: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.04.2019
Вкотре сутеніє в недоладнім світі,
Де встромила хижо пазурі зима
В серце, отруївши довгождані миті,
Знищила назавжди те, що досі мав.
Замість оберегів залишила мітки,
Майже чорно-білі, до весни стійкі.
Охолола лава й пошепки нізвідки
Лине божевілля з втомою віків.
Чуєш ніжну пісню втраченого щастя?
Так, вона зникає, рветься на шматки.
Спогади влітають у відкриту навстіж
Браму невагому, по мостах хитких.
Важко їх зловити, бігаючи колом,
Важко залишити, дихаючи цим.
Та найважче знову заспівати хором,
Щезнувши в пустелі забуттям німим.
Вкотре сутеніє в хащах на узбіччі,
Снів безкомпромісних пагубна печаль.
Знаю сяйво близько й спогади не вічні,
Тільки камінь в грудях все мовчить, нажаль.
15:17, 9.06.2014 рік.
Зображення: http://blog.reikodesign.com/index.php/2010/12/feng-shui-romance-tips-for-attracting-mr-or-ms-right/winter-heart/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504150
дата надходження 09.06.2014
дата закладки 09.06.2014
Принесу мила квіти,
Щоб сплела ти віночок,
На Купала пустила
Під кохання місточок…
Я дістану з водиці,
Пригорну до серденька,
Не зів’яв твій віночок,
Моя пташко маленька.
Кожна квітка в віночку,
Мені дивиться в очі,
Наче усмішку дарить,
Наче долю пророчить.
Не зів’януть ці квіти
У барвистім віночку,
Ти до шлюбу, кохана,
Мені виший сорочку.
На Купала дві долі
Зорі в небі вінчали,
Цілу ніч, аж до ранку,
Солов’ї не мовчали.
І пішли ми додому,
Як зійшла зірка рання,
Ми удвох збережемо
Наш віночок кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436197
дата надходження 09.07.2013
дата закладки 29.03.2014
Вона як сонце як промінь як вітер...
Вона як чисті сльози площ.
Її ім*я із трьох магічних літер...
Вона як теплий літній дощ....
вона як кисень...як повітря,
як чиста дитяча сльоза...
вона як полум*я, як вістря,
Як перша весняна гроза...
вона як вода-всепроникна і ніжна,
тремтлива пекуча, як Вічний Вогонь.
вона як вода- неспокійна і ніжна,
Дитина священних небесних долонь )
2 травня 2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205047
дата надходження 09.08.2010
дата закладки 21.03.2014
Эти слова пришли на "переходном" этапе - когда от любви к Витушеньке я уже "вылечился", а никого другого ещё не полюбил.
Бывает часто жгу костер
На берегу реки
Люблю когда за мной простор
Леса поля холмы
Когда в округе ни души
Лишь звонкий треск огня
Мне что-то быстро говорит
Жалея иль браня
И слышен тихий перелив
Уставших за день вод
Квакушки вдруг часы забыв
Устроят хоровод
Проснётся филин прошуршит
Змея а может мышь
То ветер мимо пролетит
Вздохнет сухой камыш
Вокруг огня черна стена
Луны сегодня нет
И звёзды всласть без пастуха
Мне дарят долгий свет
Устал костер Подкрался сон
И стали сном мечты
И мне приснилось - я влюблён
И мне приснилась ТЫ
Хельга Ластівка перевела на украинский язык здесь
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173069
P.S. Чего оно людям нравится, мне непонятно))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145962
дата надходження 18.09.2009
дата закладки 05.02.2014
Гасне ночі золота криниця -
Ще хвилина - і озветься пташка.
Хай тобі удосвіта присниться
Те, що словом передати тяжко,
Хай тебе поглине, наче повінь,
Тепла хвиля ніжності і тиші,
Тої, що Господь назвав любов’ю,
Освятивши нею землю грішну.
Гасне ночі золота криниця,
Золота криниця безебережна,
Хай моя найглибша таємниця
Снів твоїх торкнеться обережно.
Спи, бо вже росою ранок диха,
І крізь сон зітхають медом липи.
Чом же тихо-тихо-тихо
Срібний зайчик місячний захлипав?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442531
дата надходження 10.08.2013
дата закладки 10.08.2013
Холоне вечiр в сутiнках берiз,
Гарячу душу вiтер студить в росах.
Останнiй проскрипiв iз поля вiз,
Застигло жито у важких покосах.
У променi вечiрньоi зорi
Вплiтаються пiснi рiзноголосi.
Вертаються додому косарi -
Стерня сколола iхнi ноги босi.
