не віддам ворогам.
Куля – відплата за хіть…
В гори мене віднесіть!..
.................................
Буде зі мною розп’яття
В ніч, коли знято закляття…
.................................
Чи людина ти, чи звір,
Чарівник-мольфаре?
Посеред величних гір
Волоха примара?
Бачиш вглиб і бачиш ввись
Ти завжди далеко…
То чому ж не зупинивсь
У той день Олекса?
.................................
МОЛЬФАР ТА ДЗВІНКА
-Що ж... - задумливо мовив Мольфар -
Дивно склалось... А може - не склалось
У Олекси життя... Щедрий дар,
Бачу дав я даремно. Так сталось,
Що не зміг попередити я
Вашу зустріч, що долею стала.
Дзвоном стало останнім ім’я,
Що дзвенить... Що у серце запало.
Як я врізав йому три зерна
У долоню, поставивши захист,
Знав, що згуба для нього одна -
Буть коханням охопленим навхрест...
Не по тебе прийшов він у світ.
Не для пестощів згуби хмільної.
Він змарнілий людський родовід
Мав полити живою водою,
Чи-то кров’ю зажерливих псів,
Що народ наш щоденно терзали,
Наших гір, і річок, і лісів
Хазяями облудливо стали!
Він надію народу надав!..
А загинув, мов зрізаний колос...
...і здригнувся, неначе упав,
у Мольфара від розпачу голос.
Хочеш, Дзвінко, отрути? Бери.
Мандрагора сльозою стікає.
Це останні Мольфара дари.
Йди до Нього. Мерщій! Він чекає!..
...і як Дзвінка отруту взяла
Що зведе її вмить в домовину,
Був Мольфаром задуманий план...
Знов у нього в руках три зернини...
.................................
...Десь простує Дзвінка боса...
Там трава м"яка...
Ноги змочені у росах...
І в руці рука...
І голівку похилила
На ЙОГО плече...
..Не віднайдена могила,
Де ріка тече,
Де смереки над водою,
Наче вояки,
Налаштовані до бою,
Стали край ріки...
Сірий камінь під горою,
Вкритий тліном чар,
І неспішною ходою
Йде туди Мольфар...
Три зернини... Поцілунок,
Міць, гаряча кров...
Так освячений дарунок
Оживає знов.
.................................
ЕПІЛОГ
Рвуться в серці кайдани - дивись!
Пломеніють майдани - дивись!
Революція дзвонами б’є!
За свободу! За щастя своє!
Задум втілив карпатський Мольфар.
Три зернини - опришкові дар -
Повернув. І вживив у серця...
...Як тобі боротьба до лиця,
Український народе-герою!
Ти за Волю готовий до бою.
Зріє часточка Довбуша в нас,
Бо порив до Свободи - не згас.
Ми йдемо. Бо майбутнє нас кличе!..
.................................
...А у Довбуша мужнє обличчя...
...А в Марічки постава струнка...
Поміж гір протікає ріка,
Понад нею місток чарівний
Де, як цвіт розквітає нічний,
Душі поряд Олекси й Марічки…
Та далеко... У вічності річка…
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115112811204
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624640
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 29.11.2015
Вірш створено у співавторстві з поетесою Уляною Задарма (Надією Капінос)
...Неймовірно...нереально!.. несподівано!.. і -факт!
Загубив СЛОНА у спальні мій забудькуватий брат...
Це жахливо! Неможливо! Загубився - ну хоч плач!-
Це ж не кісточка від сливи... Гудзик... Пензлик... Жуйка... Мяч...
Цвяшок...корок... чи монета... Зник безслідно,наче сон
Не батончик...не котлета... не дрібничка - сірий СЛОН!
Ось чому з самого ранку ми із братом - я та Гриць-
В славнозвісні слонознавці - детективи подались...
Гриць шукав на підвіконні... На полиці... На столі...
На балконі... У вазоні... Та під ліжком на землі...
Може СЛОН заліз у тумбу? За диван в щілину впав?
Повзав Гриць... Жував я гумку... Міркував і керував...
Тут прийшла сестричка Настя: Я - майбутній детектив!
Я зніму відбитки пальців у того, хто це зробив.
Ще й пройдете тест розумний на детекторі брехні!
(Щось від цього трохи сумно стало й брату, і мені...)
Детективів забагато, а злодюжка- чи не ти?
Хтось же мав слона з кімнати... хоч у штанях пронести?
Нумо- виверніть кишені! Все складаєм на столі!
Гляньте, що це??? Величезна... сіра грудка... пластилін!..
Ось де зник ваш слон, "забудьки"! Розчавили? Та дарма...
Виліпіть нового хутко! Складу злочину нема.
Детектив я непоганий. Та й чимало в мене справ-
Там на кухні хтось сметану і кота Степана вкрав...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115112101180
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622709
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 21.11.2015
Ні, Ізольдо.
Не всьому призначено строк.
Неприкольно,
Коли до ненависті крок
Від любові
Без пані робитиме пан.
Скинь покрови!-
Вернувся до тебе Трістан.
Він блукав
Довгий час у чужій стороні,
По містах,
Що на мапах не знайдені, ні.
Ночував
У байдужо-холодних хатах,
Тамував
І бажання, і втому, і страх.
Ми, Ізольдо,
Удвох крок назад відійдем
По стежинах,
Що з ночі стікають у день,
Мов волосся
До п"ят із оголених пліч...
Ми вернЕмось
Назад, в ТУ, омріяну ніч,
Де у небі
Кричала тужливо сова,
Де я тебе
Жагою на згин напував,
Де ти тіло
Мені дарувала своє,
Що горіло
Від шалу. І це навзаєм...
Це єднання
Ми зараз повернем собі,
Бо кохання,
Цей з присмаком солоду біль,
Не проходить.
Крізь попіл палає вогонь...
То ж, Ізольдо,
Торкнися губами долонь
Ти Трістана,
Що з мандрів до тебе прийшов...
Наостанок...
А далі- все знову і знов...
Скинь покрови!..
Розпалим вогонь, що не згас...
Від любові
В ненависть іти нам не час.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115112100197
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622680
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 21.11.2015
Терпкое чуть, и жгучее
тело дрожит в объятиях.
Где-то внутри – будущее
ждёт своего зачатия.
В лоно врастаю ласками,
стоном за гранью нежности...
Вот он - страстей максимум,
дно и венец безбрежности!
В хаосе чувств неистовых
в мир твой ворвусь семенем...
Это и есть истина
жизни, любви и времени.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622552
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 20.11.2015
Слёзы редкие невзначай.
Сердце плавится жидким оловом.
Еле слышимое - "прощай"
Прогремело контрольным в голову.
Взгляд потерянный по стене.
Карандаш о листок ломается.
Я к тоске, незнакомой мне,
Привыкаю... Не привыкается.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622549
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 20.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.11.2015
Ні молитв… ні благань…
Тільки сонце крізь чорні скельця…
У чорничнім болоті прокинеться сонний тать…
Лише очі твої ( золоті лісові озерця)
Виривають мене
із полону його заклять…
Ніч здійме понад нас
Неймовірну свою завісу…
Не озветься у хащах ні птах… ані жоден звір…
Ти покличеш мене в саме серце свого пралісу…
Ти покличеш мене…
і забуду, що ти – вампір…
Будуть руки твої…
Будуть хвилі на тихих плесах…
Пахне хвоя… так тонко… так терпко… в повітрі жах…
Поцілунки шалено - безтямні… і чорна меса
У прадавніх лісах…
жовте листя в моїх ногах
Раптом вітер підхопить…
Заплаче… зірве… розвіє…
По ущелинах темних… в німих коридорах снів…
(ти ж хотіла цього -так кохай же тепер… Леліє!
Цю бездонність в очах…
і фатальність його світів…)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621603
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 16.11.2015
Ніхто, окрім рідних його не згадає...
Людей-бо багато (звичайних людей)...
І тільки зоря упаде з небокраю,
Із вдихом останнім змертвілих грудей...
Мовчатиме завтра ранкова газета,
В новинах - ні слова (не зірка, либонь)...
Лиш мати старенька в усіх силуетах
Вбачатиме сина крізь призму безсонь...
... Розквітла у маках солдатська могила
Краплинками крові в осінній журі...
І хусточка чорна, мов янгола крила,
Тріпоче від вітру на сивім чолі...
... Зима замітає стежину до хати,
Де згасло в печі її серце - вогонь...
І супиться хмарами небо кошлате,
Узявши свічу до змарнілих долонь....
Дякую за натхнення :
www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621292
Автор Крилата
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621589
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 16.11.2015
***
Живем з надією на щастя ми...
Вселенські ж Сили у своїх анналах*
нотують ігри шахами-людьми...
із Ними ж запланованим фіналом...
***
Нам Небо пише долі... не пером...
Ми – неспроможні їх цілком змінити.
Та вірою, любов'ю і добром
якусь із стежок можна відмолити...
*аннали (лат.) – літописи
16.11.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621486
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 16.11.2015
Горы с плеч. Мы расстались с тобою.
Так устроена жизнь. Позади
Радость встреч на вокзале, и ноет
Память сердца тоскою в груди...
Боль разлуки осенние ливни
Смоют в будней устроенный лад,
Но без муки прошедшей счастливей
Наша жизнь никогда не была б...
Без зашторенных тайны покровом
Наших нежных свиданий и встреч...
Дай же слово, прощальное слово
В сердце таинство встречи беречь.
Это НАШЕ дано лишь немногим.
И ведут, исповедуя грусть,
Вдаль дороги, дороги, дороги...
Я вернусь... Непременно вернусь.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115111512351
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621370
дата надходження 15.11.2015
дата закладки 15.11.2015
[i]"Будем искать деньги и отправлять раненых за границу" (А. Яценюк[/i]
На побывку летят журавли…
Кум подвыпивший валит вразвалку…
Эх, забросить бы ща костыли,
и с ночёвкой махнуть на рыбалку!
Всей-то радости – это окно…
А ведь мне только двадцать четыре!
Может, жизнь и взаправду - говно?!
И нужны ль мы кому в этом мире?!
Тихо плачет на кухне жена…
Как должно быть ей, всё-таки, тяжко!
Свадьба… Роды… Дочурка… Война…
- Береги себя!
- Ладно.
Растяжка…
Был с ногою, теперь, значит, без…
Мастерю кой-какую ходулю.
Обещали бесплатный протез,
а на деле - бесплатную дулю…
Хорошо хоть звонЯт пацаны.
Помогают, кто чем только может.
Нет дороже друзей, что с войны!
Ничего нет на свете дороже!
Двадцать пятый - хотелось в кафе.
Чтоб чин-чином! С семьёю! С шампанским!
Почудить чтоб слегка «подшафе»
всем двором нашим, блин, хулиганским!..
А теперь вот сижу у окна
с сигаретою за сигаретой…
И послать даже некого на…
Все на Банковой… В кабинетах…
Государству, видать, не нужны
к чёрту списанные калеки…
Вот такие дела, пацаны…
Вот такая херня, человеки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620952
дата надходження 14.11.2015
дата закладки 14.11.2015
Серце обпечене полум"ям.
Спокою пошук облиш.
Стань до останньої сповіді-
Полум"ям в серці Париж.
Жаб"яча лапка- не каша?
Каша. А нині ще й наша...
Зброю олією вимасти,
Вирий бліндаж у кутку,
В кого котедж (чи хатинонька)
Краєм села у бузку.
...світ значно більший, ніж треба...
Світ вже надходить по тебе.
Часу удосталь ти матимеш
Злити вірші у гальюн.
В ньому ж-бо скоро й писатимеш
Ту писанину свою.
...вклади в афери Мавроді-
Стануть вони у пригоді?
"Совість" ти, вчавлена, нації
У ізоляціонізм,
Мрієш надійно сховатися
В "метаквітчастій" фігні?
...треба б відзначити, схоже,
Тих, хто читать її може...
Мильної опери серія...
Щастям уквітчаний край...
Тільки про Римську імперію
Й варварів не забувай.
...бо до Прогресу- стежки.
...а по узбіччях- кістки...
Баїньки. На ніч вдягаємо
Бронежилет від Кутюр.
Виживем- знову "злабаємо"
Метаквітчастий гламур...
...тих, хто такому навчили,
Варто б підняти на вила...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115111411072
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621084
дата надходження 14.11.2015
дата закладки 14.11.2015
А ти ще – ніхто…
Ти – ніде і ніяк… ще гостро
вчувається запах знайомий сосни і кедра…
Та хвиля виносить тебе вже на дикий острів…
Ти просто лежиш…
проростає пісок крізь ребра.
Це знову – твій шлях…
Лиш спіралі виток… і кості
твої хтось збере на уламках розбитої шхуни…
Ти просто лежиш… і впускаєш у серце острів...
І бриз океанський…
і вітер його… і дюни…
І дихає в шию
тобі цей чужинський простір...
У тебе - ні дому, ні імені, ані одежі…
А завтра – міста змуруєш до свого зросту.
Відпустиш у небо
свої вавілонські вежі…………………
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620546
дата надходження 12.11.2015
дата закладки 14.11.2015
«Не можно Богові служити і мамомоні одночасно!!!», -
Писала людна поетеса, ствердно, гордо, підпоя́сно.
...Нескладно вільно демагогією вірші начиняти:
Коли дитину хочеш вивчити, кротуленьку ту ясну,
Чи мати грошки хоч для ліків – як хворіє в нічку – мати...
Монах – і той пан потребує і тепла, й геть продають
Свічки і ряси – Бога ж славити Іконами!
...Нескладно зовсім, щоб подобатися – виписати лють,
Назвав трудяженьок – презирливо: «момонами».
...То так...то так: хтось побудує, і ми – житимемо в ра́йстві!
Садки і парки - посприятить – заворожені буянці!
...Питання – хто на це заробить, хто спрямує гроші панства
Нам на музеї ( ч,їсь в минулому домівки і палаци)...
Папір – сприятливий – і гро́мам, і осудству.
Питання – що важливе справді-справді людству?
12.11.15 р. (Вірш для дискусії))))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620375
дата надходження 12.11.2015
дата закладки 12.11.2015
Видать, старею… Память глючит… Злость в сердце не держится… Короче, плохо это, ребятки…
Прощать врага – прерогатива святых… А в меня куда не ткни – грех кругом… Потому, хрен им, а не прощение. Потому и рифмую свои мысли в столбик… Не забыть чтоб… А ещё, чтобы злость не исчезала… Никогда…
[b]ИЛОВАЙСК[/b]
[i]«Держаться и ждать подмоги!» (Штаб АТО)[/i]
- Штаб!.. Алё, бля!..Вы чё, схуели?!
Нас же мочат почти в упор!..
Ты мне хрень не мели, Емеля!..
Где обещанный коридор?!
Бросил трубку, гандон ебАный.
Точно, сука, агент Хуйла!
Я вас всех под землёй достану,
если выберусь из котла!..
Грохот… Вырванные ошмётки
из когда-то здоровых тел…
- Долбят, бляди, прямой наводкой…
Жаль, с Танюхою не успел…
Мужики! До «зелёнки» надо!
А иначе нам всем кранты!
Где «Гуцул»?
- Уложили, гады.
- Значит, старшим, Андрюха, - ты!
Я останусь, братки. Прикрою
ваши жопы от кацапья!
- Может, можно и мне с тобою?
- Не, братан. У тебя – семья.
Он остался там… Рану солью
разъедает пиздёжь властей…
«Ситуация под контролем!» -
рапортуют из «Новостей»…
Сердце ёкнуло у Танюхи…
- Позвоню ему… Будет рад…
……………………………………………..
- Добрались, пацаны! Спокуха!...
Сняли каски…
- Спасибо, брат….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620464
дата надходження 12.11.2015
дата закладки 12.11.2015
[i]"Мы понимали, что у нас — билет в один конец. Мы шли с осознанием, что можем оттуда не вернуться, что это могут быть последние бои...". (Вадим Борсяк, боец 74-го отдельного разведывательного батальона) [/i]
[b]АЭРОПОРТ[/b]
- Ты не смей помирать, Серёга!..
Загорулько, тащи бинты!
- Больно, братик… Ещё немного,
и, наверное, мне кранты…
- Не накаркай! Сейчас на место
упакуем твои кишки…
Эй! Живой ещё, бляха, есть кто?!
Срочно бинт сюда, мужики!..
Да… Нелёгкая всё ж работа
здесь у «киборгов»…Твою мать…
- Загорулько где?!
- Он «двухсотый»!
Снайпер, сука, его, видать…
- Ёб!.. Держите, козлы, ответку!
За «Горыныча»!.. За «Хохла»!..
Вспышка… Мама… Сирени ветка…
Мурка трётся вокруг стола…
Кровь фонтаном бьет из аорты…
Странно как-то…. Ни рук, ни ног….
А по залу аэропорта
то ли чёрт прошёл… То ли Бог…
...............................................
- Дорогие бойцы, поверьте,
всем по тысяче в сутки дам!...
...............................................
Просит денег мать в сельсовете…
На оградку двоим сынам…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620465
дата надходження 12.11.2015
дата закладки 12.11.2015
Дякую за натхнення, Пташко!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617224
Чуєш, мелодія…
Легко вібрують звуки…
Стишене скерцо… і - біг зупиняє час…
Пластика тіл – апріорі, як пластика рухів…
Магія танцю і…
пауза раптом між нас…
Дикі стежки…
Тільки інших мені – не треба!…
Тільки півтакту – в найглибших кутках землі…
Тільки півкроку – крізь нас проростає небо!
Й - пауза…
я зупиняю свої кораблі…
Чуєш… тихіше…
Бо вже срібнокрилий ангел
Цілиться вправно в пустельні мої міражі…
В дюнах сердець - неймовірно багряне танго!
Й пауза…
ти завмираєш на дотик душі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618196
дата надходження 03.11.2015
дата закладки 08.11.2015
Закотилось сонце за світи...
В темряві згубивсь совиний крик...
В молочаю парості застиг
Цей останній осені розбіг-
Золотаво- попелястий арт
Мов на паті зібраних дерев...
Наче пар кружляння, листопад...
Спів птахів, що зА душу бере...
Розчинились в сірості міста...
Розчинились в сірості поля...
В серці розлилася пустота,
Вихор смутку у душі кружля...
Тільки ти, благаю, не згубись
У безликій холоду юрбі!..
Прихились до мене, прихились!-
Відігріюсь серцем на тобі.
Наші ночі, сповнені тепла,
Наші дні, що світло ллють надій,
Наші нероз"єднані тіла,
Мов в"юнок, що вплівся в деревій,
Допоможуть в сірості журби
За осіннім сонцем, що пішло.
Відігріюсь серцем на тобі-
Прийде час зимових насолод!..
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115110700229
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618970
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 06.11.2015
Ты должна мне помочь-
Я не верю в любовь, не любя.
Мне нужна эта ночь...
Эта ночь мне подарит Тебя.
Высшим таинством нас
Вновь накроет, как будто плащом,
Словно все в первый раз,
Мы постигнем, познаем, поймем.
Мы пройдем по мосту,
Что миры наши соединит.
Будет новый статут,
И меж нами протянется нить,
Что связует миры,
Пролегая сквозь наши сердца...
Эту рану, надрыв,
Теребящую боль без конца
Должен я залечить.
И рецепт лишь один- это Ты.
Вновь учиться любить-
Как с уставом в чужой монастырь...
Ты монаший наряд,
Плавно сняв, оставляй позади.
В Сад Терзаний, в мой Сад
По ночному мосту приходи.
Я навстречу пройду
Сквозь ворота ночной пустоты.
В Тайну Таин войду,
Где цветут бергамота цветы,
И сквозь сладкую боль
Единение тел впереди...
И воскреснет любовь...
Ты нужна мне. Нужна. Приходи.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115110401276
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618249
дата надходження 04.11.2015
дата закладки 04.11.2015
[b]ВОГОНЬ[/b] (сонет)
Вогонь – шляхетний Прометеїв дар,
Без котрого би рід людський не вижив:
Не мав би світла, ні тепла, ні їжі…
О, як за подвиг свій титан страждав!
Але дарунок ворогом стає,
Як вирветься і вже не має спину,
Садок спалити може і хатину,
Лишити тільки згарище своє.
Вогонь домашній і вогонь пожеж –
Життя основа і біда без меж,
Це, безумовно, явище єдине,
Що містить протилежності… Авжеж,
Залежить все від тебе лиш, людино,
Як і для чого в світі ти живеш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616622
дата надходження 28.10.2015
дата закладки 28.10.2015
Три переклади з російської за О.С. Пушкіним
* * *
Трояндо-діво, я в полоні;
Та не соромлюсь ланцюгів:
Так соловей в лавровім лоні,
Король пернатих співаків,
В троянди гордої охоче
В неволі бажаній живе,
І ніжний спів його пливе
У чарах пристрасної ночі.
1824
ПРИКМЕТИ
До вас я їхав: дивні сни
Вились, як жвава зграйка, поруч,
З тієї місяць сторони
Мені всміхався, що праворуч.
Від вас я їхав: інші сни…
Душа закохана тужила,
І з лівої вже сторони
Нічне кривилося світило.
Отак у мрії і вірші
Завжди заглиблені поети,
Так марновірнії прикмети
Співзвучні з тим, що у душі.
1828
ВІРШІ, СКЛАДЕНІ ВНОЧІ ПІД ЧАС БЕЗСОННЯ
Не засну від марних дум;
Морок ночі скрізь бездонний.
Лиш годинник монотонний
Навіває страх і сум.
Парка бабою лопоче,
Спляча ніч крильми тріпоче,
Мишеням життя майне…
Чом тривожить все мене?
Що ти значиш, шепіт тихий?
Докір це чи жаль без втіхи
За дарма прожитим днем?
Ти чого від мене хочеш?
Кличеш, може, чи пророчиш?
Все я прагну осягти,
Потаємний зміст знайти…
1830
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586223
дата надходження 08.06.2015
дата закладки 25.10.2015
Электронными нервами- вызов в ночи,
Словно выпь полуночным ребенком кричит,
И в эфирный полет устремилась душа,
И оплата за встречу- два медных гроша...
Это наш виртуал, что в реал перейдет
В срок сроков... А пока в виртуальный полет
Улетает душа... И во мраке ночном
В полуночных огнях города под крылом...
Только вот- связи нервы разорваны вдруг,
И на новый душа устремляется круг,
Где в побеге к тебе страх таится во мгле,
Где давно мы отпеты для всех на земле.
Что там- тайная база подводных пловцов?..
Или сладкая хаза отпетых воров?..
Иль в трясину заманит предательский гид?..
Крылья сломаны- что ж... Если можешь- беги!..
И срывая одежду к тебе я бегу
Сквозь березы, что скоро увязнут в снегу,
Сквозь вечерние сини, что меркнут во тьме,
Сквозь разорванность линий, что вязнут в уме,
В это счастье, где двое сольются в одно,
Меж сдирающих мясо спиралей Бруно,
И навстречу "алло" переливом звенит-
Связь налажена- "Здравствуй! Устал?.. Отдохни..."
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115102008943
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614767
дата надходження 20.10.2015
дата закладки 21.10.2015
Дождь желанный прохладу принес,
Словно Божью великую милость.
Приутихшее таинство слез
На промокших ветвях затаилось.
Птичьи песни умолкли. В леса
Дождь осенний вступает по праву,
И блестит голубая роса
На скорбящих по осени травах.
И уже не окончатся без
Снегопадов осенние битвы,
И дожди, словно руки с небес
Нам навстречу простерты в молитве,
И на сникший седой небосвод
Мы взираем, надеждой согреты,
И приемлем осенний приход,
Сознавая, что кончилось лето.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115101001059
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612324
дата надходження 10.10.2015
дата закладки 17.10.2015
Ветка с еще не опавшим листом
Так обреченно дрожит под дождем...
Веточка, милая, полная силы,
Столько листочков весной породила,
Тонкий изыск изумрудного цвета...
С ними ждала приближения лета...
И не уйдет, как казалось, весна,
Вечною сказкою будет она...
Осень уносит опавшие листья...
Веточка, скоро ты с ним разлучишься...
Вновь в ожидании будешь одна
Мерзнуть во льду... Но наступит весна,
Листики новые зазеленеют,
Веточку-маму любовью согреют...
...только лишь ты, прошлогодний листочек,
Вырванный ветром у мамы сыночек,
Зимнею вьюгой простужен...
Веточке-маме не нужен...
Ты за нее до конца подержись...
Жесткая штука с названием ЖИЗНЬ...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115092100768
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608222
дата надходження 21.09.2015
дата закладки 17.10.2015
Гроза в чистом поле извергла разряд...
А в храмах так мирно лампады горят,
Как будто дарована всем благодать...
Но в поле под ливнем... Мы вспомним... Опять
Разверзнет Перуна рука небеса,
И землю омоет слезою роса,
И снова, как в сердце рождения страх,
Мы вспомним все то, что исчезло в веках.
О прошлом великом, о Вечном пути
Который прошли и который пройти
Небрежно подняв, словно выпавший приз
Меж Явью и Навью с названием ЖИЗНЬ,
Еще предстоит... Так идем же вперед,
Сквозь ливни и молнии в вечный поход,
Которому нет и не будет конца!..
...и храмов лампады согреют сердца.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115061800213
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588123
дата надходження 18.06.2015
дата закладки 17.10.2015
Поздний вечер.
Весенний закат догорел.
Вновь на плечи
Упал холод черного неба.
И предтечей
На завтра отложенных дел,
Нервы НЕТ
Раздражал, как скрипучая мебель...
Только вдруг,
В унисон раздраженной душе,
Телефон залилсЯ
Призывающим стоном,
Как вопрос,
Что ответом вернулся уже...
Словно плакал
За стенкой забытый ребенок...
Словно ветер
В раскрытую дверь, голос твой
Проникает в меня,
Заполняя сознанье собою...
Ты постой!
Ты прекрасно мгновенье! Постой!..*
Будь со мной!
И наполни мне душу покоем!..
Ты и я-
Мы сейчас в виртуале сетей
Обозначим все то,
Что свершится в реале.
От огня
Разговора нам станет теплей,
И усталость уйдет,
И отступят печали...
Время спит...
В доме ночь. Разговор позади.
Прожит день без тебя,
Ночь тобой обернется.
Приходи.
Хоть во сне, но ко мне приходи.
Или- нет....
Приезжай поскорей, мое солнце!..
*"остановись, мгновенье, ты прекрасно!"- Фауст. Гете.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115042300046
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576443
дата надходження 23.04.2015
дата закладки 17.10.2015
Милая, пусть тебе будет тепло.
Ты не со мною. Порою ночною,
Тайн бытия прикоснувшись рукою,
Вспомни меня. И почувствуй тепло,
То, что тебе я пошлю скозь пространство...
Ты ощути... И взаимности тайну,
Объединившую души ментально,
В сердце прими... И мое постоянство...
Эту константу, которой живу,
Что помогла мне прожить этот вечер...
Да, без тебя... Но с надеждой на встречу,
Ту, что бывает порой наяву...
Свет фонарей в ореоле тумана...
Все состоится, коль скоро желаем.
И, засыпая, мы вновь вспоминаем
Встречу, уже предрешенную в планах.
© Copyright: Серго Сокольник, 2014
Свидетельство о публикации №114121100108
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545476
дата надходження 22.12.2014
дата закладки 17.10.2015
Опускается ночь.
И продрогший туман
Снять не в силах помочь
Жар запекшихся ран.
И не видишь извне
Что сокрыто в домах.
И как будто на мне
Черный фрак на плечах.
И как будто огонь
Загорелся внутри...
Нашей темы не тронь.
Это мы- фонари.
Там, где царствует мрак,
Нам стоять на часах.
В час полночных атак
Мы развеем ваш страх.
Пусть не видно во мгле,
Где скрывается зло,
Сделать ночи светлей-
Фонарей ремесло.
Пусть сокрылась луна
За туманный покров,
Нам вся сущность видна
И друзей, и врагов.
Злом блестит на пути
Ядовитая ртуть...
Ближе к нам подойди...
Осветим мы твой путь.
Нам светить до зари.
В час полночный не спать.
Это мы, фонари.
Нам на страже стоять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534829
дата надходження 05.11.2014
дата закладки 17.10.2015
В осеннем парке дождь...
Аллеею идешь,
И туфелькою листья задеваешь...
Вдали от мрачных тем,
Счастливая совсем
Лишь оттого, что нежно вспоминаешь
Сияние в глазах,
И тела жар в руках
В тот час, когда мы встретились с тобою,
И этот сладкий час
Соединяет нас
В разлуке, нам начертанной судьбою.
Пусть- холодом в лицо
Сжимается кольцо
Ветров разлуки, у судьбы попросишь
Грядущего залог-
Венчальное кольцо,
Которое на пальчике ты носишь.
И нас не разлучат
Холодные ветра,
Они- как избавление от скуки.
Я знаю- ты верна...
Осенняя пора...
Тепло на сердце у меня в разлуке...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529998
дата надходження 15.10.2014
дата закладки 17.10.2015
Ця нелірична осінь-
Як нелірична думка...
Цей зорепад відносин,
Що тягнеться, мов гумка
Бажань, що зачаїлись
У мареві чекання...
Побачень, де зустрілись
Химерні сподівання...
Тих зустрічей, що стали
Вже споминами долі.
Що нас оповивали
Як вітер верби в полі.
Ця лірика заклякла,
Придушена війною,
Мов небарвисте плаття,
Волосся з сивиною...
І ми берем на щастя
Самі себе у спомин,
У викривленні часу
Кохання миті ловим...
І все ж- це наше! Наше!..
І ми благаєм долю
Ще раз по разу чашу
Цю куштувати в колі,
Яким відгородились
Від льодоставу світу,
І як Господню милість
Кохання наше пити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528718
дата надходження 08.10.2014
дата закладки 17.10.2015
Нас веде по стежині
Споконвічне сумління,
І опалені трави
Ріжуть ноги у кров...
Одяглась Батьківщина
У червоно-осіннє,
І злітає у далеч
Довоєнна любов...
Наші душі закуті.
Наші долі розбиті.
Наче сни Маргарити
Про наступну весну...
І поранений Майстер
У бажанні зустріти
Заплітає в долоні
Молоду сивину...
І не хочеться вірить,
Що кінчається літо...
От воно і скінчилось...
Та його й не було...
Все закінчиться миром.
Тільки серце розбите,
Мов душа, розболілось...
Наче все... Відлягло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522709
дата надходження 11.09.2014
дата закладки 17.10.2015
Мы за счастьем идем по горящей земле.
Мы забыты. Отпеты. Петляем во мгле.
Нас травили. Пугали. Сбивали с пути.
Мы в пути. Мы устали. Нам трудно идти.
Только нас не собьешь с шага мерного вспять.
Далеко? НедалЕко? Шагать и шагать...
Мы вгрызаемся в землю. Встаем и идем.
Зову сердца лишь внемля. С пути не сойдем.
Нас не тронь. Мы ответим. Уже не простим.
Мы дойдем до рассвета сквозь пламя и дым.
Мы как факел несем в сердце Веру свою.
И достойно займем наше место в строю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520757
дата надходження 01.09.2014
дата закладки 17.10.2015
Робко лист предосенний
Отделился от вЕтви...
Светло- благословенный
День последний... День летний...
Где-то в небе безбрежном,
Потаенно-высоком,
Чертит руны надежды
Птичья тень одиноко...
Философские мысли-
Не спасение мира.
Отражение выси,
Дребезжание лиры...
И не хочется думать,
Что алеют закаты.
И не хочется верить,
Что воюют солдаты...
Что в скрещении судеб
Русь терзают Святую...
Что беды еще будет...
Руны это рисуют.
Только небо безбрежно.
И страдания руны
Сменят руны надежды
Во спасение юным.
И в надежде спасенья
Догорает над нами
Этот день предосенний,
Как строение храма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520585
дата надходження 31.08.2014
дата закладки 17.10.2015
Эта дама давно уже немолода...
Все сбылось... И замужество... Взрослый сынок...
Только сердце болит от тоски иногда...
И любовью вовек не насытишься впрок...
И однажды она позвонила ему,
Криком душу излив в эту зимнюю ночь...
Словно птицей ночной улетая во тьму...
Он услышал... Узнал... И пришел ей помочь.
Дом пустой. Для визита избрала она
День, когда никого... Чтобы так... Визави...
Он пришел. Полный стол. Захмелев от вина,
Вспоминали о первой... Той, первой любви.
Вспоминали ту, первую, душную ночь,
Пятна белой одежды, упавшей на пол...
Как невинность беречь было сладко- невмочь...
И как больно в нее он впервые вошел...
И стекал кружевной полумрак с потолка...
Или... Это кружилась ее голова...
Вспоминали... И вдруг потянулась рука
К краю платья... Упало... Она, чуть жива,
Вся нагая, дрожа, приближалась к нему.
Он смотрел... Да она ведь еще хороша...
И слияния стон уносился во тьму...
И в просторы любви улетала душа...
Этот памятный... Памятный запах перин...
Тех перин, на которых сейчас... Как тогда...
Ты бери ее смело сегодня, бери!..
Да смелее!.. Она ведь... Еще... Молода...
.......... .......... ........... ...........
Ранним утром ушел... После кофе в постель.
И в сердцах у обоих сирени цвели...
За окном целый день заметала метель
Те следы, что в ушедшую юность вели.
© Copyright: Серго Сокольник, 2014
Свидетельство о публикации №114112600935
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539677
дата надходження 26.11.2014
дата закладки 17.10.2015
У тебе дилема- любов і сім"я.
Це, може, проблема не тільки твоя-
У мороці світу, у холоді снів
Злий вітер співа охололі пісні...
Проблема у тому, що щезла любов
До того, кого повсякчас знов і знов
Ти бачиш щоночі, ти бачиш і вдень...
Та серце не хоче застиглих пісень.
Зірватися хочеш крізь млу і дощі,
У темряву ночі в промоклім плащі,
Щоб щастя в обличчя дмухнув буревій,
Щоб серце зігріти у здійсненні мрій...
Так вийшло. Тебе не засудить ніхто.
Твій обраний плащ не зимове пальто,
Що раз одягнувши, не знімеш повік.
Моя ти. Посунеться твій чоловік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515163
дата надходження 03.08.2014
дата закладки 17.10.2015
Я был наивен, может, и смешон,
В своем желаньи лезя на рожон.
Ты "паузу" взяла на этот раз,
И мудро был мне предрешен отказ.
Я был смешон... Но также был и горд.
Корабль ушел. И оголился порт
Моих желаний. Выдержал укол,
Что в самомнение воткнула мне. Ушел.
И- поняла... И- все. Возврата нет.
И молча смотришь в раненый рассвет...
И вот, излившись утренней тоской,
Ты не в гармонии сама с собой.
Когда бредешь по улице в ночи,
О чем поют фонарные лучи?
О чем грустишь, минуя сумрак дня?
О том, что не изведала меня?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477475
дата надходження 06.02.2014
дата закладки 17.10.2015
Отблеск свечи, отраженный в окне,
Мечется серая тень по стене...
В душу змеей заползает тоска-
Ты от меня далека... Далека...
В памяти ярче опять и сильней
Солнце тобой очарованных дней.
Неба разлуки холодный оскал...
Что я сказал... И чего не сказал...
В пропасть забвения годы летят,
Рвется струна- кому рай, кому ад...
Вспомню я, в бездну сходя с высоты
Рай, что на миг подарила мне ты.
Пламя в ночную тоску истечет.
Ветер развеет и прочь унесет
Пепел бессмысленно прожитых дней...
Боже! Когда же мы будем умней?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467625
дата надходження 22.12.2013
дата закладки 17.10.2015
КУЛЬБАБКИ (Наталочці Данилюк)
Між весня́них окрас землі,
Серед ранніх, ще навіть в квітні,
Сяють сонечка ці малі -
Золоті, осяйні, привітні.
У травичці, куди не стань,
Ваблять око, куди не гляну,
Надихають ліричний стан
І поезію полум'яну.
З ними ніби й біди нема,
Настрій світлий, немає жа́лю...
Нік цей сонячний недарма
Узяла ти собі, Наталю!..
У магічність твоїх віршів
Лиш зануришся на хвилинку -
Знов кульбабки цвітуть в душі
Навесні, восени і взимку.
То ж натхнення твоєму перу,
Щоб без втоми служило Музі!
Є поезія - бути добру,
Хай кульбабки не в'януть в лузі...
03.10.2015
Експромт написаний в день презентації книжки "Океан, що навиворіт" в Літературній світлиці редакції газети "Галичина", Івано-Франківськ. Автор книжки - Наталочка Данилюк (kulbabka), художнє оформлення - Надія Капінос (уляна задарма).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611558
дата надходження 06.10.2015
дата закладки 07.10.2015
Эта осень в лесу…
Как пьяняще здесь пахнут листья…
Но откуда во мне эта боль?.. отчего?.. почему?!
И откуда во мне бесконечное множество истин?
И когда наконец
отделю я от света тьму?
Как здесь осень светла…
Как прозрачны ее чертоги…
В этой роще хмельной прикоснешься к моим губам…
Это я размешала пространства твои, а не боги…
В час, когда из руки моей
яблоко взял, Адам…
Ты так много забыл…
Ты в своем преуспел упрямстве…
Оставляя меня… ты построил свои города…
Ты изведал с тех пор бесконечное множество странствий…
Убегал… улетал… уплывал…
ни к кому… в никуда…
Как нам это принять?..
Пусть никто нас о том не спросит,
Что мы здесь обрели… и о том, что оставили там…
Как свободен ручей… как безумно красива осень…
Как здесь осень чиста…
как - желанна она!... Адам…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611648
дата надходження 06.10.2015
дата закладки 06.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.10.2015
В соавторстве с Ириной Левобережной
ГРАФИНЯ:
Не упрекайте, что пишу нечасто…
Мне горло душит светской жизни нить.
Вчера в окно настырный дождь стучался…
А Вы – меня успели позабыть?
Вчера, когда я с графом танцевала,
(Как он спесив! Напыщенный павлин!) –
Я Ваши поцелуи вспоминала
Безумные…
Бросайте этот сплин!
Вас не излечит от хандры – охота
На рябчиков!
Красоток новых – тьма!
Вытягивайте тело из болота!
(Ах, это тело… Я сойду с ума!)
АНРИ:
Графиня!
Я Вам говорил,
Лаская Ваше тело,
Как куропатку подстрелил-
Стреляю я умело-
Но Вы, в любовном шале,
Видать, не услыхали.
Графиня, Выпейте вина.
Вы все одна, совсем одна...
Но мне стрелять охота,
(а с Вами не охота)
Все тянет на болото...
Сыскать для Вас заботу
Я Графа попрошу.
Откланяться спешу.
АКТРИСА:
Анри, красавчик!
Здесь сезон – в разгаре!
Под крики: «Браво!»
И корзины роз!
Приедь, молю!
Ночами в будуаре
С тобой исполним
Уйму новых поз…
АНРИ:
Весь мир - театр,
И люди в нем актеры...
С постели я чуть нА пол не упал,
Коль в позе «надцать»
С Вами, как на горе,
Корнеля пьесу
Сладострастно изучал!
Сезон охоты-
Ну какая ж это пьеса?
И в Ваших пьесах
Нет мне больше интересу.
МОДИСТКА:
Анри, вы бука!
Не играйте в прятки!
Я шью Графине новый туалет,
От ваших ласк страдая недостатка!
Вернитесь весь!
От шляпы – до штиблет!
А лучше – обнаженною натурой…
Страдаю… Видеть очень вас хочу.
Мы с вашей потрясающей фигурой
Завалимся…
Нет, лучше промолчу!
АНРИ:
Ах, милая, я б завалился с Вами
На сена стог на берегу пруда,
Да опасаюсь,
Что при встрече с комарами
От Ваших прелестей
Не будет и следа.
Пошить просил я
Сетку на все тело -
Да все Вам некогда,
Коль скоро Вы со мной.
Вот с накомарником -
Совсем иное дело...
Я весь в укусах.
Не могу. Лежу больной.
ГОРНИЧНАЯ:
Мой Господин!
Беснуется Графиня.
У ей мигрень…
Ну, как нам не понять?
Пора бы «загнуздать» её гордыню…
(И с вами тоже сможем «поскакать»)
АНРИ:
Здравствуй, детка.
Скакать - я непрочь...
Мне охота.
Гарцевали б
С тобою всю ночь.
Но - охота...
Кроме прочего,
В утках здесь нет
Недостатка.
А какие в именьи моём
«Куропатки»!…
Все прекрасны,
Свежи и резвы,
Круглолицы.
Передай –
Не приеду, увы
Я в столицу.
На графиню в любовном угаре
Есть управа - разгневанный барин.
Ну, всё.
Я лишь отвлёкся на минутку.
Спешу.
Друзья, собаки,
Ружья,
Утки.
ПИСЬМО АНРИ НЕКОЙ КНЯЖНЕ...
Ах, мадам! Я без Вас не могу...
Я О НАС никому НИ ГУГУ...
Как тогда- с Вами мы- на лугу...
Да у речки... Да позже- в стогу...
Я намедни приеду в столицу...
Я намерен не медля жениться...
Вы отныне мое достояние!
p.s.
Не растратьте свое состояние..
.
ЗАПИСКА АНРИ
Друзья! Я лезу в этот брак...
Дарю вам ружья и собак.
Я состоянье получу,
И все долги вам заплачу.
Но заплачу- в последний раз.
Я больше не увижу вас.
Сейчас такая мода-
Сражаться за Свободу.
Все жертвую в ударе я
Движенью Карбонариев.
Еще- на попеченье вам
Своих я оставляю дам.
Но вы об этом- тихо!
Не поминайте лихом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611328
дата надходження 05.10.2015
дата закладки 05.10.2015
Вечер на горы упал,
Вторя беспутью пути.
Я перейду перевал
Засветло. В ночь не пройти.
Этот скользящий карниз
В гору. И вниз не гляди.
Тему с названием ЖИЗНЬ
Ты осторожно веди.
Телом в изменчивый мир
Я перейду, как шальной.
Смело, как жертву вампир,
Выпью. Ты выпей со мной
Этот любовный шербет.
Рухнет туманов парча.
Я припадаю к тебе...
Как ты сейчас горяча!..
Струи прозрачной воды
Не охлаждают накал.
Сыпятся камни с гряды...
Ты глубока... Глубока...
Зова природы наказ
Соединяет тела...
Горы экстаза для нас
Создал Всевышний Аллах.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115092300635
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608700
дата надходження 23.09.2015
дата закладки 23.09.2015
И вдруг нахлынет
Такая тоской – тоска…
И вдруг в лесу закричит одинокий ворон…
И ты поймешь, как пустыня моя близка…
В мой странный дом прокрадешься последним вором…
Как светел берег,
Светящийся там, вдали…
Как близок он в освещенье цветного грота…
Нет, я не стану считать твои корабли,
Уйду на дно, твоего опасаясь флота…
Укроют волны,
Что небу не исцелить…
Уйду на дно… отбелить не успею флаги…
И там, на дне, ты поймешь, как хочу я пить,
И мне нальешь из своей исхудалой фляги…
И те пути,
Что в пучину меня вели,
Одной волною твою потревожат заводь…
И ты захочешь вернуть свои корабли
В солнечный порт… в уже недоступную гавань…
Но флот – утерян…
Весь, до последней доски…
А мы – так пьяны… бездомны… неизлечимы…
……………………………………………………………………………..
Вошедший в мой терем, испей от моей тоски…
Покуда молчат так любившие нас Херувимы…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606660
дата надходження 14.09.2015
дата закладки 15.09.2015
Поглянь в озер сталеві плеса,
Як в відображення життя...
І крутяться млина колеса,
Що мелють зерна забуття,
З яких пече минулих таїн
Злодійка-пам"ять пиріжки,
І сльози, що з душі стікають,
Заповнять береги ріки,
Якою в шалі руйнування
Місток наведений знесло...
Я вірний нашому коханню,
Що вже в минуле відійшло...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115090900756
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605342
дата надходження 09.09.2015
дата закладки 09.09.2015
Вокзал... Цей устрій
Транзитолюду...
Вже наша зустріч
Невдовзі буде.
Вказівки- "пошта"...
"до туалету"...
В руці тріпоче
Папір білету...
Вже поїзд їде...
І у віконці
Думки, мов діти,
Біжать за сонцем
У незабуте...
...а на пероні
Забутий смуток
Склюють ворони.
Шляхи, мов руки,
Злились у герці...
Колісний стукіт
Відлунням в серці...
Вночі в вагоні
Думки поснулі
Летять, мов коні,
В твоє минуле...
А у минулім
Кохання квіти
В"юнком поснулим
Лягли на віти,
Пророслі в ранок
Дороговтіхи...
Привіт, кохана!..
Я вже приїхав...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115082900947
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602774
дата надходження 29.08.2015
дата закладки 29.08.2015
А сни - такі
Спустошені й чужі,
Гніздилися, чомусь, в моїй постелі…
Вони, мабуть, дісталися межі…
Текли по стінах…
капали зі стелі…
А сни мої
Забили у набат…
Тримала ніч в холодних чорних лапах…
А сни – торкались губ моїх і п”ят…
Розсипались,
як перли у палатах…
Розсипались…
Дзеркальні вітражі
Розбилися… зів”яли гіацинти…
Де сни мої (пустельні міражі),
Вели мене
у хижі лабіринти…
Допоки – ніч…
Я знову - на краю…
(Це все ще я – терпка, жива, ласкава…)
Ти - не врятуєш... та скажи – “люблю”…
Допоки на столі –
холоне кава…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602720
дата надходження 28.08.2015
дата закладки 29.08.2015
Поэма написана в соавторстве с поэтессой Ульяной Задарма
Пакет!!! Иль это не сюжет?..
Не генеральский... Но... Пакет...
В нем не было военных планов...
Сюжет, достойный графоманов...
...... ...... ..... ...... ......
Пакет был полон сладких груш...
Таких медовых... Очень сочных...
Что две осы - желая срочно
Вкусить их сладость- громко жужжж-
жужж..жжж-ж-ж-жжжжа кружились над пакетом...
То каждый- соло, то дуэтом-
Во всю козявочную прыть,
И золотую полосатость,
И шестилапость, и крылатость -
Чтоб вожделенный плод вкусить...
Что так манил... взывал из плена
Не стен, а полиэтилена...
А впрочем, был прочнее стен -
Прозрачный полэлителен,
Где сладкий сок блистал на стенках...
И- дрожь в букашечьих коленках!..
О груши!!! Груши!... Не унять...
...и снова... Снова... Нет- опять
Въедались жадно в эту плоть...
...хоть
Глядят глаза из закутков
Любвеобильных пауков...
И мумии иссохших мух...
О, этот... Этот сладкий дух
Сиропом грушевым взлелеян!..
Хоть лапки склей!..
Он крылья склеил
Друг дружке осам... И тела...
А Ос бы ВЗЯЛ... Оса б ДАЛА...
...и бились в сладостной истоме
Два полосатых сердца... В коме
Висела муха в уголке...
Бурлила зависть в пауке...
...а в сей неотвратимый миг
Ртом алчно к рюмочке приник
Для них незрим... Неузнаваем...
Его Величество Хазяин
Сих пошло-сладких палестин.
Грызя подгнивший апельсин,
Таки не мальчик... Явно- муж...
Решил вкусить запретных груш.
...он подошел издалека,
И за мечтой его рука
Так вожделенно потянулась...
Но- чу! ...осою обернулась...
Как тать в ночи!!!
Как сердца стон!!!
Тогда за мухобойку он
Своей истерзанной рукой- ОЙ!!!
А совесть говорит- "постой-ой-ой..."
Они виновны... Но невинны...
И можно ль в испареньи винном
Любовь чужую погубить?...
Быть иль не быть?..
Убить... Бить...
БИТЬ!!!
...здесь вывод - сладкое любить
Бывает иногда опасно...
Так страстно...
...жжжужжжать...жжжжелать..?
...о как ужжжжасно
Взметнулась к небу
Мухобойка!!!!...
Постой-ка!
И, превращаясь
В ОСОбойку,
Вдруг
Опустилась на пакет...
Да... В мире совершенства нет...
И- счастья- нет...
ЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖ!!!
НЕТ!!!
И меркнет... Меркнет Божий свет
Для двух изысканных созданий...
Здесь обойтись без назиданий
Не в силах больше я, друзья!
О, ханжество! Взываю я-
Ты сколько погубило душ,
Запретных не вкусивших груш
От сотворенья мирозданий?..
...и вот - финал... Вино в стакане...
Ночь за окном...
... и на диване
В ошметках рваного пакета
Два тельца липкие лежат...
И- не жжживут...
И- не жжжжжужжжжжат...
Средь изуродованных груш,
Меж сладких пятен,
Мокрых луж,
Два полосатых слиплись чуйства...
Сплетенье крыл
И лапок буйство...
...плодов чужих
Медовых медь...
Жжжжжжжжуть...
Мухобойка...
Клочья...
Смерть...
..... ..... ..... .....
Но песнь опять поем мы храбрым!
Пора узнать. Познать пора бы-
А там- не страшно и пропасть-
Осино-жжжжжжалящую страсть...
...они в преддверии печали
Последней мукою познали
Сиропа страсти сладкий клей
Во имя жизни на земле.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115082700818
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602374
дата надходження 27.08.2015
дата закладки 27.08.2015
Стихотворение написано в соавторстве с поэтессой Ириной Левобережной
Ключи от Рая... Взяты на хранение
Как таинство апостолом Петром...
Как людям дар, как шанс на исправление...
Не помнил мир подобного Спасения-
Спасителя, пришедшего с Добром.
И был момент... Ключи от Рая выпали...
Случайно... Или нет... Из рук Петра...
И где упали- земли росы выпили,
Как слезы, что с раскаяньем рассыпали
Паломники в искании добра.
Так падали… Ключи от Рая падали
С лазурной, поднебесной высоты…
Из слёз потоков появлялись радуги,
Свеченье гроз распространялось нАдолго,
А по земле рассыпались цветы.
Трава любая стала там целебною,
Как дар святой от ангела крыла.
И девушка растения волшебные
Из алтаря земли с благою требою
В страданий мир спасеньем принесла.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115081900533
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600639
дата надходження 19.08.2015
дата закладки 19.08.2015
Дождь просочился, как в пустыне родник,
Сквозь злой песок температурного сна.
Жары подобной обжигающий лик
Глядит из прошлого, где скрыта война.
Я вспоминаю, как плескалась вода
Под крышкой фляги, что свисала с ремня...
Вновь память юности вернулась туда...
Вновь сны из прошлого тревожат меня...
Хотя, возможно, это вещие сны
Большой войны, что обивает порог,
Костров забвения, дымов пелены,
Безводной скудности военных дорог...
Так кровоточит память-сон... И пока
В бреду я слышал, как поет Гамаюн,
Из зноя ночи протянулась рука,
Достав истерзанную душу мою.
И переливами душа напилась...
И я к источнику, как путник, приник...
Звонок- из прошлого? Грядущего связь?
И ты- на связи, как журчащий родник...
И этой ночью нам жара- не жара.
И этой ночью нам беда- не беда.
Вся наша жизнь- преодоленье преград,
И ты желанна мне, как в жажду вода.
Сотрется с темени испарины зной.
Лишь будь на связи. И звенит аппарат...
И в скором времени ты будешь со мной...
Кто вышел В ЗАВТРА, тот ушел ИЗ ВЧЕРА.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115081501062
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599772
дата надходження 15.08.2015
дата закладки 15.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.08.2015
[i][color="#411863"]
Розкажи ти мені,
Де думками по світу блукаєш?
Може в далі летиш...
Досягаєш забутих зірок…
І неначе у сні,
Ти в долонях весь Всесвіт тримаєш,
І як сонце гориш,
До якого тобі лише крок...
Ти признайся мені,
Де навчилась такого чаклунства?
Заворожуєш всіх,
Огортаєш любов'ю й теплом…
Твої вірші – пісні,
Що доводять мене до безумства,
А чарівний твій сміх
Воскрешає і гріє добром...
Ти відверто скажи,
Звідки в тебе ця дивная сила?
Проникати у душу…
Чуть божествену музику сфер….
Ти мені покажи,
Як цю здатність у собі відкрила,
Бо усе знати мусиш
Від початку часів й дотепер...
Ні! Мені не кажи…
Тільки серце зігрій… Причаровуй...
Та із розуму зводь -
Все одно не збагну твій талант…
Ти його бережи...
Та від світу його не приховуй...
І перлини знаходь,
Якщо слово твоє – діамант…
[/color][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597412
дата надходження 03.08.2015
дата закладки 06.08.2015
День прошел, ночь пришла, месяц в небе светит.
Я любил тебя вчера больше всех на свете.
В небе звезды горят яркими огнями.
Были вмести мы вчера, а сегодня сами.
Я сейчас пью вино с горьковатым вкусом.
Не подумай, что хочу выглядеть французом.
Просто день наш прошел, ночь ушла с рассветом.
И остался я один целоваться с ветром.
Звезды падают с небес, капают росою.
Вот комета пролетела белой полосою.
Загадать желание я сейчас хочу.
О своей любви к тебе небесам кричу.
К ветру, звездам и луне взор свой обращаю.
