Я не була морфемою життя.
Твого життя. Напевно і не буду.
Холодний дощ, мов квазікаяття,
Змива потроху із душі полуду
І засинає спомином на склі
Про незабуте, виплакане вчора.
Інтрада смерті чується в імлі,
Вмирає щемно у мені покора.
Я не була. Чи ти не захотів...
Тепер слова,немов могильні плити,
Німі й важкі. То схимники степів.
Словами душу вбиту не зцілити.
Тепер невпинно потяги мовчань
Із пункту "Ми" до станції "Колишні"
Нестимуть рештки снів і сподівань
У весни ті, де білим цвітом вишні
Зустріла нас украдена любов.
Пізнали смак отруйного оршаду.
Я не була. То чи воскресну знов?
Розп'яттям душ сплатили ми за зраду...
..............................................
Я не була. Напевно і не буду...
*Інтрада - невелика інструментальна п'єса, що виконує функції вступу до якоїсь урочистої церемонії.
*Оршад - напій з мигдалевого молока.
22.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730353
дата надходження 24.04.2017
дата закладки 26.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.04.2017
[i]Написав би тобі...Але ж ти не читаєш листи,
Не заглянеш ні разу у нетрі поштової скриньки.
Я для тебе красиві слова намагаюсь знайти,
А на аркуш лягають лиш плями чорнильної синьки.
/Олександр Яворський/
[/i]
Написала б тобі... Та пустим залишився б конверт.
Зміг би ти прочитати листа, у якому без літер
Біле поле незаймано-чисте і тільки на чверть
Того аркуша тінь поцілунків, журбою сповитих?
Як зібрати свої почуття й одягнути в слова?
Скільки раз намагалася, стільки ж терпіла поразки:
Рвалась думка з півоберту, наче тонка тятива
Під невмілими пальцями - я поставала без маски.
І сміялася правда у вічі мені, як дощем
У натягнутих струнах бриніла печаль безголоса:
"Що ж ти, мила, до нього крізь темінь - і ще, й знову ще?
В полі трави, що були за постіль, зібрали в покоси."
Що про мене? Вмістилася б сповідь в хвилину, проте
В нас немає і тої, тому у чорнильному морі
Я шукаю слова, та тобі не напишу про те,
Як хворіє есе в мені /наше/ між тисяч історій...
З вдячністю автору за хвилю натхнення: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727161
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727466
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 06.04.2017
Мені ніжність за Бога в Тобі, бо інакше не вмію,
Хоч гірчать перехрестям на мапі між нами стежки.
"Відречися!" - лукавить самотність улесливо змієм,
Я ж ударами серця до Тебе іду навпрошки.
Пригорни. Прожени. Поверни. Безкінечно по колу.
Не впусти. Не тримай. Упіймай. Від усіх заховай.
Я не вірю ні в кого, крім нас, і тим паче - в "ніколи".
Марно з часом змагатися: він - невблаганний шахрай.
Він летить, зупиняється, тягнеться вічністю... Годі!
Поза грою ми - речі скидаємо зайві /і страх/,
Та лягаємо поруч,
/бо справжні під часом не ходять, /
Й засинаємо разом
/з цілунком весни на губах/.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727137
дата надходження 04.04.2017
дата закладки 05.04.2017
Я – кава з чіпким ароматом коханої жінки:
Пригубиш, полюбиш /до згуби/. Мереживом ночі
Вполюю, зцілую, чуття замалюю в відтінки,
Де фарби і тіні змішаються в трепетне: «хочу»…
Надпий і впусти павутиння п’янкого бажання
Блукати по тілу. Та падай в натягнуті сіті
До мене. Відчуй, як під шкірою терпне графіті
Продуманих дотиків наших з тобою повстань. Я
Буду тобі чорним лісом – блукай до світанку;
Незайманим цвітом садів, що дозріє у вишні –
Смакуй і рятуйся. /Врятуй мене!/ Згадуй колишніх
Й в мені забувай… Загойдай. Заримуй в колисанку
Ці тіні на стелі в полоні одної октави,
Де я - Nota bene, в тобі одізвуся… Проллюся
Густим ароматом дурману в тенетах спокуси,
Бо я просто жінка. Твоя. У тональності кави.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726399
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017
Коли ти в мені океаном штормиш, штормиш,
Здіймаєш мої кораблі з мілини в безмежність,
Здається, змогла б потонути від щастя, лиш
Тримаєш – і ми летимо /понад містом/ межи
Землею і небом. І де б не спинитись – дім,
І де б не ступити – стрічають весну причали.
Так вільно, що навіть не смію тебе своїм
Назвати! Так глибоко в серці моєму жало
Твоє! /Не пече. Не болить. Не щемить./ Росте
Любов і заходиться гучно дев’ятим валом.
І ти вже не ти – у пожежах медовий степ.
І я вже не я, бо тебе мені мало, мало…
І лиже вода первоцвіт пелюсток вогню –
Шипить і клекоче, та далі чимдуж палає
Ця квітка. І падає ніч на поталу дню,
Бо ти мені світлом – високим, святим, безкраїм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726049
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 29.03.2017
Я все більше мовчу…
Знаєш, тиша моя значно більша неволі в кайданах.
Красномовна
І так безнадійно вглядається в вікна розбитих світів.
Там дощів – досхочу!
Пам’ять з аркушів літніх майструє складні орігамі,
Безумовно
Вважаючи кращими ліками час. А для нас – й поготів.
Я б змогла кілька фраз,
/Навіть цілу виставу/ банально про те, як сумую.
Тільки тиша…
Ця тиша мене прихистила, як рвалися сильні вітри.
І тому в сотий раз
Я «пробач» і «кохаю» з тобою, як завше, римую.
Заколишу
Мовчанням вітри – тільки потім зі мною без слів говори…
[i]/колись/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712765
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 19.01.2017
Боже, важко як знову палити до нього мости,
Потім довго із пам`яті попіл від згарищ шкребти,
Забувати як дихала ним, невимовно близьким.
/Наче вперше./
Він до берега мого ріку переходить убрід -
І під поглядом топиться змучене серце, як лід.
Знову всотую звично його кожним дотиком рим.
Кидай верші
І рятуй мене, Боже, бо він вже у мене проріс,
Наче дужим корінням у тіло землі прадід-ліс.
Заколисує ніжно, штовхає /причинну/ із гір,
/Як Чугайстер/.
Я злетіла б - тримає, шепоче /пряде/ про любов.
Наче інших до нього не знала в житті молитов,
Висипає по літерах з мене єство на папір.
/Квітнуть айстри./
Він мені дивом праведним, карою з вікон небес.
Та "нестерпно" з ним краще, бо гірше зостатися без
Нього - втратити глузд і боліти за нього клітьми
/До безсоння/.
Боже, дай океан мені в грудях не перерости,
Не палити мости, не боятися з ним висоти.
Заховай просто мить, коли знову зустрінемось ми,
/У долонях.. /
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706674
дата надходження 15.12.2016
дата закладки 15.12.2016
[i]Якщо завтра не зійде сонце
І настане довічна темінь,
Буде простір пекельно чорним,
Наче в пащах космічних дір –
Все одно я прийду до тебе
У грозу, в ураган, крізь терні,
Щоб тримати тебе за руку –
Ти чекай лиш, надійся, вір![/i]
[i][b]Олександр Яворський[/b][/i]
Коли сонця вогненний промінь
Ледь торкнеться твого обличчя,
Пробиваючись крізь фіранку
Ще на заспаному вікні,
Не ховай у свої долоні
Верескових очей. То звично
Я до тебе на тлі світанку
Тишком лину з квітневих снів.
Як зірветься травнева злива
Водяним полотном на місто,
І воскреснуть забуті крила
Від стакато легких краплин –
Ця небесна ріка бурхлива,
Мов цілунків п’янких намисто.
Увійди там, де б’ється хвиля,
Кораблем… до моїх глибин.
Наче стигле солодке літо,
У мені виноградні грона
Хмелем поять вуста неспішно.
/В чаші з трунком не видно дна./
Коли сонце зійде над світом,
Я, розхристана й безборонна,
Повернусь /у любові грішна/,
Бо без тебе мене нема…
/1.04.2015/
З вдячністю автору за хвилі натхнення: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511543
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706514
дата надходження 14.12.2016
дата закладки 15.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.12.2016
Ідуть дощі з вівторка на четвер
/Безжальні скрипалі/ по мою душу.
У круговерті буднів все щось мушу.
А зрештою нікому. Не тепер.
Це дивна сила магії води:
В мені неначе проростають зерна!
І, може, не в манерах то модерну -
Ось так любити /просто/ без мети?
Та я люблю Вас. Зупинився час.
Згубились стрілки в колі циферблату.
І злегка має смак солонуватий
Це таїнство незвіданих причасть.
Вітри гортають смутку календар,
І кожна нова дата – то розлука.
І, Боже мій, яка ж то серцю мука
Пізнати нам із хмелем цей нектар!
А в тім жалю немає – лиш дощі
Ідуть собі, як зодчі, поміж нами.
Є тільки ми, розділені містами,
І доторк цей до рідної душі…
[i]/якось/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706101
дата надходження 12.12.2016
дата закладки 12.12.2016
А я начебто знав тебе тисячу років,
Сотні зим ми разом, сотні зоряних літ...
За плечима у нас тисячі спільних кроків
З тих часів, як було Богом створено світ...
І немовби давно все колись відбувалось,
Просто знов повернулася часу спіраль...
Ми були вже разом... І щасливо сміялись,
І разом проживали скорботу й печаль...
Ми були вже разом - в тім житті, у минулім...
Та чи зійдуться знов паралельні шляхи?..
Плаче осінь дощами у листі заснулім,
Зафарбовує світ у свинцеві штрихи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705757
дата надходження 10.12.2016
дата закладки 10.12.2016
Тобі дали паузу – слухай секунди… й чекай...
Вицокує стрілка півподихи, плавиться тиша.
Мовчи до останнього, доки блідий небокрай
Тримає цей світ й на терезах добра ще колише.
Для інших залиш надокучливий шумний вокзал,
Вагони із планами і павутини маршрутів.
Як часто в житті ми шукаємо свій ідеал –
Як рідко в речах ми доходимо са́мої суті!
Присядь десь подалі від центру бурхливих подій –
В такій метушні не знайти справжніх істин родзинок.
Міста, наче вулики. Люди у них – дикий рій.
Але то пусте. З тебе – дерево, син і будинок.
Крізь часу спіраль - у руці твоїй інша рука,
І в затишку стінами більше не давить кімната…
А ноша на двох – ні, не легша, та вже й не важка…
Лиш не поспішай – в метушні може з ніг збити натовп.
[i]/якось/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705022
дата надходження 06.12.2016
дата закладки 06.12.2016
У очах твоїх Всесвіт, галактики,
Простір неба без краю, без меж...
Зазирну — і розірве на клаптики,
І до купи мене не збереш...
У очах твоїх весни і проліски,
І гроза, й теплі літні дощі.
А буває і блискавок полиски...
І до всіх дверей в душу ключі...
У них літо сховалось жоржинами,
І на віях гойдаються сни,
Пропікаючи душу жаринами
Мене ваблять до себе вони...
У них мрії мої всі здійснилися!
І рояться клубками думки:
Що ж вони на роки так спізнилися?
Чи то я поспішив на роки?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704625
дата надходження 04.12.2016
дата закладки 04.12.2016
А ти у мені, наче тисячі /й більше/ нот,
Постійно розігруєш фуги, сонати, гами,
Розгойдуєш маятник, чиниш переворот,
Та поруч, насправді, немає тебе ні грама.
Далекий. Чужий. І непізнаний. Врешті - мій...
А ти мені Пісня пісень, непроглядна тиша,
Усмішка зненацька, раптово - сльозою з вій,
Хоч інша з тобою і ти нею дишеш, дишеш...
А ти відпустив би, як небо вчорашній сніг,
З полону. А ти би тримав мене все сильніше,
Чекав перехрестям на кожній з стрімких доріг,
Лягав би на аркуш /нехай навіть білим віршем/.
Жага невтоленна. Спокуса. Покута. Я
Прикута до тебе і вільна з тобою. Вільна...
Плекаю любов, наче жінка своє маля.
Ношу між грудей /наче хрестик/ її - натільно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704413
дата надходження 03.12.2016
дата закладки 03.12.2016
Я тебе смакувала з п’янкою відвертістю віршів:
У дуелі римованій ми перейшли вже на ти.
Не люби їх – вервечками рим хай милуються інші.
Спробуй справжню мене поміж ком і рядків віднайти.
Забавляйся у піжмурки. Холодно. Гаряче. Спека.
Відчуваєш, чим ближче, як подихом плавиться лід?
Я сьогодні рішуча, не втримає ремінь безпеки!
Я сьогодні уперто до сонця прямую на схід!
На кордоні заграви в чуттєвому пломені світла
Не шукай феєрверків із літер й кохання без меж.
Просто дихай зі мною словами – я стану повітрям!
І не вірші – мене прочитай… там, де «я тебе теж».
[i]/якось/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704249
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 02.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.11.2016
А я безтурботно /по вітром розбитих калюжах/
Услід за тобою біжу, як по гострому краю.
Останній ліхтар під дощем хитро погляд примружив,
Та я і наосліп до тебе стежки пам'ятаю.
Мені б кілька кроків пройти й дотягнусь вже до тебе -
Тримай мою руку, кидай мені в груди повітря!
Я дихати хочу тобою, як ластівка – небом,
На сонце дивитися поглядом вільним, без фільтру...
Мені б за годину до півночі на циферблаті
Зірвати джек-пот й зупинити безжалісні стрілки,
Бо часу все менше у нас, і не хочу я знати,
Як тягнуться довго самотні німі понеділки,
Як холодно в спеку без тебе, і млосно під льодом,
Коли наших міст кілометри заплутаних вулиць
Сплітають з розлук павутину і топлять під воду
Вітрила моїх кораблів, що до тебе звернули.
Мені б зазирнути ще раз листопадові в очі
І зливою впасти, по краплі в тобі розчинитись.
Допоки нам місяць свої колискові шепоче,
Я в тебе хотіла б любові /без правил/ навчитись.
І доки для нас розфарбовує щастя афіші
У сонячні фарби /де ніжність цілунками сходить/,
Я стану для тебе такою, мов знав і раніше,
Бо я вже /по вінця/ твоя... ще відразу... відтоді...
[i]/колись-тепер/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703440
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 28.11.2016
Не пиши мое имя с заглавной _ буквы,
Не играй чудодейственной силой - словами.
Я шепчу [i]да[/i] и [i]нет[/i], их значения спутав -
Привязалась опасность к мечте… хомутами…
Я себя под удар вдохновенно… подставлю,
Чтобы гибнуть под тяжестью снов-звездопадов:
За эфес придержав смерть несущую саблю,
Ты толкнул меня в рай… сквозь туманности ада…
Путешествую вскользь… дном кипящего моря
И дворцы возвожу из ротанга и ситца… -
Чем еще заниматься в разлуке с тобою?!
Память жжет по плечам… и блестит на ресницах…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702356
дата надходження 23.11.2016
дата закладки 23.11.2016
Дитя замовкло... ссе порожні груди...
Сльоза солона матері пече...
— Залиште хоч окраєць!.. Чи ж ви — люди?!
Та відповідь — мороз чужих очей.
— Не плач, Іванку, вірю — будем жити!
Вже до весни — рукою... там — врожай...
Побачиш колос, сонечком налитий!
Не плач, маленький, серденько не край...
Дитя заснуло. Мати пригорнулась
До тільця, де ледь жевріла душа...
А однією із сусідніх вулиць
Печальний Янгол Смерті поспішав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701957
дата надходження 21.11.2016
дата закладки 23.11.2016
[i] З вдячністю за емоційну хвилю неповторній і світлій Людині... [/i]
[b] [i] "Як воно - боятись писати тому, кому вся музика серця?
Коли тиша бездомним кошам по стіні шкребеться."[/i][/b]
[b]lucial[/b]
Як воно: боятись писати тому, кому вся музика серця?
В слові приховати оголений нерв… А він тобі не озветься!
Погляд виразний підводити так, щоб залишитись назавжди
В ньому, бо ти до судом закохалась?… і в цьому вся правда…
Бачити одне і те ж саме небо? Бути йому Мадонною?
Можеш – йому себе всю до останнього, але не станеш іконою.
Пташкою у вікно його битися, а від нього – щораз як на плаху?
Ти божевільна, дівчинко! Тобто, точніше, живеш без даху.
Що тобі до його сновидінь? Інша у сутінках сниться.
Тільки весь світ запалився в бездонних коханих зіницях…
Більшого б і не просила: знати, що в нього є щастя.
Хай і болить, що далекий тобі, й крутить від того зап’ястя.
Нести в собі невтоленну жагу, наче носять дитину і
Знати, що ти грішна цим?.. Грішна ним! У хвилинної
Стрілки просити: «Спинись! Далі не смій рухатись!
Як же мені без нього йти? Як тиснуть в душі пута ці!»
Як воно – вітром скуйовдженим до нього лише торкатися?
В мареві відчувати те, чому так й не судилось статися?
Веснами розквітати, осінню в почуттях топитися?...
Дихати ним, як повітрям? Пити любов, і не напитися?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700462
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 14.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.11.2016
В очах твоїх погляд, в якому безкрая весна;
Вуста - маків цвіту пелюстки палкі, наче літо;
У дотиках - ніжність, якої ще досі не знав.
Моєму єству в їх полоні так солодко тліти.
Гра сонця і шовку у безлічі тихих вистав:
В цілованих осінню пасмах рудого волосся.
Якби мені вітром на віки залишитись там,
Розлук пізнавать із тобою би не довелося...
Якби мені вітром... А я всього-на-всього - сніг.
Втрачаю себе у коханні, в гарячих долонях.
Тримаєш так міцно мене у обіймах своїх...
Згасаючим блиском сльози я стікаю по скронях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700152
дата надходження 12.11.2016
дата закладки 13.11.2016
Ці рими із тих, що втікають крізь сито думок,
Де пальці твої пропікають не тіло, а глибше.
У плетиві днів під сузір'ям впольованих риб ще
Є для нас місце /і купіль в колисці зірок/.