Коса ще вiдчувае мiць руки,
Вiд втоми ниють загорiлi плечi.
А мiсяць вже запалюе зiрки,
Спочинок обiцяе тихий вечiр.
Десь перепiлка дiточок склика,
П"янить повiтря нiжний запах м"яти.
Лоскоче нiздрi пара з молока -
Вечеряе родина бiля хати.
А небо вже зiрками зацвiло,
Що час вiд часу котяться додолу.
Спокiйно спить натомлене село,
Щоб завтра знову вирушити в поле.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441760
дата надходження 06.08.2013
дата закладки 06.08.2013
. Знаешь, в каждом человеке есть свой секрет..
. Artegor
***
Людина – загадка. Людина – таємниця…
Ми бачимо пакунок, але нам
Не взнать ніколи що людині сниться,
Що коїться в душі у неї… там….
Людина – всесвіт, і ніхто не знає,
Що в неї твориться у закутках душі…
Можливо гніву там вулкан палає…
Можливо ніжність…. Може там вірші?..
Людина – вічність, неповторний сміх…
Ми розумієм все, що відбувається?!..
Відвертий світ: відкриті всі для всіх…
Та щось і за відвертістю ховається…
Ми неповторні, більш таких не буде,
Бо кожен з нас – прекрасна вільна птиця…
Але в одному схожі усі люди :
З нас кожен – загадка, з нас кожен – таємниця…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409690
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 24.06.2013
тобі чутно
що міста вже ніч як нема
ім'я його день як забуто
у твоїй сонячній схованці
що тінню яструба
звеш
то птах не для
сонця народжений
не в плинність хвиль
вірує
своє пір'я сріблясте
він дарує тобі
як плащ зимовий
як серце впітьмі
наодинці із квіткою
ти вертаєшся
до зорь своїх
що лютню скували з
твого подиху
а квітка то око яструба
то твоя дума
обертається з руїни
синню
подивись
на слід з гори йде
як зимові волхви
зтирають останюю твою
надію
як пагорби ночі
вириваються з тиші
твого сивого тіла
омріяна яструбом
йдеш ніби в червоне гілля
заходу
омріяна
а міста вже ніч як нема
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357190
дата надходження 13.08.2012
дата закладки 08.06.2013
Тривожним рухом ледве теплих рук
вона заграє на фортепіано.
і тишу переріже довгий звук,
який загоїть всі болючі рани.
відкриє душу кожному, хто чує.
натисне знову клавіш череду.
дівоче серце у вогні парує,
воно переживає знов біду.
а музика, немов нектар солодкий
все ллється з-під її тендітних рук.
той біль пронизує, неначе лід холодний..
адже Амур у руки взяв свій лук.
коли той біль дійде до апогею,
фортепіано, мов її душа,
від болю зойкне піснею своєю,
яка назавжди спогад залиша.
вона впаде із відчаю додолу
і задихнеться від нестачі сил.
вже не забуде тої музики ніколи,
бо в кожній ноті їй здається він.
щовечора вона ось так сидітиме,
нервово граючи все ту ж мелодію,
що вічно в її спогадах горітиме
палким і гострим смутком його погляду.
© Віталія Костюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418612
дата надходження 15.04.2013
дата закладки 15.04.2013
Моя ти воля... і неволя
мої ти крила... мої пута
моя ти доля... і недоля
до мене намертво прикута
коротка мить ...
яскравий спалах
солодкий гріх...
гірка розплата...
недугою моєю стала
любов...
то молена... то клята...
моя погибель...
мій рятунок
ти мій кінець...
і мій початок
я п"ю очей блакитних трунок...
зворотній відлік розпочато...
зворотній відлік не спинити...
я п"ю до дна твій поцілунок...
пропав...
мені уже не жити...
любові сплачено рахунок
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417685
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 15.04.2013
Незряча дівчинка
стояла біля Храму
холодний дощ...
закуталась в кофтину
а люди йшли...її минаючи...
крізь браму...
і кожен вів до сповіді дитину
Незряча дівчинка...
просила копійчину,
молитву промовляючи губами...
по щічках сорому котилися сльозини...
побожні йшли повз неї тьоті...мами...
вони проходили...
глухі...сліпі серцями
вели дітей молитися до Бога...
не розуміючи, що поруч, біля брами
стояла Совість...
чиста і убога
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405375
дата надходження 01.03.2013
дата закладки 15.04.2013
я заберу тебе туди,
де шум дощу колише ночі
де кожна крапелька води
мені про тебе щось шепоче
я заберу, не всім на зло
я просто заберу, хай бачать,
що не дарма це все було́,
що не дарма старався значить
хтось може думає що я
тебе подалі десь сховаю
куди вже далі! Ти моя!