Вновь хочу тебя обнять, как ветер обнимает.
День прошел, ночь пришла, месяц в небе светит.
Я любил тебя вчера больше всех на свете.
Вот стою ввысь смотрю, звезды наблюдаю.
Ненаглядная моя по тебе скучаю.
Мне бы вновь возвратить ночи до утра,
Целовать твои уста, руки и глаза.
Целовать, целовать, целовать тебя,
Что бы слышать твой стон, как зовешь меня.
Что бы вновь по росе утром пробежать,
Что бы вместе опять ветер целовать.
Вот последняя звезда в небесах погасла.
Сжалось сердце от тоски, сердцу стало ясно:
Ты ушла, я ушел, звезды между нами,
Ветра шум, тишина, мы остались сами...
Я сейчас пью вино с горьковатым вкусом.
Не подумай, что хочу выглядеть французом.
Просто день наш прошел, ночь ушла с рассветом
И остались мы одни целоваться с ветром.
Я надеюсь, что опять звезды загорятся.
Я надеюсь, что опять чувства возродятся.
Ветер, звезды, ночь, луна будут снова с нами,
Ведь обида вдаль ушла с старыми грехами.
сентябрь 2003г
Татьяна Парамонова Письмоносица МА-Таня, 21 января 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596709
дата надходження 30.07.2015
дата закладки 30.07.2015
От не художниця. Аж ні з якОї
(з правої, з лівої- НІ- сторони)
До галереї із передпокою
Водить та й водить потічок рясний...
-Мистецтвознавець. Живопис вивчала.
(а як вивчала, то можу й навчить)
З роду я пензля в руці не тримала,
Та малювати навчу вас за мить.
Он в магазині набір продається.
Пензлі. Інструкція. Фарби. Рядно.
Вивчив. Розвів. І малюй, що прийдеться
Згідно шаблону. Мені все одно!
Ще не заважило б по галереї
Як екскурсантам зі мною пройтись-
Поллака трохи змішать з Рафаелем...
Як малювати уміли колись!..
Це- як в вірші не підібрана рима,
Автопідбірник ввімкни- і вперед!
(хочеш- пиши. Та з казками такими
Щось я не чув, щоб виходив поет)
Ну, а як бутимеш ти неслухняним-
Буде не радісна й доля твоя.
Мною заведено так в малюванні-
Мистецтвознавець сьогодні- ЦЕ Я!!!
....... ....... .......
От не на часі... Обпалені крила...
Справи... Турботи... А серце щемить-
Скільки талантів ти щойно згубила?
Скільки ще згубиш... як не зупинить?
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115072900331
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596501
дата надходження 29.07.2015
дата закладки 30.07.2015
Невинний
Невинна ніч. Невинний день. Невинний сніг.
Невинні очі, руки і долоні...
Невинна гра. І твій невинний сміх...
Невинна мить. І я в твоїм полоні...
Невинна хвиля шквалу почуттів,
Невинним вітром тіні укриває,
Невинним полум`ям ти ніжності зігрів,
Яке невинно до світанку вистигає...
Невинність березень під снігом приховав,
Невинно вкрився ще на день зимою,
Невинним танцем з нею він кружляв,
В обіймах щастя, як і ми з тобою.
24.03.13
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595692
рубрика: Лірика кохання
дата поступления 24.07.2015
автор: Svetlana Rachynska
НЕВИННА
Невинно винний происмак у невинності.
Вино не винувате в своїй винності.
А ти уся така невинно винна...
Хоча і винна, та вини не видно.
І чим ти винувато завинила?
У винних винах ти вину згубила...
Твою вину судити я не в змозі.
Подай вина! Он келих...на підлозі!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595812
дата надходження 25.07.2015
дата закладки 25.07.2015
Владимир Семеныч, Вам снова не спится?
Все лапы у елей дрожат на весу?
Кричит Гамаюн где-то - вещая птица,
Поет в заколдованном диком лесу.
Плететесь одни в недосказанной сказке.
Уж пала четвертая четверть пути.
Но явны виденья и сорваны маски,
Так что же еще остается найти?
Решен ли вопрос, что поставлен над нами?
В иной ипостаси явившись на свет,
Вы были бы принцем мечущимся в Дании,
Глядишь, отыскали бы верный ответ.
Так Быть или Нет? До последнего вдоха
Вы этой дилемме ломали клыки.
Не вырвет ничем никакая эпоха
Народное звание поэта! Штыки
Изорвут снова вражьи бушлаты,
И "мессер" подбитый уткнется в песок!
Герои - отцы-командиры, солдаты,
Слетают, пропахшие порохом с строк!
Сергей не сгорел! Уповал человече
Нутром на надежность и праведность строп!
Все так же мерцают оплывшие свечи,
Все так же стреляют без промаха в лоб.
Коварный вопрос не опишешь словами.
В рождение смерть так же дышит в упор.
И кони устало трясут головами,
И плаха близка, и суров приговор.
Владимир Семеныч, Вам снова не спится.
То лапы у елей дрожат на весу,
То кто-то опять в черном фраке приснится,
То шмыгают волки в дремучем лесу.
Оставьте же нам эти струйные плесы!
Мы каждый аккорд в нашу душу вплели.
Поэт, Музыкант, Человек и Повеса!
И что ж, что фрегат Ваш сорвало с Земли!?
Мы будем трясти эту Землю за плечи,
Покуда не сдастся извечный вопрос!
Владимир Семеныч, еще же не вечер!
....................................................
И струйкой взвивается дым папирос.
24.07.2015г
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595765
дата надходження 25.07.2015
дата закладки 25.07.2015
Лето без лета... Жара без жары...
Словно утерянный где-то порыв
Ветра поэзии, стихшего в прозе,
Пойманный цепко ветвями березы...
Радость без радости... Дрема без сна...
В осень без лета втекает весна.
Ночи дождей и туманов близки...
Падают звезды в озера тоски.
Кто вы такие?.. Откуда пришли?..
В сердце пульсируют нервы земли...
Смотрят на нас пустотою глазниц
Вечные стражи этрусских гробниц...
Скорого мрака грядут времена.
В сонных полях затерялась война.
Вторит природе Архангела зов...
Сорвано время со стрелок часов.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115072200887
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595209
дата надходження 22.07.2015
дата закладки 22.07.2015
Холодной тьмы зловещие сюжеты.
Сигнал о встрече принял борт ракеты.
И вызов связи словно плач иль стон.
И впереди- Плутон.
Его снега завьюжили равнины.
Вдали остались теплые купины
Ванн солнечных... Да Черт их побери-
Связь включена... Смотри...
И на экране монитора
Вовек не тающие горы-
А ведь мечтать увидеть их
Никто из жителей земных
Не мог от Сотворенья Мира...
(не сотвори себе Кумира
Из мрака космоса пришедшего,
И на земле тебя нашедшего
В посыле света монитора
На гОре...)
А на земле Бескидский перевал
Наемников отряд атаковал...
И ради нефти все Иран простили...
Заложников опять не отпустили...
И нерв земли пульсирует на связи.
И результат пока еще не ясен.
И отворилась бездна, звезд полна,
И звездам несть числа, и бездне- дна...
А между нами- километров сотни...
И трасс ночных мельканье полотна...
И встречным нет числа, и нету сна...
И в сердца синусоиде- весна...
И телефона вызов так тревожит-
Вдруг что-нибудь изменится, быть может...
Ты мой Плутон... И я к тебе лечу.
Я так с тобою встретиться хочу!
Холмов твоих дотронуться рукой
(я, право, потерял от них покой...)
Войти в твой мир... В тебя... Соединиться...
Что суждено- тому дано случиться...
Хочу познать в багровый час рассвета
Я таинство незыблемое это
Слиянья тел космических. Гляди!
Неведомо, что ждет нас впереди,
Но я лечу. Я долечу. И это-
Исполнится.
Я вылетел.
Ты жди.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115072000241
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594743
дата надходження 20.07.2015
дата закладки 21.07.2015
Ира, спасибо за вдохновение!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594142
Проникновенно… чувственно… в упор…
Ты смотришь… я танцую, обжигаясь…
В глубинах глаз твоих воспламеняясь…
Цыгане развернули здесь шатер…
Смотри сейчас!.. ведь завтра стану – былью…
Я шла к тебе на ровный чистый свет…
Зола остынет – сожалений нет…
Огни желаний обернуться пылью…
Умолкнет мой урезанный сонет…
Обуглены серебряные крылья…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594691
дата надходження 19.07.2015
дата закладки 20.07.2015
Впали краплі вогню,
Наче кара небесна із неба,
Просто на сухостій,
І траву поглинає вогонь...
Кластер нашого НЮ-
Споконвічної хіті потреба,
Цей аншлюс, твій і мій,
Опікаючих тіло долонь.
Присмак наших ночей-
Як кориця на сотах із медом,
Мов малиновий сік,
Що під сонцем бродити почав...
Я тобі казначей,
Що коханням заплатить як треба
За шаленство утіх,
У яких незбагненне вивчав.
Опритомній на мить!
Подивись- з неба падають зорі,
І вогонь їх летить
Просто в руки- лови їх, лови!..
Нам кохати й горіть
В лаві ночі сріблясто-прозорій...
Просто бути в цю мить
Оберемком сухої трави.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115071800435
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594388
дата надходження 18.07.2015
дата закладки 18.07.2015
ВСІМ ПРИВІТ! Це чудовий портал, де можна завантажити свої книги і продавати їх у електронному вигляді! Реєструйтеся за посиланням!
http://book-ua.net/#user-177
Успіхів усім!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592833
дата надходження 10.07.2015
дата закладки 10.07.2015
Эфемерное время стекает со стрелок часов...
Затерявшись в июле, весенний поет соловей...
Подойди и открой свою дверь, отодвинув засов,
Тот засов, что закрыла, играя любовью моей.
Этот ночи огонь- воплощение грез наяву.
Уходя вникуда, никуда не уйдешь от себя.
Протяни мне ладонь!- я еще раз тебя позову...
Ты играешь любовью, но трудно прожить, не любя.
Эта летняя ночь, как солдатская жизнь, коротка.
В наступающем дне не останется места для нас.
Наш последний рассвет так похож на багровый закат...
Время временно, милая. Если сейчас- то сейчас.
И внезапно по телу как будто холодный озноб...
Треснет мутное зеркало, наши впуская черты.
Ты под влажные струи подставишь пылающий лоб,
И утонешь в росе истекающих слез наготы...
На ковре из фиалок ночных белизна наших тел,
Как на бархатном стенде старинный китайский фарфор...
Соловей поутих, как таинственный ночи предел,
Вход в весну затворив, и окончен любви разговор.
Ну а завтра- сегодня (уж утро пробили часы),
Через зыбкое "нет" преступив заповедный порог,
Сквозь штормящее море -обычный людской недосЫп-
Уплывем, как во сне, и исчезнем в развилках дорог.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115070300870
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591383
дата надходження 03.07.2015
дата закладки 03.07.2015
Люба подруго, сядь на коліна,
І руками мене обійми.
В серце щось стукотить без упину
Привид холоду, привид зими...
Наче літо... А мов би не гріє,
Як раніше, обіймів тепло...
Буревій чисте небо розвіяв,
Вимітаючи все, що було.
А було ж... Обпікаючі квіти
У цілунках ночей вогнянИх...
Ми торкалися їх, наче діти...
Мов шалені, кохались у них...
Та триматись за гілку найвищу
Так виснажує сили долонь...
Що ж обійми твої холодніші?
Це згасає кохання вогонь.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115070200881
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591163
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 02.07.2015
Робко лист предосенний
Отделился от вЕтви...
Светло- благословенный
День последний... День летний...
Где-то в небе безбрежном,
Потаенно-высоком,
Чертит руны надежды
Птичья тень одиноко...
Философские мысли-
Не спасение мира.
Отражение выси,
Дребезжание лиры...
И не хочется думать,
Что алеют закаты.
И не хочется верить,
Что воюют солдаты...
Что в скрещении судеб
Русь терзают Святую...
Что беды еще будет...
Руны это рисуют.
Только небо безбрежно.
И страдания руны
Сменят руны надежды
Во спасение юным...
И в надежде спасенья
Догорает над нами
Этот день предосенний,
Как строение храма.
31.08.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590973
дата надходження 01.07.2015
дата закладки 01.07.2015
(з циклу "Ностальгія по осені")
1*. тебя ожидал я волшебницей.
ты же явилась злодейкой
Незаметно как подкрался
холод осени,
А за ним зима грозит
белым саваном…
Голова моя давно – густой проседью,
А душа все в майских днях.
– … Эх бы, заново!
Все бы заново!..
*
(сны осенние будили юности желанья!..)
2*. мы в родстве с тобою, осень…
Нежеланной на пороге стала,
И стучит, и просится: «Прими!..».
Было лето! Только что ж так мало
Света и тепла в душе играло?!..
А для Осени? – да малость перепала,
Вот и просится: «Прими да обними:
Коротка в тебе любовь,
А во мне – и дни...»
*
(«как ты быстро, осень! я успел так мало…»)
3*. в преддверии …
– Надо было жить, строить дом и счастье,
каждый день беречь, как сокровище!
Ой, лукавы дни: вот уже ненастье,
и ветра свистят так злословяще:
«Прокутил весну, растранжирил лето –
не считал ты дни быстротечные…»
4*. такую щедрую теплом я не припомню! - осени -13-го:
удивила лаской, и теплом, и солнцем,
балует как осень столько дней!
– Ну прямо, как любимая жена:
и хмуришься, и холодом грозишься,
капель-слезу пуская по утрам,
да только все они, поверь, совсем излишни –
твои уловки под капризную мадам:
сей год в тебе тепла и бархатного чувства –
на грани волшебства и высшего искусства!
– Октябрь, – ты как любимая жена!
*
и щедр ты был, и ласков, повторю,
передавая эстафету ноябрю).
– вот бы дольше так по жизни, по календарю!
***
(посвящени: ... - самой весенней и нежной, рожденной в ноябрьскую ночь...) / 30.10 - 13-го/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584144
дата надходження 28.05.2015
дата закладки 19.06.2015
/ девушке с улицы Оле /
видения в полнолуние: ночной блюз
*
Ты вошла в мою комнату
Знойная, полуодета,
И наполнился дом
Жаждой тел и блудливого лета,
И истома дыхания
Нас в небеса подымала!..
Ты манила, влекла,
Ты блаженства любви обещала!
...
И сливались тела
В похотливом любовном союзе!..
Ночь нас к звездам вела
И дурманила ритмами блюза,
И над ложем любви
Вновь играла нам страстные ноты,
И кипело в крови:
«Ты явилась откуда? и кто ты?!.»
*
У камина сидела,
Уютно устроившись в кресле,
И не друг, не жена,
Не знакомая и не невеста.
То ль подарок судьбы,
Этой ночи или алкоголя...
…
Злую шутку со мной,
Шутишь, девушка с улицы
Оля…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586234
дата надходження 08.06.2015
дата закладки 19.06.2015
** обіцяла світ кохання – і злукавила!..
Я туманом слів твоїх сповивав надію,
Цим лукавим поглядом грів жагу бажань!
Так чому, скажи мені, не судилось мріям
Стати щастям двох сердець в морі сподівань?!
** самі для себе ми – перепона
Ставить кожен із нас тут мету – та чомусь не вдається
Досягти заповітного нам. Що ж боронить ту мрію знайти?
Що стає на шляхах перешкодою, глянь, чи не ти? –
Ти, людино, сама! – і тому з тебе доля сміється!
** крихка посудина і щастя, й днів, і долі…
Пізнаєш оману науки хвилинної зваби:
Миттєві бажання ще викупиш прагненням плоті.
Але чи спасе каяття: «Дні розбитого скарбу!»,
В якому той присмак одвічно гіркий: «Ти – самотній…»
** … за тобою, за вустами і за серцем твоїм
… І присмак печалі, і втрати пекучий вогонь,
І та безнадія, що серце шматує ночами –
Ти це залишала у доторку встиглих долонь,
І сум віковічний, і щем забуття поміж нами…
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587861
дата надходження 16.06.2015
дата закладки 16.06.2015
Мне б упиться не зноем, а жажду слезою залить,
Задыхаясь, не видеть, полночного неба корветы.
Миражи ухмыляясь, сиянием полуодеты,
Бередят темной ночью, бросая лишь лунную нить...
Мне б упиться не гарью, - прохладой весеннего дня,
Но в июле, за дымной завесой, клубятся пожары.
А в душе темной тучей, взрываются гневом кошмары,
Созерцая не свет, только трепетный отблеск огня...
Мне б упиться не мраком, а свежестью летнего сна,
Чтобы плакали птицы от счастья, рассветы встречая.
Ароматы лесные вдыхать, а цветы иван-чая,
Мне б в охапки собрать, чтоб зарю провожать у окна.
Мне б упиться не болью, улыбкою теплой такой,
Не дрожать в безысходности, странное слово услышав...
Только ночь, насмехаясь, танцует лезгинку на крыше,
Когда лунные слезы Селена роняет порой...
15.06.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587789
дата надходження 16.06.2015
дата закладки 16.06.2015
Это сон ли?
Не спящий во сне,
Я все помню... И чудится мне
Потаенное место для радостных встреч,
Где былое возможно навеки сберечь.
Это явь ли?
В строении сна
Ты реальна... Как наша весна,
Та, где мы преступили запретный порог,
Что растаяла в прошлом в разлуках дорог...
Я не знаю-
Ты здесь или нет.
Попадаю в затерянный след,
Что ведет в память прошлого наши сердца,
Что терзает, как раны от терна венца...
Но светает.
И порвана нить.
Обретает явь желание быть.
Попытаюсь запомнить свой сон наизусть,
И в потливой истоме навеки... проснусь.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115061100494
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586702
дата надходження 11.06.2015
дата закладки 11.06.2015
Кохана! Не падай в знемозі,
І втому сховай в кабінет.
Збирайся! Я вже у дорозі.
Вже потяг гойдає мене.
Взувай візантійські сандалі,
І плаття вдягай від Кутюр!..
На час ми закинем подалі
Нудьгу повсякденних гравюр,
Бо десь за бурштиновим тином
Волого-нічної імли
Вже мариться дивний будинок,
Що в ньому щасливі були.
Для чого існують вокзали?
Для того й існують... Чи ні?..
В нічній таємничості зали,
Де ти позувала мені
В шаленстві дівочого тіла,
Немов танцюристка Дункан,
Писали, ваяли, ліпили
Наш зоряний диво-роман
Одні... Між колон... Чи не диво?
А потім... По сходах... Туди,
Де місячний зблиск вередливо
Оголеність тіл дослідив,
Пролившись, мов дощ у долоні,
Крізь темну безмежність вікна...
О, спогади терпко-солоні!..
За зустріч, кохана! Вина!!!
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115060600857
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585666
дата надходження 06.06.2015
дата закладки 06.06.2015
Полуницею пахне сполоханий щебетом ранок,
Перший промінь цнотливим цілунком торкнувся землі.
І згасаючі зорі мереживний срібний серпанок
У сувої згортають,ховаючи ніч вдалині.
Перламутрова синь обіймає квітучі простори
І в скуйовджені трави завзято пірнають джмелі.
В малахітових сукнях стоять заворожені гори,
Сивоокий туман одягає поля в кришталі.
4.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585623
дата надходження 05.06.2015
дата закладки 06.06.2015
[i] В єднанні з природою – наше єднання:
шануймо й плекаймо її, як дитя!
Вона ж – запорука краси і кохання,
які дарять нам безперервність життя. [i][b][/b][/i]
[b][color="#1a00ff"]Зозулин спів… Ще й іволги свистання…
Шматує шпарко душу соловей…
То дніприкове трепетне вітання –
з любов’ю до птахів і до людей!
Найменший брат Дніпра – маленька річка –
ручай, що чудом від конання уцілів,
доплив** Дніпра, неначе Божа тичка –
любов Його, і музика, і спів…
Тут спо́чин мій – і для душі, й для тіла,
молюся пташкам і город саджу...
Поезія – пошлюблена із ділом:
за гартом пліч про неї я суджу.
Ось тут буряк… Петрушечка вже сходить,
а там зозуля – долю нам кує…
Хай ремесло те, може, вже й не в моді,
та то вже так… колядництво моє.
Ще доглядаю… дикі орхідеї,
що втрапили в червоний фоліант…
Вони ж мені нашіптують ідеї,
як мусить жить scientifical pedant***!
Вже так судилось: запізнілі діти –
ми з Дніприком, останні з могікан:
несе він води, хоч не зна, де діти****,
а я пишу закоханим пеан.
Я славлю труд, прихильність до природи,
він живить жито – зілля на добро.
Ми не ждемо від Бога нагороди –
то вже такий наш рідний тил і фронт.
...А там, на Сході – інші каруселі
та інший вимір! Інші – мир і смерть…
Міста і села зовсім невеселі,
сльозами ріки виповнені вщерть…[/b]
[color="#0011ff"][b]Та прийде час – і дикі орхідеї
ручними стануть й буйно зацвітуть
в садах Донецька й Криму…
То халдеї
явили нам
свою звірину суть![/b][/color]
8.05.2015
________
*Витоки Дніприка (смт Чабани, передміcтя Києва) –
територія природно-заповідного фонду, оголошена
Київською облрадою ботанічною пам’яткою природи
місцевого значення для збереження популяції орхідеї,
занесеної до Червоної Книги України як зникаючий вид;
**притока ( діал.);
***(англ.) той, хто займається науковою роботою.
****Дніприк, наповнивши два ставки в Чабанах,
натрапляє на Одеську трасу, і як 3000 українських
малих річок, конає, занурюючись у підґрунтя, відтак
заболочуючи поля, вимушено чинячи шкоду довкіллю.[/i]
© Олекса Удайко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584156
дата надходження 28.05.2015
дата закладки 02.06.2015
Цвет акаций... Как сладок он
В расставания час печали...
Как дурман, как последний сон,
Мы с тобою его вдыхали...
Это жизнь. И ее зигзаг
Не приводит порой к удаче.
Сделан вместе последний шаг.
Он продуман. Нельзя иначе.
Запах грусти... Порой ночной
Ты в иной, колдовской, зовущий
Город снов, словно в мир иной,
Улетишь, чтобы жить грядущим.
Опустеют аллеи сна,
В память сердца запавши где-то,
И утерянная весна
В лето канет... Как камень... В Лету.
На прощание оглянись.
Может, в прошлом забыла что-то?
Это жизнь. Это просто жизнь.
Что-то будет... За поворотом.
Да еще... Правда, не всерьез...
Ты оставила по ошибке
Свой аквариум, полный слез,
С золотой одинокой рыбкой...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115052610177
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583803
дата надходження 26.05.2015
дата закладки 27.05.2015
Примітка. Вірш виконаний у творчому дуеті з поетесою Іриною Лівобережною
Я в весняне поле вечорове
Вийду з оберемками із трав.
Духи поля, вийдіть на розмову
У тривкому світлі від заграв!
Я прийшла схвильована, відкрита,
З чистим серцем, з помислом одним:
Щоб зростало жито оксамитом,
Щоб дощі з веселкою над ним,
Щоби вчасно сонечко сіяло,
Щедрістю бриніла щоб земля -
Я до тебе, земле, припадала,
Мати, годувальниця моя!
Розпущу по вітру пишні коси,
Хороводний заведу танок
Серед подруг, доки ноги босі
Не впіймають ритму від зірок,
Доки ми не станемо промінням,
Що у кожній часточці бринить,
Стеблами, корінням, кожним зіллям,
Будем рівні Богові на мить!
Надіп’єм божественної прани,
Як пустеля - струменів дощу.
Я тоді знайду тебе, коханий,
В себе, наче в істину, впущу.
:::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::
Як нашіптує шелест трави
На закоханість став суничний...
Він для тебе, цей став- лови!
Ми сьогодні засієм вічність.
Наберемось сил від землі,
І босими по ній пройдЕмо,
У солодко- липкій імлі
Ми на землю тіла вкладемо,
І застогне казковий сич...
Гамаюн проспіває долю...
Ця весняно- чарівна ніч
Нам, мов килим, розстеле поле
На відлунні прадавніх площ,
Бо на них лежимо, здається...
І леліючий теплий дощ
Зорепадом на нас проллється.
І в двобої вогню й дощу
Ми у коло священне станем...
Ось і вітер нічний ущух,
Й зачаровано проростає
Із заплідненості уяв,
Наче діви коса, пшениця.
Він на землю, цей став, упав.
Хай майбутнє на ній родиться!
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115052500920
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583414
дата надходження 25.05.2015
дата закладки 25.05.2015
[i] 23 травня в переддень перепоховання праху Тараса
Григоровича Шевченка думалось про минуще і... вічне.
Бо вічна Йому пам'ять в українського народу, якому він
служив, будучи митцем, мислителем, пророком...
Вічне і пам'ять! Ми піщинки у сьому світі, елементарні
часточки цілого – Універсуму, космосу. Роздумам про
окреме і ціле присвячено цей вірш. Читання твору
супроводжується космічною музикою, виконуваною
на терменвоксі – оригінальному електроінструменті,
винайденому Львом Терменом у 1919 році. Читаючи,
слухайте... Враження неймовірне...[/i]
[youtube]https://youtu.be/1eaycUWoHzo[/youtube]
[i][color="#00bfff"][color="#6f00ff"]
Я смертю лиш живу… Та не таю –
Щасливий я в моїй нещасній долі;
А хто боїться смерті і неволі –
Ввійди в вогонь той, котрим я горю.
Микельанджело
[b]
Тече пісок, як вічність, поміж пальців –
пливуть хвилини нашого буття…
Ще на землі, а вже космічні п’яльці
волочать нас на край – до забуття.
Хоч нам принадно мить ту зупинити,
щоб побродити в звабах стромовин,
вбираючи красу… Та годі й снити –
безбожник ти чи вірний християнин!
Та все – так брижко, ламко… І відносить
життя по крихтах, мов драгва боліт,
безпечність днів. І знов приходить осінь
непогамовних й неповторних літ.
Мить осяйна... Ні з чим її не сплутать!
Чарівний світ – усе у ньому є…
Чи знайдемо відгадку його суті?..
Про все це тут колядництво моє.
Одно лиш знаєм: на землі ми – гости
вервечкою біжучих пражних днів…
Питання в тім, що впорав для погосту*,
яким вогнем…
для нього
ти згорів.
______
*Тут громада, спільнота.
[/color][/color][/b]
23.05. 2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583050
дата надходження 23.05.2015
дата закладки 23.05.2015
Опять мне снятся
эти города,
Что излучают солнечные блики…
И тени, что ведут меня туда
Так однозначны… четко - не двулики…
Как - будто я спешу
На странный пир,
Уличена в особо крупной краже.
Но тени, что влекут меня в тот мир,
Стоят обычно у меня на страже…
Как мне безумно
Хочется взглянуть,
Убрать консоли солнечного грота…
Но четко мне указывают путь…
Лишь – по прямой. И лишь – до поворота.
Как – будто мне
Расставили наперстки,
Определяя степень моей фальши…
И я стою на первом перекрестке…
Пытаясь вспомнить – ну а что там?.. дальше?!
Но тени
Позволяют мне уснуть,
Оставив лишь пространство многоточек…
Ну дайте мне - один лишь раз взглянуть!
Пожалуйста, всего – один разочек!
Мне кажется,
Там сказочны леса
В лучах желанно – красного заката…
Я даже слышу эти голоса…
Но мне твердят – оттуда нет возврата…
Возможно,
Там ромашки в январе
Цветут, пытаясь все собой заполнить…
Когда проснусь на утренней заре,
Я эти сны, возможно… и не вспомню…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581054
дата надходження 14.05.2015
дата закладки 14.05.2015
Ніч впаде.
Небеса віддзеркалять зірниці
В плесах споминів-снів.
В таємницю одягнеться світ.
Час іде.
Відчуваю- ти мариш... Не спиться...
Нерви ночі мені
Надсилають від тебе привіт.
Підійди
До вікна, роздивись панораму
Таємничих лісів,
І озер, що леліють тепло.
Я і ти.
Це не простір. Кохання між нами
Зоресвітом надії
Долоні свої простягло.
Спокій пий,
Що панує вночі небесами,
І всім серцем відчуй,
Що навіки, навіки я твій.
Люба, спи.
Скоро сонце зійде над світами.
Не журись, не сумуй.
Прийде ранок відлунням надій.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115051400231
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581025
дата надходження 14.05.2015
дата закладки 14.05.2015
Осягнути цей погляд, напевне, не дано нікому.
В нім зачаєна зваба й таїна мільйонів предтеч.
Я розбився на друзки , але – ані титли, ні коми,
Лиш оскома пізнання, як хвиля цунамі, росте.
Я сахаюсь полону – нащо заспіль пожмакані ночі,
Де на мене чатують страждання новітніх Голгоф.
Але погляд цей дивний мене вже доконче зурочив.
І отут не поможуть змуровані прихистки строф.
Я прошу Вас, прошу – погасіть буйноніжне проміння
Вам же порух один зачарованих вій і повік.
І, можливо тоді, і наступить моє воскресіння.
А до того, повірте, навіки пропав чоловік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580376
дата надходження 11.05.2015
дата закладки 11.05.2015
[b]В ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ
[/b]
I. СОЛДАТАМ ПЕРЕМОГИ
В полях, де гриміли гармати,
Шумить колосками пшениця,
Та вам, сивочолі солдати,
І досі минуле ще сниться.
Бої, що палили вам душу,
І як у хвилини спочинку
Співали пісні про Катюшу
І скромну синеньку хустинку.
І знову бої без упину,
За рідних смертельна тривога.
Та все ж ви дійшли до Берліна
І ваша була перемога!
Вітала вас квітами в травні
Європа, врятована вами...
Згадаємо подвиги славні
Найкращими в світі словами.
... Ти голову схилиш, юначе,
Зустрівши в цей день ветерана.
Він сивий, а серце гаряче –
Йому наша вдячність і шана.
(травень 1998)
ІІ. * * *
Переможці наші славні,
Ветерани посивілі!
Це для Вас розквітли в травні
Всі сади рожево-білі.
Урочисті ніжні свічі
Запалили знов каштани…
І за подвиг Ваш величний
Ми Вам вдячні, ветерани!
(травень 1999)
ІІІ. ЛИСТ ВІД БАТЬКА
(вільний переспів за А. Дементьєвим)
Син читає листа, що пожовк і потерся з роками –
На трикутнику пошта лишила свій штамп польова –
Це востаннє писав в сорок другому батько до мами,
У короткі рядки укладаючи ніжні слова:
«Мила, рідна моя, я пишу тобі з передової,
За годину нам знов підніматись назустріч вогню.
Люба, рідна, не знаю, чи вийду живим з того бою,
Та синочка й тебе від біди заслоню».
А сини пам’ятають про ба́тьківський подвиг великий
І про тих, що нам світ врятували ціною життя…
Син посивів уже, але батькові двадцять навіки,
І живе у листі його серця палко́го биття:
«Мила, рідна моя, я пишу тобі з передової,
За годину нам знов підніматись назустріч вогню.
Люба, рідна, не знаю, чи вийду живим з того бою,
Та синочка й тебе від біди заслоню».
Син читає листа, а за вікнами сонце сміється
І квітують бузки, і співають в садах солов’ї…
Чуєш, батьку, клянуся, якщо так в житті доведеться,
Захистять Україну дорослі онуки твої!
(травень 2004)
Треба пояснити як "переспівувався" текст Андрія Дементьєва до пісні на
музику Євгена Мартинова. Пісню виконував сам Євген Мартинов. Ви
пам'ятаєте, в оригіналі - від першої особи: "Я читаю письмо..."
2004 року мої друзі із тріо "Водограй"попросили мене перекласти текст для
того, що виконати на концерті для ветеранів війни.
Я подумала, що синові мало б бути щонайменше 62 роки у 2004 році, тому
змінила український текст так, що вийшов переспів.
Останню строфу написала Христина Олександрівна Михайлюк, якій я щиро
дякую за допомогу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579904
дата надходження 08.05.2015
дата закладки 09.05.2015
З отрут, з божевільні нереалізацій,
Летять шматки риків на тих, хто Літає.
Летить не зтруїти ...шмат варваризацій
З прокльонів, брехань, гавкотінь, перелаїв
Несказано ...кличе звернути увагу
На себе, на свій недокрок, бездоріжжя.
Скавч - кличе богів, гаспидяк, чортів, магів:
«Та вже ж – поверніться до мене – живішим...»
Навкружнім концертам - рипить, галасуючи,
Кричачий, фальшив,ячий, зтертий баян.
...Цікавим, привітним, прозорим, лікуючим -
Стає заспокоєний пан океан.
07.05.15 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579484
дата надходження 07.05.2015
дата закладки 08.05.2015
«У давнину вчились
Щоб поліпшити себе.
Нині вчаться,
Щоб сподобатись іншим.»
(Конфуцій)
Весною теплою та лагідною,
Коли зацвіла вишня,
І в Піднебесній на час короткий
Запанував спокій,
Вчитель приїхав у Забуте Селище,
Де жив один старий відлюдник –
Сивий, як сова біла,
Всіяний зморшками, як кора кипарису.
Приїхав з метою єдиною –
Поговорити про істину.
І спитав Вчитель відлюдника
На ймення Гун Мін Цзя
Про мудреця Гун Шу Просвітленого:
- Чи правда, що він не говорить,
Не посміхається, не отримує?
І відповів відлюдник:
- Той, хто сказав це – перебільшував.
Він говорить вчасно –
І ніхто від слів його не втомлюється,
Сміється, коли весело –
І нікому його сміх не докучає,
Отримує, якщо справедливо –
І нікого його отримування не обтяжує.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568566
дата надходження 22.03.2015
дата закладки 07.05.2015
* * *
Вже ті, чиї безсмертні імена,
Для неї налаштовували ліри…
Примхлива, наче дівчина, Весна -
І їй нової хочеться офіри.
Нести щорічну скромну данину
Інфанті року я не перестану –
Мій голос влився в пісню про весну –
Про білу ніжність свічечки каштана!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578474
дата надходження 02.05.2015
дата закладки 03.05.2015
Падающие,
но с легким сердцем –
маки.
(Етсуджин)
Уйти легко…
Оставив берегам
Свою печаль без тени укоризны…
Как хорошо мы отыграли там…
Шальные гости - на балу у жизни…
Ей – наш поклон…
Благой… благословенной…
Где по своей… иль, все - же, против воли?
Мы станцевали танец со Вселенной…
Что же еще?... чего еще нам - боле?!!
Каких еще
Страшиться нам изгнаний?
Не оскорбить неблагодарной мыслью…
Ведь, опьянев от колкости желаний,
Мы наслаждались! - этой жизнью… Жизнью!!!...
Соприкасаясь
С шепотом берез…
Где все цвета – от белого… до хаки…
Мы, уходя, не оставляем слез…
Так превосходно исчезают – маки…
Так, уходя…
Они не станут лгать,
Что мы – лишь блики солнечного света…
Не удержать… однажды – станцевать…
Не спрашивай… я – не найду ответа!..
Где время – ложь…
Или, возможно, миф?
Где каждый вздох – безумием прописан…
Где самый лучший… самый страстный стих
Тобой еще… возможно, не написан…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578464
дата надходження 02.05.2015
дата закладки 03.05.2015
Шановні поетклубівці та поціновувачі поетичного слова!
Щиро запрошуємо Вас на презентацію поетичних збірок "Шал у стані ейфорії" та "Помаранчева дівчинка" від чудового творчого тандему Романа Бойчука та Олі Бойчук-Бреславської.
Презентація відбудеться 1 листопада о 13.00 год. в приміщенні обласного часопису “Галичина” по вул. Січових Стрільців, 25 в м.Івано-Франківську.
Будемо раді зустрічі з Вами!
Оргкомітет Міжрегіонального поетичного клубу "Об'єднані словом"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532789
дата надходження 27.10.2014
дата закладки 01.05.2015
Ну що ж ти завмер, мій Збентежений Сонячний Зайцю?
Біжи - не спиняйся! - крізь цю запізнілу весну.
Так ніжно торкається губ бірюзовими пальцями
некошене небо, мене позбавляючи сну.
І з розуму зводить кульбаб, наближаючи літо.
Відчинених вікон медові тремтять вітражі.
І падають зорі - у чашку із надписом "Lipton".
Й даремно з екранів чужі виглядають ЧУЖІ.
І місто не місто - зелене розгойдане море,
де сонце спікає бруківки гарячі коржі.
А світ - такий справжній, неначе народжений вчора...
Лиш ми - міражі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578254
дата надходження 01.05.2015
дата закладки 01.05.2015
Лиш той кохання намалює,
Хто його гирлом упивався,
Об його скелі розбивався.
А іншим говорити – всує.
Лиш той оцінить його мури,
Хто був у їх тісних обіймах,
Хто мир пізнав п’янкий і війни,
Ніс кулі в тілі від Амура.
Про нього тим судить годиться,
Хто міряв градус його сили,
Хто був на дні його могили
І в небо нісся з ним, мов птиця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575275
дата надходження 18.04.2015
дата закладки 18.04.2015
Ты моя.
Я тебя никому не отдам.
Соловья
В зябкой ночи
Продрогший там-там
Ты услышь,
И рукой до меня дотянись.
Ты вернись.
Уходя- все равно,
Ты вернись.
Никогда-
Слышишь!- Нет, никому я не дам,
Без следа
След прервать
Наследившим следам.
Фору дай
(мол, татарам не даром я дам)
В сладкий Рай
Окунуться
Усталым телам.
Свет и тень...
И звенят Колокольчики- Дзень!
Ты раздень
Предо мной
Тело, душу- раздень!..
Стыд и срам-
Это только преддверие в храм.
Руку дам!-
И станцуем!..-
ПидИ-падУ-дам!..
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115041800190
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575230
дата надходження 18.04.2015
дата закладки 18.04.2015
Когда, читатель, вспомнят человека,
Носившего свой галстучный пиджак,
Родившегося на исходе века,
И знающего с детства: он - вожак!
Который мог любое дело сдвинуть,
Увлечь простором и задеть струну,
Который мог хоть чёрту вызов кинуть,
Любить который счастлив был жену,
И кто подался в сок судьбы - в поэты,
Когда, казалось, время в неге жить,
Который выбрал путь, достойный Леты,
И стал Природе ревностно служить,
Который, правда, не был скромным малым,
Хоть и не рвался с наглостью в друзья,
Который стал читаемым, бывалым,
Я - не смогу сказать, что ...это был не я!
26.01.1997г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574176
дата надходження 13.04.2015
дата закладки 14.04.2015
І проїхався небом
на сірому віслюкові
перемерзлий, намоклий,
застуджений Сірий День
понад містом, де тісно
сплелися вірШІ і колії.
І так хрипко заводила
втома своїх пісень
за копійку... За гривеньку
в мокрому капелюсі
серед сірих калюж,
що не мають ніколи
дна...
Де простим олівцем -
на коробці з якогось пупса -
розмокав під дощем
телефонного номер пульса
і чиєсь "Подзвони...
Замерзаю...Твоя Весна."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572676
дата надходження 07.04.2015
дата закладки 08.04.2015
Та хто ж ти?.. Лиш Вітер,
Що коси мої розпустив…
Розвіяв, розсипав… а серце – розіб’єш об скали?..
Ти той, що у собі безодню жагучу вмістив...
Й отримають ті,
що раніше- нічого не мали…
Й зігріються ті,
Що ніколи не знали тепла…
А ті,що втомились – спочинуть… і Сонячні Храми
Відчиняться тим,що в зневірі дісталися дна…
І ті, що голодні… і ті…
але що ж – буде з нами?!..
Почуй мене,Вітер…
Бо знову торкаєшся ти…
Так ніби в одну мить усі скрипки світу заграли…
І раптом між нами - численні згорілі мости…
І ріки безмежні -
криваво-червоної лави…
Ти той…що у синю
Безодню так легко повів…
Лише зчарувавши гілками вишневого цвіту…
Це море… яке вже не бачить своїх берегів…
І я забуваю… що ти –
зовсім з іншого світу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572272
дата надходження 05.04.2015
дата закладки 05.04.2015
Десь знов вождям співається "осанна"...
Десь "валять" ціни нафтою з Ірану...
А ти ідеш проспектом трохи п"яна,
І не введе тебе цей світ в оману...
Контакт астральний розірвався з небом
(чи пити все ж, можливо, менше треба?)
І ти, замріяна, ідеш вечірнім містом...
Твоїй душі у тілі надто тісно...
Рука нетвердо номер набирає
(знов телефон на землю випадає...)
До біса! Неслухняною рукою
З"єднай світи! Поговори зі мною,
І розкажи про сонячні канцони,
Що ллються в серце храму передзвоном,
Відлунням невідомого процесу,
Того, що з тебе робить поетесу...
Бо ти- відмінна. Ти- єдина в світі.
Лиш ти та я. Та ще- весняний вітер,
Що пилом часу душі овіває...
І знов кохання змісту набуває.
Так! Ми його наповним вищим змістом!..
І ллється світлом звечоріле місто...
Ти п"єш розмову, наче трунок з чаші...
Бо скоро зустріч має бути наша.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115040310708
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571777
дата надходження 03.04.2015
дата закладки 03.04.2015
Запорошила снегом по весне
Коварно-аномальная природа...
Смешно и грустно... Приезжай ко мне!..
Со мной тепло в любое время года.
Стряхнув весенний снег с волос и плеч,
Ты ощутишь, как сладко сердце ноет...
Как жар камина, радость наших встреч
Тебя волною теплою накроет,
И эликсиром солнечной лозы
Мы в упоеньи огненно-коньячном
Постигнем вновь желания азы,
Пути к экстазу четко обозначим...
Шумит вода. Уж ванна налита...
С тобой вдвоем, по кромке водопада
Пройдем нагими снова, как тогда...
И я в тебе... И ты со мною рядом...
Пусть мокрый снег кружится за окном
И тает на стекле, как лед на теле...
Восторг и жар экстаза- два в одном!-
Телами мы вселенную согрели...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115033000748
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570470
дата надходження 30.03.2015
дата закладки 30.03.2015
Примечание. Поэма написана в соавторстве с поэтессой Ириной Левобережной.
В ней частично использованы прежние наработки, частично- новые, объединенные в теме. Авторы сознательно не указывают, кто из них является автором какой-либо части поэмы. Предоставляем право догадаться об этом уважаемому читателю.
***
САКРАЛЬНОЕ
Прийти к познанью, отряхнув былого прах,
Дано избраннику, что женщиной рожден...
...жива в нас память и о прочих временах,
О временах... когда и не было времен...
Где Лада с Марой - потаенная борьба -
Ведя беседу, мирно шли в руке рука,
Где Навью вскормлены всходящие хлеба,
А Явь их солнцем осеняла свысока...
Кто жил по Прави, был Сварогом посвящен
В грядущий век... Отобразившись в нем...
Мир изменился... Или (может )- изменен?..
К добру иль худу?.. Только познаЁм...
***
ИСТОРИЯ РОДА
По колосварге огненними рунами,
Всевышний Род явил нам Божий дар.
Там Белобог и Чернобог перунятся,
Сжимая мир, как камень Алатарь.
Всё видимо-невидимое, сУщее,
Во Сварге от Сварога рождено
И Морока – обратный лик несущего,
Как день и ночь. Без света – не темно.
Живём мы в Яви по законам Прави,
А Навь нам дарит забытьё, и сны,
И так – от Рода к Роду, по спирали,
Триглав Всемирья постигаем мы:
Творенье, Сохраненье, Разрушение,
И длится жизнь, покуда нить тонкА.
А после нас, по божьему велению,
Зовёт к себе Смородина-река.
Калинов мост*, что ариями пройдено,
Веленьем рода – ведами в сердцах.
Там испокон веков – река Смородина**,
Течёт, но без истока, и конца.
***
МОРОК
В темных плесах озер отразились огни...
Это мир зазеркалья. В него загляни,
И увидишь, как вспять время тихо плывет.
Все реально, как в жизни. Но наоборот.
В этом мире отрада для тех, кто мечтал
Возвратиться к истокам начала-начал,
И для падших, вперед не осиливших путь,
Кто мечтает в былое весь мир развернуть.
Этот мир на виду. Он реален. Почти.
Он таится в пруду, как написанный стих,
Что до лучших времен пропылится в столе.
Это МОРОК, следящий за всем на земле.
***
ВУРДАЛАКУ
Ты пришёл.
С переводом времени...
Тихий звон, будто хруст стекла...
Мягкой поступью вдруг из темени...
Погоди! Я тебя ждалА!
Под луной завыванья слушала,
Враз дыхание затаив...
Мы во снах прикасались душами...
Был во мне ты... Всегда моим.
Ты неистовой страстью дикою
И оскалом в лицо дышал.
Я по скалам - как кошка прыгаю
За тобой! Перейди на шаг!
Не прошу тебя о смирении!
Вырываюсь с своих орбит!
Одного мы с тобой роду-племени!
Пламя страсти во мне рычит,
Кровь вскипает, тобой разбужена!
Исходила я Явь, и Навь,
В твоей воле я, мой ты суженый!
Будь моим, или гнев направь -
Загони, растерзай, и выкини,
Что дерзнула сказать, любя!
Или буду Лупой при Ульфрике,
Или не жить мне уж - без тебя!
***
УПЫРИ
Да. Я таков. Мы таковы.
Мы пили вар Разрыв-травы.
Да. Мы на капище в ночи
Нарушим Правь-закон. Молчи!
Молчи и слушай этот зов.
Он проникает в нашу кровь,
И выпивает изнутри.
Мы - Темный Мир. Мы - УПЫРИ.
Но как же сладок миг, когда
В моих руках прошепчешь "да..."
Приди! Себя мне подари!
Все это - МНЕ! Мы - УПЫРИ!!!
***
У ОМУТА
А у омута легче дышится…
И шелкОва вокруг трава…
Где ты, Лель? Но давно не слышишь ты.
Эхо кануло в кружева
Этих струй, что сейчас тишайшие…
…Ты готова меня принять?
Ты, вода моя, стылым бархатом
От потери укрой меня…
Тело белое – зря горело ты,
Он в глаза мне сказал «прости»…
Боль сердечную бесконечную
Что крапивою жжёт в горсти,
Опущу я на дно песчаное,
Обрету наконец покой…
Ты в душе саднишь раной рваною,
Встречей мечешься роковой…
Но довольно. Шагаю… смело я
В руки… горькой своей… судьбе…
Ноги стройные… груди белые…
И последний мой вздох - тебе…
…Не бывает …былых возлюбленных…
…Не бывать …надо мной венца…
…Помолись… о душе… загубленной…
…Что… с тобой… была… до конца…
***
РУСАЛКА
Русалки белесые косы...
Она позабыла совсем
За что ее Лелюшко бросил,
За что?.. Или, может, - зачем?...
И НОВУЮ ЖИЗНЬ обретая,
Мир Мары, повернутый вспять,
Полюбит порою, нагая,
Парней и девчонок пугать,
В купальские ясные ночи
В извечном кругу временном...
Так что же ты, Лелюшко, хочешь?..
Вернуться? Но это- ПОТОМ...
Когда переступишь порог...
И примет тебя Чернобог...
И тенью мелькнешь у реки...
Ах, омуты!... Как глубоки...
***
БЕЗУТЕШНОСТЬ
У Смородины у реки
Не цветут цветы васильки…
Тут зловонье, огонь и смрад.
Не идти? Повернуть назад?
Потерял по пути свирель…
Я – мертвец почти, а не Лель…
Безутешно брожу весь день,
А за мною – от Нави тень…
А за мною – моя вина…
Боли тянется пелена…
Прошлой ночью – Недоли знак,
Там, где омут - всплыла она…
Мост Калинов… мой переход…
Там Морена за кривду ждёт…
Свет теряю… нет больше сил…
Ах, зачем я её сгубил?
***
НОЧЬ ЛЮБВИ В ПОЛЕ
Эта дивная ночь так тревожно-сладка...
Несозревшая рожь шелестит у виска...
Мы с тобою лежим да на грешной земле,
И любовь нам двоим дарят звезды во мгле...
Было таинство дня, и вечерний закат...
И безумство огня, словно пламенный ад...
Охладила порыв вездесущая мгла....
Ты коснулась меня... Словно в душу вошла...
Мы нагие лежим да на поле ржаном...
Я в тебе недвижим... И движим... А потом
За разрывом-травой потянулась рука,
И дрожит свет ночной, словно жилка виска…
***
НА ЗАКАТЕ
На закате за лунной дорожкою
Поплывём мы на край земли.
Так хочу я пушистою кошкою
Потереться о руки твои...
Эти сильные, в родинок крапинки
С еле вИдными нитями вен.
И губами янтарные капельки
Осторожно собрать с колен...
Этот остров - он наш, с осОкою.
Ты прошепчешь: "Ко мне иди..."
И мои пшеничные локоны
Защекочутся по груди...
Переливами смеха счастливого
Разольётся по телу дрожь!
И в безмолвную тишь осинника
На руках ты меня унесёшь!
Где трава высока измятая,
Поцелуи легки, как пух...
Твои волосы пахнут мятою,
И уже горячо от рук...
Только шепот: "Не оставляй меня..."
И счастливый твой смех в глазах...
Только выдохи, и касания
И черёмуха в волосах...
***
ГОДЫ СПУСТЯ
Я здесь одна.
Иного мира странница.
Река меж нами – ширь и глубина.
Виновница? Любовница? Избранница?
А между нами – пламя, и война.
Сквозь дым не вижу облика зовущего.
Сквозь слёзы я не вижу ничего…
Прошедшего, грядущего и сущего
Не надо. Жду его лишь одного.
Какое пламя жжёт тебя, мой сУженый?
Какие бури на чело легли?
Всегда с тобой мы прикасались дУшами…
Зачем мы эту нить не сберегли?
***
ПО ТУ СТОРОНУ МОСТА…
Не сберегли...
А может - не сберЕжено...
Не вышло вновь... Не впрок... Не в нас вина...
Причудливо вплетается в мереживо
И рвётся нить, что нам судьбой дана…
И где я пал - вовек тебе неведомо.
В пылу боев, в восстания огне,
И эта нить - не нить пути победного.
Не довела она тебя ко мне...
***
МАТЕРИНСКАЯ МОЛИТВА
Сыночек…
Я опять молилась пламенно…
Тебе я узелочек собралА.
Как передать? Чиновники все кАменны…
За всех молюсь опять, не помня зла.
О, как ты там? Не холодно? Не голодно?
Так редко удаётся позвонить…
Я жду вестей, но снова морят голодом
Бездействия. Сжигая жизни нить.
Опять стреляли. На колени падаю
Пред Богом, и неистово молюсь.
Сыночек, ты поспал чуток? Не раненый?
Моя любовь с тобою будет пусть!
***
ЗВОНОК ОТТУДА
Здравствуй, мама!..
...... ...... ...... ...... .....
В окопе холодном сидели...
А по небу крылатые девы летели...
Нет, не с пьяну, не с голоду...
Это - войнЫ
В небесах отражаются
Вещие сны...
Мы отходим... И многих из нас уже нет...
Этот свет, или тот... Двуединственный свет...
Молот Тора вручен... Он тяжел... Ничего...
Мы еще не постигли всей силы его...
Холод, холод... Пустое... Он лишь разогреет
Кровь потомков-наследников Гипербореев.
Мы дойдем. Мы вернемся. Мы - светоч во мгле.
Мы, как Боги, извечны на нашей земле.
....... ....... ....... .......
А последний мобильный звонок был таков -
"Здравствуй, мама! Я скоро вернусь! Я здоров..."
***
ЭПИЛОГ
Утомленных путников шаг
В даль грядущего поступь мерит.
И река протекает в веках.
И воздастся нам всем по Вере.
Из миров-веков волчья сыть
Зовом крови крепит породу...
Это Макошь сплетает нить -
Из былых в грядущие годы.
Стебельком полевой травы
Навь венчает нас светлой Явью...
Передали седые Волхвы
Православие - Православию.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115032801248
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569927
дата надходження 28.03.2015
дата закладки 28.03.2015
Тучи пО небу мчатся отарой овец...
Воспаленный закат догорит, как костер...
Ну скажи же, подруга, скажи, наконец,
Все, что высказать хочешь, и весь разговор.
Расскажи как бывает порой тяжела
Эта ноша сокрытой любви от других,
И с тебя я сниму тот обет, что дала-
Все печали со мной разделить на двоих.
Расскажи, как бывает постыла постель
С тем, с которым испила ты жизни вино.
Как со мной быть хотела хоть пару недель-
Да не все, что желается, жизнью дано...
Расскажи, как в окно зазовут соловьи
Твою женскую душу весенней порой...
Эти ночи огня- не твои, не твои...
Мы вдали друг от друга. И ставни закрой.
Догорает закат, как костер на лугу...
Вон слезинка скатилась в ладонь по щеке...
Ты же знаешь... Ты знаешь. Я все, что могу...
Правда, легче? И я ухожу налегке...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115032700817
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569670
дата надходження 27.03.2015
дата закладки 27.03.2015
У долоню розкриту руки
Впали сни...
Ти хоч трохи поспи, допокИ
День ясний
Не почне випивати з душі
Сили знов...
