* * *
Ти нічого мене не питай.
На бажання геть всі твої згоден.
Океан чи ковточок свободи –
все бери, все, що хочеш – віддай.
І злітай, і в безодню впади.
До безтями кохай – окриляйся.
І собою щомиті лишайся,
будь моєю на всенькі лади.
Віддаю все, що в серці ховав.
Нашу пісню співати не пізно.
Ти така несподівана, різна,
неповторна… і зайві слова.
(Це ще "начерк")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479525
дата надходження 14.02.2014
дата закладки 01.03.2014
Крізь морок ночі
Й чагарник колючий,
Деручи душу й тіло
свої в кров,
Скидаючи з плечей
туман тягучий,
Лілейно-білим кроком
йшла Любов.
Її не раз
прилюдно розпинали,
Палили її тіло
зла вогнем.
Вона ж скорботно
і смиренно так мовчала,
Лише зітхала важко
день за днем.
Любов стояла під
дверима і чекала,
З надією вдивлялась
у серця....
Любов з останніх сил
людей благала,
Вони ж вбачали
у Любові лиш старця...
Того,що жебракує
попідтинню,
В кишені крихти
жменями кладе,
Не розпізнали у Любові
ту святиню,
Котра в душі
трояндою цвіте.
Її осяйний промінь
не узріли,
Забули,розтоптали,
відреклись....
Стрілу отруйну
в серце їй жбурнули.
Та хай....
Любов повернеться....
Колись....
Вона пройде ще
милі крізь образи
Терпінням щиросердним
в небеса,
Розсипляться слідами її стрази.
Любов-то милосердя і краса!!!!!
Хай любов оселиться у кожному серці.
25.03.2013.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480972
дата надходження 21.02.2014
дата закладки 01.03.2014
Я свій неспокій другом наречу.
Чому б і ні? Колись бувало й гірше!
Мої думки – це мабуть і не вірші,
А спогад мій – задуманий мовчун,
Старий, як світ, мислитель, і не більше.
Чомусь зізнатись важко: «Я люблю»,
Коли в душі безлюдно і безладно
І тарабанить переспілим градом
Моїх чекань розорану ріллю.
І засипає сніг стежки позаду.
Ця тиша не моя. Коли збагну?
Вітри мої – видать, мені так треба,
Крізь призму літ несуть мене до тебе.
Хоч губить осінь першу сивину.
На клаптику зажуреного неба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454257
дата надходження 13.10.2013
дата закладки 15.10.2013
* * *
Відлітувалось.
У дозорі – осінь.
В сумні литаври барабанить дощ.
Бешкетник-вітер вдавано голосить.
І хмари, й сонце.
Роздоріжжя прощ.
Кумедний сум,
безрадісні забави.
З небес прощальне долина "курли".
О, як палають, як згасають барви!
Відвікувалось.
Наче й не жили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447891
дата надходження 08.09.2013
дата закладки 08.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.09.2013
Шелестять
Про щось листочки
Те що буде
Й що було
Про життєві
Оторочки
В гамір часу
загуло
У сьогодні
Миті сиплять
Нам і меду
Й полину
Є вже зерня
Перестиглі
Й в майбуття
Ті що майнуть
Шелестять
В саду листочки
Про сувій
Життів усіх
Від ось буднів
Цих поточних
Де рядком
І сміх і гріх…
10.07.2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436413
дата надходження 10.07.2013
дата закладки 28.07.2013
Від шелестіло
Відгомоніло
Срібне дитинство
В милім краю
Те що і серце
Й душу зігріло
Крила сповило
В отчим раю
Там колискова
Пісня зосталась
Ніч цвіркунова
Неба єлей
Споминів ніжних
Завжди замало
Станув в капіж сном
Дивних лелек…
07.07.2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436608
дата надходження 11.07.2013
дата закладки 28.07.2013
Как разгадать тебя, любовь?
Ты неразгаданная тайна.
Кто там, на перекрёстке снов?
Кто дирижёр на чувствах гранях?
Томишься, спишь до той поры,
Когда рассвет её откроет
Чрез колебания интриг.
В итоге – остаются двое…
Как сохраняется костёр,
Когда беда и слева,… справа?
Вершины белоснежных гор
Так притягательной отравой.
И, кажется, что всё сошлось –
Вот-вот сыграет гимн победу…
Одно движение веслом,
Надежда вновь рулит по свету.
Как разгадать тебя, любовь?
Ты быль? Или из сказки сказка?
Не достаёт ни чувств, ни слов,
Из рук скользнули вниз салазки.
Гармония – ты так близка,
Ведь мы вдвоём её хотели,
Но, накренился чёлн слегка,
Борт зачерпнул… «Не жизнь – качели…»
Кого винить? Судьбу? Свой крест?
Кто виноват? Гордыня? Эго?
Иль чья-то затаилась месть?
Вся тайна скрылась там под снегом…
А он летит, как никогда
И застит взор, рождая слёзы,
Но что-то теплится в следах –
Поутру плачут в них морозы.
Как разгадать тебя, любовь?
Ты что несёшь в сугробах белых?
В сирени гроздьях свет лилов,
А у Любви – цвет слёз-капелей?
Как поселяешься ты в нас –
Когда не сердце – просто рана?
Кто прочитает твой рассказ,
Хоть в Библии ты и в Коране…
Порой так не хватает слов,
Порой одно лишь слово – мраки
И не вернуть мгновений кров,
Как не вернуть отцветших маков…
То леденящий душу страх,
Что упускаешь дорогое;
То вдруг ты на семи ветрах,
Хоть был лишь миг назад изгоем.
Как разгадать тебя, любовь?
Что на Земле тебя дороже?
Вопрос себе: «А ты готов?»
Сомненье потихоньку гложет…
А ты гони его, гони,
Для сердца тени – как экзамен,
Ты к Свету всей душою льни,
Лишь искренность с Небес бальзамом…
Как разгадать тебя, любовь?
Ты неразгаданная тайна.
Кто там, на перекрёстке снов
Есть дирижёр на чувствах гранях?
Подкрался счастья миг, так тих,
Так долгожданною судьбою
Чрез колебания интриг…
В объятиях сердец лишь двое…
24.07.2013г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439853
дата надходження 27.07.2013
дата закладки 28.07.2013
(один із основоположників української естрадної музики, автор 107 пісень, 53 інструментальних творів, музики до кількох спектаклів; професійний медик, скрипаль, чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі, майстерно виконував свої пісні; живописець; у 2009 р. удостоєний звання Героя України)
Зійшов ясною зіркою й погас.
Лишив нетлінну в’язанку пісень –
Живуть вони, квітують поміж нас,
Хвилюють серце, мов святковий день.
Наблизився до Сонця… і упав,
На крилах, мов Ікар, злетівши ввись.
Гойдає плоть його коріння трав,
А дух навіки символом зробивсь.
Його «Червона рута», «Водограй!
І інші життєрадісні пісні
Живитимуть ще довго рідний край.
