[i][color="#c99191"]Экспериментальная поэзия, в виде матерчатых кусков, которые читателю придётся сшивать самостоятельно. [/color][/i]
_____________________________________
Мальчик шёл. За ним бежала Девочка.
Он – остановился, она – пошла.
Ему захотелось сесть, а ей остановиться…
Или пусть он подождёт, или –
Пускай она догонит.
Пойдут вместе.
Может, и недолго. Быстро устанут.
Ну и что?
Со многими коротко встречаешься.
И с собой тоже.
И с ней он – коротко встретился.
Прошлись до железного разъезда –
И каждый к себе.
Ну и правильно, а к кому?
Мальчик умеет всё, и не умеет ничего.
А Девочка….
Она ничего и не должна делать, чтобы делать всё.
«- Сделай мне» - предлагает он,
Она ему: «- Ты ещё не тот, кому хотелось бы»
Она не ждёт, потому что он догонит.
Догонит. И пойдут вместе.
Может, и долго будут идти.
Может, не устанут.
Не все знают, где железный разъезд.
Он передаст способность догонять.
Принявший – растёт.
Вырастет.
Быстро догонит свою Девочку.
Пойдут вместе.
Им будет тяжело, зависимо, плохо.
Им бы разойтись.
Но они не знают, где железный разъезд.
Так и будут идти.
Проклянут способность догонять.
Не передадут, нет.
Не-принявшая – растёт.
Вырастет.
Увидит вдали силуэт Мальчика.
Захочет.
Но всю жизнь будет жить одна,
Возле железного разъезда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510050
дата надходження 08.07.2014
дата закладки 28.01.2015
(як експромт в продовження вірша автора Kio http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504896)
*****
Ти мене не забудь,
у печалі розвіявшись вітром.
Ти мене не покинь
у пустелі, під пилом сумлінь.
Повертайся щоночі до мене.
А сльози я витру,
щоб мій погляд світлішав для тебе
скрізь марево днів.
Повертайся до мене
у чарівній красі небокраю,
через дотики рук,
через сум або радість життя.
Повертайся таким,
як тебе ще, можливо, не знаю.
Я чекаю тебе,
як найбільше своє відкриття!..
Повернись будь-яким –
може, втомленим. Або безсилим.
Я укрию тебе
від холодних дорожніх вітрів.
Будь-коли, будь-яким –
ти для мене залишишся милим.
Лиш би ти, мій єдиний,
вернутись до мене зумів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507238
дата надходження 25.06.2014
дата закладки 29.12.2014
сил нету, мама,
сил нет, слышишь?!
воздух, которым ты дышишь -
он тоже чей-то,
а всё невдомек...
сил нет, мама, переступить порог,
нам затыкают рот
словами "всему свой срок".
и понимай как хочешь,
я тоже не скажу сейчас прямо,
а нужно, мам, нужно,
иначе не станет...
да нас, наверное, и не станет.
дыхание кто-то сломает,
а воздух вдруг отберет.
слышишь, "всему свой срок".
каждому - свой удел,
а мы будто не у дел:
"пусть каждый как хочет живет..."
только случай уже не тот.
слышишь, мама? не тот.
нам остался какой-то год.
или вычеркнуть жирным маркером
название этих широт, долгот
из наших историй, из нашей памяти.
знаешь, мама, не надо паники.
просто я не хочу, чтобы в старости
ты сказала, что у внуков твоих нет свобод.
совсем.
никаких.
свобод.
Марина Смагина
http://vk.com/smahina
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473483
дата надходження 18.01.2014
дата закладки 18.01.2014
Режет до крови осока.
Выглядывает «подрясник».
Лучше тонуть в "высоком",
чем ковыряться в грязном…
Столько красивых подделок,
Сколько вранья и фальши…
Лучше корми белок
и просто живи… дальше...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433073
дата надходження 23.06.2013
дата закладки 19.12.2013
Моя хорошая,... не бросай...
Мне, без тебя, одному не справиться.
У нас с тобой был и Ад и Рай,
Но я хочу лишь с тобой состариться.
