Старий гуркотливий трамвай везе людей вузькими брукованими вуличками Львова, на яких здається зупинився час. Його зачарували вічні задумливі леви і оборонні вежі, що стоять на сторожі постійних пошуків львів’ян, їх відкриттів і здобутків, тієї атмосфери, коли місто дихає в ритмі твоєї душі. Це величний Львів приймає кожного в тепло і затишок запашних кав’ярень чи дарує відчуття польоту на Високому Замку, де не можливо втопитись в марноту і забути, що ти маєш крила. Це місто - творець і мрійник. Тут щастя можна відчути на дотик і не згубити ніколи.
Вулички Львова приховують щось значно більше ніж усі людські прагнення і почуття адже споєні поезією і музикою, філософічними роздумами і художніми полотнами. Час бореться з вічністю і примарою, виявляється прогрес техніки без поступу духу. Але короткий час нашого існування вже не викликає страху.
Львів - це надійність і таємниця, нічна тиша і дзвінкий сміх на каштанах. Це прикраса майстерного ювеліра, вічна імпровізація, карнавал і самотність, в яку хочеться зануритись якомога глибше (бо тут ніколи не залишишся наодинці).
Львів – це кошлатий сірий лев з сумом в очах.
Львів – не морський шум, не гамірливий Хрещатик і не індустріальний гігант. Він виділяється на загальному тлі.
Львів – це танок тіней, гра в піджмурки, мистецький перформенс і феєрверк творчого натхнення, пронизаний ароматом кави. Львів – багатогранний і надзвичайно цілісний. Тому він нікого не залишить байдужим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414701
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 01.04.2013
Очима вперся в стелю тупо-
Цікаве дивлюся кіно-
Гріхи мої зійшлись докупи
І грають, дятли, в доміно.
Кричать то "риба" раз за разом,
То раптом весело "козел!"
І я, ковтаючи образи,
Скрипів зубами: "Very well".
О, very well, ще світять зорі
І все прекрасно, все sehr gut.
Коли помру (дасть Бог не скоро)
Гріхи мої зі мною вмруть.
Та хай їм грець! Хто жив безгрішно
Хай кине в мене камінець...
І буде мати гріх невтішний
Небачений супермудрець.
Не злодій я, не скнів в острозі,
Та, як собака реп'яхів,
Допоки біг, то по дорозі
Зумів набратися гріхів.
Вхопивши голову в долоні,
Роблю ревізію рокам...
І чую як молотить в скроні:
"Cherche la femme, cherche la femme".
Піду з молитвою до церкви-
На сповідь хочеться душі,
Бо ще спізнюсь як раптом смеркне,
Чи дах знесе на віражі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413354
дата надходження 28.03.2013
дата закладки 28.03.2013
http://youtu.be/o14kKOieL9k
Не читаєш мої листи,
І прикметниками розлуки
Я цілую твої ніжні руки,
Називаю тебе на ти
Я не буду більш писати,
І вкладати душу в рими
Засипає снігом цитати,
То мабуть такі вже зими
То не січень стоїть під вікном,
І по шибці пензлем, грайливо
Дуже сумно мені одному
Тай і ти сама не щаслива
Наша відстань - то біг по колу
Ми втомились: писати, читати,
І на ти тебе називати
Вже не буду я, ніколи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396810
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 25.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.03.2013
Пам*ятаю як би нині
Ночі ті казкові,
Поцілунки ті гарячі
І слова медові.
Пам*ятаю як казала-
Милий мій хороший
Не будемо ми сваритись
Хоч не буде грошей.
Все це було до весілля-
Потім се пропало ,
Уже пита чого п*єний ,
Чого грошей мало.
Зразу ше питала тихо,
Ше крику не було.
Ох коби мені назад,
Всьо то сі вернуло.
Пропив би всьо до копійки-
До кусочка сала,
О тоді б вона зараза
Хвіст не піднімала.
Але я не пив ні грама,
Всьо тігнув до хати,
Хотілосі краще жити-
тай такі шось мати.
Ось здаєсі уже все є:
Хата і два сина,
Закортіла мою жінку -
Імпортна машина.
Взєв помали я й машину,
І то імпортову-
Захотіла моя жінка-
Шубу з норки нову.
А коли уже у неї
Було всьо шо треба ,
Заявила вража баба-
Нам тебе не треба .
Нащо каже ти нам здавсі-
Телепню вухатий,
Подивисі ж бо на себи-
Тиж уже горбатий.
Іди каже гет від мене,
Іди світ за очи .