Я тобі розповім у віршІ
Про любов,
Що мене зігріва повсякчас
В холоди...
Що кохання торкнулося нас
Назавжди...
Сон в розкриту долоню впаде-
Не мине...
Хай на мить, та у ньому знайдеш
Ти мене...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115032412337
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569160
дата надходження 24.03.2015
дата закладки 25.03.2015
[i]Вже рік Майдану... Та його значення для людства
не таке, щоб забути. Був весняний Кельн-2014-го...
А в душі - лише він, Майдан! Всупереч всьому,
що було потім...
[/i]
[i][b][color="#941212"]І знову Кельн... На цей раз вже весняний...
Як контрастує він з моїм кублом –
Освячено-знеможеним Майданом,
З розчавленим, в ланці закутим злом...
Там попіл, згарь, сплюндровані красоти...
Тут – надмір, лоск, німецький педантизм!
Та там... моєї нації висоти...
Все там – ове́ршки осяйні... і низ.
...Так, знову – Кельн! Узбіч – рожевість са́кур...
Біжить шосе захопленням навстріч,
Бо ждуть мене меди, нектари, сахарь...
А там – життя... і дяка всіх сторіч!
То вже нічим борця зі злом не звабить –
Фанатів Батьківщини не збагнуть!
Коли твій край вождям драконів вадить,
Коли твій край - уярмлена майбуть.[/color][/b]
12.04.2014, Кельн[/i]
На світлині: автор з зятем та внуком пересікають
границю між Німеччиною та Польщею на паромі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568249
дата надходження 21.03.2015
дата закладки 22.03.2015
Наче вчора було.
Наша зустріч- серпанком надій...
Це на серце лягло-
Як удвох ми ішли по воді...
Ми не знали страхУ
Замочити оголених ніг...
Ми вбивали нудьгу,
Поринаючи в води інтриг...
Еротичних чудес
Ми солодкі співали пісні,
І відлуння небес
Стогін твій повертало мені.
Навіжені думки
Ми здійснили удвох, як одне-
Чарівні пелюстки
Ти мені, як ніхто, розгорнеш...
Я дививсь залюбки,
Як сорочка спадала із пліч...
В річку впали зірки наших мрій,
Наших радісних стріч...
Наче попіл листа,
Що згорів- прочитати катма...
Я не той. Ти не та.
І на серці весною зима.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115031800171
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567460
дата надходження 17.03.2015
дата закладки 18.03.2015
У дороги костер догорает...
Дым весеннее небо коптит...
Словно ветка, росой истекая,
Увядающий день догорит...
Дай согрею озябшие руки
И смолистого чая налью,
Нашим встречам по краю разлуки
Посвященную песню спою
О любви, что на грани печали
Согревает вечерним огнем...
О дарах, что как звезды упали
Нам желаньем остаться вдвоем...
И о том, что костер догорает,
А дорога- разлучница ждет...
Выпьем, милая, сладкого чаю!..
Чаю я, что любовь не уйдет,
Что любовь не прощается с нами.
И в разлуке ласкает теплом
Божьей Искры сокрытое пламя,
Что в сердцах. И твоем, и моем.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115031500327
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566746
дата надходження 14.03.2015
дата закладки 15.03.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Sx3lyGqjBQw[/youtube]
[i]Слова: Наталя Данилюк.
Музика і виконання: Володимир Сірий.
Відеоряд: Олексій Тичко.[/i]
Слово об’єднало нас в родину,
Стало оберегом назавжди.
З кожного куточка України,
Мов на крилах, линемо сюди -
Ув обійми нашої світлиці,
Під її осонцений покров,
Де в очах у кожного іскриться
Незгасима лагідна любов.
Слово об’єднало нас , поетів,
Пригорнуло теплими крильми,
Мов ключі журавликів у леті,
Вкупі всі тримаємося ми.
Несемо велику силу слова,
Щоб запричастилася душа
І дзенить співуча рідна мова
У піснях, у прозі і віршах.
Тут єднання кожного зігріє,
Надихнувши на високий злет.
Слово об’єднало наші мрії
У святе покликання “Поет”.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565565
дата надходження 10.03.2015
дата закладки 11.03.2015
Люба Подруго, я за тобою сумую.
Руку дай. Скоро зустріч. Тебе проведу я
Через міст водорОзділу темних фантазій,
Що світи наші знов поєднають наразі...
Це місток, що створив зачарований Демон...
Це місток, що удвох ми з тобою пройдЕмо
По-над темними водами Стіксу нічного,
Де в лататті орнаментів схлипу німого
Впізнаватимеш Фрейї рунічного знаку,
І навколішки ставши, складеш ти подяку
Чоловічого тіла оголеним гронам,
Що тебе переповнять за покликом лона,
І цілунком торкнешся мого ти чола...
У воді віддзеркаляться наші тіла,
І моєю себе ти відчуєш рабою
З насолодою здатись на милість без бою...
Відчуття поєднання- у Вирій дорога...
Міст світів... Тут стрічавсь Білобог з Чорнобогом...
Тут Смородини-річки круті береги...
Доторкнусь... Увійду... Наберуся снаги
Від твого прохолодно-вологого тіла,
Що для інших святе, а для мЕне грішило...
То пусте. Он латаття вночі розцвіло...
Знай- до мЕне тебе ВЗАГАЛІ НЕ БУЛО.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115031000771
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565514
дата надходження 10.03.2015
дата закладки 10.03.2015
Почувствовать во вздохе странном,
интуитивно ощутить,
понять на уровне астральном
во всём связующую нить...
Не это ль — высшее блаженство
для поэтической души?..
Но в вечной жажде совершенства
стихи — всё те же витражи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563193
дата надходження 28.02.2015
дата закладки 09.03.2015
Куди твій шлях лежить, країно
Величних предків, давніх Вір?
Куди високий погляд лине
З полів, степів, з Карпатських гір?
Куди прямуєш ти, небого,
Нерідко зраджена дітьми?
У забуття? До перемоги?
У спокій ситої пітьми?
В тяжкі часи лихої смути
Не раз свій шлях тебе провів
Через живий вогонь спокути...
Прадавніх пращурів- Волхвів
Вогонь горить в тобі незгасно,
І поряд дивно запалав
Вогонь Святого Християнства,
Що світом сонця засіяв
На куполах церков. І дзвони
Чарівним співом пролили
Навік написані закони
Святої Руської Землі,
Землі твоєї, Україно!
Куди ж ти линеш? Відкривай
Путі відвЕрнення руїни,
Шляхи до щастя прокладай!
Бо щастя є. Ми ним не ситі.
Жага прадавня в нас живе.
І доля наша в оксамиті
Небесних таїн не спливе.
І буде мир. І буде свято.
І ще притисне до грудей
Нас Україна- рідна Мати.
Прямуй. Ми- вірим. Ми- ідем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503293
дата надходження 05.06.2014
дата закладки 07.03.2015
Досить тепло... Метіль за вікном не кружляє...
Сніг не слІпить... І річка безльодно біжить...
І вночі іншим містом немовби блукає
Та, без кого замерзне, здається, весь світ...
Ти з роботи нараз повертаєшся пізно...
З телефоном не сумно іти... Ми удвох
Поговорим про вічне з тобою, про різне...
Обімрієм наступний до зустрічі крок...
В світла колі рукою торкнися планшету...
Поцілунок у "скайпі"... І ти не сама...
Ясночолим дано неземного сюжету...
А ще, знаєш? Сьогодні скінчилась зима...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115030100104
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563327
дата надходження 28.02.2015
дата закладки 01.03.2015
В небі,
На темному боці
Сріблястого Місяця,
Троль нецікавий
(чи, більш вірогідно, Тролиха)
В Зорі жбурляв
Камінцями.
Дурниця ця втіхою
Стала для нього...
Єдино доступною втіхою.
Зорі небесні
На те зазвичай
Не вважали.
Сяйву Зірок
Аж ніяк камінці
Не завадять.
Сяйво яскраве
Дарується обраним радо,
Як противага
Отої Тролячої вади.
Казка сумна...
Різні долі-
Світить і жбурлятися.
І нескінченна,
Немов про Попа та Собаку.
Сяють Зірки.
Та й навіщо їм відволікатися?
Сумно Тролю-
Ні пошани йому, ні подяки...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115022300529
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561740
дата надходження 22.02.2015
дата закладки 23.02.2015
Коли в День Світла ясноокий Ангел
Тебе коханкою подарував мені,
Ти одаліскою зійшла на вищий щабель
Пізнань чуттєвості в цім дивовижнім сні...
Безсонна ніч. Вода стіка за комір...
Межа світів... Один, принаймні, є-
Блокпост у темряві- сирий готельний номер,
В ракетнім світлі віддзеркалює твоє
Тонке обличчя- мерехтливий спомин-
І серце зранене наповниться теплом
Майбутніх зустрічей, що спалахом ранковим
Його зігріють у теплі твоїх долонь...
Холодний дощ, немов антонім мрії,
Змива сліди, що губляться в імлі...
Я віднайду їх. Бо плекаю ще надію
На радість зустрічі... на цій сумній землі.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115022200470
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561449
дата надходження 21.02.2015
дата закладки 22.02.2015
Вона незламна наче Україна,
Якій впродовж віків нема спокою.
Цю жінку не поставить на коліна
Агресор клятий, схильний до розбою.
Любов є й віра у мого народу,
Був час, надію почали втрачати,
Та Бог, направду, дав нам в нагороду
Надію, нині кинуту за ґрати.
Тендітна, наче польова волошка,
Чоловікам у мужності дасть фору.
Вона останній цвях заб'є у дошку
Труни кремля захланної потвори.
Давно москаль ТАК не боявся жінки,
Він бомбою вже звик усіх лякати,
Нескорена тендітна українка
Кремлівські мури нищить через ґрати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559236
дата надходження 12.02.2015
дата закладки 13.02.2015
[b]Вдохновил стих И.Левобережной "Прикоснуться хочу"[i][/i][/b]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557904
Уйдет февраль,
уйдут морозы,
наступит май,
а в мае грозы -
с души озябшей
унесут печали,
что в прошлом,
как минор звучали...
И новым чувством
запоет душа,
всем существом
чуть не спеша
стремись навстречу
своей любви,
в ней наудачу –
гори, люби, живи!
****
Здесь магнолии в цвету,
мне б найти свою мечту,
и любовь вновь обрести,
встретить счастье на пути,
на лице моем улыбка,
пусть не будет счастье зыбко,
только крепкая любовь -
возродит мне сердце вновь!
А весной - свет перемен,
и надежды долгожданной,
грусти принесет взамен -
нежности, любви желанной!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558132
дата надходження 08.02.2015
дата закладки 08.02.2015
Возможно, это интеллект искусственный
Повсюду на́чал убивать самцов и мужество...
По сёлам в Украине – безмущи́нье.
Кто выехал в ...Росиию от ...России.
Кто дом свил на колёсах, дом в машине.
Кто в Квэ́бэки-Берлины, в летье, в зимье...
Вновь стали украиночки – солдатками...
Одни, работа, дом, хозяйство, сапки.
Война, что мор – для мужиков, семейств, династий.
И взрыв демографический – невестам, холостячкам.
И так производительных рук мало.
Война – родившихся ...и тех забра́ла.
Возможно, это интеллект искусственный
Повсюду на́чал убивать самцов и мужество...
Болезнь-инфекцию мы с вами - обнаружили!
Теперь, в программы каждых гаджетов - мир, дружбу!
01.02.15 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556537
дата надходження 02.02.2015
дата закладки 02.02.2015
Предисловие. Согласно предложенной И. Левобережной теме "Эсмеральда" по роману Виктора Гюго "Собор парижской Богоматери"
О Нотр Дам собор!.. Ты спишь и видишь сны...
И в витражах отсвет тоскующей луны
Фигуры прошлого творит за тенью тень...
Иди, встречай их, Эсмеральда! Скоро день...
И вновь- Поэт, Монах, Горбун- они твои...
И ты- как смерти зов, как поцелуй змеи...
Ты не мертва... О нет и нет... Они с тобой
Еще станцуют лунный танец голубой...
И загорятся лунным светом витражи...
Ведь ты сама хотела этого, скажи?
Сводя с ума, самой в безумье уходить,
И винным током совращенья яд испить...
Блеснет рассвета луч в полночной тишине,
И ветра стон прошелестит на ухо мне-
Ты пред Собором, как пред Богом преклонись-
Не позабудь о НЕЙ... И тихо помолись...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115020200758
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556517
дата надходження 02.02.2015
дата закладки 02.02.2015
[b]РІЗДВЯНИЙ СОНЕТ[/b] (гарний звуковий файл)
[i]Моїм дорогим друзям з щирим вітанням з Різдвяними святами, що тривають[/i]
Музика і аранжування Світлани Гричко
Співає тріо "Водограй" (Світлана Гричко, Володимир Литвиненко, Оксана Фернюк)
[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00549521.gif[/img]
Прислухайся! В повітрі ще бринить
Різдвяної святої ночі згадка
Про перший погляд Божого дитятка,
Про перший відлік двох тисячоліть.
Світ завмирає в урочисту мить,
До свого повертається початку.
І раптом першу чуємо колядку:
«Христос рождається! Христа славіть!»
Небесного хоралу вічну тему
Співають знову зорі Віфлеєму,
Їх віддзеркаллям мерехтять свічки…
І у вінку терновому своєму
Спаситель йде до нас через віки –
І вірою у світло ми живемо.
[youtube]https://youtu.be/IesL20jC6H0[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551579
дата надходження 14.01.2015
дата закладки 17.01.2015
Шаль холодную дождик набрасывал
На поникшие плечи мои.
Что случилось, мне милый не сказывал...
Как-то враз, очертил наши дни.
Он взъерошить не дал свои волосы…
И теплом не согрел до зари.
Не поведал охрипшим мне голосом
О своей негасимой любви.
Задыхаюсь от непонимания.
- Что же было?! И было ли что...
Только боль с бесконечным страданием
Сжала сердце... с надеждой, с мечтой.
Его имя - с небес заклинание!..
Звуки сыплются множеством ран.
Удаляет судьба расстояние…
Время счастье уносит в туман.
Шаль дождя заменяю снежинками,
Засыпает судьба меня льдом.
Они тают на сердце слезинками...
Льется горечь с печалью в мой дом.
09.01.2015 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550302
дата надходження 10.01.2015
дата закладки 10.01.2015
Яка краса! Вбирає очі небо,
І кров шумує молодим вином.
Я лину, моя ластівко, до тебе,
І я тебе зустріну все-одно!
Нехай мороз лютує яничаром,
В темниці льоду борсає ріка –
Вони зі мною – безвідмовні чари:
Моїх чуттів невитрачений скарб.
І знову нам з тобою – по сімнадцять,
І нас вітає молодий бузок.
Хорал тополь – цнотливо-гордих грацій
Чутливо ловить найтихіший крок.
А ми були тоді, по суті – діти.
Це нині вік такий – акселерат...
А я, твоїм лиш поглядом зігрітий,
Був багачем на тисячі карат.
Чекай мене! І сумувать не треба!
Якщо в нас згадка – молодим вином –
Нехай роки – журавликами в небо,
А я тебе зустріну – все одно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549737
дата надходження 08.01.2015
дата закладки 08.01.2015
[b]РІЗДВЯНИЙ СОНЕТ[/b]
Прислухайся! В повітрі ще бринить
Різдвяної святої ночі згадка
Про перший погляд Божого дитятка,
Про перший відлік двох тисячоліть.
Світ завмирає в урочисту мить,
До свого повертається початку.
І раптом першу чуємо колядку:
«Христос рождається! Христа славіть!»
Небесного хоралу вічну тему
Співають знову зорі Віфлеєму,
Їх віддзеркаллям мерехтять свічки…
І у вінку терновому своєму
Спаситель йде до нас через віки –
І вірою у світло ми живемо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549521
дата надходження 07.01.2015
дата закладки 07.01.2015
Який, прошу, був мій улюблений час?
- Коли я писав до вподоби!
Коли прокидаюсь під внутрішній вальс,
Молюся до неньки-природи.
І звідкись, зненацька з`являвся мотив
Глибоких хвилюючих істин.
І геть олівець коливався від див,
Та наміру всім відповісти...
А капосна рима лягала, як мед,
Грайливо поета займала.
Та думка летіла кудись наперед
Упевнена, щира, зухвала.
7.05.96 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548147
дата надходження 02.01.2015
дата закладки 02.01.2015
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546218
Таинственный поэт печали!
Она знакома мне, поверь, –
фанфары наши отзвучали
и в молодость закрылась дверь...
Любимец грусти! Всё гадая,
что в мире – истина, что – ложь,
сомнений муки пожиная,
ты непомерный груз несешь.
Мы все – в сетях своих сомнений,
потерь, ошибок и грехов,
обидных слов, деяний, мнений,
в плену несмелости оков
и мыслей, что порой, как спицы
в душе, – болезненно остры...
они пленят нас... или птицей
несутся в звёздные миры...
И, в миг пронзая бесконечность,
вдруг проникают в тайны Тьмы,
где, мудрость собирая, Вечность
хранит ответ на ВСЁ... Но мы
её страшимся,.. зная сами –
во Тьме рождается Рассвет...
Загадочными письменами
нам Небо дарит свой ответ:
что было праведно, что ложно
из пройденных земных дорог...
Ответу Неба верить можно,
ведь, кто мы – знает только Бог!
26.12.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547095
дата надходження 28.12.2014
дата закладки 29.12.2014
Просыпайся, тихонько бужу…
Самый сладкий сон на рассвете,
О ромашках, о звездах, о лете…
Я губами по коже скольжу,
Прикушу чуть, затем отпущу...
Просыпайся, восходит заря,
Подари страсти жаркой дыханье.
Жар небес, океаны, моря,
Предвкушение… замиранье…
Повернись, почувствуй желанье…
Просыпайся, я знаю, не спишь,
Признак срасти, от глаз не укроешь,
Сердце стой, ты так громко стучишь,
И бессонницей беспокоишь,
Ожидая, сладостно ноешь…
Просыпайся, роса лепестки
Умывает, под солнцем палящим…
Обожги касаньем руки,
Одари взглядом жарким, манящим,
И сплетеньем животворящим…
Просыпайся…
06.08.2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516461
дата надходження 09.08.2014
дата закладки 19.12.2014
Сегодня, дамы-поэтессы,
средь вас я воспою одну.
Ей од не посвящает пресса –
ну... не попала на волну.
А жаль. Как пишет!!! Право слово,
я по 5 раз читать готова
и восхищаться, в упоеньи,
любым её стихотвореньем –
эмоций и души томленьем,
возвышенностью чувств, гореньем.
Её стихи – как трепет лани.
Сверкают радужные грани
всех персонажей и портретов,
она – алмаз среди поэтов.
О пустяковом иль серьёзном –
но мастерски и виртуозно
поют метафоры и рифмы,
чувств амплитуда, алгоритмы
развития любовной сцены...
Писать столь сильно – дар бесценный!
Дар – что от Бога! Он – врожденный.
Ведь так легко, непринужденно
плести узор ажурной вязи
о чувствах, их глубинной связи,
так запредельно чисто, тонко –
способен соловей лишь звонкий!
Тебе подвластна, безусловно,
магическая сила слова!
Как луч – светла, чиста, игрива,
в стихах ты – королева! Дива!
А в жизни – милый, добрый, славный,
открытый человек...Но главный
В чем слабый?..
Тебя пугает жизни проза,
грядущего седые грозы.
Как ясноликая Луна
лишь к Солнышку обращена –
так не касаешься струны,
что с темной стороны Луны,
паришь ты с легкостью эфира
над мрачной будничностью мира.
Лети, лучистое созданье,
отмеченное Божьей дланью,
как эльф поэзии парящий,
любовным пламенем горящий!
Любви тебе, добра и света!
Пусть рядом будет тот, кто люб...
Обожнюють тебе поети!
Всім складом –
Поетичний Клуб.
19.12.2014 р.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=58oMb-Sq2QU[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544817
дата надходження 19.12.2014
дата закладки 19.12.2014
Знаком ему АК, наган,
ведь он прошел войну – Афган.
В морозы выстоял Майдан,
и не в толпе, не в подворотне, –
боролся он в "афганцев" сотне.
Упрям. Горяч он, как джигит!
Охотник страстный. Сибарит? –
во вкусах, разве что, возможно,
но... лучше буду осторожна.
Не Дон Жуан, но сердцеед
и романтический поэт.
Сердечек дамских он "раскольник"...
Так, кто же он? –
СЕРГЕЙ СОКОЛЬНИК!
Серго! Пусть беды и ненастье
обходят дальнею дорогой.
Любовь, Пегас и Музы, Счастье
толпятся вечно у порога!
Пусть будет полным дом, семья,
желает весь Facebook... и я.
19.12.2014 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544829
дата надходження 19.12.2014
дата закладки 19.12.2014
[b]её не надо звать ....[/b] Нам кликати Її нема потреби,
[b]и гнать.....[/b] Ні гнати геть, ні дослухатися,
[b]не надо слышать....[/b] Ні чути…
[b]или слушать.....[/b] Вона приходить вчасно, коли треба,
[b]она приходит[/b] Щоб зняти з нас важкі тілесні пута…
[b]нас спасать......[/b] Вона у нагороду нам дається
[b]сумев наш тайный зов[/b] За наші перепетії життя,
[b]подслушать.[/b] Коли вже без натхнення серце б’ється,
[b]за жизнь в награду[/b] Коли уже немає вороття
[b]нам дана [/b] Туди… де нам чогось іще хотілось,
[b]когда уже...[/b] Де не байдужими ми ще були,
[b]не интересн0....[/b] Де било, як фонтан, бажанням тіло,
[b]ничья судьба....[/b] Де знали ми по чому, що, коли…
[b]ничья вина.....[/b]
[b]ни визуально....[/b]
[b]ни словесн0.[/b]
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
Мой возраст.... Мій вік мені болить нестерпно,
это страшная болезнь.... Поезією лиш його лікую.
её стихами... За словом Вік я подих Смерті чую…
подлечить... Вві сні ж від пристрасті і досі терпну.
пытаюсь...
за словом Возраст....
слышу слово Смерть.....
а в снах ....
к коленкам...
страстно...
прикасаюсь.
...............................................................
Я не умру.... Я не помру, я вийду погуляти,
За мною надто вам не варт ридати.
Я выйду... Я жив, як міг, я дарував тепло,
Дівчат кохав й мені від них було…
погулять.... Писав вірші (пісень є, навіть, пара).
Любив життя, хоч не літав за хмари.
по мне не надо плакать.... Мав судження своє про демагогів,
и стенать... Сам друзів вибирав, кохання і дорогу.
У світі ні про що не жалкував,
Я жил как мог.... Що мати міг, те я хотів і мав.
как мог тепло дарил... Я Всесвіти для себе будував
І в них кохав, кохав, кохав…
любил деФчёнок... Я дякую, що мав любов навзаєм…
Ми ще зустрінемось…
Мовчіть, я вас благаю…
и любимым был...
писал стихи....
и даже пару песен....
мой путь по жизни....
был мне интересен...
смотрел с иронией
на трезвость демагогов...
сам выбирал
друзей....
любовь....
дорогу....
и ни о чём...
на свете не жалел...
был в меру смел....
и то что мог.... хотел.
вокруг себя...
я строил личный мир....
и в нём любил...
любил...
любил
спасибо...
за ответную любовь....
мы ещё встретимся.................
.................
..........
.....
не надо лишних слов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543044
дата надходження 11.12.2014
дата закладки 12.12.2014
чуєш? — це сон накивав п'ятами якнайдалі,
знов залишивши мене наодинці із ніччю.
це він порóзкидав пó стелі сонця кришталі,
ніби сказавши: "дивись і не спи, чоловіче"...
бачиш, в моїй зле-кімнаті сьогодні так видко —
це зима грається з Місяцем у піддавки:
то осінь кличе, то вéсну, мов тягне за нитку.
справді ж, її створюють перелітні пташки...
не відчуваєш потреби у денному світлі,
не пишеш рими допоки не зíйде зоря...
і теплий подих завис у хиткому повітрі,
а далі сон, який має подібне ім'я...
11.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542954
дата надходження 11.12.2014
дата закладки 11.12.2014
За вікном пірнає в темний вечір
краєвид Дніпрових берегів...
А в квартирі – так нестерпно! – з печі
паморочить запах пирогів...
Я тебе, коханий мій, чекаю
і вслухаюсь, як ключем черкнеш...
Вже по кроках за дверима знаю –
смуток чи тепло в душі несеш.
Ти візьмеш лице моє в долоні,
що з морозу й холоду пашать,
я цілую рідні сиві скроні...
Як роки до вирію спішать!
Вік наш тане, як церковні свічі...
Ми сто літ вже топчем спориші,
а ти досі – самий кращий в світі
серцем і високістю душі!
Ніжно обіймеш мене за плечі,
пригорнусь я, мов мале дитя...
Є в житті неоціне́нні речі...
найдорожчі... скарб твого життя.
10.12.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542911
дата надходження 10.12.2014
дата закладки 11.12.2014
После прочтения "В магазине запретных вещей"…
автор: Артура Преварская
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541337
В магазине запретных вещей...там соблазны для глаз,для ушей...
Даже воздух там ими пропах...Это грех!..Пахнет он,..знаешь как?..
На полу там не воск от свечи...Поскользнуться там можно душе,..задохнуться в тиши...
Не спеши ты туда,..не беги,..а подумай сначала,..молитву прочти...
Можно там и упасть,и не встать,и пропасть...Растерять можно все:даже честь...
И цена там всему медный грош...И за так все дают,..только требуют душу в залог...
Только плата высокая там,..души все оставляют не в милость богам...
И залога возврат позабыт...
Вход там есть,..только выхода нет...
Не спеши ты туда,не ходи,..и за так никогда ничего не бери...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541426
дата надходження 04.12.2014
дата закладки 04.12.2014
И выпал снег...
Еще несмелый, робкий...
И ты в маршрутке,
Сквозь сплошные пробки-
Обычное при первом снеге дело-
Ко мне руками тянешься несмело...
Мы встретимся...
Соприкоснемся ртами...
И на губах
Несмелый снег растает...
И не испачкают суровых будней тени
Предельную кристальность отношений...
Пусть снег несмелый
Трепетно кружится,
И тает с краской
На твоих ресницах.
Пусть нас теплом коснется в одночасье
В круженьи танца зимней вьюги счастье...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537833
дата надходження 18.11.2014
дата закладки 18.11.2014
Зала темного сдавленный шум...
У колонны Вы скромно стоите...
Можно, девушка, Вас приглашу?
Или Вы танцевать не хотите?..
Время чертит томительный след,
И у нас его с Вами так мало...
Сколько горя сейчас на земле...
Сколько горечи, сколько печали...
Мы забудем сегодня о них...
Ветер танцев, как листья закрУжит
Этот вечер... И ночь на двоих
Нас в желанной истоме подружит...
Этой ночи таинственный свет...
И соития сладкие муки...
И бессонно-влюбленный рассвет...
И объятья на грани разлуки...
Завтра нас разлучат поезда,
И в завьюженных поисках лета
Мы теплом понесем сквозь года
Нашу ночь танцевальную эту...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537618
дата надходження 17.11.2014
дата закладки 18.11.2014
Памяти Рэя, моего друга.
Поговорим, но, как обычно, молча,
Ведь на безмолвие способен только друг.
Холодной полнолунной ночью волчьей,
Дня беспокойного отрезав полукруг,
Мы, наконец, на темной половине,
Где, кроме нас, тиши и те’ней – никого,
Я – брат тебе, и этой ночью синей
Безмолвным воем докажу свое родство.
Прижмись ко мне своим косматым боком,
Ты, верно, думаешь о том же, что и я,
Уже далёком и еще далёком –
Где размыкаются края небытия...
Так важно то, что мы с тобою рядом,
И нашим взглядом остановлена луна,
И светом, у безвременья отнятым,
Одна дорога нам с тобой освещена
Ты хочешь мне сказать, уже немного
Тебе, мой друг, осталось в доме жить моем?..
Запомни эту лунную дорогу, -
Настанет время, – мы пойдем по ней вдвоем.
Март 2011 – 14-го ноября 2014
............................................................................................
... Я нашел его в предпоследний день 2002-го, не очень молодого, истощенного, больного, слепого на один глаз, потерянного... Привез домой и назвал Рэем – лучиком. Нет, неправильно будет сказать, что я спас его, - мы спасли тогда друг друга. Я помог ему, а он подарил мне двенадцать лет своей любви и дружбы.
Рэй стал третьим моим псом. Он не был таким могучим и дисциплинированным служакой, как мой «первенец» Вел-Мартин фон Лоссаталь, не обладал красотой и интеллектом Эрика, бывшего циркового артиста, пса удивительной судьбы... Рэй оказался простодушен, энергичен, упрям, не всегда послушен, но редко встречал я зверя, который был бы так же бесстрашен и одновременно добр и благороден (именно благороден, знатоки собак поймут, о чем я).
Он оказался долгожителем, мой Рэй. Сколько ему «стукнуло» в этом году, шестнадцать? Или семнадцать? Кто знает... Осталось тайной и его первое имя. Он ослеп на свой единственный глаз, почти оглох. С мая месяца перестал ходить – ноги уже не держали... Полгода с пеленками, ежедневным мытьем и прочими атрибутами жизни паралитика... «Разве это жизнь? – говорили мне друзья, - Усыпи его, не мучай зверя». Но я-то видел, что Рэй хочет жить. У него была поистине несгибаемая воля. И он не сдавался до самого конца.
Этот стих я написал три с половиной года назад. Рэй тогда серьезно заболел, и мне подумалось, что, учитывая возраст... Но я недооценил его. Рэй не из тех, кто сдается. Он был мужчиной в высшем и универсальном смысле этого понятия.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537030
дата надходження 15.11.2014
дата закладки 15.11.2014
Дощу краплина, мов туга сльоза,
На чистій шибці ожила раптово.
Осінній дощ, не весняна гроза,
Що серце веселить розлогим громом.
Осінній дощ несе в собі печаль,
Легку душевну тугу - все минає...
Північний, розтривожений містраль,
До ніг сусальне золото жбурляє...
То кида в очі впереміж з дощем...
- О, їм вдалась, напару, дивна фуга.
А в серце заповза холодний щем...
- Осінній дощ, мов підла зрада друга.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536953
дата надходження 14.11.2014
дата закладки 15.11.2014
Царящих нравов жуличных правителей
Нам не постичь порядочными верами.
Мы догоняем старости родителей,
Верхи нас держат, строго, в папке «серые».
Швыряют, как собачкам - кость, иллюзии
Из новостей, ручных законодательств.
Мы рождены для песен многовкусия,
Как я и все - для будущего, страсти.
Жизнь... расчищают «сильные сплотившиеся»
От нас сады – для своего потомства.
А мы, покинуто-смирившиеся-спившиеся,
Молчим-надеемся встать гордо полным ростом.
P.S.
Раз нет защит, путей, верховного внимания -
Вьём, вьём сочувственные, из своих, компании.
09.11.14 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535747
дата надходження 09.11.2014
дата закладки 09.11.2014
ЕКСПРОМТ,
написаний під час міні-презентації другої книги
С. Сокольника "Одвічність... бажання",
яка зовсім недавно вийшла з друку.
Як немовлятко горнуть до грудей,
так трепетно тримаю це вида́ння –
скарбничку мрій, емоцій та ідей,
фантазії, надії, сподівання...
На цім папері вишита душа
і ритми серця, що від болю рвалось,
закарбувавшись в'яззю у віршах –
все, що було, бажалось, не збувалось:
любов і спрага, ніжність і екстаз
закоханого скептика-мужчини,
і сміх, і сльози – ті, не на показ –
в глибинах болю сховані перлини.
Душа поета – у його віршах,
його життя і суть – як на долоні,
тут він – мудрець і воїн, падишах
і раб покірний у краси полоні.
Вірші – то спів і плач, і молитви,
вірші – то труд... і Неба подарунки...
Сокольнику! Вітаємо! Лови
визна́ння і... гарячі поцілунки!
12 вересня 2014 року
Друзі! Привітаймо автора – патріота, борця,
вірного сина своєї країни і... гарну людину!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523169
дата надходження 13.09.2014
дата закладки 02.11.2014
В України є гетьмани,
В неї є поводирі,
Хто в людей заслужить шани,
Зменшить наші тягарі.
Зло хто знищить і ненависть,
І корупцію й брехню,
І жорстокість і лукавість,
Спалахнуть не дасть вогню
Братовбивства і прокльонів,
Що ведуть в провалля тьми.
І напише нам закони,
Які схваляться людьми.
Згуртувати всіх зуміє -
Схід і Захід заодно.
Хто від слави не сп`яніє,
Як буде в руках кермо.
Щоб з Донецька і до Львова,
По містах і селах всіх,
Пісня линула чудова,
І дитячий чувся сміх.
Рідна мати, Україно,
Від морів і до Карпат
Вільна будеш неодмінно
І прославлена стократ!
05.03.2014р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489442
дата надходження 31.03.2014
дата закладки 22.10.2014
- Лишь заглянула в твои глаза
И… там осталась.
Засыплет солью горька слеза -
Я улыбалась.
Одна встречаю закат, рассвет…
Мне больно очень!
Колдунья слала мне свой совет
И сон пророчил…
В тумане млечном схвачу звезду,
В кольцо заправлю.
- Тебя, любимый, тогда найду!
Без лишних правил.
Помашет солнце лучом своим,
Накроет вечер –
Мой взгляд - на небо! Спешит за ним…
Тоска калечит.
Песчинку в звездах спешу искать,
Надеюсь очень…
С колечком счастье хочу связать…
Ищу все ночи.
Заворожили слова и сон,
Душа – не в теле.
Спрошу колдунью: - Ну, где же он?!
Обман на деле.
На Млечный мне бы взобраться путь!
Попасть в то царство…
Любовь и счастье себе вернуть…
Найти в пространстве.
В небесной бездне звезд, как росы…
Сияет счастье.
Мой путь страданий не погасить…
В судьбы во власти.
- Ее с твоей бы навек связать!
Беда романа.
- Лишь заглянула в твои глаза…
На сердце рана.
13.09.2014 г.
Картинка из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530452
дата надходження 17.10.2014
дата закладки 21.10.2014
[youtube]http://youtu.be/s0bLJtTkh50[/youtube]
[b][i]Є речі,
де
багато слів
не треба…
...Доконує
дитячий
влучний
Жест!
18.10.2014
[/i]
[/b]
__________
Відео в двох варіантах...
Варто послухати, вдруге включивши.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530846
дата надходження 18.10.2014
дата закладки 21.10.2014
«Дивно,
все, що було застиглим,
літаючим бачити
в просторі.»
(Райнер М. Рільке)
Коли пишеш про цю війну – зриваєшся: починаєш усвідомлювати, що пишеш про війну взагалі. Хочеш написати якщо не про епоху сірого попелу, то про подію в історії – репортаж. Але знову і знову пишеш про те, яке то паскудне і жахливе явище – війна. Може тому, що всі війни так чи інакше однакові: на кожній війні є герої і негідники, але всі герої на одне лице і всі негідники на одну морду. Приходить нова війна, а люди все ті ж. Мародер – він завжди мародер: що в часи Юлія Цезаря, що в часи Авраама Лінкольна. І в армії Річарда левове Серце, і в армії генерала Чан Кай Ші були свої герої, що йшли вперед, бо так треба, бо іншим треба жити, і свої боягузи, що думали тільки про свою шкіру. Просто в різних арміях відсоток тих і інших був різний…
Під кулями приходять до голови несподівані думки. Під кулями думки не бувають сподіваними: вони або відсутні, або приходять невідомо звідки. Думалось: неправда, що християнські і буддистські монастирі подібні і по формі, і по суті. У буддистських монастирях шукають істину без особливої надії її знайти, а в християнських істина дана початково, треба лише прикласти зусилля, щоб не віддалитись від неї, лишитися у її казковому лоні…
Я ніколи не напишу про те, що бачив на війні. Про це написати неможливо. Люди не повинні знати і відчути все, що бачив ти на війні – це не повинна бачити нормальна людина. І ці жахи описати неможливо.
Саме перо протестує і відмовляється писати. Як описати те, що люди – мислячі істоти, що відчувають, думають, пізнають світ, створені по образу і подобію Божому за якусь мить перетворюються на криваве місиво з кісток, ганчірок і м’яса? «Я ходжу серед людей, а бачу уламки людей.» Ніцше писав про це як про метафору: писав про духовні уламки людей. А як описати це не як метафору, а як реальність – уламки людей на землі після обстрілу? Про шматки людських тіл, які лежать серед руїн села після вогню москальських «градів»? Як описати відчуття людини, що побачила яр заповнений людськими тілами? (Сепаратисти там розстрілювали людей, яких вони підозрювали у нелояльності, а потім скидали туди ж тіла і власних вбитих бойовиків.) Як описати поле, всіяне вбитими солдатами, яких ніхто не ховає, які так і лежать під байдужим небом? (Ми забираємо тіла тільки своїх вбитих солдатів і то після того, як вщухне перестрілка, і сапери перевірять і відтягнуть тіло – сепаратисти заміновують тіла наших вбитих солдатів. А тіла сепаратистів чи москальських солдатів – кому ж хочеться ризикувати життям, щоб їх поховати? Так і лежать…)
Бабуся щось несе мимо блок-посту.
- Що несете?
- Ноги.
Показує – справді несе людські ноги. Пояснює:
- Лежали біля хати, треба поховати, негарно якось…
Звільнили з полону наших полонених солдат. Один солдат був без рук. Сепаратисти відрубали йому руки. Як описати все це???
Я довго думав (колись): для чого я живу на світі? Який сенс життя? Мого, зокрема. Але я все зрозумів, коли в Луганській області люди вітали нас як визволителів. І плакали, коли ми змушені відступати… Для цього я зараз і живу щоб захистити наших людей від тих озвірілих виродків, що по той бік фронту.
Не всі, звичайно, сприймали нас як визволителів і захисників. Один місцевий виродок показав нам середній палець руки, коли ми їхали броні. Тільки він не врахував, що в мене патрон був у патроннику, а коли я бачу сепаратиста, то руки автоматично скидують зброю догори і сепаратист опиняється в прицілі. Я навіть не встигаю подумати. Реакція в нього теж була нівроку – кинувся тікати. Але куля літає швидше, ніж він бігав – він таки отримав два набої між лопатками. Більше середній палець він не буде показувати нікому. На війні як на війні…
Солдати з’їли БТРа. Шкода. Біля річки ми зловили здоровенну черепаху (на ній не було давніх ієрогліфів, інакше це був би китайський міф, а не сучасна війна). Я намалював на панцирі дві білі смуги. Назвали черепаху БТРом. Вона дуже кумедно повзала біля табору. Але хтось сказав солдатам, що юшка з черепахи дуже смачна. А їм так набридла одноманітна армійська їжа (якої до того ж бракувало). І з тої черепахи зварили юшку. Казали, що вийшло смачно. Я, щоправда, так і не куштував – мені було шкода нашого БТРа…
Це війна. Ернест Гемінгвей був правий: чим ближче до передової, тим більше трапляється прекрасних людей. Негідники ховаються в тилу. Або по той бік фронту – серед мародерів і тих, хто катує наших полонених. Це віна. Тут – біля себе – я бачу різних людей – але більшість з них чисті і прекрасні. Але ці прекрасні люди гинуть. Війна знищує найкращих. І плодить негідників. Колись Діоген, почувши фразу, що віна буцім то, знищує бідняків. Сказав: «Навпаки! Вона плодить їх у неймовірній кількості!» Ця війна крім бідняків плодить ще й негідників.
Біля нас постійно крутився кумедний песик. Ми любили його і годували. Війна породжує у солдат жорстокість, але одночасно і протилежне – сентиментальність. Солдати на війні особливо жаліють тварин. Того песика ми назвали Чебурашкою – за капловухість. Він завжди був біля нас, навіть коли ми стріляли – не боявся. Але за день до того, як наш взвод жорстоко обстріляли «градом», песик втік. Вони теж здатні передбачати майбутнє – песики…
Солдати сусіднього взводу поміняли полоненого сепаратиста на тушонку – на банки «п’ятачка в бронежилеті» (бо голодні). Чомусь мене це зачепило: до чого дійшло – людину міняють на продукти. У душі росло темним безлистим деревом якесь обурення і відраза до всього (о, не сприймайте мене як мізантропа!). Потім я раптом зрозумів: моє крислате обурення викликане не натуральним обміном (на війні натуральним обмін популярний як в епоху раннього середньовіччя – бо кожна війна це раннє середньовіччя – повернення темних віків, тільки в людську свідомість, а не на сторінки підручника) з участю людини (работоргівля), а самим фактом, що сепаратиста взяли в полон. Я сепаратистів ніколи в полон не брав і солдати мого взводу теж... Нічого так не принижує людину як полон – це найогидніше, що буває на війні. Краще вже подарувати ворожому солдату смерть. Тим паче, якщо він сепаратист...
Солдатські розмови інколи докучають: замість того щоб зосередитись на чищенні гармат і кулеметів, вони починають точити ляси (а що на війні не надокучає?) Розмова починається з однієї фрази, яку хтось кидає у простір:
- А Рільке теж служив в армії.
- Але його естетика не те що не армійська, вона антимілітарна: такий світогляд не сумісний з армією та війною.
- Не кажи. А ти читав його «Кам’яних черепах»?
- Це виняток. Рільке сентиментальний. Його містицизм відірваний не тільки від життя, але і від буття. Війна повертає до реальності. Навіть до критичного реалізму Антона Чехова. Хто зумів писати вірші про армію, так це Кіплінг. А прозу – Гемінгвей.
- Ернест суперечливий дивак по суті – початково суперечливий. Він роздирався між пацифізмом і грубою реальністю життя, що знаходить своє найбільш відверте на війні, яка по суті і сформувала його як письменника. Не був би він на фронті в Італії в Першу світову – не було б ніякого письменника Гемінгвея. Може був би хороший рибалка і мисливець з відповідними нарисами... У його творчості немає цілісності. Все розірвано. І фрази і свідомість. Немає концептуальності якщо хочеш... Може тому він і застрелився. Людина повинна розуміти для чого вона пише. Не можна писати «Прощавай, зброє» і водночас ладувати карабін для сафарі. Або – або...
- Але так чи інакше, його реалізм ближчий воїну, ніж безнадійність Барбюса з його «Вогнем» чи приреченість, що звучить в романі Еріха Ремарка «На західному фронті без змін». Правдиво, так. Але після такого роману хочеться застрелитись. Проза Гемінгвея – це слова сильної людини, що лишається чоловіком в нелюдських умовах, витримує випробування і перемагає... Тут треба розуміти, що «Прощавай, зброє» і «По кому подзвін» писали два різних автори – два різних Гемінгвея, бо це були різні війни, а значить і людина ставала інакшою. Це все одно, що порівнювати армію Гарібальді з армією найманців Борджіа...
- Цікаво, чому саме Борджіа вважають чи не найгіршим Папою в історії: певно, за те, що він носив тіару напередодні реформації – справді найбільшого з можливих великого розколу християнства – духовного розколу. І його бачать причиною цього розколу.
- Зовсім не тому. Борджіа ввів ratio в церковне життя, ставши найбільшим прагматиком, а значить найбільш світським Папою на святому престолі (антипап я не враховую). Ось вона – вершина ренесансу: на папський престол всадився Арістотель-матеріаліст.
- Цікаво, якби Папою в той час став Джироламо Савонарола: сама історія повернула би в інший бік. Реформація стала б ренесансом релігійної свідомості.
- Вона і так була ренесансом релігійної свідомості. Без перебільшень. Ренесанс був епохою перетворення релігії в античне філософствування і естетизм. Лютер спробував повернути релігії її початковий зміст. А заодно перетворити світські установи в церкву, або хоча б у частину церкви. Щоправда, вийшло навпаки – церква стала світською установою – новою... Недарма Кальвін вирішив стати світським Папою – релігія губила свій сенс, якщо все наперед визначено: якийсь апофеоз фаталізму. Майже, як в сучасній війні – все буде. як тому судилось бути...
І це говорили люди, які кілька хвилин тому були під обстрілом, а потім гатили з «Акації» у відповідь – так, що земля двигтіла... Світ остаточно перетворився на п’єсу-абсурд. Семюель Беккет відпочиває. Точніше він був пророком. Всі ми тепер чекаємо на Ґодо... А сонце поволі сходило, туман танув, я чомусь думав про протопопа Аввакума та його слова про «корабель вогняний» - ці уривки містичної метафізики: «Перш ніж народитись, був у Граді Сонячному, Небесному Єрусалимі: бачив сонце, розчахнуте як колодязь... Був я неначе вугілля розпечене, і раптом згас, і чорним став, і попелом власним одягнувшись, був скинутий у місиво весняне...»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530994
дата надходження 19.10.2014
дата закладки 19.10.2014
Прилинь…
Коли ридатимуть дощем
Над перевалом ці осінні хмари…
Сховай мене
Під зоряним плащем
Під звуки веселкової гітари…
Вплетись
В моє волосся золоте…
Нестримано… розхристано… стосило…
Лісами хай летить волосся те…
Так неповторно…
Зоряно-красиво…
Прийди…
Коли накотяться з долин…
Оті звабливі… ті грибні тумани…
Я із твоїх складатиму перлин
Собі пов’язки
На відкриті рани…
Напийся
Помаранчевих долин…
Що досі ти не смів навіть торкатись…
Адже вітри з весняних полонин
Не можуть
В косах осені кохатись…
Вплетися
У скуйовджене гілля…
Щоб я кричала…
Щоб благала… Досить!!!...
Зривай……………
аж до останнього листка…………..
--------------------------------------------
30 жовтня Неповторна Осінь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529490
дата надходження 12.10.2014
дата закладки 18.10.2014
Давно колись, ще у дитинстві, коли я був малий, моя бабуся рятувала мене від переляку та хвороб досить незвичним для нашого сучасного часу чином – водила до ворожки. Стара бабця з пронизливим поглядом ясних очей, у такій же старій хатині, де майже всі стіни були у іконах, садила мене на табурет, роздивлялась уважно і починала колдувати. Швидко начитана молитва, попльовування через плече, незрозумілі рухи руками - все це було цікаво та, на мій подив, часто допомагало. Бо цей дивний світ ще так мало пізнаний нами і ще так багато в ньому незрозумілого. А я все життя потім пам’ятав ці почуті мною чарівні заклинання – тьфутьфуляк на собак, якими переважно і проводила свої сеанси ворожка. І весь час мені було цікаво – що то за таємничий тьфутьфуляк насилала на не менш таємничих собак бабка-ворожка. І що з ними потім буде, з собаками, як вони отримають по спині цим самим тьфутьфуляком.
Звісно, вже давно немає тієї ворожки. Та й хати її вже нема. Час спливає і забирає з собою все на своєму шляху. А я лише недавно розкрив тайну загадкового тьфутьфуляка та невловимих собак, яких все намагалися їм гепнути. Бо ті собаки – то були мої страхи, мої дитячі фобії, які нападали на мене, кусали, не давали нормально жити. Бо в кожної дитини були свої страхи. Хтось лякався темноти, хтось грому, павуків, бджіл та мало чого могла ще боятися дитина. І ці страхи, їх потрібно було проганяти. Бо від них, цих страхів були більшість проблем. Ось і ганяла їх ворожка – тьфу, тьфу, ляк на собак, тьфу, тьфу, ляк на собак. Дивно мабуть було проганяти страхи, лякаючи їх та ще й попльовуючи при цьому. Але, як то кажуть, клин клином вишибають. Може й є в цьому сенс, хто зна. Бо, як я і казав раніше, дуже часто це помагало. Бо, все ж, мабуть лякалися мої страхи нашіптувань ворожки та на довгий час тікали від мене.
Зараз, коли кожен день приносить щось нове і дуже часто недобре, коли ми постійно кудись поспішаємо та боїмося не встигнути, коли все валиться з рук і часто здається, що вже край і далі нікуди, мені на поміч приходить запала з дитинства у пам’ять чарівна зброя – тьфутьфуляк на собак. Біжить собі хвостаті та мохнаті тварини, біжить від мене, десь собі погуляйте. Тьфутьфуляк…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530273
дата надходження 16.10.2014
дата закладки 16.10.2014
Еще «Старый Завет» нас учил, что захватчики уничтожают
Всю мужскую ораву, жилища, всех умных и сильных.
Так сейчас на шахтёрских степях: в виде скошенного урожая -
Те, кто жил в Украине, и был здесь - довольным, стабильным.
Ход придуман был злобный – чтоб всё навсегда украинское
Сочеталось на угольных нервах – со смертью, разрухой.
Так, толстухи с кислотностью – не переносят всё кислое,
Когда именнно кислое – жизнь для худения брюху...
11.10.14г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529355
дата надходження 12.10.2014
дата закладки 12.10.2014
Мистична тьма ночного неба...
Безмерной мглой давя на нас,
Как извергая быль и небыль,
Предупреждая всякий раз
О сокровенном смысле Знаний,
О невозврата полосе,
О предрешенности свиданий,
Нам приоткроет тайны все
Куском преломленного хлеба,
Как Дар Богов... И мы вдвоем,
Впитав в себя ночное небо,
Как вина, тайны эти пьем...
Как вина... Руки протянули
Навстречу звездной тишине...
И сумрак звезд гудит, как улей,
В сердца войдя тебе и мне.
И в миг ночной, что всех дороже,
Вдыхая грудью звездный дым,
Как Инь и Ян, взойдя на ложе,
Друг другу тайны отдадим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529161
дата надходження 11.10.2014
дата закладки 11.10.2014
Заморожу тебе почуттями
Я суто античними…
Прохолодними… Cніжними…
Срібними…
…майже арктичними…
Зачарую тебе нестандартними…
Неординарними…
Над морями північними
Стану Вітрами
…полярними…
Намалюю я квіти
На вікнах твоїх
Візерунками…
Цілуватиму так… як ніхто…
…крижаними цілунками…
На Морозяній флейті
Для тебе
Мелодію гратиму…
Ти проситимеш сонця у неба…
… а я – реготатиму…
Цей танок Льодовий
Я станцюю тобі…
Ніби граючись…
Снігову Королеву полюбиш…
…ніскільки не каючись…
…Але ж твого тепла
Я ніколи не зможу напитися…
Бо для мене це – зникнути…
… щезнути…
… чи розтопитися…
Бо дороги мої – над снігами…
Прадавніми… вічними…
І якщо я й кохаюсь з Вітрами…
То тільки –
…..…Північними…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527449
дата надходження 02.10.2014
дата закладки 10.10.2014
Поймай в ладонь кусочек неба,
Того, что в этот трудный час
Вкусить дало познаний хлеба,
Теплом своим покрыло нас
В местах пересеченья судеб
На ложе потаенных встреч,
В которых память наша будет
Тепло небесное беречь.
Тепло слияния с тобою
В объятьях жертвенной любви...
И эта память беспокоить
Нам будет души... До крови
Еще не раз свои мы раны
Разбередим, сорвав бинты,
Блуждая в призрачных туманах
Разлук и встреч... И с высоты
Теплом лазурью льется небыль,
Что былью стала нам с тобой...
Тепло уловленного неба
Нас обогреет, как любовь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528278
дата надходження 06.10.2014
дата закладки 06.10.2014
І я – відпливу,
якщо справді зімкнулося коло.
А ти намалюєш мене, неповторну й живу.
Хтось раптом промовить:
-Надайте засудженій слово.
А слова – нема… покотилось в зелену траву.
А слова – нема…
Покотилось, розбилось, мов м”ячик.
І вже проростає крізь мене зелена трава.
Лиш пензля старого
тобі залишу на удачу.
... регочуться трави:- В засуджених слова – нема!
А слова немає…
І, значить,я знову в дорозі,
і швидкість шалена відносить мене крізь зірки.
...і ти малюватимеш вперто,
забути не в змозі,
смарагдові очі, що в серці пробили дірки.
Чи я повернусь,
як насправді розімкнеться коло?
(згубились ключі від покинутих мною дверей…)
І раптом згадаєш:
- В засуджених…. – право на слово.
...сміється Мадонна
з усіх на землі галерей…………
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528256
дата надходження 06.10.2014
дата закладки 06.10.2014
[i]Т. Л.
Я навіщось обіруч тримаю дарма
Наше щастя, яке вже не з нами.
Тетяна Луківська[/i]
[youtube]http://youtu.be/i9VMH79PPwU[/youtube]
[i]…Той сумнів – хоч зрідка – приходить до нас:
Для чого живе́мо, кому ми потрібні?..
А в космосі зорі… й спливає наш час,
А ми до тих зір… Ой, як, люди, подібні…
Ось там десь далеко мигнула зоря…
А та – он, дивись! – ненароком упала…
То й люди, неначе той світ ліхтаря,
Блукають вночі на Івана Купали,
Шукаючи квітку… Єдину… Лиш ту,
Що їм принесе ще небачене щастя!
(Ой, що це я, людоньки, вам тут плету –
У вас забираю увагу і час я?)
А щастя те поряд – іди, доторкнись,
Розкривши навстріч свою теплу долоню!..