А смерть сіктиме, наче квітень сніг.
Він чистий був, мов ранішня роса,
Багатий, як на плід осінній сад,
Талантом – щирим, як тремка сльоза,
Сочистим, наче спілий виноград.
Ще факти поки що лежать на дні
Про те, хто його з світом розлучив.
Прожив всього лиш тридцять на землі,.
Але себе у пісні залишив!
Відредаговано 16.07.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433281
дата надходження 24.06.2013
дата закладки 25.06.2013
Сім слів, сім струн, сім сріберних сотань…
Анатолій Мойсієнко
Серед скрижалів смутку серця стукіт,
Світанок стріну сріблом стоголосим,
Світ споконвічно світиться словами,
Сім слів. Сім струн. Сім сивочолих смутків.
Лиманом ллються ласки лебедині,
Лілове літо ліпить ліру липі.
Латає лихо ліліпут-лакей
Лапатим листям літніх лотерей.
Осанна осені. Оголена образа,
Обвінчана оковами, осанна.
Осінній обцілований оазис,
Одвічні обрію огні обітовані.
Валторна, вечір, ватра, вітер, вальс –
Віч-на-віч, вдруге, втретє, вп’яте, всоте.
Вже вкотре віршем вимолила вас,
Взамін, вернулась впевненість вже вкотре.
Обкрадені, облатані. Одні
Обточені, обтесані обрубки.
Одушевлять окрилені онуки.
О, одержимі оди огняні!
Сім слів. Сім струн. Сім сивочолих смутків…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431933
дата надходження 17.06.2013
дата закладки 25.06.2013
Я поклонюся небу за любов.
Ти бачив сонце? Там палає вічність.
І щоб тебе колись побачить знов,
Я небесам вклонюсь доземно тричі.
Слухняно жду, що день новий воскресне,
Бо в світ оцей прийшла для тебе я.
Серед грози на вервиці небесній
За нас земних молилася земля.
Ті міражі чомусь іще не щезли
В твоїх руках, немов залізні жезли,
Що в душу б’ють, як громовиця з неба.
Мені належить мука? Що ж, прийму,
Лише благаю: не залиш саму,
Бо я згорю, немов свіча, без тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433360
дата надходження 24.06.2013
дата закладки 25.06.2013
[i] Слова: Ярослав Чорногуз
Виконує: Ярослав Чорногуз
Запис: Руслан Шевченко[/i]
Кліп: Олексій Тичко
http://www.youtube.com/watch?v=yJRmo28Kr4g&list=UU7rtLlou3vfQBbF8DviCEBg
==================
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=yJRmo28Kr4g[/youtube]
Сяє золотом лагідний вечір,
Десь витає зажура легка,
Ляже вітру пестлива рука
На берізки оголені плечі.
І тремтіння повітря прошиє,
Як одкине голівку вона,
Мов захмелена танцем сповна,
Вигина лебединую шию.
Ах, поривчасті рухи вогнисті,
В`яже скрипка щемливую нить,
Пару пристрасть гойда, аж дзвенить,
Аж виблискує сяйвом намисто.
Він любов`ю іскрить ув обличчя,
Аж спалахує чаром жага,
І спокусливо ніжка ляга
На м`язисте стегно чоловіче.
Потім – спогадом – марення вранці –
Золотавої сукні стриптиз,
І кохання сяйний парадиз,
Як відлуння жагучого танцю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425650
дата надходження 17.05.2013
дата закладки 19.05.2013
Сегодня тишина
Заполнена дыханьем.
И каждый сердца стук
Взрывается желаньем:
Дерзать, любить, мечтать,
Идти путём познанья.
И тайны открывать
В глубинах мирозданья.
О, как прекрасен мир!
И как он бесконечен…
В нём жизнь порою миг,
А иногда и вечность.
2007
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423395
дата надходження 07.05.2013
дата закладки 11.05.2013
Запашний вітерець пряде
з буйноцвіття духмяний вальс.
Причаровує – в рай веде.
Тільки як же мені без Вас?
Старовинний п’янкий романс –
приміряє весна фату.
Кружеляє натхненно вальс.
А я Вас виглядаю тут.
Знаю, прийде жаданий час,
наче яблука у меду.
Запрошу Вас на дивний вальс.
До кохання натхненно йду.
Пелюстковий весняний вальс –
молода заметіль в саду...
Я так хочу зустріти Вас,
доки яблука не впадуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423928
дата надходження 10.05.2013
дата закладки 10.05.2013
Присвячую славному землякові,
народному артисту, композитору
П.І.МАЙБОРОДІ
Ще постріли околиці гойдали.
Весняний вечір сутінки стелив.
Червонозоряні бійці ступали
в німі німецькі стомлені тили.
Безлюдний дім,
зачинені віконця.
В кімнату,
де давно ніхто не жив,
впустили воїни шматочок сонця,
і свіжий вітер тишу ворушив.
Телефоніст Платон
спинивсь раптово –
рояль – мов диво!
Постріли мовчать.
Бетховена погруддя мармурове…
Палають пальці…
Клавіші звучать.
Полинула мелодія журлива.
З глибокого прокинулася сну
кімната,
у хвилини ці щаслива,
неначе хто впустив сюди весну.
Заслухались, замріялись солдати –
домашнім затишком оселя віддає.
Звучала владно "Місячна соната"…
І кожен, певно, думав про своє.
Платону бачилось безкрає поле,
село і верби над ставком стоять,
полтавський шлях,
уздовж – стрункі тополі…
І мати…
Линь, сонато! Линь стократ!..
Вже музика заповнила кімнату,
і стало невимовно тісно їй.
Через віконниці і вулиць варту
злітала музика на тлі руїн!..
Незвично, несподівано звучала
соната після бою в тиші тій.
Зі сховища в магічному мовчанні
йшли постаті,
мов привиди нічні.
Коли ж завмерла
вже й остання нота,
старенький німець
ближче підійшов.
– Як же це так?
Воюєте ви проти,
а німця музику "іграєт карашо"?
– Не проти Гейне
і не проти Баха,
Бетховена чи Шіллера війна.
Проти фашизму, –
мовив автоматник, –
воюємо.
Війна – його вина.
Платон мовчав.
Бо думкою полинув
в своє село,
яке згоріло вщент.
Вже не ступати шляхом тополиним
загиблим друзям.
Невимовний щем
озвався разом з пострілом гармати.
І кожен думав про своє стократ!
Солдати мовчки поспішили з хати.
За матір!
За сонату!
В бій, солдат!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423600
дата надходження 08.05.2013
дата закладки 09.05.2013
горлиця
ЛЕБЕДІ
Де ти, весно красна,
Лебедя згубила?
Біля очерету
Хмаронька осіла.
Ой не плач лебідко, серцем не тужи,
Своє біле пір’я щемко бережи,
Очерет не сховище, там його немає,
Почекай на вЕсну, вже зима зникає!
