Фортель: Вибране

v1n

Крізь неба старого тріщини (філософсько-емоційне)

Крізь  неба  старого  тріщини
Йдемо  панами  чи  нищими.
Станемо  вищими  –  нижчими.
Щось  зростимо  чи  знищимо.
Може,  впадемо  з  іншими.
Купим,  вкрадем,  позичимо.
Долю,  розум  і  гроші  клянчимо.
І  підем,  як  вода.  Непробачені.
Байдуже,  що  часом  ницими.
Що  сліду  свого  не  лишимо.
Біжимо  кудись  гончими.
Камінь  носим  і  зуби  точимо.
Плачем  платимо.  Ранами.  Ночами.
І  не  знаєм,  чого  ми  хочемо…
І  гріхів,  і  добра  накопичено.
Все  одно,-  на  могилу  зичимо.
Міняємся  знов  обличчями.
Ліпим  ідолів.  Бога  ж  кличемо.
Але  з  часом  стаємо  ближчими.
Проростаєм  у  неба  тріщини.
В  прагненні  чогось  чистого,
В  пошуках  шляху  ІСТИНИ…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452299
дата надходження 02.10.2013
дата закладки 03.10.2013


Анна Беляева

Блукаю

Я  плутаюсь  в  думках  нестерпних,  
блукаю  сліпо  серед  них.
І  зрозуміть  себе  не  в  силі,
стою  немов  я  на  крихкій  брилі.

Хотіла  б  час  я  зупинити,
і  все  тоді  чисто  змінити.
З  нового  аркуша  листа,
почати  наше  забуття.

Годинник  йшов,  секунди  плили,
і  ми  кохання  розгубили.
В  думках  лишилась  я  одна,
де  виходу  із  них  нема.

Стежки  й  дороги  вдаль  ведуть,  
думки  в  мені  блукають.
І  в  лабіринті  жгучих  слів,
я  виходу  вже  не  шукаю.

Весь  світ  для  мене  став  чужим,
пекучим  і  нестерпним.
І  повертатися  сюди,
не  хочу,  він  став  темним.

Боюся  нових  почуттів,  
не  хочу  їх  я  відчувати.
Бо  сірості  холодних  днів,
Не  зможу  більше  покохати.

Моя  душа  всього  боїться,
і  гине  серце  з  кожним  днем.
Щасливі  миті  не  вернуться,
і  шлях  закритий  в  мій  едем.

Я  плутаюсь  в  думках  нестерпних,
і  виходу  із  них  нема.
Я  не  шукаю  його,  марно,
тепер  для  мене  світ  -  нудьга.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306434
дата надходження 14.01.2012
дата закладки 05.04.2013


Ая

Квадратні метри

У  цій  квартирі,  як  в  труні,
Лежу  й  пишу  похмурі  вірші.
Мої  страхи  такі  міцні,
Що  моторошно  вже  від  тиші.

Самій  за  свої  рими  тошно,
Вони  прості,  сумні  й  смішні.
І  показати  їх  не  можна,
Їх  обглузують  люди  злі.

Життя  уламками  штрикає,
Мабуть  на  вірний  шлях  штовха,
А  я  ще  й  досі  тут  блукаю,
В  квадратних  метрах,  як  блоха.

По  стінках  сльозяні  розводи,
В  шпаклівку,  що  всмоктались  вже.
Й  від  суму  шлунок  трохи  зводить,
Але  це  все  страхи  лише.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415998
дата надходження 05.04.2013
дата закладки 05.04.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.04.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.04.2013