Не уходи, из ночей моих...
Дни, без тебя, непривычно серые
Уже так много волос седых...
А у тебя, как и прежде белые...
Не покидай меня, в этот час...
Невыносим... понимаю, милая,
Но, я, безудержно, верю в нас!
Моя родная... моя ранимая...
Прошу, хорошая, не бросай!
Мне, без тебя, одному не справиться
Ни с кем, другим, мне не нужен Рай...
Ведь, без тебя, только Ад останется...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465613
дата надходження 12.12.2013
дата закладки 18.12.2013
гори гори моя душа
вогнем синім
освітлюй шлях
у темряві нічній
пали всіх демонів
із підземелля
гори гори моя душа
вогнем синім
все навколо пали
нікого не шкодуй
вони не заслуговують
на жаль
гори гори моя душа
вони тебе
самі збудили
дурні зарозумілі
удари кийків
немає сили терпіти
гори гори моя душа
мине десяток літ
і ти знову зможеш
лягти перепочити
а зараз гори
не шкодуй
до попелу
пали...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464905
дата надходження 08.12.2013
дата закладки 11.12.2013
Все мне не свербит давно, и не замает мечта и ее финал,
И раз за пол прожитой жизни не вышло, вполне ли прилично ждать?
Нам Бог сделал времени ровно как нужно, когда творил времена,
Но вряд ли предвидел молитву о чуде с акцентом на чью-то мать.
А я помянул бы ее пару раз, для проформы, за просто так.
Мне просто отметиться - был где-то здесь и просил я о чем-то там.
Но пули воззваний идут в молоко, и предвечная красота
Опять исторгает меня из себя в променад по "святым местам".
Я не проклинаю, я просто устал воевать против всех и вся.
И все защищать створки древних ворот, направляющих в "никуда".
А Жизнь раз за разом дает мне леща, или целого карася.
Она вопрошает - "Ты веришь?", а я в сотый раз отвечаю - "да".
Ведь да - это значит я верю в дорогу, ведущую на закат,
И да - это значит ворота не просто ведут в глубину холма.
Да - значит, что яркий огонь на вершине далекого маяка
Дорогу осветит шальным капитанам встающих на курс армад.
Я вновь поминаю условную матерь и, пыль отряхнув с колен,
Опять поднимаюсь на встречу знакомым ветрам из пустой степи,
Клянясь - не коснутся врат в белое небо ни пепел, ни сон, ни тлен -
Ведь Страж их, беспутный отчаянный мученик, вахту несет, не спит.
И Жизнь помечает меня своим грифом "перед прочтением сжечь".
Она неспеша достает из-под мышки гранаты и пулемет.
А я задолбался стоять в одиночку на проклятом рубеже,
В краю, где кисельные реки иллюзий впадают совсем не в мед.
Сюда из совсем-не-медового края приходит проклятый быт,
И он поливает меня из АК и совсем не смешно острит.
Надеюсь, что он, по знакомству с уныньем, найдет для меня гробы -
Тому, что возьмут при последней атаке понадобится их три.
Тому, что вело в беспощадные битвы, без страха упасть в пыли.
Тому, что горело в том месте, где сердце, зажженное зовом книг.
Тому, что звалось невозвратной душою - оно все еще болит.
И урну - для праха мечты беспокойной, не сбывшейся ни на миг.
И Жизнь мне предложит последних желаний, по трети на каждый член -
Тень чести последнему Рыцарю звезд, устроявшему на посту.
И я захочу, без сомнения всякого, грудью припасть к земле -
Да вдруг, как ясоновы воины, стражи из вереска прорастут.
К чему я пишу это прежде, чем воинство серых привычных дней
Начнет свой последний, отчаянный натиск на светлый надвратный свод?
Ты слышать не можешь, но бледные тени уже горячат коней,
И может быть завтра к рассвету от врат не останется ничего.
И если ты вдруг прочитаешь однажды сей пасквиль на честный бой,
То ты помяни просто чью-то там матерь. Дайс* брошен - конец игры.