Розпростала крила,
Зранку на зорі,
Здалеку біліла,
У своїй красі.
Ой зустрівся лебедь, обнялись крильми
Обмінались серцем- не буде журби!
Дивишся й любуєшся-вірна їх любов
В неї його серце, в нього її зов!
Розпростала крила
Вже весна цвіла
Лебединка біла
Лебедя знайшла!
Піднялися крила,зранку на зорі,
Здалеку біліли, у своїй красі.
Заплелися крилами,у парі пливуть,
Серденька вітрилами, їх у даль несуть.
===============
Юрген Пті
Дракоша
(Дестская песня)
Рамка как окошко –
впору мне пришлась.
Девочка-дракоша,
я смотрю на вас.
За стекла скорлупкою
скромницей смотрюсь,
перепонку хрупкую
расколоть боюсь.
Хвост, чешуек кружево,
крылья на спине –
ото всех зверюшек
что-то есть во мне.
А в глазах огромных
необычный блеск –
у милашки-скромницы
свой секретик есть.
Лапы, шея, рожки...
Только у меня,
на других похожей,
грудь полна огня.
Кто не побоится
моё окно открыть,
тот со мною сможет
в небесах парить.
А замёрзнет ежели
в вышине летая –
я дыханьем нежным
помогу оттаять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423327
дата надходження 07.05.2013
дата закладки 07.05.2013
Із чорних дерев ще учора бруньки
Свої кулачки витягали.
А нині весна-чарівниця гілки
В зелені оп́анчі убрала.
Наткала шовкових м’яких килимів,
Узорів з квіток наробила
І кинула людям під ноги дол́ів.
Землі наготу призакрила.
Спекла в печі корж з золотого зерна
Підняла високо в пол́удень.
Зігрілося тіло усяке й душа.
Став святом забіганий будень.
Долів - (діалект) в низовину, в долину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422816
дата надходження 04.05.2013
дата закладки 06.05.2013
Ой забарилася любов!
За тим, що не збулося, – каюсь.
Минуло півжиття в чеканні,
стрічання мариться обом.
По світу доля розвела,
пошрамувала душу й тіло.
І лоскотало і боліло.
В журі сивіла ковила.
Гуляє з блискавкою грім.
В сузір’ї мрій – благоговію.
Коли вщухають вітровії –
заполоняє тиша дім.
Набідувались я і ти,
спекота вицмулила повінь.
Спадуть окови – у любові.
Допоки ж можна самоти?
Палкий мотив – солодкий дим,
сльоза-роса ясна жадана.
Святою будь мені, кохана,
шлях освяти і вік світи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422276
дата надходження 02.05.2013
дата закладки 02.05.2013
[i] ...Нема долини без туману,
Немає поля без гарби,
Немає щастя без дурману,
Нема любові без журби.
[b] Олекса Удайко [/b] [/i]
[b][i]Стриножене серце,
Оглушене слово...
Як випити все це?
Як вижити знову?
Стуманений мозок,
Знекровлена дія,
Розхлюпаний морок,
Сповита надія;
Засмучене сонце,
Заплакане небо –
Чи дійсність, чи сон це?
Чи в собі, чи в себе?..
Нейронів розмова
Додасть душі герцю:
Оглушене слово –
Стривожене серце.[/i]
[/b]
29.03.2003
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411236
дата надходження 22.03.2013
дата закладки 01.05.2013
* * *
Чорний біль окутав душу,
чорний страх.
Понад світом плине-лине
чорний птах.
Спалахнула та й пала
Полин-зоря.
Загасити б мирний атом,
тільки ж як?
Чи спасаються ж нарешті?
Де там. Жах!
Нап’яли,
та тільки ж рветься
саркофаг.
Щоб надійне спорудити укриття –
нам не вистачить ні грошей, ні життя.
Загнуздати б монстра дикого якби.
Та виходить – ми є атома раби.
Вже новий реактор сіє
чорний дощ.
Є Чорнобиль, Фукусіма.
Далі що?
Від владик ми тільки й чуємо «ля-ля».
Стогне-гине замордована Земля.
І невидимий витає чорний дим.
І труїть поля й моря, хати й сади.
Вже ж усім-усім розкаятися час,
щоб простив, а, може, й спас
Всевишній нас.
Хай же світить людям злагода й любов.
І поможе нам тоді єдиний Бог.
Будь спасителям довіку вдячний ти,
та новітньої біди не допусти!
Вже ж із неба чути праведні слова:
«Схаменіться! Мирним атом не бува!»
Не бува чужого горя, не бува.
Мирний атом – то загроза світова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421114
дата надходження 26.04.2013
дата закладки 01.05.2013
«… І тут
Між неподобством тіла і свідомості…»
(Вільям Батлер Єтс)
Калюжі – це дзеркала
Виставлені на вулиці
Сумних міст людей
З кам’яними обличчями
Старим сумним філософом -
Щоб ці люди
З летаргічною совістю
В сірих костюмах буденності
Зазирали в ці свічада
І бачили ту каламуть,
Що лишається
На дні їхніх душ і облич
(Бо обличчя – теж дзеркало),
Могли зазирнути
У свою істинну суть
Коли весна
(А вона – етюд картини
На яку ніхто не дивиться)
Духмянить світ
Байдужих
Безбородих жебраків.
У цьому місті
Суцільних дзеркал
Тиняюсь безцільно
Промінчиком світла…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419934
дата надходження 21.04.2013
дата закладки 26.04.2013
«Сміється сонце в бороду огнисту…»
(Дмитро Фальківський)
Я безцільно блукав містом в якому зацвіли сливи і магнолії і думав про те, що люди нині стали настільки заклопотаними, що скоро забудуть, що таке сміх і радість. Всі перехожі самотні як той папуга, що вилетів з кватирки і забув як повернутися додому, до годівнички. Я згадав, що саме сьогодні вночі буде затемнення Місяця і тоді написав таке:
Місто в якому
Зупинилися всі годинники
Святкує ювілей Заратустри.
Калоші міняють на сир
У старій аптеці
Біловбраного алхіміка,
Що справді вірить
У свою ятрохімію
І готовий «живим сріблом»,
«Білою лілією»
Та «червоним левом»
Всіх міщан і спудеїв,
Архітекторів та жандармів,
Сажотрусів та кондукторів
Лікувати від ностальгії.
Сентиментальне світло
Ліхтарів вулиці Дарвіна
Перетворює перехожих
На лицарів «плаща і кинджала».
Вчорашні газети
Ще вчора були «вчорашніми»
Бо у місті, що застрягло в минулому
«Сьогодні» не настане ніколи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420984
дата надходження 26.04.2013
дата закладки 26.04.2013
Ох, и жизнь - дрянная штука,
Подпирает раз на раз,
То ль зажралась,
То ли скука,
Может зависть или сглаз,
Но своим колючим взглядом
В спину впялила клыки
И желает снять награды
Мановением руки...