Зухвалими тінями вірші торкаються пліч
Моїх. Твої вірші вростаються жаром під шкіру,
Де в літері кожній мене ти, як справжню офіру,
Приносиш у жертву собі. Наче пісню сторіч
Ти пишеш мене. Я клітинно вбираю перо
Чорнильним цілунком - дощенту згорають кордони
Між нами. Збудуємо стіни свого Вавилону -
І тиша розплавиться в слові й ввійде під ребро
Пустелею ніжності. Слухай її, не читай.
Вона розповість, як в душі розливається повінь
І кожна краплина води тобі стане за сповідь
Мою...
/Тільки серця, прошу, мій піїте, не край... /
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700165
дата надходження 12.11.2016
дата закладки 13.11.2016
[i]Настроєве)))
без претензій на вірш...[/i]
Осінь. Дощить і нестерпно бракує тепла.
Кішка клубочком згорнулась на ковдрі й муркоче.
Сняться їй сонячні ванни, на квітці бджола,
В розпалі літній сезон і недоспані ночі:
/Просто кицюня мишей полювати охоча,
Ніч – то найкраща для ловів у неї пора/.
Отже, примружилась, чує – пече щось у бік
Так, наче голка проколює шубку і тіло.
Очі відкрила ледь-ледь, але той Хтось утік,
Тільки від сонячних зайчиків все зарясніло:
Скачуть кімнатою, дзвінко сміються. Уміло
Кішечка лапкою хвать – на зайчат в акурат!
Але впіймати руденьких то справа така
Зовсім не схожа на мишачі лови, і Мурка
Сонцю на радість, хоч лапка у неї й м’яка,
Зайця вхопити не встигла. Розправилась шкурка
Й далі стрибати, допоки не збила фігурку
З верхніх поличок. Та як же у грі цій без втрат?
Дивиться боязко зверху, а сонечко лизь
Кішку за носа, мовляв, не хвилюйся – все ціле.
Мурка зраділа, зайчатко – за вухо, й сплелись
Лапи й хвости в одну кульку, аж доки не вмліли
І розтягнулись на ліжку, відновлюють сили
Стомлена кішка й зайчисько /від сонечка шмат/.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699497
дата надходження 09.11.2016
дата закладки 09.11.2016
Чи відомо тобі, як вона розбирає на звуки
Твого імені пісню й щоденно вкладає у постіль
Біля себе, допоки глузлива самотність сторука
В дверях дому чатує /немов особистий апостол/?
Їй не сняться моря, але серце штормить океаном,
І болить нездійсненне, повінчане небом з «ніколи».
Часом пусто у грудях, неначе вона з порцеляни:
Посковзнеться, впаде – розлетиться на друзки довкола.
Що ти знаєш про неї? Дощі й меланхолія ночі?...
До свободи лиш крок: почуття замовчати до крику.
А у неї до тебе, мов зайди, вірші-поторочі!
А у неї без тебе світанки порожні й безликі…
І коли заповзає у ліжко змією безсоння
Та вростає під шкіру скрипуча, мов протяги, втома,
Вона міцно стискає в своїх скрижанілих долонях
Твого імені звуки.
/Твоя назавжди… невідома…/
[i]колись - 13.11.2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698507
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 04.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.10.2016
Шмагає вітер по щоках – бандит бандитом.
Здається – все. Здається – крах. Не зупинити
Навалу хижо-сизих хмар, що тиснуть пресом,
В яких ні совісті нема, ані адреси.
Земля, думки, півголий ліс – у круговерті.
Кому б, здавалось, в цій імлі шукать безсмертя?
А десь вуздечки люто рвуть злі заметілі…
Я ще тримаюсь на плаву. Знаходжу сили.
Я відбиваюсь ще лютіш – я буду жити,
Бо там, за мною, рідний дім, онуки й діти.
Спускайте тих, хто на цепу – я теж упертий!
Бо треба очищати путь. І не померти.
Комусь земля моя у снах – мов Ельдорадо.
Та буде наша тут весна і наш порядок.
Якщо ж хто дуже з лжебратів і марить нею –
Ми вже дамо йому наділ. Лиш під землею.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696523
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 24.10.2016
[i]просто дощ за вікном) [/i]
Я скучила. Крапка. Все просто. Ні менше. Ні більше.
Промокли до нитки, без тебе написані, вірші.
І я, мов наївне дівчисько, /наосліп/ повсюди [b][/b]
Шукаю тебе, а натомість - чужі мені люди.
Натомість дощі зазирають в оголені вікна
Моєї кімнати /душі/. Та найгірше: я звикла
До холоду, й мовчки плетусь під дощі манівцями -
У них розчиняюсь, неначе мене олівцями
Пунктиром поклали на аркуш. Ні менше. Ні більше.
У мене без тебе в печалі народжені вірші.
Я скучила. Крапка. Все просто. Чужі мені люди.
І влучно /навиліт/, прострілені тишею, груди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696378
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 24.10.2016
місто пусте. перелітними сталися вулиці.
сонні будинки дахами розгублено туляться.
дні добігають так швидко до ночі бемолями
/між парасолями/
більше чомусь не літається – в’ється туманами.
брязкають хворі думки щохвилинно кайданами.
тягнуться будні в дорогу хитку кілометрами,
/мокрими светрами,/
кашлем і ліками… чайним теплом.. мандаринами…
я вже й не пів, тут від мене зосталась третина. ми
досі з тобою самотні – заручники осені,
/ніби спустошені/.
ти мої сни перев’язуєш натще долонями.
душиш і душиш байдужістю. ночі безсонними
звуться. вагітнієш втечею з кожною дниною.
/я ж бо – дитиною…/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694928
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 18.10.2016
“Ніч така зоряна…
Десь Галя воду несе…
Ніч така…” (я зупиняюсь за крок від стоп-кадру)
Він дивиться в очі. Він знає геть чисто все.
Він розкладає
для мене абракадабру.
І я завмираю –
маленький зелений ельф…
Він не посміє (я пташка занадто рання)
Плавляться стіни, мов стиглий столітній портвейн…
Я усміхаюсь –
на сцену виходить бажання.
Звуки оркестру –
чіткіші… чіткіш… кіно
різко зникає. У горах палає ватра.
Де позад нього - мій вихід в відкрите вікно...
Крізь сонячні очі -
очі мого психіатра
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669932
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 03.06.2016
Загубилась у просторі на космічному острові,
Ти – дві букви займенника!
До останнього подиху – як до першого пострілу,
Як до крапки в щоденнику.
Іграшковими стрілами вже майбутнє зустріли ми,
Обійшлося без виправлень.
Час-самітник похилений по воді водить вилами,
Не лякайся – ми випливем.
Серед мулу і осаду, головніше для розгляду
Те, що в тебе всередині.
Поза світом і осудом, для Адама і Господа
Ми залишимось ребрами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669623
дата надходження 01.06.2016
дата закладки 01.06.2016
На всі чотири
сторони – земля…
На всі чотири степені – бажання…
Як звуть тебе?.. не називай ім' я.
Своє ім'я…
хай наречуть коханням…
Хтось з тих,
що тобі стрілися колись.
Чи з тих, які не стрінуться ніколи.
Дівча з пітьми… котись собі… котись
до третіх жнив,
мов перекотиполе.
Дівча з пітьми…
Хто ти мені?.. хто – я?!
Живеш в мені без дозволу і згоди.
На всі чотири сторони… земля!!!
На всі чотири
степені свободи
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647153
дата надходження 26.02.2016
дата закладки 29.02.2016
.....ЛЮБОВ, то биття в твоїх грудях
ДВОХ СЕРДЕЦЬ у ритмі одного...
Ти- сіль в моєму прісному житті,
Ти- ліки на усі мої хвороби,
Краплинка щастя поміж болю й злоби,
Причастя у сумліннім каятті...
Ти- моє Все!!!Мій цілий дивний світ,
Жива вода в моїй душі-пустелі,
Ти-зорі, що спустились прямо з стелі,
Мій справжній незакінчений політ...
Ти- голод мій,і ситість вся в тобі,
Мішечок згуб, спокута за провину,
Гаряче сонце у холодну днину,
Щаслива мить у втраченій добі...
Ти- янгол мій і біс в одній особі,
Ти- злість моя і найщиріший сміх,
Моя спокуса мій звабливий гріх,
Ти- совість, що не піддається пробі...
...............................
І байдуже!!!....хай вітер занесе
Мене бозна-куди!!! - це неважливо!
Для мого серця все в житті можливо
Тебе знайду!... бо ти- для мене ВСЕ!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643809
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 15.02.2016
Вустами, жагою налитими,
Торкаєшся тіла чуттєво -
У спраглім єстві розчинилася
Спокуса губної кори.
Мов хмелем зеленим обвитий я
Стою, наче трепетне древо.
Букет із тих пестощів-дотиків
Так ніжно мене підкорив.
Тримаюсь руками, мов вітами...
І там, де край нашого неба,
Неначе спинилися миті всі -
І ми опинились в раю...
Вростаєш цілунками-квітами
У кожну клітинку. По стеблах
Стікаю, зігрітий пелюстками -
Усього себе віддаю.
Пірнаєм за обрій свідомості,
Де небо зодягнене в зорі,
Де грається вітер із хмарами -
Літаємо, наче птахи.
І там - на межі невагомості,
Мов зілля, ми тягнемось вгору:
Собою тумани гойдаємо
В обіймах палкої жаги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618574
дата надходження 05.11.2015
дата закладки 05.11.2015
Впаде листок...обличчям об асфальт
Багряний клаптик...осені відбиток
Червона пляма з пожовтілих ниток
Шматочок сонця вмитого дощем...
.....я підніму....
....................а в серці ніжний щем...
В твоїх руках тремтять мої долоні
Тепло очей...на пожовтілім фоні
Плакуче небо у осінній день...
Лист за листом...танцює падолист
Вальсує вітер з листопадом в парі
І ми станцюєм вдвох на тротуарі
Мелодію зіграє, вітру свист...
На лоні неба...сиві кораблі...
Пливуть поспішно, гублячи вітрила
Нам Осінь подарує свої крила
З під ніг забравши відчуття землі...
Між листям...непокірні промінці
Мазками, розфарбують сірі далі
Із павутиння зіткані вуалі
Блищать,як кришталеві камінці...
Дивокіно...де в ролях - ти і я
Повінчані солодким поцілунком
Ця Осінь стане нашим подарунком
Яскравим кадром спільного життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616654
дата надходження 28.10.2015
дата закладки 29.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.09.2015
А сонце ішло у пекло…
І далі… далі…
За лінію смутку… за межі усіх бажань…
Ти чуєш, сідає сонце… зніми сандалі…
Сандалі завжди знімають
у час смеркань.
Цілуй же… сідає сонце…
Воно – зелене.
Цілуй же!.. у синіх травах земних стежок.
А завтра… знаю, ти легко пройдеш крізь мене…
Просієш мене крізь пальці…
………бо я …………пісок…………….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604672
дата надходження 06.09.2015
дата закладки 07.09.2015
Вдягаємо маски, міняємо ролі;
Керує життя, режисує сюжет.
Сьогодні радієш і сміху доволі;
Вже завтра в полоні мінорних тенет.
Примірюєм маски щомиті нові.
Поношений образ в минулому тоне.
Сезонні вітрила на кінчики вій,
На щоки наносять свої напівтони.
Життя наумисно або мимохіть
Примусить безвиході роль відіграти;
Скорботну вуаль, мов полатану сіть,
Натягне на плечі, і вкине за грати.
Прожити цю роль – непосильна напруга;
Життєву енергію всотує піт.
Покинути роль і з порочного круга
Нам вирватись – важче. Манить, як магніт.
Життя є театром. Костюми, завіси…
У кожного свій самобутній покрій.
Одну дістаємо, як іншу повісим -
Лиш скинемо маски на смертнім одрі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604235
дата надходження 04.09.2015
дата закладки 07.09.2015
На порогах ілюзій й мрій,
Болю, відчаю і розпуки,
Я потрапила в твої руки -
Володій.
І цей подих в мені - нічий,
Хоч я дихаю...Тихо слухай,
Я застигла і зліва - глухо,
Володій.
І твій спокій такий, що пий,
Поцілунок - такий, що терпко,
Поруч тебе хоч жити - стерпно...
Володій.
Цей твій погляд, шалений, з-під вій
І ця сила, дана тобою...
Хай твій дотик мене загоїть -
Володій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603923
дата надходження 03.09.2015
дата закладки 03.09.2015
Вірші мої нестворені,
рими іще нескорені,
болем сердечним краєні,
ждете свій час, затаєні,
щоб стрімголов, безбоязно
вирватись слізно-болісно
відчаю зойком здушеним,
гнівом... чи криком змученим...
Або ж, зігрівши ласкою,
зачарувати казкою...
Чи прозвучати тризною,
втрати печаллю грізною...
Час пронизавши поглядом,
тепло війнути спогадом,
силою мрій незборених
далей торкнутись зоряних...
Вірші ще недоплекані,
думи, ще недоплакані, –
ребус, в мені вкодований
в мрії й бажання схований,
зрійте до часу вишнею,
щоб прозвучати піснею,
чарам кохання – одою,
ще й із щасливою кодою.
Сумнів витає хмарою:
даром ви є... чи карою?
26.08.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602285
дата надходження 26.08.2015
дата закладки 26.08.2015
Я прийду у цей дім.
На планету під назвою Осінь…
Так вертається з вирію спекою втомлений птах.
Та мовчатиме дім... і хвилину мовчання попросить.
Там жив сонячний принц
із трояндою й лисом в руках.
Я сандалі зніму…
Нехай ноги торкаються босі
(бо ні сонця, ні вітру, ні смутку в мені… ані сил…)
Чи впізнає мій дім (ця планета під назвою Осінь)
ту, яку він колись
необачно отак приручив?
І хто скаже тепер,
чи були оті зими і весни?!
(він так міцно тримав!.. та усе ж – відпустив до людей,
ту, яка так хотіла піти!.. і – пішла!). Крига скресне,
бо він просто стояв
і виймав моє серце з грудей.
Фіолетове небо
так низько! так близько!.. і синь ця
в мої очі лилась поміж крон виноградних гірлянд.
...я усюди шукала... немає ніякого принца...
А тим більш королів,
пацюків й балакучих троянд
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600340
дата надходження 17.08.2015
дата закладки 25.08.2015
Ти в мені не стихаєш ніяк.
Вже й, здається, душі доболіло.
А у пам'яті, ніби маяк,
Ти - далеке і рідне світило.
Не дотягнуся вже і ніяк
Обійняти не зможу ніколи.
Кажуть, той, що душею добряк,
Той пліч-о-пліч крокує із болем.
Якби знати, куди... або де...
І що зустріч колись неминуча.
Знаю тільки, що сильно пече,
Бо життя твоє було квітучим.
Наше сонце померкло із тим.
Як так сталося, Боже, для чого?
Посміхніться там разом із ним.
А ми тут усміхнемось про нього...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590668
дата надходження 29.06.2015
дата закладки 06.08.2015
Я буду поряд! Чуєш? Буду поряд!
У моторошній тиші мертвих днів
Ти згадуй мій далекий ніжний погляд,
Мене шукай серед химерних снів.
Я буду поряд, завжди і незримо,
Як віддана собака біля ніг!
Це все болить, палає незгасимо!!!
Пробач, але по-іншому не зміг...
Мене вбиває, невимовно давить
Мовчання, серце ріже без ножа...
Амурів, бачу, зовсім не цікавить
Що я чужий, і ти мені чужа...
Ми просто друзі! Чуєш? Просто друзі!
Як мантру, ми повторюємо знов...
Квилить, тихенько плаче у нарузі
З душі і серця вирвана любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596453
дата надходження 28.07.2015
дата закладки 03.08.2015
Падати краплями на підлогу
Щиро чекати когось чужого
Вірити в диво що дня одного
Хтось віднайде тебе
Битися птахами в підвіконня
Сходити з розуму від безсоння
Вічно чекати що вже сьогодні
Хтось віднайде тебе
Литися золотом в теплі руки
Стати святою піти на муки
Кроки то майже блаженні звуки
Хтось віднайде тебе
Час відміряти піском блискучим
Сипати в очі сипати в душі
Вічне чекання для невмирущих
Хтось віднайде тебе
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579512
дата надходження 07.05.2015
дата закладки 07.05.2015
Посеред кімнати місячна доріжка
Стежкою у небо - прямо до зірок...
Нереальна казка прямо біля ліжка,
Варто тільки встати і зробити крок.
І вікно неначе золотом розшите,
А за ним безмежний паралельний світ...
У іскристій тиші загадка розлита,
І муркоче тихо у куточку кіт.
Поза меблі мовчки поховались тіні
І з котом співають пісню в унісон...
Як по сходах, з неба в місячнім промінні
Спуститься до мене кольоровий сон.
Зорі загадково світяться у небі,
Як ілюмінатор, зоряне вікно...
Скоро вже світанок... Мені спати треба,
А я задивився ... місячне кіно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579015
дата надходження 05.05.2015
дата закладки 07.05.2015
Колисатиму я колисанку своєму маляті,
Засинатимуть хмарки прозорі під зоряний спів,
Буде затишно , тепло і пахнути спокоєм в хаті,
Ти почуєш матусі і тата - дует голосів.
Колихатиме небо чарівні ліси й полонини,
над Землею розіллються снів різнобарвні моря,
Я співатиму, щоб було щастя у кожній родині
І мені підспіває пухнасте мале совеня.
Закружляє над стріхами вітер, зухвалий бешкетник.
і розгоне останніх пташок по домівках пахких.
Підмигне діловито до Місяця, зніме кашкетик
І засне, закрутившись, між квітів, в росі - золотих.
Засинатимуть гори у шапках засніжених білих,
Муркотітиме кицька , калачиком на подушках,
В вишині загадкові сузір'я сріблясто зоріють,
У глибинах рибини заснуть на коралах й пісках.
Колисатиму тихо-тихенько, качатиму люльку,
Перші твої видіння у світі най будуть чудові.
Колисанки - це мамине серце , що б'ється так лунко,
Воно сповнене Всесвітом , що народився з любові ..
Я вірю , що для кожної матері її дитина - цілий новий світ , Всесвіт любові)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573449
дата надходження 10.04.2015
дата закладки 22.04.2015
Як гляну у вікно я ненароком,
То усміхнусь, забувши про усе:
Розкішною перлиною barroco
Гірську красу до хати занесе.