И просто подумай - сложись все иначе, и я мог бы быть тобой.
Молись иногда за последнего стража. И за все его миры.
___________________________________________
*Дайс (калька англ. dice, мн. ч. от die — игральная кость, кубик) — одна из принадлежностей для ролевых игр, игральная кость с некоторым количеством нумерованных граней.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452333
дата надходження 03.10.2013
дата закладки 08.12.2013
Звонко мерцая узкими шпагами,
Мы раздвигаем туманные сумерки.
Нас называют темными магами,
Были бы темными -- быстро бы умерли.
Были бы магами -- стали бы светлыми,
Мудрыми, сильными, самыми-самыми,
Не развлекались бы всякими бреднями --
Ни литургиями, ни пентаграммами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=96696
дата надходження 08.10.2008
дата закладки 04.12.2013
Сама.
Сама по дорозі в універ.Сама по дорозі назад.
Сама в забитій людьми маршрутці...Яка дилема!
Сама навіть у соцмережах і сама в цілому світі.
Сама як особистість,людина,донька,подруга,кохана.Сама і єдина така в своєму роді.Ми всі єдині та неповторні.І всі "фореве елон".
Люди - це самотні душі,що перетинаються.
Наші друзі-не наші друзі,наші батьки- не завжди були і не завжди будуть,а хто і зовсім їх не знав.Сестри й брати-окремі душі,окремі життєві дороги.Життя-наче витинанка,чи в’язанка.Щось переплели,щось вирізали,щось відтяли ,а пізніше прив’язали наново.
Може виникнути суперечка на цю тему. Якщо дивитися з точки зору релігії,то ми не можемо бути одні,як би цього не хотілося бо з нами Бог.
Але якщо ти атеїст не віриш в Бога,то що ж ти думаєш?
Що людина думає ,коли читає подібні тексти? І взагалі чому людина читає? І чому навпаки—пише?
Їй бракує спілкування і таким чином вона вбиває самотність? Чи спілкування з людьми більше не приносить їй користі й задоволення, і вона сама обрала для себе самотній шлях?
Сама.
Тому що так захотіла,чи тому що так сталося. А можливо просто так здалося на деяку мить,або пам’ять стерла випадкові файли.
Сама вирішую свої проблеми. Сама шукаю відповіді на питання. І раптом з мільйонів людей,хтось один чи декілька не проходять повз просто і непомітно,а чіпляють,затягують вузол і переплітаються з моєю стежиною. Минає деякий період часу і ці вузли обриваються,чи то ниточки закінчуються,або проходить мимо хтось із гострими колючками й перечіпає на себе все,що не лінь.
Сама...
Інколи хочеться побути в абсолютній тиші й рівновазі. Сам із собою наодинці. Сам із собою все владнати та порозумітися.
Самотність-наче вияв індивідуальності.Як часто генії та великі вчені прирікали себе на самотність. Адже когось не приймав неосвічений люд...а деяких чекала смертна кара за черезмірну віру в те,що ти робиш (їх бач не влаштовує "нове" та "своє").
Сама.
Ти сам. Можеш не признавати не вірити,сперечатися.Я вважаю,що ми самотні.а ти живи по своїх індивідуальних принципах!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450765
дата надходження 25.09.2013
дата закладки 22.11.2013
Давай пограємо у богів. Знаєш правила?
Це майже як у перевідного дурня.
Не втрачай пильності, я на себе поставила,
Ховай в рукави молитви, як спам,
пополудні,
Виконуй чужі прохання,
Завдання, цілуй богинь в губи,
Але, прошу, не забувай про гумор.
Жартуй: над смертними, грішними і пропащими,
Роби так, щоб п'яним щастило,
Щоб дурні були щасливі.
Давай поділимо світ.
Рви цю бісову карту!
Я візьму Євразію й Африку,
Бери усіх решту,
крім Атлантиди й Атлантики.
Давай поселимося на Атлантиді,
Будемо грати на гроші,
Влаштуємо божий Лас-Вегас.
Я програю все справжньому Богу.