Я, привыкший еще с детства
К этим разным «чудесам»,
Знаю истинное средство,
Расскажу его и Вам,
Посему, как не обучен
Подчиняться дураку,
Спор заведомо с ним скучен, -
Не рифмуется в строку...
Для прохвоста и «Иуды»
Тоже давний есть рецепт:
Будут маяться повсюду,
В каждой жизни, сотни лет,
Дабы знали, что творили,
Подлость, жадность и разврат,
Всем, кто в жизни согрешили,
Путь указан - прямо в Ад...
На особом месте - сволочь,
Ох и каверзный типок,
Разъедает все, как щёлочь,
Нет души, сплошной жирок,
А когда добьется власти,
То пощады не проси,
Все известные напасти
Будь готов приобрести...
Повстречал и я, ребята,
Эту «сволочь» на пути,
Видно жизнь с меня расплату
В долг решила обрести,
И наехала прилично, говорит:
- Ну, что, Поэт?
Я ж тебя предупреждала
Не дерзить со мной в ответ!..
Вижу, светит мне немного,
С виду даже оробел,
Сам люблю, чтоб было строго,
Но не полный беспредел!?
И с наивностью героя
Ей в ответ и говорю:
- Ты присядь, не надо стоя,
А то слышится «хрю-хрю»...
Произнес и сдрейфил малость,
Правда, виду не подал,
Изнутри попёрла жалость,
А снаружи - стоп-сигнал!
Что же делать? Откровенно
Нету смысла говорить,
Сволочь знает непременно,
Чем мою наивность крыть...
Эх, бывало и сложнее,
От судьбы не убежать:
- Сволочь ты, давай скорее
Говори, что хочешь знать?
Сволочь взгляд скосила вправо
И в ответ мне говорит:
- Ты чего желаешь, славы?
Ведь не сможешь победить,
Потому, что слава - это
Не присущий элемент
Для душевного поэта,
Если б прокурор иль мент,
Вот тогда б мы сговорились,
Был бы славненький базар,
Ишь, поэты! Расплодились,
Нет на Вас железных нар!
Хочешь быть со мною в доле?
Ты же честный, так сказать,
Лучше я тебя уволю,
Будешь прозой выживать...
Проза жизни - не обнова,
С ней работать нам не лень,
Прозой мой Пегас подкован
Так, что меркнет гада тень!
Лист бумаги, ручка, дата,
Заявление пишу:
- Принимаю как расплату
И избавиться спешу
От бредовой мысли напрочь
Дальше с вами пребывать,
Я - Поэт, найдите сволочь
Ту, что будет вам лизать!..
Дата, подпись непременно,
Словно рифма, - от руки...
Все, избавился мгновенно
Я от жизненной трухи!
15.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418790
дата надходження 16.04.2013
дата закладки 23.04.2013
Відлітають журавлі,
відлітають.
Тануть жалісні ключі,
душу крають.
Залишають рідний край,
залишають.
Та травинку кожну хай
пам’ятають.
Що було, те відцвіло
променисто
і зажурено лягло
падолистом.
Журавлиний клин печально
зависнув,
мов розірване вітрами
намисто.
Не навічно доля нас розлучає.
Заповітнії ключі повертає.
Повесні "курли-курли"
ріднокраєм,
то надія і кохання безкрає.
А душа моя журавкою лине,
як почую рідний спів
журавлиний.
Хай не губиться в імлі їхня пісня –
гріють душу журавлі благовісні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420002
дата надходження 21.04.2013
дата закладки 22.04.2013
Я давно не такой...
Не напрасно
Горы книг - моей юности срок,
И под окнами пели мы классно
Не попсу, а пронзительный рок
Своих мыслей,
Хандрить не пристало,
Ничего ведь не надо взамен,
Не мешайте хотя бы!
Мечтали
Мы в Любви подниматься с колен,
Покорить все земные вершины,
Обязательно в космос слетать,
Не купить, а построить машины,
И не дай Бог друг другу солгать!
Я совсем не такой...
Вот напрасно
Вы в ответ лишь махнули рукой,
Очень нежно и чуточку страстно
Прикоснуться хочу я строкой
Своих мыслей,
Наверное, странных,
И в ответ ничего не прошу,
Не гоните лишь их!
Постоянно
Сам терзаюсь, но не выношу
Когда в спину смеются ехидно
А в глазах ледяные нули, -
Испарилось понятие «стыдно»…
Ах, куда же мы все забрели?
Я уже не такой...
И напрасно
Вспоминать молодые года,
Вроде есть человек, но ужасно
Изменилась общенья среда,
Даже в мыслях
Не мог я представить
Толщину безразличности стен,
Жалкий лепет
Прошу Вас оставить
Для дешевых проплаченных сцен,
Очень страшно вдруг стало, -
А дети!
Что же им рассказать о мечте?
Как же дальше им жить в этом свете?
Где мы все абсолютно не те...
13.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418012
дата надходження 13.04.2013
дата закладки 13.04.2013
Сережки вплітала в коси
берізонька за двором,
коли проводжав у космос
Гагаріна космодром.
Відчула обійми сина
планетонька голуба.
Яка ж то велика сила
космічного голуба!
Раділи старі і діти,
летіла по світу вість.
Мене ж повели на мітинг –
читати свій перший вірш.
До церкви, чи ж то – до клубу
із куполом без хреста.
Було тут багато люду…
Тут різних було вистав…
Ні разу в оцьому храмі
я більше не виступав.
Давно відлітав Гагарін.
Клуб церквою знову став.
Нехай зорельоти линуть...
Та в серці моїм – журба.
Лиш тільки б гойдалась мирно
планетонька голуба.
Лиш тільки б усі дороги
крізь душі, серця, уми
з порогу вели до Бога.
Щоб люди були людьми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417818
дата надходження 12.04.2013
дата закладки 12.04.2013
В дитинстві дуже цвинтаря боявся,
крім мертвих ще хтось, думав, там ховався.
Містичне щось, непізнане, страшне
лякало слабодухого мене.
З землі стирчать антенами хрести,
єднаючи і ТОЙ, і ЦЕЙ світи.
Якщо прислухатись, почуєш справжнє диво –
покійників розмову неквапливу:
«Знай, хлопче, кладовисько – не архів
й не звалище забутих мертвяків,
не парк і не рекреаційна зона,
а місце шанобливого поклона,
це сховок заборонених скарбів,
святий спочинок згаснутих світів!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417726
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 12.04.2013
[i]За текстом пісні
Юрія Візбора[/i]
За вікном нудьгує вечір запечалений,
довгі тіні тихо падають до ніг,
дощ блукає, мов музи́ка, неприкаяний,
переходячи акордами у сніг.
Запізнились ми з тобою на побачення,
наче можна запізнитись на роки.
Ой, як дорого за втрачене заплачено
з того дня, як у життя ми боржники.
Не катуй мене ні жалістю, ні ласкою.
Якщо можеш, на-прощання, посміхнись.