Просочені могутністю Карпати,
Як вартові, пильнують виднокрай.
А в далині, у попелястих латах,
Тримає небо скеля-самурай.
Сапфірово-смарагдові ялини
У гущі лісовій стоять у ряд.
Цей запах хвої, ніби щохвилини
Із вітром залітає у мій сад.
Де, зморені морозами, дерева
Домівки затуляють від вітрів.
Яка ж краса довкола березнева!
А ти мене, як Мавку, тут зустрів...
А я в саду з тобою цілувалась
Під шурхіт присоромленої груші.
Любов до нас тихесенько підкралась,
і світлом огорнула юні душі.
1.04.15.
На фото зображені Скелі Довбуша. Минулого року ми з чоловіком їздили туди на прогулянку. Чудові спогади на все життя. Яка ж наша Україна красива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571152
дата надходження 01.04.2015
дата закладки 01.04.2015
Де ти, де, моя Західе?
Скільки болей в твоїй душі?
Я колись тебе залишив
Й не знаходжу тепер ніде.
Наша пристань реве дощем,
Наші чайки кричать. Щемить.
Я тебе відпустив на мить,
Та лише, щоб зустріти іще.
Сонце полум'ям сипле в жар,
Сумно вітер торкає кларнет...
Ти впурхнула з моїх тенет
І лишила пекучий жаль.
Наша пристрасть іще тече...
Б'ються хвилі. Тримається міст.
Я сумний, бродячий артист,
Що шукає твоє плече.
Скільки очі уміщують сліз?
Що за сила мене веде?
Моє серце, моя Західе,
Я благаю тебе, вернись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570072
дата надходження 28.03.2015
дата закладки 30.03.2015
-Продається весна на ниточці!
Ось купіть собі, люба жіночко!
У квітчастій блакитній свиточці
І легесенька, як пір'їночка...
Лиш погляньте: повітрянокульково
Рветься в небо, немов неприв'язана!
Тільки вітер ще коле бурульково...
Тільки казка її нерозказана...
Я б купила... Та ,майже, розтрачено
Все, що мала душа замріяна:
І сльозинки з-під вій освячені,
І дитинство , любов'ю сіяне...
Тільки гудзик в чотири дірочки
У кишені лежить самітником
І маленька яскрава зірочка,
Що дощем подарована -лІтником...
-Ну, беріть! Не вагайтесь! Дешево!
Ні грошЕй не потрібно, ні золота!
Тільки снів осяйне мереживо...
Тільки іскри з-під долі -молота...
-Тільки сни, щоб весну окрилити?!
Тільки іскри, щоб дать їй волечку?!
...І за мить, разом з чеком вибитим,
Я веснянку тримала -сонечко...
…
І змахнула веснянка крилами...
Пересіяла хмари ситечком...
...І лягла на папір чорнилами
Перерізана мною ниточка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570532
дата надходження 30.03.2015
дата закладки 30.03.2015
Осінь і Львів... Таємниче побачення,
Сховане світлом нічних ліхтарів.
Він дарував їй жоржини небачені,
І від очей її, стриманий, млів.
Що так дивились на нього закохано,
Синню вели у любов-небеса.
Так листопадом ввірвалась непрохано
В днів круговерть її ніжна краса.
Брала в полон поцілунками ніжними,
Пестила тіло "бабИним" теплом.
В ложі з туману кохалися пристрасно,
Наче нікого крім них не булО.
Одна на двох терпкуватість кавовая...
Листок осінній.., як дотик руки.
Пристрастю ніжною та їх розмовою
Осінь у Львова в душі назавжди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533322
дата надходження 29.10.2014
дата закладки 16.03.2015
Люди-дерева.
В землі вкоренілі страхи.
Щастя у вітах -
синицями і горобцями.
Мріями їхніми є -
перелітні птахи.
Листям на землю
листи відправляють серцями.
В кожному з них є своя,
мов сопілка, душа.
Пісня лунка, щебетлива
кудись відлетівши,
тишу в деревах лишає.
Здається мовчать?..
Ні, все шепочуться з вітром
за спинами в інших.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566167
дата надходження 12.03.2015
дата закладки 13.03.2015
Дякую Оленці Зеленій
за натхнення
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564134
Котилося сонце
В обійми сипучих пісків,
Які почали мені снитись вже кожної ночі…
І я поверталась в безмежжя пустельних світів,
Щоб вкотре… востаннє?..
вчинити - нескоєний злочин…
І я повертаюсь…
Шукаю ту розу вітрів,
Яка відломила шматок мого синього неба…
Ось я вже - злочинець… і блиск золотих куполів
Засліплює очі…
і трави шепочуть – Не треба…
І трави шепочуть…
Ті трави з прадавніх світів…
Світів матіоли і дико-червоної рути…
Скажи мені, небо… розп"яте на вістрі вітрів,
Хто нам приписав
оці краплі п’янкої отрути?
Скажи мені,небо…
Та,зрештою, птаха в руці…
І пташок у небо чомусь випускаєм - нарізно…
Ця паморозь смутку - дісталася дна у ріці...
Мій злочин на чистому аркуші –
все ще ескізно…
А хочеш, допишемо?…
Всі кольори – у руках…
Цей погляд крізь мене… лише б не відводити очі…
І я, заблукавши в безмежно сипучих пісках…
Чи зможу згадати…
у чому… насправді – мій злочин?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564532
дата надходження 05.03.2015
дата закладки 06.03.2015
Відпускаю усіх журавлів, бо вони вільні птахи.
І не краще синиця в руках - бо, мовляв, не моя.
А чуже забирають лише лицеміри й невдахи
І, буває, вони ще стріляють по журавлях.
От стає холодніше. Журавлі відлітають на південь.
Зрозуміло усім, що зима - це достоту як я:
З нею складно і холодно. А журавель - не півень.
Я його відпускаю. А синиця, усе ж - не моя.
Я лиш поглядом вдаль проводжаю ключі журавлині.
У руках не тримаю рогатки, не ставлю тенет.
Просто хочу, щоб чесно. Не хочу шукати винних.
Просто вірю у Долю. У Диво. У щось неземне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562470
дата надходження 25.02.2015
дата закладки 26.02.2015
Многорука. Многолика. Божевіллям осіянна,
де з екранів - лики, пики, перемовини, осанна.
Де нерони піють ласо, б'ють царьки копитом в груди.
Мамо... Марно... Маски... Каски... Недозвірі... Псевдолюди...
Перестрілки. Перев'язки. Труни. Трупи.
Далі буде?
Небо синьо червоніє. Із чола сочиться зрада.
Чорно білий день чорніє. Світлий Град рівняють "градом".
І земля ковтає справно кулі, людоньки, гранати.
Тут колись "ку-ку" - зозулі. Тут тепер - частіше матом.
І Петро в руках старечих вже дарма ключі стискає,
бо ідуть щодень, щовечір душі... Душі - небокраєм
крізь прострелені ворота замінованого раю.
Бог оглух. Війна.
Триває.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560749
дата надходження 19.02.2015
дата закладки 19.02.2015
Я у серця твого полоні,
Мов у клітці любовних чар.
Та біжить крізь мої долоні
Безупинно зухвалий час.
Ти - на Заході, я - на Сході
І між нами війна-зима.
Та у сни ти мої приходиш
І цілуєш мене в уста.
Б"юся птахом у клітці серця,
Та нема вже ні сил, ні слів.
Ставши променем сходу сонця,
Я заходжу за обрій твій.
І злітають із віршів пір"я -
У подушку солодких снів;
Я у світлі твого сузір"я -
Колискової тихий спів.
Час без тебе: піском, водою -
Крізь долоні; в лице - вогнем;
Чорний дим на війні стіною, -
Віддаляють нас день за днем.
Та любові твоєї клітка -
То мій щит і мій оберіг...
Я повернусь, як зійде квітка,
Що на крилах тобі приніс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558822
дата надходження 11.02.2015
дата закладки 13.02.2015
Твій погляд мене потроху обмотує...
Наводить на думку про те, що не збудеться.
Щось бродить між нами, легке і природнє,
Як губи розтріскані кригою вулиці.
Не втримає слово — крізь сльози обвалиться
Прощання-пробачення на втомлені плечі.
Це масло запахне тепер по-інакшому —
Щось поміж тобою, мною і вечором.
Вкусити — боятися. Здаюся — оп'я́ніти.
Просочиться доторк крізь спину у вилиці.
Якщо обирати між батагом й пряником, —
То я обираю втечу. Самітництво.
Всміхаюсь, як згадую. Ні, зовсім не весело.
Лишитись загадкою і мучитись з нестяму.
Куштую. І присмак до болю нагадує
Любов. Гірку начинку солодкого Всесвіту...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556708
дата надходження 02.02.2015
дата закладки 10.02.2015
Дороги, які обираємо ми,
Не завжди бувають наші...
...........................................................
Дороги, якими ти йшла колись,
Давно загубилися в часі,
А справ твоїх шальки, то вгору, то вниз,
Хитають терезів чаші.
І щоб не робила, куди б не йшла,
Рахує твої Хтось кроки.
І добре, якщо ти в душі несла
Любові зерна крізь роки.
Повір, бо там, на останній межі,
Хтось гляне в очі й спитає,
- Ти сповнена Духа, чи він зубожів,
А серце, мов вовча зграя?
Дороги, якими ти йдеш тепер,
Не стали для тебе легкими,
Та вірує серце і дух твій не вмер,
І Ангел завжди за плечима.
..............................................................
Дороги, які обирають тебе,
Стають назавжди твоїми...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544088
дата надходження 15.12.2014
дата закладки 16.12.2014
Не свари... не свари мене, тату...
Краще випий зі мною вина.
Тільки келих, до самого дна...
Бачиш, я тут... бреду по канату.
Бачиш, я тут воюю з собою.
Сотні дум, наче вихор, кружляють...
Такий галас, нестримні, зчиняють...
Я... чи я... вийду вбитою з бою?
Пам'ятаєш, ти вчив мене, тату,
на цім світі любити людей...
Бо добро у душі - привілей...
А добру, бачиш, руки відтято...
Ти показував небо в зірках,
Всі сузір'я на ньому, й планети,
За хвоста я хапала комету,
Бо не знала про війни і страх...
Це наївне дитинство... невинне.
Бачиш все у рожевих відтінках...
На казкових лишилось сторінках...
Бо хороше усе - швидкоплинне...
Ну куди все поділося, тату?
Мені очі недавно розкрило життя...
Тату, вмить зупиняється серця биття!
Ми за що даємо таку плату?
Бо людина - неначе комаха мала,
А життя - це всього лише мить...
Батьку, серце у грудях щемить...
Адже мрії, в долонях, шматочками скла.
То ж не рІки...то сльози усюди!
Їх війна принесла із собою...
Тату, плачу у парі з вербою...
Ну для чого на цій Землі люди?
Хто ми є?.. Та і що нам під силу?..
Мабуть, мало у світі добра...
Я шукала не те, що знайшла...
І цей світ розумію насилу...
Як тут бути щасливою, тату?...
Більш не бачу у небі комету хвостату....
14.12.14.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543607
дата надходження 14.12.2014
дата закладки 15.12.2014
Реальність у тім, що це небо не створене нами.
Задарма до нього ніколи не візьмеш квиток.
І жодних кредитів ... всіх грошей планети не стане,
щоб з нього зробити єдиний маленький ковток.
А ти, моя пташко, давно цю зламала систему.
Тобі не відомі кордони і вигуки "НІ".
Ти пишеш свою, невідому нікому поему
На Богом забутій великій незламній стіні.
Ти досі летиш, хоч шалено замучила спрага -
Не можна в самому кінці обірвати політ.
Ти досі летиш попри біль. Твоя честь і відвага
Давно подолали закони, що вигадав світ.
Ти досі летиш і мені тебе не наздогнати -
Мов тіло моє обіймає колючий дріт.
Навколо війна. А навколо стріляють гармати.
Планети потроху скотились з прогнилих орбіт.
Лети! Ти ще можеш! Врятуй свої змучені крила!
Хай небо ніколи не буде належати нам,
Я буду за тебе молитись, хоч ти не просила,
Нещадним твоїм і навіки забутим богам.
Дякую за натхнення творам наступних поетів:
Dima Maryn http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539499
Оленка Зелена http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539573
Гостя http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539671
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539931
дата надходження 28.11.2014
дата закладки 04.12.2014
У кожного своя винагорода-
Хтось п'є шампань із кубка золотого,
Хтось із копитця хлеще чорну воду
І вже ніколи не стає на ноги...
У кожного свої прерогативи:
Блакитне небо - чи в'язке болото,
Дивитись вдаль і бачить перспективи
Чи озирнутись , як дружина Лота...
У нас є вибір : чи вівця у стаді
Чи вільна птаха - сильний боривітер ,
Паяцем буть смішним на маскараді,
Чи душу свою щирістю зігріти...
Щомиті доля нас екзаменує...
І кожному своє: чи дно-чи масло:
Чи потонути ,склавши лапки, всує,
А чи горіти, щоб життя не згасло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536016
дата надходження 10.11.2014
дата закладки 14.11.2014
...Десь на Сьомому Небі
Господь запивав валер"янку...
Сонце мовчки скотилося в темряву,
сльози - у чай...
Хтось - давився омаром,
Хтось - криком в підбитому танку...
Хтось тихенько співав "Алілуя",
а Хтось відчайдушно - "Стріляй!"
Хтось так солодко хляпав
медами... Хтось кров"ю вмивався...
Хтось ефектно жбурляв
срібняками новітніх Голгоф...
І Господь уві сні шепотів: "...я - награвся!
....награвся..."
і нервово намацував кнопку
із надписом "Off"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532340
дата надходження 25.10.2014
дата закладки 26.10.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.10.2014
...до мене учора в гості приходило Місто...
Ми з Містом вели химерну таку розмову:
-О Місто! Я рада... Сідай! Чи Тобі - не тісно?
Ось -Пляшка з туманами,тиші бісквітне тісто...
Давненько не чулися... Як Ти? Хворієш знову?
Все вулиці терпнуть? Все бліднуть ліхтарні кола?
В будівель стареньких -печалі фантомні болі?
Заклеїли око бігбордом,де сита морда?
Напхали у рани бляшанок від Кока-Коли?
Жартую... Не ображайся... скажи хоч слово...
Всміхнулося Місто,хильнуло манірно з пляшки
і пальчиком білим зібрало бісквіту крихти...
Вогні його вулиць підстрибували як пташки
і голос -трамвайний скрегіт -почав гриміти:
-ДОСТОЙНА РОБОТА В СТАБІЛЬНІЙ КОМПАНІЇ...
...ЛІДЕР НА РИНКУ МОРЕПРОДУКТІВ...
ЖАЛЮЗІ... АБОНЕМЕНТИ В БАНЮ...
...УТИЛІЗАЦІЯ ПОВНА БРУХТУ...
ПОЗИКА... ВИДАЧА... ПЕРШІ ВНЕСКИ...
...ІМПОРТ...КРЕДИТИ... МОСКІТНІ СІТКИ...
ЩЕБІНЬ... БРУКІВКА... ЗАдаРМА - ПЕСИКИ...
...РІЖЕМО ЦІНИ... ЛАТАЄМО ДІРКИ...
ПЕЧИВО В АСОРТИМЕНТІ " РИБКА"...
...АКЦІЯ ДВА ПЛЮС ОДИН... ОЛИВКИ...
ВАШ МАГАЗИН... ТРОТУАРНА ПЛИТКА...
...БЕЗАЛКОГОЛЬНИЙ НАПІЙ... ВІЗИТКИ...
ГРОШІ НА БУДЬ-ЯКІ МРІЇ... ПИВО...
...ДОНОР ЯЙЦЕКЛІТИН...БУДИНОК...
ФІРМА ШУКАЄ... АЛЬТЕРНАТИВА...
...ПРОДАЖ КВАРТИР... МАЙОНЕЗ... ОЛІЯ...
КАВА РОЗЧИННА...ПАПІР... СЕРВЕТКИ...
...ДОЙЧЕ ВОГ БАУ...ПІДЗЕМНИЙ ПАРКІНГ...
АКЦІЯ ДІЄ... БЕЗ ПЕРШИХ ВНЕСКІВ..
...ПОВНА СТРАХОВКА... НАСІННЯ ЗЛАКІВ...
ЧИСТКА ПЕЧІНКИ І ДИМОХОДІВ...
...ФІРМА РОЗШУКУЄ МАСАЖИСТА...
РЕСТАВРУВАННЯ ДУБОВИХ СХОДІВ...
...МИЮЧИЙ ЗАСІБ ДЛЯ МОЗКУ "ЧИСТО"...
ТЮНІНГ АВТО Й ЧЕРЕПНИХ КОРОБОК...
...GROUP... РЕЗЮМЕ... БЕЗ ШКІДЛИВИХ ЗВИЧОК...
ФОРУМ ЗНАВЦІВ НА ВЕРБЛЮДАХ ГОРБИКІВ...
...КЛУБ ДЛЯ ЛЮБИТЕЛІВ ПОЛУНИЧОК...
ШКОЛА ПРИ ЦЕРКВІ "СВЯТА ДИТИНА"...
...РОЗЛАД ЛІКУЮ... ЗНІМАЮ ВРОКИ...
...ЗНАЄШ...я ТРІшки поСПлю...хвилину...
ні... я не плачу... обличчя
мокре...
Тихенько скрипіло стареньке зелене крісло...
...у мене учора на кухні заснуло Місто...
і я цілу ніч тримала його за руку...
за темними шибами сині завмерли звуки...
комусь посміхалось у сні моє Місто хворе..
А я так хотіла почути
Далеке Море...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531636
дата надходження 22.10.2014
дата закладки 22.10.2014
Небо дивиться: наче бачило й гірших за нас.
«Аби гоїлось треба до рани прикласти час».
Я без доторку до твого плеча – тільки біль.
Серце молиться : ти - як милиця для руки.
Я тобою прожита, виждана для віршів
У пролитих хвилинами-тижнями сліз віків.
Серед тисячі пустозвуків й мовчань душі,
Як ти слово, священне слово порушить зміг?
Залишився в безглуздій доречності тільки слід.