тебе в своє́му серці маю
21.10.00
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299297
дата надходження 11.12.2011
дата закладки 15.04.2013
Коли стираються кордони,
Коли міняються світи,
Коли дівається десь втома,
Я знаю точно, десь є ти...
Коли із серця водоспадом,
Коли із неба не зійти,
І руки пахнуть виноградом
Я знаю точно, десь є ти...
Коли у мріях зостаєшся,
Щоб щось для себе довести
Ти є десь, знаю, обізвешся,
Бо тож навіщо я і ти?
Коли замрійливі блакиті,
Закрию очі, і лети!
Коли життя люблю за миті!
Коли я знаю десь є ти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353800
дата надходження 29.07.2012
дата закладки 15.04.2013
Кого шукаеш ти у снах ночами?
За ким співають зжурено птахи?
І змиті заново холодними дощами
Твої непройдені дороги і шляхи.
І навіть вітер, ніби смутком віє,
Нестерпний шум авто із вулиць зник.
Холодна кава більше не зігріє,
Не спалахне погашений сірник
І місто все заповнилося ніччю
Та тільки плачуть тихо небеса.
А ти сидиш один в безмежній тиші
Чого чекаєш, ще не знаєш сам
Остання крапля кави - і до ранку
З тобою наодинці лиш думки.
І знов заснеш ти тільки на світанку
Сяк-так заклавши книги сторінки…
І там, у сні ти зустрічі благаєш
Розвідуєш незвіданні шляхи…
Кого ж ночами ти у снах шукаєш,
Коли співають зжурено птахи?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413157
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 27.03.2013
Дорогі колеги! Рятуйте! Не можу ні заснути, ні текста написати до своєї "Колискової"! Допоможіть!!!
Ура! Вже одна добра і талановита душа обізвалась! Дякую, Людочко!
Нічка прийшла тихесенько
До зорі, до зорі.
Сном привітала хресників
(Діточок у дворі)
Щастя в торбинку клалося
Вітерцем. Вітерцем.
Щоби гарненько спалося
Кожну ніч. От і все.
Щастя в торбинку клалося
Вітерцем. Вітерцем.
Щоби гарненько спалося
Дітлахам. От і все.
Котик заснув під ніркою
Навмання. Навмання.
Чом запищало гірко так
Мишеня? Мишеня.
Листям летять в віконечко
Мрії всі. Мрії всі.
Спи, моє любе, сонечко
прилина звідусіль
Листям летять в віконечко
Мрії всі. Мрії всі.
Спи, моє любе, сонечко
прилина звідусіль
Зранку прийде замріяний
Новий день, дивний день
Щоб у горнятку радості
Принести нам пісень.
Скільки б життя не квапило
Не спішіть. Не спішіть.
Станете ще дорослими,
Бо життя - тільки мить
Скільки б життя не квапило
Не спішіть. Не спішіть.
Станете ще дорослими,
Бо життя - тільки мить.
02.07.12
ID: 347731
Рубрика: Вірші , Казки, дитячі вірші
дата надходження: 02.07.2012 21:12:04
© дата внесення змiн: 03.07.2012 00:00:45
автор: Людмила Ганяк.
Ще раз ура! Іще один талант порадував чудовим текстом! Дякую, Інночка!
Сяє на небі Зіронька
Золота, золота.
А Місяць їй у промені
Сон-траву запліта.
Постіль шовкову ніченька
Розстеля, розстеля
І в колисанці лагідній
Засина моє маля.
Постіль шовкову ніченька
Розстеля, розстеля
Спи, моя ніжна крихітко,
Засинай, янголя.
Ти спи, а я тихесенько
Помолюсь, помолюсь.
І щиро Божій Матері,
Й Небесам поклонюсь,
Щоб доленьку, мов річечку
Не бурхливу, дали.
Мов у віночку стрічечки
Дні барвистими були.
Щоб доленьку кровиночці
Та й щасливу дали.
Сон під ясними зорями,
Бережуть янголи.
Сяє на небі Зіронька
Золота, золота.
А Місяць їй у промені
Сон-траву запліта.
А завтра любе сонечко
Зазирне, зазирне.
Ласкавим, теплим променем
Тебе ніжненько торкне.
А завтра любе сонечко
Принесе новий день,
Щоб пташенята радісно
Щебетали пісень.
ІННА СЕРЬОГІНА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347589
дата надходження 02.07.2012
дата закладки 18.03.2013