Ти пробач, що не змирився я з поразкою.
Може я тобі пробачу теж колись.
Синій вечір десь ховається за хмарами,
і погаслі почуття не гріють кров.
За вікном безпечне людство ходить парами,
обікрадене сьогодні на любов.
Рідше й рідше бачу душу запечалену
у весняному промоклому плащі.
І мелодію, як вітер – неприкаяну,
фальш-акордами виспівують дощі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417074
дата надходження 09.04.2013
дата закладки 10.04.2013
Щось мрійливе сталося –
Серце обірвалося...
І не може втрапити
В ритм звичайний свій.
Я тобі всміхаюся
Й ні на гріш не каюся.
Я тобі всміхаюся,
Бо - ти чарівний.
Серце б’ється з прозами
І не дружить з розумом.
А ось ти прислухайся
І почуть зумій.
Я тобі всміхаюся
Й ні на гріш не каюся.
Я тобі всміхаюся,
Бо - ти чарівний.
...Враз душа із осені
Опинилась в провесні,
Промайнувши думкою
Через сніговій...
Я тобі всміхаюся
Каюся вже, каюся.
Я ТОБІ всміхаюся ,
Але ж ТИ... не мій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417168
дата надходження 09.04.2013
дата закладки 10.04.2013
О жизни разные стишки
Любил художник полистать
И, как от фруктов корешки, -
Объевши мякоть, разбросать...
Так, начитавшись тех стихов
О мире бренной суеты,
Не мог понять ОН "чудаков", -
Все эти рифмы так просты!
Да что там звуки по сравнению
С его картинами! Пустяк!
Предавшись мыслям и забвенью,
Он возвращался на чердак…
А там мольберт и жизни страсти,
Мечтал он написать портрет
Одной единственной... Чтоб кисти
Шуршали, в холст вгоняя цвет!
Однажды, в залах галереи
ЕЕ художник повстречал,
ОНА, - как будто в белом фея,
О, сколько лет о ней мечтал!
У лучшего холста стояла,
Свисала шаль с её плечей,
И вслух стихи свои читала
С огнем пристрастия очей...
А свежесть рифмы наполняла
Пейзажи жизненной красой,
Ромашки - словно расцветали
И ОН бежал в поля босой…
Ручей звенел, ласкал водицей,
Как будто в вечность уносил,
Хотелось из него напиться,
Прилечь в траву, набраться сил!
Открою тайну Вам, без лести,
С тех пор вдвоем они творят, -
Картины с рифмой сердца вместе
Для обозрения висят!
11.02.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171223
дата надходження 11.02.2010
дата закладки 10.04.2013
На рассвете проснусь я у ложа
Где любили друг-друга всю ночь
И на улицу выйду, о Боже!
Как прекрасна же жизнь! Я не вмочь
Передать лишь словами те чувства,
Донести их до слуха души...
И беру в руки снова я кисти
Сердце бьется, кричит мне: Пиши!
Развожу все цвета, да пожарче,
Холст дыханием теплым укрыл,
И лучом солнца первым поярче
Я наотмашь мазок наложил!
Рядом цветом безумно-зеленым
Нарисую всю жизнь, что с тобой,
И слезинкой, такою соленой,
Алый цветик там рядом со мной!
То твоя расцветает улыбка
Цветом красным безумным Любви,
А поверху, сквозь облако, зыбко,
Мои мысли, лови их, зови!
Они кисти опять в руки взяли
И течет уже из далека,
Унося синим цветом печали,
Нашей жизни большая река!
У причала, качаясь волною,
Нашу лодку рисую, в ней ты,
Поплывем по реке мы с тобою
Алый парус поднявши мечты!
Я хочу рисовать до безумия,
В жизнь вливаюсь своей я в твою...
Вот, закончил, опять полнолуние -
До рассвета я снова люблю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=118227
дата надходження 26.02.2009
дата закладки 10.04.2013
Позбираю думки, порозкидані зовсім недбало,
Що було у житті – отепер називається мить.
А в літах, як в житах, тих зернят небагато й немало,
Що боліло колись – відболіло і вже не болить.
Що шукала собі, мені важко вже навіть збагнути,
Там на обріях ліг відпочити від втоми туман.
Сполотнілі думки нині я обірву, наче пута,
Час, як бісер, зберу і сплету загадковий ґердан.
Все, що в мріях жило, хай народиться віршем про долю
І про сад навесні, що давно-предавно перецвів.
Все пройшло, як дощі, і згорнув уже день парасолю –
В молоду іще душу вже дивиться осінь з-під брів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415626
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 09.04.2013
Цілуються маки в ромашковім морі
Устами рожево-тремких пелюсток.
Вусато житують поля неозорі,
Лощи́ни убого полинять листок.
В лазурі небесній, розп’яттям сіреньким,
Виспівує жайвір блаженства псалом.
Шумить тополиння над садом стареньким,
Що очі вишневі зорить за селом.
Уїдливий терен в зеленім намисті
Юрмиться на схилах стрімчастих ярів.
Таять виноградники грона перлисті
В шпалеровім лоні лозо́вих вихрів.
Колишуться трави у вітрянім танці,
Джмелі волохаті гуляють в квача.
Маячить теплом, в чебрецевім рум’янці,
Волошковооке червневе дівча.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416640
дата надходження 08.04.2013
дата закладки 08.04.2013
Моя любов немов горобина,
Та що в саду багряним листом вкрилась;
Що ми зустрілись не моя вина,
Моя біда що зустріч запізнилась.
В тобі не в’яне врода молода
І усмішки чарівність незгасима.
Що ти красива то ще не біда,
Моя біда, що ти така красива.
До тебе манить туги таїна
І очі дивним смутком оповиті.
Скажи мені чия в тому вина?
Що ти для мене наймиліша в світі.
Скажи чому сама, чому одна?
Чому і досі пари не зустріла?
Скажи яка біда, чия вина,
Душі твоєї обпалила крила?
Все ближче заметілі пелена,
Жовтіють трави й хиляться додолу.
Любов моя, моя горобина,
Чого ти ждеш, яку шукаєш долю?
Переплелися осінь і весна,
Жага сповита жовтим оксамитом.
Горить в саду, горить горобина
І обриває лист холодний вітер.
Що я кохаю не моя вина…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405815
дата надходження 03.03.2013
дата закладки 07.04.2013
Річенька тече
срібная, прекрасная.
Серденько пече,
бо любов незгасная.
Знаю, не зупиниться
тиха течія,
і от-от прокинеться
доленька моя.
Синя далина
в зорі нарядилася,
та зустрітись нам
досі не судилося.
До серденька горнеться
гордий молодик.
Ясен місяць повниться,
та завжди один.
Ніченька ясна,
а в очах кипить печаль.
Зіронька сія,
сумно блимає свіча.
Вірою і волею
серце налилось.
Що судилось долею,
досі не збулось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416227
дата надходження 06.04.2013
дата закладки 06.04.2013
И ведь всё в тебе есть:
Ты собой хороша,
Словно сказочный лес
Развернулась душа.
