Таткові
я ушел без страха
лишь махнул рукой
попрошу у бога
только встречи с тобой
и однажды утром
на рассвете вдруг
мы пойдем дорогой
мой сердечный друг
помни меня помни меня
если жизнь улыбается
это я это я
иногда на рассвете
захожу к тебе
вспоминаешь обо мне
как прошедшем сне
только я уже ангел
я у бога просил
прикрываю тебя
всею силою крыл
помни меня помни меня
если горе не горе
значит рядом был я
taniamilewska
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433055
дата надходження 23.06.2013
дата закладки 23.06.2013
Не торкаючись трав,
не лишивши сліда в порохняві доріг,
уникаючи поглядів
вікнами розокулярених міст,
у сідлі він летить
і ніколи йому не завершити біг,
поки знов на шляху
не постане з віків той обпалений ліс.
Стрічний вітер
вплітає сваволю в вуздечку коня.
Дно зіниць -
зцементований відчаєм попіл зотлілих надій.
Щось шукає у світі живих,
чи намарне когось доганя
блудний син, нерозкаяний Богом,
непрощений батьком, Андрій.
У загублену шаблю
сосновим корінням вгризається час.
Тисне в плечі, як плата за зраду,
чужинський жупан.
Та удень і вночі,
знову кличе, зове блідочоле дівча
за собою у ніч,
у солодкий, знеможено-хтивий туман.
Кволі руки її
розірвали братерства сталевий ланцюг.
Вірність серця зіткнулась з обов"язком -
антитіла!
Порятунок від батька -
сльозами відточена крапля свинцю
на свитині козацькій
розлитим червоним вином розцвіла.
Ця краплина упала на-терези,
названі - "пекло і рай".
Лиш здригнулись вони,
а Суддя зрівноважив і гріх, і добро.
Злочин зради і вірність коханню -
нарівно закінчилась гра.
Присуд - вічно летіти
між брудом землі й чистотою зірок.
На зчорнілих, беззвучних губах
вічно нести полячки ім"я,
лоскотати невидимим щовком волосся
чекання долонь.
Але знову вітри
незборимо вертають на "круги своя" -
Дубно, ніч.Кожен грає
призначену автором роль.
Незбагненно - чи ніч, наче очі,
чи очі, як стомлена ніч.
Переплетення слів
з невгамовністю губ - епілог в небутті.
Голубі переливи прозорості душ,
що прийшли з потойбіч,
невагомість туману
з ознакою пристрасно сплетених тіл.
Буде ранок, обвуглений ліс
і Тарас - чи людина, чи тінь...
Краплі батькових сліз
на долоні затверднуть блискучим свинцем.
Недолюблених душ, недомучених мук,
недожитих життів
на останнім листку
всемогутнє перо замикає кіоьце...
...А Петро заховає від раю ключі,
і відверне лице.
Унизу перевернеться автор
у темнім своїм небутті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408823
дата надходження 14.03.2013
дата закладки 01.06.2013
Не дорікай,що був я комуністом,
Не діставай,що працював в райкомі,
Що став тепер я націоналістом.
Я не в безпам"ятстві і я не в комі.
Врахуй,як нас виховували скопом:
Ідейно і напрочуд послідовно.
Як ми, зашорені,стрімким галопом
Всі мчали в комунізм,де в яслах повно.
Хто мав тоді не бути комуністом?
Система спритно підпорядкувала
Всі сфери впливу.І селом і містом
Рука вождя-грузина керувала.
Ні,не бездарно,а з нелюдським хистом
Усе трощити,ворог,бач,усюди:
Полюй,лови,гони його зі свистом.
Здебільшого на це піддались люди.
Церкви трощили і маєтків панських
Не берегли,долали "світ насилля".
Ще не зазнавши райських благ радянських,
Багаторічне прийняли свавілля.
Не дорікай,що був я комуністом.
З приходом гласності,затим свободи,
Набуло слово це для мене змісту
Лиш негативного,це- зло народу.
Я не спростую жодну позитивність:
Науку,космос,безкоштовні ліки,
Відсутність безробіття чи активність
Самодіяльну,за старих опіку.
Алу ж природно це,держава мусить
Усе робити для людей корисне,
Інакше людська непокора струсить
Марудну владу,що вона й не писне.
Я тільки не забуду дефіцитність
І черги скрізь,і братську допомогу
Країнам Африк,Азій,ненаситність
Партійних бонз до нагород,їй-богу.
Хто заперечить гонитву на совість.
На честь і гордість націй при Союзі,
Яких гноїли у ГУЛазі? Повість
про це не розповість,це- драма в тузі.
Народу інтелект і світлий розум
Усіх професій,напрямків,гатунку
Сибірським знищувалися морозом,
Від КаДеБе не було порятунку.
Не критикуй,що я за комуністів
Свій голос вже не віддаю роками.
Хай був раніш я серед активістів,
Та надто вражений я їх "ділами".
Тому тепер вважаю,що в майбутнім
Немає місця їх ідеям в світі.
Хоч людяність в них і звучить відчутно,
Їх постулати практикою вбиті.
Мені ти ще й сьогоднішнє зикинув?
І хочеш із радянським порівняти?
Тут ти правий,наш розвиток поринув
В страшну безодню.Треба рятувати.
Так,всі ці двадцять вільних років
Щасливими людей ще не зробили,
Бо іншої прибавилось мороки:
Тепер не бідні - олігархи все трощили.
Трощили,прихватизували,диким
Небаченим нахабством і розбоєм,
Поклавшись своїм оком ненаситним
На все,від шахт і фабрик до озброєнь.
А хто пройшов у олігархи,знаєш?
Та ті ж партійно-комсомольські бонзи,
Які були при владі,ось і маєш
Нових вождів,щоб лити їх із бронзи.
Пишайся,що зостався комуністом,
А я волію про таке мовчати.
Задовольняйся ти ідейним вмістом,
Я ж буду інші цінності плекати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307096
дата надходження 17.01.2012
дата закладки 30.05.2013
Я не вникаю, як це може бути.
Якщо немає, отже, не потрібно!
А здійснювати мрії… Це - як чути
І бачити, і дихати… Я - здібна!
Солодких митей на губах оскома.
Мені не вийти іншим тротуаром!
Ну, напилась до чортиків удома!..
Ну, чути на три метри перегаром!..
В передчуттях не їм на нігтях лаку.
З життям під ручку йду вперед щокроку.
Великий Бозя любить мене всяку!
…Тому, мабуть, така я, бл.., нівроку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286311
дата надходження 14.10.2011
дата закладки 06.04.2013
Тааааак... я збуджена, аж ...присіла.
Виростають... частини тіла.
В довжину, в ширину, в об'єми...
Мій язик ...відійшов ... від теми...
Дай лизнути, вкусити, вкрасти...
Дай летіти, або ...пропасти!
На колінах зігнутись в кішку.
Ще два ... лікті і буде... ліжко.
Тааааак... пручатися будеш потім
Обережно!...в моєму роті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398726
дата надходження 06.02.2013
дата закладки 27.03.2013