Голос втомиться і від того зійде на крик.
Божевілля у п’ятницю ввечері вип’є за «нас»…
«Не загоїться… Не загоїться!!!» – взвиє час.
Я без доторку до твого плеча – тільки біль…
Серце молиться. Ти – як милиця…Для руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530615
дата надходження 17.10.2014
дата закладки 21.10.2014
...Був Король.
І Королева-
в Короля також буЛА...
На тарілках кришталевих
рожевіла пастила...
На шпалерах БУли квіти,
А у вікнах - вітражі,
у аптечці - йод і бинтик,
в кухні - сріблені ножі...
У садку - грушКИ і персик,
на горищах - кажани,
в теплій буді -злющий песик,
на ногах - нові штани.
У фонтані - три амури,
у капусті - слимаки,
в зоопарку-сто лемурів,
у пантофлів - каблуки...
Рахувати не беруся
скільки там- куди- чого...
..Ще буЛИ колючі вуса
у Величності Його...
Як страждала Королева
знали Спальня і зірки...
Бо щодня мастила кремом
дві подряпані щоКИ...
Накладала фарби густо,
зверху трішечки рум"ян...
Та якось,наївшись мусу,
так сказала:
Любий пан,
поголіть,будь-ласка,вуса...
поголіть,нарешті,вуса...
ПОГОЛІТЬ КОЛЮЧІ ВУСА!!!
Ви із ними... як Тарган!
...Місяць обрієм котився,
"серенадила" струна...
Вмить Король перетворився
на рудого Таргана...
( Він у паспорт - не дивився,
закохався - одружився!
і не знав,що наречена-
рідна доця Чаклуна...)
...Королеву крутить,нудить,
побіліла,як стіна...
Бо в чаклунськім інституті
кепсько вчилася вона...
Пропускала семінари,
і конспектів -не вела...
Як наслать закляття- знала...
Ну а зняти - вже не зна...
Щось белькоче - знову й знову...
все даремно! І вона
У коробку сірникову
посадила Таргана...
...Королева у печалі,
все тепер- ні се,ні те...
І коробочку ховає
у глибокім декольте...
Продала кришталь,шпалери,
бинтик,сріблені ножі,
будку з песиком,гантелі,
вікна,потім - вітражі...
Пастилу,штани,пантофлі,
мило,грушок кілограм,
патефон,мішок картоплі-
щедро платить лікарям...
Оглядали-лікували
Тарганиська лікарі-
присідати заставляли,
нагинатись до землі...
Виміряли довгі вуса,
у очне дивились дно,
все намацували пульса,
пить не радили вино...
всі рефлекси без ускладнень,
а нітрати - на нулі...
на аналізи направлень
цілих вісім штук дали!
УЗД,флюрограФІя,
п"явки,курс кефірних ванн...
Та в діагнозі чорніє:
НЕ ЛІКУЄТЬСЯ.ТАРГАН.
Торбу ж золота-нівроку-
у лікарні узяЛИ,
з ТАРГАНОМ лише коробку
Королеві віддали...
...у полях блукають коні...
...пастухи пасуть корів...
Королева у короні,
у загальному вагоні
їде-їде світ-за-очі-
попішає проти ночі
по-по-потяг "Рахів - Львів"...
ва-ва-гон тру-тру-тру-трусить-
сльози капають у чай...
тут Дідок якийсь торкнувся
до Величності плеча...
Не журіться,Королево,
хоч задачка - нелегка...
За Корону кришталеву
дам чарівного Грибка...
З"ж грибок - підуть лісами
чари,як в пісок - вода...
З Королем твоїм Вусатим
буде Горе-не-Біда...
Зник Дідок( забрав корону)
той грибок красуня - ГАМ!
СТАЛА ГАРНА ТАРГАНИЧКА
всім на заздрість тарганам!!!
Я ж в той час тихенько спала
на полиці тридцять три (33 )...
Таргани зачули сало -
у наплічник заповзли...
МИ ТЕПЕР ЖИВЕМО РАЗОМ-
в нашій кухні - справжній рай...
Я в ночі складаю ВІрші,
про кохання... осінь... вишні...
і про вуса - куці й пишні...
Таргани ж під табуретом
п"ють солодкий чорний чай...
Де ж мораль цієї "басні"?
та нема моралі тут...
Королі,голіться вчасно!
Королеви,вчіться класно-
не соромте інститут...
І грибків,мабуть, не варто
нерозумно так ковтать,
щоби потім в третій ночі
отакі казки писать...
Надобраніч! Я вже -спать...
*це просто жарт ...+безсоння :)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528747
дата надходження 09.10.2014
дата закладки 20.10.2014
Я не піду назавжди...
Лиш на час…
У шумі моря… у теплі вібрацій…
До тебе повертатимусь щораз
У нових циклах
Своїх інкарнацій…
Я повернусь
До тебе на поріг…
Нестерпним шумом весняного грому…
Чи лайнером…
Що стишує свій біг…
На смузі лиш твого аеродрому…
Я повернусь…
Лише мене впізнай…
Під тихий сум останнього причастя…
Чи в лабіринті Нездійсненних Мрій…
Які ми звикли
Називати – Щастя…
Я повернусь до тебе…
Золоті
Нитки вплету в слова…
А… може… срібні…
Не можуть розминутися Світи…
Які один одному
Так потрібні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529697
дата надходження 13.10.2014
дата закладки 16.10.2014
Ти запримітив -ластівок нема?!.
Тому-то небо сиротливо плаче...
А десь уже за обрієм зима
Шукає віщі сни осінніх значень...
А пам'ятаєш березневий гай
І пролісків блакитні оченята?..
Та крає жовтень стиглий коровай
Ножами -стрілками річного циферблата...
Он в павутині стомлений листок
Знервовано тріпоче в ритмі танго...
А, може, то -з минулого квиток....
А, може, пролетів над нами янгол...
Вже від морозів посолодшав глід,
І диха ранок снігом і грибами...
Дивись -но: листопад ховає слід
Залишений на стежці щойно нами...
Сузір'ям Ліри облітає клен...
Дуби гудуть на вітрі мідноброві....
А ми додому з лісу принесем
Цілунки жовтня з присмаком терновим......
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529979
дата надходження 14.10.2014
дата закладки 16.10.2014
В самом-самом-самом центре города,
где гуляют Зайцы,Лисы,Волки,
в маленьком кафе "Спасу-От-Холода"
мелют время в старой кофемолке...
Я сижу на стуле у окошечка,
наблюдая разные картины:
яркие раскрашенные Кошечки...
Сытые усатые Пингвины...
Глупенькие Белочки с ресничками
(им бы в самый раз - жевать конфеты)
с видом "утомленным" и "трагическим"
давятся дебютной сигаретой...
Мой же зверь во мне скрутился Ежиком-
слишком робок,слишком дик и колок:
на спине рядами расположены
сотни не-прирученных иголок...
И Бармен в стеклянные окружности,
нацепив искусственные слезы,
дорогой КОМУ-то-ВСЕ-же-НУЖНОСТИ
наливает правильные дозы...
Приходи согреться... Ведь - морозы.
*Твір вже був опублікований під псевдонімом Ульяна Боброва
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525315
дата надходження 23.09.2014
дата закладки 25.09.2014
Законів незнання нас не звільняє -
Написану нести відповідальність...
Хто Бога не боїться й гріх не знає,
Для того райські дні - земні, останні...
Нам душі дані Небом не для того,
Щоб ми їх зодягали в нечистоти...
Немає серед нас живих святого;
Де будеш там - залежить тут є хто ти!
То ж кожен обира свою дорогу:
Потрапити до пекла чи Едему;
Іти до чорта чи в обійми Бога.
Людина в плоті - Ангел є і демон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523703
дата надходження 15.09.2014
дата закладки 19.09.2014
На прилавках стоять торговці.
І їх сотні, а може й тисячі...
Але в цій бурхливій безодні,
Я ніяк потрібне не вишукаю.
"Продаю..." - чутно крики торговців.
Телефони от, вина вишукані.
-Але я шукаю грам сонця...
-Ні, таке не купується грішми!
-Продасте хоч пакетик емоцій?
-Чи Ви, дівчино, божевільні?!
Ми таке продавати не в змозі.
Заважаєте тільки тогргівлі.
І стоять все невтомні торговці,
І міняють товари на знаки...
Я стою собі, тихо, в сторонці
І не знаю, де ще пошукати.
-Ядьку! Цюєте! В мене є кексик!
Шкааарб! І нате, ісче копійка!
Ви плодайте тіііій тьоті селце,
Сьоб вона не сукала замінники...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521837
дата надходження 06.09.2014
дата закладки 08.09.2014
Як ніколи, моя Україно,
Як ніколи, великою стань!
І злетять голоси воєдино
В оберемок душевних вітань.
Щира посмішка в наших обличчях
Приховає край ока сльозу.
Україно! Єдина, велична!
Збережи свою чисту красу.
Як ніколи, тектиме по жилам
Ця гаряча, до запалу, кров.
Ми вітаємо – отже, дожили,
Та не всі з нами поруч є знов… .
Незалежність! Близька́ чи далека,
Ми пишаємось тим, що ти є.
Коли ж ка́ча летить чи лелека,
Кожен слухає серце своє.
Як ніколи, вітаєм, із болем,
За нав’язану гадом війну.
Та зі славою нашим Героям,
Тим, що платять найвищу ціну.
Не прямуй по шляхам випадковим.
І з усіх мальовничих усюд
Ми вітаєм Тебе, як ніколи.
Ми – народу козацького люд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519281
дата надходження 24.08.2014
дата закладки 05.09.2014
[b]Oh! did those eyes instead of fire,
With bright but mild affection shine,
Though they might kindle less desire,
Love, more than mortal, would be thine.[/b]
[i]Byron, To M-, 1806.[/i]
I thought, she could have fallen in love;
That she would like me, though a bit.
But I have frauded by now,
She loved herself; so nice and sweet.
And I have sincerely believed,
My love would help her build her shire.
But she ignored my single gift.
We soon believe what we desire.
CHORUS:
And I was thinking day by day,
Whether stop or go?
How I carry, carry this heavy doubt?
While she was shining ray by ray,
I`d already known:
Dear Mary, Mary – I have stopped.
I think her hair is image of gold;
Her eyes like lakes of beauty blue.
But this depiction now is cold,
I`m sorry, dear, when it`s true.
I think we will remain friends;
It was intended – she`s not there.
I wish her know – at our lands
There was a time when I loved her.
CHORUS
INTERLUDE
CHORUS
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519493
дата надходження 25.08.2014
дата закладки 05.09.2014
Намалюй мені, Доле, шовковими пензлями мрію
На блакитнім полотнищі неба у барвах весни.
Нею подумки днями живу собі й божевол́ію
І щоночі, як диво, приходить вона в мої сни.
Намалюй мені, Доле, синицю в руках, щоби в серці
Обізвався відлунням ключа журавлиного клич,
Як у музиці щоби в житті була кожна із терцій
Лиш мажорна на кожнім з таких моїх різних облич.
Намалюй мені... Ні! Подаруй мені, Доле, підказку,
Хоча б натяк на те, коли має урватися нить.
Не у тім я вже віці, щоб вірити нині у казку...
Подаруй мені, Доле, дорогу в дитинство на мить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521311
дата надходження 04.09.2014
дата закладки 04.09.2014
Відпусти цього Птаха - тобі його не приручити,
хоч впіймала за лапку і - пестиш сріблясте крило.
Ти це знаєш сама і на картах дарма ворожити...
Він не з тих. Він - не той, що зуміє ПРИРУЧЕНИМ жити,
і кого зможе втримати шибки буденної скло.
Відпусти і - пробач. Таким сняться відчинені вікна,
за якими вібрують шторми і гойдається вись...
Він - із тих, хто до теплої клітки ніколи не звикне.
Відпусти. Хоч і сонце за ним - як за обрієм - зникне!
ТИ ж - повір - САМЕ ТА, до якої - верНЕться... Колись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519118
дата надходження 23.08.2014
дата закладки 04.09.2014
...здрастуй,Печальний Паяц у дірявій сорочці
із золоченим солодким посвідченням "ВІРШ"...
( Ладні слова - як тепличні гладкі огірочки...
Грам глутамату страждань - так смакує гостріш...)
Ну не соромся...Прийшов - то посидь хоч хвилину!
Вийми з кишені флакон концентрованих сліз,
де - про кохання-прощання-калину-малину
і мармеладний осінній мальований ліс...
...знаєш, Натхнення втонуло в тривожних новинах...
Музи - криваво прилипли до чорних коліс...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518658
дата надходження 21.08.2014
дата закладки 04.09.2014
Літо - в інвалідному візочку,
та усе ще проситься у бій.
Осінь свою вишиту сорочку
поміняла на солдатський стрій...
А війна - то клоуном,то клоном,
то кілком між ребер без жалю...
І цілунок - опіком солоним:
я тебе... Я ТАК ТЕБЕ ЛЮБЛЮ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518879
дата надходження 22.08.2014
дата закладки 04.09.2014
Летить мильна бульбашка там;
Заграла веселки дорога.
Вмить зда́лися мо́їм думкам
Корали кохання одного.
Воно, просто, луснуло так;
Згадати це все би хотілось.
Давно серце моє відтак
Цитати кохання закрило.
Закрило кохання цитати
Відтак моє серце давно.
Хотілось би все це згадати,
Так, луснуло, просто, воно.
Одного кохання корали
Думкам мо́їм зда́лися вмить.
Дорога веселки заграла;
Там бульбашка мильна летить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514614
дата надходження 31.07.2014
дата закладки 31.07.2014
Не дай моїй мушлі закритися знову,
Не дай потонути у світі ілюзій -
Почни щиросердну і дружню розмову
Про пташку, про квітку, калину у лузі .
Давай ми з тобою про все поговорим:
Про місяць і зорі, метелика крила,
Про тепле і лагідно -сонячне море,
Про Грея, Ассоль і червоні вітрила...
Давай вип'єм кави під музику слова,
А, хочеш,- скуштуєм солодкої вати?
Я, навіть, про біль говорити готова...
Ти тільки не дай мені знов замовчати...
Не дай мені в себе сховатися знову....
Не дай відректися надовго від віршів...
Ти ж знаєш: страшним є несказане слово,
Та Муза, розп'ята мовчанням, - ще гірше...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513611
дата надходження 26.07.2014
дата закладки 29.07.2014
Коли сутінки сірим туманом на землю лягають,
І на троні небеснім з'являється місяць-король...
Й милі дами, зірниці, коштовними перлами сяють,
і влаштовують бали на темних верхівках тополь
Покидає свій замок вампір в чоловічій подобі,
Одягнувшись у мантію шарму, харизми, краси,
Мов алмаз пурпуровий, в своїй неповторній оздобі,
Наче дивне творіння, омите в краплинах роси...
Під покровом вечірнього міста , вдихаючи спокій,
Він крокує асфальтом, шукаючи здобич невинну.
Як в пантери, - беззвучні, граційні і впевнені кроки...
Він іде... відчуваючи спрагу прадавню нестримну.
Серед сотні звичайних шукає дочку Афродіти
Замасковану лаву під виглядом річки простої.
В ніжнім погляді дами палають бажання софіти,
А із мрій потаємних давно вже міцніють настої.
Трішки злякані очі... тремтіння тендітного тіла...
І, прихований одягом, шкіри блідий оксамит.
І оманливим льодом вампіра лишень розігріла...
Одним поглядом свОїм мисливець пробив її щит.
І заплуталась мила в тенетах нектАрових слів,
Не побачила демонських крил за спиною мужчини.
І грайливо, в обійми, хижак свою здобич обплів.
З поцілунків вели в його замок таємний стежини.
Тільки зорі дивились на їх дивовижний тандем,
Де вампір випивав усю ніжність із дами до дна.
А, взамін, на руках відносив її просто в Едем...
Що залишиться там сподівалась наївно вона.
Але ранок раптово спалив сподівання мости...
Вполював свою здобич мисливець, отримав трофей.
Замість кави у ліжко сказав, їй потрібно іти...
Не світилось тепло в глибині його гарних очей.
І, по правилах гри, прийшов час для його відпочинку.
Його справжні кохані - самотність, свобода й життя.
І немає, насправді, причин у холодному вчинку...
Просто він є вампір... і заснули в душі почуття.
24.07.14.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513357
дата надходження 24.07.2014
дата закладки 25.07.2014
Присвячується всім загиблим в жахливому теракті і їх близьким...
Руки твої пахнуть викошеною травою -
Руки такі не здатні творити зло.
Дні ці наповнені жертвами і журбою.
Дні ці здаються просто кошмарним сном.
Ні, не зі мною. Ні, це усе не зі мною!
Ні, я не вірю. Всьому існує межа!
Очі твої по вінця повні добротою,
Очі такі не можуть дивитись на жах.
Губи твої - безодня солодкого меду.
Губи - невинні, тихий притулок "люблю".
Час зупинився. Час мертвий, якщо без тебе.
Вічність бездонна для Всесвіту і для жалю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512514
дата надходження 20.07.2014
дата закладки 22.07.2014
Сміялося сонце мені
Із пелюсток ромашки…
А я опинялась чомусь
В епіцентрі вітрів…
-Скажи мені дивна…самотня…
Поранена пташко…
Чому я тебе на дорогах
Своїх не зустрів?..
-Ти просто не бачив…
Ламаючи в полі ромашки…
Моїми долинами легко
Отак пролетів…
Бо ти – лише вітер…
Лиш вітер…
-Скажи… мені… пташко…
З яких ти… насправді…
.....Світів?...
-Ти знаєш мене…
Бо тієї буремної ночі
Я билась крильми
Об зачинене твоє вікно…
-Я бачив лиш тільки твої
Перелякані очі…
Ті очі я знаю…
Насправді…
Шалено давно…
-Бо що може статись
З маленької дикої пташки…
Коли її крила згоряють
У вирі страждань?..
Все вище… і вище…
Під хмари…
Стежини… мурашки…
І я перелітною стала від тих
Сподівань…
-Скажи мені… дивна…
Самотня…
Розгублена пташко…
Коли так приречено падаєш
Ти з висоти….