Будет нежен тот лес -
Хоть ты ангел, хоть чёрт…
И ведь всё в тебе есть,
А в любви не везёт.
И ведь всё в тебе есть,
Лишь - малейший изъян:
Ты прекрасней принцесс,
Но одна и одна…
Ты прекрасней принцесс
Из моих голых снов.
И вёдь всё в тебе есть,
Только мимо - любовь.
И ведь всё в тебе есть -
До безумья умна,
Чувство юмора - блеск!
И совсем не бедна.
Но зачем деньги, блеск,
Даже ум - чёрт возьми! -
Если всё в тебе есть,
Кроме счастья любви?
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416225
дата надходження 06.04.2013
дата закладки 06.04.2013
Тишина раскололась
Телефонным звонком.
Этот голос, конечно,
Был мне очень знаком.
С дрожью он умоляет
В просьбе не отказать.
Просит, просит и просит…
Ну, и что мне сказать?
«Помнишь, как ты обидел?
Как смеялся в лицо?
Как когда-то ненужным,
Лишним стало кольцо?»
Ничего не сказала.
Упрекнуть не смогла,
Потому что сгорела
Вся обида дотла.
Нелегко тебе, видно,
Коль звонишь ты в ночи.
В жизни «после» немало
Шишек ты получил…
Но запомни, приятель,
Что тебе повезло:
Я ничем не отвечу
На твою грязь и зло!
2007
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416149
дата надходження 06.04.2013
дата закладки 06.04.2013
Вино з чебрецевим присмаком,
Думки і слова - антоніми...
Гуляє весна присмерком
Зимової сніго-агонії.
Нас ваблять уста безмовністю,
Якимсь загадковим потягом;
І очі лише, з непристойністю,
Відшукують щось під одягом.
Наш максимум- пальців дотики,
Вербальні якісь півнатяки...
А десь верблозні котики
Куштують вечірню патоку...
За мить до кінця відліку,
Відмінимо порух стартовий;
І ніби злочинних спільників,
Тримаєм себе під вартою...
Прощальні руки потиски,
Цілунок легкий- на удачу...
Ми іспит цей склали. Оплески!
Чому ж тоді ледь не плачу?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416131
дата надходження 06.04.2013
дата закладки 06.04.2013
Удивительно-зрелищна в мае погода;
Воздух пахнет озоном, но дождь не идет,
Будто замерло все, притаилась природа,
Только небо клокочет, вот-вот громыхнет.
Яркий всплеск - словно лопнули струны златые,
Серебристое зарево, призрачный цвет...
Почернели в мгновенье "поля" голубые
И стал, словно невидимый, солнечный свет.
В темноте пронеслась "колесница гнедая",
На земле отозвался колес перегон...
И сошлись в небе тучи, слезу извергая,
И послышался майский раскатистый стон.
Жгучий ливень с порывами ветра шального
Окропил утоляющим жажду дождем
Утомленную землю, с похмелья ночного,
От цветущих садов и полей за окном.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415873
дата надходження 05.04.2013
дата закладки 05.04.2013
* * *
Весна. І тут Остапа понесло:
– Нам цілий світ,
чим зможе, допоможе!..
Він плеще язиком, немов веслом.
Спаси його у повені тій, Боже…
У всяку пору плеще. Роки йдуть.
Команда в нього –
хитромудровредна.
Чимдуж людці народу боки мнуть.
І знов дебати зачинає Бендер.
Занудний босень сідала псує.
Придворний шулер
знов пиляє гирю.
Балакуни! Не дбають про своє –
заморські довизбирують помиї.
А втім, – добра поцуплено – тюки.
Ой недарма женуться васюківці!
Ну й житіє! Жирують бандюки.
І в двадцять першім віці є ще вівці.
Народ мій долі кращої шука.
А Бендер – загребуще хитре рило –
уперто посуває пішака
з Є-2 на поле знане – Є-4.
Йому пора б – народний трибунал.
Братки проворні за моря чкурнули.
А він городить лозунг – ІНТЕГРА....
У грі отій про націю забули.
2003
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415942
дата надходження 05.04.2013
дата закладки 05.04.2013
Излюбил неистово… Бросил без печали…
Волосы распущены, а глаза пусты.
Надо мною в`ороны что-то там кричали -
Может, изгалялись, может, просто драли рты.
Собрала по зёрнышку урожай надежды:
Вышло - чуть три колоса, были - закрома.
Привела в опрятный вид смятые одежды,
Села за остывший стол - с собою пировать.
И зудело без конца раненное сердце,
Будто вынул кто его, а в грудь швырнул угл`ей -
Раскалённых,
Но таких, от коих не согреться…
И крошу с плеч я лёд иглами ногтей.
Ничего, когда-нибудь всё снова будет славно -
И придёт ко мне любовь в блистании лучей.
А пока я, словно волк, чтоб выйти из капкана
Часть себя перегрызаю - ради лучших дней.
2002.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415719
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 04.04.2013
В житті є різні дарунки Бога.
Кохання, діти, онуки, рай.
Для мене зараз приємний спогад -
Дощить... Нас двоє... Зелений чай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415608
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 04.04.2013
Как бывало, песни пели
На завалинке воссев!
И лились воспоминанья
Из души да на распев.
Но сейчас глядит убого
Домик, чуточку кренясь.
А вокруг лишь кредиторы,
Нищета, разруха, грязь.
Но откуда во мне это?
Я ведь житель городской.
Значит, память поколений
Отозвалась вдруг тоской.
На Донбассе деревенька –
В мою жизнь надёжный мост.
А теперь там только встречи,
Где убогонький погост…
2008
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415448
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 04.04.2013
Не замахуйся і не вдар;
Не знімай із плеча щита...
Невгасимий сердечний жар-
Твоя сила! Вона- свята!
То в тобі пророста зерно,
Те, що в правду зросте колись.
Скинь із шиї брехні ярмо,
Щоб злетіти тобі увись.
Не зневаж, коли просить хтось,
Не пройди повз безсилля мрій.
Якщо в тебе життя збулось-
Свого ближнього обігрій.
Подай руку, коли біда,
Бережи у душі тепло.
Щоби сорому тінь бліда
Не прикрила твоє чоло.
Бережи, те, що є в душі,
Що схоронене у віках,
Що мовчить, наче сич в тиші,
Що злітає, неначе птах.
І нащадкам своїм лиши
Непорушний життя завіт,
На скрижалі сердець впиши:
- Україну свою любіть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415654
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 04.04.2013
Розкурює вітер пиляку нагріту,
Припудрює сріблом сандалі буфону,
Що стежкою Долі іде на край Світу,
Розкутий від ласки невдячного трону.
В очах облинялих полуда образи,
Сорочка дірявить бичами поглуму.
Рубцями синіють хазяйські екстази,
Як свідки елітного чванства й безуму.