Мене з цим шо я вже маю -
Й молодий захоче.
І тибе би після сего
серце не боліло,
Аби був собі бабтистом-
Сто грам би кортіло.
І тоді я з того горі
Став добрячи пити -
Рішив свої всі проблеми -
Горівков залити.
Зранку пив вино і пиво-
Бо палила спрага,
А коли не помагало-
То ішла і брага.
Та ось якось я у барі
Із кумом зустрівсі.
Чого , каже він мені-
Ти так постарівсі.
Розказав йому все чисто ,
Всі свої проблеми,
А він тогди посміхнувсі-
Так хитро до мене.
Каже скажу ,я кумасю
Як маєш діЯти
Аби свою любу жінку
Перевоспитати.
От як прийдиш ти до дому
Бери шось від хати
І кажи шо за горівку-
Несеж поміняти.
А якшо вона до теби
Ше шось куме скаже-
То ти втули межи очи-
Ото сім*я враже.
Отак роби кожен вечір,
А деколи й рано-
І даю тобі я слово -
буде не погано.
Через тиждень моя жінка
Вже другою стала-
Про розвід вона не мов би-
Ніц і не казала.
Зажили ми душа в душу -
Аш любо сказати,
От шо гроший знову треба-
Зуби їй вкладати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411678
дата надходження 23.03.2013
дата закладки 23.03.2013
Я заправляю карасів соєвим соусом, потім кидаю жменьку анісу, щепотку лимонної кислоти( в .адло в магазин іти по лимон) і наливаю ще трішки настойки "бехеровки", роблю ковток і думаю: "яка ж гадость, вже краще чистий спирт."
Поки все замаринується я пішов шукати прогу для редагування експлорер.ексе, тут виключилось світло. Пробки невибило... облом всесвітній, небуде світло часа два- мінімум. Виключив комп, ліг і задумався.
Чому ми одні?
Чомусь всі творчі люди приречені на самотність та нерозуміння навіть серед собі подібних, через недовіру, чи через унікальність кожної істоти і усвідомлення цього. Ми тікаємо за кордон, на моря в пустелі не просто від одноманітності, ай щоб відпочити побути на самоті, а хтось, можливо навпаки щоб утікти від неї, знайти когось. Та вона переслідує нас.
Навіть якщо я знайду свою половинку, хіба тоді ми нестанимо самотніми проти усього світу? Так вона буде одною для мене я одним для неї.
Все здається приречене на самотність, але як це? Навколо дерева, тварі які бігають по парі... Хм... скоріше того, що самотність- це несприйняття одних частинок суспільства, чи ще чогось, іншими.
Я довго думав, згадував знайомих...
Треба поставити рибу в духовку, Виклав карасі на протвень, запхав в середину концервований салат з банки. Все тепер в духовку...
Згадалось чомусь, як один знайомий сказав: "Ти холодний гад, ти нічого невідчуваєш, крім своїх формул...". Так я відчуваю формули- це спосіб сприйняття. Я це згадав через Теслу, він теж був самотнім і помер один... Леся Українка померла одна... здається ми помираємо самотніми чи від самоти. Але вони всетаки когось кохали. Як жорстоко помирати першому і залишати кохану людину на самоті із світом, як це зробив Блейк. Від нього нічого не залишилось крім його творів.
Це все думки, це все самотність і прочитана недавно книжка "ангели і демони", а фільм гівно. Якийсь ланцюг подій примушує мене думати так. Я хочу помилятися та цей ланцюг приковує до "Ми одні".
А рибка вже готова. Який смак солодке та водночас солоне від соєвого соусу м'ясо, пропитане анісом з кислинкою лимону(шкода без цедри). І все це губиться бутилкою пива. Через деякий час включилось світло,- значить не все так погано на сьогоднішній день.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401408
дата надходження 15.02.2013
дата закладки 23.03.2013
Краще впусти в своє серце весну на хвилини.
Твій календар не рахує всіх втрачених днів.
Просто між нами, як бачиш, - одвічні лиш зими,
Тиша, яка не об'єднує кволих світів.
Краще пиши незавершені свої романи,
Хочеш - закресли минуле. Лиш не відпускай.
Душі не вміють прощатись. Німі океани
В наших думках не розкажуть, де вічності край.
Краще вплети в свою тишу загублені рими.
Наші раховані миті носи у душі.
Метри кусають і роблять нас майже чужими.
Все, що між нами лишилось, - осінні вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411315
дата надходження 22.03.2013
дата закладки 22.03.2013