Щєпкін Сергій: Вибране

Анно Доміні

З тобою я не буду

Я  знаю,  що  з  тобою  я  не  буду.
Так,  знаю:  інший  буде,  а  не  ти.
І  знаю,  що  тебе  все  ж  не  забуду,
Хоча  уже  не  буде  самоти

І  сліз  гірких,  і  болю,  і  зітхання,
І  серце  не  тремтітиме,  мов  птах.
А  буде  спокій  і  нудне  кохання.
Я  знаю  це  –  й  мене  проймає  страх.  

~2003.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993193
дата надходження 06.09.2023
дата закладки 23.08.2024


Прозектор

Шиншила влаштувала бунт

Шиншила  влаштувала  бунт:
Гризе  решітку  цілу  днину.
Не  може  й  декілька  секунд
Знайти  для  їжі  чи  спочину.

Між  ґрат  просунула  вуста
Й  скубе  їх  жовтими  зубами.
Хай  справа  досить  ця  проста,
Але  дратує  до  нестями!..

Обрид  нам  дзвін  залізних  струн,
Гукнули  грізно  їй:  «Доволі!»
Й  озвався  поглядом  гризун:
«Казати  легко  вам  на  волі!..»

[i]26.ІІІ.23  р.[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978261
дата надходження 26.03.2023
дата закладки 23.08.2024


MAD_muazel

Скажи но римою.

Хочу  тебе  зустріти!  Крапка.
Хочу  з  тобою  говорити!  Кома.
Хочу  відчувати  майбутнє  ...
Що  маю  для  цього  зробити?

А  хочеш  здивую  правдою?
Цікаво?!  Скажи  но  римою!
Не  хочеш  -  тоді  помилився  номером!
Байдужий  -  тобі  під  три  чорти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000506
дата надходження 09.12.2023
дата закладки 23.08.2024


Світлана Себастіані

Нічия

Втекла  від  світу  й  серце  зачинила  –
тепер  життя  не  схоже  на  роман.
Спустошена,  забута,  збайдужіла,
впадаю  в  тишу,  наче  в  океан.
Нехай  кохають  інші.  З  мене  досить!
Нарешті  вільна  –  хоч  і  нічия.
…  От  лиш  неспокій  цей,  –  невже  він  носить
твоє  –  таке  хвилююче  –  ім’я?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020199
дата надходження 17.08.2024
дата закладки 21.08.2024


Світлана Себастіані

Коли ти до мене підсів

Коли  ти  до  мене  підсів,
був  ранок,  день  або  вечір,
і  листя  було  в  росі,
і  сонце  текло  на  плечі,  –
а  може,  то  падав  сніг,
а  може,  й  зірки,  як  вишні,
лягали  тобі  до  ніг  –
іскристі  та  вогнедишні.
Над  нами  усохлий  в’яз
покручені  чорні  віти
додолу  хилив  –  і  враз
на  них  виростали  квіти.
Либонь,  я  сказала  «ні»,
збентежена  і  несміла,
і  жіночка  у  вікні
прекрасно  все  зрозуміла.
Ти  блиском  своїх  очей
мене  обпікав,  як  жаром,
і  значення  всіх  речей
скасовував  хвацьким  жартом,
і  голосом  –  щирий  шовк!  –
торкався  душі  і  тіла…
А  потім,  здається,  пішов.
А  я,  здається,  підсіла.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017044
дата надходження 07.07.2024
дата закладки 21.07.2024