На щастя своє… як на Бога… молись…
Шукай своє щастя в собі, а не зовні…
Та в світі, що маєш, побільше залиш,
Собі ж не жадай, не бери забагато…
Подбай і про інших… Не подумки лиш…
І стане тепліше, світліше у хаті.
Душею своєю… і хлібом… ділись –
Від того лиш станеш багатшим…
А скрута нагряне – тобі те колись
Сторицею… вернеться… братом!
5.10.14
____________[/i]
*Навіяне прекрасним віршем Тані Луківської,
яка сьогодні відмічає свій День народження:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395371
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527857
дата надходження 05.10.2014
дата закладки 05.10.2014
Срібним місячним пилом
покрилися стіни у спальні,
і казкова мозаїка враз
змалювалась на стелі.
Було тихо довкола, і тільки
фужери криштальні
несподівано й дзвінко
лунали, як грім у пустелі.
І малинові губи грайливо
напій скуштували,
і нектАровий відблиск на них
залишився миттєво...
Твої очі-смарагди солодкий
полон віщували,
тонка ніжка фужера тремтіла
між пальців чуттєво.
Врівноважено-чемний сьогодні,
мов той джентельмЕн.
Тільки погляд лукавий
так кличе, так манить на дно...
Ну а я, як не леді...
втікачка із диких племен,
поцілунок дарую, як
пристрасті перше зерно.
Я по атласній шкірі із
зЕрнят посію стежину...
І від вушка по шиї ось так
неквапливо мандрую...
Твоїх вуст, підкоривши
нарешті, найвищу вершину,
їхню палкість і ніжність
повільно, тихенько зцілую...
І зімкнеться довкола
із рук твоїх рідне кільце...
Я залИшусь у ньому
сьогодні до самого ранку.
Так п'янить мене, любий,
оте дивовижне слівце...
І "Кохаю" летить в темну ніч
вітерцем крізь фіранку...
І ми хочем забути,
що всюди володарем час.
Ми удвох тут назАвжди,
довіку... єдині...
Золотистим туманом
пробралося сонце до нас.
Заблистіли фужери,
покинуті на скатертині...
1.10.14.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527275
дата надходження 02.10.2014
дата закладки 02.10.2014
Владимир Сосюра "Люби Украину, как солнце, люби ..." (перевод Владимира Туленко)
Люби Украину, как солнце, люби,
Как ветер, как травы, как воды ...
В минуту счастливую, в радости миг,
Люби также в час непогоды.
Люби Украину во сне, наяву,
Наш вишенный цвет Украины,
Живую и новую всю красоту,
Язык наш с тобой соловьиный.
Меж братских народов, таких дорогих,
Сияет она над веками ...
Люби Украину всем сердцем своим
И всеми своими делами.
Для нас она в мире поверь мне, одна
В пространстве и сладостных чарах ...
Она в дальних звездах, и в ивах она,
И в каждом сердечном ударе,
В цветке, в птичьем пеньи, в электроогнях,
И в песне, в мыслителя думе,
И в детской улыбке, в девичьих глазах
В знамен багровеющем шуме ...
Как вечный огонь, освещает путь нам,
Идет по дубравам лазурным,
В тревожных гудках волн седого Днепра,
И в облачках этих пурпурных,
И в той канонаде, развеявшей в прах
Людишек в зеленых мундирах,
В штыках пробивавших дорогу в веках,
Чтоб стать украшением мира.
О, юноша славный! Пусть будет твой смех,
и слезы до смертной кручины ...
Нельзя полюбить нам народов других,
Когда в сердце нет Украины! ..
О, девушка! Родину нашу любя,
Борись за страну, что едина.
Твой суженый быстро разлюбит тебя,
Разлюбишь, коль ты Украину ...
Любите в труде, и в любви, и в бою,
Как песню, как свет над землею ...
Нам нужно сберечь Украину свою!
И вечная слава Героям!
11 июля 2014
Владимир Сосюра (1898 - 1965)
"Любіть Україну, як сонце, любіть..."
Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.
Між братніх народів, мов садом рясним,
сіяє вона над віками…
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.
Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,
у квітці, в пташині, в електровогнях,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячий усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі…
Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових,
в грому канонад, що розвіяли в прах
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях
до весен і світлих, і щирих.
Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину…
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!..
Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну…
Любіть у труді, у коханні, у бою,
як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею!
1944
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527276
дата надходження 02.10.2014
дата закладки 02.10.2014
[b]Публикация для Ириночки Левобережной [/b]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527065
Ирина Одоевцева
* * *
Он сказал: — Прощайте, дорогая!
Я, должно быть, больше не приду.
По аллее я пошла, не зная,
В Летнем я саду или аду.
Тихо. Пусто. Заперты ворота.
Но зачем идти теперь домой?
По аллее черной белый кто-то
Бродит, спотыкаясь, как слепой.
Вот подходит ближе. Стала рядом
Статуя, сверкая при луне,
На меня взглянула белым взглядом,
Голосом глухим сказала мне:
— Хочешь, поменяемся с тобою?
Мраморное сердце не болит.
Мраморной ты станешь, я — живою,
Стань сюда. Возьми мой лук и щит.
— Хорошо, — покорно я сказала, —
вот мое пальто и башмачки.
Статуя меня поцеловала,
Я взглянула в белые зрачки.
Губы шевелиться перестали,
И в груди я слышу теплый стук.
Я стою на белом пьедестале,
Щит в руках, и за плечами лук.
Кто же я? Диана иль Паллада?
Белая в сиянии луны,
Я теперь — и этому я рада —
Видеть буду мраморные сны.
Утро… С молоком проходят бабы,
От осенних листьев ветер бур.
Звон трамваев. Дождь косой и слабый.
И такой обычный Петербург.
Господи! И вдруг мне стало ясно —
Я его не в силах разлюбить.
Мраморною стала я напрасно —
Мрамор будет дольше сердца жить.
А она уходит, напевая,
В рыжем, клетчатом пальто моем.
Я стою холодная, нагая
Под осенним ветром и дождем.
1922
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527192
дата надходження 01.10.2014
дата закладки 01.10.2014
Журавли… мои светлые птицы,
Вы с гнездовьем прощаетесь милым.
Высока вам дорога ложится,
Где осеннее небо остыло.
Полетите сомкнувшимся клином
В невесомом тумане небесном
И наверно в строю журавлином
Вы кому-то оставите место…
Провожу вас потерянным взглядом.
Обо всем на мгновенье забуду.
Попрошу – не зовите, не надо
Нас бескрылых с собою оттуда.
Отделенный незримой межою
Вам вдогонку тоску свою вылью
И отдам все, что есть за душою
За такие же светлые крылья…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526148
дата надходження 27.09.2014
дата закладки 27.09.2014
Махновщина - всегда, где беспределы.
И выскочки всегда на казнях - в белом.
«Людей стравить, как боевых слонов:
Под лозунги - За правду! За страну!
Взлететь, занять, глотнуть побольше прелестей», -
... Из тактик «патриотов» с бомбной челюстью...
19.09.14г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525931
дата надходження 26.09.2014
дата закладки 27.09.2014
Раділа тобі дитинно,
Вплітаючи сни у коси,
Злітаючи ввись нестримно...
...А в серце вкрадалась осінь...
Тихенько дощем сіріла
І листячком облітала:
Вона грала сум уміло,
Їй просто сльотИ - замало...
Вона огортала хмарно
Моєї душі світлину,
Ховаючи в незугарну
Заплаканих днів ряднину...
Та думалось: все минеться,
Ще вітер туман розвіє,
Весна ще воскресне в серці,
Тюльпанно зросте надія...
Забула я хід природи...
Зима замітає осінь;
Куйовдить сади негода,
Де пташка співала досі.
Наносить мороз на вікна
Сніжинчасті витинанки,
Гойдаючи непомітно
Печаль на моїх фіранках...
...Раділа тобі дитинно,
Вплітаючи сни у коси...
Напевно, я в чомусь винна,
Раз осінь в мені голосить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526077
дата надходження 26.09.2014
дата закладки 27.09.2014
Не нанималась видеть сны - но вижу...В них ветер в застеколье что то ищет...
И он колышет сон, и гладит,..обещает...А дождь стучит по крыше,..и ветру потакает...
В них не хожу - парю,..летаю ...И поезда все взглядом провожаю...
И дни,часы опять считаю,как и прежде...Мечтами дальше я живу,..с надеждой...
И снова страсть вернулась семимильными шагами,..уселась рядом в нетерпении,в ожидании...
И снова струны у души с печалью распрощались,..звучит мелодия знакомая,..давно родная...
И струны сильно так натянуты,..звучат,..не рвутся...И нет звучанию конца,ни края...
В тех снах и солнце светит ярче и не обжигает...И куст калины горькой сладостью своею манит...
Ты только рядом и не покидаешь,..и меткими словами,как молнией,сражаешь ...
Как острой саблей ни за что не ранят...С недавних пор ты стал так осторожен...
Поранился ты острыми осколками судьбы,..от этого ты стал так нежен...
А босиком по мостику ты памяти своей промчался,..ты что то там нашел,..и понял,.. мигом возвратился...
И тот,кто опускает ночью небо все над нами...имеет и гонцов,чтоб сон такой мой стерегли и охраняли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525997
дата надходження 26.09.2014
дата закладки 26.09.2014
Одна… Совсем одна с ветрами!
Под звездами и под Луной.
- К тебе тянусь я всеми снами…
Когда дождусь, любимый мой?!
Я без тебя печаль не прячу.
Дышать, родной мой, не могу!
Все время, милый, горько плачу.
Лишь существую… Не живу.
Разлука – долго ль? Я не знала.
Надеялась, что помнить будешь.
Своим теплом тебя держала…
За чувства вряд ли нас осудишь.
Как зверь, ждала, в тоске томилась!..
Надежду просто извела…
В обнимку с горем закружилась!
Тебя в святые возвела.
Я столько бредила, мечтала!..
Был мой, я верила… и будешь!
Слезой судьбу лишь огорчала…
Она шептала, что забудешь.
- Ах, вот ты, Ангел мой бескрылый!
Укрой меня от всех невзгод!
С тобой опять душа вселилась!
И снова, слышишь, как поет?!
Как тишина в ночи шипела!
И день петлей меня душил…
А я ждала… Не ждать не смела!
И вот ты счастьем оглушил!..
- Зачем, разлукою гонимый,
Тоскою сердце больно рвешь?!
- Так обними скорей, любимый!
Сейчас покой мне в душу льешь.
Судьба твоя – моя награда!
Согрей, родной, своим теплом…
Теперь, надеюсь, будешь рядом!
И мы забудем о былом…
05.01.2014 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525980
дата надходження 26.09.2014
дата закладки 26.09.2014
Последняя вспышка и осень угасла
Ноябрь как пожарный сбил пламя дождями
И пепел остыл
И остыли мы сами
Я так не хочу, слышишь, я не согласна!
Ноябрь на дворе- это просто погода
Пусть спряталось солнце, пусть тучи и холод
Зато для объятий прекраснейший повод,
А утром вставать так совсем не охота
И хочется нежиться в теплой постели,
Касаясь губами твоих поцелуев…
А ветер пусть злится, пусть ветер лютует,
А мне все равно
Мне тепло, в самом деле
От слов, от любви, от признаний на ушко
От глаз твоих цвета осеннего неба
По телу всегда разливается нега…
И я покоряюсь любви
Я послушна….
Последняя вспышка и осень угасла…
Ноябрь вылил воду…
Там чистое небо
Оттенком бездонным напомнило лето…
С таким утвержденьем я точно согласна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525939
дата надходження 26.09.2014
дата закладки 26.09.2014
Два всадника скачут вдоль чёрной стены.
В доспехи тяжёлые облечены.
Два всадника скачут, угрюмо молчат,
На каждом из них роковая печать.
Их ветры терзают, беснуется мгла,
Дорога для них без конца пролегла.
Один вдруг споткнулся, тот час же другой –
Летят по грязи, нету слов меж собой.
Глядят друг на друга, как будто враги,
Нет солнца и звёзд, и не видно ни зги…
В руках одного факел дымно-густой,
А у другого горит чуть живой.
Не съедутся вместе. Вдоль длинной стены
Их путь разделённый на две стороны.
И так бесконечен их тягостный путь, -
Нет времени им, хоть на миг отдохнуть.
Два всадника скачут: Терпенье и Боль,
И чем-то похожи они меж собой…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525879
дата надходження 25.09.2014
дата закладки 26.09.2014
***
Я желаю простого
Среди будничной сложности,
Где нет слова пустого,
Места нет осторожности.
Где всё просто – отчаянно,
Нет разящей внезапности,
Не бывает нечаянной
Доброта вместо пакости.
Нет порогов условности
И расчётливой логики,
Где обиды не вспомнятся
В скудоумном убожестве.
Где цвета чище радуги,
Где есть музыка вечности,
И где слабый не падает
От людской бессердечности.
Но нет места такого
В этом мире безбожности.
Я желаю простого –
А имею лишь сложности…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525193
дата надходження 22.09.2014
дата закладки 26.09.2014
[img]http://s55.radikal.ru/i149/1107/eb/fbaca1b929b8.jpg[/img][i]Попередня публікація http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522479 була присвячена тавтограмам, тобто текстам, у яких кожне слово починається на якусь одну і ту ж літеру. Поети сайту взяли участь у цій лінгвістичній грі.
[/i]
1) [b]Oleg Kolibaba[/b], 10.09.2014 - 20:22
Дякую! Таки прислухався до Вашої поради, спробував. Ба навіть більше: захотів захистити бідного англійця, і дати йому можливість потішитися за його мову
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522636
Кажуть, вірші-монофони найкраще звучать лише на українській мові, але спробуємо внести різноманіття !
[b]Місячні миті[/b]
My mistress! Might me make my moon Місіс моя́! Міг мій місяць мигцем
More melting, marvellous, more meek? Милувати миліше міжгір’я?
Melodious moonlight motions morn, Мелодійно мере́жучи милі митцем
My magic, maybe, measures meed. Моя магія, мабуть, мов мрія.
My madam! May me malt my murk Мон мадам! Можна морок мани́ть,
Much mute, magnificence, much mixed? Мовчазніше мішаючи муркіт?
Moon money multiply my mag; Місяць множить монети, міняючи мить;
Miraculous mystique mean midst. Мальовничість, мов містика му́ки.
My maid! Music mislead myself; Моя мила! Мотає музи́ка мене
Magnetic mixture, maybe, missed. Магнетизмом мікстур, мовби, ми́за.
Moon mirror morally misgave, Може, місяця милість майстерно мине
Moreover, mad me, my marquise. Майбуття міфи, моя маркіза.
Me (I,II катрен) – тут: я; Миза – розташована окремо за містом
Mag – тут: півпенні (найдрібніша садиба
монета Ірландії);
Maid – тут: дівчина.
2)[b] Ірина Лівобережна[/b], 11.09.2014 - 10:48
Ну, ось що вийшло у мене...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522752
[b]Літера "Т" (про можливості мови) …
[/b]
Тло туманів тане табунами…
Тінь тополі трепетно тремтить…
То́нкі трави тягнуться тинами…
Теренова тиша тріпотить…
Там троянди теплий трунок тчеться…
Ти́рлич* твань торкає тайкома…
Тиждень точить тлін темницю терпко…
Та тримає тут трясовина́…
Ти́рлич*- лікарська рослина (горечавка)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522479
На конкурс... Спробуйте! )))
3)[b] уляна задарма[/b]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522777
[b]Літери "П" і "З" [/b](можливості мови…)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522752
...Пливу понад прірвою
пір"ячком... пухом пташиним...
Покосами пахне, п"янить
перестиглий полин...
Печальна пора понад полем
поораним плине...
Прозрінь Позолота Пожухла,
Подінься...Покинь!
Залиш... засвітися, Забута
загублена Зірка ...
Знайду - заховаю...
Замерзлим зайчам - збережу...
Зиму- залюЛЯю... заспЛЮ...
Загойдаю ...засТЕЛЮ
замети засніжені...
...Знаю - знайду і...
згубЛЮ...
4) [b]Сокольник[/b]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522889
[b]На "Х" (а вы что подумали?)
[/b]
Харизмой хренов Хряк хохочет.
Хорей характером хлопочет.
Харон хромает Хелоуином.
Хиреет харя Херувима.
Хреново хлеб хлебать хвостом.
Халат хорош, характер хром.
Хоттабыч хряпнул хидроген.
Хватает хобот хваткой хрен.
5) [b]Сумую сам…[/b] http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524134
Сумую сам…
Скупа сльоза скотилася
Спина серпом схилилася
Скроні сіє сивина -
Старості скромна складова.
Страждаю, сохну, стережу
Стежину смерті сумную
Cорочку сіру скину
Складаю собі схиму
Cпіваю сам…
ID: 524134
Рубрика: Вірші, Лірика
дата надходження: 18.09.2014 00:17:01
© дата внесення змiн: 18.09.2014 00:17:01
автор: [b]AKM[/b]
[b]Серед ставу сідає сонце спокволу…[/b] http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523285
Серед ставу сідає сонце спокволу,
Самотньо смерека стоїть смарагдова,
Соловейко сріблясте соло співає,
Стомилось село серед степу стихає.
Стежина стрімко стелиться. Смеркається.
Самотній силует сутулиться - спішить.
Сич сумно скиглить - сердечко страхається,
Садибою собака скалиться-скавчить.
Суворий сторож сон снує свавільно
Світлицю стелить спішно, стильно.
Сховає світла спалахи сумлінно
Спати складає стомлених - суцільно..
ID: 523285
Рубрика: Вірші, Лірика
дата надходження: 13.09.2014 21:29:38
© дата внесення змiн: 13.09.2014 23:24:45
автор:[b] AKM[/b]
6) [b]Богданочка :: Магія миті…[/b] http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523119
Джерела мого натхнення:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522907
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522479
Місяць-маестро маревом
мовчки милується...
Мужність мужчини,
мрійливість мадемуазель...
Маслом миттєвості
милий малюнок малюється...
Майстром магічно милується
Маргарита - модель...
Музика мрій маскувала
мінливість майбутнього,
Морок минулого мирно,
манірно мовчав.
Милі мандрують мостами
моря могутнього...
Магія миті - мольберт...
Мужчина майстерно модель малював......
12.09.14.
7)[b] РРРанок[/b] http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359458
Ранок рідко руки розкриває –
Різко ружа роси розриває...
Радуєтьсь ріка рабству русалки,
Рибка роззявляка – радість рибалки. 03.2004.
ID: 359458
Рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата надходження: 23.08.2012 21:53:19
© дата внесення змiн: 23.08.2012 21:53:19
автор: [b]Яна Бім
[/b]
8) [b]Лавинюкова Тетяна[/b] http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523030
[b]На "Х", так на "Х"[/b] (тавтограма вслід за Сокольником)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522889
Хитається хатина,
Хилиться хлівець!
Хлопцям Харитина
Хвалить холодець!
Холодно... Хукає:
- Хлопці, ходіть!
Хай худоба хрюкає,
Хріном хрумтить!
- Хто хоробрий?
Хто has хист?
Хорт? Хороший! -
Хижий хвіст!
Хлопці хором: Ха-ха-ха!
Хронічно хворий хитрий Хома!
P.S. Дуже багата, виявляється літера: Хом'як, хамелеон хрумтять хурмою, хмільний художник хитро хвалить хвою!
[b]Лавинюкова Тетяна і Ірина Лівобережна[/b]
[b]Містичне місто[/b] "[b]М[/b]" http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524543 ( в коментарях)
Метафор маса: магічне місто,
Медові мандри, мальви, маки.
Місячне мрево. Марення млисте.
Мріями манять містичні мавки.
Мавки містичні, місто... Мрійливо
Маревом маються млосно... манлИво...
Мусить мереживо марципанове
Мліти між мантрами-меридіанами...
9) [b]Алеля Свалада[/b]
[b]Летить любов на "Л"[/b] http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524638
Летить любов лебідкою
Літом... Лугом...Легенько...
Люстерко ласуэ леліткою:
"Ладо,Леле! Любенько!"
Летить любов лебедем,
Лоскоче лілія листками...
Любо ляскатись легенем
Лозами...Луками...Літами...
ID: 524638
Рубрика: Вірші, Лірика
дата надходження: 20.09.2014 14:08:36
© дата внесення змiн: 20.09.2014 14:08:36
автор:[b] Алеля Свалада[/b]
10) [b]Наталя Хаммоуда[/b]
[b]Магія української мови -літера "З".
[/b] http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570838
Замітала зима заметілі, завивали завії за вітром,
ЗасипАла замети-завади. Загребла, загорнула, загай.
Заховала, змотала-зім"яла, заслонила замерзлим загір"ям,
Закувала засніжену землю заспівала :"Засни, засинай".
Засвітились засріблено зверху забудови зненацька знищілі.
Задзвеніли закохані зорі. Заблищали, заграли, зійшлись,
Закружляли... застигли... змовчали, захмелілі, згорілі, зітлілі,
Задивившись замріяно-згубно, заіскрилися, знов зайнялись...
31/03/2014.
Н. Хаммоуда.
ID: 570838
Рубрика: Вірші, Лірика
дата надходження: 31.03.2015 12:05:40
© дата внесення змiн: 31.03.2015 12:43:01
автор: Наталя Хаммоуда
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525628
дата надходження 24.09.2014
дата закладки 25.09.2014
Поцілунок, якого ніколи не буде
Занімів десь за мить , за півподиху до
моїх губ із твоїми ... та я не забуду -
те бажання - сильніше мільярдів судом .
Те бажання - віддатись шаленому тілу,
Запірнути в глибини, в терпке забуття.
Чи я маю спинитись? Хіба я повинна??!
То закони суспільства чи закони життя?
Поєднання - якого ніхто з нас не стерпить.
Насолоди занадто , занадто спокус .
І ще зваж - ми з тобою обидва уперті
Кожен знає: "На цьому я не зупинюсь!"
А коли тобі в серце вкрадається думка ,
Що солодшої миті - то й годі чекать ,
Що любов , може бути, лише- жвальна гумка
З часом смаку не стане .. і [b]Як [/b]бути? Порадь!
Коли ти , обираючи сво́ї бажання,
Забуваєш дивитись на того , хто [b]є [/b].
І розтопчеш за мить його серце в стражданні ,
Але з ним захлинеться і серце твоє ..
Пам'ять тіла не зтерти , бажання ж - минучі.
Необачності примха куди заведе :
В теплий спокій обіймів людини , що любить ?
В жа́ркий шал то́го, хто тільки хоче тебе?
Поцілунок, якого ніколи не буде
Занімів, став нестерпним й залишився там ..
Бо, насправді , ти - підеш , бажання -забуду .
Бо кохання - інакше. Бо кохання - не нам.
Все ж людина не просто набір чого -небудь,
Кожен з нас робить вибір , який робить нас.
І крім нас наші вчинки засвідчує небо -
Без відтінків , без слів, без питань, без прикрас
І я хочу , щоб небо моє було чистим -
Без жалю, без ганьби, лиш з довірою щиро
А спокуса -підступна, завжди -ненавмисна
Вибір завжди за мною. Вибір - бути щасливою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524201
дата надходження 18.09.2014
дата закладки 24.09.2014
Я сумую за тобою, любий,
Хворі нерви колихає струс,
Ти для мене, як пекельна згуба
І найбільша в світі зі спокус.
Я сумую, ніби сніг улітку,
Як мольберт за поштрихом митця,
Як тварина, загнана у клітку,
Я сумую, любий, без кінця.
Лиш вві сні розпливчасто малюю
Сині очі ніби іздалля,
А прокинусь – наново сумую,
Як за мамою невтішне немовля.
А душа надіями ятриться,
Кволе тіло розтинає щем,
Так сумує молода пшениця
За липневим проливним дощем.
Так чекає серед посту здоба,
Зраджена захмеленим вином,
І так плаче птаха жовтодзьоба
За розбитим батьківським гніздом.
Я втомилась і, мабуть, до скону
Не знайду тебе в імлі дібров,
І сумую, як свята ікона,
Що давно не чула молитов.
І від вітру я із неба чую,
Що вже сліз забракло і богам,
Та поки – я віддано сумую,
І цей сум нікому не віддам…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525323
дата надходження 23.09.2014
дата закладки 24.09.2014
Затягнуло з ночі органзою
Захололу вигаслу блакить,
Небо, розколисане грозою,
Мов оркестр, гучно торохтить.
Павутинки сріберних сузір'їв
Затулили хмари дощові,
Змахує верба вологі вії,
Діаманти губить у траві.
Золотаві яблука-лампадки
Нагинають віти до землі,
Струшує тополя мокрі прядки,
Аж від бризків будяться джмелі.
Ну, а ми, захекані, мов діти,
Під плащем куценьким біжимо
І ліхтар далекий тепло світить,
Вабить рій окрилених думок.
А калюжі коляться на друзки,
Розсікають сіточку дощу!..
Я до тебе, наче боягузка,
Притулюсь і вже не відпущу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522683
дата надходження 10.09.2014
дата закладки 24.09.2014
Смарагдовий ранок розсипав чаруючі ноти,
У мушлях трояндових те́плиться срібна роса,
На во́гкій бруківці лисніє пилок позолоти
І легіт шовковий розчісує чілку вівса.
А сонце тополям цілує розніжені руки
І кіт зачудований ліг на гладкий моріжок,
Він гострим чуттям у повітрі виловлює звуки -
Як липень русявий сурмить у тоненький ріжок.
Медовим промінням приємна вощи́ть прохолода,
У сонячний ранок роблю свій упевнений крок,
Грайливою тінню збігаю по вимитих сходах
І світло крізь пальці просіюю, наче пісок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435605
дата надходження 06.07.2013
дата закладки 24.09.2014
Что вы значили? Что предвещали?
Все приметы, как А́вгура взгляд,
На летящие дикие стаи,
Что с́ весною вернутся назад.
Не придут никогда, не посмеют
Чёрным паводком грустные дни.
Не жалей ни о чём, что имеешь -
Ты в себе сохрани. Схорони
Всё безумство неясной тревоги
За придуманный кем-то расклад,
Дней твоих на грядущей дороге,
Над которой созвездья молчат...
Прикрепи над дверями рябину,
Можжевельником дом окури́,
Не подглядывай в щёлку гардины -
В мир спокойно, открыто гляди.
И быть может он вместе с тобою,
Отряхнувшись от лютой тоски,
Тёплой шалью, как в детстве покроет
И тебя, и твои родники...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520201
дата надходження 29.08.2014
дата закладки 24.09.2014
Дана інформація оприлюднена на сайті Фейсбук творчою спільнотою «Об»єднані словом»
>>https://www.facebook.com/groups/307712002706107/525816504228988/?notif_t=group_comment_reply
>>У серпні 2014 р. у франківському видавництві "Фоліант" вийшла поетична збірка під назвою "Гербарій спогадів" а[b]вторства Данути Сем'янів, відомої на Клубі Поезії під псевдонімом – Вразлива.[/b]
>>http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=10844
>>Наклад - 300 примірників, витримано усі вимоги до подібних видань...
>>Знехтувалось тільки одне - понад 80 відсотків творів, що увійшли до збірки, не належать заявленому автору!
>>До Вашого відома нижче подаємо всі дані цієї книжки і відповідно до сторінок збірки та розміщених там поезій - справжніх авторів та посилання, за якими в мережі інтернет можна знайти ці твори.
>>Адже, так гадаємо, справжні автори мають право знати про вихід у світ їхніх віршів під чужим іменем.
>>Сем’янів Данута. Гербарій спогадів (вірші) / Данута Сем’янів. – Івано-Франківськ: «Фоліант», 2014. – 144с.
>>ББК 84(4укр)6-5
>>УДК 82-1(477)с30
>>ISBN 978-966-2988-69-7
>>Перелік справжніх авторів поетичних творів, використаних у книжці, та інтернетпосилань:
>>ст. 5 «Я залишу лиш спогади» - справжній автор Кропівна Валеріяhttp://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469094
>>ст. 6 «Уже не треба» - справжній автор Ірина Лівобережнаhttp://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469058
>>ст. 7 «Чомусь болить…» - справжній автор Lana P.http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488000
>>ст. 8 «Не озиратися» - справжній автор Ірина Лівобережнаhttp://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471004
>>10 «На долоні…» - справжній автор Lana P.http://www.poetryclub.com.ua/getpoems.php?id=14601&pg=3
>>11 «Нам!» - справжній автор Надія Голінейhttp://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475386
>>12 «Ще піднімусь» - справжній автор Віталій Назарукhttp://www.poetryclub.com.ua/printpoem.php?id=301681
>>13 «Вишня» - справжній автор Алёна Загребельнаяhttp://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488240
>>14 «на межі десь…» - справжній автор Ксенія Фушторhttp://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473292
>>15 «Роки не треба рахувати» - справжній автор Мирослав Вересюкhttp://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339828
>>16 «Учитися жити» - справжній автор Інна Гаврилюк (Innessanew)http://mail.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342285
>>19 «Падаю» - справжній автор Ірисhttp://mail.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269825
>>20 «Не плутайте» - справжній автор Костя Небокрайwww.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233619
>>22 «Вічні цінності» - справжній автор kalushhttp://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253252
>>24 «За плечима мами» - справжній автор Михайло Плосковітовhttp://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251186
>>25 «В саду моєму слива надломилась» - справжній автор Оксана Чадаєва www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=59585
>>26 «Родинні відносини» - справжній автор A№gel#Smerty#http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255268
>>27 «Життя не кваплю» - справжній автор Іван Котигорошкоwww.poetryclub.com.ua/getfav.php?id=13823
>>28 «Натягну тятиву» - справжній автор Тамара Шкіндерhttp://www.poetryclub.com.ua/getpoems.php?id=7673&pg=2
>>33 «Кому пишу» - справжній автор Леся Shmigelskahttp://www.poetryclub.com.ua/printpoem.php?id=458175 ;http://www.poetryclub.com.ua/printpoem.php?id=431931
>>34 «Як пишуться вірші» - справжній автор Ольга Медуницяhttp://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280101
>>35 «Ти не хвались» - справжній автор Леся Shmigelskahttp://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419984
>>36 «Таке життя» - справжній автор Яна Сілецька-Васильєваhttp://gorod.dp.ua/tema/moloda_muza13/?pageid=1868
>>38 «До Бога» - справжній автор Галина Недашківська (НеГа)http://www.virsh.com.ua/poems/8245;http://www.poetryclub.com.ua/printpoem.php?id=329200
>>39 «Читайте вірші» - справжній автор Віталій Назарукhttp://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265449
>>40 «При забутих воротах до Раю» - справжній автор Маріанна Алетеяhttp://maysterni.com/publication.php?id=94133
>>ст. 40 «…При забутих воротах до раю…» - справжній автор ТРАЯНАhttp://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442286
>>ст. 42 «Згадати все» – справжній автор ЛИЯ***http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400083
>>ст. 43 «Як дивно, що згадую» – справжній автор ПРОСТО ТЕТЯНОЧКА http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493392
>>ст. 44 «Тебе не повернути» - справжній автор ТАЇСІЯ ШАШИЛКІНА/Хата http://www.chitalnya.ru/work/281324/
>>ст. 45 «Розбите боліти не може» - справжній автор НАТАЛІЯ МАЗУРhttp://www.ukrcenter.com/Література/Мазур-Наталя/79040/Розбите-боліти-не-може
>>ст. 46 «Коли не хочеш» - справжній автор PALLADAhttp://www.poetryclub.com.ua/getpoems.php?id=12907
>>ст. 56 «Єдиний день» - справжній автор ЛЮДМИЛА МАРТИНЕНКОhttp://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339153
>>ст. 61 «Не впасти» - справжній автор ТЕТЯНА ЛУКІВСЬКАhttp://www.poetryclub.com.ua/printpoem.php?id=308786
>>ст. 65 «Пустий вагон» - справжній автор ТЕТЯНА ЧЕРВОНЮКhttp://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356256
>>ст. 65 «На «Ви» - справжній автор ВЕСНЯНА ОСІНЬhttp://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334643,
>>ст. 66 «То біло, то чорно» – справжній автор NEVERhttp://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248588
>>ст. 67 «Яке їхало...» - справжній автор Ярослав Ткачівськийwww.google.com.ua/search?num=100&q=Таке+здибало%2C+яке+їхало+-+винна+гордість+і+впертість+обох...+ніжні+душі+розшарпує+віхола+Почуттів...+Чи+помирить+нас+Бог%3F%3F&oq=Таке+здибало%2C+яке+їхало+-+винна+гордість+і+впертість+обох...+ніжні+душі+розшарпує+віхола+Почуттів...+Чи+помирить+нас+Бог%3F%3F&gs_l=serp.3...47702.88793.0.89197.66.58.1.0.0.0.187.3938.31j10.41.0....0...1c.1.53.serp..63.3.314.Tomkw1-gcL4
>>ст. 72 «Заспівай» - справжній автор PETRO MAKITRAhttp://www.poetryclub.com.ua/getpoems.php?id=13608
>>ст. 75 «Немов» - справжній автор ІВАНЮК ІРИНАhttp://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494105
>>ст. 77 «Заблукала ніч» – справжній автор РАДЧЕНКОhttp://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184316
>>ст. 78 «Осінній дощ» – справжній автор LITERAhttp://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253194
>>ст.80 «Осінь» – справжній автор SAKHO (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374646 )
>>ст. 82 «Безсоння» - справжній автор Любов Ігнатова (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382576)
>>ст.87 «Бабине літо» - справжній автор Оля Радченко (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281859)
>>ст.91 «Осенняя мелодия» - справжній автор Інна Серьогіна (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274972)
>>ст 93 «Я не буду другой» - справжній автор Елена Пархомчук (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229515)
>>ст 93 «Ветка сирени» - справжній автор Нелли Геката (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263143)
>>ст 94 «Печаль-тоска» - справжній автор Міс Блюз (Алла Войцеховська) (http://www.stihi.ru/2013/02/03/10173); (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249314)
>>ст.95 «Подарки жизни» - справжній автор Надежда М. (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274953)
>>ст. 96 «Время лечит» - справжній автор Тачикома (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=27952cool
>>ст.97 «Любовь придет» - справжній автор Алиса Айзерман (http://www.stihi.ru/2009/02/27/6820)
>>ст.98 «Юлагодарю судьбу» - справжній автор Жолкевич К. (www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261509)
>>ст.99 «Кокетство» - справжній автор Мила Машнова (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269969)
>>ст.100 «Не повернуть» - справжній автор Hazel (Єфім Хазанов) (http://www.novozybkov.ru/art/poetry/1601)
>>ст. 101 «Мне одиноко» - справжній автор Catocala Lacrymosa (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=25754cool
>>ст.102 «Желаю Вам» - справжній автор Мазур Наталя (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248905)
>>ст.103 «Не могу с тобой, ни без тебя» - справжній автор Просто Тетяночка (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259889)
>>ст 104 «Сестре» - справжній автор Эмилия Бояршинова 1928 -1978рр. (http://aphorisms.su/stihi/stihi_sestre_2.html) (http://writers.aonb.ru/map/kotlas/boyar.htm)
>>ст.105 «Потом» - справжній автор Татьяна Носова (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=77282)
>>ст.105 «Тоска» - справжній автор Natallia (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299309)
>>ст.106 «Ее душа кричит» - справжній автор Віктор Нагорний (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=25153cool
>>ст.107 «По нулям…» - справжній автор Любовь Козырь (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435394)
>>ст.108 «Не плюйте в любящую душу» - справжній автор Наташа Сашина (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=44557cool
>>ст. 109 «В жолтом свете больничних окон» - справжній автор Enola (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448352)
>>ст 111 «Молитесь о заблудших» - справжній автор Друг Одеса (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308239)
>>ст 112 «Промолчать» - справжній автор ilovahttp://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207750
>>ст.113 «Осень… Снова осень» - справжній автор A.Kar-Tehttp://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362143
>>ст.115 «То, что не достать» - справжній автор В.Меренковhttp://mail.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=115601
>>ст.117 «Давно не виделись» - справжній автор Пираньяhttp://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234962
>>ст. 118 «Я буду читать твой голос» - справжній автор Віда Вансельhttp://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358483
>>ст.119 «Ничем не новая весна» - справжній автор Vahttp://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405872
>>ст. 120 «Журавлиним ключом» - справжній автор Ирина Горбаньhttp://www.poetryclub.com.ua/printpoem.php?id=483491
>>ст.121 «Старий фотоальбом» - справжній автор Ника Нейлингhttp://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=49884
>>ст. 134 «Яблуня для сина»(пісня) - справжній автор Тетяна Лавинюкова http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493375
>>ст. 136 «Розмова з сином»(пісня) - справжній автор Тетяна Лавинюкова http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484772
>>Оргкомітет МПК "Об*єднані словом"
>>
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525133
дата надходження 22.09.2014
дата закладки 24.09.2014
В самом-самом-самом центре города,
где гуляют Зайцы,Лисы,Волки,
в маленьком кафе "Спасу-От-Холода"
мелют время в старой кофемолке...
Я сижу на стуле у окошечка,
наблюдая разные картины:
яркие раскрашенные Кошечки...
Сытые усатые Пингвины...
Глупенькие Белочки с ресничками
(им бы в самый раз - жевать конфеты)
с видом "утомленным" и "трагическим"
давятся дебютной сигаретой...
Мой же зверь во мне скрутился Ежиком-
слишком робок,слишком дик и колок:
на спине рядами расположены
сотни не-прирученных иголок...
И Бармен в стеклянные окружности,
нацепив искусственные слезы,
дорогой КОМУ-то-ВСЕ-же-НУЖНОСТИ
наливает правильные дозы...
Приходи согреться... Ведь - морозы.
*Твір вже був опублікований під псевдонімом Ульяна Боброва
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525315
дата надходження 23.09.2014
дата закладки 23.09.2014
Уже відлетіло, мов лист, вересневе тепло...
Уже по ярах залягають вологі тумани...
І щемом по серцю, як клич журавлиний, лягло
Те літнє кохання, на лавці залишене нами...
Загублений ранок всміхається нам з небуття,
Примхливо сміється, закоханий в подихи літа...
В нім спомини щастя, що нам дарувало життя,
У променях сонця, обрамлених неба блакиттю...
І ти, зачарована сонячним світлом сидиш
На лавці зі мною, і сплетені руки коханням...
Нас в світі лиш двоє, і ти від бажання тремтиш
В видіннях картин еротичних до ночі із рАння...
Залишений спомин... Життєвої пам"яті щем...
В усіх так було... Та не так... Ми таки загубили...
Рясніють калюжі, омиті осіннім дощем,
Мов сльози кохання, яке ми саме полишили...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524987
дата надходження 22.09.2014
дата закладки 22.09.2014
Як затишно сльотавої пори
Вмоститися біля старої пічки
І слухати, як буки і смерічки,
Враз полум'ям охоплені рудим,
Нашіптують легенди і казки
Старого лісу. Блискітки грайливі
Пищать, немов комарики дражливі,
Гойдаються вогненні язики,
Облизуючи темряву густу,
Похмурі стіни покривають лоском!
На блюдці мед солодкий тане воском
І сон легкий наблизився впритул.
За вікнами вдаряє у шибки
Сирої мжі розсипана крупиця
І змокла осінь, мов руда лисиця,
Припала до кленової руки
І лащиться, шукаючи тепла,
В'ючи́сь довкола змійкою прудкою!..
У купелі чуттєвій супокою
Моя душа по хмарах побрела...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524809
дата надходження 21.09.2014
дата закладки 21.09.2014
Ранок зачудований все збудив
і росою срібною світ умив.
Мій ону́чок-сонечко теж встає,
з ліжка мені рученьки подає.
В сад наш, цвітом спінений, ми йдемо,
білий світ вивчати ми спішимо:
все торкнути пальчиком, язичком,
цілувати квіточку із листком,
споглядати коників і комах,
"політати" ручками так, як птах...
Милі білі ніженьки тупотять,
повернути з стежечки норовлять.
Ти стежино рівная, чом крута?
Чом маленьку крихітку так хита?
Ой, бабусю, з поміччю поспіши,
бо заплутавсь внучок твій в спориші!
Як же легко крихітці помогти!
(Аби ж то до старості так змогти!)
Тупає онучок мій босоні́ж,
кожний хибний крок його – в серце ніж.
Малюка ж, все зваблює, все зове,
все йому – диковина, все нове!
Мабуть, бачить він лише чудеса,
бо блаженна посмішка не згаса,
очки від захоплення блискотять,
а долоньки радісно плескотять,
так вражає крихітку красота!
... А мене – безгрішна ще чистота...
Бог послав нам янгола із небес,
диво – дивовижніше всіх чудес!
© Збірка "Душі несмілі первоцвіти"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524758
дата надходження 21.09.2014
дата закладки 21.09.2014
Знаешь, я вдруг поняла,
Это ведь только начало…
То чего так я ждала,
Не замечая, искала,
Тихо ко мне подошло,
Сладкою мукою этой…
Думала, не повезло…
Все…раскупили билеты…
Видно, не время пока,
Надо ведь и оглядеться…
Лиловые облака
Зовут вновь... к ним присмотреться…
В сердце, рождая печаль,
Нотой любви обернутся…
Жизнь наша – та же спираль…
С неба на землю вернутся…
Знаешь, я вдруг поняла,
Это ведь только начало…
Пусть за собой не звала,
Но и «прощай» не сказала…
Знаешь…
04.09.2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521624
дата надходження 05.09.2014
дата закладки 19.09.2014
[b]КАШТАНИ[/b]
Пора плодів осінніх у пошані –
Із ніжністю завжди беру до рук
Холодну полірованість каштанів,
Що з тихим стуком падають на брук.
Милуйтеся, митці, судіть, естети,
Як гра природи винайти змогла
Маленький глобус дивної планети,
Що на долоню лагідно лягла?
Брунатного, рудого гама гарна –
Гірський рельєф, плато, височина?
А світла зона – шапка криг полярна
Чи, може, океану глибина?
…В зачаття ніч цвіли свічки весільно,
І довго світ зачаяно чекав,
Поки цнотливо зріє дар осінній
В зеленім чистім лоні "їжачка".
Воно ставало затісним потроху,
Із спокою народжувався рух,
Що спричинив "космічну" катастрофу –
"Планета" тихо падає на брук.
[i]Уже не пам'ятаю, коли був написаний вірш. А зараз - хворіють наші каштани... Так шкода.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523663
дата надходження 15.09.2014
дата закладки 19.09.2014
Мы искали любви...
Ты и я. Только в разных мирах...
Мы мечтали уйти
Из реальности в сказочный край...
Это чудо- найти!..
И разлуки преследует страх...
Эфемерность пути...
Но я выбрал. И ты- выбирай.
В единеньи миров
Дар судьбы- и твоей, и моей.
И друг к дружке припав,
Своего мы уже не упустим...
Жар от наших костров
Нас согреет в мерцании дней...
Наша встреча- анклав,
Окруженный туманным грядущим...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524122
дата надходження 17.09.2014
дата закладки 18.09.2014
Бабине літо сидить на строкатому пледі,
Здмухує бульбашки мильні в погожу блакить,
Хмари повзуть – вайлуваті кумедні ведмеді,
Річка косулею спритною в далеч біжить.
День підсолоджений гусне в липкій карамелі,
В пасмах трави розплескалось обіднє тепло,
Жваві пташки розсипають чаруючі трелі –
Мов розлітається друзками тріснуте скло!..
Десь у смарагдово-мідному плетиві пущі
Млин причаївся, як ветхий біблійний ковчег,
Проз його стіни трухляві, колись невсипущі,
Сонце груше́вим сиропом у шпарки тече.
В кучері річки нападало прілого листу,
Хвильки грайливі розхлюпали світлу печаль,
Клен молодий у чуприну яскраво-огнисту
Вплів, наче бантик, серпанку тендітну вуаль.
Бабине літо надбало тонких павутинок –
Між гілочками напнуло чудні макраме...
Світку мій милий, як легко на серці й дитинно!..
Вітер попутний у плечі окрилені дме...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523578
дата надходження 15.09.2014
дата закладки 15.09.2014
Після прочитаного "А може ні..."
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523340
Навчи мене кохатися під зорями…
Що падають на коси уночі…
Десь у лісах, а може понад горами
Дощем впади, кохатися навчи…
Навчи мене, в обіймах твоїх пташкою,
Згорнувши крила, в захваті тремтіть…
Напророкуй, любов мені ромашкою,
Сплітаючись, щоб я могла злетіть…
Навчи мене тим незрівняним пестощам,
Які зазнавши, зламаним стеблом,
До ніг схилюсь…не потребую лестощів,
Ти тільки зігрівай мене теплом…
Навчи мене кохатися у відчаї…
Вуста мої сльозою обпечи…
І душу мою захисти… за звичаєм,
Нехай пручається…навчи мене, навчи…
!4.09.2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523349
дата надходження 14.09.2014
дата закладки 14.09.2014
В твоїх очах туман, туман,
пусті слова – слова на вітер,
ти не роз’ятриш ними ран,
не зворохобиш в грудях віхол.
Єдиний Бог усе простить,
любов облуди не пробачить,
й нехай мені не пощастить,
але ти того не побачиш.
Що нам спослав цей білий світ,
на півдорозі розгубилось,
і через двадцять сквітлих літ
ми на вокзалі опинились.
Прощай, прощай!!! Замкнувся круг! –
Немає квітів на пероні,
і тільки тополиний пух
тепер вже й на моїй долоні.
Створено 12. 08. 2004 року, м. Львів
Опубліковано: "Калинове вино". Львів: "Плай", 2005. 96 с. – С. 72.
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523125
дата надходження 13.09.2014
дата закладки 13.09.2014
Дівчино моя, іди до мене!
В напівтемній хаті нишкне хіть...
Ти тремтиш, тендітна і шалена,
Солодко п"ючи єднання мить...
Я в тобі... Гладенько і чуттєво
Випиваю всю тебе до дна.
Ми одні у хаті... Наче Єва,
В цілім світі ти моя одна...
Місяць хату міря крізь фіранку...
Таємниче сипле срібний пил...
Ми кохатись будем до світанку...
Тільки на зорі не стане сил,
І тоді в ранковій прохолоді
Ми, тілами сплетені, поснем...
В місячного світла насолоді,
Випещені зоряним дощем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522907
дата надходження 12.09.2014
дата закладки 12.09.2014
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522752
...Пливу понад прірвою
пір"ячком... пухом пташиним...
Покосами пахне, п"янить
перестиглий полин...
Печальна пора понад полем
поораним плине...
Прозрінь Позолота Пожухла,
Подінься...Покинь!
Залиш... засвітися, Забута
загублена Зірка ...
Знайду - заховаю...
Замерзлим зайчам - збережу...
Зиму- залюЛЯю... заспЛЮ...
Загойдаю ...засТЕЛЮ
замети засніжені...
...Знаю - знайду і...
згубЛЮ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522777
дата надходження 11.09.2014
дата закладки 11.09.2014
..ДЕсь там за нами - іще озирається Літо...
Сивих Кульбабок останні стоять мудреці...
Хто ти,Мій Дивний,що став мені - й смерком,і світлом?...
Сонячним Зблиском - у темній прадавній Ріці...
Сонячним маревом...Дивом
руки-у-
руці...
Танцем відлунь,що на темній воді - не впіймати,
не повторити,не втримати,не віднайти...
...Губ я не знала,що вміли б отак -цілувати...
...Рук я не знала,що вміли б отак - берегти...
...Ніжно крізь Ніч,
мов крізь воду
глибоку,
нести...
...ДЕсь там за нами - вже Осінь крадеться строкато
Тихне в траві цвіркуна пожовтіле стакато:
НЕ ВІДПУСТИ мене...
не відпусти...
мене
ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522521
дата надходження 10.09.2014
дата закладки 10.09.2014
Так пахне осінь: солодом вершків,
Корицевими нотками у каві,
Дурманить пряним запахом листків
У листопадних танцях на забаві.
Той запах — наймиліший із приправ,
Зі спецій: м’яти, чебрецю, полину,
В цілющім соці різнобарвних трав,
Що заснували лісову стежину.
Вливається духмяністю принад
І пробирається у душу сміло,
Настояний коханням маринад,
Яким так смачно пахне твоє тіло. 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522225
дата надходження 08.09.2014
дата закладки 09.09.2014
С Австрийского:
Р.Рильке.
* * *
Пора бы выходить богам
Из их обителей нетленных.
И посетить земной наш храм
На грешном краешке вселенной.
Объять весь мир и каждый кров,
Всего живого трепетанье,
Сменить движение ветров,
Как новое любви признанье.
Мир разбудить,раскрывши вежды
Его подслеповатых глаз.
И подарить ему надежду
В его спасенье,ещё раз...
Пусть будет снова утро,боги!
Умоемся из ваших родников.
Мы ждём вас на крутой дороге
Пред зовом будущих веков...
* * *
Кружатся листья,рассыпая дар,
Как-будто неземного сада,
Летят на землю полные досады,
Из тьмы ночной,из звёздопада
Земля нам шлёт последний жар.
Опасть и нам - грядущего черёд.
Глядя в себя - ты маешься тоскою,
Но есть Господь - Он ласковой рукою,
Всё павшее молитвой успокоив,-
С великим милосердьем соберёт...
* * *
О, дивные подобья в зеркалах!
Где взялся лик,коль нету продолженья?
И жажда женская в своём отображеньи,
Дошедшая до нас через века.
И зеркало ту жажду утоляет,
В холодных бликах суть её стекает,
В сакральный мир её двойной,
Известный только женщине одной...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520401
дата надходження 30.08.2014
дата закладки 30.08.2014
Такий багряно-жовтий лист калини
й така безмежна неба синява,
чому ж полин-сльоза щоку полинить
й журавить світ гірка журав-трава?
Приплюснута струна торочить звуки,
які у верси я ще не уклав,
а листопад вже простягає руки
й кричить слова, які я промовчав.
Полоще ноги дощ листобагряний
й калини грона хилить до землі, –
кришталь очей, таких щодень жаданих,
він не розмиє по чужій ріллі.
Створено 15. 08. 2003 року, м. Львів
Опубліковано: 1. "Калинове вино". Львів: "Плай", 2005. 96 с. – С. 81;
2. "Достиглі яблука". Львів: "Плай", 2007. 56 с. – С. 44;
3. "І співає струна". Львів: "Ініціатива", 2011 р., 56 с. – С. 38.
[i]Музика: 1. Семена Карпи;[/i]
[i]2. Тетяни Кисленко.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519998
дата надходження 28.08.2014
дата закладки 28.08.2014
Складаю дань усьому…
Що було…
Що могло статись…
Та чомусь не сталось…
Безмежжя… простір… біль…
Усе пройшло…
Минуло все…
Лише тепло зосталось…
Складаю дань за те…
Що я була…
Крізь простір…час…
На поклик я летіла…
У небі просто зіркою була…
На маках в полі
Легко ворожила…
За безнадійність…
Втілену у час…
За смак води…
За неповторність муки…
Шляхи… дороги…
Не зібрати вас…
Не повторити…
Не згребти докупи…
Складаю дань за шрами
Ці від ран…
За той політ…
Що зупинила скеля…
Де кожен з нас –
Безмежний... Океан…
Де кожен з нас-
Непройдена... Пустеля…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519966
дата надходження 27.08.2014
дата закладки 28.08.2014
Как красиво горит… как закаты вдали…
Так сгорают… надежды… мосты… корабли…
Равнодушно и слепо в ладони ко мне
С опаленного неба летит серый снег…
Мне до боли понятно… что это мы врозь…
Что с моим твое сердце опять не срослось…
Что кружит этот пепельный снег надо мной
Разделяя нас надвое серой стеной…
Как же снег этот пальцы мои холодит…
Я один… без тебя… бесконечно один…
Я держу все, что есть на ладони руки...
Не надеюсь на что-то… а жду вопреки…
Крутит время на пяльцах… линялую нить…
Только время не знает, что значит любить…
И не знает никто, как двух жизней пути
Уходящие в стороны вместе свести…
Ты сидишь и молчишь… так легко промолчать…
Допивая из чашки… свой стынущий чай…
Ты мои ожидания, словно в ответ…
Виноватым молчанием сводишь на нет…
И не сможет уже никого отогреть…
Лунный призрачный диск… видный только на треть…
И на глупый вопрос… значит мне уезжать?...
Скажешь … что не сбылось… скажешь… мне очень жаль…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519866
дата надходження 27.08.2014
дата закладки 28.08.2014
Хлюпнула осінь багрянцю
В літній притишений сад.
Клич мене, серпню, до танцю
В цей вогняний маскарад!
Пишні оливкові крони
Вкрив золотавий пилок,
Листя, неначе дублони,
Жевріє поміж гілок.
Зранку молочні тумани
Пряжить вологий ефір,
Лускають стиглі каштани,
Гепають на кашемір.
Яблук медові плафони
Сіють лелітки дрібні...
Скирти вляглись, мов бізони,
На обгорілій стерні.
Поле поголене гладко,
Серпень щетину зібрав...
Хто ти, руденьке хлоп'ятко
В купелі пряних отав?
Первісток осені? Промінь,
Вкраплений в пізні листи?
Серце в раптовій судомі
Скапує медом густим.