Він подивитися на мене з-під лоба,
І скаже:
«Я ж попереджав,
дитинко».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456035
дата надходження 22.10.2013
дата закладки 20.11.2013
Острым осколком нежности
Брошусь в лицо пропасти
И над твоей крепостью
Белым откроюсь лотосом.
Перед костром вечности
Я распущу волосы
И застучит преданно
Сердце твоим голосом.
Вкус на губах -смелости,
Солнце в листву просится
Острым осколком нежности
Руки целуем осени.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448807
дата надходження 13.09.2013
дата закладки 20.11.2013
И ты кричишь на весь уставший мир,
И рвёшь полотна ветра, прорываясь
Туда, где смог бы жить, смеясь и каясь,
Туда, где чай имбирный - пышный пир.
Но ливня сучья, бьют тебя в лицо,
И змеи рек разверзлись под ногами,
А километры устланы годами,
Где ожидания - начала всех концов.
Нет воздуха. Беззвучен этот крик
И сладки мысли о несладком чае.
Ты в громких буднях - бережно скучаешь
О том, кто в жизнь твою нечаянно проник.
16.10.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461754
дата надходження 20.11.2013
дата закладки 20.11.2013
Ты потерял луну,смотря на звезды .
Пусть вечерами холодно рукам.
Твои слова мне не нужны как воздух.
Я для тебя-последняя строка.
Мелодией дождя и громом страха.
Запрячусь я в картине бытия.
Мечты мои,ванильный,горький,сахар.
И в них остались только ты и я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426889
дата надходження 23.05.2013
дата закладки 20.11.2013
Синюшний відтінок пробудження,
густий ранок вливається в вікна.
І, здається, знову-народжена!
Хоча, ми вже до цього так звикли…
Сонні образи, тінню під стіни –
не одна я щойно прокинулась.
Розпиватимуть снів аспірини –
тлумачать що кому снилось.
Так незграбно і смішно навколо,
так красиво і тепло у небі…
Іще один день "по колу",
іще один день у тебе…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206463
дата надходження 17.08.2010
дата закладки 20.11.2013
малювати.
кривдити білизну паперу,
витісняючи думки зі своєї хворої голови.
паперові вони набагато чіткіші
ніж коли носиш їх у собі.
розрізати
себе на рядки і сонети,
(це як з вен випускати іще теплу кров),
а потім шалено на клаптики рвати
слова перетворюючи на букв хаос знов.
розбирати життя
на важливі питання
у самотності вечора будячи звук
свого голосу нитки-діаграми
обплітають, як хижий павук.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312722
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 20.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.11.2013
Колись я буду летіти з вікна, а ти мене побачиш і скажеш: «Я її знаю.
Дуже жаль, що часом таке буває, що мої знайомі вилітають з вікна.
Що ви, люди! Вона не винна, просто трохи дурна.
Я їй сам це казав в кафе за чашкою чаю.
Вона ніколи по життю не була одна,
Просто інколи натовп надокучає»…
І ти підеш в те кафе, пом'янеш мене чаєм.
Якби ж я знала, що ніколи не була одна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440206
дата надходження 29.07.2013
дата закладки 16.11.2013
На опалених спрагою
і поцілунком вустах
невимовна печаль
розлилася у ніжну усмішку.
І лоскочуть холодними пальцями
відчай і страх.
І примари колишніх жінок
заповзають у ліжко…
Нехай дим сигарет
у повітрі малює портрет
тих кого ти кохав
і кого зневажав
за любов.
Тож посмійся
над власною долею,
любий поет!
і себе зневажай,
як усіх,
за нескорену кров.
Хай отрує ненависть
нічого не варте сумління,
хай з’їдає,
як опіум,
барви земного життя.
Щоб не бачити більше
огидні, спотворені тіні,
що соромлять тебе
у хвилини твого каяття.
Ти вже бачиш свій шлях
до безодні
в полоні утіх?
За дверима лунає
жіночий
диявольський
сміх….
(23.08.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445107
дата надходження 24.08.2013
дата закладки 16.11.2013
- Алло, мамо, я хочу тобі дещо сказати...