-Я просто не знала…
Вмираючи дико і важко…
Що є ті шляхи…
По яких я змогла би іти…
……обійми шалені твої…
І по тілу мурашки…
Твої поцілунки…
Й віддамся я силі вітрів…
Так вільно… і легко…
І стрімко…
-Скажи… мені… пташко…
З яких ти… насправді…
………Світів?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512415
дата надходження 20.07.2014
дата закладки 22.07.2014
...гра була веселою!-майстерно
ми киДАли сонце,ніби м"яч!
лоскотали босі душі стернями-
гострими "люблю!","прощай!","пробач..."
...це було захоплююче весело-
у шторми відвязувать човни
і так відчайдушно,так"безвесельно"
запливати в неймовірні сни!
...гра була - то світлою,то грішною,
з фінішом - то в пеклі,то в раю!
...Переможцю... мій жорстокий ...ніжний мій...
озирнися... НЕ-ЗАЛИШ-ЗАЛИШ мене -
бачиш - я над прірвою стою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512344
дата надходження 19.07.2014
дата закладки 22.07.2014
...тонуть в легкім шардоне
марципанові губи...
Тане морозиво -
біла вершина Монблан...
Сонце - веселий п"яничка
з обличчям,як бубен,
з дозволу МОго ,- з розгону! -
пірнає в стакан...
...Вип"єм Цей День-
в ньому стільки
Гарячого Літа!
Юна бджола вже
танцює хмільний
пасодобль...
...крутится в серці
забута колись Ріо-Ріта ...
...котиться Сонце
під білі дахи
парасоль
в літнім кафе,
де завмерла,
чекаючи,злива:
ніжність не-сказаних
слів ще - на відстані вій...
...вСУпереч сотням розлук
я - шалено красива!
ВСУпереч тисячам війн -
Ти вернешся - ЖИВИЙ!
...я зупиняю секунди
зусиллями волі -
жовта бджола завмирає
в повітрі на мить...
Ким би не став ТИ -
дарунком
чи вироком долі, -
День Цей - я знаю!-
від куль Тебе ТАМ
захистить...
День Цей із присмаком
губ -марципанове
Літо...
День - карамелька,
малиновий Вічності смак,
де на пів-світу лунає
в мені - РІО-РІТА...
ТИ -поверНЕшся! Бо я ТЕБЕ...
я ТЕБЕ... ТАК...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511944
дата надходження 17.07.2014
дата закладки 22.07.2014
Not the same as before. Maybe you. Maybe I.
Past is only in mind.
We must new parts to find
After lessons of life.
Maybe you...
Maybe I...
Not the same as before. Maybe I. Maybe you.
Life is not always given for love.
Time for stones to collect is right now -
Lots and lots came in view.
Maybe I...
Maybe you...
No, not you and not I.
In the feculent water of life
We were searching blue pin in the sky.
Cup for both us is lie.
It's not your...
And not my...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511005
дата надходження 12.07.2014
дата закладки 14.07.2014
...я б хотіла сказати:"Прощай,
мій Придуманий Рай!"
(...мабуть,варто сказати:"Пробач...",
та зриваюсь на плач...)
...а найважче сказати: "Прости.
Не сумуй... Не суди..."
і
...співаючи "БЕссаме МУчо"
під відчаю небом колючим
не озираючись
(помираючи)
підпаливши палаци й мости
так начебто просто і
ЛЕГКО
ПІТИ
на той берег таємний,
де добрі,як феї,кити
без квитків,без доплат,
посадивши на спини у ряд,
забирають КОЛИШНІХ
в уже недосяжні світи...
( хоч у кожному поштовху
серця заЛИшився
ТИ )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509453
дата надходження 05.07.2014
дата закладки 08.07.2014
Коли моє волосся, мед з молоком, гречаний, гіркий мед
Намагається вилікувати твоє серце доторком,
Ти, як найслухняніший хлопчик,
Покірно підставляєш своє плече, аби вилікуватись.
Наближаєш свої вуста так, наче в моїх криється чудодійна мікстура.
Очі твої блищать, ланіти грають багряно-червоними барвами.
Так трусить, що температура твого тіла певно зашкалює, виходячи за всі пристойні межі.
Тебе проймає то холод, то спека, на тобі то лід, то ковдра...
Точно хворий.
Невиліковно хворий.
Хоча, на перший погляд, це усього лише грип.
Я роблю усе для твого одужання, але коли випускаю свою долоню з твоєї тобі чомусь стає легше.
Хворі мусять не покидати ліжко, це загальновідомий факт, але чи казав хтось, що хворим можна розділяти це саме ліжко з кимось?
Ти вже давно міг бути абсолютно здоровим, але засипаєш з тією, яка за ніч виснажує тебе так, що не залишається жодних шансів...
І ти знову і знову прокидаєшся хворим.
Невиліковно хворим.
Я відчуваю себе вірусом, який залишиається із дня у день, кожну ніч,
На твоїх сорочці і подушці,
Філіжанці й улюбленій книзі,
У твоєму волоссі і...
У твоєму серці.
Любов - це коли, насправді, хворію я, коли ниє кожен нерв мого тіла, болить і мружиться кожна моя судома, коли мене проймає щось таке, від чого сил вистачає лише аби заплакати, але я, все одно, називаю себе вірусом і плачу над кожною найменшою твоєю подряпинкою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508247
дата надходження 29.06.2014
дата закладки 01.07.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.06.2014
«Життя—театр, -- сказав поет, -- в якому люди—лиш актори,
всі ролі завчені давно, слова—лиш звук, реальність --сон.
Старий історії рельєф -- нудні спіралі і повтори,
завжди відомий результат, гнітючий, довгий марафон".
Друг відповів йому: «І все ж, у цій давно набридлій п’єсі
між декорацій миготить присутність більша, ніж твоя,
не відповідна до кінця сухій придуманій адресі
й пташиній клітці звуковій, що в ній живе твоє ім’я.
Уся палка твоя любов не є любов’ю до земного,
лиш древні спомини про рай і спрагле горло—привітать
тих, хто чекає вдалині, за нерозвіданим порогом,
поза ролями, що колись ми всі погодились зіграть».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506986
дата надходження 24.06.2014
дата закладки 25.06.2014
Вітер дихає косовицею -
Чебрецем;
Небо свариться грозовицею,
Б'є дощем...
Десь між хмарами -місяць човником
Без весла;
Стане дуб моїм тихим змовником
Край села...
Втаємничу його про райдужне
І сумне,
Розповім йому , що небАйдуже -
І мине;
Шепотітиму, нерозказане -
Що в думках...
Вузлик пам'яті нерозв'язаний
У зірках...
Розпогодиться - знов захмариться,
Задощить...
В казані, ніби зілля, вариться
Громомить...
Креше сяєвом -блискавицями
Небокрай;
Розлетілися болі птицями -
Не збирай!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506396
дата надходження 21.06.2014
дата закладки 24.06.2014
Вийшов з ДОМУ чоловік...
Вийшов з дому чоловік...
Вийшов з дому чоловік,
а на вулиці - ВІЙНА...
Він до пострілів не звик...
Він до вибухів не звик...
Він - до ПЕНЗЛЯ свого звик...
А на вулиці - ВІЙНА!!!
Здивувався чоловік...
Зажурився чоловік...
Розлютився чоловік...
-Ти для чого тут,ВІЙНА?
-Я гойдаю війненят...
-Я - годую війненят...
ІЗ ПІДСТРЕЛЕНИХ СОЛДАТ -
СТІЛЬКИ ХЛІБА І ВИНА!!!
-Хто ж тебе сюди привів?
-Хто ж тебе сюди - хотів?
-ХТО слізьМИ тебе впоїв,
що ти - чорна і хмільна?
-Ненаситність КОРОЛІВ...
Чорна Жадібність ЦАРІВ,
ще й - між здурених рабів-
вічна заздрості стіна...
Кинув пензля чоловік...
Кинув пензля чоловік ...
ЗЦІпив зуби чоловік...
Показав ВІЙНІ - кулак...
Засміялася ВІЙНА...
Засміялася ВІЙНА...
Доторкнулася ВІЙНА -
на чолі - кривавий знак...
Впав додолу чоловік...
Впав на землю чоловік...
і побачив чоловік:
в небі танув,наче дим,
так БЕЗЖАЛЬНО вбитий світ:
не - допечених хлібів...
не - народжених дітей...
не - доказаних віршів...
не - написаних картин...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505736
дата надходження 17.06.2014
дата закладки 17.06.2014
Винна сама: возвела тебе в ранг напівбога,
Ставши адептом, цілуючи навіть півтінь...
Духом збіднівши, я стала душею убога,
Влипнувши в пута медовості словосплетінь...
Що нарікати, коли крізь заплющені очі
Все споглядала величність безмежну твою,
Бачила сонце в тобі серед глупої ночі..
Впала полуда... а я... вже край прірви стою...
Ковзають ноги - нелегко здолати безодню...
Пальці - до крові... та в грудях ще більше болить...
Серце стискають ще щупала слизько -холодні...
В скронях пульсує: "Протриматись мить...ще хоч мить "..
Винна сама, тож не буде ні сліз, ні прощання.
Просто піду, залишИвши на стежці сліди...
Небо оплаче загублене наше світання,
Тихо зронивши краплини сумної води...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504835
дата надходження 12.06.2014
дата закладки 13.06.2014
Він пішов за тобою в твій край без дверей і без ві́кон,
Залишаючи осторонь щастя здобутий трофей.
І хоч важко побачити в то́бі було Еврідіку,
У коханні своєму поводився він як Орфей.
Пробачав він усе, мов терпінням запасся з Афона;
І тобі, мов Психеї, він радий дарити був світ.
Але ти на три чверті гуляла, немов Персефона,
А у кра́ю твоєму він морок ковтав як Аїд.
І він згадував щастя колишнє, що вже стало міфом,
Відкриваючи межі його лиш на тлі сновидінь... .
Тож буває так, друзі, що котимо камінь Сізіфа,
А в засліпленні навіть не бачим його ми падінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504564
дата надходження 11.06.2014
дата закладки 11.06.2014
Дім мій, моя Українонько!
Краю згорьований, зболений!
Ти – мов захмарена зіронька,
нерв мій болючий, оголений!
Зраджена, в серце поранена,
па́синками вщент розорена,
нагло брехнею споганена...
слава героїв спотворена...
Завжди привітна до кожного,
домом й чужинцям ставала ти...
З волі ординця безбожного
ворог вповзає навалою.
Стоптаний край, закривавлений
круками з поля сусіднього...
Але відродиться, вславлений,
чистий від за́йди негідного!
Земле моя незахищена,
з коренем древа родинного!
Ти потребу́єш очищення
нашого. Всіх – до єдиного!!!
8 червня 2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503943
дата надходження 08.06.2014
дата закладки 08.06.2014
Місто моє – то є Львів, з ароматом магічного шарму;
В тишу вечірніх вогнів тут заховано смак шоколаду.
В кожну історію дня, мов, у кави нову філіжанку
Лине буденність моя в цього міста краси водоспаді.
Тут Україна живе в старовинному погляді левів;
Віра плекає своє у нескорених прагненнях Неньки.
Просто ходи́ і взнавай, що є колії тут металеві,
Де проїжджає трамвай, що його називають “старенький”.
Місто культурних подій і вродливих дівчат в Україні;
Тут проліта водевіль в театральному дні карнавалу.
Мирно голубки злетять на верхівку каплиці Боїмів,
Звідки їм чути злиття діалектів у ба́тярську ґвару.
Львове! О, ненько Франка! Звеселяй наше серце роками,
Хай старовинна рука розблоковує правильні зміни.
Ти мій Парнас і Олімп, я до тебе вертаюсь думками.
Місто моє – то є Львів, невід`ємне життя України!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503804
дата надходження 07.06.2014
дата закладки 07.06.2014
Котись під три чорти,
гірка моя печаль!
( Чорти,хапайте Даму
попід руки!.. :) )
Ось - ванна.(Ще б - вода...)
Ось - бритва. Ось - медаль
з паперу "За римованії Муки!"
Котись під три чорти,
Світанок Золотий -
ти надто довго йшов... і -
припізнився!
(Ну...зрозуміло -ти
не знав,що одягти!
Ще й колесо спустило
в колісниці...)
Котись...Лети і Ти,
смішна моя Любов,-
сумна Джульєтта
в клоунськім "прикиді"...
(... Ромео,Ти - прости...
У венах - псевдо-кров.
Під черепом - комахи
різних видів...)
Змітай...Змітай на дно
двірник,як міні-бог,
мої світи - блаженні і
пропащі.
А за вікном - стіна,
де надпис:"Вітя-лох!"
і напівстерте
"Катя,ти - найкраща!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489189
дата надходження 30.03.2014
дата закладки 05.06.2014
...дрімали на кухні
старі табуретки,
давився слізьМИ
недокручений кран...
Тремтіла від страху
забута Котлета,
бо повз до тарілки
Рудий Таракан.
Лежав без свідомості
зв"язаний Янгол
між мрій,незворотньо
роздавлених вщерть:
тут ВІДЧАЙ у карти
програв на світанні
безжальній красуні
із бейджиком СМЕРТЬ
І сонячний Ранок-
веселий,рум"яний!-
влетів крізь кватирку
в"юнким вітерцем,
де тихо гойдалась
на шворочці панна
з уже нетутешнім
блакитним лицем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502068
дата надходження 29.05.2014
дата закладки 05.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.05.2014
... once more ( так сталось )
Куди ти пливеш, божевільний сумний корабель?
У діри крізь дно запливають медузи і риби.
Хоч кволо шепочуть вітрила: "До кращих земель!"
втікають щурі,прихопивши водиці і хліба...
У шапочці блазня стрибає паяц-капітан,
смішним "Ку-ку-РІК " імітуючи рик леопарда.
А п'яна команда, наливши текіли в стакан,
азартно меДАльками грається в... шахи і нарди!
В той час, коли з палуб стікає не МИРО,а КРОВ,
і лізуть по ЩОглах із кожної шпарки - мокриці,
зневіра гвалтує підстрелену вкотре любов,
а в кожному мозку - вже Каїн чи Авель гніздиться...
Зникає у безвісті СВІТЛИХ ГЕРОЇВ парад,
що в темряві ночі згоріли дотла - МАЯКАМИ!
Засліплений Брут... Тобі й досі ввижається "БРАТ"?
На РАБСЬКИХ галерах МАЙБУТНЄ гримить кандалами!
Куди ти пливеш?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497696
дата надходження 08.05.2014
дата закладки 24.05.2014
Розправити подумки крила
І ними змахнувши здійнятись у сонячну вись;
Зібравши думки у чорнила -
На аркуш пролити й забутись між строфами десь.
Щоразу той аркуш, мов сито,
Мов навстіж відчинене вранці з кімнати вікно...
Так звично вже стало просити
У нього спасіння... Він аркуш, йому все одно.
Відкритий, безмежний той простір
Для пострілів дум і чорнильних моїх кровотеч.
І легко стає так і просто
Дивитись на все з потойбіччя написаних втеч.
Як небо безкрає той аркуш.
Питання - чи вистачить в крилах тих пер за життя?
Тут варто зробити ремарку:
В цім світі баланс є у всьому, було б відчуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500409
дата надходження 21.05.2014
дата закладки 24.05.2014
А якщо уявити: життя-
великий Автобус.
В потертiм салонi -
"кожної тварi-по-парi".
За склом закiптюженим-
Мiста байдужий космос
i плаває Сонце
мiж сiрих дорiг в узварi.
Не робить зупинок
i не оголошуе станцiй
мiстичний Водiй,
що до мене -
завжди спиною.
Мiж крикiв "Ганьба!"
i квiтучих гучних овацiй
йде Тиха Вiйна,там
де лiктi - найперша зброя.
Утомлено топчеться
згорблена Сива Старiсть,
ковта валiдол,
не здiймае очей на пики,
що сито сидять,
"увінчані" псевдо-святiстю...
I зло найсмiшнiше-
затоптанi черевики.
I квола Любов
демонструе щомить загалу
потертий квиточок
Посвiдчення Iнвалiда.
I хтось її садить собi на колiна,
вгощае салом...
А дивний Автобус все їде
кудись. Все їде.
А я крiзь щiлину бачу
шматочок Неба
i надпис над контуром
сонних дверей,
що треба...
( У разi аварїї?
Тільки? )
ЗIРВАТИ ПЛОМБУ.
ПIДНЯТИ КРИШКУ.
НАТИСНУТИ КНОПКУ.
ВIДКРИТИ ДВЕРI ВРУЧНУ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482430
дата надходження 28.02.2014
дата закладки 01.03.2014
Я сьогодні востаннє прийшов
На Майдан… і прощаюся з вами.
Надвечіря. Вже сонце зайшло,
Затуляючи рани криваві.
Небеса кровоточать дощами,
Хоч запахло весною в огні.
Ти, матусю, не плач ночами;
Я її наближав, як умів.
За синів я стояв на сторожі,
За безхмарну і вільну весну.
Серед ангелів в місці Божім
Засилаю молитву свою.
Побратими, між вами стою.
І дарма, що не б’є кров у венах.
Бог покликав у Сотню свою,
Боронити Вкраїни знамено.
Пам’ятайте обов’язок свій,
Що давав нам і мужність і силу,
Що в тріскучі морози нас вів…
Допоможу… Стоятиму з тилу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481208
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 25.02.2014
Снайпер цілився у шию,
Голову і груди –
Убивали цвіт країни
Нелюди – не люди.
Полягли наші синочки, -
Прапором накрили…
Не відкриють ясні очки –
Ляжуть у могили.
Не прийде уже додому
Синок ясноокий –
Куля ката наздогнала
Гідних і високих.
Не обніме тата, маму
І не усміхнеться,
Не пригорне і кохану
До юного серця.
Найкрасивіші душею
Йдуть на барикади,
Щоб звільнити свою землю
Від чорної зради.
Вивільнити Україну
Від підлого ката,
Що довів усіх до краю –
Пішов брат на брата.
Буде кара і для нього
І людська і Божа!
Бо розстріляних дітей –
Забути не зможем!
21.02.2014р. Надія Таршин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480825
дата надходження 21.02.2014
дата закладки 25.02.2014
[i]пам`яті загиблих на Майдані[/i]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=f49zf34oxcg[/youtube]
З очей мільйонів – сльози потекли;
Серця мільйонів – болем умивались… .