Його не бентежать квіткові заграви -
Під каптуром смутку не бачить довкілля.
Для нього: свободи задурливі трави,
То мрійників-дурнів трутинове зілля.
На шапці, дзвіночком надія мижиче
Тримаючи в русі плоть змучено-кволу,
Що рідний сатрап перерішить й покличе,
Чоломкати сито клейноди престолу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415454
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 04.04.2013
* * *
А ти надії не втрачай,
дослухайся до слова друга:
минеться наслана наруга,
віднайдеш втрачений причал.
І запанує спокій-штиль,
і будуть дні і ночі милі.
А потім вітер здійме хвилі…
Лиш не втрачай надії ти.
Нехай попереду шторми,
світанок ген на виднокрузі.
Коли ще є надійні друзі,
тоді втихають і громи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415246
дата надходження 03.04.2013
дата закладки 03.04.2013
1.
За грехи за какие тяжкие,
За какое святое дело -
Ты случилась вот так однажды мне
И сбываться вовсю захотела.
И в меня, как мечта, вжималась ты,
Всё шептала с улыбкой слёзной:
«Не обидь меня, ну, пожалуйста,
И тебе подарю я звёзды».
ПРИПЕВ
У тебя, моё Солнце, - два имени,
У тебя, моё Счастье, - два сердца:
Одно - постоянно в инее,
Второе - весь мир бы согрелся.
2.
За какие такие радости,
За какое такое горе -
В моей жизни петляво-ухабистой
Ты дорогой легла прямою.
И мне всё равно - на небо ли,
Под землю, под воду, в бездну.
Мне главное - чтобы не были
Мы больше с тобой не вместе.
ПРИПЕВ
У тебя, моё Солнце, два голоса -
Для меня и для прочего мира.
Я люблю ласкать твои волосы,
Целовать твоё тело пунктиром.
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414988
дата надходження 02.04.2013
дата закладки 02.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.04.2013
́Самотній друже, не тікай від мене.
Ти лиш поглянь, що я тобі приніс
Про тебе люди кажуть, що скажений,
А я цілую твій холодний ніс.
Вони не знають, що з тобою сталось,
Чому ти сам і ходиш без сім'ї.
Він пес, а я людина, так вже склалось,
Що ми удвох любили лиш її.
Ти був тоді ще зовсім цуценям,
Таким смішним в рожевому банті,
Коли тебе я їй подарував
В день Валентина у коробці з конфеті.
З тих пір були ви завжди разом
Настільки, що я навіть ревнував.
Але вгощав хорошим сервілатом,
Щоб ти мене за ноги не кусав.
А пам'ятаєш ,як ми вдвох чекали,
Коли вона повернеться зі школи
З якою радість автобус зустрічали,
Ні, не забути тих хвилин ніколи...
Як не забути ту жахливу мить,
Яка лишила щастя назавжди.
Той спогад досі журавлем кричить
Аварія. І жодного в живих.
Роки минули, але біль не стих
Її шукаєш ти в обличчях перехожих.
Собаче серце, мабуть, теж болить
Як і моє. І ми у цьому схожі.
Самотній друже, не дивись на мене
Своїми мокрими глибокими очима.
Ніщо на світі вже її не верне.
Дарма чекають. І собака, і людина...́́́́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411909
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 02.04.2013
– Мо, вип’ємо?
– Е ні, – табу.
Закодувався… й код забув.
– Я пригощаю! Не зівай!
То як, умовив?
– Наливай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414937
дата надходження 02.04.2013
дата закладки 02.04.2013
Заплакане автобусне вікно
Викривлює весь світ, дощем умитий,
Я бачу в нім зі спогадів кіно-
Осколки пам'яті, на крапельки розбиті...
Від поцілунку ще горить плече-
На ньому твоїх губ шалений опік...
А ця сльоза - не по щоці тече,
Вона змиває твій прощальний дотик...
І плаче дощ назовні і в душі...
Моя губа закушена до крові...
І я римую зломлені вірші,
З очима нерозквітлої любові...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414747
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 02.04.2013
На пероні – зустрічей тепло.
Росяним серпанком тане ранок.
В рідне місто повертаюсь знов.
– Здрастуй, Гоголю,
земляче славний!
Гомонить, видзвонює перон.
Звідусіль весну привозять люди.
Хтось йому в дарунок на перо
проліски поклав,
що ранки будять.
Лагідний блакитний первоцвіт
нависає на розкритий зошит.
А письменник радо шле привіт
людям добрим.
Хай у світ розносять!
Ожила в написаних словах
лебединим озером калюжа…
Сторінки епох перегорта
миргородський Гоголь
небайдужий…
1971
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414618
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 01.04.2013
Народився і голим, і босим.
Вділи, взули, уткнули у ВУЗ.
Пішки. Віжки. Кермо. Офіс боса.
Ще й мандат, щоб не стався конфуз.
Зі стільця перебрався у крісло.
З «Волги» – в «Вольво».
З будинку – в котедж…
Розтоптав килимову доріжку.
Й тих, що в боси виводили, теж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414332
дата надходження 31.03.2013
дата закладки 01.04.2013
* * *
Не марнословлю.
Хоч кричи, хоч вий...
Хтось гучно локшину
комусь чіпля на вуха.
Та мудрий люд
гучних промов не слуха.
Кричить частіше той, хто неправий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414059
дата надходження 30.03.2013
дата закладки 30.03.2013
* * *
Історію пишуть по-різному.
Стирають рядки, імена...
І білим по чорному,
й чорним по білому.
Та істина завжди одна.
Вона між рядками історії.
І вічні її сіячі –
і білі, й червоні,
і перефарбовані –
у мантіях діячів.
Народять. Схоронять.
Іронія!
Помоляться – проклянуть...
І праведну правду історики
уже на розп’яття ведуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413006
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 27.03.2013
* * *
До всього треба дотику душі —
корінням — в землю,
крилами — у небо.
Де вічний пошук,
там нема межі.
Там вічний рух —
життя потреба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412355
дата надходження 25.03.2013
дата закладки 26.03.2013
Пелюстки твоїх рук,
пелюстки твоїх уст,
і усмішки, що сонячно квітнуть,
я у всесвіті серця палкого несу,
мов нев’янучий квіт заповітний.
Не сумуй, не журись, кохана.
Це не сон, не гірка омана.
Пелюстки твоїх рук,
пелюстки твоїх уст –
незгасаюча мить жадана.
Струни серця мого,
струни серця твого
в унісон зазвучали привільно.
І злітає мелодії дивний вогонь,
розсіваючи віри проміння.
Не сумуй, не журись, кохана.
Це не сон, не гірка омана.
Струни серця мого,
струни серця твого –
невмовкаюча мить жадана.
Повертайся з оков.
Повертайся в любов.
Ти – і квітка, і струни, і крила.
Хай єднає обох
свідок праведний – Бог,
напинає кохання вітрила.
Не сумуй, не журись, кохана.