- Кажи. Що сталося?
- Послухай і зрозумій мене правильно. Це життя, і ми не знаємо, коли нас не стане... Я тебе дуже люблю... Я пишаюся тобою і безмежно тобі вдячна за все, що ти мені зробила... За те, що ти дала мені життя...
- Доню...
- Чекай.. я ще не все сказала. Дякую, що ти увесь цей час була зі мною, що підтримувала мене, що недосипала ночей, що летіла до мене, коли я приїжджала додому, за те, що ти за мене молилася... Розумієш, можливо, завтра, можливо, через годину мені не буде кому сказати ці слова або тобі не буде від кого їх чути... Я люблю тебе, моя хороша... Ти мій найперший промінчик сонця вранці... Ти моя найперша крапелька дощу... Ти моя найперша сніжинка зимою... Ти мій найперший пролісок весною....
Спасибі, що вислухала....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449547
дата надходження 17.09.2013
дата закладки 16.11.2013
"... Іноді декілька простих акордів, два-три слова із щирістю та змістом можуть кардинально змінити життя...
... Тоді і ранок із "сонцем у душі", і зелений чай без цукру... Нова відверта сукня та інша зачіска.... і очі горять мурашками по шкірі...!!...
... Хтось запитає: "Закохалась?"...
... Я промовчу... Адже відповідь: "Я закохана у своє життя" Вам буде дивною, навіть дикою...
... Тому, я просто промовчу, подарую Вам усмішку.... а сама собі тихенько скажу: "Щаслива"... і ще довго відчуватиму Ваш погляд мені в спину...."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453807
дата надходження 11.10.2013
дата закладки 16.11.2013
Просто такие как мы не нужны в раю
Там и без нас, по-моему, хорошо
Все непременно счастливы... аж поют...
Можешь ответить - зачем ты сюда пришел?
Просто мы не умеем себя вести
Станем заглядывать ангелам между ног
Или (в раю нельзя же) начнем грустить
Или у бога спросим - ну, кто тут бог?
Нас непременно выгонят - вот те крест
Скажут - достали гады идите в ад!
Только в аду не примут - не хватит мест...
Там и похуже - в очереди стоят...
Так что давай - вздохнули, рука в руке...
Тут, в промежутке, пусто... зато - вдвоем.
Видишь - неважно где ты. А важно - с кем.
Лучше пошли отсюда. Искать свое.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422468
дата надходження 03.05.2013
дата закладки 12.11.2013
Я вже йду. Час прийшов. Більш тягнути не можна.
Он мій двір.Он мій кат.Там й моя гільйотина.
Той хто так шепотів мені " непереможна" -
Брехав " ти моє все".
А я й не половина.
Боже, бачиш, я йду. Йду до тебе сама.
Бо тобі є чому мене, грішну, навчити.
Мене сильно болить що рятунку нема,
А Тебе - що я так й не навчилась любити.
Він ж десь був, він ж десь жив й, певно, комусь молився.
Стільки стежок стоптав і відвідав церков,
Може щось загубив, може чогось навчився -
Та мені треба йти. Уже м і й час прийшов.
Каже: " Кат мій знайомий, ти привіт передай.
Він сміливий однак, я його поважаю...
Може, перш ніж "піти" ти пробачиш мене?"
Бог пробачить. А я? Я не пробачаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453995
дата надходження 11.10.2013
дата закладки 13.10.2013
Вона писала мені електронні листи,
з маленької кімнати,
що на затишній вулиці провінційного міста,
про зимову сесію та захист «магістерки».
А що я міг їй відписувати? – із табелем «трієчника» та
творчим безладом у кімнаті, десь на околиці обласного центру.
Вона писала про свої мрії, про країни куди подорожувала,
а я був тільки у всіх областях, нашої демократичної держави.
І бачив не захід сонця Болгарії, а бідність міст автономної республіки.
Вона казала, що приготує мені суші, а я навіть не знаю, як їх їсти.
