Під час виборів, кожен хто продав свій голос,
окрім грошей отримав ще синю парасолю із
логотипом«ПР»
Пройшло два роки, вибори до Ради,
А як змінилось за цей час село?
Чи далі вірять в пафосні бравади,
Чи все без змін, як і колись було?
Звичайні люди, щирі, працьовиті,
В щоденних болях, клопотах своїх,
Шукають вихід часом в оковитій,
Але мені не шкода зовсім їх.
Бо скільки можна скиглити, стогнати
І ніби то бажати перемін…,
Та знову вкотре голос свій продати!
Коли ж ви вже підніметесь з колін?
Продали голос за якусь двохсотку
Колись Іуда так продав Христа!
Чому ж ми пам'ять маємо коротку,
І звідки ця продажність пророста?
Ось так живемо – скиглимо, а згодом,
Своє майбутнє знову продамо,
Що тут поробиш із таким народом,
Тому в лайні і досі живемо!
На більше в Бога ще не заслужили,
Єдиним цілим ще не став народ.
То дійсно в руки треба брати вили
І гній згребти в гноярку на город!
Кого відомо! Їх вже Бог помітив!
В ПРидачу дали синю парасолю.
Коли тепер їх доведеться стріти,
То плюнь у вічі за злиденну долю!
19.12.2012 р.
Це продовження виборчої епопеї в рідному селі. Події на виборах 2010 року відображені в вірші «Ненавиджу і не терплю», який викладений у цьому ж циклі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386375
дата надходження 20.12.2012
дата закладки 19.03.2013
В пари молодят зі Сможе
Ціломудрені стосунки.
До весілля – боронь Боже,
Лиш обійми, поцілунки.
Як задумали побратсь,
Ганна каже: «На мій погляд,
Перед тим, як повінчатись,
Треба нам пройти медогляд».
Перевірилася Ганя.
- Щось знайшли в тебе такого?
- Ні.
- А як у тебе, Ваню?
- МТД – і більш нічого,
Лікар написав місцевий.
- Що ж це може означати?
- Що міцний, твердий, дієвий.
Як іще ж розшифрувати?
От побрались молодята.
Місяць вже живуть – намарно.
У стосунках нема свята.
Ганя в нервах – до лікарні
Та й до лікаря отого,
Що таке писав Івану:
«МТД – і більш нічого!»
В кабінет урвалась рано.
- Що ж намилили ви мила,
Що міцний, твердий?! Як вата!
- МТД – це значить, мила,
Може тільки дзюркотати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399702
дата надходження 09.02.2013
дата закладки 15.03.2013
Ми незалежні двадцять років,
Хоча душею увесь час
Ми вільні до останніх кроків,
Й ніхто не поневолить нас!
Бо наші предки теж незломно
Грудьми стояли за свій край.
Заради волі гордим тоном
Казали смерті : "Зачекай!"
І Ти, славетна Україно,
Не покололась об стерню.
Мов Кобзарева Катерина
Йшла нескоримо по життю.
Та часом, як верба плакуча,
Оплакувала гірко Ти
Тих воїнів - синів рішучих,
Що згодились на смерть іти...
Ти, чорноброва Україно,
В ряснім вінку із різних трав,
Така ж квітуча, як калина,
Мов донька сонячних заграв.
Ти, ніби та струнка тополя,
Не опускаєш очі вниз,
А дивишся навкруг: он - поле,
Там - гори, ліс, тут - моря бриз...
Над щедрим ланом урожайним,
Селом і містом,.. над Дніпром -
Хай скрізь лунає: "Заспіваєм
"Реве та стогне" всі, гуртом!"
Нерідко хай у наших душах
Звучить стрілецький славний гімн.
За славу разом стіни зрушим!
Вкраїно, віддані Тобі!
14 серпня, 2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275082
дата надходження 14.08.2011
дата закладки 15.03.2013
Моя ти матінко, тобі вклонюся,
Подякую за подароване життя.
За тебе вранці Богу помолюся,
Попрошу в Нього каяття.
Весни попрошу я для тебе,
Яка приходить так чарівно,
А ще попрошу, щастя в неба
І ніжності. І це не дивно,
Бо свою ніжність ти віддала,
І ласку, й милість, і любов
Усе мені подарувала.
І без вагань даруєш знову йзнов
А що собі, собі нічого не лишила,
«А хай», казала, «я вже обійдусь.
Я проживу, до того ж часу жила.
І далі буду. Й далі залишусь!
Лиш щоб дитя було щасливе,
Й ловило радості життя.
Щоб виросло на втіху всім красиве,
Й стежиною ішло у майбуття.
А я погляну із погорда,
Скажу, моє дитя,
Моє, і буду горда,
Що я віддала все життя.
Усе життя лише для нього,
І ночі всі лише йому.
Усе зроблю я лиш для того
Щоб не порушить чарів сну».
Отак завжди, і так напевне буде,
Ніхто не змінить вже тебе.
І щоби не казали люди,
Ти все одно присвячуєш себе.
Даруєш все й не просиш ти нічого,
Даєш найкраще, а взамін
Не просиш ти, не вимагаєш свого
І не чекаєш вдяки передзвін.
Не просиш ніжності й любові,
За всі свої переживання.
Спасибі скажеш, лиш на тому слові
Що добре все, й минули всі зітхання.
Тому, я подарую всю красу весни,
В якій пташиний спів проллється.
І чари, вічність всю Десни-
Нехай в душі твоїй озветься.
Нехай дарує пісню чарівну,
Яка так весело до струн торкнеться,
Яка подасть ту юність забавну
І хвиля щастя в небо піднесеться.
Яке безкрає чисте, ясне
Як доля твоя, яку я бажаю,
Яке вразливе і прекрасне
Як матінка моя. І я це знаю.
Ще побажаю вічності в житті.
Здоров’я сильного, міцного
Благополуччя, сонця в майбутті,
Нехай життя дарує всього.
І хай помилує тебе.
А доля ,до землі прогнеться,
За те ,що дітям віддала себе
Нехай сторицею віддасться
Тобі моя матусю!
Тебе я ніжно поцілую,
До тебе мила пригорнуся
І посмішку тобі я подарую.
Таку, яку меніти дарувала,
Коли заб’юсь в куток, бувало,
Через нещастя, що переживала,
А потім сльози горя проливала.
А ти обнімеш, усміхнешся,
Ще приголубиш, пошкодуєш
І зразу біль пройде, минеться,
Бо ти любов’ю зачаруєш.
Тож дякую тобі матусю,
Моя найкраща, золота.
Тобі до земленьки вклонюся,
Моя ти доленько свята!́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408095
дата надходження 11.03.2013
дата закладки 13.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.03.2013