Сонце мольфарить над лугом,
Крильця лоскоче джмелю...
Будь мені, вересню, другом
Й тим, кого щиро люблю...
Тим, хто не тішився цвітом
В буйному морі весни,
Всім, недолюбленим літом,
Вколеним жалом війни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519453
дата надходження 25.08.2014
дата закладки 25.08.2014
...У лісі - панують Дракони...
Тумани - бредуть по стежках...
Чомусь тільки чорні ворони
сідають на хмизовий дах...
Чугайстри про мене забули,
коли покидали - цей ліс,
І теплі дерева поснули
під стук листопадових сліз...
Я марно чекаю світанку-
не з"явиться в яблуках кінь,
лиш гратимуть сосни в мовчанку
під голок суху шурхотінь...
І марно з торішнього листя
паЛЮ я багаття - щоніч ...
Зійди мені Сонцем...З"явися!...
Лиш ворон у небі -"...Поклич!..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519432
дата надходження 25.08.2014
дата закладки 25.08.2014
[b]Бесконечные ссоры в комментариях в сетях отразил Андрей Орлов "Орлуша"[/b]
Стихотворение автор опубликовал на своей странице в Facebook.
Свое произведение поэт назвал "Фейсбучні споры (битва с дураками)". В нем отражается сущность тех споров, которые ежеминутно возникают между пользователями сети из России и Украины.
Фейсбучные споры - милейшее дело,
Когда безлимитна сеть.
Особенно, если вас тема задела
И хочется потрендеть.
И двое сошлись в разговоре про совесть,
Комменты прогнали сон:
Один говорил: "Наша жизнь – это повесть",
Другой говорил: "Шансон".
Один говорил: "Надо к свету стремиться,
Покуда горит свеча",
Другой закричал: "Этак можно скатиться
До песен для палача!"
Один написал: "Кто палач, а кто жертва,
Сегодня не разберёшь".
Другой напечатал: "Бессовестный х*ер ты,
И Родину продаёшь!"
Один написал: "Нет закона такого –
Чужое без спроса брать",
Второй запостил ему фото Стрелкова:
"А нам на закон наср*ать!"
А первый ответил: "Похоже, что ж*опа
Сменила тебе мозги…"
Второй запостил "Ты продался укропам,
Быстрей на Майдан беги!"
Один говорил: "Пропаганды отрава
Сгубила цветы любви".
Второй отвечает: "Проханов – красава,
А руки твои в крови!"
А первый: "Неужто совсем не осталось
Тех слов, что Господь нам дал?"
Второй: "Я не помню, как всё начиналось,
Но ты это всё продал!"
Потом продолжал: "Ты фашист и скотина,
Ты всё приравнял к рублю!"
А первый ответил: "Люблю Украину,
И Родину тоже люблю".
Они расфрендились, экраны погасли,
Не выдержав злобных слов.
Второй пошёл слушать Михайлова Стаса,
А первый – попеть битлов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518694
дата надходження 21.08.2014
дата закладки 22.08.2014
Коль завтра ты уходишь на войну :
Не спорь ! Я все равно пойду с тобою.
Мы будем вместе защищать страну!
Я "слабая"?! Зато нас будет двое!
Когда стрелять ты станешь по врагам
Я буду молча подавать патроны!
Утру чело твоё - воды подам.
А если ранят - не издам и стона.
Да - у войны не женское лицо!
Война для женщин - это так жестоко!
Но пусть я буду сражена свинцом,
Чем без тебя остаться одинокой
Коль суждено нам вместе умереть
Мы ,вспомнив наши юные свиданья,
В объятьях жарких встретим свою смерть
И...улетим в другие мирозданья.
Поникнут в скорбном трауре друзья
Заплачут наши родственники ...дети...
Но не смогу! Мне без тебя нельзя
Одной остаться жить на этом свете!
(Перевод Александра Сокола)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518795
дата надходження 21.08.2014
дата закладки 22.08.2014
Смотри на мглу. Но мгла уж не в тебе.
Ты не слепец. Прозрел ты, Украинец.
Пройден предел. Ты ясен сам себе.
Ты осознал- ты в мире ПЛЮС, не МИНУС.
Смотри на эту мглу, и не прости
Продажных гадов, что делили Украину,
Тех подлецов, которые и ныне
Ее пытаются расторгнуть на куски.
Страна придет к единству, несмотря
На злобное шипение мерзавцев,
Сподобившихся ТЕМ ЕЩЕ продаться,
Деля страну с доходом для себя.
Им наплевать, что Родина в крови.
Они вовеки не любили Украину.
И яд предательства, подобно скисшим винам
В бессильной злобе рвет их совесть на куски.
Вся их идея- пляска на костях.
Из их деяний и восстали эти кости,
Когда врага приветив, словно гостя,
Они несли ему кровавый стяг.
Страна еще воскреснет для любви,
Пускай беснуется во тьме воронья стая,
Но тема единения святая
Еще придет. Лови ее, лови!
И новый Нюрнберг будет ожидать
Всех, кто в безумной ненависти к свету
Родил на свет братоубийство это-
Царя кровавого в края твои призвать.
А злобный враг, змеиное гнездо
В твоем за эти годы свивший теле,
Предстанет пред Божественныи Пределом,
Как жертвы всех, загубленных в АТО.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518579
дата надходження 21.08.2014
дата закладки 21.08.2014
Простромлено вишню
призахідним сонячним списом,
черлені листочки
кривавлять густим каркаде...
На лапах нечутно
підкрався допитливим лисом
сатиновий вечір
і згустки багряні краде.
Згортається кров
у вишневій пораненій кроні,
зализує лис теплу рану
м'яким язиком,
і пирскають краплі,
немов пелюстинки червоні,
у збанок небесний
зі свіжим парним молоком.
Розтрушує сажу
дрібну зореока арабка
і сипле монети-зірки
зі свого рукава,
вигойдують віти
медові ліхтарики-ябка
і дихає пряно
розпорена лезом трава.
В тонку паранжу
загорнулися сонні дерева,
у тиші вечірній
думками тривожусь про те,
що серце моє –
то простромлена крона вишнева,
що теплою кров'ю, немов
пелюстками, цвіте...
І добре мені...
І така моя рана приємна,
бо списом тонким
мене вразила світла любов!..
А ніч за вікном, ніби знахарка,
завше недремна,
пораненій вишні
нитками затягує шов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518533
дата надходження 20.08.2014
дата закладки 20.08.2014
Перемен неизменно нам приходится ждать...
Интересная тема- за тобой наблюдать.
Ты со мной улетаешь в очарованный рай...
Ты в разлуке считаешь дни до встречи... Растай
На ладонях ледышкой и капелью стеки
Мне на ноги... Неслышно за собой увлеки
На цветущее ложе, и на нем расцвети
Для меня, чтоб я тоже для тебя мог цвести.
Пусть грядут перемены, дуют ветры... Да пусть!
Ты моя неизменно. И к тебе я вернусь
Сто походов, сто странствий, сто страданий пройдя
Ритму сердца согласно, вешней каплей дождя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518220
дата надходження 19.08.2014
дата закладки 20.08.2014
Первоцвітом пахучим
на сході весняного дня
розквітало Кохання
у серці, неначе в саду,
не лякало його ані
сумнівів злих метушня,
і не вірило в зраду,
не чуло, невинне, біду.
Все тягнулось до сонця
засліплене сяйвом мінливим,
не бажаючи чути
як вітер хитає стеблом,
бо так легко, здавалось,
рости і сміятись щасливо,
просто дихати, жити,
під неба надійним крилом...
Та пролились дощі,
а за ними і люті морози,
загубило Кохання свою
неповторну весну,
полетіли додолу пелЮстки,
обсИпались сльози,
пробудилось Кохання
зі свого мрійливого сну...
Обламалось тендітне,
упало стеблом до землі,
а те небо у хмарах
лиш снігом його притрусило.
Цвіт пропав, загубивсь,
розчинивсь у холодній імлі...
Дивовижне Кохання бУло...
та так мало прожИло...
17.08.14.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517937
дата надходження 17.08.2014
дата закладки 18.08.2014
Ругаюсь вполголоса: Искалеченные, прокаженные…
Цепь на руках одного, ладони его обожженные,
А у другого на лике прекрасном отметины.
Мы ли их дети ли? Дети ли?
Помню, как он говорил – чем ты, девочка, мечена?
Думала – что ж я скажу, что ж ему я отвечу, а?
Будущей, знаешь, войной, а теперь настоящею,
Чадом и Чащею.
Черными стягами леса, болотами, рощами
Думала Там или Здесь, что же проще и проще ли?
Пылью сгоревших полей и войною мы крещены,
Вечные, вещие.
Это как кровосмешение, просто решение.
Кто-то шутил и резвился – мы стали мишенями,
Тенями, всё наизнанку, метаться и маяться.
Ну, заряжай автомат, нам еще поиграется…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516358
дата надходження 08.08.2014
дата закладки 16.08.2014
Нас чарує нічний зорепад.
Аж горять чорнобривці та айстри.
Дня і ночі різкіші контрасти.
Плаче стиглими сливами сад.
З павутини сплелася вуаль,
А підвіски – із грон винограду.
Прохолоди розкішну розраду
Дочекались. А літа нам жаль!
Осінь нову приміряла шаль –
До лиця їй убрання барвисте
І вінок із кленового листя!
Грає коник – зелений скрипаль...
У красі розчинилась печаль!
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517517
дата надходження 15.08.2014
дата закладки 16.08.2014
[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/8/100/629/100629979_1.jpg[/img]
Занурена у музику дощів,
У сиву органзу краплин прозорих,
Бреду босоніж в мокрому плащі
Повз ліхтарів яскраві метеори.
І, плавно розсікаючи озон,
Мов плазму океану каравелла,
Вслухаюся в небесний баритон -
Розспівується грозова капела.
Б'ють на ударних блискавки прудкі
І спалах розсікає темні хмари!
Свої перуки, змоклі і важкі,
Обтрушують на во́гкі тротуари
Акації у гранулах краплин,
Мов парижанки, горді і високі!
Закутана у зливовий сатин,
Вдихаю шепіт вулиці крізь кроки.
І так мені спокійно на душі,
Пряде вечірнє небо сивий ку́жіль...
Пунктиром обриваються вірші
І... плюскаються у дзвінкі калюжі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517504
дата надходження 15.08.2014
дата закладки 16.08.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.08.2014
[b][i]СТАТТЯ З ІНЕТУ[/i][/b]
[b]Что у Путина на уме, то у Жириновского на языке.[/b]
Самый известный сумасшедший российского политикума давно уже выполняет роль грозного шута при царе. Очень удобная схема – то, что президенту нельзя говорить из соображений дипломатии, одиозный лидер фракции в Госдуме может выдавать без всяких ограничений.
Конечно, чушь лучше нести бережно, чтобы не расплескать. Чушь хороша, когда она полная. Но широта русской души требует размаха – вот и получается Жириновский. В принципе, такой шумный и скандальный соратник всегда был очень удобен Путину. Излагал, что требуется, пугал, нес полную ерунду. На его фоне Владимир Владимирович выглядел умеренным и разумным человеком. Но лучше с умным потерять, чем с дураком найти. В последние дни шут оказал царю медвежью услугу. И очень пригодился Украине.
На днях «сын русской и юриста» Жириновский сделал целый ряд громких заявлений. Хотя, лучше сказать не сделал, а именно наделал. Он рассказал, что Путин может начать третью мировую войну, и если Европа не изменит свою политику в отношении Украины, то она может быть сожжена. "Судьба прибалтийских государств и Польши уже определена. Они будут стерты с лица земли. Ничего там не останется", - сказал Жириновский в эфире "Россия-24".
Естественно, польский МИД не мог игнорировать подобные высказывания и пригласил посла России для пояснений. Какими были эти пояснения, можно представить, но дело совершенно не в них. Жириновский оказал услугу Украине. Он фактически от имени России озвучил то, что украинские политики пытаются донести до коллег из ЕС уже несколько месяцев. Балансируя на грани экономической катастрофы, Россия не способна развиваться в созидательном ключе. Падение уровня жизни, дефицит бюджета и пустые полки магазинов представляют куда большую угрозу правящему в Кремле режиму, чем любая внешняя угроза. Именно эта ситуация диктует логику действий.
Чтобы отвлечь собственный народ от экономических проблем Путин будет играть на эмоциях по привычной схеме – «всюду враги, русских обижают, Крымнаш и наваляемпиндосам». При чем тут харчи, когда весь мир против России? Сожрать Крым и Донбасс в этой ситуации мало. И даже Украины Путину мало. Он будет воевать, пока не свернет себе шею, потому что результаты его правления уже не позволяют жить в мире и сохранить власть – свои же снесут. Так что будет воевать.
Шею себе он безусловно свернет. Вопрос только – какой ценой и за какое время. Страны Балтии, Польша, Молдова… а может и до Берлина? А что – «Непосрамимдедов» тоже раскрученный мем. Вот и выходит, что дешевле и лучше для всех будет остановить его еще в Донбассе. Общими усилиями. А Жириновскому скажем спасибо за предупреждение. Дай Бог ему здоровья, хорошего врача, палату с видом на сад и санитаров без склонности к садизму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517401
дата надходження 15.08.2014
дата закладки 15.08.2014
Почекай..
Твого раю земного – руїни зростуться по швах.
Жовто-синіми квітами вкриються сиві рубці.
І не буде смертей на безкраїх зелених полях
І ніхто не влучатиме в мирну беззахисну ціль.
Почекай..
Скоро осінь прикриє собою ще свіжі сліди.
Буде лити дощем, змивати і кіптяву, й бруд.
Та ніхто не забуде ті тисячі чорних годин,
Коли миру просив, брехнею замучений, люд.
Почекай..
Може змінять над нами свій танець небесні зірки,
Може світу набридне тваринний, засліплений страх.
І наступний свій ранок, ти знову побачиш таким –
Відзеркаленням неба в дитячих щасливих очах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516791
дата надходження 10.08.2014
дата закладки 15.08.2014
Коробочка для жалоб у супругов переполнена.
Что жаловаться больше, коль похуже у другого.
Разливы-наводнения порой – неугомонные,
Кто в них расслышит плесканья прудишка добывного?
И ко́панки, зияющей порвавшимся шезлонгом?
Что ж, оба, по-отдельно, невостребованно-нойные...
Когда рассохлись брёвна – ни к чему краснодеревщик.
Зато другим сойдут они – простой надёжной вещью.
01.08.14 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514780
дата надходження 01.08.2014
дата закладки 01.08.2014
Палят, с ума сводя, в мой город залпы.
Надежда и отчаянье сплелись.
Сыны страны, цвет нации... ребята
в очередном сражении сошлись.
Дрожит земля в окопа хрупкой раме,
стрекочет автомат, свистит снаряд.
И каждый возвратиться хочет к маме,
и молится о каждом в церкви мать.
Мой город стих, прислушиваясь к бою,
как маленький испуганный зверек.
Сынок соседки плачет за стеною,
гудит в июльском небе самолет.
Горят перед иконами лампадки,
в жилищах наших, в душах Свет хранят.
Пусть в городе оставшимся не сладко,
"Порядок!" - в трубку близким говорят.
Мы выдержим, мы выживем, я знаю -
я верю! - мир вернется к нам опять.
...Но долго не о грозах в юном мае
нам будет слово "Град" напоминать.
30-31 июля 2014
Пережив "черный понедельник" 21 июля, Дзержинск оживает. Вопреки тому, что происходит вокруг. ДНРовцы сожгли исполком вместе со своими вояками, люди выпрыгивали из окон. Сожгли только потому, что в исполкоме находились несколько человек нацгвардейцев. Фото будут в фотоальбоме чуть позже.
В городе стоит нацгвардия. Страшные "каратели", которых мы все так боялись, из которых сделали зверей, помогают нам, чем могут. Если к ним подойти и попытаться заговорить, они даже не едят нас живьем. Простые ребята. Очень молодые. Очень красивые. Просто солдаты, которые выполняют приказы. Вранье всё это - то, что они бьют по жилым кварталам. Идет война, и случается вякое. И мы в них верим.
На снимке - жители дома по ул. Римского-Корсакова, 14, г. Дзержинск. В прошлую субботу, 26 июля, ополченцы со стороны Горловки ударили "Градом" по жилому кварталу Дзержинска. Пострадала школа, жилые дома, газопровод. Но больше всего досталось этому дому. Жители в один голос кричали: "Когда мы ходили на референдум, мы не знали, что будет такая бойня! Зачем нужна такая республика, "защитники" которой стреляют в нас "Градом"?!"
В этом доме ранило женщину, осколки перебили вену на запясте и распороли руку. Диспетчер "скорой" сказала не морочить ей голову, мол, с током крови все выйдет (!!!), а туда, куда снаряд попал, медики (!!!!) не поедут (!!!!!!!!!!!!). Сын тети Саши (это моя подруга, бухгалтер одного из предприятий моего шефа) позвонил в п. Ленинское, на окраине которого стоит наша армия. Это было в разгар боя. Мужики прибежали к военным. Те отправили на помощь единственного военврача домой к пострадавшей. Оказали помощь, перевязали руку.
С субботы удары со стороны Горловки продолжаются. НВФ продолжают бить по жилым кварталам. Мы все засыпаем и просыпаемся под звуки палящих танковых пушек и "Градов". Машины смерти развернуты линейкой в сторону Дзержинска и палят. Наша армия стоит на окраине Дзержинска и собой, как щитом, по всем направлениям прикрывает город. Но все-таки снаряды долетают, и калечат людей, и рушат все. От того, ЧТО мы увидели собственными глазами, ехала крыша.
В Енакиево сейчас моя семья. Мама, папа и младшая сестра. Я в Дзержинске. Связи почти нет, и самое страшное это слышать: "Напрямок перевантажений". Мы все уже знаем, о чем говорит этот мехнический голос. Он говорит о том, что там (на окраине или уже у них???) идет бой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514607
дата надходження 31.07.2014
дата закладки 01.08.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.07.2014
Не дай моїй мушлі закритися знову,
Не дай потонути у світі ілюзій -
Почни щиросердну і дружню розмову
Про пташку, про квітку, калину у лузі .
Давай ми з тобою про все поговорим:
Про місяць і зорі, метелика крила,
Про тепле і лагідно -сонячне море,
Про Грея, Ассоль і червоні вітрила...
Давай вип'єм кави під музику слова,
А, хочеш,- скуштуєм солодкої вати?
Я, навіть, про біль говорити готова...
Ти тільки не дай мені знов замовчати...
Не дай мені в себе сховатися знову....
Не дай відректися надовго від віршів...
Ти ж знаєш: страшним є несказане слово,
Та Муза, розп'ята мовчанням, - ще гірше...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513611
дата надходження 26.07.2014
дата закладки 26.07.2014
Якщо ти завтра підеш на війну,
Я, попри все, піду с тобою поруч,
Думки страшні й жахи я прожену,
Нехай моя в пригоді буде поміч.
Якщо стріляти будеш ворогів,
Я мовчки подаватиму патрони,
Зціпивши зуби ,проковтнувши гнів,
Разом долати легше перепони.
Якщо навколо йтиме справжній бій,
Я піт тобі втиратиму, мій сокіл,
Де ти – там я , впиратися не смій,
І не кажи: Для жінки – це жорстоко!
Якщо же куля нас не омине,
Як в перший день – обіймемося знову,
І хай летить у прірву все земне,
А ми - у небо з цього світу злого.
Заплачуть діти, друзі і батьки:
Та я одна не житиму без тебе,
Ми вдвох були щасливі всі роки,
Нехай до нас привітним буде й небо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512750
дата надходження 21.07.2014
дата закладки 22.07.2014
Сміялося сонце мені
Із пелюсток ромашки…
А я опинялась чомусь
В епіцентрі вітрів…
-Скажи мені дивна…самотня…
Поранена пташко…
Чому я тебе на дорогах
Своїх не зустрів?..
-Ти просто не бачив…
Ламаючи в полі ромашки…
Моїми долинами легко
Отак пролетів…
Бо ти – лише вітер…
Лиш вітер…
-Скажи… мені… пташко…
З яких ти… насправді…
.....Світів?...
-Ти знаєш мене…
Бо тієї буремної ночі
Я билась крильми
Об зачинене твоє вікно…
-Я бачив лиш тільки твої
Перелякані очі…
Ті очі я знаю…
Насправді…
Шалено давно…
-Бо що може статись
З маленької дикої пташки…
Коли її крила згоряють
У вирі страждань?..
Все вище… і вище…
Під хмари…
Стежини… мурашки…
І я перелітною стала від тих
Сподівань…
-Скажи мені… дивна…
Самотня…
Розгублена пташко…
Коли так приречено падаєш
Ти з висоти….
-Я просто не знала…
Вмираючи дико і важко…
Що є ті шляхи…
По яких я змогла би іти…
……обійми шалені твої…
І по тілу мурашки…
Твої поцілунки…
Й віддамся я силі вітрів…
Так вільно… і легко…
І стрімко…
-Скажи… мені… пташко…
З яких ти… насправді…
………Світів?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512415
дата надходження 20.07.2014
дата закладки 20.07.2014
Я торкаюсь рукою незвіданих далей,
Зорі небу вплітаю у темну косу.
Мир складаю з малих, та надійних деталей.
Дню в горня наливаю у добро і красу.
Переорюю сум, сію радості квіти.
Птаху щастя цілую, пускаю у літ.
Це ж так просто відкрити обійми для світу!
Це ж ьак просто любов’ю наповнити у світ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512384
дата надходження 19.07.2014
дата закладки 20.07.2014
...гра була веселою!-майстерно
ми киДАли сонце,ніби м"яч!
лоскотали босі душі стернями-
гострими "люблю!","прощай!","пробач..."
...це було захоплююче весело-
у шторми відвязувать човни
і так відчайдушно,так"безвесельно"
запливати в неймовірні сни!
...гра була - то світлою,то грішною,
з фінішом - то в пеклі,то в раю!
...Переможцю... мій жорстокий ...ніжний мій...
озирнися... НЕ-ЗАЛИШ-ЗАЛИШ мене -
бачиш - я над прірвою стою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512344
дата надходження 19.07.2014
дата закладки 19.07.2014
Бурштиново -медовим абрикосом
Липневий день упав мені до ніг;
А десь далеко жовтоока осінь
Вплітає хризантеми в оберіг...
Збирають сонце працьовиті бджоли,
Наповнюють по вінця стільники;
І бачить сни незвично тиха школа
Про вересень, про учнів і книжки...
У прохолоді річки тане спека,
Малюючи небесні вітражі;
І походжає повагом лелека
По щойноскошеній ромашковій межі...
Цілують хмарки перші ластів'ята,*
Давно вже відзвеніли пшеницІ...
Моїм селом від хати і до хати
Блукає літо з дощиком в руці...
* як правило, ластівки мають два виводки за літо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511873
дата надходження 17.07.2014
дата закладки 17.07.2014
Просто имя мое назови
И поправь у виска прядь волос...
Не нужны мне слова о любви
Да и ты их уже перерос.
Сокровенней тепло между строк,
Словно спит в колыбели рассвет.
И дороже найдёныш- цветок,
А не роз откровенный букет.
Над водою замедленный взлет
Птицы белой, а может любви...
Золотится слегка небосвод,
Просто имя мое назови.
(фото с инета)
© Copyright: Ольга 3, 2014
Свидетельство о публикации №114071702053
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511839
дата надходження 17.07.2014
дата закладки 17.07.2014
[i]Ляля Рубан.
Член гуртка «Пегасик» в період початку 60-х рр.
Поет. Автор поетичних збірок «Біла вишня», «Незраджена любов», «Сонце опівночі».[/i]
[b]Ляля Даниловна Рубан
Солнце в полночь
: Стихотворения / Ляля Рубан
103 с. 16 см
Киев Молодь 1982
1982[/b]
[i]Мама показала стару сторінку журналу "Радянська жінка". Шукав таку поетесу в інеті. І знайшов лише декілька віршів... Це було 1 рік тому... Сьогодні немає жодної згадки про людину, окрім отого видання СОЛНЦЕ В ПОЛНОЧЬ... Наче людини і не було...[/i]
[b]ЗНАЙОМТЕСЯ!!!
[/b]
*****
Прокинулась - довкіль пустеля дика, і небеса в палаючім вогні,
А наді мною із закритим ликом сяйлива постать в білому вбранні.
- Чого мовчиш? - запитує у мене, у серці давній запаливши біль.
- Я – Доля, Невідома, Незбагненна. Але сьогодні я служу тобі.
Чого бажаєш? Забуття чи дива? Для тебе все, не гаючись, зроблю!
І я відповіла: “ Нехай щасливим буде той кого я так люблю! “
- Цей той, хто серцем грав твоїм лукаво й, награвшись, навіть спогади жене?
- О ні, неправда! Він в усьому правий, і навіть в тому, що забув мене.
- Навіщо це? І ти забудь про нього, новим коханням розжени пітьму.
- Я знаю, що важка його дорога, як можеш дати щастя - дай йому!
- Ах, ти вважаєш, ніби він і досі ще не зазнав життя ясних принад?!
- Як щастя у житті його збулося, нехай воно помножиться стократ!
- А ревність?! Може, у чуттях шалених він припадає до чужих колін!
- Яке це має значення для мене! Вже тим щаслива, що щасливий він...
Все не згасала в небесах пожежа, крізь покривало лик судьби сіяв.
- Проси для себе! Я тобі належу. Збагни, у нього Доля є своя!
Я задихалась полум’ям хапливим і вже сама ледь чула, як молю:
- Я щастя хочу! І тому щасливим хай буде той, кого я так люблю!..
*****
Кожній людині потрібен дім.
Якщо не дім – то хоча б кімната,
Хоча б чотири стіни і німб
Вікна, та отвір дверей крилатий!
Бо жодна людина важкі почуття
Від зору сторонніх сховать не вміє.
Життя – це радість, робота, мрія.
Але ж і відчай – це теж життя!
Якщо існує насправді гріх,
Який спокутувать ми повинні,
То це – лише на очах у всіх
Страждання змученої людини.
Я впевнена в тому, що перший дім
Людина поставила лиш для того,
Щоб чорного настрою чорний дим
Не простягнувся далі порога.
Чуєте, серце нещасне знов
Плаче і стогне, і нудить світом!
Відчай – інтимніший за любов.
Дайте можливість його пережити!
*****
Шукаю слово – те, єдине,
Без котрого не проживу,
Питаю сонце, сніг, траву
І душу мучу щохвилини.
За суть його віддам життя.
О щастя, голуба омано!..
І тільки літери не в’януть, –
Серцебиття – словобуття!
На всіх вогнях себе палю,
Пірнаю в найтемнішу воду,
Бо слово,
котре я люблю, –
Це слово рідного народу.
*****
Сумісність душ –
це не сумісність форм,
Не єдність мрій,
не цілковита згода,
Сумісність душ –
це океанський шторм
І відчуття безмежної свободи!
Це біль –
високий, як гора Ельбрус,
Це радість –
молода, як перший промінь!
А я тебе образити боюсь
І все голублю посивілі скроні,
І промовляю завчені слова,
Мов на відвертість
вже не маю права…
Чому мене примушують лукавить
Тобою завойовані права?!
Допоможи в ці хвилі вечорові
Із серця позривати
мотлох штор!
У нас була лише сумісність крові,
Ми – донори…
Душі ж потрібен шторм!
*****
У весняні вечірні години
Гарно мріять мені про майбутнє.
Вийдеш в поле, душа України –
Наче пісня, повік незабутня.
І якась доброта незвичайна
З тої пісні вливається в груди,
Й відкривається вперше, як тайна, –
Лиш у щасті щаслИвіють люди.
Я дивлюсь то на зорі сріблясті,
То на рідне засіяне поле…
Ностальгія – це туга за щастям,
Тим, яке не минає ніколи…
*****
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511399
дата надходження 14.07.2014
дата закладки 15.07.2014
Точкой на сетке координат, диспетчерским маркером на радаре, я остаюсь на чужом планшете, в чужой истории бытия.
Цветные строчки на ткани мира, строки, что мы невозбранно дарим, новые роли и старые тайны. Жажда летать, чудеса... и я.
Тонкие черточки милых черт на до боли под сердцем знакомом фото, так что свивается небо в канат и рвется птицами из груди -
это когда вдруг судья и палач замирают у эшафота, развязывают руки и ноги тебе, и говорят - «Иди! Свободна, певчая.»
А до взлетной — километра три прямиком сквозь небо.
Но я разбегаюсь, и так щекотно бежать босиком по былой золе сгоревшего где-то вне моей зоны, за выходом прямо в чужую небыль, тонкие нитки пустых откровений не глядя отряхивая с колен.
Точкой на сетке координат и вызовом прежде молчавших раций я оставляю свои следы и супротив всех путей реактивный хвост. Я отрекаюсь на вдохе от всех преференций, аннексий и репараций, что берет за небрежную легкость с меня необъятное волшебство.
Острою нотой, малиновым звоном и привкусом птичьей моей печали... Даже когда я взмываю в небо, мне на спастись от нее и там. Просто ты снись мне почаще, знаешь, я по тебе без конца скучаю. И когда я не вижу тебя больше дня, мне уже тяжело летать.
Потому что иначе, однажды ночью, я приземлюсь на твоем балконе, стуком в стекло или стуком сердца буду гонять с него голубей.
Если ты мне перестанешь сниться, если ты даже не будешь помнить, то однажды, хочешь или не хочешь я буду летать где-то очень близко...
Я буду летать где-то очень рядом и стану сниться тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510707
дата надходження 11.07.2014
дата закладки 12.07.2014
Коханих кохають щодня, щохвилини
у мріях, у снах, наяву,
і навіть тоді, коли очі орлині,
віщують скажену біду.
Вдивляючись мовчки в світи неозорі,
наївно, як діти малі,
закохані йдуть через терни у зорі,
щоб вічністю стати Землі.
Коханих кохають без тіні вагання,
як квітнуть і чахнуть сади,
без права на зраду і зустріч останню,
коханих кохають завжди!
Стікаючи кров’ю на ратному полі,
зрікаючись ласки святих,
коханих кохають і навіть тоді, знай,
коли їх немає в живих.
Коханих кохатимуть навіть тоді, знай,
коли нас не буде в живих!
Створено у 1987 році, смт. Брошнів (Івано-Франківщина)
Опубліковано вперше
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505128
дата надходження 14.06.2014
дата закладки 12.07.2014
Я соняхи до серця пригорну...
В них стільки літа й неба голубіні!
Зачепить вітер зболену струну,
Сповільнять хід мірильники настінні.
Нехай біжить по коліях життя...
Тихцем зійду на сонячній зупинці.
Дідисько-дуб вже віти он простяг,
Додолу трусить жолуді-гостинці.
Хатина бабці білим реп'яшком
Вчепилася край вулиці,старенька.
І до дверей стежина в'ється швом,
У грудях щось здригнеться і затенька.
Люстерця жовтоокі розцвіли!
Медово плачуть в гущу молочаю,
Вже скоро ніч накрапає смоли...
А я до серця сонях пригортаю....
**Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510369
дата надходження 09.07.2014
дата закладки 10.07.2014
Коли спіткнешся, думай про політ,
Не про каміння, а про світлі зорі.
Яким стрімким не був би цей кульбіт*,
Над долею твоєю Бог в дозо́рі.
Коли життя закрутить дикий вир,
Свободи смак вдихни на повні груди!
Нехай душі́ чіткий орієнтир
Убереже від фальші і облуди.
І вір собі на зло усім вітрам,
Усім життєвим пасткам і невдачам,
Хай віри непорушний світлий храм
Плекає серце мудре і терпляче.
Хай ніжний порух чистої весни
В тобі розбудить вічне і високе!
Коли спіткнешся, крила розгорни,
Спрямуй у небо невагомі кроки.
[i]*Кульбіт - переворот вперед через голову з опорою на руки.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510252
дата надходження 09.07.2014
дата закладки 09.07.2014
Лиш той коха, хто має ніжне серце.
У кого не олив"яна душа.
Хоч іноді буває серце з перцем,
Та здатність полюбити возвиша.
Воно дається Богом по заслузі.
За гроші людське серце не купить.
Хто цінить й розуміє своїх друзів,
Воно у того тихо стукотить.
Так часто ми примушуєм страждати
(Караєм, як невинне те дитя),
Воно маленьке може горювати,
І разом з цим підтримує життя.
Не розбивайте серце іншим людям,
Не лийте їм ненависті слова,
Бо важко йому впоратись з отрутой..
Від слів хороших серце ожива..
Так, серце - це довірливе дитятко.
Воно маленьке вірить у дива.
Таке собі невинне янголятко...
Але дарує нам усім життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508333
дата надходження 30.06.2014
дата закладки 30.06.2014
КАЗКА ПРО ЦАРІВНУ І ЛИЦАРЯ
Кінчається червень, і літо вже дихає спекою,
І хиляться трави під лезом безжальним коси.
Єдина та зустріч здається такою далекою,
Немов відбувалась в забуті прадавні часи.
Пригадую, як у темниці жилось мені, бранці,
Давали розраду лиш рідні далекі вітри.
У світлім шоломі, у латах прилинув ти вранці,
Мечем розрубав мої пута і двері відкрив.
Вже сонце палало, та довго услід я дивилася,
Долонею очі прикривши й стираючи піт,
Де фата-морганою сива завіса курилася,
Де постать зникала і цокіт губився копит.
А потім пішла я на захід, на смугу червону,
Стелились під ноги полин і суха ковила.
Я вільна була, але серце хотіло полону,
Хотілось полону обіймів твоїх і тепла.
На мить доля щастя дала, та надію забрала:
Ніхто не вгадає, судилась ще зустріч чи ні...
Пригадую погляд ясний з-під ясного забрала,
Та знаю, що треба іти, треба жити мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508232
дата надходження 29.06.2014
дата закладки 29.06.2014
Закінчились бої, що тривали до ранку.
І зітхнула з полегшеннням, обгоріла земля.
Хай на ній заживуть незагоєні ранки,
Бо війна на землі все живе спопеля.
А солдати чекають, щоб кінець був проклятій.
Хай росою трава, а не кров"ю цвіте.
Щоб радіти красі, та не цій, що зім"ята,
А отій, де мачок степовий проросте...
Але буде це потім, коли час такий стане,
Ну а поки солдати нехай трохи посплять.
Може, сонце ласкаве у сни їхні загляне...
А вітри степові хай над ними шумлять..
Молоді, гарні лиця... Їм би тільки любить..
Хай кохані в цей час, що чекають, насняться,
Хай частиночка щастя, промайне у цю мить.
Не горюйте, хороші, ваші мрії здійсняться...
Тихо вітер шепоче над змарнілими лицями..
І пірнає в волосся, що на очі спада..
Мої милі, хороші, вас зовуть українцями..
Береже хай вас Бог, раз в вас доля така...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507963
дата надходження 28.06.2014
дата закладки 28.06.2014
Она скромна… насыщенного цвета…
Не брезгует попариться в печи…
Она хранит изысканный вкус лета
От спелых гроздьев, вызревших в ночи.
Изюминка всегда у нас в почёте.
Особый вкус изделью придаёт.
Приятнее иметь её в компоте,
Но можно и украсить анекдот.
Красотка для венца уже созрела.
Ей в этом не препятствует Творец.
Амурчику он поставляет стрелы,
Благословляя пары под венец…
А женщина с изюминкой! О Боже!
Совсем не то, что мымра без затей.
Мужчина с ней готов делить и ложе,
И даже больше - вырастить детей...
Изюминка во всём незаменима.
Ведь без неё немыслим интерес.
Но…женщина с изюминкой ранима,
Поскольку к ней неравнодушен бес.
27. 06. 2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507831
дата надходження 27.06.2014
дата закладки 28.06.2014
Об"єкт натхнення :
МИ ЛЮБИМ ВИНА ( 16+ )
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507432
ID: 507432
Рубрика: Вірші, Лірика кохання
автор:Сокольник
ПАРОДІЯ
НЕ СПОВЗАЙ! Посидь ще на колінах -
гола, косоока і смішна,
ароматна, наче погреб винний,
наче пляшка рому - запашна.
Ніжне тіло в ночі оксамиті
пролило примарний сік бажань.
Потім - зжерло яблуко немите
і - котом украдену тарань...
Мить - і ти важка, немов перина,
з ніг моїх - затерплих і сумних,
вниз повзеш - усміхнена і синя,
на килим в розводах золотих.
Що ж... Давай удвох, немов ЄДИНЕ,
поспимо. Хоч тисне в карк паркет...
МИ УДВОХ З ТОБОЮ ЛЮБИМ ВИНА.
(І у тому зовсім ти не винна:
з РАДОСТІ забула на сидінні
у таксі з ЗАКУСКОЮ пакет... )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507514
дата надходження 26.06.2014
дата закладки 27.06.2014
В дитинстві моєму
на сволоку звили гніздо
пернаті пісні,
зозулясті казки і поеми...
Крізь пам'ятні нетрі
думками дотягуюсь до
минулих років,
де не тягнуть сучасні модеми.
Між мною і небом
відкрито духовний портал,
де Всесвіт виходить
за межі усіх моніторів,
увімкнений Богом,
легкий надчуттєвий сигнал
душа моя ловить
з верхівок незримих соборів.
Я тут ще мала
і навшпиньки не вийде ніяк
торкнутись до сонного
соняха кінчиком пальця...
Жахтить каганцями
у полі пшеничному мак,
що вишило літо
стібками тонкими на п'яльцях.
На вітах кошлатих
вигойдує велет-горіх
ранкових пташок
дивовижні пісні-перегуки,
рипить перестигло
старенький дубовий поріг,
сухим різнотрав'ям
пропахли бабусині руки.
І так мені любо
і затишно, мов у гнізді
малому пташаті:
злітаю і падаю вгору!
А крила у тата
і мами - такі молоді,
мені розвіконюють
теплу блакить неозору!
Тулюся думками
до споминів через роки,
що в рі́зьбленій скрині
пиля́ться укупі з казками...
Хурделять у вікна
тендітні легкі пелюстки,
біліють, як іній
на скронях у сивої мами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496236
дата надходження 01.05.2014
дата закладки 24.06.2014
Одна… на этих красных берегах…
Под небом…темно – серой меди…
-Скажи мне… дочь Атлантов…
Что не так?...
И почему стоишь у этой двери?...
-Прости…отец…
Я чувствую тепло…
Что движется ко мне со страшной силой…
-Не надо…дочь…
Ведь с ним придет и зло…
Оно тебя не сделает счастливой…
-Прости… отец…
Я чувствую его…
Сквозь мрак и ночь…
Сквозь космоса глубины…
Пойми… отец…
Его тепло - во мне…
Я чувствую…
А значит - мы едины…
-Остановись… скажу тебе опять…
К уму и силе… страсти не прибавить…
Ты марсианка с головы до пят…
И твой удел – планетой этой править…
-Отец…ведь это все произнося…
Ты забываешь о вершинах рая….
-Лишь власть –твоя прекрасная стезя…
Зачем тебе…скажи… любовь земная?...
Хочу… дитя мое… я уберечь…
Чтоб дочь мою змея не искушала…
Ты не увидишь землю… НИКОГДА…
-Но я… отец… ее уже ПОЗНАЛА…
-Остановись… послушайся меня…
Иль вспомни мудрость наших древних
Книжек…
-Спасенья нет от этого огня…
Я чувствую его все ближе…
Ближе…
Как две антиматерии в огне…
- Остановись… ведь вы из разной глины…
- Прости… отец… его тепло во мне…
Оно – во мне!..... а значит…
Мы - едины…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506996
дата надходження 24.06.2014
дата закладки 24.06.2014
У волошці Сонко -Дрімко
Постелив собі перинку,
Із пелюсточки квасолі
Пошив собі білу льолю,
І простинку із дзвіночка,
Ковдрочку -з листка дубочка,
Із кульбабових пушинок -
М'якісіньку подушинку...
Потім взяв торбинку снів
І пішов до дітлахів.
Не присів усеньку нічку,
Стоптав свої черевички,
Бо розносив сни казкові -
Теплі, ніжні, серпанкОві;
Кожному синочку й доні
Розіклав їх у долоні...
Сонце зблиснуло за гаєм -
Він додому поспішає,
Щоб у ліжку із волошки
Відпочити вдень хоч трошки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506963
дата надходження 23.06.2014
дата закладки 24.06.2014
Эти добрые советы
Начинающим поэтам:
Чтоб стихи звучали классно,
Дай, как можно больше, «гласных».
Если есть «согласных» стык.
Спотыкается язык…
Вот примеры: «оН Нашел»,
Еще хуже: «поП Пришел».
От ехидненькой улыбки –
Проверяй сто раз ошибки,
А от критики «уколов» -
Просто, не рифмуй глаголов!
Повторять чужое рад?
Это будет плагиат!
И необходимо нам бы
Различать хорей и ямбы.
Если есть талант «от Бога»
Да теории немного,
Ты тогда, при всем при этом,
Скоро сможешь стать поэтом!
Ну и главное: пиши
Не для славы – для души!
2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506062
дата надходження 19.06.2014
дата закладки 22.06.2014
А що насправді в звуках цих… люблю…
Не розумію цього слова суті…
Так ніби я над прірвою стою…
Й збираю кульки ефемерні ртуті…
Так ніби вітром тополиний пух…
І почуттів накотиться лавина…
Один невірний рух… і на краю
Уже не я … а тільки половина…
Тому ніколи не скажу люблю…
Щоб не звучало це люблю банально…
Падіння мить… І серце я ловлю…
Вітрами пошматоване безжально…
Дощами… сонцем… росами впаду
На дні утопій… на краю Феміди…
Візьму за руку… й просто приведу
Тебе у ті сади Семіраміди…
Нехай вони відкриються тобі…
Оті долини африканських прерій…
І зникне сум… що жив в твоїх очах…
Розіллється на тисячі містерій…
Відчуєш прохолоду тих алей…
Моїх долонь вологу і сердечність…
І ту ледве вловиму паралель…
Яку ми називаєм безкінечність…
Бо скільки ще ходити треба нам
Стежками болю...відчаю... обману…
Як безнадійним двом мандрівникам…
Відкриється нам берег океану…
Облиш шляхи… якими ти пройшов…
Я проведу тебе по лезу скелі…
Насправді як основу із основ…
Ми віднайдемо воду у пустелі…
І не проси сказати те… люблю
Серед бетонів… пустоти… і бруду…
Щоби не прозвучало те люблю…
Як вирок всьому… ким була і буду….
Бо що насправді в звуках тих… люблю?…
Не поясниш ти цього слова суті…
Бо я насправді в ночі на краю…
Збираю кульки… ефемерні… ртуті…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505815
дата надходження 18.06.2014
дата закладки 18.06.2014
Ты приходишь порой ненадолго...
Многоликость- харизма твоя.
Как поэзия буйности вольной...
Как журчащая песня ручья...
Наши души в скрещении судеб
Обрели этот двойственный дар...
Мы БЫВАЕМ... Хотя и не БУДЕМ...
И под снегом бушует пожар...
Ты приходишь порой ниоткуда...
Кто ты? Жизнь или смерть? Все равно-
Ты моя и иною не будешь...
Ты не будешь... И мне не дано...
Нам счастливыми БЫТЬ не судилось.
Нам счастливыми вышло- БЫВАТЬ.
Мы судьбе отдаемся на милость-
Удержать бы... И не потерять...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505812
дата надходження 17.06.2014
дата закладки 18.06.2014
Так бессмысленно прожиты годы...
Сколько раз счастье было в руке,
Но дороже был выбор свободы,
И всегда уходил налегке
В прежний мир бесприютной печали,
Где свобода уже не нужна...
Но сбылось- мы друг друга познали,
И желаний вкусили вина...
Упоила собой, упоила,
Как завещано было судьбой.
Подарила себя, подарила,
И дышу я одной лишь тобой...
Покочуем еще, покочуем
По просторам затерянных трасс!..
И, проснувшись, припомнит, тоскуя,
Позабытое счастье о нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505265
дата надходження 15.06.2014
дата закладки 15.06.2014
[youtube]https://youtu.be/ELhbQirLCf4[/youtube]
Відео для конкурсу Поетичний карантин. Якщо сподобалося, клікніть на слова You tube внизу праворуч, перейдіть на ютуб-канал і поставте лайк
ЯПОНІЯ У КИЄВІ[b][/b][/b]
Триптих
[i]Присвячую Ірині Лівобережній[/i]
І. [b]Зустріч[/b]
Метро. Кінцева. «Лісова».
А потім ще пройтися пішки.
Чи часто у житті бува,
Щоб так зійшлися дві доріжки?
Все навкруги було як рай,
І сакури шуміло листя,
В маленький чистий водограй
Веселки кольори вплелися.
Ми разом бачили її,
Над нею небо небувале.
Здавалось, навіть солов’ї
«Тьох-тьох» японською співали.
Все тут для спокою душі,
Для філософії й натхнення…
А ми говорим про вірші́
І про трагічність сьогодення.
ІІ. [b]Парк Кіото[/b]
Парк Кіото – Японія в Києві…
Сад каміння і сакури цвіт.
Відчуваю у кожному вияві
Екзотичного краю привіт.
У тіні символічної пагоди
Чую галас дзвінкий дітвори.
О, як хочеться миру і злагоди
Біля копії Фудзі-гори.
Тут не можу не вірити в диво:
Може, просто за мо́їм плечем
В кімоно пройде гейша красива,
Самурай прокрадеться з мечем.
Тут собою сама медитація
Заспокоює серце моє.
І не можу я не закохатися
У країну, де сонце встає.
ІІІ. [b]Сад каменів[/b]
Ці камені котилися з гори,
У руслах рік їх шліфували води,
Вони – творіння дивовижне гри
Сліпого випадку і таємниць природи.
Тепер їх місце тут, вони лежать -
Щось стережуть в тривожні дні і ночі,
Щось нам говорять і чомусь нас вчать –
Чи ми почуємо їх голоси пророчі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504450
дата надходження 11.06.2014
дата закладки 11.06.2014
«Я був очеретом – лежав у коней під копитами,
Я став людиною – вітру зятям ворогом…»
(Вільям Батлер Єйтс)
Селище гірких суниць
Справляє свято одновухого вовка.
Половина дороги до неба
Сховалась у торбу гори
Колючих кущів терену –
Дерев клаповухих зайців.
Кожний святий мріяв
(Якщо не човном плисти) –
Топтати траву байдужості
Нескінченним кроками неспокою
Подорожі до неіснуючого –
Омріяного, як мріють про
Захмарне і світле – як оці самі
Квіти суниці, що не стануть
Гіркими ягодами світу,
Які мусимо їсти жменями,
Бо не вистигли інші,
Які мусимо ковтати
Примовляючи: «Так треба!»
Бо в самому селищі все прогіркло
І молоко корів з сумними очима,
І недопечений хліб чадної печі,
І масна юшка сліпих господинь,
І зелені яблука проклятого саду.
Я минаю це неохайне селище:
Босими ногами торую шлях*
У темний ліс глухоти (не тиші),
Повз луки де не співають птахи**
(Бо жайвори без слухача німіють),
Мимо висохлої криниці***
З якої вдови вичерпали всю живу воду
І навіть жаби не заглядають
У її темне нутро.
Я мандрівник. Моя доля – минати…
Примітки:
А оті суниці (що на світлині) я зірвав саме там.
* - якщо шлях проклали воли, то не торуйте його – просто йдіть. Особливо якщо цей шлях Чумацький…
** - я вже бував неодноразово на луках, де не співають ніякі птахи – тільки метелики шурхотять там своїми крилами. Коли вітер мовчить… Але якщо не мовчить…
*** - Айвазовський ніколи таких криниць не малював.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503783
дата надходження 07.06.2014
дата закладки 08.06.2014
Это вторая часть стихотворения "ВОСПОМИНАНИЯ".
(Первая часть - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500314 )
В укромный уголочек сада
она несёт свою печаль.
Ей одиночество – услада
и тайных помыслов причал.
Хоть лето уж в права вступает,
ей холодно. Накинув шаль
она тихонечко вздыхает,
улыбка на устах блуждает,
а мысли улетают вдаль –
во власть волнующих мгновений
касанья губ, сплетенья рук
и ласк безумных наслаждений,
тревожных ожиданья мук...
В воспоминаниях растаяв,
жалеет, что была горда.
Страстей неодолимых стая,
все невозможности сметая,
к нему стремится сквозь года...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503524
дата надходження 06.06.2014
дата закладки 07.06.2014
Пропала я, мабуть, навік пропала, -
У райський сад зненацька забрела.
Не знала я, ой, лишенько, не знала,
Що не одна у тім саду була.
Не відала, що зустріч таємнича
Переверне усе моє життя.
Що там мене негадано покличе
Той голос, що дарує забуття.
Не думала, що вирветься на волю
Раніш слухняне серденько моє.
Тепер люблю, люблю його до болю,
То холодно, то гаряче стає.
Сама себе, сама себе згубила, -
У райський сад зненацька забрела.
Тепер без нього жити вже несила, -
Навіки йому душу віддала!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503134
дата надходження 04.06.2014
дата закладки 04.06.2014
***
В куртці злиденній, в куцій спідниці,
торби по двадцять кеге тягне "донна".
Матом обкла́де, з'їздить по пиці –
яке сьогодення, така і мадонна...
***
Заглиблена, мрійливо-осяйна
всміхається, не чуючи звертання...
О не судіте, люди, бо вона
несе тремтливо в усмішці кохання...
***
Скорботна мати...
обеліск новий,..
та на її обличчі усмішка блукає...
О тихо...
вона там,
де ще синок живий
і рученьки до неї простягає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503117
дата надходження 04.06.2014
дата закладки 04.06.2014
...[i]А счастье только знающим дано.
[b]Иван Бунин [/b] [/i]
[i][b]Я не могу гасить с тобою свечи
И лить в бокал прощальное вино! –
Чтоб озарить вечернее окно,
Я солнцем стану в твой печальный вечер.
Я солцем буду для тебя!.. Пусть светит
В душе твоей возвышенной оно!
Я знаю: ты придешь ко мне с рассветом.
А счастье только знающим дано.
Где б ни был я, в каком чаду б я не жил,
Но помнить буду сей прекрасный миг,
Где счастье постигал я не из книг –
Любовь свою с тобой растил и нежил.
И – молча!
Не грустя!
Не говоря!..
Таков уж нрав немого звонаря.[/b]
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503071
дата надходження 03.06.2014
дата закладки 04.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.06.2014
Хто режисер людської долі?
Хто драматург?
Хто роздає життєві ролі,
мов Деміурґ?
Найголовніші, історичні,
що на віки,
малі, смішні, епізодичні –
на всі смаки...
Світлана Моренець ХТО РЕЖИСЕР ЛЮДСЬКОЇ ДОЛІ?..
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502710
Окремо виписані ролі
у драмі драм,
Події різні, різні долі
судились нам.
Що другорядні я не згодна,
одну із нас
Не зможе замінити жодна
в той день і час.
Хтось, навіть, у суфлерах нині
собі сидить,
Нема заміни цій людині
в цю саму мить.
Хай королями епізоду
когось зовуть,
Без них цієї драми зроду
Не знайдеш суть.
P.S. Семена Фараду якраз називали королем епізодів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502731
дата надходження 02.06.2014
дата закладки 02.06.2014
В тривожні дні мого життя 17 років тому, з'явився цей вірш.
Тоді я ще не "хворіла" віршами, писала зрідка,
в певні моменти. Не судіть строго...
Чим я залишусь в спогаді твоїм,
коли піду назавжди: світлим небом
чи грозовим, захмареним і злим?
Чи вільним вітром? Чи пустельним степом?
Що пануватиме в душі твоїй:
надривний розпач чи спокійний холод?
Байдужість? Смуток? Чи обра́з сувій?
А може спрага по мені і голод...
І як серденько житиме твоє,
у чім шукатиме собі розраду
від самоти? Чи хутко ожиє,
знайде нову підтримку і пораду?..
Якщо, згорьований, в гіркім жалю
затерпнеш ти скорботно на хвилину –
я сонячного зайчика пошлю,
щоб спомин твій в щасливі дні полинув...
Коли душа тонутиме в журбі,
тоді ти лиш поглянь на наші квіти –
то ними я́ всміхатимусь тобі,
щоб душу твою світлу відігріти...
Я сумуватиму, що почуття моє
звідтіль ти не почуєш в жоднім слові,
та грітиму я серденько твоє
промінчиком незгасної любові...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501944
дата надходження 29.05.2014
дата закладки 29.05.2014
Тает в воздухе мрак ночной.
Входит в комнату серое утро.
Как прекрасно, что ты со мной,
Что рукою могу коснуться
Чуть дрожащей влажной спины,
И груди твоей, мягко- упругой...
Эти трепетно-нежные сны
Ты мне даришь, моя подруга...
Этот сумрачный дар небес-
Редкость встреч, что дана судьбою.
Как я рад, что сегодня, здесь,
Насладиться могу тобою!..
Я за встречу пройти готов
По колена сквозь пламя ада,
И скитаясь в потьмах миров
Быть с тобою душою рядом...
Не предай же, не измени,
Истомившись небесной мукой-
Это будней серые дни...
Это холод ночей разлуки...
