Відвертість=Відчайушності
Коли ти віриш брехливим словам, то сприймаєш їх за належне. Чому хочеш відкритися комусь, щиро, без натяків на те, що застелив наклеп, не знаходиш такої людини? Ніхто не ризикне зробити крок до відвертості, бо тоді траєкторія повернення зникає. Падаєш з моста, а політ залежить від тебе. Допоки будеш незамаскований, будеш вільним. Поміняєш думкку - розіб'єшся об абстракцію неправди.
Гадюцинації=Наслідуванню
Падіння набридає, одноманітність не приваблює. Хочеться змін, єдиний вихід - турбота про райське яблуко. Першість - вирок, сеанси набридливості тебе нервують, а майже не рахується. Розбиваєш бутилку, щоб команда відвертості не перевершила сім'ю гордості.
Дурість=Безвихіді
Порожнеча як втрата уже не склеє розбитого тіла: права сторона просить вибачення у лівої, але це все відбувається за допомогою функції перемейнування градусника гарячості на льодовик почуттів.
Злочинець.
Втеча.
Від себе.
В воду порожнечі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407730
дата надходження 10.03.2013
дата закладки 10.03.2013
Мені тринадцятий минало...
Співали десь по вулиці.Смеркалось.
Зганяв хлопчак ягнят на водопій.
Два паничі до хрипу сперечались,
Кресали істину в дискусії палкій.
То панові племінники, студенти.
Один з Варшави, а другий з Москви.
Затяті хлопці, вічні опоненти,
Їм хоч стріляй - по своєму, і квит.
-Как славно пели нынче про Маруську!
Хотя грубы одежды этих жон,
Но их язык, по сути, тот же русский.
Вот только сильно польским искажен.
Пан поляк відпарирував учено:
-Пшепрашам бардзо, алє то нє так.
То мува польска, тилко змосковщена!
-Опять ты против! Экий ты чудак!
Одно бесспорно: эти малороссы
Вовеки не подымутся с колен.
А раньше было, наставляли косы.
Поместья выжигали в прах и тлен!
Однако, нынче нет у них стратегов.
Пророков, что от Господа даны.
И будут ли?…
-Ми нє позволям тего.
І вперше тут погодились вони.
Малий вівчар в кріпацькій одежині
Ішов з роботи втомлено на тік.
Він чув оті слова, бридкі, чужинні,
І франтів гнівним поглядом обпік.
-Гляди-ка, мальчик! Смотрит с осужденьем.
Похоже, возомнил, что мы пьяны.
Пари! Развеселю в сие мгновенье.
Лови пятак! Ну-с, мы, надеюсь, прощены?
Не зворухнувсь хлопчак. Насупив брови.
-Не взял! Какой же гордый, свинопас.—
Сміявся лунко вітер у діброві...
-Хохленок! Как зовут тебя?
-Тарас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407383
дата надходження 09.03.2013
дата закладки 09.03.2013