Серця ж Героїв битись не могли,
І очі їхні вже не відкривались.
Чи хтось гадав, що власнеє життя
Ціною вільного ставатиме зненацька…?
А їм уже немає вороття,
Як вороття й пролитій крові братській.
Коли Герої в передсмертний крок,
Так віддано цю волю здобували,
Свідомо вбивці, тиснучи курок,
У пекло свої душі віддавали.
І вже сердець немає молодих,
Що билися за волю разом з нами.
Лиш чути материнський плач за них,
Який блукає довгими ночами.
Небесна Сотня – у небесний світ
Полинувши, для нас сказала – жити!
Тож оправдати долі їхніх літ –
Обов`язок народної еліти.
На небі спокій їх чекає вже;
І Вічна Пам`ять на землі настала.
За них ми Богу молимось лише,
Та промовляєм: Слава! Слава! Слава!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481123
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 25.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.02.2014
Я-маленький Сiрник.Моє серце вдягає лати.
Вже в картоннiй кiмнатi не сниться фантомний лiс.
Коли бог дiставав нас по черзi - за братом брата,
пахли пальцi у бога залiзом гарячих гiльз.
Пахли пальцi у бога - тривожно! Червоно! Липко!
Аж у сховку картоннiм мiй сон смерековий - зник.
Вже за товщею стiн шаленiють вогненнi скрипки
i у вiдчаї ВОЛЕНЬКУ кличе Захриплий Крик.
І пульсують у бога надiрванi стерплi вени.
І навряд чи мiй вогник зупинить Вiйну Свiтiв...
Я - останнiй в коробцi сiрник.Ось мiй вихiд "на сцену"!
Тiльки б знати, що я - недарма... Не ДАРМА -згорiв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474191
дата надходження 22.01.2014
дата закладки 05.02.2014
Якщо це не кохання, то чому
Повітря мало, як тебе стрічаю,
В очах твоïх без спротиву тону,
Відроджуюсь -вмираю - воскресаю?
Чому бентежно стукає десь там,
У лівім підребер'ï, моє серце?
І хочеться підспівувать пташкам ...
І розтектися сонячним джерельцем ...
Якщо це не кохання, то чому
Ти в сни моï приходиш весноцвіті?
Долає твоя посмішка пітьму
В думок моïх розколенім граніті?
А, може, все це -вигадка моя?
Сама собі надумала кохання?
А твоє дивне і святе ім'я -
То музики й поезії вінчання?
Якщо це все полуда - то нехай
Вона й надалі застилає мрії,
Аж поки я ступлю за небокрай
І зорі покладу собі під віï ....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477317
дата надходження 05.02.2014
дата закладки 05.02.2014
Люди немов цукерки...із часом тверднуть...люди немов цукрові сплетіння крил...
Ось воно,б'ється солодке желейне серце...ось воно,б'ється...Й все ж дихає через пил...
Люди немов цукерки...квапливо тверднуть...люди,мов мармеладні сплетіння див...
Ось воно,б'ється багряно-вишневе серце...ось воно,б'ється...Чи чуєте вишні спів?..
Люди немов цукерки...сумлінно мерзнуть...люди немов сніжинкова пудра днів...
Ось воно,б'ється фруктово-ванільне серце...ось воно,б'ється... Гамселиться об папір...
Люди немов цукерки...уперто тверднуть...люди немов грильяжні огризки тіл...
Ось воно,б'ється фабричне какао-серце...ось воно,б'ється...Льодяником між снігів ...
Люди немов цукерки...із часом змерзнуть...так і не вибравшись з коконів й душ-плащів...
Де воно людяне?!.Карієс швом на серці...Карієс витіснив спомин цукрових днів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477163
дата надходження 04.02.2014
дата закладки 05.02.2014
[img]http://cs7011.vk.me/c7007/v7007460/259a8/BTPqV5RFVqk.jpg[/img]
Ти пахнеш димом вигорілих шин,
Так пахнуть гідність, правда і свобода!
Тебе не раз висміював заброда,
Що ти своїй Вітчизні гідний син.
А ти стояв, упертий і міцний,
Незламний духом нації будитель!
Твій сивий дід, повстанець, довгожитель,
Не раз хрещений в полум’ї війни,
Благословляв тебе на шлях гіркий,
О, нелегкий він, хлопче, і не битий!..
Колючим дротом густо оповитий,
Бо кров’ю вмиті праведні стежки.
Долаючи тривогу, біль і страх,
Твоя завчасно мати посивіла,
Вона тебе, як славного Ахілла,
Щовечора купає в молитвах.
А в день, як стихнуть вибухи пожеж,
Ти зі щитом холодним чи на ньому
Через поріг до батьківського дому
Черлено-чорний прапор занесеш...
[b]Ты пахнешь дымом от сгоревших шин...[/b]
Ты пахнешь дымом от сгоревших шин,
Так пахнут только правда и свобода!
И пусть смеются над тобой уроды,
Что ты отечества достойный сын.
А ты стоял, ты не сгибал спины
Упрямый, крепкий, нации строитель!
Твой дед седой, повстанец, долгожитель,
Не раз крещенный в пламени войны,
Благословил тебя на горький путь,
О, не проторенный он, друг, не битый!..
Колючей проволокой весь увитый,
Умыта кровью праведности суть.
Преодолев тревогу, боль и страх
Так рано твоя мама поседела
Она тебя, как славного Ахилла,
Хранит молитвами в отчаянных боях
А в день, когда повержен будет враг,
Ты со щитом холодным иль на нем
Через порог родительского дома
Внесешь свой красно-черный флаг...
[i](перевод - [b]Светлана Радич[/b])[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476420
дата надходження 01.02.2014
дата закладки 01.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.01.2014
[i]акровірш Михайлу Гаврилюку[/i]
[b]В[/b]ижити, брате, у пеклі сучаснім –
[b]О[/b]сь де та сила, народ що веде.
[b]Л[/b]ихо чекає на нелюдів-блазнів,
[b]Я[/b]тір кидають які на людей.
[b]А[/b]нгел-вигнанець захоплює душі;
[b]Б[/b]рат, ти манкуртам-катам не схиливсь!
[b]О[/b]сторонь пекло здавалося вужчим… .
[b]С[/b]ила козацька здіймається ввись!
[b]М[/b]абуть, крізь пекло тяжіє дорога
[b]Е[/b]ри народної в час нелегки́й.
[b]Р[/b]азом здобудем таку перемогу,
[b]ТЬ[/b]охкає Серце Господнє в якій.
-Я́тір – риболовне знаряддя типу пастки;
-Манку́рт – людина без знання історії свого народу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475403
дата надходження 27.01.2014
дата закладки 28.01.2014
Я можу загинути, мамо,
В країні, де править “палач”.
Якщо моя доля настане,
Тримайся, рідненька. Не плач.
Я можу загинути, батьку.
Ти поруч зі мною стоїш.
Промов мені слово на згадку,
Якщо ми підемо раніш.
Я можу загинуть, кохана,
За волю у мирні часи.
Та буде Вкраїна плекана
У новому світі краси!
Я можу загинути, друже,
За правду своїх сподівань… .
Та тільки не буду байдужим
До хвилі народних страждань!
Згадаю я, мамо, ті очі,
Благаючі миру й добра.
І прапор узявши охоче,
На захисті я барикад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474562
дата надходження 23.01.2014
дата закладки 26.01.2014
...пане Коньяк,Вашi очi -такi печальнi!
Пане Стакан,Ваше серце - таке крихке!
Панi Помилка,Ви нинi - така "фатальна",
наче на шлунок порожнiй - вiдро саке...
Ви-нi при чому? У Панi -надiйнi свiдки?
В станi афекту стрiлялась Якась Любов?
...вже водогоном спiшать амазонськi рибки
точно зачувши,що римою буде -кров...
Точно зачувши - червону...густу...гарячу...
З присмаком кави i недо-цiлованих губ...
Тiльки - ой,леле! -вже мiсяць -яка невдача!
в нашiм районi - замiна iржавих труб...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472617
дата надходження 15.01.2014
дата закладки 15.01.2014
Востаннє тиша молилась криками
У склянці чаю розкиснув день
Ми починали окремо дихати
Напівжиттями напівлегень
Гордість вперто ставала незримою
Вщент розбивши безумства портал
Я й до тебе бувала невірною
тому надто себе не картай
Один в одному станемо стигмами
Задзеркаллями власних імен
Вправно будемо дротики кидати
Ніби в дартсі,де серце-мішень
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471636
дата надходження 11.01.2014
дата закладки 13.01.2014
Вона пішла ...не грюкнувши дверима ...
Скандал не влаштувавши ...просто так ...
Знизавши по-дитячому плечима. ..
Зваривши кави ще на двох ...про всяк ...
І задзвеніла тишею кімната,
Осиротіла без тоненьких рук ...
Лиш кави такі щЕмні аромати
Впліталися в самотній серця стук ...
І вікна ...о, які самотні вікна
Заплакали непроханим дощем ...
А вчора ще буяли сонцеквітнем ...
Сміялися вони ...учора ще ...
Сепійний світ угвинчується в мІзки
На вістрі думки і слабких надій ...
І зникли звуки й відчуттів обрізки
В нашаруванні зламаних подій ...
Холоне кава гірко - непотрібна ...
Зібгався час у зморшку на чолі...
Ну от і все...Остання крапка срібна -
Від щастя ключ у кухні на столі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470936
дата надходження 07.01.2014
дата закладки 08.01.2014
Я жила в обіймах за адресою Ти, один.
Там було дуже холодно й сіро.
Дах стікав сльозами по вигинах стін,
А у вікнах, у вигляді серця, були діри -
І вони пропускали вітер,
І мене продувало наскрізь,
І ніщо не могло зігріти,
Навіть легко наведений надпис
На дверях
"Люблю".
Я збивала білесі подушки
І стікав із вікна румянець -
Сутеніло небо...
Я весь біль, що оселю душить,
Пропускала крізь себе.
Не вистачало прострору.
Так бракувало розуму...
Гучно гриміли грози,
Їх зміняли морози...
Я залишалась вдома...
Втома.
Депресія.
Над душею репресії -
Книги, сповнені ранячих слів.
Твоїх.
І ключі лежали зліва.
І вихід, як подих, близько.
Я відкривала двері і разом з тим
Сковувало тіло.
Ніхто не врятує мене за адресою Ти, один...
Тут не працюють телефони,
Не підключений інтернет...
5, 60, 1440 хвилин потому.
Я піднімаю погляд на твою стелю...
Припадаю, мов навіжена, на твою підлогу...
Знов розбираю складені ніжно постелі,
В домі, куди ведуть всі мої дороги...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470884
дата надходження 07.01.2014
дата закладки 08.01.2014
Прийми вітання, мій народе вільний,
Низький уклін за честь твою і силу.
Твоя жертовність і робота спільна
Чарує світ; нові долає схили.
Я - горда бути краплею у морі,
Страху не мати. З нами Бог Всевишній.
Стояти будем в спільній непокорі!
Не ті ми, що були. Ми – не колишні.
Незламна віра в серці хай палає,
Мов тисячі вогнів горить завзято.
Свободи дух хай землю обіймає,
Й церковні дзвони кличуть лиш на свято.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469632
дата надходження 01.01.2014
дата закладки 02.01.2014
Відчуття від яких у шоці
Я.
Не наркортик, а так гребе:
Розгойдатися
На емоціях
Відпустити
Тебе й себе.
Може, здамся
(комусь смішнішою)
Хай шаленство
Росте в руках.
Бо не соромно бути
Іншою.
І не страшно
Вбивати
Страх.
Чи забути
Таблицю множення.
Натиснути чимдуж
На біль.
Бо найкращий ресурс
Народження -
Те, що сховано...
У Тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459126
дата надходження 07.11.2013
дата закладки 26.12.2013
Як весна приходить на ранок росами,
Так і ми у цей світ голими й босими…
І я щиро вірю, я майже певна, що пішла із твого ребра.
Мерехтінням казковим спадають коси…
Я до тебе прикута чуттями гострими,
Я кохаю тебе так віддано й просто, як ніхто іще не кохав…
І щебече душа і об тіло б ється…
Тебе Бог мені обіцяв.
Я належу тобі всім ївством, навіть серцем…
До кінця.
І як теплі деньки покидають осінь,
Так і ми оцей світ лишим голими й босими,
І коли зсутеніє трояндове небо і для нас -
Все, що прошу у Бога - те, що серце голосить:
Бути завжди з тобою,
Бути поруч тебе,
Вічний час…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468540
дата надходження 26.12.2013
дата закладки 26.12.2013
Серце моє мовчить,
В душу закрався страх...
Вірить мене навчи
Правдою у словах.
Викарбуй суть тонку,
Істину в ній знайди...
Тінню тремтить в кутку
Совість моя завжди.
Сам, наче тінь її:
В ночах себе згубив.
Правда була чи ні,
Та, котру так любив?
І чи прийде той день:
Світлий такий, коли
Істини з наших жмень
Визріють у плоди?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468147
дата надходження 24.12.2013
дата закладки 24.12.2013
Давай не будем підганяти зИму,
Вона і так сніжИться поміж нас,
І забирає з поцілунків риму,
Лишаючи оголений каркас ...
І кожен дотик віддаляє літо,
Стирає запис в картотеці днів ...
А ти ще й досі іній не помітив...
А може не помітити хотів ...
Слова між нами застигають муром -
Уже на рівні півсліпих очей ;
Чи варто піддавати нас тортурам?
Давай прохати милості мечей!
Загубиться дитинно -безпорадно
Прощання наше поміж гільйотин,
Де плаче осінь стигло- листопадно
У кошики калИнових жарин...
Музика і виконання Миколи Шевченка (Николя -бабА)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462033
дата надходження 22.11.2013
дата закладки 22.11.2013
[img]http://cs306700.vk.me/v306700008/5d79/WgfNHITWLgc.jpg[/img]
Даремно думав, що в коханні
Щасливі станемо, але….
Цілую губи, як востаннє,
Цілую… як і ти мене.
Останнім кинутим трамваєм
Щоночі в пошуках тебе,
Наївно зустрічі шукаю,
(Але ж ніхто мене не жде).
Кохання наше відцвітає,
Бо ти повільно з серця йдеш,
Та навіть квіти в нашім гаї
Повільно сохнуть... і я теж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421788
дата надходження 29.04.2013
дата закладки 19.11.2013
Дерева листя щедро кидають під ноги,
А ті шепочуться із кожним моїм кроком.
І до гілок тепер їм надто вже високо.
Крізь осінь в зиму - до весни мої дороги.
Зими нависли сірі хмари сніговії
І обірвалися густим, лапатим снігом.
З весною в серці мої кроки стали бігом;
Наосліп майже, бо сніжинки вкрили вії.
І розвесніла березнева квітка-сонце!
Дійшов, добіг я, долетів, мов той лелека...
Проте до справжньої весни ще так далеко...
Взуття шепочеться із листям... Було сном це.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460341
дата надходження 13.11.2013
дата закладки 14.11.2013
Душа, мов лист,що з дерева життя
Зривається в небесне розмаїття.
А пам'ять всіх поразок і звитяг
Зали́шилась на дереві столітнім.
Зали́шилась на гілці твоїх дій,
Яка без листя мерзла і холола.
Щоб пам'яттю на гілочці худій
Лише був подих вольовий Еола.
Ось так листок вирує в небуття,
Душа блукає під небес блакиттю
Без спогаду на дереві життя,
Без пам'яті, яка обмерзла миттю... .
Якщо ж вона живе не в цих краях,-
Вона живе поза межею версій.
І навіть лист, якому даний крах,
Знаходить місце у Великім Серці.
Листочку мій! Прямуєш звідкіля?
Мабуть, збігає до кінця дорога... .
Та не згадає дерева гілля,
Що ти хотів життям прославить Бога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457101
дата надходження 28.10.2013
дата закладки 08.11.2013
Якось так не виходить, щоб зовсім без авторитетів,
Без порад від сторонніх і хибних орієнтирів.
Так уже повелося - багато розмитих сюжетів
І ми дуже невміло наводимо чіткість пунктиром.
Залишаємось в пастках стандартів і стереотипів.
Нас частенько хвилює питання: "А що скажуть люди?"
У кіно про щасливих шукаєм собі прототипів,
З понеділка чекаємо знов /апріорі/ на чудо.
Але все як було. З понеділка і з Нового року.
Кожну долю секунди життя відкладаєм на завтра.
Частенько чекаєм від інших вирішального кроку.
Замість вчинків у нас гороскоп,ніби магія мантра.
В нас хронічна відсутність усмішок, хоч досить сарказму.
Безліч комплексів, рамок та лінню передозування.
І щодня задихаємось ми від буденності спазму.
Новий день висипає, мов з сита, питання, питання...
І, немов черепахи, ховаємось в панцир, сповільнюєм рухи...
Наш страх на межі параної - нікому не віримо.
Лиш надія, мов краплі роси на землі у посуху...
Є відрізки життя,що написані сірим по сірому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456435
дата надходження 24.10.2013
дата закладки 08.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.11.2013
[i]Навіяно роздумами над твором Олександра Яворського “Цинік”[/i]
Змінився як сучасний кругозір?!
Як в постмодерні занепав світогляд?!
Щоразу відсторонюючи погляд
Від тих проблем, що ріжуть Богу зір.
Змінився як на Україні люд?!
Крізь лайку, нецензурщину й свавілля,
Крізь пиятику й в цигарках дозвілля
Зникає наш моральний “Абсолют”.
Не був естетом віри комунізм.
А ти, народе мій…? Ти ж мав терпіння.
Не бий у стін моральності каміння,
З кайданів випускаючи цинізм.
Нам не потрібен нігілізм дій,
Ми споконвіку правду цінували.
А що тепер? “Тактичні” інтервали –
Це сховок для правдивості подій…?
Змінилося сучасності життя… .
Свідомістю палають одиниці.
А решта, легко звузивши зіниці,
Обрамлює цинізмом почуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454491
дата надходження 14.10.2013
дата закладки 15.10.2013
Коли вікна зашторить вечір,
А будинки розплющать очі,
І звичайні буденні речі
Стануть дивні, якісь пророчі;
Коли місяць сплете мережку
Із реальності й сновидіння,
І на річку опустить стежку,
Що веде в його володіння ;
Коли сум заповзе зненацька
В потаємну кишеньку серця,
І самотня сльоза дурацька
На тривожні думки озветься -
Ти прийдеш ...Крізь часи і простір
Принесеш синьооку ласку ...
