Запашний вітерець пряде
з буйноцвіття духмяний вальс.
Причаровує – в рай веде.
Тільки як же мені без Вас?
Старовинний п’янкий романс –
приміряє весна фату.
Кружеляє натхненно вальс.
А я Вас виглядаю тут.
Знаю, прийде жаданий час,
наче яблука у меду.
Запрошу Вас на дивний вальс.
До кохання натхненно йду.
Пелюстковий весняний вальс –
молода заметіль в саду...
Я так хочу зустріти Вас,
доки яблука не впадуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423928
дата надходження 10.05.2013
дата закладки 12.05.2013
Если дома висит картина,
А на улице мелкий дождик,
Если ты волосатый детина,
То не значит что ты художник...
Если любишь букашек мучить,
Если к мухе с газетой тянет,
Что-то ищешь в навозной куче,
То не значит что ты ботаник...
Если любишь царапать спину,
Если похоть в глазах искрится,
Если любишь ты сильно, сильно,
То не значит что ты тигрица...
Если дома стоят иконы,
С грязных стен теплый взгляд бросая,
Если честь ты блюла исконно,
То не значит что ты святая...
Но уж если не зная меры,
Сам устал от своих же придумок,
Если в пекло ломишся первый
Сто процентов что ты придурок...
© Паша Броский
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224583
дата надходження 26.11.2010
дата закладки 25.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.03.2013
Ти просто скажи мені – люблю
Ні слова більше – «я тебе кохаю»
Побачу на вустах я усмішку твою
Буду твоїм на віки я це знаю
Весна буяє і в серці вона
Промінням теплим усе зігріва
І хто би що мені не казав
Я лише тебе одну полюбив
Красиві очі, погляд ніжний твій
Світле волосся – знову мов німий
Перед тобою я стою – і що ж
А за вікном тихо падає дощ
Ти наче сонце – ти для мене все
Ти наче небо – ясне , голубе
Для мене ти найкраща від усіх
І знову чую в трубку я твій сміх
Скажи хоч слово я тебе молю
Слова у пісню я для тебе переллю
Забуду все – лише для тебе я
Найкраща, найдороща і свята
Тихо в кімнаті лише ми у двох
Хвилини ці подарував нам бог
І я лиш твій – згораю я до тла
І «я» помру щоби любов жила
Не відвертай очей від мене ти
І не будуй пустелю самоти
Не думай що втечеш кудись
Просто скажи мені – озвись
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408542
дата надходження 13.03.2013
дата закладки 19.03.2013
Забудеш? Значить ти не той,
не та сторінка світлих буднів.
Життя приходить без основ,
чи значить лиш - ми різні люди?
Чи те, що серце вже німе:
не озирнеться, не почує.
І спомин той не оживе,
його ніхто на жаль не чує.
Я - воля, ти - природний дар,
сплело кохання міцні сіті.
Ми в них потрапили тепер,
чи зможем знову відпустити?
Душа залізна - все простить
усі помилки, сподівання.
Але чи прийде ще та мить
без сліз, без каяття й прощання?
Сльоза не змиє біль розлук,
тепло очей - на мить зігріє.
Лиш мука та - найкращий друг,
злякать її ми не посмієм.
Не відгадати слів гірких
і доля грає з нами грізно.
Лиш ти чекаєш перший сніг,
а я чекаю літню пісню.
Негода та, що значить все, -
шукач пригод і прикрість люду.
Та не забуду мить оту,
повік ніколи не забуду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394855
дата надходження 23.01.2013
дата закладки 18.03.2013
Я в Космос мыслью улетаю
По звездам Млечного пути.
Дорогу жизни познавая,
Хочу вперед идти, идти.
И не терять в дороге близких,
Любимых и родных людей.
Не унывать, не быть статистом,
Быть генератором идей.
И коль смогла помочь кому-то
Я удержаться, не упасть,
То и меня поддержит кто-то,
Поможет и не даст пропасть.
2007
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409838
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 17.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.03.2013
У Каневі в землі рідній
Лежить спочиває
Людина, що за плечима
Непростий шлях має
Людина, що за країну
Все могла віддати
Любив безмежно Україну,
Як дитину мати.
Все життя своє народу
Рідному віддав
Лиш для нього єдиного
Жив і працював.
І завдяки його праці можемо судити
Де і з ким і як потрібно українцям жити
Передав він настрої предків-Українців,
Застеріг чого чекати можна від чужинців.
Про підступних «честолюбів» він попереджає
Що багато хто з цих «чесних» совісті не має
Кому можна, кому ні діло довіряти
І чи ворогом чи другом його називати.
Про добродія який «кров як воду точе»
І про того хто боїться й боротись не хоче
Українець, душа щира, наша честь і совість
Саме він своїм нащадкам сформував свідомість.