Її русифікований діалект та моя вимушено літературна мова,
це як поляк говорив би російською, зі всіма своїми акцентами.
Вона говорить про алкоголь. Каже, що суміш віскі і коли дуже смачна.
А я пив тільки дешеве чорнило та домашнє вино.
Вона як моя наркотична залежність,
про яку я забув вже давно,
але вона нагадала собою, як можна жити не життям, а нею.
Чекати її як «баригу», віддавати все, тільки щоб бути з нею поряд.
Це краще, а ніж будь який наркотик.
Я знаю, з моїм то досвідом наркоманії, коли чоловік у білому халаті казав моїм рідним:
«Моліться.. моліться» - вдруге вже шепотом і без надії.
А вона писала мені електронні листи із своєї кімнати,
а я був у комі, і мені все це снилось.
І щоб бути з нею поряд – я вижив.
Та коли мене виписали, я не знайшов історії листування,
на моєму е-мейлі, у соц.мережах та всіх зареєстрованих мною чатах.
Тоді психіатр сказав, що я все придумав, бо мені хотілось жити.
Але тепер, коли я зовсім незалежний від наркотиків, дешевого алкоголю та проституток,
я хочу знову бути наркозалежним, знову потрапити в кому,
щоб вона мені бодай приснилась,
і знову пообіцяла, що подарує мені своє життя,
що буде готувати суші, і що буде завжди тільки моя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451866
дата надходження 30.09.2013
дата закладки 30.09.2013
Горе заставило тебя на дне мрачного и
мёртвого моря распластаться и умереть.
Кричащий от боли,сжигаемый изнутри
тело сдавлено пальцами черной бездны.
Моя надежда всплывает в пунцово красное небо.
Жестокий Антарес сжимает и уничтожает все еще невинного ребенка,
мог ли я подумать ,что жизнь столь высока и горделива?
Посмотри вокруг,отчаянье ведет нас в лагерь смерти.
Изнеможденные,покинутые дети Господа,
что ждет нас если белые лотосы увянут?
Я живу в мире в котором потерял душу.
Где мерзость возносится ,где
бархатно-нежные лепестки
падают вслед лживым пророкам.
Я оплевываю и высмеиваю все те мечты
от образов которых настолько устал.
Ничего не расцветает в угнетении.
Горе довело тебя,так почему ты все еще дышишь?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391575
дата надходження 11.01.2013
дата закладки 20.05.2013
і повтором гучним по обличчю
"ти не зможеш, у тебе не вийде".
серце стукає глухо, вбивчо
тихше, тихше, тихше.
подихом їй по шкірі
"перестань, здавайся, кохана
виграла бій, війну програла.
ти мені вже належиш, мила."
вона здалась. пішла до нього
"нежива, отямся,-шепоче,-
ти чого, дивись мені в очі"
він не знав больового порогу.
не відпустить, знаючи правду
"ти моя, не душею, тілом
ти по-справжньому мене вбила.
наніч, наранок, назавжди."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409223
дата надходження 15.03.2013
дата закладки 20.05.2013
Зустрілися два погляди ясні:
Між Інь і Янь, мов іскрою сяйнуло
Святе кохання, що колись заснуло...
Насправді це усе, чи в моїм сні?
І в дотику зустрілись два тепла:
Пульсуючі енергії в долонях;
Дві посмішки й рум"янці, що на скронях, -
Зустрілися. Немов до джерела:
Припав вустами спраглими до губ
Твоїх, таких жаданих - поцілунком,
Що став воднОчас трунком.., порятунком, -
Початком справжньо-вічного, без згуб.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425992
дата надходження 19.05.2013
дата закладки 19.05.2013
это все ты
и ткань полумесяца в глазу
слова бледными нитями сливаются в небо
поникшие головы фонарей подслушивают
провожая тебя золотыми зрачками
и только
это все ты
и ливень незаметно
сквозь плечи запах женской рифмы
умолкшими улицами вьется
одинокие ли витрины проецируют как
последний камень цветет на твоей ладони
тротуар отстукивает ритм шага
это все ты
и ближе
твоей тенью тянусь сзади я но время
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425971
дата надходження 19.05.2013
дата закладки 19.05.2013
Мне за шиворот падают звёзды...