Так прижмись же ко мне спиной!..
Окунись в меня, как влитая,
И впитай этот сон ночной,
Словно влагу потока рая...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501082
дата надходження 25.05.2014
дата закладки 25.05.2014
«…Вони гребли день і ніч
і допливли нарешті до острова,
де було безліч птахів…»
(Скела «Плавання Майл-Дуйна»)
Острів, де жили лише вільні птахи
На сліпих скелях сірої зневіри,
Де лише птахи кричали чи то молилися
Богу прозорого повітря,
Богу польоту й свободи,
Співали свій нескінченний псалом
На мові пташиної Біблії
Пророка сивокрилонебесного –
Чайки снів сумного ірландського моря.
І лише ми – хто ховав друзів
У глибині води, хто плив незбагненним
У пошуках острова мрії – лише ми
Зрозуміли, що це молитва
А не крик обтятої порожнечі.
І ці витерті епохами скелі –
Не громада німого каміння,
А храм предковічної віри
Давнішої, аніж клан Мак-Артур.*
І не птахи це, а душі монахів,
Що кинули нудний рай
І моляться за скорботну землю
Залишену там – за хвилями,
За нашу святу Ірландію…
Примітка:
* - у ірландців є така приказка: «Є три речі найдавніші у світі: диявол, оці пагорби і клан Мак-Артур.»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500676
дата надходження 23.05.2014
дата закладки 23.05.2014
Коли поблякне сяйво кольорів,
то не зітри, мій Боже, всю палітру,
і пломінь серця та душі порив
не заморозь на лід, залиш хоч іскру.
Якщо затихне музика в мені,
пісні веселі й переможні марші –
погоджусь на мінорні, на сумні,
на pianissimo, лише без фальші.
Як стане пам'ять, наче письмена,
затерті, бо вікам програли битву,
не дай забути рідні імена,
обличчя дорогі... й Тобі молитву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500551
дата надходження 22.05.2014
дата закладки 22.05.2014
(из старой тетради)
Под звуки Листа из эфира
искрится в сумраке камин,
дыханьем свежего зефира
качается в окне жасмин.
Отметил взгляд –
в преддверии лета
седеет тополь серебром...
Но мысль его витает где-то...
Давно потухла сигарета
и не допит в бокале ром...
Любимая, свежа, как роза,
ушла, оставив лишь печаль...
Воспоминания и грёзы
в счастливую уносят даль,
где сорван сарафан из бязи,
она – виденьем – без одежд...
Душа – в плену ушедшей связи,
и мысли ткут ажурной вязью
узор несбыточных надежд...
( Вторая часть стихотворения- http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503524 )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500314
дата надходження 21.05.2014
дата закладки 21.05.2014
Росте у горах, десь, тендітна квітка,
Та сили в неї на п'ятсот таких.
Вітри бувають сильні тут не зрідка,
Ще не бувало вітер щоб затих.
Не гнеться квітка перед буревієм,
З погордою глядить собі униз,
Але плекає в серденьку надію,
Що... альпініст не промине карниз.
Пробуде він тут часу зовсім мало
(Йому вершину треба підкорить)...
Лиш прошепоче ніжно: Ти чекала?..
Так трепетно жде квітка ЩАСТЯ МИТЬ.
[youtube]http://youtu.be/7l8t85khtIw[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498496
дата надходження 12.05.2014
дата закладки 21.05.2014
А на вершинах гір стоять сніги…
Повір… вони не топляться ніколи…
Прошу… мовчи… ні слова не кажи…
Слова – обман… піски пустель… міраж…
Літак… що на останній йде віраж…
Там невагомість… не болить… не коле…
А на вершинах гір – лише вітри…
І знаєш ти… там не знайти ожини…
Я за собою не палю мости…
Вони самі летять із висоти
У ті долини… де цвітуть жоржини…
Бо знаю я… і знаєш… мабуть ти…
Що ми з тобою – різні дві вершини…
І хай простить нас ангел Темноти
За той політ… де сплелися світи…
Де медом пахнуть ягоди шипшини…
За безнадійно зниклі десь вітри…
І ще очей твоїх нестерпну впертість…
За неповторний смак тієї миті…
Китайських рік нестриману відвертість…
Рівняння ті… де невідомих три…
І розв”язки… якісь несамовиті…
За бездоганно спалені мости…
За мить оту… над прірвою… у житі…
Нехай простить нас ангел Темноти…
Бо на вершинах гір лише… сніги…
Вершини ними цілий рік покриті…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500246
дата надходження 20.05.2014
дата закладки 20.05.2014
Судьбой нам дарована встреча, моя поэтесса,
И воздух пронизан желаньем познанья процесса
Слияния душ, упоенных поэзии силой...
И голову счастье кружит в ожидании милой...
Скажу я тебе, словно оду желанью слагая-
Ты неповторима, в любви совершенно другая,
Я женщин знавал, все же как ты на них непохожа!
И в сердце, как пазлы, сложилось желание... Боже!..
Извечность желаний себе мы исполнить поможем.
Нам станет степною травою любовное ложе.
В поля побредем мы одетые в солнечный ветер,
Вдвоем, затерявшись для всех на огромной планете...
Чтоб ласково солнце нагие тела целовало,
И где-то вдали за холмами гроза бушевала,
И сладко-тревожные песни нам ветры шептали,
Играя травою, примятой от наших сандалий...
И в страстном порыве, почти истязая друг друга,
И яду испив в невозможности выйти из круга,
Тебя целовать, словно ведьму в горниле огня,
И слушать в истоме о том, как ты любишь меня.
И громом вулкана взорвется гроза за горою,
И с неба потоком дождя исступленье омоет...
Причина ли, следствие- что есть явление это-
Природы каприз, или все же слиянье поэтов?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500217
дата надходження 20.05.2014
дата закладки 20.05.2014
Всім Іринам клубу і не тільки…
в День великомучениці Ірини
П Р И С В Я Ч У Є Т Ь С Я
[b]Пролог[/b]
…Під ранок... Дивний сон...Чисте, голубе небо, а в небі 2 зграї птахів: одні великі білі (певне, гуси), а інші – менші, темні (мабуть, качки). Одна з малих була взята в полон великими. Останні знущались над меншою, вона помирала, а всі малі птахи були байдужими до всього, що відбувалося, але ось один хоробрий селезень кинувся визволяти качку... Чим це все закінчилось там, в небі – невідомо, бо сон раптом перенісся на землю, де була вже... Жінка – мила-премила, чорнява, немолода, з короткою стрижкою, подібна до феї... Вони вибирали з Нею житло – 1-кімнатну квартиру. Він Її так тепло і ніжно обіймав, умовляючи бути разом незважаючи на те, що все вже було: заміжжя, діти... минуле... Та Вона така жадана!.. І згоду дала... А тут трапився якийсь чоловік... Незнайомець просив ключі від квартири і... ванну. "До чого б це" - подумав Він. У них ванни не виявилося, а була вона у... Ірини. Святої великомучениці... І ось Вони – удвох – виносять ванну надвір... Вона зовсім гола, і Він прикрив собою її соромоту.
...Ранок. У вікні яскраве сонце... Легкий вітерець колише фіранку, немов легеньку границю між потойбіччям і реальним життям... І позивні мобільного – пі-пі-пі... Так, вістка із далекої Еллади, що вже цілком збудила Його віді сну.
Яв...
[b]Зустріч[/b]
…Аеропорт Бориспіль. Він з трояндами.. і чорнобривцями у виходу з термінала для іноземних пасажирів, тихий гомін серед зустрічальників: «Це з Салонник?». « А з Тель-Авіву вже прибув?» Нестримно закалатало серце. Ось і Вона. Квіти шугонули догори в оскаженілому привітанні... Усмішка! О, яка знайома «усмішка» на лиці у неї! Сльози неймовірної радості на очах у Нього... Ніжний доторк вустами до щоки. Який знайомий аромат здорового жіночого тіла! Слова – рідкі і теплі – і... гострі погляди буравлять одне одного... Що у кожного зараз в серці? Якийсь нестримний водоспад давніх, але оновлених розлукою почуттів в Обох! Чим триваліша розлука, тим тепліша, більш хвилююча зустріч! Маршрутка. Її рука, м’яка, волога і тепла - у Його твердій, упевненій руці. І - ні слова... Так би вічність!..
[b] Море кохання[/b]
... В Крим. У вагоні спокій і блаженство... Ідилія для людей, що так давно чекали одне одного. І розмови, розмови, розмови. Все не переговориш – так багато вже позаду і ще більше попереду!..
Зустріли, доставили в саме «туди», де свіже коров’яче молоко... фрукти... овочі і... звабливе, ні не Чорне – яскраво-волошкове море у Береговому.
Спокій у природі... ласкаве сонце... Бурхливі зустрічі, плани, суперечки, непорозуміння, примирення... Але все – Їхнє, рідне... Нарешті, прогулянки там, де багато «сонць крізь віття» і квиління чайок... Серпневе море і... океан Кохання!
[b][i]Я не увижу тень печали:
В очах твоих – два янтаря!
Хочу, чтоб горести молчали,
Ненужных слов не говоря.
В душе неистовой – не злой –
Пускай утонет крымский зной![/i][/b]
[b]Епілог[/b]
...«Такого щасливого купання у Морі, Любові і Квітах у мене ще не було» – мовила Вона стримано після «шаленої і несамовитої» зустрічі... мінеральних, з присмаком солоного поту, ванн.
А потім вимушена довга розлука... бо відпустка на Небо скінчилась.
І знову – ефір... еСеМеСки... туга... згадки... чекання...квиління серця...
Яв...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499717
дата надходження 18.05.2014
дата закладки 18.05.2014
Цвіте конвалія – так ніжно-біло-п’яно.
Голівки-дзвоники між листям мерехтять.
Скрипить верба, немов старе фортепіано.
На травах роси, наче персні, блискотять.
На карті травня день лишає свої мітки.
Цвіт душу рве. До нього оком припаду,
У ніздрі пахощі вберу, а вигляд квітки,
Як раритет, до сейфу пам’яті вкладу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499601
дата надходження 17.05.2014
дата закладки 17.05.2014
Покотилося сонце по небу
В неозорій ясній вишині...
Не благай про кохання, не треба.
Не потрібно цього вже мені.
Он на сонце насунули хмари...
У гаю не щебечуть пташки...
Розчинилось кохання, мов мара.
Відійшло. Хай лікують роки
Цей наш біль. І сльозинки солоні,
Світло-чисті, мов пам"яті щем,
Покотились дощем у долоні...
Повновісним осіннім дощем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499167
дата надходження 15.05.2014
дата закладки 15.05.2014
Відповідь на відповідь
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499115
автор Serg
Єдина мить ...а скільки ïй дано
Верховним Кимось слабкості і сили?!
Сплітаю візерунчасте панно
З пір'ïн отих, що загубили крила ...
Вплітаю віршів золоті нитки,
Душі своєї і тепло, і світло ;
Роблю із пісні срібні завитки,
Щоб полотно моє душею квітло ...
Тобі дарую : хочеш - забирай!
У лютий холод хай тебе зігріє ;
Твого джерельця чистий віршограй
Відродиться і знов заструменіє ...
У післягроззі райдуга сія,
І дихається солодко і вільно ...
І навіть біль уже не дошкуля,
Коли він нами вистражданий спільно ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499147
дата надходження 15.05.2014
дата закладки 15.05.2014
"Весь мир – театр.
В нем женщины, мужчины –все актеры."
В. Шекспир
То ляпас долі, потім – поцілунок,
крихке затишшя на короткий час
і... нові втрати чи новий дарунок,
чи знову сіра смуга без прикрас.
Щасливі злети, нищівні падіння,
екстаз чи відчай, горя німота... –
і водевіль, і драма. Потрясіння
й комізм трагікомедії життя.
Весь світ – театр, а ми у нім – актори,
сценарії – переплетіння доль...
Я вдячна, що в Цей Світ відкрили штори
й дали мені, хоч і не з перших, роль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498874
дата надходження 14.05.2014
дата закладки 14.05.2014
Місяць скрутився на небі клубочком,
Прядиво снів розтрусивши додолу ;
Ми (з муркотливим сіреньким коточком)
В цій колисковій співаємо соло ...
Зіроньки мружать свої оченята,
Хмароперини збиваючи стиха ;
Казка навшпинечках ходить по хаті,
Крилами з ліжка зганяючи лихо...
Десь, за віконцем, верба солов'ïна
Вітер колише в тендітних листочках ;
Цокають мірно на заспаних стінах
Дами -хвилини в своїх чобіточках ...
Тіні мережать підлогу кімнати
У незвичайну якусь таємницю ;
Вечір у кошик вкладається спати,
Лиш павучок плете щастя на спицях ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498642
дата надходження 13.05.2014
дата закладки 13.05.2014
... once more ( так сталось )
Куди ти пливеш, божевільний сумний корабель?
У діри крізь дно запливають медузи і риби.
Хоч кволо шепочуть вітрила: "До кращих земель!"
втікають щурі,прихопивши водиці і хліба...
У шапочці блазня стрибає паяц-капітан,
смішним "Ку-ку-РІК " імітуючи рик леопарда.
А п'яна команда, наливши текіли в стакан,
азартно меДАльками грається в... шахи і нарди!
В той час, коли з палуб стікає не МИРО,а КРОВ,
і лізуть по ЩОглах із кожної шпарки - мокриці,
зневіра гвалтує підстрелену вкотре любов,
а в кожному мозку - вже Каїн чи Авель гніздиться...
Зникає у безвісті СВІТЛИХ ГЕРОЇВ парад,
що в темряві ночі згоріли дотла - МАЯКАМИ!
Засліплений Брут... Тобі й досі ввижається "БРАТ"?
На РАБСЬКИХ галерах МАЙБУТНЄ гримить кандалами!
Куди ти пливеш?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497696
дата надходження 08.05.2014
дата закладки 09.05.2014
Можна я нічого не скажу
На твоє знервоване - навіщо?
Не торкай словами попелище.
Не виходь руками за межу.
Можна я візьму з твоїх речей
Книгу Кінга, светр і листівки?
Вимкни скрип, заїжджений, платівки
Й так у грудях совісно й пече.
Знаю, що кораблик наш крушу
Без емоцій, навіть, безпричинно.
Завтра шкодуватиму невпинно…
Просто йду... й нічого не скажу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415025
дата надходження 02.04.2013
дата закладки 09.05.2014
ОбіймИ..
Дихай гарячим полум’ям тиші.
Обійми..
Стань теплим небом, на подих ближчим.
Обійми, й просто відчуй мене.
Знаєш я..
Вчора і завтра питиму зілля.
Знаєш я..
Хочу обіймів, до божевілля.
Знаєш я, стану в тобі вогнем.
Не мовчи..
Листям холодним, вітром осіннім.
Не мовчи..
Долі за зустріч з тобою винні.
Не мовчи, я заплачу сповна.
Обійми..
Першим промінням на моїм тілі.
Обійми..
Ось тут ми справжні, земні, безкрилі.
Обійми, бо не засну одна..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380544
дата надходження 26.11.2012
дата закладки 09.05.2014
Я прийду в твою ніч, не дівчиськом із ладними косами,
Без наївного помаху, снігом притрушених, вій.
Без всіляких надій - босоногою, простоволосою,
Не відмов у обіймах - гарячій, солодкій, живій.
Не відмов у цілунках, бо вуста безутішні - ниють
І захоплених фраз - не шкодуй, для моєї краси.
Хай від заздрощів інші - безсиллям своїм шаленіють.
Не свідомо мені свою душу навік віддаси.
Залишуся на день - не жени із холодним ранком,
Ще сильніше притисни до сильних і рідних грудей.
У волоссі моїм, заблукай задихаючись п’янко,
Я спокусниця-жінка, ти мій безвідмовний трофей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375035
дата надходження 02.11.2012
дата закладки 09.05.2014
Час-буревій схиляє нам рамена,
розсипавши на скроні срібний цвіт,
а ти все йдеш, все знову йдеш до мене
з тих незабутніх, неповторних літ,
пречистих, наче роси світанкові,
із тих духмяних, зоряних ночей,
де місячного сяйва серпанкові
лягали тіні на церковні дзвони,
на схили круч і на химерні крони –
а ми в сердець вслухались передзвони
зовсім не в змозі відвести очей
один від одного. П'янили солов'ї....
Над нами вже збирались перші хмари,
бо ти безбожно пропускаєш "пари"
й, мов за факіром, ходиш на мої
всі лекції, в конспектах і на книжках
палких освідчень пишучи записки –
тож я витаю у казковім сні...
А після лекцій, в творчому екстазі,
долаю арій витівні пасажі,
рулади аріозо чи пісні,
а ти малюєш комікси веселі,
де я "на сцені" в Лондоні, Марселі...
Все ніби вчора... Лиш нема страждання.
Там ще такий безжурний диво-світ,
і ти під вікнами од вечора до рання,
ми сповнені шаленого кохання,
чарівності тремтливого чекання...
і нам з тобою – лиш по двадцять літ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496274
дата надходження 02.05.2014
дата закладки 02.05.2014
[b]Молитва за воскресіння України[/b]
Господи Ісусе Христе, Сину Божий, що стерпів і вмер за нас на хресті й третього дня воскрес із мертвих у великій славі, зглянься на нашу Матір Україну і подай їй Свою могутню руку. Ти бачиш, Ісусе Солодкий, як терпить і страждає наша дорога Вітчизна, на хресті розп'ята, Пилатами осуджена й в могилу ворогами нашими погребена. Вислухай щирі молитви синів і дочок України і воскреси її, як воскресив Лазаря із гробу у Віфанії, щоб Ім’я Твоє було прославлене нині і завжди і навіки вічні. Амінь.
[b]Молитва за волю Українського народу[/b]
Всемогутній Боже і Творче Світів, Ти створив небо і землю і свобідних птахів, що любуються і радіють своєю волею і свободою, яка підлягає тільки Твоїй Всемогутній Волі: Ти знаєш, Господи, що свобода це найвищий скарб людини й народу, що всяка неволя є найстрашнішим терпінням. Змилосердься ж Господи над Українським народом, що терпить поневолення на широких землях своїх, зітри кривду і неправду, що неволить його, і дай йому Преподобний, зажити вольним життям, щоб нікому не служив окрім Тебе, і щоб вільно прославляв Ім’я Твоє. Амінь.
[b]* ці молитви були взяті із молитовника виданого в 1939 році,
його зберегли діти репресованих.[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464541
дата надходження 06.12.2013
дата закладки 02.05.2014
Весняний день тюльпанами розцвів -
Така строкатість, аж бере за очі!
І сонячно-медові поторочі,
Мов дітвора, стрибають у траві.
Дурманять вишні цвітом запашним -
Така духмяна тепла завірюха!
Лінивий кіт нащурив гострі вуха
І наслухає порухи весни.
Руда бджола принишкла у траві
І, наковтавшись пахощів, шаманить.
Моріг бентежить ароматом пряним,
Лоскоче п'яти кінчиками вій.
Нап'яв павук тендітне макраме
Між гілочок у білосніжній піні.
Скупавшись у янтарному промінні,
Розніжився замріяний ромен.
Вигойдують росу, неначе ртуть,
Тюльпанові осяяні фужери,
Волами повлягалися кичери,
Хмаринну вовну клаптями скубуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494911
дата надходження 25.04.2014
дата закладки 25.04.2014
Ты способна любить постоянно?
Не предать, не уйти, не забыть?
Коль любовью напьешься ты пьяной,
Ты готова любить постоянно?
Я люблю, но люблю я спокойно.
Я уверен, я знаю, что ждать
От себя. Не забыть. Не предать.
Только ты не способна- спокойно.
Ты же любишь себя, не меня.
В осознании этим напуган.
Кто вошел, тот не выйдет из круга.
Докажи, что ты любишь меня.
Я- весь мир, преломленный в тебе.
Сквозь меня, как сквозь призму познаешь
Жар желания, что обретаешь
В час, когда я всецело в тебе.
А затем ты, возможно, уйдешь.
Это путь бесконечного поиска.
Это дивов желания происки.
Докажи мне, что ты не уйдешь.
Я задам тебе этот вопрос.
На него ты, возможно, ответишь,
Только так, что сама не заметишь,
Как бессмысленным станет вопрос...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493885
дата надходження 21.04.2014
дата закладки 21.04.2014
http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00479919.mp3
[youtube]http://youtu.be/FveVuOuogjM[/youtube]
[b][i]Проснулся… Утро… Солнечным лучом
В окне моем ты вдруг затрепетала…
И как мне не пустить такую в дом,
Оставив страсть и… совесть у портала?!
И вот – весна на жаждущих губах!
И птицею враспах раскрыты руки…
Не устоять мне на своих ногах,
Не вынести греховно-страстной муки!
…Мираж-туман окутал все кругом,
Стекая по груди лавиной капель…
И птица-феникс бьет своим крылом,
Срывая стыд, бросая робость на́ пол!..
Сползая вниз, уносится стремглав
Незыблемость табу, условий, правил…
Мираж… переписал уж много глав,
Все главное, что выше, обезглавив.
...Подумаешь: зачем нам миражи,
Зачем они играют с нами в прятки?
Поймал мираж – возьми и накажи,
И не давай... Эроту крупной взятки![/i]
[/b]
[i]19.04.2014
[/i]
_____________________
*Гарно в ансамблі з музикою (звуковий або відео)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493742
дата надходження 20.04.2014
дата закладки 20.04.2014
А я оце, бачиш, весь день по тобі сумував.
А я все в обличчя сторонніх людей заглядав.
Твій погляд ловив серед сірих облич уночі...
Та ти не моя... Ти заміжня, хоч криком кричи...
І мною весь вечір ти мариш в сімейнім теплі.
І буде до втечі манити мій образ в імлі...
Готова покинути все, утекти в темну ніч в чому є.
Готова на все... Та обов"язок все не дає...
Я в мороці смутку до тебе скрізь ніч дотягнусь,
І серця здобутком таємного шалу торкнусь.
Моя ти тілесно, і серцем навіки моя.
Нам доля всміхнеться. І вірно чекатиму я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493842
дата надходження 20.04.2014
дата закладки 20.04.2014
Твоя весна порозплітала коси
І побрела босоніж по землі,
Їй проз ажурну хустку абрикоси
Бриніли вслід цитринові джмелі.
А свіжий ранок жестом ювеліра,
Мов діамант, відточував росу
І кожна грань у сяйві мерехтіла,
В собі відбивши Всесвіту красу.
Голубив день вербовими бруньками
І хмари пряжив, ніби молоко,
На полотні ворожив кольорами:
То пурпуровим вибухне бузком,
То закульбабить охрою у травах,
Немов розгубить сонечка дрібні!..
Розніжилась конвалія білява
У малахіті листя, наче сніг.
Твоя весна замаяна цвітінням,
Розбруньчена, мов гілка золота,
У світлий день святого Воскресіння
Природи й духу, сонця і Христа!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493626
дата надходження 19.04.2014
дата закладки 20.04.2014
Я стою в ожидании-
Ты придешь, или нет?
Это мера дерзания-
Нашей встречи рассвет.
Может, встреча не сбудется?-
Тема ведь не нова-
От волнения кружится
У меня голова...
Обо всем уговорено...
Недоверия дрожь...
Ты немного взволнована
Мне навстречу идешь.
На мгновенье замешкалась...
Цвет желанья пунцов...
Поцелую с усмешкою
Подставляешь лицо...
А затем, словно дети, мы,
Возгораясь внутри,
В плащ желаний одетые,
Добежим до двери.
О любви, о влечении
Расскажи, расскажи!!!
И восторг обнажения
Покажи, покажи!!!
Я в процессе познания
Проникаю в тебя,
Ты в истоме желания
Отдаешься, любя...
Наслаждение крепости
Ловит с радостью рот,
И в желания трепете
Обнаженный живот...
А затем, утомленные,
Сонно канем в эфир...
Эта тема влюбленности
Бесконечна, как мир...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493284
дата надходження 18.04.2014
дата закладки 18.04.2014
Твои глаза...
Глубокие озёра,
Обрамлены прекрасным камышом...
Их глубина...
Их цвет - хмельного моря,
Когда небес лазурь утонет в нём...
[b][i] Ірина Лівобережна[/i]
[/b]
Я видел в жизни глаз немало:
Зеленых, карих, голубых;
И добрых, и – до не́льзя – шалых,
И безразличных. Но – таких!..
Они мне встретились впервые.
В них и усталость, и печаль,
И молний блики роковые.
И вдруг мне стало их так жаль,
Что захотелось поделиться
Своей печалью. Но слова
Застряли в горле... И молиться
Я стал безмолвно... И – нова
Явилась жизнь в воскресшем взоре:
Как будто мы... в открытом море...
Плывем в суденышке, и море
Все дальше, дальше нас уносит,
И нет у нашей лодки весел,
И ни рулей, ни парусов...
И слышен нам стихии зов,
Стихии бурной и безбрежной,
И голос рока – вещий, нежный...
..........................................
..........................................
..........................................
..........................................
..Уж нет в глазах моих печали!
В ее глазах я вижу вновь,
Как мореход в родном причале,
И жизнь, и радость, и любовь.
___________
*Навіяне: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492888
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492900
дата надходження 16.04.2014
дата закладки 17.04.2014
Душа болить коли його нема.
Думки рояться страхом повні.
Молитва ллється з вуст сама -
Я віддаюся милості Господній.
....................................................
Ти не посмієш, Боже, (не в вину),
Душа болю́ не витрима, загине,
Гірка сльоза, гіркіш від полину,
З моїх очей нечутно зрине.
І віру я останню загублю,
Коли допустиш, Ти, оцю наругу...
Прошу Тебе, благаю, ні... молю -
Даруй життя для ладо- друга.
1989 рік (травень-серпень) -
чотири найспекотніші місяці чоловік,
по призову військомату, очищав села
Чорнобильської зони, а я молилась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492712
дата надходження 15.04.2014
дата закладки 15.04.2014
Я… потерянная половинка...
- Лишь вдвоем мы единое целое!..
Дружба наша была серединкой…
Ведь полшага к любви-то! Наверное...
Лишь во сне я почувствую нежность…
Замираю, услышав дыхание...
Наяву охладит неизбежность…
- Ты не мой! Сердце бьется в рыдании...
Не купались мы вместе в закатах…
И рассветы не грели нас заревом.
Ветры буйные, грома раскаты
не видали нас вместе! Все марево…
В глазах сырость... Не высохнут лужи!..
Нерв натянут... безумство уж грезится…
- Больно жить без тебя!.. Свет не нужен...
Поломалась в твой мир моя лестница…
Когда снишься, навеки б уснула!..
Вместо музыки - слышать звук голоса…
- Чтобы вдаль нас дорога тянула,
ты во сне расчеши мои волосы...
Туман серый на кудри ложится…
Коль покину мир - только с надеждою!
- Хочу тысячу раз убедиться,
что однажды… там встречу я… тень твою.
12.04.2014 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492023
дата надходження 12.04.2014
дата закладки 12.04.2014
[b][i]І знову Кельн... На цей раз вже весняний...
Як контрастує він з моїм кублом –
З освячено-знеможеним Майданом,
З розчавленим, в ланці закутим злом...
Там попіл, згарь, сплюндровані красоти...
Тут – надмір, лоск, німецький педантизм!
Та там... моєї нації висоти...
Все там – ове́ршки осяйні... і низ.
...Так, знову – Кельн! Узбіч – рожевість са́кур...
Біжить шосе захопленням навстріч,
Бо ждуть мене меди, нектари, сахарь...
А там – життя... І – дяка всіх сторіч!
Та вже нічим борця зі злом не звабить –
Фаната Батьківщини не збагнуть!
Коли твій край нутру сатрапа ** вадить,
Коли грозить гвалтована майбуть.[/b]
12.04.2014
________
*Древня латинська назва Кельна.
**Йдеться про самодержця Московії.
[b]Світлина автора:[/b] квітучі сакури в Кельні,
донька Марина і внук Максим...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491989
дата надходження 12.04.2014
дата закладки 12.04.2014
Мы- сладкая боль. Мы- отпеты.
Ты- рана. Я- огненный шрам.
И кто покусится на это-
Пошел он к собачьим чертям.
Ты- замужем. Я- не свободен...
Возможно... А может, и нет...
Бывают загадки природы,
Бывает под кожей скелет.
Свобода движения- это...
Взгляни- таракан на стене.
Прихлопнешь- он есть, или нету?
Нет. Лучше уж- муха в вине...
В таинственный мир отношений
Не всем приглашенными быть.
Сокрытый полет ощущений
Творить... И его- полюбить...
Стандартный поток осуждений
Услышан. Но я вас прошу-
Оставьте! Я в мир наслаждений
Лишь избранную приглашу.
Мы в круге, чертой отделенном
От мира, в котором умолк
Зов крови, никем не спасенный.
Мы в круге. Ты- ведьма. Я- волк.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491753
дата надходження 11.04.2014
дата закладки 11.04.2014
Снег сошел. И лист опавший,
Переживший зимний снег,
Словно вспомнив день вчерашний,
Закружился по весне
В вихре ветра, что из сеней
Пыль сомнения метет,
Что в потоке ощущений
Позабыл ушедший год...
Вновь в свободе многоточья
независим, позабыл
Тот застенчивый листочек,
С кем под снегом рядом был...
Так и я в потоке ветра
Новый ветренный порыв,
В парусах грядущих лета
Поцелуем изловив,
Упаду и вновь восстану...
Но, по-новому любя,
В сердце вдруг заноет рана-
Как я буду... без тебя?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491237
дата надходження 08.04.2014
дата закладки 09.04.2014
Мені болить ... О, як мені болить ...
У скроні стука і пече у серці ...
Пронизана голками кожна мить
Розрядом струму у мені озветься ...
Моя сльоза ... О,ця гірка сльоза -
Непрохана, небажана, нежданна ...
Із неï смутку пророста лоза -
Стрімка, витка і зовсім невблаганна ...
Моя душа ...Розтерзана душа ...
Кому потрібна ти в своïм натхненні?
Ти - наче наполохане пташа
У неба дощовому одкровенні ...
Куди піти? Куди мені піти,
Коли грозою шви тріщать у долі?
Чи є іще незаймані світи
У щастя неземному ореолі?
І часу плин. .. Нестерпний часоплин,
Замішаний на сумнівах колючих,
Гірчить, неначе вицвілий полин
В думках підступних, як в пісках сипучих ...
...На перехресті зламів і падінь
Розпутний камінь шлях мені не вкаже ...
Мене зреклась, напевно ,височінь ...
Куди тепер мені... безкровній, майже?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490974
дата надходження 07.04.2014
дата закладки 07.04.2014
ГРУДОЧКА ЦУКРУ
на денці стакана чаю
губить молекули,
міцно зціпивши зуби...
Скоро світанок рум"яний
з-за небокраю
вигулькне мляво...
та ГРУДОЧКИ - вже
не буде... :)
бо...
...їй ворожила ще вчора
старенька Ложка -
(карти лягали на гущу
кавову криво...)
ГРУДОЧКА ЦУКРУ - не вірила...
...хоч тривожно
вперше просила
позичити в Мухи крила...
Але...
В Мухи на серці
пра-давня образа тліла,
Муха жорстоко у відповідь
засміялась :
-МАбуть не варто
зичити рідні крила
тій,що ніколи
навіть лизнуть
не давалась!...
Що ж...
ГРУДОЧКА ЦУКРУ
залишилась мліти в банці,
вдягнута в білу свою
найсолодшу сукню...
(... Муха ж повисла на
зломаній шостій лапці,
бо зачепилась за стрічку
липку на кухні...)
втім...
Ніч була дивною...
Так солов"ї співали!...
Вітер весняний
дерева тримав
за руки...
І видавалися сяючі
білі цятки
в небі далекому
душами ГРУДОЧОК ЦУКРУ...
та...
ніч промайнула...
не вірилось,що -остання
ГРУДОЧЦІ ЦУКРУ,
що злякана і печальна,
спостерігала,як
неумита ПАННА
так незворотньо
вмикає електрочайник...
і...
ГРУДОЧКА ЦУКРУ-
в окропі стакана чаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490684
дата надходження 06.04.2014
дата закладки 06.04.2014
Прости, что не писал тебе...Плевать.
"Мы так давно не виделись, родная..."
Швыряю эти строки на кровать,
Невольно наше время вспоминая.
"Теперь всё проще. Я лечу на свет..."
Но медленно засасывает омут.
И, кажется, набор грядущих лет
Достанется кому-нибудь другому.
"Прости, я не хочу тебя грузить:
Привычки и стихи остались те же
И никому невидимая нить..."
Теперь с тобою связывает реже.
Да к чёрту всё! Шаги мои легки.
И время, как других, меня не старит...
В квартиру заползают сквозняки,
Редея во вчерашнем перегаре.
В кармане мелочь и десяток рифм,
"Поверь, я без тебя с тоски не вою."
Когда-то мы с тобой поговорим.
Надеюсь, ты поговоришь со мною...
"Несётся жизнь, безумна и глупа."
Подобна бестолковому курорту.
Смотрю в стакан, а там моя судьба
По донышку стеклянному растёрта.
Меня тошнит от праздной болтовни
И молодость сжигаю понапрасну.
Пока, родная, если что - звони.
"Не надо писем. В общем, всё прекрасно."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490447
дата надходження 05.04.2014
дата закладки 05.04.2014
Вчера – сиянье, а сегодня – тени,
Что прежде было важным, нынче мелко…
С похмелья, с отравления виденье:
Восход двух солнц - глазунья на тарелке.
И это безусловно что-то значит -
Я слышал, журавли опять летели…
Тогда он был зачат, сегодня на’чат –
Ненужный день повторного апреля.
И не глупец, а все-таки не гений,
Кто ищет, в наказание обрящет
Движенье в алгоритме удвоений -
Тропинкой, неприметно нисходящей.
Те дни мне книгу сказок подарили,
Под чьей обложкой – чистые страницы.
На них писал я: «Жили-были...» или
«Чего не миновать, тому и сбыться…»
Тогда сухой ладонью солнце грело
Лицо и душу. Пусть хоть так, немного…
Сегодня мокрым мелом неумело
Апрель белил знакомую дорогу.
Кольнуло сердце - сообщить мне хочет
Скорей, о нежелании, чем лени,..
Белеют дни, им вслед болеют ночи
В ознобе от глобальных потеплений.
И, как тогда, в союзе с суетою,
Но все-таки немного по-другому
Из слов и снов я что-нибудь простое
Пристрою к нарисованному дому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490452
дата надходження 05.04.2014
дата закладки 05.04.2014
Боль уйдет, если ты прикоснешься,
Доброй, нежной, шершавой ладонью.
До краев наполняюсь радостью,
Если ты обогреешь любовью.
И твой взгляд ощущая нежный,
Я на миг становлюсь крылатой.
Тает боль, словно комья снежные,
Если любишь ты, если рядом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490363
дата надходження 04.04.2014
дата закладки 05.04.2014
Сліпуче сонце? На підмостках
Ви ролі граєте невпинно
На публіці. Все дуже просто.
Та ми- складніші. Ми- із тіні.
Це непогано. Не засліпить.
Кохання шал не виїсть очі.
Гірка образа не скалічить
Душі і тіла. Ми не хочем
Здобутком бути на загальній
Арені світла-примітиву...
І тіла твого аморальність
Відчути я жадаю хтиво,
Та не у світлі, що спаплюжить
зливання хіті, поз сюжети.
Не дай- но Боже нам одужать
Від цього. Все ж-бо ми поети
Не наносного примітиву,
Де все, неначе в протоколі,
Розписує кохання диво,
Як хрест тяжкий лихої долі.
А ми, тіла у тінь вдягнувши,
Від світла сонця нею вкриті,
Свою обрАнність осягнувши,
Досягнемо блаженства миті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490235
дата надходження 04.04.2014
дата закладки 04.04.2014
Який прозорий ранок цей! Дивись,
Босоніж ходить небо по заплавах,
І духмяніє промінь в тихих травах,
Рум'янить оксамитну,теплу вись.
А роси он - коштовні кришталі,
Стікають міріадами на ганок,
Немов нектар з хмаринних філіжанок,
Розхлюпався бурштином у гіллі.
А як вербіють річки береги!
Смарагдовими зливами у воду,
Милуються паняночки на вроду,
Позбувшись радо зимної туги.
Ти чуєш,як аромить кропива?
Ледь-ледь пробившись зеленню до світу,
Рясним калейдоскопом малахіту
Медвяний сонця трунок допива.
Який крилатий ранок цей! Краса!
Одвічна,незбагненна,Богом дана.
Життям налита чаша полив'яна...
Неси за дар цей дяку в НЕБЕСА !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489874
дата надходження 02.04.2014
дата закладки 03.04.2014
МАРІЯ І ЄВА
Дикунка Єва, грішна наша мати,
Дитя, до вражень всіх нових несите.
Ну що нам від дівчиська вимагати –
Їй так хотілось яблучка вкусити!
Ну от і маєш вигнання з Едему,
Тепер лиш згадуй про розкоші раю,
Гаруй на полі бідному своєму
Та дітлахів годуй шмаркатих зграю!
А ти, Маріє, чиста та побожна,
Зростаєш в лоні совісті і віри,
З колиски знаєш «можна чи не можна»,
Готова до принесення офіри.
В душі вже сходять обраності зерна,
З дитинства сняться сни тобі пророчі.
І коли бачиш кущ колючий терну,
Враз сльози навертаються на очі.
Смак яблука і колючки тернини,
Дві матері – безжурна і скорботна.
Марія-Єва – дві в нас половини,
Жертовність і наївність безтурботна.
P.S. Дуже незвичайна ця мадонна, змальована Лукасом Кранахом (старшим). Вона схожа на Єву своїм рудим волоссям і сидить з немовлям під "Євиною" яблунею. Зображаючи Єву, цей художник бере схожий тип жінки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489578
дата надходження 01.04.2014
дата закладки 01.04.2014
Не сумуй, мій трояндовий цвіте,
Що до осені стелиться шлях -
Ще співатиме сонячно вітер
На відроджених стиглих полях ;
Ще дощем цілуватиме небо
Твою дивну врочИсту красу ...
Я щоранку ітиму до тебе
Цілувати холодну росу ...
Ще не раз розів'ються бутони
Пишноквіттям солодких думок;
Кучеряві сплетуть Купідони
З них коханню вогненний вінок ...
Не сумуй, мій трояндовий цвіте,
Не ховайся в колючість стеблин ;
Доки в серці твоïм тепле літо -
Не гірчитиме душу полин ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489209
дата надходження 30.03.2014
дата закладки 31.03.2014
Розверзлись небеса… покотились громи…
І здавалося… небо на землю оту упаде…
Я люблю тебе дощ… після довгої злої зими…
Я люблю тебе, дощ… як ніколи… ніхто… і ніде…
Я нап’юся дощем… десь мій біль... і жалі відлетіли…
І здавалось… земля із-під ніг назавжди відійде…
І не було спасіння мені ані вправо… ні вліво…
Я нап’юсь тебе дощ… як ніколи… ніхто… і ніде…
Та стояли ліси… непідкупні в своїх постулатах…
І… здавалося… небо на голови нам упаде…
Так кохати дощі вміють тільки смереки в Карпатах…
Але більше – ніхто… і ніколи… й нізащо… й ніде…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489074
дата надходження 30.03.2014
дата закладки 30.03.2014
Я мог бы лежать, укрывшись
С ногами пледом уютным,
И, в самозабвенья тиши,
Писать о сиюминутном.
Я мог бы писать о шмали,
Я мог бы писать о попах,
Писать о буддийских храмах,
О спорте и голеностопах.
Я мог бы... Но невозможно,
В моменты вершения судеб,
Не выйти навстречу пулям...
Не выйти навстречу людям...
Я мог бы... Да нет, не мог бы.
Зачем же тогда являться
В сурового мира холод,
Судьбы чтоб своей бояться?
Бояться объятий милой,
Коль знаешь, что все не вечно?..
Бояться промчаться мимо
Судьбы своей быстротечной?
Бояться сыграть с судьбою,
Крутнув колесо фортуны.
Бояться спорить с собою,
Решив, кем я был и буду.
И пусть мною избранный ветер
Суров и колюч порою,
Он в жизни дарует встречи,
Которым нет равных, с тобою.
С тобою, с которой смело
Испить я смогу свободы,
И, вместе, душой и телом,
Вдвоем, опустив поводья,
Помчимся во мраке ночи,
Мы к цели своей незримой...
И в страсти огне захочешь
Остаться моею милой.
Я буду писать об этом...
Я буду писать о разлуках.
Я буду писать о встречах.
О счастье писать и муках...
Порой надо делать выбор.
И надо порой быть смелым.
Окончилось "либо-либо".
Час пробил. И выбор сделан.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488714
дата надходження 28.03.2014
дата закладки 29.03.2014
Привет, фашистская Россия. Послушай, путинская Русь:
В своей стране я не Мессия, но и Иуды не боюсь.
Ко мне пришла ты с автоматом, закрыв чулком свое лицо.
Ты говоришь со мною матом, наполнив каждый звук свинцом.
Мои поля взрыхляя танком, ты сеешь мины вместо ржи,
Надев солдатские портянки, насквозь промокшие во лжи.
Да разве думал в сорок пятом мой дед, уставший от войны,
Что тот, кто был когда-то братом, сегодня враг моей страны?!
Привет, фашистская Россия. Зачем тебе моя страна?
У Путина - шизофрения! Но ты же... ты же... не больна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488644
дата надходження 28.03.2014
дата закладки 29.03.2014
А ми – серед хвиль… І реально поламані весла…
Я ревно молюсь… аби цей не закінчився штиль…
А з тим… паралельно… ретельно плету перевесла
Кохання свого… що врятує мене серед хвиль…
Навколо вода… І реально… ще крига не скресла…
А ми у полоні занадто червоних снігів…
Мені паралельно… чи світлі оті перевесла
Дістануть твоїх… невідомих мені берегів…
Померла зневіра… та віра іще не воскресла…
Сьогодні – ти раб… А назавтра - вже будеш бунтар…
І я так ретельно шматую оті перевесла…
На сотні частинок розкидавши їх серед хмар…
Топились човни… І реально ламалися весла…
Тримали в полоні заклято червоні сніги…
Кохання мого нереально – п’янкі перевесла
Отак безнадійно шукали свої береги…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488391
дата надходження 26.03.2014
дата закладки 27.03.2014
Тут сонце розбивається об вежі
І кровоточить яблунями в день,
Цвітуть сади, горять, мов у пожежі,
Димить пелюстя з вижухлих кишень.
На вербах, мов на гойдалках зелених,
Вітри росу колишуть золоту,
Маленький жук на вусики-антени
Пташині трелі ловить на льоту.
Тут береги, мережані стібками
Духмяних трав, зіп'ялися у вись,
Квітки кульбаби жовтими пучками
Зарінками сухими розбрелись.
А зорі, мов загублені монети,
Щоночі застрягають в димарі,
Старих тополь готичні силуети
Окреслюють лимонні ліхтарі.
Тут ранки свіжі, скупані у м'яті,
Зміїться річка по́логом лляним
І світлих мрій метелики строкаті
Вовтузяться у пазусі весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488378
дата надходження 26.03.2014
дата закладки 27.03.2014
Як тільки вечір росами в саду…
Яка вона солодка… ця година…
Я маски на полиці покладу…
В мені печерна оживе людина…
Яке блаженство – в цих старих ”носках”…
І на диван із капцями залізти…
Я буду пити каву із горня…
А разом з нею – хліб із смальцем їсти…
Як тільки сонце сяде за поріг…
І вечір вмочить ноги у росі…
Тоді я залізаю в свій барліг…
І повстаю у всій своїй красі…
Я буду пити каву із стаканів…
Якщо не вийде в інтернет залізти…
І начитаюсь я брудних романів…
І яблука немиті буду їсти…
Та тільки ранок сонцем засія…
І з’явиться мій принц на драндулеті…
О, вибачте… Я – Леді… Дама я…
Пробач мене… Моя чарівна Єті…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488123
дата надходження 25.03.2014
дата закладки 26.03.2014
Сумна соната дощових краплин
Пронизує артерії світання;
Далеко ще до кавових годин
Просякнутих росою і мовчанням ...
Крізь вовну хмар проблискують зірки,
Величним Кимось зібрані в букети ...
Вільшаний гай (іще не говіркий)
Готує стиха солов'ïв кларнети ...
Дрімає вітер у липких бруньках,
Вслухаючись у колискову ночі -
Вона гойдає небо на руках,
Немов навіки вколисати хоче ...
Десь півень розбиває напівсон -
Вже скоро глипне сонце з небокраю ...
І я з дощем сьогодні в унісон
Досвітню пісню серцем заспіваю ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487946
дата надходження 24.03.2014
дата закладки 25.03.2014
Розчинитися б, коханий, у тобі,
У твоїх обіймах, любий, вмерти.
І стрічать світанки голубі
В чарівному вальсі-круговерті.
Буду мерехтіти крізь жита
Зіркою для тебе без спочину,
Тільки б знати, що в твоє життя
Я ввійшла назавжди, як єдина.
Влитися б у тебе, як ріка,
Що вливає хвилі в синє море...
Любий мій! Нехай весна п`янка
Морок ночі сяйвом переборе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487614
дата надходження 23.03.2014
дата закладки 23.03.2014
Что мне делать, коль скоро
Тебя уже нет?
Дождь весенний стучит,
Отбивая удары...
Это демоны зла
Собрались на банкет...
Это ведьмами воют
В переулках котяры...
Ты была- и не стало...
И вот я один
В переулках весны,
Словно зомби, блуждаю.
Ты ушла. Я, не нужный
Себе господин,
К телефону беззвучному
Вновь припадаю.
Связи рвутся... Услышь
Стука сердца там-там,
Выйди вновь на порог
Чуть прикрыта... И тела
Я ладонью тепло
Соберу. И отдам.
И у ног опущусь...
Но мечта улетела...
Улетела туда,
где на сердце тепло,
Где речная верба
Нас ласкает ветвями,
Где развеяно в прах
Вездесущее зло,
Где измены судьба
В несогласии с нами...
Я один. Дождь стучит
По разжатой руке...
В безнадежной тоске
Догорает мой вечер.
Руны счастья черчу я
На мокром песке,
И стирает рука
Эфемерную встречу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487143
дата надходження 21.03.2014
дата закладки 21.03.2014
Смотрит в лицо незнакомый рассвет.
Рухнуло прошлое. Выхода нет.
Я ухожу. Чувство долга зовет.
Мы выступаем в кровавый поход.
В сорванном флере растоптанных дней,
В мрачных картинах тревожных ночей,
Верность храня, пусть духовную, даже
Мне изменив, оставайся моей,
Той, сохранившей мой образ в душе.
Той, удержавшейся на вираже.
Искру надежды на встречу храня,
Главный подарок получишь- меня.
Тело свое я тебе подарю.
Рунами верности заговорю.
Хоть на траве, хоть на простыни белой,
Все, что захочешь, со мною ты делай.
Наших желаний сольются основы.
Сбросив одежд неуместных оковы,
Страстью наполним любовное ложе.
Это любой мне награды дороже.
Это- подарок превратной судьбы,
Сердцем твоим мне протянутый смело.
Пали сомненья душевной борьбы.
Ты подарила мне душу и тело.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486743
дата надходження 19.03.2014
дата закладки 19.03.2014
Завесніло небо журавлями,
Розпушила котики верба,
Голубіють проліскові плями
На вологих вигрітих горбах.
І зірчасті китиці підбілу
Золотять пожухлі береги.
Проз ріллю, на сонці перемлілу,
Прозирає паросток тугий.
Дні, неначе викупані в пиві,
Мов рідкий розплавлений бурштин!
І медові зблиски мерехтливі
Виграють у прорізі гардин.
А грайлива річка недалечко,
Ніби струни срібні, деренчить,
І лелече вигріте гніздечко
П'є вершкову лагідну блакить...
Вигляда крилатих емігрантів
Із далеких сонячних країв.
Джміль рудий між крапель-діамантів
Моторцем проворним забринів.
Вже весна у квітень привідкрила
Зеленкаво-сяючу парчу.
Розправляю руки, ніби крила,
І біжу, підстрибую... Лечу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486346
дата надходження 17.03.2014
дата закладки 17.03.2014
Рубіновими полисками ранок,
Мов діадема,визрів над селом.
Махрову ніч змахнувши із фіранок,
Заструменів барвистим джерелом.
Заоксамитив градом бісеринок
Ще зовсім голі яблунь гілочки.
Насипав щедро сонячних ворсинок
На зеленаві сосен сорочки.
І пахне поле свіжою ріллею,
Хмарин пір'їнки тонуть в мигдалі.
Несуть весну над рідною землею,
Вертаючись з чужИни журавлі....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485878
дата надходження 15.03.2014
дата закладки 15.03.2014
Мы не знакомы. Я не помню
Ни цвета глаз, ни вкуса губ.
Стриптиз передо мной исполнив,
Ни платьев цвет, ни мягкость шуб
Мне не почувствовать, не видеть
Прохладной тела белизны...
Мне Вас изменой не обидеть
В несмелом трепете весны.
Я не познаю, как несмело,
Остатки гордости храня,
Мне подарив нагое тело,
Вы вся, надевшись на меня
В любовном сладостном дурмане,
Себя пронзив стрелой любви,
Мне отдадитесь. Сам я ранен
Мечтой... Не ранен. Се ля ви...
Из непреложенных усилий,
Фантазий, не осуществив
Своих желаний, Вы незримы,
Как домик карточный сложив,
Своим мечтаньям потакая.
Мы не знакомы. Я поник.
Порыв желаний истекает,
Как влагу поглотил родник.
Вы не приложите усилий
Ко встрече. Но порой ночной,
Явившись в звезд небесной сини,
Во снах Вы будете со мной,
Пройдя прохладой темных комнат...
И я готов Вам обещать-
Я Вас не помня буду помнить...
Не зная буду познавать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485803
дата надходження 15.03.2014
дата закладки 15.03.2014
Небесний спів… відкрилося мені…
Манили голосами душ із двадцять…
Немає дна… і я уже в трубі…
Уже в трубі…
Мені – лиш дев’ятнадцять…
Нема ПОЧАТКУ… Власне… як КІНЦЯ…
І швидкість світла…
З нею я летіла…
І я була без тіла вже ДУША…
А чи душа… Яка немає тіла…
Мене несло… В похилій площині…
І я застрягла в паралельнім світі…
Я знала… на Землі минають дні
За мить оту… А…може, і століття…
Мене несло… У вирій чистоти…
І швидкість світла була непомітна…
Бо світло те – було уже в мені…
І я сама… була – одне лиш світло…
І вимір інший в тої ВИСОТИ…
Немає болю… Не буває темно…
Ніколи там не спалюють мости…
Бо їх – НЕМА… Нема мостів на Землю…
Мене несло… Невидима ріка….
Мені відкрила інші магістралі…
І чітко бачу… Як чиясь РУКА…
Розкручує ту Землю по спіралі…
Мене тримали виміри чужі…
На себе їх одежі приміряла…
Чи будуть до лиця вони мені?...
Подумала… але не запитала…
Бо страх… Була найбільша моя суть…
У мить оту… І навіть - не померти…
Так просто… І так легко… Бо там –ЖДУТЬ…
Там незворотньо виміри ведуть…
Але… свічу – так швидко перетерти…
Із рук твоїх… Не взяти ту свічу…
А із своїх… У твої не віддати…
Я в паралельних вимірах лечу…
І вже вивчаю інші постулати…
І страх… Ота найвища моя суть…
Не жити… Не напитись… Не пізнати…
Немає ВЕРХУ… Як немає ДНА…
Я бачила вже інші паралелі…
І раптом… Ваші голоси… Стіна…
Нестерпно-біла… І кусочок стелі…
І смерть… як нагорода за життя…
Чи – навпаки… Я того ще не знаю…
Я повертаю виміри сповна…
Усім світам…
І навіть в тім не каюсь…
Мене несе вже інша глибина…
Нестерпний біль…
Я… Значить… ПОВЕРТАЮСЬ…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485729
дата надходження 14.03.2014
дата закладки 15.03.2014
...вибухнуло Небо феєрверком-
наковталась подиву душа...
День згубився краденим цукерком
в споминах,як в зелах спориша...
Білим сном про синє-синє Літо,
Смутком - у отавах мокрих вій.
Я для тебе - Сонцем,що - не світить,
Ти для мене - Птахом,що -не мій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485650
дата надходження 14.03.2014
дата закладки 15.03.2014
Ми з тобою - рідні незнайомці:
Ніби й поруч ти, а начебто й нема...
А я просто мріяла про сонце,
Хоча й знала: за вікном -зима.
А я просто мріяла про весни,
Щоб омити серце у струмках.
Може, хоч тоді любов воскресне
У твоїх натомлених думках?..
Облітають пелюстки із квітів...
Хоч з тобою тричі я цвіла...
Може, хоч би спробуєш зігріти?
Бо мені так хочеться тепла!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392871
дата надходження 16.01.2013
дата закладки 15.03.2014
Ти знай, що я молитимусь за тебе
На всіх шляхах прийдешньоï весни,
Чи посмішкою сяятиме небо,
А чи проллється дощиком рясним ...