І в обіймах твоïх так просто
Знову вірить в чарІвну казку ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454269
дата надходження 13.10.2013
дата закладки 14.10.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.10.2013
Сонце лоскоче шовкОву фіранку...
Осінь танцює стриптиз в ритмі танго ...
Каву наллю у свою філіжанку,
В ту, на якій намальований Янгол ...
Пледом думок обгорну своï плечі
(Він такий теплий, хоч трішки колючий) ...
І, одягнувши носочки овечі,
Спогади крадуть хвилинки сипучі ...
Мружиться небо пір'ïнками хмарок,
Ясен гойдає обвітрене личко ...
Зграйками милих яскравих канарок
Руки обсіли моï рідні звички ...
Граються в піжмурки слово і рими ...
Із приймача лине "В пам'ять Карузо "...
І, ніби фея -легка і незрима,
Тихо підходить навшпинечках Муза ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452308
дата надходження 02.10.2013
дата закладки 03.10.2013
Гірким прозрінням я хворію,далебі.
Воно усмішками вже не маскується.
Хворію непотрібністю тобі
І це,на жаль,ніяк вже не лікується...
На все-про-все залишились вірші.
Ото мені й уся анестезія...
Та неминучий анафілактичний шок душі -
У віршів цих короткочасна дія.
Це значно гірше, ніж сезонний грип
Хоч починалось все температурою.
А може,це всього лиш генотип?
Байдужість не лікується мікстурою.
Бракує Кальцію: ламаються думки
Зіткнувшись з гострими кутами наших стін.
Тебе нема на лініях руки.
Немає сну. Дозовано морфін.
Протиотрути від печалі не знайшлось.
Так недалеко до карнизів й підвіконь.
Немов би душу викрав мою хтось...
Бракує кисню...і твоїх долонь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452174
дата надходження 02.10.2013
дата закладки 02.10.2013
Я сьогодні знов зіграю чорними ...
Вивчивши цих днів діагональ,
За думками сіро -ілюзорними
Заховаю світла пастораль ...
Відчеканю сни -монети зоряні,
Уплету колишнє в пектораль;
Спомини болючі та нескорені
Замережать пам'яті вуаль ...
За життя розплачуюсь з відсотками ...
Дні вином стікають у кришталь ...
Вишиваю білими стокротками
Вилинялу із роками шаль ...
Знову шах ... фігури перелічені ...
Тож чи варто зрошувать печаль?
У Записнику ходи відмічені,
Як Законів незначна деталь ...
Десь гримить -майбутнє пророкується?
Що кує за хмарами коваль?
Д'ійде свято до моєï вулиці,
Чи прямує у безмежну даль? ..
Кину жереб ...завтра знову чорними?!.
Облупилась із душі емаль ...
Звуками різкими і потворними
Виграє ілюзію скрипаль ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451182
дата надходження 27.09.2013
дата закладки 27.09.2013
САМОТНІСТЬ -
о як всі не люблять те гарнеє слово.
я трохи розширю комусь може погляд на світ...
саМотнІСТь - це МІСТ
до душі, до своєї історії.
це МІСТО в країні Себе і своїх справжніх снів.
САмотНІсТь - СТІНА,
Ну стіна...І хіба це погано?
Вона захищає, весь час оборону трима.
В самотності скільки завгодно зализуєш рани,
Хоч що хай летить, та самотність - найкраща броня
СамОтНість - це СОН,
не завжди сни нам сняться чарівні.
сАмОтНісТь - це НОТА -
Найкраща, вона, мов маяк.
саМОтнісТь - це ТОМ,
Том життя, що тебе робить вільним.
З САМОТНОСТІ - БОЛІ і ЗРАДИ - не скласти ніяк.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450984
дата надходження 26.09.2013
дата закладки 26.09.2013
[i]Яні сілецькій-Васильєвій[/i]
У світ долонь
Схиляються думки,
В оточенні
Мрійливих бутафорій.
І свій полон
Заклали у віки
Зурочені
Надії світлофорів.
У світ думок
Поезій інвентар
Ховається…
Та відкриває пісню.
Створивши блок
На вільний коментар,
Душа митця
Постійно прагне кисню.
У світ чуття
На радості словах,
Між трьох колон
Приходять хвилі вітру.
І сум життя
Один згадає шлях –
У світ долонь,
Де він зникає миттю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448904
дата надходження 13.09.2013
дата закладки 16.09.2013
Так банально, но… Воздуха мало!
И в +30 мне просто, холодно.
Ты, наверное, стал моим дьяволом,
Пожирая меня, с голодом.
Пустота меня скоро задушит.
Пустота, что смешалась с кровью…
Все твердят: «Он совсем не лучший!»
Но не легче от этого… Помнить.
Так банально, но…Воздух бродит
По моей душе безжизненной.
Я боюсь, что смерть рядом ходит.
Я от фобий стаю… Мизерной.
Я пытаюсь стереть все, набело.
Но на сердце следы твоей плети…
Ты, наверное, был моим ангелом.
Ну а стал… Мучительной смертью.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448418
дата надходження 11.09.2013
дата закладки 12.09.2013
Бездомний пес...бездомний...Подивись
В його заплакано-бездонні очі,
Які від сорому він не здіймає ввись
Посеред дня...лише в безоднях ночі.
А голод шлунок без упину жме,
І біль різкий... .І подихи терпіння
Ніхто не вчує, бо життя чуже.
А в серці не вогонь, а просто тління.
Колись розкішна шерсть, тепер звиса,
Понуро в клоччя збита і облізла.
В очах таївся дикий страх у пса,
Й здригалась паща з недовіри злісно.
Він звик дивитись у небесну даль
При намаганнях спати попідтинню,
І бачити майбутнього скрижаль
В розташуванні мух на павутинню.
Відчути камінь на спині своїй;
Піджавши хвіст, тікати світ за очі.
Не це мета його собачих мрій,
Та цю буденність тѐрпить неохоче.
Подушки лап потріскали на зло,
І холод біль пекельний викликає.
Як ніч прожив - вважай, що повезло,
Бо смерть на пекла біль не зволікає.
Ось так сміттєвий бак стає життям;
Біля дверей кафе тепло маленьке,
І вірності забуте почуття
Згасає там - в собачому сердѐньку.
Збирає Смерть життя і день, і ніч,
Обглодані тіла голодних вулиць...
Бездомний пес...з його бездонних віч
Краплини сліз помітно просковзнулись.
Коли ж у думці виникне мольба-
За що Господь таке життя дарує,
Де існування - вічна боротьба?
То тут-таки Господь його почує,
Останню волю забезпече в мить -
Щоб не робити болісним падіння,
Прийде вві сні, коли надійно спить
Бездомний пес, що жив лише терпінням.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405435
дата надходження 02.03.2013
дата закладки 12.09.2013
До чого ж божевільна була ніч!
Мене так солодко і трепетно дразнила...
Згорівша в полум"ї твоїх цілунків злива,
Парою стала й мов роса торкнула пліч -
Імлистою жагою нас накрила.
Від лоскоту твоїх медових вуст,
Млів талим воском я і скрапував на постіль...
Тілами гріли ми і колихали простір...
Хильнувши пристрасть і затьмаривши свій глузд,
Пролили у судоми ночі постріл.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448146
дата надходження 09.09.2013
дата закладки 09.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.09.2013
Незрілим терном ночі терпне осінь,
Збираючи у кошики тепло ;
І ходять дні з дощинками в волоссі,
Фарбуючи похнюплене зело ...
Свинцем налиті хмари тонуть в річці,
Вбираючись у сутінки води ;
І у великій жовто -бурій пічці
Готуються щоранку холоди ...
Радіють жабки кваканням в лимані,
Що вже бузьки у вирій подались ;
І мокрочубі лінюхи -тумани
Ховають часто сонечко кудись ...
Ще яблуками гупають садочки
І сиплеться смачнинками горіх ;
Та зорями гаптовану сорочку
Зриває з клена вітер -пустосміх ...
Все рідше блискавиць кардіограми
Порушують замріяність небес ...
І пише осінь смутком епіграми
В очах, твоïх, де я знайшла себе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446436
дата надходження 31.08.2013
дата закладки 31.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.08.2013
Двох Ангелів пустили на нічліг
В заможний особняк на десять залів,
Господар в домі постелити міг,
Та... кинув їм рядно в бруднім підвалі.
Вкладались обезсилені до сну.
Один з них вздрів діру в стіні підвалу.
Узяв він глину, заліпив стіну
І спати ліг на "постіль" ту недбалу.
Ледь засіріло, Ангели у путь,
Далека ще чекала їх дорога.
Не раз, не два проситимуть, мабуть,
Щоб наніч їх впустили, ради Бога...
Вже сутінки, за ними глупа ніч,
Стоять сердеги на порозі хати.
Господар вийшов Ангелам навстріч,
Запрошує зайти в свої "палати".
У хаті бідно, аж душа болить,
Дітей багато у батьків убогих.
Хазяйка постіль розстеля умить,
Бо подорожніх ледь тримають ноги.
Ще повечеряли ( що Бог послав)
І спати уляглись, зморила втома.
Поснули всі, ніч узялась до справ.
На ліжку спали Ангели, як вдома...
А зранку в хаті розпач був і плач,
Не стало у господарів корови!
Якби хазяїн був отой багач,
Усі достатки - в жінки чорні брови.
Подякували Ангели, пішли,
Благословили бідну цю хатину,
Вони ж бо знали, в хаті цій столи
Не пустували завдяки скотині.
Від нині годувальниці нема...
Хай Бог рятує добру цю родину...
Мовчанка поміж Ангелів німа,
Немов у цьому їхня є провина.
Питає перший другого в путі:
- За що віддячив ти недобрим людям,
А тим, що праведники у житті,
Не врятував корову?.. Це - безглуздя!
Промовив другий Ангел: - Не суди,
Про те, про що не все ти розумієш,
Відвів родину бідну від біди
Страшнішої, де вже ніщо не вдієш.
Вночі у хату Смерть прийшла тоді,
Вона забрати мала господиню...
То як гадаєш, рівня цій біді,
Що без корови рід бідує нині?..
А за дірою схований був клад,
Котрого той господар не вартує...
То, може, ми повернемось назад,
Розберемо діру?.. Напевно, всує?!!
Усе дається нам не просто так,
Тож не гріши: - Мені щось не додали!!!
Не раз якась проблема це лиш знак,
Щоб ми життя своє зревізували...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446015
дата надходження 29.08.2013
дата закладки 29.08.2013
Коли хтось або щось потребує від вас певної дії, то уже сам намір її вчинити є ознакою вашої сили. Проте, коли така ознака тривалий час залишається на стадії тільки наміру, тоді - це прояв вашої слабкості.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446002
дата надходження 29.08.2013
дата закладки 29.08.2013
Мій телефон по-зрадницьки мовчить
Ще й світ затих,сховався за куліси...
Я знаю більше він не зазвучить.
За стартом-фініш;спущені завіси...
Мій телефон не ловить твій сигнал,
Що ще учора рвався крізь провулки.
Закінчились любовнії пігулки...
Аптекар нам востаннє їх продав.
Мій телефон по-змовницьки мовчить.
Весь світ оглух...Танцюють танго вени...
Танцівники покинутої сцени...
Осіннє танго вбитої весни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445907
дата надходження 28.08.2013
дата закладки 28.08.2013
Ми зустрілися очі-у-очі
Десь на зламі спекотного дня ;
Там, де вітер берізки лоскоче,
Де буденна стиха метушня ...
На замріяно -зоряних айстрах
Розгойдалися наші думки ;
І у вишитих бісером тайстрах
Задзвеніли ключі та замки ...
Ігноруючи силу тяжіння,
Ми злетіли до ніжності хмар;
Там, де спить журавлине тужіння
Серед споминів сонячних чар ...
А внизу вже збиралася зграя,
Прикладаючи пальці до скронь :
- Дуже дивно ...ці люди ...літають? ...
Божевільні! ...Так, психи либонь! ...
І, упевнені в нашім падінні,
Куштували зловтіху на смак ...
Бруд із ніг витирали об тіні -
Бо до нас не дістати ...ніяк ...
...
Ми сиділи в небес на карнизі,
Розмовляли здебільше очима ...
Шкодували, що ті, що ізнизу
Позбулися вже крил за плечима ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444476
дата надходження 21.08.2013
дата закладки 21.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.08.2013
Мій позитив - мої і щит, і маска,
А оптимізм, немов зухвалець-спис.
Усе зі сталі, тож прошу, будь ласка,
Своїх не проливайте горе-сліз.
Крізь шкіру ендорфіни-обладунки..,
Гніздиться в серці синьоперий птах,
Душа з волокон вся - у щастя струнках.
...Тримаю сам усе в своїх руках.
Стрічаю, наче побратима, успіх!
Сміюсь в обличчя і проходжу повз
Усіх поразок. Зброя моя - усміх.
...Літать рожденний також той, хто повз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441555
дата надходження 05.08.2013
дата закладки 05.08.2013
Небо з обвітреними губами
Цілувало очі наші та плечі ;
Метаморфози творив із нами
Літній, закоханий в море, вечір ...
Ми розбудили собою хвилі,
Місяць зловивши в свої долоні ;
Із міріадів п'янких ідилій
Вибрали ту, що співа в безсонні ...
І язиками того прибою
Йшли навпростець до вогню босОніж ;
І поринали удвох з тобою
В пристрасть...Туди, де було бездонніш ...
Дивакувата наша свідомість
Закарбувала лиш вибірково
Злет до зірок, чарівну невагомість,
Тільки одне полум'яне слово ...
...Час відлетів легкокриловим змахом ...
Є ти і я, що колись були нами ...
Пам'ять болить ще Чумацьким Шляхом
В небі... з обвітреними губами ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439537
дата надходження 25.07.2013
дата закладки 26.07.2013
Я тебе вишила снами по білому,
Місячним променем в голці думок,
Крилами янгола в світі змертвілому,
Ключиком, здатним відкрити замОк.
Я тебе вишила сонячним зайчиком
В цупкості хмаровій стомлених днів.
Ось, подивись: мої сколені пальчики
Досі печуть у краплині громів...
Я тебе вишила бісером ніжності,
Подихом вітру у шепоті трав,
Блиском зорі в діамантовій сніжності,
Полум'ям вірності в світлі заграв...
Я тебе шила життя свого ниткою-
Кожен стібок, кожен шов осягла...
Серце тремтіло зів'ялою квіткою-
Вишити поруч себе не змогла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426786
дата надходження 23.05.2013
дата закладки 23.05.2013
Мне за шиворот падают звёзды...
От улыбки твоей я пьянею...
Наши встречи разбиты на дозы,
И я больше не выпью, не смею -
Слишком трудное утром похмелье,
И не лечат народные средства...
Ты - моё приворотное зелье,
Исключаешь возможности бегства.
Оттолкнувшись от берега ночи,
Всё равно я вернусь в эту гавань :
То ли компас мой кем-то испорчен,
То ли атлас неверно составлен...
И все ветры мне дуют навстречу,
Все созвездия шепчут : " Невольник..." -
Я на это одно лишь отвечу :
" Ты - Бермудский мой многоугольник !!!"
Но, в заоблачных далях летая,
Я легко улыбаюсь лениво -
Сыт волнами и ветром до края -
Неопознанным буду счастливым ;
Неразгаданной тайной вселенной,
Ненаучно доказанным фактом,
Постоянным - но всё ж, переменным,
Очевидным - но невероятным.
Словно тайной врачебною связан,
Никому не признаюсь, чем болен...
Я любви твоей многим обязан -
Я , по сути, живу лишь тобою !!!
Мне идти ль, плыть, лететь или падать -
Лишь бы ты надо мною незримо...
Ты со мною разучишься плакать...
Я с тобой научусь быть Мужчиной...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425957
дата надходження 19.05.2013
дата закладки 22.05.2013
До болю солодко-терпкого доведене тіло,
Рельєфи на шкірі покрились росою немов:
Між наших галактик назустріч яскраво зоріло
Фантом-почуття у сузір’ї, що зветься "Любов".
Сольфеджіо враз збагатилось інертністю звуків,
Лягли паралельно орбіти, немов нотний стан...
Сірів небокрай, ми з тобою тримались за руки -
До краю світів, де гармонія вічна й проста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422323
дата надходження 02.05.2013
дата закладки 02.05.2013
До Бога в молитвАх зібралися юрбою
Дощу просити, серед посухи дива.
Та парасольку лиш один приніс з собою…
Це – ВІРА, нездоланна і правдива.
Підкинь дитину вгору, і вона здаля
Регоче від душі, сіяння повна.
Впіймає тато, - впевнене маля…
ДОВІРА це – міцна і безумовна.
До сну збираючись, ми кожну ніч
Живими встать не маєм запоруки.
Будильник ж наставляєм - певна річ…
НАДІЯ це – незримо в серці стука.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420016
дата надходження 21.04.2013
дата закладки 01.05.2013
Ми змішалися з часом.Лиш сни,
Що про тебе-вночі все приходять.
Ти мене хоч вві сні обійми,
Бо байдужість невпізнанність плодить.
Ми у всесвіті-порох...Та дим
Навіть помах метелика здійме.
Ти для мене був в світі-один...
Найдорожчий,найкращий і рідний.
Я забула лице твоє,стан,
Я забула,як ти цілувався.
Я забула,що серденько вкрав,
Бо мені ти так і не зізнався.
Порцелянові крихти із мрій
Розмішаю і попіл-на вітер.
Я благаю-в душі лиш не стій,
Ти б в краєчку навчився терпіти.
Оцей задній стілець-завжди твій,
Без запрошення можеш сидіти,
На стільці-покривало із мрій,
Поряд-крила-одягнеш?Летіти
На сто прірв,на сто літ,на життя,
Та бодай на хвилиночку.Чуєш?..
До сьогодні ще буду твоя...
Ти зайди в мої сни...Заночуєш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421924
дата надходження 30.04.2013
дата закладки 30.04.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Про Нього… (передВеликодній)" АВТОР: Олександр Яворський
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420825
**********************************************************************
Не бачив я очима,
Та вірю серцем щиро,
З небес Господь спустився,
Марії сталось диво.