Це не сон, не гірка омана.
Повертайся з оков,
повертайся в любов.
Щоб збувалася мить жадана.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411897
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 25.03.2013
Музика й виконання Анатолія Супруна
Гурт "ГІЛЕЯ"
Ранок затуманений
стеле теплий сум.
Вишиванки мамині
березню несу.
На сріблясті котики
крапельки мрячать.
У серденько зморене
лебеді ячать.
Спомини гаптовані…
Крапля на щоці.
Впали на чоло мені
срібні промінці.
Подивуйся, братику,
на барвисту гладь.
Вишиванки мамині
лагідно погладь.
Напилися повені
береги Сули.
Вишиванки-спомини
знову розцвіли.
Ой літа-журавлики,
вже спада вода…
Розквітай і радуйся,
земле молода.
Вороття нема мені,
та в душі несу
вишиванки мамині –
березневий сум.
До серденька туляться
ніжні пелюстки.
Променяться й журяться
рідні рушники.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411452
дата надходження 22.03.2013
дата закладки 23.03.2013
* * *
Дивно повінь зросла!
Я відразу того й не помітив.
А відчув, коли плин
ненароком торкнувся весла.
І побачив тоді,
як стелились край берега квіти,
а до мене в човні
усміхалась, тулилась Весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411107
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 21.03.2013
* * *
Плавилось промовисте мовчання,
в душі – ніжні посмішки кричали.
Правду,
сущу правду розказали.
Плакали веселими сльозами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410510
дата надходження 19.03.2013
дата закладки 21.03.2013
* * *
Я до тебе в думах часто лину,
але час чомусь мене спиня.
Хоч би як тримався я за гриву –
навмання не гнатиму коня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410188
дата надходження 18.03.2013
дата закладки 21.03.2013
* * *
Поміж нами крига тане…
Доле, порухів не руш.
Хай горить свіча жадана
на взаємнім святі душ.
У серця струмує повінь.
Чаші повні, не гойдни.
Ставши на вівтар любові,
й крапельки не пророни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410187
дата надходження 18.03.2013
дата закладки 21.03.2013
На поляні обідали дядьки при чарчині.
Поруч хвацько вистрибував маленький хлопчина.
Сірникову коробочку прикладав до вуха.
– Шо, синошку, влухаєшся, як співає муха?
– Це бзола дзизцить, не муха! – гордився манюній.
– Муха, муха! Не обманюй!
– Ні – бзола-а! – Й занюняв.
– Нате, гляньте! – Коробчину трусонув по тому,
та й поцілив у пазуху дядькові крутому.
– Подивлюся. – Розплутує кучеряві груди.
Потім як зарепетує:
– О рятуйте, люди!
Всі навколо полягали.
Дядько ваву чухав.
А хлопчина, знай, лукавив:
– Со, бзола ци муха?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409841
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 21.03.2013
У юрбі малюк гуляв.
Часто там гучало: «Ва-ау»!
– Ба, а со то він баляка?
– Вав – гібрид від слова «вавка».
– Ба, а со таке гіблид?
– Помісь. Брак. Ну, ти й набрид!
– Ба, а со це помісь, блак?
Сце й гіблид? Він со – дулак?
– Годі! Ти мене дістав!
Вавка в мові – слово «вав»!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409840
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 21.03.2013
Гарно добрих друзів мати
для дотепної присвяти.
Краще – щедро вихваляти.
Критикуєш, – ах ти ж клятий!
Дошкуляють – фальш і хамство,
недолуге критиканство.
Та, відомо, навіть влада
гідна слави – має вади.
Варто все ж метикувати –
шанувать чи лікувати.
Чи солодке «люлі-люлі»,
чи таки – гіркі пілюлі.
Жалкувати – завжди пізно.
Дружбани бувають різні.
Різні смішки, різні схлипи,
писоборці, прототипи…
Розійшлись стежини в лузі…
Мабуть, то були не друзі.
Справжніх – їх завжди бракує.
Та, говорять, час лікує.
Знову стрілись.
– Друже, здрастуй! Як ти?
– Відчепись! Не застуй!
І пішов уперто й прямо.
Враз – гур-гур! Упав у яму.
І тепер конає службу
з мрією про справжню дружбу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409630
дата надходження 16.03.2013
дата закладки 21.03.2013
(в первой половине марта этого года моего сайтовского друга Аркадия не стало. Скончался прекрасный композитор, певец и "просто" замечательный человек. СВЕТЛОЙ ТЕБЕ ПАМЯТИ, ДРУЖИЩЕ.)
("Нам столетья не преграда,
И я верю, что опять
Позабытым словом ЛАДА
Всех любимых станут звать")
Ах, как серебрится голова!
Дни мои короче и короче…
Вы позвольте мне с порога ночи
Подарить Вам нежные слова.
Как Вы хороши в зените дня!
Как очаровательно прекрасны!
Все попытки скрыть – уже напрасны:
Вы давно – Богиня для меня!
Не смотря на клинопись у глаз,
Мальчиком немею перед Вами!
Да и как мне выразить словами
И восторг, и счастье видеть Вас!
Я шепчу, эмоции тая,
Чтобы счастье не вспугнуть случайно:
Вы – моя пленительная тайна,
Ладушка-Сударушка моя!
И, когда шагну через порог,
Я не растворюсь в ночи бесследно:
Утром обниму Вас тёплым ветром,
И травой склонюсь у Ваших ног…
И мой голос, эхом разнесён,
Будет повторять слова прощанья:
Вы – моё последнее дыханье…
Светлый мой, последний чудный сон…
Ах, как серебрится го-ло-ва-а-а...
********************************
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346971
дата надходження 28.06.2012
дата закладки 20.03.2013
8.Инь
• Женщина приспосабливается к обществу, а мужчина приспосабливает общество к себе.
• Мужчина живет для чего-то, а женщина – для кого-то.
• Мужчина старается, чтобы стало лучше, а женщина – чтоб не стало хуже.
• Ошибки делают мужчину умнее, а женщину – глупее.
• Женская логика – это способ объяснения своих уже совершённых поступков.
• Женщина знает только то, что знает только женщина.
• Вопрос необходим ответу, как мужчина женщине.
• Желание женщины, как и любовь мужчины, – зеркало, покрытое пылью. Сотрите эту пыль.
9.Ян
• Сказанное слово – не сделанное дело.
• Сначала сделай – потом пообещай.
• Отложить на потом – не сделать вообще.
• Ответ бывает трех видов: «да», «нет» и «манная каша».
• Признание поражения – первый шаг к победе.
• Не забудь посмотреть: какую пользу принесло тебе поражение? какой вред причинила победа?
• Не бойся хвалить врагов, не бойся ругать друзей.
• Бог любит дерзких и беспощаден к любимцам.
• Кто живет в согласии с обществом, тот не мужчина.
• Чтобы остаться собой, я должен изменить мир.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408601
дата надходження 13.03.2013
дата закладки 19.03.2013