Де б ти не був, відчуй, що я - з тобою,
Душа ...вона ж не знає перепон...
Я обійму тебе плакучою вербою,
З птахами заспіваю в унісон ...
Відчуй мій подих в прохолоді ранку,
Мої слова - у шепотінні трав ...
Я- виткана тумановим серпанком
Найвища нота місячних октав ...
Ти просто знай, що не самотній в світі,
Що в тебе є таємний оберіг ...
А я...для тебе буду просто жити,
Вплітать молитви до твоïх доріг ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485697
дата надходження 14.03.2014
дата закладки 14.03.2014
Знов небо усміхнулося весною,
Розпелюстилась льоном голубінь.
Янтарить сонце теплою сльозою,
Дозрілим медом пестить височінь.
Квітують хмари пролісковим цвітом,
Мов наречені,в білому вбранні.
Вже зовсім скоро пирсне малахітом
Нове життя по вижухлій стерні.
Засокорять струмки дзвінкоголосі,
Розкажуть нам свої зимові сни.
І вітерець у вербовім волоссі
Заграє знов мелодію весни!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485504
дата надходження 13.03.2014
дата закладки 13.03.2014
Шприц. Лампи світ. Укол новокаїну...
Масаж сердечний... Нитевидний пульс...
У вухах дзвін. Сьогодні не загину.
Не дочекаєтесь. Сьогодні не загнусь.
Не дочекаєтесь. Я дещо бачив. Бачив
Тріпотних крил засмучений політ,
Немов судомини і дрож сердець тремтячих.
Останній плач, що линув ім услід
Я відчував. Та не цікаво навіть
Це дійство. І могутній линув Глас-
НЕМА КІНЦЯ! І от моя уява
Вернулась в світ, щоб заспокоїть вас-
Кінця нема. Кінець- всьому початок.
І джерела нап"єшся ти води
За разом раз. Ти питимеш багато,
Хоч і не зможеш бути там завжди.
Шприц. Лампи світ. Укол новокаїну...
Масаж сердечний... Нитевидний пульс...
І одкровення в серце б"є невпинно...
Я повернувся... Знову повернусь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485347
дата надходження 13.03.2014
дата закладки 13.03.2014
Ти десь там, а я ось тут блукаю.
Ти далеко, ти мене не бачиш...
Та повір - я якось відчуваю
коли ти смієшся, коли плачеш...
Я тебе не бачив і не знаю...
Різні ми, як зорі і тюльпани.
Та тебе я завжди відчуваю,
ти щоночі йдеш до мене снами...
Губи твої стиглі, мов комети,
У очах я бачу спів ланів...
Ти прекрасна! Не тікай з планети
І не йди, благаю, з моїх снів!
Бачу я думки твої прозорі.
Я знайду, я відшукаю тебе!
Бо у нас з тобою спільні зорі
І на двох у нас єдине небо!
Ще душа - також вона єдина!
І думки... Вірші оці і джаз...
В нас з тобою спільна Україна...
Все, що є довкола - все для нас!
Люди йдуть по вулицях, мов тіні...
Ну а я одне напевно знаю -
Ми зустрінемось днем літнім чи осіннім.
Ти прийди, ти знай, що я чекаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485027
дата надходження 11.03.2014
дата закладки 11.03.2014
А небо гладеньке, мов льон:
Ні сивого пасма, ні хмарки.
Розхристані кінчики крон
Вистукують, ніби дзиґарки,
По світло-плаксивих шибках,
Така розпогоджена днина!
Немов павутинка крихка,
Тремтить на шовкових гардинах
З ниток золотих макраме -
Дарована сонцем відрада!
Вітрисько в сопілочку дме,
Скородить калюжні свічада,
Здіймає дрібні гребінці
І тішиться, ніби дитина!
Розплавлена крапля в руці,
А в ній - живописна картина:
Відбитий довколишній світ,
Весняні дива́ і щедроти,
І сонце - руде, наче кіт,
І в небі пташині польоти,
І росяних крапель пунктир,
І димка рожева над гаєм,
І спокій довкола, і мир...
Без миру весни не буває.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484944
дата надходження 11.03.2014
дата закладки 11.03.2014
Давно немає їх... "рожевих окулярів"...
Їх зняли з нас , наївних, снайпера.
Всі люди усвідомили, що це смертельна гра.
І наступила вмить сумна, страшна пора.
Давно не вірим ми в таємні чари...
Ми знаєм, знаєм, що війна близька.
Що до гвинтівки тягнеться рука.
І стежка ця смертельна і слизька.
Присягу наші милі теж складали...
Серця від страху охололи ,наче лід.
"Щасливе завтра" - це уяви хибний плід.
А від стабільності лишився тільки слід.
Але завжди нас вірити навчали...
Що Господу під силу все змінити.
Бо як, скажіть, нам без надії жити?
Коли цей жах самим вже не спинити...
Ми думали, що вже наплакались... а ми лиш розпочали...
11.03.14.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484904
дата надходження 11.03.2014
дата закладки 11.03.2014
…Та не однаково мені
Як Україну злії люде,
Присплять лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять
Ох, не однаково мені.
Тарас Шевченко
«Аж страх погано, як згадаю»,
Які часи ми прожили!..
Та ще омріяного раю
Зовсім не видно … Бо жалі
Оповивають нас у краї…
Його земля всім нам болить,
Ще кровоточить свіжа рана…
Та як не жаль, а в дану мить
Свободу нашу вщент попра́в
«Зелений» змій, який зі сходу
Полки невільницькі послав
Самому д’яволу в угоду…
Грядуть нові випробування
На міцність нації нової,
Чи втримаєм протистояння?
Чи вистоять козацькі вої?..
Настав вже час, щоб чесно зважить,
Чим завинив своїй країні?..
Чи все й достатньо завантажив,
Щоб край не кинуть у руїну?...
Вже зринув час згадать Тараса,
Його пророчії слова,
Чи все робив, щоб наша раса
Розквітла в світі як нова?!
Чи «Україну злії люде»
Вже полишили у вогні?..
Хоч вже окрадену, та будять?..
Ох, не однаково мені.
11.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484893
дата надходження 11.03.2014
дата закладки 11.03.2014
...Лялькар умiлий iз тонкими пальцями,
що вiшав менi Сонце - на моТУзку,
у скринi - повно ЛЯльок...Всi - окрайцями
своїх сердець солодку грають музику...
...шукають в Тебе мiсця...там - пiд ребрами...
Змагаються за рим цукровi терцiї...
Та,мабуть,краще - босою у небо,
нiж бути тiльки Лялькою - в колекцiї...
Сумую ж чом Паяциком замрiяним?
Латаю крила...Пришиваю гудзики...
(...Я завтра вирушаю пiд вiтрилами,
хоч до зап"ясть прив"язанi - моТУзки :) )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484247
дата надходження 08.03.2014
дата закладки 08.03.2014
Травнева нiч дiвчиськом божевiльним
блукає мiстом з квiткою в руцi.
А теплий вiтер - крадькома, свавiльно -
рахує їй веснянки на щоцi.
Десь плачуть пiд гiтару менестрелi,
десь кличуть Щастя на дахах коти.
Ще крутяться у парку каруселi.
I пiшки б до Зiрок на небо йти!
Це все - насправдi? Я вже не вгадаю...
Чарує Нiч, як молоде вино!
- НIЧОГО ТАМ ПО МIСТУ НЕ БЛУКАЄ!
- ЗАПИЙ ПIГУЛКУ! I ЗАКРИЙ ВIКНО!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484250
дата надходження 08.03.2014
дата закладки 08.03.2014
Эх, дела, карамболь мне в печёнку,
Сколько пролито слёз на заре…
Сколько раз, провожая девчонку,
«Получал» я в соседнем дворе…
А когда замесили мы тесто
И гулять расхотелось гурьбой,
Нас дразнили: жених и невеста,
А нам по́фигу было с тобой…
Нынче за́жили все, как улитки
Доверя́сь социальным сетям,
И о том, как дрожать у калитки,
Рассказать стыдно даже детя́м…
Слава богу, не всё ещё пресно
И сегодня, встречая весну,
Я признаться хочу тебе честно:
Для тебя, ну, хоть чем-то блесну…
От тебя не осталось секретов,
Жизнь моя у тебя на кону…
Погоди – докурю сигарету
И - навеки останусь в плену…
март 14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484223
дата надходження 07.03.2014
дата закладки 08.03.2014
Весна всміхнулась кутиками вуст -
Дівча русяве, миле й синьооке!
Між берегів розмитих лине хруст,
Зима пустилась річкою навтьоки.
Пливе на кризі в паводки прудкі,
Верба услід їй вітами киває,
І попелясті котики м'які
Під сонячним рум'яним короваєм
Вологе хутро сушать у теплі,
Підсніжники ворушаться ще сонні,
Лінивий кіт під сонцем розімлів
І мушлею сопе на підвіконні.
Земля чекає світла і молінь,
Відродження весняного і волі,
Хапаючи крихку іще теплінь,
Берізка гріє пальці захололі.
А разом з нею мружиться душа
Пташиною дрібною на осонні.
Змиваються потоком, як іржа,
Зимові плями на земній долоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484103
дата надходження 07.03.2014
дата закладки 07.03.2014
У трембіти розлуки голосять вітри.
І безмовна печаль вже стоїть на узвишші.
І жадані, і втішні колись вечори
Ми стрічаєм в обіймах холодної тиші.
І вже мерзне душа. Плине сум звідусіль...
У надтріснутий дзвін б'є на сполох тривога.
Ти на ласку скупий, тільки щедрий - на біль.
І, здається, розходяться наші дороги...
Я тебе не чекаю, не кличу уже.
Вгамувалося, стихло кохання шалене.
Тільки серце чомусь образ твій береже,
І у снах знов і знов ти приходиш до мене...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483207
дата надходження 03.03.2014
дата закладки 03.03.2014
[b][i]Невже надворі ті ж неправі роки,
Коли стріляли за благі думки,
коли робилися лиш перші кроки
до гідності бурхливої ріки?..
Невже сатрапи ще не мали строків,
щоб захлинулась кров'ю їхня суть?..
"Царі" новітні і нові «пророки»
косу як стяг у майбуття несуть!..
Невже їм мало – тим псарям – страховищ:
майданівських… зі зброєю… жахіть?!
Вони жадають ще нової крові –
вже експортованих кровопролить?..
…На Кримському півострові весна.
Рожево мріють приспані мигдалі,
не в душах, а на вулицях – війна…
…І чорноморські сухопутні швалі.
Ще не говорять – дивно – автомати,
Мовчить – не дивно – самозванець-цар,
Хоч в на́дриві – вкраїнські – дипломати,
Хоч світовий – в майбутньому – пожар!
Та молить Україна не стріляти…
Вже так стомився від стрільби народ!
Так хоче у Вітчизні кожна мати.
Не хочемо литавр і нагород.
…На Кримському півострові весна.
Квітують мрійно цитруси, мигдалі...
Весною хай римує не війна –
весна!.. І світлі, веселкові далі…
2.03.2014[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482949
дата надходження 02.03.2014
дата закладки 02.03.2014
Свет луны. Свет фонарный. Ночь
Зыбким светом окрасила улицу...
Ты по ней мне навстречу идешь,
От рекламного света жмуришься.
Снова встретились, снова вдвоем,
И как будто разлуки не было...
Вновь, обнявшись, с тобой пойдем...
Вновь счастливою тебя сделаю
В дом войдя, и ступив на порог,
Зацелую, тебя раздевая...
Это лучшая из дорог,
Это- путь любви, дорогая...
Бархат тела мне подарив,
Ты, нагая, взойдешь на ложе.
До рассвета мне говори
Те слова, что всего дороже...
Зацелуй меня, заласкай,
В жажде страсти, моя недотрога!
Я в тебе, и твоя рука
Голубеет от света ночного...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482636
дата надходження 01.03.2014
дата закладки 01.03.2014
В сером мареве автовокзал...
Я уехал, а ты осталась...
Где-то в сердце больном печаль
Острой раною отозвалась.
Нам не свидеться никогда.
Все, что было- неповторимо.
Ирреальные города
Не спеша проплывают мимо...
Ты сама эти дни сполна
Разделила с моей судьбой.
Так скажи, в чем моя вина?
Это боль, это просто боль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481746
дата надходження 25.02.2014
дата закладки 28.02.2014
Как в бокале искрится вино-
Как алеющий отблеск заката...
И скажу я тебе лишь одно-
Я мечтал тебя встретить когда-то.
В те года, что исчезли вдали,
Что запутались в летней траве,
И сегодня туманом легли
Седины на моей голове.
Встреча в жизни всегда только раз.
Это жизни суровая сводня.
Пусть- сейчас. Даже лучше- сейчас.
Я познаю тебя сегодня
Как, наверное, раньше не смог,
Не имея памяти ран.
Встречи таинство- это Бог
Дал нам шанс. Этот праздник дан
Нам за то, что помнит душа
О задуманном предначертании.
Ток вина... Поцелуй, чуть дыша-
Путь любви- это путь познания...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482435
дата надходження 28.02.2014
дата закладки 28.02.2014
Людино моя прекрасна,
Тримайся за світ, борись!
Якщо і судилось впасти,
То тільки в небесну вись,
І тільки на крилах білих
Незламних своїх надій!
Я вірю: достатньо віри
У світлій душі твоїй.
І сонця там значно більше,
Ніж мороку і зневір!
Людино моя, не бійся,
Незгодам наперекір
Іди лиш на поклик серця
До зоряних перемог.
В молитві тобі всміхнеться,
У смуті розрадить Бог.
Бо крила твої для злету,
А слово – то храм душі,
Нема для думок поета
Умовностей і межі.
Якщо і судилось впасти,
То тільки в небесну вись…
Людино моя прекрасна,
Відроджуйся,
Вір,
Молись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482393
дата надходження 27.02.2014
дата закладки 28.02.2014
Багрово-свинцовые тучи заката кроваво висят
Над сценой, над "Елкой", над дымом от печек Майдана.
И души еще не достигшие неба убитых солдат
Глядят на победу с небес, улыбаются странно...
Вчера- неизвестно, ты будешь в живых или нет...
Вчера- смрадный дым, грохот взрывов, кровавая каша...
А ныне блаженство покоя и сытный обед.
А ныне портфели берут победители наши.
И мы им с опаской, но все-таки власть отдаем-
Они были с нами, мы с ними, и в них наша Вера.
Мы помним, что сами себя мы порой предаем...
Но все-таки мера Победы- кровавая мера.
Что делать? Победа всегда лишь счастливый билет.
Достался он вам. А иным не достался... Идите!
Мы вам доверяем отчизну избавить от бед.
Мы видим. Мы помним. И верим, что не предадите!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482201
дата надходження 27.02.2014
дата закладки 27.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.02.2014
Да! Уж наверно Ты - народ!
Своею злою, адской болью,
Крушить собрался дикий сброд,
Пришедший править! Над страною,
Идущей к свету, и к любви,
Цветущей, солнечной весною,
Возможно, соберешься Ты,
Подняться гордо над собою!
Не скрою, всех пугает гнев –
Несущий - боль, страданья, муки.
Но, видимо, таков удел
Нам приготовил Он! А суки,
Пусть молят о спасеньи нас,
Нет им прощенья, нет пощады.
Лишь только б правды свет не гас,
Лишь бы не правили над нами - гады.
Я каждый день, смотря на боль отцов,
На слезы матерей, мученья стариков,
Готов поднять свой острый меч, и вновь
Идти вперед, сгрызая губы в кровь.
Но прежде чем достать свой благородный меч,
Хочу спросить Народ:
Ты сечь, стрелять, казнить – готов?
И как Ты отличишь своих – от Тех - врагов?
Подняться можно! Пусть придет волна!
Возможно все - Все сокрушит она.
Сполна ответят все, но где же тот предел,
Который остановит беспредел.
Ведь всем известно, что волна
Всегда приходит не одна.
За нею пена, грязный шквал,
Как сделать так, чтобы Ты – узнал!?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482044
дата надходження 26.02.2014
дата закладки 26.02.2014
В эпоху, когда рушатся миры,
И мера жизни слишком коротка,
И на пороге чУмные пиры,
Минута встречи- как же ты сладка!..
И ожиданье встречи сквозь тебя
Пройдет, как "дней связующая нить",
И из последних сил крепишь себя
Желанием единственным- дожить.
Дожить, чтоб из протянутой руки
Испить любви короткой звездопада.
Мы наших тел сплетенные венки
Наденем друг на друга, как награду
За все, за все, что испытали мы
Идя дорогою тернистой к этой цели.
Она, как свет среди кромешной тьмы-
Для этого мы только уцелели.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481505
дата надходження 24.02.2014
дата закладки 24.02.2014
А ранок ллє бадьору насолоду
В клітину кожну тіла і душі.
Чеканням мріють і ліси, і води
І таїну відродження природи
Весна відкрити звабливо спішить.
Таку легку блакитну парасолю
Тримає лютий в лагідній руці…
Схопивши замовляння і паролі
Бентежна думка поспішає в поле,
Під списики веселих промінців.
І кожен рік – вдесяте, а чи всоте
Турбують ревно сподівання ці –
А що ж нам нива нинішня уродить?
- дзвенить надія на найвищій ноті
Впереміж із синиччиним : цінь-цінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481042
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 22.02.2014
В гордом отчаянье вертится наша планета,
К хмурым вершинам стремится научный прогресс…
Мчимся куда-то со скоростью звука и света,
Напрочь теряя к серьёзным вещам интерес…
Быть надоело объектом лже-экспериментов, -
Брызгать на тусклую лампочку горькой слюной…
Хочется новых, отчаянно-ярких моментов
И насладиться хоть чем-то под этой Луной…
Хочется взмыть и рвануть в необъятные дали,
С новою силой взмахнуть огрубелым крылом…
Или стихом угодить в Интернет, на скрижали…
И перестать ковыряться в зубах за столом…
Хочется всех удивить необычным талантом,
Сделать такое, чтоб помнили люди в веках…
Взять, например, и помочь утомлённым атлантам
Купол небесный упрямо держать на руках*…
Но иногда возвращаясь на грешную Землю,
Надо пытаться исправить, что было не так…
И до тех пор, пока светлому разуму внемлю,
Вставить куда-нибудь свой закалённый пятак…
август 12
* - «Атланты держат небо на каменных руках» (А.Городницкий)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356463
дата надходження 10.08.2012
дата закладки 20.02.2014
Сковородочка с жареной рыбкой,
Ломоть хлеба на грубом столе,
Ветка яблони кло́нится гибко
К плодородной осенней земле…
Малосольных огурчиков горстка,
Помидорчиков алая стать…
Осушаю под них по напёрстку, -
Ну, о чём ещё можно мечтать?
Помечтать можно о куртизанках,
О приёме в отряд октябрят…
Об окрестностях старого замка,
Где грустит натюрморт сентября…
Но, когда намечтаешься вдоволь,
Не пищи почём зря и не ной,
Отыщи убедительный повод
К задушевной беседе с женой…
Не получится спеть, как когда-то, -
Извини, но опять промолчу…
День сдаётся на милость заката,
Мошкара атакует свечу…
август 11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277888
дата надходження 31.08.2011
дата закладки 20.02.2014
...по вдохновению и с благословения Ольги Радченко
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223798
Вздыхает осень и в объятья ветра
Летит стремглав берёзовый листок…
От берега в каких-то сантиметрах
Туман укутал старенький мосток…
В такой момент реален шёпот речки
И звон в ушах от чистой тишины…
И лес о чём-то шепчет недалече,
И вспыхивает кустик бузины…
В просвете облаков мерцает небо…
И синь его так пахнет октябрём,
Как пахнет свежевыпеченным хлебом…
И бабьим летом… и календарём…
ноябрь 10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223840
дата надходження 22.11.2010
дата закладки 20.02.2014
С севера снова припёрлась дождливая рать,
Шмыгая носом, попрятались в норы бабули,
А на рекламных щитах раскорячились дули, -
Значит – опять в демократию будем играть…
Будем играть в домино, в города, в городки,
И голоса побросаем в прозрачные урны…
И удивимся, что «барин» какой-то гламурный,
И не такие «позорные» нынче «волки́»…
Будем играть, кто - на деньги, а кто – в поддавки,
Будем корячиться, горькую пить, трепыхаться…
Те же, которым намедни исполнится двадцать,
Будут наивно считать, что они – не совки́…
Будут считать и рожать, и водить хоровод, -
Им танцевать не мешают пока ещё яйца…
Им подавай в Новый Год косоглазого Зайца
И по́ барабану, что где-то закрылся завод…
Будем играть в пап и мам, в дурака, в карамболь
И коротать вечера, глядя «шустрые лайфы»,
И вистовать, и от блефа колбаситься в кайфе,
И терпеливо сносить мануальную боль…
Каждый в итоге игру себе выберет сам
И, может быть, замахнётся на главные роли…
А, завершая однажды земные гастроли,
Низко поклонится зрителям и небесам…
октябрь 10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218521
дата надходження 27.10.2010
дата закладки 20.02.2014
В окрестных лесах пауки наплели паутинок,
А шустрые белки спешат пополнять закрома…
Вокруг вернисаж акварельно-пастельных картинок
И очень не хочется верить, что скоро зима…
Когда ненадолго туман растворится белёсый
И робкий рассвет перламутром поба́лует взор,
Душа, растекаясь по глади озёрного плёса,
Парит и вдыхает лесов разноцветный узор…
Что может быть чище дождями омытого леса?
Ну, разве заливистый смех или жалобный плач…
Так осень сбивает оскомину летнего стресса
И так неожиданно сердце пускается вскачь…
Продрогли берёзки и клёны, глядят удивлённо,
Как ветер резвится в зелёных иголках сосны…
И редкий поэт не напишет про осень влюблённо,
И, может быть, эту любовь сохранит до весны…
сентябрь 10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212440
дата надходження 23.09.2010
дата закладки 20.02.2014
Опять дождём беременные тучи
О крыши чешут пухлые бока,
Луч солнца выжидает редкий случай
Спикировать на землю свысока…
Тягучий дым над сельскими домами
Коптит сырые животы небес
И ёжится, утыканный грибами,
На горизонте обнажённый лес…
Природа справедливо, но жестоко
Меняет направление ветров,
Людские полусонные потоки
Глотает ненасытное метро…
Врачи пугают гриппом на подходе,
Про лето пишут школьники диктант…
В заплёванном подземном переходе
Гитару треплет хриплый музыкант…
Нахохлились оставшиеся птицы,
Поэт не брит, невыспавшийся, злой…
Листает пожелтевшие страницы
Философ-дворник жиденькой метлой…
сентябрь 10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209079
дата надходження 03.09.2010
дата закладки 20.02.2014
Как близки мы с тобой, о таком я не смел и мечтать,
Побоявшись будить вездесущее грязное лихо…
И записывал строчки ночами в седую тетрадь,
И наматывал рифмы на ус, и нашёптывал тихо…
Ну и что из того, что ни разу мы не были толком близки?
Что слова несказа́нные замерли призрачным криком?
Я же чувствую, как ты страдаешь, что мы далеки…
Но могу достучаться к тебе только «мышкиным» кликом…
Не печалься, родная моя, не горюй, не серчай…
Наслаждайся пока что контактом скупым, виртуальным…
А, как солнце разбудит, меня на страничке встречай…
И, даст Бог, наша встреча наполнится смыслом реальным…
июнь 10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196825
дата надходження 21.06.2010
дата закладки 20.02.2014
Дзвони б'ють тривожно по церквах.
Кров людська бруківку затопила.
В Києві, звіряча люта сила
Вибрала гвинтівку для розваг.
Син, юнак, від роду двадцять літ,
Взнавши це, до мами йде в світлицю,
Каже: "Я поїду до столиці,
В мене м'язи й воля, мов граніт!"
Зблідла мати, мов би нежива,
В ноги впала, стала голосити:
- Не пущу. Тебе там можуть вбити!
В світ тебе для щастя привела!
Ти один у мене, любий син.
Батько в небі вже ось десять років.
Не роби таких безумних кроків.
Від яких в душі - гіркий полин.
- Мамо, мамо! Завжди слухав Вас.
Нині ж... на своїм стою. Простіте!....
Краще в путь мене благословіте!
Я поїду. Зве мене Тарас.
- Інші є, хай спробують вони.
Залишайся вдома, любий сину.́
- Як це? Там же браття наші гинуть!
Вони ж т́акож чиїсь є сини!
Сам собі того я не прощу,
Коли буду, мов хробак ховатись
В час, коли до діла треба братись...
Я свою країну захищу!
Витерла сльозу, рука тремтить...
Обняла синка, перехрестила
І сказала, знявши вгору крила:
- Їдь! Хай Бог тебе благословить!
Зве Тарас (Шевченко)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480716
дата надходження 20.02.2014
дата закладки 20.02.2014
Дивись, нащадок, в дзеркало століть,
І пам"ятай- тепер ми брат за брата.
Як люта влада визначила мить
Навік Народну волю відібрати.
Як серед ночі віддано наказ
Студентів, підлітків, майбутнє України-
Киями бити. Розіп"яти нас,
Навік Народ поставить на коліна.
І як над Києвом церковний линув дзвін
Двінниць Михайлівського зоряним набатом,
Як понівеченим надав притулок він-
Розпалось небо і повстала Мати.
Як виросли шеренги барикад,
Як дух Народу вільний не скорився,
Париж періоду Рембо, неначе брат
У Київ- град на мить перемістився.
Сніг, вітер, мерехтливий світ багать...
Наметів табір відчуває лихо...
З тобою поряд родичі стоять-
Одноплемінники. Арійці давні. Скіфи.
Як на тебе фаланга вража йде,
Мов в дзеркалі, єдине, що знайоме-
Обличчя перекошене твоє
В забралі міліцейського шолома.
Та жах у серці місця не знайде.
Як треба буде- ляжеш в сніг кривавий.
Тебе Козацька гідність поведе
Шляхами чести і шляхами слави...
Нехай жирує влада, поки час
ЇЇ не сплив. Та він спливе. Я знаю.
Так морок відсахається від нас
Побачивши зорю на небокраї.
Що вдієте з таким Народом ви?
У вас лиш влада, а у нього-Мрія.
Сліпий він не схиляє голови,
Що зробить з вами він, коли прозріє?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467197
дата надходження 20.12.2013
дата закладки 19.02.2014
Играют мальчики в войну,
И понарошку убивают,
И понарошку умирают...
Играют мальчики в войну....
Им предстоит еще пройти
Огни сражений настоящих,
И боль кровавых ран горящих
Им предстоит еще пройти...
Играют девочки в любовь,
И понарошку обожают,
И понарошку изменяют...
Играют девочки в любовь...
Им предстоит еще пройти
Жестокость мнимых ожиданий,
Измен и разочарований-
Им предстоит еще пройти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469940
дата надходження 03.01.2014
дата закладки 19.02.2014
[b][i][i]Немає слів, щоб вилити відразу
Свій гнів!.. На дру́зки серце розрива!
Не те, щоб глум, не те, щоби образа –
Залиті кров’ю бруки і трава!
І це – у нас?!.. У нашому столітті?!
У наш космічний 21-й вік?!!!
Як ти посмів?! У тебе кров – по лікті!..
Ти – вовк тамбовський, а не чоловік?!
…Нам би усім тихесенько… в Європу,
Додому йти, де світ – квітучий сад…
А ти, плебей, лизнув сатрапу *** –
Й підносиш свій, немов повія, зад!!!
Помі́сть того́, щоб слугувать народу,
Що жне хліба́ від Сяну і по Дон,
Пігмеям з «неділимої» в угоду
Кривавий влаштував Армагедон!
Не тіш себе – суворої розплати
Тобі не обминуть, не обійти!..
Ти кинув нас в горнило супостата!
Грядуть і гнів… і праведні суди![/i][/i]
19.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480464
дата надходження 19.02.2014
дата закладки 19.02.2014
Не перекреслюй розчерком пера,
Все те, що ще в тобі пульсує...
Ти знаєш, як це жити всує,
Коли минуле - то діра? ..
Не перекреслюй розчерком пера ...
Чи ти колись лишався сам на сам
З німим питанням у долоні?
Чи відчував, як стука в скроні
Невіра сказаним словам? ..
Чи ти колись лишався сам на сам ...
Запеклий бій..де чорно-білий ти...
Мат королю - твоя поразка ...
І тільки серце -то підказка,
Де світло для душі знайти ...
Запеклий бій ...де чорно-білий - ти...
Зустрінь хоч раз світання без примар...
Трикрапка ночі не бентежить...
Скупа сльоза -то мозку нежить ...
Надія сходить поміж хмар!
Зустрінь хоч раз світання без примар ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480188
дата надходження 17.02.2014
дата закладки 18.02.2014
Мне хочется взбежать сегодня
ободранным котом на крышу.
Наверх к луне, по шатким
сходням,
где теплый вечер небом дышит.
В простор, разлитый в лунном
свете,
шагнуть, дрожа, и сесть у края.
И ощутить, как свежий ветер
коросту с чувств моих сдирает.
И с ночи, всем ветрам открытой
хоть раз, от пуза и до рвоты
напиться, словно из корыта,
пьянящим воздухом свободы.
Хочу почувствовать сегодня
дух новизны и возрожденья.
Хочу, чтоб свыше
в преисподнюю
весна дохнула всепрощеньем.
И стал бы я тогда – прощенный,
безликий, безымянный – кто - то.
Один бессрочно заключенный,
вдруг выпущенный… на свободу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480112
дата надходження 17.02.2014
дата закладки 17.02.2014
Він був патрицій. Ще колись давно
Служив у Азії. І звідти зі скарбами
Привіз рабів, що їх було дано
Йому за битву Риму з ворогами.
Був поміж них суворий чоловік,
В якому виділялась сила й гідність.
Незлим патрицій був, і дав йому повік
Вести будинок, чистить труби мідні,
Та наглядать, що дієься в саду-
Робота неважка. Не те, що в полі
Зігнувши спину, наче ту біду,
У тяжкій праці нести свою долю.
Цей чолов"яга вправно наглядав
За справами. Але, крім керувати,
Якусь незриму Таїну він знав,
І став підлеглим всим передавати.
Хазяїн в цім не заважав йому.
Як справи йдуть- навіщо заважати?
Та Імператор Риму у тюрму
Рабів- сектантів повелів забрати...
Юнак і дівчина, досвічені раби,
Із дня народження жили в його оселі.
Зростали разом, І обіцяні були
Ім воля й шлюбні радощі веселі...
Був суд суворим- Імператорів наказ.
Усим рабам життя пообіцяли,
Й прощення повне, та лише нараз
Від Віри відректися наказали.
Тремтіли всі, старі і молоді...
Суворий Вождь на них дивився грізно,
Коли пропонували на суді
Від Віри відректись, доки не пізно.
Юнак і дівчина, тремтячи обнялись
І невідомо, чи його боялись,
Чи суду... Ніжно за руки взялись,
І... відректись від Віри відказались.
Був вибір зроблено... Остання їхня ніч,
Коротка ніч Незрадженої Віри,
Пройшла цнотливо, з іншими опліч...
А в клітках вже на них чекали звірі...
Та от- арена. Вивели юрбу
Повз глядачів облич цікавих море,
І поставали люди на мольбу
Навколішки перед Вождем суворим.
Ніхто не знає, що він їм казав,
Як відкривав ім таїнство пізнання,
Життя одвічне як пообіцяв
Взамін за смерть страшну від розтерзання.
Всі ще молились, та позаду їх
Із кліток звірі- так це любить Рим!-
І з ревом хижим кинулись на них,
Хапаючи одного за одним.
Все менше тих, хто молиться... Одні
Скупались в пазурах кривавих трунку,
Тікають інші... Наче уві сні
Стоять фігури юнака та юнки
Навколішках перед Вождем... Він знав...
Він віру дав! Він захистить! Одмолить...
От лев на хлопці одяг розірвав,
І по арені тягне тіло голе...
Лиш Вождь стоїть... І дівчина... Вона
Як уві сні з колін тремтячи встала,
Сама до лева гола підійшла...
Як віддалась, себе йому віддала...
Оголена, красива, молода...
Ні разу ще кохання не пізнавши,
Від страху, чи від пристрасті- бліда,
Чекає вся, навколішки упавши...
Стрибок- і з нею кінчено нараз.
І в пазурах її тендітне тіло
Пізнало шалу таїнства екстаз...
Ну, а душа- до неба відлетіла...
Скінчилась травля, вигуки дзвінкі...
Кривавим пиром вдовольнились звірі.
Їх заганяють знову у клітки...
І... Неушкоджений стоїть загиблих Лідер...
Ця дивина по Риму розійшлась...
Чимало віривших у Аполона, в Гора, в Сета,
В Ізиду, бачили- стара їм віра- зась...
І Вождь знайшов у них собі нових адептів.
.... .... ..... .... .... .....
Коли людей ведеш у боротьбі,
Ти знай лиш сам- усім не варто знати
Секрет пізнань, відомий лиш тобі.
Життя одвічне як же легко обіцяти...
примітка. У творі Автор не приводить аналогій з зародженням Християнства. У стародавньому світі існувало безліч сект, що сповідували вічне життя. Вірш- про лідерів, як таких. Читайте. Думайте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479982
дата надходження 17.02.2014
дата закладки 17.02.2014
А давай осідлаємо коней -
І у срібнозасніжену зиму
УвірвЕмось, як вітер, зрозгону,
Простодушно, без масок і гриму! ...
З-під копит вибиваючи скалки
Усього, що на душах намерзло...
В первозданному стані русалки
Все минуле й майбутнє щоб щезло ...
І донЕсхочу, як малі діти,
Ми всотАємо радість у себе,
Будем сніжкам -бурулькам радіти,
Обіймаючи крилами небо ...
А як сутінки місячним сяйвом
Келих ночі наповнять по вінця,
Ми слова всі відкинемо зайві,
І у ватру підкинем полінця ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479835
дата надходження 16.02.2014
дата закладки 16.02.2014
Вона тобі всміхнеться, мов дівча -
Привітне, ніжне і сором'язливе!
І райдуги барвисті переливи
Замерехтять в топазових очах.
Підсніжників шовкові пелюстки
Проріжуться, мов зубики в малечі,
І килимки засніжені овечі,
Обіднє сонце пустить на нитки,
Що по вологих пагорбах крутих
Задріботять співучими струмками.
Хапайся, наче дерево, руками
За хмаровиння біле і лети!
Хай об небесно-про́ліскову гладь
Твої долоні б'ються, наче весла,
І веселкові теплі перевесла,
Як віадуки, в небі мерехтять.
Вона тобі всміхнеться, мов дівча -
Таке грайливе і блакитнооке!
І на собі її відчує кроки
Твоя ще сонна втомлена душа.
І ти до неї ніжно усміхнись,
Промов щось тепле, світле і привітне,
І день тобі мімозою розквітне,
І подихом сп'янить небесна вись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479832
дата надходження 16.02.2014
дата закладки 16.02.2014
Как весна – разливается речка моя полночувствами.
И дожди, и ледник с гор, и мёрзлые земли, и я
Отправляю тебе мысли смелые, хоть безыскусные -
Хоть ты снова - в "гражданском", с другим, не моя, не моя...
Сток весенний Карпат наполняет меня горным мужеством.
Гипер-скорости вод рушат здания, склепы, мосты.
И как ты называла, моё «ни при чём-лопоушество» -
Превратилось в поток разливной бунтовской мерзлоты.
Догоню я водой тебя, трону губами у щиколоток.
Спаду́ в землю опять, и в наручники русла вернусь.
Водоёмы людей и бездонные и сердоликовые.
Пусть – стихийное бедствие я, отпиваю твой вкус...
15.02.2014г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479624
дата надходження 15.02.2014
дата закладки 15.02.2014
Во тьме... Идешь ко мне, не опираясь.
Во сне... Иль наяву... Слегка касаясь
Рукой меня, и я горю, как свечка...
С тобою это чувство длится вечно.
Лежишь... Как будто соткана из света...
Во тьме прекрасна обнаженность эта...
Ты вся изгибы статуи Родена
Творишь, меня желая неизменно...
Моя... И голова горит в экстазе...
И я хочу тебя, и всю, и сразу
Любить... Пронзить тебя желаньем этим,
И быть с тобой счастливей всех на свете...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479111
дата надходження 13.02.2014
дата закладки 15.02.2014
Эта дивная ночь так тревожно-сладка...
Несозревшая рожь шелестит у виска...
Мы с тобою лежим да на грешной земле,
И любовь нам двоим дарят звезды во мгле...
Было таинство дня, и вечерний закат...
И безумство огня, словно пламенный ад...
Охладила порыв вездесущая мгла....
Ты коснулась меня... Словно в душу вошла...
Мы нагие лежим да на поле ржаном...
Я в тебе недвижим... И движим... А потом
За разрывом-травой потянулась рука,
И дрожит свет ночной, словно жилка виска...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479572
дата надходження 15.02.2014
дата закладки 15.02.2014
Добігає день до кінця...
Хмари, мов линяле ганчір'я...
Світло сонця спада в надвечір'я...
І у ньому - смуток і я.
А у ньому - смуток і я,
Навіть кава не гріє ніскільки...
Поруч ходять безликі свідки -
Темна ніч і густий туман...
Темна ніч. В ній густий туман
Ліхтарі оповив серпанком...
Буде просвіт... Та це буде зранку,
Якщо сонце проб'ється з-за хмар.
Але ж сонце проб'ється з-за хмар...
День настане легкий і погожий...
А тим часом - стоять на сторожі,
Ліхтарі, запнуті в муар...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479323
дата надходження 14.02.2014
дата закладки 14.02.2014
Милые картинки эти Валентинки...
Падает слезинка прямо на картинку...
-Милая девчонка, что ты так грустна?
Или не коснулась душеньки весна?
-Нет на свете счастья... Мысли, как в угаре...
На душе ненастье- бросил меня парень...
О любви весь вечер не с кем говорить...
Милые картинки некому дарить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479340
дата надходження 14.02.2014
дата закладки 14.02.2014
Посміхнувся метелик до мене в куточку вікна...
Що це значить? Що знов завітала у гості весна.
Я вікно відчиню, я із радістю весну впущу,
Більше чути не хочу цю пісню осінню дощу.
Хай мене та весна віднесе в таємничі сади,
Дасть почути мені заворожений шепіт води...
Заколисаних яблунь покаже рожевий серпанок,
Золотим водограєм хай в серце струмує світанок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479159
дата надходження 13.02.2014
дата закладки 13.02.2014
На землю пал туман седой...
Во мгле сокрыт вопрос
О жизни... Что у нас с тобой
Сбылось и не сбылось...
О чем беседовал с тобой,
О страсти, о любви...
О том, как снежною зимой
Я руки грел твои...
О том, как в бурю, в снегопад
Холодною порой
Твоей любовью был объят,
Как летнею жарой.
Пускай не вечен дивный сон
И годы пусть летят,
Но в сердце нежно сохранен
Любимой аромат...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468804
дата надходження 27.12.2013
дата закладки 12.02.2014
О, як душі моїй позбутися мозолі,
А серцю – всіх невиліковних ран,
Що нанесла мені ти від неволі,
Від митарства нездійснених кохань?
Як винести в собі оту гіркоту,
Яку мені випліскувала ти?
Як зупинить в душі лихих роботу,
Щоб в самоті піти в нові світи?
Як подолать мені оті страждання,
Що по-злодійськи в душу заповзли?
Як втамувати болі і бажання
Втлумити світ - неправедний і злий?
Лишається одна лиш перспектива,
Не бачу інших я альтернатив –
Нести свій хрест, надіючись на диво...
...На щастя під вікном я ружу посадив.
29.08.08 - 20.04.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419654
дата надходження 20.04.2013
дата закладки 11.02.2014
Ти прийди до мене серед ночі
Й розкажи, кохана, що болить.
Я загляну в спраглі твої очі
І спалю думок зловісну нить.
Поклади свій біль мені на груди,
Хай мені він жаско відболить.
Ріки зупиню, зведу запруди,
Щоб сльозу на долю не пролить.
Приспів:
Два болі – дві долі.
Складемо в одну,
Думки сивочолі –
У думку сяйну.
Та й будемо разом –
Я, вірність і Ти,
Щоб всупереч часу
Любов зберегти.
Пристрасть на любов я перемножу,
Щирим серцем розділю твій жаль,
Неможливе я зробити можу,
Щоб в душі розвіялась печаль.
Що нам перепони й пересуди?..
Будемо в єднанні – ти і я.
Неповторне, що було, ще буде –
Сяєвом незгасним засія.
09.01.06,
Трускавець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396337
дата надходження 29.01.2013
дата закладки 11.02.2014
Я заново пытаюсь жить.
Но без тебя… В порыве плача,
Я прошлое хочу забыть –
Какая сложная задача!
И со щеки смахнув слезу,
Что будто кровь течет по вене,
Я крест позора понесу,
Как уличенная в измене.
На шаг от ката впереди,
У гильотины, ждущей хладно,
И с алой буквой на груди,
Я объясню до боли складно:
− Прости, мой ласковый жених,
Что я с другими изменяла,
Хоть ни единого из них
Я тяжело не отпускала.
Мы разошлись давно с тобой
На два пути любви и мести,
И я обзавелась мечтой –
Захоронить остатки чести.
Я много истин поняла,
Что подтверждаются годами.
Ты думаешь, что я жила
С полузакрытыми глазами?
Переводила все на смех –
Так виделись намного проще
Истории твоих утех
С высокой, стройной и потоще.
Понять мне это не дано,
И объяснить до боли сложно:
Тебе, самцу, разрешено,
Так почему же мне не можно?
Вдруг ты поднялся на помост
Пред публикой спаситель словно,
Над гильотиной произнес:
− Снять наказанье. Не виновна!
...Я заново пытаюсь жить,
Неся тавро на теле бледном,
Но не могу тот день забыть,
Когда палач в доспехе медном
Хотел урезать жизни нить,
За то, что честно обвинили.
Зачем я вновь пытаюсь жить?
Вы лучше бы меня казнили…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449239
дата надходження 15.09.2013
дата закладки 09.02.2014
...зігрій мене!
...шукай мене!
...знайди...
печальним Сонцем
з неба -
укради!!!
В безслів"ї слів
несказаних -
почуй!
...мене саму
від МЕне -
порятуй...
...бо ніжне "так"
програло
у війні
маленькому
кульгавенькому
"ні"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477794
дата надходження 07.02.2014
дата закладки 07.02.2014
[img]http://img-fotki.yandex.ru/get/6623/110243660.0/0_9279f_a315846f_XL[/img]
Тримайся за небо,
за нитку ворсистої пряжі,
за промені перші -
тонкі наконечники стріл!
Крадеться весна,
синьооке дівча в камуфляжі,
і душу твою
привідкриту бере під приціл.
А зброя у неї -
то світлом налиті гранати,
то кулі посріблені
свіжих ранкових дощів,
любовний полон
і жадані невидимі ґрати,
отрута солодка
духмяного цвіту й кущів.
Тримайся за небо,
розширюй межу горизонту,
і дихай вільніше,
із вітром п'янким в унісон!
Краденься весна,
окупантка з південного фронту,
дивись, не проспи!
І не здайся в солодкий полон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477791
дата надходження 07.02.2014
дата закладки 07.02.2014
Якщо це не кохання, то чому
Повітря мало, як тебе стрічаю,
В очах твоïх без спротиву тону,
Відроджуюсь -вмираю - воскресаю?
Чому бентежно стукає десь там,
У лівім підребер'ï, моє серце?
І хочеться підспівувать пташкам ...
І розтектися сонячним джерельцем ...
Якщо це не кохання, то чому
Ти в сни моï приходиш весноцвіті?
Долає твоя посмішка пітьму
В думок моïх розколенім граніті?
А, може, все це -вигадка моя?
Сама собі надумала кохання?
А твоє дивне і святе ім'я -
То музики й поезії вінчання?
Якщо це все полуда - то нехай
Вона й надалі застилає мрії,
Аж поки я ступлю за небокрай
І зорі покладу собі під віï ....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477317
дата надходження 05.02.2014
дата закладки 05.02.2014
[img]http://img-fotki.yandex.ru/get/3712/sunny-fanny.3f/0_2b82a_3912232d_XL[/img]
Зимове торочиться хутро,
Небесний виблискує льон
І сяють, немов перламутром,
Чудні ієрогліфи крон.
Збігає, дзвенить і хлюпоче
По ринві грайлива вода,
Сповзає сніжок неохоче
Зі стріхи. Густа борода
У комина вже поріділа
Овечий кожух посірів,
Затихла хурделиця біла
У м'ятному сховку лісів.
Дзвінкі канделябри-ледівки
Сльозяться в зимові вершки,
По мокрій позлітці бруківки
Дзюркочуть прудкі потічки.
І слі́пить, і милує око
Ця світла, як сон, дивина:
До лютого, мов ненароком,
Забігла у гості весна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477299
дата надходження 05.02.2014
дата закладки 05.02.2014
[b] [i]NP
[color="#8c0b88"]Недоспівана пісня, перерваний вальс,
хмаровинням огорнуте неба зітхання…
Недолюблена жінка – виною для нас –
наче лід, захололе кохання!
Непрожите життя, невідправлений лист,
неспасенна душа – розмаїтому світу…
То – нездійснена воля, незвіданий зміст,
падолист без уклінної літу…
Недовивчена роль, нерожденне дитя –
Мов забутий пароль, мов незіграна драма…
Невпокійні слова – як невчас каяття,
Немов сіль в незахищену рану…
Недоспівана пісня, перерваний вальс,
та мінорна мелодія – вечір зітхання…
Недолюблена жінка – пропущений шанс,
І вона... Як провина... остання![/color][/b]
6.12.2013
Світлина - оригінальна, з дозволу власниці. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464232
дата надходження 05.12.2013
дата закладки 03.02.2014
Простелились барви білосніжні,
І не цвіт, а сніг садами віє...
А у серці розпустились ніжно
Березневих пахощів завії...
Підхопила душу хуртовина
Спраглих поцілунків на світанні...
Я була щаслива, мов дитина,
В запашнім раю твого кохання.
Перейшла весна в холодну зиму,
І відцвів наш сад чуттів шалених...
В споминах-завіях ти незримо
Білим снігом знов летиш до мене...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474867
дата надходження 25.01.2014
дата закладки 02.02.2014
Когда любимая, как трепетный листок,
Кружится в вихре хоровода дней,
А я не в силах удержать поток
Невзгод, мне жизнь постылей все, и все грустней...
Как ручеек уносит вдаль, звеня,
В него упавшей розы лепесток,
Так милую уносит от меня
Бурлящий жизненный поток...
Когда, холодным вихрем удручен,
Один, взгляну в седеющую высь-
Открою двери памяти ключом,
И прокричу- Любимая, вернись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476526
дата надходження 02.02.2014
дата закладки 02.02.2014
Это будет, непременно будет –
В ожиданьи праздничный вокзал,
Вспышки смеха, радостные люди,
И твои счастливые глаза.
Разве был, один хотя бы, вечер,
Чтобы я не думал о тебе,
Не мечтал о предстоящей встрече
И о нашей будущей судьбе?
Руки положу тебе на плечи
И, не веря счастью своему,
Не скажу ни слова, лишь покрепче,
Лишь пожарче снова обниму!
Кто сказал, что это неприлично,
И что так нескромно – чьи слова?
Это верности святой обычай
И влюбленных вечные права!
И весну вдыхая полной грудью
Словно песню лучшую пою:
Это будет, непременно будет,
И конечно,сбудется в маю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476658
дата надходження 02.02.2014
дата закладки 02.02.2014
Напряла за ніч, набілила
Таких дивовижних красот!
Мов атласні білі вітрила,
Мережать ліси горизонт.
А срібла на вікнах, а хутра!..
В молочному губиться світ
І крига тонким перламутром
Ясніє на місці боліт.
Як білі ведмеді полярні,
Кущі одяглись в кожушки,
Синиці, мов айви янтарні,
Засніжені вкрили гілки.
І ветхий димар бородатий
У смушку поважний, як пан,
Крізь танучі клаптики вати,
Сотає молочний туман.
Потягує люльку дубову
І сизий викашлює дим,
У пе́чі потріскують дрова,
Охоплені палом рудим.
А в турці посапує кава
І пінка повзе крадькома...
За вікнами горда, як пава,
Блукає розкішна зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476243
дата надходження 31.01.2014
дата закладки 31.01.2014
Краю мій, моя скорбота,
Мила серцю сторона.
Ліс суцільний і болото,
Згин ріки, дзвінка луна...
Десь церківка зачахає,
Заховавши в хмарах хрест.
І зозуля докучає,
Як і я, одна, мов перст.
По тобі, моїй сторонці,
Не один десяток літ
З сумки і ціпка на сонці
Богомольний ллється піт.
Пил й засмага в лиця в'їлись,
Виссала повіки даль.
В тіло зморене встромилась
Спаса смирного печаль.
[b]Текст оригіналу:[/b]
Сторона ль моя, сторонка,
Горевая полоса.
Только лес, да посолонка,
Да заречная коса...
Чахнет старая церквушка,
В облака закинув крест.
И забольная кукушка
Не летит с печальных мест.
По тебе ль, моей сторонке,
В половодье каждый год
С подожочка и котомки
Богомольный льется пот.
Лица пыльны, загорелы,
Веки выглодала даль,
И впилась в худое тело
Спаса кроткого печаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474669
дата надходження 24.01.2014
дата закладки 24.01.2014
Як хочеться екстриму і чудес,
Щоб тільки дзвони, гуки, феєрверки,
Щоб день, як найщедріший в світі крез,
Вражав несамовитістю галерки.
Різких контрастів чорно – білий злет,
А на троянді – злих шипів побільше,
І поглядів відточений стилет,
Й пронизливих, до божевілля, віршів.
Щоби обійми друзів – хруст кісток,
І щирих недругів ненависть вбивча,
Твоє кохання – через рік, чи сто
Завжди жагуче і завжди незвичне.
За мить палку життя із молотка
Спустити добрим ангелам дозволю!
Так вибуха дрімаючий вулкан,
Жбурнувши в небо камені і волю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474260
дата надходження 22.01.2014
дата закладки 22.01.2014
Заворожи мене, заговори,
Ти ж володієш магією слова!
Скажи про почуття, що до пори
У вічності жили позачасово.
Про білі орхідеї розкажи,
Які вони тендітні, ніжні, гожі,
Серед суцвіть яскравих і чужих
Ти відшукав одні - на мене схожі.
Навколишній зникає міста звук,
Повільно доторкаючись до стебел.
Заворожи! Не розмикай лиш рук, -
Несила відірватися від тебе.
04.04.2013р. 15:55
Перевод Ирины Лебедевой
заворожи меня, заговори,
тебе подвластна магия живая
слов чувственных, они живут внутри
о времени и не подозревая.
о белых орхидеях расскажи,
о теплом шелке их прозрачной кожи,
среди соцветий ярких и чужих
ты отыскал, что на меня похожи.
звук всяческий - и гасни, и сникай,
от наслажденья стебельков касаться.
заговори! и рук не размыкай,
бессильна от тебя я оторваться.
Для ілюстрації віршу використана
картина польського художника
Томаша Алана Копера "Обійми"
http://www.ex.ua/view/19020568
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415595
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 20.01.2014
Не судилося - не збулося ...
Сум небес допива земля ... .
В моï сни повернулась осінь
На засніжених журавлях. ...
Обірвалася павутинка
На розхресті семи вітрів ... .
І танцює моя пилинка
На долонях у ліхтарів ....
Не судилося ...Не збулося
Під дощами німіє ніч...
Заплітаю в своє волосся
Стрічку зболених протиріч ... .
Розмальовують думку тіні,
Веселковість забравши мрій ;
І згортаються сновидіння
В непрозорий цупкий сувій ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473453
дата надходження 18.01.2014
дата закладки 18.01.2014
[img]http://cs616719.vk.me/v616719136/249d/TcBBUghrz-I.jpg[/img]
Мені тепер поїхати, як вмерти,
Як кинутись у прірву з висоти!..
Потрошить вітер вижухлі конверти,
В яких твої нечитані листи.
Мені би десь укритися, та сила
Взаємного тяжіння, як магніт,
Мене знаходить, де б я не ходила,
І штормом розколисує мій світ.
Аж у сплетінні тріскають волокна
І рвуться жили струнами в мені...
Тремтить душа, до ниточки промокла,
І гасить місто цятками вогні.
Під хриплий гул останнього трамваю
Твоє спокійне дихання ловлю
І край вікна, мов скрипка, завмираю:
Ні поруху, ні зойку, ні жалю
За тим, що відійшло і не збулося,
Хіба щось буде вартісним без нас?
Пірнало світло у твоє волосся,
Допоки по́світ сонний не погас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473190
дата надходження 17.01.2014
дата закладки 17.01.2014
На дні
Ще декілька жарин
Золою вкритих.
Тепло
Пригашених картин –
Дереворити.
Там скарби
Спогадів і дум
Моїх веселих.
До вас
На раут я їду –
Тримайте келих!
Життя
Прожито недарма.
Та й не прожито.
Тому
Із звітом і нема
Чого спішити.
Чи милувати,
Чи карать –
У волі Божій.