Прийшов в життя Спаситель,
Його Христом назвали.
Та Хрест його спасіння
Ми досі не пізнали.
Бо досі в наших душах
З нечистим ми блукаємо,
В гріхах своїх щоденних
Христа ми розпинаємо.
Не плачемо сльозами,
Не стогнемо від горя,
Лишень в тяжких кайданах
Звертаємось до Нього.
Візьми гріхи на себе,-
Його ми закликаємо,
А хрест свого спасіння
Для себе не шукаємо.
Бо важким нам здається,
Не хочемо тягнути,
Хай тягне наш Спаситель,
Ми тягнемо лиш руки.
І хліб його навчання
Байдуже залишаємо,
І кров його спасіння
В завітах не шукаємо.
То хто ж тоді ті люди,
Що то Христа розп‘яли?
Чи часом то не наші
Обличчя в них пізнали?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421871
дата надходження 30.04.2013
дата закладки 30.04.2013
Вінком терновим виснажені скроні
Немов колючим дротом у полоні
Думки закуті у кайдани болю
Кричать і прагнуть вирватись на волю
Крізь кров пекучу та нестримні муки
Несуть хрест долі вже тремтячі руки
Рубців по тілу безліч від нагайки
У небі злі стерв’ятники мов чайки
Кружляють і голодними очима
Слідкують за кривавими плечима
Терпляче серце з вірою у Бога
У кожного своя Хресна дорога
Усе що може бути найстрашніше
Було Ісусом пройдено раніше
Заради нас і нашого спасіння
Молитва сила віри і терпіння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=125344
дата надходження 08.04.2009
дата закладки 25.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.04.2013
Я давно не такой...
Не напрасно
Горы книг - моей юности срок,
И под окнами пели мы классно
Не попсу, а пронзительный рок
Своих мыслей,
Хандрить не пристало,
Ничего ведь не надо взамен,
Не мешайте хотя бы!
Мечтали
Мы в Любви подниматься с колен,
Покорить все земные вершины,
Обязательно в космос слетать,
Не купить, а построить машины,
И не дай Бог друг другу солгать!
Я совсем не такой...
Вот напрасно
Вы в ответ лишь махнули рукой,
Очень нежно и чуточку страстно
Прикоснуться хочу я строкой
Своих мыслей,
Наверное, странных,
И в ответ ничего не прошу,
Не гоните лишь их!
Постоянно
Сам терзаюсь, но не выношу
Когда в спину смеются ехидно
А в глазах ледяные нули, -
Испарилось понятие «стыдно»…
Ах, куда же мы все забрели?
Я уже не такой...
И напрасно
Вспоминать молодые года,
Вроде есть человек, но ужасно
Изменилась общенья среда,
Даже в мыслях
Не мог я представить
Толщину безразличности стен,
Жалкий лепет
Прошу Вас оставить
Для дешевых проплаченных сцен,
Очень страшно вдруг стало, -
А дети!
Что же им рассказать о мечте?
Как же дальше им жить в этом свете?
Где мы все абсолютно не те...
13.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418012
дата надходження 13.04.2013
дата закладки 16.04.2013
У вирі темпераментів і бачень,
У просторі реальності надій,
Знайди в собі можливості пробачить,
І добрим словом ближнього зігрій.
Заморським птахом не вважай удачу,
Вагання від здійсненності відсій;
І тих, хто біля тебе гірко плачуть,
Почути в небайдужості зумій.
І не шукай в словах таємних значень,-
Не кожен у житті цім лицедій;
Утримайся від шпичок зауважень,
Щоб не зламати крил комусь і мрій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415238
дата надходження 03.04.2013
дата закладки 03.04.2013
Заплакане автобусне вікно
Викривлює весь світ, дощем умитий,
Я бачу в нім зі спогадів кіно-
Осколки пам'яті, на крапельки розбиті...
Від поцілунку ще горить плече-
На ньому твоїх губ шалений опік...
А ця сльоза - не по щоці тече,
Вона змиває твій прощальний дотик...
І плаче дощ назовні і в душі...
Моя губа закушена до крові...
І я римую зломлені вірші,
З очима нерозквітлої любові...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414747
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 02.04.2013
Весь клас не виконав домашнього завдання:
Ніхто не написав оповідання…
Чи бачили дивніше із завдань:
Принести в школу орден чи медаль
І розпитати в когось з свого роду,
За що отримано цю нагороду?
Кому потрібно це, скажіть мені?!
Війна лишилась в сивій давнині!
Дивилась сумно вчителька на нас,
Та не відчув вини наш восьмий клас.
«Виходить, – тихо мовила вона, –
Завдання виконала я одна».
Поставила портрет на скатертину –
Побачили безвусого хлопчину.
«Це мій дідусь, – немовби розгубилась, –
Єдине фото від нього лишилось».
І свічку засвітила… Всі ми враз
Перенеслися в той буремний час…
Василь кохав Ганнусю…
Одружились. Чекали сина… Та недоля зла
Їх розлучила. Провела бабуся
На фронт коханого. Прийшла війна…
Щодня листи писала, сльози лила
І працювала з ранку до темна.
Чекала вірно, бо в душі горіла
Надія, віра і любов земна!
І дочекалася! Пройшло два роки,
Прийшов Василь додому – на три дні…
Після шпиталю… Повернув з дороги,
Щоб побувати в рідній стороні.
Побачив сина, пригорнув дружину,
Матусі рідній руки цілував.
Сказав лише: «На фронті не загину», –
І на столі медаль свою поклав.
«Медаль ця ¬– ваша, бо любов і віра
Перемагають ненависть і зло».
Вклонився до землі – подяка щира,
Ніяке слово краще б не змогло.
«Ворожа куля цілилася в серце,
Прошила пачку Ганниних листів
І зачепилася за сліз озерце,
Втопилась в морі щирих почуттів.
Листи поранені, в крові, з дірою
Носитиму на грудях я завжди,
І вірю, що не трапиться зі мною
Ніколи в світі жодної біди!»
Так і було… До самого Берліну
Дідусь Василь фашистських гадів гнав!
Та під Рейхстагом в травні він загинув,
В День Перемоги голову поклав…
Дівчата тихо сльози утирали,
І хлопці теж замислено мовчали…
Дивились на медаль, на слід від кулі,
І вперше, мабуть, щиро ми відчули,
Що та війна – не сива давнина,
А рана в серці кожного вона.
У всіх людей у нашій стороні
Хтось воював чи згинув на війні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408244
дата надходження 12.03.2013
дата закладки 12.03.2013
А натовп...
верещав несамовито...
вінець терновий...
колючкАми пік...
а піт котився...
і струмками тік...
а Він ішов...
принижений... побитий
учора...
хтось умив спокійно руки...
сьогодні ж -
сонце полум"ям пече...
і хрест, мов брила...
тисне на плече
і кожен крок...
дається через муки
Голгофа...
хрест...
болить...
нема надії...
і змучено поникла голова...
а наостанок лиш Його слова...
"Прости їм...
бо не відають, що діють...!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406666
дата надходження 06.03.2013
дата закладки 07.03.2013
Арт-кафе
Бомонд зібрав -
Вечір надчуттєвих творів.
Грав оркестр. Безліч страв.
Ґніт свічі згорав поволі.
Дегустація віршІв.
Еротизм проник в повітря.
Єдність вишуканих слів
Жадних
ЗлИтися в палітру
Із вершками почуттів,
Їх в оправу взято вправно
Й
Кожен автор приодів
Лаври - "Браво", "Вау" і "Славно"!
Між рядків -
Незримість фраз
Оріоном задоволень:
Пристрасть, шал, екстаз, оргазм.
Рай від римо-поневолень
Серед всіх присутніх
Там.
У сплетінні
Феромонів
Хвиля щастя:
Цвіт, нектар -
Чаші повні слів любові.
Шлейф інтиму там витав,
Щік торкавсь його багрянецЬ
Ювелірних рим-октав...
Я був ночі тої бранець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392233
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 06.03.2013
Мирно тешит сквозняк занавеску,
Пышет жаром, каминный гранит
Блик огня лижет стертую фреску
На стене колокольчик висит....
Рыцарь в латах вход в зал охраняет
Пол мастикой до блеска натёрт
Дух таинственной встречи витает
У парадной, каретный эскорт.
Свечи вспыхнули,тушь зазвучала
Лепестки алых роз, в глубь ведут
Нежно скрипка опять заиграла
Знамо,гостя давно в замке ждут.
Стол накрыт в удивительных яствах
Лучших вин собран яркий букет
Но...никто не сказал гостю "Здравствуй"
Словно здесь и хозяина нет.
Всё покрыто таинственной тайной
Ветерок легкий свечи задул.
Вновь зажглись канделябры у спальной,
Караул в неё дверь распахнул.
Сон в перинах был долгим и сладким
Приведения снились всю ночь,
А на утро гость мчал без оглядки,
Отгоняя дух призраков прочь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406080
дата надходження 04.03.2013
дата закладки 04.03.2013
Сумна ця суть і незбагненно тлінна.
Нещирість, що навкруг,тихо вбиває...
І всі тобі на цім шляху сумлінно
Життєву стежку брудом поливають.
Ніхто вам не перечить, я не святість...
Вінок лавровий я не одягаю.
Я не прошу вас, люди, розуміти.
Прошу всього лиш просто не чіпати.
Я в душу вашу не плюю, не гаджу
І на шляху ставати не збираюсь.
В брудній білизні вашій я не лажу,
Про вас чутками я не розкидаюсь.
Кожен живе по-совісті, як може.
Не вам мене судити, ви ж не Бог.
Чи впевнені в собі, що все в вас гоже?
Що чесний, чистий кожен той ваш крок.
Чи ви так звикли болем смакувати?
Чи ви так щиро забажали крові?
Та подавіться...
Що вам віддавати? Чи варті ви простої згадки в слові?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406073
дата надходження 04.03.2013
дата закладки 04.03.2013
Незряча дівчинка
стояла біля Храму
холодний дощ...
закуталась в кофтину
а люди йшли...її минаючи...
крізь браму...
і кожен вів до сповіді дитину
Незряча дівчинка...
просила копійчину,
молитву промовляючи губами...
по щічках сорому котилися сльозини...
побожні йшли повз неї тьоті...мами...
вони проходили...
глухі...сліпі серцями
вели дітей молитися до Бога...
не розуміючи, що поруч, біля брами
стояла Совість...
чиста і убога
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405375
дата надходження 01.03.2013
дата закладки 02.03.2013
Я справжня! Я не вигадка, не казка!
Справжнісінька!!! До кінчиків волосся.
Торкнись мене тихесенько, будь ласка,
Та зрозумій - тобі це не здалося!
Я не химера! Я існую дійсно!
Нехай для тебе ще і досі дивна,
Моїх цілунків лагідних намиста
Все це тобі підтвердять безсумнівно.
Ні, я не сон! Прокинутись не бійся!
Я поряд! Ти вдивись у мене пильно,
Та в сумнівах безглуздих не барися,
Бо виконати мрії я всесильна!
Бери мене! Кохай, немов востаннє!
Я не примара! Я із твого світу!
Я - нагорода за твоє чекання
І мною ти лиш гідний володіти!
Наталія Козак
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404737
дата надходження 27.02.2013
дата закладки 27.02.2013
Я мудрість предків на скрижалі серця
Різцем слів батькових собі наніс навік:
Як я живу - мені так і озветься,
Бо два життя не має чоловік.
Не можу вбити, зрадити не можу,
Якщо хворію, то в своїй душі,
Нікого я бідою не тривожу,
Не переходжу рідної межі.
Я не куплюсь за тридцять срібних грошей -
І ніж у спину другу не встромлю.
В тилу спокійно всидіти не зможу -
Лиш у борні свого меча зломлю...
Я сіль землі у кров свою козацьку
Всмоктав із материнським молоком;
Ділюсь добром із ближніми по-братськи,
Немов води криничної ковтком.
Я не мину дороги до святині,
Окраєць дам протягнутій руці,
І голуба пущу у небо синє,
Туди, де світять ясні промінці...
Якщо кохаю, то із головою,-
Блаженства досягаємо удвох…
Прагну в житті бути самим собою,
Прожити так, як повелів нам Бог!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402688
дата надходження 20.02.2013
дата закладки 20.02.2013
Об одинадцятій, між небом і Дніпром,
Ми просто винайшли нову комунікацію.
Тоді літали дельтаплани за вікном,
Тоді пірнали кришнаїти в медитацію.
Це дощ клейкий, що ліпить краплі на чолі.
Це сльози снігу, це проникнення водою.
Це найтриваліше насильство на Землі.
Це тиша поглядів, коли нас тільки двоє.
Об одинадцятій, коли сконала ніч,
Ми просто винайшли нову комунікацію.
Тоді від подиву раділа кожна річ,
Тоді планети поміняли дислокацію.
Це перехожі, очманілі від добра,
Це сльози снігу, це проникнення водою.
Це позитивний знак глобального ядра.
Це тиша поглядів, коли нас тільки двоє.
©
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401048
дата надходження 14.02.2013
дата закладки 14.02.2013
Ти будиш в мені бажання вирощувати у твоєму сяйві жовто-прозорі крила…
Ти запалюєш жаринки чекання у очах моїх, щоб дива ночі не загубила!
Ти мене в мавку і відьму перетворюєш, коли променями на постіль лягаєш…
Ти у снах мене до райдуг підносиш, але уранці в ополонку сонця кидаєш!
Ти зваблюєш мене казкою зимового неба, а я ревную до зір опівночі!
Ти мій наречений, який не торкає уста цілунками, зазираючи в очі…
Ти лиш дозволяєш коханкою твоєю бути і від жаги кровавити собі губи!
Ти – сонце неба нічного, якому належу, та душі не віддам, задля пристрасті згуби…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391034
дата надходження 09.01.2013
дата закладки 13.02.2013
Дрібнесенькі метелики дрібочуть угорі.
Несуть багато радості дорослим, дітворі!
Цілунками обліплюють усіх, хто на шляху.
Кружляють любо-весело в біленькому танку.
Насолодившись рухами, лягають до землі
Бо прагнуть її зимную, зігріти у зимі.
Щоб навесні, зволожившись від їх щасливих сліз,
Могла вона, потужившись, підняти поле, й ліс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399892
дата надходження 10.02.2013
дата закладки 11.02.2013
Заглянь у мої очі.
Що бачиш там?
Бажання?
Кохання?
Страждання?
Відчуй чого я хочу!
Піддайся моїм чарам!
Пограйся,
Лишайся,
Не пручайся.
Краси напийся даром.
Між нами – пожежа.
У риму,
Без диму.
Ходімо
За руку у безмежжя!
Лиш погляд у погляд
Знайомо.
Вагомо.
Свідомо
Руйную твій світогляд.
Мурашки по шкірі
На спину,
Невпинно.
Невинно
Тону в своїй довірі.
Я тихо згораю…
Хвилини,
Години.
Єдиний,
Хто має ключ до раю.
Солодко смакую…
Питання?
Прохання.
Прощання…
А я уже сумую.
06.02.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398814
дата надходження 06.02.2013
дата закладки 08.02.2013
Чаклунський блиск смарагдових очей,
Зірки вплітає у шовкові коси,
І звабу тіла повелительки ночей
Вкривають сяйвом діаманти-роси.
П'яніли хлопці від чаклунки чар,
Поринувши у погляду бездонність,
Та незвичайний відьомський цей дар
Прирік красуню на гірку самотність
*******
Була одна... На цілий білий світ,
як гадина сичало з-під грудини:
"Ти молода... Тобі лиш триста літ...
А де ж твоя, відьмачко, половина?"
І душ пропащих, зібраний букет,
уже не тішив... Лиш у цю хвилину
Їй захотілось на парад планет
уперше взяти свою половину...
*******
У ніч казкову відьма молода
Біленьке тіло умочила в воду.
У сяйві місячнім угледівши здаля
В її рибалка закохався вроду
*******
Вона взяла його у свій танок:
ковтати-пити прохолодний вітер,
летіти разом - ген аж до зірок,
щоб ніжно цілувати зорі-квіти
*******
Вона кохала вперше. Як весна,
Ніжністю пестила його м'яке волосся.
Розквітла ружою любов її земна,
Та дар зникав - бо так вже повелося
*******
Бо так було і буде на землі...
Любовні чари... Як розворожити?
В коханні розчинились, як в імлі,
рибалка - Майстер, відьма - Маргарита...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399211
дата надходження 08.02.2013
дата закладки 08.02.2013
Ти дрімаєш...
Щасливо - знеможено,
притулившись до мого плеча...
Ми здалися в полон... Переможені...
Ми - коханці ...
Наш підпис... печать...
Всі закони і вето...
Порушено...
Всі ці норми - хіба ж то для нас?...
Я дивлюся на Тебе
Зворушено...
Дайте нам зупинити цей час!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398122
дата надходження 04.02.2013
дата закладки 06.02.2013
Подвигу Олекси Гірника присвячую.
Уночі по снігах – на Тарасову гору.
Чорна темінь чіплялась, тяглась, як смола.
Тільки ніч. Він давно собі вибрав цю пору.
Вдень гебісти в цивільному шиють діла.
- Здрастуй, Батьку Тарасе! Прости, що тривожу.
Я усе, що замислив, відкрию тобі.
Без надії і віри я жити не можу.
В мене серце болить, як народ у журбі.
Змордували, зросійщили всю Україну.
Тож у кого сьогодні нам долі питать?
Сотні кращих синів хто в Сибіру, хто згинув,
А на тих, що зігнулись – мовчання печать.
Я спалю себе, Батьку! Й піднімуться інші.
Годі плакать. Сатрапи не вірять сльозам.
Мій останній протест, аргумент найсильніший
На вівтар незалежності й волі віддам.
…Ніч завмерла від жаху. Принишкли алеї.
Сильний запах бензину… Сірник між долонь.
І живим смолоскипом, вогнем Прометея
Спалахнув він, щоб вічно горів цей вогонь.
Тьмяне сонце червоно зійшло на морози.
В лютім холоді день розповивсь і зачах.
У багрянім промінні льодинками – сльози
Мерехтіли в Шевченкових сивих очах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394473
дата надходження 22.01.2013
дата закладки 03.02.2013