От улыбки твоей я пьянею...
Наши встречи разбиты на дозы,
И я больше не выпью, не смею -
Слишком трудное утром похмелье,
И не лечат народные средства...
Ты - моё приворотное зелье,
Исключаешь возможности бегства.
Оттолкнувшись от берега ночи,
Всё равно я вернусь в эту гавань :
То ли компас мой кем-то испорчен,
То ли атлас неверно составлен...
И все ветры мне дуют навстречу,
Все созвездия шепчут : " Невольник..." -
Я на это одно лишь отвечу :
" Ты - Бермудский мой многоугольник !!!"
Но, в заоблачных далях летая,
Я легко улыбаюсь лениво -
Сыт волнами и ветром до края -
Неопознанным буду счастливым ;
Неразгаданной тайной вселенной,
Ненаучно доказанным фактом,
Постоянным - но всё ж, переменным,
Очевидным - но невероятным.
Словно тайной врачебною связан,
Никому не признаюсь, чем болен...
Я любви твоей многим обязан -
Я , по сути, живу лишь тобою !!!
Мне идти ль, плыть, лететь или падать -
Лишь бы ты надо мною незримо...
Ты со мною разучишься плакать...
Я с тобой научусь быть Мужчиной...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425957
дата надходження 19.05.2013
дата закладки 19.05.2013
В сумбурном стоге моих мыслей
Извечно мысль живет одна,
Что жизнь - один всего круг ада
И для мучений нам дана.
Что все пройдет, что все забудут,
Когда в глубокой тишине,
Меня однажды похоронят
И спрячут прах в сырой земле.
Все спрячут безразличный гонор
Под маской слез и скорби раз,
И все им будет ровно счетом
Все равно, что я угас...
И только в этом вижу смысл:
Жизнь доживать мне до конца,
Чтоб посмотреть и чтоб послушать,
Как быстро сквозь меня прошла.
И в тишине земной вдыхая,
Я буду спать безмолвным сном,
А ночью, дух свой воскрешая,
Я буду ночи мотыльком.
Но все те мысли растворяет
В окне родившийся рассвет,
Но ночью снова мысль проснется,
Что лучше смерти... только смерть
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425375
дата надходження 16.05.2013
дата закладки 19.05.2013
B бecпaмятcтвe oбopвaнныx минyт
Ни тeплыx cлoв, ни шeпoтa пpoклятий.
Я взял пpивычкy cкypивaть винy
В тoм, чтo poждeн и жив coвceм нeкcтaти.
Mнe кaжeтcя, чтo гoды yтeкли
Водою талой, покидая горы.
И зaпax cвeжeвыpытoй зeмли,
Cшибaeт c нoг. Mнe cкopo, cкopo, cкopo.
Haщyпывaя кoнтypы нeбec
C oтливaми свободы и покоя,
Как чyждa cвятocть шaнca выжить здecь,
Так людям чуждо выживать со мною.
И самому себя не сокрушить,
Когда уже разбит, повержен, вспорот.
В paзoрванных мexax мoeй дyши
Давно сквозит. Мне скоро, скоро, скоро.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403616
дата надходження 23.02.2013
дата закладки 17.05.2013
«Останні неділі критичні, -
Розказую другу Полу, -
Мого світу лінійні дотичні
Вона просто вписує в коло…»
«Останній місяць відверто, -
Розказую другу Джону, -
Руйнує дитячу впертість,
Обмежує щирості зону…»
«Останні п’ятнадцять років, -
Розказую власній Сьюзі, -
Я молився на твої кроки,
І радів, що ми більше, ніж друзі…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408422
дата надходження 12.03.2013
дата закладки 31.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.03.2013
безпотребно вираховую собі вироки,
гірко від кавозамінників,
від того,
що сповнились сном льодовиті нутрощі,
кущеподібними повідомленнями
про те як я в думці вужчаю
чи про те,
що й тепер бездомна я.