Мені б
Хвилину обійнять,
І випить кожну.
Мені б
Зігріти кожен день
Добром і словом,
Доки
Перо не упаде,
Не стихне мова.
А щоб
Відчути це тепло
Землі на дотик,
Щоб Слово
Ділом проросло –
Я –до роботи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472646
дата надходження 15.01.2014
дата закладки 15.01.2014
Ми з тобою - вигнанці з Раю.
Перед нами - чужа земля.
Десь у хмарах, мов сон, зникає
шлях у райські святі поля.
Так беззахисно кличе Небо
ця приреченість кволих тіл.
І на плечі спішать до тебе
мої руки - без сліз, без сил...
Зупинись і відчуй космічність
нових вимірів-без жаЛЮ.
Перед нами - земля і вічність.
Перший День і земне - "люблю".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472465
дата надходження 14.01.2014
дата закладки 14.01.2014
стежки,
як струмки –
всюди:
їх
замість води –
проторюють люди
польові стежки,
лугові,
лісові,
між-Зо́ряні –
павути́нки,
майстерні
вишукані стібки́
у
гармонійнім узорі
Вселе́нської ви́шивки…
стежки́ –
русе́льця тиші,
несподіванок
і романтики
бережуть твої
і мої сліди –
пам`ять стежок
вічна,
як і пам`ять води…
погу́блені
серед трав стежки,
зата́єні у жита́х польові дороги –
капіляри-про́жилки,
найкоротші вивірені шляхи
до людських осель
і до чертогів
Бога…
стежки...
тугі́ клубки,
безтурботні коти,
пругкі́ шовко́ві нитки́…
14.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472434
дата надходження 14.01.2014
дата закладки 14.01.2014
А ріллі потягаються спросоння
Мов жінка, переповнена бажань,
І сонця золотого щедрий сонях
По голубих розлився вітражах.
Озимина заврунилася яро,
Й луги вдогінці сипнули зело…
А чи волхви на святі перебрали –
Весна у січні – де таке було?
Усмішку на коханому обличчі
Не дам зітерти, застерігши зло.
Нехай шиплять у очі й поза вічі:
«На скронях сніг – нечистий під ребро!»
Життя ущерть чудес і аномалій,
Диктат канонів – вдивовиж йому.
Чому весни нам, серце,завше мало?
Чому так ревно гонимо зиму?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471950
дата надходження 12.01.2014
дата закладки 12.01.2014
Січневий дощ настирливо січе,
На во́гких вікнах креслить піктограми.
Схилюсь тобі на стомлене плече -
Така шалена відстань поміж нами!..
Така глибока прірва у словах,
Таких неспівпадінь і заперечень...
Допоки сніг виборює права,
Ми на межі проще́нь і самозречень.
Допоки іній зранку крадькома
Фольгою огортає сонну липу,
Мені болить ця вижухла зима
До хрумкоту суглобного, до хрипу...
До наростань серцевих амплітуд,
До німоти, що тисне невимовно!..
Рятую душу вперто від застуд,
А від любові? Це ж невиліковно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472059
дата надходження 12.01.2014
дата закладки 12.01.2014
…ніби стоїш
у прони́зано-ли́повому осонні
на приміському пероні,
перед очима –
шви́дкісний потяг мимо
летить –
мов кіноплівка кадрами – мерехтить:
бачиш себе –
на живому осо́нценім тлі,
відображеною, мов у розбитому дзеркалі, –
у кожному кадрі-шклі,
у кожнім вікні, що пролітає, – вагоннім
бачиш себе – у осонні,
на розлогім липовім тлі –
множи́нно відбитою
у залитому сонцем шклі –
на кожнім
осліплено-миготли́вім кадрі віконнім
вагоннім:
ті, хто всередині потяга – всі –
то спільний,
суцільний,
загальний людський світ,
а твій, особистий –
відносно потяга – зовні:
тільки у кожнім вагоннім вікні –
бачиш себе – у відображенні…
ілюзорнім
на осмисленому
просторо́вому фоні
…твій світ
за́вжди любить тебе:
от скажеш: «…нині
небо таке – синє…»,
він
одразу ж пого́диться:
«…синє, синє – аж голубе…»
бо - любить тебе
а скажеш, приміром:
«…небо сьогодні – сіре…»,
світ закиває прово́рно
і підтакне́ :
«…сіре, сіре…
навіть і по́части чорне…»
бо не сприймає «не»
твій світ у всьому
пого́джується з тобою
із йому притама́нною
радістю і любов`ю
для нього істина
у останній інстанції є –
кожне слово твоє,
може, і не продумане, випадкове –
слово,
решта усе – загальне
і похідне́
твій світ не розуміє – «не»
подумаєш:
«…я не люблю́ зелене пальто!»
світ почує –
«…пальто… зелене…»
і скаже: «кохана моя турбо́то,
покладись на мене:
буде тобі пальто
і –
неодмінно! зелене…
цілко́м
покладись на мене…»
світ не знайомий із часткою «не»
кожне слово твоє – для нього ствердне,
беззапереч-не…
твій світ – однопо́люсний,
і стосовно тебе його полюс –
суцільний плюс…
що замовиш – усе буде так:
світ забага́нки твої
радісно вво́лювати мастак
залишилось одне,
дрібне́ –
бажати «без не»:
скажеш, приміром:
«…хочу миру!..»
світ і почує:
«миру… миру…»
а
із протилежної сторони –
ніби те саме:
«не хочу! не хочу війни…»
а вийде:
«…хочу війни…»
і розразиться
якась локальна війна –
чия у тому буде вина?
твій світ
відбивається у тобі,
як верба у воді –
у цілковитій злагоді,
у ствердній завжди
відпові-ді
11.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471781
дата надходження 11.01.2014
дата закладки 11.01.2014
Світ зробити
Добрішим, чистішим, багатим.
Щоб істину цю осягнуть-
Хтось має себе подолати,
Хтось жертви понести і втрати,
Хтось – просто завершити путь.
Хай в золоті
Стіни, підлога і стеля –
А ви заперечте мені:
Планета – чи куля, чи еліпс –
Для неї – ми всі менестрелі,
Ми всі у одному човні.
Сотворено Богом
Все спільне для ойкумени:
І сонце, і небо і твердь.
Чому ж у погоні шаленій.
Заради своєї кишені
Ми сієм нещастя і смерть?
Залишим
Новим поколінням,
Що прийдуть небавом по нас:
Не землю – змертвіле каміння,
Не ріки – оголені ріні,
Не небо – дірчавий палас.
І хто нас –
І правих, і різних
Зуміє таки зупинить?
Ще поки не стало запізно
Прохати Всевишнього слізно –
Самих нас від нас борони!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471719
дата надходження 11.01.2014
дата закладки 11.01.2014
Востаннє тиша молилась криками
У склянці чаю розкиснув день
Ми починали окремо дихати
Напівжиттями напівлегень
Гордість вперто ставала незримою
Вщент розбивши безумства портал
Я й до тебе бувала невірною
тому надто себе не картай
Один в одному станемо стигмами
Задзеркаллями власних імен
Вправно будемо дротики кидати
Ніби в дартсі,де серце-мішень
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471636
дата надходження 11.01.2014
дата закладки 11.01.2014
[img]https://pp.vk.me/c630027/v630027407/1f24a/AFqln3U_B0s.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c630027/v630027407/1f254/N9300xyllYU.jpg[/img]
[i]Озвучка: Аліна Орел
Малюнок: Дарина Рощак
Освітньо-культурний проект «Рідний край у словах і барвах»[/i]
Малює січень плавно від руки
В молочній піні строгі панорами,
Тут світлоокі бойківські хатки́
До гір плечистих туляться дахами.
І так од віку: скільки цих лісів,
Відколи сонце білить полонини,
Живуть собі пліч-о-пліч у красі
Світи природи й вільної людини.
І так їм добре й затишно обом,
І спільна чаша миру завше повна.
Змахне Господь пресвітлим рукавом -
Закружеляє клаптаками вовна!
Крізь по́ри снігу дихає земля,
Коріння стугонить, як пружні жили.
Старенький бойко* жмутком короля*
В саду дерева в'яже, щоб родили.
У світлу пору сивого Різдва
Тут кожна хата просить вас до столу
І молитвами щирими слова
Летять, мов сніг, до Божого престолу.
А в час, коли проклюнеться весна,
Немов курча з-під матової плівки,
Розбудить землю сонну борона
І свіжі краплі чистої дощівки.
І зарясніють щедро врожаєм
Густі поля й доглянуті городи,
Пройдеться Бог заплуженим конем,
Благословенням землю заскородить.
І буде хліб пахучий на столі -
За працю добру щедра нагорода.
Із роду-віку на моїй землі
Живуть у мирі люди і природа.
*Бойки - представники однієї з етнічних груп західноукраїнських областей.
*Король - те саме, що дідух, різдвяний сніп.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471550
дата надходження 10.01.2014
дата закладки 10.01.2014
Інше місто за твоïм вікном
Розцвітає зорями ручними,
Згадкою про мене перед сном,
Різними химерами нічними ...
А у мене колючіє час
На долонях місячної рими ...
Вчора ще не писано про нас,
Завтра ми зустрінемо чужими ...
Спалахом - іскринкою згорить
В атмосфері днів метеоритом
Наша зустріч - лиш єдина мить,
Що промчала долями транзитом ....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471490
дата надходження 10.01.2014
дата закладки 10.01.2014
Попрошу у своей судьбы
Чистой-чистой глоток воды.
Попрошу у судьбы поесть –
Корку хлеба сочту за честь.
А еще попрошу я кров
И защиту от всех врагов.
Снег идет за моим окном.
Молодое бурлит вино,
И в духовке стоит пирог.
Так судьба подвела итог –
Есть и кров, и вино, и хлеб.
Все же Фатум мой глух и слеп.
Не гореть средь снегов огню.
Но судьбу свою не виню.
Не бросать мне слова бы зря –
Попросить у судьбы тебя.
(Мой рисунок акварелью)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471322
дата надходження 09.01.2014
дата закладки 10.01.2014
Завершен обман под пестрой
маской.
Праздничное сброшено клише.
Прожита рождественская сказка
Без чудес…
в который раз уже…
На душе уныло и тревожно…
Снова серых будней суета…
И спешит к кому то неотложка
С красными крестами на бортах…
Отчего-то холодно мне стало…
Отчего так зябко? – не пойму.
Может быть, тепла в квартире
мало?
Или много места одному?
Может этот холод от тумана?
От зимы без снега в январе?
Или от поллитры без стакана
На троих распитой во дворе?
Что-то перечеркивает душу.
Проводя незримую черту.
Что ж там, черт возьми, мне
в горле душит?
Поднимаясь горечью ко рту.
Что печалью так терзает сердце
И смятеньем чувства бередит?
Музыкой Шопеновского –
скерцо
Властно расширяется в груди?
Может это с просьбой: -
Отпустите.
В небо порывается душа?
Или на размер стал меньше
китель?
Давит грудь и не дает дышать.
Может нанесенные обиды
Расплатится, требуют сполна?
Может в подсознание зарыта
И тревожит старая вина?
…Ох… как давят, навалившись,
годы.
…Ах… как хочется их с плеч
стряхнуть.
Хочется надежды и свободы!
К черту эту гребаную грусть!
Больше не хочу январской
сказки.
Суеты рождественских – клише.
Хочется весенней златовласки.
Хочется цветов на витраже.
Нарисуй зима мне неумело
Инеем…
цветочек на окне.
Вечером…
холодно-
черно-
белым…
Помечтай со мною…
о весне…
© Copyright: Владимир Зозуля, 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471239
дата надходження 09.01.2014
дата закладки 09.01.2014
Весна.
Сирень, как голубое небо
И яркая,
как розовый закат.
Бутончиков твоих
коснуться мне бы
Губами жадными,
как двадцать лет назад.
Вдохнуть надежды –
аромат манящий
И задохнувшись,
чувством опьянеть.
Забытым чувством –
жизни настоящей,
как в юности...зажечься...
и сгореть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467068
дата надходження 19.12.2013
дата закладки 09.01.2014
Зійшла зоря… за нею лине ніч…
З дзвіночками літають янголята…
Щасливу звістку розсипають навсібіч…
В передчутті величнішого свята…
Духмяно пахне сіно під столом…
Дідух пишається поважно на покутті…
Вже чутно коляду… З святим Різдвом! -
Вітає небо… і тривоги всі – забуті!
Христос рождається! – вже чути звідусіль…
Слави його! Незламний мій народе...
На добру долю! На добробут! Хліб і сіль!
Хай оминуть країну всі незгоди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470718
дата надходження 06.01.2014
дата закладки 08.01.2014
Холодно. Осень.
Сон. Листопад.
В стоге покосы.
Птицы кричат.
Точно прощаясь…
Верить хотят,
В нас убеждаясь -
Ждем их назад?
Ветер все злится…
Небо дрожит,
Плачем грозится
Мир весь залить.
Будет под стужей
Зябнуть душа,
С болью ненужной,
Память глуша…
Надо смириться -
Холод прожить!
Сердцем стремиться
В грусти… кружить!
Листик намокший
Хочет упасть...
- Друг мой продрогший,
Дай не пропасть!
Где-то в былое,
В памяти след...
Только с тобою!
Любишь иль нет?
Выброшу муки
Темным мирам!
Дай же мне руки!
Жизнь я отдам...
Нежную душу,
Пламя любви...
Стены разрушу!
Лишь позови...
Хочешь, с тобою
В бездну морей?
В небо! Поверишь?
Вот бы скорей…
Осень. Прохладно.
Птицы кричат.
Думать не надо -
К счастью причал…
Пусть же от взгляда
Тают сердца!
С верою надо
Жить без конца!
10.10.1992 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470178
дата надходження 04.01.2014
дата закладки 06.01.2014
…снігу нема,
зате – який делікатний на всьому іній,
берізки – ніжність і ви́тонченість сама!
у білій, молочній, прозі́рчасто-ди́мчатій піні…
це – безсумнівно пророчий знак,
відвертий на-тяк,
що скоро прийде щаслива весна
у
пелюстко́во-мере́живному кипінні
…мріє усе доокруж – таке задумливо-миле,
посивіле-біле
і –
глибоким грудни́м contrálto
на верхівках різдвя́ного діапазону
звучать бархатно-чорно
медитативні воро́ни:
ні –
не контрастно-відлу́чені,
але са́мозану́рено-відсторо́нені
...дзьоб, наче кортик у піхви, захований під крилом –
гріється чорнопе́рим внутрішнім власним теплом
02.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469760
дата надходження 02.01.2014
дата закладки 03.01.2014
Світанок сонно простягає руки
І горнеться до теплого плеча.
Яка надія і яка спонука
Займається в довірливих очах!
Як він чекає і добра й любові,
Дарунків щедрих працьовитих рук,
Що світ звільню від ненависті й крові.
Від болі, і печалі, і розлук.
Що світлих набудую я чертогів
І виплекаю сонячні ліси,
Веселі прокладатиму дороги
До радості, кохання і краси.
Що і чистішу землю, і багатшу
Нащадкам ревно в спадок передам…
Я озираюсь. І усе, що бачу
Пече докором болісним. А вам?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470050
дата надходження 03.01.2014
дата закладки 03.01.2014
У холодну зимову ніч
Сонце падає з небосхилу ;
У запаленні протиріч
Постає зореока сила ...
Напівмісяцем у вікно
Зазирає напівсубота,
Нашиваючи на сукно
Календарну співзвучну ноту.
Я вдивляюсь в квартет нулів
Електронного циферблату :
Щось магічне є в зміні днів
І в двокрапковім піцикато...*
Під прирученим світлом ламп
Роздивляюсь миттєву сутність
Гостродумних когтистих лап
У пародії на могутність.
І під вартою сновидінь
Перейду в невідоме завтра,
Де із вранішніх володінь
Знову з'явиться сонцеватра ...
*ПІЦИКАТО (від іт. pizzicato - щипком) - 1. Спосіб гри
на смичкових музичних інструментах, коли звук
видобувається не смичком, а щипком пальця.
Щиро дякую композитору і виконавцю Миколі Шевченку (Николя -баба')
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465691
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465606
дата надходження 12.12.2013
дата закладки 29.12.2013
Ген свіжий вітер полірує небо,
Що заблищало, як на річці – лід,
Лиш серед блиску – хвіст вогненний Геби*.
Зима лишає в просторі свій слід
З пухких сніжинок, вікон візерунків,
Що розмальовує юнак – мороз.
А під ялинкою вже подарунків
Збирається святкових цілий стос.
Бо ж – Новий рік! І кінь у синій гриві**
Мчить крізь морози, мчить крізь щільний час,
Щоб у натхненнім, люблячім пориві
Відкрити в щастя двері для всіх нас,
Бо наша доля й наша ціль висока –
Це Україна в мирі і добрі,
В серця вселилися б і мир, і спокій
В цій неспокійній, нелегкій порі.
Нехай в усіх оселях радість буде
Зимою, влітку, в кожен – кожен час.
Нехай всміхаються щасливі люди.
Вітаємо із Новим роком Вас!!!
*астероїд, що названий на честь богині Геби
**синій дерев”яний кінь – символ 2014 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468514
дата надходження 26.12.2013
дата закладки 29.12.2013
Вірю, що завтра буде день -
Хороший, наче мак розквітлий.
Нам кине Бог зі своїх жмень
Пучки добра, тепла і світла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469048
дата надходження 29.12.2013
дата закладки 29.12.2013
Мій Дивний Пане,
у кімнатах - сніжно...
Уже крізь стіни
не росте трава.
В далекі мандри
подалася - Ніжність...
І захворіли тишею-
слова...
Мій Дивний Пане,
скам"Яніло військо-
веселі ляльки
стали мовчазні .
Мені пора...Дозвольте-
Вам залишу
маленьку зірку
в темному вікні - *...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462953
дата надходження 28.11.2013
дата закладки 29.12.2013
Гіркота зернятка помаранча
у словах- із присмаком суниць.
Цілить сонце-вуличним повстанцем-
у мішені зляканих зіниць...
Я тобі - не пара,тільки - порох
золотий - на крильцях стертих мрій...
Я боюсь явити навіть погляд,
що блукає в травах мокрих вій...
Ти мені - не пара,тільки - пастка,
тільки пасмо спомину на дні
темних вод,болючого фіаско
затонулих юності човнів...
Не впізнай!!! - буденно і спокійно.
Я ж тебе...Тебе- благословлю
за тремтячі зрадницькі коліна
й не-можливість нового "люблю"...
За твою-мою байдужість наче
і за мудрість вічних білих криг...
За сухе зернятко помаранча,
що засипав ніжний перший сніг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461102
дата надходження 17.11.2013
дата закладки 29.12.2013
Ну хто сказав, що стіл - письмовий?!
Понакидали папірців ...
Я ж говорю вам : стіл КОТОВИЙ!!!
Тож прибирайте олівці!
Який твердий мені матрацик
Поклали серед володінь...
Ой! Розірвали!..Ой! Ще й клаца! ..
А ...ноутбук ...ех, гризти лінь ...
А, може, лапкою ...легенько :
Ну ненавмисно ...вибачай? ..
О ні! Я краще посиденьки
Влаштую на кнопках ...Вмикай!
Диви : утупивсь в казна що те,
І розмовля з собою сам ...
Ей! Чуєш? Хоче ïсти котик!!!
...Ану тебе до пащі псам! ..
Посплю ... Так : голову на штуку,
ОбІймем лапами дроти ,
А хвіст куди? Ага - під руку!
Ну совість май - тут сплять коти!!!
А це що? Миша??? Тьху, зараза!!!
Вже штучну ïжу завели ...
А в пам'яті моïй відразу
Вся живність, що колись ловив ...
Ой! Ой! Зачухалось! ..Ну вибач! ..
Подумаєш - якийсь "деліт "...
Я хочу ïсти! Чуєш? Рибу!
І зачекає нехай світ!!!
Ура-а-а! Таки свого добився!
Ну ...це не риба ...та нехай! ...
Наïвся! Треба тепер вмиться ...
Я тут, скраєчку, не спихай ...
Тепер вмощусь отут зручніше,
Примружу очі ...Ти сиди!!!
Я вже наïвсь! Але пізніше
Мені захочеться води ....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468113
дата надходження 24.12.2013
дата закладки 28.12.2013
Чи кара небесна, чи долі солодкий дарунок.
То щастя то розпач, то радість то болісний сум.
Лиш в мріях відчути на смак твій п'янкий поцілунок,
А потім зануритись в пекло заплутаних дум.
У серці вогонь, що нестримно пробуджує жити:
То лагідно гріє, за мить хижо нищить усе.
І радісно знати, що я так умію любити,
І сумно гадати, куди течія занесе.
Нестерпно мовчати, й немає про що говорити,
Коли все важливе заховано в щирих очах.
Біжить день за днем, а я все ще не вмію спинити
Ні радість безмежну, ні смуток, ні трепетний страх...
17.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454440
дата надходження 14.10.2013
дата закладки 21.12.2013
Острым осколком нежности
Брошусь в лицо пропасти
И над твоей крепостью
Белым откроюсь лотосом.
Перед костром вечности
Я распущу волосы
И застучит преданно
Сердце твоим голосом.
Вкус на губах -смелости,
Солнце в листву просится
Острым осколком нежности
Руки целуем осени.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448807
дата надходження 13.09.2013
дата закладки 17.12.2013
Я вчилась без нього жити...
Помаленьку збирала залишки своєї гідності.
Стирала свідоме і підсвідоме.
І хоч знайомі усе частіше зітхали в спину,
а друзі радили не тверезіти....
Я вчилась жити. Без нього.
Плела інтриги і кригою затягувалось серце.
Жодних зарубин і шрамів.
Без зайвих зламів свого "Я"...
Без сліз і подразнень.
Ураження тільки в середині.
Ззовні - одягнена у посмішку і безтурботність.
А десь на дні мого відчаю
задихалась від перенасичення... киснем...
моя гульвіса-самотність....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464644
дата надходження 07.12.2013
дата закладки 16.12.2013
Я тобі зовсім не дорікаю,
по своїх рахунках сам плачу,
просто там, у нашому розмаї
ангел спав, а демон все почув.
Провидіння воля незбагненна
і прозріння запізнілий час...
Загадав комусь розлуку демон -
чорна карта випала на нас.
Що йому чужу стоптати долю?
Врешті, це його лиха мета.
Огорнув прощання наше болем
і прокляттям споконвічним став.
Знов себе питаю - хто ми, де ми,
як вернути втрачене колись?
Спочиває по роботі демон...
Ангел на піввіку запізнивсь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464589
дата надходження 07.12.2013
дата закладки 11.12.2013
Не тревожьте молчаливого мужчину,
Вам его сегодня не понять,
Как найти забвения причину,
Он, увы, не сможет вам сказать.
Он как прежде любит вас, поверьте,
Любит сына, любит маленькую дочь,
Подозрениями сердце не тревожьте,
Дайте тишину, уйдите прочь.
Вам нужна любовь его и ласка,
Что бы он мечту вашу берег,
Но и он мечтал, когда-то страстно,
Разобраться для чего живет.
Что он смог постигнуть в этой жизни,
Как он изменился, что сумел,
Где найти источник вечных истин,
Перемен в душе он захотел.
День за днем он ходит на работу,
Деньги зарабатывает вам,
А в душе своей он неустанно,
Ищет исцеление от ран.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464066
дата надходження 04.12.2013
дата закладки 11.12.2013
Дышать...
Мне не хватает воздуха этой осенью.
Всё сбросила. Плюсы и минусы.
Остался вакуум и капля соли,
а вместо слёз - вирусы его предательства
и замешательство от неизбежного.
Я прежняя! Вы слышите? Я прежняя!
Такая же внешняя как и внутренне...
Да ну вас! Мне холодно. И воздух на минимум...
Всё, милая, всё. Эта осень уже закончилась.
И забудем про одиночество...
Дышать...
Кислорода мне на все лёгкие.
Я сегодня буду гулять,
а на завтра уже не останется.
Плевать.
Эта жизнь никому не достанется....
Дышать... дышать...дыш..а..ть....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464957
дата надходження 09.12.2013
дата закладки 10.12.2013
Вітром гнана легенька хмаринка,
В небі лебедем білим пливе.
Десь зірветься срібляста сніжинка,
На чиєсь тихо ляже плече.
І зашепче на вушко щось ніжне
Про той шлях, що здолала його.
На вустах враз зімліє те вічне,
Що зродило у серці тепло.
Що тамує нестерпну ту спрагу,
До життя повертає єство.
Пригорнувши душу босоногу,
Ввись з собою бере на крило.
Щоби злитись в єдинім бажанні,
Сколихнувши до денця любов.
Всі інстинкти збудить первозданні,
Щоб кохатись в єднанні без змов.
01.12.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463499
дата надходження 01.12.2013
дата закладки 05.12.2013
Скажи,як ти домовилась з весною
про пролісковий квіт твоїх очей,
про вічний шал дзвінкого неспокою,
що як ріка тече?
Як ти зуміла перейти у звабу
співучих ранків і пастельних днів?
Зникає плин вселенського масштабу
як ми одні.
Натхненно і затято працювати,
такий з іскри роздмухати вогонь?
Здається, що життя бере початок
з твоїх долонь.
Віддам я душу за офіру Богу
і серцем прихилюся до людей,
одержавши супутником в дорогу
щонайчарівнішу із фей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463864
дата надходження 03.12.2013
дата закладки 05.12.2013
Любя дурной зимы причуды
За что? (мотивы не ясны)
Но март с повадками Иуды
Был вечным пасынком весны.
Он, как капризная девчонка
То охлаждался, то теплел
То, как влюбившийся мальчонка
Под градусом зимы хмелел.
Мольбами, подкупом, угрозой
Иль как, (не ведала сама)
Но в марте снегом и морозом
Всегда свое брала зима.
Он ей давал кредиты, льготы
И ночь ее была длинна.
И замерла за поворотом
Ошеломленная весна.
Но, невзирая на погоду,
Не веря в стужу и в метель,
А веря в милости природы
Весну приветствует апрель.
Он дует ветром, бьет капелью,
Росой туманы в ночь легли,
Но мир согрелся птичьей трелью,
А в луг вернулись журавли.
Забыв былой зимы невзгоды,
Задув огни людских печей,
Весну приветствует природа
Веселым гомоном грачей.
На берегах у рек излучин
Солисты лягушачьих стай
Кричат на языке певучем
Зовут певцы веселый май.
Его зовут река и кручи
От зимней спячки отходя.
И он идет хмельной, могучий
В раскатах грома и дождя.
Среди грозы и молний блеска
Летит, летит со всех сторон.
Дорогой, полем, перелеском
Поры чудесной,
чудный звон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463337
дата надходження 30.11.2013
дата закладки 03.12.2013
Місяць уповні
тихо пливе над містом...
Знову сьогодні
не спиться, залишуся в кріслі...
І до світанку
у небо всю себе втисну...
Буду летіти,
в надії єдиній - воскресну...
Місяць уповні -
висвітив браму небесну...
Де я? Хто я? Ось,
серед зір, згубилася звісно...
Крила розправлю -
душа наповниться змістом...
Трішки пограюсь -
нани́жу зіркове намисто...
А на світанні,
знову прокинуся в кріслі...
Місяць упо́вні
тихо проплив над містом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455109
дата надходження 18.10.2013
дата закладки 29.11.2013
Без вас обох земля - пустеля інків,
не може ні цвісти, ані родить,
є у води щось від природи жінки,
а в жінці - від всевладності води.
У наших долях злиті воєдино,
як в два крила освячений політ,
ще з тих часів, коли з морської піни
постала Афродіта на весь світ.
Усе сприймаю, як найбільше диво:
квітучі весни - жеботінь струмка,
а зрілих літ таке тепло звабливе,
мов хвилею загойдує ріка.
І хай прибій штормить дев’ятим валом -
я пригорну, як в роки молоді,
щоби серденько кригою не стало,
коли на коси ляже заметіль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462616
дата надходження 26.11.2013
дата закладки 27.11.2013
… Я не верил
ни плохому, ни хорошему.
Ветром времени туман надежд
развеялся.
Я закрылся
от грядущего и прошлого
И не чувствовал,
не помнил,
не надеялся.
Проплывали дни за днями –
Вереницами,
Бесконечные,
бездомные,
бездушные.
Проходили люди
с восковыми лицами.
Незнакомые,
незваные,
ненужные.
Потемнела, за стеклом разбитым,
Улица.
Разлеглась
немытой, грязною
проплешиной.
Понималось –
ничего уже не сбудется,
Перерезанное вдоль –
стеклянной трещиной.
Натянулась жилка
В моем сердце ёкнувшем
Неожиданно,
болезненно,
натужено.
И порвалась,
прозвучав
струною лопнувшей,
И прощально
и печально
и простужено.
И не виделось теперь мне
и не слышалось,
И ночами
Ни о чем уже не грезилось.
Мое прошлое,
как горсть песка,
рассыпалось.
Следом будущее,
словно дым,
развеялось.
И остались мне:
Тоска моя лежалая,
Да свеча,
над панихидою горящая,
Перерезанной судьбы
полоска алая,
И рука твоя…
Безжизненно
лежащая…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462134
дата надходження 22.11.2013
дата закладки 25.11.2013
довго –
більше десятка літ
(…од її пло́та і од її воріт
не зали́шилось і пам`яття́…) –
змагалася
невеличка покинута хата,
за право своє – існувати,
у спориша́х обІйстя
чоти́рику́то стояти…
ловити шибка́ми
сліпува́тими
сонячні-місячні промінці́
і у крону клена –
то безлисту, а то зелену –
золотих і срібних «зайці́в»
запускати…
на трубі-ко́мині –
у на́строї вітряні́ –
полонези-ноктюрни
грати…
заради втіхи,
прозі́рчастим
капеже́м із-під стріхи
на весну́ гадати –
си́тцево і суко́нно,
двері-на́встіж-віко́нно-одкри́то –
жити…
доокру́ж при́зьби
пе́стити і лелі́яти квіти…
така
природна Воля кожної Су-ті –
залишатися у Бутті…
невеличка хатина та –
людьми покинута,
себе стерегла,
у руїни відсто́ювала
із, самій здавалося їй,
надмі́рною силою:
хоч
руйнувалась пома́лу, але –
залишалася гідно красивою…
холод-спека, дощі-вітри́-хмари,
як москалі-тата́ри,
розтрі́скували-розколу́пували,
облу́щували до ребе́р
біле колись її тіло,
тепер,
пташками-людьми покинуте –
облу́плено-потемні́ле…
щоразу, мимо йдучи,
думала я: тримайся…
може, знайдуться люди
і щасно усе буде…
але –
що́ мої співчутливі думки́…
їй би – круто замішаної гли́нки!
свіжо-га́шеного вапе́нця –
раділа б тоді віка́ми
усіма
білими чотирма
бока́ми – до сонця...
…напризволя́ще покинута
хатина та
спроквола́ розсувалася,
але не здавалася,
поки живий був дах…
та услід за прова́леним да́хом –
зусилля пішли прахом…
навіть коли вже попа́дали сті́ни –
ще трималася на стовпа́х,
як на ми́лицях…
довго билася
у агонії…
врешті, під купою дра́нки і глини –
зникли її,
давно здичаві́лі дрібні арґо́нії…
у розхри́станому обІйсті –
сама руїна:
чи не сниться де́сь там,
кому́сь там, у якомусь чужому далекому місті –
блискавкою пронизана
батькова-материна раїна*…
...символічним здається мені,
що уперто стоять – не рухнули спільно із хатою,
двері – колись вхідні́…
міцно за́мкнені –
стережуть останнє своє – поро́га,
він, старе́чий, хранить
дорогі і па́м`ятні
сліди і до́тики босоногі…
трагі-комедії любить життя:
ко́мин-труба
випа́дком упав – горизонтально-стро́го
і заліг у купі рештків-сміття́,
як ствол гармати –
же́рлом промо́висто наці́лився на дорогу –
минуле чиєсь захищати,
чи гостей довгожданих стрічати?..
не все прощається… і не всіма…
я́дер, правда, таких нема,
щоб із труби-гармати
у байдужість людську
ціля́ти…
…прощавай, хато
біла,
сестро́ моя –
із глини вийшла...
так само я
22.11.2013
*раїна - пірамідальна тополя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462073
дата надходження 22.11.2013
дата закладки 22.11.2013
Давай не будем підганяти зИму,
Вона і так сніжИться поміж нас,
І забирає з поцілунків риму,
Лишаючи оголений каркас ...
І кожен дотик віддаляє літо,
Стирає запис в картотеці днів ...
А ти ще й досі іній не помітив...
А може не помітити хотів ...
Слова між нами застигають муром -
Уже на рівні півсліпих очей ;
Чи варто піддавати нас тортурам?
Давай прохати милості мечей!
Загубиться дитинно -безпорадно
Прощання наше поміж гільйотин,
Де плаче осінь стигло- листопадно
У кошики калИнових жарин...
Музика і виконання Миколи Шевченка (Николя -бабА)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462033
дата надходження 22.11.2013
дата закладки 22.11.2013
Твоя ніжність лягла на подушці місячним зайчиком ....
Я навіть подих затамувала, щоб не злякати ...
Але легесенько таки торкала пальчиком
Той згусток почуттів дивакуватий ...
Ніч за вікном напівзгорілим -напівновим ґнотиком
Запалювала зорі - небесніï свічки ... Чи очі? ..
І місячний зайчик, напившись моïх дотиків,
Щось шепотів незвідано -пророче ....
Крізь призму вікна, розчинившись до атома в промені,
Я хмаринкою світла до тебе злетіла крилато....
На хвилях ріки, у човні під вітрилом споминів,
Ми склали загадане слово "кохати "...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461457
дата надходження 19.11.2013
дата закладки 19.11.2013
Складна життя все ж математика.
Бо час – не сума квадратів катетів.
І гострі кути, і щось недоведено.
Комусь паралельно чи рівнобедрено.
Варіанти завдань маєм значно складніші.
І навіть списати нема в кого більше.
Є самостійні щастя, нервів, болю.
І приклади зрад і втрат, нарікань на долю.
І вічна задачка лишитись самим собою.
Не боятись креслити, помилятися,
Бо найлегше впасти, стати, здатися.
Почуттями, думками чистими
Доводити вперто свою істину.
Учили, писали чорним по білому.
Та не навчились таблички ділення.
Шукаєм в снах периметра свідомості.
Квадратні корені у невідомості.
Якісь ікси боргів та ігреки-втрати.
Когось додавати, когось стирати.
Як аксіому має знати кожний –
На «нолик» друзів множить не можна.
Не кожен рішить непросте завдання -
Своїх гріхів складне рівняння.
І купить двієчник свій варіант за доляр.
А ти доводь свою теорему долі.
Рахуй, вираховуй. І, може, вдасться
Сказати внукам, чому дорівнює щастя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455433
дата надходження 19.10.2013
дата закладки 16.11.2013
-Алло.Привіт.
-Привіт.
-Впізнала?
-Минуло стільки часу...
Знову ти...
-Як cправи?Сумувала?
-Смішний...усе змінилось за роки...
-Пробач за все
-Не варто.Я вже інша
Час лікував.У мене є сім"я...
-У мене теж.
Все є.І навіть більше...
А от кохання...
-В мене теж нема...
-А може спробуєм?
-Не варто...
-Чому?Ми станемо щасливими удвох
-Бо забагато ставимо на карту...
Мені вже час...
-Стривай!
...................
Гудок
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460309
дата надходження 13.11.2013
дата закладки 16.11.2013
Я тебе придумала сама,
Виліпила з мрій,з пелюсток вишні,
Ти до мене приходив у снах
І зникав,немов сніги торішні.
Я тебе чекала щовесни
З першими підсніжниками в гаю,
Малювала я тебе з зорі,
Що в вечірнім небі догоряє.
До вітрів,що дихали в лице,
Я тебе щоразу ревнувала,
Сонце,що ласкало промінцем,
Я б його за хмарку заховала.
Я тебе мережила у сні
З павутиння бабиного літа
І тоді здавалося мені,
І що теплом долонь твоїх зігріта.
Запалила б в небі сотню свіч,
Хай любов благословить Всевишній
Сивина-то наша біла ніч,
Пелюстки,що осипались з вишні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457360
дата надходження 29.10.2013
дата закладки 15.11.2013
Заблудились з тобою ми в осені,
Серед шуму пожовклих дерев
І нічого у неї не просимо,
І нічого взайми не берем.
Вже в минулому зоряне літо
І любові п`янкі спориші,
Залишились потоптані квіти,
Білий сніг на замерзлій душі.
Я не можу заснути до рання,
Розмірковую вкотре:»Чому
До великої чаші кохання
Ти гіркого налив полину?»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460745
дата надходження 15.11.2013
дата закладки 15.11.2013
[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/7/98/249/98249357_10.jpg[/img]
Немов поштар пожухлі телеграми,
На сходах час думки порозкидав,
Де я, мала, напоєна вітрами,
Лечу й хапаю зблиски у рукав.
І, прив'язавши кулькою за стрічку
Рожеве сонце, пурхаю, біжу!
Лоскоче літо променем у щічку,
Стирає світ невидиму межу,
Щоб я, бува, спіткнутися не сміла!
Цілує п'яти травка молода,
Біжить поодаль річка розімліла
Наввипередки, ніби череда.
Квітчасте плаття ситцеве лопоче
Легким вітрилом! Житні колоски,
Як вартові у полі поторочі,
У мушлі вух нашіптують казки.
А світ мені непізнано-широкий:
Десь даленіє дідів оборіг
І дріботять мої маленькі кроки,
І небо шовком стелиться до ніг!..
А там, за полем, майже на чуприні,
Статечний Бог, мов явір молодий,
Мені махає пальцем і донині,
Всіміхається крізь вуса: "Підожди!
Куди біжиш? Загубишся, дитино..."
А я, спинившись зойком на льоту,
Веселим сміхом пирскаю перлинно,
В небесне плесо димкою росту.
Міліє світ, а я собі угору,
Вже й хата наша - цяточка мала,
Вуаль повітря, чисту і прозору,
Уповиває сонячна імла.
Шумлять дуби розлогі і чубаті,
Пісні псаломні гублять у траві
І мрій моїх метелики строкаті
Прядуть у Бога літо в рукаві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460067
дата надходження 12.11.2013
дата закладки 13.11.2013
Намалюю я осінь -
охрою,
Щоб жила довго-довго
в сполохах.
А зима розтечеться
білилами,
Дні з кришталю, а ночі -
сірими.
Весну ж я одягну -
малахітами,
По подолу бірюзою
розшитими.
Ну а літо, а літечко
краснеє,
В камінці-самоцвіти
прикрашу я,
Трішки райдуги кину
у небо, -
Малювала, любий,
для тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460261
дата надходження 13.11.2013
дата закладки 13.11.2013
На опушке, в глубоком овраге,
пророс подорожник.
И искрясь жемчугами на солнце, струился ручей.
В поздний вечер на небе закат,
зажигал осторожно
Нам фонарь свой из тысячи тысяч
волшебных свечей.
Рос у поля подсолнух, навстречу
головкой кивая.
Ветерок шевелил на деревьях
листочки чуть-чуть.
И полевки случайно услышанной
песня живая,
Как забытая детская радость, наполнила грудь…
И на миг показалось все это
таким невозможным
Мол, пришло ниоткуда
и снова уйдет в никуда
(Так порою пустое ведро мы
берем осторожно
Опасаясь, что может на землю
пролиться вода.)
Но вокруг все искрилось, дышало,
кружилось и пело
Все вершилось открыто, опасность в себе,
не тая.
И в испуге застывшее сердце –
уже не болело
И любовь,
возвращала все в мире,
на крУги своя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459491
дата надходження 09.11.2013
дата закладки 13.11.2013
Ти не сумуй, що віхола патлата
Порозкидала жменями руно...
Ще буде в небі райдуга строката,
Бузкова хвиля пирсне у вікно.
Ще у зворі́ смарагдового лісу
Заграє спів сатинових струмків,
Прудкого вітра, вправного гульвісу,
Приго́рне вільха жмутками листків.
Сповивши тіло в лагідні тумани,
Немов у пінне свіже молоко,
Зустрінеш біле марево світанне
Над бірюзово-глянцевим ставком.
І, напоївши пахощами рути
Мрійливу душу, солодко зітхнеш...
Це так важливо істину збагнути:
Все проминуще і негода - теж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410160
дата надходження 18.03.2013
дата закладки 11.11.2013
Найбільший гріх - це втратити НАДІЮ,
У відчай впасти, ВІРУ загубить.
Неначе гілку відхилити МРІЮ,
Життя хоч на хвилину розлюбить.
Нелегко нам в житті, Надія скрасить
Тяжкі години нашого буття,
Завжди пораду дасть і біль погасить
І вбереже від втрат і забуття.
Залишить в серці світлую шпаринку,
Затеплить іскорку ЛЮБОВІ і ДОБРА,
І мов той вітер, що жене хмаринку,
Розвіє сум і не страшна пора,
Ні зимніх хуг і ні осінніх злив -
ЛЮБОВ, НАДІЯ, ВІРА - диво з див.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451722
дата надходження 29.09.2013
дата закладки 11.11.2013
Вересніємо сумом в очах журавлів,
Бо так мало тепла нам і світла.
На камінних хрестах наших душ
Ще голосить вчорашнє небо.
В холодній музиці байдужих кам’яниць
Палить в зневірі сірі обличчя осінь.
В чорних квадратах німих вікон
Тихо безбарвіють очі, іржавіють думки
І топляться теплим воском пам’яті,
болем німим тліють чужі життя.
Там шукають нас вперто тіні надій
Чи долі чиїсь, чи ідоли хитрі.
А ми пластилінові карлики духу.
Свободою п’яні, часом зранені.
Читаємо світ між рядків і ростем голосами
Хто до неба, хто до землі, до мурахи…
І вертаєм додому, де нас відспівують сни
І розривають дні, ніби кров і плоть
Перепрілого листя й дощів.
Складаємо в пазли світло любові
В молитвах ненароджених сонць.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459857
дата надходження 11.11.2013
дата закладки 11.11.2013
Говорять, кохання живе три роки,
І що без нього то взагалі не життя...
Виходить, що я і не жив анітрохи,
Вдаючись лише до земного буття.
19.12.12.
Х.Ч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459297
дата надходження 08.11.2013
дата закладки 10.11.2013
Перебродять снами ночі,
Переблудить серця сонце,
Переспіють щемом очі,
Перехвилить небо глянцем.
Перетліють зорі в тишах,
Перев’яже листям осінь.
Пересніжить, перепише
Час усе, що було досі.
Переклеїм років фото,
Пересвятим дні любов’ю.
Що нам світу срібло - злото?
Ми щасливі йдем з тобою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458441
дата надходження 04.11.2013
дата закладки 09.11.2013
Ця хвороблива осінь, ці дощі
Вселенського масштабу, ці тривоги...
Сріблиться бісер в мене на плащі,
Цілують краплі тріщинки дороги.
Сирого листя в парку намело,
Немов обдертих аркушів порожніх.
В ліхтарних мушлях вистигло тепло,
Гірчать полинно очі подорожніх.
Шаленим тріском вибитого скла
Пронісся вітер - лиш його і чути!..
Мабуть, і я себе не вберегла,
Ковтнула тугу краплею цикути.
В терпкій сонаті зливових безсонь
Шукає серце втомлене розраду.
Так хочеться твоїх палких долонь,
Під теплим пледом кави й шоколаду...
Простих розмов про все і ні про що,
Торкань, цілунків, поглядів і дива.
Якщо колись зустрінемось, якщо...
Сама собі позаздрю, бо щаслива!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452731
дата надходження 05.10.2013
дата закладки 09.11.2013
Любов – Джерело:
із Висот,
не доступних уяві, –
Джерело
випромінює Світло-Тепло…
Тепло-Світло,
Першозадуму відповідно –
без Початку і без Кінця –
життєдайним потоком вливається
у серця..
у серцях
всього сущого і живущого –
Світло-Тепло
безкінечно помножується…
і
повертається
до Триєдиного Бога –
у лоно Отця…
поТроюється
і знов
випромінюєть-ся…
таким чином,
схема ця
безкінечно повторюється –
безкінечно і безупинно:
Світло-Тепло-Любов
у серці людини
помножується…
і випромінюється –
весело ллється –
радісно віддається
Джерельно посилене
і освячене –
у світ
повертається…
все
воздається…
без початку і без кінця…
просто
задумана і налаштована
схема
безперебійна ця…
наочний приклад:
зірки
на небі нашому сяють!
Світло-Тепло-Любов у себе вбирають,
всотують –
у власних серцях помножують
і
випромінюють-повертають –
небеса осявають…
зігрівають
…зірки і Сонця`…
для всього живого – Єдина
схема ця –
зірка ти, чи людина…
(…а те, що Сонце світиться,
бо водень у гелій,
на атомарному рівні, у ньому перекидається –
висмоктана із пальця
науковоподібна
нісенітни-ця…)
наше Сонце –
Світлом-Теплом Любові Джерельної –
животворить
і животворить-ся…
там, де Любов –
поглинається…
вбирається жадібно
тільки в себе –
не помножується,
не повертається –
за такою схемою живиться,
паразитує зло:
поглинає
людськими інстинктами
зіпсоване
Світло…
у зваблених злом серцях
Світло у темряву –
трансформується…
так Чорна Дірка
до решти і до кінця
живу висмоктує Зірку…
але –
люди усі – діти Божі
Світло темряву
переможе…
…
любов наша –
Світло із Джерела:
радісною була,
як висхідна сила –
розгортала навзаєм крила…
коли, під нашепти зла,
ми якість її змінили –
я
любов свою зберегла –
не прогнала…
слідом не прокляла,
не зненавиділа –
люблю собі,
тихо і затишно – як і любила…
любов моя –
лагідна і красива…
усього лиш – поруч тебе нема…
але я
незалежно від тебе – щаслива,
і
не сама
18.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410165
дата надходження 18.03.2013
дата закладки 08.11.2013
..коли ти ще тільки зами́слила
посрами́ти мене, се́стро,
тоді уже зло
у тобі – голову підвело,
окрепло,
воскресло -
повста-ло
у цьому ж була твоя мета –
традиційна «помста свята»?..
але дім твій,
либонь, на піску…
і озера твої – памуля́сті-мілкі́:
пробну
не витримавши суперечку,
вдалася до ви́тівки:
замани́ла чуже ягня́
і, замість себе, випхнула – «на заклання»,
на жорсткий рубіж Води і Огня…
наївне ягня,
у протистоянні нашому, се́стро,
душа – сторон-ня..
скажу відверто:
ти принесла ягня у жертву –
не Богові, але собі –
очі твої правди́ві, як телеекра́н – «голубі»…
ні… не злорадство, не торжество́,
а банальний «розбір польо́тів»:
може, захочеш поду́мати
де ти, за ким ти, хто ти…
Господь – добрий Па́стир:
і найменшому із ягнят
не дасть пропа́сти:
спуститься Сам у безодню прі́рви
і ягня Своє із прірви ви́рве…
…он воно бігає – по свободі, на волі,
безпечно вибри́кує, вдячне долі…
радій!
не думаю, що радієш,
за димом жерто́вним ховаєшся,
дивитися в очі не вмієш…
не знаю: хто ти – хто я,
у кого із нас яка місія...
Урок дан:
думаю, думаю над уроком я,
і ти, якщо воля твоя – задумаєшся:
посрамити хотіла?
а посрамила-ся…
...личина покірності і фанатизм –
із потаємним дном скри́ня:
там,
де жорстокий і нетерпи́мий бог –
править бал непохитна
людська гординя.
05.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458710
дата надходження 05.11.2013
дата закладки 08.11.2013
В чем секрет моего счастья,
И лучистой, как солнце улыбки?
Я клубочек живого участья,
Что прощает людям ошибки.
Из любви я вяжу смех и радость,
Заплетая в пряжу надежду.
Согреваю слабость и жалость,
В прохудившейся старой одежде.
Я готова идти на встречу.
Я готова подставить плечо.
Я добром на добро отвечу.
Но не стану другим палачом.
Я обиду смою улыбкой.
Зло душой своей растворю.
Не заплачу в глаза ошибке.
Потому что себя ЛЮБЛЮ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458791
дата надходження 05.11.2013
дата закладки 06.11.2013
Я не плачу -то сльозиться осінь
У моïй обвітреній душі,
То дощі блукають поміж сосон,
І прядуть туман із комишів...
То росою в хміль скотилось небо,
Втершись рушниками із вітрів ;
То з трояндових колючих стебел
Облітає пелюстково гнів ...
Розумієш ...ти ïï образив,
Вклавши в мою посмішку печаль ...
На вікні з порожнім серцем ваза
Вже забула хризантемний жаль ...
Я не плачу ...лиш кусаю губи
У смерканні занімілих слів ...
Ти -моя терпка осіння згуба,
А був принцем із дівочих снів ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454972
дата надходження 17.10.2013
дата закладки 05.11.2013
Я ще зумію віднайти себе
В таємних сховках занімілих літер,
Коли розвіє хмаровиння вітер
І стане знову небо голубе -
Я ще зумію віднайти себе ...
Я ще зумію встати із колін,
Відмитися від сірості і бруду,
І зняти із очей своïх полуду,
Щоби здолати вже набридлий сплін °-
Я ще зумію встати із колін ...
Я зможу ще епіграф написать
До нОвих партій у своïм двобої,
Відклавши перемир'я із собою,
Відвоювавши в буднів кожну п'ядь -
Я зможу ще епіграф написать ...
Я ще зумію цю прожити роль,
Йдучи крізь час палаючим канатом,
Жагою щастя розгнівивши натовп,
Що бачить сонце лиш з-під парасоль ...
Я ще зумію цю прожити роль ...
Я ще зумію стати стерновою,
В армаді долі флагман -кораблем ....
Засяю в кожній грані кришталем,
І повернусь з усіх атак живою ....
Я зможу все!.. Як будеш ти зі мною ...
°сплін -апатія, меланхолія, зажура ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455902
дата надходження 22.10.2013
дата закладки 05.11.2013
Опьянит,
околдует,
в угаре весеннем закружит.
Вопреки притяженью,
бескрылых,
поднимет с земли.
Обострит твои чувства,
преграды и шоры разрушит
И как дым от пожара,
развеется ветром в дали.
И наверно его нам с тобой
удержать невозможно.
И нигде не найти для него,
ни замков, ни ключей.
Мимолетное счастье
придет
и как будто нарочно
Улетит,
словно осень,
вдогонку за стайкой грачей.
Улетит не простившись
и даже крылом не помашет.
Улетит насовсем,
улетит
не оставив следа.
Улетит
и дороги к себе
никому не покажет.
Улетит.
И уже никогда ,
Не вернется
сюда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456883
дата надходження 27.10.2013
дата закладки 05.11.2013
[b]Господи, спаси і сохрани.
Ангелів пошли на допомогу.
Я ж бо Твій, хоч і заблудлий син,
Та додому віднайшов дорогу.
Повертаюсь, тільки не відкинь...
Прихилю коліна - не відмовся...
Чорнота не вабить, вабить синь
Неба.
Ти чекаєш?!
Ось я... ось я.[b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446915
дата надходження 03.09.2013
дата закладки 25.09.2013
Я піду...Чи врятує це совість?
Я не знаю... Не знаєш і ти.
Наші миті це лиш випадковість?
Чи невчасність у нашім житті.
Чи буває кохання невчасним?
Чи підвладним тобі і мені?
Буде вдавана чесність безщасна -
Наша праведність буде в брехні.
Я піду... Без відмови від тебе
Просто відступ мій - вихід для нас.
Ти залишишся болем між ребер,
Між рядками віршованих фраз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444335
дата надходження 20.08.2013
дата закладки 01.09.2013
Не снись мені! Не снись ...Благаю!
Бо потім в грудях так щемить ...
І від утраченості раю
Слізьми вмивається блакить ...
Не снись мені ... Бо стука в скроні
Шаленим скерцо :"Ти не мій! "...
І у затиснутій долоні
Уламки приспаних надій ...
Не снись мені! Не снись ... Не треба! ..
Бо далі знов порожній ранок ...
Перед святим обличчям неба
Я проклену твоïх коханок! ..
Не снись мені ... Голками болю
Не рань крилатоï весни ...
Та перш, ніж відпустить на волю -
Прийди ще раз до мене в сни ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441473
дата надходження 04.08.2013
дата закладки 10.08.2013
Біль поділений на двох,- це половина болю.
Шлях короткий і легкий, яким прямують двоє.
Якщо один спіткнеться, другий підставляє руку.
Життя навчає бути вдвох. Хто видумав розлуку?
В нас серце крається навпіл, коли в одного горе,
Немов упали небеса, а чи погасли зорі.
Та ми забули мудру річ, Господь сказав;- людино,
Віддай Мені, лиши Мені, свого болю́ частину.
Я понесу, повір мені, Я твій Господь і друг,
Ми ж боїмося, навіть біль, віддать до Божих рук.
А біль поділений на двох,- це лиш частина болю.
Віддай все Господу, віддай, Він поряд із тобою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407573
дата надходження 09.03.2013
дата закладки 17.07.2013