Тож давайте будемо себе поважати,
І на вчителя свого будемо зважати
Послухаємо краще як він нам скаже жити
Щоб минулих помилок більш не повторити.
Його творчість – дух народний, подих його волі
Прагнення свій хліб збирати на своєму полі.
Тож давайте, коли будемо дітей своїх виховувати
Те що говорив Тарас, будемо враховувати
Бо слова то непрості, то голос народу,
Не зганьбим і не забудем мети свого роду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409825
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 17.03.2013
Гарно добрих друзів мати
для дотепної присвяти.
Краще – щедро вихваляти.
Критикуєш, – ах ти ж клятий!
Дошкуляють – фальш і хамство,
недолуге критиканство.
Та, відомо, навіть влада
гідна слави – має вади.
Варто все ж метикувати –
шанувать чи лікувати.
Чи солодке «люлі-люлі»,
чи таки – гіркі пілюлі.
Жалкувати – завжди пізно.
Дружбани бувають різні.
Різні смішки, різні схлипи,
писоборці, прототипи…
Розійшлись стежини в лузі…
Мабуть, то були не друзі.
Справжніх – їх завжди бракує.
Та, говорять, час лікує.
Знову стрілись.
– Друже, здрастуй! Як ти?
– Відчепись! Не застуй!
І пішов уперто й прямо.
Враз – гур-гур! Упав у яму.
І тепер конає службу
з мрією про справжню дружбу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409630
дата надходження 16.03.2013
дата закладки 16.03.2013
Когда-то, будучи на даче,
Где прячусь я от всех на свете,
Меня племянник озадачил,
Спросив меня: - откуда дети?
-Как нужно правильно их делать?
И про капусту хватит врать…
Ну, раз пошло такое дело.
Пришлось всю правду рассказать.
- Процесс племянник- это сложный,
Но интересный, чёрт возьми.
Получше всяких там пирожных-
-Процесс работы над людьми.
Рыбалки лучше и охоты,
Кто со словами, кто без слов…
Каких-то пять минут работы,
И всё: малыш считай готов.
Промчался год. На дне рожденья,
Одна блондинка из гостей,
Делилась скорбным настроеньем,
Что Бог не дал иметь детей.
Племянник слушал это важно,
С глазами умными во взгляде,
Потом блондинке он отважно,
Сказал:- Вы обратитесь к дяде,
(Тут отдыхают анекдоты),
(Как рак, я покраснел всей кожей)
- Каких-то пять минут работы…,
Мой дядя Вам всегда поможет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=93563
дата надходження 20.09.2008
дата закладки 16.03.2013
Протяжна зимняя разлука,
несносна снежная весна.
А я тяну к тебе всё руки -
в ответ смеётся тишина.
В ответ лишь мартовские вьюги
вздыхают холодом не_снов.
Я для тебя теперь подруга…
Не для любви, а для стихов.
Но скоро дождь всплакнёт упруго.
И снова будет не до сна —
придёт конец немой разлуке,
растает снежная весна.
© Зеленоглазая, 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409418
дата надходження 16.03.2013
дата закладки 16.03.2013
Я подумки з тобою говорю,
Я подумки тебе цілую,
Я подумки для тебе ворожу,
Я подумки тебе малюю…
Ти не мовчиш, відповідаєш
На кожен рух моїх очей.
І там, в думках, ти добре знаєш
Скільки мине недоспаних ночей.
На допомогу я крізь роки кличу,
Щоб ти прийшов на крик душі.
Любов на роздоріжжі стріну
Й віддам все до останку їй…
Не подумки тебе чекаю,
Не подумки лишусь одна,
Не подумки тебе кохаю,
Не подумки навік твоя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409427
дата надходження 16.03.2013
дата закладки 16.03.2013
Зібрались у полі Барани обдерті,
І мову таку повели:
- Чому лиш Барана вважають упертим?
Для цього ж існують Козли,
І роги у них, наче палиці, рівні,
І куций, мов віничок, хвіст,
До їжі Козел, безумовно, настирний,
Та все ж - не баранячий хист!
Барани гуртуються пастися в стадо,
Їх хутро іде високо,
А що ті Козли? Безкорисна бравада,
І де ж те з Козла молоко?
А вперті які!
Нам, Баранам, ще вчитись,
Немає ні сил а ні слів,
Бо тільки Козли не могли розійтися
На тому місточку крізь рів!
Тим часом усю цю розмову підслухав
Тимошка, - господарський пес:
- Давно я вже вивчив усі Ваші рухи,
Немає ніяких чудес,
Якщо хтось вважає себе розумнішим
За мудрість народних джерел,
Звичайно, рогами він буде сильніший,
А розумом - тільки козел!
Та дехто вважає, що він самостійний,
І геть не потрібен чабан,
Він також у полі життя безнадійний,
Як кажуть, упертий баран!
15.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409196
дата надходження 15.03.2013
дата закладки 15.03.2013