сповнюю склянки розбитими шибами,
мертвою рибою сум
у тобіозерності.
впевненість переміряна сукнею,
муками зношена аж до марлі.
в тихій лікарні
на розі предсмертя,
майже утретє
минулість оскаржена.
геть не відважна
ба навіть не зранена,
чайною ложкою
пишу окріп,
діб мені мало згодинених,
винна...
а хоч би й у тім,
що дім
ти не бачиш в мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412073
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 30.03.2013
Теперь слышно, как умирает Время. Просачиваясь сквозь нас, Оно умирает, не оставляя никому шансов. Не оставляя за собой ничего, кроме мертвых секунд. Мертвых остатков от секунд. Но Времени все равно. Ему все равно уже очень давно. Оно умирает, равнодушно наблюдая за жалкими попытками людей везде успеть. Ему все равно, клянут ли его все подряд, за то, что Оно умирает слишком быстро, или медленно. Времени все равно, потому что Оно умирает. Оно умирает целую вечность. Ему наплевать будут ли Его ценить, или же наоборот будут махать на Него рукой. Ему наплевать на желания людей остановить Его смерть, потому что Оно знает, что это невозможно. Время умирает. И теперь это слышно всем. Но только никто НЕ СЛЫШИТ. Но Времени все равно. Оно давно разочаровалось в людях, поэтому ничему не удивляется. Поэтому Оно не помогает им. Поэтому Оно не лечит их. Оно помогает им лишь тем, что оставляет за собой остатки мертвых секунд. Ни больше, ни меньше. С тихим стуком, Оно продолжает отмерять свою вечность.
Становится немного тоскливо и неизмеримо жаль того Времени, что уже не вернуть. Потому что нельзя оживить то, что умерло. Потому что нельзя возвращаться в Прошлое. Таков Неписанный Закон и Время это знает. Этот закон был сразу с самого начала. Было Время, и был этот закон. Но Времени все равно. И это самое нерушимое, что есть в мире, кроме самого Времени..
А тихий стук все также продолжает впиваться в уши, повествуя о смерти. О смерти Времени..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413139
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 27.03.2013
Я добре пам'ятаю усі мої нервові зриви. Життя солодке, але ж куди там без гірчиці, а ще коли ти любиш нею приправляти. В такі дні я лаялася та кричала навіть на предмети. Я в черговий раз розчаровувалася в людях, і крізь сльози продовжувала працювати.
А ти....а ти так спокійно і тихо підходив, обіймав, цілував у скроню і лише питав, що мені приготувати. Ти купував льодяники у вигляді різних звіряток та дарував мені їх...ти варив мені глінтвейн та купував рафаелки...ти вмикав солодкий джаз, ти малював на мені смайли....Ти був зі мною.
Кожного періоду страшного невезіння мого, ти був поруч і потрібен як ніхто. Коли тобі вдавалося мене вкрасти з часу робочих тижнів, ти вів мене в тир і ми розстрілювали там телевізори та холодильники, розстрілювали проблеми і невдачі. Або ж ми йшли кататися на машинках, або ж грали в пейнтбол. Після цього всього ми засідали в кав'ярні, ти замовляв моє улюблене мокко, та дарував пачку шоколадних цигарок. Спокійно та теплесенько дивися на мене й посміхався. Я дивуюся як ти витримував мої психи.
В ті хвилини, я навіть тішилася, що в мене смуга невдач. Це були найкращі нервові зриви...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396230
дата надходження 28.01.2013
дата закладки 27.03.2013
Раптом, життя залишило чистий листок? І нехай кожен допише свою кінцівку. Звичайні шість фраз ще нічого не означають. Сміятися, з радістю летіти донизу. Хтось сказав, там є щастя. Вибач. Я винен, що ти не вмієш дивитися на небо. Сама лиш інерція любові, навіть нерозділеної, дає відчуття. А проза занадто довга, щоб читати. Частіше, все можна втиснути між рядків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410170
дата надходження 18.03.2013
дата закладки 27.03.2013